АГРЕСИВНІСТЬ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ : АГРЕССИВНОСТЬ КАК ДЕТЕРМИНАНТА НАСИЛЬСТВЕННОГО ПРЕСТУПНОГО ПОВЕДЕНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ТУЖЕЛЯК НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК 159.923: 316.613.434: 343.6

АГРЕСИВНІСТЬ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

19.00.06 – юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Казміренко Людмила Іванівна,
кандидат психологічних наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. АГРЕСІЯ В ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА ПОВЕДІНКОВІ МЕХАНІЗМИ 11
1.1. Методологічні засади та сучасний стан наукових досліджень проблеми агресії 11
1.3. Основні психологічні чинники агресивної поведінки 34
1.2. Психологічні механізми формування агресії як поведінкової реакції
особистості 44
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО–КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ 57
2.1. Сучасний стан та динаміка насильницької злочинності в Україні 57
2.2. Психолого-правові детермінанти насильницької злочинної поведінки 74
2.3. Психолого-правові особливості особистості насильницького злочинця 92
РОЗДІЛ 3. ВЕКТОРИ ТА УМОВИ МІНІМІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО КАРАНОГО НАСИЛЬСТВА У СОЦІАЛЬНІЙ ВЗАЄМОДІЇ 119
3.1. Система та структура профілактики насильницьких злочинних
проявів 119
3.2. Психологічні засади діагностики та корекції агресивності та схильності до насильства 138
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168
ДОДАТКИ 183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗМІ – засоби масової інформації
ГУ МВС – Головне управління МВС України
КУ – Конституція України
КК України – Кримінальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
СПЕ – судово-психологічна експертиза
УВП – установи виконання покарань
ПСМ – патрульна служба міліції

ВСТУП
Актуальність дослідження. Зважаючи на соціальні, економічні та морально-етичні процеси, що відбуваються в Україні, агресивна поведінка в побуті та насильницька злочинність на рівні адміністративно- і кримінально-караного діяння у теперішній час є досить поширеним явищем. Хоча за своїми кількісними параметрами насильницька злочинність незрівнянна з корисливою, її якісні характеристики викликають значний негативний резонанс на рівні суспільства та почуття незахищеності – у пересічних громадян.
У зв’язку з багатоманітністю проявів агресії та насильства їх вивчення лише з точки зору юриспруденції недостатньо. Адже агресія є притаманною всім людям характеристикою поведінки, складовою мотивації та лідерських якостей. Проте агресивність як властивість особистості та поведінкова установка на застосування насильства може спричиняти діяння, що утворюють склад тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Тому наукове обґрунтування об’єктивних чинників і суб’єктивних механізмів детермінації насильницької злочинності є ключовим для системи профілактики та потребує врахування досягнень комплексних галузей знань про людину – об’єкта та суб’єкта правозастосування.
В даній роботі ми чітко та послідовно розмежували агресію, як форму реагування на фрустраційний стимул та агресивність як особистісну рису – системну властивість особистості, що становить собою певну динамічну сукупність. Власне з огляду на дане твердження можна зробити висновок, що кримінально-караною не може бути агресивність , а лише протиправні акти агресії.
В даному дослідженні ми зосередили увагу на злочинах, передбачених ст.ст. 115, 121, 122, 126 та 127 Кримінального кодексу України, як таких, де кримінальне насильство, безумовно, спонукається наявністю агресивності в мотиваційному аспекті суб’єктивної сторони складу злочину. Такі злочини характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, що відображено як у санкціях відповідних статей КК, так і в складному процесуальному механізмі встановлення та доведення вини.
Проблема протидії насильницькій злочинності не є новою в юридичній літературі, зокрема, їй присвячені праці О. Джужі, І. Даньшина, А. Зелінського, В. Коновалової, О. Костенка, М. Костицького, Ю. Мартиненка, С. Тарарухіна та ін.). Але роботи вищезазначених фахівців за своїм змістом є кримінально-правовими чи кримінологічними, тому насильницькі злочини розглядаються в них як суто юридичний феномен. В психологічній науці системний опис феномену агресії наданий вітчизняними науковцями О. Бовть, Г. Гайдукевичем, О. Дроздовим, С. Кравчуком, О. Мізерною, В. Медведєвим, О. Морозовим, С. Третьяковою, О. Цільмак, В. Шебановою та ін. Проте з позицій юридичної психології особистісна складова насильницької злочинної поведінки, а саме агресивність як її детермінанта, до цього часу спеціально не аналізувалася, що й зумовлює актуальність обраної для дисертаційної роботи теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. №347); Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України на 2008-2015 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 5 листопада 2008 р. № 974; плану науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року (затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 p. №1209-р), а також плану НДР кафедри юридичної психо-логії НАВС.
Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради НАВС (протокол від 30.03.2010 р. № 5), передбачено планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2010 р. Тема дослідження внесена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем юридичної психології (п. 362).
Мета дослідження полягає в розроблені психолого-правових засад протидії суспільно небезпечним проявам агресивності як детермінанти кримінально караного насильства.
Відповідно до мети сформульовано такі завдання:
1) здійснити узагальнення стосовно методологічних засад та сучасного стану наукових досліджень проблеми агресії в юридико-психологічному дискурсі;
2) охарактеризувати психологічні механізми формування агресії як поведінкової реакції особистості;
3) проаналізувати сучасний стан та динаміку насильницької злочинності в Україні;
4) визначити психолого-правові особливості особистості та поведінки насильницького злочинця;
5) надати рекомендації щодо системи та структури профілактики насильницьких злочинних проявів;
6) запропонувати психологічні засади діагностики та корекції агресивності та схильності до насильства.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням насильницьких злочинів.
Предмет дослідження – агресивність як детермінанта насильницької злочинної поведінки.
При підготовці дисертації використані наступні методи:
1) загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, аналізу і синтезу, аналогії, дедукції й індукції) – для системного опису історичних передумов та наукових підходів до вивчення юридико-психологічної природи явища агресії, огляду різних підходів до розуміння психологічного змісту мотивації агресивних поведінкових реакцій особистості (рр. 1.1, 1.2); 2) конкретно-наукові (порівняльно-правовий, логіко-історичний, математико-статистичний) – для встановлення юридико-психологічних особливостей насильницької злочинності, надання характеристики особи насильницького злочинця (рр. 2.1, 2.2, 3.2); визначення системи та структури профілактики насильницьких злочинних проявів (р. 3.1); 3) методи юридико-психологічних досліджень (спостереження, бесіда, опитування та психодіагностичне вивчення засуджених за вчинення насильницьких злочинів, вивчення матеріалів кримінальних справ, аналіз статистичних даних та аналітичних матеріалів МВС України, експертні оцінки адміністрації установи виконання покарань № 41 та аналіз документації щодо засуджених) – для узагальнення особливостей суб’єктивної картини насильницького злочину, аналізу показників агресивності, виявлення специфіки прояву агресивної поведінки осіб, засуджених за вчинення насильницьких злочинів, визначення психологічної природи системи детермінант та механізмів вчинення насильницьких злочинів (рр. 2.2, 3.2).
Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу статистичних даних та аналітичних матеріалів МВС України за 2007-2011 рр.; вивчення матеріалів 208 кримінальних справ (ст.ст. 115, 121, 122, 126, 127 КК України); анкетування, інтерв’ю та психодіагностичного обстеження засуджених за допомогою опитувальника Басса-Дарки, опитувальника Кеттелла та методики Розенцвейга (основна група – 30 осіб, засуджених за вчинення насильницьких злочинів, контрольна група – 30 осіб, засуджених за вчинення корисливих злочинів)
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням агресивності як детермінанти насильницької злочинної поведінки. До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:
вперше:
- запропоновано типологію насильницьких злочинців, поведінка яких детермінована: психологічним статусом особистості; блокуванням можливості самоствердження й самореалізації особистості; впливом травматичного досвіду дитинства; психопатологічними (у межах осудності) особливостями особистості. Такий підхід дає можливість розглядати як суб’єктивно-особистісний (статичний), так і предметно-ситуативний (динамічний) аспекти агресивної поведінки;
- емпірично доведена невідповідність між процесуально визначеним мотивом кримінально караного насильства та суб’єктивним його оцінюванням засудженими, внаслідок чого вина ними не визнається або визнається частково, а покарання не сприймається як співрозмірне та справедливе;
- встановлений специфічний для осіб, засуджених за вчинення насильницьких злочинів, симптомокомплекс особистісних властивостей, що відрізняє їх від корисливих злочинців: а) високий рівень фізичної агресії і негативізму; б) ігнорування існуючих соціальних норм, прямолінійність, інтроверсія та неврівноваженість; в) низький рівень соціальної адаптації. Така сукупність визначає загальну агресивність особистості, що стає детермінантою насильницької злочинної поведінки. Отже, їх своєчасна діагностика необхідна для психокорекційної роботи на ранніх етапах формування антисуспільної насильницької спрямованості особистості;
удосконалено:
- розуміння агресії як результату взаємодії біологічних та соціальних чинників, засвоєння в процесі онтогенезу агресивного світосприймання, світорозуміння та реагування, що формує внутрішню готовність особистості до реалізації насильницьких стереотипів поведінки;
- визначення механізмів взаємозв’язку між вчиненням насильницьких злочинів та способом життя, зокрема, “фоновими” явищами (вплив референтної групи, вживання спиртних напоїв, межові психічні відхилення);
- науково-методичні засади організації та проведення психокорекційної роботи з особами, засудженими за вчинення насильницьких злочинів;
- набуло подальшого розвитку:
- розуміння історичних витоків поняття агресивності як детермінанти насильницької злочинної поведінки;
- уявлення про систему психологічних детермінант насильницьких злочинів та їх мотивацію, про поняття “безмотивної агресії” та механізм вчинення насильницьких злочинів як стереотипізоване, установочне реагування на ситуацію;
- кримінолого-психологічна та юридико-психологічна характеристика насильницьких злочинів та осіб, які їх вчинюють;
- концепція рівнів профілактики насильницької злочинності та змістове наповнення кожного з них.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки і пропозиції можуть використовуватись за такими напрямками:
- у правотворчості: при вдосконаленні системи соціально-правового захисту громадян в Україні; розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів з попередження та профілактики насильницької злочинності;
- у правозастосовній діяльності: для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів при провадження дізнання та досудового слідства в справах про вчинення насильницьких злочинів (акт впровадження від Слідчого Управління УМВС України в Івано-Франківській області від 02.07. 2012 р.), для підвищення кваліфікації працівників Державного Департаменту з питань виконання покарань щодо застосування психологічних знань у роботі з засудженими, які відбувають покарання за вчинення насильницьких злочинів (акт впровадження від Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області від 03.03. 2012 р., акт впровадження від ЦПЗ УМВС України в Івано-Франківській області від 03.07. 2012 р.);
- у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Юридична психологія”, “Кримінальна психологія” (акт впровадження з Львівського державного університету внутрішніх справ від 17.02. 2012 р.).

Особистий внесок здобувача. В статті “Проблема агресії як соціального феномену в юридико-психологічному дискурсі”, написаній у співавторстві з Л.І. Казміренко, особистий внесок здобувача становить 50%; в тезах “Юридичні та психологічні аспекти попередження агресивних хуліганських проявів під час проведення “Євро-2012”, написаних у співавторстві з М.Б. Бучком та І.В. Басистою, особистий внесок здобувача становить 50% .
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ; оприлюднювалися на міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: “Запобігання насильству та екстремізмові в молодіжному середовищі” (м. Херсон, 2010 р.), “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси, 2010 р.), “Охорона громадського порядку під час проведення Євро–2012” (Львів, 2010 р.), “Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку” (м. Суми, 2011 р.), “Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів” (м. Івано-Франківськ, 2011 р.), “Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології” (м. Макіївка, 2011 р.), “Актуальные проблемы юридического образования” (г. Минск, 2011 г.), “Актуальні питання захисту прав людини в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” (м. Київ, 2011 р.), “Десяті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2011 р.), “Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти” (м. Харків, 2011 р.), “Забезпечення правопорядку під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро – 2012 року” (м. Харків, 2011 р.), “Актуальні проблеми підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки” (м. Львів, 2012 р.), “Актуальні проблеми підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції” (м. Львів, 2012 р.).
Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри юридичної психології НАВС та міжкафедральному семінарі кафедр юридичної психології, філософії права та юридичної логіки, практичної психології ННІПКГБПС, психологічних дисциплін ННІПП, а також засіданнях кафедри психології та соціальної роботи факультету громадської безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 12 публікаціях: 5 з них – статті у фахових збірниках ВАК України, 7 – тези виступів на науко-во-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі надана характеристика агресивності як детермінанти насильницької злочинної поведінки, визначено теоретичні засади та можливості застосування психологічних знань щодо вивчення особи насильницького злочинця, елементів складу насильницького злочину (об’єкта та об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони). Проведене дослідження дозволило одержати низку нових даних про психологічну природу системи детермінант та механізмів вчинення насильницьких злочинів, зокрема, про мету та мотив, обставини, характер їх впливу, а також усвідомлені та неусвідомлені компоненти, визначити зв’язок агресивності та схильності до насильства.
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило зробити наступні висновки.
1. Спільним для наукових підходів до вивчення агресії та агресивної поведінки є визнання наявності соціальної складової агресії чи соціального опосередкування її проявів. Безумовно, що агресія та агресивність мають певне еволюційне та філогенетичне підґрунтя, але в онтогенезі вплив біологічних чинників на формування агресивної поведінки завжди опосередковується соціальними факторами. Агресія в даному випадку виступає як результат засвоєння агресивного світосприймання, світорозуміння та реагування, що формує внутрішню готовність особистості до реалізації певних стереотипів поведінки. Саме погляд на агресію в ракурсі результату засвоєння конфліктно-негативістської субкультури дає підстави для пошуку шляхів запобігання та корекції агресивної поведінки.
2. Проблема мотивації насильницького злочину може розглядатися в трьох основних площинах: кримінально-правовій, процесуальній і юридико-психологічній. При цьому слід зважати, що агресивна поведінка викликається системою зовнішніх і внутрішніх чинників та реалізується завдяки формуванню відповідного мотиву (мотивації), який спричиняється конфліктною та фруструючою ситуаціями. Розглядаючи мотивацію як комплексне утворення, ми пропонуємо виділяти категорії злочинців, поведінка яких детермінована: психологічним статусом особистості; блокуванням можливості самоствердження й самореалізації особистості; впливом травматичного досвіду дитинства; патологічними (у межах осудності) особливостями особистості. Такий підхід дає можливість розглядати як суб’єктивно-особистісний (статичний), так і предметно-ситуативний (ди-намічний) аспекти агресивної поведінки.
3. Станом на кінець 2011 р. злочини проти життя і здоров’я достатньою мірою представлені в загальній структурі злочинності держави, хоча їх питома вага зменшилась і складала 3,3%. Кількість насильницьких злочинів досліджуваної нами категорії за останні 5 років також зменшилася (16.553 проти 20.410), їх динаміка є стабільно від’ємною та загалом становить -18,5%. При цьому динаміка структурних складових цієї групи злочинів значно різниться, що дозволяє з ймовірністю стверджувати про наявність впливу суб’єктивного чинника на офіційні статистичні дані. Так, кількість вчинених умисних вбивств скоротилася майже на чверть (3184 та 2439), а їх питома вага в структурі злочинності зменшилася до 0,4%; натомість, кількість умисних тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, зросла на 28,1% (1372 та 1758), причому їх кількість в 2008 р. та 2011 р. зменшувалася (-10,7% та -11,2%), приріст зафіксований в 2009 р. (+28,8%) та 2010 р. (+24,5%). Динаміка інших злочинів є від’ємною: умисних тяжких тілесних ушкоджень – на 46,5% (6010 та 3217), тілесних ушкоджень середньої тяжкості – на 6,8% (9799 та 9127), побої та мордування – на 73,3% (45 та 12).
4. В більшості випадків особи, які вчиняють насильницькі злочини, діють у складі групи (6.691 злочинів у вказаному періоді). Зареєстровано загалом 24.101 злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння, проте варто зазначити, що статистика тут свідчить про певний позитивний момент: спостерігаємо поступове зменшення загальної кількості таких кримінальних деліктів з 6.125 в 2008 р. до 5.789 в 2011 р. Значна кількість злочинів (11.731 або 34,7 %) вчинено особами, які вже притягалися до кримінальної відповідальності. Що ж до насильницьких злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, то їх кількість та частка незначна – 4.202, однією з причин чого може бути складність або й неможливість встановлення всіх співучасників чи знаходження документальне підтвердження критеріїв організованості.
5. Злочинна поведінка спонукається не якимось одним мотивом, тому залежно від особливостей особи й ситуації у її свідомості відображається не провідний, а найбільш особистісно прийнятний чи зрозумілий. Отже, однозначне визначення мотиву (користь, помста, ревнощі) в процесі досудового розслідування завжди є спрощенням справжньої природи злочинного діяння. Що ж до встановлення мотиву злочину в обвинувальному вироку суду, то на даному етапі це є лише формальністю, що не дає повної ка-ртини та пояснення всіх суб’єктивних механізмів поведінки підсудного, унеможливлює вивчення його поведінки в ретроспективі та розрізі об’єктивних обставин скоєння злочину, відповідно – не несе доказового навантаження при встановленні вини.
6. Насильницькі та корисливі злочинці по різному ставляться до вчиненого злочину. Так, в момент безпосереднього здійснення кримінального діяння вони переживали такі почуття, як: байдужість, страх, ненависть, ревнощі, образа, злість. Однак з плином часу тенденція прояву цих почуттів зменшується, а почуття провини зростає, особливо в осіб, які вчинили насильницькі злочини. Окрім того, корисливі та насильницькі злочинці по-різному ставляться до вини в кримінальному сенсі: на відміну від корисливих злочинців, які в більшості її визнають, злочинці-насильники визнають її частково або не визнають зовсім.
7. Особам, засудженим за вчинення насильницьких злочинів, притаманний специфічний симптомокомплекс властивостей: високий рівень фізичної агресії і негативізму (за опитувальником Басса-Дарки); ігнорування існуючих соціальних норм, прямолінійність, інтроверсія та неврівноваженість (за опитувальником Кеттелла); низький рівень соціальної адаптації (за методикою Розенцвейга). Їх наявність визначає загальну агресивність особистості, що стає детермінантою насильницької злочинної поведінки.
8. Основними заходами загальної профілактики насильницьких злочинних проявів є посилення роботи з неповнолітніми та молоддю із груп ризику; створення ефективної системи правового навчання і виховання; організація профілактики насильства в сім’ї та надання допомоги постраждалим від насильства; активізація системи соціального супроводу. В системі спеціальних засобів попередження насильницьких злочинів варто зосередити увагу на наступних: застосування кримінально-правових норм так званої “подвійної превенції”, боротьба з “фоновими” криміногенними явищами, своєчасний моніторинг та реагування на адміністративні правопорушення, що вчинюються на ґрунті сімейних та інших побутових конфліктів.
9. В напрямку вдосконалення нормативно-правової бази профілактики насильницької злочинності та практики застосування кримінально-правового законодавства, варто підсумувати доцільність перегляду та доповнення таких положень:
- оскільки доказуванню та встановленню в ретроспективі підлягає саме вина, як усвідомлення суб’єктом по-перше сутності, по-друге ступеню і по-третє наслідків власних дій на момент їх вчинення. Вважаємо необхідним переглянути та внести зміни до ст. 91 проекту КПК України (від 13.04.2012), а саме, викласти ст. 91 в наступній редакції: „1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 2) вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
- також варто переглянути та доповнити існуючий перелік обтяжуючих обставин за наявності певних криміногенних деформацій. І доповнити ст. 20 ч.2 КК України умовою присудження заходів примусового медичного впливу при виявленні патапсихологічних детермінант особистісної агресивності підсудного.
- щодо етапу призначення покарання, доцільно визначати індекс жорстокості покарання за вчинений злочин за наявності проявів агресії на тлі патохарактерологічних детермінант іманентної обвинуваченому агресивності.
10. Психокорекційна робота з особами, схильними до кримінальної агресії, повинна бути направлена, насамперед, на підвищення особистої відповідальності за події власного життя та на оволодіння власною імпульсивною поведінкою. Слід також звертати увагу на формування адекватної моделі самореалізації в суспільстві і самоствердженні в міжособистих відносинах, корегування соціальних установок даної категорії засуджених. Враховуючи одержані в емпіричному дослідженні результати, важливим є підвищення рівня соціальної адаптації та корекційний вплив на специфічні психологічні риси (ігнорування соціальних норм, прямолінійність, інтроверсія, неврівноваженість, негативізм), що можливо за рахунок поєднання методів та технік раціональної і сугестивної психотерапії.
11. Найбільш ефективною формою психокорекції є групова робота, зокрема, соціально-психологічний тренінг. У ході такого тренінгу використо-вується низка методів, серед яких: групова дискусія (біографічна, міжособистісна, тематична), метод аналізу конкретних ситуацій, рольова гра, психодрама (соціодрама), вправи на розвиток рефлексії власних дій, усвідомлення та відпрацювання почуття провини, вироблення прийомів самоконтролю. Зазначене належить до поведінкового методологічного підходу та полягає у виробленні нових психологічно адекватних вмінь і навичок соціальної поведінки. Перспективним слід вважати також когнітивно-поведінкове реконструювання, тобто навчання раціональній інтерпретації автобіографічних життєвих подій та, на основі цього, адаптованій поведінці, і психодраматичний підхід, який дозволяє аналізувати почуття засудженого та діяти на смислову сферу в напрямі зміни емоційного сприйняття ситуацій.
Перспективними напрямами подальшого опрацювання проблематики дослідження вважаємо: встановлення критеріїв взаємодії і розмежування компетенції юридичної та психологічної наук при визначенні обов’язкових ознак суб’єкта кримінальної відповідальності у випадку вчинення насильницьких злочинів; формування психологічних засад індивідуалізації відповідальності й покарання осіб, які вчинили насильницькі злочини; розробку психолого-юридичних рекомендацій щодо профілактичного впливу на осіб, схильних до антисуспільної насильницької поведінки, що не містить ознак злочину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамян В.Ц. Психологічне забезпечення діяльності працівників міліції під час проведення масових спортивних заходів / В.Ц. Абрамян, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко. – Чернівці, 2010. – 64 с.
2. Адлер А. Наука жить / А. Адлер.; пер. с нем. А. Юдина. – К.: Port-Royal, 1997. – 288c.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей / А. Адлер. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 214 с.
4. Адлер А. Практика та теорія індивідуальної психології / А. Адлер. – М., 1995. – 270 с.
5. Александров Д.О. Юридична психологія. Словник : навч. посібник / Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Т.Б. Кодлубовська, О.М. Корнєв, за заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєв. – Київський національний ун-т внутрішніх справ. - Вид. 2-ге, уточнене та доп. - К.: КНТ, 2008. – 224 с.
6. Александров Д.О. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями: навч. посіб. / Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, О.М. Корнєв, М.В. Костицький, О.І. Кудерміна, О.Є. Мойсєєва, Г.О. Юхновець, заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Київський національний ун-т внутрішніх справ. – Вид. 3-є, доопрац. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 152 c.
7. Андреева Г.С. Социальная психология. / Г.С. Андреева. – М.: Прогресс, 2001. – 430 с.
8. Андреева Г.С. Социальная психология. / Г.С. Андреева. – [5-е изд.]. – М.: Аспект.Прес, 2004. – 365 с.
9. Андросюк В.Г. Юридична психологія / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєв. – К.: КНТ, 2007. – 360 с.
10. Андросюк В.Г. Адаптація випускників вищих навчальних закладів МВС України до службової діяльності: психолого-редагогічні рекомендації / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, І.Г. Кириченко, Я.Ю. Кондратьєв, Г.О. Юхновець. – К.: НАВС, 2001. – 46 с.
11. Андросюк В.Г. Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань: Використання психологічних знань у протидії організованій злочинності: Наук.-практ. посіб. / В.Г. Андросюк, Б.І. Бараненко,В.Д. Гавловський, П.Т. Гега, М.В. Гуцалюк, Я.Ю. Кондратьєв . – Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 436 с.
12. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анохін. – М.: Медицина, 1975. – 477 с.
13. Антонян Ю.М. Криминальная патопсихологія / Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан. – М.: Наука, 1991. – 248 с.
14. Архіпов В. І. Попередження насильства та дотримання прав людини в діяльності особового складу міліції : Навчально – методичний посібник з проведення тренінгів і семінарів / В. І. Архіпов. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 64 с.
15. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г. Асмолов. – М., 1984. – 105 с.
16. Бек А. Когнитивная психотерапия расстройств личности: практикум по психотерапии / Бек А., Фримен А. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.
17. Белозерова Л.И. Основы теории и методики воспитательной работы школы с трудными детьми / Л.И. Белозерова. – Киров, 1992. – 243 с.
18. Берковіц Л. Агрессия. Причины, последствия и контроль / Л. Берковіц. – СПб.: Нева, 2001. – 512 с.
19. Берн Е. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений / Е. Берн. – Екатеринбург: ЛИТУР, 2002. – 576 с.
20. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб: Питер, 2001. – 560 с.
21. Бехтерев В.М. К обоснованию генетической рефлексологии / Бехтерев В.М., Щелованов Н.М. –[2-е изд.]. – Москва: Институт практической психологии, 1996. – 304 с.
22. Баев А.А. Биологический энциклопедический словар / А.А. Баев, Г.Г. Винберг, Г.А. Заварзин. – М.: Сов. энциклопедия, 1986. – 831 с.
23. Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи їх корекції: автореф. дис. На здобуття наук. ступ. канд. психол. наук: спец. 19.00.07 / О.Б. Бовть. –К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2001. – 18 с.
24. Бойцов А.И. Понятие насильственного преступления / А.И. Бойцов // Криминологические и уголовно-правовые проблемы борьбы с насильственной преступностью. –Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 196 с.
25. Варій М.Й. Загальна психологія / М.Й. Варій. - Навч. посібник для студ. психол. і педагог. спеціальностей.– Львів: „Край”, 2005.– 752 с.
26. Васильев В.Л. Юридическая психологія / В.Л. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
27. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / В.К. Вилюнас. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1976. – 143 с.
28. Войтко В.И. Психологический словарь / В.И. Войтко. – К.: „Выща школа”. – 1982.– 214 с.
29. Волков Б.С. Психология юности и молодости / Б.С. Волков. – М.: Трикста, 2006. – 256 с.
30. Выготский Л.С. Развитие высших психических функцій / Л.С. Выготский. – М.: Изд-во „Смыслˮ, 2005. – 136 с.
31. Гамезо.В. Возрастная и педагогическая психология / В.Гамезо. – М., 2004. – 512 c.
32. Ганзен В.А. Системные описания в психологи / В.А. Ганзен. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 176 с.
33. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления / Л.Д. Гаухман. – М.: Юрид. лит., 1974. – 177 с.
34. Гаухман Л.Д. Проблемы УК РФ: бланкетность, декларативность, казуистичность / Л.Д. Гаухман // Уголовное право в XXI веке: материалы Междунар. науч. конфер. на юрид. факультете МГУ им. М.В. Ломоносова, 31 мая – 1 июня 2001 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – C. 68-71.
35. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи / В.В. Голіна. – Навчальний посібник. – Х.: НЮАУ, 1997. – 52 с.
36. Голоднюк М.Н. Попередження злочинності. / М.Н. Голоднюк, В.І. Зубкова. – М., 1990. – 218 с.
37. Горбач Н. Я. Філософія / Н.Я. Горбач. – Л.: „Логосˮ, 1995. – 224 с.
38. Горностай П. Психологические теории и концепции личности : краткий справочник / П. Горностай. –К.:„Рута”. – 2001. – [Електронний ресурс] Библиотека Фонда содействия развитию психической культуры (Киев): Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/psiteol/txt40.htm.
39. Гроф С. Путешествие в поисках себя (приключения самопознания) / С. Гроф. – М.: Издательство Трансперсонального института, 1994. – 276 с.
40. Гумін О.М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи: монографія / О.М. Гумін. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 360 с.
41. Давидова О.В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх ресоціалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. психол. наук: спец. 19.00.06 / О.В. Давидова : автореферат дис. канд. псих. наук. – К., 2002. – 26 с.
42. Дадун Р. Фрейд / Дадун Р.: пер. с фр. Д. Т. Федорова. – М.: Изд. АО „Х.Г.С.ˮ, 1994. – 512 с.
43. Данилюк А.Л. Проблема агресії у філософії життя Ніцше, Лоренца і Фрейда / А.Л. Данилюк // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2004. – № 43. – С. 28-34.
44. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И.Н. Даньшин. – М.: Юр.лит., 1973. – 596 c.
45. Дементий Л.И. Фрустрация: Понятие и диагностика / Л.И. Дементий. –Омск: Изд-во ОмГУ, 2004. – 68 с.
46. Джон Б. Уотсон. Психология с точки зрения бихевиориста / Джон Б. Уотсон.: под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 342 c.
47. Дмитриев А.В. Насилие: социо-политический анализ / А.В. Дмитриев, И.Ю. Залысин. – М.: РОССПЭН, 2000. – 328 с.
48. Долинська Л.В. Загальна психологія / Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук, О.В. Скрипченко. – К.: Либідь, 2005. – 463 с.
49. Дроздов О. Спроба адаптації системного підходу до агресіологічних досліджень [Електронний ресурс] / О. Дроздов // Соціальна психологія. – 2008. – № 4. – С. 29–37. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sops/2008_4/PDF/Drozdov.pdf
50. Дроздов О.Ю. Стан агресіологічних досліджень в сучасній американській психологічній науці. / О. Дроздов // [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=64&c=1450.
51. Дроздов О.Ю. Агресіологія як міждисциплінарна галузь наукових досліджень / О. Дроздов // Соціальна психологія. – 2006. – № 1. – С. 56-59.
52. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді / О.Ю. Дроздов : автореф. дис. канд. психол. наук: спец.: 19.00.05 / О.Ю. Дроздов. – К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2003. – 20 с.
53. Дроздов О.Ю. Проблеми агресивної поведінки особистості / О.Ю. Дроздов, М.А. Скок. – Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2000. – 156 с.
54. Дронова О.С. Схильність до ризику як чинник агресивної поведінки неповнолітніх / О.С. Дронова. – К., 2012. – 350 с.
55. Дубенко М.В. Фактори агресивної поведінки у ситуації міжособистісного конфлікту в період ранньої юності / М.В. Дубенко [Електронний ресурс] // Науковий блог НАУ „Острозька академіяˮ. – Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=785.
56. Еникеева Д.Д. Основи популярної психіатрії / Д.Д. Еникеева. – К., 1997. – 476 с.
57. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика / А.П. Закалюк. – К.: Вид. Дім „Ін Юреˮ, 2007. – 424 с.
58. Запухляк О.З. Вплив акцентуацій характеру особистості на агресивність у підлітковому віці / О.З. Запухляк. – Хмельницький, 2006. – 248 с.
59. Зведена офіційна звітність: Звіт про результати роботи підрозділів органів внутрішніх справ МВС: Відомча звітність форма: 1-АВ (451).
60. Зелинский А.Ф. Криминальная психология : Науч-практ. изд. / А.Ф.Зелинский. – К.: Юринком Интер, 1999. – 237 с.
61. Зелинский А.Ф. Криминология : учебное пособие / А.Ф. Зелинский. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
62. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф.Зимбардо; пер. с англ. Н.Мальгина, А.Федоров. – СПб.: Питер, 2000. – 444c.
63. Ильин Е.П. Мотивы и мотивация / Е.П. Ильин. – СПб.: Издательство „Питерˮ, 2003. – 512 c.
64. Казміренко В.П. Активізація когнітивних процесів у спілкуванні: метод. посіб. / В.П. Казміренко, З.Ф. Сіверс, В.М. Духневич, О.Ю. Осадько, Т.С. Кудріна, за ред. д-ра психол. наук, проф. В.П. Казміренка. – Нац. акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології. – К.: Міленіум, 2011. – 267 с.
65. Казміренко Л.І. Психологічна підготовка до спілкування у процесі судового розгляду кримінальної справи (з використанням технічних засобів) / Л.І. Казміренко // Психологія в системі сучасної кримінології та судової діяльності: матеріали науково-практичного семінару. – Івано-Франківськ, 2001. − С. 165-169.
66. Казміренко Л.І. Кримінальний кодекс України: психологічний аналіз кримінально-правових понять: [монографія] / Л.І. Казміренко, О.Л. Мартенко. – К.: КНТ, 2008. – 183 c.
67. Канунник А.И. Наказание в виде лишения свободы и его роль в борьбе с преступностьююю в России / А.И. Канунник. – Пенза: ТИП „Рузаевский печатникˮ, 2005. – 306 с.
68. Карнеги Д. Как завоёвывать друзей и оказывать влияние на людей / Д.Карнеги. – Москва, Издательство „Книгаˮ. – 1989. – 126 с.
69. Киричук О.В. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – [3–тє вид.]. – К.: Либідь, 1997. – 632 с.
70. Кіме М. Генероване суспільство / М. Кіме. – К.: Сфера, 2003. – 314 c.
71. Ковалев П.А. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения: автореф. дис. канд. cоц. наук: 19.00.07 / П.А. Ковалев / – СПб., 1996. – 18 с.
72. Коваленко О.И. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности / О.И. Коваленко, В.П. Филонов. – Донецк. – 1995. – 591с.
73. Кон И.С. Психология ранней юности / И.С. Кон. – М.: „Образованиеˮ, 1989. – 254 с.
74. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – [2-ге вид.]. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
75. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [2-е вид.]. – X.: Право, 2004. – 435 с.
76. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии / Б. Крэйхи: [Електронний ресурс]: Режим доступу:
http://www.piter.com/attachment.php?barcode=978594723198&at=exc&n=0.
77. Кудрявцев В.Н. Кримінологія / В.Н. Кудрявцев. – Підручник. – М., 1997. – 512 c.
78. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1982. – 287 c.
79. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. О структуре индивидуального преступного поведения / В.Н. Кудрявцев. – М.: Юридическая литература, 1968. – 175 с.
80. Кудрявцев В.Н. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка) / В.Н. Кудрявцев, Н.И. Ратинова. – М.: Изд-во Моск. у-та, 2000. – 390 с.
81. Курбатова Т.Н. Структурный аналіз агрессии / Т.Н. Курбатова // Б. Г. Ананьев и ленинградская школа развития современной психологии. – СПб, 1995. – C. 27-28.
82. Латіна Ю.В. Теорії агресивності в соціології / Ю.В. Латіна. – К.: Либідь. – 78 c.
83. Левин К. Разрешение социальных конфликтов / К.Левин: пер. с англ. И.Ю. Авидон. – СПб.: Речь, 2000. – 408 c.
84. Леонгард К. Акцентуированные личности / К.Леонгард. – К., 1989.– 374 с.
85. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М., 1975. – 304 c.
86. Литвак О.М. Про кримінальну агресію та її витоки / О.М. Литвак // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 34-39.
87. Ломов Б.Ф. Про системний підхід в психології / Б.Ф. Ломов // Вопросы психологи. – 1975. – № 2. – С. 29-31.
88. Лоренц К. Агрессия (так называемое „злоˮ) / К. Лоренц.; пер. с нем. Г.Ф. Швейника. – М.: Издательская группа „Прогресс Универсˮ,1994. – 272 с.
89. Лысков Б.Д. Изучаем поведение: от понимания к активной корекции / Б.Д. Лысков // Петербургская школа психологии: прошлое, настоящее, будуще / Под ред. Л. А. Цветковой, А. А. Крылова.– СПб.: Изд–во СПбГУ, 2007. – 536 c.
90. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб.: Питер, 2003. – 688 c.
91. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания. / А.С. Макаренко. – М.: АПН СССР, 1986. – 398 с.
92. Макаренко Ю.А. Вознаграждение, как стимуляция „центра удовольствияˮ и обучение животных по Нилу Миллеру / Ю.А. Макаренко // Мудрость чувства. – М.: Советская Россия, 1970. – 174 c.
93. Маслоу А. Мотивація і особистість / А.Маслоу. – СПб., 2006 р. – 352 с.
94. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А.Маслоу. – М.: Смысл,1999. – 425 c.
95. Менингер К. Война с самим собой / К.Менингер. – М.: „Экспо-Пресс”, 2000. – 480 с.
96. Меннингер К. Человек против самого себя. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://aleks.in.ua/Library/Karl%20Menninger/Man%20Against%20Himself.html.
97. Мерлин В.С. Принципы психологической характеристики типов личности / В.С. Мерлин // Теоретические проблеми психологии личности. – М., 1974. – 576 c.
98. Мойсеєва О.Є. Мотивація агресивної та делінквентної поведінки [Електронний ресурс] / О.Є. Мойсеєва. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1016/94.
99. Морено Я.Л. Социометрия : Экспериментальный метод и наука об обществе / Я. Л. Морено. – М.: Академический проект, 2001. – 384 с.
100. Морозов О.М. Історія психології / О.М. Морозов. – М., Академический Проект, 2003. – 549 с.
101. Москаленко В.В. Соціальна психологія / В.В. Москаленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.
102. Назаров О.А. Гендерні особливості смислової сфери осіб, що вчинили насильницький злочин: автореферат дис. канд. псих. наук.: спец.: 19.00.06 / О.А. Назаров. – Х., 2007. – 27 с.
103. Немов Р.С. Загальні основи психології / Р.С. Немов. – М.: „Владосˮ, 2003. – 688 с.
104. Норвуд Р. Как принимать удары судьбы; пер. с англ. Р. Норвуд.– М.: „МИРТ”, 1995. – 384 с.
105. Матеріали кримінальних справ архіву Івано-Франківського міського суду м. Івано-Франківськ, 2008-2010 рр.
106. Офіційна статистична звітність „Форма № 1 (місячна), затверджена Наказом МВС України від 27.07. 2010р. № 332 за погодженням з Держкомстатомˮ.
107. Павлов И.П. Полное собрание сочинений в 6-ти томах / И.П. Павлов. – М.: Изд. Академии наук СССР, 1952. – Т. 1. – 680 c.
108. Петровская Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта / Л.А. Петровская. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. – 367 с.
109. Питлюк-Смеречинська О.Д. Особливості ціннісної сфери злочинців в умовах пенітенціарного впливу / О.Д. Питлюк-Смеречинська // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2003. – Т. 5.– Ч. 7. – 360 с.
110. Підласий І.П. Корекція девіантної поведінки молоді: Експериментальні матеріали / І.П. Підласий, О.В. Шарапова. – Черкаси: ЧДГУ, 2002. – 44 с.
111. Пілаш Д. Чи можливий світ без війни? Питання про витоки людської агресивності / Д. Пілаш // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: www.cirs.kiev.ua/edu/images/stories/pilash_mir%20bez%20voyny.doc.
112. Поликарпов В.А. Принцип детерминизма С.Л. Рубинштейна и психотерапія сотрудничества / В.А. Поликарпов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http: // www.chronos.msu.ru/RREPORTS/polikarpov_rubinstein.html.
113. Посохов Р.А. Психологический словарь / Р.А. Посохов, В.В. Давыдов, А.В.Запорожец, Б.Ф.Ломов. – М.: Педагогика, 1983. – 567 c.
114. Ратинов А. Р. К ядру личности преступника / А.Р. Ратинов // Актуальные проблемы уголовного права и криминологии. – М., 1981. – C. 67-86.
115. Реан А. А. Психология человека от рождения до смерти / А.А. Реан // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http: vashpsixolog.ru/pedagogically-difficult-children/53-aggressive-children/51-aggression-in-adolescence.
116. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А.А. Реан // Психологический журнал. – 1996. – № 5. – С. 47-49.
117. Реан А.А. Социальная педагогическая психология / А.А. Реан, Я.Л. Коломинский. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.
118. Реан А.А. Гендерные различия структуры агрессивности у подростков / А.А. Реан, Н.Б. Трофимова // Актуальные проблемы деятельности практических психологов. – Минск, 1999. – № 3. – С. 35-34.
119. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. Т. 1 / А. Ребер. – М.: Вече, 2001. – 592 с.
120. Рогачевський Л.А. Эмоции и преступления / Л.А. Рогачевский. – Л.: Знание, 1984. – 289 с.
121. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс. – М.: Прогресс, 1994. – 478 с.
122. Роджерс К. Гуманистическая, трансперсональная и экзистенциальная психология / К.Роджерс, А.Маслоу, Р.Мэй,Р. Фрейджер. – СПб.: Прайм-Еврознак. – 2007. – 221 с.
123. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологи / С.Л. Рубинштейн. М.: Педагогика, 1973. – 543 c.
124. Сандомирский М.Е. Психическая адаптация в условиях пенитенциарного стресса и личностно-типологические особенности осуждённых / М.Е. Сандомирский. – Уфа: „Здравоохранение Башкортостанаˮ, 2001. – 88 с.
125. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его корекции. – М.: Московский психолого-социальный інститут, 1998. – 96 с.
126. Скіннер Б.Ф. О бихевиоризме / Б. Ф. Скіннер. – СПб.: Питер, 2004. – 236 с.
127. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления / С.А. Тарарухин. – К.: Вища школа, 1977. – 152 с.
128. Теміковський І.А. Теорія та практика психологічної допомоги: навч. посіб / І.А. Теміковський, В.І. Пасічник, І.І. Ліпатов, Л.Ф. Шестопалова, І.І. Приходько. – Х.: Акад. ВВ МВС України, 2010. – 354 с.
129. Торндайк Э. Бихевиоризм. Принципы обучения, основанные на психологии. Психология как наука о поведении / Э.Торндайк, Дж.Уотсон. – М.: АСТ-ЛТД, 1998. – 704 с.
130. Тополов Є.В. Професійна агресивність особистості. Монографія / Є.В. Тополов – К.: Видавничий дім „Словоˮ, 2011. – 400 с.
131. Трофімов Ю.Л. Психологія / Ю.Л. Трофімов, М.І. Алексєєва, Т.С. Кириленко, О.Б. Федоришин. – К.: Либідь, 2005. – 560 с.
132. Тужеляк Н.М. Агресивність як детермінанта насильницької злочинної поведінки / Н.М. Тужеляк // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави: збірник наукових праць. − Черкаси, 2010. − С. 317-320.
133. Тужеляк Н.М. Психологічні аспекти формування та мотивації агресивної злочинної поведінки / Н.М. Тужеляк // Правова держава. – 2011. − №13. – С. 180-186.
134. Тужеляк Н.М. Співвідношення психологічних та правових аспектів агресивних насильницьких злочинів / Н.М. Тужеляк // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. − 2011. − № 4. – С. 187-191.
135. Тужеляк Н.М. Наукові дослідження юридико-психологічної природи явища агресії / Н.М. Тужеляк // Юридичний вісник Причорномор’я: збірник наукових праць з проблем сучасного права Херсонського юридичного інституту Харківського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 3. – Ч. 2. − С. 256-268.
136. Тужеляк Н.М. Проблема агресії як соціального феномену в юридико-психологічному дискурсі / Л.І. Казміренко, Н.М. Тужеляк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2011. – Вип. 4. – С. 444-453.
137. Тужеляк Н.М. Проблема агресії як соціального феномену в юридико-психологічному дискурсі / Н.М. Тужеляк // Держава і право: проблеми становлення та стратегії розвитку: збірник матеріалів конференції. − Суми: Університетська книга, 2011. − С. 507-509.
138. Тужеляк Н.М. Юридичні та психологічні аспекти попередження агресивних хуліганських проявів під час проведення “Євро-2012” / М.Б. Бучко, І.В. Басиста, Н.М. Тужеляк // Охорона громадського порядку під час проведення чемпіонату з футболу “Євро-2012”: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. − Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. − С. 170-174.
139. Тужеляк Н.М. Особливості взаємозв’язку агресивності в контексті насильницької злочинної поведінки / Н.М. Тужеляк // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнародної наукової конференції. – Хмельницький: вид-во Хмельницького університету управління і права, 2011. – Ч. 4. – С. 156-157.
140. Тужеляк Н.М. Наукові дослідження юридико-психологічної природи агресії як основа нових напрямків психопрофілактики / Н.М. Тужеляк // Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти: матеріали науково-практичної конференції. – Х: ХНУВС, 2011. – С. 202-207.
141. Тужеляк Н.М. Соціальні особливості протидії агресивним хуліганським проявам під час проведення Євро-2012 Н.М. / Тужеляк // Вісник кримінологічної асоціації України: матеріали науково-практичної конференції. – Х.: ХНУВС, 2011. – С. 89-92.
142. Тужеляк Н.М. Особливості ефективної протидії та профілактики агресивних хуліганських проявів під час проведення Євро-2012 / Н.М. Тужеляк // Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки: тези наукової конференції. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. – С. 323-327.
143. Тужеляк Н.М. Особливості взаємозв’язку агресивності та насильства в контексті розкриття злочинів проти життя та здоров’я особи підрозділами кримінальної міліції / Н.М. Тужеляк // Актуальні проблеми діяльності кримінальної міліції та підготовки фахівців для її підрозділів: матеріали науково-практичної конференції. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. С. 331-333.
144. Уилсон М. Различные емоции и чувства / Уилсон М. // Психология емоцій. – М., 1984. – 288 c.
145. Фельдштейн Д.И. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности / Д.И. Фельдштейн. – М.: 1994. – 320 с.
146. Форверг М. Характеристика социально-психологического тренинга поведения / М.Фолверг, Т.Альберг // Психол. журнал. – 1984. – Т. 5. – № 4. – С. 56-58.
147. Фрейд З. Основні категорії психоаналізу / З. Фрейд // Всесвіт. – 1991. – № 5. – С. 45-49.
148. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности / З. Фрейд. – Тбилиси, 1991. – Т. 2. – 334 с.
149. Фрейд З. Психология бессознательного / З.Фрейд. – М.: Просвещение, 1990. – 448 с.
150. Фрейд З. Я и оно / З. Фрейд. – М.: МПО „Меттем”, 1990. – 56с.
151. Фромм Э. Собраные труды / Э. Фромм. – М. : Республика, 1994. – 342 с.
152. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм.; пер. с англ. Э. М. Телятникова, Т. В. Панфилова. – М.: Издательство „АСТˮ, 2004. – 635 с.
153. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм. – М., 1994. – 447 с.
154. Фромм Э. Революция надежды. Избавление от иллюзий / Э. Фромм. – М.: Издательство „Айрис-пресс”, 2005. – 352 c.
155. Фурманов И.А. Детская агрессивность : психодиагностика и коррекция / И.А. Фурманов. – Минск, 1996. – 192 с.
156. Цап Н.М. Агресивність дитини : за і проти / Н.М. Цап // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 6. – С. 23-25.
157. Эдвард Осборн Уилсон. Агрессия / Эдвард Осборн Уилсон.; пер.с англ. Н. Максимова. – М.: Аист, 2006. – 123 с.
158. Эллис А. Психотренинг по методу Альберта Эллиса / А. Эллис – СПб.: Питер Ком, 1999. – 288 с.
159. Югай Г.А. Общая теория жизни / Г. А. Югай. – М.: Мысль. – 1985. – 256 с.
160. Юревич А.В. Психология и методологии / А.В. Юревич. – М.: Институт психологии РАН, 2005. – 312 с.
161. Хорни К. Невротическая личность нашого времени [Електронний ресурс] / Хорни К. – М.: „Прогресс-Универсˮ. – Режим доступу: http://psylib.org.ua/books/hornk02/index.htm.
162. Щербина Ю.В. Психология вербальной агрессии / Ю.В. Щербина. – [2-е изд.]. – М.: Издательство ЛКИ, 2008. – 480 с.
163. V. Gordon Childe, The Prehistory of European Society. (Second edition, reprinted, with a new foreword by Stephen Shennan, Nottingham, UK: Spokesman Books, 2009. – 184 pp.
164. Ассоциация трансперсональной психологии и психотерапии // http://www.atpp.ru. – 2012. – 20 листоп.
165. Аутизм: Поняття, характеристика //
http://uk.wikipedia.org/wiki/Аутизм. – 2012. – 12 червня.
166. Офіційний сайт Верховної Ради України // http://zakon.rada.gov.ua. – 2012. – 13 жовт.
167. Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України // http://mia.if.net.ua. – 2012. – 12 трав.
168. Юнеско // http://unesco.org.ua/ua/about/activity. – 2012. – 15 квіт.