ДИНАМІКА І КОРЕКЦІЯ ПАТОПСИХОЛОГІЧНИХ СИМПТОМОКОМПЛЕКСІВ У ОСІБ, ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИКІВ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛИСЕНКО Ірина Павлівна

УДК 612.8221: 616.89 008.441.13

ДИНАМІКА І КОРЕКЦІЯ ПАТОПСИХОЛОГІЧНИХ СИМПТОМОКОМПЛЕКСІВ У ОСІБ, ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИКІВ

19.00.04 медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

Науковий консультант
БУРЛАЧУК Леонід Фокович
доктор психологічних наук,
професор, член-кореспондент
АПН України

Київ - 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.............................6
ВСТУП.......................................................................7
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПАТОГЕНЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ЗЛОВЖИ-ВАННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ, ЩО СПРИЧИНЮЮТЬ ЗАЛЕЖНІСТЬ....19
1.1. Біологічні та психосоціальні моделі формування залежності...................................................................................................19
1.2. Динаміка клініко-психопатологічних порушень при зловживанні наркотиками та алкоголем...........30
РОЗДІЛ 2. ПАТОПСИХОЛОГІЧНІ СИМПТОМОКОМПЛЕКСИ АЛКО-ГОЛІЗМУ ТА ОПІОЇДНОЇ НАРКОМАНІЇ..........................................37
2.1. Особливості порушень психічної діяльності у хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію.........................................37
2.2. Роль особистісного чинника у розвитку залежності та особистісні зміни при зловживанні алкоголем ....40
2.3. Роль особистісного чинника в розвитку залежності від наркотичних речовин, зміни особистості при зловживанні.....................49
2.4. Психічна залежність як один із основних патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та наркоманій..............................56
РОЗДІЛ 3. РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА НАРКОМАНІЮ ТА АЛКОГОЛІЗМ ....................................................................60
3.1. Методи та напрями біологічної терапії, психологічної та психотерапевтичної допомоги хворим на наркоманію та алкоголізм...............................................................60
3.2. Програми реабілітації хворих на наркоманію та алкоголізм......77
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕ-РИСТИКА ХВОРИХ, ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ ТА ОПІОЇДІВ........96
4.1. Методи дослідження...................96
4.2. Клініко-соціальна характеристика хворих на опіоїдну наркоманію................................................................................................101
4.3. Клініко-соціальна характеристика хворих на алкоголізм......115
РОЗДІЛ 5. ПАТОПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗУМО-ВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХВОРИХ НА НАРКОМАНІЮ ТА АЛКОГОЛІЗМ.........128
5.1. Методики дослідження..............................................128
5.2. Особливості розумової діяльності хворих на опіоїдну наркоманію в різних стадіях та психопатологічних станах.....130
5.3. Особливості розумової діяльності хворих на алкоголізм у різних стадіях та психопатологічних станах.......................................140
РОЗДІЛ 6. ОСОБИСТІСНІ ЗМІНИ ПРИ ФОРМУВАННІ ЗАЛЕЖ-НОСТІ ВІД АЛКОГОЛЮ ТА ОПІОЇДІВ..................................................150
6.1. Методики дослідження.........................................................150
6.2. Динаміка мотивації зловживання опіоїдами та алкого­лем..............................................................................................153
6.3. Характеристика патопсихологічних симптомокомплексів, характерних для опіоїдної наркоманії...........................158
6.4. Характеристика патопсихологічних симптомокомплексів, характерних для алкоголізму.............................................175
6.5. Психологічні проблеми, що виникають у членів родини залежної особи...192
РОЗДІЛ 7. МОЖЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ У ДІАГНОСТИЦІ ТА ПОДОЛАННІ ПАТОПСИХОЛОГІЧНИХ СИМПТОМОКОМПЛЕКСІВ, ХАРАКТЕРНИХ ДЛЯ ЗАЛЕЖНОЇ ПОВЕДІНКИ..............................................................................................202
7.1. Психокорекційні втручання при залежності від алкоголю....202
7.2. Руйнування патологічних захисних установок як чинник підвищення мотивації до лікування у хворих на алкоголізм.................204
7.3. Проведення психокорекційної роботи з хворими на опіоїдну наркоманію. 226
7.4. Аналіз ефективності психодіагностичних та психокорекційних можливостей групової роботи, труднощі, що виникають, способи їх подолання.................................................................................................250
7.5. Патопсихологічні симптомокомплекси залежної поведінки як основа для побудови психокорекційних програм..................................268
РОЗДІЛ 8. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ХВОРИМИ НА ОПІОЇДНУ НАРКОМАНІЮ ТА АЛКОГОЛІЗМ..........293
8.1. Напрями психокорекційної роботи з хворими на опіоїдну наркоманію та алкоголізм........................................................................293
8.2. Психологічна робота над підвищенням мотивації до лікування..299
8.3. Використання основних положень Програми 12 Кроків» у психокорекційній роботі з хімічно залежними пацієнтами..........304
8.4. Психологічна робота над сімейними та соціальними проблемами, що виникають у хворих на опіоїдну наркоманію та алкоголізм..............................................................................................319
8.5. Профілактика рецидивів захворювання та корекція емоційних розладів у хворих на опіоїдну наркоманію та алкоголізм......................328
8.6. Напрями і методи індивідуальної психокорекційної роботи...344
РОЗДІЛ 9. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙ-НИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ РОБОТІ З ХВОРИМИ НА ОПІОЇДНУ НАР­КО­МАНІЮ ТА АЛКОГОЛІЗМ ЗА ЗАПРОПОНОВАНОЮ ПРОГРАМОЮ.....357
9.1. Психологічні зміни, що виникали у хворих на опіоїдну наркоманію та алкоголізм унаслідок психокорекційних втручань........357
9.2. Зменшення емоційної напруженості як фактор сприяння стабільній ремісії ...............................363
ВИСНОВКИ...........................................................................380
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ...................................................387
ДОДАТОК. ПРОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ ПРИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЯХ ТА СОЗА-ЛЕЖНОСТІ................................................................................................434
1. Напрями і методики індивідуальної психокорекційної роботи 434
2. Групова психокорекційна робота з хворими на наркоманію та алкоголізм ................................................................................................445
3. Психокорекційна робота з членами родини хворого ...............536

ВСТУП

Актуальність дослідження. Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання наркотичними речовинами та алкоголем. Поширення серед молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров`я нації. У зв'язку з цим проведення заходів, спрямованих на попередження подальшого зросту наркоманій та алкоголізму, розробка ефективних стратегій подолання залежностей є надзвичайно актуальними.
Аналіз стану вітчизняної наркології дає підстави вважати її зорієнтованою на біологічні методи лікування хімічних залежностей. Найчастіше допомога хворим на наркоманію та алкоголізм обмежується проведенням детоксикації та звільненням їх від стану фізичної залежності. При такому підході поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, а формування залежності супроводжується виникненням у хворого сильного психічного потягу, який деформує мотиваційну сферу, змінює інші підструктури особистості, негативно впливає на всі сфери його психічного життя. Психологічна корекція, психотерапія якщо і проводяться, то вважаються додатковими напрямами допомоги і не мають чітко визначеної мети, предмета, завдань, етапів. Психодіагностичні, психокорекційні, психотерапевтичні методи, якими користуються спеціалісти, працюючи з наркозалежними, запозичені з інших галузей психології, психіатрії, психотерапії і часто не відповідають специфіці розладів, характерних саме для залежності. Це призводить до неефективності психотерапевтичних та психокорекційних втручань.
Пріоритет психологічного, особистісного у захворюванні потребує переносу акцентів у комплексному лікуванні алкоголізму та наркоманій з методів біологічної терапії на методи психологічної корекції та реабілітації. Це, в свою чергу, робить важливим визначення психологічного діагнозу, на основі якого можливо прогнозувати перебіг захворювання, створення загальної концепції та психокорекційної моделі виходу із стану залежності.
Аналіз стану реабілітації та психологічної корекції хворих на нарко­манії та алкоголізм показує, що у вітчизняних дослідженнях ця проблема практично не розроблена. У зарубіжній практиці є різного роду реабілітаційні програми, які відрізняються за обсягом послуг, включених до процесу реабілітації (медичні, психологічні, соціальні); за значенням і вагомістю медикаментозних та психокорекційних впливів. Між тим, більшість дослід­ників описує один з аспектів допомоги хворим із залежною поведінкою, що відбиває тільки частину лікувального процесу. Вивчення одного аспекту в ізоляції не дає уяви про взаємодію ефектів, з яких складається процес реабілітації. Крім того, незрозуміло, які з психокорекційних підходів є найбільш ефективними. Недостатньо вивчені питання ефективності різних психокорек­ційних методів та психотерапевтичних технік. Одні автори підкреслюють необхідність використання в роботі з хворими на наркоманію та алкоголізм методів аутогенного тренування, гештальтпсихотерапії, когнітивних підходів; інші - пропонують поведінкову терапію в поєднанні з метадоном чи налтрексоном; в деяких роботах лікування базується на психо­аналі­тичних позиціях. Є напрями, в яких підкреслюється роль групових процесів, і які використовують переважно різні методи групової терапії.
Велика кількість зарубіжних досліджень висвітлює позитивний досвід подолання залежностей членами товариств самодопомоги Анонімні Нарко­ма­ни та Анонімні Алкоголіки (АН та АА), що працюють за Програмою "12 Кроків" та терапевтичних спільнот, які в роботі орієнтуються на концепції особистісного зростання.
Позитивно оцінюючи здобутки в лікуванні хворих на наркоманію та алкоголізм у зарубіжних працях, слід зазначити відсутність в них ґрунтовних теоретичних підходів до вирішення цієї проблеми. Практично не представлені дослідження, які відбивають залежність характеру психокорек­ційних впливів від клінічних проявів хвороби, особистісного дефекту, потен­ційних можливостей хворого. Крім того, діючі за кордоном реабілітаційні програми відображують основні стратегії допомоги залежним пацієнтам, що прийняті в кожній конкретній країні і значно відрізняються від тих стратегій, які існують в Україні. Тому „сліпий” перенос зарубіжних реабілітаційних програм в систему охорони здоров’я нашої країни часто не спрацьовує.
Підвищення ефективності лікування осіб, залежних від алкоголю та наркотиків, потребує створення психокорекційних та реабілітаційних програм, основною метою яких повинна стати розробка стратегій формування нової особистості з адекватними формами реагування, соціально позитивними моделями поведінки. Однак побудова таких програм наштовхується на труднощі методичного та методологічного характеру. Відносно невелика, несистематизована кількість наукових праць, часто суперечливих, не дає достатньої бази для створення ефективних психокорекційних програм.
Важливе значення для одержання достовірних даних, на які могла б спиратися система побудови психокорекційних впливів, мають питання методології та методики дослідження. Так, з нашої точки зору, при лікуванні хворих на наркоманію та алкоголізм потрібний комплексний підхід з урахуванням клінічних, психологічних та соціальних факторів. При цьому пріоритет повинен надаватися концепції зміни особистості як головній в системі реабілітаційних заходів. Ця ідея покладена в основу побудови системи психокорекційних заходів для роботи з хворими на наркоманію та алкоголізм.
Психотерапевтичні та психосоціальні стратегії лікування залежностей в нашій країні тільки починають розвиватися, тому потребують ретельних досліджень, розробок. Особливої актуальності набуває визначення патопсихологічних симптомокомплексів, що виникають у різних психопатологічних станах і стадіях опійної наркоманії та алкоголізму; дослідження психологічних підструктур, які потребують психокорекційних впливів. Не менш важливім є визначення напрямів, етапів психокорекційної роботи, принципів побудови психокорекційних програм, створення ефективних програм психологічної корекції. Дотепер ці питання у вітчизняних дослідженнях практично не розроблені.
Визначення патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та наркоманій, розробка методичних та методологічних підходів до психологічної діагностики та корекції цих захворювань створять умови для побудови ефективних психокорекційних програм, спрямованих на подолання алкогольної та наркотичної залежності, що сприятиме одужанню та реадаптації хворих у суспільстві.
Не менш важливим є визначення напрямів, етапів психокорекційної роботи, принципів побудови психокорекційних програм, створення ефективних програм психологічної корекції. Дотепер ці питання у вітчизняних дослідженнях практично не розроблені.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами організації, де виконувалася робота, галузевими й державними темами та програмами. Тематика досліджень затверджена Міністерством охорони здоров'я, узгоджена з планами наукових досліджень Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології. Базовими для підготовки дисертації були такі науково-дослідні роботи: „Динаміка патопсихологічних симптомокомплексів у хворих на наркоманію” (номер державної реєстрації 27.68.UК.092, автор відповідальний виконавець; „Розробка комплексної програми психокорекційної та біологічної реабілітації хворих на наркоманію та алкоголізм” (номер державної реєстрації 0196.U. 010105, автор керівник теми). Певні розділи дисертаційної роботи виконувалися в рамках науково-дослідної роботи „Принципи побудови психокорекційних програм для роботи з хворими на наркоманію”, запропонованої Державним комітетом України з питань науки і технологій (Державна науково-технічна програма 01.20 (наркологія), автор відповідальний виконавець).
Мета дослідження розробити концепцію, модель та програму психологічної допомоги хворим на опіоїдну наркоманію та алкоголізм з урахуванням динаміки патопсихологічних і психопатологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності.
Завдання дослідження
1. Виявити патопсихологічні симптомокомплекси алкогольної та опіоїдної залежності в різних стадіях та психопатологічних станах, які потребують психокорекційних втручань.
2. Визначити діагностичну цінність деяких психологічних методів дослідження особистості при зловживанні алкоголем та опіоїдами.
3. Розробити психологічну концепцію виходу зі стану залежності та основні положення, на яких можуть базуватися психокорекційні програми.
4. Створити психологічну модель виходу зі стану алкогольної та опіоїдної залежності.
5. З урахуванням патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та опіоїдної наркоманії, клінічних проявів хвороби розробити програму психологічної корекції розладів особистості, що виникають як наслідок формування залежності.
Об`єкт дослідження - патопсихологічні симптомокомплекси алкогольної та опіоїдної залежності в різних стадіях та психопатологічних станах, ефективність психокорекційних втручань у процесі подолання розладів особистості, що є наслідком формування залежності.
Предмет дослідження - динаміка патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та опіоїдної наркоманії в різних стадіях та психопатологічних станах; можливості психологічної корекції їхньому подоланні.
Методи дослідження. Мета та завдання дослідження зумовили необхідність використання комплексу методів. Основні клінічні прояви хвороби, їхня динаміка оцінювалися лікарями за допомогою методів клінічного спостереження, результати якого фіксувалися в спеціально розробленій для цієї мети карті клініко-соціального обстеження пацієнта.
Для вивчення особливостей розумової працездатності та окремих психічних процесів використовувалися такі методики: методика заучування 10 слів, коректурна проба Бурдона, методика Крепеліна, цифрові символи, методика виключення, методика роз`яснення переносного змісту прислів`їв та співвідношення їх з пояснювальними фразами, методика утворення простих аналогій (В.М. Блейхер, І.В. Крук, 1986);.
Для вивчення мотивації зловживання наркотиками та алкоголем нами була модифікована „Методика оцінки мотивів вживання алкоголю”, запропонована В. Ю. Зав'яловим (1988). Для вивчення особистісних рис використовувалися: „Особистісний опитувальник Леонгарда-Шмішека” (Л.Ф. Бурлачук, 2002); „Особистісний диференціал” (Є.Ф. Бажин, А.М. Едкінд, 1983).
Для вивчення особливостей психосоматичного стану та різних характеристик особистості використовувалася «Методика вивчення актуального стану», яка складається з 8 шкал. Три з них (І ІІІ) були спрямовані на виявлення специфічних симптомів, характерних для стану залежності від хімічної речовини: І шкала соматичного та психічного комфорту; ІІ шкала абстинентних проявів; ІІІ шкала психічної залежності. Наступні 5 шкал (IV VIII) відображали певні характеристики особистості хворих на наркоманію та алкоголізм, ступінь їхньої соціальної адаптації: IV шкала емоційного комфорту та саморегуляції; V шкала особливостей комунікації та мікросоціального оточення; VI шкала особистісної спрямованості та особистісних установок; VII шкала особистісних перспектив та ставлення до майбутнього; VIII шкала самооцінки. Крім того, вивчався рівень активності хворих у процесі лікування (І.П. Лисенко, 1999, 2000).
Для визначення ефективності психокорекційних втручань використовувалася методика EuropASI (Європейський індекс тяжкості адикції), яка мала 7 шкал і надавала можливість виявити стан речей у таких сферах життя хворого: фізичний стан, освіта й працевлаштування, вживання алкоголю, наркотиків, правовий статус, взаємини з родиною та соціальним оточенням, психіатричні проблеми, патологічна азартна гра (McLellan, 1992).
Як додаткові методики (з метою уточнення певних характеристик хворих) використовувалися модифікована нами методика дослідження самооцінки за Дембо-Рубінштейн; окремі малюнки Тематичного Аперцептивного Тесту (ТАТ) та методики Хекхаузена; спеціально розроблена нами анкета, що була спрямована на виявлення ставлення хворого до проблем, пов'язаних зі зловживанням наркотиками та алкоголем.
З діагностичною метою використовувався цикл групових занять, основна мета яких виявити психологічні характеристики особистості, що сховані за захисними установками і повною мірою не усвідомлюються хворими.
Для дослідження співзалежних членів родини хворого використовувалася „Методика діагностики співзалежності”, розроблена І. Кшемінською (1994).
Загальне математичне опрацювання результатів дослідження проводилося із використанням методів математичної статистики. Підраховувалася середня арифметична варіаційного ряду та достовірність відмінностей між середніми величинами за допомогою критерію Стьюдента. Різниця між показниками приймалася за статистично достовірну при р< 0,05.
Досліджено 320 хворих на опіоїдну наркоманію та 180 хворих на алкоголізм, які проходили обстеження та лікування й реабілітацію на базі Київської міської психоневрологічної лікарні № 21 ім. акад. І.П. Павлова, Київського обласного наркологічного диспансеру, Київської обласної психіатричної лікарні № 1, Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, Асоціації „Наркон-Хелп”. (Назви лікувальних закладів подані на період проведення дослідження).
Наукова новизна дослідження. Уперше з урахуванням стадій і психопатологічних станів алкоголізму та опіоїдної наркоманії визначено структуру й динаміку патопсихологічних симптомокомплексів, які виникають унаслідок формування залежності від алкоголю та опіоїдів; доведено, що вихід зі стану залежності це особистісне зростання хворого; запропоновано нову концепцію лікування хворих на опіоїдну наркоманію та алкоголізм, яка орієнтована на модель особистісного зростання; створено модель виходу зі стану залежності; визначено принципи побудови психокорекційних програм; розкрито природу, сутність і динаміку синдрому психічної залежності, а також спосіб його дезактуалізації. Відповідно до характеру патопсихологічного дефекту вперше в медичній психології розроблено структурно організовану програму психологічної корекції розладів особистості, що виникають унаслідок зловживання алкоголем та опіоїдами, яка розрахована на період нестійкої рівноваги. Створено програму психологічної корекції розладів, які виникають у співзалежних членів родини хворого. Обґрунтовано провідну роль психологічної допомоги в подоланні психічного потягу до наркотиків та алкоголю.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні уявлень про структуру, динаміку, механізми формування розладів особистості, що виникають як наслідок залежності від опіоїдів та алкоголю; у визначенні патопсихологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності; в обґрунтуванні провідної ролі психологічної допомоги в подоланні психічного потягу; створенні моделі виходу зі стану залежності, в якій пріоритетними є методи психологічної корекції та реабілітації. Розроблено принципи побудови психокорекційних програм, визначено напрями, форми й методи психокорекційної роботи із залежними пацієнтами. На ґрунті узагальнення теоретичних та експериментальних даних медичної психології, психології особистості, наркології закладено підвалини нового напряму лікування залежності від алкоголю та наркотичних речовин, в основу якого покладено концепцію особистісного зростання як модель виходу зі стану залежності.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання набутих даних в практичній роботі з хворими на наркоманію та алкоголізм під час проведення психодіагностики, експертної оцінки та реабілітації як в умовах стаціонару, так і в умовах надання амбулаторної допомоги. Виявлено діагностичну цінність та обмеження використання деяких відомих методів дослідження особистості при визначенні розладів, специфічних для алкогольної та наркотичної залежності. Модифіковані деякі відомі та розроблені оригінальні методики психологічної діагностики та корекції розладів, специфічних саме для залежності, які дозволяють підвищити якість діагностичної, експертної та психокорекційної роботи. Створено модель виходу зі стану алкогольної та наркотичної залежності. Уперше в Україні розроблено програму інтенсивної психологічної корекції розладів особистості, що виникли як наслідок зловживання, яка надає можливість значно покращити психічний стан хворого, сприяє тривалим ремісіям та припиненню зловживання. Програма розрахована на період нестійкої рівноваги. Розроблено програму психологічної корекції розладів, які виникають у співзалежних членів родини хворого. Програма психологічної корекції залежності та співзалежності рекомендована Міністерством охорони здоров’я для використання в наркологічних закладах України.
Матеріали дослідження стали основою навчальних курсів „Патопсихологічна діагностика та корекція залежної поведінки”, „Розлади особистості при формуванні залежності”, призначених для спеціалізації, післядипломної підготовки та підвищення кваліфікації медичних психологів, психіатрів, психотерапевтів, наркологів.
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті та завданням дослідження, репрезентативною вибіркою, сукупністю різноспрямованих методів дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного матеріалу, використанням статистичних методів.
Особистий внесок здобувача. Обґрунтовано провідну роль психологічної допомоги в лікуванні хімічних залежностей; виявлено патопсихологічні симптомокомплекси опіоїдної наркоманії та алкоголізму; визначено основні напрями психокорекційної роботи з хворими на наркоманію та алкоголізм; створено психологічну концепцію та модель виходу зі стану залежності; визначено принципи побудови психокорекційних програм. Уперше у вітчизняній медичній психології та наркології розроблено програму психологічної корекції розладів, що спричинені формуванням залежності від алкоголю та наркотичних речовин, яка розрахована на період нестійкої рівноваги. Отримано деклараційний патент на винахід № 33069А від 15.02.2001 „Спосіб лікування синдрому психічної залежності у хворих на наркоманію”.
Апробація роботи. Основні результати дослідження доповідались і обговорювалися на Всесоюзній науковій конференції молодих вчених і спеціалістів „Невідкладна наркологія”, Київ, 1986; на VIII Всесоюзному з`їзді невропатологів, психіатрів та наркологів, Москва, 1988; на науково-практичній конференції „Профілактика, лікування та діагностика шкідливих звичок у осіб молодого віку”, Київ, 1988; на об'єднаній конференції наркологів, психологів, психіатрів „Проблемы наркологии", Душанбе, 1989; на VII з`їзді товариства психологів СРСР, Москва, 1989; на Пленумі правління науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів, наркологів, Харків, 1993; на міжнародній конференції "Проблеми алкоголю та інших наркотиків у період соціально-економічних перетворень, Київ, 1993; на І Українському семінарі медичних психологів, Донецьк, 1994; на міжнародній конференції „Судова та соціальна психіатрія 90-х років", Дніпропетровськ, 1994; на науково-практичній конференції обласних наркологів, Глеваха, 1996; на науково-практичних конференціях Київської психіатричної лікарні №1, 1996, 1997, 1998 рр.; на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми юридичної психології", Київ, 1999; на Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні підходи до профілактики та лікування алкогольних та наркотичних розладів", Київ, 2000; на засіданнях Вченої ради Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, 19962002 р.; на засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1999 2002 р.
Публікації. Основний зміст і конкретні результати дослідження знайшли відображення в монографії, науково-популярній книжці, 26 статтях, 5 методичних рекомендаціях, 13 тезах наукових конференцій та з'їздів, деклараційному патенті на винахід.
Упровадження в практику. Розроблені автором психокорекційні програми впроваджені в практичну роботу Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, Київського обласного спеціалізованого психіатрично-наркологічного медичного об’єднання, Київського міського центру судової психіатрії, Реабілітаційного центру асоціації «Наркон-Хелп”. Теоретичні та практичні розробки були включені в навчальні програми Київського педагогічного університету ім. Драгоманова, Київського медичного інституту, Київського інституту внутрішніх справ.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 9 розділів, висновків, переліку посилань, додатку. Рукопис містить 558 сторінок комп’ютерного набору (387 сторінок основного тексту та 47 сторінок список використаних джерел). У додатку (2-й том 124 сторінки) представлена програма психологічної корекції розладів особистості при хімічних залежностях та співзалежності. Ілюстративний матеріал поданий на 34 таблицях та 9 малюнках. Перелік посилань містить 462 найменування, з них 272 іноземних авторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації проведено теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, пов’язаної з пошуком ефективних моделей та шляхів виходу хворих зі стану наркотичної та алкогольної залежності, підвищенням ефективності психологічної допомоги. У роботі доведено, що глибокі порушення особистості, які виникають унаслідок зловживання наркотичними речовинами та алкоголем, потребують зміни стратегії і тактики лікування цих захворювань перенесення акценту в комплексному лікуванні алкоголізму та наркоманій з методів біологічної терапії на методи психологічної корекції та реабілітації. З урахуванням динаміки патопсихологічних та психопатологічних симптомокомплексів алкоголізму та опіоїдної наркоманії розроблена концепція, модель та програма виходу зі стану наркотичної та алкогольної залежності, що орієнтуються на модель особистісного зростання і дозволяють значно підвищити ефективність лікування хворих на наркоманію та алкоголізм, сприяють їхній реабілітації, ресоціалізації та поверненню в суспільство.
2. З урахуванням стадій та психопатологічних станів визначені такі патопсихологічні симптомокомплекси залежності від алкоголю та опіоїдів.
У хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію І стадії спостерігається:
зниження критичності в оцінці наявних і можливих наслідків зловживання при достатній збереженості здатності до здійснення операцій аналізу, синтезу, узагальнення, відволікання; формування надцінного ставлення до вживання алкоголю та опіоїдів;
поява в мотиваційній сфері нового значущого мотиву наркотизації, здатного витісняти раніше значущі для хворого мотиви, підвищення його спонукальної та смислоутворювальної сили;
зниження почуття емоційного комфорту поза станом наркотичного, алкогольного сп’яніння.
У хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію ІІ стадії в стані нестійкої рівноваги виявлялися такі патопсихологічні симптомокомплекси:
система заперечень, що спрямована на витіснення із свідомості різних видів шкод, пов`язаних із зловживанням (шкоди здоров`ю, розвитку особистості, сім`ї та ін.);
викривлення спрямованості особистості та мотивації поведінки; формування мотиваційної домінанти, центром якої є мотиви зловживання з витісненням інших мотивів, які раніше були значущими для особистості;
в емоційній сфері „маятник емоцій”, „примусове” регулювання емоцій, недиференційованість емоцій, порушення здатності до емпатії, недорозвинення моральних почуттів;
у вольовій сфері відсутність етапів планування та боротьби мотивів у складній вольовій дії, імпульсивність поведінки;
порушення взаємодії між раціональним та емоційним компонентами, формування „мислення за бажанням”, зниження критичної оцінки проблем, пов'язаних зі зловживанням при формальній збереженості здатності до здійснення операцій аналізу, синтезу, узагальнення, відволікання, порівняння;
порушення самооцінки та самоідентифікації, лабільність самооцінки та її залежність від психопатологічного стану;
втрата сенсу життя без хімічної речовини, відсутність мотивації до змін, відсутність планування майбутнього;
порушення комунікації та міжособистісних стосунків, звуження кола спілкування, розрив соціальних зв'язків.
В стані абстиненції приєднувалося значне погіршення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення. У стані нестійкої рівноваги відбувалося поступове відновлення цих функцій, проте рівень досягнень хворих залишався достовірно нижчим, ніж у здорових осіб контрольної групи. У разі тривалої ремісії спостерігалося відновлення цих функцій.
Для хворих на алкоголізм ІІІ стадії окрім патопсихологічних симптомокомплексів особистості, що спостерігалися у ІІ стадії, були характерними значні порушення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення, ознаки інтелектуально-мнестичного та морально-етичного дефекту, які практично мали незворотний характер.
У хворих на опіоїдну наркоманію ІІІ стадії окрім патопсихологічних симптомокомплексів особистості, характерних для ІІ стадії, спостерігалася нездатність до проявів навіть незначних вольових зусиль у розумовій діяльності. Виражений вольовий дефект значно утруднював розумову працездатність. На відміну від хворих на алкоголізм в аналогічній стадії у хворих на опіоїдну наркоманію не відзначалося інтелектуально-мнестичного дефекту, зберігалася критична оцінка наслідків зловживання.
У стані абстиненції в обох групах приєднувалося значне погіршення пам’яті, уваги, розумової працездатності, темпу складних сенсомоторних реакцій, продуктивності мислення.
У стані нестійкої рівноваги та ремісії ці процеси відновлювалися тільки частково.
3. Виявлена діагностична цінність деяких методів дослідження особистості. Так, специфіка стану залежності накладає певні обмеження на використання деяких традиційних методик дослідження особистості. Дані, що були одержані за допомогою методик, які ґрунтуються на самооцінці, висвітлюють бажані уявлення хворих, систему їхніх „ілюзій” щодо себе. Тому застосування цих методик має певні обмеження. У таких випадках ефективніше працюють методики, за якими пацієнтові потрібно описувати певні форми своєї поведінки в конкретних ситуаціях, без відповідної оцінки їх.
4. Розроблена психологічна концепція виходу зі стану залежності та основні положення, на яких можуть базуватися психокорекційні програми.
Глибокі порушення в різних підструктурах особистості, що відбуваються внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками, роблять біологічне лікування недостатнім для одужання, оскільки воно ніяким чином не впливає на особистість хворого. Патопсихологічні симптомокомплекси, які виникли внаслідок формування залежності, утруднюють соціальну адаптацію хворого, призводять до стану постійного внутрішньо-особистісного та міжособистісного конфлікту, що, своєю чергою, сприяє поверненню зловживання як способу ілюзорного розв’язання цього конфлікту. Тільки зміни на особистісному рівні зможуть забезпечити процес виходу зі стану залежності.
Глибина, стійкість і різноманітність порушень при алкоголізмі та опіоїдній наркоманії зумовлюють необхідність інтенсивних, довготривалих, структурно організованих психокорекційних втручань, які на кожному етапі лікування мають свої пріоритетні завдання, обсяг і найефективніші методи.
Ефективність психокорекційних впливів значною мірою залежить від того, наскільки враховується картина й динаміка захворювання, характер патопсихологічних симптомокомплексів, які виникли внаслідок формування залежності. До базових факторів, які зумовлюють специфіку психокорекційних втручань, належать: а) стадія захворювання і психопатологічний стан; б) патопсихологічний дефект, який виник унаслідок зловживання; в)ступінь збереженості різних підструктур особистості. Кожен з цих факторів впливатиме на зміст, форми, тривалість психокорекційної роботи.
Під час побудови психокорекційних програм мають враховуватися такі принципи: спрямованість психокорекційних впливів на різні підструктури особистості; здійснення психокорекційних впливів на всіх етапах роботи з хворими (з моменту першого звернення по допомогу до повного виходу зі стану рецидиву); опора на методи групової роботи; відповідність психокорекційних втручань стадіям мотиваційної та вольової готовності до змін; залучення до психокорекційної та психотерапевтичної роботи членів родини хворого.
Аналіз запропонованих форм психокорекційної роботи дозволив виділити основні її напрями, труднощі, що виникають в процесі індивідуальної та групової психокорекційної роботи, способи їхнього подолання, переваги кожної форми роботи. Індивідуальна психокорекційна робота полегшує налагодження першого контакту з хворим й ефективніша при вирішенні „конфіденційних» питань. Вона починається з моменту звернення хворого по допомогу. Групова психокорекційна робота сприяє ефективнішому проведенню спрямованого самоаналізу, надає пацієнтові можливість одержати емоційну підтримку, познайомитися з особистим досвідом інших пацієнтів. При цьому методи групової роботи є базовими. Групова робота починається після завершення абстинентного синдрому з урахуванням психосоматичного стану хворого.
Основні психологічні методи роботи з хворими на алкоголізм та наркоманію зорієнтовані на модель особистісного зростання і включають, як одну з найважливіших частин, активність самого хворого. Психокорекційні та психотерапевтичні методики, використання яких відводить пацієнтові пасивну роль, мають допоміжний характер. Найефективнішим методом роботи з хворими на період нестійкої рівноваги є структурний самоаналіз, спрямований, передовсім, на вирішення питань, пов'язаних саме із залежністю від хімічної речовини. Інші психологічні методи повністю підпорядковані меті кожного конкретного етапу психокорекційної роботи і мають допоміжний характер.
На період нестійкої рівноваги психокорекційна робота з хворими на наркоманію та алкоголізм повинна включати такі напрями: усвідомлення різних видів шкод, що їх зазнав хворий внаслідок зловживання; руйнування системи „ілюзій” та заперечень, спрямованої на витіснення різних видів шкод, пов'язаних зі зловживанням; усвідомлення концепції хвороби „алкоголізм”, „наркоманія"; установлення особистого діагнозу; підвищення мотивації до лікування та утримання від зловживання; визначення емоцій та почуттів; засвоєння нових навичок конструктивного вияву емоцій; усвідомлення застережних сигналів рецидиву хвороби та профілактика рецидивів; усвідомлення сімейних та соціальних проблем, що виникають як наслідок зловживання; формування навичок саморегуляції та асертивної поведінки.
Робота, спрямована на особистісне зростання, потребує від хворого певних особистісних ресурсів. Протипоказаннями до роботи за моделлю особистісного зростання можуть бути: виражений інтелектуально-мнестичний чи вольовий дефекти, що характерні для хворих на алкоголізм та опіоїдну наркоманію ІІІ стадії; бажання продовжувати зловживання.
Психокорекційна робота, спрямована на особистісне зростання хворого показала можливість редукції патопсихологічних симптомокомплексів алкоголізму та наркоманії. Руйнування патопсихологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності, засвоєння навичок самоаналізу, саморегуляції, суспільно позитивних моральних стандартів сприяли зменшенню тяги до наркотиків; подовженню ремісії, покращенню її якості; припиненню зловживання. Таким чином, особистісне зростання хворого, яке відбувається в процесі психокорекційної роботи можна вважати одним із ефективних способів підтримання ремісії та виходу із стану наркотичної і алкогольної залежності.
5. Створена психологічна модель виходу зі стану наркотичної та алкогольної залежності враховує стадії мотиваційної та вольової готовності до змін, за якими просувається хворий на шляху до одужання. Кожній стадії відповідають певні терапевтичні завдання та способи їхнього вирішення. Дотримання відповідності між стадією, на якій перебуває пацієнт, терапевтичним завданням, характерним саме для цієї стадії та способами, за допомогою яких можна вирішити це завдання, є необхідною умовою, що робить психокорекційні втручання ефективними. Запропонована модель дає змогу психологу визначати обсяг і напрями психокорекційної роботи для кожного конкретного хворого з урахуванням стадії хвороби, на якій він перебуває, характеру особистісних порушень, вольової та мотиваційної готовності до змін. Дана модель стала основою для створення психокорекційної програми виходу із стану залежності.
6. Створена програма психологічної корекції алкогольної та наркотичної залежності, робота за якою сприяє руйнуванню патопсихологічних симптомокомплексів алкогольної та наркотичної залежності, особистісному зростанню хворих, покращенню їх саморегуляції та соціальної адаптації, засвоєнню ними форм конструктивної поведінки. Завдяки цьому подовжується термін ремісії, припиняється зловживання, хворі залучуються до тривалої роботи в групах самодопомоги „АА”, „АН”, що стає основою подальших позитивних змін.
У додатку представлена програма психологічної корекції розладів особистості у хворих на наркоманію та алкоголізм та співзалежних членів їхніх родин.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Айви А., Айви М.Б., Саймен-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы. Теория. Техники: Практическое руководство. - М., 1999. 407 с.
2. Андреева Т., Красовский К. Что потребляют Ваши пациенты кроме воздуха, воды и пищи? - Киев: УИЦПАН.- 1999. - 199 с.
3. Анохина И.П. Биологические механизмы зависимости от психоативных веществ (патогенез) // Лекции по наркологии. - М.: Нолидж, 2000. - С. 16 41.
4. Арипова А.І., Фельдман М.Б. Экспресс-диагностика некоторых личностных свойств больных алкоголизмом // Мед. журнал Узбекистана. - 1990. - №4. - С.55-58.
5. Артемчук А.Ф.Ранний прогноз эффективности стрессопси­хотерапии больных алкоголизмом по методу А.Р. Довженко // Укр.віс.психоневрології. 1998. Т.6, вип. 1. С. 84 87.
6. Ахола Т., Фурман Б. Краткосрочная позитивная психотерапия: Методическое пособие. СПб: Изд-во « Речь», 2000. 220 с.
7. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология. - М.: Медицина, 1987. - 336с.
8. Бабов К.Д., Дворяк С.В., Розанов В. А.. Система реабилитации больных наркоманией на основе сочетания психосоциальных подходов коррекции личности с фармакологическими и физиотерапевтическими средствами: Методические рекомендации. Одесса, 1996.- 32 с.
9. Бажин Е.Ф., Едкинд А.М. Личностный дифференциал: методические рекомендации. Л., 1983, - 12с.
10. Бережна Н.І., Сонник Г.Т. Можливість застосування психосинтезу для лікування хронічного алкоголізму // Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: Тез. доп. конф. Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології - Х., 1993. - С.153-154.
11. Бережная Н.И. Опыт применения групповой психотерапии в лечебно-трудовом профилактори // Вопросы психиатрической и наркологической помощи сельскому населению. - Донецк, 1990. - С.125.
12. Бехтель Э.Е. Донозологические формы злоупотребления алкоголем.- М.: Медицина, 1986. - 272 с.
13. Битенский В.С., Горячев П. И., Кривоногова О.В. Особенности личности и межличностных отношений женщин, злоупотребляющих наркотическими средствами // Вісник Харківського унівеситету.- Харків, 2001. - С.9-13.
14. Битенский В.С., Херсонский Б.Г., Дворяк С.В., Глушко В.А. Наркомании у подростков. - К.: Здоров¢я, 1988. - 168 с.
15. Благов Л.Н. Аффективные расстройства при опийной наркомании: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. М., 1994. - 24 с.
16. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. Киев : Здоровя. 279 с.
17. Блейхер В.М. Типология особенностей личности больных алкоголизмом // Алкоголизм: Сб. науч. тр. М., 1995. С 114 117.
18. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика. Упражнения. Игры.- СПб: Социально-психологический центр, 1996.-379 с.
19. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.: Мысль, 1988. - 302с
20. Булаев М.В. Оценка методологических подходов к лечению наркоманий в США // Некоторые проблемы наркоманий и токсикоманий. - М., 1989. - С.63-72.
21. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности: понятийный аппарат и методы исследования. Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01. К., - 1989. 38с.
22. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К., Здоров я, 1989. 163с.
23. Бурно М.Е. О личностях, особенно предрасположеных к алкоголизму: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.: 14.00.45. - М., 1969. - 30с.
24. Бурно М.Е. Органическая психопатия и акцентуация, как почва для алкоголизма // Проблемы алкоголизма. - Душанбе, 1989. - С.52-53.
25. Валентик Ю.В. Мишени психотерапии в наркологии // Лекции по наркологии /Под ред. проф. Н.Н. Иванца.- Москва: Нолидж, 2000. - С. 295- 308.
26. Валентик Ю.В. Современные методы психотерапии больных с зависимостью от психоактивных веществ // Лекции по наркологии /Под ред. проф. Н.Н. Иванца.- Москва: Нолидж, 2000. - С. 309- 340.
27. Валентик Ю.В. Континуальная психотерапия больных с зависимостью от веществ // Лекции по наркологии / Под ред. проф. Н.Н. Иванца. - Москва: Нолидж, 2000. - С. 341- 364.
28. Ван Дер Берг К., Бувальда В. Учебное пособие по наркологии для врачей-стажеров: пер. с англ. / под ред. В.Б. Позняк. Минск: Интертракт, 1997. 121с.
29. Ван дер Берг К., Бувальда В. Учебное пособие по наркологи для студентов медицинских институтов: Пер с англ. / Под ред.В .Б. Поздняка. Минск: Интертракт, 1997. 100 с.
30. Виленский О.Г. О различных формах изменений личности при хроническом алкоголизме // Вопросы клиники, систематики, патогенеза и терапии алкоголизма. - Вологда: Сев.-Запад. книжное изд-во, 1972. - С.291-292.
31. Витвицкий М.И. Некоторые данные к дифференцированной терапии больных алкоголизмом // Современные методы профилактики и лечения в практической медицине. - Душанбе, 1991. - С.36-37.
32. Воецкая В.П. Особенности поэтапной реабилитации женщин, страдающих опиоманией // Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии: Тез. докл . науч. конф. Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии. Днепропетровск, 1996. С.68-69.
33. Гавенко В.Л., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія. К.: Здоров`я, 1993. 189 с.
34. Гаджиева Н.М., Никитина Н.Н., Кислинская Н.В. Основы самосовершенствования: Тренинг самосознания. Екатеринбург: Деловая книга , 1998. 144 с.
35. Гельдер М., Гет Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии. т.2 .- К.: Сфера, 1999. - Т.2. - 436 с.
36. Горбань А.Е., Милютина Е.Л., Ковтун Т.В., Вороновская В.И. Новый комплексный метод терапии больных опийной наркоманией // Архів психіатрії. 1998. - № 2,3 (17-18).- С.176-184.
37. Гофман А.Г., Магалиф А.Ю. Опосредованная психотерапия в системе лечения больных алкоголизмом // Соц. и клин. психиатрия. - 1991. - №1. - C.71-74.
38. Григорьев Г.И. Лечение алкоголизма методом массовой эмоционально-эстетической психотерапии (разработка метода и оценка его эффективности): Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.00.18. - С.- Пб., 1993. - 18с.
39. Громов Л.О. Основні проблеми наркології // Ліки. 1996.- №3.С.3 5.
40. Громов Л.О., Середа П.І., Філоненко М.А. Сучасні уявлення про патогенез опійної наркоманії // Ліки. 1996. - №3. С. 8 19.
41. Дворяк С.В., Розанов В.А. Подходы к реабилитации при наркомании // Мед. вести. 1997. - №3, с. 22-23.
42. Дворяк С.В., Розанов В.А., Бабов К.Д. // Модель современного реабилитационного центра для химически зависимых пациентов // Архів психіатрії . 1998. - № 2,3 (17-18). С. 184-189.
43. Демьяненко Б.Т., Штенгелов В.В., Балабаева Т.В. Опыт и принципы работы христианских организаций в реабилитации больных алкоголизмом и наркоманиями // Архів психіатрії . 1998. - № 1 (16). С. 42-45.
44. Джендлин Ю. Фокусирование: новый психотерапевтический метод работы с переживаниями / Пер. с англ. А.С. Ригина. М.: Независимая Фирма « Класс», 2000. - 448 с.
45. Джонсон В. Как заставить наркомана или алкоголика лечиться? Москва, 2000.- 228 с.
46. Динеева Н.Р. О социогенезе наркоманий, токсикоманий и алкоголизма. - М.: Изд-во Мин. здрав. и мед. пром. Российской Федерации, 1999. 16 с.
47. ДмитриеваТ.Н.Формирование алкогольной зависимости у подростков с личностью аффективно-возбудимого типа // Журн. невропатологии и психиатрии. 2000. Вып. 3. С.
48. Дмитров Хр., Киров К. Основни въпроси на груповата психотерапия // Неврол., психиатр. и неврохир. - 1965. - №6. - C.453-460.
49. 49. Довженко О.Р. Місце методу стресопсихотерапії у лікуванні алкоголізму // VIII з`їзд невропатологів, психіатрів та наркологів УРСР: Тез. доп. - Х., 1990. - Ч.2. - С.21-22.
50. Додзюк А. Вирватись з пастки. Львів: Ініціатива, 1996.- 113 с.
51. Европейский план действий по борьбе с потреблением алкоголя на 2000- 2005 год. Копенгаген: ВОЗ, 2000.- 28 с.
52. Єрчкова Н.О. Соціопсихологічні дослідження хворих на наркоманії та їх родин // Актуальные вопросы медицины и биологии. Днепропетровск, 1996. Вып. 7, ч.1, - с. 91.
53. Єрчкова Н.О., Малишко Т.В., Бурова С.О. Удосконалення експрес методики лікування алкоголізму // Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: Тез. доп. конф. Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології. - Х., 1993. - С.160-161.
54. Жить трезвыми / Пер. с англ. Американская Ассоциация Анонимных алкоголиков.- 1998.- 166 с.
55. Жислин С. Г.Об алкогольных расстройствах.- Воронеж,1983.- 139 с.
56. Завьялов В.Ю. Психологические аспекты формирования алкогольной зависимости. Новосибирск: Наука, 1988. - 198с.
57. Заимов К., Заимова Св. Декондиционираща терапия на неврозите. / Под ред. на Н.Антонов. - София: Медицина и физкультура, 1974. - С.190-194.
58. Зарицкий Н.Г., Ковтун Т.В. , Вороновская В.И. Сравнительная психофизиологическая характеристика больных опийной наркоманией и алкоголизмом // Архів психіатрії . 1998. - № 2, 3 (17 18 ) . - С. 25 29.
59. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии- Спб.:Речь, 2000.- 310 с.
60. Звонников М.Д. Психотерапія - основний стрижень реабілітації хворих на алкоголізм // Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: Тез. доп. конф. Клінічна соціальна реабілітація в неврології, психіатрії та наркології. - Х., 1993. - С.162.
61. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - М., 1980. - 302с.
62. Зинкер Дж. В поисках хорошей формы: Гештальт-терапия / Пер. с англ. А.Я. Логвиновский. М.: Независимая фирма « Класс», 2000. 320 с.
63. Зыков О.В., Цетлин М.Г. Духовно ориентированные методы лечения наркологических заболеваний // Лекции по наркологии / Под ред. проф. Н.Н. Иванца.- Москва: Нолидж, 2000. - С. 365 405
64. Иоэль Э. Лечение наркоманий . - Одесса, 1930. - 136с.
65. Иванец Н.Н. Лекции по наркологии. 2-е изд., перераб. и расшир.- Москва, 2000. - 435 с.
66. Иванец Н.Н., Анохина И.П., Стрелец Н.В. Современное состояние проблемы наркомании в России // Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 1997. Т. 97, №9 С. 4 10.
67. Ивасюк В. П., Филиппович С.А. Государственная политика в сфере профилактики наркоманий и СПИДа в Украине // Междунар. мед. журнал . 1997 . Т.3, № 4. С. 71 75.
68. Кабанов М.М. Реабилитация психически больных. Л.: Медицина, 1989. - 214с.
69. Каменев Г. Аспекти на груповата психотерапия // Неврол., психиатр. и неврохир.- 1973. - №3. - C.229-231.
70. Карась Л.М., Корсак Е.А., Матвиенко А.М., Хадыров В.Н. Эффективность лечения хронического алкоголизма в психокорекционных группах // Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии: Тез. докл. науч. конф. Вопросы клинической и социальной психиатрии и наркологии. - Днепропетровск, 1996. С.72-74.
71. Карвасарский В.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 302с.
72. Козлов А.А. Бузина Т.С. Психологические особенности больных наркоманией // Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 1997. Т. 97, №9.- С. 4 10.
73. Колесов Д.В. Эволюция психики и природа наркотизма. - М., 1991. - 312с.
74. Комиссаров Б.Г., Фоменко А.А. SOS: наркомания .- Ростов н /Д : Феникс, 2000. 317 с.
75. Комитет экспертов ВОЗ по лекарственной зависимости. 20 доклад. Серия токсикологических докл.. - 551. Женева, 1975. - 109с.
76. Королев К.Ю. Как избежать алкогольного срыва. М.: Изд-во ин-та психотерапии, 2000. 112 с.
77. Короленко Ц.П. Мотивация и формы употребления алкоголя подростками // Клиническая