БЕСПЕКА Ганна Станіславівна Клініко-психологічні особливості персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості : Беспека Анна Станиславовна Клинико-психологические особенности персонификации опыта как ресурса преодоления негативных переживаний личности SECURITY Anna Stanislavivna Clinical and psychological features of personification of experience as a resource for overcoming negative personal experiences

Краткое описание

БЕСПЕКА Ганна Станіславівна, викладач психологічних дисциплін ТОВ «Науково-навчальний інститут професійної супервізії». Назва дисертації ««Клініко-психологічні особливості персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості». Шифр та назва спеціальності 19.00.04 медична психологія. Спецрада Д 64.609.03 Харківської медичної академії післядипломної освіти

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. КОСТЮКА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
БЕСПЕКА ГАННА СТАНІСЛАВНА
УДК 159.923.2:316.6-053.5
ДИСЕРТАЦІЯ
КЛІ НІ КО-ПСИХОЛ ОГ1Ч НІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ
ДОСВІДУ ЯК РЕСУРСУ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ
ПЕРЕЖИВАНЬ ОСОБИСТОСТІ
19.00.04 - медична психологія
Галузь знань 05 - Соціальні та поведінкові науки / 053 - Психологія
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання чужий
іають посилання на відповідне джерело Г.С. Бсспска
(підпис, ініціали та Прізвище здобувана)
Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент В.Є. Луньов
Харків - 2021

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ 2
ANNOTATION 6
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 10
ЗМІСТ 12
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 14
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1. КЛІНІКО-НСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ДОСВІДУ ЯК РЕСУРСУ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ ОСОБИСТОСТІ 22
1.1. Феноменологія персоніфікації травматичного досвіду в
контексті позитивного підходу до клінічної психології.... 22
1.2. Феноменологія персоніфікації травматичного досвіду в
контексті позитивного підходу до клінічної психології .... 35
1.3. Адаптивні-дезадаптивні механізми персоніфікації
негативного досвіду як копінг-стратегії 50
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ ТА ДИЗАЙН ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 68
2.1. Обгрунтування генетико-моделюючого методу та
нсГіропсихологічного підходу як теоретичної основи емпіричного дослідження 68
2.2. Проірама та методики експериментального дослідження
взаємозв'язку між персоніфікацією досвіду особистості та ресурсами подолання негативних переживань 71
2.2.1. Обґрунтування методик клініко-психологічного
дослідження 74
2.2.2. Обгрунтування методик нейропсихологічного
дослідження з використанням нейроінтерфейсу 86
Висновки до розділу 2 92
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ДОСВІДУ ЯК РЕСУРСУ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ ОСОБИСТОСТІ 93
3.1. Клініко-психологічні засади персоніфікації досвіду
3.2. Емпірична модель персоніфікації досвіду як ресурсу
подолання негативних переживань особистості 104
Висновки до розділу 3 107
РОЗДІЛ 4. НЕЙРОНСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРЕКЦІЙІ ЮЇ ПРОГРАМИ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ДОСВІДУ 109
4.1. Аналіз апаратних методів нейропсихологічного вивчення трасформації підсвідомих реакцій особистості у подоланні негативних переживань 109
4.3. Аналіз результатів експериментальної перевірки завдяки
Картографуванню ЕЕГ 235
Висновки до розділу 4 249
АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 250
ВИСНОВКИ 255
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 258
ДОДАТОК А 276
ДОДАТОК Б 278 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
- Залученісгь як компонент життєстійкості
- Контроль як компонент життєстійкості
- Прийняття ризику як компонент життєстійкості
- Конфронтація
- Дистанціювання
- Самоконтроль
- Пошук соціальної підтримки
- Прийняття відповідальності
- Втеча-уникнення
- Планування вирішення проблеми
- Позитивна переоцінка
- Самодистанціювання
- Самотрансцендснція
- Свобода
- Відповідальність
- ГІерсональність
- Екзистенційн ість
- Загальний показник екзистенції
- Агресія конструктивна
- Агресія деструктивна
- Агресія дефіцитарна
- Тривога / страх конструктивні
- Тривога / страх деструктивні
- Тривога / страх дефіцитарні
- Зовнішнє відмежування Я конструктивне
- Зовнішнє відмежування Я деструктивне
- Зовнішнє відмежування Я дефіцитарне
- Внугрішнє відмежування Я консгрукгивне
- Внутрішнє відмежування Я деструктивне
- Вну грішнє відмежування Я дефіцитарне
- Нарцнснзм конструктивний
- Нарцнсизм десгрукгивний
- Нарцнснзм дефіцнтарний
- Сексуальність конструктивна
- Сексуальність деструктивна
- Сексуальність дефіцитарна
- Соматизаиія
- Обсесивність-компульсивність
- Міжособистісна сензитивність
- Депресія
- Тривожність
- Ворожість
- Фобічність тривожність
- І Іаранояльні тенденції
- Пснхотнзм
- Тяжкість симптомів

ВСТУП
Обгрунтування вибору теми дослідження. Проблема клініко- та нсйропсихологічних досліджень ресурсного потенціалу, соматнзації та патологізації переживань об'єктивного (біографічного) досвіду особистості, представляється однією з соціально значимих науково доцільних студіювань сучасної медичної психології (С.Д. Максименко, Б.М. Ткач, 2020; М.В. Маркова. 2017, 2019; Н.В. Родіна. 2019).
З огляду на дослідження порушень адаптаційного синдрому (О.В. Галапан, Г.М. Сіроштан, Б.В. Михайлов, Є.В. Кришталь, М.В. Маркова,
H. О. Марута, І.В. .Пінський, Л.Ф. Шестопалова, Г.М. Кожина, Б.С. Федак,
I. М. Сарвір, 2016) актуальності набуває імплементація відповідних теоретичних узагальнень на рівні нормологічних предиснознцій (В.В. Чугунов, 2020) та в практику клінічної психодіагностики, нейропсихології та психокорекції.
Феноменологія переживання представлена в мсднко-психологїчних дослідженнях в контекстах: диференціально-психологічного аналізу
переживання кризи (О.П. Саннікова. 2015; М.О. Марценюк, 2015); макросоціального стресу (М.В. Маркова, 2019; Н.В. Родіна, 2019); життєстійкості та психологічного благополуччя (Н.В Каргіна, 2017; В.Є. Луньов, 2019) травматичних подій (І. М Ушакова, 2016); та їх психолінгвістичної репрезентації в автобіографічній пам'яті у вимірах репродукції та реконструкції (Л.О. Засєкіна, 2016). Останнє актуалізує питання узагальнення та структурування особнстісного досвіду в континуумі дисоціації - інтеграції, первинної дезінтеграції та вторинної реінтеграції (Т.С.Яценко, 2019).
З огляду на численність парадигм ресурсності індивіда метатеоретичннм узагальненням широкого кола питань адаптації-дезадаптації, інтеграції- дезінтеграції особнстісного досвіду може виступити концепт персоніфікації (N. Tsur, G. Shahar, R Defrin, Y. Lahav, K. Ginzburg, 2017; S. Brooks, R. Amlot, G. Rubin, N. Greenberg, 2020).
Разом з тим, невирішеними питаннями лишаються уточнення предиспозицій персоніфікації досвіду з огляду на обумовленість іншими ресурсами, зокрема життєстійкістю, функціональністю Я та симптомокомплексами дезадаптивної самодетермінації.
Окремих досліджень моделювання персоніфікації як феноменології, стану та процесу. Уточнень потребує метатеоретичне узагальнення клініко- та нейропсихологічне дослідження інваріант персоніфікації, що зумовило вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексних науково-дослідних тем «Діяльнісна самореалізація особистості в освітньому просторі» (номер держреєстрації 0114U000602) та «Психологічні виміри особистісної взаємодії суб'єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми» лабораторії психології навчання імені 1.0. Синиці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 6 від 25.06.2016 р.) й узгоджена рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №6 від 27.09.2016 р.).
Об 'єкт дослідження: персоніфікація індивідуального досвіду як ресурс.
Предмет дослідження: клініко-психологічні особливості та нейропсихологічні кореляти персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості.
Мета дослідження: на основі аналізу та комплексної оцінки клініко- психологічних особливостей персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості, визначити нейропсихологічні кореляти його структурування, у тому числі, під пенхокорекційним впливом.
Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз та узагальнення феноменології персоніфікації травматичного досвіду як системотвірного елементу у структурі копінг-рссурсів.
2. На засадах парадигмального, концептуального та функціонального аналізу узагальнити адаптивні-дезадаптивні механізми персоніфікації негативного досвіду як копінг-стратегії.
3. Розробити емпіричну модель персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості з огляду на змістовність екзистенціальності, життєстійкості, конструктивності-деструктивності- дефіцнтарності Я-функцій, копінг-ресурсів, дезадаптації, невротизації та психосоматизації індивіда; встановити її змістовність та процссуальність.
4. На засадах генетичної психології, вербально-імагінатнвного підходу та концепції алогізації репрезентантів травматичних переживань розробити програму психокорекції персоніфікації досвіду та визначити клініко- та нейропсихологічні референти її ефективності.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали концептуальні засади генетичної психології та генетико-оріснтованої психотерапії (С.Д. Максименко, К.С. Максименко); концепція персоніфікації (A. Damasio, B.S. McEwcn, О. Van dcr Hart, R. S. Nijenhuis, K. Steele); психології ідеального образу (В.М.Александровська); експірієнтальної психології (О.С. Кочарян); ресурсного підходу (Р. Лазарус, Н.В. Родіна); дискурсивної та психодннамічної парадигми (В.Є. Луньов, Т.С. Яценко); основні положення медичної психології (Б.В. Зейгарнік, Б.Д. Карвасарський, Г.С. Кочарян, В.В. Кришталь. Є.В. Кришталь. М.В. Маркова. В.В. Чугунов,
Л.Ф. Шестопалова); принципи та підходи нормології в медико-психологічному дискурсі (В.М. Блейхер, Л.Ф. Бурлачук, Б.В. Зейгарнік, W. Spitze, В.В. Чугунов, О.Ю. Щелкова); когнітивної психології (Р. Брсмсон, Э. Джоунз, К. Дсйвіс, Г. Ксллі, Дж. Роттср. М. Селінгман).
Метоли дослідження: комплекс теоретичних, емпіричних (зокрема, психодіагностичного) та математико-статистичного методів дослідження.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом проблеми; використанням комплексу психодіагностичних методик, що відповідають предмету і завданням дослідження; проведенням якісного та кількісного аналізу даних; коректним застосуванням комплексу методів їх статистичної обробки; репрезентативною вибіркою обстежених.
Наукова новизна отриманих результатів полягає втому, що:
- вперше феномен персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань обгрунтовано і розглянуто в контексті медичної психології, зокрема відносно застосування нсйропсихологічного дослідження його інваріант; розроблено емпіричну модель персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості з огляду на змістовність екзнстенціальності, життєстійкості, конструктивності- деструктивності-дефіцнтарності Я-функцій, копіиг-рссурсів, дезадаптації, невротизації та психосоматизації індивіда; встановлено її змістовність персоніфікації досвіду за наступними типами: «Проактивна компенсаторна персоніфікація», «Дефіцитарне самоднстанціювання», «Соматизована дефіцитарна нарцисичність», «Патентиість»; визначено процссуальність механізму персоніфікації;
- розширено і доповнено наукові знання про нейропсихологічні механізми трансформації особистості у процесі психокорекції; підходи до побудови її дизайну в залежності від симптоматичних тенденцій; уявлення про ресурси подолання негативних переживань і методи об'єктивної оцінки ефективності психокорекції;
- набула подальшого розвитку система наукових уявлень стосовно ефективності вербальио-імагінативного підходу та концепції алогізації репрезентантів травматичних переживань.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в обгрунтуванні, та розробці й апробації моделі психокорекції персоніфікації досвіду на засадах всрбально-імагінативного підходу та концепції алогізації репрезентантів травматичних переживань. Запропонована модель нейропсихологічного дослідження щодо оцінки ефективності психокорекції може бути використана в розбудові дизайну та змісту психодіагностичних, пенхокорекційннх програм.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в практику роботи ТОВ «Науково-навчальний інститут професійної супервізії» (м. Київ), а також використовуються у навчальному процесі підготовки лікарів-психологів на кафедрі загальної і медичної психології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, та науково-дослідній роботі: Східноєвропейської федерації наукової аналітики Міжнародної академії наук та вищої освіти (Лондон, Велика Британія), Інституту соціальних та поведінковнх наук Товариства підтримки видавничих ініціатив та наукової мобільності (Глазго, Шотландія), Інституту психології імені Г.С. Костюка НАШІ України.
Особистий внесок здобувана. Автором проведено аналіз закордонної та вітчизняної літератури з досліджуваної проблеми, виконано весь обсяг психодіагностичних досліджень, проведено статистичну обробку результатів, здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих даних, сформульовано наукові висновки. Внесок автора у роботи, опубліковані у співавторстві наведено в списку праць наприкінці автореферату.
Апробація результатів роботи. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково- практичних заходах: круглому столі «Наукова спадщина І.О. Синиці в контексті сучасної педагогічної психології» (Київ-Хамільтон, 18.11.2016, 12.11.2018, 19.12.2019); круглому столі «Actual issues of personal self- employment in the educational space» (ХамільтонЛ 8.12.2017): всеукраїнській конференції «Тиждень психології в Інституті психології імені Г.С. Костюка
НАГІН України» (Київ. 20-25.04 2017, 22-25.04. 2018. 21-24.04.2019); III-IV міжнародних конференціях "Public health - social, educational & psychological dimensions" (Люблін, 3-5.08. 2017, 7-9.08. 2018); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми медико- психологічної реабілітації та соціальної адаптації учасників бонових дій» (Київ, 22-24.05.2019, 24-23.05. 2020); міжнародній науково-практичній конференції «Самообмеження особистості: новітні реалії сучасного світу»» (Київ, 4-5.06. 2020 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції «Психоонкологія: 2020» (Київ, 25.09.2020).
Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у 7 публікаціях автора: у 1 колективній монографії; 5 статтях у наукових фахових виданнях з психології, з них 4 включено до переліку, затвердженого МОН України. 1 - у наукових періодичних виданнях інших держав, включених до міжнародних наукометричних баз даних, 1 - матеріали конференції.
Структура н обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 189 найменувань з яких 80 - латиницею. Основний обсяг дисертації становить 220 сторінок. Текст дисертації містить 276 таблиць і 19 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. В дисертаційній роботі здійснене теоретичне узагальнення та наведене вирішення нової актуальної наукової задачі медичної психології з персоніфікації досвіду як ресурсу подолання негативних переживань особистості. Задача вирішена на основі ідентифікації клініко-психологічних особливостей ресурсності та нейропенхологічні кореляти його структурування. у тому числі, під психокорскційним впливом.
2. Представлено результати тсоретико-методологічного узагальнення феноменології персоніфікації травматичного досвіду як системотвірного елементу у структурі копінг-ресурсів та науково-практичної проблеми медичної психології. На засадах соціального та когнітивного підходів розглядається багатофакторна психосоціальна модель посттравматичної адаптації. Відповідно до психосоціальної моделі констатовано, що повторне переживання травми, уникнення та збудження доречно розглядати в контексті подіевих когніцій/оцінювання, копінгу та емоційних станів відповідно. Встановлено, що вони виступають як непсихопатологічні індикатори потреби когнігивно-емоційного регулювання нової інформації, пов'язаної із травматичним досвідом.
3. На засадах парадигмального, концептуального та функціонального аналізу визначено зміст адаптивних-дезадаптивних механізмів персоніфікації негативного досвіду як копінг-стратсгій. Встановлено, що різноманітні аспекти персоніфікації досвіду виявляють себе у широкому спектрі копінг- ресурсів особистості. Так, процеси переживання негативного досвіду та його перетворення невід’ємно взаємодіють з навченою ресурсністю, досвід безпосередньої діяльності та побічний досвід виступають органічними компонентами загальної самоефективності, атрибутивний характер персоніфікації досвіду є важливим чинником, що визначає локус контроля, до того ж інтроспективний досвід сприяє процесу резильснтного відновлення.