Психологічні особливості шахрайства : Психологические особенности мошенничества

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • Психологічні особливості шахрайства
  • Альтернативное название:
  • Психологические особенности мошенничества
  • Кол-во страниц:
  • 183
  • ВУЗ:
  • НАЦіОНАЛЬНий УНіВЕРСИТЕТ ВНУТРішНіХ справ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Міністерство Внутрішніх Справ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

    На правах рукопису

    УДК 159.9: 159.94: 159.947:316.37: 614.84: 612.821


    кравченко олена василівна


    психологічні особливості шахрайства


    Спеціальність 19.00.06 юридична психологія


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник:
    кандидат психологічних наук,
    доцент Христенко В.Є.




    Харків 2005












    Зміст








    Стор.




    ВСТУП


    3-10




    Розділ I. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВА.


    11-65




    1.1. Історико-правовий аналіз шахрайства.
    1.2. Кримінально-психологічний портрет сучасного шахрая.
    1.3. Кримінально-правова специфіка способів скоєння шахрайства.
    1.4. Маніпуляція як основа шахрайської операції.
    Висновки до розділу


    11-21
    22-34
    34-45
    45-64
    64-65




    Розділ II. Психологічні механізми МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ ЖЕРТВ В ЗАГАЛЬНІЙ СХЕМІ ШАХРАЙСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ.


    66-110





    2.1. Психологічний аналіз загальної схеми шахрайської операції.
    2.2. Психологічний аналіз схеми шахрайської операції й особливостей поведінки шахраїв різної спеціалізації.
    2.3. Психологічний аналіз схеми шахрайської операції та особливостей поведінки шахраїв „юридичних осіб”.
    Висновки до розділу



    66-72
    72-93

    93-108

    108-110




    РОЗДІЛ III. ЗАЛЕЖНІСТЬ ДИНАМІКИ ОЦІННОГО СУДЖЕННЯ жертв шахрайських дій ВІД ФОРМИ МОВНОГО ВПЛИВУ


    111-149





    3.1. Загальна характеристика дослідження.
    3.2. Інструкції та завдання групам досліджуваних.
    3.3. Хід та інтерпретація результатів дослідження.
    Висновки до розділу



    111-115
    115-128
    128-148
    149





    Розділ IV. роль жертви в механізмі скоєння шахрайства
    4.1. Шахрайство як складова криміногенної ситуації в Україні.
    4.2. Психологічні особливості поведінки потенційних жертв шахрайства.
    4.3. Профілактика шахрайства.
    Висновки до розділу



    150-178

    150-157
    157-169

    170-179
    179-180






    Висновки


    181-183




    Список використаних джерел


    184-204




    ДОДАТКИ


    205-222









    вступ

    Актуальність дослідження. Перехід до ринкової економіки неминуче привів до появи нових форм власності, вільного підприємництва і різноманіття фінансово-грошової діяльності фізичних і юридичних осіб, що природним чином вплинуло і на зміну криміногенної ситуації в суспільстві. Комплексний аналіз негативних процесів, що відбуваються, перш за все в економічній сфері діяльності держави, переконує в тому, що в даний час йде кількісне і якісне перетворення злочинності. Серед економічних злочинів, які активно змінюються в ринкових умовах, особливе місце належить шахрайству.
    Специфіка цього виду злочину полягає в тому, що воно придбало нові форми, які підлягають не тільки правовому, а й соціально-психологічному осмисленню. Таємниці соціальної живучості і пристосовності, а також невичерпної різноманітності сценаріїв здійснення шахрайства вимагають спеціального психологічного дослідження. У сфері злочинних посягань шахраїв сьогодні опинилася підприємницька діяльність, зокрема: середній і дрібний бізнес, торгівля, сфера обслуговування, фінансова і банківська сфери. Серйозно страждає від шахрайства і аграрний сектор.
    Актуальність вибраної теми визначається ще й тим, що сплеск такого виду злочинів, як шахрайство, виникає саме в період економічних і політичних потрясінь. Так було на початку ХХ сторіччя, зокрема при НЕПі, в період якого класики літератури І. Ільф і Е. Петров писали про наявність 400 «чесних» способів відбирання грошей за умови дотримання кримінального кодексу. Економічні і політичні зміни, «лібералізація» економіки, відмирання старих і поява нових цінностей, розшарування суспільства на бідних і багатих, що відбуваються в наші дні, привели до виникнення аналогічної ситуації. За нашими даними із загального числа злочинів, злочини проти власності складають близько 76%, а 31% з них складають злочини, здійснені шляхом шахрайства.
    Так, за даними тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності довірчих товариств уже на початок 1996р. в Україні існувало 4861 довірчих і страхових товариств, інших небанківських фінансових закладів, у тому числі 1576 філій і представництв. До сфери діяльності недержавних фінансових посередників було залучено близько 4 млн. вкладників. Вартість отриманого цими структурами майна становила 30,8 трлн. крб., у тому числі 24,6 трлн. крб. грошових коштів .
    До того ж із 3378 таких структур (у тому числі 1254 довірчих товариств), діяльність яких перевірили фінансові і правоохоронні органи, у кожній третій виявлено велику кількість порушень законодавства. Із загальної суми залучених у 1997 році коштів громадян майже чверть (8,3 трлн. крб.) були витрачені на придбання автомобілів, офісів, квартир, обладнання, поїздки за кордон тощо. Заборгованість перед вкладниками на кінець 1997 року становила 10,5 трлн. крб. Значну частину коштів, переважно валютних, було вивезено за межі України [207, С. 43].
    За даними МВС України в результаті незаконної діяльності фінансових пірамід” за період з 1995 по 1999 рр. було обмануто 1,7 млн. вкладників-громадян України, котрим завдано збитків на суму 155,6 млн. грн., 24 млн. 721 тис. доларів США, 354 тис. німецьких марок. Найбільшої шкоди вкладникам завдали АТЗТ ”Український Будинок Селенга” (філії якого діяли майже в усіх областях і регіонах України) і Національний пенсійний фонд Оберіг” [123, С. 88].
    На початку 2004 року працівниками управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Одеській області була затримана міжрегіональна організована злочинна група у складі 6 осіб, які з метою шахрайства заснували в Одесі благодійний” фонд Аркадія”. Злочинці, збираючи благодійні внески, в період із грудня 2003 року по березень 2004 року заволоділи грошовими коштами понад 100 громадян на загальну суму 250 тис. доларів США [229].
    Такі приклади не є поодинокими. Факти шахрайських зазіхань на особисту власність громадян є характерним явищем для всіх областей України.
    Перший звинувачувальний вирок творцям фінансової піраміди у місті Харкові оголошено у жовтні 1997 року щодо посадових осіб акціонерного товариства Капітал-Ком”, які за 8 місяців діяльності у 1994-1995 роках зуміли залучити грошові кошти більше шести тисяч вкладників [227]. Але вирок не набрав чинності, оскільки був касаційно оскаржений.
    На початок 2004 року у провадженні слідчих підрозділів УМВС України в Харківській області знаходилося 36 кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб таких трастових та довірчих компаній: Недержавний пенсійний фонд Оберіг”; страхових компаній Укар”, Харків”; Георг”, Швидкі гроші”, Символи шляху”, АСТ Довір’я”, ЗАТ Український будинок Селенгу”, ДТ РІКА і МОЛОТ”, ДТ Капітал-Ком”, ДТ ВИБІР-ІНВЕСТ”, ДТ Рантьє”, ДТ Компанія Кредит-Сервіс-Інвест”, ДТ Перспектива-траст та фонд Простір”, ДТ СИНТЕЗ-ТРАСТ”, які незаконно залучали кошти громадян.
    З указаної кількості кримінальних справ направлено до суду 23, закрито 7 (з них за п.2 ст. 6 КПК 4, п.4 ст.6 КПК 1, ст. 7 КПК 2); зупинено 2 (з них на підставі п.1 ст. 206 КПК України 2) (див. додаток Б).
    Таким чином, здійснений аналіз показує, що в загальній кількості злочинів, вчинених з 1996 до 2004 року, питома вага шахрайств, на жаль, ще залишається досить високою. Чому таке відбувається?
    Вважаємо, що підґрунтям такого негативного явища, як шахрайство, є не тільки слабкість законодавчої влади, а й людський фактор слабкість людської душі. І якщо деякі науковці-юристи наполягають на удосконаленні або повній зміні законодавчої бази, то ми вважаємо, що на сьогодні першочерговим є вивчення тих психологічних способів, прийомів, технік і засобів, за допомогою яких шахраї впливають на людей (особисто на їхню психіку) і обманюють їх.
    Сьогоднішня вітчизняна психологічна наука не має у своєму арсеналі ґрунтовних досліджень, в яких йшлося б про узагальнення психологічних засобів, прийомів, методів, що використовуються сучасними шахраями супроти потенційних жертв. Ось чому, в першу чергу, необхідно вивчати психологічну основу шахрайства, а не говорити про нього як феномен, унікальний і непереможний”.
    Природно, що рішення задачі боротьби із злочинністю немислиме без постійного розвитку юридичної психології. У цих умовах зусилля учених-юристів і учених-психологів повинні бути направлені, перш за все, на рішення найбільш важливих задач. До питань, що вимагають до себе найпильнішої уваги, відноситься проблема боротьби з корисливими посяганнями на власність, незалежно від форм її закріплення, виявлення соціально-психолого-кримінологічної ролі особи в генезисі злочинних посягань, у тому числі і корисливого характеру.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
    Дослідження пов’язане з реалізацією основних напрямків Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 № 1376; Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24.04.1998 № 367; Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки, яка схвалена рішенням колегії МВС України від 16.12.1999 № 8 КМ/1.
    Об’єкт - шахрайство як вид злочину.
    Предмет - психологічні особливості підготовки та здійснення шахрайства.
    Мета дослідження. На основі вивчення та аналізу діяльності шахраїв здійснити теоретичне визначення психологічних підвалин окремих шахрайських дій, виявити сукупність засобів маніпулювання жертвами шахрайства, розробити рекомендації щодо протидій шахрайству.
    Мета визначила наступні задачі дослідження:
    Ø Здійснити історичний та науково-теоретичний аналіз боротьби із шахрайством; уточнити зміст основних наукових понять даного напряму наукових досліджень в межах юридичної психології.
    Ø Розробити соціально-психологічний та кримінолого-правовий портрет сучасного шахрая; визначити кримінально-правову та соціально-психологічну специфіку скоєння шахраями злочинних дій.
    Ø Провести психологічний аналіз загальної схеми шахрайської операції; визначити її основні компоненти, маніпулятивні техніки, прийоми та засоби впливу шахрая на потенційну жертву на основі дослідження представників конкретних шахрайських спеціалізацій.
    Ø Експериментально дослідити залежність динаміки оцінного судження потенційних жертв шахрайської операції від форми мовного впливу.
    Методологічною і теоретичною основою дослідження стали: принцип єдності психіки і діяльності (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Г.С. Костюк, О.М. Леонт’єв та ін.); ідеї ціннісно-нормативного підходу до розуміння особистості злочинця (А.І. Долгової, Л.В. Перова, А.Р. Ратінова), а також основні положення теорії В.Франкла, О.М. Леонт’єва, Б.С. Братуся, Ф.І. Василюка, В.В. Століна.
    Методи дослідження:
    теоретичні аналіз наукової літератури, аналіз керівних документів, які стосуються організації діяльності правоохоронних органів, систематизація, порівняння, узагальнення одержаної інформації, системний аналіз отриманих даних;
    емпіричні стандартизовані спостереження, конвент-аналіз кримінальних справ, біографічний метод, дослідницькі бесіди, експертна оцінка результатів експерименту;
    математичні математичне моделювання вірогідних подій.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
    ü вперше в українській юридичній психології:
    - розкрита психологічна сутність і зміст найбільш поширених видів сучасного шахрайства як умілого маніпулювання поведінкою людини для отримання від неї швидкої та максимальної користі;
    - відтворена загальна схема шахрайської операції, проведено її психологічний аналіз, розкрито особливості поведінки суб’єктів злочину та визначено сукупність маніпулятивних прийомів, технік та засобів впливу шахрая на потенційну жертву;
    - встановлені психологічні особливості мовного впливу шахрая на потенційну жертву, систематизовано та удосконалено понятійний апарат основних складників шахрайських маніпуляцій;
    ü отримали подальший розвиток:
    - теоретико-прикладні засади використання фахівців відділень психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності Центрів практичної психології при УМВС України в областях у складі оперативно-слідчих груп, які займаються виявленням злочинів з ознаками шахрайства;
    ü систематизовано та удосконалено:
    - понятійний апарат для характеристики шахрайських дій та проведення психологічної експертизи конкретних шахрайських операцій;
    - психолого-педагогічні та методичні засади професійно-психологічної підготовки фахівців оперативно-слідчих підрозділів МВС України.
    Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість даного дослідження відзначається науково-теоретичними розробками та практичними рекомендаціями, а саме:
    - пропозиціями щодо удосконалення профілактичної роботи серед різноманітних верств населення на основі визначення найбільш поширених маніпулятивних технік та прийомів, які використовуються шахраями;
    - використанням одержаних емпіричних результатів для подальшого вивчення й опрацювання оперативно-слідчими підрозділами способів проведення психологічного аналізу схеми конкретної шахрайської операції;
    - використанням результатів дослідження у розробці лекційних та практичних занять у межах навчальних курсів „Психологія слідчої діяльності”, „Психологія злочинного світу”, „Психологія жертви” та „Психологія оперативно-розшукової діяльності”.
    Окремі положення наукового дослідження впроваджені у практичну діяльність працівників Слідчого Управління УМВС України в Харківській області (акт впровадження № 47/6018 від 29.07.2005), працівників Сумського районного відділу УМВС України в Сумській області (акт впровадження від 01.07.2005), працівників управління кримінальної міліції по справах неповнолітніх в Харківській області (акт впровадження № 99/662 від 02.08.2005), працівників Зарічного районного суду м. Суми, (акт впровадження від 01.07.2005), працівників управління карного розшуку в Харківській області (акт впровадження № 45/1811 від 30.07.2005), працівників Фрунзенського районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області (акт впровадження № 59/8721 від 01.08.2005), працівників Жовтневого районного відділу ХМУ УМВС України в Харківській області (акт впровадження № 65/5812 від 12.07.2005).
    Особистий внесок здобувача. За матеріалами дослідження автором були розроблені практичні рекомендації, що до розкриття шахрайства, які відображені у публікаціях: у навчальному посібнику „Психология преступного мира”, написаному у співавторстві з Міщенком Ю.І., Тімченком О.В., Христенком В.Є., автором класифіковані основні шахрайські операції, наведена класифікація шахраїв, відтворені поширені схеми впливу шахраїв на своїх жертв.
    У навчальному посібнику „Психологическое сопровождение оперативно-служебной деятельности органов и подразделений внутренних дел Украины”, написаному у співавторстві з Тімченком О.В., Христенком В.Є., автором наводяться засоби обміну інформацією між шахраями, візуальна діагностика нещирості у поведінці учасника слідчого процесу, класифіковані умови появлення чуток, наведені напрямки використання чуток шахраями.
    У навчальному посібнику „Психологія слідчої діяльності”, написаному у співавторстві з Тімченком О.В., Христенком В.Є., автором розглянуто питання психологічного супроводження під час проведення різноманітних слідчих дій по фактах розслідування шахрайських дій.
    Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі прикладної психології Національного університету внутрішніх справ, де проводилось її рецензування та обговорення. Положення дисертації доведені та обговорені у Центрі практичної психології при УМВС України в Харківській області, апробовані на міжнародній науково-практичній конференції: Міжнародна науково-практична конференція „Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (Донецьк, 2005 р.) та розкриті в доповідях на 2 науково-практичних конференціях: науково-практична конференція „Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (Дніпропетровськ, 2001 р.); науково-практична конференція „Теорія та практика виховної роботи в ОВС України” (Харків, 2004 р.).
    Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт автора, у тому числі: 3 навчальних посібника, 4 статті - в фахових наукових виданнях з психологічних наук, 1 стаття у фаховому науковому виданні з юридичних наук.
    Структура та об’єм роботи. Дисертація структурно складається з вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, бібліографічного списку використаних джерел (272 найменування) та 5 додатків. Основний зміст становить 183 сторінки машинописного тексту. Дисертація містить 12 таблиць та 18 рисунків, додатків на 18 сторінках.
  • Список литературы:
  • висновки

    1. Шахрайство належить до одного з найдавніших суспільно небезпечних діянь. Тому не випадково, що за багатолітню історію людства у законодавстві постійно удосконалювалася норма, яка визначала відповідальність за цей вид злочину, посилюючи покарання за такі дії. Згідно зі ст. 190 Кримінального кодексу України, прийнятого 5 квітня 2001 року на 7 сесії Верховної Ради України, шахрайство карається позбавленням волі на термін від 2 до 12 років.
    2. На сьогодні існують деякі розходження в поглядах на сутність цього небезпечного явища з точки зору правової й психологічної науки. З огляду юриспруденції шахрайство це заволодіння індивідуальним майном громадян або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. З огляду ж юридичної психології шахрайство - це вміле маніпулювання поведінкою людини для отримання від неї швидкого й максимального прибутку.
    3. Більшість злочинів, які Кримінальний кодекс України кваліфікує як шахрайство, здійснюють професійні злочинці. Починаючи з 60-х років ХХ століття, ґрунтуючись на різних ознаках, дослідники здійснили ряд спроб структурування й типології осіб, що здійснюють шахрайські зазіхання. Однак, на сьогодні в кримінології і юридичній психології немає визначеної класифікації шахраїв.
    4. Основним складником шахрайських маніпуляцій є обман - свідомий вольовий акт, спрямований на досягнення визначеної мети. Психічна діяльність шахрая характеризується тим, що в його свідомості водночас співіснують два суперечливі комплекси уявлень. Один із них комплекс справжнього відображення дійсності, який необхідно приховати, інший комплекс несправжніх уявлень, який, навпаки, треба оприлюднити жертві злочину. Відсутність першого комплексу свідчить про те, що особа не обманює, а помиляється (отже, не є шахраєм). Шахрай, усвідомлюючи хибність повідомлюваної жертві злочину інформації, свідомо вводить її в оману, використовуючи при цьому різноманітні, але найбільш ефективні в даному разі не тільки форми шахрайського обману (які розглядає як юридична, так і психологічна науки), а й інші маніпулятивні техніки (що сьогодні є предметом розгляду лише психологічної науки).
    5. Передумовою кожної шахрайської операції є виконання шахраєм таких основних завдань:
    - по-перше, необхідно придумати й втілити в життя сценарій, який повинен здаватися достовірним потенційній жертві;
    - по-друге, артистично розіграти сцену обману, щоб змусити жертву повірити.
    Виконання вищезазначених завдань не можливе без використання шахраєм різноманітних маніпулятивних технік, прийомів і засобів впливу на потенційну жертву.
    6. Кожна схема шахрайської операції має такі основні компоненти:
    - підготовка, вивчення;
    - пошук і заманювання жертви;
    - виконання маніпулятивного прийому (техніки) і відволікання уваги жертви;
    - вихід з гри.
    7. Проведення психологічного аналізу схеми шахрайської операції, розкриття особливостей поведінки суб’єктів злочину й визначення сукупності маніпулятивних прийомів, технік і засобів впливу шахрая на потенційну жертву можливе лише на основі дослідження представників конкретної шахрайської спеціалізації.
    8. Аргументи, викладені "образною мовою", змінюють погляди потенційної жертви на користь шахрая дієвіше, аніж аргументи, викладені мовою "понятійною".
    Це відбувається внаслідок того, що для "понятійної мови" характерною є висока узагальненість, слабке емоційне забарвлення, використання слів тільки в їхньому нормативному значенні. Формулювання понять і суджень, звичайно, здійснюється тільки за правилами формальної логіки. В "образній мові", як правило, широко використовуються виразні засоби, риторичні прийоми.
    "Понятійна мова" в силу своєї дидактичності й сухості більш важка для сприйняття, а думки, сформульовані такою мовою, не здійснюють значного впливу на свідомість людини. Чіткість і визначеність цієї мови, чіткі межі використання слів не дозволяють шахраю описати всі блага”, пропоновані потенційній жертві, а це, у свою чергу, заважає здійсненню задуманої шахрайської операції.
    І, навпаки, "образна мова" конкретна й емоційно забарвлена, забезпечує не тільки розуміння, але й переживання висловлюваної за її допомогою думки, робить цю думку більш переконливою й дієвою. Через свою предметність "образна мова" дозволяє шахраю знайти щось співзвучне життєвому досвіду потенційної жертви й інтерпретувати запропоновану думку так, щоб вона не суперечила такому досвідові.
    9. Шахрайство відноситься до розряду тих злочинів, котрі нерідко здійснюються при активній «співучасті» потерпілого. Шахрайство у всіх випадках являється результатом трьох складових: конкретної криміногенної ситуації, поведінки злочинця і потерпілого. Саме в цьому „трикутнику” міститься вузловий механізм здійснення шахрайського акту, так як, реагуючи на криміногенну ситуацію, яка склалась, обидві сторони діють у відповідності з особливостями своїх інтересів і поглядів, які нерідко у них співпадають.










    ЛІТЕРАТУРА
    1. Алексеев А.И. и др. Как защитить себя от преступника. М.: Знание, 1990. 64 с.
    2. Алексеев А.И. Правовые основы профилактики преступлений ОВД. М.: МВШ МВД СССР, 1980. 30 с.
    3. Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество: Луч света на темные стороны бизнеса: Пер. с англ. СПб.: Питер Пресс, 1996. 416 с.
    4. Анисимов Г.Н. Зловживання довірою як спосіб здіснення злочину // Проблеми провадження правових реформ в Україні: Зб. наук. пр. НЮА України. - Х., 1996. С.99-100.
    5. Аносов Я.И. Злоупотребление доверием // Учен. записки императ. Москов. ун-та. - М., 1915. - Вып. 46. С.5-9.
    6. Антижулик, или Советы о том, как избежать мошенничества и не стать жертвой обмана / Сост. А.В. Ситников. Хмельницкий: Ассоц.: «Укрстандатр», 1996. 70 с.
    7. Антология военной мысли. СПб.: Амфора, 2000. 252 с.
    8. Антонян Ю.М. Преступник как предмет криминологического изучения // Вопр. борьбы с преступностью. М.: Юрид. лит., 1981. - Вып.34. С.38-46.
    9. Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника // Сов. государство и право. 1974. - №5. С.88-93.
    10. Аристотель. О софистических опровержениях: Сочинения 4т. М.: Мысль, 1978. - Т.2. 678 с.
    11. Бандурка А.М. Генерал милиции советует и предупреждает. Харьков: Основа, 1998. 257 с.
    12. Бандурка А.М. Психология власти: Учеб. пособие / МВД Украины, Ун-т внутр. дел. Х.: Изд-во Ун-та внутр. дел, 1998. 325 с.
    13. Бандурка О.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. Харьков: Изд-во Нац. Ун-та внутр. дел, 2001. 640 с.
    14. Барбакару А.И. Записки шулера; Записки репортера. Харьков: Грампус Эйт; Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 413 с.
    15. Басов А. Казино в такси // Сельская жизнь. 1969. 12 августа.
    16. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. - СПб.: Спец. лит., 1996. 398 с.
    17. Бессонов Б.Н. Идеология духовного подавления. - М.: Юрид. лит., 1971. 295 с.
    18. Богатырева Е.Н. Психология обмана. СПб.: Лань, 1998. 189 с.
    19. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. Б.Л. Введенский. - 2-е изд. - М.: Большая советская энциклопедия, 1957. - Т.48. 672 с.
    20. Борзенков Г.Н. Злоупотребление доверием, как способ мошенничества. М.: МГУ, Серия «Право». - 1966. - № 4. - С.36-43.
    21. Борзенков Г. Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). М.: Юридическая литература, 1971. 168 с.
    22. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. К., 1997.
    23. Брокгаузъ Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедическій словарь: В 87т. С.-Петербургъ, 1898. Т.25. 961 с.
    24. Вайнгарт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию преступлений. Вестник полиции. СПб., 1912.
    25. Ваксян А.В. Анатомия мошенничества. М.: «NOTA BENE», 2002. 256 с.
    26. Ваксян А.В., Свирин Ю.А. 100 современных афер. М.: Изд-во: ЭКСМО-ПРЕСС, 2000. 235 с.
    27. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії): Навч. посібник / За заг. ред. О.Н. Ярмиша. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. 200 с.
    28. Владимірскій-Будановъ М.Ф. Обзоръ исторіи русскаго права. - 6-е изд. - СПб; Кієвъ: Изд-во Н.Я. Оглоблина, 1909. 699с.
    29. Войтенко Г.С. Криминологическое исследование виктимности потерпевших. Белгород: БЮИ, 2000. 153 с.
    30. Волженкин Б.В. Мошенничество / С.-Петерб. Юрид. ин-т при Генер. Прокуратуре РФ. СПб., 1998. 35 с.
    31. Волженкин Б.В. О понятии причины преступления // Преступность и её предупреждение. Л., 1978. Вып. 3. С.37-38.
    32. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. 110 с.
    33. Волкогонов А. Харьковский лохотрон 2002: Информ. бюл. Харьков: Торнадо, 2002. 48 с.
    34. Вологдин А. Молочные реки текли к «пирамидам» // Вне закона. 1998. - №2. С.6.
    35. Выявление и раскрытие мошенничества / Голубовский В.Ю., Егоршин В.М., Сурков К.В. и др.; Под общ. ред. В.П. Сальникова. СПб.: Фонд «Ун-т» : С.-Петерб. Юрид. ин-т МВД России: Лань, 2000. 63 с.
    36. Галагуза Н.Ф., Ларичев В.Д. Преступления в страховании. М.: АНКИЛ, 2000. 256 с.
    37. Гарифуллин Р.Р. Иллюзионизм личности как новая философско-психологическая концепция. Психология обмана, манипуляций, кодирования (научная монография). Казань: Изд-во «Книга и К», 1997. 404 с.
    38. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. М., 1965. 327 с.
    39. Герцензон А.А. Мошенничество: Опыт конкретно-социологического исследования // Соц. законность. 1968. - №1. С.28-33.
    40. Герцензон А.А. Уголовное право и социология. М.: Юрид. лит., 1970. 285 с.
    41. Гиляровский В.А. Избранное. М.: Московский рабочий, 1960. Т.3. 575 с.
    42. Голик Ю.В. Случайный преступник. - Томск: Изд-во ТГУ, 1984. 166 с.
    43. Голоднюк М.Н., Зубкова В.И. Предупреждение преступности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 115 с.
    44. Грасиан Бальтасар. Карманный оракул, или Наука Благоразумия: Перевод. Минск: Белорус. сов. энцикл., 1991. 123 с.
    45. Грачев Г., Мельник И. Манипулирование личностью. М.: Стелс, 1999. - 266 с.
    46. Гуров А.И. Красная мафия. М.: Самоцвет, Коммерческий вестник, 1995. 330 с.
    47. Гуров А.И. Мошенничество и его профилактика. М.: Знание, 1983. 64 с.
    48. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. М.: Юрид. лит., 1990. 304 с.
    49. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право): Пер. с фр. М.А. Крутоголова, В.А. Туманова. - М.: «Прогресс», 1967. 496 с.
    50. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве: Учеб. пособие. Владивосток: Дальневост. Гос. ун-т, 1970. 132 с.
    51. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4т. М.: Рус. яз., 1981. Т.2. 779 с.
    52. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. В 4т. М.: Русский язык., 1979. Т.2. 781 с.
    53. Данн А. Жулики, мошенники, аферисты: Наставление простофилям и инструкции мошенникам. СПб.: Политехника, 1996. 185 с.
    54. Данилов А.А. Маги криминала. СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. 502 с.
    55. Даньшин И.Н. Криминологическая характеристика личности мошенников // Криминологические проблемы борьбы с преступностью: Сб. науч. тр. К.: КВШ МВД СССР, 1985. С. 143-148.
    56. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. Посібник. К.: Атіка, 2001. 368 с.
    57. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти). К.: НТВ „Правник” Нац. акад. внутр. справ України, 1998. 84 с.
    58. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навч. посібник. К., 1994. 51 с.
    59. Дети - преступники: Воры, убийцы, террористы, попрошайки / Подгот. текста Ю.Н. Иванова. Мн.: Литература, 1996. 640 с.
    60. Дмитриев Н. Уголовная ответственность за мошенничество //Советская юстиция, 1963. № 7. С.16-18.
    61. Довідка про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 року / Інформаційне бюро МВС України. К., 2001. 34 с.
    62. Доценко Е.Л. Манипуляция: психологическое определение понятия // Психологический журнал. 1993. Т.14. - №4. С.26-29.
    63. Доценко Е.Л. Механизмы межличностной манипуляции // Вестник Московского университета. Серия 14, Психология. 1993. - №4. С.14-19.
    64. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: Феномены, механизмы и защита. М.: ЧеРо: Изд-во МГУ, 1996. 343 с.
    65. Дубровский Д.И. Обман. Философско-психологический анализ. М.: РЭЙ, 1994. 230 с.
    66. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року / Інформаційне бюро МВС України. К., 2002. 42 с.
    67. Ермаков Ю.А. Манипуляция личностью: Смысл, приемы, последствия. Екатеринбург: Наука , 1995. 234 с.
    68. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. Київ: Либідь, 2001. 221 с.
    69. Завидов Б.Д. Обычное мошенничество и мошенничество в сфере высоких технологий: Практ. пособие. М.: Приор, 2002. 32 с.
    70. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. Харьков: Прапор, 1996. 260 с.
    71. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: научно-практическое издание. К. Юринком Интер, 1999. 237 с.
    72. Зелинский А.Ф. Повторение преступлений как преступная деятельность // Государство и право. 1995. - №12. С.55-59.
    73. Зенгер Х. Стратагемы. О китайском искусстве жить и выживать. Знаменитые 36 стратагем за три тысячелетия: Перевод с нем. М.: Изд. группа «Прогресс»: «Культура», 1995. 380 с.
    74. Злочинність в Україні: Стат. зб. К.: Держ. ком. статистики України, 1998. 71 с.
    75. Знаков В.В. Неправда, ложь и обман как проблемы психологии понимания // Вопр. психологии. 1993. - №2. С.9-16.
    76. Знаков В.В. Психология понимания правды. СПб.: Питер, 1999. 237 с.
    77. Ильин И.В. Виктимологическая профилактика экономического мошенничества: Дис канд. юридических наук: 12.00.08 / Нижегородский юридический институт. - Нижний Новгород, 2000. - 213 с.
    78. Исаев М.М. Преступления против социалистической и личной собственности. М., Гос. изд., 1945. 140 с.
    79. Искусство войны Сунь-цзы/У Цзин. Семь военных канонов Древнего Китая: пер и коммент. - СПб.: Амфора, 1998. 169 с.
    80. Как защититься от преступника: Практические советы и рекомендации / Под общ. ред. В.Д. Резвых. М.: НИИ МВД РФ, 1993. 96 с.
    81. Как не стать жертвой преступления, мошенничества, обмана / Сост. В.В. Ховрашова. СПб.: Текарт, 1995. 288 с.
    82. Как распознать мошенника / Авт. сост. В Игнатов. Ростов н/Д: Феникс, 2000. 316 с.
    83. Кант И.О. О мнимом праве лгать из человеколюбия: Пер. с нем. // Трактаты и письма. М.: Наука, 1980. 709 с.
    84. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. М.: ЭКСМО: Алгоритм, 2004. 831 с.
    85. Карнеги Д. "Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как перестать беспокоиться и начать жить": Пер с англ. Минск: СЛК, 1995. 698 с.
    86. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. М.: Юрид. лит., 1973. 287 с.
    87. Кассирер Э. Техника современных политических мифов // Вест. Моск. ун-та. Сер. 7, Философия. - 1990. - № 2. - С.58-69.
    88. Качурин Д.В. Уголовная ответственность за обман и злоупотребление доверием (мошенничество) в отношении предприятий, организаций и коммерческих структур с различными формами собственности в период рыночных отношений: Автореф.дис канд. юрид.наук: 12.00.08 М., 1996. 18 с.
    89. Кирилюк А.В., Джужа О.М. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність: Загальна частина: Навч. посібник. К.: НВТ „Правник”-НАВСУ, 1997. 115 с.
    90. Клейменов М.П. Обман и злоупотребление доверием как способы завладения личным имуществом граждан. // В кн.: Роль аппаратов уголовного розыска и следствия в борьбе с преступностью /Труды Омской высшей школы милиции МВД РСФСР. - Омск. - Вып. 24. - С.30-35.
    91. Клепицкий И. Мошенничество и правонарушения гражданско-правового характера // Законность. - №7. 1995. С.43.
    92. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии - три стратегии психологического воздействия // Вопросы психологии. - 1987. - №3. - С.41-49.
    93. Козлова Н. Нынче в моде брат Мавроди // Понедельник. 1997. - №52. С.2.
    94. Кондрашкин И.С. Частный капитал перед советским судом. М.-Л., 1927. 124 с.
    95. Кони А.Ф. Избранные произведения. М.: Наука, 1956. - 450 с.
    96. Коновалов В.П. Изучение потерпевших с целью совершенствования профилактики правонарушений. М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. 72 с.
    97. Конрад Н.И. Сунь-цзы. Трактат о военном искусстве: Перевод и коммент. - М.: Изд. вост. лит., 1958. 131 с.
    98. Корнеев О.О. Осторожно! Мошенники, аферисты, жулики. Харьков: Прапор, 1997. 158 с.
    99. Кравченко.Е.В., Мищенко Ю.И., Тимченко А.В., Христенко В.Е. Психология преступного мира: Учебное пособие в схемах и таблицах / Под ред. А.В. Тимченко. Харьков: Факт, 2004. 194 с.
    100. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества. - М.: Юрид. лит., 1974. 336 с.
    101. Криминальная полиция советует как не стать жертвой преступления: Пер. с нем. / Сост. В. Ковальский. К.: Гражданский мир, 1992. 96 с.
    102. Криминологические проблемы борьбы с преступностью. Сб. науч. тр. К.: КВШ МВД СССР, 1985. С.143-148.
    103. Криміногенна ситуація в Україні за 2000 рік. Оцінка, тенденції, проблеми // Головний штаб Управління оперативної інформації МВС України. Київ. 2001. 118 с.
    104. Криминология и профилактика преступлений: Учебник / Под ред. А.И. Алексеева. М.: МВШМ МВД СССР, 1989. 430 с.
    105. Кримінологія: Підручник / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін..; За заг. ред. О.М. Джужи. К.: Юрінком Інтер, 2002. 416 с.
    106. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Миньковский. М.: Юрид. лит., 1979. 304 с.
    107. Криминология: Учебник / Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. М.: Юрид. лит., 1988. 384 с.
    108. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. М.: Изд-во МГУ, 1994. 415 с.
    109. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.: Изд-во „Юридическая література”, 1968. 127 с.
    110. Кучинский А.В. Преступники и преступления. Законы преступного мира. Обычаи, язык, татуировки: Энциклопедия. Донецк: Сталкер, 1997. 441 с.
    111. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). Минск: Харвест, 1999. 313 с.
    112. Ларичев В.Д. Как уберечься от мошенничества в сфере бизнеса: Практ. пособие. М.: Юристъ, 1996. 126 с.
    113. Ларичев В.Д. Коммерческое мошенничество в России: взгляд аналитиков из МВД. М.: Юристъ, 1995. 126 с.
    114. Ларичев В.Д. Мошенничество. М.: Учебно-консульт. центр «ЮрИнфоР», 2002. 91 с.
    115. Лекарев С.В., Порк В.А. Бизнес и безопасность / Толковый терминологический словарь. - М.: Прогресс, 1995. 356 с.
    116. Лесняк В.И. Мошенничество: уголовно-правовой и криминологический аспекты: Дис канд. юридических наук: 12.00.08 / Уральская государственная юридическая академия. - Екатеринбург, 2000. - 202 с.
    117. Лефевр В.А., Смолян Г.Л. Алгебра конфликта. - М.: Знание, 1968. 63 с.
    118. Лефевр В.А. Конфликтующие структуры.- М.: Сов радио, 1973. 159 с.
    119. Лимонов В. Понятие мошенничества // Законность. 1997. - №11. С.40-42.
    120. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність (кримінологічно-правове дослідження). Київ: Юрінком Інтер, 2000. 273 с.
    121. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. К.: Україна, 1997. 167 с.
    122. Лисодєд О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства: Автореф.дис... канд.. юрид.наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. Харків, 1999.
    19 с.
    123. Лисодєд О.В. Кримінологічні проблеми шахрайства: Дис... канд. юридичних наук: 12.00.08 / Нац. юридична академія України ім. Я. Мудрого. Харків, 1999. 205 с.
    124. Лученок А.И. Мошенничество в бизнесе. Мн.: Амалфея, 1997. 270 с.
    125. Макиавелли Н. Государь. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. О военном искусстве: Перевод с коммент. - М.: Мысль, 1996. 639 с.
    126. Маккей Ч. Наиболее распространенные заблуждения и безумства толпы. М., 1998. 176 с.
    127. Медведєв В.С. Професійна психологічна підготовка // Робоча книга пенітенціарного психолога. К., 2000.
    128. Мельников А.А. Мошенничество и борьба с ним / Под ред. Эминова В.Е. М.: Penates-Пенаты, 2002. 95 с.
    129. Мильяненков Л.А. По ту сторону закона: Энциклопедия преступного мира. СПб.: Редакция журнала «Дамы и господа», 1992. 319 с.
    130. Минская В.С. Криминологическое и уголовно-правовое значение поведения потерпевших // Вопросы борьбы с преступностью. М., 1972. С.12.
    131. Минская В.С., Чечель Г.И. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения. Иркутск: Иркутский ун-т, 1988. 151 с.
    132. Моро-Кристоф. Мир мошенников: Соч. Л.М. Моро-Кристофа: Пер. с фр. изд. Д. и Л. М.: Федерация, 1993. 154 с.
    133. Мошеннический Петербург: Очерки / Агентство журналист. Расследований А. Константинова. СПб.: Нева; М.: ОЛМА-пресс, 2001. 382 с.
    134. Мысловский Е. Внимание: «Кидал-инвест». М.: Спас, 1996. 104 с.
    135. Мясников В.С. Антология хитроумных планов (Вступительная статья к монографии Харро фон Зенгера «Стратагемы. О к
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины