СУБ’ЄКТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИТУАЦІЙ ЯК ЧИННИК МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ : СУБЪЕКТИВНАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ СИТУАЦИЙ КАК ФАКТОР МЕЖЛИЧНОСТНЫХ КОНФЛИКТОВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Кошова Інна Вікторівна

УДК 316.6:159.964.21

СУБ’ЄКТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИТУАЦІЙ ЯК ЧИННИК МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Чепелєва Наталія Василівна
член-корес­пон­дент АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

Вступ ..

3

Розділ І
Особливості суб’єктивної інтерпретації конфліктних ситуацій..

10

1.1. Ситуація як сукупність елементів середовища і результат взаємодії особистості та середовища.

10

1.2. Особливості конфліктної ситуації: структура та характеристики...

33

1.3. Роль інтерпретації у створенні суб’єктивного образу конфліктної ситуації...

44

Висновки до першого розділу.

78

Розділ ІІ
Експериментальне вивчення особливостей суб’єктивної інтерпретації особистістю конфліктних ситуацій...

80

2.1. Методи та процедура експериментального дослідження...

80

2.2. Типові схеми інтерпретації конфліктних ситуацій та їх моделі

88

2.3. Моделі інтерпретації конфліктних ситуацій як чинник їх ефективного розв’язання..

100

2.4. Якісна характеристика типових інтерпретаційних моделей..

108

Висновки до другого розділу..

127

Розділ ІІІ
РОзвиток здатності ОСОБИСТОСТІ ДО ефективного РОЗВ’ЯЗАННЯ конфліктних ситуацій.

129

3.1. Програма розвитку здатності особистості до ефективного розв’язання конфліктних ситуацій..

129

3.2. Аналіз результатів дослідження, спрямованого на розвиток здатності особистості до ефективного розв’язання конфліктних ситуацій..

149

Висновки до третього розділу..

173

Висновки..

175

Список використаних джерел....

178

Додатки.

199

ВСТУП
Актуальність дослідження. Конфлікт, як особливий феномен суспільного життя, є предметом підвищеної уваги спеціалістів різних наукових галузей. У процесі його дослідження виникає ряд проблем теоретико-методологічного характеру.
Для вивчення конфліктів може бути застосовано особистісно-ситуаційний підхід, що набуває широкого використання у сучасній психології. Він зумовив виникнення особливого напрямку соціально-психологіч­них досліджень психології ситуацій, що вивчає як загальні пи­тан­ня опису, класифікації ситуацій, основні їх типи та параметри, так і особли­вості особистістно-ситуаційної взаємодії в окре­мих видах ситуацій (М.Аргайл, Л.Ф.Бурлачук, О.О.Зарецька, Ф.Знанецький, Д.Маг­нуссон, Н.Б.Михайлова, О.Ю.Коржова, У.Томас, С.В.Ковальов, Н.А.Логі­нова, В.В.Нур­кова, А.В.Філіп­пов, Х.Хекхаузен, М.Шеріф та ін.). Його центральним принципом є необхід­ність врахування особливостей сприймання ситуації суб’єктом, опис її з позиції індивіда, що надає ситуації власного суб’єктив­ного смислу.
У контексті цього підходу відкриваються змістовні аспекти вивчення тради­ційно актуальної пробле­мати­ки виникнення і розвитку конфліктів. Сприйняття та інтерпретація люди­ною зовнішньої ситуації, власних переживань розглядається як обов’язкова умова конфлікту, адже сама зовнішня ситуація не може автоматич­но зумовлювати розвиток конфлікту. Конфлікт зіткнення, актуалізована супереч­ність, що виникає не тільки з приводу предмету зіткнен­ня, а й у результаті певного ставлення до нього та до обставин взаємодії, що супроводжуєть­ся рядом переживань. Таке трактування конфлікту характерне як для українських і російських, так і для західних дослідників. Зокрема суб’єктивним переживанням у конфлікт­ній ситуації приділяють увагу Н.В.Гри­шина, О.А. Донченко, А.Т.Ішмуратов, М.І.Пірен, Л.А.Петровська, Л.Б.Фі­ло­нов, Е.А.Орлова, І.І.Русинка. Традиційно проблематика конфліктів розгля­­дається більше в руслі досліджен­ня міжособистісного сприймання (як ство­рення образів конфліктної ситуації) та викривленого сприймання в конфлікті як вітчизняними (А.Я.Анцупов, І.В.Ващенко, С.П.Гіренко, В.В.Латинов, Т.М.Ушакова, М.М.Лебедєва, А.І.Шипі­лов та ін.), так і зарубіжними дослідниками (Д.Дена, Є.Мелібруда, Р.Нісбетт, Д.Пруйт, Л.Росс, Дж.Рубин, Е.Уорд та ін.). Механізм побудо­ви образу конфлікт­ної ситуації залишається недослідженим, висвітлення ролі інтерпретації у виникнен­ні, запобіганні та вирішенні кон­фліктів не розкривається достатньо.
Смислоутво­рювальна роль інтерпретації неодноразово підкреслювалась у філо­софії та психології (С.О.Васильєв, Т.М.Дрідзе, П.Рікер, О.М.Славська, Н.В.Чепе­лєва), водночас як предмет психологічних досліджень даний феномен вивче­но недостатньо. Так смислоутворююча функція інтерпретації, яка забез­пе­чує переве­дення розуміння на вищий смис­ло­вий рівень, підкреслю­ється в концеп­ції Н.В.Чепе­лєвої. О.М.Славська розкриває власне психоло­гічні механіз­ми інтерпре­тації як проблему формування та експлікації суб’єктом власної думки. У роботі Н.Ф.Литов­ченко розглядається специфіка інтерпретаційного процесу в діяльності практичного психолога.
У психологічній герменевтиці інтерпретаційний процес розглядається як спря­мо­ваний обраними схемами аналіз (Н.В.Чепе­лєва). У конфлікто­логії (Н.В.Гришина, І.І.Русинка) інтерпретація конфлікт­ної ситуації називається одним з етапів її визначення, що, в свою чергу, передує виникненню конфлікту.
Досить розповсюдженим у соціальній психології стає термін суб’єктивна інтерпре­тація”, що під­крес­лює когнітивну та мотиваційну природу процесу інтерпре­тації (Т.В.Дуткевич, Р.Нісбетт, Л.Росс, І.І.Русинка, Е.Уорд). Суб’єктив­на інтерпретація розглядається, перш за все, у плані недостатнього усвідом­лен­ня та недооцін­ки її впливу на повсякденне життя, досліджується також феномен мін­ливості та нестійкості інтерпретацій. (Л.Ф.Бурлачук, В.В.Знаков, Н.Б.Михай­ло­ва, Л.Росс, Р.Нісбетт, Е.Уорд). На думку дослід­ників врахування цих особливостей має істотний вплив на власні переживання людини: вона може запропонувати саме ту інтер­претацію ситуації, яка її найбільше влаштовує, переконати в ній ото­чуючих і навіть підпорядкувати цій суб’єктив­ній картині подальший хід подій. Упорядкувати та узгодити досвід, у тому числі і досвід перебування у конфліктних ситуаціях, дозволяє наративізація (Й.Брокмеєр, Дж.Бру­нер, К.С.Калмикова, О.М.Наза­рук, Р.Харре, Н.В.Чепелєва, О.М.Шиловська).
Суперечливість, як фундаментальна основа конфлікту, водночас є ознакою конфлікту та важли­вим фактором розвитку, руху, змін особистості у конфлікті. Будь-яка конфліктна ситуація потенційно містить у собі можливість для розвит­ку як соціально-конструктивних, так і соці­ально-деструктивних процесів, тому інтерес до конфліктів зміщується в напрямку від пошуку шляхів їх елімі­нації до пробле­ми запобі­гання, врегулю­вання та конструктив­ного вирішення. Саме цей аспект пошуку і відкриття механізмів, що зрушують рівновагу в бік конструк­тив­ного потенціалу конфлікту має важливе теоретичне та практичне значення.
Встанов­лено, що профілактиці та конструктивному вирішенню конфлік­тів сприяє ряд факторів, у тому числі адекватність сприймання ситуації, уміння ке­ру­ва­ти емоціями під час конфлікту (І.Вагін, Н.Н.Васильєв, Т.Г.Григор’єва, С.М.Ємельянов, Т.Д.Кушнірук, О.С.Матвійчук, Н.В.Самоукіна, К.Фопель) та зро­зу­мі­ти іншого (Н.В.Самоукіна, О.С.Матвійчук), навчан­ня конструктив­ного міжособис­тіс­ного спілкування, аналізу конфліктів (Н.Н.Васильєв, Т.Д.Кушні­рук) та поведін­ко­вих стратегій в них (Л.А.Петровська, Б.І.Хасан), формування вміння усвідомлювати звичні спо­со­би реагування, джерела реакцій (Т.Г.Григор’єва), становлення миролюб­них почуттів (К.Фопель, П.Ліпман) та, загалом, удос­ко­налення комунікатив­них навичок (С.М.Ємельянов, Ю.М.Ємельянов, О.С.Матвійчик, Т.Д.Кушнірук, В.С.Садовсь­ка, Ю.А.Стрель­цов). Відмічені та інші досліджен­ня психологічних аспектів конфлікту є безумовно важливим та корис­ним надбанням сучасної психології. Водночас їх можна розглядати як необхід­ний етап для переходу до вивчення більш ґрунтовних системоутворюючих факторів і детермінантів конфліктної поведін­ки та переживань. Одним із таких факторів є, на наш погляд, суб’єктив­на інтерпре­тація конфліктної взаємодії її учасниками. Тому врахування особли­востей суб’єктив­ної інтерпре­тації ситуацій, усвідом­лення учасниками конфлікт­ної ситуації власного процесу інтерпре­тації як необхідні передумови ефективного вирішення конфліктів, актуаліза­ція їх конструктивного начала становить особливий інтерес для дослідження.
Тема дослідження входила до науково-дослідних тем лабораторії когнітивної пси­хології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України «Теоретико-ме­то­до­ло­гічні проблеми психологічної герменевтики» (номер держреєстрації 0199U002647), «Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особис­того досвіду» (номер держреєстрації 0104U000222). Тему дисертації затверд­жено на засіданні вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН Укра­їни (прото­кол №1 від 6.02.2003 р.) та узгоджено з Радою з координації науко­вих до­слід­жень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №5 від 24.05.2005 р.).
Об’єкт дослідження: процес суб’єктивної інтерпретації ситуацій.
Предмет дослідження: особливості суб’єктивної інтерпретації особистістю конфліктних ситу­ацій як чинника породження конфліктів.
Мета дослідження полягає у встановленні особливостей суб’єктив­ної інтерпретації конфліктних ситуацій як одного з факторів динаміки конфліктів й дослі­джен­ні ролі усвідомлення особистістю власного процесу інтерпретації для їх ефективного розв’язання.
Гіпотеза: 1) суб’єктивна інтерпретація конфліктних ситуацій зумовлена використанням особистістю усталених інтерпретаційних схем, особливості застосування яких можуть бути причиною виникнення конфлікту;
2) процесу ефективного розв’язання конфліктних ситуацій істотно сприяє усвідомлення особистістю власного процесу інтерпретації таких ситуацій.
Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми суб’єктивної інтерпретації в науково-психологічній літературі.
2. Експериментально виявити психологічні особливості суб’єктивної інтерпретації конфлікт­­них ситуацій.
3. Визначити типові схеми інтерпретації та дослідити їх роль у перебігу та завершенні конфліктних ситуацій.
4. Розробити та апробувати модель тренінгу, спрямованого на розвиток у студентів (майбутніх психологів) здатності до усвідомлення власного проце­су інтерпретації конфліктних ситуацій та встановити його вплив на ефективне розв’язання конфліктних ситуацій.
Методи дослідження: для розв’язання поставлених завдань та перевірки вису­нутого припущення на різних етапах дослідження у роботі було вико­ристано комплекс теоретичних та емпірич­них методів, що відповідають змісту та проблемам дослідження. Застосовано теоретичні (теоретико-аналітичний аналіз пробле­ми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагаль­нення даних) та емпіричні методи дослідження: метод аналізу продуктів діяльності (контент-аналіз описів конфліктних ситуацій та Метод наративу” (за О.М.Назарук)); тестування (тест Томаса-Кілмена та методика діагнос­тики міжособистісних стосунків Т.Лірі). У роботі використовувались методи математичної статистики, комп’ютерної обробки даних, що зумовило їх усебічний кількісний та якісний аналіз.
Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положен­ня психологічної науки про особистість як суб’єкта довільної активнос­ті (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьев, В.А.Роменець, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, С.Л.Рубінштейн та ін.); особистісно-ситуаційний підхід до аналі­зу ситуацій (М.Аргайл, Л.Ф.Бурлачук, Ф.Знанецький, Д.Магнуссон, Н.Б.Ми­­хай­лова, О.Ю.Коржова, У.Томас, С.В.Ковальов, Н.А.Логі­но­ва, В.В.Нур­ко­ва, А.В.Філіп­пов, Х.Хекхаузен, М.Шеріф та ін.); результа­ти дослідження проблеми розуміння та інтер­пре­та­ції як процесу синтезу смислів пізнавальної і практичної діяльності людини в сучасному світі (Н.В.Чепелєва, В.В.Знаков); основні положення психологіч­ної герменевтики (Н.В.Чепелєва); теоретичні положення про сутність феноменів конфлікт” і конфлікт­на ситуація” та уявлення про об’єк­тивно-суб’єктивну природу конфлік­тів (А.Я.Анцупов, Н.В.Гришина, Ф.М.Бород­кін, А.М.Гірник, А.Т.Ішму­ра­тов, Н.М.Коряк, Г.В.Ложкін, Е.А.Орлова, Н.І.Пов’якель, Л.А.Пет­ров­ська, М.І.Пірен, І.І.Русинка, Т.М.Тита­ренко, Л.Б.Філонов, М.В.Цюрупа, А.І.Шипілов та ін.).
Наукова новизна дослідження. У роботі досліджено інтерпре­та­ційні схеми, що використовуються в процесі суб’єктивної інтер­пре­тації конфлікт­них ситуацій; вивчено особливості їх впливу на ефективне розв’язання конфліктних ситуацій; пока­зано роль усвідомлення учасниками конфлікту факту власного процесу суб’єктивної інтерпретації у ефективному розв’язанні конфліктних си­ту­­­ацій; обґрунтовано, що однією із причин непро­дуктивності завершення конф­ліктних ситуацій є неусвідомлене використання засвоє­них інтерпретаційних схем.
Теоретичне значення полягає в уточненні особливостей особистісно-ситуа­цій­ної взає­мо­дії; розширенні уявлень про суб’єк­тив­ну інтер­пре­та­цію конфлікт­них ситуа­цій; поглибленні знань про психологічну сутність конфлікт­них ситуацій; у вста­нов­ле­н­ні дійсних психоло­гіч­них чинників, що зумовлюють конструк­тив­ність/деструктивність конфлік­тів та про­дук­тив­ність їх завер­шен­ня; у з’ясуванні соціально-психологічних умов оптимізації інтерсуб’єктної взаємодії.
Практичне значення полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці навчання студентів та у практичній корекційній діяль­­нос­ті, спрямованій на оптимізацію конфліктної взаємодії; запропонова­ний комплекс діагностичних процедур може застосовуватись у діяльності практич­них психо­логів; розроблені формуючі заходи та вказані умови їх застосування сприяти­муть оптимізації взаємодії в конфліктних ситуаціях; отримані резуль­тати досліджен­ня та матеріали можуть бути використані у практичній роботі при підготовці майбутніх психо­логів як основа навчального спецкурсу.
Обґрунтованість та достовірність наукових положень, висновків та реко­мен­да­цій забезпечена послідовною реалізацією теоретичних положень роботи при вирі­шен­ні завдань емпіричного дослідження, організацією дослідження у відповідності до поставленої мети та завдань, застосуванням адекватних їм методів дослідження, якісним та послідовним аналізом емпіричного матеріалу із застосуванням методів матема­тичної статистики, впровадженням у практику підготовки майбутніх практич­них психологів основних ідей дослідження.
Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження: основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на VIКостюківських читаннях Психологія у XXI столітті: перспективи роз­витку” (Київ, 2003), науково-практичній конференції Творчий потенціал особис­тості: пробле­ми розвитку та реалізації” (Київ, 2005), Першому Всеукраїнському конгресі психо­логів (Київ, 2005), III Міжнародній науково-практичній конфе­ренції Сучасні пробле­ми екологічної психології” 20 років після Чорнобиля” (Чернігів, 2006); Міжнародній науковій конференції Проблеми становлення фахівця психолога у процесі вузівського навчання” (Ніжин, 2006); засіданнях лабо­раторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; звітних науко­вих конференціях викла­дачів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (2003-2007).
Основні наукові положення дисертаційної роботи було використано у процесі викладання при проведенні лекційних, семінарських, лабораторних та факульта­тивних занять з конфліктології зі студентами Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя (довідка №04/557 від 12.04.2007), Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (довідка №120/3 від 09.04.2007), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка №118 від 12.04.2007).
Зміст і результати дослідження викладено у семи публікаціях, з них 4 у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.
Особистий внесок здобувача. У методичному комплексі, написаному у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у розробці програми курсу та змісту лабораторних занять.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (264 найменування) та додат­ків. Загаль­ний обсяг роботи 223 сторінки (обсяг основного тексту 177 сто­рінок). Дисертація містить 13 таблиць та 5 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично вивірено можливість підхо­ду до аналізу чинників міжособистісних конфліктів, як результату засто­су­вання усталених інтерпретаційних схем. Показано, що ефективність розв’язан­ня конфліктних ситуацій істотно підвищується в разі усвідомлення особистіс­тю власного процесу інтерпретації та його особливостей. Узагальнення результа­тів дослідження підтвердило гіпотезу дослідження і дозволило дійти наступних висновків:
1. Згідно із особистісно-ситуаційним підходом до вивчення психологічної реаль­ності, поведінку в конфліктній ситуації слід розглядати як таку, що детер­мі­нується не тільки об’єктивними обставинами, а й результатом її сприй­ман­ня, інтерпретації та визначення учасниками взаємодії. Наяв­ність супереч­нос­тей або їх накопичення, зіткнення мотивів, можли­вос­тей реагу­ван­ня, ідей, бажань, внутрішня проблематичність, невизначеність у варіан­тах розвит­ку ситуації зумовлюють їх критичність та пробле­ма­тичність. Вони вима­гають віднов­лення втра­ченого смислу, переосмис­лення, логічного розуміння, але в реаль­ності інтерпре­туються, що відбувається через накидання” особис­тіс­ного смислу на ситуацію як на об’єкт розуміння. Це здійснюється із засто­су­ван­ням інтерпретаційних рамок (схем), на основі яких здійснюється побудова суб’єктивної моделі конфліктної ситуації.
2. Важливою ознакою достатнього рівня інтегрованості досвіду, отриманого при інтерпретації конфліктних ситуацій, є повнота наративної структу­ри (досконалість наративу), що є одним із показників можливого продуктив­ного завершення конфліктних ситуацій.
3. Встановлено та емпірично підтвердже­но застосування у процесі інтер­пре­тації конфліктних ситуацій пове­дін­кових, емоційних, когнітивних та смис­ло­вих схем, що мають культурну природу і діють в конфлікті інтегровано, але пере­вага надається одній чи кільком. Підтверджено, що схильність вико­рис­то­ву­вати ті чи інші схеми інтерпретації, впливає на продуктивність завер­шен­ня конфлікт­них ситуацій. Типовим для інтерпретації конфліктних ситуа­цій виявилось викорис­тан­ня поведінкової схеми, характер­ною особли­віс­тю якої є супереч­ли­вість, що зумовлює її недостатню продуктив­ність. Найпро­дук­тив­ні­ши­ми є когні­тив­ні та смислові схеми. Непродуктив­ними емоційні схеми.
4. У дослідженні показано, що для інтерпретації конфліктних ситуацій харак­тер­ним є поєднання схем. Найбільш вживаними є поєднан­ня пове­дін­ко­вої та емоційної, когнітивної та смисло­вої, поведінкової та когні­тивної, пове­дін­кової та смисло­вої схем. Продуктивне розв’язання конфліктних ситуацій пов’яза­не із поєднан­ням когнітивної та смислової схем, непродуктив­не із поєднан­ням пове­дінкової та емоцій­ної, поведін­кової та когнітивної, поведінкової та смисло­вої схем.
5. Суб’єк­тивна модель конфліктної ситуації, побудована на основі поєд­нан­ня поведінкової та емоційної схем, характеризується біполярністю, супереч­ливістю типів міжособис­тісної взаємодії та стилів вирішення конфлікт­них ситуацій, протиставленням позиції Я-Він (з акцентом на власній позиції та пози­тив­нішою оцінкою себе, ніж іншого), схильністю слідувати соціальним нор­мам, орієнтованістю на власну думку. Створюються наративи посеред­нього та недосконалого різновидів, що вказує на недостатній рівень інтегро­ва­нос­ті досвіду, а значить і недостатню здатність досліджуваних вико­рис­то­ву­ва­ти його для осмислення ситуації. Завершення конфліктних ситуацій у більшос­ті непродуктивне.
6. Суб’єктив­на моде­ль конфліктної ситуації, побудована на основі поєднан­ня когнітивної та смислової схем, характеризується переважанням дру­же­люб­но­го сти­лю міжособис­тіс­ної взаємодії, схильністю до співро­біт­ницт­ва й компро­місу, увагою до опонен­та, що поєднується із актив­ніс­тю в між­особис­тіс­ній взаємодії, впев­не­ністю і наполегливістю у вирішенні пробле­ми. Засто­су­ван­ня цих схем передбачає інтерсуб’єктну рефлек­сію: усвідом­лення та роз’яс­нен­ня результа­тів розумін­ня висловлювань іншо­го, роз’яс­нення й обґрунту­ван­ня іншому вибо­ру тих чи інших інтерпрета­цій­них схем, власного розуміння ситуації. Саме засто­су­вання когні­тив­них та смисло­вих схем є однією із детер­мі­нант, що зрушує рівновагу деструк­тив­них та конструктивних тенденцій у конфлікті в конструктивне русло. Ство­рені нара­ти­ви нале­жать до групи доскона­лих. Отже, для особистостей, які викорис­то­вують в конф­лікт­них ситуаціях саме такі схеми інтерпретації, характерним є висо­кий рівень інтег­ро­ваності власного досвіду та звернення до нього в процесі осмислення ситуації.
7. Встановлено, що соціально-психологічними умовами ефективного розв’язан­ня конфлікт­них ситуацій є поєднання відрефлек­сованого і усві­дом­ле­но­го дос­віду перебу­вання в конфліктних ситуаціях, наукових знань про конфлікт та усвідом­лення особис­тістю власного процесу інтерпретації конфлікт­них ситуацій та його особливостей.
8. Емпірично підтверджено дієвість розвиваючої програми, спрямо­ваної на усві­дом­лення особистістю власного процесу інтерпретації та його особли­вос­тей. Введен­ня цього чинника призвело, перш за все, до зміни засто­со­ва­ної інтерпре­та­цій­ної схеми (переважного застосування когнітивної та смислової схем) і як наслідок, до зростання конструктивної взаємодії і більш ефективного розв’язання конфлікт­них ситуацій.
Перспективою подальшого дослідження є вивчення змістов­но­го наповнення когнітивних та смислових схем інтерпретації конфліктних ситуацій та досліджен­ня особливостей їх застосування в процесі взаємодії, у ході якого виробляється спільне бачення ускладненої ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Ю. Г. Психология среды: источники и направления развития // Вопросы психологии. 1995. №2. С.130-136.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
3. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнеде­я­тель­ности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.19-44.
4. Абульханова-Славская К.А., Гордиенко Е.В. Представления личности об отношении к ней значимых других // Психологический журнал. 2001. Т.22. №5. С.38-47.
5. Аксёненко С.Е. Осознание конфликтной ситуации и общение // Теорети­чес­кие и прикладные проблемы познания людьми друг друга. Красно­дар, 1975. С.9-11.
6. Альманах психологических тестов. М.: КСП, 1996. 400 с.
7. Ананьев. Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288с.
8. Андерсон Дж. Когнитивная психология. СПб.: Питер, 2002. 496 с.
9. Андреев В.И. Конфликтология: Искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. М.: Народное образование, 1995. 127 с.
10. Андреева Г.М. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: Учебное пособие. М.: Аспект, 2002. 287 с.
11. Андреева Г.М. Образ мира в структуре социального познания // Мир психологии. 2003. №4(36). С.31-40.
12. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учебное пособие. М.: Аспект-Пресс, 1997. 239 с.
13. Анцупов А.Я., Малышев А.А Введение в конфликтологию. Как преду­преж­дать и разрешать межличностные конфликты: Учебное пособие. К.: Межреги­ональная академия управления персоналом, 1996. 103 с.
14. Анцупов А. Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: ЮНИТИ, 2000. 551с.
15. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. 208 с.
16. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Пси­хология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.3-19.
17. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: перео­смыс­ли­вание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психо­ло­гический журнал. 1994. № 1. С.3-19.
18. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир лич­ности и тех­ники” её бытия // Психологический журнал. 1993. Т.14. №2. С.3-16.
19. Аргайл М. Основные характеристики ситуации // Психология социаль­ных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С.178-188.
20. Аргайл М., Фёрнхем А., Грахам Дж. Концепт ситуации в различных об­лас­тях психологии // Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С.41-58.
21. Аргайл М., Фёрнхем А., Грахам Дж. Мотивы и цели // Психология соци­аль­ных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С.188-197.
22. Бабосов Е.М. Конфликтология. Минск: Право и экономика, 1997. 360с.
23. Балл Г.А. Мотив”: уточнение понятия // Психологический журнал. 2004. Т.25. №4. С.56-65.
24. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие. Х.: РИП Оригинал”, 1997. 352 с.
25. Барский Ф.И., Кутузова Д.А. Представления об идентичности в рамках нарративного подхода // Мир психологии. 2004. №2(38). С.67.
26. Баткина И.Б. Конфликтология: Учебное пособие. Воронеж: Изда­тельство ВГТУ, 2000. 111 с.
27. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания: Пер с англ. М.: Медиум, 1995. 333 с.
28. Беседин А.Н., Липатов И.И., Тимченко А.В., Шапарь В.Б. Книга практи­чес­кого психолога: Ч.1. Х.: РИП Оригинал”, фирма Фортуна-пресс”, 1996. 424 с.
29. Беседин А.Н., Липатов И.И., Тимченко А.В., Шапарь В.Б. Книга практи­ческого психолога: Часть 2. Х.: РИП Оригинал”, фирма Фортуна-пресс”, 1996. 302 с.
30. Бишоп С. Тренинг ассертивности. СПб.; М.; Х.; Минск: Питер, 2001. 208с.
31. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психология личности в конфликте: Учебное пособие. СПб.: Питер, 2004. 224 с.
32. Бодалёв А.А. Познание человека человеком как научная проблема // Социальная психология в трудах отечественных психологов. СПб.: Питер, 2000. С.236-248.
33. Бойков О.В., Варламова Н.Н., Дмитриев А., Казимирчук В.П., Котелев­скаяИ.В. Юридическая конфликтология. М., 1995. 317 с.
34. Большаков А.Г., Несмелова М.Ю. Конфликтология организаций: Учебное пособие. М.: МЗ Пресс, 2001. 182 с.
35. Большой толковый психологический словарь / Ребер А. Т. 2 (П-Я) М.: Вече, АСТ, 2000. 560 с.
36. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1989. 190 с.
37. Брокмейер Й., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной аль­тернативной парадигмы // Вопросы философии. 2000. №3. С.29-42.
38. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной ин­фор­мации: Пер с англ. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
39. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Индивидуально-психологические особен­ности больных сердечно-сосудистыми заболеваниями в процессе их социальной адаптации // Психологический журнал. 1992. Т.13. №3. С.112-120.
40. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учеб­ное пособие. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 263 с.
41. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуаций // Психологический журнал. 2002. Т.23. № 1. С. 5-17.
42. Бэрон Р., Бирн Д. Джонсон Б. Социальная психология: ключевые идеи. СПб.: Питер, 2003. 512 с.
43. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 2001. 352 с.
44. Вагин И. Психология зла. Практика решения конфликтов. Питер, М. и др.: СПб., 2003. 181 с.
45. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Про­гресс, 1989. 312 с.
46. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. СПб.: Речь, 2002. 174с.
47. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления крити­ческих ситуаций. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
48. Вахоцька І.О. Психологічні особливості міжособистісного взаєморозу­міння в системі вчитель-учень” як умова попередження конфліктів: Автореф. дис.. канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. 19 с.
49. Вахромов Е. Проблема понимания и познание // Прикладная психология и психоанализ. 2002. №4. С.30-45.
50. Вацлавік П. Адаптація до дійсності чи адаптована реальність”? Кон­стру­ктивізм і психотерапія // Філософська думка. 2001. №1. С.128-147.
51. Вачков И.В. Основи технологии группового тренинга. М.: Ось-89, 2003. 223с.
52. Ващенко И.В., Гиренко С.П., Хамалян Р.А. Общая конфликтология: Учебное пособие. Х., 2000. 512 с.
53. Ващенко І.В. Конфлікт та його сутнісні характеристики // Психологія: Зб. наук.пр. НПУ імені В.П. Драгоманова. Вип. 3(10). К., 2000. С.47-53.
54. Величковский Б.М., Блинникова И.В., Лапин Е.А. Представление реаль­но­го и воображаемого пространства // Вопросы психологии. 1986. №3. С.103-112.
55. Виноградова Л.В. Когнітивні аспекти суб'єктивного відображення емо­цій­но важких життєвих ситуацій: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1995. 24 с.
56. Воронин В.Н., Князев В.Н. К определению психологического понятия ситуации // Актуальные вопросы организационно-психологического обес­пе­чения работы с кадрами. М.: МИУ. 1989. С.121-126.
57. Выготский Л.С. Кризис семи лет // Детская психология: Собр. соч.: В 6 т. / Под ред. Д.Б.Эльконина. М., 1984. Т.4. С.376-385.
58. Гирнык А.Н. Конфликтологическая экспертиза // Журнал практику­ющего психолога. 2003. №9. С.146-156.
59. Гірник А., Бобро А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. 172 с.
60. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам: Пер. з англ. К.: Либідь, 2003. 520 с.
61. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни: Пер. с англ. М.: Канон-пресс-Ц; Кучково поле, 2000. 304 с.
62. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения: Практикум. Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та; М.: Совершенство, 1997. 116 с.
63. Гришина Н.В. Интерсубъективный конфликт и диалог // Материалы международной научно-практической конференции 2-5 октября 2000 г. Ижевск. 2000. С. 34-35.
64. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположенности к конфликтному пове­де­нию (на примере изучения членов трудовых коллективов) // Психичес­кие состояния / Под ред. А.А.Крылова и др. Л., 1982. С.90-96.
65. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2004. 464 с.
66. Гришина Н.В. Психология ситуаций как область социально-психо­ло­гических исследований / Социальная психология в трудах отечествен­ных психологов. СПб.: Питер, 2000. С.510-512.
67. Гришина Н.В. Психология социальных ситуаций // Вопросы психологии. 1997. №1. С.121-132.
68. Гусев С.С., Тульчинский Г.С. Проблема понимания в философии. М.: Политиздат, 1985. 192 с.
69. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта / Психология кон­фликта. СПб.: Питер, 2001. С.31-41.
70. Дерманова И.Б., Сидоренко Е.В. Психологический практикум. Меж­лич­ностные отношения: Метод. реком. СПб.: Речь, 2001. 40 с.
71. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Методологические проблемы становления и развития экологичкской психологии // Психологический журнал. 1996. Т.17. №6. С.4-18.
72. Дикая Л.Г., Махнач А.В. Отношение человека к неблагоприятным жиз­нен­ным событиям и факторы их формирования // Психологический жур­нал. 1996. №3. С.137-148.
73. Дилтей В. Понимающая психология // Хрестоматия по истории психо­логии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. С. 258-285.
74. Ділтей В. Виникнення герменевтики // Філософська та соціологічна думка. 1996. №3-4. С.167-195.
75. Дойч М. Разрешение конфликта (конструктивные и деструктивные про­цес­сы) // Конфликтология: Хрестоматия. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО МОДЭ”, 2002. С.53-69.
76. Дойч М.Конструктивное разрешение конфликтов: принципы обучения и исследования // Психология конфликта. СПб.: Питер, 2001. С.173-198.
77. Донцов А.И., Баксанский О.Е. Схемы понимания и объяснения физи­ческой реальности // Вопросы философии. 1998. №11. С.75-90.
78. Донцов А.И., Полозова Т.М. Проблема конфликта в западной социаль­ной психологии // Психологический журнал. 1980. Т.1. №6. С.119-133.
79. Дорошенко Н.М. Гендерні детермінанти вибору студентами стратегії поведінки в конфлікті. Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інсти­тут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2003. 19 с.
80. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология: Уч. пос. / Под ред А.А.Леонтьева. М.: Высш. школа, 1980. 224 с.
81. Дридзе Т.М., Орлова Э.А. Ситуационный анализ социально-воспро­из­вод­ственного процесса в прогнозном социальном проектировании // Прогнозное социальное проектирование. М.: Наука, 1989. С.34-44.
82. Дружинин В.В. Конторов Д.С. Конторов М.Д. Введение в теорию кон­фликта. М.: Радио и связь, 1989. 286 с.
83. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб.: Питер, 2003. 318с.
84. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Нав­чальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 456 с.
85. Елизаров А.Н. Телефон доверия: работа психолога консультанта с роди­телями в ситуации родительско-юношеских конфликтов // Вопросы психологии. 1995. №3. С.38-46.
86. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2001. 400с.
87. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: учебное пособие. ЛГУ. М., 1991. 108 с.
88. Емельянова Т.П. Социальное представление понятие и концепция: итоги последнего десятилетия // Психологический журнал. 2001. Т.22. №6. С.39-47.
89. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов М.: Мос­ков­ский психолого-социальный институт; Флинта, 2003. 336 с.
90. Ершов А.А. Личность и коллектив // Межличностные конфликты в коллективе и их разрешение. Л.: Знание, 1976. С.10-21.
91. Желенина И.А. Пограничное состояние” и Пограничная ситуация”, или выход в жизнь // Мир психологии. 2002. №3 (31). С.221-226.
92. Жорняк Е. Нарративная психотерапия: от дебатов к диалогу // Московский психотерапевтический журнал. 2001. №3. С. 91-124.
93. Загадка человеческого понимания / Под ред. А.А.Яковлева. М.: Полит­издат, 1991. 352 с.
94. Зарецкая О.А. Ситуативные факторы понимания и интерпретации лич­ного опыта (к постановке проблемы) // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / За ред Н.В.Чепелєвої. К.: Міленіум, 2005. Т.2, Вип 3. C.90-105.
95. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д., Грабенко Т.М. Практикум по креативной терапии. СПб.: Издательство Речь”; ТЦ Сфера”, 2001. 400 с.
96. Знаков В.В. Понимание как проблема психологии человеческого бытия // Психологический журнал. 2000. Т.21. №2. С.7-15.
97. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. СПб: Рига, 1997. 69с.
98. Интерпретация как историко-научная и методологическая проблема. Новосиб.: Наука, 1986. 206 с.
99. Ионин Л.Г. Понимание и экспертиза // Вопросы философии. 1991. №10. С.48-57.
100. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: Учебное пособие. М.: Издательская корпорация Логос”, 2000. 432 с.
101. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і злагода. К.: Наукова думка, 1996. 190 с.
102. Калинин С.И. Компьютерная обработка данных для психологов / Под ред. А.Л.Тулупьева. СПб.: Речь, 2002. 134 с.
103. Калмыкова Е.С., Мергенталер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов о личной истории (часть 1) // Психологический журнал. 1998. Т.19. №5. С. 97-103.
104. Карцева Т.Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал. 1988. Т.9. №5. С.120-128.
105. Келли А.Дж. Теория личности. СПб: Речь, 2000. 249 с.
106. Кичеев А.Г. Межличностные конфликты: циклы и ритмы в их харак­те­ристике // Мир психологии. 2002. №3(31). С.111-118.
107. Кишко М.В., Доценко Е.Л. Смыслогенез межличностных конфликтов // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 2004. №2. С.37-49.
108. Клар И., Бар-Тель Д., Круглянски А. Ситуация (конфликта) как когни­тив­ная схема // Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С.216-225.
109. Коваль І.А. Психологічні особливості конфліктів у процесі спільної уч­бо­вої діяльності студентів: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2003. 18 с.
110. Когнитивная психология / Под ред. В.Н Дружинина, Д.В.Ушакова. М.: ПЕРСЭ, 2002. 480 с.
111. Козер Л. Функции социального конфликта: Пер с анг. М.: Идея-Пресс. Дом интеллектуальной книги, 2000. 208 с.
112. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Уч. пос. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. 176 с.
113. Колесников Е.П. Проблемная ситуация в контексте изучения органи­за­ции жизни личности // Вісник Харк. держ. ун-ту. 1999. №439. С.216-220.
114. Конфликтология: Хрестоматия / Сост. Н.И.Леонов. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО МОДЭК”, 2002. 304 с.
115. Коржова Е.Ю. Методика Психологическая автобиография” в психо­ди­агностике жизненных ситуаций: Методическое пособие / Под ред. Л.Ф.Бурлачука К.: МАУП, 1994. 109 с.
116. Коржова Е.Ю. Психологическое познание судьбы человека. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена; Союз, 2002. 334 с.
117. Коржова Е.Ю. Развитие личности в контексте жизненной ситуации // Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер,2001. С.279-285.
118. Корнилова Т. В. Введение в психологический эксперимент. М.: Изд-во МГУ; ЧеРо, 2001. 256 с.
119. Кошечко Н.В. Тренінг Молодь вибирає конструктивний конфлікт” // Практична психологія та соціальна робота. 2005. №7. С.55-58.
120. Крогиус Н.В. Взаимообусловленность познания людьми друг друга и самопознания в конфликтной деятельности // Психология межличност­ного познания / Под ред. А.А.Бодалёва. М., 1981. С.66-80.
121. Крупник Е.П., Сизова Т.Б. Теоретические аспекты психологической культуры межличностного взаимодействия // Мир психологии. 2001. №3. С.40-50.
122. Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. Минск: Универ­си­теткое, 1988. 304 с.
123. Кушнірук Т.Д. Подолання конфліктності серед педагогів (соціально-пси­хо­логічний аспект) // Практична психологія та соціальна робота 1998. №6-7. С.54-57, 1998. №8. С.32-34, 1998. №9. С.38-42, 1998. №10. С.28-31.
124. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и при­клад­ных исследованиях: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. 391с.
125. Лаак тер Ян Психодиагностика: проблемы содержания и методов. М.: Изд-во Институт практической психологии”, Воронеж: НПО МОДЭК”, 1986. 384с.
126. Лабунська В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное позна­ние. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 608 с.
127. Лактионов А.Н. Координаты индивидуального опыта. Х.: Бизнес-информ, 1998. 492 с.
128. Лебедева М.М. Особенности восприятия при конфликте и кризисе // Кон­фликтология: Хрестоматия. М.: Московский психолого-социаль­ный институт; Воронеж: Изд-во НПО МОДЭК”, 2002. С.172-180.
129. Левин К. Супружеские конфликты // Конфликтология: Хрестоматия. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО МОДЭК”, 2002. С.23-35.
130. Левин К. Теория поля в социальных науках: Пер. с англ. СПб.: Сенсор, 2000. 268 с.
131. Леонов Н.И. Конфликтология. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО МОДЭК”, 2002. 192 с.
132. Леонов Н.И. Онтологическая сущность конфликтов // Конфликтология: Хрестоматия. М.: Московский психолого-социальный институт; Воро­неж: Изд-во НПО МОДЭК”, 2002. С.281-289.
133. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смы­сло­вой реальности. М.: Смысл, 1999. 487 с.
134. Ликсон Ч. Конфликт. СПб.: Питер Паблишинг, 1997. 160 с.
135. Липман П. Обучение с целью уменьшения насилия и