ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ (організаційно - правовий та психологічний аналіз) : ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ СЛЕДОВАТЕЛЯ С ОРГАНОМ ДОЗНАНИЯ В СИСТЕМЕ МВД УКРАИНЫ (организационно - правовой и психологический анализ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ОЗЕРСЬКИЙ Ігор Володимирович

УДК 343.126 + 159.9.072

ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ
В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ
(організаційно - правовий та психологічний аналіз)

19.00.06 - Юридична психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент
Юхновець Геннадій Олександрович

КИЇВ - 2003

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1
Організаційно - правові та психологічні засади взаємодії слідчого з органом дізнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
1.1. Феноменологія соціально - психологічної взаємодії
в правовому розумінні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
1.2. Психолого - правовий аналіз законодавчої регламентації взаємодії
слідчого з органами дізнання в розслідуванні злочинів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
РОЗДІЛ 2
Психологічна характеристика особливостей взаємин слідчого з
оперативними працівниками органу дізнання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
2.1. Особливості професійного спілкування слідчого і оперативного
працівника при взаємодії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
2.2. Проблема лідерства на початковому етапі досудового розслідування. . . . . 79
2.3. Експериментальне дослідження конфліктності у взаєминах
слідчого і оперативних працівників органу дізнання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
РОЗДІЛ 3
Напрями вдосконалення взаємодії слідчого і органу дізнання . . . . . . . . . . . 131
3.1. Психологічна діагностика професійних властивостей значущих для ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника. . . . . . . . . . . . . . . 132
3.2. Професійна психологічна підготовка слідчого і органу дізнання
до взаємодії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

В С Т У П

Після приведення в 2001 році у відповідність з вимогами Перехідних положень” Конституції України (28 червня 1996 року) Кримінально - процесуального законодавства та на його основі внесення змін до відомчих нормативно - правових актів системи МВС України значно посилились демократичні основи кримінального судочинства, що грунтуються на загальнолюдських цінностях, пріорітеті законних прав і свобод людини.
У зв'язку з прийнятими змінами до чинного кримінально - процесуального законодавства підвищилися вимоги і до якості розслідування злочинів органами слідства та дізнання. Оскільки саме на ці органи покладено вирішення основних завдань кримінального судочинства, серед яких є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, швидке і повне розкриття злочинів,викриття винних осіб [1,С.3].
Вирішальне значення у виконанні цих завдань має комплексне використання всіх сил і засобів, що потребує оптимальної взаємодії слідчого з органом дізнання та розвитку певних соціально - психологічних взаємин між її суб'єктами. Це потребує належної підготовки слідчих та оперативних кадрів в системі юридичних вузів МВС України та розробки відповідних науково - практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи взаємодії вказаних підрозділів внутрішніх справ. Ще в 1966 році І.Ф.Герасимов вносив пропозицію щодо збільшення обсягу вивчення питань взаємодії органів слідства і дізнання в навчальних планах юридичних навчальних закладів [2, С.9].
Аналіз теоретичних джерел, вивчення досвіду організаційно - правових та психологічних аспектів взаємодії слідчого з органами дізнання вказують на розбіжність та протиріччя в розв`язуванні цієї проблеми, її слабку пристосованість до вимог сучасної практики, недоліки в психологічному забезпеченні кримінально - процесуальної діяльності. Не без підстав В.С.Кузьмічов зазначає, що організацію належної взаємодії між слідчими і оперативними працівниками, а також удосконалення професійної майстерності та практичної спрямованості підготовки в навчальних закладах слідчих, слід віднести до числа конкретних напрямків підвищення ефективності застосування криміналістичних прийомів та засобів у розслідуванні злочинів [3, С.31].
Актуальність теми дослідження зумовлена також потребами практики, адже інтереси суб`єктів, що виконують спільну процесуальну діяльність із розслідування злочинів, можуть бути різними і часто не співпадають. Втім, як свідчать результати вивчення 500 кримінальних справ,певні вади у зниженні ефективності досудового провадження пов'язані не тільки з відповідними прорахунками в організації роботи органів слідства та дізнання,але й зі суттєвими прогалинами в чинному законодавстві, неналежною законодавчою регламентацією взаємодії на початковому етапі розслідування.
Окремі аспекти проблеми взаємодії слідчого з органами дізнання розглядались у монографіях, наукових збірниках, навчально - методичних посібниках (В.П.Бахін, О.В.Баулін, І.Ф. Герасімов, К.Б. Гранкін, І.М. Гуткін, А.Я.Дубинський, А.М.Ларін, С.Д.Оспанов, В.А.Рогожин, А.А.Чувільов та ін.). Питання психологічного опосередкування взаємодії слідчого з органами дізнання опрацьовані в роботах В.Г.Андросюка, В.М.Бикова, А.П.Дербеньова; кримінально - процесуальні та психологічні аспекти - в публікаціях Ю.М.Грошевого, В.В.Іванова, А.В.Іщенка, В.С.Кузьмічова, Л.С.Каплана, В.К.Лисиченка, М.М.Михеєнка, В.Т.Нора, С.Д.Оспанова, М.Я.Сегай, С.В.Слинька, С.М.Стахівського, В.М.Тертишника, В.П.Шибіка, М.Є.Шумила. У роботі використані монографічні дослідження вчених з юридичної психології, кримінального процесу, криміналістики та кримінології (В.Л.Васільєв, А.В.Дулов, М.В.Костицький, В.О.Коновалова, В.М.Кудрявцев, Я.Ю.Кондратьєв, Л.І.Казміренко, С.Д.Максименко, В.С.Медведєв, О.Р.Ратінов, В.М.Синьов, Г.О.Юхновець, С.І.Яковенко та ін.), де розглядаються аспекти психолого правового забезпечення оперативно службової діяльності.
Проте велика кількість проблем підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання залишилася невирішеною, зокрема: вдосконалення законодавчої та нормативної бази, відсутність чітких критеріїв оцінки роботи взаємодіючих служб, професійно - психологічної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії, розвитку професійно значущих для ефективності взаємодії якостей та ін.
Викладені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження і свідчать про її актуальність.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації опрацьована згідно з планами наукових досліджень МВС України (Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково - дослідних установ МВС України на період 1995 - 2000 р.р.). Дисертація є складовою частиною виконання Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 р.р., затвердженої наказом МВС України від 21 січня 1999 р. № 61, Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно - службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої рішенням колегії МВС України № 2 КМ/2 від 5 лютого 1997 р., п.7.12.3 Робочого плану організаційно - практичних заходів МВС України щодо вдосконалення професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України. Крім того, обраний напрям відповідає Комплексному плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000 - 2003 р.р. (розд. №1., п.1.9), Положенню про службу психологічного забезпечення оперативно - службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 28 червня 1997 р. № 423 та Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 - 2005 р.р., затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р.
Тема дисертаційного дослідження затверджена у Координаційному бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України (лист № 506 м від 16 червня 1999 р.).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є комплексне вивчення питань підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання з точки зору кримінального процесу та юридичної психології, з`ясування особливостей прийняття юридичних рішень у результаті взаємодії суб`єктів кримінально - процесуальної діяльності.
Виходячи з визначеної мети, поставлені наступні завдання:
1. Сформулювати процесуально - психологічні засади взаємодії, вивчити її сучасний правовий стан; надати пропозиції по вдосконаленню законодавчої нормативної бази з метою поліпшення взаємодії слідчого і органу дізнання.
2. Проаналізувати феномен лідерства у взаємодії.
3. Здійснити аналіз причин виникнення конфліктних ситуацій серед взаємодіючих суб'єктів та знайти шляхи їх нейтралізації; розробити процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки при взаємодії слідчого і оперативних працівників органу дізнання.
4. Визначити та обґрунтувати комплекс професійно - значущих психологічних властивостей, необхідних для ефективної взаємодії.
5. Окреслити напрями удосконалення організації професійно - психологічної підготовки слідчих та оперативних працівників органу дізнання до взаємодії.
Об`єкт дослідження. Взаємодія слідчого з органом дізнання.
Предмет дослідження. Організаційно - правові та психологічні чинники ефективної взаємодії слідчого з органами дізнання.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використані такі методи: порівняльно - правовий (для визначення правової регламентації взаємодії слідчого з органом дізнання на різних етапах її розвитку); аналіз документації (вивчення кримінальних справ за спеціально розробленою анкетою - програмою з метою визначення особливостей взаємодії слідчого і органу дізнання); експертних оцінок (для визначення переліку професійних психологічних властивостей та для вдосконалення навчального процесу); анкетування (з метою визначення нормативно - правових розходжень положень законів України та відомчих нормативних актів системи МВС; виявлення професійно - психологічних властивостей взаємодіючих суб'єктів; ролі фахівця - психолога ОВС в оптимізації взаємодії слідчого та органу дізнання); модифікована проективна методика незакінчених речень (для дослідження готовності суб'єктів до взаємодії). Використовувався також власний досвід практичної діяльності дисертанта на посаді слідчого в ОВС.
Емпіричну базу дослідження склали: 1) результати анкетування 262 працівників ОВС, слідчих (128 осіб) та органу дізнання (134 особи) зі стажем роботи на посаді понад 3 роки; 2) результати експертної оцінки професійно - психологічних властивостей, вагомих для ефективної взаємодії (381 працівник слідства та органу дізнання зі стажем роботи понад 5 років); 3) результати експертного опитування щодо необхідності вдосконалення навчального процесу у ВНЗ МВС України одержані за допомогою експертної групи слухачів магістратури НАВСУ (50 осіб зі стажем 5 - 10 років); 4) результати проективної методики незакінчених речень, апробованої серед (276) слухачів випускних курсів НАВСУ та (50) практичних працівників слідства і органу дізнання. 5) результати вивчення 500 кримінальних справ (довідка № 1 - 3/339 від 29.11.01 р.).
Експериментальне дослідження складалося з трьох етапів (констатуючого, формуючого та повторного). На етапі констатуючого дослідження були визначені найтиповіші конфліктні ситуації взаємодії (80 слідчих і 120 оперативних працівників зі стажем на посаді понад 8 років); у формуючому експерименті (виявлення показника конфліктності та відмінності ієрархії конфліктних рольових установок) брали участь 276 слухачів випускних курсів НАВСУ, із них 136 осіб Навчально - наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів та 140 Навчально - наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції. У процесі повторного експерименту (динаміка зниження показника конфліктності у взаємодії після вивчення респондентами розробленого автором навчального спецкурсу та впровадження психолого - правових рекомендацій) обстежено 270 слухачів НАВСУ, з них 132 - Навчально - наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів і 138 - Навчально - наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції. У формуючому та повторному експерименті також брали участь 50 працівників слідства та органу дізнання УМВС України в Полтавській області (25 слідчих і 25 оперативних працівників).
Наукова обґрунтованість та надійність результатів дослідження забезпечена використанням комплексу методів, що відповідають меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше:
- сформульовано окрему правову норму Взаємодія слідчого з органом дізнання”;
- рекомендується внести до проекту КПК норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про некомпетентність адресованого ним доручення;
- запропоновано закріпити на відомчому рівні психологічне супроводження оперативно - службової діяльності як одну з форм не процесуальної взаємодії слідчого з органом дізнання, зокрема, щодо психологічної консультації фахівця - психолога ОВС.
- означено соціально - психологічний аспект взаємодії у правовому розумінні;
- розроблено процедуру експериментального виявлення та корегування конфліктної установки у взаємодії слідчого з органом дізнання;
- доведено, що деструктивні конфліктні установки у взаємодіючих слідчих і оперативних працівників досить легко трансформуються при удосконаленні професійно - психологічної підготовки вказаних суб'єктів до взаємодії;
- виявлено перелік професійних психологічних якостей, що зумовлюють ефективність взаємодії, та мають бути притаманні фахівцю;
- визначено доцільність позицій лідерства слідчого і оперативного працівника на досудовому слідстві;
Отримали подальший розвиток положення щодо:
- законодавчого закріплення певних не процесуальних форм взаємодії, а саме - діяльність слідчо - оперативної групи” та обмін інформацією слідчого і органу дізнання у вигляді повідомлення” в порядку ст.104 КПК України;
- єдиного критерію оцінки взаємодії слідчого з органом дізнання;
- визначення умов виникнення конфліктів та конфліктних ситуацій при взаємодії вказаних суб`єктів, шляхів їх психологічної та правової нейтралізації.
Практичне значення одержаних результатів:
- сформульовані й аргументовані пропозиції по внесенню змін і доповнень до проекту нового КПК України, зокрема, запропоновано вдосконалити ч.3 ст.114 КПК Повноваження слідчого”;
- розроблено психолого - правові рекомендації по вдосконаленню ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання та використання у цьому напрямку спеціальних знань фахівця - психолога ОВС;
- модифіковано проективну методику незакінчених речень для діагностики та зниження показника конфліктності у взаємодії слідчого з органом дізнання;
- запропоновано напрями підвищення психологічної професійної підготовки слідчого і органу дізнання до взаємодії.
Одержані результати впроваджені у діяльність практичних підрозділів (акт впровадження від 11.07.00 р., довідки № 587 від 25.01.01 р. та № 1200 від 05.06.01 р.). Автором розроблено спецкурс Юридико - психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання”, опублікований у вигляді посібника (К., - 2000, 120с.) який використовується у навчальному процесі НАВСУ (акт впровадження від 09.04.01 р.), на юридичному факультеті Національного авіаційного університету (акт впровадження від 27.11.01 р.), Національного університету внутрішніх справ України ( акт впровадження від 28.01.03 р.), Міжгалузевого інституту управління (акт впровадження від 12.02.03 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження викладені у виступах на з`їзді, науково - практичних конференціях і семінарах: "Взаємодія як засіб професійного спілкування слідчого з органами дізнання" (IV з`їзд Товариства психологів України, Київ, 2000); "Лідерство слідчого при взаємодії з працівниками органу дізнання" (Міжнародна науково - практична конференція, Київ, 1999); "Про розробку та викладання у внз МВС України спецкурсу "Юридико - психологічні аспекти взаємодії слідчого з органами дізнання" (Міжнародна науково - практична конференція, Одеса, 2000); "Юридично - психологічні проблеми взаємодії органів досудового розслідування та шляхи їх вирішення" (Міжнародна науково - практична конференція, Донецьк, 2000); "Правова регламентація взаємодії органів попереднього розслідування (психологічний аспект)" (Міжнародна наукова конференція, Київ, 2000); "Взаємодія слідчого з органом дізнання як соціально - психологічна проблема" (Міжнародна науково - практична конференція, Дніпропетровськ, 2000); "Методика професійно - психологічної підготовки слідчого до взаємодії з органом дізнання" (Міжнародна наукова конференція, Дніпропетровськ, 2001); "To preserve the memory of this event and to foster cooperative law enforcement relationships thoughout the world" (Law enforcement executive development seminar, Kiev, Ukraine, 2000) та ін.
Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри юридичної психології НАВСУ, а також на міжкафедральному семінарі за участю кафедр юридичної психології, прикладної психології, теорії кримінального процесу та судоустрою, криміналістики НАВСУ, юридичної психології КІВС при НАВСУ.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 18 публікаціях, 7 із них опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена логікою проблеми та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 178 с., які доповнені 250 назвами використаної літератури та 13 додатками на 130 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 331 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Суттєве підвищення вимог до якісного та об`єктивного розслідування кримінальних справ зумовило і необхідність розробки нових підходів для вдосконалення ефективності взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, їх відповідної професійно - психологічної підготовки.
Функціонально - психологічний аналіз правових та психологічних аспектів взаємодії слідчих та оперативних працівників органу дізнання здійснювався відносно конкретних її напрямів кримінально - процесуального та оперативно - розшукового.
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження надало можливість зробити такі висновки:
1. Взаємодію розглянуто з позицій психології та права, й визначено, що вона виконує функцію взаємозв'язку і передбачає узгодженість елементів системи спільної діяльності органів слідства та дізнання. Вона в якості родової категорії визначається через такі видові поняття як, взаєморозуміння”, взаємодопомога”, взаємини”, спільна діяльність”, які розкривають інформаційні та поведінкові регулятивні елементи реальної взаємодії суб'єктів кримінального процесу у векторі міжособистісного пізнання. Взаємодія тут проходить в інтерактивній, перцептивній та комунікативній площині професійного спілкування. Саме інтерактивна функція спілкування найбільш універсально охоплює правову взаємодію і в ній реалізується при вирішенні завдань кримінального судочинства. Автор розглядає структуру, форми, етапи взаємодії з позицій соціальної психології, адже основним елементом спільної діяльності виступає слідчо - оперативна група. Встановлено, що взаємодія будучи інтерактивною стороною спілкування завжди має інтерсуб'єктивний характер і реалізується як система суб'єктно - об'єктно - суб'єктних взаємин. Дисертант, визначаючи суб'єктів взаємодії, зазначає, що у правовому полі слідчий опосередковано взаємодіє з начальником органу дізнання, а з психологічних міркувань безпосередньо з оперативними працівниками. У дисертації дається нове, з урахуванням психологічних чинників специфіки спільної діяльності органів слідства та дізнання поняття взаємодії, - як організованого у відповідності до чинних законів та підзаконних нормативних актів психологічно обумовленого процесу офіційного співробітництва, шляхом доцільного поєднання методів і засобів, притаманних слідчим та оперативним підрозділам, на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, з метою успішного вирішення завдань кримінального судочинства.
На думку автора, до постійних повноважень слідчого повинні бути віднесені і повноваження по здійсненню ним взаємодії з органом дізнання з урахуванням психологічних особливостей вказаної процесуальної діяльності. Процедура такої взаємодії повинна визначатися інструкцією про взаємодію”, в якій потрібно закріпити положення про психологічне забезпечення взаємодії підрозділів слідства та дізнання на основі використання знань фахівця - психолога ОВС у частині ефективного спрямування спільних дій слідчого і оперативного працівника”. У цьому положенні доцільно закріпити як одну із форм взаємодії слідчого з органом дізнання - психологічне супроводження” в яку входить психологічна консультація психолога ОВС стосовно оптимізації взаємодії.
2. Правові основи взаємодії слідчого з органом дізнання зумовлюються низкою чинників зокрема, досконалістю правового регулювання і концептуальним визначенням обсягу та змісту понять "взаємодія" та "ефективність взаємодії", взаємодія та координація”, оперативно - розшукові та розшукові заходи”, доручення та вказівка”, оскільки це здійснює значний опосередкований вплив на суб`єктів взаємодії, реалізуючись на рівні психологічної підсистеми та сприятиме успішному вирішенню професійних завдань.
Незважаючи на значну кількість законних та підзаконних відомчих нормативних актів щодо діяльності органів досудового слідства та дізнання на сьогодні залишається неврегульованими: визначення взаємодії в діючому КПК України і підведення правової основи під такі форми взаємодії як слідчо - оперативна група та психологічне супроводження. На усунення цих недоліків дисертантом сформульовані пропозиції до проекту нового КПК України та до чинних наказів МВС України №1100; № 880 (структура та перелік основних позицій), провадження яких дозволить не тільки підвищити ефективність взаємодії (слідчих і оперативних підрозділів), але й зменшити рівень психологічної напруженості, що почасти виникає при спільній роботі означених вище органів.
Концептуальне визначення обсягу та змісту поняття "взаємодія" надасть змогу зміцнити правову базу, що регламентує спільну діяльність у розкритті та розслідуванні завдяки врахуванню її психологічних аспектів. Автор пропонує до Розділу II глави 9 КПК України Органи дізнання і досудового слідства”, помістити норму - Взаємодія слідчого з органом дізнання”. Обґрунтовується пропозиція щодо необхідності уніфікації поняттєво - термінологічного характеру деяких законів України та розробки на цій основі поняттєво - термінологічного словника. У дисертації розмежовуються та по - новому визначаються поняття правових засад та правової регламентації. Дисертант обґрунтовує універсальність принципів взаємодії та доцільність їх використання при аналізі процесуальних та не процесуальних форм взаємодії. До того ж автором психологічно визначаються форми взаємодії та розмежовуються її напрямки. Саме слідчі дії є найбільш універсальною формою взаємодії, що дозволяє раціонально використовувати сили, засоби та можливості кожного суб'єкту.
Автором аналізується правова сутність окремих форм взаємодії та аргументується положення про те, що слідчий оцінюючи зазначені в порядку ст.67 КПК України протоколи та відповідні додатки, складені уповноваженими органами за результатами оперативно - розшукових заходів, здійснює певний контроль над взаємодією з ним органу дізнання. У дисертації на основі проведених автором досліджень пропонується викласти ч.3 ст.114 КПК України в наступній редакції слідчий вправі доручати органам дізнання провадження слідчих та розшукових дій і на загальному рівні орієнтувати оперативні заходи”. Пропонується слідчий апарат підготувати до оперативних методів і засобів отримання інформації, і надати йому до неї доступ звичайно в дещо обмежених рамках. Доцільно надати слідчому право приймати рішення про проведення органом дізнання оперативно - розшукових заходів у вигляді вказівки. Дисертант вважає, що слідчий може зорієнтувати оперативного працівника, застосування яких оперативно - розшукових заходів він вбачає доцільним у кримінальній справі. Перелік таких заходів подано у ст.8 Закону України Про оперативно - розшукову діяльність”. У дисертації аналізуються окремі норми проекту кримінально - процесуального кодексу України у частині, що стосується взаємодії слідчого з органом дізнання.
Ефективність форм взаємодії багато в чому визначається психологічними моментами дачі і виконання доручення слідчого органом дізнання. В проекті КПК України слід закріпити норму, яка б надала можливість органу дізнання повідомляти слідчого про некомпетентність адресованого ним доручення. У свою чергу потрібно процесуально надати можливість слідчому у необхідних випадках давати письмову пропозицію (як додаток до доручення) начальнику органу дізнання про часткове звільнення оперативного працівника (з обов'язковим зазначенням строку) на час виконання доручення від інших професійних обов'язків, але так щоб це не зашкодило оперативно - розшуковій діяльності. Це буде сприяти підтриманню доброзичливого психологічного контакту між взаємодіючими.
В дисертації обґрунтовується письмова та усна форма дачі доручень слідчого. Пропонується слідчому письмове доручення супроводжувати усним контактом, що послужить доброзичливою, формуючою позитивні емоції та настрій обставиною для результативного виконання поставленого завдання. Письмова і усна форма звернення слідчого повинна бути лише одна - пропоную”. До того ж автором обґрунтовується положення про те, що кримінально - процесуальний закон необхідно доповнити правилом про обов'язок органу дізнання протягом 24 годин проінформувати про виявлений злочин слідчому якому він підслідний. Це надасть можливість слідчому здійснювати циклічний обмін необхідною інформацією з оперативними працівниками та загалом здійснювати контроль над взаємодією. Пропонується до процесуальних форм взаємодії віднести і взаємну інформацію, правовою підставою якої є вказівка ч.ч. 3, 4 ст.104 КПК України. Зазначеною формою взаємодії, на основі якої здійснюється двосторонній інтерактивний обмін інформацією слідчого з органом дізнання є повідомлення” в порядку ст.104 КПК України.
Аналізуючи не процесуальні форми взаємодії автор вбачає проблему в правовому регулюванні неофіційних взаємин слідчого і оперативного працівника. Обґрунтовується думка про необхідність врегулювання деяких із форм взаємодії, які напрацьовані практикою, але не одержали свого закріплення в законі, нормами кримінально - процесуального права. Зокрема наголошується на підведення правових засад під діяльність слідчо - оперативної групи ефективність діяльності якої залежить від професійно - психологічних передумов, куди входять раціональне визначення кількісного та якісного складу групи, постійний обмін доказовою інформацією в середині групи, встановлення психологічного контакту, тощо. В дисертації аргументовано вказується необхідність виокремлення такої не процесуальної форми взаємодії як психологічне супроводження оперативно - службової діяльності.
3. Дисертантом розглянуті особливості професійного спілкування слідчого з органом дізнання в умовах взаємодії. Визначено, що оскільки взаємодія слідчого і оперативного працівника зумовлена об'єктивною необхідністю комплексного використання засобів і методів боротьби зі злочинністю, їх спілкування є передусім офіційним. Автором розглядається соціально - психологічна сумісність слідчого і оперативного працівника в умовах взаємодії, визначаються причини несумісності та засоби її подолання. Дисертант надає особливу увагу аналізу офіційних та неофіційних взаємин слідчого і оперативного працівника в процесуальних та не процесуальних формах взаємодії. Окреслені причини, за яких неофіційні стосунки слідчого і оперативного працівника впливають негативно та позитивно на процес взаємодії. Зазначено, що офіційні взаємини суб'єктів взаємодії є пріоритетними в умовах спільної діяльності. Автор приходить до висновку, що між неофіційними та офіційними взаєминами існує певна різниця та попри це в комплексному їх використанні можливе істотне підвищення рівня спрацьованості суб'єктів взаємодії, з метою результативного розслідування кримінальних справ.
4. Між слідчим і оперативним працівником виникає своєрідний розподіл ролей, адже їх взаємодія з позицій соціальної психології являє собою переважно групову діяльність на основі функціонального взаємозв'язку формуючих її суб'єктів. Такий взаємозв'язок на думку дисертанта можна визначати як групову динаміку. Автором означені основні елементи групової динаміки серед яких є: завдання, мета, цілі, норми та структура групи; згуртованість та спрацьованість; фази її розвитку, і зокрема проблема офіційного та неофіційного лідерства. Автором ретельно розглянуті форми інтеграції спільної діяльності слідчого і оперативних працівників. Найбільш важливою формою в діяльності слідчих та оперативних підрозділів названо спрацьованість - як показник взаємодії та інтерактивний компонент професійного спілкування слідчого і оперативного працівника. У соціально - психологічному аспекті спільна групова діяльність слідчого і оперативного працівника утворює так звану малу групу, якій відповідає слідчо - оперативна група, котра за принципом і способом утворення є офіційною внаслідок нормативно - правової регламентації взаємодії її суб'єктів.
Доведено, що оперативні працівники перед усім поціновують професійно - особистісні якості та службовий досвід слідчого, а тому ніколи не виступають проти офіційного лідерства слідчого, який користується у них авторитетом. У дисертації визначені причини, через які слідчий не є авторитетним для оперативних працівників. Встановлено, що слідчий повинен поєднувати в собі якості офіційного та неофіційного лідера при цьому визначені професійно - значущі властивості, котрі необхідні для такого ідеального поєднання. Автором розглядається ситуативне лідерство слідчого в певних екстремальних ситуаціях взаємодії на основі аналізу результатів апробованої проективної методики. Наводяться і аналізуються причини, через які офіційне лідерство слідчого з відома і згоди тимчасово переходить до оперативного працівника. Усебічне знання таких причин дозволить звести до мінімуму випадки ситуативного лідерства слідчого. Тут вбачається один із шляхів підвищення ефективності взаємодії слідчого і оперативного працівника, що полягає в їх якісній професійні психологічній підготовці до умов в різних часом нестандартних ситуаціях.
5. Вивчення конфліктів на думку автора, представляє значний науковий та практичний інтерес, адже в конфлікті взаємодіючих сторін як у фокусі, концентруються всі недоліки правової регламентації взаємин слідчого і органу дізнання, а також організації їх взаємодії у цілому. Результати проведеного автором анкетування дають право констатувати, що конфліктність у взаєминах сторін негативно (деструктивно) впливає на ефективність взаємодії. Встановлено, що саме конфлікт і породжує конфліктну ситуацію серед взаємодіючих. Дисертант визначає приводи, підстави та причини виникнення конфлікту, розглядає і аналізує емоційний та смисловий бар'єр, що є передумовою виникнення конфліктних ситуацій.
У дисертації зазначено, що необхідною умовою уникнення конфліктної ситуації є раціонально узгоджена процесуальна взаємодія слідчого і оперативного працівника. У кожному випадку завчасно перед взаємодією необхідно врахувати психологічні чинники, що позитивно або негативно впливають на характер взаємин слідчого і оперативного працівника. Врахування цих чинників дозволить створити найбільш сприятливі умови для взаємодіючих та багато в чому запобігти виникненню конфліктів у спільній діяльності. Нарешті ефективним засобом завчасного попередження конфлікту може послужити складання карти конфлікту, котру слід вважати однією із форм професійної підготовки взаємодіючих працівників ОВС. Також у дисертації наведено причини, через які оперативні працівники викликають у слідчих негативні емоційні реакції. Подібні причини наведено і стосовно слідчих. Крім того, усуненню конфліктів послужить більш чітка правова регламентація взаємних прав і обов'язків взаємодіючих сторін, ознайомлення суб'єктів взаємодії з її психологічними аспектами, формування єдиних інтересів взаємодіючих, що у свою чергу пов'язано із зміною критеріїв оцінки діяльності слідчого і оперативного працівника.
6. У дисертації автором запропоновано апробовану ним проективну методику незакінчених речень для виявлення психологічної установки на конфлікт при вирішенні оперативно - службових завдань у процесі взаємодії слідчого і оперативного працівника та визначення ступеню цього показника для кожної категорії взаємодіючих працівників. Учасникам експерименту пропонувались три замаскованих у незакінчених реченнях типи поведінки в конфліктній ситуації, а саме уникнення, компроміс та суперництво (протиборство) метою даної методики стала діагностика та корекція негативних (деструктивних) установок при взаємодії слідчого з оперативними працівниками органу дізнання. За результатами проведеної методики виявлено: ситуації взаємодії, які є найбільш конфліктними; більшу схильність оперативних працівників оцінювати ситуацію взаємодії як конфліктну. Автором доведено, що рівень конфліктності в умовах взаємодії у оперативних працівників вищий ніж, у слідчих навіть при схожих типових службових ситуаціях. Отримані дані свідчать, що саме прийняття відповідної проективної ролі учасника експерименту в більшості випадків приводить його у конфліктний стан, що характеризується установкою на протиборство до свого уявного партнера по взаємодії.
В той же час на думку дисертанта така установка не є непорушною, вона може трансформуватися у співробітництво та компроміс при належній професійно - психологічний підготовці суб'єктів взаємодії у навчальному процесі та практиці, при набутті професійного досвіду та раціональному використанні спеціальних знань фахівця - психолога ОВС. Виявлені тенденції в деструктивних установках відіграють важливу роль у вигляді стратегії взаємодії. Деструктивні конфліктні установки за спостереженнями дисертанта не є непорушними і досить легко трансформуються при удосконаленні професійно - психологічної підготовки слідчого та оперативного працівника до взаємодії, зокрема, цьому може послужити впровадження у навчальний процес ВНЗ системи МВС розробленого та експериментально апробованого ним спецкурсу "Юридико - психологічні аспекти взаємодії слідчого з органом дізнання".
Дана проективна методика незакінчених речень продемонструвала свою ефективність саме тим, що вона є інструментом вимірювання, який дозволяє виявити рівень установки на конфлікт завчасно до умов взаємодії. Відповідно це, на думку дисертанта, надасть змогу попередити конфлікт ще на початковому етапі його виникнення.
7. Виходячи з важливості опосередкування результативності спільної діяльності саме наявністю та рівнем сформованості конкретних професійно - психологічних властивостей, вони спеціально досліджені за допомогою адаптованої автором методики експертної оцінки професійно - психологічних якостей слідчого і оперативного працівника значущих для ефективної взаємодії. Експертна оцінка професійно - психологічних властивостей, що негативно або позитивно впливають на процес взаємодії, виявила 80 таких властивостей, які є загальними для обох досліджуваних категорій працівників. Математико - статистична обробка кількісних даних дозволила поділити їх у межах 5 - ти інтервалів згідно з оцінкою ступеню значущості цих якостей для ефективності взаємодії, що включає перелік критерійних частин відповідних професійно - важливих для взаємодії якостей на всіх рівнях структури особистості, що є цілком достатнім для результатів розслідування кримінальних справ. Наведені критеріальні частини визначено як мінімально - достатній рівень визначення ефективності взаємодії. Конкретна інтегративна оцінка цієї ефективності взаємодії повинна враховувати індивідуальний стиль діяльності слідчих і оперативних працівників та можливості професійно - психологічної компенсації відповідних якостей.
Результати комплексного професіографічного дослідження професійно - психологічних властивостей слідчого і оперативних працівників органу дізнання дало змогу виявити перелік професійно - психологічних якостей, що зумовлюють ефективність взаємодії та мають бути притаманні взаємодіючому фахівцю. На підставі застосованої автором даної методики перш за все визначені основні вимоги і чинники, що істотно впливають на ефективність взаємодії підрозділів слідства та дізнання. Встановлено, що найбільшу питому вагу серед значущих професійно - психологічних властивостей суб'єктів взаємодії обіймають якості, що визначають ефективність взаємодії як засобу професійного спілкування слідчого з органом дізнання.
За рахунок вилучення частин, що діагностують статистично незначущі та небажані якості, методичний комплекс припустимо економізувати з метою якісного комплектування слідчо - оперативних груп.
8. Основним організаційно - методичним принципом професійно - психологічної підготовки слідчого і оперативного працівника є формування стану готовності фахівця як моделі сукупності психофізіологічних, психодинамічних, морально - психологічних і соціально - психологічних характеристик, якостей і властивостей, які відповідають особливостям взаємодії і виступають внутрішньою умовою її успішного здійснення. Запропоновані в дисертації шляхи удосконалення професійно - психологічної підготовки є системою, яка включає перелік загальних методів і прийомів формування та розвитку професійно - важливих для ефективності взаємодії якостей, спеціальних (фахових) методів опрацювання ефективної технології діяльності та узагальнених тренінгових оперативно - службових ситуацій.
Результативність організаційно - правової та психологічної взаємодії слідчого з органами дізнання обумовлюється підвищенням ефективності професійного спілкування за допомогою вдосконалення нормативної бази та методики організації і проведення професійно - психологічної підготовки слідчих. Це може бути досягнуто за рахунок ретельного науково - обґрунтованого функціонально - психологічного аналізу діяльності та впровадження новітніх та модифікованих психологічних технологій, формування та розвитку професійно - важливих якостей необхідних для ефективності взаємодії. Врахування психологічних аспектів взаємодії в діяльності слідчих та оперативних працівників завдяки використанню психологічних знань має стати характерним та невід`ємним елементом правоохоронного процесу та ефективного, повного, об`єктивного розслідування кримінальних справ. Доведено, що саме вдосконалення професійно - психологічної підготовки слідчого до взаємодії з органом дізнання може забезпечити ефективність самої взаємодії та нейтралізації випадків небажаного ситуативного, неофіційного лідерства оперативного працівника.
У ході психологічної підготовки доцільно використовувати апробовані у дослідженні комплекси вправ (основи соціально - психологічного тренінгу” соціометричний метод” з метою вивчення міжособистісних стосунків у групі” та ін.) з розвитку основних груп якостей, що визначають психологічну готовність до здійснення взаємодії.
Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності взаємодії слідчого з органом дізнання при вирішенні завдань кримінального судочинства доцільне в двох основних напрямах. По - перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (напрямків) взаємодії. По - друге, професійно - психологічне удосконалення взаємодіючих особистостей, формування та розвиток не лише професійно - важливих якостей для взаємодії, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого і оперативного працівника на якісне спільне виконання поставлених перед ними завдань.
Необхідно впроваджувати в навчальний процес такий метод навчання як психологічне моделювання ситуації взаємодії. Рольові ігри розвивають у суб'єктів вміння та навички взаємодіяти один з одним з урахуванням виконуючих функціональних обов'язків. На думку дисертанта, необхідно також вдосконалити в навчальних закладах системи МВС України викладання такої дисципліни як Конфліктологія”. На основі проведеного автором анкетування слухачів магістратури НАВСУ виявлено, що магістранти бажають включити в дисципліну Конфліктологія” теми, котрі стосуються конфліктних ситуацій при взаємодії слідчого з органом дізнання. Респонденти зазначили, що дисципліну слід розширити як теоретично, так і практично. Побажання були в основному присвячені проведенню навчальних занять у вигляді ситуаційно - рольових ігор, де б моделювалися типові конфліктні ситуації в професійній діяльності та шляхи їх вирішення.
Перспективними напрямами подальшого дослідження проблеми підвищення ефективності взаємодії є розробка рекомендацій по вдосконаленню міжнародної співпраці у сфері розкриття та розслідування злочинів з урахуванням психології взаємодіючих суб'єктів; формування важливих професійно - психологічних якостей керівників взаємодіючих підрозділів з метою здійснення ефективного управлінського впливу на процес взаємодії; психологічне забезпечення проведення службової підготовки слідчих і оперативних працівників до взаємодії в екстремальних ситуаціях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінально - процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2002. - 208 с.
2. Герасимов И.Ф. Взаимодествие органов предварительного следствия и дознания при расследовании особо опасных преступлений: Автореф. на соиск. учен. степени. канд. юрид.наук. - Свердловск, 1966. - 20 с.
3. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи. Криміналістичні проблеми та засоби здійснення: Автореф. дис доктора юрид.наук: 12.00.09 / УАВС. - К., 1996. - 36 с.
4. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.:Б.И.,1995. - 303 с.
5. Философский словарь / Под редакцией И.Т. Фролова. - М.: Изд - во полит.лит., 1991. - 539 с.
6. Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. Психологія: Підручник. - 3 - тє вид.; стереотип. - К.: Либідь, 2001. - 560 с.
7. Маркс К, Энгельс Ф. Сочинения: [ В 30 -ти т.] Т. 20: Диалектика природы. - 2 - е изд. - М.: Госполитиздат., 1961. - 827 с.
8. Іванов В.В. Взаємодія оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і слідчого на досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис.канд. юрид.наук. / НАВСУ. - Київ, 1998. - 20 с
9. Данилина Л.Н. Психология общения: Метод.разработки для студентов и слушателей ГЦОЛИФКа. - М.: ГЦОЛИФК, 1983. - 25 с.
10. Крижанская Ю.Д., Третьяков Г.П. Граматика общения. - М.: МГУ, 1990. - 206 с.
11. Общение и оптимизация совместной деятельности / Ред.: Г.М.Андреева, Я.Яноушек - М.: МГУ, 1987. - 302 с.
12. Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М.: МГУ, 1989. - 215 с.
13. Социальная психология / Ред.: Л.А.Орбан, В.Д. Хрущ - Ивано - Франковск: Прикарпатский университет, 1994. - 101 с.
14. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. - 2 - е изд., доп. и перераб. - М.: Изд - во МГУ, 1988. - 432 с.
15. Хараш А.У. К определению задач и методов социальной психологии в свете принципа деятельности. //Методологические и теоретические проблемы социальной психологии. - М.: Изд - во МГУ, 1977. - С. 87 - 92.
16. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методические проблемы социальной психологии. - М., 1975. - С. 124 - 135.
17. Ложкін Г.В., Сьомін С.В., Пеньковський С.В. Військова психологія: Терміни, поняття, визначення. Словник - довідник : Навч. посібник. - К.: Мін. освіти України, 1996. - 144 с.
18. Руденский Е.В. Социальная психология: Курс лекций. - Москва - Новосибирск, 1998. - 224 с.
19. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высших школ. - М.: Аспект - пресс, 1996. - 376 с.
20. Журавлев А.Л. Совместная деятельность: Социально - психологический аспект // Деятельность: философский и психологический аспекты. - Симферополь: Таврида, 1988. - С.190 - 191.
21. Донцов А.И., Дубовская Е.М., Улановская И.М. Разработка критериев анализа совместной деятельности // Вопросы психологии. - 1998. - №2. - С.61 - 71.
22. Квасков В.Д. Роль общения в деятельности человека // Социально - политический журнал. - 1996. - №3. - С.224 - 228.
23. Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Психологический журнал - 1994. - №1. - С.122 - 127.
24. Бодалев А.А. Личность и общение. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 325 с.
25. Васильев В.Л. Юридическая психология:Учебник - 3 - е изд. - СПб: Издательство ПИТЕР”, 2000. - 624 с.
26. Ломов Б.Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида // Психологические проблемы социальной регуляции поведения.- М., 1976. - С. 64 - 93.
27. Проблема общения и психологии / Под. ред. Ломова Б.Ф. - М.: Наука, 1981. - 280 с.
28. Панферов В.Н. Психология общения // Вопросы философии. - 1971. - № 7. - С. 124 - 128.
29. Парыгин Б.Д. Современное состояние и проблемы социальной психологии. - М.: Знание”, 1973. - 63 с.
30. Якобсон П.М. Общение людей как социально - психологическая проблема. - М., Знание,”1973. - 40 с.
31. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О., Медведєв В.С. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: Загальна частина: Курс лекцій - К.: УАВС, 1995. - 111с.
32. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К.: Лыбидь, 1990. - 192 с.
33. Кричевский Р.Л. К вопросу о механизмах межличностного взаимодействия // Вопросы психологии межличностного познания и общения . - Краснодар, 1983. - С. 136 - 145.
34. Почковский Ю.Ф. Исследования особенностей профессионального - делового взаимодействия в производственных бригадах: Автореф. дис.. канд. психол. Наук / КПИ. - К., 1990. - 16 с.
35. Психологическая теория коллективов / Под ред.А.В. Петровского - М.: Педагогика, 1979. - 240 с.
36. Петровский А.В. Личность, деятельность, коллектив. - М.: Политиздат, 1982. - 255 с.
37. Ломов Б.Ф. Вместо введения // Проблема общения в психологии - М.: Наука, 1981. - С. 3 - 23
38. Психологическое исследование общения / Под ред. Б.Ф. Ломова - М.: Наука, 1985. - 344 с.
39. Парыгин Б.Д. Социальная психология как наука. - Л:. Знание, 1965. - 39 с.
40. Донцов А.И., Саркисян Ш.В. Совместная деятельность как фактор межличностного восприятия в групе // Вопросы психологии. - 1980. - №4. - С. 38 - 49.
41. Староконь Е.Г. Формирование интерактивной составляющей профессионального общения у будущих офицеров: Дис. канд. психол. Наук: 19.00.07 - К, 1993. - 176 с.
42. Ханин Ю.Л. Психология общения в совместной деятельности: Автореф. дисс д - ра психол. Наук. / ЛГУ. - Л., 1986. - 44 с.
43. Пономарев Я.А. Категория действия и взаимодействия в психологии // Деятельность: философские и психологические аспекты. - Симферополь: Таврида, 1988. - С. 141 - 143.
44. Мясищев В.Н. Психология отношений. - М.: Психолого - социальный институт, 1995. - 356 с.
45. Кудермина Е.И. Инструментальное общение как фактор успешности совместной (игровой) деятельности на материале квалифицированых волейболистов: Дисс.на соиск. науч. степени кандидата психолог. наук.: 19.00.05. - КНУ им. Т.Шевченко. - К., 2000. - 206 с.
46. Гибш Г., Форверг М. Введение в марксистскую социальную психологию. Пер,с нем. - М.: Прогресс,1972. - 296 с.
47. Донцов А.И. Психология коллектива: Методологические проблемы исследования: Учеб.пособие. - М.: Изд - во МГУ, 1984. - 208 с.
48. Deutsch M/ The effects of cooperation and competition upon process - In: D. Cartwright and A.Zander (eds).Group Dynamics. N.Y., 1968, р.467 - 468.
49. Чернышев А.С. Лабораторный эксперимент в социально -психологическом исследовании организационности коллектива. // Психологический журнал. - М., 1980. - С.86 - 89
50. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социал - психол. Проблемы. М.: Изд - во МГУ, 1990. - 239 с.
51. Cartwright D., Zander A. Group and group membership: introduction. - In: D. Cartwright and A Zander (end). Group Dynamics. N.Y., 1968. - р. 54.
52. Куликов В.Н. Психологическое воздействие. Взаимодействие и самовоздействие: История, теория, проблемы // Психологические воздействия на личность и группу. - Иваново, 1989. - С. 7 - 18.
53. Соловьева О.В. Специфика обратной связи в межличностных отношениях: Автореф. дисс.. канд.психол. наук. / МГУ. - М., 1985. - 19 с.
54. Закономерности общения и взаимодействия людей. // Основы психологических знаний / Автор составитель Г.В. Щекин. - К., 1999. - С. 103 - 109.
55. Ковалев А.Г. Коллектив и социально - психологические проблемы руководства. - М.: Полит издат, 1975. - 279 с.
56. Дербенев А.П. Лидерство следователя при взаимодействии с оперативными работниками // Уголовно - процесуальная деятельность и правоотношения в стадии предварительного расследования. - Волгоград, 1981. - С.29 - 36.
57. Бодалев А.А. Общение и формирование личности // Социальная психология личности. - М., 1979. - С. 25 - 34.
58. Скрипко Л.В. Подготовка к эффективному общению // Практическая психология и социальная работа. - 1998. - №6 - 7. - С.52 53.
59. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Либідь, 1992. - 431 с.
60. Слинько С.В. Взаимодействие следователя и органа дознания как уголовно - процессуальное понятие // Проблемы социалистической законности. - Харьков, 1991. - Вып.26. - С.103 - 106.
61. Гапанович Н.Н., Мартынович И.И. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. - Минск.: Изд - во БГУ, 1983. - 104 с.
62. Гуткин И.М. Органы дознания и предварительного следс