ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ : ОРГАНИЗАЦИОННО МЕТОДИЧЕСКИЕ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РАБОТНИКОВ ЭКСПЕРТНО КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИХ ПОДРАЗДЕЛОВ МВД УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТИМОШЕНКО ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 351.74.057

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МВС УКРАЇНИ

Спеціальність 19.00.06 юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Казміренко Л.І.,
кандидат психологічних наук, доцент

КИЇВ 2001

ЗМІСТ

Вступ 3 10
Розділ 1. Правовий і психологічний зміст експертно-
криміналістичної діяльності в системі МВС України 11 - 66
1.1. Теоретичні засади експертно-
криміналістичної діяльності 11 - 37
1.2. Психологічна характеристика основних напрямів
діяльності експертів-криміналістів 37 -66
Розділ 2. Дослідження визначальних чинників та
умов ефективності діяльності експерта-криміналіста МВС
України 67 - 109
2.1. Психологічні особливості провадження
криміналістичних експертиз у сучасних умовах 67 - 89
2.2. Професіографічна модель працівників експертно-
криміналістичної служби та методичні засади її створення 89 - 109
Розділ 3. Напрями та засоби підвищення ефективності
діяльності експертів-криміналістів 110 - 152
3.1. Оптимізація підготовки фахівців-експертів
у навчальних закладах МВС України 111 - 136
3.2. Формування психологічної готовності до
експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України 136 - 152
Висновки 153 - 160
Список використаних джерел 161 - 173
Додатки 174 - 213

ВСТУП

Міністерство внутрішніх справ України є невід’ємною частиною системи правоохоронних органів, виконуючи специфічні, притаманні лише йому функції. Тому здійснювана нині побудова правової держави потребує змін стратегії і тактики управління як усією системою МВС України, так і кожним окремим його підрозділом. Це потребує не лише підвищення престижу такої роботи, а й рівня професійної майстерності кадрів, покликаних попереджувати, розкривати та розслідувати злочини, забезпечувати належний рівень громадського порядку та надавати соціальну допомогу населенню.
Ефективність діяльності МВС України завжди значною мірою залежала від рівня професійності кадрів, здатних забезпечити якісне виконання поставлених перед ними завдань. Нині, за умов скорочення чисельності штатів міліції та ускладнення оперативної обстановки, особливо в окремих регіонах, одним із напрямів удосконалення оперативно-службової діяльності є подальша інтенсифікація підготовки працівників, поліпшення якісних параметрів особового складу. Дедалі більше уваги приділяється формуванню стабільного професійного ядра, закріпленню молодих фахівців у міліцейських колективах. На жаль, у первинних підрозділах органів внутрішніх справ остання є однією з найбільш актуальних проблем. Це зумовлено тим, що вони завжди були і залишаються своєрідним джерелом, яке живило резерв посадовців високого рівня, зростаючою соціальною незахищеністю працівників міліції, особливо молодих фахівців випускників навчальних закладів, та труднощами адаптації до професійної діяльності в сучасних умовах. Тому на необхідності прискореного становлення випускників як фахівців спеціалістів у стисліші терміни неодноразово наголошувалось у наказах та директивах МВС України. Від закріплення молодого поповнення у первинних колективах значною мірою залежить стабілізація кадрів в органах внутрішніх справ загалом. Успішне вирішення цього завдання можливе лише за умови врахування та використання потенціалу особистісних чинників у процесі навчання та виховання майбутніх фахівців у вищих закладах освіти МВС України.
Значна роль тут належать психологічній науці, що вже давно посідає одне з провідних місць у світовій практиці. Вивчення накопиченого досвіду практичної психології, його адаптація стосовно системи МВС України, проведення науково обгрунтованих юридико-психологічних досліджень та узагальнення отриманих результатів має стати одним із чинників, спрямованих на вдосконалення діяльності співробітників основних фахових напрямів. Ігнорувати психологічні знання в сучасних умовах не лише непродуктивно, а й недоцільно.
Зазначене повною мірою стосується діяльності експертно-криміналістичних підрозділів, ефективність якої сьогодні залежить не лише від оснащення новітніми технологіями та науково-технічними засобами, а й від рівня професійної, зокрема - професійно-психологічної підготовки працівників. Однак, коло проблем психологічного характеру тут лише окреслюється, науково-практичні розробки у даному напрямі практично відсутні, оскільки необхідність психологічного забезпечення даного напряму боротьби зі злочинністю у вітчизняній науці та практиці традиційно ігнорувалась. Панувало уявлення, що цей аспект не містить психологічних компонентів, адже експертиза провадиться у площині координат людина знакова система” і не передбачає суб’єкт суб’єктної взаємодії.
Такий підхід, на нашу думку, є застарілим. Дійсно, техніко-криміналістичне забезпечення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; проведення криміналістичних досліджень; виявлення осіб, причетних до вчинення злочинів, за допомогою криміналістичних обліків завдання значною мірою суб’єкт-об’єктного характеру. Але при цьому досягається мета суспільного значення, що спричиняє зростання вимог до фахівців, у тому числі й професійно-психологічних.
Судова експертиза має доволі давню історію, але воістину наукові підходи у цьому напрямі з’явилися лише в ХІХ- ХХ ст. у зв’язку з бурхливим розвитком природничих наук. Тут слід назвати імена А. Бертильона, У.Хершела, Ф. Гальтона, Е. Генрі; судових медиків О. Лакасаня, І Каспера, М.Девержі; токсикологів М. Офріли, Ж. Стаса, А. Байера, К. Вагнера; балістів Г. Годарда, Г. Гроса, Ч. Уейта, Р. Черчила та багатьох інших дослідників. Значний внесок у розвиток судової експертизи С. Громова, М. Пирогова, Ф.Чистовича, Д. Менделєєва, А. Захар’їна, І. Якимова, М. Цвєта.
Серед видатних російських і українських вчених сучасності Р.С. Бєлкин [16-19 та ін.], А.І. Вінберг [28,29, 36, 40, 118, 135 та ін.], Н.Л. Гранат [51], В.Г. Гончаренко [50], С.П. Дідківська [55], Н.І. Клименко [77], В.Я. Колдін [83], В.О. Коновалова [86-88], В.К. Лисиченко [103-104], З.С. Меленевська [20], Ю.К. Орлов [139], Б.І. Пінхасов [39, 43, 97], Ф.М. Решетніков [150], М.Я. Сегай [159-160], І.М. Сорокотягін [3, 167], І.Я. Фрідман [192], А.Р. Шляхов [197-198], Н.П. Яковлев [204-205] та ін. Засновниками та представниками криміналістичної школи Національної академії внутрішніх справ України по праву вважаються В.П. Бахін [14-15], А.В. Іщенко [69-71], В.С. Кузьмічов [99-100], В.Г. Лукашевич [107], М.В. Салтевський [156-157] та ін.
Психологічні дослідження експертно-криміналістичної діяльності у межах юридичної психології практично відсутні. Винятком є роботи з судово-психологічної експертизи М.В.Костицького [92-94], М.М. Коченова [96], Н.В. Алікіної [6, 7], де визначаються організаційно-правові питання її провадження, об’єкт, компетенція, межі, напрями та види, особливості здійснення комплексних експертиз, зокрема психолого-психіатричної, психолого-медичної, психолого-педагогічної.
Це не означає, що нині немає можливості використовувати психологічні знання для вирішення завдання підвищення ефективності експертно-криміналістичної діяльності. У своїй праці ми, зокрема, опиралися на теоретичні положення, що належать видатним психологам сучасності Б.Г. Ананьєву [8], Г.М. Андреєвій [9], М.І. Бобнєвій [169], Є.О Климову [78], О.Г. Ковальову [80], О.М. Леонтьєву [102], Л.І. Уманському [111], С.Д. Максименку [109-110], К.К. Платонову [141], С.Л. Рубінштейну [155], П.В. Симонову [163], К.В. Шороховій [169] та ін.; зарубіжним психологам А. Маслоу [112], В. Франклу [191], Х. Хекхаузену [193] та іншим.
На формування авторського бачення проблеми значний вплив справили дослідження з юридичної психології В.Г. Андросюка [10, 200], В.Л. Васильєва [25], А.В. Дулова [57-58], Л.І. Казміренко [200-203], Я.Ю. Кондратьєва [84, 140, 200], В.О. Коновалової [86-88], М.В. Костицького [92-94, 200], В.С. Медведєва [113, 114], В.М. Синьова [164-165], О.М. Столяренка [145], С.А. Тарарухіна [173-174, 200], Г.О. Юхновця [200-203] та інших.
Отже, проведений аналіз свідчить про комплексність і багатоплановість проблеми вдосконалення діяльності експертно-криміналістичних підрозділів МВС України та недостатню її розробленість у сучасних умовах. Існують суперечності у розв’язанні цієї проблеми, вона недостатньо пристосована до вимог сучасної практики, не забезпечена методично. Залишаються не розробленими та системно не узагальненими психологічні аспекти цієї діяльності. Зазначене зумовлює актуальність нашого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною виконання Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.”, Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України”, затвердженої рішенням колегії МВС від 5.02.1997 р., № 2 км/2 та Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 рр.” (розд. 1, п. 1.9.); вона проведена у межах галузевого дослідження за темою Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України”, розпочатого згідно з розпорядженнями МВС України від 3.02.1996 р., № 30, від 19.06.1997 р., № 129 та від 31.07.1997 р., № 153; відповідно до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри юридичної психології. В 1999 р. тему дисертації затверджено Координаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судових експертиз.
Мета і завдання дослідження: визначення організаційно-методичних і психологічних засад формування професійної та професійно-психологічної готовності експертів-криміналістів МВС України до здійснення професійних функцій за рахунок детальної розробки компонентів моделі особи експерта-криміналіста (модель діяльності модель особистості модель навчального процесу).
Завдання дослідження полягають в:
1) узагальненні наукових підходів щодо теоретико-методологічних засад експертно-криміналістичної діяльності в органах (підрозділах) МВС України;
2) наданні психологічної характеристики основних напрямів діяльності експертів-криміналістів;
3) визначенні психологічних особливостей провадження криміналістичних експертиз у сучасних умовах;
4) створенні кваліфікаційної характеристики та психограми працівників експертно-криміналістичних підрозділів;
5) визначенні напрямів та засобів оптимізації підготовки фахівців-експертів і формування у них психологічної готовності до професійної діяльності у навчальних закладах МВС України.
Об'єкт дослідження: діяльність експертно-криміналістичних підрозділів МВС України як юридико-психологічна проблема.
Предмет дослідження: організаційно-методичні та психологічні чинники і умови ефективності зазначеної діяльності.
Методи дослідження. При проведенні дослідження ми грунтувалися на методичних засадах створення професіограм (психограм) працівників органів внутрішніх справ, розроблених колективом кафедри юридичної психології НАВСУ, використовуючи як порівняльні отримані раніше результати. Дослідницькою процедурою передбачалося опитування та анкетування працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України, а також експертну оцінку нами властивостей та якостей, професійно важливих для ефективної реалізації професійних завдань, що дало змогу встановити їхній перелік та орієнтовні кількісні параметри.
В опитуванні брали участь працівники експертно-криміналістичних підрозділів ГУ-УМВС 15 областей України (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська), а також ГУ МВС м. Києва та АР Крим.
Загальна кількість опитаних становила 259 осіб, у тому числі експерти 102, старші експерти - 50, головні спеціалісти - 57, начальники відділів (відділень) 50; серед них 83,0% чоловіків та 17,0% жінок. Стаж роботи за фахом: 1-3 роки 119 осіб (45,8%), 3-5 років 75 осіб (29,0%), 5-10 років 52 особи (20,1%), 10-15 років 10 осіб (3,9%), понад 15 років 3 особи (1,2%). Вищу та вищу юридичну освіту мають відповідно 193 особи (74,5%) та 46 осіб (17,8%), середню спеціальну - 20 осіб (7,7%).
Таким чином, за територіальними, диференційними, віковими та фаховими характеристиками вибірка відповідає встановленим вимогам, за кількістю опитаних становить понад половину генеральної сукупності, що задовольняє вимогам репрезентативності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вивченні психологічних засад удосконалення експертно-криміналістичної діяльності, а саме: визначенні психологічних компонентів та особливостей експертно-криміналістичної діяльності, її соціально-психологічних чинників; розробленні кваліфікаційних характеристик експертів-криміналістів, професіографічної моделі та психограми спеціаліста даного фахового напряму; наданні пропозицій щодо оптимізації моделі професійної, та в її межах, професійно-психологічної підготовки фахівців-експертів у відомчому вищому закладі освіти; визначенні напрямів формування у них психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати та рекомендації можуть використовуватися у масштабах експертно-криміналістичної служби МВС України, а також при підготовці фахівців експертно-криміналістичної спеціалізації за спеціальністю 7.060101 Правознавство”. Вони представлені у Доповідних записках начальнику Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вих. № НА190-М від 28.03.2001 р.) і Міністру внутрішніх справ України (вих. № 191-1234 від 20.04.2001 р.); покладені в основу кваліфікаційної характеристики експерта-криміналіста (розпорядження ректора НАВСУ від 25.05.2001 р., № 156). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у НАВСУ при викладанні навчальних дисциплін Психологія експертної діяльності” та Професійно-психологічна підготовка працівників експертно-криміналістичних підрозділів”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступах: на науково-практичній конференції Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (Київ, 2000) тема доповіді Деякі психолого-правові аспекти підвищення ефективності діяльності експерта-криміналіста”; міжнародній науково-практичній конференції Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001) тема доповіді Психологічні особливості організаційної та комунікативної діяльності експерта-криміналіста”; науково-практичній конференції Актуальні проблеми криміналістики”, секція Підготовка фахівців для слідчих та експертно-криміналістичних підрозділів (Київ, 2001) тема доповіді Основні параметри професіограми експерта-криміналіста”; доповідались на засіданні кафедри юридичної психології та міжкафедральному семінарі в Національній академії внутрішніх справ України.
Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у 7 публікаціях, у тому числі 4 у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 159 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 205 назв використаної літератури та 7 додатків на 39 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Експертно-криміналістична діяльність у системі МВС України є специфічним різновидом правоохоронної діяльності. За загальновизнаною психологічною класифікацією професій, вона належить до професій типу людина людина”, де домінуюче значення має система просоціальних ціннісних орієнтацій, виражена потреба у спілкуванні, уміння організувати та ефективно впливати на спільну діяльність, комунікативні здібності особистості тощо. Таке твердження часто викликає заперечення, оскільки, на перший погляд, основним в діяльності експерта-криміналіста є проведення експертних досліджень, тобто її належить відносити до професій типу людина знакова система”. Протиріччя знімається при врахуванні тієї обставини, що відповідно до особливостей основних цілей діяльності, професія належить до класу гностичних розпізнати, визначити”. Отже, у найбільш загальному смислі, проведення досліджень не зміст діяльності, а засіб досягнення мети.
Зазначене можна підтвердити тим, що основною характеристикою експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України є її суспільний характер: вона як вид державної діяльності спрямована на дотримання правопорядку та законності і є ланкою у складній системі заходів із попередження та розкриття злочинів. Суспільний характер діяльності породжується особливим інтересом суспільства до її результатів, особливо коли йдеться про тяжкі та резонансні злочини, хоча й виявляється цей інтерес опосередковано. Тому наукова обгрунтованість та об’єктивність висновків, відсутність особистої зацікавленості у вирішенні справи найважливіші вимоги до судової експертизи.
При психологічному вивченні професії експерта-криміналіста необхідно брати до уваги комплекс чинників, від яких залежить успішність або неуспішність діяльності. Цей комплекс не є ані сталим, ані статичним, модифікуючись під впливом адаптації, мотивації та індивідуального стилю діяльності, але може бути об’єднаний у дві основні групи: 1) кваліфікація, тобто відповідність кваліфікаційній характеристиці професії; 2) психограма сукупність індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характеристик, необхідних для якісного виконання професійних обов’язків.
Кваліфікаційні та психографічні параметри складають модель спеціаліста. Остання містить сукупність рис, що забезпечують ефективне вирішення професійних завдань і створюють можливості для подальшого підвищення кваліфікації та особистісного самовдосконалення. Модель спеціаліста лише те, що стосується його особистості як фахівця певного напряму, тобто професійно значущі ознаки (властивості та якості). Стосовно моделі експерта-криміналіста, — це, насамперед, його характеристики як працівника правоохоронних органів, що сприяють успішному вирішенню завдань із техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів, а також створюють можливості для його саморозвитку із врахуванням потреб практики та перспектив розвитку криміналістики і судової експертизи.
Модель експерта-криміналіста є важливою складовою вирішення завдань підвищення ефективності експертно-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів. Необхідність створення такої моделі визначається запитами й особливостями сучасної оперативно-службової діяльності, а проблема її побудування відбиває сучасні потреби практики.
В дисертації здійснено аналіз експертно-криміналістичної діяльності як юридико-психологічної проблеми, її теоретичних засад; надано психологічну характеристику основних напрямів цієї діяльності та психологічних особливостей провадження криміналістичних експертиз у сучасних умовах; розглянуто методичні засади створення професіографічної моделі експерта-криміналіста. На підставі проведеного емпіричного дослідження визначені чинники та умови провадження експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України. Узагальнення отриманих результатів дозволило запропонувати шляхи (оптимізація підготовки фахівців у вищих закладах освіти та формування психологічної готовності до майбутньої діяльності) і форми підвищення її ефективності.
Мета дисертаційного дослідження досягнута, сформульовані завдання вирішені. На підставі проведеної роботи можна зробити такі висновки:
1. Базовими методологічними положеннями судово-експертної діяльності слід вважати: поняття професії судового експерта (експерта-криміналіста); термінологічне поле судової експертизи; поняття та суб’єкти криміналістичної ідентифікації; основні характеристики експертизи.
Наша позиція щодо цих положень наступна.
Експерт особа, що володіє спеціальними знаннями і може на їх підставі досліджувати матеріальні об’єкти, явища та процеси, які містять інформацію про обставини справи, причому це поняття більш вузьке, аніж суб’єкт судово-експертної діяльності”, оскільки судовим експертом (експертом-криміналістом) є лише та особа, яка безпосередньо відповідає на запитання, поставлені органом, що призначив експертизу.
Термінологічне поле судової експертизи визначається подвійною природою судово-експертної спеціальності як поєднання, інтеграції на базі вищої освіти знань медичних, психологічних, економічних, технічних тощо та знань юридичних. Тому її категоріальний апарат, з одного боку, переймається з відповідних галузей науки, з іншого - орієнтований на правове термінологічне поле. Відповідно, вирішення основних експертних завдань передбачає застосування одночасно двох критеріїв: юридичного та запозиченого з відповідної галузі знання.
Криміналістична ідентифікація це процес та результат встановлення тотожності (відмінності) індивідуальної або родової приналежності досліджуваного предмета (ознаки, явища тощо) тим предметам (ознакам, явищам), що є значимими для розкриття злочину. Вона не є окремим (спеціальним) методом, оскільки досягнення визначеної мети стає можливим за умови застосування певних методів установлення тотожності. Суб’єктами криміналістичної ідентифікації є лише експерти, а не експерти та процесуальні особи, як традиційно вважається.
Мета експертизи встановлення фактів, що цікавлять слідчого (суд). Засоби досягнення мети дослідження як система операцій (дій) експерта щодо об’єкта. Елементами такої системи слід вважати наукові методи та засоби. Об’єкт експертного дослідження річ як система властивостей, причому експертиза як дослідження є взаємодією не з об’єктом взагалі, а лише з певною підсистемою його властивостей. Предмет дослідження - інформація, що використовується експертом, вона виступає як вихідні дані для пізнання подій, тобто як засіб доказування.
2. Експертно-криміналістична діяльність специфічний різновид активності людини, що потребує її аналізу як психологічного феномена. Вона відноситься до системних об‘єктів наукового дослідження, тобто є складним, багатомірним та багаторівневим, з динамічним розвитком явищем. Вихідним етапом психологічного аналізу експертно-криміналістичної діяльності є характеристика її психологічної структури, а саме: пізнавального, конструктивного, комунікативного, організаторського, засвідчувального та профілактичного компонентів. Вони в цілому збігаються зі структурними компонентами правоохоронної діяльності, але мають відмінності, зумовлені специфікою експертних досліджень.
3. Вивчення умов та чинників професійної діяльності експертів криміналістів свідчить, що їй притаманні високий темп, нерегламентований режимом праці та відпочинку, невідповідність робочих місць та приміщень санітарно-гігієнічним вимогам, тривала безперервна робота протягом дня. Найбільш суттєвими соціально-психологічними чинниками є високий рівень службової відповідальності, значимість неформальних стосунків, зацікавленість змістом праці. При цьому рівень професійної мотивації у працівників невисокий, більшість опитаних не задоволені своїм нинішнім статусом. Порівняння отриманих кількісних показників свідчить про наявність збігу тенденцій при оцінюванні умов і соціально-психологічних чинників діяльності працівниками різних фахових напрямів системи МВС України (карного розшуку, слідства, міліції громадської безпеки), але щодо експертно-криміналістичних підрозділів вони є найбільш несприятливими.
Узагальнення результатів вивчення умов та чинників професійної діяльності, сутності професійних завдань та меж відповідальності фахівців різного рівня (експерти, старші експерти, головні спеціалісти, керівники підрозділів) дозволило скласти кваліфікаційні характеристики, де зазначаються вимоги до знань та умінь випускника вищого закладу освіти за спеціалізацією експерт-криміналіст.
4. За результатами проведеного нами вивчення, якісний склад фахівців експертно-криміналістичних підрозділів загалом відповідає сучасним вимогам. Вони оцінюють свою роботу як соціально-значиму, цікаву і таку, що містить можливості професійного зростання. Зміст професійної діяльності також характеризується позитивно. Соціально-психологічні параметри діяльності колективу та взаємодії з іншими працівниками (підрозділами) в цілому задовольняють працівників, хоча існують певні претензії щодо стилю управління окремих керівників. Поряд із цим, більшістю опитаних як незадовільні оцінюються умови праці та умови проходження служби, причому найбільшою мірою це стосується недостатнього ресурсного та інформаційного забезпечення, нераціональних затрат робочого часу, недостатньої комфортності робочих місць та приміщень.
5. Психологічні особливості експертно-криміналістичної дiяльностi слід визначати на трьох рівнях: притаманні будь-якій діяльності (суспільний характер, цілеспрямованість, плановість, систематичність); зумовлені виконанням правоохоронних функцій (правовий характер та наявність повноважень влади, дефіцит часу, наявність негативних емоційних станів); ті, що характеризують її як особливий різновид, що полягає у провадженні судових експертиз.
У свою чергу, психологічна характеристика експертної ситуації передбачає, насамперед, розуміння її сутності задля вибору оптимальних для вирішення конкретного професійного завдання методів та їх застосування в правильній послідовності. У площині психологічних понять експертна ситуація може бути представлена як мислительне завдання, тобто різновид проблемних завдань, що містять у собі нестандартність. Проблемність ситуації створюється як об’єктивними причинами, так і суб’єктивними властивостями та якостями особистості.
6. Система експертних ситуацій складається з ідентифікаційних та неідентифікаційних. Всі неідентифікаційні ситуації можна поділити на п’ять груп: а) встановлення способу або механізму утворення сліду, вчинення дії; б) визначення часу виготовлення об’єкта, нанесення його на інший об’єкт, здійснення певної дії; в) встановлення первісного змісту (стану, місцезнаходження) об’єкта; г) встановлення факту та причини змін (деструкції) об’єкта; д) встановлення технічного стану предмета (наприклад, зброї), можливості виконання ним своїх функцій. Класифікація експертних ситуацій має значення для більш повного й детального розуміння технології експертного дослідження, встановлення й уточнення логічного та психологічного механізму вирішення експертних ситуацій.
7. Найбільш об’єктивними та адекватними засадами для визначення професійно необхідних експертам-криміналістам якостей є аналіз функціональної структури професійної діяльності та психологічної структури особистості, оскільки специфіка трудової діяльності, в процесі якої формуються та розвиваються професійно значущі якості, породжує професійну специфіку особи. Тому для побудування моделі експерта-криміналіста ми, передусім, здійснили аналіз судово-експертної діяльності (створили модель діяльності) та обрали методичні підходи до створення професіограми. Це дає можливість створення моделі професійної підготовки у вигляді оптимального навчального плану вищого закладу освіти як еталону свідомого та продуктивного управління процесом навчання майбутніх фахівців.
8. Кількісно-якісний аналіз навчальних дисциплін, які викладаються курсантам експертно-криміналістичної спеціалізації (освітньо-кваліфікаційний рівень Спеціаліст” за спеціальністю 7.060101 Правознавство”) свідчить, що логіка побудови навчального процесу (співвідношення нормативних навчальних дисциплін, вибіркових навчальних дисциплін, у тому числі дисциплін вільного вибору за спеціалізацією), в цілому відповідає вимогам майбутньої практичної діяльності. Але вона потребує певного коригування з урахуванням узагальнення отриманих результатів вивчення практичної діяльності та запропонованих кваліфікаційних характеристик.
9. Психограма професії, тобто перелік основних професійно значущих якостей, які визначають ефективність діяльності, містить 40 чинників. Зокрема, експерт-криміналіст повинен володіти спеціальними здібностями, певними рисами характеру (незалежністю, умінням відстоювати свою точку зору, здатністю брати на себе відповідальність у складних ситуаціях, емоційною стійкістю), комунікативними властивостями та ін. Кількісно-якісні показники психограми експерта-криміналіста значною мірою відрізняються від психограми працівника карного розшуку, слідства, міліції громадської безпеки.
10. Навчальний процес має бути орієнтований не лише на засвоєння засад майбутньої професії, а й на формування психологічної готовності до неї. Структура такої готовності представлена мотиваційним, орієнтаційним, операційним, вольовим та оціночним компонентами, кожен із яких є значимим, але на певних етапах може стати домінуючим у структурі діяльності. Основними шляхами її формування є: 1) врахування психологічних аспектів при викладанні фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, особливо дисциплін спеціалізації; 2) загальна психологічна підготовка як організований і цілеспрямований процес оволодіння загальною психологічною культурою; 3) спеціальна психологічна підготовка як формування професійно значущих психологічних властивостей і якостей, необхідних для успішного виконання службових завдань.
Колом питань, що розглядались нами у дисертаційному дослідженні, проблема використання юридико-психологічних чинників для удосконалення експертно-криміналістичної діяльності МВС України не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати: визначення психологічних аспектів провадження окремих видів (родів) експертиз, встановлення кількісних параметрів психограми з метою впровадження отриманих результатів у процедуру професійного відбору, визначення психологічних засад взаємодії експерта-криміналіста з працівниками інших служб (підрозділів) та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев В.В. Психологические основы повышения эффективности деятельности работников ОВД в экстремальных ситуациях: Учебное пособие. - М.: Изд-во Высш. юрид. заочн. шк., 1988. 46 с.
2. Актуальные вопросы теории судебной экспертизы. // Сборн. науч. трудов. / Под ред. А.И. Винберга. - М.: Изд-во Мин. юстиции СССР, ВНИИСЭ, 1976. - Вып. 21. - 210 с.
3. Актуальные проблемы судебной психологии и экспертизы на предварительном следствии: Межвуз. сборн. науч. трудов. / Под ред. И.Н.Сорокотягина. Свердловск: Изд-во Уральского госуниверситета, 1981. - 142 с.
4. Актуальные вопросы судебной экспертизы. / Под ред. В.И. Кононенко. Харьков: Изд-во Харьковского ин-та усоверш. врачей, 1998. - 133с.
5. Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. // Сборн. науч.-практич. материалов. / Под ред. М.Л. Цымбал. Харьков: Право, 1998. - 296 с.
6. Алікіна Н.В., Біленчук П.Д., Ромашко А.В. Судово-психологічна експертиза в слідчій практиці: Навч. посібник. - К.: Вид-во УАВС, 1993. - 56 с.
7. Алікіна Н.В., Коротенко А.І. У пошуках діагностичної істини. // Вісник асоціації психіатрів України. - К.: Вид-во Женевська ініціатива з психіатрії, 1997. - №1. - С. 150-154.
8. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. - 318 с.
9. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Наука”, 1994. 324 с.
10. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівника міліції: методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. К.: Вид-во НАВСУ. 1996. № 1. С. 105 116.
11. Ануфрієв М.І. Актуальні проблеми реформування системи органів внутрішніх справ України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К.: Вид-во НАВСУ, 1997. - № 2. - С. 39-43.
12. Анцыферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал. - 1999. - Т.20, № 1. - С. 6-19.
13. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України. Харків: Основа”, 1996. - 398 с.
14. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. К: Лыбидь”, 1991. 142 с.
15. Бахін В.П. Криминалістична методика: Лекція. К.: Вид-во НАВСУ, 1999. 26 с.
16. Белкин Р.С. Сквозь завесу тайны. М.: Советская Россия”, 1989. 272 с.
17. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. М.: Норма”, 1999. 486 с.
18. Белкин Р.С., Белкин А.Р. Эксперимент в уголовном судопроизводстве: Методическое пособие. М.: ИНФРА, 1997. 160 с.
19. Белкин Р.С., Сегай М.Я. Равен самому себе. К.: Лыбидь”, 1991. 144 с.
20. Березин В.Ф., Ковальчук З.А., Меленевская З.С. Психологические особенности деятельности комиссии экспертов при производстве комплексных экспертиз. // Криминалистика и судебная экспертиза. К.: Изд-во КНИИСЭ, 1986. - Вып. 32. - С. 5-11.
21. Бех И. Д. Социогенез личности как психологическая проблема. // Теорія і практика управління соціальними системами. - Харків, 2000. - №1. С. 17-34.
22. Біленчук П.Д. та ін. Судові експертизи: Довідник. - К.: Вид-во НАВСУ, 1997. - 48 с.
23. Большой энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия”, 1980. С. 1086, 1267.
24. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка”, 1989. 198 с.
25. Васильев В.Л. Юридическая психология. 3-е изд. С.-Пб.: Питер”, 2000. 624 с.
26. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
27. Винберг А.И. Черное досье экспертов-фальсификаторов. - М.: Юрид. литература”, 1990. 320 с.
28. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология. Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз: Учебное пособие. Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1979. - 183 с.
29. Винберг Л.А. Совершенствование деятельности судебно-экспертных учреждений по технико-криминалистическому обеспечению раскрытия и расследования преступлений: Учебное пособие. М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1988. 76 с.
30. Винберг Л.А. Функции и структура экспертно-криминалистических подразделений. Лекция. М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1989. 30 с.
31. Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Науково-практична конференція. // К.: Вид-во НАВСУ. 2000. 332 с.
32. Вогн Дж. Объединение усилий полицейских органов в подборе кадров и их проверке. // Ежем. информ. бюлетень. 1983. - № 3. С.14 / Пер. с франц. Jorn. Police Nationale, 1982, № 8, рр. 20-23.
33. Вопросы методики производства отдельных родов судебных экспертиз. // Сборн. науч. трудов. / Под ред. Ю.Г. Корухова. М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1989. 237 с.
34. Вопросы правовой психологии и судебной экспертизы: Межвуз. сборн. науч. трудов. / Под ред. Ф.В.Глазырина Свердловск: Изд-во Уральского госуниверситета, 1979.- 148 с.
35. Вопросы психологии и логики в судебно-экспертной деятельности. // Сборн. научн. статей. / Под ред. В.Д. Арсеньева. - М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1977. вып. 30. 205 с.
36. Вопросы судебной экспертизы: // Сборн. статей. / Под ред. А.И. Винберга - М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1980. - вып. 43.- 106 с.
37. Вопросы судебной экспертизы. // Сборн. науч. трудов. / Под ред. Б.И.Пинхасова. Ташкент: Изд-во Ташк. ун-та, 1990. - 131с.
38. Вопросы теории криминалистики и экспертно-криминалистические проблемы. // Сборн. науч. трудов МВД СССР. М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1990. 88 с.
39. Вопросы теории судебной экспертизы. // Сборн. науч. статей. / Отв. ред. В.Д.Арсеньев. - М. : Изд-во ВНИИСЭ, 1977. вып 31.- 224 с.
40. Вопросы теории и практики судебной экспертизы. // Сборн. науч. трудов./ Под ред. А.И.Винберга М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1983. -171 с.
41. Вопросы теории судебной экспертизы. // Сборн. науч. статей / Под ред. А.И. Винберга. - М.: Изд-во МЮ СССР, ВНИИСЭ, 1979. вып. 39. 166 с.
42. Вопросы теории и практики судебно-медицинской экспертизы: // Сборн. науч. статей / Под ред. Л.Л. Голубовича. Запорожье: Изд-во Запорожск. мед. ун-та, 1995. - 105 с.
43. Вопросы судебной экспертизы // Сборн. статей / Под ред. Б.И. Пинхасова. - Ташкент: Изд-во Ташкентского ун-та, 1983. вып. 76. - 159 с.
44. Воробйова І.Ю. Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС в умовах вияву соціально небезпечної поведінки натовпу. - Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / НАВСУ - К., 1999. 20 с.
45. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Пер. с англ. - М.: Дело”, 1991. 312 с.
46. Геллерштейн С.Г. К вопросу о профессиональной типологии. // Психотехника и психофизиология труда. М., 1930. - № 6. С. 489-502.
47. Глова Л.А. Класифікація психічних станів: загальнопсихологічний аспект // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. 2001.- Т.3. - Ч.1.- С. 22-26.
48. Глушков В.О. та ін. Кримінологія: Підручник. К.: Вид-во НАВСУ, 2001. - 72 с.
49. Головченко Л.М. Оцінка висновків криміналістичної експертизи: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. / Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка К., 1995. - 22 с.
50. Гончаренко В.И. Экспертиза в судебной практике: Учеб. пособие. К.: Изд-во КГУ, 1987. 200 с.
51. Гранат Н.Л., Устьянцева Т.В. Психологическая характеристика экспертных ситуаций и принципы их классификации. // Проблемы теории судебной экспертизы. М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1980. вып. 44. С. 118-122.
52. Гришина Н.В. Психология конфликта. С.-Пб.: Питер”, 2000. 464с.
53. Данилов В.А., Лури В.С. Использование возможностей психологии полицией США // Сборник МВД СССР. М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР. 1990. № 4 (54). С. 3-9.
54. Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. — М.: Луч”, 1993. — 72 с.
55. Дидковская С.П. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы: Учеб. пособие. К.: Изд-во КГУ, 1977. 79 с.
56. Добрева Ю. Професионалната психодиагностика в МВР. 30 години институт по психология: Юбилеен сборник. София: Министерство на вътрешните работи, 2001. С. 196-201.
57. Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы в советском уголовном процессе. Минск: Изд-во Белорусского госуниверситета, 1959. - 188 с.
58. Дулов А.В. Судебная психология. Минск: Вышейшая школа ”, 1975. 388с.
59. Експертизи в судовій практиці: Навч. посібник. / Під ред. В.Г. Гончаренка - К.: Либідь”, 1993. - 197 с.
60. ЕрмолаеваТомина Л.Б Исследование факторов, детерминирующих индивидуальные различия в проявлении творческой активности. // Психология творчества. М.: Наука”, 1990. С. 117-130.
61. Заброва Б. Видове нормативно и ненормативно професионално поведение на служителите в МВР. 30 години институт по психология: Юбилеен сборник. София: Министерство на вътрешните работи, 2001. С. 202-221.
62. Закалюк А. П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // Право України. - 1999. - № 7. С. 14-26.
63. Закон України вiд 20 грудня 1990 р. Про мiлiцiю” // Відомості Верховної Ради Української РСР. К.: 1991. - №4. - С. 20.
64. Запорожцев Є.Г. Історичні аспекти професійного відбору до правоохоронних органів. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К.: Вид-во НАВСУ. - 1998. - № 4. - С. 150-155.
65. Захаров В.П., Хрящева Н.В. Социально-психологический тренинг: Учебное пособие. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. - 42 с.
66. Зудин В.Ф. Криминалистическая профилактика преступлений в системе криминалистики. // Предмет и система криминалистики в свете современных исследований. М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1988. С. 57-63.
67. Ієрусалімов І.О., Моргун В.І. Криміналістика: Навчальна програма спеціального курсу підготовки фахівців слідчої та експертної спеціалізації. К.: Вид-во НАВСУ, 2000. 12 с.
68. Имедадзе И.В. Потребность и мотив в поведении. // Человек в системе наук. М.: Наука”, 1989. - 504 с.
69. Ищенко А.В. Совершенствование методического обеспечения преподавания резерв повышения качества подготовки кадров // Проблемы подготовки юристов в условиях правового государства. К.: Вид-во НАВСУ, 1992. С.11-17.
70. Іщенко А.В. Проблеми розвитку наукових досліджень у галузі судової експертизи. К.: Вид-во УАВС, 1995 р. 242 с.
71. Ищенко А.В. та ін. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учебн. пос. К.: Изд-во НАВСУ, 1997. 201 с.
72. Калюжний Р.А. та ін. Державне управління в Україні. Навчальний посібник. - К.: Вид-во ІДП НАН України, 1999. 398 с.
73. Калюжный Р.А., Ткаченко В.И. Правовые и организационные основы использования автоматизированных систем в борьбе с преступностью: Учеб. пособие. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1991. - 126 с.
74. Каткова Т.В. Судебные экспертизы: Практическое пособие. Харьков: Изд-во Ун-та внутр. дел, 1997. 101 с.
75. Кац Г. Минимальные требования к профессиональной грамотности полицейских. // Сборн. рефератов зарубежных публикаций. 1989. - № 39. С. 21 // Пер. с англ. Jorn. Police Chief, 1979, № 10, рр. 297-299.
76. Квинн В. Прикладная психология: Пер. с англ. - 4-е изд. С.-Пб.: Питер”, 2000. 560 с.
77. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. К., 1990.
78. Климов Е.А. Психология профессионала. М.: Изд-во НПО МОДЭК”, 1996. 400 с.
79. Козаченко І.П. Правові, морально-етичні та організаційні основи правоохоронної діяльності. Львів: Вид-во ЛІВС, 1999. 289 с.
80. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Просвещение”, 1970. 391 с.
81. Ковальова В.В. Шляхи удосконалення організації діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України: Автореф. дис. кан. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ. К., 2001. 17 с.
82. Ковалевский С. Руководитель и подчиненный: Пер. с польск. - М.: Прогресс”, 1973. 191 с.
83. Колдин В.Я. Роль науки в раскрытии преступлений. - М.: Знание”, 1969. 63 с.
84. Кондратьєв Я.Ю. Загальна характеристика психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ: Лекція. - К.: Вид-во НАВСУ, 1999. - 38 с.
85. Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике. К.: Вища школа”, 1970. 164 с.
86. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. Харьков: Вища школа”, 1978. 142 с.
87. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. Харьков: Основа”, 1990. 198 с.
88. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: Учеб. пособие. Харьков: Консум”, 1999. 157 с.
89. Копилов С.О. Діяльнісний підхід до періодизації психогенезу: перспективи та альтернатива. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. К.: Вид-во Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. 2001.- Т.3. - Ч.1.- С. 6-14.
90. Коржанський М.Й. та ін. Популярний коментар Кримінального кодексу. К.: Наукова думка”, 1997. 578 с.
91. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. К.: ТОВ Генеза”, 1999. 206 с.
92. Костицкий М.В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. К.: Вища школа”, 1981. 52 с.
93. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К.: Вища школа”, 1990. 259 с.
94. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічніх знань у радянському кримінальному процесі: Навч. посібник. К.: Вид-во НМК ВО, 1990. 88 с.
95. Котов Д.П., Шиханцов Г.Г. Психология следователя. Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1977. 133 с.
96. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. М.: Изд-во МГУ, 1980. 117 с.
97. Криминалистика и судебная экспертиза. // Сб. науч. трудов / Под ред. Б.И.Пинхасова. - Ташкент: Изд-во Ташкентского ун-та, 1987. - 130 с.
98. Криминалистика и судебная экспертиза. // Межвед. науч.-метод. сборн. К.: Изд-во КНИИСЭ, Лыбидь”, 1992. вып. 45. 136 с.
99. Кузьмичов В.С. Теория и практика следственной деятельности. К.: НВТ Правник”, 1997. 394 с.
100. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. К.: вид-во НАВСУ, 2000. 638 с.
101. Лебедев А.П. Прогнозирование и профилактика межличностных производственных конфликтов в условиях нововведений. // Психол. журнал. - 1992. - №5. - С. 71-79.
102. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат”, 1986. 316 с.
103. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике: Учеб. пособие. К.: Изд-во КГУ, 1987. 88 с.
104. Лисиченко В.К. Концептуальні напрямки й етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства // Науковий вісник НАВСУ. К.: Вид-во НАВСУ, 1997. - Вип. 1. С. 98-104.
105. Лук’янчиков Є.Д. та ін. Пред’явлення для впізнання: Навчальний посібник. Макіївка: Графіті”, 1998. 121 с.
106. Лукьянчиков Е.Д. Криминалистическая идентификация объектов по следам памяти. Донецк: Академия”, 1998. - 139 с.
107. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: Постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. К.: Изд-во УАВС, 1993. 194 с.
108. Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ. - 2-е изд. С.-Пб.: Питер”, 1998. 688 с.
109. Максименко С.Д. Генетическая психология (Методологическая рефлексия проблем развития в психологии). М.: Рефл-бук”, 2000. 485с.
110. Максименко С.Д. Психологія в соціальній і педагогічній практиці (методологія, методи, програми, процедури). К.: Наукова думка”, 1998. 348с.
111. Мангутов И.С., Уманский Л.И. Организатор и организаторская деятельность. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. - 294 с.
112. Маслоу А. Мотивация и личность: Пер. с англ. С.-Пб.: Евразия”, 1999. 478 с.
113. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників ОВС (теоретичний та прикладний аспект). - К.: Вид-во НАВСУ, 1996. 228 с.
114. Медведєв В.С. Психологічна служба органів внутрішніх справ: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ України. К.: Вид-во УАВС, 1997. вип. 2. С. 73-80.
115. Мелконян Х.Г. О профессии судебного эксперта и некоторых проблемах подготовки экспертных кадров. // Проблемы теории судебной экспертизы. / Под ред. А.И. Винберга - М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1980.- вып. 44. С. 73-93.
116. Мельник В.В., Яровенко В.В. Теоретические основы судебно-психологической экспертизы. Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1991. 159 с.
117. Мельник И.М., Топоров А.О. Использование игровых методов в психологической практике: Учеб. пособие. - Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1992. - 60 с.
118. Методы экспертных криминалистических исследований. // Сб. науч. трудов / Под ред. А.И. Винберга. - М.: Изд-во МЮ СССР, ВНИИСЭ, 1977. - Вып. 29.- 241 с.
119. Митричев В.С. Многоступенчатый характер процесса идентификации некоторых сложных объектов: Информационное письмо. - М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1970. - № 46. 11 с.
120. Митричев В.С. Судебная экспертиза и смежные отрасли научных знаний. Проблемы общей и судебной экспертизы в связи с судебно-экспертной деятельностью. // Сборн. науч. трудов ВНИИСЭ. М.: Изд-во ВНИИСЭ, 1980. Вып. 42. С. 9-14.
121. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: В 3-х т. К.: Генеза”, 1999. 1005 с.
122. Моррис Х. Изучение лиц, поступающих на службу в полицию: собеседование и психологическое тестирование. // Сборн. рефератов зарубежных публикаций. 1989. - № 46. С.43. - / Пер. с