ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА УМОВИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СЕМЕЙНО БЫТОВЫХ ОТНОШЕНИЙ РАБОТНИКОВ МИЛИЦИИ И УСЛОВИЯ ИХ ОПТИМИЗАЦИИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
МВС УКРАЇНИ

03035, м. Київ ГСП,
Солом’янська пл., 1

На правах рукопису

СИДОРЕНКО Олександра Юріївна

УДК 152.22+357.745.5+392.57

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА УМОВИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

19.00.06 Юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Моісеєв Є. М.
кандидат юридичних
наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ
СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ВІДНОСИН В СУСПІЛЬСТВІ .......................................... 11
1.1. Соціогенез шлюбно-сімейних відносин ................................................ 12
1.2. Психологічні особливості сучасної сім’ї ............................................................... 35
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ПРОБЛЕМ
І КОНФЛІКТІВ У РОДИНАХ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ............................................ 58
2.1. Вплив соціально-побутового середовища на особистість та
виникнення сімейних конфліктів ................................................................................... 58
2.2. Аналіз підходів та методів психологічної діагностики
сімейно-побутових проблем ........................................................................................... 79
2.3. Умови та чинники сімейно-побутових розладів і конфліктів у
працівників міліції ........................................................................................................... 87
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ
СІМЕЙНО-ПОБУТОВИХ ПРОБЛЕМ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ............................. 153
3.1. Методологічні підходи до проблеми практичної роботи з нормалізації
сімейно-побутових відносин ........................................................................................ 154
3.2. Організація соціально-психологічної допомоги сім’ям працівників
міліції .............................................................................................................................. 174
ВИСНОВКИ .................................................................................................................... 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................................... 212
ДОДАТКИ...................................................................................................................... 229

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Будь-яке суспільство зацікавлене в існуванні міцної, духовно і морально здорової сім’ї як підґрунтя добробуту нації. Це зумовлено тим, що саме сім’я відіграє важливу роль у вихованні підростаючого покоління, забезпеченні економічного й соціального прогресу суспільства, поліпшенні демографічних процесів.
З одного боку сім’я доволі локалізоване об’єднання людей, що захищає свій внутрішній світ та протистоїть зовнішнім впливам. З іншого об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається в світі. Але якою б ізольовано існуючою сім’я не здавалась, вона міцно пов’язана з суспільством. Кожен член сім’ї входить до окремих об’єднань людей: виробничих, навчальних, дитячих та юнацьких організацій, громадських спілок, політичних партій, вступає в соціально-економічні зв’язки з установами охорони здоров’я, з місцевою владою, сусідами та іншими співтовариствами. Тобто стосунки в сім’ї формуються не лише за бажанням її членів, а й під впливом зовнішніх умов соціального життя суспільства.
Водночас сім’я здійснює зворотний вплив на відносини в суспільстві, на характер усіх процесів суспільного життя. Вона не лише задовольняє потреби людей, які вступили в шлюбний союз, але й виконує безліч соціальних функцій і тому є невід’ємним елементом соціальної структури суспільства. Найважливішими з цих функцій, що мають безпосереднє значення для розвитку суспільства, є фізичне й духовне відтворення населення (народження та виховання дітей). Крім цього сім’я виконує низку функцій, пов’язаних із задоволенням матеріальних та духовних потреб її членів: матеріальне забезпечення, ведення спільного домашнього господарства, організація дозвілля, функція духового спілкування, емоційної та моральної підтримки її членів тощо.
Але останнім часом сім’ї за різних обставин виявляють тривожну нестабільність, що неминуче призводить до виникнення багатьох негативних явищ в суспільстві, погіршення загальної демографічної ситуації в Україні. Кризовий стан сучасної сім’ї явище глобальне, бо сім’я є не лише осередком суспільства, а і його дзеркалом.
Теоретичний аналіз літературних джерел свідчить, що сьогодні однією з менш досліджених є сімейна сфера правоохоронців. За статистичними даними, які були отримані в процесі опитування, проведеного на кафедрі юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України у 1998-2000рр., проблеми у сімейно-побутовій сфері мають близько 64% працівників міліції. Поряд із загальними для будь-яких сімей проблемами (зростання кількості розлучень, зниження рівня народжуваності, явища сімейної дезорганізації), інтерес до вивчення чинників нестабільності внутрішньосімейних відносин обумовлюється тим, що суперечності та конфлікти, які виникають у родинах правоохоронців, призводять до негативних психічних станів у працівників міліції і мають деструктивний вплив на їх поведінку та службову діяльність. У той же час специфіка професійної діяльності в системі МВС має зворотний вплив на сімейні стосунки працівників міліції, визначаючи певні соціально-психологічні особливості їх поведінки, кожна з яких здатна викликати міжособистісні конфлікти у сім’ї, порушення стабільності родинних стосунків, а досить часто й дестабілізацію та розпад сім’ї.
Звичайно, для стабілізації й зміцнення сім’ї необхідні чинники та умови соціально-політичного, економічного, ідеологічного та побутового характеру. Сьогодні розроблено та вживаються заходи, спрямовані на посилення правової, матеріальної та соціальної захищеності сім’ї удосконалення законодавчої бази, надання адресної матеріальної допомоги соціально-незабезпеченим верствам населення тощо. Це, зокрема, знайшло своє відображення в Указі Президента України Про деякі заходи щодо державної підтримки сімей з неповнолітніми дітьми працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов’язків” від 17 березня 1998 р. №197/98, Указі Президента України Про Положення про Державний комітет України у справах сім’ї та молоді” від 16 червня 1999 р. №664/99, Постанові ВР України Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок” від 5 березня 1999 р. №475-XIV, Постанові ВР України Про Концепцію державної сімейної політики” від 17 вересня 1999 року №1063-XIV, Постанові КМ України Про Довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства” від 28 липня 1998 р. №431, Наказі МВС України Про заходи щодо виконання Закону України Про попередження насильства в сім’ях” №307 від 28 березня 2002 р. та інших законодавчих актах.
Але міцність сім’ї залежить також і від суб’єктивного чинника, від рівня зрілості подружжя в соціальному плані, від їхньої психологічної культури, від знання ними певних суспільних закономірностей функціонування та розвитку сім’ї, від їхнього вміння застерігати та розв’язувати сімейні конфлікти. Сфера сімейно-побутових відносин консервативніша за інші сфери соціального життя, а відносини в побуті менше піддаються соціальному регулюванню та контролю. Саме тому на цих теренах довше зберігаються консервативні погляди, традиції, звички та інтереси, що суперечать суспільному способу життя. Вони пояснюють наявність у частини населення низької культури побуту і, зокрема, культури міжстатевих відносин в шлюбі та міжособистісних побутових відносин. Внаслідок цього міжособистісні відносини здійснюються поза соціальним контролем в обстановці, яка сприяє вияву негативних інтересів і спрямувань. Досить часто це призводить до розбіжностей, суперечок і виникнення конфліктних ситуацій в сім’ях.
Загальні питання історії становлення та розвитку сім’ї феноменологічно та на науковому рівні досліджувались ще Геродотом, Платоном, Аристотелем, Демокритом, Ксенофонтом, Плутархом, Е. Кантом, Ф. Енгельсом, А.Шопенгауером, В.В.Розановим, А.Адлером, К.Г.Юнгом, М.Мід, Л.Г.Морганом, Ю.І.Семеновим, С.Л.Рубінштейном, Ч.Дарвіном, Е.Вестермарком, А.Гугенбюль-Крейгом, Ч.Кулі, У.Томасом, Р.Хіллом та ін.
У роботі використано монографічні дослідження Е.Берна, К.Вітакера, Е.М.Ворожейкіна, Л.Я.Гозмана, С.І.Голода, В.М.Дружиніна, В.І.Зацепіна, І.С.Кона, Л.Камерон-Бендлер, С.В.Ковальова, Г.Кунова, Т.М.Титаренко, В.С.Торохтія, М.К.Тутушкіной, Л.А.Файнберга, В.П.Шейнова, Л.Б.Шнейдера (які присвячені структурі та динаміці сімейних стосунків), С.В.Дворяка, Е.Г.Ейдеміллера, С.В.Ковальова, Г.С.Кочаряна та О.С.Кочаряна, С.Кратохвіла, Г.Навайтіса, Н.Пезешкіана, В.Сатір, В.А.Сисенко, Б.Г.Херсонського, В.В.Юстицкіс (в яких аналізуються сімейні проблеми і конфлікти та методи їх вирішення).
Відносно досліджень сімейно-побутової сфери працівників міліції, то слід наголосити на їх повній відсутності. Так, фрагментарні питання розглядались у працях О.Я.Баєва, Т.С.Яценко, Є.М.Потапчука, М.І.Алексеєвої, М.Є.Мягер, В.М.Бондаровської.
Нині постала нагальна потреба з’ясувати, що саме призводить до виникнення психологічних проблем сучасної сім’ї працівника міліції (зовнішні чи внутрішні фактори), чому виникає послаблення родинних зв’язків, розрив контактів із дітьми, зростання рівня внутрішньосімейної конфліктності, що впливає на підвищення кількості суїцидальних випадків серед працівників міліції або членів їх сімей, а в деяких випадках і злочинів на ґрунті сімейно-побутових відносин.
Серед багатьох проблем, що сьогодні вимагають нагального розв’язання, нерозробленими залишаються питання відносно організації роботи, яка б сприяла психологічній профілактиці сімейних проблем та оптимізації взаємовідносин серед членів родини працівників міліції. Незважаючи на те, що робота із сім’ями працівників міліції є важливим елементом такого напряму діяльності служби психологічного забезпечення МВС України як психологічне супроводження проходження служби, сьогодні така робота практично не провадиться через відсутність науково обґрунтованої, систематизованої методики, її принципів та підходів з урахуванням специфіки родинних стосунків. До речі, у вищезгаданому Наказі МВС України №307 від 28 березня 2002 р. Про попередження насильства в сім’ях” міститься вимога залучати експертів (спеціалістів, психологів) для роботи з жертвами насильства, для вжиття заходів щодо навчання працівників правоохоронних органів методам боротьби з насильством у сімейно-побутовій сфері, навичкам ненасильницької взаємодії та вирішення конфліктів в сім’ї.
Таким чином, необхідність виявлення психологічних проблем та умов оптимізації сімейно-побутових відносин працівників міліції зумовлює, на нашу думку, актуальність і доцільність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з планами наукових досліджень МВС України (Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000рр.”). Дисертаційне дослідження виконано в руслі загальногалузевого дослідження й є складовим елементом Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 роки”. Дисертація за змістом відповідає Програмі розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням, схваленій Колегією МВС України 16 грудня 1999р. та Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ та Програмі її реалізації до 2005 року, затверджених Наказом МВС України від 5 квітня 2002р. №334.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в з’ясуванні сутності й чинників сімейно-побутових проблем працівників міліції, розробці й опрацюванні методичних рекомендацій з питань психодіагностики та психопрофілактики конфліктів і психокорекції дисгармоній у сімейно-побутовій сфері та удосконаленні культури сімейних стосунків.
Цією метою й зумовлені задачі даного наукового дослідження:
1. Здійснити систематизований теоретичний і гносеологічний аналіз розвитку досліджень еволюції сімейних відносин та сучасного стану визначальних психологічних чинників сімейно-побутової сфери.
2. Проаналізувати наявні психодіагностичні методики дослідження сімейних стосунків, структурно-функціональних детермінантів виникнення родинних конфліктів та умов їх розвитку.
3. Дослідити психологічні чинники дисгармоній і конфліктів у сімейно-побутовій сфері працівників міліції України, особливості їх впливу на особистість працівників міліції та оперативно-службову діяльність.
4. Опрацювати оптимальний інструментарій психопрофілактичної та психокорекційної роботи у сфері сімейно-побутових відносин правоохоронців і надати методичні рекомендації по їх застосуванню фахівцям кадрових апаратів та служби психологічного забезпечення МВС України.
Об’єкт дослідження сімейно-побутова сфера працівників міліції України.
Предмет дослідження психологічні особливості сімейно-побутових відносин працівників міліції, чинники та умови їх оптимізації.
Було висунуто припущення, що стан і динаміка сімейно-побутової сфери працівників міліції зумовлені конкретними організаційно-службовими та соціально-психологічними чинниками, урахування яких, при належній психодіагностичній, психопрофілактичній і психокорекційній роботі, сприятиме формуванню психологічної культури сім’ї та психологічній орієнтації на конструктивне розв’язання проблемно-конфліктних ситуацій, нейтралізації їх деструктивного впливу на службову діяльність працівників міліції.
Методологічним підґрунтям наукового пошуку є теорія пізнання, загальнофілософські положення теорії і практики, діалектичний зв’язок об’єктивних та суб’єктивних чинників розвитку; системний підхід до цілісних психологічних процесів та явищ; особистісно-діяльнісний підхід до формування особистості, розвитку індивідуальності та соціальної відповідальності.
Методи дослідження. Прикладна частина дослідження забезпечувалась використанням загально- та конкретно-наукових методів, зокрема, історичного, логічного, системного, порівняльного (С.Л.Рубінштейн, Е.Г.Юдін, О.Г.Спіркін, М.В.Костицький, В.Оконь). У науковій праці були використані теоретичні методи: аналізу й синтезу, індукції й дедукції, порівняння та узагальнення, класифікації (у процесі вивчення літературних джерел, нормативно-правової бази та проду­ктів діяльності з проблеми дослідження). Для забезпечення експериментальної частини дослідження при збиранні емпіричного матеріалу на базі Національної академії внутрішніх справ України застосовувалися спостереження, опитування (анкетування, бесіда), експертне оцінювання, аналіз документації, стандартні та модифіковані тести-опитувальники (Рольові очікування і домагання у шлюбі”, Задоволеність шлюбом”, Опитування працівників міліції відносно виникнення, запобігання та вирішення сімейно-побутових конфліктів” та ін.), психопрофілактичні та психокорекційні методи. Отримані дані були оброблені математико-статистичним методом з обрахуванням середніх значень, дисперсії та t-критерію Стьюдента. Надійність та вірогідність отриманих результатів відповідає вимогам варіаційної статистики на рівні Р=0,05.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
− проведено історичний та теоретико-гносеологічний аналіз поглядів та наукових концепцій становлення та еволюції сімейних відносин у суспільстві, узагальнено соціокультурні та психологічні чинники формування сфери сімейних стосунків;
− визначено чинники впливу соціально-побутового середовища на динаміку сімейних відносин правоохоронців та на відповідні зміни особистості;
− виявлено основні психологічні та функціональні детермінанти сімейних проблем та міжособистісних конфліктів у сімейно-побутовій сфері працівників міліції України;
− сформульовано перелік методологічних принципів організації психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи із сім’ями працівників міліції для запобігання та вирішення проблемно-конфліктних ситуацій, продуктивного функціонування сімейного суспільного осередку;
− розроблено та запропоновано рекомендації відносно оптимізації сімейних стосунків у родинах правоохоронців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в:
− застосуванні оптимально достатніх методів здійснення ефективної психодіагностики стану сімейно-побутових стосунків працівників міліції;
− визначенні методологічних підходів до психопрофілактики дисгармоній та психокорекції конфліктних взаємовідносин у сім’ях працівників міліції;
розробці рекомендацій стосовно підвищення рівня організації цієї роботи працівниками кадрових апаратів та фахівцями служби психологічного забезпечення МВС України.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались на міжнародних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях:
1) міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми юридичної психології” 1820 травня 1999 р. в Київському інституті внутрішніх справ України при НАВСУ;
2) спільному українсько-американському семінарі: Проект Гармонія”: попередження насильства в сім’ї” 21 червня 1999 р. в НАВСУ;
3) міжнародній науковій конференції Україна: поступ у майбутнє” 5 квітня 2000 р. в Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України в м. Києві;
4) міжнародній науково-практичній конференції Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” 2022 червня 2000 р. в Донецькому інституті внутрішніх справ України;
5) науково-практичній конференції Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” 2728 жовтня 2000 р. в Дніпропетровському юридичному інституті МВС України;
6) науково-практичній конференції Психологічна допомога сім’ї: досвід, проблеми, перспективи” 1516 травня 2003 р. в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України в м. Києві.
Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях, три з яких розміщені у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 211 сторінках. Список використаних джерел складається з 230 найменувань, з яких 22 іноземними мовами. Основний текст проілюстровано 10 таблицями та 24 рисунками, 20 додатками, які розміщені на 51 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне та експериментальне дослідження, результати якого відповідають поставленій меті та сформульованим задачам, дає змогу зробити певні підсумки та визначити перспективи подальшої роботи в цій сфері. У роботі наведене наукове узагальнення психологічних проблем в сфері сімейно-побутових відносин працівників міліції та представлене авторське бачення умов корекції та оптимізації сімейних відносин зазначеної категорії осіб. Отримані дані дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
1. В історії людства змінилося чимало форм організації відносин між статями, котрі, як правило, відповідають певному рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Інтерес до походження людства сприяв розвитку міфологічного, філософського, релігійного та історико-наукового погляду на походження, розвиток та функціонування сім’ї. На сьогоднішній день психологія сімейних відносин склалася як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми сімейних стосунків.
2. Велика кількість тенденцій, виявлених в процесі аналізу шлюбно-сімейної сфери людства, розмаїтість теоретичних припущень, котрі породжують спектр концептуальних моделей міжособистісних відносин, свідчать про актуальність психології сімейних відносин. Питання психології сімейних стосунків виникають в плані реалізації життєвої й особистісної ідеології людини, становлення сімейного сценарію й реалізації цілей сімейного життя.
Функціонування людини як живої істоти припускає реалізацію різних потреб. Якщо з моменту існування шлюбу (об’єднання чоловіка і жінки) значимими були господарська, економічна, дітородна, виховна функції, то на теперішній час повсюдно посилюється психотерапевтична функція, функція емоційної підтримки. Шлюб у його сучасному вигляді виступає як психологічне ставлення між подружжям.
3. Соціально-побутове середовище являє собою специфічну сферу буття людини. Виділяють основні типи соціально-побутового середовища: предметно-побутове середовище й середовище побутового спілкування, яке включає в себе сімейне середовище, приятельські й товариські групи, родинні й сусідські відносини. Урахування територіальної ознаки й місця розташування дозволяє виділити сільське й міське середовище, середовище великого й малого міста, селища міського типу і т. д. Кожний з названих типів не існує ізольовано; в них відбивається все різноманіття побутових факторів і відносин, а також характер професійної діяльності, соціальні розходження, національні риси і т. п., які додають їм певну специфічність.
Соціально-побутове середовище характеризується переліком специфічних рис, які відрізняють його від інших сфер життя людини, і визначає ряд типологічних якостей особистості. Побутова діяльність, спрямована на виконання сімейних обов’язків, сприяє появі в структурі особистості як позитивних рис, так і негативних якостей: споживчої спрямованості, пияцтва, насильства й ін. Виділення типологічних якостей особистості, породжуваних соціально-побутовим середовищем, допомагає визначити задачі профілактики сімейно-побутових розладів у цій сфері.
4. Психологічні проблеми у сфері сімейно-побутових відносин працівників міліції є складним, багатогранним та суперечливим соціальним явищем, зумовленим комплексом різноманітних діючих обставин, як правило, в сукупності доповнюючи та посилюючи один одного. Постановка проблеми сімейно-побутових відносин працівників міліції, визначення психологічних підстав їхнього розуміння й вивчення виявили нерозробленість гносеологічного поля в цій сфері. Це пояснюється тим, що експериментальні методи у вивченні сім’ї важко застосовуються на практиці, особистий досвід не є об’єктивним, а опитувальні методи не завжди достовірні. Отже, розуміння психологічної сутності сімейних проблем має велике теоретичне і практичне значення в плані досягнення благополуччя і стабільності сімейних відносин.
5. Більшість сімейно-побутових проблем постають у працівників міліції, які перебувають в юридичних і фактичних шлюбних відносинах і постійно пов’язані міжособистісними стосунками у повсякденному побуті та спільному житті. Слід зазначити, що саме в сімейному й житловому побуті відносини людей детермінуються на ґрунті особистого спілкування. У цьому процесі постають конфлікти, які іноді можуть призвести до злочину на ґрунті сімейно-побутових відносин.
6. Огляд розробок по проблемі сімейних конфліктів дозволив прийти до наступних висновків:
1) існує певна подібність виявлених факторів конфліктності;
2) значення має не тільки рівень конфліктності, але й спосіб протікання конфліктів;
3) існують загальні для багатьох сучасних сімей фактори конфліктності.
Отже, навіть побіжний огляд проблеми сімейних конфліктів показує, що вона ще далека від повної розробленості. Автори не завжди розділяють такі поняття, як конфлікт, сварка, конфронтація, проблемність, зіткнення і т. п. Можна також відзначити, що за підставу класифікації в сімейних конфліктах беруться різні характеристики: тема конфлікту, ступінь його деструктивності, галузь сімейних відносин, де назріває конфлікт, причина конфлікту і т. д.
7. Результати вивчення міжособистісних конфліктів у сім’ях працівників міліції свідчать, що соціально-психологічні особливості життєдіяльності сім’ї працівників міліції викликають міжособистісні протиріччя та зіткнення її членів, порушення стабільності сім’ї, а досить часто і її дестабілізацію та розпад. Крім цього, внутрішньосімейні суперечності призводять до виникнення негативних станів і деструктивно впливають на поведінку та службову діяльність працівників міліції.
8. Кризове становище сімей працівників міліції на сьогоднішній день є домінуючим і поки що важко вирішуваним. Це підтверджується даними проведеного опитування за наступними критеріями: психологічна задоволеність умовами професійної діяльності, наявність житла та соціальні умови проживання, санітарно-гігієнічні умови проживання, наявність дітей, регулярність виникнення сімейно-побутових конфліктів, періодичність виникнення сімейно-побутових конфліктів, ініціатори конфліктних відносин у сім’ях, типовість конфліктних стосунків у сім’ях, типовість причин сімейно-побутових проблем, наявність бажання розірвати шлюб, типові шляхи вирішення конфліктних стосунків у сім’ях, залучення інших осіб до вирішення сімейно-побутових конфліктів, психологічні переживання після сімейно-побутових конфліктів, засоби зняття психологічного напруження після сімейно-побутових конфліктів, основні негативні риси характеру, які сприяють розвитку конфліктів у сім’ях. Узагальнення одержаних даних дозволило сформувати окремі групи чинників, які суттєво впливають на загострення сімейно-побутових стосунків, зокрема:
чинники впливу зовнішнього середовища на сімейно-побутові стосунки (умови професійної діяльності, забезпеченість житлом, санітарно-гігієнічні умови тощо)
характеристики сутності конфліктних стосунків (періодичність виникнення, тривалість, типовість, ініціативність, динаміка і т. д.);
особливості конфлікту (гострота перебігу, психоемоційні переживання, шляхи та засоби вирішення конфлікту, засоби зняття психоемоційного напруження);
психологічна характеристика конфліктуючих сторін (негативні психологічні якості, цінності та орієнтації, наміри щодо перспективності подальшого подружнього життя тощо).
Зазначені групи чинників були в подальшому ретельно досліджені за допомогою математико-статистичних методів. Отримані результати після їх обробки набули вигляду для можливої якісної інтерпретації:
1) з’ясування питання про рівень психологічної задоволеності умовами праці в міліції (фах, посада, матеріальна винагорода тощо) виявив, що із загальної кількості опитаних респондентів значна більшість частково задоволена діяльністю у правоохоронних органах України;
2) даними нашого дослідження підтверджується існуюча думка про те, що відсутність власного родинного помешкання є несприятливим фактором стосовно виникнення, розвитку та загострення сімейно-побутових конфліктів. А виявлені в дослідженні показники корелюють із відповідними даними стосовно інтенсивності та регулярності родинних конфліктів;
3) виходячи з даних опитування було з’ясовано, що самі по собі санітарно-гігієнічні параметри не зумовлюють і не спричиняють до виникнення конфліктів у родинах працівників міліції. Таким чинником є стороннє щодо сім’ї соціальне оточення, яке робить неможливим локалізацію родинних зв’язків, відособленість вирішення сімейно-побутових проблем за рахунок небажаної громадської прозорості” родини, підвищеної уразливості міжособистісних стосунків у сім’ї сторонніми соціальними впливами, навіть при відсутності безпосереднього втручання сторонніх осіб у стосунки між чоловіком та жінкою чи в інші структури родинних взаємин;
4) за критерієм наявності дітей у сім’ях працівників міліції були виявлені наступні особливості:
для сімей працівників міліції характерна загальна тенденція зниження народжуваності та свідома бездітність;
існують певні об’єктивні чинники, які перешкоджають зросту відтворювального процесу, а саме: економічні, соціальні та соціально-психологічні причини;
при прийнятті рішення про обмеження народжуваності мають значення внутрішні мотиви, серед яких не останню роль грають особливості службової діяльності чинник, характерний саме для сімей працівників правоохоронних органів;
5) суттєвим чинником діагностики стану та динаміки сімейно-побутових конфліктів у працівників міліції є регулярність їх виникнення, що пояснюється нереалізованими соціальними очікуваннями респондентів щодо комфортності сімейних стосунків (матеріальних та духовних);
6) дані, отримані при з’ясуванні регулярності виникнення сімейно-побутових конфліктів у працівників міліції підтверджуються відповідями респондентів щодо періодичності конфліктних стосунків у сім’ях правоохоронців. Порівняння цих двох характеристик дало змогу більш точно з’ясувати рівень конфліктного вирішення сімейно-побутових проблем та намітити шляхи корекції міжособистісного спілкування;
7) відповіді щодо ініціаторів конфліктних відносин у сім’ях працівників міліції констатують наступне:
простежуються тенденції до звинувачення партнера по шлюбу в ініціативності щодо конфліктних взаємовідносин у сім’ї, тобто тенденцію до самовиправдання. Це наводить на думку, що значна кількість респондентів або ж походить із конфліктних сімей, або на даний момент перебувають у стадії кризи в сімейних стосунках. Звинувачення партнера по шлюбу пояснюється як прояв психологічної слабкості;
аналогічний характер мають взаємні претензії щодо батьків партнерів по шлюбу, як ініціаторів конфліктів у сім’ях респондентів;
у ситуації діти як ініціатори сімейних конфліктів стає зрозумілим, що такими їх бачать тільки матері. Це пояснюється в більшості випадків умовами службової діяльності в міліції, яка позбавляє батьків приймати активну участь у вихованні підростаючого покоління;
8) якщо звернутися до проблеми типовості конфліктних стосунків у родинах правоохоронців, то можна побачити ту ж саму тенденцію, що і при визначенні ініціаторів сімейних сварок. При цьому чітко простежується тенденція до зростання суперечок між подружжям із збільшенням вікового цензу. Таким чином, у процесі аналізу відповідей респондентів щодо визначення ініціаторів та типових представників конфліктних стосунків у сім’ях одружених і неодружених працівників міліції не було виявлено істотних розбіжностей. Отже, достовірність отриманих даних підтверджується;
9) з’ясування типової ієрархії причинно-факторного комплексу, що породжує конфліктну обстановку в сім’ях працівників міліції, дозволило зробити наступні висновки:
у списку ієрархії типових причин сімейно-побутових проблем в обстежених респондентів простежується переважання зовнішніх причин над внутрішніми як в одружених працівників міліції, так і у неодружених і розлучених;
явна перевага зовнішніх конфліктоутворюючих причин над внутрішніми дозволяє стверджувати, що поряд із рішенням комплексу соціально-економічних, побутових та професійних питань одним із головних напрямків зміцнення морально-емоційної сторони подружніх і родинних відносин є вирішення цілого комплексу психологічних проблем працівників міліції;
розуміння природи конфліктів, причин, що їх породжують, оволодіння навичками їхнього вирішення це найважливіша програмна установка, яка дозволить виробити систему соціально-психологічних заходів, направлену на послаблення конфліктогенного впливу, а в кінцевому рахунку на зведення його до припустимого мінімуму, тобто на зміцнення й удосконалення сімейних відносин працівників міліції.
10) виходячи з відповідей опитаних респондентів, ми можемо констатувати, що кожен четвертий з одружених правоохоронців сприймає розлучення як прийнятний спосіб розв’язання сімейних проблем і хоч раз у подружньому житті замислювався над бажанням розірвати свій шлюб. При цьому найбільш небезпечний вік, коли бажання розлучитися може перерости в активну дію, припадає на 2635 років. За іншими параметрами (сімейним стажем, статевими ознаками, повторюваністю шлюбів) існують певні розбіжності, що може бути пояснено особливостями психології статі, віку та поведінки у працівників міліції;
11) в переважній більшості сімейно-побутові конфлікти працівників міліції ґрунтуються на позиційній стратегії їх розвитку, за якої кожна зі сторін намагається обирати м’яку чи жорстку позицію щодо сутності проблеми чи процедури її вирішення. Незалежно від обраної позиції, в більшості сімей працівників міліції на первинних етапах конфліктних стосунків домінує орієнтація на сутність проблеми, відшукання можливостей та шляхів її вирішення. Водночас, досить чітко простежується тенденція щодо м’якої позиції відносно партнера по конфлікту (принаймні, з одного боку). Однак вплив відповідних об’єктивних та суб’єктивних чинників, які перешкоджають вирішенню самої проблеми, призводить до заміщення орієнтації щодо сутності проблеми на орієнтацію щодо процедурних моментів динаміки конфліктних стосунків, що й зазначається респондентами;
12) звертає на себе увагу вкрай невисока дієвість служби психологічного забезпечення МВС України, незважаючи на декларований напрям психологічного патронування особистих проблем працівників міліції. По допомогу до професійного посередника медіатора для вирішення внутрішньосімейних конфліктів як одружені працівники міліції, так і категорія неодружених і розлучених правоохоронців звертаються дуже рідко. Навіть враховуючи певний суб’єктивізм в обґрунтуванні зазначених причин, більшість із них слід віднести саме до недоліків в організації діяльності служби психологічного забезпечення. На нашу думку, вони зумовлені недосконалим рівнем фахової підготовленості практичних психологів до вирішення сімейно-побутових та інтимних проблем працівників, недостатнім інформаційним та методологічним забезпеченням діяльності психологів;
13) в ході дослідження нами було виявлено, що в процесі діагностики свого емоційного стану та типових психологічних переживань після сімейно-побутових конфліктів, найбільш значимими переживаннями серед існуючих варіантів відповідей одружені працівники правоохоронних органів називають бажання надалі контролювати свою поведінку в процесі конфліктного спілкування;
14) психоемоційне напруження, яке виникає після сімейно-побутових конфліктів і є важливою складовою та індикатором значущості конфлікту для особистості, з необхідністю передбачає підшукування індивідуально прийнятних засобів його нейтралізації. Звертає на себе увагу значущість для працівників міліції таких засобів як додаткове праценавантаження, спілкування з друзями та інтимно-статеві стосунки. Цілком закономірним є спілкування з дітьми для одружених респондентів і з батьками для неодружених і розлучених, що компенсує психологічне напруження після сімейно-побутових конфліктів. Позитивним слід вважати той факт, що переважна більшість працівників не вважають вживання медпрепаратів та алкоголю достатньо надійними засобами релаксації.
9. При узагальненні практики регулювання сімейно-побутових конфліктів варто звернути увагу на наступне: не можна кваліфікувати такі конфлікти лише як виграшні-програшні такими є лише деякі з них. А якщо конфлікт не оцінюється як виграшний-програшний, необхідно виробляти кооперативну орієнтацію розв’язання проблеми й намагатися установити відкритий, заснований на взаємній відповідальності процес комунікації, у ході якого сторони могли б виражати й формувати думки про інтереси один одного. У ході комунікації повинні застосовуватися методи, покликані підтримати чесні переговори”, послабити можливість використання нечесних трюків” і не допустити перетворення конфліктів у деструктивні процеси.
10. Основні шляхи попередження сімейних конфліктів залежать від потенційних суб’єктів конфліктної взаємодії (подружжя, батьки, діти, родичі і т. д.). Нами були виділені найбільш доцільні шляхи попередження сімейних конфліктів, які випливають із соціально-психологічних закономірностей розвитку родини. Такими шляхами є:
− формування психолого-педагогічної культури, знань основ сімейних відносин (у першу чергу, це стосується подружжя);
− виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів;
− організація сім’ї на повноправних підставах, формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довіри й поваги;
− формування культури спілкування.
11. Оптимізація та покращення міжособистісних стосунків у сім’ях працівників міліції полягає у здійсненні психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи, за допомогою якої можна попередити виникнення внутрішньосімейних конфліктів, не допустити міжособистісних зіткнень і зберегти сімейно-шлюбну гармонію. Проведення таких заходів потребує попереднього планування й комплексного підходу.
12. Сутність психодіагностичної роботи полягає у використанні наявного методичного інструментарію, або створенні нової процедури в межах власного підходу до проблеми виявлення сімейно-побутових конфліктів працівників міліції.
13. Оптимізація та покращення міжособистісних стосунків у сім’ях працівників міліції потребує здійснення психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи, за допомогою якої можна попередити виникнення внутрішньосімейних конфліктів, не допустити міжособистісних зіткнень і зберегти сімейно-шлюбну гармонію. Зокрема ефективність психопрофілактичних та психокорекційних заходів обумовлюється системним підходом до організації індивідуальної та групової роботи з сім’ями працівників міліції. Індивідуальна робота застосовується у тих випадках, коли із суб’єктивних чи об’єктивних причин надання групової форми психологічної допомоги є неможливим, тобто характер проблематики вимагає анонімності. Головною метою групової психопрофілактики шлюбних конфліктів є проведення комплексу заходів, які б сприяли психологічній просвіті членів сімей, регуляції їх взаємовідносин та формуванні у них психологічної готовності до конструктивного вирішення конфліктних ситуацій у сім’ї.
14. Результати проведеного дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в практиці правоохоронної діяльності у вигляді пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення професійної діяльності фахівців служби психологічного забезпечення та кадрових апаратів у системі МВС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АнічковЕ.В. Язычество и Древняя Русь. СПб., 1914. 380 с.
2. АнтокольскаяМ.В. Семейное право: Учебник. Изд. 2-е, перераб. и доп. М.: Юристъ, 1999. 336 с.
3. Аристотель. Политика / Предисл. Е.Н.Темнова М.: Мысль, 1997. 458 с.
4. АртемовВ.М. Философия и социология ненасилия. Лекция. - М.: Академия МВД России, 1994. - 32 с.
5. АфанасьеваТ.М. Семья. М.: Просвещение, 1985. 224 c.
6. АхолаТ., ФурманБ. Краткосрочная позитивная психотерапия (Терапия фокусирования на решении). Пер. с англ. / Под ред. Б.А.Бараша. СПб.: Изд-во Речь”, 2000. 220 с.
7. БабенкоК., ДідковськаІ. Я жінка, я боюся Я можу! Програма запобігання насильству щодо жінок. Проспект. - К.: Міжнародний гуманітарний центр ”Розрада, 1998. 32 с.
8. БаевО.Я. Межролевые конфликты следователя // Вестник Воронежского государственного университета. Воронеж: Воронежск. государ. ун-тет, 1985. С.58-67.
9. БандуркаА.М., ДрузьВ.А. Конфликтология: Учеб. пособие для вузов. Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. 356 с.
10. БелатА. Иосиф Обручник как икона Отца // Человек. 1994. №3. С.96-110.
11. БэндлерР., ГрюндерД., СатирВ. Семейная терапия. Воронеж: НПО Модэк”, 1993. 128 с.
12. БернЭ. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой игры. Минск: Прамеб, 1992. 384 с.
13. БодалевА.А. Личность и общение: избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
14. БодалевА.А., СтолинВ.В. Семья в психологической консультации. М.: Педагогика, 1989. 208 с.
15. БондарчукО.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 96 с.
16. БородкинФ.М., КорякН.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1983 142 с.
17. БулашевГ.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Фірма Довіра”, 1992. 414 с.
18. БурменскаяГ.В., КарабановаО.А., ЛидерсА.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психологического развития детей. М.: МГУ, 1990. 136 с.
19. Введение в психотерапию / Под ред. С.Блоха. Амстердам; К.: Сфера, 1997. 348 с.
20. ВитакерК., БамберриВ. Танцы с семьей: Семейная терапия: символический подход, основанный на личностном опыте: Пер. с англ. М.: Независимая фирма Класс”, 1997. 172 с.
21. ВитекК. Проблемы супружеского благополучия: Пер. с чеш. / Под ред. М.С.Мацковского. М.: Прогресс, 1988. 138 с.
22. ВладинВ., КапустинД. Гармония семейных отношений. Минск: Высшая школа, 1988. 335 с.
23. ВодолазскийБ.Ф., ГутерманМ.П. Конфликты и стрессы в деятельности работников органов внутренних дел. М.: Наука, 1981. 267 с.
24. ВолковА.Н. Психологическое консультирование семейных конфликтов // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. 2000. №1. С.23-28.
25. ВолковаА.Н. Ролевая адекватность как фактор супружеской совместимости // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга. Межвузовский сб. научных трудов. Выпуск 278. Краснодар: Кубанский государственный университет, 1979. С.62-68.
26. ВолковЮ.Г. Диссертация: Подготовка, защита, оформление: Практическое пособие / Под ред. Н.И.Хагузова. М.: Гардарики, 2002. 160 с.
27. ВорожейкінЕ.М. Молодым супругам о браке и семье. М.: Просвещение, 1985. 168 с.
28. ВорожейкинИ.Е., КибановА.Я., ЗахаровД.К. Конфликтология: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2001. 224 с.
29. ГальковскийН.М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси. Харьков, 1916. Т. 1. 567 с.
30. Геродот. История в девяти книгах / Ред. С.Л.Утченко. Л.: Наука. Ленинград. отд-ние, 1972. 600 с.
31. ГиппенрейтерЮ.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. М.: ЧеРо, 1998. 336 с.
32. ГозманЛ.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 174 с.
33. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат Украины, 1989. 189 с.
34. ГоловацькийЯ. Очерк старославянского баснословия или мифологии. 1860.
35. ГолодС.И. Любовь: нравственно-психологические и социальные основы взаимоотношений юношей и девушек // Духовное становление человека. Л.: Знание, 1972. С.124-146.
36. ГолодС.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты / Под ред. Г.М.Романенковой. Ленинград: Издательство Наука”, 1984. 136 с.
37. ГрабськаІ.К. Насильство у подружніх стосунках: зарубіжний досвід досліджень та консультування // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №9. - С.20-22.
38. ГребенниковИ.В. Основы семейной жизни: Учеб. пособие для пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1991. 156 с.
39. Громадська програма співробітництва по запобіганню насильству в сім’ї: Матеріали 1-го Міжнародного науково-практичного семінару. Одеса, 25 лютого 6 березня 1999 р. / За ред. Ф.К.Думка. Одеса: ОІВС, 1999. 116 с.
40. ГрушевськийМ. Історія України-Русі. К.: Наукова думка, 1995. Т.6. 667 с.
41. ГрушевськийМ. Історія української літератури. К., 1923. Т.5.
42. ГусейновА.А. Этика ненасилия // Вопросы философии. - 1992. - №3. С.25-36.
43. ГуревичК.М. Что такое психологическая диагностика. М.: Знание, 1985. 80 с.
44. ДенисовВ.В. Социология насилия. М.: Наука, 1975. 278 с.
45. ДементьеваИ.Ф. Семья в системе стартовых жизненных условий старшеклассников // Социологические исследования. 1995. №6. С.130-140.
46. ДжеймсМ. Брак и любовь: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985. 192 с.
47. ДмитренкоМ.І., ТропінМ.В., ВласовП.О. Попередження насильства у сім’ї: Методичні рекомендації. Дніпропетровськ: Дніпропетр. юрид. ін-т МВС України, 2001. 53 с.
48. ДмитриевА.В. Конфликтология: Учебное пособие. М.: Гардарики, 2001. 320 с.
49. ДобровичА.Б. Кто в семье психотерапевт? М.: Знание, 1985. 80 с.
50. ДобровичА.Б. Общение: наука и искусство. Изд. 2-е. М.: Знание” 1980. 160 с.
51. ДобровичО., ЯснецкаяО. Милые бранятся... М.: Знание, 1986. 356 с.
52. Додаток до Наказу МВС України Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в ОВСУ” від 6 грудня 1997 р. №552.