ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ІЗ ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ : ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ, СОВЕРШЕННЫХ С ОСОБЕННОЙ ЖЕСТОКОСТЬЮ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ІЗ ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ
  • Альтернативное название:
  • ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ, СОВЕРШЕННЫХ С ОСОБЕННОЙ ЖЕСТОКОСТЬЮ
  • Кол-во страниц:
  • 201
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ВНУТРІШНІХ СПРАВ

    На правах рукопису

    ГРЕБЕНЮК МАКСИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

    УДК 154.364+343.226+343.985



    ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ІЗ ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ

    19.00.06 юридична психологія

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук


    Науковий керівник:
    Казміренко Людмила Іванівна,
    кандидат психологічних наук, професор,
    професор кафедри юридичної психології
    Київського національного університету
    внутрішніх справ


    КИЇВ 2009







    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ІЗ ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ 10
    1.1. Кримінально-психологічні аспекти злочинів,
    вчинених із особливою жорстокістю 11
    1.2. Психологічна сутність та зміст феномену
    особливої жорстокості 38
    РОЗДІЛ 2. ЮРИДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ, СХИЛЬНОЇ ДО ОСОБЛИВОЇ ЖОРСТОКОСТІ 61
    2.1. Психологія особистості насильницького злочинця 61
    2.2. Психологічні детермінанти насильницької
    злочинної поведінки 84
    РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ,
    ВЧИНЕНИХ ІЗ ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ 105
    3.1. Тактико-психологічна методика розслідування злочинів,
    вчинених із особливою жорстокістю 106
    3.2. Використання спеціальних психологічних знань
    при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю 131
    ВИСНОВКИ 166
    ДОДАТКИ 171
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183








    ВСТУП
    Актуальність дослідження. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини проголошене в Україні основним обов’язком держави, а людина її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека найвищою соціальною цінністю нашого суспільства (ст. 3 Конституції України). Практичне втілення цих приписів у реальність неможливе без ефективної протидії злочинності, в тому числі й найбільш небезпечним її проявам тяжким злочинам проти життя та здоров’я особи. Безумовно, реалізація такої протидії потребує відповідного науково-теоретичного обґрунтування.
    Серед обставин, що обтяжують покарання, вчинення злочину з особливою жорстокістю одна з найбільш психологічно насичених. Для встановлення факту її наявності/відсутності недостатньо констатувати ознаки об’єктивної сторони складу злочину. Не менш важливим тут є врахування особливостей та механізмів поведінки людини в криміногенній ситуації, що становлять собою суб’єктивну сторону складу злочину.
    Певні недоліки організації роботи правоохоронних органів щодо своєчасного і ефективного розслідування в теперішній час злочинів, вчинених із особливою жорсткістю, можна пояснити тим, що в теорії криміналістики, кримінального процесу, а також юридичної психології не приділялося достатньої уваги науковим розробкам із цієї проблематики та впровадженню в практичну діяльність правоохоронних органів рекомендацій, ефективних прийомів, засобів і методик розслідування зазначеної категорії справ. Донині не створена методика розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, яка б ураховувала основні структурні елементи їх криміналістичної характеристики. Залишається недослідженою також проблема використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні таких злочинів.
    Загалом проблемам жорстокості та насильницької злочинності присвячена досить значна кількість робіт українських (Александров Д.О., Алікіна Н.В., Андросюк В.Г., Джужа О.М., Закалюк А.П., Казміренко Л.І., КостицькийМ.В., Матвійчук В.В., Марчак В.Я., Медведєв В.С., МорозовО.М., Ходимчук О.О., Шепітько В.Ю. та ін.) та російських (АнтонянЮ.М., Баронін А.С., Єнікополов С.М., Образцов В.М., МихайловаО.Ю., Ратінов О.Р., Самовичев Є.Г. та ін.) науковців. В науковій літературі дальнього зарубіжжя проблема агресивності представлена роботами К. Бартола, Р. Берна, Д. Річардсона, Е. Фромма та ін.
    Але особлива жорстокість як юридико-психологічний феномен ніким раніше предметно не досліджувалася. Між тим, специфіка сучасної правоохоронної діяльності вимагає детального та конкретизованого її вивчення.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення юридико-психологічних засад розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю. Для досягнення цієї мети нами вирішувались такі завдання:
    - здійснити кримінально-правовий аналіз злочинів, вчинених із особливою жорстокістю;
    - визначити психологічну сутність та зміст феномену особливої жорстокості;
    - надати юридико-психологічну характеристику особи, схильної до особливої жорстокості, та психологічних детермінант насильницької злочинної поведінки;
    - розробити тактико-психологічну методику розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, та запропонувати практичні рекомендації щодо проведення окремих слідчих дій;
    - визначити межі та можливості використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю.
    Об’єктом дослідження є явище жорстокості як юридико-психологічний феномен.
    Предметом юридико-психологічні засади розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю.
    При проведенні дисертаційного дослідження використані наступні методи: 1) загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, аналізу і синтезу, аналогії, дедукції й індукції) для визначення принципів та критеріїв для юридико-психологічного коментування поняття особлива жорстокість”, співвіднесення її юридичного та психологічного змісту (р. 1.1, 2.2, 3); 2) власне-наукові (порівняльно-правовий, логіко-юридичний, історичний, математико-статистичний) для встановлення особливостей психолого-юридичного генезису поняття особлива жорстокість” (р. 1.2 та 3.1); 3) методи юридико-психологічних досліджень (спостереження, бесіда, опитування практичних працівників, вивчення матеріалів кримінальних справ, аналіз статистичних даних та аналітичних матеріалів Верховного суду України і МВС України) для узагальнення практики застосування п. 10 ст. 67 КК України (р. 1.1., 2.1.-3.1).
    Нормативною базою дослідження є Конституція України, Закони України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, кримінальне законодавство України, СРСР та інших країн (Італії, Германії, Франції, Російської Федерації), відомчі нормативні акти.
    Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу статистичних даних та аналітичних матеріалів Департаменту інформаційних технологій МВС України, Верховного суду України і МВС України; вивчення матеріалів 182 кримінальних справ (п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ст. 127, ч. 4 ст. 187, ст. 152 КК України)[1], а також анкетування та інтерв’ю 180 працівників органів внутрішніх справ.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
    вперше:
    - надана порівняльна характеристика законодавства різних країн світу в частині обставин, що обтяжують покарання, та особливої жорстокості, зокрема;
    - виявлена залежність між елементами кримінологічної характеристики злочину, вчиненого із особливою жорсткістю, та особи злочинця (місце вчинення злочину час доби, вік злочинця вік потерпілого, та ін.);
    - визначені типові для даної категорії злочинів мотиви та надана їх психологічна характеристика;
    - на основі використання психологічних технологій надана класифікація типових слідчих ситуацій, що виникають при розслідуванні злочинів із ознаками особливої жорстокості;
    - запропонований авторський підхід до психологічного визначення поняття і змісту криміналістичної характеристики злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, її місця в загальній методиці розслідування, яка набула свого відображення в залученні фахівця-психолога до процесу розкриття та розслідування;
    - визначено та обґрунтовано необхідність практичного застосування спеціальних психологічних знань фахівцями-психологами, залученими до процесу розкриття та розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю.
    набули подальшого розвитку:
    - розмежування понять агресія”, агресивна поведінка”, жорстокість”, особлива жорстокість”;
    - соціально-демографічні та психологічні особливості особи злочинця, схильного до вчинення насильницьких злочинів із особливою жорстокістю;
    - уявлення про психологічну детермінацію насильницької злочинної поведінки;
    - юридико-психологічна характеристика злочинів, вчинених із особливою жорстокістю;
    - тактика застосування психологічних прийомів при проведенні основних слідчих дій щодо розслідування злочинів зазначеної категорії;
    - концепція щодо форм використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, зокрема, визначені засади та особливості складання пошукового психологічного портрета злочинця;
    удосконалено:
    - визначення меж та ознак психічного насильства як одного з критеріїв прояву особливої жорстокості;
    - кримінально-правову характеристику особливої жорстокості як такої, що передбачає не лише фізичне, але й психічне насильство;
    - уявлення про особливу жорстокість як засіб досягнення окремого злочинного наслідку, що знаходить своє відображення у спричиненні додаткового фізичного або психічного страждання потерпілому та особливому суб’єктивному ставленні винного до потерпілого, що не охоплюване наміром на здійснення злочину; вона не є обов’язковою ознакою насильницького злочину, на відміну від звичайної” (інструментальної) жорстокості, що присутня у всіх без винятку злочинах проти життя та здоров’я особи, статевої свободи та статевої недоторканості.
    Практичне значення одержаних результатів полягає, насамперед, в обґрунтуванні алгоритму організаційно-правових заходів щодо розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, що дозволяє оптимізувати організацію цього процесу. Дослідження витоків помилкового, неточного або неповного розуміння п. 10 ст. 67 КК України надало можливість сформулювати пропозиції щодо специфіки розслідування даного виду злочинів. З’ясоване кримінально-правове, кримінологічне та юридико-психологічне значення особливостей особистості злочинця, і, зокрема, межових психічних аномалій, що слід враховувати при: встановленні суб’єктивних передумов і підстав кваліфікації злочинів; визначенні ступеня суспільної небезпеки особистості злочинця; індивідуалізації покарання винних осіб. Визначені підстави та шляхи більш широкого використання можливостей спеціальних психологічних знань при проведенні судово-психологічної (комплексної судової психолого-психіатричної) експертизи на стадіях досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи.
    Сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використані в практичній діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику Головного Слідчого управління МВС України від 13 лютого 2008 р. № 13/2-646), практиці Верховного Суду України (акт впровадження Верховного Суду України від 18лютого 2008 р.), навчальному процесу Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 10 жовтня 2008 року).
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації неодноразово обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри юридичної психології КНУВС, викладені у виступах на шести науково-практичних конференціях (Актуальні проблеми юридичної психології”, м.Київ, 29-30 вересня 2006 р.; Право України очима майбутніх фахівців”, м.Тернопіль, 23 березня 2007 р.; Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, м. Київ, 26 січня 2008 р.; Українське правосуддя: здобутки та перспективи”, м. Чернівці, 16 травня 2008 р.; Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності”, м. Київ, 28листопада2008 р.; Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, м.Київ, 31 січня 2009 р.).
    Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 10 публікаціях, в тому числі 4 статтях у провідних фахових виданнях та 6 тезах науково-практичних конференцій.





    [1] Кількість кримінальних справ визначалася згідно формули У. Кокрена: n = 1 / (k + 1/N), де N обсяг генеральної сукупності; k стала для великих вибірок величина. Оскільки кількість злочинів проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, а також статевої свободи та статевої недоторканості особи протягом 2004-2007 рр. знаходилася в межах від 26336 до 9526, то N становить приблизно 18 тис., а обсяг вибірки (n) приблизно 90 одиниць. Враховуючи значні змістові відмінності зазначених вище злочинів та ймовірність похибки, нами вивчено 182 кримінальні справи, що є цілком репрезентативним.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Враховуючи, що тяжкі насильницькі злочини, вчинені з особливою жорстокістю, є специфічним різновидом злочинів проти особи, з’ясування їх юридико-психологічних аспектів є, безумовно, необхідним при розкритті та розслідуванні, а також при судовому розгляді кримінальної справи. Більш широке застосування спеціальних психологічних знань на всіх етапах кримінального провадження створює додаткові можливості для встановлення самого факту особливої жорстокості. Окрім того, з’ясування кримінально-психологічної характеристики особистості дозволить повніше прогнозувати характер її поведінки як у процесі відбування покарання, так і після звільнення з УВП.
    У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення наукових поглядів щодо злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, надана їх кримінально-психологічна характеристика та пропозиції щодо застосування психологічних знань при їх розслідуванні.
    Узагальнення даних дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
    1. Жорстокість ознака індивідуальної чи групової поведінки (діяння), що супроводжує насильницькі дії. Вона присутня у всіх без винятку злочинах проти життя та здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканності особи. З психологічної точки зору жорстокість має характер соціально-фіксованої установки готовності сприймати й оцінювати всі об’єкти певним чином і схильності діяти щодо цих об’єктів відповідно до їх оцінки. Тому все, що відбувається, оцінюється суб’єктом не як жорстокість, а як природне та морально виправдане явище в результаті функціонування механізмів психологічного захисту.
    Особлива жорстокість, на відміну від звичайної”, спрямована на свідоме спричинення додаткового фізичного чи психологічного страждання потерпілому чи його близьким та є засобом досягнення окремого злочинного наслідку, якого винний бажає або припускає. Вона знаходить своє відображення в особливому суб’єктивному ставленні винного до потерпілого чи його близьких, що не охоплюване умислом на вчинення злочину, отже, є самостійним наміром, який відсутній при аналогічному діянні, вчинюваному без особливої жорстокості.
    2. Особлива жорстокість може виражатися як у способі, болісному для потерпілого (мордування, множинне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, створення нестерпних умов завдяки позбавленню їжі, води, одягу, тощо), так і в спричиненні особливих моральних страждань його близьким, на очах у яких здійснюється злочин. В той же час, сама по собі множинність хаотично нанесених ушкоджень не є беззаперечним свідченням щодо вчинення злочину із особливою жорстокістю. Тому для констатації особливої жорстокості слід оцінювати якісний, а не лише кількісний характер нанесених потерпілому травм, а також враховувати заподіяну внаслідок психічного насильства моральну шкоду.
    3. Особлива жорстокість, крім умисних вбивств (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України), тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 121 КК), катувань (ст. 126 КК) та мордування (ст. 127 КК), також може мати місце при вчиненні: зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, зґвалтування малолітньої чи малолітнього (ч. 4 ст. 152 КК); розбійного нападу з метою заволодіння майном, сполученого зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК); умисного легкого (ст. 125 КК) та умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК), при захопленні заручників (ч. 2 ст. 147 КК) та незаконному позбавленні волі (ч. 2 ст. 146 КК). В цих випадках її наявність або відсутність визначається аналізом обставин конкретного злочинного діяння, що слугує індивідуалізації покарання.
    4. Основними ознаками та особливостями злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, є: наявність тенденції до омолодження та адиктивність їх суб’єктів; безлюдне місце та пізній час як гарантія відсутності очевидців; тривалий час заподіяння ушкоджень, що вказує на прямий умисел спричинення жертві страждань; множинність травм та наявність різних видів ушкоджень, що свідчить про цілком осмислений характер їх нанесення.
    Типовими ознаками осіб, які вчинюють злочини з особливою жорстокістю, слід вважати: чоловічу стать, молодіжний вік, приналежність до маргінальних прошарків міського населення; середня освіта та низький рівень професійної кваліфікації; відсутність сім’ї (не одружений або розлучений). Такі особи віддають перевагу груповому та беззмістовному проведенню вільного часу, неглибоким та нестійким соціальним контактам із поверхневими відносинами; через нестійку нервову систему та неврівноважену психіку вони схильні до конфліктів та афективних вибухів”, що найчастіше мають місце на тлі алкогольного сп’яніння. Можливі психічні аномалії у межах осудності, які сприяють формуванню і закріпленню на рівні поведінкових установок найпростіших механізмів компенсації внутрішніх проблем у формі зовнішньої агресії.
    5. При розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, найбільш інформативне навантаження несуть такі слідчі дій, як огляд місця події, допит потерпілого (постраждалого), свідків, підозрюваного (обвинуваченого), а також висновки судово-психологічної експертизи. Отримана за їх допомогою інформація дає можливість відокремити злочини, вчинені з особливою жорстокістю, від вчинених в загальний спосіб насильницьких злочинів.
    Специфіка проведення слідчих дій за даною категорією справ полягає у тому, що організація всього процесу повинна спрямовуватися на встановлення обставин, які б дали можливість констатувати наявність/відсутність особливої жорстокості. Зокрема, при огляді місця події та проведенні допитів (потерпілої особи, очевидців та свідків, підозрюваного) слід звертати увагу на ознаки свідомого прагнення до заподіяння не просто шкоди, але страждань жертві. Обов’язковим є встановлення мети і мотивів (істинних, а не декларованих) вчинення злочину за таких обтяжуючих обставин, оскільки це допомагає суду об’єктивно, повно і всебічно розглянути справу та винести законний і обґрунтований вирок.
    6. Доцільними та ефективними формами використанням спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, є створення психологічного портрета злочинця, консультація фахівця-психолога та судово-психологічна експертиза.
    Зокрема, типовий психологічний портрет злочинця, який вчинив злочин із особливою жорстокістю, базується на психологічних одиницях організації та функціонування особи, відображає психологічні якості та їх прояви в злочинній діяльності, містить дані про криміналістично значущі (такі, що мають пошукове значення) ознаки особи злочинця. Він сприяє конкретизації уявлень оперативних працівників та слідчих про індивідуальні особливості злочинця, що виявляються в характеристиках його докримінальної, кримінальної та посткримінальної поведінки, а також вирішенню завдань, пов’язаних із пошуком, виявленням і викриванням таких осіб.
    Надання фахівцем-психологом консультації дозволяє оперативному працівнику чи слідчому одержати необхідну інформацію щодо: типології осіб, специфічних проявів поведінки окремих психологічних типів; вікових особливостей психічного розвитку особи, зміни динаміки і темпу пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах її становлення і розвитку; впливу на поведінку перенесених чи наявних психічних і соматичних захворювань; типових психологічних рис дорослих та неповнолітніх злочинців; окремих психологічних феноменів, станів, процесів, їх наявності чи відсутності в ситуації вчинення злочину; методів та засобів психологічного впливу на особу та ін. Особливе значення в контексті нашого дослідження має з’ясування психологічного стану та ставлення злочинця до власних насильницьких дій.

    Колом питань, що розглядались нами у дисертаційній роботі, проблема використання юридико-психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки ми вважаємо: юридико-психологічний аналіз психологічно насичених злочинів, таких як Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини” (ст. 117 КК України), Доведення до самогубства” (ст. 120 КК), Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання” (ст. 123 КК) та ін.; встановлення меж та можливостей використання, взаємодії і розмежування компетенції судово-психологічної та судово-психіатричної експертизи при розслідуванні злочинів даної категорії; визначення психологічних засад індивідуалізації покарання, в тому числі при дослідженні обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия (Фонд содействия правоохранительным органам Закон и право”) / Абельцев С. Н. М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. 207 с.
    2. Абызов Р. М. Типология личностных деформаций несовершеннолетних преступников / Абызов Р. М. Ижевск, 1998.
    3. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебник для вузов / [АверьяноваТ. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г. и др.] ; под ред. Р. С. Белкина. М. : НОРМА, 2000. 990 с.
    4. Агеев B. C. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы / Агеев B. C. М. : изд-во Моск. ун-та, 1990. 240с.
    5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Адлер А. М. : Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 291 с.
    6. Александров Д. О. Проблема обмеженої осудності осіб, що вчинили злочини / Д. О. Александров // Психологія на перетині тисячоліть : зб. наук. праць учасників П’ятих Костюківських читань : в 3 т. К. : Генезис, 1998. Т.1. С. 3036.
    7. Александров Д. О. Проблема безмотивних” насильницьких злочинів у кримінальній психології / Д. О. Александров // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 1999. № 3. С. 198203.
    8. Александров Ю. В. Кримінальне право України : загальна частина : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. К. : МАУП, 2004. 328 с.
    9. Алікіна Н. В. Психологічна експертиза в слідчій практиці : нав. посіб. / [Н. В. Алікіна, П. Д. Біленчук, М. А. Зубань та ін.]. — К. : Укр. акад. внутр. справ, 1993. 56 с.
    10. Алфимова М. В. Психогенетика агрессивности / М.В.Алфимова, В.И. Трубников // Вопросы психологии. 2000. № 6. С. 112123.
    11. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності : [навч. посіб.] / Андросюк В. Г. К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. 106 с.
    12. Андросюк В. Г. К постановке проблемы психологического изучения личности преступника / В. Г. Андросюк // Проблемы изучения личности правонарушителя : сб. науч. труд. М. : изд-во ВНИИ МВД СССР, 1984. С. 7278.
    13. Антонян Ю. М. Жестокость в нашей жизни / Антонян Ю. М. М. : Инфра-М, 1995. 319 с.
    14. Антонян Ю. М. Общий очерк о преступном насилии / Ю. М. Антонян // Человек против человека. Преступное насилие : сб. ст. / под общ. ред. Ю. М. Антоняна, С. Ф. Милюкова. СПб., 1994. С. 8-16.
    15. Антонян Ю. М. Психология убийства / Антонян Ю. М. М. : Юристъ, 1977. 303 с.
    16. Антонян Ю. М. Серийные сексуальные убийства : Криминологический и патопсихологические исследования : [учеб. пособие] / Ю. М. Антонян, В. А. Верещагин, С. А. Потапов; под ред. Ю. М. Антоняна. М. : Моск. юрид. ин-т МВД России, Щит-М, 1997. 116 с.
    17. Антонян Ю. М. Преступное поведение лиц с психическими аномалиями и его профилактика / Ю. М. Антонян, М. В. Виноградов, Ц. А. Голумб // Вопросы борьбы с преступностью. М. : Юрид. лит., 1980. Вып. 32. С. 5262.
    18. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин М. : Наука, 1987. 208 с.
    19. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования преступлений / Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. М. : Юристъ, 1996. 336 с.
    20. Анфиногенов А. И. Психологическое портретирование неустановленного преступника / Анфиногенов А. И. М., 2002. 186 с.
    21. Асеев В. Г. Мотивация поведения личности / Асеев В. Г. М. : Мысль, 1976. 157 с.
    22. Ахтирська Н. Судово-психологічна експертиза та використання її висновків у кримінальному судочинстві / Н. Ахтирська [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://aj.court.gov.ua/ukr/press/31.php.
    23. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть / БажановМ. И. Днепропетровск : Пороги, 1992. 167 с.
    24. Бажанов М. И. Назначение наказания по совокупности преступлений и приговоров: [учебное пособие] / Бажанов М. И. Х. : изд-во Харьковский юридический институт , 1977. 49 с.
    25. Бандурка А. М. Юридическая психология : [учебник] / Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Х. : изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. 640 с.
    26. Барановский Н. А. Потребности и мотивы агрессивного преступного поведения / Н. А. Барановский // Проблемы правосудия и уголовного права. М. : Юрид. лит., 1978. С. 168176.
    27. Баронин А. С. Психологический профиль убийц : [пособие по криминальной психологии и криминалистике] / Баронин А. С. К. : ПАЛИВОДА, 2001. 175 с.
    28. Бартол К. Психология криминального поведения / Бартол К. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 352 с. (Проект Психологическая энциклопедия”).

    29. Бахін В.П. Криминалістична методика: Лекція. К.: Вид-во НАВСУ, 1999. 26 с.
    30. Бахин В. П. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент расследования / В. П. Бахин // Beстник криминалистики. М., 2000. Вып.1. С. 1622.
    31. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики / Белкин Р. С. Т.3. М. : Акад. МВД СССР, 1979.340 с
    32. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р. С. М. : НОРМА, 2001. 107 с.
    33. Бегунова Л. А. Проблемы разработки и использования психолого-криминалистического портрета подозреваемого при раскрытии изнасилований и убийств, сопряженных с действиями сексуального характера: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 19.00.06 Юридическая психология” /Л.А.Бегунова. М., 2002. 19 с.
    34. Бердяев Н. А. О назначении человека / Бердяев Н. А. М. : Республика, 1993. 383 с.
    35. Бэрон Р. Агрессия : пер. с англ. / Бэрон Р., Ричардсон Д. СПб. : Литер, 1997. 336 с.
    36. Блувштейн Ю. Д. Понятие личности преступника / Ю.Д.Блувштейн // Советское государство и право. 1979. № 8. С. 101.
    37. Благов Е. В. Замечания к общей части проекта нового уголовного кодекса / Благов Е. В. Ярославль : изд-во Ярослав. ун-та, 1992. 26 с.
    38. Бородин С. В. Преступления против жизни / Бородин С. В. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. 467 с.
    39. Борисов Ю. И зверь, и ангел .... / Ю. Борисов // Диалог. 1992. №1. С. 3335.
    40. Васильев. А. Н. Предмет криминалистики / А. Н. Васильев // Социалистическая законность. 1967. № 1. С. 30.
    41. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / А. Н. Васильев // Социалистическая законность. 1975. № 4. С. 2427.
    42. Васильев В. Л. Юридическая психология : [учебник] / ВасильевВ.Л. М. : Юрид. лит., 1991. 464 с.
    43. Васильева Т. А. Вступительная статья к кн. : Италия. Конституция и законодательные акты / Т. А. Васильева, Н. Ю. Попов М. : Прогресс, 1988. С. 1-17.
    44. Введенский Г. Е. Проблемы междисциплинарного подхода к типологии серийных сексуальных убийц” / Г. Е. Введенский // Следственная практика. М., 2003. Вып. 4. С. 297303.
    45. Владимиров Л. Е. Психологическое исследование в уголовном суде / Владимиров Л. Е. М. : Юристъ, 2000. 303 с.
    46. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступления / Б. С. Волков. Казань : изд-во Казан. ун-та, 1968. 166 с.
    47. Возгрин И. А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений / Возгрин И. А. СПб. : изд-во Санкт-петерб. юрид. ин-та МВД России, 1993. 98 с.
    48. Втюрин Л. А. Нетрадиционные методы раскрытия преступлений / Л. А. Втюрин // Серийные убийства и социальная агрессия. Ростов н/Д. : Феникс, 1994. С. 36-39.
    49. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / Гавло В. К. Томск: изд-во Томского ун-та, 1985. 156 с.
    50. Гилязев Ф. Г. Социально-психологические, уголовно-правовые и криминологические аспекты вины : [учеб. пособие] / Гилязев Ф. Г. Уфа : изд-во Башк. гос. ун-та, 1978. 59 с.
    51. Глазырин Ф. В. Психология следственных действий / ГлазыринФ.В. Волгоград : изд-во Высш. шк. МВД СССР, 1983. 198 с.
    52. Гнатів А. Жорстокі вбивства розкрито / А. Гнатів // Вісник прокуратури. 2003. № 3. С. 98101.
    53. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Гоббс Т. Избранные произведения : в 2 т. ; пер. с англ. М. : Мысль, 1965. Т. 2. 1965. 748 с.
    54. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора : пер. с англ. / Дарвин Ч. М. : Просвещение, 1986. 383 с.
    55. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних / Долгова А. И. М. : Юрид. лит., 1981. 160 с.
    56. Дулов А. В. Судебная психология / Дулов А. В. Минск : Вышэйшая школа, 1975. 464 с.
    57. Дюркгейм Э. Самоубийство: социологический этюд : пер. с фр. / Дюркгейм Э. СПб. : Союз, 1998. 496 с.
    58. Енгалычев В. Ф. Судебно-психологическая експертиза / В. Ф. Енгалычев, С. С. Шипшин. Калуга Обнинск Москва, 1996. 114 с.
    59. Еникополов С. Н. Некоторые результаты исследования агрессии / С.Н.Еникополов // Сборник научных трудов. М. : Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений, 1979. С.100109.
    60. Экмекчи А. О судебно-психологической экспертизе / А. Экмекчи // Советская юстиция. 1968. № 6. С. 10-11.
    61. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятий права / Жеребкин В. Е. К. : Вища школа, 1976. 150 с.
    62. Жорстокість та насилля до дітей у сім’ї як соціальний феномен: бесіди з батьками // Все для вчителя. 1999. № 1 С. 4346; № 2. С.5657.
    63. Зелинский А. Ф. Криминологические и уголовно-правовые аспекты неосознаваемой преступной деятельности / А. Ф. Зелинский // Советское государство и право. 1984. № 9. С. 5258.
    64. Зелинский А. Ф. Психологическое содержание умышленной вины / А.Ф.Зелинский, Н. И. Коржанский // Проблемы совершенствования уголовного законодательства на современном этапе. Свердловск: изд-во Свердл. ун-та, 1985. С. 2435.
    65. Зелинский А. Ф. Криминальная психология : [науч.-практ. изд.] / Зелинский А.Ф. К. : Юринком Интер, 1999. 237 с.
    66. Злочинність в Україні. Основні показники стану та структури злочинності за 20012005 роки : зб. стат. К. : ВПЦ МВС України, 2006. 201 с.
    67. Зюбин Л. М. О природе асоциального поведения несовершеннолетних / Л. М. Зюбин // Вопросы психологии. 1973. № 4. С. 5963.
    68. Исаенко В. Н. Проблемы разработки и использования психолого-криминалистического розыскного портрета” неизвестного преступника / В.Н.Исаенко // Российский психиатрический журнал. 2005. № 2. С. 3738.
    69. Ищенко Е. Звукозапись как средство повышения эффективности следственных действий / Ищенко Е. // Следственные действия. Криминалистические и процессуальные аспекты. Свердловск: изд-во Свердл. ун-та, 1983. С. 73-80.
    70. Кабатченко Т. С. Методы психологического воздействия : [учеб. пособие] / Кабатченко Т. С. М. : Педагогическое общество России, 2001. 544 с.
    71. Казміренко Л. І. Суб’єктивна детермінація насильницької злочинності молоді / Л. І. Казміренко, В. С. Ковальський // Радянське право. 1990. № 12. С. 3134.
    72. Каган В. Е. Homo violentus, или гештальты насилия / В. Е. Каган: материалы Всерос. науч.-практ. конф. [Дети России: насилие и защита”], (Москва, 13 окт., 1997 г.). М. : РИПКРО, 1997. С. 8-17.
    73. Каннабих Ю. История психиатрии : [репринтное изд.] / Каннабих Ю. М. : ЦТР МГП ВОС, 1994. 528 с.
    74. Китаев Н. Н. Экспертные психологические исследования в уголовном процессе: проблемы, практика, перспективы / Н. Н. Китаев, В.Н. Китаева. Иркутск : изд-во БГУЭП, 2002. 432 с.
    75. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения / Ю.А.Клейберг. М. : Социальное здоровье России, 2003. 160 с.
    76. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник]. [2-ге вид., перероб. і допов.] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. К. : Юрінком Інтер, 2008. 712 с.
    77. Колдин В.Я. Уровни уголовно-процессуального доказывания / В.Я. Колдин // Советское государство и право. 1974. № 1. С. 83-87.
    78. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы / Костицкий М. В. К. : Вища школа, 1990. 259 с.
    79. Костицький М. В. Використання спеціальних психологічних знань в радянському кримінальному процесі : [навч. посіб.] / Костицький М. В. Львов : Львів. держ. ун-т ім. І. Франка, 1990. 88 с.
    80. Костицький М. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: вибрані наукові праці / М.Костицький ; [відп. ред. Н. В. Кушакова-Костицька]. Чернівці : Рута, 2008. 560 с.
    81. Конышева Л. П. Психологическое портретирование к вопросу о методологии / Л. П. Конышева // Следственная практика. Вып 4. 2003. С.151-155.
    82. Коновалова В. Е. Убийство: искусство расследования : [монография] / Коновалова В. Е. Х., 2001. 311 с.
    83. Кощинець В. В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. В. Кощинець. К., 2003. 17 с.
    84. Кречмер Э. Медицинская психология / Э. Кречмер // Строение тела и характер ; пер. с нем. М. : Педагогика-Пресс, 1995. 328 с.
    85. Криминалистика : учебник для вузов / [И. Ф. Герасимов, Л.Я.Драпкин, Е. П. Ищенко и др.] ; под ред. И. Ф. Герасимова, Л.Я.Драпкина. М. : Высшая школа, 1994. 534 с.
    86. Кримінологія : [навчальний посібник] / за заг. ред О. М. Джужі. К.: Атіка, 2001. . 358.с
    87. Кругликов Л. Л. Перечень отягчающих ответственность обстоятельств: каким ему быть / Л. Л. Кругликов // Советская юстиция. 1989. № 2. С. 2427.
    88. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии. О структуре индивидуального преступного поведения / Кудрявцев В. Н. М. : Юрид. лит., 1968. 175 с.
    89. Кудрявцев В. Н. Социальное и биологическое в антиобщественном поведении / В. Н. Кудрявцев // Биологическое и социальное в развитии человека / отв. ред. Б. Ф. Ломов. М. : Наука, 1977. С. 152158.
    90. Кудрявцев В. Н. Механизм преступного поведения / Кудрявцев В. Н. М. : Наука, 1981. 248 с.
    91. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / Кудрявцев И. А. М. : Юрид. лит., 1988. 224 с.
    92. Кудрявцев И. А. Деятельностный подход при экспертном анализе агрессивно-насильственных правонарушений / И. А. Кудрявцев, Н. А. Ратинова, О. Ф. Савина // Психологический журнал. Т. 18. 1997. №3. С. 4557.
    93. Кудрявцев И. А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка) / И. А. Кудрявцев, Н. А. Ратинова. М. : изд-во Моск. ун-та, 2000. 192 с.
    94. Кузьмічов В. С. Криміналістика / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко. К. : Юрінком інтер, 2001. 366 с.
    95. Личность преступника / [авт. кол. В. Н. Кудрявцев, Н. С. Лейкина, Г. М. Миньковский и др.]. М. : Юрид. лит., 1975. 272 с.
    96. Личность преступника как объект психологического исследования : сб. науч. тр.
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины