ПСИХОЛОГІЧНІАСПЕКТИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ В СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МВС УКРАЇНИ : ПСИХОЛОГИЧНИАСПЕКТИ РЕШЕНИЯ КОНФЛИКТОВ В СЛЕДСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ МВД УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УКРАЇНИ
На правах рукопису

КРИШЕВИЧ ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351.74.57

ПСИХОЛОГІЧНІАСПЕКТИ РОЗВ’ЯЗАННЯ
КОНФЛІКТІВ В СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МВС УКРАЇНИ

Спеціальність 19.00.06 Юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Маноха Олександр Євгенійович
доктор філософських наук,
кандидат юридичних наук, професор,
Заслужений працівник освіти України

Київ 2002

З М І С Т
ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1.ПРИРОДА КОНФЛІКТУ В СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ....................8
1.1. Поняття конфлікту як соціально-психологічної категорії...8
1.2. Характеристика конфліктних ситуацій в слідчій діяльності.....37
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ КОНФЛІКТУ В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ........................................................69
2.1. Сутність психологічного впливу при розв’язанні конфліктів...................69
2.2. Основні напрямки психологічного впливу при розв’язанні конфлікту в процесі розслідування...........................................................................................95
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОВС ДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ, ВЛАСТИВИХ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ......................129
3.1. Структура та завдання професійної психологічної підготовки слідчих до вирішення конфліктних ситуацій......................................................................129
3.2. Формування психологічної готовності слідчих до психологічно обґрунтованої поведінки в конфліктних ситуаціях..........................................145
3.2.1. Формування орієнтаційно оціночної готовності.................................145
3.2.2. Формування операційної готовності.......................................................159
ВИСНОВКИ.........................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................180
ДОДАТКИ............................................................................................................203

В С Т У П

Актуальність теми. Конфлікти є постійним супутником суспільного розвитк у, супроводжуючи життя людей як повсякденний його чинник. Вони вивчаються різними соціальними науковими теоріями, зокрема: соціологією, психологією, політологією, економікою та ін. Так, у соціології конфлікти вивчали Д.П.Зєркін, Г.І. Козирьов, О.Є. Маноха, в філософії - Р. Дарендорф, Л.А.Козер, Г. Шеллінг. У психології конфліктам приділяли увагу В.І. Андрєєв, Ф.М. Бородкін, О.О. Єршов, Д.О. Зарайський, А.Т. Ішмуратов, В.О. Лефевр, С.Д. Максименко, М. Пірен, О.П. Сєвєров, В.М. Синьов та ін. В юридичній психології їм, зокрема, присвячені роботи О.М. Бандурки, А.П. Закалюка, Р.А. Калюжного, Я.Ю. Кондратьєва, О.М. Костенка, М.В. Костицького, В.К. Лисиченка, В.С. Медведєва, П.П. Михайленка, М.І. Порубова, С.А. Тарарухіна, Ю.С. Шемшученка, М.П.Хайдукова, Г.О. Юхновця. Але незважаючи на існування великої кількості наукових розробок у цьому напрямі, проблема не вирішена в повному обсязі, хоча вже й створена певна фактологічна основа для подальшого дослідження, обґрунтування нових підходів і концепцій.
Зазначене повною мірою стосується конфліктів у слідчій діяльності. Діяльність слідчого характеризується (В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.К. Весельський, Ф.В.Глазирін, В.Г. Гончаренко, М.І. Єнікєєв, Е.О. Котов, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Ф.М. Сокиран та ін.): державним та політичним характером; наявністю владних повноважень; суворим нормативним регулюванням; процесуальною самостійністю слідчого; процесуальною регламентацією засобів і термінів слідства; підвищеною відповідальністю за прийняття рішень; тактичним простором у межах норм закону та професійної моралі; пізнавально-пошуковою спрямованістю; різноманітністю вирішуваних завдань та їх творчим характером; соціальною комунікативністю; своєрідністю суспільно-психологічної атмосфери розслідування та поєднанням колегіальних і індивідуальних засад діяльності; наявністю фізичних і психічних перевантажень; протидією зацікавлених осіб. Все це призводить до її особливої конфліктності, оскільки у кожному конкретному випадку вбачається розвиток протиріччя, викликаного вчиненням злочину, що потребує неодмінного розв’язання.
Висвітленню проблеми конфлікту в слідчій діяльності присвячені, зокрема, роботи В.Г. Андросюка, О.Я. Баєва, В.Л. Васильєва, Б.Ф. Водолазського, Г.Г. Доспулова, А.В. Дулова, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, О.Г. Ратинова, Л.Б. Філонова, де аналізу підлягали в основному питання, пов’язані зі спілкуванням слідчого і допитуваного в конфліктних ситуаціях. Але зазначені автори не розкрили повною мірою сутність, причини та структуру конфліктних ситуацій, механізми встановлення контакту та психологічного впливу в процесі розслідування. Поки що не створено науково-обгрунтованих рекомендацій щодо розв’язання конфліктів у слідчій діяльності, методів урегулювання протиріч, методів і засобів установлення співробітництва між учасниками. Вказані обставини, які свідчать про актуальність проблеми, і визначили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах галузевого дослідження і є складовою частиною реалізації Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України” та Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 рр.” (розд. 1, п. 1.9.); планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та кафедри юридичної психології.
Мета і завдання дослідження: розкриття правових, психологічних аспектів виникнення, динаміки та вирішення конфліктів у слідчій діяльності.
Основними завданнями дослідження є:
- розкриття поняття конфлікту як правової, соціально-психологічної категорії;
- встановлення особливостей слідчої діяльності у конфліктологічному вимірі;
- психологічна характеристика конфліктних ситуацій у слідчій діяльності;
- конкретизація сутності психологічного впливу і визначення його основних напрямів при виникнення, динаміку та вирішення конфліктів;
- розробка рекомендацій щодо професійно-психологічної підготовки слідчих до вирішення конфліктних ситуацій.
Об’єкт дослідження психологічні аспекти розв’язання конфліктів у слідчій діяльності, предмет дослідження особливості здійснення психологічного впливу з метою розв’язання зазначених конфліктів.
Методи дослідження. Експериментальна база забезпечується застосуванням наукообгрунтованих, об’єктивних та верифікованих методів дослідження, зокрема: опитуванням працівників слідчих органів МВС України та майбутніх слідчих щодо поведінки у конфліктних ситуаціях, анкетуванням слідчих практичних підрозділів ОВС та курсантів слідчо-криміналістичного факультету (спеціалізації слідчі) Національної академії внутрішніх справ про розуміння ними предмету конфлікту та шляхів його розв’язання, аналізом наглядових справ за скаргами громадян по кримінальним справам; психодіагностичним тестуванням; формуючим експериментом із використанням методів соціальнопсихологічного тренінгу; методів математичної статистики та порівняльного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у:
- комплексному аналізі психологічних аспектів розв’язання конфліктів у слідчій діяльності;
- уточненні предмету конфлікту в діяльності слідчого на основі категоріального аналізу у діалектичному взаємозв’язку з конфліктологічним виміром слідчої діяльності;
- виявленні особливостей взаємозв’язку між загально-методологічними, стратегічними положеннями та тактикою психологічного впливу на попередньому слідстві;
- конкретизації сутності психологічного впливу в цілому з подальшим виходом на визначення основних напрямів такого впливу при розв’язанні конфлікту;
- обґрунтуванні стратегії й тактики встановлення, підтримки та розвитку психологічного контакту слідчого з учасниками процесу розслідування;
- розробці пропозицій із удосконалення слідчої діяльності за рахунок професійно-психологічної підготовки слідчих.
Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою: комплексної методики діагностики схильності до конфліктного реагування особи на психологічно складні ситуації професійної діяльності; навчально-методичних рекомендацій щодо підготовки фахівців до оптимального стилю поведінки у процесі розслідування; науково-практичних рекомендацій із підвищення професійно-психологічної майстерності слідчих при проведенні службової підготовки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 1999), Україна: поступ у майбутнє” (Київ, 2000), Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 2000); науково-практичній та навчально-методичній конференції Актуальні проблеми ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (Одеса, 2000); міжвузівських науково-практичних конференціях ОВС на початку третього тисячоліття: проблеми протидії насильницькій, майновій та економічній злочинності” (Дніпропетровськ, 2000), Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 2001); заслуховувались на засіданні кафедри юридичної психології та міжкафедральному семінарі кафедр юридичної психології, кадрової роботи та педагогіки, кримінального права, кримінального процесу. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін Конфліктологія”, Професійна психологічна підготовка слідчих”.
Публікації. Результати дослідження відображено у 10 публікаціях, у тому числі 7 фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 179 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 255 назв використаних літературних джерел та додатків на 55 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах нове значення набувають такi основопочаткові принципи кримiнального судочинства, як всебiчнiсть, повнота i об'єктивнiсть розслiдування кожної кримiнальної справи. Фактична реалiзацiя саме цих принципiв є гарантiєю законностi при провадженнi попереднього слiдства, важливою передумовою своєчасного встановлення i викриття осiб, винуватих у вчиненi злочинiв, обгрунтованого i диференцiйованого застосування до них заходiв процесуального примусу.
Складнiсть i багатограннiсть соцiальних процесiв, якi акумулюються в нинiшнiй слiдчiй практицi, вимагають вiд сучасного слiдчого iнтелектуальної напруги, вiдповiдальностi i професiоналiзму, загальної i професiйної культури, глибоких знань людей, їх психологiї, майстерного володiння тактико-кримiналiстичними прийомами, використання досягнень науки в областi психології, кримінального процесу, кримiналiстики, зваженого i вдумливого пiдходу до кожного свого рiшення, вiд якого буде цiлком залежати суспiльний авторитет слiдчого i як юриста i як представника влади.
Тому слідча діяльність один із важливих напрямків цілісної правоохоронної діяльності, який знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю. Саме необхідність підвищення її ефективності визначає актуальність всебічного дослідження цього специфічного виду соціальної практики, який полягає в розкритті злочинів та встановлення всіх обставин, пов’язаних із подіями протиправного діяння, через регламентовані законом методи та засоби, включаючи їх примусову реалізацію у випадках виявлення протидії збиранню доказової інформації. Він орієнтований на надання приорітету правовому захисту особистості, гарантуванню прав і свобод громадян згідно з Конституцією України. Це потребує відповідного психологічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, у тому числі - підвищення психологічної підготовленості фахівців слідчих органів МВС України, особливо в конфліктних ситуаціях.
Узагальнення наукових джерел стосовно юридичних і психологічних аспектів проблеми психології слідчої діяльності в системі МВС України та отримані нами у процесі проведення дисертаційного дослідження результати дають підстави розповсюдити висновок щодо необхідності оволодіння не лише юридичними, але й психологічними знаннями та уміннями на фахівців - представників слідчих підрозділів. Застосування законів і закономірностей психологічної науки зумовлюється, передусім, потребами практики, а саме - квалiфiковано та ефективно, на науковiй основi вирiшувати складні завдання оптимізації процесу слідчої діяльності органів (підрозділів) внутрішніх справ. Окрім того, це дозволяє розробляти та упроваджувати заходи щодо нейтралізації дії негативних чинників професійної діяльності на особистість, зменшити ризик помилки при прийнятті відповідальних процесуальних рішень, правильно застосовувати методи психологічного впливу та адекватно оцінювати отримані внаслідок такого застосування результати.
У межах дисертації на основі аналізу історичного досвіду, сучасних зарубіжних і вітчизняних підходів здійснено теоретичне дослідження таких системно складних психологічних феноменів, як конфлікт”, конфліктна ситуація”, слідча діяльність”, психологічний контакт”, психологічний вплив”. Подано узагальнені змістові визначення кожного з них, які дають змогу усунути наявні в науковій літературі термінологічні розбіжності, розкрито їх внутрішню організацію і структуру.
Аналіз розвитку та розв’язання конфліктних ситуацій в діяльності слідчого передбачає адекватне розуміння конфліктів взагалі як психологічного явища і конкретного предмету конфлікту в цій діяльності. Проблема регулювання конфліктів в слідчій діяльності виходить з можливості впливати на причини конфліктної ситуації, певним чином спрямовувати хід самого конфлікту з тим, щоб використати його результати чи подолати негативні наслідки. Тому що будь-яка конфліктна ситуація явище тимчасове, вона повинна актуалізувати прагнення слідчого перевести конфліктні відносини з допитуваним в атмосферу психологічного контакту. Взагалі питання про розв’язання конфлікту в слідчій діяльності це самостійна проблема, яка представляє собою теоретичний і практичний інтерес.
Мета дисертаційного дослідження досягнута, сформульовані завдання виконані. Знайшла своє підтвердження авторська гіпотеза, щодо розкриття сутності психологічних аспектів розв’язання конфліктів в слідчій діяльності, при з’ясуванні предмету такого явища як конфлікт в цілому і в роботі слідчого зокрема. Також всебічно проаналізований психологічний вплив при розв’язанні конфлікту в процесі розслідування, його стратегічні і тактичні засоби щодо попереднього слідства.
У висновках відображено підсумки проведеного теоретичного й експериментального дослідження, результати якого відповідають поставленій меті й висунутим завданням, визначенні перспективи подальшої роботи. Узагальнення даних дисертації дало можливість зробити такі висновки:
1.Конфлікти є невід’ємним чинником суспільного життя, постійно його супроводжуючи, оскільки в реальному житті неможливо уникнути суперечностей та протиріч. Конфлікти у суспільстві виконують як позитивні, так і негативні функції. Тому сучасна ситуація переосмислення орієнтирів розвитку суспільства і окремої особистості роблять вельми значущими вміння не допустити конфлікт або ж вирішити його конструктивно в інтересах обох сторін. Когнітивними складовими такого вміння є знання про причини конфліктів, їх об’єкт та суб’єкт, особливості сторін (учасників), змістові різновиди та динаміку розвитку.
2. Психологічними особливостями слідчої діяльності є, насамперед, її державний характер, що зумовлює наявність владних повноважень і процесуальну регламентацію засобів та термінів слідства. Виконання професійних функцій містить у собі певні обмеження з боку норм закону, загальнолюдської та професійної моралі, що спричиняє необхідність чітко визначати тактичний простір, припустимі (на відміну від протиправних) методи та прийоми доказування. Особливо слід відзначити високу ймовірність протидії зацікавлених осіб, що призводить до специфічної, тобто притаманної лише цьому виду взаємодії, конфліктності в системі правоохоронних відносин. Тому ця діяльність в кожному конкретному випадку розглядається як розвиток протиріччя, викликаного вчиненням злочину, що потребує неодмінного розв’язання ця основа і надає їй характеру боротьби.
3. Результати проведеного нами дослідження свідчать, що курсанти-випускники та фахівці-слідчі досить часто усвідомлюють себе як суб’єкти та об’єкти конфліктної взаємодії, причому найчастіше конфлікти виникають між слідчими та процесуальними особами, а в службових взаємовідносинах - між безпосередніми керівниками і підлеглими, де основною причиною є складності процесу адаптації. Опитані відзначають, що рівень їх знань про конфлікти, умінь їх прогнозувати та вирішувати недостатній, але власний потенціал щодо попередження та вирішення конфліктів оцінюють не досить адекватно. Наслідком цього є нездатність зацікавити протилежну сторону у позитивному вирішенні конфлікту, нейтралізувати супротивника чи застосовувати контрприйоми при спробах тиску, зберігати витримку та самовладання в ситуації загострення конфлікту. Разом із цим, оцінки та поведінка слідчих більш виважена, досвід практичної роботи дозволяє їм швидше орієнтуватись в конкретній конфліктній ситуації, використовуючи деякі методи та прийоми психологічного впливу стереотипно (за аналогією з вже розслідуваними кримінальними справами) чи навіть інтуїтивно.
Встановлено, що характерними для курсантів є стилі співробітництва та суперництва; при накопиченні професійного досвіду посилюється тенденція до компромісу та співробітництва, а тенденція до суперництва зменшується. Формування індивідуального стилю професійної діяльності в конфліктних ситуаціях здійснюється у напряму пошук альтернативи, яка повністю задовольняла б інтереси обох сторін, або ж врегулювання розбіжностей через взаємні поступки, причому динаміка компромісу більш інтенсивна. Уміння взаємодії в конфліктних ситуаціях слідчої діяльності є наслідком впливу змісту та умов самої діяльності, накопиченням соціального й професійного досвіду, але цей процес значною мірою відбувається стихійно.
4. Конфлікт виникає через усвідомлення неминучості викриття злочину та формування внутрішньої особистісної позиції протидії слідству. Використання психологічних знань, зокрема, методів психологічного впливу може суттєво впливати на конфлікти. Разом із тим, творче використання тактичних рекомендацій знаходиться в залежності від ситуацій, у яких здійснюються слідчі дії, а також від фактів, які зумовлюють допустимість тих чи інших прийомів, їх доцільність і практичну дієвість в конкретних умовах. Отже, стандартизація тактичних прийомів є тільки необхідною основою для їх творчого застосування.
5. Професійна психологічна підготовка слідчих спеціалізований щодо умов професійної діяльності вид професійної психологічної підготовки, що являє собою організований і систематичний процес, спрямований на формування й розвиток у слідчих системи знань, умінь, навичок та професійно значущих психологічних якостей, які забезпечують ефективне розв’язання професійних завдань. Основними завданнями психологічної підготовки слідчих є набуття знань щодо можливих варіантів психологічно напружених ситуацій, їх сутності та способів реагування на них, формування психологічної стійкості щодо впливу характерних для слідчої діяльності психотравмуючих чинників, тренування вмінь виконання професійних дій в будь-яких несприятливих умовах та навичок управління своїми емоційними станами, формування вмінь користування психологічними методами і прийомами для підвищення ефективності вирішення професійних завдань.
6. Розроблена програма спецкурсу Формування вмінь і навичок подолання конфліктних ситуацій в слідчій діяльності”. Даний спецкурс має на меті набуття практичними працівниками, а також слухачами (курсантами) вищих закладів освіти системи МВС України теоретичних знань, формування у них умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для кваліфікованого виконання функціональних обов’язків; розвитку професійно-ділових якостей безконфліктної поведінки, що передбачені кваліфікаційною характеристикою слідчого.
7. Аналіз слідчої діяльності, особливо міжособистісних відносин, що виникають у процесі реалізації професійних завдань, дозволяють нам запропонувати певні напрями профілактики конфліктності. Перший із них врахування власних особливостей та індивідуального стилю діяльності; другий напрям профілактики конфліктності врахування особливостей партнера по взаємодії; третім напрямом є врахування особливостей взаємодії між її суб’єктом (слідчим) та об’єктом (процесуальною особою), що зумовлюються необхідністю розкриття злочину.
Здійснений комплексний аналіз психологічних аспектів розв’язання конфліктів в слідчій діяльності, відповідних практичних рекомендацій для слідчих, дотримання яких дозволить вирішувати конфлікти у найбільш оптимальний та ефективний спосіб підтверджує актуальність дисертаційної концепції, її теоретико-практичне значення.
Колом питань, що розглядались нами у дисертаційному дослідженні, проблема психологічних аспектів розв’язання конфліктів в слідчій діяльності не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати: поглиблення теоретичних уявлень щодо психологічних особливостей організації слідчої діяльності, зокрема слідчого при вирішенні конфліктних ситуації, його професійно важливих якостей; типи, форми налагодження контакту для попередження виникнення конфліктів при проведенні слідчих дій; визначення специфіки взаємодії та взаємопорозуміння між різними підрозділами правоохоронної діяльності у процесі розслідування для попередження конфліктних ситуацій; розробка та впровадження технологій навчально-формуючого впливу, призначених для підготовки фахівців-слідчих у процесі навчання у ВЗО МВС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абраменкова В.С. Правомерность и допустимость психологического воздействия следователя в процессе получения показаний // Проблемы борьбы с преступностью. (Труды Омской ВШМ и Иркутского института). Омск Иркутск, 1975. - Вып. 5. С.120-135.
Аг А. Введение в теорию конфликтов // Политология вчера и сегодня. М.,1991. Вып.3. С.152 157.
Агеева З.А. Личность как объект психологического воздействия // Психологическое воздействие на личность и группу. Иваново: Изд.-во Ив ГУ, 1989. С.55-64.

4. Айламазьян А.М., Асмолов А.Г. Анализ установки личности в ситуации деловой игры // Психолого-педагогические проблемы общения. М.: Изд.-во НИИ общей психологии АПН СССР, 1979. С.140-154.
5. Алшай Ф.В. Моральні конфлікти в діяльності співробітників ОВС та шляхи їх розв’язання // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС. К., 1995. 173-180с.
6. Андреев В.И. Конфликтология (Искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов). М.: Народное образование, 1995. 128с.
7. Андросюк В. Г., Казміренко Л. І., Юхновець Г. О., Медведєв В. С. Професійна психологія в органах внутрішніх справ. Загальна частина: Курс лекцій. К.: Вид.-во Українська академія внутрішніх справ, 1995. 111 с.

Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності: Навчальний посібник. К.: Вид.-во Українська академія внутрішніх справ, 1994. 106с.

9. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты: Учебное пособие. К.: Вид.-во МАУП, 1996 104с.
10. Арон Р. Этапы развития социалистической мысли /Общ. ред. и предисл. П.С. Гуревича. - М.: Изд.-во Знание, 1992. 167с.
11. Атватер И. Я Вас слушаю: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника: Пер. с англ. М.: Изд.-во Экономика, 1988. 111с.
12. Бабосов Е.М. Основы конфликтологии. Минск: Изд.-во «Хэлтон», 1997. 175с.
13. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии (Основы предупреждения и разрешения). Воронеж: Изд. - во Воронежского университета, 1984. 132с.

Баев О.Я. Конфликты в деятельности следователя: (вопросы теории). Воронеж: Изд. во Воронежского университета, 1981. 160с.
Баев О.Я. Предмет конфликтов в деятельности следователя // Алгоритмы и организация решений следственных задач. - Иркутск, 1982. С. 85-92.
Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учебное пособие 2-е изд., доп. и испр. Воронеж: Изд.-во НПО «МОДЭК», 1995. 224с.

17. Баев О.Я. Убеждение в структуре криминалистических средств предупреждения и разрешения конфликтных ситуаций на предварительном следствии // Проблемы обеспечения социалистической законности на предварительном следствии. Волгоград, 1986. С. 58-62.
18. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: Изд.-во ООО «Фортуна пресс»,1998. 464с.
19. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие для вузов. Харьков: Изд.-во Университет внутренних дел, 1997. 356с.
20. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. К.: Вид.-во НВТ ”Правник”, 1997. 67с.
21. Белкин Р.С. Курс советсокой криминалистики. М.: Юридическая литература, 1979. Т.3 - 408с.
22. Бертон Д. «Конфликт и коммуникация //Социально гуманитарные знания. 1999. - №2. С.214-228.
23. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1989. 190с.
24. Бройнинг Г. Руководство по ведению переговоров. Рекомендации для успешного проведения переговоров: Убедительно аргументировать. Преодолевать конфликты. Завершать переговоры результативно: Пер. с нем. М.: Изд.-во Инфра, 1996. 112с.
25. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий. М.: Юрид. лит. 267с.
26. Быховский И.Е., Глазырин Ф.В., Питерцев С.К. Допустимость тактических приёмов при допросе: Учебное пособие. Волгоград: Изд.-во ВСШ МВД СССР, 1989. 48с.
27. Бэкон Ф. Сочинения в 2 томах. М.:Политиздат,1979. Т.2. 435с.
28. Васильев А.Н. Следственная тактика. М.: Юридическая литература, 1976 197с.

Васильев А.Н., Корнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. М.: Юридическая литература, 1970. 148с.
Васильев В.Л. Психологические основы организации труда следователя: Учебное пособие. Волгоград: Изд.-во ВСШ МВД СССР, 1976. 56с.
Васильев В.Л. Психология следственных действий. Учебное пособие. К.: Вид.-во НВТ «Правник», 1996 43с.
Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Изд.-во Питер Ком, 1998. 656с.
Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. М.: Юридическая литература, 1991. 464с.
Васильева Е.И Институционализация социального конфликта: современный опыт США // Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технология разрешения. М., 1994. Вып. 6. С.135.
Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. К.: Вид.-во НАВСУ. КВТ «Правник», 1999. 125с.
Водолазский Б.Ф., Гутерман М.П. Конфликты и стрессы в деятельности работников органов внутренних дел: Учебное пособие. Омск, 1976 33с.
Водолазский Б.Ф., Лубеницкий А.А. Поведение работника милиции в конфликтной ситуации // Роль аппаратов уголовного розыска и следствия в борьбе с преступностью. В сборнике: «Труды Омской высшей школы милиции МВД СССР». - Вып. 14 Омск, 1973.
Волкогонов Д.А. Моральные конфликты и способы их разрешения. М.: Знание, 1974. 64с.
Вопросы психологии коллектива сотрудников ОВД: Учебное пособие /Гранат Н.Л., Коровин А.Н. и др. М.: Изд.-во Академия МВД СССР, 1981. 84с.
Воробйова І.Ю. Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС в умовах вияву соціально небезпечної поведінки натовпу: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.06 /Національна академія внутрішніх справ України. К., 1999. 20с.
Ганс Г. Руководство для судебных следователей: Пер. с нем. Смоленск, 1985. 980с.
Гегель Г. Философия права. М.:Политиздат,1990. 495с.
Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: Учебное пособие. Свердловск, 1973. 156с.
Глазырин Ф.В. Психология следственных действий: Учебное пособие для вузов МВД СССР. Волгоград: Изд.-во ВСШ МВД СССР, 1983. 136с.
Глазырин Ф.В., Быховский И.Е. Допустимость тактических приёмов при допросе: Учебное пособие. Волгоград: Изд.-во ВСШ МВД СССР, 1989. 48с.
Глазырин Ф.В., Ковалёв А.И. Использование улик поведения в тактике допроса обвиняемого // Вопросы правового регулирования в социалистическом обществе. Свердловск, 1973. Вып.8 - С.163-182.
Глоточкин А.Д. Пирожков В.Ф. Исправительно-трудовая психология. М.: Изд.-во Академия МВД СССР, 1974. 264с.
Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник. К.: Вид.-во: Українська академія внутрішніх справ, 1994. 48с.
Гранат Н.А. Критерии законности и допустимости целенаправленного психологического воздействия // Тактические приемы допроса и пределы их использования. М., 1980. С. 42-46.
Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Изд.-во «Питер», 2000. 464с.
Гуторов В. А. Антична соціальна утопія // Питання історії і теорії. Львів, 1989. С.52 57.
Далин В.Е. К вопросу о психологическом воздействии и правоприменительной деятельности следователя // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии. Волгоград, 1982 С. 96-102.
Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования. М.,1994. - №5. С.142 147.
Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования. М.,1994. - №9. С.2 - 8.
Дербенёв А.П. О психологических приёмах на предварительном следствии. М: Правоведение, 1981. 89с.
Дербенёв А.П. О психологическом аспекте причин деструктивных конфликтов в горрайорганах внутренних дел // Проблемы совершенствования законодательства, регулирующего деятельность ОВД. М., 1991. С.172-181.
Дербенёв А.П. Психология взаимодействия следователя и оперативного работника: Учебное пособие. М.: Изд-во НИиРИО Академии МВД СССР,1983. 69с.
Дзвінчук Д. Конфлікти та способи їх подолання // Віче. 1999. - №5 С.11-16.
Дмитриев А. В. Конфликт на российском распутье // Социлогические исследования.М.,1993. Вып.9. С.2-6.
Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. М.: Гардарики, 2000. 320с.
Донцов А.И. Полозова Т.А. Проблема конфликта в западной социальной психологии // Психологический журнал. М.: Изд.-во «Наука»,1980. Т.1, №6. С.119-134.
Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины ,1989 173с.
Доспулов Г.Г. О психологии допроса обвиняемого // Некоторые вопросы борьбы с преступностью Алма-Ата, 1970. С.167-175.
Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. М.: Юридическая литература, 1976. 112с.
Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных действий. Следственные ситуации и раскрытие преступлений // Научные труды Свердловского юридического института. Свердловск, 1975. Вып. 41. с.26-44.
Дружинин В.В. Введение в теорию конфликта. М.: Изд.-во «Наука», 1989. 288с.
Дулов А.В. Введение в судебную психологию. М.: Юрид. лит., 1969. 160с.
Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. - М.: Юрид. лит., 1973. 168с.
Дулов А.В. Судебная психология. 2-е изд., испр. и доп. Минск: Высшая школа, 1975. 464с.
Дулов А.В., Нестеров П.Д. Тактика следственных действий. Минск: Высшая школа, 1971. 271с.
Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь: Личность образование, самообразование, профессия. Минск: Изд.-во «Хэлтон», 1998. 399с.
Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. Учебник для вузов. М.: Изд.-во Юристь, 1997. 631с.
Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология обыска и выемки: Практикум по юридической психологии: Учебное пособие. М.: Изд.-во Всесоюзный юридический заочный институт, 1986. 80с.
Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология следователя: Практикум по юридической психологии: Учебное пособие. М.: Изд.-во Всесоюзный юридический заочный институт, 1988. 168с.
Ершов А.А. Личность и коллектив: (Межличностные конфликты в коллективе, их разрешение). Л.: Изд.-во Знание, 1976 40с.
Закатов О.О. Ложь и боротьба с нею”. Волгоград: Изд.-во ВСШ МВД СССР, 1976. 67с.
Запорожцева Г.Є. Психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та визначальні умови її удосконалення: Автореф. дис...канд. психол. наук:19.00.06/ Національна академія внутрішніх справ України. К., 1999. 17с.
Запорожцев Є.Г. Психологічні особливості діяльності керівника органів внутрішніх справ: Автореф. дис канд.. юридич. Наук:19.00.06/ Національна академія внутрішніх справ України К, 2000. 20с.
Запрудский Ю. Г. Социальный конфликт. Ростов-на-Дону: Изд.-во »Феникс»,1992. 165с.
Запрудский Ю.Г. Внутри конфликта // Социологические исследования. 1993. - №7. С.52-60.
Зарайский Д.А. Управление чужим поведением. Технология личного психологического влияния. Дубна: Издательский центр «Феникс», 1997. 272с.
Звонков Б.Н. Этические аспекты тактики допроса // 59 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. Л., 1972. С.56-59.
Зеркин Д.П. Основы конфликтологии: Курс лекций. Ростов-на-Дону: Изд.-во «Феликс», 1998. 480с.
Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов: Пер. с нем. М.: Изд.-во «Экономика», 1990. 335с.

85. Зиммель Г. Человек как враг // Социологический журнал. М., 1994. №2. С.114-119.

Игры обучение, тренинг, досуг/под. ред. В.В. Петрусинского. М.: Изд.-во «Новая школа»,1994. 368с.
Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. 1986. - №5. С.113-124.
Ильченко Ю.И. К эмоциональной стороне допроса обвиняемого // Доклады научной конференции (Томский государственный университет). Томск, 1970. С.215-218.
Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К.: Вид.-во Наукова думка, 1996, - 190с.
Каган М. С. Мир общения: Проблемы межсубъективных отношений. М.: Политиздат, 1988. 315с.
Казимирчук В. П., Кудрявцев В. Н. Современная социология права: Учебник для вузов. М.: Изд.-во Юристъ, 1995. 297с.
Казмиренко Л.І., Кондратьєв Я.Ю., Юхновець Г.О. Суд в Україні і боротьба з корупцією, організована злочинність і захист прав людини. // Вид.-во НДІ Проблеми людини”. К., 1999. Т.12. С.123 129.
Карнеева Л.М. Тактические приёмы допроса обвиняемых // Труды ВШ МВД СССР. М., 1972. Вып.32 С.171-180.
Каррас Ч.Л. Искусство ведения переговоров: Как достичь желаемого результата: Настольная книга руководителей ведущих корпораций США: Пер. с анг . М.: Из.-во ЭСМО, 1997. 396с.
Кертэс И. Тактика и психологические основы допроса. М.: Юридическая литература,1965 - 164с.
Китов А.И. Психология управления: Курс лекций для слушателей І факультета в 4-х частях. М.: РИО Академия МВД СССР, 1976. т.1, 180с.; т.2, 221с.
Китченко В.Г. К вопросу о конфликтной ситуации в обыске // Вопросы осуществления правосудия в СССР. Калининград, 1979 Вып.7. С.88-95.
Клевцов О. Мова жестів як нетрадиційне знання в розслідуванні злочинів // Право України. 1998. - № 4. С.58-61.
Клименко Н.І., Клевцов О. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетраційних криміналістичних та спеціальних знань і методів // Право України. 1998. - №1. С.95-100.

Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре подготовки профессионального следователя. К.: Изд.-во Высшая школа, 1990. 100с.

Ключевский В. О. Сочинение в 9 томах. М.:Политиздат,1989. Т.6. 285с.
Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. Изд. 2-е, доп. М.: Политиздат, 1978 279с.
Козер Л.А. Функции социального конфликта //Социальный конфликт: современные исследования. М., 1991. С.23-29.
Козырев Г.И. Конфликтология. Внутриличностные конфликты // Социально-гуманистические знания. 1999. - №2. С.102-111.
Козырев Г.И. Конфликтология. Межличностные конфликты // Социально-гуманистические знания. 1999. - №3. С.82-91.
Козырев Г.И. Конфликтология. Социальный конфликт в общественной жизни // Социально-гуманистические знания. 1999. - №1. С.103-121.
Коломинский Я. Л. Психология общения. М.: Изд.-во «Знание», 1974. 96с.
Комаров В.С. Тактика допроса: Учебное пособие. Харьков: Изд.-во Харьковского юридического института, 1975. 66с.
Комиссаров В.М. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. Саратов: Изд.-во Саратовского ун.-та, 1980. 124с.
Комиссаров В.М. Теоретические проблемы следственной тактики. Саратов: Изд.-во Саратовского ун.-та, 1987. 156с.
Кондаков И.М. Самооценка компетентности в разрешении конфликтов руководителя среднего звена // Психологический журнал т.19. 1998. - №1 С.135-143.
Кондратьєв Я.Ю. Загальна характеристика системи психологічного забезпечення оперативнослужбової діяльності ОВС. Лекція. К.: Вид.-во НАВСУ, 1999. 39с.
Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. Харьков: Вид.-во »Консум», 1999. 157с.
Коновалова В.Е. Допустимість і правомірність психологічного впливу при розслідуванні злочинів // Радянське право. 1971. - №9. С.24-27.
Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. К.: Изд.-во РИО МВД УССР, 1973 122с.
Коновалова В.Е. Правовая психология: Учебное пособие. 2-е испр. и доп. изд. - Харьков: Изд.-во «Консум», 1997 - 157с.
Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. К.: Изд.-во МВД УССР; следственное управление, 1978. 112с.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. К.: Просвіта, 1996. 80 с.
Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.: Вид.-во Выща школа, 1995. 304с.
Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К.: Вид.-во Выща школа, 1990. 259с.
Костенко А.Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника). К.: Изд.-во Наукова думка, 1990. 148с.
Котов Д.П., Шиханцов Г.Г. Психология следователя. Воронеж: Изд.-во Воронежского университета, 1976. 134с.
Краткий психологический словарь. / Сост. П. А. Карпенко. Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431с.
Кривошеин И.Т. Типы самозащиты обвиняемых при допросе / Актуальные вопросы борьбы с преступностью. Томск, 1990. С. 106-112.
Кришевич О.В. Застосування тактичних прийомів для вирішення конфліктів на допиті //Право України. 2001. - №3. С.66-68.
Кришевич О.В. Слідча діяльність уконфліктологічному вимірі //І