ПСИХОЛОГІЯ РОЛЬОВОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ : ПСИХОЛОГИЯ РОЛЕВОЙ САМОРЕАЛИЗАЦИИ ЛИЧНОСТИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Горностай Павло Петрович

УДК 316.6/.61/.62/.66

ПСИХОЛОГІЯ РОЛЬОВОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
член-кор. АПН України,
доктор психологічних наук,
професор Т.М.Титаренко

Київ 2009

Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ 1. Міждисциплінарний аналіз рольових теорій та концепцій: соціологічний, соціально-психологічний, психометричний, психотерапевтичний та особистісний аспекти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.1. Місце рольових та драматургічних концепцій в системі наук про людину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.2. Вивчення ролей та рольових конфліктів у сучасній психології. Психодіагностика рольового стресу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
1.3. Сучасний стан психології особистості та місце в ній рольових концепцій: суперечності, проблеми та перспективи . . . . . . . . . . . . . . 36
1.4. Соціологія особистості та рольові соціально-психологічні моделі людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
1.5. Рольова психотерапія та її внесок в побудову рольової теорії особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
1.6. Обґрунтування поняття «рольова самореалізація» в контексті основних положень рольової теорії особистості . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Розділ 2. Соціально-психологічний аналіз рольової поведінки та характеристика рольових властивостей особистості . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.1. Рольова модель особистості та її життєвого світу як основа концепціїдослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.2. Соціально-психологічні ролі: дефініції та класифікації . . . . . . . . . . 81
2.3. Структура рольової взаємодії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
2.4. Рольова ідентичність, рольова Я-концепція та рольові домагання особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
2.5. Стратегії рольової поведінки та локус рольового конфлікту особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
2.6. Рольова компетентність та її зв’язок з гармонійністю рольового розвитку та психологічними проблемами особистості . . . . . . . . . . 135
Розділ 3. Генетичні аспекти рольової самореалізації . . . . . . . . . . . . . . . . 145
3.1. Диференціально-психологічні передумови рольової самореалізації.. 145
3.2. Соціальні фактори рольової самореалізації особистості: рольова соціалізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.3. Суб’єктні детермінанти рольової самореалізації особистості . . . . 174
3.4. Рушійна сила розвитку особистості з позицій рольового підходу . 184
3.5. Життєві ролі та періодизація розвитку особистості . . . . . . . . . . . . . 192
3.6. Життєві кризи особистості як рольові конфлікти . . . . . . . . . . . . . . 197
Розділ 4. Особистість як суб’єкт рольової самореалізації . . . . . . . . . . . 211
4.1. Рольовий репертуар особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211
4.2. Психологічні ролі в структурі життєвого світу людини . . . . . . . . . 226
4.3. Статеві та гендерні ролі, гендерний розвиток та гендерно-рольовіконфлікти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238
4.4. Гармонійність особистості, рольові дисгармонії та рольова психопатологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248
Розділ 5. Основи рольової психотерапії та психологічної практики . . 259
5.1. Стратегії рольової психотерапії, рольова реабілітація та рольова самореалізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259
5.2. Транзакційна психодрама як ефективний варіант інтеграції в психотерапії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265
5.3. Інтеграція рольової психотерапії та системної сімейної терапії . . 276
5.4. Психокорекція рольових конфліктів та проблема життєвого виборуособистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285
5.5. Рольове переживання та його психотерапевтична сутність . . . . . . . 295
5.6. Рольові ресурси особистості та їх використання в психотерапії . . . 303
5.7. Корекція рольових дисгармоній, сценарних та структурно-рольовихпатологій особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315
5.8. Соціально-педагогічні аспекти теорії ролей: використання практичних рольових технологій в навчанні та в соціально-психологічних тренінгах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
А. Опитувальник «Локус рольового конфлікту» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
Б. «Опитувальник рольової компетентності» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396
В. Методика «Репертуар життєвих ролей особистості» . . . . . . . . . . . . 400
Ґ. Проспекти авторських психологічних тренінгів з використанням рольових технологій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401
Ґ.1. «Рольовий креативний тренінг» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401
Ґ.2. «Тренінг розвитку особистісних ресурсів організацій» . . . . . . 404
Ґ.3. «Використання психодрами, соціодрами та рольової гри для соціального та особистісного самовизначення» . . . . . . . . . . . . 406
Ґ.4. «Корекція гендерно-рольових конфліктів» . . . . . . . . . . . . . . . . 408
Ґ.5. «Ресурси жіночності та мужності» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409
Ґ.6. «Скріптодрама або дослідження життєвого сценарію засобамипсиходрами» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411
Ґ.7. «Заборони, з якими ми живемо» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412
Ґ.8. «Створення ефективного іміджу» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 413
Ґ.9. «Підвищення творчого потенціалу колективу» . . . . . . . . . . . . . 414
Ґ.10. «Розвязання міжгрупових конфліктів методом соціодрами» . 415
Ґ.11. «Послання роду: Психодраматична робота з сімейною історією». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416
Д. Програми авторських навчальних курсів (скорочені варіанти) . . . . 417
Д.1. «Гендерні ролі та гендерно-рольові конфлікти» . . . . . . . . . . . 417
Д.2. «Драматургічний підхід у практичній психології» . . . . . . . . . 419
Д.3. «Теорія та практика психологічного консультування» . . . . . . 420
Е. Термінологічний словник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 423

Вступ
Актуальність дослідження. Рольова самореалізація, тобто презентація себе в соціально-психологічних ролях, проявах рольової ідентичності, є суттєвою складовою розвитку особистості. Рольова поведінка є однією з найважливіших форм соціальної поведінки людини. Вона проявляється в усіх соціально значущих си­туаціях життєдіяльності. В умовах сучасного суспіль­ства особистість постійно стикається з необхідністю виступати в нових пси­хологічних ролях, засвоювати неіснуючі раніше суспільні функції, починає відчувати на собі тиск незвичних рольових очікувань, що відповіда­ють новій рольовій структурі соціальних груп та суспільства в цілому.
Проте, у вітчизняній психології рольові теорії ніколи не були достатньо поширеними ані при вивченні соціальних процесів та міжособової взаємодії, ані при дослідженні особистості та її поведінки. В аналізі соціально-психоло­гічних явищ (як і будь-яких інших соціальних феноменів) довго превалював підхід, при якому все суспільство розглядалось переважно в культурно-істо­ричному контексті, а рольова мікроструктура соціуму часто залишалася поза увагою. Ця тенденція простежувалася навіть в рамках соціальної психології особистості та психології малих груп (яскравий приклад психологічна тео­рія колективу). Крім того, у нас довго не була реалізована практика психо­логічної допомоги індивіду та малій групі, де традиції рольової психотерапії є досить сильними. Останнім часом ситуація стрімко змінюється, розвиваю­ться різні галузі психотерапії, в тому числі психодрама, транзакційний аналіз та інші методи, що відносяться до рольового підходу. Проте наука тут різко відстає від практики, якій не вистачає науково-теоретичного та методо­логічного обґрунтування. Наукові психологічні розробки, що базуються на рольових теоріях, знаходяться у нас практично на початковому етапі.
Рольові теорії мають великий нереалізований потенціал. Поняття «ролі» активно використовується не лише в соціологічних, соціально-психологічних та психотерапевтичних концепціях, а й у концепціях особистості. В феномені «ролі» відображено як соціальні, так і індивідуальні особливості особистості, взаємодія внутрішніх та зовнішніх детермінант її розвитку і, певною мірою, її біо-соціальний дуалізм. Але саме рольовий підхід у соціальній психології особистості є найменш розвинутим серед інших напрямів соціальної психо­логії. Отже дуже актуальною є задача поєднати теоретичний, емпіричний та практичний підходи в розробці рольових концепцій особистості, а отже розв’язати частину тих завдань, про які йшла мова.
Основні рольові теорії були створені декілька десятиліть назад і після того не зазнали суттєвого розвитку, а відтак потребують не лише доповнень та уточнень, а й відповідного перегляду, орієнтуючись на сучасний рівень теоретичних та емпіричних психологічних досліджень. Основні розробки в галузі психології ролей належать до зарубіжних наукових шкіл, де вітчизняні соціокультурні особливості та закономірності не знайшли свого відображен­ня. Отже можна зробити висновок, що вказаний напрям досліджень не лише актуальний та перспективний, а й соціально значущий.
Стан вивчення проблеми. Закономірності соціально-психологічних ролей вивчались як в експериментально-прикладному, так і в теоретичному плані. У першому переважали психодіагностичні дослідження рольової поведінки (наприклад, закономірності рольових конфліктів та інших видів рольового стресу рольової неоднозначності та рольового перевантаження).
Це насамперед роботи групи американських психологів під керівництвом Дж.Р.Ріццо, що створили тестову методику «Шкала Рольового Конфлікту» [620]. Не менш цікавими є створені іспанськими психологами під керівництвом Х.М.Пейро «Опитувальник Рольового Конфлiкту» [611] та «Генеральний Опитувальник Рольової Неоднозначності» [610]. В цьому ж ключі здійснено багато інших досліджень рольової поведінки (Дж.М.О’Ніл, Т.А.Бір, Дж.Т.Спенс, Р.Л.Хелмріх, Ю.Дж.Фоа, Е.Фоа, С.Л.Бем, Дж.А.Дойл, Р.Дж.Мур та інші) [489; 491; 516; 531; 608; 639643], в яких переважає прикладний психометричний підхід, що не передбачає вирішення фундаментальних психологічних проблем.
Другий напрям реалізується через соціологічну та особистісну орієнтації. Соціологічна традиція вивчення ролей та рольової поведінки більш розвинута. Соціологи досить давно та плідно досліджують закономірності соціальних ролей та створили низку наукових теорій, серед яких: функціональну рольову теорію, теорію символічного інтеракціонізму, структурну рольову теорію, організаційну рольову теорію та когнітивну рольову теорію (Т.Парсонс, Дж.Мід, Г.Блумер, Р.Лінтон, Н.Гросс, Р.Л.Кан, Я.Морено, М.Шеріф, Дж.Роттер, Ж.Піаже та інші див. [493]).
Перші три теорії відносяться до так званих «соціологічних теорій особис­тості», серед яких інтеракціоністський підхід, розвинутий у працях К.Берка та І.Гофмана, є найбільш відомим у нас завдяки книзі Т.Шибутані [439]. Сучас­ний рівень рольових досліджень, що мають певне відношення до концепцій особистості, представлений такими іменами, як Б.Дж.Біддл, У.Айкес, Е.С.Ноулес, Р.Ф.Кідд, Ш.Страйкер, Ч.Гордон та інші. Серед небагатьох вітчизняних соціологічних досліджень особистості, що ви­користовують поняття «ролі», слід виділити праці І.С.Кона [188190], В.Б.Ольшанського [299], І.О.Мартинюка, Н.І.Соболєвої [264], В.О.Єхало [147]. Окремі проблеми психології ролей вивчалися Ю.Є.Альошиною, К.В.Лекторською [12], О.С.Кочаряном [202]та іншими.
Особистісна орієнтація представлена деякими психологічними теоріями особистості, в більшості з яких ролі розглядаються, як привнесені культурою, а отже, як зовнішня надбудова над особистістю, що не порушує її глибинних структурних утворень. У цьому сходяться навіть два такі різні підходи, як психоаналіз та гуманістична психологія, хоча вони трактують внутрішні рушійні сили розвитку особистості по-різному. Іншої позиції дотримуються теорії особистості, в основі яких лежать психологічні концепції ролей. До них відноситься вже згадувана теорія символічного інтеракціонізму Дж.Г.Міда [273; 589594], теорія психодрами Я.Л.Морено [282284; 597599], теорія транзакційного аналізу Е.Берна [3234] і, певною мірою, теорія особистісних конструктів Дж.Келлі (концепції рольового конструкту та терапії фіксованої ролі) [176]. Особистість у них розглядається як сукупність певних психологічних утворень (ролей, рольового репертуару, рольових конструктів, его-станів, життєвих сценаріїв тощо). Найпослідовніше цю думку проводив Я.Морено, який визнавав пріоритетність ролі по відношенню до самості: «Не роль народжується із самості, але самість з’являється з ролі». На відміну від соціологів він розглядав ролі не лише як соціальні, а й як психосоматичні, психічні та трансцендентні, об’єднуючи їх у 4 первинні рольові категорії. Рольова теорія Морено не набула такого поширення і популярності як, наприклад, психоаналітичні чи екзистенціально-гуманістичні теорії особистості та за рідкісними винятками (наприклад, концепція ролей Г.Лейтц [231]) не отримала свого достатнього розвитку.
Соціологічні та психотерапевтичні підходи по-різному визначають рольову природу особистості, удаючись до різних крайностей у трактуванні соціальних чи внутріособистісних детермінант її розвитку. Отже, цінні ідеї про природу особистості, які містяться в рольових теоріях, далеко не вичер­пані і можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях. Але постає необхідність подолати ці протиріччя, шляхом вироблення інтеграль­ного підходу до вивчення особистості та її ролей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Дисерта­ція є частиною наукових досліджень лабораторії соціальної психології осо­бистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України, які здійснювалися в межах НДР «Соціально-психологічні передумови та детер­мінанти особистісного вибору» (№ державної реєстрації 0198U002048). Тему затверджено Вченою радою Інституту соціальної та політичної психології АПН України (протокол № 11-97 від 26.12.97) та Президією АПН України (протокол № 1-7/1-3 від 28.01.98) та погоджено Міністерством освіти 12.01.98.
Мета: розробити рольову модель як основу теорії особистості, в якій досліджуються базові соціально-психологічні закономірності та особливості рольового функціонування і самореалізації, рольової соціалізації, рольового становлення та саморозвитку, рольової структурної організації особис­тості.
Гіпотези дослідження:
соціально-психологічні ролі виступають не лише як соціальні позиції (закріплені в суспільстві нормативні форми соціальної поведінки), а й як особистісні прояви (поведінкові патерни, що спричиняються як зовнішніми, так і внутрішніми особистісними детермінантами); основною тенденцією функціонування та рушійною силою розвитку особистості виступає проти­річчя між прагненням до самореалізації та уникнення рольового конфлікту; в залежності від способу розв’язання цього конфлікту розрізняють інтерналь­ний чи екстернальний локус рольового конфлікту;
особистісні детермінанти самореалізації впливають на рольовий розви­ток особистості в процесі її соціалізації; рольовий розвиток виступає однією з найважливіших складових формування і розвитку особистості та формуван­ня рольової ідентичності;
різні вікові періоди та стадії розвитку особистості визначаються акту­алізацією життєвих ролей, які виступають новоутвореннями, характерними для цих етапів; процеси зміни актуальних життєвих ролей відбуваються як життєві кризи особистості, тобто рольові конфлікти у сфері життєвих ролей;
існують особистісні характеристики, що впливають на характер та осо­б­ливості виконання соціально-психологічних ролей: локус рольового конфлікту, різноманітність репертуару життєвих ролей особистості, рольова компетент­ність, потреба в рольовому переживанні та інші; ці характеристики визна­чають індивідуальні відмінності між людьми як основу особистісної типології;
соціально-психологічні ролі, що входять у структуру особистості людини та її рольової Я-концепції, розвиваються нерівномірно (окремі ролі можуть бути недорозвинутими, атрофованими, заблокованими, інші деформованими, зафіксованими тощо); ці деформації рольової структури (якщо це пов’язано з незадоволенням важливих потреб людини) стають причиною рольових дис­гармоній особистості: рольових девіацій, рольового інфантилізму, внутріосо­бистісних рольових конфліктів тощо;
соціально-психологічні ролі виступають важливими компонентами життєвого світу особистості, визначаючи його соціально-психологічні харак­теристики: широту, гармонійність тощо; деформація життєвого світу особис­тості, викликана руйнуванням її рольової структури, що характерно для жит­тєвої кризи, може бути пом’якшена засобами реконструкції зруйнованих соціально-психологічних ролей та їх компенсацією;
системою засобів психологічної допомоги особистості в критичних життєвих ситуаціях може стати рольова психотерапія, яка використовує дві основні стратегії: терапія роллю (використання рольової поведінки для до­сягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості).
Завдання дослідження:
1.Здійснити соціально-психологічний аналіз поняття «роль» як осередку взаємодії соціальних та особистісних детермінант, виявити зв’язок між поняттями «психологічні ролі», «соціальні ролі», «особистісні ролі» та їх співвідношення з такими поняттями, як «життєві ролі», «ґендерні ролі»; на основі одержаних результатів побудувати соціально-психологічну модель ролі та рольової взаємодії;
2.Розробити рольову концепцію рушійних сил функціонування та розвитку особистості;
3.Дослідити основні закономірності рольового розвитку особистості, рольової соціалізації та формування рольової ідентичності;
4.Експериментально дослідити стратегії поведінки особистості в умовах рольового конфлікту; створити психодіагностичну методику для вивчення локусу рольового конфлікту;
5.Експериментально визначити особистісні характеристики рольової по­ведінки; створити психодіагностичну методику для вивчення рольової компе­тентності;
6.Розробити принципи рольової структури особистості; створити психо­логічну методику для дослідження репертуару життєвих ролей особистості;
7.З’ясувати, яким чином рольове функціонування особистості пов’язане з такими особистісними проявами, як творчість, переживання, ідентифікація; встановити зв’язок поняття «роль» з поняттями «ідентичність», «самість», «Я-концепція», «его-стан», «символ», «ритуал» та іншими;
8.Розробити наукові засади та апробувати систему засобів психологічної допомоги особистості, що перебуває в ситуації життєвої кризи, деформації рольового розвитку, рольових девіацій, рольового дефіциту, рольового кон­флікту, або переживає інші проблеми, пов’язані з рольовою поведінкою та труднощами її реалізації.
Об’єкт дослідження: рольова природа особистості як соціально-психо­логічного феномена.
Предмет дослідження: соціально-психологічні закономірності рольової самореалізації особистості.
Методи дослідження: теоретичні системно-структурний аналіз, метод моделювання з метою розробки робочої моделі дослідження та вивчення структури досліджуваних явищ; емпіричні опитування, тестування, апроба­ція та розробка психодіагностичного інструментарію з метою емпіричного підтвердження концепції дослідження; методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз та інші методи)

Список литературы

Висновки
В дисертаційній роботі реалізований рольовий підхід в соціальній психо­логії особистості, в рамках якого розроблено драматургічно-рольову модель особистості та створено оригінальну концепцію рольового конфлікту як руші­йної сили функціонування та розвитку особистості, на основі яких вивчено закономірності рольового розвитку та рольової самореалізації особистості.
Здійснений теоретичний, емпіричний та практико-психологічний аналіз феномену рольової самореалізації особистості, що базується на міждисциплінарних підходах соціології, соціальної психології, психології особистості, психодіагностики, вікової психології, психології творчості, психотерапії, дозволяє зробити наступні висновки:
1. Тлумачення особистості як актора, що виконує в своєму житті певні ролі, виступає в різних ситуаціях життя, як на сцені, є плідним і таким, що може позбавити теоретичну персонологію багатьох обмежень і протиріч. Сучасний стан психології особистості характеризується домінуванням теорії рис та значною розбіжністю між емпіричними, теоретичними та практичними (психотерапевтичними) підходами, в яких розглядаються різні аспекти особистості. Відсутній єдиний інтегральний холістичний підхід, який би поєднував: характеристику основних тенденцій та рушійних сил функціонування особистості; розвиток особистості як розгортання її сутнісних характеристик; аналіз структури особистості та характеристику особистісних типів; інтерпретацію особистісної психопатології. Певною мірою вказані труднощі, обмеження та суперечності долаються за допомогою теоретичного підходу, що базується на концепціях рольового конфлікту та рольової самореалізації особистості.
2. Особистість презентує себе в соціумі за допомогою різноманітних соціально-психологічних ролей. Це не лише соціальні ролі (тобто закріплені в суспільстві нормативні форми соціальної поведінки), а й особистісні ролі (тобто поведінкові патерни, що спричиняються як зовнішніми, так і внутрішніми особистісними детермінантами). В особистісних ролях людина презентує себе в міжособовій взаємодії (міжособистісні ролі) і втілює себе у більшості сфер життєдіяльності, виражаючи зовнішню, соціальну сторону людського характеру (життєві ролі).
3. У процесі рольової самореалізації людина задовольняє багато життєвих потреб, серед яких найважливішими є потреба в самореалізації (розкритті особистісного потенціалу в різних сферах життя) та потреба в соціалізації (набутті соціального досвіду, засвоєнні суспільних цінностей, соціальних ролей). Ці потреби реалізуються в соціальній рольовій поведінці індивіда. Протиріччя між ними та способами їх реалізації спричиняють рольові конфлікти. Основною тенденцією функціонування та рушійною силою розвитку особистості виступає протиріччя між прагненням до самореалізації та уникненням рольового конфлікту, що виникає при невідповідності рольової поведінки рольовим експектаціям суспільства. В залежності від способу розв’язання цього конфлікту розрізняють інтернальні чи екстернальні стратегії поведінки особистості в умовах рольового конфлікту, характерні відповідно для інтернального чи екстернального локусу рольового конфлікту як особистісної характеристики.
4. В основі самореалізації особистості лежать три групи факторів: індивідні, соціальні та суб’єктні, що являють собою гегелівську тріаду, заперечення заперечення. Процес рольової самореалізації поєднує в собі соціалізацію (перше заперечення, перехід від індивідних детермінант до соціальних) та індивідуалізацію (друге заперечення, перехід від соціальних детермінант до суб’єктних). Особистісні детермінанти ролей впливають на характер та динаміку рольового розвитку особистості в процесі її самореалізації. Рольовий розвиток виступає однією з найважливіших складових розвитку особистості та формування рольової ідентичності.
5. Різні вікові періоди та стадії розвитку особистості визначаються актуалізацією життєвих ролей як новоутворень цих етапів. Вони пов’язані з важливими життєвими потребами людини, з характером провідної діяльності, з особливостями соціальної ситуації розвитку. Рольова періодизація особистості є однією з підстав вивчення онтогенетичного розвитку особистості. Зміни актуальних життєвих ролей особистості на різних етапах онтогенезу можуть відбуватися з великими труднощами та суперечностями, провокуючи життєві кризи особистості, які виступають як рольові конфлікти в сфері життєвих ролей.
6. Існує багато особистісних характеристик, що впливають на характер та особливості рольової самореалізації: локус рольового конфлікту, репертуар життєвих ролей особистості, рольова компетентність (здатність людини розв’язувати життєві проблеми, пов’язані з рольовою поведінкою особистості), які є важливими диференціально-психологічними характеристиками особистості, що можуть бути покладена в основу її структурно-типологічного аналізу. З особистісним підґрунтям рольової поведінки, зокрема з рольовою Я-концепцією, тісно пов’язаний феномен рольового переживання, який полягає в актуалізації та оволодінні чуттєвим досвідом, що супроводжує рольову поведінку. Потреба в рольовому переживанні є важливою детермінантою функціонування особистості. Вказані характеристики визначають індивідуальні відмінності між людьми, що дає можливість розглядати життєві ролі людини як основу особистісної типології.
7. Труднощі та протиріччя на шляху рольового розвитку людини можуть призводити до різних випадків дизонтогенезу. Психологічні ролі, що входять у структуру особистості людини та її рольової Я-концепції, розвинуті нерівномірно (окремі ролі можуть бути недорозвинутими, атрофованими, заблокованими, інші деформованими, зафіксованими тощо). Ці деформації рольової структури (якщо це пов’язано з незадоволенням важливих потреб людини) стають причиною рольових дисгармоній особистості: рольових девіацій, рольового інфантилізму, внутріособистісних рольових конфліктів тощо. Ці труднощі можуть заважати повноцінній самореалізації особистості, гальмувати рольовий розвиток та призводити до багатьох психологічних проблем, що потребують психологічної та психотерапевтичної допомоги.
8. Соціально-психологічні ролі виступають важливими компонентами життєвого світу особистості, визначаючи його широту, гармонійність тощо. Система значимих міжособистісних ролей являє собою соціальний атом особистості, який розвивається протягом життя людини; руйнування соціального атому, втрата важливих міжособистісних ролей людини рівнозначна соціальній смерті індивіда. Деформація життєвого світу особистості, викликана руйнуванням її рольової структури, характерна для життєвої кризи особистості. Криза може бути пом’якшена засобами реконструкції втрачених ролей та компенсацією зруйнованої чи деформованої зовнішньої частини життєвого світу розвитком внутрішньої та віртуальної її складових.
9. Системою засобів психологічної допомоги особистості в критичних життєвих ситуаціях у рамках рольового підходу є рольова психотерапія, яка використовує дві основні стратегії: терапію роллю (використання рольової поведінки для досягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості). Рольова психотерапія, що включає в себе методи психодрами, драмотерапії, транзакційного аналізу, терапії фіксованої ролі та багатьох інших, є ефективним і дієвим засобом допомоги особистості в її самореалізації.
10. Рольовий підхід виступає синтезуючою основою для інтеграції різних психотерапевтичних методів в теорії та практиці психологічної допомоги особистості. Варіантами такої інтеграції є поєднання теорії особистості транзакційного аналізу з практичною методологією психодрами, що дозволяє вирішувати велику кількість психотерапевтичних завдань, а також синтез теорії системної сімейної психотерапії та практики рольової психотерапії, що дозволяє реалізувати рольовий підхід в контексті сімейної системи та системи роду з використанням групових психічних феноменів (наприклад, групового несвідомого), закономірностей трансгенераційної передачі родинних сценаріїв, наслідків групових травм тощо.
Представлені загальні результати дисертаційного дослідження, якими слід вважати:
1. Психологічну рольову теорію особистості, що об’єднує ряд психологічних концепцій:
концепцію рольового конфлікту як рушійної сили функціонування і розвитку особистості;
концепцію особистісного розвитку як зміни актуальних життєвих ролей особистості, трактуванням життєвої кризи, як рольового конфлікту в сфері життєвих ролей;
концепцію рольової структури особистості та рольової метаструктури життєвого світу особистості;
концепцію рольової психопатології, рольових дисгармоній особистості та систему рольової психотерапії як інтегративну модель, що поєднує різні психотерапевтичні напрями.
2. Систему психодіагностичних, психопрактичних та психотерапевтичних методів та методик, що базуються на парадигмі психологічних ролей:
психодіагностична методика «Шкала локусу рольового конфлікту»;
психодіагностична методика «Опитувальник рольової компетентності»;
психологічна методика «Репертуар життєвих ролей особистості»;
система рольових психологічних тренінгів, покликаних здійснювати психологічну допомогу та сприяти повноцінній самореалізації особистості;
система навчальних програм, що базуються на положеннях рольового підходу, спрямованих на оволодіння компетенціями в галузі практичної психології та психотерапії.
3. Ряд нових психологічних понять, що доповнюють рольову теорію особистості і дозволяють описувати особистість з точки зору рольового чи драматургічного підходу:
локус рольового конфлікту як базова характеристика особистості, що визначає домінуючу стратегію поведінки особистості в умовах рольового конфлікту;
рольова компетентність особистості як здатність розв’язувати життєві проблеми, пов’язані з рольовим функціонуванням особистості;
зона перспективного розвитку як дистанція між актуальним рівнем та теоретичною межею розвитку ресурсів самореалізації;
рольове переживання як феномен, що описує чуттєво-екзистенціальну сторону рольової поведінки, та як психотерапевтичний механізм;
Таким чином, на підставі результатів теоретичного та емпіричного аналізу розроблено систему психологічних понять та концепцій, що є основою для побудови цілісної психологічної рольової теорії особистості, яка ґрунтується на принципах рольового конфлікту, та розгорнутого циклу методів та технік, спрямованих на діагностику, аналіз та корекцію різних аспектів процесу рольової самореалізації особистості. Перспективи подальших досліджень в рамках даної теми ми вбачаємо в розробці рольової типології особистості, у вивченні зв’язку життєвих ролей з груповим та колективним несвідомим, у розробці нових методів вивчення рольового репертуару та рольових характеристик особистості.

Литература
1. Абульханова-Славская,К.А. О субъекте психической деятельности / К.А.Абульханова-Славская. М.: Наука, 1973. 287 с.
2. Абульханова-Славская,К.А. Стратегия жизни / К.А.Абульханова-Славская. М.: Мысль, 1991. 301 с.
3. Абульханова-Славская,К.А. Время личности и время жизни / К.А. Абульханова-Славская, Т.Н.Березина. СПб.: Алетейя, 2001. 304 с.
4. Адлер,А. Практика и теория индивидуальной психологии: Лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей / А.Адлер; пер. с англ. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 214 с.
5. Адлер,А. Наука жить / А.Адлер; пер. с англ. и нем. К.: «Port-Royal», 1997. 288 с.
6. Айхингер,А. Психодрама в детской групповой терапии / А.Айхин­гер, В.Холл; пер. с нем. М.: Генезис, 2003. 256 с.
7. Айхингер,А. Детская психодрама в индивидуальной и семейной психотерапии в детском саду и школе / А.Айхингер, В.Холл; пер. с нем. М.: Генезис, 2005. 336 с.
8. Актуальные проблемы психодрамы и социометрии. Материалы меж­дународной научно-практической конференции (Морено-Фестиваль 2001). Ростов-на-Дону, 2001. 80 с.
9. Алєксєєнко,Т.Ф. Соціалізація особистості: можливості й ризики. Науково-методичний посібник / Т.Ф.Алєксєєнко. К., 2007. 152 с.
10. Алешина,Ю.Е. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины / Ю.Е. Алешина, Ю, А.С.Волович // Вопросы психологии. 1991. № 4. С. 7482.
11. Алешина,Ю.Е. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений / Ю.Е.Алешина Л.Я.Гозман, Е.М.Дубовская. М.: Изд-во МГУ, 1987. 120 с.
12. Алешина,Ю.Е. Ролевой конфликт работающей женщины / Ю.Е Алешина, Е.В.Лекторская. // Вопросы психологии. 1989. № 5. С. 8088.
13. Ананьев,Б.Г. Избранные психологические труды: в 2-х т. / Б.Г. Ананьев. М.: Педагогика, 1980. Т. 1. 232 с.; Т. 2. 288 с.
14. Анастази,А. Психологическое тестирование: в 2-х т. / А.Анастази; пер. с англ. Т. 2. М.: Педагогика, 1982. 336 с.
15. Андроников,И.Л. Избранные произведения в двух томах / И.Л.Ан­дроников. М. Худ. литература 1975. Т. 2. 240 с.
16. Аристотель. Поетика. Риторика / Аристотель. СПб.: Азбука, 2000. 348 с.
17. Асмолов,А.Г. Культурно-историческая психология и конструирова­ние миров: Психолог. Психопедагог. Психоисторик / А.Г.Асмолов. М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 767 с.
18. Асмолов,А.Г. Психология личности: Культурно-историческое пони­мание развития человека / А.Г.Асмолов. 3-е изд. М.: Смысл; Изд. центр «Академия», 2007. 528 с.
19. Ассаджоли,Р. Психосинтез / Р.Ассаджоли.; пер. с англ. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. 314 с.
20. Балл,Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущ­ность и составляющие / Г.А.Балл // Психол. журнал. 1997. Т. 18. № 5. С. 719.
21. Балл,Г.О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, пси­хологічній сферах) / Г.А.Балл. К. Житомир: ПП «Рута»; Видавництво «Волинь», 2008. 232 с.
22. Баришева,О.І. Самовизначення та самореалізація як мотив участі старшокласників у гуртковій роботі: автореф. ... канд. психол. наук19.99.07 / О.І.Биришева. К., 2001. 20 с.
23. Баррон,Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя / Ф.Баррон // Вопросы психологии. 1990. № 2. С. 153159.
24. Барт,Р. Мифологии. Mythologies / Р.Барт; пер. с фр. М.: Изд-во им. Сабашниковых. 2000. 320 с.
25. Барц,Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму / Э.Барц; пер. с нем. М.: Независимая фирма «Класс», 1997. 144 с.
26. Белинская,Е.П. Социальная психология личности: Учебное пособие для вузов / Е.П.Белинская, О.А.Тихомандрицкая. М.: Аспект Пресс, 2001. 301 с.
27. Белкин,П.Г. Социальная психология научного коллектива / П.Г.Бел­кин, Е.Н.Емельянов, М.А.Иванов. М.: Наука, 1987. 214 с.
28. Бендас,Т.В. Гендерная психология: Учеб. Пособие / Т.В.Бендас. СПб.: Питер, 2006. 431 с.
29. Бергсон,А. Творческая эволюция / А.Бергсон; пер. с фран. М.: Терра, 2001. 384 с.
30. Бердяев,Н.А. О назначении человека / Н.А.Бердяев. М.: Республи­ка, 1993. 383 с.
31. Берн,Ш. Гендерная психология. Законы мужского и женского поведения / Ш.Берн: пер. з англ. СПб.: Прайм-Еврознак, 2007. 320 с.
32. Берн,Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих вза­имоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой су­дьбы / Э.Берн; пер. с англ. СПб.; М.: Университетская книга, 1998. 398 с.
33. Берн,Э. Трансакционный анализ и психотерапия / Э.Берн; пер. с англ. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
34. Берн,Э. Групповая психотерапия / Э.Берн; пер. с англ. М.: Академический Проект, 2000. 464 с.
35. Бернс,Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р.Бернс; пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 422с.
36. Берри,Дж.В. Кроскультурная психология. Исследования и примене­ние / Дж.В.Берри, А.Х.Пуртинга, М.Х.Сигал, П.Р.Дасен; пер. с англ. Х.: Гуманитарный центр, 2007. 560 с.
37. Бех,І.Д. Виховання особистості: Сходинки до духовності: Наук. видання / І.Д.Бех. К.: Либідь, 2006. 272 с.
38. Бехтерев,В.М. Коллективная рефлексология / В.М.Бехтерев. Пг.: Колос, 1921. 432 с.
39. Блазер,А. Проблемно-ориентированная психотерапия. Интегратив­ный подход / А.Блазер, Э.Хайм, Х.Рингер, М.Томмен; пер. с нем. М.: Независимая фирма «Класс», 1998. 272 с.
40. Блатнер,А. Ролевая динамика: Всеобъемлющая теория психологии / А.Блатнер // Психодрама и современная психотерапия. 2002. № 1. С. 3239.
41. Блатнер,А. Теоретические основы психодрамы / А.Блатнер // Пси­ходрама и современная психотерапия. 2003. № 4. С. 414.
42. Бондаренко,А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосеман­тический подход) / А.Ф.Бондаренко. К., 1991. 189 с.
43. Бондарчук,О.І. Соціально-психологічні основи особистісного розвит­ку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності: автореф. ... докт. психол. наук: 19.00.05 / О.І.Бондарчук. К., 2008. 34 с.
44. Боришевський,М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М.Й.Боришевський // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 2633.
45. Бочавер,А.А. Исследование жизненного пути человека в современ­ной зарубежной психологии / А.А.Бочавер // Психологический журнал. 2008. Т. 29. № 5. С. 5462.
46. БратусьБ.С. Аномалии личности / Б.С.Братусь. М.: Мысль, 1988. 301 с.
47. Брушлинский,А.В. Культурно-историческая теория мышления / А.В.Брушлинский. М.: Высшая школа, 1968. 104 с.
48. Брушлинский,А.В. О природных предпосылках психического разви­тия человека / А.В.Брушлинский. М.: Знание, 1977. 64 с.
49. Брушлинский,А.В. Проблемы психологии субъекта / А.В.Брушлин­ский. М.: ИП РАН, 1994. 109 с.
50. Бурно,М.Е. Терапия творческим самовыражением / М.Е.Бурно. М.: Медицина, 1989. 304 с.
51. Василец,Т.Б. Мужское и женское в структуре личности и в психологической практике / Т.Б.Василец // Психодрама и современная психотерапия. 2006. № 1. С. 1830.
52. Васильев,Я.В. Футурреальная психология личности: Монография / Я.В.Васильев. Николаев: Изд-во «Илион», 2007. 519 с.
53. Василюк,Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф.Е.Василюк. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
54. Василюк,Ф.Е. Автобиография как метод психологической помощи / Ф.Е.Василюк // Наука и техника. 1984. № 2. С. 124125.
55. Василюк,Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической науки / Ф.Е.Василюк // Вопросы психологии. 1988. № 5. С. 2737.
56. Василюк,Ф.Е. Режиссерская постановка симптома (психотерапевти­ческая методика) / Ф.Е.Василюк // Моск. психотер. журнал. 1992. № 2. С. 105144.
57. Василюк,Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций / Ф.Е.Василюк // Психологический журнал. 1996. Т. 16. № 3. С. 90101.
58. Васьковская,С.В. Психологическое консультирование: Ситуацион­ные задачи / С.В.Васьковская, П.П.Горностай. К.: Вища школа, 1996. 192 с.
59. Васютинський,В. Інтеракційна психологія влади / Вадим Васютин­ський. К., 2005. 492 с.
60. Вейнингер,О. Пол и характер: Принципиальное исследование / О.Ве­йнингер: пер. с нем. М.: Книжная лавка Терра, 1999. 464 с.
61. Вербицкий,А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. Пособие / А.А.Вербицкий. М.: Высш. школа, 1991. 207 с.
62. Винникотт,Д.В. Игра и реальность / Д.В.Винникотт. М.: Инсти­тут Общегуманитарных исследований, 2002. 288 с.
63. Вівчарна,Т.П. Психологічні механізми самореалізації жінки (на прикладі жіночої молоді, включеної у творчу професійну діяльність): автореф. ... канд. психол. наук / Т.П. Вівчарна. К., 2000. 20 с.
64. Власова,О.І. Психологія соціальних здібностей: структура, динамі­ка, чинники розвитку / О.І.Власова. К.: Видавн.-полігр. центр «Київський університет», 2005. 308 с.
65. Войтко,В.И. Личностно-ролевой подход к построению учебно-воспитательного процесса / В.И.Войтко // Вопросы психологи. 1981. № 3. С. 6978.
66. Волков,И.П. Социометрический анализ творческих возможностей группы / И.П.Волков // Экспериментальная и прикладная психология: Ученые записки ЛГУ. № 352. Вып. 2. Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. С. 5962.
67. Волкова,А.Н. Социально-психологические факторы супружеской совместимости: автореф. ... канд. психол. наук: 19.00.05 / А.Н.Волкова. Л., 1979. 17 с.
68. Время деятельности личности: Психологические исследования / отв. ред. Вл.И.Ковалев. Черновцы, 1991. 128 с.
69. Выготский,Л.С. История развития высших психических функций / Л.С.Выготский: собр. соч.: в 6-ти т. Т. 3. М.: Педагогика, 1983. С. 5328.
70. Выготский,Л.С. К вопросу о психологии творчества актера / Л.С. Выготский : собр. соч.: в 6-ти т. Т. 6. М.: Педагогика, 1984. С. 319328.
71. Гайслер,Ф. Социодрама общественно-политическая игра / Ф.Гай­слер // Психодрама и современная психотерапия. 2003. № 4(5). С. 4244.
72. Гайслер,Ф. Обмен ролями с врагом: Мореновская социодрама рабо­тает с темой насилия и праворадикализма / Ф.Гайслер, Ф.Гёрмар // Психо