Психологічні детермінанти проявів агресії у працівників органів внутрішніх справ : Психологические детерминанты проявлений агрессии у работников органов внутренних дел

Краткое описание

Київський юридичний інститут МВС України

На правах рукопису

УДК 159.9.072.533.942.5

Цільмак Олена Миколаївна

Психологічні детермінанти проявів агресії
у працівників органів внутрішніх справ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
за спеціальністю 19.00.06 юридична психологія

Київ - 2004

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1

Теоретико-методологічні засади дослідження детермінант агресії

13

1.

Загальнопсихологічні засади дослідження детермінант
агресії

13

1.2.

Дослідження психологічних детермінант агресії в юридичній психології

41

1.3.

Проблема контролю власних проявів агресії працівниками ОВС. Постановка проблеми

52

Висновки до 1 розділу

61

Розділ 2

Феменологія проявів агресії серед працівників ОВС

64

2.1.

Програма та методика дослідження агресії працівників ОВС

64

2.2.

Результати дослідження психологічних детермінант неправомірної та правомірної агресії працівників ОВС

74

2.2.1.

Захисна реакція працівників ОВС на процедуру психологічного дослідження агресії

74

2.2.1.1.

Типи захисних реакцій на процедуру психологічного тестування при різних видах дослідження

74

2.2.1.2.

Типи захисних реакцій з урахуванням статевих відмінностей

76

2.2.1.3.

Вплив індивідуально-психологічних особливостей на захисну реакцію

77

2.2.2.

Дослідження психологічних факторів неправомірної агресії працівників ОВС

79

2.2.3.

Дослідження соціально-психологічних характеристик правомірної агресії працівників ОВС

84

2.2.3.1.

Узагальнені особливості агресивної поведінки досліджуваних у залежності від статевих відмінностей

85

2.2.3.2.

Узагальнені особливості агресії досліджуваних залежно від професії

93

2.2.3.3.

Дослідження типологічних властивостей професійно-придатних працівників ОВС

99

2.2.3.4.

Дослідження впливу феномена ефекту зброї” на особистість працівників ОВС

100

2.2.3.5.

Факторний аналіз батареї психодіагностичних методів дослідження

103

2.3.

Досвід виявлення працівників ОВС, схильних до неправомірної агресії

106

Висновки до 2 розділу

120

Розділ 3

Формування у працівників ОВС професійно-психологічної готовності до прояву правомірної агресії в службовій діяльності

124

3.1.

Загальні положення формування у працівників ОВС професійно-психологічної готовності до прояву правомірної агресії в службовій діяльності

124

3.2.

Досвід формування у курсантів та працівників ОВС професійно-психологічної готовності до прояву правомірної агресії в службовій діяльності

141

3.3.

Психокорекційні та навчально-формуючі заходи з особами, схильними до девіантної поведінки

158

Висновки до 3 розділу

195

Висновки

200

Список використаних джерел

205

Додатки

229

ВСТУП

Актуальність теми. Діяльність працівників органів внутрішніх справ (ОВС) часто відбувається в мінливих оперативно складних ситуаціях, які передбачають застосування сили, спеціальних засобів примусу. Загальні підстави та межі їх застосування визначені статтями 12-15, 151 Закону України Про міліцію”. Як свідчать статистичні дані МВС України та результати окремих досліджень, працівники ОВС (особливо молоді офіцери та курсанти-стажисти) не завжди спроможні швидко і правильно зорієнтуватися у складних, нестандартних ситуаціях, зберігаючи витримку та самовладання; іноді вони не готові правильно використовувати владні повноваження й примус, тобто правомірну агресію.
Отже здатність працівника ОВС до правомірного застосування сили і примусу у ситуаціях, які цього вимагають (здатність до прояву правомірної агресії у професійній діяльності), та до стримування власних неправомірних агресивних проявів є для юридичної психології актуальною науково-практичною проблемою.
Багато відомих українських науковців внесли вагомий вклад у дослідження сутності агресії (Н.В. Алікіна, О.М. Бандурка, В.І. Барко, А.Ф.Зелінський, С.Д.Максименко, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, В.М.Синьов, О.В. Тімченко, Л.І. Казміренко, М.В. Костицький, С.І. Яковенко та ін.).
Загальні аспекти агресивної поведінки людини, її сутність та витоки глибоко досліджені вітчизняними і зарубіжними вченими (Л.М. Аболін, А.Ассінгер, А. Бандура, Л. Берковіц, Р. Берон, Ф.Б. Березін, О.О. Бодальов, І.Б.Бойко, Л.Ф. Бурлачук, В.В. Горінов, І.В. Горшков, Д.М. Давидов, Є.Г.Дозорцева, М.О. Качаєва, Є. Керрол, С.Л. Кравчук, І.В. Крук, К. Лоренц, Л.О.Пережогін, Ф. Ріман, Д. Річардсон, О.М. Столяренко, Б.В. Шостакович таін.).
Аналіз сутності агресії, особливостей агресивних проявів залежно від ситуаційних та індивідуально-особистісних детермінант дає можливість зрозуміти психологічні особливості агресивної поведінки особистості, сприяє прогнозуванню проявів агресії у конфліктних обставинах, а також розробці ефективних засобів попередження неправомірної агресії особистості. Неправомірна агресія працівників ОВС призводить до перевищення влади або посадових повноважень. Так, у 1999 році стосовно працівників ОВС порушено 207 кримінальних справ, у 2000 році 217. З урахуванням залишку минулих років, у провадженні органів прокуратури та судів (станом на 10.06.2001 р.) знаходилося 468 кримінальних справ відносно 491 працівника ОВС, з яких 448 заарештовано. У тому числі за перевищення влади 171 кримінальна справа відносно 196 осіб, зловживання владою 71/70 (перша цифра 1999 р., друга 2000 р.), хабарництво 50/64, вбивство 12/12, нанесення тілесних ушкоджень 12/16, хуліганство 8/8, грабіж 5/8 і т.д.
Правові аспекти агресивності й агресії, що пов’язані з психологічними особливостями особистості, специфікою діяльності працівників ОВС, знайшли своє відображення у дослідженнях В.Г. Андросюка, Л.М. Балабанової, В.О.Лефтерова, Т.Р. Морозової, О.В. Тімченка й ін.
Привертає увагу факт зменшення за останні десять років випадків правомірного використання табельної вогнепальної зброї працівниками ОВС (при досить високому рівні злочинності), що, можливо, зумовлено недостатнім рівнем їх психологічної готовності до цього.
У зв’язку з викладеним існує нагальна необхідність дослідження детермінант агресивної поведінки працівників ОВС, визначення напрямків попередження неправомірних агресивних проявів серед працівників ОВС та шляхів формування здатності до правомірного застосування сили, примусу, спеціальних засобів і табельної вогнепальної зброї в службовій діяльності, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках дослідження Київського юридичного інституту МВС відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології, з урахуванням вимог таких нормативних документів МВС України: рішення колегії МВС України від 15.05.2001 р. №1КМ/1 Про стан дисципліни та законності в органах внутрішніх справ та заходи щодо їх зміцнення”; наказу МВС України від 05.04.2002 р. №334 Про затвердження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та Програми її реалізації до 2005 року”; вказівки МВС України від 25.11.1999 р. №6254/АН Про заходи щодо попередження випадків самогубств серед особового складу”.
Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Київського юридичного інституту МВС (затверджена вченою радою інституту 28.10.2002 р., протокол №11), затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол№8 2003 р.), уточнена на засіданні міжкафедрального семінару в Національній академії внутрішніх справ України (24.05.04 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка комплексної методики формування професійно-психологічної готовності у курсантів вищих навчальних закладів (ВНЗ) МВС і працівників ОВС до правомірного застосування сили у службовій діяльності.
Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі основні завдання:
1. На основі теоретичного аналізу досліджень агресії в загальній та юридичній психології, аналізу механізмів і чинників агресії визначити напрямки та розробити програму дослідження детермінант агресивних проявів працівників ОВС.
2. Дослідити феноменологію агресивних проявів працівників ОВС, тобто з’ясувати психологічні детермінанти неправомірної та правомірної агресії у працівників ОВС.
3. Визначити головні напрямки, форми і методи попередження неправомірної агресії та формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування примусу у службовій діяльності працівників ОВС; експериментально перевірити ефективність заходів, спрямованих на формування психологічної готовності курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС до правомірного застосування примусу, спеціальних засобів та табельної вогнепальної зброї у передбачених законом оперативно складних ситуаціях.
Об’єктом дослідження є феномен агресії працівників ОВС.
Предметом дослідження є психологічні детермінанти неправомірної та правомірної агресії працівників ОВС.
Методи дослідження: використані загальнонаукові й спеціальні психологічні методики, зокрема анкетування, просте та комплексне спостереження, індивідуальні та групові бесіди, спеціально розроблена картка психологічного супроводження працівників ОВС (Первинна картка працівника ОВС), стандартизовані та модифіковані опитувальники: Басса-Даркі, Р.Кеттела, ММРІ-2, Г. Шмішека (чотирицифровий варіант О.П. Єлісєєва); метод експертної оцінки емоційно-вольових якостей; вивчення навчально-службової діяльності курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС; моделювання ситуацій, типових для професійної діяльності; статистичні методи для опрацювання експериментальних даних (обрахування середньоарифметичного та середньоквадратичного значення, методи кореляційного, інтеркореляційного і факторного аналізу, варіаційна статистика).
Теоретико-методологічною основою дисертації слугували праці із загальної психології (А.В. Брушлінський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко), роботи, що розкривають зв’язок особистості і діяльності, теоретико-експериментальні дослідження агресії (Н.В.Алікіна, Л. Берковіц, Р. Берон, С.Л. Кравчук, К. Лоренц, О.М.Морозов, Т.Р.Морозова, Д. Річардсон, Ф.С. Сафуанов), а також прикладні дослідження агресії в галузі юридичної психології (О.М. Бандурка, В.С. Медведєв, Н.Ю.Максимова, О.М. Морозов, В.М. Синьов, Л.І.Казміренко, М.В.Костицький, С.І. Яковенко).
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони України, зокрема Кримінально-процесуальний і Кримінальний кодекси України, Європейські конвенції країн СНД, нормативні документи МВС України й інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована праця є однією з перших в українській юридичній психології, в якій розглядається проблема застосування працівниками ОВС правомірної та неправомірної агресії. В дисертації обґрунтовується низка нових положень та висновків, які розширюють зміст і понятійний апарат теорії юридичної психології. При цьому особливо значущими, такими, що мають як теоретичне, так і практичне значення, видаються такі положення дисертації:
вперше:
· розкритий психологічний зміст понять правомірної та неправомірної агресії працівників ОВС, визначені їх детермінанти;
· запропонована авторська редакція визначень понять: тип”, вид”, форма” агресії, психологічний механізм агресії”, правомірна агресія”, неправомірна агресія”, психологічний механізм правомірної агресії”;
· запропоновані структурні компоненти професійно-психологічної готовності працівників ОВС до правомірного застосування сили в службовій діяльності;
· розроблені й обґрунтовані критерії для визначення рівня професійно-психологічної придатності працівників ОВС при закріпленні табельної вогнепальної зброї на постійне носіння та зберігання;
·визначена динаміка зміни емоційного стану працівників ОВС після застосування табельної вогнепальної зброї та спецзасобів, обґрунтований вибір методів психологічної допомоги залежно від часу, що минув після критичного інциденту;

удосконалені й уточнені:
· поняття: агресія”, кримінальна агресія”, психологічна агресія”, патологічна агресія”; професійно-психологічна підготовка”, професійно-психологічна підготовленість” та професійно-психологічна готовність” до правомірного застосування сили в службовій діяльності;
· завдання, компоненти та напрямки формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили в службовій діяльності;
набули подальшого розвитку:
· класифікація психологічних детермінант агресії особливостей, чинників, видів, форм, механізмів, компонентів тощо;
· наукові положення щодо напрямків, форм, методів та завдань професійно-психологічної підготовки курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС до прояву правомірної агресії у службовій діяльності.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Поняття правомірна агресія працівників ОВС” і формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили у службовій діяльності” теоретично обґрунтовані та відповідають вимогам Закону України Про міліцію”, нормативним документам МВС України, які регламентують застосування сили, спеціальних засобів примусу працівниками ОВС. Валідність батареї психодіагностичних методів дослідження, репрезентативність вибірки різних категорій та урахування реальних умов діяльності забезпечують достовірність емпіричних даних.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції є конкретним внеском як у теорію юридичної психології, так і в практику їх застосування при психологічному забезпеченні оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про психологічні детермінанти агресії, форми й методи професійно-психологічної підготовки працівників ОВС, надання їм психологічної допомоги після перебування у оперативно складних ситуаціях.
Одержані результати дисертаційного дослідження були використані:
· працівниками Центру практичної психології МВС України (акт впровадження від 15.04.04 р.);
· при підготовці наказу МВС України від 30.11.2002 р. № 1279 додаток 2 до Положення про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих закладах МВС України (акт впровадження від 15.04.04 р.);
· у навчальному процесі Одеського юридичного інституту НУВС при розробці та викладанні лекційних курсів і практичних занять Вогнева підготовка”, Професійно-психологічна підготовка”, Безпека життєдіяльності”, Спеціальна фізична підготовка (рукопашний бій)”, Тактико-спеціальна підготовка” (акт впровадження від 12.03.04 р.);
· у навчальному процесі підрозділів УМВС України в Одеській області при розробці та викладанні лекційних курсів Професійно-психологічна підготовка”, зокрема, підготовлений у співавторстві, затверджений колегією УМВС України в Одеській області (рішення № 11/Он від 08.02.1999 р.) навчальний посібник Психологічна підготовка працівників ОВС” (актвпровадження від 04.06.03 р.);
· у психолого-педагогічному супроводженні навчально-виховного процесу Одеського юридичного інституту НУВС, а саме розроблені та впроваджені Програма соціально-психологічного забезпечення навчально-виховного процесу (рішення вченої ради інституту від 21.03.2002 р., протокол № 7/1.1), Положення про групу посиленої психологічної уваги та Положення про кабінет психоемоційного розвантаження (рішення вченої ради інституту від 16.09.2002 р., протокол № 1/5).
Вперше в професійній психодіагностиці застосована методика ММРІ-2, описана автором у практичному посібнику Застосування ММРІ-2 у психодіагностичних дослідженнях” (з грифом Допущено МВС України”, вихідний від 20.06.2002 р. № 1552 ОЮІ НУВС).
Розроблено анкетний метод Первинна картка працівника ОВС” для вивчення біографічних даних, загальних форм поведінки, схильностей, особистісних і сімейних проблем.
Модифіковано метод вивчення видів агресивної поведінки Басса-Даркі (донього включена шкала щирості), що дозволяє підвищити вірогідність психодіагностичних висновків.
Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові дані є оригінальними. Ідеї та думки співавторів стосуються близьких аспектів дослідження, але не використовуються в цій праці. Навчальний посібник Психологічна підготовка працівників ОВС” написаний у співавторстві з А.М.Ананьєвим і С.І. Рассохою у рівних частинах. Стаття Соціально-психологічне супроводження адаптації курсантів до умов навчально-виховного процесу” написана у співавторстві з С.В. Омельченком у рівних частинах.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції Аутоагресивна поведінка: діагностика, корекція, профілактика” (Київ, 1998); республіканській науково-практичній конференції Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика” (Київ, 2000); засіданні круглого столу Особистісне орієнтований процес навчання і виховання майбутніх фахівців у вищій школі” (Одеса, 2001); науково-практичній конференції Оперативно-розшукова діяльність як основа підвищення боротьби з організованою злочинністю і корупцією та забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС у сучасних умовах” (Львів, 2001); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 2002); науково-практичному семінарі Створення системи забезпечення психологічної та психофізіологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ” (Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія та практика” (Одеса, 2002); ІІВсеукраїнському науково-практичному семінарі Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ” (Київ, 2003); науково-практичній конференції Теорія та досвід використання тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2003).
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображено у 15 публікаціях (з них 13 є самостійними), а саме: чотири статті у фахових наукових журналах; два посібники; три статті в інших наукових виданнях, шість тез виступів на конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 225 сторінках і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 273 назви, в тому числі 16 іноземною мовою, 9 додатків. Дисертація ілюстрована 10 рисунками та 12 таблицями.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені результати теоретичного й експериментального аналізу питання психологічної детермінації проявів агресії та підходів до розв’язання проблеми механізмів і чинників проявів агресії. На основі цього аналізу були визначені програма та напрямки дослідження психологічних детермінант проявів агресії працівниками ОВС.
Проаналізована структура агресивної поведінки особистості та на її основі розроблена поглиблена структура агресивної поведінки працівника ОВС. Виділені психологічні особливості проявів агресії за мотиваційною спрямованістю, формою, кількістю учасників агресивних дій; визначені її типовість, різноманітність, полярність, прямий та безпосередній зв’язок з психічними процесами і властивостями особистості. Автором уточнені поняття: агресія”, кримінальна агресія”, психологічна агресія”, патологічна агресія”, тип” і вид” агресивної поведінки; психологічний механізм агресії”. Обґрунтовані й узагальнені психологічні чинники й механізми агресії, правомірні та неправомірні форми агресії працівників ОВС, структурні компоненти правомірної агресії працівників ОВС. Систематизовані й уточнені класифікація видів і форм агресивної поведінки, підвиди ворожої агресії.
Доведено, що контрольована неправомірна агресія та своєчасні прояви правомірної агресії дозволяють швидко орієнтуватися в умовах сучасного життя, що постійно змінюються, приймати оптимальні рішення в складних ситуаціях, зберігати витримку, самовладання та впевненість, правомірно й ефективно виконувати свій професійний обов’язок.
2. Обґрунтовані напрямки та методи психодіагностики типу, форми, виду агресії працівників ОВС. Визначено, що працівники міліції при закріпленні вогнепальної табельної зброї на постійне носіння і зберігання свідомо та несвідомо проявляють психологічний захист на процедуру психологічного тестування. Жінки працівники ОВС більше схильні до агравації, чоловіки до дисимуляції, витіснення агресії.
Добавлена шкала щирості” в опитувальник Басса-Даркі, що робить цей метод дослідження особистості більш захищеним й достовірним, тим самим суттєво покращує психодіагностику.
При дослідженні неправомірних форм поведінки було виявлено, що висока психоемоційна напруга корелює з позитивним ставленням працівника до самогубств, чим вищий негативізм, тим більші показники з фізичної, вербальної агресії, прямих форм агресивної поведінки й агресивної реакції, чим вища збудливість, тим нижча професійна придатність чоловіків до служби в міліції. Почуття провини є основою для егресивної поведінки працівників. При дослідженні правомірної агресії відмічено, що працівник ОВС з низькою збудливістю та доброякісною агресивністю, які виявлені під час розв’язання складних ситуацій, є професійно придатним.
Відмічений позитивний вплив освіти на становлення особистості курсантів, їх погляди та переконання, що знайшло підтвердження в зниженні кривої переконаності про доступність табельної зброї для здійснення самогубства.
Вказано, що професія працівника міліції суттєво впливає на характерологічні особливості жінок та чоловіків, зокрема, риси мускулінності у жінок інтенсивно формуються в період навчання у відомчих навчальних закладах як засіб адаптації до чоловічого” оточення. Кандидати на службу більш емотивні, сенситивні та вразливі, більш комунікативні, рухливі, активні, у них розвинута тенденція недоведення розпочатих справ до кінця більше, ніж у оперуповноважених карного розшуку; вони більш бурхливі, рвучкі та збуджені, у них вища демонстративність чітко спостерігається демонстрація позитивних рис свого характеру, артистизм.
Визначені напрямки, методи, етапи дослідження різних типів агресії працівників ОВС і складові частини та напрямки формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили в службовій діяльності. Виділені показники шкал психодіагностичних методик, при яких недоцільно закріпляти за працівником міліції на постійне носіння та зберігання табельну вогнепальну зброю.
3. Експериментально перевірено ефективність методики формування у працівників ОВС здатності контролювати власні агресивні прояви. Визначено дієвість заходів, спрямованих на психологічне забезпечення бойової та фізичної підготовки персоналу ОВС, супроводження оперативно-службової діяльності працівників ОВС в ситуаціях, в яких імовірно правомірне застосування сили.
Виділені структурні компоненти професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили в службовій діяльності, а саме: мотиваційний, інтелектуальний, вольовий, психофізіологічний, особистісний, орієнтаційний, операційний, морально-правовий і професійно-правоохоронний, визначені завдання професійно-психологічної підготовки.
Встановлено, що формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили у складних оперативно-службових умовах забезпечить найбільшу ефективність правоохоронної діяльності ОВС.
Систематизовані психологічні якості, вміння та здібності, що необхідні для успішного виконання працівником міліції своїх функціональних обов'язків, окреслені завдання з формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили у службовій діяльності працівників ОВС.
Автором були визначені поняття: професійно-психологічна готовність”, професійно-психологічна підготовка”, професійно-психологічна підготовленість до правомірного застосування сили у службові діяльності”.
Розроблена Програма соціально-психологічного супроводження навчально-виховного процесу, в якій передбачені різні напрямки, форми й методи роботи з особами перемінного та постійного складу інституту, метою якої є: формування соціально-професійної, зрілої особистості, яка здатна виконувати свої професійні обов’язки та правомірно застосовувати силу в службовій діяльності, а також сприяння її цілеспрямованому розвитку розкриттю й удосконаленню здібностей, зростанню професіоналізму, працездатності, збереженню психічного стану здоров’я.
Розроблені й апробовані тренінги Психологія особистості” та Емоційно-вольова саморегуляція”. Запропоновані для формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили в службовій діяльності працівниками міліції у 1999 році у системі службової підготовки заняття з психологічної підготовки. Навчальний посібник Психологічна підготовка працівників ОВС” використовується для психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ УМВС України в Одеській області.
Розроблені й апробовані Положення про групу посиленої психологічної уваги та Положення про кабінет психоемоційного розвантаження, в яких врахована специфіка роботи з особами зі злоякісними видами агресії (схильністю до аутоагресії, деструктивних форм поведінки, негативізму, егресії тощо).
Визначені головні напрямки попередження неправомірних проявів агресії та розглянуті конкретні шляхи психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу, психологічного супроводження оперативно-службової діяльності, формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили у службовій діяльності працівників ОВС з різними формами й видами неправомірної агресії.
Виділені загальні методи психологічної допомоги працівникам ОВС після застосування табельної вогнепальної зброї психокорекція, тренінги, сеанси релаксації, аутотренінг, психологічне саморозслаблення та самомобілізація, психологічні дебрифінги, прогностична робота тощо.
Визначені особливості вибору психологом тих чи інших методів для психологічної допомоги працівникам, які використали зброю, та відмічена залежність їх вибору від таких чинників: правомірності, наслідків застосування зброї; психоемоційного стану працівника після застосування зброї; характерологічних особливостей особистості, сформованості емоційно-вольових якостей; особистісного бажання та мотиваційної спрямованості особи щодо процедури психологічної допомоги; впевненості працівника у доцільності проходження психологічної реабілітації; довірливих стосунків з психологом; психологічної підготовленості працівника; ступеня його коригованості тощо.
Виділені фази негативного емоційного стану особи, яка застосувала зброю, та відмічена залежність ефективності методів психологічної допомоги працівників ОВС після застосування табельної вогнепальної зброї від фази розвитку негативного емоційного стану особистості. Зазначено, що найбільш ефективно розпочати психологічну підтримку працівника міліції відразу ж після негативної події. Наведені приклади, з особистого досвіду дисертанта, психологічної допомоги працівникам, які використали табельну вогнепальну зброю.
Встановлено, що методи психологічної допомоги призначені знизити рівень нервово-психічної напруженості, усунути стан психічної пригніченості, швидше відновити витрачену нервову енергію та таким чином вплинути на прискорення процесів відновлення в інших органах і системах організму, зняти симптоми нервових перевантажень, які часом перешкоджають відновленню працездатності працівників після застосування ними табельної вогнепальної зброї.

Визначено, що вирішення завдань формування у працівників ОВС професійно-психологічної готовності до правомірного застосування сили в оперативно важливих ситуаціях є складною багатокомпонентною структурою, яка являє собою комплекс психофізичної, професійно-психологічної, вогневої, тактико-спеціальної, психофізіологічної підготовки.

Список використаних джерел

1. Агрессивность в зарубежных психологических концепциях: Энциклопедия юридической психологии / Под общ. ред. А.М.Столяренко. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. С. 495.
2. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение / Пер. с анг. С. Могилевского. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 352с. (Серия Психология без границ”).
3. Александров Ю.И. Психология+физиология=психофизиология // Психологическая наука: традиции, современное состояние и перспективы. М.: Институт психологии РАН, 1997. Т.2. С.180.
4. Александров Ю.В. Факторы, детерминирующие развитие профессиональной деформации сотрудников милиции // Вестник Харьковского Университета. 2001. №517. С.8. (Серия Психология”).
5. Александровский Ю.А. Состояние психической дезадаптации и их компенсация. М.: Наука, 1976. 269 с.
6. Алексеев А. В. Себя преодолеть. 3-е изд. М., 1985. С. 25-30.
7. Алфимова М.В., Трубников В.И. Психогенетика агрессивности // Вопросы психологии. 2000. № 6. С. 112-123.
8. Аналітична довідка щодо травматизму, загибелі особового складу ОВС України при виконанні службових обов’язків від 14 червня 2002 року. 3-е изд. С. 79.
9. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. / Под ред. К.М.Гуревича, В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. 336 с.: ил.
10. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001. 688 с.: ил.
11. Андросюк В.Г. Будьте напоготові: ситуація екстремальна // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. 1997. № 1. С.174-179.
12. Андросюк В.Г. Екстремальна ситуація: діяти обережно // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. 1996. № 2. С.191-198.
13. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: Наука, 1987. С.17.
14. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений. М.: Юрист, 1996. С.28-60.
15. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления. М.: Амальтея, 1993. 320 с.
16. Ануфрієв М.І. Проблеми профілактики суїцидів серед працівників органів та підрозділів внутрішніх справ України // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: Зб. наук. праць / Заг. ред С.І. Яковенка. К.: РВВ КІВС, 2000. 200 с.
17. Балабанова Л. Судебная патопсихология: вопросы определения нормы и отклонений. Д.: Сталкер, 1998. С. 126-226.
18. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: изучение влияния воспитания и семейных отношений: Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, 2000. 508 с.
19. Бандурка О.М. Діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях. Харків: НУВС, 1993. 212 с.
20. Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності. Загальна частина: Навчальний посібник. Луганськ: РВВ ЛАВС МВС України, 2003. 272 с.
21. Барко В.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект): Монографія. К.: Ніка-Центр, 2002. 296 с.
22. Баронин А.С. Психологический профиль убийц: Пособ. с криминальной психологии и криминалистики. К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2001. 176 с.
23. Бартол К. Психология криминального поведения. СПб.: ПроймЕВРОЗНАК, 2003. 352 с.
24. Бедь В.В. Юридична психологія. К.: Каравела, 2002. С. 154-155.
25. Безсмертний О.К., Пєтков В.П., Фролов О.С. Порядок попередження про намір застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та фізичної сили у працівників міліції // Вісник Університету внутрішніх справ. 1996. № 1. С.41-55.
26. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Рожанец Р.В. Методика многостороннего исследования личности. М.: Медицина, 1976. 186 с.
27. Березин Ф.Б., Мирошникова М.П. Проблемы психоневролгии. М., 1969. 337с.
28. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. СПб.: Прайм-Еврознак, 2001. 512 с.
29. Беспалько И.Г., Гильяшева И.Н. О некоторых методических и диагностических возможностях применения ММРІ // Журнал невропатологии и психиатрии. 1971. Т. 71. № 12. С. 18-50.
30. Бешелев С.Д., Гуревич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. М.: Статистика, 1980. 263 с.
31. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика. К.: Здоров’я, 1986. 280 с.
32. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. К.: Здоров’я, 1986. 280 с.
33. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. С. 170-176; 518.
34. Блэкборн Р. Психология криминального поведения / Р. Блэкборн. СПб.: Питер, 2003. 496 с.: ил.
35. Богомолова С.Н. Зарубежный опыт исследования личности преступника многофакторным личностным тестом // Психологическое изучение личности преступника. М., 1976. С.23-44.
36. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. Основы психодиагностики, немедицинской психотерапии и психологического консультирования: Учебное пособие. М.: МГУ, 1987. С. 8-15.
37. Бодунов М.В., Безнадежных Б.Н., Александров Ю.И. Характеристики ответов на тестовые задания психодиагностических методик и структура индивидуального опыта // Психологический журнал. 1993. Т. 14. № 3. С.56.
38. Бородич А.А. Операции по задержанию группы вооруженных преступников. О.: МВД, 1988. С. 15-17.
39. Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. К.: Вища школа, 1979. 175 с.
40. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностические методы исследования личности. К.: О-во Знание УССР, 1985. 16 с.
41. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 1999. С. 131; 148; 179-185; 228; 385-387.
42. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). К.: А.Л.Д., 1995. С.16.
43. Бухановский А.О., Кутявин Ю.А., Литвак М.Е. Общая психопатология. Ростов н/Д.: ЛРНЦ «Феникс», 1998. С.18-49.
44. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия.: Пер. с англ. СПб.: Питер, 1997. 336с.: ил.
45. Васильев В.П. Юридическая психология. СПб.: Питер. прес., 1998. С.217-286.
46. Вдовиченко А.А. О типах акцентуации характера у делинквентных подростков // Психологические проблемы психогигиены, психопрофилактики и медицинской деонтологии. Л., 1976. С.23-24.
47. Виноградов М.В. Проблемы диагностики и профилактики психических заболеваний среди личного состава органов внутренних дел. М.: МВД, 1982. С.11.
48. Вказівка МВС України від 25 листопада 1999 р. № 6254/АН Про заходи щодо попередження випадків самогубств серед особового складу.”
49. Вопросы практической психодиагностики и психологического консультирования в ВУЗЕ / Под ред. Н.Н. Обозова. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1984. С.21-33.
50. Воробйова І.Ю. Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС в умовах вияву соціально небезпечної поведінки натовпу: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.06/ Нац. акад. вн. справ України. К., 1999. 20с.
51. Вудвортс Р. Экспериментальная психология: Пер. с анг. / Под ред. Г.К.Гуртового, М.Г. Ярошевской. М.: Изд-во Иностр. лит., 1950. С.322-359.
52. Гильяшева И.Н. Вопросы как метод исследования личности // Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. С.62-81.
53. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М.: МГУ, 1988. С.5.
54. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер с англ. М.: Прогресс, 1976. С. 83-87; 113-118.
55. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. Минск: БАХТАР, 1997. С.124.
56. Головин С.Ю. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 494 с.
57. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента / Пер. с анг. Г.А.Измайлова, В.В. Петухова. М.: Изд-во Московского университета, 1982. 464с.
58. Гофруа Ж. Что такое психология: Пер. с франц. М.: Мир, 1992. Т. 2. 269 с.
59. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М.: Политздат, 1989. 198с.
60. Гуменюк Л. Профилактика насилия среди сотрудников ОВС (по материалам социологических и психологических исследований) // Социально-психологические и медицинские аспекты жестокости. 2001. № 1. С. 136-142.
61. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 271 с.
62. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. М.: Юрид. лит., 1990. 304 с.
63. Далстром У.Г., Уэлш Дж.Ш. Руководство по ММРI. Клиническое применение. Миннессота: Миннесотский университет, 1960. Ч. 3. 136 с.
64. Депрессивные расстройства / И.И. Кутько, В.А. Стефановский, П.М.Букреев, Л.Ф. Шестопалов. К.: Здоровья, 1992. 152 с.
65. Дерешкявичус П., Йовайша Л. Некоторые итоги исследования агрессивного поведения подростков // Воспитание, обучение и психическое развитие: Тезисы докладов к V Всероссийскому съезду психологов СССР. М., 1977. Ч. 1.
66. Деркач А. А. Рабочая книга практического психолога. М., 1996. С. 135-144.
67. Дикая Л.Г. Становление нервной системы психической регуляции в экстремальных условиях деятельности / Принцип системности в психодиагностических исследованиях. М., 1990.
68. Додин А.А., Попов Г.В. Кэмпо традиция воинских искусств. М.: Наука, 1990. С. 210-356.
69. Доповідна записка ГУРОС МВС України Про практику застосування вогнепальної зброї, факти необережного поведінка зі зброєю та втрати табельної зброї працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ України”. К.: МВС України, 1998.
70. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М.: Ин-т психологии; РАН, 1993. С.9.
71. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб.: Питер, 2001. 320 с.: ил.
72. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд: Пер. с фр. СПб.: Союз, 1998. С. 158.
73. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. М.: Юрид. Лит., 1997. Ч.1. С. 479-480.
74. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. М.: Юрид. лит., 1997. Ч. 2. С. 93.
75. Ефремова Г.Х. Экспериментальная проверка возможности применения многофазного личностного теста при изучении личности преступника // Психологическое изучение личности преступника. М., 1976. С. 54-55.
76. Жезлова Л.Я. Сравнительно-возрастные аспекты суицидального поведения у детей и подростков // Актуальные проблемы суицидологии. М., 1981. С.124-133.
77. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків: Науково-практичні рекомендації / ЮхновецьГ.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін. / Під ред. М.І.Ануфрієва, Я.Ю.Кондратьєва. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. 72 с.
78. Закалюк А.П. Преступления, совершаемые с особой жестокостью (научный обзор результатов исследования).
79. Закон України Про міліцію” від 20. 12. 1990 р. № 565-ХІІ. Доповнення в законі. Наказ МВС від 28.08.92 р. № 444.
80. Замулько Л.Н. Психологические аспекты оперативно-розыскной деятельности. Омск: ВШМ, 1988. С.114.
81. Зейгарник Б.В. Введение в патопсихологию. М.: МГУ, 1969. С. 21.
82. Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учебное пособие для вузов. М.: Центр «Академия», 1999. 208 с.
83. Зеленова М.Е., Лазебная Е.О., Тарабрина И. В. Психологические особенности посттравматических стрессовых состояний у участников войны в Афганистане // Псих. журн. М., 1997. Т. 18. № 2. С. 34-47.
84. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое изучение. К.: Юринком Интер, 1999. 240 с.
85. Змановская Е.В. Девиатология (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособ. для студентов ВУЗ. М.: Изд. центр «Академия», 2003. 288с.
86. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. С. 238-243.
87. Ильин Е.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2000. 288 с.: ил.
88. Йолов Т. Экстремальные ситуации и ситуативные особенности поведения личности // Психология личности в социалистическом обществе: личность и ее жизненный путь / Под ред. Б.Ф.Ломова, К.А. Абульханова-Славской. М., 1990.; Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. М., 1983.
89. Казмиренко Л.И. Социально-психологические особенности агрессивной толпы и их учет при охране общественного порядка // Социально-психологические проблемы деятельности ОВД: Межв. сб. научн. трудов. К.: УАВД, 1993. С.138-143.
90. Киршев Н.В., Н.В. Рябчикова. Психология личности: тесты, опросники, методики. М.: Геликон, 1995. 236 с.
91. Колодзин Б. Как жить после психической травмы / Пер. с англ. СавельевойИ.В. М.: Кооператив «Шанс», 143 с.
92. Кондратьев Ф. Фактор религиозности в аспекте причин и профилактики убийств // Серийные убийства и социальная агрессия: Материалы 2-й Международной научной конференции. Ростов н/Д.: Изд-во ЛНРЦ «Феникс», 1998. С. 136-139.
93. Кондратьєв Я.Ю. Застосування психологічних знань у процесі розкриття злочинів // Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-20 травня 1999 р. / За редакцією С.І.Яковенка. К.: РВВ КІВС, 1999. С. 24-25.
94. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 224 с.
95. Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навчальний посібник / Авт. упоряд. М.І. Хавренюк. К.: Парламент. вид-во, 1999. 497 с.
96. Королев К.Ю. Суицидальные попытки в подростковом возрасте: Клинико-психологический анализ // Вопросы терапии и социальной реабилитации при психических заболеваниях у детей и подростков. М., 1994. С. 103-108.
97. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К.: Вища школа, 1990. 259 с.
98. Кравчук С.Л. Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Київ. нац. ун-т ім.Тараса Шевченка. К., 2002. 18 с.
99. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 432 с.
100. Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Криминология. М.: Юрист, 1997. С. 80.
101. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия. М., 2000. С.54.
102. Кульчицкий В.М., Демидов Н.А. Задержание вооруженных преступников. К.: РИО МВД Украины, 1991. С. 12.
103. Курбатова Т.Н. Структурный анализ агрессии / Б.Г. Ананьев и ленинградская школа развития современной психологии. СПб., 1995. С. 27-28.
104. Курий Т.Р. Аутогенная коррекция агрессии //Серийные убийства и социальная агрессия: Материалы 2-й Международной научной конференции. Ростов н/Д.: Изд-во ЛНРЦ «Феникс», 1998. С. 154-156.
105. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер с англ. М.: Прогресс, 1980. 391 с.
106. Изард. Кэррол Е. Эмоции человека / Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С.Егоровой. М.: Московский университет, 1980. С. 302-304.
107. Ласко Н.Б. Основные принципы разработки и применения методики определения уровня невротизации и психопатизации // Психологические методы исследования в клинике. Л.: НИИ психоневрологии, 1978. С.25-33.
108. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. Ростов н/Д.: «Феникс», 1997. 544 с.
109. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: Монографія. Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. 324 с.
110. Лидерман Р.Р. За гранью психического здоровья. М.: Знание, 1992. 192с.
111. Личко А.Е. Особенности саморазрушающего поведения при различных типах акцентуации характера у подростков. Саморазрушающее поведение у подростков. Л., 1991. С. 9-15.
112. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. 416 с.
113. Лоренц К. Агрессия: так называемое «зло»: Пер. с нем. М.: Прогресс; Универс., 1994. 272 с.
114. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. М., 1973. С. 27.
115. Макнаб Крис. Психологическая подготовка подразделений специального назначения: Пер. с англ. О. Бондарева. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. 384 с.: ил. (Спецназ).
116. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній праці: методологія, програми, процедури: Навч. посіб. для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
117. Максимова Н.Ю., Червинская В.Б. Психологические методы в розыскной работе. К.: МВД, 1994. С. 22- 41.
118. Малічевський В.І. Психологія застосування вогнепальної зброї на ураження: деякі соціокультурні та практичні аспекти // Наукові записки. Осторг, 2003. Вип.2. С. 191-195.
119. Медведєв В.С. Самогубство, як проблема в юридичній психології // Актуальні проблеми суїцідології: Зб. наук. ст.