СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ : СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ПОЛИТИЧЕСКОЙ СОЦИАЛИЗАЦИИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОСНОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

УДК: 316.614-057.87:32

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник Пірен Марія Іванівна доктор соціологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................4

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації........................................................................................11
1.1. Дослідження політичної соціалізації в сучасній вітчизняній та зарубіжній науці....11
1.2. Політична соціалізація: суть, зміст, структура......................24
1.3. Соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської молоді та їх характеристика.37
1.4. Стан, проблеми та потреби формування політичної соціалізації студентської молоді в період трансформації українського суспільства.................................................................................................59
Висновки до розділу 1.......................................................................................75

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді...........................................................77
2.1. Організація дослідження, обґрунтування методів та методик вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді ...77
2.2. Аналіз соціально-психологічних особливостей включення в політичне життя студентської молоді....................................................................90
2.3. Ментальність як чинник політичної соціалізації студентської молоді.......................................................................................................101
2.4. Виявлення ціннісних орієнтацій студентів у процесі політичної соціалізації...............................................................................................112
Висновки до розділу 2.....................................................................................129

Розділ 3. Соціально-психологічний супровід політичної соціалізації студентської молоді...................................................................................................131
3.1. Вплив навчально-виховного процесу на політичну соціалізацію студентської молоді ...........................................................................131
3.2. Психолого-педагогічний тренінг як чинник оптимізації політичної соціалізації студентської молоді ..........143
3.3. Динаміка психологічних змін політичної соціалізації студентської молоді вузу в процесі проведення формуючого експерименту.153
Висновки до розділу 3...............................................................................................169

ВИСНОВКИ................................................................................................................171

ДОДАТКИ...................................................................................................................176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................241

ВСТУП

Актуальність вивчення проблеми політичної соціалізації зумовлюється тими глобальними змінами, що відбуваються в українському суспільстві. Інтенсивність соціально-політичних та економічних перемін, пошук нових ціннісних орієнтирів, суперечливість і різноспрямованість ціннісно-орієнтаційних уподобань стали основними характеристиками українського суспільства початку ХХІ сторіччя, а поглиблення цих процесів та синтез різноманітних передумов становлення особистості призводять до посилення динаміки зміни змісту та чинників політичної соціалізації. Значимість цієї проблеми визначається тією роллю, яку відіграє процес політичної соціалізації в становленні особистості громадянина. Ідея формування механізмів політичної соціалізації молоді через засвоєння політичних знань, цінностей, норм, вмінь та навичок поведінки в соціально-політичному житті визначає пошук таких основ, знання яких дозволило б оптимізувати процес політичного становлення молодого покоління в сучасному українському суспільстві.
Незважаючи на значний інтерес до цієї проблеми, досі питання соціально-психологічних чинників, що забезпечують успішний перебіг політичної соціалізації студентської молоді, досліджені недостатньо. Існує певне протиріччя між нагальною потребою ефективного впливу на процес політичної соціалізації молоді через розуміння соціально-психологічних чинників цього процесу та недостатнім теоретичним та емпіричним дослідженням питань, пов’язаних із політичним становленням особистості. Ідея формування механізмів політичної соціалізації через засвоєння політичних знань, цінностей, норм, вмінь та навичок поведінки в соціально-політичному житті визначає пошук таких основ, знання яких дозволило б оптимізувати процес становлення політичного інтересу та політичної участі молодого покоління в сучасному українському суспільстві.
У зв’язку з цим постає низка проблем, безпосередньо пов’язаних з процесом політичної соціалізації: причини змін ціннісних пріоритетів суспільства та особистісних змін, виявлення соціально-психологічних чинників, що зумовлюють особливості перебігу процесу політичної соціалізації. Особливий інтерес викликає юнацький період політичної соціалізації, оскільки саме цей вік є найбільш „чутливим” до соціально-політичних змін, що відбуваються в суспільстві. Психологічні дослідження дають підставу стверджувати, що саме юнацький вік характеризується інтенсивним формуванням ціннісних орієнтацій як фундаментального психологічного новоутворення, що детермінує розвиток найбільш значущих особистісних рис [39, 54; 58; 96].
Певні аспекти політичної соціалізації розглядаються в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Об’єктом уваги дослідників є природа та механізми цього процесу (Г.Лассвел, Дж.Адельсон, Дж.Алмонд, С.Верба та ін.), вікова періодизація політичної соціалізації (Д.Істон, Дж.Денніс, Р.Коннел та ін.), можливості різноманітних інститутів соціалізації (Х.Ремшмідт), аналізується ефективність освітніх технологій і виховних прийомів на різних стадіях соціалізації (У.Бронфенбреннер), досліджується роль конвенційних норм в регуляції процесу соціалізації (Л.Колберг, Т.Шибутані), суб’єктивні процеси, що відображають результати соціалізації (Р.Бернс, Е.Еріксон).
У вітчизняній науковій літературі проблема соціалізації особистості аналізується у філософському, психологічному та психолого-педагогічному вимірах. Проблеми становлення свідомості і регуляції поведінки розглядалися в працях Л.П.Буєвої, С.Л.Рубінштейна, А.В.Петровського; соціально-психологічні аспекти становлення особистості розкриті в працях К.А.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, О.О.Деркача, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.О.Татенка, Т.М.Титаренко; механізми соціальної взаємодії, проблема соціальних ролей, які виконує індивід зміст і вікова специфіка процесу соціалізації відображені в працях Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, І.С.Кона; структурно-функціональний аспект даної проблематики розглядався Г.О.Баллом, А.К.Дмитренком, М.Н.Корнєвим; вікова специфіка процесу соціалізації розглядалася Л.І.Божович, А.В.Петровським, Н.В.Чепелєвою; питанню підвищення ефективності механізмів соціалізації через освітньо-виховний процес були присвячені наукові дослідження І.В.Жадана, М.Й.Боришевського, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, А.В.Мудрика, Д.І.Фельдштейна. Загальні проблеми політичної соціалізації, суть та зміст цього процесу проаналізовані в працях В.В.Москаленко, М.І.Пірен, Е.Б.Шестопал; соціально-психологічні проблеми політичної соціалізації молоді досліджувалися Н.М.Дембицькою, М.С.Катаєвою, Н.М.Юрій та ін.
Теоретико-методологічний матеріал, осмислений дослідниками, об’єктивно відображає суть досліджуваного феномена, однак питання про соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської молоді досі майже не досліджені. Для подальшого поглиблення наукових уявлень про суть та успішність політичної соціалізації особистості особливу увагу слід звернути на дослідження психологічних властивостей особистості, які дозволяють їй соціалізуватися навіть за умов невизначеності зовнішніх передумов процесу політичної соціалізації, що характеризує сучасний етап розвитку українського суспільства.
Недостатня увага приділяється вивченню аспектів, пов’язаних із роллю такого інституту політичної соціалізації як вищий навчальний заклад. Очевидно, що суспільство, яке прагне до утвердження демократичного устрою, повинно спиратися на такий державний інститут, як система освіти і виховання, який покликаний конструктивно сприяти становленню демократичної, політично зрілої особистості як суб’єкта політичних відносин, громадянина, здатного робити усвідомлений політичний вибір і нести за нього відповідальність. При цьому беззаперечним є положення, що в демократичному суспільстві, яке визнає право кожної людини на свободу переконань та вільний їх вияв, система освіти і виховання не може працювати у вузьких межах заданої виховної схеми, що ставить за мету лише формування особистості із уже заданими нормативами ціннісних, ідейних, політичних орієнтацій. Прагнення вирішити названі протиріччя і заповнити прогалини у вивченні соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентів і визначило проблему нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України „Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства”, реєстраційний номер 0100U000544.
Об’єкт дослідження процес політичної соціалізації студентської молоді в умовах соціально-політичних змін сучасного українського суспільства.
Предмет дослідження соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської молоді.
Мета дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних чинників, що зумовлюють специфіку політичної соціалізації студентської молоді та визначенні шляхів її оптимізації.
Відповідно до мети та предмета дослідження основна гіпотеза складається з наступних припущень: 1) процес політичної соціалізації студентської молоді великою мірою зумовлюється особливостями структури ціннісних орієнтацій; 2) створення спеціальних умов психолого-педагогічного впливу на розвиток основних структурних компонентів політичної соціалізації (пізнавального, емоційного та поведінкового) може бути вдалим, творчим засобом підвищення ефективності політичної соціалізації студентської молоді.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до дослідження політичної соціалізації.
2. Розкрити зміст політичної соціалізації студентської молоді.
3. Підібрати та розробити психологічний діагностичний інструментарій для вивчення психологічних чинників політичної соціалізації студентів.
4. Визначити соціально-психологічні чинники, що детермінують процес політичної соціалізації студентської молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства.
5. На основі даних емпіричного дослідження розробити та запропонувати психолого-педагогічні механізми та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності політичної соціалізації студентської молоді.
Методологічною основою дослідження слугують наукові надбання філософії, загальної психології, історії психології, соціальної психології, політичної психології, політології, концепції соціалізації О.Г.Андрєєвої, І.С.Кона, А.В.Петровського, ідеї Б.Г.Ананьєва, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Д.В.Ольшанського, О.Б.Шестопал, Г.Г.Дилігеського, що стосуються принципів розвитку особистості, а також система уявлень сучасної політичної психології, яка представлена у вітчизняній науці роботами О.Б.Шестопал, М.І.Пірен, С.Д.Максименка, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.Н.Корнєва, Н.В.Чепелєвої, В.О.Татенко, В.О.Моляко, М.М.Слюсаревського, В.О.Васютинського, Л.-М.А.Чепи, Н.М.Дембицької та ін.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження була розроблена програма, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, адекватних предмету дослідження: теоретичні методи: аналіз, синтез, осмислення та узагальнення положень психологічної, соціально-психологічної, психолого-педагогічної, політико-психологічної та філософської літератури; психодіагностичні методи: анкетування, опитування, методика визначення рівня соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда, методика вивчення цінностей особистості Ш.Шварца, методика діагностики соціально-психологічних установок в мотиваційно-потребнісній сфері О.Ф.Потьомкіної, модифікована проективна методика „Я і суспільно-політичне життя України”, шкала активності-оптимізму, психолого-педагогічний тренінг „Я в світі політики”; статистичні: методи математичної статистики (описова статистика, кореляційний та кластерний аналіз, виявлення достовірності відмінностей показників за критерієм χ2 та t-критерієм Ст’юдента із застосуванням комп’ютерних програм „Excel”, „SPSS 12”, „Statistica”.
Наукова новизна дослідження:
обґрунтовано сучасний концептуальний підхід до вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації особистості студента;
виявлено умови і чинники, які впливають на ефективність політичної соціалізації студентської молоді;
розроблено та апробовано психологічний діагностичний інструментарій для вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді;
отримано дані про особливості сучасних ціннісних орієнтацій студентів;
визначено психолого-педагогічні механізми впливу на процес політичної соціалізації студентської молоді з метою оптимізації цього процесу.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці концепції соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді та розширенні уявлень про зміст, структуру та психологічні чинники цього процесу. Розкриття суті явища політичної соціалізації дало змогу розробити психолого-педагогічний інструментарій для вивчення цього феномену, що може слугувати фундаментом для розробки шляхів формування громадянськості як особистісної характеристики студента, громадянина, фахівця та підвищення рівня політичної культури; результати дослідження дозволяють розширити і поглибити знання про закономірності становлення громадсько-політичної зрілості особистості в процесі політичної соціалізації.
Практичне значення дослідження: на основі аналізу отриманих емпіричних даних прослідковано динаміку психологічних змін політичної соціалізації в процесі реалізації програми розвивальних впливів; запропонований дослідницький інструментарій може бути використаний для подальшого дослідження соціально-психологічних чинників політичної соціалізації; результати дисертаційного дослідження можуть стати основою прогнозування соціально-політичної поведінки сучасних студентів, виявлення їх ціннісних та суспільно-політичних орієнтацій; застосування розробленого психолого-педагогічного інструментарію сприятиме формуванню та становленню зрілої особистості студента, дозволить підвищити ефективність процесу політичної соціалізації під час навчання у вузі з метою .формування політичної зрілості та активності майбутньої еліти в реалізації політичної стратегії державотворення в Україні.
Надійність і достовірність результатів дослідження та висновків забезпечена відповідністю методології дослідження поставленим завданням, репрезентативністю вибірки, використанням надійних, валідних методів дослідження, взаємоперевіркою даних, отриманих за апробованими методиками, застосуванням методів математичної статистики та ін.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення роботи доповідались та обговорювались на Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта „2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Формування національних та загальнолюдських цінностей спеціаліста у контексті його професійної підготовки у вищому навчальному закладі” (Ужгород, 2004 р.); Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції „Конфліктологічна експертиза: теорія та методика” (Київ, 2005 р.); Четвертій Всеукраїнській науковій конференції „Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави” (Київ, 2005 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю „Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006 р.); міжнародній науково-практичної конференції „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007 р.).
Публікації. Результати дисертації висвітлені у 11 публікаціях в наукових журналах (з них 8фахових) та в матеріалах і тезах конференцій, обговорювалися на засіданнях кафедри психології педагогічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, на засіданнях лабораторії загальної психології та етнопсихології, лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 175 сторінках комп’ютерного друку. Список використаних джерел нараховує 273 роботи вітчизняних та зарубіжних авторів, робота містить 24 таблиці, 3 рисунки, 15 графіків, 11 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження показало, що вивчення соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді та сам феномен є надзвичайно актуальною та важливою проблемою на сучасному етапі поступу українського суспільства до демократії. Робота над предметом дослідження відповідно до цілей, завдань та наукових інтересів автора дозволила зробити наступні висновки:
1. В теоретико-методологічному плані дослідження показало, що з точки зору вимог сучасності в дослідженні проблем політичної соціалізації молоді залишається багато недостатньо розкритих питань, до числа яких нами було віднесено саме проблему соціально-психологічних чинників політичної соціалізації студентської молоді. Аналіз наукових джерел виявив наявність нагальної потреби розробки нової концепції політичної соціалізації, в якій би органічно поєднувався вплив соціально-політичного середовища на індивіда із формуванням політичної індивідуальності, яка має свободу вибору та здатна брати на себе відповідальність за прийняття рішень і дій. В роботі політична соціалізація студентської молоді розглядається як закономірний процес входження молодої людини в політичне життя суспільства в процесі двоєдиного процесу соціалізації-індивідуалізації, в ході якого відбувається засвоєння соціально-політичних цінностей, включення їх у свій внутрішній світ, формування власної політичної свідомості і культури, готовності особистості до участі в суспільно-політичних процесах країни.
2. Такий соціально-психологічний феномен, як політична соціалізація, являє собою багатоаспектне і складне поняття. В даній роботі політична соціалізація розглядається як закономірний процес входження молодої людини в політичне життя суспільства в процесі двоєдиного процесу соціалізації-індивідуалізації, в ході якого відбувається засвоєння соціально-політичних цінностей, включення їх у свій внутрішній світ, формування власної політичної свідомості і культури, готовності особистості до участі в суспільно-політичних процесах країни. В ході дослідження виявлено, що визначальними психологічними чинниками політичної соціалізації студентської молоді виступають особливості становлення таких якісних складових особистості, як ціннісні орієнтації. Зокрема, на це вказує той факт, що в основі психологічних новоутворень цього віку лежать цінності, які на цьому етапі життєвого шляху особистості активно включені в процес політичної соціалізації і виступають важливим психологічним чинником проходження цього процесу.
3. Науковий підхід до вивчення проблем політичної соціалізації студентської молоді передбачає розгляд її як частини великої соціально-демографічної групи молоді, особливості якої визначаються роллю та місцем вузівської освіти в процесі політичної соціалізації. Закономірним є висновок про нагальну необхідність активного впровадження у вузах заходів, які би сприяли громадянській освіті молоді, формували навички активної участі в громадсько-політичному житті країни, вміння відстоювати свою точку зору та інтереси, які базуються на громадянських та загальнолюдських цінностях.
4. Результати емпіричного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що політична соціалізація студентської молоді носить переважно стихійний характер, що проявляється в провідній ролі емоційного компоненту в процесі входження студентської молоді в політичне життя суспільства. Когнітивний компонент в процесі політичної соціалізації молоді відіграє незначну роль; виявлено існування своєрідного політико-когнітивного вакууму в свідомості студентів, що підтверджується даними про слабку орієнтацію молоді в суспільно-політичному житті країни та наявності актуальної потреби в отриманні знань про політику і владу, знайомство з політичними концепціями, формами і способами участі громадян в управлінні суспільством у стінах вузу. На поведінковому рівні студентство проявляє готовність брати активну участь в суспільно-політичному житті України та сприяти її розвитку, проте паралельно з цим демонструє недостатнє розуміння важелів впливу на політичні процеси.
5. Результати дослідження підтверджують необхідність впровадження в практику ідеї громадянської та політичної освіти, головним завданням якої є озброєння молоді знаннями соціально-політичного характеру, формування навичок активної участі в громадсько-політичному житті країни та вміння відстоювати свою точку зору та інтереси, які базуються на громадянських та загальнолюдських цінностях.
6. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що будь-які трансформаційні процеси, які пронизують всю систему суспільно-політичних відносин, супроводжуються зміною психологічних характеристик суспільства. Аналіз ментальних характеристик студентства дозволив встановити, що під впливом суспільно-політичних подій у грудні 2004 року в свідомості молоді вимальовувався психологічний портрет українського народу, в якому переважали такі позитивні риси, як почуття власної гідності, вміння постояти за себе, намагання мирно, шляхом узгодження інтересів вирішувати соціальні конфлікти. Дані характеристики свідчать про усвідомлення студентами самоцінності нації, її єдності та здатності відкинути індивідуалізм в критичні моменти історії. Проте закріплення цих характеристик як складових українського менталітету, його змістовного ядра буде залежати від соціокультурних детермінант, що найближчим часом діятимуть в українському суспільстві. За несприятливих умов ці зрушення можуть стати основою для формування так званого лавиноподібного і лабільного кризового менталітету”.
7. Емпіричне дослідження виявило, що в молодіжній свідомості формується нова система ціннісних орієнтацій і установок. На рівні нормативних цінностей найбільш значущими для студентів є наступні особистісні цінності: безпека сім’ї, повага до старших, зміст життя, справжня дружба, мир у всьому світі, свобода, відповідальність, самостійність, вірність, внутрішня гармонія, здоров’я та зріле кохання. Найменш важливими виступають такі цінності, як покірливість життю, соціальна сила та мінливе життя. Виявлено, що в ціннісно-мотиваційній сфері студентів переважають цінності, пов’язані із відкритістю до змін, свободою прийняття рішень, без кардинального заперечення існуючих у суспільстві традицій. Саме ці цілі є провідними на даному етапі політичної соціалізації. визначають її особливості та виступають маркерами цього періоду політичної соціалізації.
За допомогою проекції на образ ідеального політика з’ясовано, що політичні цінності студентів характеризуються амбівалентністю: з одного боку це спрямованість на самостійність суджень, дій в соціально-політичній сфері життя, а з іншого небажання вступати в конфлікт з навколишнім світом, стримування дій, що можуть зашкодити або не відповідають соціально-політичним нормам суспільства на певному етапі його розвитку. Низька позиція на ієрархічній драбині цінностей мотиваційного блоку „влада” у комбінації з високим щаблем цінностей універсалізму, безпеки і доброти свідчить про існування у свідомості студентів образу ідеального політика, для якого влада не є самоціллю, а політика виступає сферою діяльності, що дає можливість реалізувати „просоціальну” потребу служити іншим, а не домінувати над ними.
8. Теоретично обґрунтовано та експериментально доказано можливість впливати на формування політичної соціалізації в процесі реалізації авторської програми психолого-педагогічного тренінгу Я у світі політики”. Результатом цілеспрямованого навчально-розвивального впливу, здійснюваного в ході проведення психолого-педагогічного тренінгу, є поява істотних відмінностей суб’єктивних та об’єктивних показників політичної соціалізації на рівні всіх структурних компонентів емоційному, когнітивному та поведінковому. Так, студенти, які взяли участь в психолого-педагогічному тренінгу, проявили більш збалансовану емоційну позицію щодо оцінювання ними політичних процесів; за результатами анкетування у них зросли зацікавленість суспільно-політичним життям та розуміння власних можливостей впливати на нього. Про зміни в поведінковому компоненті політичної соціалізації свідчить розширення діапазону варіантів участі в політичному житті у студентів експериментальної групи.
Аналіз результатів дослідження дозволяє констатувати наявність найбільших відмінностей між студентами контрольної та експериментальної груп на рівні когнітивних уявлень про складові політичного життя. Зокрема, спостерігається структуризація політичних уявлень у свідомості студентів експериментальної групи, політичні орієнтації яких стали більш визначеними, а розуміння основ демократичного суспільства стало глибшим.
В цілому, слід зазначити, що подальша розробка проблем, порушених в даному дисертаційному дослідженні, дозволить створити більш досконалі моделі політичної соціалізації студентів і розробити шляхи їх реалізації в освітньо-виховному просторі сучасної школи.
Проведене нами дослідження розв’язує частину проблем, пов’язаних із політичною соціалізацією студентської молоді, а запропоновані психолого-педагогічні механізми впливу на процес політичної соціалізації студентської молоді робить певний внесок у її вирішення. Разом з тим дослідження виявило низку нових питань і проблем, вивчення яких може бути продовжено. Зокрема, це дослідження закономірностей політичного розвитку особистості в умовах трансформації суспільно-політичної системи, конкретизування змісту політичної освіти та виховання у вищому навчальному закладі, розробка та впровадження спеціально організованих та науково обґрунтованих методів виховання зрілої громадянської та патріотичної позиції у молоді та заходів, які би сприяли перетворенню вищих навчальних закладів на осередки формування майбутньої інтелектуальної, політико-владної еліти українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. — М.: Наука, 1980. 335 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. 1994. №4. С.39 55.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
4. Авдуевская Е.П., Баклушинский С.А. Особенности социализации подростка в условиях быстрых социальных изменений // Ценностно-нормативные ориентации старшеклассника. Труды по социологии образования. М., 1995, т.3, вып.4. С.118-132.
5. Аза Л.В. Воспитание как философско-социологическая проблема. К.: Наукова думка, 1993. 131 с.
6. Алексеев Б.Л., Тихомирова Г.Г. Студенческая молодежь: на пути к новым жизненным ориентациям (по материалам социологических исследований). Чебоксары, 1994. 150 с.
7. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. 1992. №4. С.122 134.
8. Ананьєв Б.Г. О психологических эффектах социализации // Человек и общество. Проблемы социализации индивида. Л.: Изд-во ЛГУ, 1971. С.177-150.
9. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. 339 с.
10. Андреева Г.М. К проблематике психологии социального познания // Мир психологии. 1999. №3(19). С.3-14.
11. Андреева Г.М. Психология социального познания. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
12. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Аспект Пресс, 2001. 378 с.
13. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе (теоретические ориентации). М.: Изд-во МГУ, 1978. 270 с.
14. Ануфриев Е.А. Политическая социализация личности как проблема современной политологии // Вестник Московского Университета. Сер. 18. Социология и политология. 1997. №3. С.40.
15. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности: личность как субъект и объект социальных отношений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 287 с.
16. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.: Изд-во Института практической психологии, 1996. 768 с.
17. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: МГУ, 1984. 104с.
18. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990. 367 с.
19. Багдасарьян Н.Г. Высшая техническая школа в пространстве культуры. М., 1996. 153 с.
20. Баландьє Ж. Політична антропологія. К., 2002. 252 с.
21. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. К., Донецк, 1993. 32 с.
22. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. №1. С.92-100.
23. Баталов Э.Я. Политическая культура современного американского общества. М., 1990. 252с.
24. Беличева С.А. Основы превентивной психологи. М., 1993. 199 с.
25. Белкин П.Г., Емельянов Е.Н., Иванов М.А. Социальная психология научного коллектива. М.: Наука, 1987. 212 с.
26. Беннис У., Шепард Г. Теория группового развития // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. М.: Изд-во Московского ун-та, 1984. С.142-161.
27. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания М.: Медиум, 1995. 333 с.
28. Бернс Р. Развитие „Я концепции” и воспитание. Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
29. Бестужев-Лада И.В. К школе ХХІ века: Размышления социолога. М.: Педагогика, 1988. 256 с.
30. Бестужев-Лада И.В. Молодость и зрелость: Размышления о некоторых проблемах молодежи. М.: Политиздат, 1984. 207 с.
31. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. №1 С.124-129.
32. Білоконь І. Політичні події кінця 2004 року і соціально-політичні настановлення молоді // Соціальна психологія. 2005. № 4 (12). C.21-31.
33. Бим-Бад Б.М., Петровский А.В. Образование в контексте социализации // Педагогика. 1996. №1. С.3-8.
34. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 309 с.
35. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Групповая дискуссия // Социально-психологический климат коллектива. Спецпрактикум по социальной психологи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С.41-66.
36. Бодалев А.А. Личность и общение. Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 272с.
37. Бондарчук Е.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. К.: МАУП, 1999. 168 с.
38. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 96 с.
39. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. №1. С.144-150.
40. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К., 2000. 63 с.
41. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 1981. №2. С.46-55.
42. Бронфенбренер У. Два мира детства: дети в США и СРСР. М.: Прогресс, 1976. 168 с.
43. Брушлинский А.В. Социальная психология в России и теория Сержа Московичи // Моковичи С. Век толп М.: Центр психологии и психотерапии, 1996. С.5-20.
44. Брушлинский А.В. Субьект: мышление, учение, воображение. М.-Воронеж: Издательство «Институт практической психологии», 1996. 392 с.
45. Будинайте Г.Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпосылки субъекта // Вопросы психологии. 1993. т.14. №5. С.99-105.
46. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. М.: Изд-во МГУ, 1968. 263с.
47. Бурдье П. Социология политики. М., 1993. 286 с.
48. Бурлачук Л. Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, Серия «Новейшая психология». 1997. Вып.3. 125 с.
49. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. СПб.: Питер, 2004. 520 с.
50. Васютинський В.О. Соціально-психологічні параметри ставлення громадян до влади // Наукові студії і соціальної та політичної психології: Зб. cтатей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. Агропромвидав України, 1999. Вип.1 (4). С.18-26.
51. Васютинський В.О., Данилюк І.В. Про результати психосемантичного дослідження залежності індивідуально-психологічних особливостей і політичних позицій громадян // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянинакраїнської держави: Матеріаи Всеукраїнської наукової конференції 29-31 травня 1995р. / За заг. ред. О.В.Киричука, М.І.Михальченка, М.М.Слюсаревського. К.: «Реклама», 1995. С.178-179.
52. Васютинський В.О. Психосемантика політичної свідомості громадян України: між минулим і майбутнім. http://www.ji/magazine.lviv.ua/ seminary/2005/sem03-06.htm
53. Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. соч., Т.4. М., 1984. С.244- 269.
54. ВыготскийЛ.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
55. Вятр Е. Социология политических отношений. М.: Прогресс, 1979. 463 с.
56. Гаджиев К.С. Политическая философия. М.: ОАО „Издательсво „Экономика”, 1999. 606 с.
57. Гедікова Н.П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства. Автореферат дисертації на здобуття ступеню кандидата політичних наук. Одеса, 1999. 19 с.
58. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. 1994. №3. С. 43-52.
59. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов н/Д ФЕНИКС, 1996. 444 с.
60. Головатий М.Д. Політична психологія. К.: МАУП, 2001. 134 с.
61. Головатий М.Ф. Професія політик. К.: Парламентське видавництво, 2000. 88 с.
62. Головаха Е.И., Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии. М.: Наука, 1988. С. 199-215.
63. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Телепрес-корпорація Республіка”, 1998. 152 с.
64. Гражданское образование: содержание и активные методы обучения. М.: ЗАО «Учительская газета», 1997. 190 с.
65. Громадянська спрямованість та її виховання у дітей. Методичні рекомендації. К.: Міленіум, 2002. 60 с.
66. Гроф С. За пределами мозга: Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. M.: Изд-во Трансперс. ин.-та, 1992. 497 с.
67. Дембицька Н.М. Психологічні особливості політичної соціалізації студентів. Дисертація на здобуття ступеню кандидата психологічних наук. К., 2004. 240 с.
68. Дембицька Н.М. Формування політичності особистості як засвоєння політичного досвіду суспільства // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.: Т.ІІІ. Ч.8. С.82-86.
69. Демидов А.И. Категория «политическая жизнь» как инструмент человеческого измерения политики. Полис. 2002. №3. С.156-162.
70. Доган М., Пеласси Д. Сравнительная политическая социология. М.: Социально-политический журнал, 1994. 272 с.
71. Донченко О.А. Соцієнтальна психіка як складова менталітету політичного. http://politicon.iatp.org.ua/tm/donchmp2.htm.
72. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. К.: Либідь, 2001. 334 с.
73. Душков Б.А. Психосоциология менталитета и нооменталитета. Екатеринбург: Деловая книга, 2002. 448 с.
74. Дюркгейм Э. Педагогика и социология // Дюркгейм Э. Социология, ее предмет, метод, предназначение. М.: Канон, 1995. 352 с.
75. Загашев И.О., Заир-Бек С.И. Критическое мышление: технология развития. СПб: Издательство «Альянс «Дельта», 2003. 284 с.
76. Занюк С.С. Мотивація та саморегуляція учня. К.: Главник, 2004. 96 с.
77. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. К.: Стилос, 2001. 238 с.
78. Іванов М. Що таке громадянська” і що таке політична” освіта? // Політичний менеджмент. №2. С. 41-49.
79. Иконникова С.Н. Социология молодежи и проблемы коммунистического воспитания: Учеб. пособие. Л.: ЛИК, 1988. 76 с.
80. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701 с.
81. Ильин В.В., Панарин А.С. Философия политики. М.: Изд-во МГУ, 1994. 283 с.
82. Інформаційні потреби населення України в умовах трансформації суспільства. К., 1999. 128 с.
83. Карамушка Л.М. Психологія освіти і менеджменту: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2004. 424 с.
84. Карамушка Л.М. Психологія управління. Навчальний посібник. Київ.: Мілленіум, 2003. 344 с.
85. Карандашев В.Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство. СПб.: Речь, 2004. 70 с.
86. Катаєва М.С. Політична соціалізація школяра в умовах трансформації українського суспільства. Автореферат на здобуття вченого ступеню кандидата політичних наук. К., 1999. 18 с.
87. Кирилина Т.Ю. Совесть и ее роль в нравственном развитии личности. М.: Изд.-во МГУ леса, 2001. 127 с.
88. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования игры и дискуссии (анализ зарубежного опыта). Рига: НЛЦ «Эксперимент», 1995. 176 с.
89. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. К.: Тандем, 2002. 584 с.
90. Ковалев А.И., Луков В.А. Социология молодежи: теоретические вопросы. М.: Социум, 1999. 351 с.
91. Ковальчук М.А., Петровская Л.А. Проблема группового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1982. №3. С.140-146.
92. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. М.: Мысль, 1984. 252с.
93. Коган Л.Н. Человек и его судьба. М.: Мысль, 1988. 283с.
94. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. Минск: Нар. Асвета, 1987,237с.
95. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
96. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политздат, 1978. 367 с.
97. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 254 с.
98. Кон И.С. Социализация молодежи // Новое педагогическое мышление. М.: Педагогика, 1989. С.191-205.
99. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.
100. Корнєв М.Н., Фомічова В.М. Особливості використання колективного навіювання в сучасних маніплятивних технологіях // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць /. За заг. ред.. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. К.: Інф.-вид.центр Тов-ва «Знання» України, 2001. Вип..3. С.248-250.
101. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості / під ред.. Л.М.Проколієнко: упор. В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, О.Т.Губко, О.В.Проскура. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
102. Крысько В.Г. Социальная психология. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. 448 с.
103. Кули Ч.Х. Человеческая природа и социальный порядок. М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000. 320 с.
104. Лазурский А.Ф. Классификация личностей // Психологическая типология: Хрестоматия. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2002. С.98-127.
105. Ларцев В.С. Социальные и культурные детерминанты формирования личности. К.: Принт - Экспресс, 2002. 430 с.
106. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
107. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции // Психология эмоций. Тексты. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 288с.
108. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: 1972. 527с.
109.