ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я В ОСІБ ІЗ «СОМАТОГЕННОЮ ФРУСТРАЦІЄЮ» ( на прикладі хворих на остеохондроз)

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА
ІНСТИТУТ МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ ТА МЕХАНІКИ

На правах рукопису

ГОРЯЧА ТЕТЯНА СЕМЕНІВНА

УДК 159.9.072: 159.938.363.6(043.5)

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я В ОСІБ ІЗ
«СОМАТОГЕННОЮ ФРУСТРАЦІЄЮ»
( на прикладі хворих на остеохондроз)

19.00.04 Медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ВІСКОВАТОВА ТЕТЯНА ПАВЛІВНА
академік УАН, доктор психологічних
наук, професор, зав. кафедрою
диференціальної та експериментальної
психології

ОДЕСА 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 4 ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ПРОБЛЕМА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО
АНАЛІЗУ 12
1.1. Поняття психічного здоров’я в різних психологічних
концепціях............................................................................ 12

1.2. Аналіз підходів до психосоматичної єдності особистості.....21

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ...43

2.1. Організація та контингенти дослідження 43
2.3. Методи дослідження............................................................... 48
2.4. Теоретичне обгрунтування терміна «соматогенна фрустра-
ція» 58

РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГО - ДІАГНОСТИЧНЕ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО
ЗДОРОВ’Я ОСІБ ІЗ «СОМАТОГЕННОЮ
ФРУСТРАЦІЄЮ».. 74
3.1. Результати вивчення особливостей самоактуалізації в осіб із
«соматогенною фрустрацією» за методикою САТ........... .. 74

3.2. Результати вивчення особливостей смисложиттєвих
орієнтацій осіб із «соматогенною фрустрацією» за
методикою СЖО........................................................................ 79

3.3. Результати дослідження особливостей емоційних станів
осіб із «соматогенною фрустрацією».................................. 82

3.4. Результати вивчення індекса життєвого стилю в осіб із
«соматогенною фрустрацією»88

3.5 Характеристики психічного здоров’я в осіб із
«соматогенною фрустрацією» 90

РОЗДІЛ 4 ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ
З ОСОБАМИ ІЗ «СОМАТОГЕННОЮ
ФРУСТРАЦІЄЮ» ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЇЇ
ЕФЕКТИВНОСТІ..96

4.1. Теоретичне обгрунтування комплексу психокорек-
ційних заходів для осіб із «соматогенною фрустра-
цією».. 96

4.2. Психокорекційна програма та основні методи
психокорекції.101

4.3. Порівняльна характеристика особливостей
прояву психічного здоров’я в осіб із «соматогенною
фрустрацією» на початку та після завершення
психокорекції...........................................................................140

4.4. Зміна ієрархії показників психічного здоровя в осіб із
«соматогенною фрустрацією» на початку та після завершен-
ння психокорекційних заходів...............................................154

ВИСНОВКИ ........................................................................ 166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................. 171

ДОДАТКИ ................................................................................................... 182

ВСТУП

Актуальність дослідження. Суспільство, зорієнтоване на демократично-гуманістичні та національні цінності, розвиток творчого потенціалу особистості, потребує інформації про процес її життєдіяльності, де психічне здоров’я є необхідною умовою успішного перебігу цього процесу.
Проблема психічного здоров’я вивчається на стику багатьох наук: філософії, релігії, психології, соціології, медицини та валеології. Незважаючи на свою життєву актуальність, у психологічній літературі зазначена проблема представлена досить неоднозначно. Так, у психоаналізі досліджується проблема психічного здоров’я через вивчення механізмів психічних порушень: порушення психічного здоров’я як наслідок внутрішньоособистісного конфлікту (З. Фрейд,1990), індивідуальної соціалізації (А. Адлер,1997; К. Хорні,1997; Є. Фром, 1995), дезінтегрованості особистості (К. Юнг, 1994, 1998).
В рамках концепції «позитивного психічного здоров’я» (К. Голд-штейна, А. Маслоу,(1997); Р. Мея,(2001)Г.Олпорта,(2007) К. Роджерса,(1999) В. Франка(1990)) - здорове функціонування особистості розглядається як позитивний процес, що має самостійну цінність. Він описується через поняття «самореалізація», «самоактуалізація», «повноцінне людське функціонування», «устремління до смислу».
У багатьох роботах проблема психічного здоров’я розглядається через аналіз поняття «норми» і «патології», об’єднуючи основні положення психоаналізу та гуманістичної психології (Л.Балабанова, 1998, 1999; Б. Братусь, 2003; Т.Вісковатова, 1996; В. Гавенко, 2003; Х.Кохут, 2002;А.Кочарян, 2003; П. Лушин, 2005; C.Максименко, 2004; Н.Марута, 2004; О.Чабан, 2004).
Увага дослідників проблеми психічного здоров’я зосереджувалася також на вивченні його детермінації та механізмів (І. Ральнікова,2006), критеріїв (І.Гурвич, 1995), багаторівневості (Б.Братусь,1998;, Є.Калітеєвська,1995;
Б.Михайлов, 2002; Л.Шестопалова, 2005, 2007).
Разом з тим, бракує розробок щодо психокорекційного та психотерапевтичного впливу на осіб з хронічними соматичними захворюваннями, особливо з тими, які супроводжуються больовими синдромами (В. Кришталь, Б.Михайлов, Н. Марута, Л. Шестопалова, 2006).
За даними ВОЗ, больові синдроми вертеброгенного походження досягають розмірів пандемії в країнах Західної Європи, де ними страждають від 40 до 80% населення (В.Поворознюк, 2005). Така сама тенденція спостерігається і в Україні, дані статистики говорять про те, що понад 1/3 людей, які звертаються за нейрохірургічною допомогою в Обласну кліничну поліклініку м.Одеси після малоефективного медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування, продовжують страждати вертеброгенним больовим синдромом.
Відповідно, ми вводимо поняття «соматогенна фрустрація» і трактуємо його як психічний стан, обумовлений соматичною хворобою, що, в першу чергу, викликає тривалий стан болю, який стає бар’єром на шляху до реалізації потреб особистісного і соціального існування. Неможливість людини актуалізувати свої потреби, дискомфортність стану, що супроводжується роздратованістю, тривожністю, зумовлюють виникнення «соматогенної фрустрації».
Зважаючи на тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дезадаптованість людини у відповідальний період її життя (коли вона працює), соціальну й економічну значущість цієї проблеми, актуальною є розробка корекції негативного психічного стану в осіб, які відчувають систематичні болі при росповсюдженому остеохондрозі хребта після малоефективного курсу медикаментозного лікування та повернення їх до робочого стану.
Оскільки «соматогенна фрустрація» здійснює негативний вплив на психічне здоров’я людей працездатного віку, стало необхідним вивчення цієї проблеми, що обґрунтувало вибір направлення нашого дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану досліджень кафедри диференціальної та експериментальної психології Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова: по темі основних дослідницьких робіт «Психологія часу" (номер держреєстрації 0197U019181) наукового центру психології часу Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.
Мета дослідження: розробити комплекс психокорекційних заходів щодо покращання стану психічного здоров’я осіб із «соматогенною фрустрацією» на підставі визначення особливостей їхнього психічного здоров'я.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати та висвітлити основні теоретичні підходи і сучасні погляди, які склалися в психологічній літературі відносно проблеми психічного здоров’я особистості.
2. Обгрунтувати поняття «соматогенна фрустрація».
3. Визначити особливості психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією».
4. Дослідити особливості самоактуалізації в осіб із «соматогенною фрустрацією»;
5. Виявити основні фактори специфічних змін психічного здоров’я цих осіб.
6. Розробити, обгрунтувати та реалізувати комплекс психокорекційних заходів,спрямований на покращання показників психічного здоров’я осіб із «соматогенною фрустрацією» та визначити його ефективність.
Об’єкт дослідження: характеристики психічного здоров’я особистості.
Предмет дослідження: особливості характеристик психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією» (на прикладі осіб з болем у спині при остеохондрозі хребта).
Методи дослідження: клініко-психологічний: бесіда, спостереження; методики, орієнтовані на вивчення низки особистісних характеристик та психічних станів: опитувальник ІЖС (1998); дослідження самооцінки за методом Дембо-Рубінштейн, (1986); методика діагностики психічних станів за Айзенком, (1998); тест СЖО Д.Крамбо і Л.Махоліка (1993) адаптований
Д. Леонтьєвим; дослідження рівня тривожності за Тейлор, (1998)в адаптації Нємчинова; тест самоактуалізації (САТ), Ю.Альошиної, Л. Гозмана, О. Дубовської (1993)на основі опитувальника особистісної орієнтації (РОІ) Е.Шостром; фрустраційний вербальний тест (ФВТ) Л. Собчик (1998); проективний тест «шести малюнків» за методикою А.Менегетті (2000), (який використовувався як допоміжний); методи математичної статистики: описова статистики, визначення достовірності відмінностей середніх величин за
t-критерієм Ст'юдента; вибірковий кореляційний аналіз (за Пірсоном), факторний аналіз.
Розрахунки виконувалися з використанням пакету прикладних комп’ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft XP і пакету статистичного аналізу SPSS for Windows №11.
Дослідження виконувалося на базі Одеської обласної клінічної поліклініки. Всього було обстежено 207 чоловік.
Основну групу складали особи із «соматогенною фрустрацією» у кількості 146 чоловік, для однорідності групи ми брали людей, які страждали від болю при росповсюдженому остеохондрозі хребта і яким не допомогло медикаментозне лікування (з 54 з них ми проводили психокорекцію). Вибір контингенту був зроблений на підставі аналізу медичних карт.
Для здійснення порівняльного аналізу нами було виділено контрольну групу осіб, у кількості 61 чоловік. Вони не мали зазначених проблем зі своїм здоров’ям, умовно ми їх назвали «здорові».
Наукова новизна одержаних результатів. На базі теоретичного та практичного дослідження:
- вперше введено і теоретично обґрунтовано поняття «соматогенна фрустрація», яке трактується як загальнопсихологічний механізм реагування особистості на зміну стану здоров’я, в першу чергу, на тривалий стан болю;
- вперше больові синдроми розглядаються у концепції фрустраційних теорій;
- вперше визначені особливості психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією» (свідоцтво № 19762);
- вперше досліджені особливості самоактуалізації в осіб із «соматогенною фрустрацією»;
- вперше науково обґрунтовано і розроблено комплекс психокорекційних заходів, що сприяє виходу із стану «соматогенної фрустрації» і обумовлює покращання психічного здоров’я осіб із «соматогенною фрустрацією»
(свідоцтво № 19763);
- встановлено відмінності в ієрархії показників психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією» на початку та після завершення психокорекційних заходів;
- набули подальшого розвитку змістові параметри психічного здоров’я особистості.
Практична значущість отриманих результатів. Структурована феноменологія змін психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією». Визначено вплив і взаємообумовленість змін психічного здоров’я і перебігу основного захворювання. Практичне значення має розроблений комплекс психокорекційних заходів для осіб із «соматогенною фрустрацією» з метою покращання їх психічного здоров'я. Виявлено чинники психічного здоров'я в осіб із «соматогенною фрустрацією» та встановлена ієрархія їхніх змін під впливом психокорекційних заходів. Встановлена досить висока ефективність впровадженої психокорекційної роботи.
Результати проведеного дослідження впроваджено у професійну підготовку психологів-практиків на теоретичних семінарах Української Спілки Психотерапевтів (УСП), Одеського проекту, у четвертому семестрі (довідка N1 від 16.04.2006р.), в роботу обласної консультативної поліклініки м.Одеси, 20022006р., в навчальний процес психологів-практиків інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, 2007р. (Акти впровадження: №3 від 11.01.2007 та №7 від 19.03.2007).
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено комплексне вивчення особливостей психічного здоров’я осіб із больовим синдромом вертеброгенного походження.
Обґрунтовано поняття «соматогенна фрустрація». Розроблено і впроваджено комплекс психокорекційних заходів для осіб із «соматогенною фрустрацією» з метою покращання їхнього психічного здоров’я (авторські свідоцтва № 19762 та № 19763).
Апробація результатів дисертації: матеріали дисертації були висвітлені у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичній конференції «Психологія душі» (м.Одеса, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого погляд у майбутнє» (м. Одеса, 2004), на IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Київ, 2006), на VIII Міжнародній конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (м.Київ, 2006), методсемінарі «Особливості психічного здоров’я в осіб із «соматогенною фрустрацією» (м. Одеса, 2007).
Публікації. Результати дослідження відображено в 6 публікаціях (з них ­ 5 статей та 1 тези доповіді) надрукованих у фахових виданнях ВАК України. Усі роботи виконані одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел та 43 додатків. Робота ілюстрована 15 таблицями та 21 рисунком. Загальний обсяг дисертації становить 170 сторінок. Список використаних джерел містить 209 найменувань, з них 23 ­ іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення задачі щодо визначення особливостей психічного здоров'я осіб із «соматогенною фрустрацією» та розроблено і обгрунтовано комплекс психокорекційних заходів щодо покращання стану їхнього психічного здоров'я.
2. Узагальнюючи аналіз основних теоретичних положень про цілісний характер психічної організації особистості і її психосоматичну єдність, який зробили на підставі аналізу наукової літератури, трактовку психічного здоров’я особистості ми розглядаємо як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції, міру здатності людини трансцендувати свою біологічну, соціальну і смислову детермінованість, яка є активним і автономним суб’єктом свого життя у мінливому світі. Відповідно, здорове функціонування особистості розглядається як позитивний процес, який постійно змінюється, як саморегулююча система, яка здатна до самодетермінації і є достатньо чутливою до зовнішніх умов, що володіє самостійною цінністю і виявляє себе через такі поняття, як «самореалізація», «самоактуалізація», «устремління до смислу».
3. Нами визначено поняття «соматогенна фрустрація», яке трактуємо як психічний стан, викликаний соматичною хворобою, що, в першу чергу спричиняє тривалий стан болю, який стає бар’єром на шляху до реалізації потреб особистісного і соціального існування.
«Соматогенна фрустрація» проявляється на поведінковому рівні як обмеження свободи людини, звуження можливості її діяльності; на емоційному рівні провокує агресивні реакції шляхом формування негативного афекту; на когнітивному рівні спричиняє неадекватну оцінку ситуації і неспроможність знайти вихід з неї.
4. Люди із «соматогенною фрустрацією», у співставленні з даними здорових осіб, мають специфічні особливості прояву основних показників психічного здоров’я. Показник осмислення життя, у осіб із «соматогенною фрустрацією» знаходиться на нижній межі встановленої мінімальної норми (ОЖ-76,7 балів), в той час, коли в групі здорових осіб цей показник набирає 114 балів (це верхняя межа норми). Більшість осіб (66,7%) із «соматогенною фрустрацією» мають у своєму житті цілі, які надають їхньому життю осмислення і направленність, але поряд з тим, у цій групі є люди (33,3%), які дискретно сприймають свій життєвий шлях, будують великі плани, не маючи реальної основи і особистісної відповідальності за їх реалізацію. Взагалі, люди цієї групи не задоволені своїм життям у теперішньому.
Для багатьох осіб (48,1%) із «соматогенною фрустрацією» характерний високий (більше 25 балів) та середній (у 42,6% осіб) рівень тривожності. Наявність фрустрації (8- 14балів) у 53,7% осіб та її високий рівень у 40,7% осіб цієї групи вказує на те, що вони мають низьку самооцінку, тікають від труднощів і бояться невдач. Для 51,8% осіб притаманна виражена ригідність (16 балів) та її середній рівень ( у 42,6% осіб), що проявляється в тенденції до зберігання своїх установок, стереотипів, засобів мислення, нездатності змінити власну точку зору.
Особи цієї групи вдаються до психологічних механізмів захисту, особливе місце серед яких посідають механізми заперечення (у 64,8% осіб) та проекції (у 85,2% осіб). Вони відмовляються визнати, що трапилася неприємна подія, схильні приписувати власні почуття, думки, поведінку іншим людям, оточенню.
5. Вивчення показників самоактуалізації, як одних із основних показників психічного здоров’я особистості дозволило стверджувати, що особи із «соматогенною фрустрацією» в порівнянні з даними здорових осіб характеризуються заниженими показниками компетентності у часі на 19,3%; самоповаги на 25,2%; спонтанності на 23,0%; сензитивності на 18,3%; показник ціннісних орієнтацій занижений на 16,8%; самосприйняття на 16,6%; підтримки на 15,1%, синергічності на 14,3, гнучкості поведінки на 13,7% та ін.. Зміни на рівні статистично значимих.
6. За рангами показники, які визначають специфіку психічного здоров'я осіб із «соматогенною фрустрацією» розподіляються таким чином: 1- й фактор «осмисленність життя» (які об’єднують такі показники, на які припало найбільше факторне навантаження: цілі у житті; результативність життя; життя як процес; локус контролю «Я»; локус контролю життя; смисл життя); 2-й фактор «устремління до самоактуалівзації» (показники: ціннісні орієнтації; розуміння людської природи; синергічність; підтримка; самоповага; спонтанність; компетентність у часі); 3-й фактор - «самосприйняття» (показники: підтримка; самосприйняття; контактність; гнучкість поведінки; сприйняття своєї агресії; самоповага).
7. Спеціально розроблено, науково обгрунтовано та реалізовано комплекс психокорекційних заходів, спрямований на покращання показників психічного здоров’я осіб із «соматогенною фрустрацією».
Після психокорекційних заходів у людей зросло уявлення про себе як про сильну особистість, яка прагне керуватися у своєму житті власними цілями, установками і принципами. Показник осмисленності життя знаходиться в межах максимальної установленої норми (ОЖ-111,4 балів). Спостерігається зростання значущості власного самосприйняття у структурі власного психічного здоров’я. Так, зафіксоване зростання показників: самоповаги на 20,0%, самосприйняття та спонтанності на 13,0%, підтримки на 11,8%, гнучкості поведінки на 8,1%, сензитивності на 16,3%. Також зросли покозники ціннісних орієнтацій на 26,0%, розуміння людської природи на 13,1%, синергічності на 11,6%. Отже, активізується устремління до самоактуалізації. Усі відмінності на рівні статистично значимих.
8. У результаті психокорекційної роботи змінюється ієрархія факторів, що визначають структуру показників психічного здоров’я клієнтів (вона співпадає з ієрархією цих факторів у здорових осіб). Так, на перше місце (з третього) переходить фактор «самосприйняття», у якому зростає значущість показників: гнучкість поведінки, спонтаннісь, самосприйняття та самоповага. На друге місце (з першого) переміщується фактор «осмисленність життя», де найбільш значущими стають показники: результативність життя, локус контролю життя, цілі у житті. З другого місця переходить на третє фактор «устремління до самоактуалізації», де більше факторне навантаження припадає на сприйняття своєї агресивності, сензитивність, розуміня людської природи, підтримки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. М.: «REFL- book», 1996. 278с.
2. Адлер А. Понять природу человека.- СПб.: Академический проект, 1997. - 256с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. - М.: Прогресс, 1995. - 296 с.
4. Александер Ф. Психосоматическая медицина: принципы и практическое применение/Пер. с англ.: С.Могилевский. М.: Эксмо-Пресс, 2002. 351с.
5. Александрoвский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. М: Наука , 1976. - 272 с.
6. Алёшина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М., Кроз М.В. Измерение уровня самоактуализации личности//Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. М.: Изд - во МГУ,1987.
7. Аммон Г. Психосоматическая терапия. - СПб.: Из-во «Речь», 2000 -238с.
8. Амосов Н.И. Раздумье о здоровье. Москва: Молодая гвардия, 1979. 190 с.
9. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М: Наука, 1977. 380 с.
10. Анастази А. Психологическое тестирование/ Пер. с англ., в 2 кн./Под ред. Гуревича К.М., Лубовского В.И. - М.: Педагогика, 1982. - Кн.1. 320 с.; кн.2. 336 с.
11. Анциферова Л.И. Архетипическая теория развития личности К.Г. Юнга (первая половина жизни)//Психологический журнал, 2000.- №2. С. 16-26.
12. Анциферова Л.И. Архетипическая теория развития личности К.Г.Юнга (вторая половина жизни)//Психологический журнал, 2000. - N3. - С.16-26.
13. Анциферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах Абрахама Маслоу//Вопросы психологи, 1973. - № 4. С.173-180.
14. Асмолов А.Г. Психология личности. М: Изд-во МГУ, - 1990. 367с.
15. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Педагогика, 1984. 104 с.
16. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. - М.: «REFL-book», 1994.- 314 с.
17. Айви А.Е., Айви М.Б., Л.Саймэк-Даунинг Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. М.: Психотерапевтический колледж, 2000. 487 с.
18. Бабюк I. O. Психосоматична концепцiя порушень сексуального здоров’я подружжя.//Донецький обл. центр соц. cлужби для молодi. Донецьк, 1998.- 116 с.
19. Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии. - М: Медицина, 1979. 296 с.
20. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологический аспект). Харків: Консул, 1999. 240с. 2004. - 268 с.
21. Балл Г.О. До розробки теоретичної моделі вільної особистості // Психологія суб’єктивної активності особистості. К., 1993. С. 12-13.
22. Бассин Ф.В. Сознание, «бессознательное» и болезнь//Вопросы философии. 1971. - №9. С. 90-92.
23. Беляева Г.Г. Взаимосвязь между факторами производственной среды и состоянием общего и психического здоровья//Современное здравоохранение, 1989. - № 7. С. 28-33.
24. Березин Ф.Б. Психическая и психологическая адаптация человека. Ленинград: Наука, 1988. 270 с.
25. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия/ Пер. с англ. СПб, Братство, 1992. - 224 с.
26. Блейхер В.М., Крук И.В., Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоровя,1986. 280 с.
27. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпресс, 1997. - 216 с.
28. Бондаренко А.Ф. Личность: аномалии и их коррекци //Вопросы психологии. - 1989. - №4. - С. 173-174.
29. Братко-Кубинський О. Як удосконалити свою психіку. К.: Артек, 2003. 173 с.
30. Братусь Б.С. Аномалии личности.- М.:Мысль, 1988. 301с.
31. БратусьБ.С.Опыт обоснования гуманистической психологии//Вопросы психологии. 1990, № 6. - С. 9-16.
32. Братусь Б.С. Психологическое и нравственное пространство нормы//Практична психологiя та соцiальна робота.- 2003. - № 7. - С.1-4.
33. Братусь Б.С., Розовский Н.Я., Цапкин В.Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномалий личности. М.: МГУ, 1988. - 86 с.
34. Брехман И. И. Философско-методологические аспекты проблемы здоровья человека//Вопросы философии. 1982. - № 2. С. 48-53.
35. Бурлачук Л.Ф., Грабская Л.И., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.:. Ника Центр, М.: Алетейа, 1999. -320с.
36. Бэрон Р., Ричардсон Д., Агрессия СП.:Изд-во «Питер», 2000.-352 с.
37. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: МГУ, 1984. - 200 с.
38. Вісковатова Т.П. Задержка психического развития, обусловленная неблагоприятным влиянием природных и антропогенных факторов. Одесса: ЮУПУ, 1996. 246 с.
39. Воронов М. Психосоматика. К: Ника-ЦЕНТР, 2002.- 256 с.
40. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. /Редкол. А.В. Запорожец, Т.А. Власова и др. М.: Педагогика, 1981.
41. Гавенко В.Л., Самаркадова Г.Н., Коростий В.И. и др. Пропедевтика психиатрии: учебное пособие. Ростов н/Д: ФЕНИКС, 2003. -187с.
42. Гінгер С. Гештальт. Мистецтво контакту. Новий оптимістичний підхід до людських стосунків // За редакцією О. Фільца/ пер. з франц.- Львів: ВНТЛ Класика, 2005. 160с.
43. Глэддинг С. Психологическое консультирование. 4-е изд. СПб.: Питер, 2002. 736 с.
44. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: проблемный поход. - К.: Наукова думка., 1995.-
-128 с.
45. Горяча Т.С. Характеристики особистостi людей, фрустрованих бiллю при остеохондрозi хребта//Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку: IV Мiжнародна науково-практична конференцiя студентiв, аспiрантiв та молодих вчених ( 2-3 березня 2006). Матерiали секцiй соцiологii та психологii. К.: ВПЦ «Киiвський унiверситет», 2006. - С.44-52.
46. Горячая Т.С. Психокоррекция некоторых показателей психического здоровья личности//Вісник Харківського університету імені В.Н.Каразіна, 2005. - № 653. - С. 51-54.

47. Горячая Т.С. Изменение некоторых показателей психического здоровья личности в результате психокоррекционной работы//Наука і освіта. Спецвипуск. Психологія особистості: досвід минулого погляд у майбутнє, 2004. - № 6-7. - С. 63-65.
48. Горячая Т.С. Психокоррекция уровня невротизации личности//Наука і освіта. Спецвипуск. Матеріали до конференції пам’яті професора І.Г.Білявського, 2004.- № 3. - С. 39-41.
49. Горячая Т. С. Определение психологической сути понятия «соматогенная фрустрация»//VIII Міжнародна конференція молодих науковців: проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень 27 - 28 квітня 2006р.- К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. С. 39-40.
50. Горячая Т.С. Обоснование понятия «соматогенная фрустрация»//Науковий часопис. Серія 12: Психологічні науки.Збірник наукових праць. К.: МПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006.- № 11/35. С. 84-89.
51. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента / Пер.с англ. М.: МГУ, 1982. 464 с.
52. Гриндер Д., Бендлер Р. Из лягушек в принцы. Нейролингвистическое программирование/Под ред. С. Андреаса. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1994. 240 с.
53. Гриндер Д., Бендлер Р. Структура магии. - М.: КААС, 1995.- С. 16-34.
54. Дермотт Я. М., О,Коннор. НЛП и Здоровье. Использование нейролингвистического программирования для улучшения здоровья и благополучия. Челябинск: «Библиотека А.Миллера», 1998. 240с.
55. Дичев Т. Адаптация и здоровье человека, выживание и здоровье человека ( социально-медицинские и психобиоэнергетические аспекты). - М: «Витязь», 1994. 324с.
56. Додонов Б. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
57. Ермошин А. Вещи в теле: психотерапевтический метод работы с ощущениями. - М.,1999.
58. Зверкова И.В., Тертова И.С., Краснянский А.Н. Пленум научного совета по проблемам психического здоровья//Журн. Невропатологии и психиатрии. 1991. Т. 91. - №9 . С. 134-137.
59. Калитеевская Е.Р., Ильичёва В.И. Адаптация или развитие: выбор психотерапевтической стратегии//Психологический журнал 1995.- Т. 16. N1.- С. 115121.
60. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. - М.: Медицина, 1985. - 304 с.
61. Киселев А.С., Иванова А.Е. Пути изучения психического здоровья населения//Здравоохранение Российской Федерации, 1993. - №4. С. 25-28.
62. Клиническая психология: учебник/Под ред. Б.Д.Карвасарского.-СПб: Питер, 2002.- 960с.
63. Клиническая психология/ Под ред. М. Перре, У. Бауманна СПб.: Питер, 2002. 1312 с.
64. Когнитивно-личностные аспекты переживания посттравматического стресса. М.А.Падун, Н.В.Тарабарина//Психологический журнал . 2004.- N5. С. 5-7.
65. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. - Авиценум Медицинское изд-во, Прага (ЧССР) Издание 2-е, русское, 1983. - 405с.
66. Кон И.С. Открытие Я”. М., 1978. 368 с.
67. Короленко Ц.П., Галин А.Л. О сходных с психопатологическими явлениях здорового человека // Журн. неврологии и психиатрии. 1981. - № 6. С. 916-921.
68. Конопкин О.А. Психологические механизмы саморегуляции деятельности.- М.: Наука, 1980. - 237 с.
69. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии//Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. 115 с.
70. Кохут Х. Восстановление самости/Пер. с англ. М: «Когито-Центр», 2002. 316 с.
71. Кочарян А.С. Принцип процессуальности в психологических моделях психотерапии//Журнал практикующего психолога, 2003. Выпуск 9. С. 17-31.
72. Кришталь В.В.,Михайлов Б.В., Марута Н.А., Шестопалова Л.Ф. Роль и место медицинской психологии в системе медицинской помощи населению.//Медицинская психология, 2006. Том I. - №1. С.3-6.
73. Кудрявцев В.Т., Лощилин А.Н.,Уразлиева Г.К. Ещё раз об онтологическом статусе идеального//Филисофская антропология: истоки, современное состояние и перспективы: Тез. VIII Ежегод. конф. каф. философии РАН (6-7 февраля 1995г.), - М., 1995. С.105-107.
74. Кулаков С.А. Основы психосоматики. СПб.: Речь, 2003. 288с.
75. Лаврова О.В. «Отражённая телесность» как особая ментальная форма тела: психотерапевтический подход//Вестник Московского университета. Сер.14. Психология, 1999. - № 3. - С.76-82.
76. Лазарус А. Краткосрочная мультимодальная психотерапия. СПб.: Речь, 2001. - 256с.
77. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М: «Просвещение», 1964. - 334с.
78. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
79. Леонтьев Д.А., Калашников М.О., Калашникова О.Э. Факторная структура теста смысла жизненных ориентаций.//Психологический журнал, 1993, №1.- С.150-155.
80. Леонтьев Д.А. Развитие идеи самоактуализации в работах А. Маслоу. // Вопросы психологи, 1987. - № 3. - C.150-158.
81. Ложкин Г.В. Психология здоровья человека/Г.В.Ложкин, О.В.Носкова, И.В.Толкунова, В.И.Носков /научн. ред. - Донецк: Вебер, 2003. 255 с.
82. Лушин П.В. Личностные изменения как процесс: теория и практика. Одесса: Аспект, 2005. 334 с.
83. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: «Вакслер», 1999. 528с.
84. Максименко С.Д. Особистість починається з любові//Практична психологія та соціальна робота, 2004. - № 9. - С.18.
85. Марута Н.А., Панько Т.В., Явдак И.А.,Семыкина Е.Е.,Колядко С.П. Каленская Г.Ю. Критерий качества жизни в психиатрической практике/Под общей редакцией Маруты Н.А. - Х.: РИФ АРСИС, ЛТД, 2004. 239с.
86. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики /Пер. с англ. - СПб.: Евразия, 1997. - 430 с.
87. Маслоу А. Психология бытия. М.: «Рефл-бук»; К.: «Вакслер», 1997. 304с.
88. Маслоу А. Самоактуализация//Психология личности. Тексты. - М.: МГУ, 1982. - С. 108-117.
89. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. М.: Госполитиздат,,195