СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ В УМОВАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ : СИСТЕМА СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ АЭРОМОБИЛЬНЫХ ВОЕННЫХ ПОДРАЗДЕЛЕНИЙ В УСЛОВИЯХ ВООРУЖЕННЫХ КОНФЛИКТОВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СТАСЮК Василь Васильович

УДК 159.923.33:355.48 XX”

СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ
В УМОВАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія”;
психологія соціальної роботи”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
Корольчук Микола Степанович,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

6

Розділ 1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕ-СІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ ТА ПРАКТИЦІ

21

1.1 Аналіз проблем соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців військових підрозділів

21

1.2. Історіографічний аналіз літератури та джерел соціально-психологічного забезпечення функціонування військ під час ведення бойових дій

28

1.3. Теорія і практика досвіду соціально-психологічного забезпечення функціонування військових колективів під час ведення бойових дій в арміях іноземних держав

54

Розділ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧ-НОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛІВ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК

77

2.1. Методологія та методи дослідження соціально-психологічного забезпечення функціонування військ під час бойових дій

77

2.2. Сутність і зміст психологічного потенціалу учасників бойових дій

95

2.3. Соціально-психологічне забезпечення як технологія управління психологічним потенціалом військовослужбовців аеромобільних військ

111

Розділ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСМИСЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ПСИХОЛОГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ УЧАСНИКІВ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

121

3.1. Вплив факторів сучасного бою на психіку військовослужбовців та їх психологічна характеристика

121

3.2. Механізми управління психологічним потенціалом учасників бойових дій

139

3.3. Практика використання управління психологічним потенціалом військовослужбовців аеромобільних підрозділів у збройних конфліктах

151

3.4. Корекція індивідуально-психологічного потенціалу військово-службовців-учасників бойових дій

170

Розділ 4. СУТНІСТЬ, ЗМІСТ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧ-НОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ АЕРО-МОБІЛЬНИХ ВІЙСК У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ

198

4.1. Професійно-психологічна діагностика військовослужбовців аеромобільних підрозділів

198

4.2. Психологічна підготовка особового складу аеромобільних підрозділів до функціонування в збройних конфліктах

212

4.3. Соціально-психологічний стан військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ як складова соціально-психологічного забезпечення

226

4.4. Соціально-психологічна допомога в період функціонування військово-службовців аеромобільних підрозділів у збройних конфліктах

233

4.5. Особливості соціально-психологічної реадаптації учасників бойових дій

252

Розділ 5. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ

273

5.1. Концептуально-технологічні засади соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослужбовців аеромобільних військ

273

5.2. Технологія протидії інформаційно-психологічному впливу та терорис-тичним діям противника

300

5.3. Модель соціально-психологічного забезпечення функціонування українського миротворчого контингенту у війні в Республіці Ірак

341

ВИСНОВКИ

369

ВСТУП
Актуальність проблеми. Формування теорії та практики соціально-психологічного забезпечення функціонування військ в умовах сьогодення являється закономірним результатом розвитку соціальної психології стосовно застосування воєнних підрозділів у збройних конфліктах. Наукове знання, для того щоб втілитися в соціальну практику і стати елементом людської діяльності, повинно створити своєрідний механізм такого переходу технологію. Остання, базуючись на виявлених наукою знаннях про закономірності функціонування об’єктів свого впливу, формує систему технологічних засобів, процедур, операцій і способів, чітку послідовність й якісно-кількісну визначеність їх застосування з метою бажаного перетворення цих об’єктів.
Актуальність проблеми соціально-психологічного забезпечення функціону-вання учасників бойових дій у локальних воєнних конфліктах зумовлена об’єктивними обставинами.
По-перше, характер політичних, економічних і соціальних процесів у світі свідчить про те, що практично завершено перехід від двосторонньої до багато-полюсної системи силового протистояння. Холодне” протиборство двох світових систем трансформувалося в безліч гарячих” осередків пульсуючої конфліктності, які готові в будь-який момент перерости в локальні воєнні конфлікти. За останні шість десятиліть на планеті відбулося 263 збройних подій подібного роду.
По-друге, досвід участі іноземних військ у воєнних подіях останнього часу переконливо підтверджує той факт, що без системи всебічного, організованого на єдиних методологічних і організаційних принципах соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів, вкрай складно досягти високої бойової активності воїнів і ефективного розв’язання ними бойових завдань у локальних воєнних конфліктах.
По-третє, офіційне проголошення і практичне будівництво нового виду забезпечення бойових дій військ морально-психологічного вимагає активного наукового дослідження його складових, і в першу чергу, стрижневого компонента, яким є соціально-психологічне забезпечення функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах.
По-четверте, наявна багаторічна практика соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності свідчить про те, що воно є ефективним засобом розв’язання багатьох соціальних і психологічних проблем.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Очевидною є потреба науково-прикладного осмислення й оцінки особливостей прояву і функціонування в збройних конфліктах психіки особистості й структурних елементів воєнних колективів, вироблення вивірених рекомендацій щодо корекції психічних станів у особового складу підрозділів аеромобільних військ (далі АМВ). Це розв’язання вкрай необхідно, тому що теорія і практика розробки даної проблеми не відповідає зростаючій її нагальній потребі. Кількість публікацій із загальних проблем локальних воєнних конфліктів і питань, пов’язаних з їх психологічною складовою, за період з 1980 року (початок активних бойових дій радянських військ в Афганістані) по 2005 рік поступово зростає.
Опубліковані роботи мають різне спрямування. Частина з них присвячена окремим воєнним подіям. Так, В.А. Бухтояров [57] досліджує шляхи і способи формування і підтримки високих морально-психологічних якостей у радянських військовослужбовців, що брали участь у бойових діях у Кореї (1950-1953), Р.А.Абдурахманов [1], С.У.Захарик [137], П.А. Корчемний [207, 208] аналізують психологічні і морально-політичні аспекти бойових дій радянських військ у Республіці Афганістан (1979-1989), Л. Китаєв-Смик [169-171] у Чечні.
В інших роботах розглядаються психологічні проблеми, пов’язані з збройними конфліктами. Наприклад, П.А.Корчемний [206], А.Крохмальов, А.Кучері, В. Місюра, І. Соловйов [227], В.Е. Попов [316], В.А.Раздуєв [352] аналізують психологічні наслідки впливу бойової обстановки локального воєнного конфлікту на військовослужбовців і пропонують рекомендації щодо психологічної і соціальної реадаптації.
Певною частиною авторів (С.Виборнов [77]; Н.Данілов [103]; А.Єгоров [125]; А.Краснов [217]; В.Ф.Місюра [258]; Б.Михайлов [259]; С.Модестов [261]; Н.Новічков, А.Соколов [282]; М.Плотніков [307, 308]; А.Позняков [312]; В.Ращупкін [355]; Г.Смолян, Д.Черешкін [386]; А.В.Черкасов [464, 465]; Є.Шаламберідзе [468] та ін.) вивчалася роль, специфіка організації і здійснення інформаційно-психологічного протиборства в локальних воєнних конфліктах.
На даний час у відкритій пресі немає фундаментальних робіт, які б давали комплексний аналіз проблеми соціально-психологічного забезпечення функціону-вання підрозділів у збройних конфліктах і здатні були б виступити як теоретичний і методологічний порадник організації і здійснення цієї діяльності підрозділів АМВ. Дослідження з цієї проблеми виконані на базі різних методологічних підходів, що створює труднощі для використання висновків, які в них містяться, і положень у практиці бойової підготовки військ. Внаслідок цього ефективність практичних рекомендацій, що запропоновані вченими для розв’язання психологічних проблем бойової діяльності, не завжди дозволяє органам військового управління приймати компетентні, з психологічної точки зору, рішення. Виробити сукупність таких рекомендацій можна лише ґрунтуючись на методологічній базі цілісної й єдиної технологічної схеми соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів АМВ у збройних конфліктах.
Разом з тим є всі підстави для розробки методологічної основи психоло-гічного забезпечення бойових дій. З одного боку, у працях М.І.Дьяченка [119, 120], М.Л.Коробейникова [190, 191], П.А.Корчемного [208], В.В.Сисоєва [434, 435], А.В.Ответчикова [299], А.М.Столяренка [427], М.Ф.Феденка [450] та інших психологів вироблені фундаментальні положення для розуміння психологічної реальності сучасної війни закономірностей, факторів і механізмів, що визначають поведінку військовослужбовців на полі бою. Ці положення розвивалися у процесі наукового розроблення таких прикладних проблем військової психології, як психологічна підготовка військ до активних бойових дій, психологія бойового управління, раптовості і ризику, психологічна реабілітація учасників бойових дій у роботах А.Я.Анцупова [16], Г.В.Гнєздилова [91], С.І.Дудіна [114], С.В.Захарика [136, 137], П.А.Корчемного [208, 209], А.І.Омелькіна [290], У.Е.Попова [316], В.В.Сисоєва [434], С.І.С’єдіна [431], С.І.С’єдіна і Р.А.Абдурахманова [432], Е.П.Утліка [447], А.І.Федотова [453], Г.В.Ложкіна [240], В.М.Крайнюк [215]), О.П.Макаревича [245], В.В.Ягупова [490, 491] та ін.
З іншого боку, у дослідженнях Д.В. Гандера [85], О.І.Жданова [130], Л.Ф.Желєзняка [131], А.Д.Індюченка [148], П.А.Корчемного [208-210], В.Н.Селезньова [370], М.Ф.Феденка [451], В.Г.Черницького [466], В.Т.Юсова [488] та інших пропонуються підходи до розуміння шляхів розвитку психологічної науки щодо потреб бойової і повсякденної практики підрозділів АМВ у рамках психологічного забезпечення їх діяльності.
Водночас у руслі досліджень, здійснюваних у спортивній психології (А.В.Григолава [97 ]; В.Ф.Сопов [395]), педагогічній психології (Е.М.Дубовська, О.А.Тихомандрицька [113]; С.Д.Максименко [248]), психології праці (М.А.Дмитрієв [107]; В.В.Клименко [177]; А.І.Нафтульєв, А.М.Парачев [275]; А.І.Нафтульєв, Н.М.Лебедєва, В.С.Тимощук [276]; Є.М.Потапчук [317]; Г.С.Никіфоров [280]), психології акторської діяльності (В.Н.Журавльов [132]), соціального розвитку людини (Г.В.Суходольський [430]), військово-професійної діяльності (О.П.Макаревич [245]; П.П.Криворучко [218]; А.О.Блінов [35]; В.М.Крайнюк [216]; В.В.Стасюк [420], М.С.Корольчук [195]; М.С.Корольчук, В.І.Осьодло [203]), розроблені перспективні схеми наукового аналізу психо-логічного забезпечення різних видів людської діяльності.
Нагальна потреба бойової практики військ у науково обґрунтованих психоло-гічних рекомендаціях, з одного боку, і відсутність цілісної методологічної концепції комплексного соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах з іншого, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження Система соціально-психологічного забезпечення функціонування аеромобільних воєнних підрозділів в умовах збройних конфліктів”.
Дисертантом сформульована наукова проблема роботи, яка полягає у розробленні системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ Збройних Сил України у збройних конфліктах на сучасному етапі розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною планів наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України (НАОУ) та Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України (НДЦ ГП ЗСУ) у сфері дослідження психології.
Для підготовки дисертації базовими стали науково-дослідні роботи, що виконувалися НДЦ ГП ЗСУ за темами: Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил) у воєнний час” (шифр МПЗ-2”), в якій дисертантом виконано підрозділ 3.1.5 Основні напрями, форми і методи функціонування органів МПЗ щодо ефективного впровадження заходів протидії психологічного впливу противника в бойових умовах (на стратегічному, оперативному, тактичному рівнях)” та Морально-психологічне забезпечення миротворчих операцій” (шифр Миротворець”), в якій дисертантом виконано підрозділ 1.9 Загальні проблеми морально-психологічної підготовки особового складу миротворчих підрозділів у системі підготовки військових частин”, підрозділ 3.2 Досвід і проблеми морально-психологічного забезпечення участі підрозділів ЗС України у міжнародних миротворчих операціях”, підрозділ 3.3 Практичні засоби підвищення морально-психологічної готовності військовослужбовців миротворчих підрозділів Збройних Сил України”.
Об’єкт дослідження соціально-психологічні аспекти функціонування військових підрозділів у сучасних збройних конфліктах.
Предметом дослідження є особливості соціально-психологічного забезпечення функціонування особового складу підрозділів аеромобільних військ на різних етапах розвитку збройних конфліктів.
Мета дослідження полягає в розробці системи соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах.
Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність соціально-психологічного функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах можна суттєво підвищити завдяки впровадженню системи соціально-психологічного забезпечення учасників бойових дій, яка передбачає:
спирання на загальний методологічний підхід ефективного застосування технологій управління психологічним потенціалом військовослужбовців;
визначення загальних концептуальних технологічних засад соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослужбовців підрозділів АМВ у збройних конфліктах;
застосування спеціальної та загальної психологічної підготовки особового складу АМВ під час професійної підготовки;
надання психологічної допомоги учасникам бойових дій з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей, а також конкретних умов та етапів навчальної та бойової діяльності.
Соціально-психологічне забезпечення є ефективним тоді, коли воно здійснюється повноцінно на стратегічному (збройні сили, держава, група держав), оперативному (угруповання військ) і тактичному (військове з’єднання, частина) рівнях, безупинно на всіх етапах бойової діяльності (від входу” до виходу”), у науковій (методологічній та прикладній) і практичній сферах. Соціально-психологічне забезпечення спрямоване як на розвиток психологічних можливостей воїнів, так і на оптимізацію навколишнього середовища, будується з урахуванням психологічної специфіки бойових дій військ у локальних воєнних конфліктах, дотримання принципів гуманізму, системності, безперервності, матеріально-технічної оснащеності.
Соціально-психологічне забезпечення є ефективним за умов переведення потенційного психологічного ресурсу військовослужбовця в реальний. При цьому можуть використовуватись різні механізми, а саме: а) спонтанні, засновані на емпіричному досвіді і методі спроб і помилок”, б) цілеспрямовані, що будуються на чіткому врахуванні психологічних закономірностей поведінки воїнів у бою й особливостей конкретних бойових дій.
Відповідно до поставленої мети й висунутої гіпотези визначено основні завдання дослідження:
проаналізувати сучасні вітчизняні й зарубіжні погляди на стан проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування учасників бойових дій, визначити рівень її розробленості;
здійснити системний теоретичний аналіз змісту, структури, методології соціально-психологічного забезпечення функціонування особового складу АМВ у збройних конфліктах;
визначити психологічні особливості і значення впливів специфіки соціально-психологічного функціонування підрозділів АМВ на психіку військовослужбовців;
з’ясувати сутність і зміст системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах;
дослідити ефективність технологій та механізмів управління психологічним потенціалом учасників збройних конфліктів;
встановити сутність, принципи та методи практичного застосування розробленої системи соціально-психологічного забезпечення функціонування військових підрозділів у збройних конфліктах;
розробити систему і перевірити ефективність технологій соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів АМВ у збройних конфліктах;
сформулювати науково обґрунтовані методичні положення соціально-психологічного забезпечення ефективності функціонування учасників бойових дій у збройних конфліктах (видати методичні рекомендації).
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: Воєнна доктрина України, Концепція морально-психологічного забезпечення військ (сил) ЗС України та положення сучасної психологічної науки: положення про системний характер і єдність вищих форм діяльності та поведінки особистості (С.Л.Рубінштейн [363], Л.С.Виготський [78], В.Т.Циба [459], М.І.Пірен [304]); про закономірності психічного і особистісного розвитку (С.Д.Максименко [247], А.Маслоу [506]); про психологічну готовність особистості до діяльності, психологічне забезпечення діяльності (Р.Бендлер [34], О.М.Леонтьєв [234], В.А.Бодров [41], Г.В.Ложкін [239, 240]; М.С.Корольчук [196-201], П.ПКриворучко [218], О.П.Макаревич [245], В.М.Крайнюк [215], В.В.Стасюк [420], М.М.Дорошенко [111], О.А.Блінов [35], Г.С.Нікіфоров [280], М.А.Дмітрієва [107]).
Методи дослідження. Методологічний комплекс роботи включає сукупність конкретних засобів, що застосовуються для досягнення методичного задуму дослідження: різні види опитування учасників бойових дій, експертів і інших категорій військовослужбовців (анкетування, бесіди); включене спостереження; вивчення літератури і документів; аналіз результатів діяльності; психологічний експеримент; методи статистичної обробки даних тощо.
Дослідження проведене в чотири етапи.
Перший етап (вересень 1999 листопад 2000 рр.) був присвячений орієнтуванню автора в теоретичних і методологічних аспектах проблеми, визначенню об’єкта, предмета і методичного задуму дослідження, напрацюванню гіпотетичної моделі соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ.
Другий етап дослідження (листопад 2000 лютий 2002 рр.) включав поглиблене вивчення психологічних закономірностей поведінки військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ на полі бою, виявлення основних психологічних проблем, пов’язаних з організацією активних бойових дій особового складу, побудову концептуальної моделі соціально-психологічного забезпечення бойових дій.
Третій етап дослідження (лютий 2002 березень 2004 рр.) полягав в експери-ментальній перевірці теоретичної концепції соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ у ході дослідницьких навчань з науково-педагогічними працівниками гуманітарного факультету НАОУ, військовослужбовцями підрозділів аеромобільних військ м.Болград та м.Житомир.
На четвертому етапі (квітень 2004 жовтень 2004 рр.) було досліджено психологічну специфіку локальних війн і збройних конфліктів, уточнено методологію соціально-психологічного забезпечення бойових дій військовослуж-бовців підрозділів аеромобільних військ у воєнних подіях подібного роду. Проаналізовано більше 500 літературних і документальних джерел, що відображають специфіку локального воєнного конфлікту.
До обстеження залучено 550 військовослужбовців, що брали участь у бойових діях, підготовці військ, здійсненні реабілітаційних заходів, дослідницьких навчаннях тощо, включаючи службу в Республіці Афганістан та Іраку.
У цілому дослідження носить квазіекспериментальний характер, тому що не всі змінні через їхню складність піддаються надійному контролю.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
розроблено системне, концептуальне бачення соціально-психологічного забезпе-чення як наскрізної технології, що дозволяє вирішувати соціально-психологічні проблеми, характерні для бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ у локальних війнах і збройних конфліктах;
систематизовано і узагальнено досвід дослідження і практичного здійснення елементів соціально-психологічного забезпечення функціонування військовослуж-бовців у збройних конфліктах;
збагачено і розширено зміст методологічних принципів системного підходу до аналізу психологічних явищ, що дозволяє розглядати і будувати соціально-психологічне забезпечення комплексно, досягати єдиного розуміння його цілей, завдань, форм і методів;
виявлено психологічну специфіку бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ, особливості змісту психологічного потенціалу учасників локальних війн і збройних конфліктів, психологічні механізми оптимізації психологічної підготовки військовослужбовців;
уточнено і доповнено поняттєвий апарат, що застосовується у теорії та практиці соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ;
подальшого розвитку набули основні напрями удосконалення процесу збереження психічного здоров’я особового складу у збройних конфліктах.
Теоретична значимість дослідження полягає: у розширенні знань про механізми соціально-психологічного функціонування підрозділів аеромобільних військ та управління психологічним потенціалом учасників збройних конфліктів; про особливості психологічного впливу факторів сучасного бою на психіку людини, специфіку її функціонування в цих умовах у підрозділі; в уточненні змісту та структури системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах; у розробленні та емпіричній перевірці методів професійно-психологічної діагностики та методів психокорекції функціонування учасників у бойових діях; в обґрунтуванні методів психологічної корекції та реабілітації учасників бойових дій; у розширенні теоретичних засад і методів спеціальної та загальної психологічної підготовки до функціонування військовослужбовців у збройних конфліктах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що представлено науково перевірені дані, які розкривають психологічну специфіку збройних конфліктів, що дозволяє проектувати, будувати і створювати своєрідні системи соціально-психологічного забезпечення бойових дій підрозділів аеромобільних військ у локальних війнах і збройних конфліктах; запропоновано концепцію соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу підрозділів аеромобільних військ, що дає можливість на практиці реалізувати єдність у розумінні цілей, задач, засобів і методів цієї діяльності, наступність зусиль, затрачених командирами, штабами, органами з гуманітарних питань та соціального захисту військовослужбовців.
Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечувалась теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, послідовною реалізацією системного підходу; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті й завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, обробкою даних за допомогою методів математичної статистики; реалізацією основних розробок і рекомендацій у процесі спеціальної та професійної підготовки особового складу підрозділів аеромобільних військ до участі у локальних війнах та збройних конфліктах сучасності та позитивними наслідками їх впровадження.
Положення, що виносяться на захист:
1. Соціально-психологічне забезпечення являє собою систему здійснюваних на всіх етапах бойової діяльності (від входу” до виходу”), на різних рівнях військового і державного управління (від окремого військовослужбовця до держави в цілому) прогнозування, аналізу, прямого (на людей) і непрямого (на середовище) психологічного впливу, спрямованих на діагностику, формування, корекцію і відновлення психологічного потенціалу військовослужбовців, що дозволяє їм ефективно вирішувати поставлені бойові завдання.
Методологія соціально-психологічного забезпечення повинна здійснюватися на стратегічному (масштаби держави і збройних сил), оперативному (угруповання військ) і тактичному (окремий військовослужбовець з’єднання) рівнях. У технології локальних воєнних конфліктів роль стратегічного й оперативного рівнів значно зростають.
2. Залежно від стану психологічного потенціалу військовослужбовців необхідне здійснення однієї з часткових технологій соціально-психологічного забезпечення: психологічна підготовка особового складу до бойових дій у конкретних бойових, ергономічних і соціально-психологічних умовах (діагностика і формування ПП); соціально-психологічна допомога військовослужбовцям у подоланні психотравмуючих факторів бойової обстановки (мобілізація, організація, компенсація і відновлення ПП); соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій (демонтаж” ПП, сформованого для бойових дій, відновлення чи створення психологічного ресурсу, необхідного для життя в мирних умовах).
3. Психологічна підготовка бойових дій військ у збройних конфліктах полягає у формуванні у військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ готовності діяти адекватно до вимог психологічних умов майбутньої бойової діяльності (індивідуальної психологічної готовності, сприятливих для дій соціального і ергономічного середовища) і зниженні психологічних можливостей військ противника.
Під час психологічної підготовки враховуються характерні для бойових дій у локальних війнах і збройних конфліктах соціально-психологічні феномени: розшарування суспільної думки, байдужне чи негативне ставлення окремих соціальних груп суспільства до воєнних дій; зрушення мотивації військово-службовців від широких соціальних спонукань у бік мотивів колективізму; своєрідність сприйняття противника в бойових діях такого роду; обов’язкова наявність у структурі конфліктної протидії психологічних операцій; особливості тактики дій противника й ергономічних умов.
4. Соціально-психологічна допомога в бойовій обстановці припускає актуалізацію, мобілізацію, компенсацію і відновлення ПП військовослужбовців, що зазнали впливу психотравмуючих факторів бою. Ця допомога здійснюється в технологічних формах соціально-психологічної підтримки і соціально-психологічної реабілітації особового складу командирами, органами виховної роботи, психологами, військовими медиками і спеціально створюваними для цього групами соціально-психологічної допомоги.
5. Соціально-психологічна реадаптація учасників збройних конфліктів спрямована на поступове психологічне повернення військовослужбовців у мирну обстановку і вбудовування” їх у систему соціальних зв’язків і відносин мирного часу. Реадаптація припускає психологічний вплив на самих учасників бойових дій (деактуалізація бойових стресових пристосувальних реакцій, зняття бойової напруги, корекція ціннісних орієнтацій воїнів, психологічна підготовка до взаємодії з мирними” людьми, соціально-психологічна реабілітація осіб, що одержали бойову психічну травму) і створення навколо них реадаптуючого соціального середовища в місцях їхньої постійної служби і проживання.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертантом вирішена наукова проблема роботи, яка полягала у розробленні системи соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у локальних збройних конфліктах на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України.
Узагальнені результати проведеного нами дослідження підтвердили гіпотезу і дали змогу сформулювати основні висновки роботи.
З’ясовано, що один із спеціальних видів забезпечення функціонування воєнних підрозділів поряд з матеріально-технічним, науково-методичним, медичним у початкових умовах розбудови ЗС України виокремлено як окремий вид забезпечення морально-психологічний.
Морально-психологічне забезпечення являє єдиний і нерозривний процес формування і підтримки у воїнів високого бойового духу, стійкого психологічного стану, розвитку індивідуально-психологічних і бойових якостей, необхідних для успішного виконання завдань бойової підготовки, служби військ, досягнення високої бойової готовності військ у мирний час і ведення бойових дій по захисту державних інтересів в умовах сучасної війни.
Психологічне забезпечення як одну із складових морально-психологічного забезпечення ми пропонуємо розглядати як соціально-психологічне забезпечення і окремий вид забезпечення ЗС України в повсякденних і бойових умовах життєдіяльності військ (сил).
У даний час у психологічній літературі немає фундаментальних робіт, які б давали комплексний аналіз проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів у збройних конфліктах і здатні були б виступити як теоретична і методологічна настанова організації і здійснення цієї діяльності підрозділів АМВ. Ці положення одержали свій розвиток у процесі наукового розроблення таких прикладних проблем військової психології, як психологічна підготовка військ до активних бойових дій, психологія бойового управління, раптовості й ризику, психологічна реабілітація учасників бойових дій. Нагальна потреба бойової практики військ у науково обґрунтованих психологічних рекомендаціях і відсутність цілісної методологічної концепції комплексного соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу підрозділів АМВ у локальних воєнних конфліктах свідчать про недостатній ступінь розробленості проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування АМВ в умовах збройного конфлікту.
1. Соціально-психологічне забезпечення бойових дій це технологія формування, збереження, відновлення психологічних можливостей військовослуж-бовців, розвитку і посилення позитивних тенденцій соціального і ергономічного середовища, попередження, послаблення і припинення несприятливих зовнішніх впливів на воїнів в інтересах успішного виконання ними бойових завдань. А система соціально-психологічного забезпечення це система соціально-психологічних заходів і засобів, які спрямовано на підготовку, підтримку, збереження і відновлення функціональних можливостей та боєздатності (працездатності) воєнних спеціалістів.
Соціально-психологічне забезпечення включає: професійно-психологічний відбір військовослужбовців до виконання професійної діяльності в особливих умовах; психологічну підготовку особового складу до функціонування в збройних конфліктах; оцінку та прогнозування соціально-психологічного стану особового складу військ (сил); соціально-психологічну допомогу функціонування військово-службовців у збройних конфліктах; соціально-психологічну реабілітацію психо-травмованих учасників бойових дій.
Система соціально-психологічного забезпечення спрямована на формування і підтримку у воїнів високого бойового духу, стійкого психологічного стану; розвиток індивідуально-психологічних і бойових якостей, необхідних для успішного виконання завдань бойової підготовки та служби військ; досягнення високої бойової готовності військ у мирний час; ведення бойових дій по захисту державних інтересів.
2. Соціально-психологічними особливостями факторів, що впливають на функціонування підрозділів аеромобільних військ, є: загроза втрати здоров’я (бути скаліченим) та власного життя; загроза потрапити в оточення та подальший полон; загроза підірватись на міні; раптовість, непрогнозованість ситуацій, а також невизначеність наслідків; усамітненість та безпорадність у скрутних бойових ситуаціях, фактори навколишнього середовища (природно-кліматичні, географічні та ін.), які негативно впливають на функціональний стан і боєздатність.
3. В основу методології соціально-психологічного забезпечення покладено надбання психологічної науки, механізми та технології реалізації психологічного потенціалу військовослужбовців у реальну бойову готовність до дій в екстремальних умовах.
Методологією системи соціально-психологічного забезпечення етапів бойової діяльності (від входу” до виходу”) є закономірності державного і військового керівництва (від держави в цілому до окремого військовослужбовця) прогнозування, аналізу, прямого (на людей) і непрямого (на середовище) психоло-гічного впливу, спрямовані на діагностику, формування, корекцію і відновлення психологічного потенціалу військовослужбовців, що дозволяє їм ефективно вирішувати поставлені бойові завдання.
4. Система соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ в умовах збройного конфлікту розглядається на базовому, супроводжувальному та реадаптаційному психокорекційному рівнях.
Базовий рівень передбачає: комплектування бойових підрозділів на психо-логічному, соціально-психологічному та професійному рівнях; вживання заходів психологічної підготовки до дій у конкретних соціально-психологічних, бойових, ергономічних умовах; управлінні психологічним потенціалом військовослужбовців; прогнозування психологічного змісту ситуацій майбутньої діяльності і закладання” в них психологічних умов, які забезпечують оптимальне вирішення бойових завдань, установок, мотивів, психічних станів, бойову активність військовослуж-бовців у майбутній діяльності і побудову адекватних до неї психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з людьми з метою створення і підтримки відповідного психологічного потенціалу; корекцію, як вид діяльності забезпечення у бойовій обстановці.
Супроводжувальний рівень полягає у здійсненні таких заходів: психологічної підготовки та налаштування військовослужбовців на виконання бойових завдань; інформаційно-психологічної протидії впливу противника; оцінювання та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів; управління психологічним станом військовослужбовців в ході виконання бойових завдань; соціально-психологічної допомоги військовослужбовцям (лікування бойових психічних травм і стресів, відновлення їх працездатності та боєздатності, відпочинок).
Реадаптаційний психокорекційний рівень передбачає психореабілітацію військовослужбовців та адаптування їх до професійної діяльності в мирних умовах, створення реадаптаційного соціального середовища, соціально-психологічний моніторинг ветеранів.
5. Складовими соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ в умовах збройного конфлікту є: професійно-психологічний добір, психологічна підготовка, оцінка та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів, соціально-психологічна допомога військовослужбовцям у бойовій обстановці, соціально-психологічна реадаптація учасників бойових дій.
Професійно-психологічний добір має на меті раціональний розподіл військово-службовців за спеціальностями, комплектування підрозділів та забезпечує відповідність психологічних якостей спеціалістів вимогам військово-професійної діяльності і включає соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження.
Психологічна підготовка бойових дій військ у локальних воєнних конфліктах полягає у формуванні у військовослужбовців ПП, адекватного вимогам психо-логічних умов майбутньої бойової діяльності.
Оцінка та прогнозування соціально-психологічного стану воєнних підрозділів полягає у визначенні психогенних втрат підрозділу та кількості осіб, що перебувають у пунктах психологічної реабілітації, рівня групової згуртованості підрозділу, функціонально-дійової готовності особового складу до ведення бою.
Соціально-психологічна допомога військовослужбовцям у бойовій обстановці спрямована на актуалізацію, мобілізацію, компенсацію і відновлення ПП, що зазнає впливу психотравмуючих факторів бою.
Соціально-психологічна реадаптація учасників локальних воєнних конфліктів проводиться з метою поступового психологічного повернення військовослужбовців у мирну обстановку і вбудовування” їх у систему соціальних зв’язків і відносин мирного часу.
Система соціально-психологічного забезпечення втілюється через формування у військовослужбовців відповідного рівня психічної стійкості до психотравмуючих чинників бою та готовності до виконання поставлених завдань.
6. Зміст та принципи системи соціально-психологічного забезпечення функціонування особистості та воєнних підрозділів у бойових умовах такий: цілеспрямовано відбирати військовослужбовців до підрозділів аеромобільних військ з високим рівнем нервово-психічної стійкості та стресогенності, що мають необхідний рівень військово-професійного мислення і комплектування їх за міжособистісною сумісністю; ефективно і своєчасно вживати заходів щодо психологічної підготовки військовослужбовців до ведення бойових дій, а також підтримання і збереження їхнього психічного здоров’я; забезпечувати відновлення функціональних можливостей організму військовослужбовців при вираженій втомі чи перевтомленні під час ведення бойових дій; організовувати роботу щодо інформаційно-психологічної протидії психологічному впливу противника та зриву його намірів щодо здійснення терористичних актів; забезпечувати соціально-психологічну реабілітацію учасників бойових дій до умов професійної діяльності у повсякденних умовах та повну їх адаптацію; вчасно оцінювати та прогнозувати рівень соціально-психологічного стану воєнних підрозділів і психологічний потенціал учасників збройних конфліктів.
Ефективність соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів аеромобільних військ у збройних конфліктах залежить від ступеня дотримання таких принципів цієї діяльності, як гуманізм, системний підхід, безперервність, адекватність, насиченість, інтенсивність їх застосування і матеріально-технічне оснащення.
Принцип гуманізму підкреслює пріоритетність особистості військовослужбовця в системі цілей соціально-психологічного забезпечення й обумовлює вибір морально сприйнятливих засобів психологічного впливу на особистість. Цей принцип вимагає розглядати військовослужбовця не лише як суб’єкт соціально важливої діяльності, але й як суб’єкт власної життєдіяльності, що володіє індивідуальними цілями, мотивами, настроями і проблемами.
Принцип системного підходу випливає із системної природи об’єкта соціально-психологічного забезпечення (система військовослужбовець-середовище”) і вимагає використовувати всі наявні в розпорядженні командирів, органів виховної роботи, психологів, військово-медичної служби засоби для надання допомоги воїнам, що беруть участь у бойових діях. Цей принцип орієнтує посадових осіб на розуміння того, що в локальному збройному конфлікті основні зусилля соціально-психологічного забезпечення повинні зосереджуватись на створенні сприятливого соціального й ергономічного середовища для ведення активних бойових дій особовим складом. Отже, соціально-психологічне забезпечення повинне здійснюватись у тісному зв’язку з бойовим, технічним, медичним і тиловим забезпеченням бойових дій військ.
Принцип безперервності визначає, що соціально-психологічне забезпечення повинно здійснюватися на всіх етапах бойової діяльності військ від входу” у неї до виходу”.
Принцип матеріально-технічної оснащеності попереджає про неприпустимість організації соціально-психологічного забезпечення бойових дій військ на невідповідній матеріально-технічній базі. Це характеризується не тільки неефективністю здійснюваних заходів і дискредитацією всієї системи соціально-психологічного забезпечення, але й одержанням результату за механізмом „бумеранга”, тобто негативними наслідками у сфері мотивації, психічних станів і бойової активності воїнів.
7. Сутністю функціонування системи соціально-психологічного забезпечення аеромобільних військ є: взаємозв’язок і взаємодія усіх рівнів роботи системи (оперативно-стратегічного, оперативно-тактичного, тактико-спеціального та позиційного); координація діяльності між владними структурами держави і Міністерства оборони України; науково-технічне забезпечення діяльності відповідної структури МО (психологічної служби) щодо належного функціонування системи соціально-психологічного забезпечення бойових дій воєнних підрозділів; проведення заходів системи соціально-психологічного забезпечення воєнних підрозділів аеромобільних військ.
На оперативно-стратегічному фундаментальному рівні взаємодіють органи державної влади з Міністерством оборони України.
Оперативно-тактичний рівень визначає координування дій між структурними організаціями МО України (тилове, медичне, технічне та ін.) щодо забезпечення діяльності фахівців з реалізації заходів системи соціально-психологічного забезпечення, розроблення і проведення заходів психологічних операцій на території ведення бойових дій.
Тактико-спеціальний рівень передбачає координування взаємодії структурних елементів соціально-психологічного забезпечення психологічного відбору та комплектування особовим складом підрозділів аеромобільних військ до ведення бойових дій; психологічної допомоги бойової діяльності підрозділів; здійснення заходів інформаційно-психологічної протидії психологічному впливу противника та антитерористичних акцій; психореабілітацію військовослужбовців.
Позиційний рівень передбачає формування професійно-психологічної готовності військовослужбовців підрозділів аеромобільних військ до бойової діяльності через проведення заходів психологічної підготовки та інформаційно-психологічної протидії впливу противника.
8. Практика використання заходів соціально-психологічного забезпечення полягає в інтегративному застосовуванні напрямів соціально-психологічного забезпечення: психологічної підготовки особового складу до бойових дій у конкретних бойових, ергономічних і соціально-психологічних умовах (діагностика і формування психологічного потенціалу); психологічної допомоги військово-службовцям у подоланні психотравмуючих факторів бойової обстановки (мобілізація, організація, компенсація і відновлення психологічного потенціалу); соціально-психологічної реадаптації учасників бойових дій (деактуалізація і відновлення психологічного потенціалу військовослужбовців, необхідного для життя в мирних умовах); соціально-інформаційного зв’язку із суспільством.
Ефективність впровадження системи соціально-психологічного забезпечення з урахуванням психологічних методів та особливостей реабілітаційних заходів військовослужбовців полягають у тому, що знімаючи хронічно виражену втому та перевтомлення (які накопичуються під час бойової діяльності), покращується перебіг таких психічних процесів як сприйняття, увага, пам’ять і мислення. Відновлення функціонування зазначених психічних процесів сприяє ефективному виконанню необхідних дій.
9. Проявом психологічних можливостей системи військовослужбовець-середовище” є психологічний потенціал сукупність психологічних сил військово-службовця, доступних для використання стенічних властивостей соціального й ергономічного середовища, що дозволяють вирішувати бойові завдання визначеного типу.
Структурно психологічний потенціал учасників збройних конфліктів включає такі складові: психоергономічний ресурс як протиріччя між психологічними можливостями людей і умовами бойової діяльності (характер, тривалість, поєднання бойової активності і відпочинку, екстремальність обстановки та ін.), між змістом і якістю психологічної готовності воїнів і характером розв’язуваних бойових завдань, між необхідністю систематичної ротації військовослужбовців і підтримкою бойової згуртованості воєнних підрозділів та ін.; індивідуально-психологічний ресурс невідповідність між сформованими у військовослужбовців когнітивним образом бойових дій, операціональними схемами і реальними параметрами бойової діяльності.

Слід зазначити, що межі нашої роботи не дозволяють вирішити цілу низку питань, які можуть поглибити вивчення проблеми соціально-психологічного забезпечення функціонування воєнних підрозділів у збройних конфліктах. Серед перспективних напрямів подальших досліджень даної проблеми є розроблення теоретичних основ комплексної загальнодержавної системи соціально-психологічного забезпечення. Крім цього, потребують подальшого вивчення: психологічні особливості ведення бойових дій частин АМВ у населених пунктах; особливості соціально-психологічного забезпечення бойових дій особового складу проти іррегулярних воєнних формувань; експрес-діагностика психічних станів військовослужбовців у процесі виконання ними бойових завдань; психотехнології надання психологічної допомоги військовослужбовцям у бойовій обстановці; психологічна реабілітація військовослужбовців, які отримали поранення, травми і каліцтва в ході ведення бойових дій тощо. Для подальшого розвитку та втілення системи соціально-психологічного забезпечення необхідно обов’язкове створення психологічної служби у ЗС України для професійного проведення заходів соціально-психологічного забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманов Р.А. Психологические трудности общения и их коррекция у ветеранов боевых действий в Афганистане: Дис. канд. психол. наук. М., 1994. 257 с.
2. Абдурахманов Р.А. Стрессовые состояния в боевой обстановке и их психологические последствия // Мир психологии. 1998. №2. С. 86-88.
3. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М., 1994. 79 с.
4. Агапеев А. Война наверняка: Военно-психологический очерк Йенской операции 1806г. Варшава, 1897. 135 с.
5. Актуальные проблемы морально-политической и психологической подготовки войск в современных условиях. М.: ВПА, 1981. 265 с.
6. Акулич А.Л. Возможности психологического влияния православия на личностный смысл боевой деятельности офицера: Дис. канд. психол. наук. М., 1996. 234 с.
7. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. М.: Медицина, 1991. 187 с.
8. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. М.: Медицина, 1991. 380 с.
9. Алексеевский К.А., Едемский П.И. Фактор боеготовности ракетчиков о морально-политической и психологической подготовке воинов ракетных войск. М.: Воениздат, 1979. 128 с.
10. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення військ (сил) в сучасних умовах України // Збірник наукових праць ВГІ НАОУ. 1999. №2. С. 6-18.
11. Алиев Х.М. Защита от стресса: Как сохранить и реализовать себя в современных условиях. М.: Мартин и Полина, 1996. 239 с.
12. Аллахвердова О.В. Роль сработанности и совместимости при совместной деятельности в напряженных условиях // Психическая напряженность в трудовой деятельности / Сб. научных трудов. М.: ИП АН СССР, 1989. С.289-299.
13. Ананьев Б.Г. Из оборонного опыта советской психологии // Советская педагогика. 1943. № 9-10. С. 23-34.
14. Ананьев Б.Г. Очерки психологии. Л.: Лениздат, 1945. 235 с.
15. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1988. 368 с.
16. Анцупов А.Я. Психологический анализ внезапности в вооруженной борьбе// Пути повышения эффективности морально-политической и психологической подготовки личного состава в подразделении, части. М.: ВПА, 1989. С. 149-156.
17. Анцупов А.Я., Шштлов А.И. Словарь конфликтолога. М.: ГАВС, 1995. 386 с.
18. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А. Морально-психологическое обеспечение боевых действий объединенной группировки федеральных войск в Чечне: проблемы, уроки и выводы (декабрь 1994 г. январь 1996 г.). М.: ВУ, 1996. 278с.
19. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А., Караяни А.Г., Черкасов А.В. Морально-психологическое обеспечение деятельности Вооруженных Сил Российской Федерации. М.: ВУ, 1997. Ч. 1. 180 с.; Ч.2. 230 с.
20. Арзамаскин Ю.Н., Бублик Л.А., Черных И.И. Морально-психологическое обеспечение боевых действий советских войск в годы Великой Отечественной войны: опыт, проблемы, уроки. М.: ВУ, 1996. 80 с.
21. Арзамаскин Ю.Н., Черных И.И. Морально-психологическое обеспечение боевых действий советских войск в битве под Москвой. М.: ВУ, 1995. 180 с.
22. Архипов М.И. Исторический опыт организации морально-психологического обеспечения деятельности войск (по материалам СВ ВС РФ 1990-1994 гг.): Дис. канд. ист. наук. М., 1994. 230 с.
23. Бабиков Ю. Психология атаки (По опыту Великой Отечественной войны) // Красная звезда. 1965. 5 февраля.
24. Бадмаев Б., Столяренко А. В стрессовой ситуации (О психике воина в бою) // Красная звезда. 1971. 22 июля.
25. Байдаков В.М. Буржуазная социальная психология как средство империалис-тической манипуляции сознанием и поведением военнослужащих бундесвера (критический философско-социологический анализ). Дис. канд. филос. наук. М., 1988. 320 с.
26. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопр. психологии. 1989. № 1. С. 76-88.
27. Балыков Н.П. Разработка проблем психологической подготовки войск после 60-х годов // Пути повышения эффективности морально-политической и психологической подготовки личного состава в подразделении, части. М.: ВИД, 1989. С. 21-27.
28. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. 464 с.
29. Барабанщиков А.В., Феденко Н.Ф. История советской военной психологии. М.: ВПА, 1983. 238 с.
30. Барынькин В.М. Локальные войны на современном этапе (Характер, содержание, классификация) // Воен. мысль. 1994. №6. С. 8-11.
31. Бассин Ф.Б., Бурлакова М.К., Волков В.Н. Проблема психологической защиты // Психол. журн. 1988. Т 9. № 2. С. 78-86.
32. Беленки Г., Ной Ш., Соломон З. Стресс на поле боя опыт Израиля // Милитари ревью. 1985. № 7. С. 28-37.
33. Белкин А.А. Идеомоторная тренировка в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983. С. 26-38.
34. Бендлер Р., Гриндер Д. Структура магии. СПб, 1993.
35. Блінов О.А. Формування емоційної стійкості у військовослужбовців аеромобільних військ під час повітрянодесантної підготовки. Дис. ... канд. психол. наук. К., 1999. 280 с.
36. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М., 1964. 170с.
37. Блоцкий О. Война закончилась? Да здравствует война // Независ. воен. обозр. 1996. № 23. С. 28-38.
38. Бобнева М.И. Социально-психологические аспекты исследований состояний напряженности и надежности работы человека в экстремальных и аварийных ситуациях // Психическая напряженность в трудовой деятельности / Сб. научных трудов. М.: ИП АН СССР, 1989. С. 250-271.
39. Богданов С.А. О современных подходах к теории военных конфликтов и их предотвращению // Воен. мысль. 1993. № 7. С 36-42.
40. Бодалев А.А., Ломов Б.Ф., Лучков В.В. Психологическую науку на службу практике // Вопр. психол. 1979. № 4. С. 20-29.
41. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. М.: ПЕР СЭ, 2001. 512с.
42. Боевой устав Сухопутных войск: Ч. 3. Взвод, отделение, танк. М.: Воениздат, 1982. 380 с.
43. Божедомов Б.А. Развитие военного искусства в локальных войнах современности (1945-1992 гг.). М.: ГА ВС, 1992. 138 с.
44. Божедомов Б.А. Военное искусство в локальных войнах на Ближнем Востоке (1956-1982 гг.). М.: ГА ВС, 1994. 148 с.
45. Бондаренко А. Проигранная информационная война // Независимое военное обозрение. 1996. 10 октября.
46. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособие. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
47. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К., 1991. 230 с.
48. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина// Педагогіка і психологія. 1997. №1. С. 76-88.
49. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 29-30.
50. Бублик Л.А., Черных И.И. Морально-психологическое обеспечение деятель-ности частей и подразделений ВС РФ: Учебное пособие. М.: ГА ВС, 1994. 80 с.
51. Бугров С.А., Пономаренко В.А. Медико-психологические вопросы обеспе-чения безопасности полета в современных условиях // Космическая биология и авиакосмическая медицина. 1987. № 5. С. 4-10.
52. Булавцев Б.Д. Войсковая психологическая реабилитация летного состава: Дис. канд. психол. наук. М., 1994. 238 с.
53. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2003. 528 с.
54. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 128 с.
55. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоров’я, 1989. 165 с.
56. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2003. 352 с.
57. Бухтояров В.А. Участие контингента советских войск в корейской войне: историко-политический анализ: Дис. канд. ист. наук. М., 1994. 218 с.
58. Важный фактор боеготовности. Из опыта морально-политической и психологической подготовки войск. М.: Воениздат, 1972. 130 с.
59. Ванин И.Ф. Педагогические основы повышения эффективности обучения офицеров полка на боевом опыте: Дис. канд. пед. наук. М., 1990. 218 с.
60. Варваров В.И. Об оценке психологической устойчивости // Воен. вестник. 1982. № 1. С. 59-60.
61. Варій МЙ. Морально-психологічний стан військ та його оцінка: Дис. ... д-ра психол. наук. К.: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, 1997. 478 с.
62. Ветохов А.М. Современная буржуазная военно-инженерная психология: Дис. канд. психол. наук. М, 1974. 240 с.
63. Виховна робота в підрозділі: Навч. посібник / О.І. Попович, В.І. Петрович, В.В. Стасюк. К.: ВГІ НАОУ, 2000. 196 с.
64. Виховна робота: методологія, організація і методика: Навч. посібник / М.С.Бабенко, М.П. Ротань, Є.Ю. Литвиновський, В.В. Стасюк. К.: ВГІ НАОУ, 2002. Вип. 1. 240 с.
65. Военная психология: методология, теория, практика: В 2-х ч. М.: ВУ, 1998. 380 с.
66. Военная психология. Указатель отечественной и переводной литературы. М., 1973. 130 с.
67. Военно-психологические взгляды русских военных деятелей ХVШ-XX веков. М.: МО РФ, 1993. 318 с.
68. Военно-энциклопедический словарь. М.: Воениздат, 1986. 180 с.
69. Война в Персидском заливе. М.: Воениздат, 1993. 80 с.
70. Война в Персидском заливе. Операция Буря в пустыне”. М., 1991. 58 с.
71. Война. Океан. Человек. О морально-политической и психологической подготовке советских моряков / Под ред. В.М. Гришанова. М.: Воениздат, 1974.
72. Волотовасий А.А., Кузнецов В.А., Денисов В.И. Морально-психологическое обеспечение боевых действий частей и подразделений Вооруженных Сил Российской Федерации. Коломна: МВАКИУ, 1996. 328 с.
73. Волъф К.М. Из дневника командира полка // Воен. сб. 1908. № 5. С. 8-18.
74. Вольф К.М. Работоспособность нашей конницы и данные, на нее влияющие // Воен. сб. 1904. № 2. С. 6-24.
75. Воробьев А. Разработка методов и средств предупреждения боевых психических травм в армии США // Зарубежн. воен. обозр. &n