СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ, СХИЛЬНИХ ДО ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ : СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ ПОДРОСТКОВ И МОЛОДЕЖИ, СКЛОННЫХ К ПРОТИВОПРАВНОМУ ПОВЕДЕНИЮ

Краткое описание

Слов’янський державний педагогічний університет
Міністерство освіти і науки України

На правах рукопису

Сущенко Наталя Олександрівна

УДК 159.9:343.915

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ,
СХИЛЬНИХ ДО ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ

19.00.06 — юридична психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Мамічева Олена Володимирівна,
кандидат психологічних наук,
доцент

Слов’янськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ
ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ ТА
МОЛОДІ.......................................................................................................
1.1. Умови, що обумовлюють протиправну поведінку підлітків та молоді..............................................................
1.2. Індивідуально-психологічні особливості підлітків та молоді, схильних до протиправної поведінки..................
1.3. Причини відхилень у поведінці.........................................
1.4. Сучасні способи профілактики та корекції протиправ-ної поведінки.......................................................................
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ.........................................................................
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО
ДЕТЕРМІНУЮТЬ ПРОТИПРАВНУ ПОВЕДІНКУ ПІДЛІТКІВ
ТА МОЛОДІ.................................................................................................
2.1. Методи дослідження й характеристика вибірки..............
2.2. Умови й чинники, що впливають на формування й прояв протиправної поведінки молодими людьми..........
2.3. Особливості сприйняття, дотримання й відношення до правових норм неповнолітніх правопорушників.............
2.4. Особливості поведінки молоді залежно від ситуатив-них факторів........................................................................
2.5. Перцептивні особливості осіб, які детермінують їх поведінку..............................................................................
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ.........................................................................
РОЗДІЛ 3. ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ МОЛОДІ Й МОЖЛИВІСТЬ ЇХНЬОЇ
КОРЕКЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛО-
ГІЧНОГО ТРЕНІНГУ..............................................................................
3.1. Прояв особистісних якостей молоді, що відносяться до емоційно-вольової й потребово-мотиваційної сфер........
3.2. Профілактика й корекція ступеня прояву індивідуаль-но-особистісних якостей підлітків і молоді, схильних до протиправної поведінки................................................
3.3. Обґрунтування необхідності сумісних зусиль в бороть-бі з проявом протиправної поведінки підлітками та юнацтвом.............................................................................
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ.........................................................................

ВИСНОВКИ....................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................

ВСТУП
Актуальність дослідження. Підвищення рівня злочинності в Україні в пострадянські часи пов’язано з соціально-політичною і економічною кризою, яка супроводжується деформацією життєвих цінностей, небажанням, особливо молодих людей, підчинятись моральним та юридичним вимогам суспільства. Асоціальні позиції підлітків і багатьох молодих людей обумовлені небаченням перспектив особистої самореалізації.
Зростання злочинності, особливо неповнолітніх, як вважають соціологи, обумовлене ланцюгом протиріч а саме:
- між цілями, до яких суспільство закликає підлітків, і тими реальними можливостями, які воно їм подає для їх досягнення;
- між розширенням можливостей вибору в різних сферах життєдіяльності і звуженням легальних засобів реалізації цих можливостей;
- між розширенням потреб в кваліфікованій, престижній і високооплачуємій праці і обмеженими можливостями їх задоволення;
- між прагненням до багатства і почуттям неможливості його досягнення законними засобами;
- між необхідністю посилення соціального і правового захисту неповнолітніх і обмеженими матеріальними можливостями суспільства (Г.И. Забрянский, 1997) [59].
Безумовно, існує система чинників, що впливають на зростання злочинності. Так, юристи одним із них вважають зростання маси молоді, яка не бере участі у трудовому процесі, не виконує своїх суспільно необхідних функцій, не має чітко визначеного суспільного статусу (В.І. Шакун, 2004) [176].
До криміногенних чинників відносять і високу захворюваність молоді, і ескалацію реклами агресії і насильства в засобах масової інформації (Ф. Райс, 2000 [139]; А.А. Реан (ред), 2003) [143]. Актуальність дослідження в пошуку шляхів подолання злочинності та асоціальної поведінки молоді не останнє місце займають і психологічні дослідження.
Психологічним аспектам протиправної поведінки присвячена велика кількість наукових праць (В.Ф. Пирожков, 1998 [128]; О.М. Павлик, 2005 [122]; О.В. Мушинська, 2005 [112]). В указаних роботах аналізується становлення особистості правопорушників, їх гендерні особливості, мотивація та особистісні установки правопорушників проти правових вимог суспільства. Питаннями профілактики і боротьби з підросткові-молодіжною злочинністю займалися довго, але в цей час стає зрозумілим, що ця проблема має більш глибокі корні, ніж пропонуємі в радянські часи кримінально-правові міри і заборонно-репресивні методи батьківського та шкільного виховання. Українськими фахівцями С.І.Яковенком, Л.І.Морозом (2006) [181, 182] пропонується ціла низка заходів направлених на запобігання злочинності неповнолітніх і акцентується увага на необхідності корекції розвитку особистості неповнолітніх схильних до протиправних дій. На рубежі століть в Україні різко змінились соціально-економічні умови, які в значній мірі подіяли на потребово-мотиваційну та емоційно-вольову сфери молодих людей. Разом з цим змінились їх установки, відношення до соціальних і юридичних вимог, їх зацікавленість і бажання до громадсько-визнаної діяльності в суспільстві.
Враховуючи ці обставини, а також необхідність пошуку шляхів і методів вирішення проблеми підлітково-молодіжної злочинності залишається очевидною актуальність її дослідження. Причому, незважаючи на велику кількість наукових розробок цієї проблеми психологами, багато питань, особливо стосовно способів профілактики протиправної поведінки, а також конкретних методів психологічної корекції цього явища, не було вирішено.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проблеми пов’язане з реалізацією основних напрямків Державної національної програми „Освіта” („України у ХХІ столітті”), Національної доктрини розвитку освіти в Україна у ХХІ столітті, Національної програми „Діти України”, затвердженої Указом Президента України № 63 від 18.01.96 р., Комплексної програми з профілактики безпритульності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві, спрямованої на виконання Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої безпритульності” № 113, прийнятого 28 січня 2000 р.
Дисертаційну роботу виконано відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.” (п.2.9), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п.6.3), затвердженим Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р., а також низки Законів України: „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, „Про попередження насильства у сім’ї” та ін.
Об’єкт дослідження — особистість підлітків та молоді схильних до протиправної поведінки.
Предмет дослідження — соціальні чинники та якості особистості, що детермінують протиправну поведінку підлітків та молоді і шляхи її психологічної корекції.
Мета дослідження - визначити умови та особистісні особливості, які обумовлюють протиправну поведінку підлітків та молоді і обґрунтувати методи їх психологічної корекції.
Задачі дослідження.
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних уявлень стосовно проблеми протиправної поведінки.
2. Визначити рівень правової компетентності підлітків та молоді, їх відношення до закону, до виконання юридичних вимог та до осіб, що порушують закони.
3. Встановити вплив соціально-психологічних чинників на прояв протиправної поведінки підлітків та молодих людей.
4. Виявити особливості особистості підлітків та молоді схильних до протиправної поведінки.
5. Обґрунтувати можливість психологічної корекції особистісних якостей осіб схильних до протиправної поведінки.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що встановлення та врахування соціальних чинників та якостей особистості, які детермінують протиправну поведінку підлітків та молоді, може дати змогу ефективно впливати на ступінь їх прояву, а також здійснювати профілактичну і психокорекційну діяльність направлену на протидію вивчаємого процесу.
Методи дослідження. Поставлені задачі виконувались наступним комплексом методів:
- теоретичні: аналіз, систематизація, порівняння, узагальнення;
- емпіричні: спостереження, анкетування, контент-аналіз;
- психодіагностичні: тестування;
- математичні: методи статичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше:
- обґрунтовано об’єктивний (кількісний) критерій оцінки впливу соціально-психологічних чинників та особливостей особистості на прояв протиправної поведінки, завдяки чому з’явилась можливість виявляти підлітків і молодих людей потенційно схильних до протиправної поведінки, тобто групу ризику;
- визначено індивідуально-психологічні якості та стани, наявність і рівень прояву яких в криміногенних або екстремальних умовах обумовить демонстрацію суб’єктом протиправної поведінки;
- виявлені вікові та статеві особливості потреби молоді в засвоєнні основ законодавства, в виконанні правових норм, та відношення до громадян, які порушують закони;
набули подальшого розвитку уявлення про потенційні можливості прояву поведінки молоді різних вікових і статевих груп в залежності від ситуаційних факторів;
уточнені сучасні уявлення про взаємозв’язок соціальних та особистісних чинників, що обумовлюють протиправну поведінку підлітків та молоді.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть дати змогу:
- підвищити ефективність системи психодіагностики (з врахуванням соціальної і психологічної складових) прояву протиправної поведінки підлітками та молодими людьми;
- удосконалений соціально-психологічний тренінг, а одержані в роботі результати, які стосуються профілактики і психологічної корекції протиправної поведінки, можуть бути використані в школах, коледжах і професійно-технічних училищах вчителями і психологами;
- обґрунтовані в дисертації шляхи оптимізації формування якостей особистості і поведінки молоді, потреби засвоєння правових норм і необхідність їх виконання можуть використовувати в навчально-виховній роботі викладачі середніх та вищих навчальних закладів;
- дані про особливості кількісних змін в рівні прояву індивідуально-психологічних якостей осіб, що схильні до протиправної поведінки, можна використовувати для викладання юридичної та правової психології, а також в подальших наукових розробках з проблеми відношення молоді до правових норм і законів.
Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені у вищих навчальних закладах: Харківській державній академії фізичної культури, Університеті цивільного захисту України та в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором особисто здійснений аналіз літературних джерел, проведені всі серії експериментальних досліджень, якісно і кількісно оброблені отримані дані, сформульовані основні положення і висновки і написаний текст дисертації.
Апробація результатів дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядалися на засіданні кафедр загальної і прикладної психології Національного університету внутрішніх справ та кафедри прикладної психології Університету цивільного захисту України (2003-2007); у доповідях і повідомленнях на науково-практичній конференції „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003); на І міжвузівській науково-практичній конференції „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (Харків, 2003); на міжнародній науково-практичній конференції Materials of international scientifical-practical conference The science: theory and practice”. July, 20th August, 5th, 2005
„Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003).
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 3 у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 173 сторінки машинописного тексту, містить 3 рисунки, 30 таблиць. Список використаних джерел складає 204 найменування, з них іноземних джерел - 20.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження виявлені соціальні, вікові, гендерні та особистісні особливості формування і прояву підлітками і молодими людьми протиправної поведінки. Обґрунтовані превентивно-корекційні заходи і технології в боротьбі з протиправною поведінкою. Одержані експериментальні дані дозволяють зробити наступні висновки.
1. Вирішенню проблеми відношення підлітків та молоді до правових вимог суспільства приділяється достатня увага фахівців та науковців. Показано, що в основі формування та прояву протиправної поведінки лежать фундаментальні протиріччя між потребами підлітків та молоді і можливостями держави їх задовольнити, які особливо загострюються в умовах соціально-економічної та політичної кризи.
Виявлена залежність демонстрації протиправної поведінки молоді від впливу криміногенних та соціальних чинників, засобів масової інформації та особливостей проведення дозвілля.
Водночас залишаються не з’ясованими питання особистісних, вікових та статевих особливостей прояву протиправної поведінки та розробка конкретної, бажано комплексної, системи її психологічної корекції і профілактики.
2. Встановлено, що протиправна поведінка досить широко розповсюджена у досліджених осіб від 14 до 24 років. Показано, що серед них 24,7% мають такий кількісний ступінь прояву негативних особистісних якостей, який дозволяє вважати їх схильними до протиправної поведінки, потенційно можливими правопорушниками і віднести до групи ризику.
Протиправна поведінка проявляється в результаті дії двох груп факторів: соціальних і психологічних. До перших відносяться ситуаційні-фрустраційні, криміногенні, стресогенні, екстремальні; конфліктні; умови життя — матеріальні затруднення, відсутність житла; умови в сім’ї — якість домашнього та шкільного виховання; місця проведення дозвілля — бари, ресторани, «тусовки», дискотеки; референтне оточення — субкультура.
До другої групи факторів належать: наявність в індивідуально-психологічному статусі особи негативних психічних якостей; висока ступінь їх прояву; низький рівень саморегуляції.
3. Установлено, що 37,7% (р ≤ 0,05) жінок і 41,7% (р ≤ 0,05) чоловіків основними чинниками протиправної поведінки вважають необдуманість громадянами своїх дій і їх юридичних наслідків. Від 20% до 30% (р ≤ 0,05) досліджених осіб до цих чинників відносять матеріальні складнощі. Серед них 15-20% (р ≤ 0,05) до цієї групи відносять п’янство і біля 10% (р ≤ 0,01) молодих людей упевнені, що джерелом протиправної поведінки є шкідливі звички, та слабке знання законів.
Останнє пояснюється низькою потребою більшої частини (від 50 до 60%) молоді в дотримуванні правових норм. А у п’ятої частини оптантів взагалі відсутня така потреба. При цьому, від 40% до 60% досліджених дотримуються їх в критичних ситуаціях, або повністю обходяться без них. Показано, що відношення повнолітніх досліджених до громадян, які порушують закони у 55,2% (р ≤ 0,05) дівчат і 57,0% (р ≤ 0,01) юнаків нейтральне, а майже п’ята частина підлітків взагалі відноситься до них позитивно, тобто вони підтримують порушників закону.
При цьому 67,3% (р ≤ 0,05) чоловіків і 69,4% (р ≤ 0,01) жінок мають потребу в засвоєнні основ законодавства. Більше всього до цього прагнуть студенти: серед них 78,6% юнаків (р ≤ 0,01) і 79,8% (р ≤ 0,01) дівчат. Це викликане тим, що тільки 30-33% молодих людей отримують інформацію про закони України в учбових закладах, водночас четверта частина (серед студентів 30%) із сумнівних джерел: від друзів, знайомих, перевесників, а до 10% молоді взагалі ніде її не отримує.
4. Неповнолітні правопорушники характеризуються домінуванням негативного відношення до правових норм, низькою потребою в засвоєні основ законодавства, негативним ставленням до законослухняних громадян. Біля половини правопорушників демонстративно нехтують необхідністю дотримуватись юридичних вимог. Встановлено, що відношення до законів і необхідності їх виконання у засуджених визначається «специфікою» їх кримінальної діяльності. Так, в найменшій кількості дотримуються законів хулігани (16,7% (р ≤ 0,01) хлопців і 23,7% (р ≤ 0,01) дівчат). Водночас серед них найбільша кількість суб’єктів (85,8% р ≤ 0,01), які негативно відносяться до законослухняних громадян.
При цьому, більше ніж у половини засуджених позитивне відношення до злочинців. Максимальне воно серед вбивць-хлопців 72,2% (р ≤ 0,01) і 69,2% (р ≤ 0,01) серед вбивць-дівчат. Одержані дані свідчать про перевагу негативного відношення до законів і необхідності їх дотримування в середовищі неповнолітніх правопорушників, в порівнянні з засудженими зі старших вікових груп.
5. Показані вікові особливості прояву протиправної поведінки. Так, особи в віці від 14 до 18 років характеризуються жорстким, бездумним відношенням до оточуючих, показово демонструють свої негативні якості особистості. Крім того, вони в більшій мірі, ніж суб’єкти 18-24 років, проявляють імпульсивність, напористість, агресію; вони погано володіють собою в складних обставинах і безупинно прагнуть до «гострих» почуттів.
Гендерні відмінності в прояві протиправної поведінки зводяться до того, що особи жіночої статі в більшій мірі, ніж чоловіки, проявляють бажання розв’язувати конфлікти мирним шляхом, вони більш емпатичні, прагнуть до спілкування.
В пошуку «гострих» почуттів жінки не відстають і дуже часто більш активні ніж чоловіки. У жінок вище афективність, невротичність, емоційна нестійкість, депресивність; їм притаманні різкі зміни настрою, що може супроводжуватись істеричністю або агресивністю.
Встановлені кількісні відмінності в ступені прояву особистісних якостей досліджених осіб. Користуючись рекомендованими методами і враховуючи кількісні відмінності в ступені прояву особистісних якостей, практичні психологи навчальних закладів мають змогу виявити осіб схильних до протиправної поведінки, сформувати з них групу ризику і провести психокорекційну роботу у вигляді соціально-психологічного тренінга або за допомогою інших методів.
6. Соціально-психологічний тренінг протиправної поведінки, проведений з неповнолітніми особами з групи ризику, викликав значне зниження ступеня прояву негативних станів та якостей особистості. Особливо суттєві зміни відбулись в емоційно-вольовій сфері досліджуваних: так, за шкалою С (методика Кеттелла) на 1,4 бали (р ≤ 0,05); за шкалою Н на 1,3 бали (р ≤ 0,01). Тобто проведений тренінг сприяв більш спокійному прояву ними своїх імпульсивних поривів, роздратування та різних видів агресії. Після тренінгу у досліджуваних осіб піднявся рівень організованості і самоконтролю: за фактором F на 1 бал (р ≤ 0,01), за фактором G на 1,6 балів (р ≤ 0,01), це означає, що особи з групи ризику перейшли до усвідомленого контролю за своєю поведінкою і за необхідністю відповідати за свої вчинки.
Подіяв тренінг і на потребово-мотиваційну сферу неповнолітніх з групи ризику. У них з 12,4 балів до 13,0 балів (р ≤ 0,05) підвищилась мотивація до захисту і значно упав (від 12,5 балів до 11,0 балів (р ≤ 0,05)) рівень готовності до ризику. Знизились на 1-1,5 бали (р ≤ 0,05) і показники імпульсивності, азартності та пошуку почуттів.
Позитивні зрушення викликав тренінг і в зменшенні ступеня прояву таких психологічних станів як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність. Завдяки тренінгу в групі підлітків, схильних до протиправної поведінки, значно знизились (на 4-5 балів - р ≤ 0,01) такі психічні властивості як нейротизм і психотизм, а оцінка співвідношень екстраверсія-інтроверсія зменшилась, що трактується зсувом психічних властивостей особистості в сторону інтроверсії.
Таким чином, можна констатувати, що одержані факти свідчать про можливість використання соціально-психологічного тренінга з метою підвищення ефективності психологічної корекції осіб з потенційними схильностями до протиправної поведінки, а також як психотехнологію для здійснення профілактики вивчає мого процесу.
7. Ефективність вирішення проблеми боротьби з протиправною поведінкою підлітків та молоді залежить від комплексності і спрямованості зусиль різних органів, установ та міністерств на державному рівні. Зниження ступеня прояву протиправної поведінки і максимальне знешкодження цього процесу можливе при проведенні в життя соціальної політики з обов’язковим вирішенням задач превентивно-корекційної соціально-психологічної технології.
Фахівці та науковці з психології можуть використати виявлені в даному дослідженні кількісні відрізнення в ступені прояву особистісних якостей, які при умові користування рекомендованими методами психологічної діагностики нададуть можливість виявляти осіб потенційно здатних до прояву протиправної поведінки з подальшою її корекцією та проведенням профілактичних заходів.
В майбутньому проблема боротьби з проявом підлітками та молодими людьми протиправної поведінки повинна вирішуватись на державному рівні з притягненням до цього процесу різних фахівців. З психологічних позицій її треба вирішувати широким втіленням в життя, школи, спеціалізовані навчальні заклади масової психодіагностики і проведення профілактичних заходів. А з виявленими групами ризику здійснювати психокорекційну роботу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика.: [Учебник для Акад. МВД СССР]. М.: Б.и., 1990. 526 с.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социал.- психол. пробл. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1990. 239 с.
3. Акбиева З.С. Самооценка и направленность личности подростков с отклоняющимся поведением: Автореф. дис. канд. психол. наук. / Моск. пед. гос. ун-т. М., 1997. 17 с.
4. Актуальные вопросы борьбы с преступностью: Сб. ст. / Под ред. В.Д.Филимонова. Томск, Изд-во Том. ун-та, 1990. 155 с.
5. Алемаскин М.А. Учет психологических особенностей личности в процессе воспитательной и профилактической работы // Вопросы профилактики правонарушений несовершеннолетних: Материалы научно-практической конференции. - М., 1985. - C. 5-15.
6. Аливагабов К.М. Соотношение оценки социальных явлений и нравственного поведения у младших школьников и подростков: Дис. канд. психол. наук. СПб., 1993. 136 с.
7. Аликина Н.В. Возрастные психологические особенности агрессивного поведения несовершеннолетних.: Автореф. дис. канд. психол. наук. / НИИ психологии УССР. Киев, 1989. 17 с.
8. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. Свердловск : Изд-во Урал. ун-та., 1986. 150 с.
9. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для высших учебных заведений. М.: Аспект-пресс, 1997. 376 с.
10. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М: Наука, 1991. 423 с.
11. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступлений (психологические механизмы насильственного преступного поведения).: Учеб. пособие. М.: ВНИИ МВД СССР, 1993. 78 с.
12. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии. / Под ред. акад. В.Н.Кудрявцева; Ин-т. гос-ва и права РАН. М.: Спартак, 1998. 214 с.
13. Арзуманян С. Д. Микросреда и отклонения социального поведения детей и подростков. Ереван: Луйс, 1990. 254 с.
14. Асеев В.Г. Личность и значимость побуждений. М.: ИП РАН, 1993. 223 с.
15. Аувяэрт Л.И. Роль семьи и сверстников в правовой социализации несовершеннолетних.: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1992. 19 с.
16. Бадмаев С.А. Психологическая коррекция отклоняющегося поведения школьников. Издание 3-е. М.: Издательство Магистр, 1997. 96 с.
17. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. М.: Наука, 2000. 482 с.
18. Бандурка О.М., Венедиктов В.С., Тімченко О.В., Христенко В.Є. Екстремальна юридична психологія в діяльності персоналу ОВД України / Науково-практичний посібник. Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2005. 319 с.
19. Барановский Н.А. Социальные и личностные детерминанты отклоняющегося поведения: Автореф. дис д-ра социол. наук. / АН Белоруссии, Ин-т социологии. Минск, 1993. 29 с.
20. Беличева С.А. Социально-психологические основы предупреждения десоциализации несовершеннолетних.: Автореф. дис. д-ра психол. наук. / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1989. 48 с.
21. Беличева С.А., Кондратьева М.Ю., Лущук В. Социально-педагогический диагностико-коррекционный инструментарий: Пособие. М.: Ред. изд. центр консорциума «Социал. здоровье России», 1993. 114с.
22. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. - М.: РИЦ Консорциума, 1998. 258 с.
23. Берковец Л.А. Агрессия: причины, последствия и контроль. СПб.: Питер, 2001. 512 с.
24. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Наука, 1986. 186 с.
25. Блувштейн Ю.Д., Добрынин А.В. Основания криминологии: Опыт логико-филос. исслед.. Минск: Университетское, 1990. 206 с.
26. Блэкборн Р. Психология криминального поведения. СПб.: Питер, 2004. 496 с.
27. Бобнева М.И. Ценностные приоритеты личности и группы: социально-психологические исследования. М., 1995. 238 с.
28. Божович Л. И. Проблемы формирования личности. - М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж.: НПО «МОДЕК», 1995. 352 с.
29. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. СПб., 1996. 365 с.
30. Борисова И. В. Особенности самосознания личности детей 10-15 лет из полных и неполных семей: Автореф. дисканд. психол. н.: 19.00.13 / Московский пед.гос. ун-т. - М.,1996. - 16 с.
31. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.: Наука, 1988. 372 с.
32. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века. // Вопросы психологии, 1993. - № 1. С. 6 13.
33. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. М.: Наука, 1987. 333 с.
34. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер Ком, 1998. 336 с.
35. Валицкас Г.К., Гиппенрейтер Ю.Б. Самооценка у несовершеннолетних правонарушителей. // Вопросы психологии, 1989. - № 1. С. 45 54.
36. Васильев В.Л. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних. Л.: Знание, 1990. 36 с.
37. Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критич. ситуаций. М.: Изд-во МГУ, 1994. 200 с.
38. Васина Е.А. Ценностные ориентации личности в юношеском возрасте: Автореф. дис. канд. психол. наук. / С.-Петерб. гос. ун-т. СПб., 1993. 16 с.
39. Волков Б.С. Правонарушения несовершеннолетних и их предупреждение. Казань, Изд-во Казан. ун-та, 1992. 152 с.
40. Волков Б.С. Мотивы преступлений: (Уголов.-правовое и социал.-психол. исследование. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. 152 с.
41. Воробьев А.М., Дубовцев В.А. О некоторых причинах рецидивной преступности. // Социологические исследования, 1991. - № 5. С. 92 94.
42. Гилинский Я., Гурвич И., Русакова М., Симпура Ю., Хлопушин Р. Девиантность подростков: Теория, методология, эмпирическая реальность. СПб.: Медицинская пресса, 2001. 200 с.
43. Голицын В.Б. Особенности потребностно-мотивационной сферы лиц с отклоняющимся поведением: Автореф. дис. канд. психол. наук. / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1985. 16 с.
44. Гобечия Ф.В. Психологические факторы поведения несовершеннолетних правонарушителей. Тбилиси: Мецнеиреба, 1989. 83 с.
45. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. К.: Либідь, 2003. 520 с.
46. Грановская Р.М., Крижанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. СПб.: OMS, 1994. 179 с.
47. Гришин В.А. Субкультура. Ее проявления в молодежной среде. // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждения преступности молодежи: Сб. науч. тр. М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. С. 70 78.
48. Грищенко Л. А., Алмазов Б.Н. Психология отклоняющегося поведения и задачи педагогической реабилитации трудновоспитуемых учащихся.: Учеб. пособие / Свердлов. инж. пед. ин-т. Сверловск: СИПИ, 1987. 75 с.
49. Дебольский М.Г. Проведение социально-психологических тренингов в уголовно-исправительной системе. М: Академия МВД РФ, 1996. 216 с.
50. Деев В.Г. Структура напрвленности личности осужденных молодежного возраста. // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждения преступности молодежи: Сб. науч. тр. М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. С. 41 50.
51. Деев В.Г. Зависимость содержания самооценки правонарушителей от уровня направленности их личности. // Личность в системе общественных отношений. / Тезисы науч. сообщений. М.. 1993. С. 279 285.
52. Долгова А.И. Изменения преступности в России: Криминол. коммент. статистики преступности. М.: Криминол. ассоц., 1994. 312 с.
53. Дробницкий О.Г. Проблемы нравственности. М.: Знание, 1997. 264 с.
54. Думов С.Б. Совместная деятельность образовательных и социально-педагогических учреждений по преодолению отклоняющегося поведения подростков: Автореф. дис. канд. пед. наук. / Волгоградский гос. пед. ун-т. Волгоград, 1996. 23 с.
55. Егорычева И.Д. Психологические особенности личностной направленности подростков и возможности ее коррекции: Автореф. дис. канд. психол. наук. / Рос. акад. образования. М., 1994. 17с.
56. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. - М., Юристъ, 1996. 631 с.
57. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга: Учеб. пособие. ЛГУ, 1993. 103 с.
58. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во МГУ, 1995. 167 с.
59. Забрянский Г.И. Социология преступности несовершеннолетних. Минск: Минсктиппроект, 1997. С. 77.
60. Завражин С.А., Староверова М.П. Жестокость и подросток. // Социологические исследования, 1991. - № 2. С. 85 87.
61. Завражин С.А. Социально-педагогические основы предупреждения отклоняющегося поведения несовершеннолетних в России (вторая половина XIX первая треть XX вв.): Автореф. Дис. д-ра пед. наук. / Мос. пед. гос. ун-т им. В.И.Ленина. М., 1996. 32 с.
62. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. СПб.: Союз, 1997. 274 с.
63. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М., Изд-во Моск. ун-та, 1996. 157 с.
64. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
65. Казаков А.Н. Социальная обусловленность отклоняющегося поведения в современном российском обществе: Автореф. дис. канд. социол. наук. Казань, 1996. 18 с.
66. Кайгородов Б.В. Психологические основы развития самопонимания в юношеском возрасте: Автореф. дисд-ра психол. н.: 19.00.13 /Астрах. гос.пед. ун-т. - М., 1999. 42 с.
67. Ковалев А. Г. Психологическое воздействие: теория, методология, практика: Автореф. Дис. д-ра психол. наук. / НИИ общ. и пед. психологии. М., 1991. 51 с.
68. Ковальский В.С. Антиобщественная направленность личности и преступное поведение: Автореф. дис. канд. юрид. наук. Киев, 1993. 18 с.
69. Козлова Т.П. Профилактика правонарушений несовершеннолетних. Киев; Одесса: Выща шк., 1990. 191 с.
70. Коломійцев О.А. Соціально-психологічні чинники формування проти правової поведінки молоді: Автореф. дис. ... канд. психол. н.: 19.00.05. Київ, 2006. 20 с.
71. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 381 с.
72. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Наука, 1989. 452 с.
73. Кондратьев М.Ю. Деперсонализация как мотивационное основание отклоняющегося поведения // Психолого-педагогические проблемы мотивации учебной и трудовой деятельности: Материалы Всесоюзной научно-практич. конф. - Новосибирск, 1985. С. 67-69.
74. Кондратьев М.Ю. Подросток в системе межличностных отношений закрытого воспитательного учреждения. - М.: Федер. ин-т социоло­гии образования, 1994. 348 с.
75. Коломійцев О.А. Окремі аспекти правової поведінки особистості. Збірник наукових праць Східно-українського національного університету ім. В. Даля. / За ред. проф. О.А. Голубенко. Луганськ: Вид-во СНУ, 2004. С. 32-34.
76. Коновалова В.Е. Правова психологія. Харьков: Консум, 1997. 160 с.
77. Конышева Л.П. Становление насильственних и корыстных форм поведения в период семейной социализации // Социальная работа. Вып. 7: Семья как объект социальной работы. М., 1993. С. 137 148.
78. Корнилова Т., Григоренко Е., Смирнов С. Подростки группы риска. СПб.: Питер, 2005. 336 с.
79. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей. М.: Юрист, 1992. 295 с.
80. Корткова Т.И. Изучение личности детей и подростков с антиобщественным поведением: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М., 1996. 21 с.
81. Костенко А. Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника). Киев: Наук. думка, 1990. 146 с.
82. Крайч Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 922 с.
83. Кудревцев В.Н. Правовое поведение: Норма и патология. М.: Наука, 1982. 287 с.
84. Кулаков С.А. Диагностика и психотерапия аддиктивного поведения у подростков. М.: изд-во «Фолиум», 1998. 340 с.
85. Кудрявцев В.Н. и др. Социальные отклонения: Введ. в общ. теорию. М.: Юрид. лит., 1989. 320 с.
86. Кудревцев И.А., Сафуанов Ф.С., Тхостов А.Ш. Структурно-иерархическая организация самооценки у аномальных (психопатических) личностей в кризисной ситуации. // Психолг. Журнал, 1991. Т. 12. - № 3.- С. 57 67.
87. Кудрявцев В.Н. Социальные деформации: Причины, механизмы и пути преодоления. / Рос. акад. наук, Ин-т государства и права. М., 1992. 133 с.
88. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб пособие. М.: Издательская группа «ФОРУМ-ИНФРА-М», 1998. 216 с.
89. Кулаков С.А. Психопрофилактика и психотерапия в средней школе. СПб,: Питер, 1996. 63 с.
90. Курганов С.И. Мотивы действий несовершеннолетних правонарушителей // Социологические исследования, 1989. - № 5. С. 60 63.
91. Кучинская Е.В. Психологический анализ корыстной деформации лично­сти несовершеннолетнего правонарушителя: Автореф. дисканд. психол. н.: 19.00.07 / Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. М., 1995. 26 с.
92. Ларина Е.В. Психологические и социально-педагогические факторы профилактики делинквентности старших подростков: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. М., 1995. 23 с.
93. Леонгард К. Акцентуированные личности. / Пер. с нем. Киев: Выща школа, 1981. 390 с.
94. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. К.: Наукова думка, 1997. С. 100-103.
95. Личко А.Е. Эти трудные подростки. - Л.: Педагогика, 1983. 385 с.
96. Личко А.Е. Подростковая психопатия. Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1989. 474 с.
97. Лунев В.В. Мотивация преступного поведения. М.: Наука, 1991. 382 с.
98. Маградзе Н.Г. Природа установки антиобщественного поведения подростка: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / Тбилиси, 1989. 19 с.
99. Макаров Ю.В. Социально-психологический тренинг как средство формирования групповой сплоченности: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена. СПб., 1998. 14 с.
100. Максимова Н.Ю. Диагностика и коррекция поведения трудных подростков. // Вопросы психологии, 1988. - № 3. С. 93 99.
101. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во «Совершенство», 1998. 208 с.
102. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2002. 752 с.
103. Мельникова Э.Б. Как уберечь подростка от конфликта с законом: Советы юриста. М.: БЕК, 1998. 302 с.
104. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. М.: МЕДпресс, 2001. 386 с.
105. Меньшикова А.Л. Ценностные ориентации современных подростков // Ананьевские чтения: Мат. научно-практ. конф. Спб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1999. С. 83-84.
106. Миньковский Г.М. Неблагополучная семья и противоправное поведение подростков // Социологические исследования. 1992. - № 2. С. 57-62.
107. Мерлин В.С. Личность и общество: Учеб. пособие к спецкурсу. Перм. гос. пед. ин-т. Пермь, 1990. 90 с.
108. Михайловская И.Б., Вершинина Г.В. Трудные степени: профилактика антиобщественного поведения. М.: Просвещение, 1990. 141 с.
109. Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: Эмоциональный и кризисный механизм. - СПб.: Изд-во, 1999. - 128 с.
110. Мокрецов А.И. Самооценка осужденных: возможности изучения и коррекции. // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждения преступности молодежи: Сб. науч. Тр. М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. С. 64 70.
111. Моленда О. Влияние ценностных ориентаций на асоциальное поведение подростков: Автореы. дис. ... канд. социол. н.: 19.00.05 / Рос. акад. управления. М., 1992. 23 с.
112. Мушинська О.В. Гендерні особливості смислової сфери особистості неповнолітніх правопорушників: Автореф. дис... канд.. психол. н.: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005. 20 с.
113. Назгаидзе Р.С. Социально-философские проблемы борьбы с девиантными формами поведения подростков и молодежи: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. / Став роп. гос. техн. ун-т. Ставрополь, 1995. 27 с.
114. Насилие, агрессия, жестокость: Криминол.-психол. исслед.: Сб. науч. тр. М.: Б.и., 1990. 149 с.
115. Нурпеисов Е.К. Механизм формирования правомерного поведения личности.: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 1996. 15 с.
116. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. Киев: Лыбидь, 1990. 191 с.
117. Обозов Н.Н. Психология конфликта и способы его регулирования. СПб.: МАПН, 1993.
118. Овчарова Р.В. Ранняя профилактика и коррекция социально-педагогической запущенности детей: Автореф. дис. д-ра психол. н.: 19.00.07 / Ин-т развития личности. М., 1995. 42 с.
119. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности: (Теорет. и методол. пробл.): Автореф. дис. д-ра юрид. наук. / АН УССР, Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого. Киев, 1990. 42 с.
120. Олпорт Г.В. Личность в психологии. М.: «КСП+»; СПб.: «Ювента», 1998. 345 с.
121. Орлова Е.В. Формирование и изменение социальных стереотипов в процессе социального познания: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / С.-Петерб. гос. ун-т. СПб., 1992. 17 с.
122. Павлик О.М. Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників: Автореф. дис... канд.психол.наук: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005. 20 с.
123. Патаки Ф. Некоторые проблемы отклоняющегося (девиантного) поведения. // Психол. журнал, 1997. Т.8. - № 4. С. 92 102.
124. Певзнер А.Е. Психологические факторы эффективности стереотипной и вариативной стратегий поведения: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / С.-Петерб. гос. ун-т. СПб., 1996. 25 с.
125. Перре М., Бауман У. Клиническая психология. СПб.: Питер, 2002. 1312 с.
126. Пирожков В.Ф. Зак