ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИПРАВНИХ ДІЯНЬ, СКОЄНИХ У СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ : ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИВОПРАВНЫХ ДЕЯНИЙ, СОВЕРШЕННЫХ В СОСТОЯНИИ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ВОЛНЕНИЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШУЛЯР ВІТАЛІЙ ОРЕСТОВИЧ

УДК 343.225.5

ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИПРАВНИХ ДІЯНЬ, СКОЄНИХ У СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

19.00.06 – юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Кощинець Віктор Васильович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СТАН СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВПЛИВАЄ НА ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ ВИНИ 12
1.1. Поняття та зміст стану сильного душевного хвилювання в законодавстві країн світу та України 13
1.2. Психологічна характеристика суб’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину, вчиненого в гіперафективному психічному стані 46
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. СТАН СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 79
2.1. Стресогенні чинники ситуації вчинення злочину під впливом гіперафективного психічного стану 80
2.2. Психологічний зміст і психодіагностичні показники визначення гіперафективного психічного стану 100
Висновки до розділу 2 119
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, СПРИЧИНЕНИХ ГІПЕРАФЕКТИВНИМ ПСИХІЧНИМ СТАНОМ 122
3.1. Напрями вдосконалення судової практики врахування гіперафективного психічного стану при призначенні покарання 123
3.2. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні та судовому розгляді злочинів, вчинених під впливом гіперафективного психічного стану 153
Висновки до розділу 3 179
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 207

ВСТУП

Актуальність теми. Чинним кримінальним законодавством України, як і кримінальним законодавством більшості країн світу, передбачається, що будь-яка особа підлягає кримінальному покаранню за шкоду, завдану її діянням (дією чи бездіяльністю) лише за умови, що вона усвідомлювала його соціальний зміст і значимість та могла контролювати свою поведінку. Оскільки вольова регуляція поведінки завжди здійснюється під впливом перебігу емоційних процесів, саме вони можуть стати підґрунтям протиправної поведінки. Очевидно, що при призначенні покарання врахування емоційного стану особи, зокрема, стану сильного душевного хвилювання, є необхідним.
Юридичною наукою емоційні стани в момент вчинення злочину не досліджуються. Винятком є фізіологічний афект, який вважається психологічним корелятом стану сильного душевного хвилювання та суттєво обмежує здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та контролювати власну поведінку.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, лише з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року в Україні було розглянуто 392 кримінальні справи, в яких йшлося про ймовірність перебування обвинуваченого на момент вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання. Ця кількість афектованих кримінальних деліктів не може вважатися остаточною, адже не виключено, що емоційний стан особи впродовж досудового розслідування та судового розгляду не було оцінено належним чином.
Отже, для підвищення ефективності досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ слідчим та суддям необхідно враховувати емоційний стан винного в момент вчинення злочину. Це зумовлює необхідність комплексного дослідження емоційної складової поведінки людини в юридично релевантних ситуаціях. Таке вивчення належить до предметного поля юридичної психології, методологічний апарат якої дозволяє встановити сутність різноманітних юридико-психологічних феноменів, у тому числі й фізіологічного афекту, з’ясувати, наскільки він вплинув на свідомість та діяльність особи, чинники, що його викликали, стадії перебігу та основні ознаки. Важливе значення для здійснення правосуддя має також диференціювання різновидів афекту, передусім у випадках, коли є сумніви щодо осудності особи.
До розгляду кримінально-правових аспектів стану сильного душевного хвилювання зверталися українські науковці (Ю.В. Баулін, О.М. Костенко, В.В. Кощинець, М.І. Мельник, В.І. Осадчий, М.І. Панов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій та ін.); афективні стани вивчали представники психологічної науки (Л.М. Балабанова, О.А. Будницька, В.Ф. Кондратьєв, І.О. Кудрявцев та ін.). Судово-експертній діагностиці фізіологічного афекту присвячено праці М.В. Костицького, В.Б. Первомайського, Ф.С. Сафуанова, О.Д. Сітковської та інших дослідників: юристів, психологів і психіатрів. Певні аспекти проблеми висвітлено в роботах юридичних психологів Д.О. Александрова, Л.І. Казміренко, І.М. Савки та ін. Проте монографічні роботи, присвячені стану сильного душевного хвилювання як психолого-правовому феномену, дотепер відсутні, що й визначає актуальність обраної для дисертаційної роботи теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян»» від 18 лютого 2002 року № 143; «Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України на 2008−2015 рр.», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 974; «Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р.», затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 pоку
№ 1209-р.; «Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010−2014 рр.», передбачених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347.
Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол від 29 вересня 2009 року № 16; протокол від 18 квітня 2012 року № 8; протокол від 28 травня 2013 року № 9) та включено до плану науково дослідницької роботи кафедри юридичної психології НАВС.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в наданні юридико-психологічної характеристики протиправних діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання; розробленні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності слідчо-судової практики у площині розслідування та судового розгляду діянь, в яких вбачаються ознаки сильного душевного хвилювання.
Відповідно до мети було поставлено такі задачі:
1) здійснити узагальнення щодо представленості й трактування стану сильного душевного хвилювання в законодавстві країн світу та України;
2) надати психологічну характеристику суб’єкта, а також суб’єктивної сторони складу злочину, вчиненого в гіперафективному психічному стані;
3) висвітлити стресогенні чинники ситуації вчинення злочину під впливом гіперафективного психічного стану;
4) визначити психологічний зміст і запропонувати психодіагностичні показники встановлення гіперафективного психічного стану;
5) надати огляд судової практики врахування гіперафективного психічного стану при призначенні покарання;
6) запропонувати рекомендації щодо використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні та судовому розгляді злочинів, учинених під впливом гіперафективного психічного стану.
Об’єкт дослідження − суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі скоєнням діянь під впливом стану сильного душевного хвилювання.
Предмет дослідження − юридико-психологічна характеристика діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання.
Методи дослідження. При підготовці дисертації використано такі методи:
теоретичні (системно-функціональний, порівняльно-правовий, формально-логічний) – для визначення критеріїв юридико-психологічного коментування п. 7 ч. 2 ст. 66 КК України, ст. 116, 123 КК України, співвіднесення їх юридичного та психологічного змісту; встановлення сутності діянь, пов’язаних із станом сильного душевного хвилювання (підрозділ 1.1); порівняння кримінально-правових норм щодо діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання, у вітчизняному та зарубіжному кримінальному законодавстві (підрозділ 1.1); визначення специфічних психологічних ознак, притаманних суб’єкту та суб’єктивній стороні складу злочину, вчиненого в гіперафективному психічному стані ризику (підрозділ 1.2); надання психолого-правової характеристики стресогенних чинників ситуації вчинення злочину під впливом гіперафективного психічного стану (підрозділ 2.1); узагальнення судової практики врахування гіперафективного психічного стану при призначенні покарання (підрозділ 3.1); встановлення особливостей використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні та судовому розгляді злочинів, вчинених під впливом гіперафективного психічного стану (підрозділ 3.2);
емпіричні (спостереження, тестування за допомогою опитувальників «Схильність до афективних станів», К. Леонгарда – Х. Шмішека, Р. Кеттелла) – для встановлення психологічного змісту та психодіагностичних показників гіперафективного психічного стану (підрозділ 2.2); вивчення матеріалів кримінальних справ – для визначення психолого-правових особливостей обвинуваченого, потерпілого та обставин вчинення злочину в гіперафективному психічному стані (підрозділ 3.1); анкетування слідчих та суддів – для виявлення ступеня їхньої готовності до використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні та судовому розгляді справ зазначеної категорії (підрозділ 3.2);
методи математичної статистики – для кількісної порівняльної оцінки і якісного аналізу результатів (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять результати аналізу 1425 судових рішень та вироків щодо справ, у яких містилася інформація про перебування винної особи в момент вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, вивчення матеріалів 207 кримінальних справ, провадження за якими здійснювалося та завершене згідно з ст. 116, 123 КК України (додаток А), опитування та психодіагностичного обстеження 93 засуджених за ст. 116, 123 КК України; анкетування 97 слідчих та 114 суддів (додаток Б).
Вірогідність та надійність одержаних результатів забезпечувалася адекватністю методологічного обґрунтування основних теоретичних положень, відповідністю використаного інструментарію меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізів; репрезентативністю вибірки досліджуваних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим юридико-психологічній характеристиці діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання. Зокрема:
вперше:
- аргументовано доцільність: заміни в нормах КК України та в науковому обігу поняття «сильне душевне хвилювання» на «гіперафективний психічний стан», а також внесення відповідних коректив до п. 7 ч. 2 ст. 66 КК України, ст. 36 та ст. 37 КК України; введення поняття «систематичного знущання» до диспозиції ст. 123 КК України; заміни поняття «вчинене діяння» на «скоєне» у всіх випадках, коли йдеться про гіперафективні психічні стани; заміни в назві ст. 116 КК України словосполучення «умисне вбивство» на «заподіяння смерті»;
- обґрунтовано необхідність проведення судово-психологічної експертизи у всіх випадках, коли афектоване протиправне діяння скоюється неповнолітніми, та доцільність настання кримінальної відповідальності за ст. 116 КК України з 16 років;
- визначено психологічну сутність провідного мотиву і мети поведінки особи, яка перебуває в гіперафективному психічному стані: мотивом виступає спонукання захистити правоохоронювані інтереси, на які вчиняє напад майбутній потерпілий, а цілями – убезпечення власного чи своїх близьких життя та здоров’я, відновлення охоронюваних кримінальним законом відносин через припинення посягання на них;
- охарактеризовано стресогенні чинники ситуації вчинення злочину в гіперафективному психічному стані: фізичні, конкретно-деліктні, психічні, соціально-психологічні. Вони можуть мати місце безпосередньо перед вчиненням злочину (передкримінальні), в процесі його вчинення (кримінальні) та впливати на особу після його завершення (пост-кримінальні);
- запропоновано розуміння механізму протиправної поведінки особи, яка перебуває в гіперафективному психічному стані, як імпульсивного діяння, що характеризується згорнутістю свідомих регулятивних компонентів поведінки, актуалізацією елементарних психологічних установок та мимовільних агресивно-захисних реакцій, спрямованих на «знищення афектора»;
- надано узагальнений психологічний портрет особи, схильної до афективного реагування;
удосконалено:
- розуміння історичних витоків поняття «стан сильного душевного хвилювання»;
- визначення сутності понять «емоційний стан», «афективний стан» та «афект», а також основних відмінностей афективного стану від афекту;
- уявлення про основні ознаки сильного душевного хвилювання (раптовість виникнення; наявність протиправної чи аморальної поведінки потерпілого та тривалої психотравмуючої ситуації, що існувала через таку поведінку);
- психологічну характеристику фізіологічного, фізіологічного кумулятивного, патологічного та аномального афектів;
- основні критерії, що дозволяють визначати специфіку злочинів, вчинених у стані фізіологічного афекту (мотив та мета діяння; проміжок часу між протиправною поведінкою потерпілого та нанесенням йому шкоди; екстремальність реагування на загрозу для особистісно вкрай важливих цінностей);
дістало подальший розвиток:
- порівняльний кримінально-правовий аналіз законодавств країн світу щодо діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання;
- психолого-кримінологічна характеристика винного та потерпілого від діянь, скоєних у гіперафективному психічному стані, а також чинників, що детермінують їх взаємодію;
- аргументування нетотожності понять «стан сильного душевного хвилювання» та «фізіологічний афект». Зокрема, стан сильного душевного хвилювання може спричинятися й іншими вираженими емоційними станами (стрес, фрустрація, «катастрофічна поведінка»);
- розуміння співвідношення психолого-правового обсягу понять «обмежена осудність» та «гіперафективний психічний стан»;
- концепція щодо можливостей та меж використання спеціальних психологічних знань при провадженні у кримінальних справах щодо деліктів, скоєних в афективному стані.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки і пропозиції використано та вони мають перспективи впровадження у:
правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінального законодавства, при внесенні змін та доповнень до КК України (акти впровадження Інституту законодавства Верховної Ради України від 6 червня 2013 року № 09-00/83/2115 (додаток В); Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 7 червня 2013 року № 09-00/85/2134
(додаток Д);
судовій практиці – для виявлення дискусійних питань у тлумаченні і застосуванні судами законодавства у цій сфері, підготовки пропозицій для забезпечення адекватного застосування норм права (акт впровадження судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 7 грудня 2012 року (додаток Е);
навчальному процесі – під час викладання і вивчення навчальних дисциплін «Юридична психологія» та «Кримінальне право» в Івано-Франківському університеті права імені Короля Данила Галицького
(акт впровадження від 27 листопада 2012 року (додаток Ж).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (м. Харків, 22−23 червня 2012 року); «Національний та міжнародно-правовий вимір стійкого розвитку» (м. Львів, 14 липня 2012 року); «Сучасний стан розвитку юридичної науки» (м. Харків, 17−18 липня 2012 року); «Способи забезпечення реалізації та захисту прав людини у контексті євроінтеграції України» (м. Одеса, 20−21 липня 2012 року); «Роль права та закону у сучасному суспільстві» (м. Київ, 22−23 вересня 2012 року); V Міжнародній науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 17 листопада 2012 року).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в
11 публікаціях: шість із них – статті у фахових виданнях України, одна –
у виданнях іноземних держав та чотири тези доповідей, оприлюднених на міжнародних науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено результати емпіричного дослідження наукової проблеми, що полягає в розкритті юридико-психологічної сутності діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання. Узагальнення результатів дисертаційної роботи дозволило зробити такі висновки.
1. У законодавстві країн світу стан сильного душевного хвилювання має різні назви: «аномальний психічний стан», «сильне душевне переживання», «сильне емоційне збудження», «страх та хвилювання», «емоційне потрясіння» та ін.; у деяких кримінальних законах поняття «сильне душевне хвилювання» та «афект» чи інші варіанти його назви співіснують. Законодавці спільні в тому, що це специфічний психологічний стан людини, який суттєво впливає на її свідомо-вольовий контроль, і тому має вважатися обставиною, яка або зменшує відповідальність чи покарання, або взагалі звільняє від них. Але питання його змісту та меж дотепер продовжують залишатися дискусійними.
2. Стан сильного душевного хвилювання не тотожний фізіологічному афекту: а) він може бути викликаний лише неправомірними або аморальними діями потерпілого (афектогенна ситуація), що визначає оцінку чи кваліфікацію певних насильницьких дій як таких, що виключають кримінальну відповідальність чи враховуються як обставина, що пом’якшує покарання; б) він не вичерпується лише фізіологічним афектом, оскільки може свідчити про наявність у винного інших різко виражених емоційних станів (реакцій), зокрема стресу, фрустрації, конфлікту, «катастрофічної поведінки» та ін.
3. Злочини в гіперафективному психічному стані скоюються переважно чоловіками (67,6 %) у віці 30 – 39 років (59,4 %); це пересічні громадяни без виражених криміногенних ознак, але з досить низьким соціальним статусом, які перебували з потерпілим у родинних стосунках (57,5 %) або ж були добре знайомі з ним протягом тривалого часу (38,7 %). Потерпілі від цієї категорії насильницьких дій також частіше чоловіки (52,7 %), але старші за віком; серед потерпілих значна частка непрацюючих, таких, що не мали постійного місця роботи, представників малокваліфікованих професій, пенсіонерів, а також таких, що перебувають у стані алкогольного сп’яніння (21,7 %) та зловживають алкоголем (16,4 %).
4. Варто розрізняти такі види афектів: фізіологічний, кумулятивний фізіологічний, патологічний та аномальний.
Фізіологічний афект виникає під впливом виняткових для особистості зовнішніх обставини та виявляється емоціями гніву або страху, руховим збудженням і діями, спрямованими на знищення подразника. Йому притаманна фрагментарність сприйняття, звуження і концентрація свідомості на психотравмуючому об’єкті, різке зниження інтелектуального і вольового контролю поведінки (з порушенням здатності до прогнозу), дереалізація оточуючої дійсності, ознаки імпульсивності і стереотипності дій, моторні порушення.
Кумулятивний фізіологічний афект – стан поступово наростаючої емоційної напруги, викликаний довготривалою психотравмуючою ситуацією. Він відрізняється від класичного фізіологічного афекту лише тривалістю та сутністю першої фази, коли «емоційний вибух» настає після чергового ексцесу, який може нічим не відрізнятися від попередніх, але відіграє роль «останньої краплі».
Патологічний афект – надінтенсивне емоційне переживання психотичної ґенези, що характеризується неадекватністю афективної реакції щодо значимості її приводу, різкими психомоторними порушеннями, розладом свідомості сутінкового типу, автоматизмом дій і поведінки.
Аномальний афект – виникає в осіб із психічними розладами або ж на тлі алкогольного сп’яніння та наркотичного збудження.
5. Основними критеріями, що дозволяють визначити специфіку злочинів, скоєних у стані фізіологічного афекту, варто вважати: а) мотив та мету діяння, якими є убезпечення, тобто задоволення потреби в безпеці власній чи інших людей, а не нанесення шкоди нападникові; б) проміжок часу між протиправними діями потерпілого та нанесенням йому шкоди, який у виняткових випадках може бути пролонгованим; в) заподіяння шкоди потерпілому у відповідь як на безпосередню загрозу для життя та здоров’я, так і як прагнення ліквідації тривалої психотравмуючої ситуації; г) екстремальність реагування на загрозу для значущих, особистісно вкрай важливих цінностей.
6. Безпосередніми стресогенними чинниками ситуації вчинення злочину в гіперафективному психічному стані визначено: фізичні, що зумовлені необхідністю самозахисту та спробами мінімізації втрат від кримінального нападу; конкретно-деліктні – потерпання від будь-яких агресивно-насильницьких дій, вторинні травми, безконтактні агресивні дії; психічні – безпосередні та/або опосередковані погрози; соціально-психологічні – усвідомлення моральної важливості та негативна оцінка події, її ідентифікація з точки зору відомої соціальної практики.
7. Імпульсивне діяння значною мірою є стереотипізованим, «стандартизованим», «автоматизованим» і характеризується згорнутістю свідомих регулятивних компонентів поведінки. Як наслідок – актуалізуються елементарні психологічні установки, що призводить до скоєння діянь, неочікуваних і для оточуючих, і для самого винного. Саме так варто розуміти механізм протиправної поведінки особи, яка перебуває в гіперафективному психічному стані.
8. З метою удосконалення чинного законодавства та підвищення ефективності правозастосовної практики вважаємо за доцільне заміну в
КК України поняття «сильне душевне хвилювання» на «гіперафективний психічний стан»; заміну поняття «вчинене діяння» на «скоєне» у всіх випадках, коли йдеться про гіперафективні психічні стани; вилучення з назви ст. 116 КК України словосполучення «умисне вбивство», замінивши його на «заподіяння смерті».
Доцільним є також внесення наступних коректив.
Стаття 116. Заподіяння смерті, скоєне в гіперафективному психічному стані.
Заподіяння смерті, скоєне в гіперафективному психічному стані, що раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого…
Стаття 123. Тяжке тілесне ушкодження, скоєне в гіперафективному психічному стані.
Тяжке тілесне ушкодження, скоєне в гіперафективному психічному стані, що раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого…
9. Зважаючи на те, що особа в стані сильного душевного хвилювання не повною мірою здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, кримінальна відповідальність за ст. 116 КК України повинна наставати з 16 років. Обмежена осудність є характеристикою суб’єкта, яку повинен враховувати суд, але вона може бути не прийнята до уваги при визначенні міри покарання. Обмежено осудна особа може скоювати злочин як у звичайному, так і в гіперафективному стані, але лише в другому випадку мають місце обставини, що пом’якшують покарання.
10. Схильність до афектованої поведінки в екстремальних ситуаціях не якась одна риса характеру: це комплексна властивість особистості («симптомокомплекс афектованості»). Узагальнений психологічний портрет особи, схильної до виникнення гіперафективних психічних станів, представлений такими психодіагностичними показниками: високий чи середній рівень афективності; наявність акцентуацій за шкалами «збудливість», «застрягання», «дистимічність», «демонстративність», «емотивність», «тривожність»; високі значення факторів L, E, F, G та H, низькі значення факторів I, N та В за опитувальником Р. Кеттелла.
11. При оцінюванні обставин скоєння кримінального делікту у випадках, коли поведінка підозрюваного/обвинуваченого має ознаки афективності, особливої уваги потребує відмежування злочину від необхідної оборони. Стан фізіологічного афекту, в тому числі кумулятивного, завжди виникає внаслідок психотравмуючої ситуації безпосередньої загрози життю та здоров’ю. Захист від нападника, який фізично сильніший та перебуває в стані алкогольного сп’яніння, в будь-якому разі є обороною, але засоби здійснення такої оборони можуть бути як адекватні ситуації, так і перевищувати її межі чи взагалі трансформуватися в злочинне діяння. Відповідь на це запитання може дати психологічний аналіз ситуації та особливостей особистості, що має вирішальне (в разі оцінювання діяння як такого, що підпадає під чинність ч. 4 ст. 36 КК України) або ж суттєве значення (через різницю між санкціями ст. 116 та ст. 118 КК України,
ст. 123 та ст. 124 КК України).
12. Спеціальні психологічні знання при розслідуванні та судовому розгляді злочинів, вчинених під впливом інтенсивної негативної емоції, можуть використовуватися в трьох основних формах: 1) консультація психолога – роз’яснення положень психологічної науки та практики щодо особливостей емоційно-вольової регуляції поведінки людини в криміногенних ситуаціях; 2) участь спеціаліста-психолога – психологічний аналіз суб’єктивної сторони злочину, надання допомоги в підготовці та проведенні психологічно насичених процесуальних дій; 3) судово-психологічна експертиза – дослідження явищ і процесів, перебіг яких визначався інтенсивними емоційними проявами.
13. Основне завдання спеціаліста-психолога при консультуванні та участі в підготовці та проведенні процесуальних дій полягає у фіксації специфічних для фізіологічного афекту показників. Такими показниками можуть бути як певні висловлювання підозрюваного (обвинуваченого) при описі свого стану, так і психофізіологічні прояви, що супроводжують виникнення та перебіг того чи іншого емоційного стану.
Експертне дослідження щодо наявності афекту та його різновиду найбільш доцільно здійснювати у формі комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Підставами для її призначення варто вважати: відомості про неправильну або дивну поведінку особи у період, який передував протиправному діянню; дані про незвичну поведінку обвинуваченого (підсудного) під час та після скоєння діяння, що йому інкримінується; його неадекватну ситуації поведінку при проведенні слідчих чи судових дій; показання свідків, родичів та знайомих, відомості з виробничих і побутових характеристик про особливості поведінки, які викликають сумніви у психічній адекватності особи; повідомлення особи про свої переживання та суб’єктивні відчуття, які можуть свідчити про наявність певних розладів психічної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков В. А. Клиническая психология: учебник для студ. мед. вузов и ф-тов клинич. психологии / [Абабков В. А., Бизюк А. П., Володин Н. Н.] ; ред. Б. Д. Карвасарский. – [3-е изд.]. – СПб. : Питер, 2007. – 959 с.
2. Авербух И. Е. К вопросу о вменяемости психически неполноценных лиц / И. Е. Авербух, Е. А. Голубева // Вопросы экспертизы в работе защитника : сб. стат. [под ред. И. Ф. Крылова]. – Ленинград, 1970. – С. 92–93.
3. Авраменко О. В. Стан сильного душевного хвилювання за кримінальним правом України : моногр. / Олексій Володимирович Авраменко. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 244 с.
4. Актуальные проблемы психологической теории и практики. – СПб. : Санкт-Петербург. ун-т, 1996. – 186 с.
5. Александров Д. О. Проблема обмеженої осудності осіб, що вчинили злочин / Денис Олександрович Александров // Психологія на перетині тисячоліть : зб. наук. праць учасників П’ятих Костюківських читань : [в 3 т.]. – К. : Генезис, 1998. – Т. 1. – С. 30–36.
6. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройства: [учеб. пособие] / Александровский Ю. А. – М. : Медицина, 2000. – 496 с.
7. Андросюк В.Г. Діяльність співробітників міліції в екстремальних умовах / В. Г. Андросюк // Матеріали респ. наук.-практ. конф. «Практична психологія в органах внутрішніх справ». – К. : РВВ Київ. ін.-ту внутр. справ, 1995. – С. 42–45
8. Антологія української юридичної думки: [в 6 т.] / [заг. ред. Ю. С. Шемшученко, упоряд. І. Б. Усенко] – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. – [Т. 2] : Історія держави і права України : Руська Правда. – 591 с.
9. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 364 с.
10. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Наука, 1987. – 207 с.
11. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования преступлений / Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. – М. : Юристъ, 1996. – 336 с.
12. Антонян Ю. М. Психология убийства / Юрий Миранович Антонян. – М. : Юристъ, 1997. – 303 с.
13. Аршава І. Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика / Ірина Федорівна Аршава. – Д. : Вид-во ДНУ, 2006. – 336 с.
14. Асмолов А. Г. Диспозиционная структура регуляции : от гипотезы к концепции / А. Г. Асмолов // Вопросы психологии. – 1980. – № 3. –
С. 178–180
15. Бажанов М. І. Кримінальне право України: загальна частина: [підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти] / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов] ; [за ред. М. І. Бажанова]. – Київ-Харків : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
16. Байлов А. В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання :
дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Байлов Антон Володимирович. – Х.,
2004. – 182 с.
17. Балабанова Л. М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений) / Балабанова Любовь Матвеевна. – Донецк : Сталкер, 1998. – 432 с.
18. Бандура А. Теория социального научения : / Альберт Бандура. – СПб. : Евразия, 2000. – 320 с.
19. Базаров Р. А. Уголовно-правовые средства предупреждения тяжких насильственных преступлений несовершеннолетних : учеб. пособие / Рустам Ахтамович Базаров. – Челябинск : Челябинский ун-т, 1992. – 156 с.
20. Барановский Н. А. Потребности и мотивы агрессивного преступного поведения / Н. А. Барановский // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 168-176.
21. Бахин С. В. Международно-правовая защита прав человека и эксперименты на людях / С. В. Бахин // Вестник Ленинградскогр ун-та. − 1987. − Сер. 6. − Вып. 3. − С. 87–90.
22. Бедь В. В. Юридична психологія : [навч. посіб.] / Бедь В. В. –
Львів : Новий світ, 2009 – 380 с.
23. Беличева С. А. Основы превентивной психологии / Светлана Афанасьевна Беличева. – М. : Медицина, 1993. – 340 с.
24. Божович Л. И. Проблемы формирования личности. Избранные психол. труды / Лидия Ильинична Божович ; [под ред. Д. И. Фельдштейна]. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, 1995. – 352 с.
25. Болотов Д. М. Клініко-психопатологічні особливості хворих на посттравматичні стресові розлади і розлади адаптації та їх комплексне лікування : дис. ... канд. мед. наук : 14.01.16 / Болотов Дмитро Михайлович. – Х., 2008. – 153 с.
26. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход) / Александр Федорович Бондаренко. –
К. : КГПИИЯ, 1991. – 189 с.
27. Будницька О. А. Індивідуально-особистісні детермінанти емоційних переживань у психотравмуючій ситуації : дис. … канд. психол. наук : 19.00.01 / Будницька Олександра Анатоліївна. – К., 2001. – 171 с.
28. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности / Леонид Фокич Бурлачук. – К. : Здоровье, 1989. – 165 с.
29. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання / Бурдін Володимир Миколайович. – Л. : ПАІС, 2006. – 200 с.
30. Бурко О. В. Уголовная ответственность за совершение умышленного убийства в состоянии сильного душевного волнения:
дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бурко Олег Владимирович. – К., 1997.
– 164 с.
31. Бурлачук Л. Ф. Психотерапия. Психологические модели : [учеб. для вузов] / Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. – Леонид Фокич Бурлачук (науч.ред.). – 2-е изд., стер. – СПб. : Питер, 2007. – 480 с.
32. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб. : Питер, 1997.
– 336 с.
33. Васильев В. Л. Юридическая психология: [учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. «Юриспруденция»] / Васильев В. Л. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 656 с.
34. Ващенко І. В. Конфлікт. Посттравматичний стрес : шляхи подолання : [навч. посіб.] / І. В. Ващенко, О. Г. Антонова. – К. : Знання, 1998. – 289 с.
35. Вилюнас В. Психология эмоциональных явлений / Витис Вилюнас. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 142 с.
36. Верховська Н. А. Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників : дис. …канд. психолог. наук : 19.00.06 / Верховська Неллі Анатоліївна. – К., 2009. – 232 с.
37. Волков Б. С. Мотивы преступлений: уголовно-правовое и социально-психологическое исследование / Борис Степанович Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
38. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони /
В. Володарський // Право України. – 1998. − № 11. – С.118–122.
39. Выготский Л. С. Психология развития человека / Лев Семенович Выготский. – М. : Смысл, 2005. – 1135 с.
40. Гаджиева Н. М. Основы самосовершенствования: тренинг самосознания / Гаджиева Н. М., Микитина М. Н., Кислинская Н. В. – Екатеринбург : Деловая книга, 1998. – 144 с.
41. Ганнушкин П. Б. Избранные труды / Пётр Борисович Ганнушкин ; [под ред О. В. Кербикова]. – М. : Медицина, 1964. – 292 с.
42. Голоднюк М. Н. Проблемы социального и биологического в женской преступности / Марина Николаевна Голоднюк // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 37. – 1982. – С. 24-25.
43. Голубев В. П. Типология осужденных за насильственные преступления и индивидуальная работа с ними / Голубев В. П.,
Кудряков Ю. Н., Шамис А. В. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1985. – 157 с.
44. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве : [учеб. пособие] / Плехан Сергеевич Дагель. –
Владивосток : ДГУ, 1970. – 132 с.
45. Діденко В. П. Обставини, що виключають злочинність діяння. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1993.− 125 с.
46. Дмитриева Т. Б. Критерии ограниченной способности к осознанию и регуляции криминально-агрессивных действий обвиняемых (по материалам комплексной судебной психолого-психиатрической экспертизы) / Т. Б. Дмитриева, Ф. С. Сафуанов // Российский психиатрический журнал. – 2001. – № 3. – С. 48–57
47. Донченко Е. А. Формирование разумных потребностей личности : социальные и психологические аспекты / Донченко Е. А., Сохань Л. В., Тихонович В. А. – К. : Высш. шк., 1984. – 223 с.
48. Експертиза у судовій практиці : [наук.-практ. посіб. за заг. ред.
В. Г. Гончаренка]. – [2-ге вид., переробл. і допов.] – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.
49. Енгалычев В. Ф. Судебно-психологическая экспертиза : методическое руководство / В. Ф. Енгалычев, С. С. Шипшин ; [2-е изд.]. –Калуга – Обнинск – Москва : КГПУ им. К. Э. Циолковского, 1997. – 88 c.
50. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологи : учеб. / Еникеев М. И. – М. : Юристъ, 1996. – 630 с.
51. Єдиний державний реєстр судових рішень в Україні / [Державне підприємство «Інформацiйні судові системи» ]. – Відділ Єдиного державного реєстру судових рішень : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/.
52. Жариков Н. М. Психиатрия : [учеб.] / Н. М. Жариков,
Ю. Г. Тюльпин – М. : Медицина, 2000. – 211 с.
53. Зайцев А. В. К вопросу об аномальном аффекте в уголовном праве / Алексей Владимирович Зайцев // Проблеми законності : респ. міжвідомчий наук. збірник ; [відп. ред. В. Я. Тацій]. – Х. : Нац. юрид. акад. України,
2001. – Вип. 48. – С. 196–201
54. Зайцев О. В. Сутність та критерії обмеженої осудності / Олексій Володимирович Зайцев // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 414–418
55. Закон України «Про захист суспільної моралі» : станом на
9 лютого 2010 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламент.
ви-во, 2010. – 20 с.
56. Закон України «Про психіатричну допомогу» вiд 22 лют. 2000 р.
№ 1489-III. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://rada.gov.ua.
57. Закон України «Про судову експертизу» вiд 25 лют. 1994р.
№ 4038-XII. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://rada.gov.ua.
58. Зелинский А. Ф. Криминальная психология : [науч.-практ. издание] / Зелинский А. Ф. – К. : Юринком Интер, 1999. – 237 с.
59. Зуев В. Л. Необходимая оборона и крайняя необходимость. Вопросы квалификации и судебно-следственной практики : [учеб. пособие] /
Зуев В. Л. – М. : Кросна-Лекс, 1996. – 96 с.
60. Изард К. Э. Психология эмоций / Изард К. Э. – Питер, 2007. – 464 с.
61. Ильин Е. П. Мотивы человека : теория и методы изучения / Евгений Павлович Ильин. – К. : Вища шк., 1998. – 292 с.
62. Інструкція про призначення і проведення експертиз : затв. наказом Міністерства Юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – С. 212.
63. Кадников Н. Г. Обстоятельства, исключающие преступность
деяния : [учеб. пособие] / Н. Г. Кадников – М. : Бизнес Ченел интернешнл, 1998. – 48 с.
64. Казміренко Л. І. Кримінальний кодекс України: психологічний аналіз кримінально-правових понять / Л. І. Казміренко, О. Л. Мартенко. –
К. : КНТ, 2008. – 183 c.
65. Казміренко Л. І. Психологічна підготовка до спілкування у процесі судового розгляду кримінальної справи (з використанням технічних засобів) [Електронний ресурс] / Людмила Іванівна Казміренко // Міжнародний фонд Центру суддівських студій – 2003. – Режим доступу :
http://judges.org.ua/artice/seminar12-4.htm.
66. Казміренко Л. І. Суб’єктивна детермінація насильницької злочинності молоді / Л. І. Казміренко, В. С. Ковальський // Радянське право. – 1990. – № 12. – С. 31–34.
67. Калашник Я. М. Патологический аффект // Проблемы судебной психиатрии. – М., 1941. – Вып. 3. – С. 249–280.
68. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність / Юрій Юрійович Калиновський. – Х. : Право, 2008. – 288 c.
69. Кауфман М. А. Обстоятельства, исключающие преступность
деяния : [лекція] / Кауфман М. А. – М. : МЮИ МВД России. 1998. – 47 с.
70. Келина С. Обстоятельства, исключающие преступность деяния : понятие и виды / С. Келина // Уголовное право. − 1999.− № 3.− С46–60.
71. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / Отто Кернберг. – М. : Нолидж, 1998. – 460 с.
72. Кісіль З. Р. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ : [моногр.] / Зоряна Романівна Кісіль. –
Л. : ЛДУВС, 2008. – 524 с.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення : [наук.-практ. коментар] / Калюжний Р. А., Комзюк А. Т., Погрібний О. О. та ін. –
К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 781 с.
74. Козак В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – 153 с.
75. Колпаков В. К. Адмiнiстративне право України : [пiдруч.] / Колпаков В. К. – [3-тє вид.]. – К : Юрiнком Iнтер, 2001 – 510 с.
76. Кондратьев В. Ф. Комплексная судебная нарколого-психиатрическая экспертиза / В. Ф. Кондратьев, Т. В. Клименко ; [под ред. Т. Б. Дмитриевой, Б. В. Шостаковича] // Комплексные судебно-психиатрические экспертизы : [пособие для врачей]. – М. : ГНЦСиСП
им. В. П. Сербского, 1996. – С. 59–73
77. Коновалова В. О. Юридична психологія: [підруч.] /
В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
78. Коржанський М. Й. Популярний коментар Кримінального кодексу / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка, 1997. – 694 с.
79. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Микола Йосипович Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 656 с.
80. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы / Михаил Васильович Костицкий. – К. : Вища шк., 1990. – 259 с.
81. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: вибрані наук. праці / Михайло Васильович Костицький. – Чернівці : Рута, 2008. – 560 с.
82. Коченов М. М. Введение в судебно-психологическую экспертизу / Коченов М. М. – M. : Спарк, 1980. – 92 с.
83. Кощинець В. В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи : [моногр.] / Віктор Васильович Кощинець. – Івано-Франківськ : Фоліант, 2005. – 180 с.
84. Красницький І. Поняття і значення обставин, що виключають злочинність діяння у кримінальному праві України і Франції: порівняльний аналіз / І. Красницький // Матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конференції [«Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні»], (Львів,
13–14 лют. 2003 р.). – Львів : Львів.о нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. – С. 420–422
85. Кримінальне право України: загальна частина : [підруч.] / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін. ; відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.]. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
86. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. комент. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
87. Крылова Н. Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции / Крылова Н. Е. – М. : Спарк, 1996. – 124 с.
88. Крылова Н.Е. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : [учеб. пособие ; изд. 2-е]. /
Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. – М. : Зерцало, 1998. – 208 с.
89. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в советском уголовном праве: вопросы теории / Кругликов Л.Л. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 164 с.
90. Кудрявцев В. Н. Механизм преступного поведения / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М. : Наука, 1981. – 248 с.
91. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / Игорь Александрович Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
92. Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая експертиза : [науч.-практ. руководство] / Игорь Александрович Кудрявцев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1999. – 497 с.
93. Кудрявцев И. А. Криминальная агрессия. Экспертная типология и судебно-психологическая оценка / И. А. Кудрявцев, Н. А. Ратинова. –
М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 192 с.
94. Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (КСППЭ) на современном этапе развития: достижения, проблемы, перспективы / Игорь Александрович Кудрявцев // Российский психиатрический журнал. – 2002. – № 3. – С. 9–18
95. Курбанов Г. С. Обстоятельства, устраняющие общественную опасность и противоправность деяния / Г. С. Курбанов – Баку : Гянджлик, 1991. – 121 с.
96. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования / Р. Лазарус // Эмоциональный стресс под ред. Л. Леви. – М. : Медицина, 1970. – С. 178–208
97. Леонгард К. Акцентуированные личности / Карл Леонгард. ; [пер. с нем. ; предисл. и ред. В. М. Блейхера]. – К. : Вища шк., 1989. – 375 с.
98. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы, эмоции / Алексей Николаевич Леонтьев. – М. : Просвещение, 1971. – 39 с.
99. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.
100. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / Андрей Евгеньевич Личко. – Л. : Медицина, 1977. – 208 с.
101. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения / Виктор Васильевич Лунеев. – М. : Наука, 1991. – 382 с.
102. Лысков В. Д. Проблема психических состояний в практике судебно-психологической экспертизы / Всеволод Дмитриевич Лысков // Экспериментальная и прикладная психология. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1981. – Вып. 10. – С. 38–42.
103. Ляпунов Ю. Реформа уголовного законодательства и пробелы права / Ю. Ляпунов // Советская юстиция. – 1989. − № 3. – С. 31–32.
104. Марчак В. Я. Обмежена осудність: психологічний та кримінально-правовий аналіз : [моногр.] / В. Я. Марчак. – Чернівці : Вид-во Чернівецького нац. ун-ту, 2010. – 400 с.
105. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Малеин Н. С. – М. : Наука, 1985. – 272 с.
106. Малиновский А. А. Уголовное законодательство зарубежных государств / Малиновский А. А. – М. : Новый Юрист, 1998. – 128 с.
107. Мельниченко А. Б. Уголовно-правовая борьба с насильственными посягательствами на личность, совершаемыми в состоянии сильного душевного волнения : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. Б. Мельниченко. – М., 1990. – 21 с.
108. Михайлов А. Е. Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение : [моногр.] / Александр Евгеньевич Михайлов. –
К. : Правник, 1997. – 153 с.
109. Морозов Г.В. Исключительные состояния / Георгий Васильевич Морозов // Судебная психиатрия : [руководство для врачей]. –
М. : Медицина, 1988. – С. 340–353
110. Музика А. А. Ще раз про обмежену осудність / А. А. Музика // Право України. – 1998. –№ 4. – С. 38–41
111. Назаретян А. П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологи : [учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. «Психология»] /
Назаретян А. П. – М. : Питер, 2003. – 190 с.
112. Науково-практичний коментар до Кодексу України про адміністративні правопорушення / [Калюжний Р. А., Комзюк А. Т.,
Погрібний О. О. та ін. ] – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 912 с.
113. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу від
20 трав. 2011 р. Особлива частина [під ред. М. О. Потебенька,
В. Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2011. – 942 с.
114. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – / [Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. І. та ін. ; відп. ред. С. С. Яценко]. – [4-те вид., доп. і перероб.]. – К. : А.С.К., 2010. – 936 с.
115. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2009 р. [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К. : Каннон, А.С.К., 2009. – 1104 с.
116. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы : [учеб. пособие] / Виктор Васильевич Нагаев. – М. : Юнити-Дана, 2003. – 432 с.
117. Назаренко Г. В. Уголовно-релевантные психические состояния лиц, совершивших преступления и общественно опасные деяния / Геннадий Васильевич Назаренко. – М. : Ось-89, 2001. – 240 с.
118. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка; 3-е вид., переробл. та доповн. ]. –
К. : Атіка, 2004. – 1056 с.
119. Нор В. Т. Судебно-психологическая експертиза в уголовном процессе / В. Т. Нор, М. В. Костицкий. – К. : РИО МВД, 1985. – 53 с.
120. Ольшевская О. Роль и значение эмоций / Ольга Ольшевская. – Минск : Беларусь, 1968. – 115 с.
121. Орбан-Лембрик Л. Е. Юридична психологія : [навч. посіб.] /
Л. Е. Орбан-Лембрик, В. В Кощинець. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2007 – 447 с.
122. Орехов В. В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / Орехов В.В. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 217 с.
123. Орешкина Т.А. Обстоятельства, исключающие общественную опасность деяния / Т. А. Орешкина // Проблемы ответственности и наказания в свете реформ уголовного законодательства. – М., 1995. − С. 45–49.
124. Паше-Озерский Н. Н. Обстоятельства, исключающие ответственность по советскому уголовному праву : автореф. дис. ... докт. юрид. наук. : 12.00.01 / Паше-Озерский Николай Николаевич – М., 1954.
– 25 с.
125. Пашукова Т. И. Психологические исследования : практикум по общей психологи : [учеб. пособие] / Пашукова Т. И., Допира А. И., Дьяконов Г. В. – М. : Институт практической психологии, 2006. – 498 с.
126. Первомайский В. Б. Физиологический афект: норма или патология? / В. Б. Первомайский // Судебно-психиатрическая экспертиза: статьи (1989–1999). – 2001. – С. 118–125.
127. Первомайський В. Б. Критерії діагностики та експертної оцінки короткочасних афективних станів у судово-психіатричній практиці / В. Б. Первомайський, В. Р. Ілейко, А. В. Каніщев // Архів психіатрії. – 2009. – Т. 15, № 1. – С. 55–59.
128. Первушина О. Н. Общая психология: методические указания / Первушина О. Н. – Новосибирск : Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996. – 58 с.
129. Петровский В. А. Личность в психологи: парадигма
субъектности : [учеб. пособие для студ. вузов] / Петровский В. А. – Ростов-н/Д : Феникс, 1996. – 512 с.
130. Петровский В. А. Психология активности / В. А. Петровский // Вопросы психологии. – 1975. − № 3. – С. 25–29.
131. Печерникова Т. П. Особенности экспертной оценки аффективных реакций в момент совершения правонарушения у психически здоровых и психопатических зичностей : [метод. рек.] / Печерникова Т. П., Гульдан В. В., Остришко В. В. – М. : ИПН, 1983. – 197 с.
132. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні / Л. Підкоритова // Право України. − 1999. − № 8. – С.65–67.
133. Попов А. Н. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе /
А. Н. Попов ; [науч. ред. Б. В. Волженкин]. – СПБ. : ТОВ «Омега», 1998. – 40 с.
134. Приходько Т. Фізіологічний афект – одна з підстав визнання особи обмежено осудною / Т. Приходько // Право України, 2001. – № 1. – С.53–55.
135. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 трав. 1997 р. № 8 : [Електронний ресурс], 1997. – Режим доступу до джерела :
http:rada.gov.ua.
136. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від
7 лют. 2003 р. № 2 : [Електронний ресурс], 2003. – Режим доступу до джерела :
http:rada.gov.ua.
137. Психодиагностика осужденных : [учеб. пособие] / [Деев В. Г., Ушатиков А. И. и др.]. – Рязань : Рязанский ин-т права и экономики Минюста России, 2000. – 215 с.
138. Ратинов А. Р. Правовая психология и преступное поведение: теория и методология исследования / А. Р. Ратинов, Г. Х. Ефремова. – Красноярск : Красноярский ун-т, 1988. – 256 с.
139. Роговин М. С. Научные критерии психической патологи : [учеб. пособие] / Михаил Семенович Роговин. – Ярославль : Изд-во ЯрГУ, 1981. – 78 с.
140. Розов В.І. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі / В. І. Розов // Юридична Україна. – 2003. – № 4. – С. 20-26.
141. Розов В. І. Адаптивні антистресові технології : [навчал. посібник] / В. І. Розов. – К. : Кондор, 2005. – 278 с.
142. Рубинштейн М. М. Социально-правовые представления у детей / Рубинштейн М. М. – М. : Учпедгиз, 1925. – 79 с.
143. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Рубинштейн С. Л. – СПб. : Питер, 1999. – 720 с.
144. Савка І. М. Психологічна установка у встановленні кумулятивного афекту : дис. … канд. психолог. наук : 19.00.06 / Савка Ірина Мар’янівна – К., 2010. – 200 с.
145. Сафуанов Ф. С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе : [науч.-практ. пособие] / Фарит Суфиянович Сафуанов. – М. : Смысл, 1998. – 192 с.
146. Сафуанов Ф. С. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза обвиняемых в криминально-агрессивных действиях: диагностические и экспертные оценки. Аналитический обзор / Сафуанов Ф. С. – М. : МВД РФ, 2003. – 64 с.
147. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности /
О. Д. Ситковская. – М. : НОРМА, 1998. – 285 с.
148. Ситковская О. Д. Аффект: криминально-психологическое исследование / Ольга Давидовна Ситковская. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 240 с.
149. Стан та структура злочинності в Україні (2008 – 2012 р. р.) / Статистичний звіт МВС України : [Електронний ресурс] ,
2008–2010. – Режим доступу до джерела :
http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/374130;jsessioni
d=EFC252F7B48690D0215B02FE9CEE5308
150. Судебная психиатрия : [учеб.] / под ред. Г. В. Морозова–
М. : Юрид. лит., 1990. – 256 с.
151. Судебные экспертизы : [учеб.] / В. В. Колтунов, С. М. Зосимов,
Л. В. Пустовлов и др. – М. : ООО «Юрлитинформ», 2001. – 288 с.
152. Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Таганцев Н. С. –
М. : Наука, 1994. – 420 с.
153. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты / Святослав Андреевич Тарарухин. –
М. : Юрид. лит., 1974. – 224 с.
154. Ткаченко В. И. Квалификация убийств и телесных повреждений в состоянии сильного душевного волнения / Василий Иванович Ткаченко // Вопросы криминалистики. – 1964. – № 12. – С. 42-47.
155. Уголовный кодекс Украинской ССР: научно-практический комментарий / [Н. Ф. Антонов, М. И. Бажанов, Ф. Г. Бурчак и др.] ; [3-е, изд. доп.]. – К. : Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
156. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии) : [сб. закон. матер.] / под ред. И. Д. Козочкина. – М. : Зерцало, 1998. – 352 с.
157. Уголовное право России. Общая часть / под ред. А. И. Рарога. – М., 1997.− 320 с.
158. Уголовный кодекс Австрии: по состоянию на 1 мая 2003 г. /
С. Ф. Милюков (науч. ред. и вступ. ст.), Л. С. Вихрова (пер.с нем.) Эрнст Ойген Фабрици (предисл.). – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 350 с.
159. Уголовный кодекс Грузии: по состоянию на 1 декабря 2001 г. /
З. К. Бигвава (науч. ред.), О. Гамкрелидзе (обзор. ст.), И. Меринджанашвили (пер.с гр.), В. И. Михайлов (вступ. ст.). – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 407с.
160. Уголовный кодекс Испании / под ред. Н. Ф. Кузнецовой и
Ф. М. Решетникова. – М. : Наука, 1998. − 214 с.
161. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. – Бишкек : БГУ, 1998. – 315 с.
162. Уголовный кодекс Литовской республики: по состоянию на
26 сент. 2000 г. / В. Павилонис (науч. ред.), В. Павилонис (вступ. ст.), В. П. Казанскене (пер.с лит.), Н. И. Мацнев (предисл.). – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 468 с.
163. Уголовный кодекс Республики Беларусь: по состоянию на
15 сент. 2004 г. – Минск : Амалфея, 2004. – 320 с.
164. Уголовный кодекс Республики Казахстан: часть общая : [практ. пособ.]. – Алматы : Баспа, 1997. − 224 с.
165. Уголовный кодекс Республики Польша. – М. : ПРИОР, 1998.−
128 с.
166. Уголовный кодекс Российской Федерации: по состоянию на
3 окт. 2009 г. − / М. П. Володин (отв. ред.). – М. : Издательский Дом «Адвокатъ», 2009. – 160 с.
167. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / [под ред.
Ю. А. Кармазина]. – Харьков. : Одиссей, 2002. – 960 с.
168. Уголовный кодекс Швейцарии / А.В. Серебренникова (науч. ред., предисл. и пер. с нем.). – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 348 с.
169. Усанов І. В. Топологія душевного простору особистості :
дис. … канд. філос. наук : 09.00.04 / Усанов Ігор Вікторович. – Х., 2005.
– 190 с.
170. Ушаков Г. К. Пограничные нервно-психические расстройства / Ушаков Г. К. – М. : Медицина, 1987. – 304 с.
171. Фелинская Н. И. Реактивные состояния в судебно-психиатрической клинике / Нина Игнатьевна Фелинская. – М. : Медицина, 1968. – 292 с.
172. Фомин М. А. Проблемы совершенствования института необходимой обороны в уголовном праве России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Фомин Михаил Ана