ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ : ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИОННОЙ СФЕРЫ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ ПРАВОНАРУШИТЕЛЕЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Павлик Олена Михайлівна

УДК 159.9:343.915

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ
НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

Спеціальність 19.00.06 юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Жданова Ірина В’ячеславівна,
кандидат психологічних наук, доцент

Харків 2005

ЗМІСТ
Вступ ................................................................................................................. 3
Розділ 1. Злочинність неповнолітніх як психологічна проблема................. 9
1.1. Загальна характеристика злочинності неповнолітніх.......................... 9
1.2. Соціально-психологічні детермінанти злочинності неповнолітніх... 18
1.3. Мотиваційна сфера як ядро особистості неповнолітнього правопорушника................................................................................................ 33
Розділ 2. Характеристика досліджуваних та методів дослідження............. 47
2.1. Загальна характеристика досліджуваних................................................ 47
2.2. Загальна характеристика методів дослідження...................................... 51
Розділ 3. Змістовно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників....................................................................... 62
3.1. Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різною спрямованістю вчинених злочинів...................................................... 62
3.2.Характеристика мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різним ступенем перевиховання у спеціальних установах............................ 99
3.3. Специфіка мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників у залежності від віку та умов утримання у спеціальних установах................ 134
Розділ 4. Соціально-психологічні аспекти профілактики злочинності серед неповнолітніх.................................................................................................... 165
Висновки.. 176
Список використаних джерел. 179
Додатки........................................................................................................... 197

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні проблема злочинності серед неповнолітніх є однією з найбільш актуальних у зв`язку з негативними соціальними наслідками та поширенністю цього явища. Сучасні статистичні дані свідчать, що при більш-менш стабільному кількісному показнику злочинності неповнолітніх (відсутність чіткої тенденції до її збільшення або до зменшення), серйозну занепокоєність викликають якісні показники: зниження віку неповнолітніх правопорушників, зростання жорстокості, зухвалості, „безмотивованості” при скоєнні злочинів, поява в структурі злочинності неповнолітніх так званих дорослих злочинів (вбивств, розбійних нападів), груповий характер злочинності серед цього контингенту, її підвищена латентність. Тобто злочинність неповнолітніх має свої, набагато складніші, притаманні тільки їй особливості.
Все це свідчить про необхідність всебічного та системного дослідження всього комплексу чинників, що призводять до злочинності серед неповнолітніх, а також розробки науково обґрунтованих, ефективних програм профілактики правопорушень неповнолітніх, нових методів та форм їх перевиховання, шляхів ресоціалізації. При розробці таких програм вагоме місце, як про це свідчить світовий досвід, посідають психологічні дослідження, зокрема вивчення психологічних механізмів протиправної поведінки. У цьому контексті можна вказати на дослідження І.П.Башкатова, С.П.Бочарової, Г.Г.Бочкарьової, С.Л.Дановського, І.В.Жданової, О.В.Землянської, Н.П.Крейдун, А.Є.Личка, Н.Ю.Максимової, І.О.Ярмиш та ін.
Загальновідомо, що головними поняттями, які використовуються для пояснення рушійних сил поведінки людини, у тому числі й протиправної, є поняття мотивації та мотиву. Неможливо розкрити процес формування протиправної поведінки, не враховуючи того, яку роль у цьому процесі відіграють потреби, мотиви, прагнення, бажання, цінності, цілі, що складають мотиваційну сферу особистості неповнолітнього. З огляду на сказане, вивчення мотиваційної сфери особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою є актуальною задачею та необхідним етапом у розумінні структури такої особистості взагалі.
Однак, при декларуванні науковцями важливості аналізу особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників досліджень цього феномену на сьогодні проведено замало (Ю.М.Антонян, С.О.Гарькавець, С.Л.Дановський, В.М.Кудрявцев, В.В.Лунєєв, Є.В.Пєтухов). Слід зазначити, що в науковій літературі, присвяченій дослідженню мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників, останні, на відміну від дорослих злочинців, розглядалися як єдина, однотипна група, яка відрізняється лише від законослухняних однолітків. Практично не застосовувалися диференційовані підходи при вивченні мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників за такими вимірами як спрямованість вчиненого ними злочину, вік, ступінь перевиховання, наявність кримінального досвіду. Крім того, мотиваційна сфера особистості - це динамічне утворення, що найбільш чутливе до будь-яких змін у суспільстві, (соціальних, економічних, політичних тощо). Всім цим зумовлена необхідність у глибокому науково-психологічному дослідженні мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників різних категорій саме на сучасному етапі розвитку суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005рр.” (п.2.9), затвердженої наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р., згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п.6.3), затвердженими Вченою радою НУВС 23 березня 2001р., а також Національною програмою „Діти України”, затвердженої Указом Президента України №63 від 18.01.96р., Указом Президента України ,,Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої безпритульності” №113, прийнятого 28 січня 2000р. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою НУВС (протокол №3 від 23.03.02р.), погоджена у такому формулюванні в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 21.09.04р.).
Метою дослідження є комплексне вивчення змістовно-динамічних особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників різних категорій та визначення її ролі у детермінації протиправної поведінки та перевихованні неповнолітніх.
Відповідно до поставленої мети у дослідженні розв’язуються наступні завдання:
-дати теоретичний аналіз проблеми злочинності неповнолітніх, психологічних механізмів її формування та подолання;
-дослідити змістовно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників у відповідності до спрямованості вчиненого ними злочину;
-виявити специфіку мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників залежно від віку та умов утримання у спеціальних виховних установах, наявності у них кримінального досвіду;
-вивчити особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різним рівнем перевиховання у спеціальних установах;
-визначити психологічний зміст первинної та вторинної профілактики злочинності серед неповнолітніх.
Об’єкт дослідження - мотиваційна сфера особистості.
Предмет дослідження мотиваційна сфера особистості неповнолітніх правопорушників.
Методологічною основою дослідження є принципи детермінізму, єдності психіки та діяльності, системний підхід у психології, положення про соціальну обумовленість формування та розвитку особистості.
Теоретичною основою дослідження є основні положення діяльнісного підходу у психології (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк), соціально-психологічної концепції розвитку та становлення особистості (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко), теорій особистості А.Маслоу, В.М.Мясищева, теорії провідних тенденцій Л.М.Собчик, теоретичні положення робіт зарубіжних та вітчизняних авторів щодо проблеми мотивації (Г.Мюрей, Ж.Ньютен, В.К.Вілюнас, Є.П.Ільїн та ін.), у тому числі кримінальної мотивації (В.М.Кудрявцев, К.Є.Ігошев, В.В.Лунєєв та ін.), основні положення юридичної психології та кримінології про особистість злочинця (Ю.М.Антонян, Н.Ю.Максимова, С.П.Бочарова, Є.Г.Самовічев та ін.), положення сучасної вікової психології про особливості підлітково-юнацького віку (І.С.Кон, М.Клє, В.Т.Кондрашенко та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: науково-теоретичний аналіз літератури з даної проблеми, емпіричні аналіз особових справ неповнолітніх правопорушників, метод експертної оцінки, бесіди; психодіагностичний метод, який був представлений наступними методиками: „Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” у різних життєвих сферах” О.Б.Фанталової, методика „Мотивація афіляції” А.Меграбяна в модифікації М.Ш.Магомед-Емінова, методика діагностики потреби у пошуках відчуттів М.Цукермана, методика „Діагностики ступеня задоволення основних потреб” Д.Я.Райгородського, метод „Мотиваційної індукції” Ж.Ньютена, колірний тест ставлення Є.Ф.Бажина та А.М.Еткінда, метод колірних виборів Л.М.Собчик, та статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:
- вперше одержано наукові дані щодо психологічного змісту та динамічних особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників насильницької, корисливо-насильницької та корисливої орієнтації з урахуванням їх вікових особливостей (підліткового та юнацького віку), умов та ступеня перевиховання у спеціальних закладах, а також наявності кримінального досвіду;
- удосконалено підходи до психолого-педагогічного впливу на мотиваційну сферу особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою з метою профілактики злочинності серед неповнолітніх;
- набуло подальшого розвитку дослідження психологічних детермінант протиправної поведінки неповнолітніх;
- збагачено існуючі в сучасній науці уявлення щодо формування особистості неповнолітнього правопорушника.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання персоналом спеціальних установ при проведенні виховної, навчальної, психологічної роботи з неповнолітніми правопорушниками. Науково-обґрунтовані знання щодо особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників різних категорій (у залежності від віку, спрямованості вчиненого злочину, ступеня перевиховання, наявності кримінального досвіду) дають підґрунтя для розробки диференційованих психопрофілактичних та психокорекційних програм.
Одержані результати можуть бути використані для вдосконалення процесу підготовки та поліпшення роботи пенітенціарних психологів, соціальних працівників і тим самим забезпечити максимальне врахування індивідуальних особливостей неповнолітніх правопорушників.
Результати дослідження упроваджено в навчальний процес підготовки психологів НУВС, у процес соціально-психологічної допомоги вихованцям Харківської школи соціальної реабілітації та Куряжської виховної колонії.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором виявлені структурно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників підліткового та юнацького віку у залежності від спрямованості вчиненого ними злочину, умов утримання та ступеня їх перевиховання у спеціальних закладах, а також наявності кримінального досвіду. У статті „Професійно-психологічна підготовка працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх”, написаної у співавторстві з І.В.Ждановою, особистий внесок здобувача складає 50%.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та отримані у ході проведення дослідження результати пройшли апробацію на 6-ти Всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2001р.); „Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків” (Харків, 2001р.); „Сучасні правові проблеми профілактики і розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (Донецьк, 2002р.); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002р.); „Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячоліття” (Дніпропетровськ, 2002р.); „Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, 2003р.), а також шляхом обговорення на засіданнях кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ (2001-2004 рр.).
Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені у 11 наукових працях, п’ять з них опубліковані у фахових виданнях з психологічних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Мотиваційна сфера особистості різних категорій неповнолітніх правопорушників має свої специфічні властивості та є психологічним чинником, який поряд з іншими детермінантами, визначає суб’єктивну можливість скоєння злочину, його спрямованість, особливості процесу перевиховання неповнолітніх правопорушників різного віку в різних умовах утримання у спеціальних виховних установах.
2. Фрустрація потреби у безпеці є психологічною передумовою для скоєння насильницьких злочинів на тлі підвищеної тривожності, емотивності, недовірливості. Подальшому розвитку почуття небезпеки сприяють жорсткі умови утримання неповнолітніх правопорушників у спеціальних установах. Сполучення фрустрації матеріальних потреб з потребою у безпеці є одним із чинників, що з високою вірогідністю визначає корисливо-насильницьку спрямованість злочинів, а напруженість матеріальних потреб та потреби у самовизначенні суттєво впливає на формування мотивації корисливого злочину. До труднощів соціально-психологічної адаптації в умовах суворого регламенту призводить також незадоволеність потреби у самовираженні.
3. Одним із мотивів протиправної поведінки неповнолітніх є задоволення потреби у пошуках „гострих” відчуттів, яка більш притаманна насильницьким злочинцям. При скоєнні корисливих злочинів ця потреба відіграє значно меншу роль і пов’язана у зворотно-пропорційній залежності з досвідом протиправної поведінки корисливої спрямованості. Мотивація пошуку „гострих” відчуттів є також одним з психологічних чинників, який утруднює процес перевиховання неповнолітніх правопорушників у спеціальних виховних установах.
4. „Комплекс відчуження”, характерний для дорослих злочинців, бере свій початок у підлітково-юнацькому віці і проявляється перевагою у неповнолітніх правопорушників негативних мотиваційно-афіліативних тенденцій страху бути відкинутим. Це призводить до стилю спілкування та поведінки, який утруднює засвоєння неповнолітніми соціальних норм, веде до відчуття соціально-психологічної ізоляції, сприяє формуванню у підлітка негативного, ворожого ставлення до оточуючих зі слабкістю емпатійно-ідентифікаційних механізмів. Відчуження стає однією із психологічних причин порушеної адаптації та злочинної поведінки, особливо насильницької спрямованості.
5.Зареєстровані у неповнолітніх правопорушників особистісні конфлікти по типу „значуще, але недоступне” відрізняються у різних категорій досліджуваних за змістом та силою спонукальної дії. Виражені внутрішні конфлікти у сфері міжособистісних стосунків поряд із станом внутрішнього вакууму щодо інших цінностей, можуть призводити до насильницьких злочинів, у той час як з корисливою спрямованістю у підлітково-юнацькому віці корелює конфлікт щодо цінностей самоствердження, впевненості у собі, атрибутом яких є матеріальні блага. Фрустрація цінності самоствердження погіршує процес перевиховання неповнолітніх правопорушників, а стан внутрішнього вакууму щодо цінності самореалізації веде до звуження можливостей та шляхів перевиховання неповнолітніх. Такі норми-цінності як „закон” та „дисципліна” не виконують своєї регулюючої функції у неповнолітніх правопорушників у зв’язку із негативним ставленням до цих явищ.
6.Життєва перспектива майбутнього різних категорій неповнолітніх правопорушників має як схожі, так і специфічні особливості. При позивному ставленні до свого майбутнього, мріях про щасливе життя та свободу, минуле сприймається правопорушниками як негативно-забарвлене і несе сенсове навантаження скоєного злочину. Ставлення до свого минулого, яке за нашими даними, є більш негативним у насильницьких злочинців, малолітніх правопорушників та неповнолітніх з високим ступенем перевиховання, може бути одним із вимірів усвідомлення та переживання провини. У той же час розірваність часової перспективи майбутнього, її розмитість, відсутність глибини свідчать про соціально-психологічну незрілість, інфантилізм неповнолітніх правопорушників і є прогностично несприятливим психологічним чинником.
7.Психологічним змістом профілактики злочинної поведінки неповнолітніх повинен стати прямий та опосередкований психолого-педагогічний вплив на мотиваційну сферу особистості неповнолітнього з метою позитивної зміни її структурно-динамічних особливостей. Врахування провідних тенденцій мотиваційної сфери різних категорій неповнолітніх в залежності від спрямованості вчиненого злочину, віку, наявності кримінального досвіду, умов утримання у спеціальних установах дозволить розробляти діференційовани та ефективні програми такого впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности (Проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1999. 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А, Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л.Рубинштейна: К 100-летию со дня рождения. М.: Наука, 1989. 248 с.
3. Акбиева З.С. Самооценка и направленность личности подростков с отклоняющимся поведеним: Автореф. диc. канд. психол. наук: 19.00.01/ Моск. гос. ун-т. М., 1997. 17 с.
4. Александров А.А. Типология делинквентного поведения при психопатиях и акцентуациях характера // Нарушение поведения у детей и подростков. М.: Наука, 1981. С. 51-59.
5. Алексенко Т. Молода сім’я в сучасному виховному процесі // Педагогіка і психологія. 1998. - №4. С. 54-56.
6. Аллан Дж. Ландшафт детской души. СПб.-Минск: Диалог-Лотань, 1997. 255 с.
7. Алмазов Б.Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. Свердловск: Урал. гос. ун-т, 1986. 150 с.
8. Антонян Ю. М., Лунеев В. В., Яковлев А. М. Мотивообразующие факторы преступного поведения // Криминальная мотивация. М.: Книга, 1986. 145 с.
9. Антонян Ю.М. Об истоках формирования личности преступника // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. Сб. науч. тр. М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 1990. С. 3-13.
10. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Личность корыстного преступника. Томск: Томский гос. ун-т, 1989. 313 с.
11. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М.: Наука, 1991. 351 с.
12. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений. М.: Юристъ, 1996. 336 с.
13. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве. М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. 80 с.
14. Антонян Ю.М., Юстицкий В.В. Несовершеннолетние преступники с акцентуациями характера. М.: ВНИИ МВД России, 1993. 116 с.
15. АнцыфероваЛ.И. Способность личности к преодолению деформации своего развития // Психологический журнал. 1999. - № 1. C.14-18.
16. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
17. Афанасьев С.А. Психофизиологические предпосылки преступных наклонностей подростков // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції (27 жовтня 2000 р.) / Гол. ред. Ю.Л.Титаренко. Донецьк: ДІВС, 2001. 284 с.
18. Бааль Е.Г., Бусурин С.В. Правовая социализация несовершеннолетних. М.: Моск. гос. ун-т, 1995. 32 с.
19. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: изучение влияния воспитания и семейных отношений. М.: Наука, 1999. 205 с.
20. Бандурка А.М. Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления: Учебник. Х.: Ун-т внутр. дел., 1999. 528 с.
21. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х. : ООО «Фортуна-пресс», 1998. 464 с.
22. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. Х.: НУВС, 2001. 640 с.
23. Бандурка О.М. Бочарова С.П., Землянська О.В. Психологічний коментар до окремих статей нового Кримінального кодексу України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2002. Вип.18. - С. 5-18.
24. Башкатов И.П. Психология неформальних подростково молодёжных групп. М.: Информпечать, 2000. 336 с.
25. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Наука, 1968. 302 с.
26. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации детей и подростков. М.: Наука, 1972. С. 304-323.
27. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. № 2. С. 15-27.
28. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. № 4. С.11-22.
29. Бойко В.В. Трудные характеры подростков: развитие, выявление, помощь. Учебное пособие. СПб.: Союз, 2002. 160 с.
30. Болтівець С.І. Проблеми визначення детермінант девіацій у поведінці дітей // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. К., 2002. С.53-59.
31. Бочкарева Г.Г. Психология подростков-правонарушителей // Советская юстиция. - 1967. № 22. С. 11-22.
32. БочкареваГ.Г. Зависимость преступного поведения несовершеннолетних правонарушителей от их податливости групповому влиянию // Вопросы судебной психологии. 1971. № 2. С. 12-18.
33. БочкареваГ.Г. Психологическая характеристика мотивационной сферы подростков-правонарушителей.: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. М., 1968. 180 с.
34. БратусьБ.С., СидоровП.И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М.: Медицина, 1984. 132 с.
35. Булацель Л.Ф. Самоубийство: с древнейших времен до наших дней. СПб.: Питер, 1990. 78 с.
36. БуренковаЕ.В. Исследования взаимосвязи стиля семейного воспитания, личностных особенностей ребенка и стратегии поведения значимого взрослого: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Моск. гос. ун-т. М., 2000. 25 с.
37. БэронР., РичардсонД. Агрессия. — Спб.: Питер, 1997. 203 с.
38. ВаардзаЯ.С. СтепинН.Т. Математические методы в медико-биологических исследованиях. М: Просвещение, 1998. 235 с.
39. ВасильевВ.Л. Юридическая психология. 3-е изд. СПб: Питер, 2000. 624 с.
40. ВахромовЕ. Психологическая коррекция аномального поведения подростков: побег из дома. // Прикладная психология и психоанализ. 2000. №4. С. 39-51.
41. ВдовиченкоА.А. О типах акцентуации характера у делинквентных подростков//Психологические проблемы психогигиены, психопрофилактики и медицинской деонтологии. Л.: Ленингр. гос. ун-т., 1976. С. 23-24.
42. Виденеев И.А. Психология девиантного поведения: Учеб пособие. Х.: Ун-т внутр. дел, 1997. 68 с.
43. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. 288 с.
44. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань: 1968. 283 с.
45. Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. соч. В 6-т. М.: Педагогика, 1983. Т. 4. 363 с.
46. Ганнушкин П.Б. Избранные труды. М.: Педагогіка, 1964. 766с.
47. ГаркавецьС.О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.06. Х., 2001. 178 с.
48. ГобечияФ.В. Психологические факторы поведения несовершеннолетних правонарушителей. Тбилиси: Меуниереба, 1979. 82с.
49. Гоголева Л.Л. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: Виктимологический аспект. - К.: Кивский гос. ун-т, 1991. 94с.
50. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. Л.: Медицина, 1978. 296 с.
51. Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за” // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 9. С. 64-68.
52. ДановскийС.Л., ПєтуховЕ.В., ХохряковГ.Ф. Личностные свойства осуждённых и социально-психологические методы их исследования. М.: Юриздат, 1982. 244 с.
53. Дементий Л.И. Типология ответственности и личностные условия ее реализации: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.06/ Моск. гос. ун-т. М., 1990. 18 с.
54. Демьянов Ю.Г. Основы психопрофилактики и психотерапии. Пособие-практикум. СПб., 1999.
55. Денисова О.С. Роль прессы в формировании правового сознания подростков // Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції (27 жовтня 2000 р.) / Гол. Ред. Ю.Л.Титаренко. Донецьк: ДІВС, 2001. 284 с.
56. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. - М.: Психология, 1981. 143 с.
57. Дремова Н.А. Мотив и цель в преступлениях несовершеннолетних: Автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Моск. гос. ун-т. М., 1972. 17с.
58. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді: Автореф. дис... канд. псих. наук: 19.00.01/ Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка К., 2003 20 с.
59. ДубининН.П., КарпецИ.Н., КудрявцевВ.Н. Генетика, поведение, ответственность: о природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. М.: Политиздат, 1989. 243 с.
60. Думко Ф.К. Злочиннiсть серед неповнолiтнiх (сучаснi тенденцii , фактори, якi впливають на ii розвиток i попередження) // Вiсник Одеського iнституту внутрішніх справ. 1999. № 1. С. 16-23.
61. ДьяченкоМ.И., КандыбовичЛ.А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. Мн.: Хелтон, 1998. 399 с.
62. Дюркгейм Э. Норма и патология, социология преступности /Сб. статей. М.: Наука, 1958. С. 39-40.
63. Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. Саратов: Саратовський университет, 1980. 109 с.
64. Жданова І.В. Особливості особистості підлітків із девіантною поведінкою при граничних нервово-психічних розладах. Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01/ Ун-т внутр. справ. Х., 1997. 24 с.
65. Жогло І.У. Державні заходи по соціальній реабілітації дітей з девіантною поведінкою. // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (25-27 листопада 2002 р.) К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. С. 57-61.
66. ЗаброцькийМ.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 112 с.
67. Заика Е.В., Крейдун Н.П., Ячина А.С. Психологическая характеристика подростка с отклоняющимся поведением // Вопросы психологии. 1996. - № 4. С. 83-90.
68. Закон України „Про органи i служби у справах неповнолiтнiх та спецiальнi установи для неповнолiтнiх” // Відомості Верховної Ради України. 1995.- № 6.
69.Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304с.
70. Зейгарник Б.В. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал. 1989. № 2. С.122-132.
71. ЗемлянськаО.В., СорокаА.В., ШалімоваІ.М. Проблема сім’я та її вплив на формування девіантної поведінки особистості // Вісник Ун-ту внутр. справ. 1998. Вип. 3-4. С. 383-389.
72. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Академия, 2003. 288 с.
73. Игошев К. Е. Психология преступных проявлений среди молодежи. М: Психология, 1971. 175 с.
74. Игошев К.Е. Личность преступника и мотивация преступного поведения (на материалах криминологических исследований несовершеннолетних и молодежи в возрасте 18-25 лет): Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловский юрид. институт. Свердловск, 1975. 17 с.
75. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Учебное пособие. Горький: Горьк. гос. ун-т. - 1974. 420 с.
76. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, М.В. Благонадежиной. М.: Педагогика, 1972. 352 с.
77. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы СПб: Питер, 2000. 512 с.
78. КатницкийО.В. Психологические особенности дезадаптации личности в неблагоприятных социальных условиях // Безопасность. 1999. - №11-12. С. 168-172.
79. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. Девіантна поведінка: сучасна парадигма. Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. 240 с.
80. Кикнадзе Д.А. Потребности как фактор поведения человека // Вопросы философии. 1965. №12. С. 31 - 43.
81. Кле Мишель. Психология подростка: психосексуальное развитие. — М.: Наука, 1991.-386 с.
82. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. — М.: Инфра-М, 2001. 324 с.
83. Ковалев В.В. Социально-психологический аспект проблемы девиантного поведения у детей и подростков // Нарушение поведения у детей и подростков. М.: Моск. пед. ин-т, 1981. С. 11-23.
84. Ковальский В.С. Антиобщественная направленность личности и преступное поведение: (на материалах изучения тяжких насильствен. преступлений несовершеннолетних преступников): Автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.08 / Киев. гос. ун-т. - К., 1983. 24 с.
85. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Наука, 1989. 255с.
86. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков: социал-психол. и психиатр. аспекты. Минск.: Беларусь, 1988. 207 с.
87. КоркинаМ.В., ЛакосинаН.Д., ЛичкоА.Е. Психиатрия: Учебник. М.: Медицина, 1995. 608 с.
88.Королев В.В. Психические отклонения у детей-правонарушителей. М., 1991. 204с.
89. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
90. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. шк., 1989. 608 с.
91. Костюк Г.С. Теорія розвитку особистості. К.: Рад. шк.., 1990. 482 с.
92. КочемировськаО.О. Сучасний стан вивчення проблеми насильства: огляд традиційних концепцій та результати психосемантичного дослідження // Вісник Харківського університету. Серія „Психологія”. 1999. - № 460.- С. 68-74.
93. Крейдун Н.П. Психологическое содержание криминогенного комплекса личности и его динамика в условиях изоляции от общества (на материале несовершеннолетних правонарушителей) : Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01/ Киев. гос. ун-т К., 1991. 19 с.
94. Крестовська Н., Шмеріга В. Ювенальна юстиція в США і Україні: порівняльний аналіз // Юридичний вісник. 2003. № 1. С. 23-26.
95. Кривуша В.І. Особливості ресоціалізації неповнолітніх злочинців. К.: МП Леся, 2000. 140 с.
96. Криминальная мотивация / Под ред В.Н.Кудрявцева. М.: Юрид. лит., 1988. 304 с.
97. Кримінальний кодекс України: - К.: ВР, 2001. 187 с.
98. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М.Джужа, Я.Ю.Кондратьєв, О.Г.Кулик, П.П.Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М.Джужи. К: Юрінком Інтерн, 2002. 416 с.
99. Кукуруза А.В. Совершенствование реабилитации детей и подростков с нарушениями поведения. // Актуальні питання дитячої психології в Україні: Материалы республиканской конференции детских психологов. Х., 1999. С. 176-181.
100. Кукуруза А.В. Состояние здоровья и принципы реабилитации детей сирот и детей лишенных родительской опеки // Педиатрия. 2004. - №2 (3). С. 24-28.
101. Леонгард К. Акцентуированные личности. - Киев: Вища школа, 1989. 375 с.
102. Леонова Л.Г., Бочкарева Н.Л. Вопросы профилактики аддиктивного поведения в подростковом возрасте. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т., 1998. 127 с.
103. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 302 с.
104. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. М.: Моск. гос. ун-т, 1971. 26 с.
105. ЛичкоА.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.: Ленинград. пед. институт, 1983. 124 с.
106. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. - М.: Наука, 1991. 231 с.
107. Луценко К.А. Специфіка мотивації протиправних дії неповнолітнім // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. 1997. №1. С. 223-228.
108. Макаренко А.С. Собрание сочинений. В 5 т. М.: Школа, 1951. Т. 4. 356 с.
109. Максимова Н.Ю. Диагностика и коррекция поведения трудных подростков // Вопросы психологии. 1998. №3. С. 128-133.
110. Максимова Н.Ю. Психологічні аспекти проблем підготовки фахівця для роботи з девіантними підлітками // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (25-27 листопада 2002 р.) К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. - С. 57-61.
111. Малышев В. С. Проблемные вопросы профилактики правонарушений и преступлений среди несовершеннолетних, предупреждения детской безнадзорности: Матеріали обласної науково-практичної конференції (27 жовтня 2000 р) / За заг. ред. Ю.Л. Титаренка Донецьк: ДІВС, 2001. С. 32-38.
112. Марков А.А. Влияние средств массовой коммуникации на правонарушения и преступления несовершеннолетних. СПб.: Питер, 2000. 48 с.
113. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения: Учебн. пособие. М.: МЕДпресс, 2001. 432 с.
114. Можинский Ю.Б. Агрессия у подростков: эмоциональный и кризисный механизм. СПб.: Фактор, 1999. 267 с.
115. Москаленко А.П., Кобзін Д.О., Стародубцев А.А. Професійна мотивація працівників органів внутрішніх справ: вивчення та корекція: Науково-практичний посібник. Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. 98 с.
116. Москвичов С.Г. Проблемы мотивации в психологических исследованиях. К.: Наукова думка, 1975. 215с.
117. Москвичов С.Г. Фактор мотивації в управлінні діяльністю та поведінкою: Автореф. дис... д-ра. психол. наук: 19.00.01/ Націон. Акад.. внутр. справ. К., 1995. 35 с.
118. Нацiональна програма Дiти України”: Затв. Указом Президента України вiд 18.01.96 № 63 / Уряд. кур’єр. 1996. 25 сiчня С. 15-26.
119. Недитячі проблеми служби КМСН // Іменем закону. 2004. №27. 9 - 15 червня.
120. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 3-е изд. М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 1999 Кн.1: Общие основы психологии. 360 с.
121. Никольская А.А. Возрастная и педагогическая психология в дореволюционной России. Дубно: Феникс, 1998. 332с.
122. Обухова Л Ф Детская психология: теория, факты, проблемы. М.: Тривола, 1995. 688 с.
123. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М.: Московский гос. ун-т, 1987. 303 с.
124. Ожегов С. Й. Словар