ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЛІДЕРСТВА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ : ОРГАНИЗАЦИОННО ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ЛИДЕРСТВА В ОРГАНАХ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНЫ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Кобера Аліна Вікторівна

УДК 154.4-05+351.745.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
ЛІДЕРСТВА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

19.00.06 юридична психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Барко Вадим Іванович,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ, УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ І СКОРОЧЕНЬ...............................................................................3
ВСТУП...................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ЛІДЕРСТВА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.............................................................................12
1.1. Розвиток наукових підходів до вивчення психології лідерства в системах управління......................................................................................................................12
1.2. Психологічні аспекти лідерства в поліцейських організаціях зарубіжних країн та в органах внутрішніх справ України............................................................34
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІДЕРСТВА В СИСТЕМІ ОВС УКРАЇНИ..............................................................................................................59
2.1. Психологічна модель управлінського лідера в системі ОВС.......................59
2.2. Психологічна діагностика лідерських якостей управлінця органу внутрішніх справ...........................................................................................................78
2.3 Розвиток лідерських якостей керівника міліцейського підрозділу............102
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСТВА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ...............................................................................................129
3.1. Психолого-педагогічні особливості підготовки управлінських лідерів органів внутрішніх справ...........................................................................................129
3.2. Психологічний відбір керівників органів внутрішніх справ за критеріями професійно-значущих лідерських якостей...............................................................146
3.3. Особливості формування лідерства в процесі міжособистісної взаємодії керівника органів внутрішніх справ та групи...........................................................160
ВИСНОВКИ.................................................................................................................178
ДОДАТКИ....................................................................................................................183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................258

ВСТУП

Проблема лідерства є досить актуальною для поліцейських органів і підрозділів в усьому світі, в тому числі для міліції України. Сьогодні в системі управління органами і підрозділами внутрішніх справ відбуваються важливі зміни: розширюється процес демократизації управлінської діяльності, здійснюється її децентралізація, делегування повноважень нижчим керівним ланкам, перехід до більш гнучких систем керівництва підрозділами міліції, до якісно нових методів підготовки управлінців органів внутрішніх справ. Змінюється роль керівника: розширюються права начальників міськрайлінорганів внутрішніх справ при призначенні та управлінні особовим складом, маневруванні силами та засобами, використанні ресурсів тощо. Тому перед керівниками постають нові вимоги, які потребують сучасних підходів до управління підлеглою структурою. Серцевиною управлінської діяльності є робота керівника з персоналом органів та підрозділів внутрішніх справ: підбір кадрів, мотивація і стимулювання співробітників, створення та підтримання оптимального психологічного клімату колективу і організація ефективної командної роботи, управління конфліктами і допомога працівникам у подоланні стресів. Сучасний керівник не лише повинен вміти працювати з персоналом, а й сам бути взірцем для підлеглих, справжнім лідером, наставником, референтною особистістю з глибокими знаннями, розумінням людей, привабливим іміджем і характерологічними особливостями.
Таким чином, можна констатувати, що активізувалася потреба у керівниках органів внутрішніх справ якісно вищого рівня - управлінських лідерах, які здатні забезпечити ефективне виконання завдань, покладених на міліцейські підрозділи. Управлінський лідер органів внутрішніх справ - це керівник, який гармонійно поєднує статусну владу та неформальний вплив при взаємодії з підлеглими [14]. Управлінського лідера ОВС можна охарактеризувати як трансформуючого лідера, оскільки йому притаманний цілеспрямований і організований пошук якісних змін, намагання виробити нові підходи до вирішення проблем, готовність до ризику та соціальна відповідальність. Такий керівник не лише володіє науковими основами управління, а й творчо їх застосовує, тобто володіє мистецтвом управління. На виявлення професійно-значимих якостей управлінського лідера внутрішніх справ, особливостей їх розвитку направлене дане дисертаційне дослідження.
Проблема керівництва-лідерства досить ґрунтовно розглядається у роботах Р.Акоффа, І. Ансоффа, Б.Басса, К.Бланшара, В.Врума, М.Вудкока, Дж.Грейсона, Н.Келлі, Й.Коттера, Е.Локка, Т.Мітчела, Р.Стогділа, Р.Хауса, П.Херсі, Ф.Фідлера, Б.Шаміра, А.Яго та інших. Слід відмітити роботи Г.І.Ашина, Ю.К.Васильєва, Т.Т.Джамгарова, О.Г.Ковальова, Р.Л.Кричевського, Л.С.Нерссеян, Б.Д.Паригіна, В.М.Плішкіна, К.К.Платонова, В.Д.Шадрикова, В.М.Шепеля та інших дослідників, що спрямовані на вивчення проблеми лідерства та його ефективності.
Питанням психології лідерства, управління персоналом та командної роботи в органах внутрішніх справ приділяють значну увагу Д.О.Александров, В.Г. Андросюк, О.М.Бандурка, В.І.Барко, Є.Г. Запорожцев, Ю.Б. Ірхін, Л.І.Казміренко, В.П.Казміренко, Я.Ю.Кондратьєв, М.В.Костицький, В.С.Медведєв, С.І. Яковенко, в роботах яких відзначається, що високі вимоги, які стоять перед керівником, вимагають від нього ряду особистісних якостей та психологічних характеристик, наявність яких допоможе оптимізувати процес керівництва та позитивно відобразиться на соціально-психологічному кліматі колективу, переході його на якісно вищий рівень [2, 16-23, 65, 73, 93, 97, 134, 201]. Дослідники проблеми лідерства в поліцейських організаціях зарубіжних країн (Т.Андерсен, Е.Лунч, Е.Трібаут, Х.Кноотса) теж притримуються позиції, що сучасні умови роботи висувають нові вимоги до якісного потенціалу керівника поліції, який має розвивати й використовувати в управлінні ефективне лідерство замість формального керівництва і повинен створити систему організаційних цілей, спрямованих на постійне поліпшення усіх процесів, продуктів і результатів діяльності, застосовуючи системний підхід і наукове мислення, створити робочу атмосферу, в якій люди могли б проявляти творчість, ризикувати, відчувати гордість за свою роботу, досягнення і самореалізацію, створити умови для відкритого спілкування як по горизонталі, так і по вертикалі [204]. Проте питанням психологічної діагностики лідерських якостей, формування і розвитку лідерської спрямованості керівника міліції у наукових дослідженнях приділяється недостатньо уваги.
Таким чином, практична необхідність посилення провідної ролі управлінця в процесі роботи, визначення і формування лідерських здібностей керівника органів внутрішніх справ, недостотня теоретична розробленість проблеми формального та неформального лідерства визначили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності до п.8.4. наказу МВС України від 05.04.2002 р. №345 Про затвердження плану додаткових робочих заходів на виконання Розпорядження Президента України від 26.03.2002 р. №53/2002РП Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах”; п.4.2 наказу МВС України від 05.07.2004 р. №755 Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення в впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”; п. 4.3. рішення колегії МВС України від 29.11.2003 р. №8КМ/1, наказу МВС України від 28.07.2004 р. №842 Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ”.
Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструктивних робіт у Національній академії внутрішніх справ України (Київський національний університет внутрішніх справ). Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст.7 Закону України Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11.07.2001 р., обговорена і затверджена на засіданні Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 6 від 25.05.2004 р.).
Мета і завдання дослідження визначити психологічні чинники та умови ефективного лідерства у діяльності управлінця органів внутрішніх справ, розробити та запровадити у міліцейських підрозділах систему психологічних методів і організаційних засобів розвитку лідерського потенціалу керівника.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:
1) проаналізувати наукові підходи до проблеми лідерства та психологічні чинники лідерства в діяльності управлінця органу внутрішніх справ;
2) провести порівняльний аналіз психологічних аспектів лідерства в органах внутрішніх справ України та поліцейських організаціях інших країн;
3) провести експертну оцінку лідерських якостей керівника та визначити комплекс вимог до лідера і розробити модель управлінського лідера органу внутрішніх справ;
4) визначити та обгрунтувати психодіагностичний комплекс методик дослідження лідерських якостей керівника органу внутрішніх справ;
5) обгрунтувати психологічні чинники, умови, методи і засоби ефективного розвитку лідерського потенціалу керівника органу внутрішніх справ;
6) розробити інтеграційну модель розвитку лідерських якостей управлінця органу внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження є лідерство як феномен управлінської діяльності в системі органів внутрішніх справ.
Предметом дослідження є організаційно-психологічні чинники та умови ефективного лідерства в системі органів внутрішніх справ.
Методи дослідження. З метою виконання поставлених завдань використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів, які адекватні об’єкту, предмету та меті дослідження: теоретичні методи (синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення наукової літератури для розробки інтеграційної моделі управлінського лідера органів внутрішніх справ; емпіричні методи (стандартизоване анкетне опитування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, метод експертних оцінок, аналіз документації, констатуючий експеримент); психодіагностичні методики індивідуальний-типологічний опитувальник (ІТО), стантартизований багатофакторний метод вивчення особистості (СМДО), метод кольорових виборів (МКВ), метод діагностування міжособистісних відносин (ДМВ), тест Равена; формуючий експеримент, тестування, спостереження, бесіда; методи математичної статистики (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, критерій Стьюдента).
Експериментальне дослідження проводилося у три етапи на базі магістратури управління Навчально-наукового інституту управління Національної академії внутрішніх справ України, Київського університету внутрішніх справ та Академії управління МВС України протягом 2004-2007 років. При констатуючому експерименті вибірка становила 242 особи, її було поділено на контрольну і експериментальну групи за критерієм „рівень професійної придатності”. Вибірка формуючого експерименту становила 333 особи, які були поділені на контрольні та експериментальні групи способом випадкового відбору.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше:
- розроблено інтеграційну модель управлінського лідера органів внутрішніх справ;
- запропоновано психодіагностичний комплекс вивчення лідерських якостей керівників органів внутрішніх справ;
- визначено психолого-педагогічні умови, методи і засоби оптимізації лідерства в ОВС, розроблено і експериментально перевірено комплексну тренінгову програму розвитку лідерського потенціалу керівників органів внутрішніх справ;
уточнено: сутність та особливості лідерства в органах внутрішніх справ, комплекс вимог до особистісних якостей лідера;
отримала подальший розвиток:
- ідея формування лідерських якостей та лідерської спрямованості як один із пріоритетних напрямів професійної підготовки керівних кадрів,
- обґрунтування суб’єктивних та об’єктивних чинників, що визначають ефективність лідерства в органах внутрішніх справ.
Практичне значення одержаних результатів проведеного дослідження полягає в його спрямованості на підвищення рівня професійної підготовки керівників органів внутрішніх справ, удосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах системи МВС на основі впровадження педагогічної технології розвитку лідерського потенціалу керівників органів внутрішніх справ. Запропонований у дисертації психодіагностичний комплекс може використовуватися у процесі вивчення індивідуальних особливостей співробітників органів внутрішніх справ при призначенні на керівну посаду та при зарахуванні у резерв керівних кадрів.
Окремі ідеї дисертаційного дослідження використано під час підготовки „Інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України”, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2004 р. №842 (акт впровадження МВС від 26.03.2007року) та розділу 2 наказу МВС України від 06.11.2003 р. №1317 „Про затвердження інструкції про порядок добору та зарахування працівників ОВС України до резерву кадрів на висунення для переміщення на вищі посади та організації роботи з ними” (акт впровадження МВС від 26.03.2007 року).
Впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес здійснено при підготовці слухачів магістратури Академії управління МВС за спеціальностями „Управління у сфері правопорядку” та „Правознавство”, а також при підвищенні кваліфікації керівного складу органів внутрішніх справ та керівних кадрів системи державного управління (акт впровадження Академії управління МВС від 30.04.2007 року).
Особистий внесок автора. У статті „Психологія лідерства в органах внутрішніх справ”, написаній у співавторстві з В.І.Барком, особистим внеском автора є аналіз теоретичних концепцій та теорій лідерства.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовані на міжнародній науково-практичній конференції Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (27-28 травня 2005року, м. Донецьк), на Першому всеукраїнському конгресі психологів (IV з’їзд товариства психологів України) (24-26 жовтня 2005 року, м. Київ), на другій міжнародній конференції Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (20 березня 2007 року, м. Київ) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України” (26 жовтня 2007року, м. Київ).
Узагальнені результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ та на засіданні міжкафедрального семінару кафедр юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ, кафедри прикладної психології, загальної та соціальної психології Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС, кафедри практичної психології факультету права і підприємництва КНУВС, наукової лабораторії проблем запобігання та розкриття тяжких злочинів Навчально-наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції КНУВС.
Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 7 наукових робіт, з них 4 статті у фахових виданнях ВАК України та 3 доповіді на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, 5 додатків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках. Загальний обсяг дисертації 279 сторінок, з яких список використаних джерел становить 21 сторінку, додатків - 74 сторінки. Список використаних джерел складається з 250 найменувань. Робота ілюстрована 25 рисунками та 18 таблицями.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Протиріччя, яке виникло між потребою органів внутрішніх справ України в керівних кадрах і реальним рівнем професійної підготовки керівників до службової діяльності висунуло актуальну проблему розробки теоретико-методичних основ професійно-психологічного відбору та підготовки керівних кадрів, які володіють лідерськими якостями та лідерською спрямованістю, що дає можливість ефективно виконувати функціональні обов’язки в умовах змін міліцейського середовища.
1. Проведений аналіз існуючих підходів щодо дослідження лідерства показав, що воно являє собою соціально детермінований процес організації малої групи і управління нею, який сприяє ефективному досягненню групових цілей в оптимальні строки і викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання: філософському, загальнонауковому та конкретно-науковому, що пояснюється значущістю феномену. Серед основних чинників лідерства вітчизняними та зарубіжними дослідниками виділено: особливості особистості лідера, рівень сформованості його лідерських якостей та лідерська спрямованість, рівень організації групи, її соціально-психологічна атмосфера та особливості ситуації, в якій реалізується лідерство, рольова поведінка лідера в системі соціальних стосунків, відповідність формальної та неформальної структури групи, стратегії прийняття групового рішення, стиль лідерської поведінки, особливості завдань, що стоять перед групою, інтеракція між лідером і послідовниками та особливості впливу, який здійснює лідер.
2. В результаті здійсненого порівняльного аналізу психологічних аспектів лідерства органів внутрішніх справ України та поліцейських організацій зарубіжних країн встановлено, що проблема якісного управління на засадах лідерства актуальна і є предметом багатьох наукових досліджень. Залежно від специфічних особливостей правоохоронної діяльності до керівників як поліцейських організацій зарубіжних країн, так і до міліцейських підрозділів України, висувають вимоги, що пов’язані з наявністю якостей і здібностей, які забезпечують референтність, авторитетність впливу на підлеглих і гарантують постійність лідерського положення керівника. Найбільш поширеними в поліцейських організаціях розвинутих західних країн та США є моделі харизматичного та трансформаційного лідерства, які є оптимальними і для застосування в органах внутрішніх справ України.
3. Аналіз літературних джерел з проблем лідерства в органах внутрішніх справ України, власні експериментальні дослідження дає підстави зробити висновок про те, що ефективність діяльності міліцейського підрозділу залежить від того, яку психологічну роль виконує його керівник. Оптимальним вважається поєднання формальної ролі керівника та неформальної ролі лідера, що дає можливість забезпечити управлінське лідерство в органах внутрішніх справ. Управлінський лідер ОВС характеризується використанням у взаємодії з підлеглими як статусної влади так і лідерського впливу, що сприяє оптимальному вирішенню поставлених перед підрозділом завдань з найкращими результатами при найменших затратах. Управлінське лідерство - вид лідерства, який ґрунтується на особливих відносинах між керівником підрозділу внутрішніх справ і підлеглими, в результаті чого значно полегшується виконання посадових обов’язків кожним із учасників взаємовідносин. Ці відносини базуються на добровільному і взаємному визнанні певного балансу сили і влади між співробітниками і підкріплюються здатністю кожного із них впливати на зміну мотивації, цілей, емоцій і настроїв учасників взаємовідносин. Компетентність керівника в питаннях лідерства і його лідерський талант це обов’язкова умова продуктивної діяльності організації, в тому числі і органів внутрішніх справ, результати якої викликають відчуття задоволеності як у керівника, так і у його підлеглих.
4. З метою визначення психологічних особливостей особистості управлінського лідера органів внутрішніх справ розроблено інтеграційну психологічну модель, в структурі якої виділені такі значимі компоненти як лідерська спрямованість, професійна компетентність та лідерський потенціал особистості. Системотвірним чинником в цій моделі є лідерський потенціал керівника органів внутрішніх справ.
5. В ході дослідження на основі експертних оцінок виділено комплекс особистісних якостей та психологічних характеристик, які становлять лідерський потенціал особистості. Лідерський потенціал особистості включає: комунікабельність, цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість, мотивацію до успіху, врівноваженість, розсудливість, компромісність, емпатію, позитивну самооцінку, впевненість у собі, щирість, рішучість, розвинуту інтуїцію, чутливість, готовність до ризику (іноваційність), критичність (до себе та до інших) та реалізується через емоційну, поведінкову та когнітивну гнучкість.
Створення інтеграційної моделі управлінського лідера ОВС дозволяє оптимізувати: дії керівника в процесі його становлення в ролі лідера колективу; застосування методів і засобів формування лідерських якостей; запропонувати систему відбору на керівні посади ОВС; шляхи та засоби самовиховання; оцінювання лідерських якостей керівника; педагогічну технологію формування цих якостей.
6. На основі розробленої моделі запропоновано психодіагностичний комплекс для визначення професійно-значимих якостей управлінського лідера органів внутрішніх справ, який включає індивідуальний-типологічний опитувальник (ІТО), стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (СМДО), метод кольорових виборів (МКВ), метод діагностування міжособистісних відносин (ДМО - модифікований тест Лірі), тест Равена, та має можливість застосування при призначенні на керівну посаду та висуванні у резерв керівних кадрів ОВС.
В ході експерименту встановлено, що високоефективні керівники (управлінські лідери) органів внутрішніх справ мають значимі відмінності за низкою важливих тестових показників психодіагностичного комплексу лідерського потенціалу у порівнянні з низькоефективними керівниками. На основі отриманих даних розроблено критерії оцінювання якостей керівника в процесі професійно-психологічного відбору. Дослідження показало, що ефективним є здійснення двохетапного (пролонгованого) професійно-психологічиного відбору з застосуванням принципів єдності, актуальності, відносності, особистісного та структурного підходу, динамічності.
7. Основними перешкодами, що заважають реалізації лідерських функцій керівниками органів внутрішніх справ, є невідповідний рівень їх психологічної професійної підготовки, що проявляється у несформованісті лідерський якостей, невідповідності соціальній ролі, очікуваній колективом, частковому виконанні лідерських функцій, виборі неадекватного ситуації стилю керівництва. Усунення виявлених проблем можливе в результаті цілеспрямованої та організованої професійної підготовки управлінського лідера органів внутрішніх справ. Результати формуючого експерименту дають підстави стверджувати, що умовами ефективного розвитку лідерського потенціалу застосування тренінгових технологій та застосування активних форм навчання. Найбільш ефективними методами розвитку лідерського потенціалу є методи мотивації і активізації уваги, методи організації діяльності і взаємовідносин, методи контролю за результатами діяльності і спілкування. Засобами розвитку лідерського потенціалу керівника є групова дискусія, аналіз конкретних ситуацій, рольова та ділова гра. Експериментально доведено, що результатом застосування запропонованої комплексної програми розвитку лідерського потенціалу є формування у керівників органів внутрішніх справ емоційної, когнітивної, поведінкової гнучкості та лідерської спрямованості, що є структурними компонентами інтегральної моделі управлінського лідера.
8. На основі отриманих даних побудовано модель процесу підготовки управлінських лідерів до практичної діяльності, яка відповідає вимогам оптимальності та включає загальну, спеціальну та базову підготовку. Здійснення базової підготовки, що являє собою комплекс заходів, спрямованих на формування безпосередньої готовності офіцера органів внутрішніх справ до здійснення управлінських функцій, на основі спеціальної, яка реалізується у відповідності зі спеціальністю і вимогами відповідної державної кваліфікаційної характеристики, та на основі загальної підготовки, під якою слід розуміти рівень знань, умінь та навичок, набутих особистістю до формування професійної визначеності, забезпечує системність навчання та досягнення необхідного і достатнього рівня готовності до управлінської діяльності. В ході дослідження визначено психологічні вимоги до професійної підготовки, а саме: етапність та комплексність підготовки, активність, інтенсивність та гнучкість навчання, комплексність впливу та різноманітність методологічних підходів і методичних прийомів, встановлено основні форми та особливості здійснення, що дало можливість розробити ряд технологічних рішень інтенсифікації підготовки управлінських лідерів органів внутрішніх справ.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальших наукових пошуків: дослідження динаміки становлення керівника в якості управлінського лідера міліцейського колективу; створення та робота з командами в процесі управлінської діяльності; особливості сприйняття управлінського лідера органів внутрішніх справ підлеглими; форми та методи психологічного впливу управлінського лідера тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаир Д. Искусство управлять людьми и самим собой. М.: Изд-во Эксмо, 2006. 656с.
2. Александров Д.О. Мистецтво керувати людьми. К.: Финпрес, 1999. 124с.
3. Александров Д.О. Психологія управлінської діяльності // Юридична психологія за заг.ред. Л.І.Казміренко, Є.М.Мойсеєва. К: КНТ, 2007. - С. 334-359.
4. Алексюк А.М. Основні технології навчання в сучасній вищій школі України: Деякі питання теорії і практики // Технології навчання. Рівне, 1999. С.25-32.
5. Ананьев Б.Г. Некоторые вопросы изучения человека//Человек и общество:Межвузовский сборник. Л.: ЛГУ, 1991 - 287с.
6. Ананьев Б.Г. Психологіческая структура человека как субъекта / Человек и общество. Вип.2. Л.: ЛГУ, 1967. 249с.
7. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. 380 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 462с.
9. Аркин Е.А. Об изучении детского коллектива.— М.: Учпедгиз, 1927.—115 с.
10. Андросюк В.Г. Психологія професійної діяльності органів внутрішніх справ. К.:Укр.Акад.внутр.срав, 1995.- 111с.
11. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. 2000. № 3. С. 912.
12. Ашин Г.К. Доктрина «массового общества».— М.: Политиздат, 1971.— 189 с.
13. Ашин Г.К. Доктрина массового общества”.- М.:Политиздат, 1971.-189с.
14. Бандурка О.М. Основи управління у органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. - Х.:Основа, 1999. - 440с.
15. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: ООО”Фортуна-пресс”, 1998. 464 с.
16. Барко В.І. Психологія лідерства в поліцейському підрозділі: від біологічних концепцій до теорії лідерства, що трансформується. Матеріали ІІІ Всеукраїнського науково-методичного постійно діючого семінару // Заг. ред. М.В.Джиги, С.І.Яковенка. К.:КЮІ МВС України, 2005. 170с.
17. Барко В.І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ /Автореф. дисерт. докт. псих. наук, Київ, 2004. 31с.
18. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід): Монографія. К.: НікаЦентр, 2003. 448 с.
19. Барко В.І. Психологічні аспекти планування кар’єри управлінця органів внутрішніх справ // Науковий вісник НАВСУ. 2004. № 1. С. 6470.
20. Барко В.І. Розвиток здібностей і творчого потенціалу управлінців органів внутрішніх справ // Науковий вісник НАВСУ. 2004. № 3. С. 3238.
21. Барко В.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект): Монографія. К.: Ніка-Центр, 2002. 296с.
22. Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Підюков П.П. Психологія управління командою міліцейського підрозділу: Навчальний посібник. К.:Київський юридичний інститут, 2005. 200с.
23. Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Никифорчук Д.Й., Підюков П.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ (психолого-педагогічний аспект): Навчальний посібник. К.:Київський юридичний інститут, 2005. 210с.
24. Беклемищев Є.П. Оценка деловых качеств руководителя и специалистов. М.: Высшая школа, 1998. - 212с.
25. Берестова Л.И. Социально-психологическая компетентность как основа эффективности управленческой деятельности: Автореф. канд. дисс. - М., 1994. 21с.
26. Бесчастний В.Н., Лефтеров В.А., Литвинова Г.А. Психология еффективного руководителя ОВД: Науч.-практическое пособие Донецк: Донецкий юридический институт МВД при ДонНУ, 2005. - 192с.
27. Блейхер В.М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища школа, 1978. 144 с.
28. Блонский П.П. Педология. — М.: Знание, 1934. — 127 с.
29. Блейк Р., Моутон Дж.С. Научные методы управления / Пер. с англ. К.: Знание, 1996. - 247с.
30. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. — М.:Педагогика, 1983. — 99 с.
31. Бодалев А.А. Личность и общение. Избр. псих. труды. — М.: Педагогіка, 1983. 272с.
32. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2005. 351с.
33. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоров'я, 1989. 168 с.
34. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Питер, 2003. 528с.
35. Валидность текста менеджерского потенциала / Шмелев А. Г. и др. // Вестник МГУ. - Серия XIV. - Психология. - 1993. - № 3. С. 47 - 53.
36. Васильев В.Л. Юридическая психология. 3-е изд. СПб.:Питер, 2000. 624с.
37. Вачков И. Основы технологии группового тренинга: Психотехники: Учебное пособие. М.: Изд-во «Ось-89», 1999. 176с.
38. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
39. Вендов А. И. Социально-психологические исследования лидерства в малых группах. Автореф. канд. дисс. Л., 1973. - с. 21.
40. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала. Пособие по кадровой работе. М.: Юристь, 1998. 495с.
41. Видай А.Ю. Формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера збройних сил України //Автореф. дис.канд.психол.наук: 19.00.05- соціальна психологія. К., 2002. 22с.
42. Волков И.П. О личном авторитете руководителя // Социальная психология личности. — Л.: Знание, 1974. — С. 13-19.
43. Волков И.П. Оценочная биполяризация как метод социально-психологической диагностики // Методы социальной психологии. — Л.: ЛГУ, 1977. — С. 22-45.
44. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе: Социально-психологический практикум. — Л.: Лениздат, 1989. — 222 с.
45. Волков И.П., Захаров А.И., Ерещян О.Л., Тимофеев Ю. Влияние лидерства и руководства на групповую динамику в условиях стресса. Руководство и лидерство. Л.: Лениздат, 1979. 130-142с.
46. Волков И.П., Васильев В.А. Групповая продуктивность в зависимости от характера восприятия и оценки партнеров // Психология личности и малых групп.— Л.: Лениздат, 1977.—С.22-35.
47. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя-практика: Пер. с англ. - М.: Дело ЛТД, 1994. 319 с.
48. Генов Ф. Психологические барьеры при внедрении достижений научно-технического прогресса // Психологический журнал. —1982. —Т.3. —С. 47-51.
49. Гильяшева И.Н. Практическое использование адаптивного теста ителлекта в клинике нервно-психических заболеваний. (методические рекомендации). Л.: Лениздат, 1987. 24с.
50. Головченко О.В., Грот М.Я., Юркевич П.Д. Про завдання освітянства щодо формування моральних якостей особистості // Теоретичні і методичні засоди формування культури студенської та учнівської молоді. К., 1997. с.51-56.
51. Голубева Е.А. Комплексное исследование способностлей // Вопросы психологии.1983, №6.
52. Гриджук Д.М. Психологія професійної діяльності і спілкування. К.: Преса України, 1997. - 191с.
53. Грищенко О. А., Іванова Т. В. Культура педагогічного спілкування: Програма курсу. К., 1996. 36 с.
54. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.:Наука, 1970. 325с.
55. Джамгаров Т.Т., Румянцева В.И. Лидерство в спорте. — М.:Физкультура и спорт, 1983. — 80 с.
56. Джойнер Рик. Лидер, менеджер и пять слагаемых успеха: Пер. с англ. К.: Христианство, 1999. 184 с.
57. Драгунский В.В. Цветовой личностный тест. Практическое пособие. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. 448с.
58. Друкер П.Ф. Еффективный управляющий. М.: Наука, 1994. 412с.
59. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск.: ХАРВЕСТ, 1981. 383с.
60. Жеребова Н.С. Основы социальной психологии.— Л.: ЛГУ, 1974. - 200 с.
61. Жеребова Н.С. Лидерство в малых группах как объект социально-психологического исследования // Руководство и лидерство. —Л.:ЛГУ, 1973. - С. 37-42.
62. Жеребова Н.С. Основы социальной психологии. Л.: Лениздат, 1974. - с.200.
63. Жеребова Н.С. Лидерство в малой группе: Автореф. дис. канд.психол. наук: 19. 00. 05. — Л.: ЛГУ, 1969. — 23 с.
64. Журавлёв А.Л. Психологические особенности коллективного субъекта //Проблемы субъекта в психологической науке. М.:Академия, 2000. С.23-27.
65. Запорожцев Є.Г. Психологічні особливості діяльності керівника органів внутрішніх справ України: Автореферат дис.канд.юр.наук: 19.00.06 / Нац. Академія внут.справ України. К., 2000. 20с.
66. Забродин Ю.М., Сосновский Б.А. Мотивационно-мысловой фактор в структуре направленности личности // Вопросы психологии. — 1989. — №6. — С. 27-29.
67. Закон України Про міліцію” від 20.12.1990р.
68. Залужный А.С. Учение о коллективе. — М.:Наука, 1930. — 102 с.
69. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К.,1993. 453с.
70. Зеленевский Я. Организация трудовых коллективов. Введение в теорию и организацию управления / Пер. с польск.— М.:Прогресс, 1971. — 311 с.
71. Зуб С.Т., Смирнов С.Г. Лидерство в менеджменте. М.:Прогресс, 1999. 318с.
72. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга: Учебное пособие. Л.: ЛГУ, 1983. 103с.
73. Ірхін Ю.Б. Психологічні засади професійного відбору кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України: Автореферат дис.канд.псих.наук: 19.00.06 / Київ.нац. ун-т внут.справ України. К., 2006. 20с.
74. Ірхіна С.М.Профорієнтація та професійно-психологічний відбір в органах внутрішніх справ України. Навчальний посібник. К.: РВЦ КНУВС, ДП”Друкарня МВС”, 2007. 91с.
75. Имидж лидера / Е.Абашкина, Е.Егорова, Ю.Косолапов и др. М.:»Никколо М», 1994. 204с.
76. Казміренко В.П. Проблеми підготовки колективних суб’єктів управління // Віс. східноукр. ун-ту. — Луганськ: Східноукр. нац. ун-ту, 2002.
77. Казміренко В.П. Соціально-психологічна регуляція діяльності організацій // Психологія і суспільство. — 2004. — № 2.
78. Казміренко В.П. Влияние организационных сред на социальное мировоззрение личности // Наукові студії з соціальної та політичної психології. Вип. 10(13). К.: Інститут соціальної та політичної психології, 2005. С. 158-169
79. Кажарская Г.В. Социально-психологический аналіз управления личным составом полиции США / Автореф.дисерт. канд. псих. наук. М.,1983.
80. Кайдалов Д.П., Суименко Е.И. Психология единоначалия и коллегиальности: Вопросы теории и практики взаимодействия руководителя и колектива. М.: Мысль, 1979. — с. 254.
81. Карпов А. В. Психология менеджмента: Учебное пособие. М.: Гардарики, 1999. 584 с.
82. Китов А.И. Психология управления: Учебник для слушателей Академии МВД СССР.— М.: Академия МВД СССР, 1979. - 521с.
83. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы (к психологическим основам научной организации труда, учения, спорта). Казань: Изд-во Казанск. гос. ун-та, 1969. 121с.
84. Кобера А.В. Інтеграційна модель управлінського лідера органів внутрішніх справ. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2005. т. VII. ч. 5. С. 185-190.
85. Кобера А.В. Психологічні аспекти керівництва і лідерства // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка / За ред. С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. Вип.26. Том 2. С. 286-290.
86. Кобера А.В. Особливості психологічної діагностики лідерських якостей управлінського лідера органів внутрішніх справ // Збірник наукових праць №1(12). Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, 2006. С.208-216.
87. Кобера А.В.Професійна соціалізація управлінського лідера органів внутрішніх справ. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2007. т. ІХ. ч. 4. С. 186-191.
88. Кобера А.В. Тренінгові технології у системі підготовки керівної ланки органів внутрішніх справ // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ”Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку”. Ч.1. Донецьк: Донецький юридичний інститут МВС при ДонНУ, 2005. С. 69-73.
89. Кобера А.В. Розвиток професійного самоусвідомлення управлінського лідера органів внутрішніх справ шляхом застосування тренінгових технологій // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ”Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку”. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, 2006. С. 82-86.
90. Ковалёв А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М.:Наука, 1978. 279с.
91. Колодкин Л.М. Успех служебной деятельности руководителя органов внутренних дел. М.: Мысль, 1992. 213с.
92. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект):Монографія. - К.: МАУП, 2000. 432с.
93. Кондратьєв Я.Ю. Юридична психологія. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 1999. 352с.
94. Корнеева Л. Н. Профессиональная психология личности // Психоло­гическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Г.С.Ни­­­ки­фо­рова. -СПб.: Изд-во С-Петербургского университета, 1991. 127 с.
95. Коротков Э.Н. Технология проблемно-деятельностного обучения в ВУЗе. М.:ВНА, 1990. 170с.
96. Коссов Б.Б. Профессиональная психопрогностика и методы исследования личности руководителя // Психологический журнал. 1981. №1. С. 3240.
97. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: Методологические и теоретические проблемы. К.: Выща школа, 1990. 259 с.
98. Кочеткова А.Н. Психологические основы современного управления персоналом. М.:Мысль, 1999. 98с.
99. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг лидерства. СПб .: Питер, 2000. 216с.
100. Кричевский Р.Л. О некоторых механизмах лидерства в коллективах старшеклассников // Сообщение 1. Ценностный обмен как механизм выдвижения в позицию лидера. Новые исследования в психологии. — 1977. — № 1 (16). — С. 49-56
101. Кричевский Р.Л. Динамика группового лидерства // Вопросы психологии. — 1980. — № 2. — С. 42.
102. Кричевский Р.Л. Исследование стилей руководства и лидерства в группах и коллективах // Обзоры по важнейшим научно-педагогическим проблемам.— Вып. 4(14): Психология коллектива и личности. — М.: 1980. — С. 56-62.
103. Кричевский Р.Л. Перцептивные характеристики руководителя и групповая эффективность // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга.— Краснодар: Знание, 1981.— С. 102-112.
104. Кричевский Р. Л. Психологические основы руководства и лидерства в первичном коллективе: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.05. — М.: МГУ, 1985. — 43 с.
105. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель: Элементы психологии менеджмента в повседневной работе.— 2-е изд.— М.: Дело, 1996. —384 с.
106. Кричевский Р.Л., Антонова И.Б. Межличностная совместимость в малых группах // Психолого-педагогйческие проблемы общения. — М.: МГУ, 1980. — С. 49-54.
107. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретические и прикладные аспекты. — М.: МГУ,1991. — 207 с.
108. Кричевский Р. Л., Маржине А.В. Психологические факторы эффективности руководства первичным коллективом. — Кишинев: Штиинза, 1991.— 128с.
109. Кр