ДОВІРА ЯК ПРОЯВ АФІЛІАТИВНОЇ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ : ДОВЕРИЕ КАК ПРОЯВЛЕНИЕ АФИЛИАТИВНОЙ ПОТРЕБНОСТИ ЛИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ



  • Название:
  • ДОВІРА ЯК ПРОЯВ АФІЛІАТИВНОЇ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
  • Альтернативное название:
  • ДОВЕРИЕ КАК ПРОЯВЛЕНИЕ АФИЛИАТИВНОЙ ПОТРЕБНОСТИ ЛИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ
  • Кол-во страниц:
  • 239
  • ВУЗ:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА



    На правах рукопису



    КРАВЧЕНКО ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА

    УДК 316.61:159.922.8


    ДОВІРА ЯК ПРОЯВ АФІЛІАТИВНОЇ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ
    В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

    19.00.05 соціальна психологія, психологія соціальної роботи


    ДИСЕРТАЦІЯ

    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник:
    Міщиха Лариса Петрівна
    кандидат психологічних наук,
    доцент





    Івано-Франківськ 2009









    ЗМІСТ
    ВСТУП.............4

    РОЗДІЛ 1 ПРОБЛЕМА ЗВ’ЯЗКУ ДОВІРИ ТА ЇЇ ПРОЯВІВ В РЕАЛІЗАЦІЇ АФІЛІАТИВНОЇ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ .10
    1.1. Постановка питання довіри у філософській ретроспективі...10
    1.2. Довіра як соціально-психологічна проблема...............20
    1.2.1. Особливості дослідження довіри у соціально-психологічному дискурсі..20
    1.2.2. Сутнісні характеристики довіри. ...29
    1.2.3. Структурно-функціональна модель довіри в юнацькому віці38
    1.3. Юнацький вік як сензитивний період запиту на довірче спілкування..............49
    1.3.1. Соціально-психологічні особливості прояву афіліативної потреби особистості в юнацькому віці...49
    1.3.2. Презумпція взаємності” у структурі довірчого спілкування в юнацькому віці...................................................56
    Висновки до першого розділу..........63

    РОЗДІЛ 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗВ’ЯЗКУ ДОВІРЧОГО СПІЛКУВАННЯ З АФІЛІАТИВНОЮ МОТИВАЦІЄЮ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ..66
    2.1. Соціально-психологічні особливості дослідження довірчого спілкування в юнацькому віці...66
    2.2. Аналіз взаємозв’язку показників мотивації в афіліації та потреби особистості у довірчому спілкуванні.......................76
    2.2.1. Специфіка прояву афіліативної потреби особистості в період юності...76
    2.2.2. Інтегральна характеристика показників довіри в структурі міжособистісної взаємодії в юнацькому віці...85
    2.2.3. Особливості кореляції параметрів довіри до себе” і довіри до інших”..92
    2.3. Характеристика показників довірчого спілкування в юнацькому віці.......102
    2.3.1. Неконгруентність психологічних позицій у міжособистісних стосунках я-довіра” і мені-довіра” ..............................102
    2.3.2. Феноменологічне поле в переживанні почуття довіри до іншого в юнацькому віці.111
    Висновки до другого розділу..............121

    РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДОВІРЧИХ СТОСУНКІВ ЯК АФІЛІАТИВНОЇ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ..124
    3.1. Особливості дослідження впливу рефлексії довіри в юнацькому віці..124
    3.2. Обгрунтування розвивально-корекційної програми та параметричних особливостей тренінгу розвитку довіри в юнацькому віці.129
    3.3. Оцінка ефективності тренінгу розвитку довіри в юнацькому віці.143
    3.4. Ресурси актуалізації розвитку довіри в юнацькому віці.....158
    Висновки до третього розділу.........169

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...171

    ДОДАТКИ174

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ220









    ВСТУП
    Сучасне українське суспільство характеризується прискореним і суперечливим розвитком у всіх сферах свого буття, що висуває нові вимоги до формування і функціонування різного роду взаємодій між людьми. Необхідною умовою і результатом становлення міжособистісних і ділових відносин є розвиток духовності, автентичної свободи, екзистенціальної відповідальності та буттєвої віри.
    Проблема розвитку духовності особистості в її взаємозв’язку із соціумом сьогодні є особливо нагальною тому, що деструктивні тенденції сучасної науково-технічної цивілізації, загрожуючи існуванню самого життя на землі, вимагають внесення змін у сферу ціннісних орієнтирів суспільства і ціннісного самовизначення особистості. З іншого боку, новий комунікативний простір створює умови для розвитку особистості саморозкриття, довіри, прийняття у контексті взаємодії з іншими, задовольняючи потребу особистості в афіліації.
    У процесі духовного розвитку особистості чільне місце займає довіра. Вона є складним і багатогранним психологічним феноменом, що впливає на формування системи особистісних цінностей та смислів, і є аксіологічною основою світосприйняття та діяння у соціумі. Духовний розвиток особистості здійснюється шляхом вирішення екзистенціальних суперечностей, що інтегровано постають у площині довіри недовіри”. Звідси проблема довіри потребує її глибинного вивчення як на зовнішньому (міжособистісному), так і на внутрішньому (внутрішньоособистісному) рівнях та виходить на проблему духовного життя особистості, її життєтворчості, міжособистісної взаємодії, реалізації комунікативного потенціалу, творчих здібностей та ін.
    Феномен довіри порівняно недавно знаходиться в полі зору української психології. Його психологічний зміст був зведений до однобічного уявлення про довіру як одну із сторін спілкування (міжособистісного чи ділового). Однак логіка розвитку психології, її методологічні основи вказують на те, що неправомірно зводити сутність даного явища лише до сфери спілкування, оскільки довіра включена у цілісну взаємодію людини зі світом. Тому існує потреба у визначенні сутності довіри як соціально-психологічного явища, її соціально-психологічних функцій, умов виникнення та особливостей прояву. Оскільки юнацький вік є сензитивним періодом запиту на довірче спілкування, то вивчення особливостей довіри в цьому віці заслуговує особливої уваги.
    Проблема довіри знайшла своє відображення у працях багатьох зарубіжних вчених і розглядається як основа ідентичності особистості (базова довіра) (Е. Еріксон); як основа саморозкриття свого внутрішнього Я (Н. Амяга, Д. Джонсон, С. Джурард, П. Ласкоу, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Сафонов); як позитивний параметр міжособистісних відносин (Дж. Аллен); у контексті теорії соціального обміну (А. Голднер, К. Джифін, Б. Лано, О. Тейлор, М. Уорсі, Г. Хан, Г. Хоманс, Т. Ямагіші,); як здатність до узагальненого очікування (Дж. Роттер, А. Селігмен); як функція співробітництва (Р. Албанес, К. Кок, Д. Мессик, Д. Робин, Д. Фліт, Б. Фрей, Ч. Харпер); у контексті віри в самоефективність” (Г. Альберт, А. Бандура, Р. Грановська); як умова виникнення дружби (Л. Гозман, І. Кон, В. Лосенко, І. Полонський); як основа міжособистісної взаємодії (В. Агеєв, О. Бодальов, Т. Гаврилов, А. Кронік, В. Лабунська, М. Обозов, А. Хараш,); як прояв суб’єктності особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Братусь, Ф. Василюк, В. Вілюнас, В. Мухіна, В. Петренко, А. Шмельов). Результатом аналізу і осмислення даного феномена в його різноманітних проявах є розробка концептуальних положень психології довіри у працях російських вчених. До них належать наукові праці С. Достовалова, В. Дорофєєва, Є. Євстіфєєвої, В. Зінченка, Т. Скрипкіної, П. Шихірєва та ін.
    В українській психології проблема довіри вивчається у контексті дослідження різних психологічних явищ, зокрема: життєвої кризи особистості (Т. Титаренко), амбівалентності особистості (Т. Зелінська, Т. Лук’яненко, В. Хабайлюк, А. Хурчак), соціальних ролей і статусів (О. Донченко, В. Васютинський), соціальної підтримки (В. Москаленко), зрілості та успішності особистості (Л. Орбан-Лембрик), творчості (Л. Міщиха), інформаційного і ділового обміну в групі (В. Казміренко), психології лідера (В. Татенко), довіри до себе в юнацькому віці (Н. Єрмакова, М. Дідора), у контексті соціологічних досліджень (О. Злобіна, Н. Костенко, І. Мартинюк).
    Здійснений аналіз літератури показує, що спеціальних досліджень довіри як прояву афіліативної потреби особистості в юнацькому віці не виявлено, тоді як їх наявність необхідна для ефективної організації комунікативного процесу та особистісного зростання. Тому розробка проблеми довіри набуває особливої теоретичної та практичної значущості. Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження Довіра як прояв афіліативної потреби особистості в юнацькому віці”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова загальнокафедральної теми Конструювання життєвого світу особистості у контексті її професійних запитів” (протокол № 1 від 26.08.2005). Тема роботи затверджена рішенням бюро ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 27.06.2006).
    Мета дослідження полягає у виявленні кореляційних та причинно-наслідкових залежностей між довірою та потребою особистості в афіліації; дослідженні особливостей впливу довіри на характер міжособистісних стосунків у юнацькому віці.
    Досягнення поставленої мети передбачали розв’язання наступних завдань:
    1. Розкрити психологічний зміст феномена довіра” через аналіз існуючих теоретичних підходів.
    2. У результаті верифікації структурно-функціональної моделі довіри в юнацькому віці виявити соціально-психологічні особливості довіри до себе та інших.
    3. У результаті емпіричного дослідження визначити специфіку довірчого спілкування в юнацькому віці; діагностично зафіксувати зв’язки між показниками мотивації в афіліації та потреби особистості у довірчому спілкуванні;
    4. Визначити засоби оптимізації довірчих стосунків у юнацькому віці шляхом реалізації розвивально-корекційної програми.
    Об’єкт дослідження довіра в юнацькому віці.
    Предмет дослідження соціально-психологічні особливості прояву довіри як афіліативної потреби особистості в юнацькому віці.
    Для розв’язання накреслених завдань була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів:
    теоретичних: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, систематизація, класифікація, узагальнення теоретичних та експериментальних досліджень, висвітлених у науковій літературі, концептуальне моделювання;
    емпіричних: анкетування, тестування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, констатуючий та формуючий експеримент;
    статистичних: процедури описової статистики (знаходження відсоткових співвідношень, середніх значень, дисперсій, стандартних відхилень), χ2-критерій, Т-критерій Вілкоксона, кореляційний аналіз, кластерний аналіз, канонічний аналіз.
    В емпіричному дослідженні були застосовані: методика діагностики мотивів афіліації А. Мехрабяна, яка слугувала визначенню різних типів мотивів в афіліації; методика Суб’єктивна оцінка міжособистісних відносин” С.В. Духновського, що була використана у дослідженні як індикатор рівня незадоволеності своїми стосунками, що виражає тенденції до недовіри, дисгармонії, дезадаптації особистості або навпаки; методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела (16PF № 105), що використовувалась з метою визначення особистісного профілю, визначальним фактором у якому виступав фактор довірчість - недовірчість”; рефлексивний опитувальник рівня довіри до себе Т.П. Скрипкіної, призначений для виявлення рівня довіри до себе у різних сферах життєдіяльності особистості; тест-опитувальник з вивчення самоставлень В.В. Століна (модифікований варіант С.Р. Пантилєєва), який слугував визначенню позитивного чи негативного самоставлення індивіда, що пов'язане з певним рівнем довіри до себе; методика діагностики суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела, М. Фергюстона, за допомогою якої визначався рівень відчуття самотності як наслідок дефіциту довіри. При проведенні формуючого експерименту застосовувались методи активного соціально-психологічного навчання.
    Емпіричне дослідження проводилось зі студентами Волинської (67 осіб) та Івано-Франківської (145 осіб) областей віком від 18 до 25 років. Загальна кількість досліджуваних на констатуючому етапі дослідження становила 212 осіб, у розвивально-корекційній програмі брала участь група з 15 осіб.
    Обробка отриманих даних та графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою пакета статистичних програм для ПК SPSS, EXEL, STATISTIKA.
    Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних особливостей та детермінант, які сприяють розвитку довірчих стосунків в період юності; у розкритті специфіки довіри як прояву афіліативної потреби особистості; в обґрунтуванні та верифікації структурно-функціональної моделі довіри в юнацькому віці, яка розкриває сутнісні характеристики та психологічний зміст феномену довіри”, його структурні складові, чинники та соціально-психологічні функції, що зумовлюють продуктивну міжособистісну взаємодію.
    Практичне значення одержаних результатів визначається можливостями використання розробленої автором корекційно-розвивальної програми, до якої входять тренінг розвитку довіри, індивідуально-психологічні консультації та засоби самостійної психологічної роботи, у корекційній та профілактичній роботі, спрямованій на запобігання розвитку дезадаптивних відносин, спричинених дефіцитом довіри. Результати дослідження можуть використовуватись при розробці навчальних спецкурсів та окремих тренінгових програм, спрямованих на оптимізацію довірчих стосунків у юнацькому віці.
    Апробація результатів дослідження. Зміст основних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних науково-практичних конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005-2008 рр.), засіданнях кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005-2008 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (20 березня 2006 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості” (5-6 жовтня 2006 р., м. Херсон), Першій міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми психолінгвістики” (26-27 жовтня 2006 р., м. Переяслав-Хмельницький), Другій міжнародній науково-практичній конференції Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (20 березня 2007 р., м. Київ), Міжрегіональному семінарі Психологічні засади соціальної мобільності особистості в умовах соціокультурного простору” (19 травня 2009 р., м.Івано-Франківськ).
    Публікації. Зміст та результати роботи відображено в 13 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 228 найменувань, 24 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 173 сторінках. Робота містить 16 таблиць та 30 рисунків, що розміщуються на 12 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу зроблено наступні висновки:
    1. У результаті здійсненого теоретичного аналізу існуючих підходів до розкриття психологічного змісту феномена довіра” виявлено, що психологічною основою довіри є здатність людини апріорі наділяти явища та об’єкти оточуючого світу, а також інших людей, їх майбутні дії, як і власні, ознаками безпеки (надійності) і значущості (цінності). Вихідним методологічним положенням у дослідженні довіри виступає гуманітарна парадигма, заснована на вивченні цілісної творчої людської реальності. Дана проблематика представлена рядом феноменів, зокрема у залежності від спрямованості особистості виокремлюють довіру до себе і довіру до інших, як окремо взятий випадок довіри до світу, основною властивістю яких є динамічність. В залежності від сформованості Я-концепції особистості виділяють два рівні довіри до себе: операціональний та рефлексивний. Психологічний баланс довіри до інших і довіри до себе визначає її симетричність у міжособистісних стосунках, що передбачає презумпцію взаємності. Психологічні механізми захисту часто призводять до деформації довірчих стосунків та депривації афіліативної потреби особистості. Звідси виникають різні форми спілкування між партнерами. Діалог передбачає взаєморозуміння, що проявляється у кооперації, співробітництві, компромісі, консенсусі. Квазідіалог реалізується через гру, суперництво, конфронтацію, маніпуляцію та конкуренцію, що призводить до нерозуміння інших, до недовіри. Звідси афіліація (атракція, дружба, любов) проявляється через довіру.
    2. У результаті верифікації структурно-функціональної моделі довіри в юнацькому віці виявлено специфіку довіри як соціально-психологічного явища. У запропонованій моделі відображена структура довіри, основу якої складає базова довіра. До сутнісних ознак довіри належать соціально-психологічні функції довіри, умови її виникнення та формально-динамічні характеристики. Соціально-психологічні функції довіри (пізнавальна, інтерактивна, адаптаційна, інтегративна, орієнтувальна, регулятивна, комунікативна, розвиваюча, самовираження і самовдосконалення, креативна, прогностична, аксіологічна, афективна, виховна) випливають з цілісної взаємодії людини зі світом та інтегруються в особистісні установки. До умов виникнення довіри належать безпека (надійність) і значущість (цінність). Формально-динамічні характеристики довіри реалізуються через вибірковість, парціальність і міру довіри.
    3. У результаті експериментального дослідження було виявлено змістові варіанти довірчого спілкування в юнацькому віці. Потреба у довірі існує у всіх і завжди, однак виражається індивідуально. Довіра пов’язана з мотивом афіліації і є її проявом. Міра довіри між людьми не залежить від рівня гармонійності у стосунках. Однак рівень гармонійності у стосунках безпосередньо пов'язаний з мірою прояву довіри у цих стосунках. Міра довіри один до одного не завжди однаково існує у міжособистісних відносинах. Іншими словами, прослідковується неконгруентність у психологічних позиціях один до одного. За отриманими результатами статистичного аналізу у стосунках з рідними і близькими (батьками, братом (сестрою), родичами, друзями) психологічні позиції щодо взаємодовіри часто збігаються. Якщо ж вони не збігаються, то від близьких людей очікування є більшим, ніж довіра до них. За рахунок очікування довіри від інших актуалізується потреба в афіліації, що вимагає позитивного ставлення у близьких стосунках. У відносинах з коханими, ровесниками, керівництвом, які також входять у коло міжособистісних відносин в юнацькому віці, однак не є надто близькими (як рідні), більше довіряють їм, ніж очікують від них довіри. Це підтверджує думку про те, що довіра це завжди ризик.
    Показники процедури рангування дозволили визначити психосемантичний простір” якостей, що входять в уявлення про людину, яка викликає довіру. Уявлення про іншу людину, яке склалося на основі минулого досвіду міжособистісної взаємодії, впливає на розвиток довірчих стосунків між партнерами по спілкуванню. Приписування якостей індивіду у довірчих стосунках має рольовий характер, однак універсальними якостями у даному контексті виступають якості морального плану: надійність, чесність, вірність і відповідальність. Ці властивості особистості і складають психосемантичний портрет іншого як об’єкта довіри. Переживання почуття довіри до іншого характеризується, у першу чергу, установкою на конгруентність позицій, що здійснює функцію зв’язку, об’єднуючи двох людей, які довіряють один одному, в єдину психологічну систему, яка насправді є динамічною. Це детермінує парціальність і вибірковість у прояві довіри і визначає емпіричну міру чи кількість реальної довіри у стосунках.
    За результатами кореляційного аналізу можна стверджувати, що довіра до себе безпосередньо пов’язана із самосвідомістю особистості, а саме з такими внутрішньоособистісними конструктами, як: відкритість, саморегуляція, самоцінність, самоприйняття та ін. У свою чергу міра довіри до інших пов’язана з мірою довіри до себе. Низький рівень довіри до себе часто пов'язаний з почуттям самотності особистості, що спонукає її дистанціюватися від інших, ізолюватися або проявляти потребу в афіліації через страх відчуження.
    4. Формуючий експеримент, що проводився у формі тренінгу і був спрямований на підвищення рівня довіри до себе та інших, сприяв не тільки виробленню відповідних умінь та навичок щодо міжособистісної взаємодії, а й здійсненню значного впливу на розвиток самосвідомості та духовності особистості. Реалізована програма формуючого впливу суттєво підвищила кількісні та якісні показники довіри у досліджуваних експериментальної групи: рівень потреби у спілкуванні, мотивацію спілкування, рівень самоприйняття та прийняття іншими, ціннісну та духовну сфери тощо. Тому тренінгову програму можна вважати плідною формою організації подібних розвивальних заходів для студентів. Визначені шляхи оптимізації довірчих стосунків як потреби в афіліації в юнацькому віці. Описані ресурси актуалізації розвитку довіри в юнацькому віці.

    Зауважимо, що отримані результати не претендують на вичерпне висвітлення досліджуваної проблеми. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні нами психологічних особливостей довіри у контексті її прояву в інших вікових періодах, різних професіях, етнопсихологічних особливостей, удосконалення та розробки надійного інструментарію діагностики і методичного забезпечення для підвищення рівня довіри, що відкриває нові перспективи переосмислення та розробки інноваційних технологій сприяння розвитку довіри та духовності особистості.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / Абульханова-Славська К.А. М.: Мысль, 1991. 300 с.
    2. Аврамченко С.М. Пізнання внутрішньої суперечності психіки суб’єкта методом психомалюнку (на матеріалі підготовки психологів-практиків в групі АСПН): дис. канд. психолог. наук: 19.00.07 / Аврамченко Світлана Михайлівна Івано-Франківськ, 2004. 280 с.
    3. Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в общении / Амяга Н.В. // Личность. Общение. Групповые процессы. М., 1991. С. 37-74.
    4. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших учебных заведений / Андреева Г.М. М.: Аспект Пресс, 2004. 365 с.
    5. Англійсько-український, українсько-англійський словник [ред.-упоряд. Ю.О.Жлуктенко] К.: ВЦ Академія”, 1997. 696 с.
    6. Афонський П. Слова / Афонський П. К., 1998. 374 с.
    7. Бассин Ф.В. Сознание, бессознательное и болезнь / Ф.В. Бассин // Вопросы философии. 1971. № 9. С. 90-102.
    8. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М.М. М.: Искусство, 1979. 424 с.
    9. Бердяев Н.А. Судьба России. Сочинения / Бердяев Н.А. М. 1999. 736 с.
    10. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Берн Э. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
    11. Біблія. Книга святого письма Старого й Нового Заповіту. Українське біблійне товариство. 1994. 296 с.
    12. Большая энциклопедия психологических тестов / [сост. А.Карелин]. М.: Изд-во Эксмо, 2006. 416 с.
    13. Большой психологический словарь / [ред.-сост. Б.Мещеряков, В.Зинченко] СПб.: прайм-ЄВРОЗНАК, 2003. 672 с.
    14. Боришевський М.Й., Киричук О.І. До проблеми самосвідомості особистості як детермінанти її розвитку / М.Й. Боришевський, О.І. Киричук // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996 р.). В 3-х томах. К.: Вид-во Док-К”, 1996. С. 105-111.
    15. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии / Б.С. Братусь // Вопр.психологии. 1997. №5. С. 3-19.
    16. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты / С.Л. Братченко // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / Д.А.Леонтьев, В.Г.Щур. М.: Смысл, 1997. С. 25-37.
    17. Бубер М. Два образа веры / Бубер М. М.: ООО Фирма Издательство АСТ”, 1999. 592 с.
    18. Бурлачук Л.Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості / Л.Ф. Бурлачук, М. Келесі // Вісник Київського університету. Серія: соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 2. К., 1996. С. 90-93.
    19. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуацій / Василюк Ф.Е. М.: Изд-во Московского университета. 1984. 190 с.
    20. Васютинський В.О. Інтеракційна психологія влади / Васютинський В.О. К., 2005. 492 с.
    21. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: учебное пособие / Вачков И.В. М.: Издательство Ось-89”, 2001. 224 с.
    22. Введенский А.И. Условие позволительности веры в смысл жизни / А.И. Введенський // Смысл жизни в русской философии. Конец XIX, начало XX века. СПб.: Наука, 1995. 670 с.
    23. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. В.Т. Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2002. 1440 с.
    24. Вишенський І. Твори / Вишенський І. К.: Дніпро, 1986. 247 с.
    25. Ворожбит С. Соціально-психологічні функції явища довіри / Сергій Ворожбит // Соціальна психологія. 2001 №1. С. 56-63.
    26. Гадамер Х.-Г. Істина і метод / Х.-Г. Гадамер // Т.1. Герменевтика 1: Основи філософської герменевтики // Х.-Г. Гадамер. К.: Юніверс, 2000. 464 с.
    27. Гегель Г. Философия религии: в 2т. / Г.Гегель. Т.2. М.: Мысль, 1977. 472 с.
    28. Говорун Т. Соціалізація статі та сексуальності: Монографія / Тамара Говорун . Тернопіль: Богдан, 2001. 240 с.
    29. Грановская Р.М. Психология веры / Грановская Р.М. Спб.: Издательство Речь”, 2004. 576 с.
    30. Гроф С. Духовный кризис. Статьи и исследования / Станислав Гроф. М.: МТМ, 1995. 256 с.
    31. Губенко О.В. Духовні передумови творчої активності / О.В. Губенко // Практична робота та соціальна робота. 2001. №10. С. 36-39.
    32. Гуссерль Е. Логические исследования / Едмунд Гуссерль / Ч.1. Пролеголени к чистой логике. К.: Вентури. 1995. 256 с.
    33. Дайчер Т. Роздуми про віру: До питання богослов’я / Тадеуш Дайчер. Львів: Свічадо, 2004. 184 с.
    34. Джемс У. Зависимость веры от воли и другие опыты популярной философии / Уильям Джемс. СПб., 1904. 430 с.
    35. Дмитерко-Карабин Х.М. Вплив смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність професійної діяльності майбутніх психологів: дис. канд. психолог. наук: 19.00.07 / Дмитерко-Карабин Христина Маркіянівна. Івано-Франківськ, 2004. 210 с.
    36. Домнич Т.М. Що треба знати про психологічний захист / Т.М. Домнич // Практична психологія та соціальна робота. 1998. №1. С.35-36.
    37. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. Учеб. пособие / Донцов А.И. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1984. 208 с.
    38. Донченко Е.А. Социентальная психика / Донченко Е.А. / НАН Украины, Ин-т социологии. К.: Наук. думка, 1994. 206 с.
    39. Дорофеев В.А. Доверие в системе "учитель-ученик" при разных стилях педагогического руководства: автореф. дис... канд. психол. наук: спец. 19.00.07 Возрастная и педагогическая психология” / В.А. Дорофеев. Ростов /н Д, 1999. 19 с.
    40. Достовалов С.Г. Операциональный и рефлексивный уровни доверия к себе / С.Г. Достовалов // Материалы Сибирского психологического форума ["Методологические проблемы современной психологии: иллюзии и реальность"] (16-18 сентября 2004 г.) / Томский государ. у-т Томск, 2004. С. 121-126.
    41. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: учебник для вузов / Дружинин В.Н. [2-е изд.]. СПб.: Питер, 2006. 320 с.
    42. Духновский С.В. Субъективная оценка межличностных отношений. Руководство по применению / Духновский С.В. СПб.: Речь, 2006. 54 с.
    43. Дьяченко М.И. Психологический словарь-справочник / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. Мн: Харвест, М: АСТ, 2001. 576 с.
    44. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Емельянов Ю.Н. Л.: ЛГУ, 1985. 254 с.
    45. Етимологічний словник української мови [в 7 т.]. / [ред. Мельничук Р.В.]. Том 1. К., 1982. 631 с.
    46. Єрмакова Н.О. Психологічні особливості становлення довіри до себе в юнацькому віці: дисканд. психол. наук: 19.00.07 / Єрмакова Наталія Олександрівна. К., 2008. 206 с.
    47. Журов М.С. Аффилиация и власть как социально-психологические феномены в организации совместных отношений: дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Журов Михаил Стефанович. — Х., 2001. — 175 л.
    48. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг как инструментальное действие / Зайцева Т.В. СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. 80 с.
    49. Занюк С. Психологія мотивації: Навч. Посібник / Сергій Занюк. К.: Либідь, 2002. 304 с.
    50. Затворник Ф. Что есть духовная жизнь и как на неё настроиться / Феофан Затворник. 2003. 216 с.
    51. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологи / Зейгарник Б.В. М.: МГУ, 1982. 127 с.
    52. Зимбардо Ф. Застенчивость / Филип Зимбардо. М.: Педагогика, 1991. 208 с.
    53. Зинченко В.П. Психология доверия / Зинченко В.П. Самара, 1999. 110 с.
    54. Игумен Иларион. Таинство веры. Введение в православное догматическое богословье / Игумен Иларион. М. 2000. 560 с.
    55. Ильин И.А. Путь к очевидности: Сочинения / Ильин И.А. М.: 1998. 912 с.
    56. Казмиренко В.П. Соцальная психология организаций: Монография / Казмиренко В.П. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
    57. Камю А. Бунтующий человек / Альберт Камю М., 1990. 414 с.
    58. Кант И. Сочинения: [в 6 т.]. / Имануил Кант. Т.5. М., 1964. 671 с.
    59. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості / Карпенко З.С. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1998. 216 с.
    60. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики / Карпенко З.С. К.: РУТА, 2001. 160с.
    61. Климишин О.І. Психологічні особливості процесу самопізнання особистості / Климишин О.І. // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2001. Вип. II. С. 162-167.
    62. Климчук В.О. Кластерний аналіз: використання у психологічних дослідженнях / Климчук В.О. // Практична психологія і соціальна робота. 2006. №4. С.30-35.
    63. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя / Кон И.С. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
    64. Кон И.С. Дружба / Кон И.С. СПб.: Питер, 2005. 330 с.
    65. Кондратьев М.Ю. Слагаемые авторитета / Кон И.С. М.: Знание, 1988. 80 с.
    66. Корнєв М.Н. Соціальна психологія: підручник / Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. К., 1995. 304 с.
    67. Крайг Г. Психология развития / Грейс Крайг. СПб: Питер, 2000. 992 с.
    68. Кроник А.А. Психология человеческих отношений / Кроник А.А., Кроник Е.А. Дубна: Издательский центр Феникс”, Издательство Когито-Центр”, 1998. 224 с.
    69. Кузнєцова И.В. Аффилиация и структурные элементы общения // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов (25-28 июня 2003 г.), [в 8 т.]. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.4. С. 514-516.
    70. Куликов В.Н. Психология внушения. Учебное пособие / Куликов В.Н., Иваново. 1987. 80 с.
    71. Кьёркегор С. Страх и трепет / Серен Кьёркегор М.: Республика, 1993. 383 с.
    72. Лабиринты одиночества / [ред. Покровский Н.Е.] М.: Прогресс, 1989. 621 с.
    73. Лапланш Ж. Словарь по психоанализу / Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. ; пер. с франц. Н.Ц. Автоновкова. М.: Высш. шк., 1996. 623 с.
    74. Ларіонова В.К. Філософія релігії. Посібник / Ларіонова В.К. Івано-Франківськ, Гостинець, 2004. 148 с.
    75. Леонов Н.И. Конфликты и конфликтное поведение. Методы изучения: Учебное пособие / Леонов Н.И. СПб.: Питер, 2005. 240 с.
    76. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник / Литвинов В.Д. К.: Українські пропілеї, 1998. 712 с.
    77. Майерс Д. Социальная психология / Майерс Д. СПб., 1997. 684 с.
    78. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості / Максименко С.Д. К.: Видавництво ТОВ КММ”, 2006. 240 с.
    79. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Абрахам Маслоу. М.: Смысл, 1999. 425 с.
    80. Мей Р. Любовь и воля / Роло Мей. М., 1997. 345 c.
    81. Міщиха Л.П. Психологія творчості. Навчальний посібник / Міщиха Л.П. Івано-Франківськ: Гостинець, 2007. 448 с.
    82. Морозов А.В. Креативная педагогика и психология: учеб.пособие Морозов А.В., Чернишевский Д.В. М.: Академический проект. 2004. 490 с.
    83. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник / Москаленко В.В. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 624 с.
    84. Москалець В.П. Розвиток особистості учня методом художньо-естетичної екзистенціальної гри / В. Москалець // Збірник психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання. / Б. Скоморовський Івано-Франківськ, 1998. С. 16-27.
    85. Мошенська Л.В. Психологічні захисти і несвідоме / Мошенська Л.В. // Практична психологія і соціальна робота. 1998. №5. С. 11-13.
    86. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие / Наследов А.Д. СПб.: Речь, 2004. 392 с.
    87. Немов Р.С. Психология / Р.С. Немов М.: Владос. 2001. . Книга 3. Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики / Р.С. Немов. 2001. 640 с.
    88. Ницше Ф. Собр. соч. [в 2 кн.]. / Ф. Ницше. М.: Сирин, 1990. Кн. 2: По ту сторону добра и зла / Ф. Ницше. 1990. 414 с.
    89. Новий німецько-український, українсько-німецький словник / [уклад.: Басанець З.О. та ін.; ред. Е.І. Лисенко]. К.: А.С.К., 2002. 1024 с.
    90. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений / Обозов Н.Н. К.: Лыбидь, 1990. 192 с.
    91. Овсянецька Л.П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості / Овсянецька Л.П. // Актуальні проблеми психології. Т. 1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім. Костюка АПН України, 2001. Ч. 2. С. 105-110.
    92. Овсянецька Л.П. Презумпція взаємності” у структурі довірливих стосунків / Овсянецька Л.П. // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. 10. Ч. II. 260 с.
    93. Овсянецька Л.П. Психологічний захист як форма вияву соціального інфантилізму / Овсянецька Л.П. // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип. 7. Ч. 1 С. 10-20.
    94. Овсянецька Л.П. До проблеми групових форм психологічної роботи у вузі / Овсянецька Л.П. // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2000. Вип.4. Ч. 1. С. 44-51.
    95. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. М.: АЗЪ, 1996. 928 с.
    96. Оллпорт Г. Личность в психологи / Гордон Оллпорт М.; Спб, 1998. 345 с.
    97. Орбан-Лембрик Л.Е. Комунікативний простір міжособистісних відносин / Л.Е. Орбан-Лембрик // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2003. Вип. IV. С. 130-136.
    98. Орбан-Лембрик Л.Е. Розвиток особистості в комунікативному просторі / Л.Е. Орбан-Лембрик // Актуальні проблеми психології Том.1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, 2002, част.4. С. 126-132.
    99. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: посібник / Орбан-Лембрик Л.Е. К.: Академвидав, 2003. 448 с.
    100. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. [у 2 кн.] / Орбан-Лембрик Л.Е. К.: Либідь, 2004. . Книга 1. Соціальна психологія особистості і спілкування. 2004. 558 с.
    101. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. [у 2 кн.] / Орбан-Лембрик Л.Е. К.: Либідь, 2004. . Книга 2. Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія / Орбан-Лембрик Л.Е. К., 2004. 556 с.
    102. Орбан-Лембрик Л.Е. Структурно-функціональна модель спілкування: соціально-психологічний аспект аналізу / Л.Е. Орбан-Лембрик // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2004. Вип. VI. С. 104-115.
    103. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? / Хосе Ортега-и-Гассет. М.: Наука, 1991. 408 с.
    104. Осин Е. Аутентичность / Е. Осин. // Экзистенциальная традиция: Философия, психология, психотерапия. Журнал Восточно-Европейской ассоциации экзистенциальной терапии. Ростов-на-Дону. Вып. 2. 2004(5). С. 88-93.
    105. Основи психодинамічно
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины