РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ : РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦИИ В УСПЕВАЕМОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРОКУРОРОВ



  • Название:
  • РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ
  • Альтернативное название:
  • РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦИИ В УСПЕВАЕМОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРОКУРОРОВ
  • Кол-во страниц:
  • 188
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


    На правах рукопису



    УДК 159.922+340.11:17.022




    Анушкевич Володимир Ігорович


    РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ

    19.00.06 — юридична психологія


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук




    Науковий керівник:
    Самойлов Микола Григорович,
    доктор біологічних наук,
    професор










    Харків-2008








    ЗМІСТ




    ВСТУП


    4




    РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА САМОРЕГУЛЯЦІЇ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ


    9




    1.1. Психологічний аналіз поняття «саморегуляція».


    9




    1.2. Психологічні умови підтримки, збереження та відновлення
    працездатності фахівців..


    12




    1.3. Психічні стани та вплив на них прийомів саморегуляції..


    15




    1.4. Розвиток та структура саморегуляції психічних станів.


    20




    1.5. Взаємозв’язок між розвитком особистості та саморегу-
    ляцією психічних станів..............................


    26




    1.6. Психологічна характеристика специфіки професійної діяльності прокурора.


    31




    ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ..


    43




    РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОКУРОРІВ НА ВИБІР НИМИ СПОСОБІВ САМОРЕГУЛЯЦІЇ



    45




    2.1. Організація та методи дослідження...


    45




    2.2. Чинники професійної діяльності прокурорів, які викликають виникнення негативних психічних станів...


    49




    2.3. Залежність вибору способів саморегуляції від індивідуально-психологічних особливостей прокурорів.


    55




    2.4. Наявність зв’язку між особистісними особливостями прокурорів та вибором ними способів саморегуляції...



    83




    ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ..


    99




    РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДЛЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ УСПІШНОСТІ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ


    101




    3.1. Вплив використання засвоєних способів саморегуляції на психовегетативні функції прокурорів..


    101




    3.2. Дія рекомендованих способів саморегуляції на індивідуально-психологічні якості прокурорів..


    127




    3.3 Виробниче навантаження прокурорів України та роль саморегуляції у підвищенні успішності їх професійної діяльності


    137




    ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ..


    148




    ВИСНОВКИ.


    150




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..


    153







    ВСТУП
    Актуальність дослідження. Загострення соціально-політичних та економічних протиріч в нашій державі привело до зростання злочинності, яка є результатом дії людей, що порушують закони суспільства. Безумовно, це веде до збільшення виробничого навантаження на всі правоохоронні органи і в тому числі на прокуратуру як структуру, яка покликана здійснювати нагляд за дотримуванням законів.
    Так, за статистичними даними Генеральної прокуратури України, порівняння кількості справ, які були розглянуті прокурорами в 2006 та 2007 роках переконує, що операціональне навантаження за цей період у прокурорів зросло від 0,6% до 15,1%. А як повідомляють деякі автори (Я.Й.Радзівідло, 2003), особливістю праці прокурорів є наявність великої кількості нервово-психічних перевантажень, які викликають розлади в психіці. Саме у зв’язку з цим актуальною задачею сьогодення є пошук шляхів та способів зменшення негативного впливу на психіку психотравмуючих чинників професійної діяльності цих фахівців.
    Але аналіз літератури в цьому напрямку свідчить, що досліджень специфіки праці прокурорів, з метою психокорекції негативних змін та оптимізації професійної діяльності не проводилось. Існують роботи, в яких розглядаються умови професійного становлення особистості прокурорів (Я.Й.Радзівідло, 2004) або особливості категоріальної структури їх правосвідомості (О.В.Кобець, 2007).
    Хоча в дисертаційному дослідженні Ю.В.Позіненко (1994) доведено, що зменшення психічної напруги у виробничій діяльності суддів з успіхом можна досягти використовуючи способи саморегуляції. Тому, врахування актуальності проблеми пошуку шляхів та методів підвищення успішності професійної діяльності прокурорів та відсутність досліджень з цих питань й зумовило вибір теми нашої роботи.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з «Пріоритетними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки», Наказом Генерального прокурора України №5 від 05.10.98 «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України», Законом України «Про прокуратуру».
    Тема затверджена рішенням Вченої ради Харківської академії фізичної культури (протокол № 4 від 25 грудня 2007 року)
    Об’єкт дослідження психологічний аналіз професійної діяльності прокурорів.
    Предмет дослідження дія саморегуляції на психіку та успішність професійної діяльності прокурорів.
    Мета дослідження установити роль особливостей особистості прокурорів у виборі ними способів саморегуляції і обґрунтувати можливість її використання для корекції негативних змін у психіці та підвищення успішності їх професійної діяльності.
    Задачі дослідження:
    1) здійснити теоретичний аналіз сучасного вирішення проблеми дії саморегуляції на психіку фахівців і вплив цього феномена на результати їх професійної діяльності;
    2) здійснити психологічний аналіз специфіки професійної діяльності прокурорів та виявити чинники, що викликають появу у них негативних змін у психіці;
    3) встановити наявність зв’язку між особливостями особистості прокурорів і вибором ними способів саморегуляції;
    4) довести можливість зменшення негативних змін у психіці прокурорів та підвищення успішності їх професійної діяльності у результаті використання способів саморегуляції.
    Гіпотеза дослідження:
    1) припускається існування зв’язку між особливостями особистості прокурорів та вибором і застосуванням ними способів саморегуляції засвоєних з життєвого досвіду;
    2) для отримання позитивного результату в дії на життєдіяльність, психосоматичну сферу і продуктивність праці прокурорів необхідне засвоєння і усвідомлення впливу на ці фактори ефективних способів саморегуляції
    Методи дослідження. Реалізація задач здійснювалась наступною групою методів:
    а) теоретичного характеру: аналіз наукової літератури, документів, узагальнення інформації;
    б)емпіричного характеру: експериментальні методи, діагностичні методи (інтерв’ювання, бесіда, анкетування), психокорекційні методи впливу;
    в) кількісні дані оброблялись статистично.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
    вперше:
    - встановлено зв'язок між особливостями особистості прокурорів і вибором ними способів саморегуляції;
    - здійснено психологічний аналіз специфіки професійної діяльності прокурорів та виявлені стресогенні чинники, які викликають виникнення у них негативних змін у психіці;
    - обґрунтовано можливість психологічної корекції негативних змін у психіці прокурорів та підвищення успішності їх професійної діяльності внаслідок використання засвоєних ними ефективних способів саморегуляції;
    - отримало подальший розвиток уявлення про структуру, зміст та механізми функціонування саморегуляції;
    - уточнені сучасні уявлення про дію психотравмуючих факторів у професійній діяльності фахівців.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
    ü в своїй практичній діяльності прокурори можуть застосовувати експериментально перевірені способи саморегуляції, що дозволить їм зменшувати нервово-психічні напруження, ступінь прояву негативних психічних змін при одночасному підвищенні опірності до дії стресогенних чинників;
    ü для збереження та відновлення працездатності, психосоматичного здоров’я та підвищення успішності своєї професійної діяльності прокурори можуть засвоїти і усвідомлено використовувати рекомендовані їм способи саморегуляції;
    ü отримані в роботі об’єктивні результати можуть використовуватись в подальших наукових дослідженнях проблеми саморегуляції;
    ü дані про шляхи та способи корекції психіки прокурорів і оптимізації їх праці можуть бути використані при викладанні юридичної та правової психології у ВУЗах юридичного профілю.
    Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені в органах прокуратури: прокуратури Жовтневого, Кам’янобрідського та Артемівського районів м. Луганська, акти впровадження, відповідно від 26.03.08, 27.03.08, 28.03.08.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядались на засіданні кафедр загальної та прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, у доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях: «Формування та розвиток особистості в умовах ВУЗів МНС України» (Харків, 2003), на всеукраїнській науковій конференції «Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства» (Суми, 2004).
    Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.
    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 167 сторінок машинописного тексту, містить 10 рисунків, 33 таблиці. Список використаних джерел складає 166 найменувань, з них іноземних джерел 38.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Реалізація поставленої мети та виконання завдань дослідження дало можливість одержати теоретичні та емпіричні результати, аналіз яких дозволяє зробити наступні висновки.
    1. На сучасному етапі розвитку психології проблемою саморегуляції займається велика кількість науковців. Незважаючи на неоднозначне тлумачення цього поняття, досліджені її структура, зміст, вплив на психічні процеси та стани і застосування з метою управління ними та корекції психічних розладів.
    Використання способів саморегуляції з метою корекції негативних змін у психіці прокурорів, зниження психофізичної втоми, підвищення нервово-психічної стійкості та впливу на успішність в їх професійній діяльності досліджене не було.
    2. Специфічною для професійної діяльності прокурорів є наявність психотравмуючих і стресогенних чинників. В діяльності прокурора мають місце нервово-психічні перевантаження, напруження емоційно-вольової сфери викликається жорсткою, детальною законодавчою регуляцією, персональною відповідальністю за прийняті рішення, взаємовідносинами з міліцією, судом, органами влади, нерівномірним темпом роботи, тиском на рішення прокурора владних структур.
    Серед чинників, що викликають та підвищують рівень прояву негативних психічних станів виявлені наступні: професійна відповідальність (2,45 балів), організаційні проблеми (2,14 балів), часті сутички з керівництвом (1,97 балів).
    3. З метою зменшення нервово-психічної напруги у своїй професійній діяльності, прокурори використовують відомі їм з життєвого досвіду способи саморегуляції. Найчастіше використовуються наступні: аналіз ситуації, роздуми (53 %), самоконтроль, вольові зусилля (46 %), сон, пасивний відпочинок (43 %) та гумор і жарти (40 %).
    Використання цих та інших способів саморегуляції здійснюється ними епізодично, безсистемно і без чіткого усвідомлення їх дії та впевненості у результатах.
    Залежність вибору способів саморегуляції обумовлюється індивідуально-психологічними та особистісними особливостями прокурорів. До них належать рівень екстравертованості, емоційної стійкості, тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності.
    На вибір способів саморегуляції впливають також якості темпераменту фахівців і специфіка їх професійної діяльності. Найчастіше прокурори користуються способами саморегуляції, які пов’язані з впливом на психічні стани через мислення та усвідомлення ситуації, тобто когнітивні. І значно рідше афективні, що діють через почуття та емоції.
    4. Опанування прокурорами рекомендованими їм способами саморегуляції та мотивоване систематичне їх використання протягом року привело до значних позитивних змін: а) психосоматичних та психовегетативних показників; б) ступеня прояву рис особистості; в) успішності професійної діяльності.
    В групі, де позитивно змінились психосоматичні та психовегетативні показники, встановлено: підвищення рівня опірності проти психотравмуючих та стресогенних чинників професійної діяльності; толерантність їх чутливості до кризи; ослаблення дії на них професійного стресу, суб’єктивної чутливості до прояву соматичних симптомів (нервово-психічного виснаження, шлункових скарг, ревматичних та серцево-судинних скарг); зниження рівня психовегетативних симптомів та емоційного вигоряння; підвищення показників «загального» здоров’я та адаптивності.
    В групі, де позитивно змінився ступінь прояву рис особистості, встановлено: підвищення психоемоційної стійкості та ступеня прояву таких рис особистості як товариськість, доброзичливість, обережність, серйозність, організованість, розсудливість, практичність, ініціативність, самоконтроль, емпатія, урівноваженість; зменшення рівня прояву негативних рис (залежності, тривожності, незадоволеності, покірливості, збудливості, агресивності, депресивності, дратівливості, фрустрації, ригідності). Одержані дані свідчать про вплив саморегуляції на розвиток особистості прокурорів.
    В експериментальній групі, позитивно змінився рівень успішності професійної діяльності прокурорів, в результаті чого виявлено: підвищення працездатності і зниження стомлюваності; підняття рівня службової дисципліни; збільшення задоволення своєю роботою; зменшення витрат робочого часу внаслідок захворювань; підвищення рівня професійної успішності та результатів виробничої діяльності прокурорів.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Наука, 1991. 319с.
    2. Алиев Х.М. Ключ к себе: этюды о саморегуляции. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 223 с.
    3. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. 1984. Т. 5, № 3. С. 152-162.
    4. Бандурка О.М., Бочарова С.П. Юридична психологія. Харків: НУВС, 2001. 683 с.
    5. Бараш Б.А., Голынкина Е.А., Эткинд A.M. Изменение "уровня контроля личности" в процессе групповой психотерапии неврозов. - Исследование механизмов и эффективности психотерапии при нервно-психических заболеваниях /Под ред. Б. Д.Карвасарского, В.Е.Рожнова. - Л.: Этос, 1982. С. 134-142.
    6. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии. - 1990. - № 2. - C. 153-155.
    7. Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. М.: Зерцало, 2001. 512 с.
    8. Басков В.И. Прокурорский надзор. М.: ЮрЛит, 1996. 558 с.
    9. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчих та їх правові гарантії: Автореф. дис... канд.. юр. наук. К., 2002. 21 с.
    10. Биля І. Законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів // Право України. 2001. - № 10. С. 40-43.
    11. Бовин Б.Г., Киселева Е.А., Улашников О.М. Профессионально-личностные качества сотрудников органов внутренних дел // Известия методического центра профессионального образования и координации научных исследований. 1996. - № 2. С. 112-129.
    12. Боднар В. І. (ред.). Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник. Луганськ: Альма-матер, 2003. 436 с.
    13. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості Харків.: Фоліо, 1996. 237 с.
    14. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат Київ, 1993 23 с.
    15. Бояринцев В.П. Структурно-функциональный анализ динамических проявлений саморегуляция поведения и деятельности человека // Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции поведения человека. Свердловск, 1997. С. 22-35.
    16. Бусел В.Т. (ред.). Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.
    17. Вербицкий А.А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе // Вопросы психологии. - 1987. - № 5. - С. 31-39.
    18. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Триада, 1996. 320 с.
    19. Вяткин Б.А. Стиль активности как предмет интегрального исследования индивидуальности // Системное исследование индивидуальности. Пермь, 1991. С. 36-49.
    20. Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Систематика психических состояний человека // Вестник ЛГУ. 1991. - № 1. - С. 47-55.
    21. Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека // Экспериментальная и прикладная психология. Л., 1991. С. 5-16.
    22. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. Х.: Фоліо, 2002. 176 с.
    23. Гергелійник В.О. Критерії відбору кандидатів на посаду судді органу конституційної юстиції в Україні та зарубіжних країнах (порівняльно-правовий аналіз) // Вісник Одеського інституту внутр. справ. - 1999. - № 4. -С. 29-34.
    24. Голиков Ю.Я., Костин А.Н. Особенности психической регуляции и классы проблемностей в сложной оперативной деятельности // Психологический журнал. 1994. Т. 15, № 2. С. 3-16.
    25. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. Минск: Харвет, М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. 800 с.
    26. Гринберг Д. Управление стрессом. - Санкт-Петербург: Питер, 2002. 495 с.
    27. Групповая психотерапия /Под ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера. - М.: Медицина, 1990. - 384 с.
    28. Губарєва О.С. Надійність як складова необхідних професійних якостей // Вісник Харківського національного університету. 2002. - № 576. С. 56-58.
    29. Давиденко Л.М. Проблемы предупреждения преступности органами прокуратуры: Автореф. дис. к. юр. наук. М., 1988. 19 с.
    30. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М., 1993. 292 с.
    31. Деркач А.А., Ситников А.П. Развитие аутопсихологической компетентности руководителей: прикладные психотехноологии. М., 1994. 245 с.
    32. Дикая Л.Г., Гримак Л.П. Теоретические и экспериментальные проблемы управления психическим состоянием человека // Вопросы кибернетики. Психические состояния и эффективность деятельности. М.: Наука, 1993. - С. 28-54.
    33. Дикая Л.Г., Семикин В.В. Регулирующая роль образа функционального состояния в экстремальных условиях деятельности // Психологический журнал. 1991. - T.12, № 1. - С. 32-39.
    34. Дикая Л.Г., Семикин В.В., Щедров В.И. Исследование индивидуального стиля саморегуляции психофизиологического состояния // Психологический журнал. 1994. Т. 15, № 6. С. 28-37.
    35. Дикая Л.Г., Семикин В.В., Щедров В.И. Системный подход к обучению саморегуляции состояния как целенаправленной деятельности // Развитие идей Ломова Б.Ф. в исследованиях по психологии труда и инженерной психологии. М.: ИПФН, 1992. С. 194-210.
    36. Ершов А.А. Взгляд психолога на активность человека. М.: Наука, 1991. - 253 с.
    37. Забелова Л.Б. Саморегуляция психических состояний государственных служащих: дис канд. псих. наук. М., 1997. 166 с.
    38. Завалова Н.Д., Ломов Б.Ф., Пономаренко В.А. Образ в системе психической регуляции деятельности. - М., Наука, 1986. - 276 с.
    39. Завалова Н.Д., Пономаренко В.А. Психические состояния человека в особых условиях деятельности // Психологический журнал. 1983. - Т.4, № 6. - С. 93 - 105.
    40. Загайнов P.M. Психолого-педагогические основы преодоления кризисных ситуаций (на материале спортивной деятельности): Дис. ... докт. псих. наук. - СПб., 1992. 365 с.
    41. Закон України „Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. 1991. - № 53 с.
    42. Зейгарник Б.В., Холмогорова А.Б., Мазур Е.С. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал. 1989 - № 2. - С. 121-133.
    43. Землянська О.В. Психологічні аспекти цивільного судочинства // Наукові записки Харківського військового університету. 2002. Вип. XV. С. 160-168.
    44. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. - М.: Изд-во УРАО, 1998. - 164 с.
    45. Иванцевич Дж., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. М.: РАГС, 1993. 303 с.
    46. Измайлова Ф.Ш. Государственный контроль. (Понятие, принципы, система государственного контроля) // Конституция. Проблемы управления и прокурорского надзора. М.: Манускрипт, 1996. С. 29-45.
    47. Ильин Е.П. Удовлетворенность деятельностью как социально-психологический феномен // Психофизиологическое изучение учебной и спортивной деятельности. Л., 1981. С. 4-13.
    48. Каркач П.М. Проблемы общенадзорной деятельности прокуратуры за исполнением законов, направленных на борьбу с бесхозяйственностью в промышленности: Автореф. дис. к. юр. наук. Харьков, 1989. 21 с.
    49. Кобець О.В. Особливості категоріальної структури правосвідомості юриста // Автореф. дис. канд. псих. н./19.00.06. Харків, 2007. 19 с.
    50. Коваленок Т.П. Аутогенная тренировка - способ формирования функционального состояния педагога // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб.науч. тр. МГАУ. - М., 1993. - С. 80-85.
    51. Коваленок Т.П. Методические рекомендации и задания для самостоятельного выполнения по спецкурсу "Саморегуляция в педагогической деятельности." - М., 1995. - 27 с.
    52. Коваленок Т.П. Уровень развития саморегуляции и образ «Я» // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб. науч. тр. МГАУ. - М., 1996. - С. 76-84.
    53. Кодекс професійної етики судді // Юридичний вісник України. 2002. - № 42. С. 4.
    54. Конопкин О.А., Моросанова В.И., Степаненко В.И. Функциональное строение осознанной саморегуляции деятельности. Деп. В ИНИОН 21.09.92. № 135. 92 с.
    55. Косырев В.П. Диагностика профессионально-педагогической подготовки студентов инженерно-педагогических специальностей // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб. науч. тр. МГАУ. - М., 1993. - С. 16-21.
    56. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності у звичайних та екстремальних умовах. К.: «Ніка-Центр», 2006. 580 с.
    57. Кузнецова А.С. Методы психологической саморегуляции и психопрофилактика неблагоприятных функциональных состояний человека в связи с особенностями профессиональной деятельности Дисс. канд. психол. наук. - М., 1992. - 226 с.
    58. Лапшина В.Л., Московец В.И. Искусство делового общения работника органов внутренних дел. Харьков: НУВД, 2004. 84 с.
    59. Лысенко Е.Е. Роль обыденного сознания при изучении психологии // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб. науч. тр. МГАУ. - М., 1993. - С. 71-80.
    60. Макаревич О.П. Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях К.: Оріяни, 2001 224 с.
    61. Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. К.: Форум, 2000. 543 с.
    62. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. В 2 т. К.: Форум, 2002. Т. 1 319 с.; Т.2 335 с.
    63. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге. - СПб.: Питер, 1993. 153 с.
    64. Малюга В. Взаємовідносини прокуратури з іншими органами держави // Право України. - 2001. - № 12. С. 82-85.
    65. Маркова А.К. Психология профессионализма. М.: Мысль, 1996. 308 с.
    66. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
    67. Машин В.А. О двух уровнях личностной регуляции поведения человека // Вопросы психологии. - 1994. - № 3. - С. 144-149.
    68. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. М.-Воронеж: Экос, 1996. 445 с.
    69. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. - М.: Педагогика, 1991. - 152 с.
    70. Миславский Ю.А. Саморегуляция и творческая активность личности // Вопросы психологии. 1998. - № 3. С. 71-78.
    71. Мичко М., Голова Н. Про основні принципи організації прокуратури // Право України. 2000. - № 12. С. 51-59.
    72. Моросанова В.И., Коноз Е.М. Стилевая саморегуляция поведения человека // Вопросы психологии 2000 - № 2 С. 118 127.
    73. Моросанова В.И. Личностные аспекты саморегуляции произвольной активноссти человека // Психологический журнал 2002 - № 6 С. 5 17.
    74. Моросанова В.И., Сагиев P.P. Диагностика индивидуально- стилевых особенностей саморегуляции в учебной деятельности студентов // Вопросы психологии - 1994. - № 5. - С. 118-130.
    75. Моросанова В.И. Стилевые особенности саморегулирования личности // Вопросы психологии 1991 - № 1 С. 121 127.
    76. Моросанова В.И. Стиль саморегулирования и его функции в произвольной деятельности человека // Стиль человека: психологический анализ М.: «Смысл», 1998 С. 142 162.
    77. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. Донецк: Изд-во Дон. ун-та, 1999. 72 с.
    78. Никифоров Г.С. (ред.). Психология здоровья. СПб.: Питер, 2006. 607 с.
    79. Никифоров Г.С., Филимоненко Ю.И., Польшин А.К. Психологические аспекты саморегуляции состояний. СПб.: Питер, 1996. 205 с.
    80. Павленко В.В. Психофізична саморегуляція вчителя у стресових педагогічних ситуаціях // Вісник Харківського національного університету. 2003. - № 599. С. 257-262.
    81. Петров Н.Н. Аутогенная тренировка - М, 1990. - 34 с.
    82. Петрова Н.И. Уровень самоактуализации студентов и их социально-психологическая адаптация \ Психологический журнал -2003 - №3 С. 116-120.
    83. Петуховский А.А. Прокурорский надзор: Учеб. пособие. - М.: Бизнес Ченел интернешнл Лтд., 1998. - 41 с.
    84. Піскун С.М. Поняття та предмет прокурорського нагляду в оперативно-розшуковій діяльності міліції // Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2003 а. - № 22. С. 174-179.
    85. Піскун С.М. Сутність прокурорського нагляду в сфері оперативно-розшуковій діяльності міліції // Право і безпека. 2003 б. - № 2’1. С. 112-117.
    86. Позіненко Ю.В. Роль саморегуляції в оптимізації професійної діяльності робітників правосуддя // Автореф. дис. канд. псих. н. / 19.00.06. Харків, 2004. 20 с.
    87. Порицький А.В. Засоби психічної саморегуляції військовослужбовців як фактор підвищення продуктивності їх діяльності // Вісник Харківського національного університету. 2002. - № 576. С. 170-171.
    88. Привалова Н.Н. Некоторые особенности Я-концепции успешных и неуспешных профессионалов в условиях социальной нестабильности // Вісник Харківського національного університету. 2002. - № 550. С. 157-162.
    89. Прокуратура в Україні /Відп. ред. М.О.Потебенько. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 400 с.
    90. Прохоров А.О. Методы психической саморегуляции. Казань: Эпос, 1990. 107 с.
    91. Прохоров А.О. Функциональные структуры психических состояний: Автореф. дис. д. психол. н. - СПб, 1992. 37 с.
    92. Пряхина М. В. Профессиональная деятельность и ее психологическая оценка // В сб. Психология труда. СПб.: Речь, 2000. С.48-56.
    93. Психическая саморегуляция / Под ред. А.С. Ромен/ - М.: Мысль, 1983. - 539 с.
    94. Психологический словарь. М.: Наука, 1996. С. 193.
    95. Психофизиологические эффекты аутогенной тренировки. /Легостаев Г.Н., Умрюхин Е.А. // Человек, здоровье, физ. культура и спорт в изменяющемся мире: Тез. докл. Рос. акад. образ. Институт возр. физиолог. Коломна: Пирос, 1994. - С. 45.
    96. Пышнев Д.И. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля (в системе АПК). К.: Просвіта, 1992. 231 с.
    97. Радзивидло Я.І. Особистісно-професійне становлення працівників прокуратури в процесі діяльності // Автореф. дис. канд. псих. н. / 19.00.06. Харків, 2004. 20 с.
    98. Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. 672 с.
    99. Рахимов А.З. Обобщение опыта подготовки специалистов для народного образования и выделение психологических условий, связанных с формированием психической устойчивости учителя // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности: Тезисы Всесоюзн.конф. молодых ученых. - Симферополь, 1983. - С. 181-185.
    100. Романов В.В., Кроз М.В. Методическое руководство по профессиональному психологическому отбору абитуриентов, поступающих на учебу в Институт прокуратуры Российской Федерации. М.: Генеральная прокуратура РФ, 1997. 52 с.
    101. Романов В.В., Кроз М.В. Психологическая оценка при профессиональном отборе кадров для прокуратуры // Вопросы психологии. - 1994 б. - № 3. С. 94-108.
    102. Романов В.В., Кроз М.В. Руководство по профессиональному психологическому отбору кандидатов на службу в органы прокуратуры Российской Федерации. М.: Генеральная прокуратуры РФ, 1994 а. - 117 с.
    103. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер. - 1999. - 720 с.
    104. Руденко Н.В. Проблемы совершенствования прокурорского надзора за исполнением законов, направленных на обеспечение рационального использования вторичных ресурсов в народном хозяйстве: Автореф. дис. к. юр. наук. Харьков, 1989. 21 с.
    105. Санникова А.А. К проблеме анализа компонент профессиональной деятельности // Психологія сучасності: наука і практика. Одеса, 2004. С. 56-60.
    106. Сартан Г.Н. Психотренинги для учителей и старшеклассников. - М.: Наука, 1992. - 36 с.
    107. Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения и деятельности человека. Модульный курс психологии. Модуль «Направленность». К.: Миллениум, 2004. 521 с.
    108. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: «Речь», 2001. 350 с.
    109. Сидоренко Н.І. До проблеми індивідуально-стильової саморегуляції особистості // Психологія сучасності: наука і практика. Одеса, 2004. С. 69-71.
    110. Смоков С.М. Внутрішнє переконання слідчого і його роль при прийнятті процесуальних рішень: Автореф. дис... канд.. юр. наук. К., 2002. 21 с.
    111. Степаненко В.Н. Влияние профессиональной деятельности на психику сотрудников органов внутренних дел // Вісник Харківського національного університету. 2003. - № 599. С. 299-302.
    112. Судебная власть: Учеб. пособие. - М.: Дело, 1999. - 400 с.
    113. Сухонос В. Наглядова функція прокуратури і забезпечення законності у державному управлінні // Підприємство, господарство і право. 2002. - № 12. С. 124-126.
    114. Телегина Э.Д. Психологическая регуляция и саморегуляция творческой мыслительной деятельности человека: Автореф. дис д-ра психол. н. М., 1993. 22 с.
    115. Толочек В.А. Стили деятельности: модель стилей с изменчивыми условиями деятельности. М.: Мысль, 1992. 423 с.
    116. Файзуллаев А. А. Мотивационная саморегуляция личности. -Ташкент: Фан, 1987. - 134 с.
    117. Фаткин Л.В. Требования, предъявляемые к психологическим и социально-психологическим качествам руководителя // Психологические аспекты управления /Под ред. Ф.М.Русинова, В.И.Антонюка. М.: Экономика, 1984. С. 72-76.
    118. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. М.: Медицинское информационное агентство, 2002. 854 с.
    119. Харламенкова Н.Е. Процесс целеполагания и жизненный путь личности. Психологические исследования социального развития личности. М.: Прогресс, 1991. С. 151-167.
    120. Целиковский С.Б. Особенности реализации принципа обратной связи в обучении саморегуляции психических состояний: Автореф. дис канд. психол. н. Ростов-на-Дону, 1994. 25 с.
    121. Чирков В.И. Самодетерминация и внутренняя мотивация // Вопросы психологии. - 1996 - № 3. - С. 116-132.
    122. Чурбакова Н.А. Самооценка сотрудников ОВД // Право і безпека. 2003. - № 2’1. С. 181-184.
    123. Шейнгольц В.П. Структура построения оценки эффективности профессиональной деятельности // Вісник Харківського національного університету. 2002. - № 550. С. 215-218.
    124. Шульг Д., Шульг С. Психология и работа. СПб.: Питер, 2003. 560 с.
    125. Щукин М.Р. Саморегуляция в формировании и структуре индивидуального стиля трудовой деятельности // Проблемы интегрального исследования индивидуальности и ее педагогические аспекты. Пермь, 1986. - С. 43-51.
    126. Юркевич В.С. Саморегуляция как фактор общей одаренности // Проблемы дифференциальной психофизиологии. М., 1999. Т. 7. - С. 233-249.
    127. Якимчук М. Управління в органах прокуратури України: теоретичні та практичні аспекти // Право України. 2002. - № 5. С. 89-96.
    128. Ярмиш А.Н. Місце та роль прокуратури в системі державної влади // Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2003. - № 21. С. 14-19.
    129. Acevedo, E.G. ( Kansas State U, Dept of Kinesiology, Mfnhattan) Reality therapy: Aframework for implementing psyhological skills for athletes // Journal of reallity therapy. - 1994. - Vol 14 (1). P. 29 - 36.
    130. Adler S. Personality and work behaviour: exploring the linkages // Applied Psychology: An International Review. 1996. N 45. &n
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Малахова, Татьяна Николаевна Совершенствование механизма экологизации производственной сферы экономики на основе повышения инвестиционной привлекательности: на примере Саратовской области
Зиньковская, Виктория Юрьевна Совершенствование механизмов обеспечения продовольственной безопасности в условиях кризиса
Искандаров Хофиз Хакимович СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МОТИВАЦИОННОГО МЕХАНИЗМА КАДРОВОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЭКОНОМИКИ (на материалах Республики Таджикистан)
Зудочкина Татьяна Александровна Совершенствование организационно-экономического механизма функционирования рынка зерна (на примере Саратовской области)
Валеева Сабира Валиулловна Совершенствование организационных форм управления инновационной активностью в сфере рекреации и туризма на региональном уровне