ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСУДЖЕНИХ-СУЇЦИДЕНТІВ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 343. 953: 616. 89 008. 441. 44

СУЛІЦЬКИЙ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЗАСУДЖЕНИХ-СУЇЦИДЕНТІВ

19. 00. 06. юридична психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор
Яковенко Сергій Іванович

Київ - 2002

ЗМІСТ

Стор.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

3

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. Історичний розвиток та сучасний стан наукових поглядів на проблему самогубства

10

1.1. Нариси з історії психології суїцидальної поведінки

10

1.2. Сучасний стан розвитку психології суїцидальної поведінки в Україні та за кордоном

25

1.3. Науковий підхід до вивчення проблеми самогубства серед засуджених у виправних колоніях

41

РОЗДІЛ 2. Методи дослідження. Соціально-демографічна характеристика досліджуваних засуджених-суїцидентів.

46

2.1. Організація та проведення психологічного дослідження

46

2.2. Соціально-психологічна характеристика груп дослідження засуджених-суїцидентів

50

2.3. Соціально-демографічна характеристика засуджених-суїцидентів

52

РОЗДІЛ 3. Роль психологічних властивостей та станів на формування суїцидальних спроб у засуджених

61

3.1. Дослідження психологічних особливостей засуджених, які намагалися позбавити себе життя у місцях позбавлення волі

63

3.2. Причини, фактори суїцидальної поведінки у засуджених

89

3.3. Профілактика спроб самогубств серед засуджених в умовах виправної колонії

117

3.4 Ефективність розробленої системи профілактичних та попереджувальних заходів

166

ВИСНОВКИ

178

ЛІТЕРАТУРА

181

ДОДАТКИ

201

ВСТУП

Актуальність теми. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, у другій половині ХХ сторіччя самогубство вийшло на четверте місце серед причин смерті з тенденцією до зростання в останні десятиліття. Україна входить до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (понад 20 самогубств на 100000 населення). При цьому даний показник підвищився з 19 у 1988 р. до 33,2 у 1996 р. Відносний показник самогубств у країні в період з 1988 до 1996 року щорічно збільшувався в середньому в 1,3 раза (А.Чуприков). За останні три роки рівень суїцидальної активності в Україні знаходиться у межах 29-30 випадків на 100000 населення (Г.Пилягіна, Л.Крижанівська).
Особливої гостроти проблема самогубств набула для кримінально-виконавчої системи (Ю.Антонян, С.Бородін, Л.Магурдумова, М.Мелентьєв, О.Міхліх, О.Моховиков, В.Розанов, Р.Стіліха, Л.Стрімайтене, А.Тищенко, Г.Хохряков), оскільки кількість суїцидальних випадків серед засуджених зростала кожний рік. Так, у 1992 році внаслідок суїциду загинуло 65 осіб (29,5:100000), а у 1996 р. 86 (53,17:100000). Рівень суїцидальних спроб серед спецконтингенту був у 10-18 разів вищим за летальні випадки самогубств (у залежності від виду режиму виправної колонії (ВК)). Слід відзначити, що за останні роки кількість самогубств серед засуджених зменшилася, сподіваємось, завдяки методичним рекомендаціям, які були розроблені нами у 1996 році для практичних психологів ВК із питань попередження та профілактики суїцидальних спроб серед спецконтингенту установ Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) (№ 8/2 - 17 від 17 грудня 1996 року). Кількість загиблих унаслідок самогубства, починаючи з 1997 року, зменшилася з 64 (29,09:100000) до 28 (12.9:100000) у 2001 році, а рівень суїцидальних спроб - у 12 разів (з 887,83: 100000 до 73,98: 100000).
Вивчення впливу психологічних особливостей засуджених на їх суїцидальні спроби в умовах ізоляції від суспільства, дозволить розширити теоретичне та практичне розуміння цього явища у галузі психології життєвої кризи (Т.Титаренко). Аутоагресивні прояви в умовах ізоляції мають стати об’єктом юридичної психології насамперед тому, що вони негативно впливають на морально-психологічну ситуацію у місцях позбавлення волі, завдають шкоди вирішенню завдань ресоціалізації засуджених під час відбування ними покарання у виправних колоніях (О.Беца, Г.Радов, В.Синьов, О.Сєвєров, Р. Moczydlowski).
Актуальність вивчення суїцидальних спроб та розробки профілактичних заходів щодо запобігання суїцидам серед спецконтингенту обумовлені введенням у дію нового Кримінального кодексу України (вересень 2001 року), зокрема, статті 20 Обмежена осудність”, оскільки більшість засуджених-суїцидентів за медико-психологічними показниками підпадають під її дію. Це нововведення має бути враховано при реформуванні виправних установ та визначенні спрямованості реабілітаційних заходів із метою запобігання аутоагресивним проявам та діям, які підпадають під ст. 120 Кримінального кодексу України Доведення до самогубства” серед засуджених (О.Джужа, С.Фаренюк).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до програми науково-дослідницької роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань (№ 5/1 18 від 11.07.2000 року) і Міністерства внутрішніх справ України (МВС) (№ 8/2 64 від 20.04.1994 року), плану науково-дослідної роботи Київського інституту внутрішніх справ (№ 264 від 11.09.1996 року) і пов’язане з реалізацією програми Міжнародного фонду Відродження” щодо сприяння реформуванню пенітенціарної системи в Україні та спільного українсько-англійського проекту Попередження самогубств серед засуджених”.
Мета і задачі дослідження.
Мета дисертаційного дослідження визначити психологічні особливості засуджених, які вдаються до суїцидальних спроб під час відбування покарань, розробити та запровадити у виправних установах систему заходів профілактики суїцидальних спроб і самогубств серед засуджених.
Задачі дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз історичного розвитку поглядів на проблему самогубства, зокрема, серед засуджених, та визначити їх періодизацію.
2. Здійснити аналіз причин і психологічних механізмів суїцидальних спроб серед засуджених у залежності від їх психологічних якостей.
3. Визначити психологічні критерії діагностики та прогнозування суїцидальних спроб і поведінки серед спецконтингенту.
4. Розробити заходи профілактики спроб самогубств серед засуджених та перевірити їх ефективність.
Об’єкт дослідження: особистість засудженого в умовах відбування покарання.
Предмет дослідження: психологічні особливості засуджених, які мали за мету та намагалися позбавити себе життя в місцях позбавлення волі.
Методи дослідження: теоретичний аналіз історичного розвитку поглядів на самогубство, визначення основних наукових шкіл та напрямків, що вивчали цей негативний феномен людства. Визначення психологічних особливостей засуджених-суїцидентів за психодіагностичними методиками Айзенка-Русалова, Ч.Спілбергера, Басса-Дарки, Обозова-Щокіна, ТАТ, Сонді, Люшера, Векслера. Збір, аналіз та узагальнення соціально-демографічних даних про засуджених-суїцидентів за допомогою вивчення документації, бесід. Визначення психологічних станів суїцидентів через аналіз незалежних характеристик (експертна оцінка емоційних станів за В.Зінченком). Вивчення причин, умов, обставин суїцидальних спроб у засуджених за допомогою використання психолого-анамнестичного методу. Обробка отриманих результатів за допомогою статистичного та кореляційного аналізів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше систематизовано етапи історичного розвитку поглядів на проблему самогубства та визначено наукові школи з цього напрямку.
Вперше визначено, що суїцидальні дії засуджених знаходяться у прямій достовірній залежності від певних психологічних властивостей і станів особистості та встановлена провідна роль таких особистісних якостей, як рішучість, вертовність (екстраверсія-інроверсія), нейротизм, ситуативна та особистісна тривожність, й психічних станів - образа, негативізм, почуття провини та роздратованість.
Експериментально визначені психологічні критерії прогнозування вірогідності суїцидальних спроб засуджених, які відбувають покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Виявлений зв’язок індивідуально-психологічних особливостей засуджених-суїцидентів із характером їх соціальних відносин. Розкрито особливості перебігу афекту в умовах ізоляції від суспільства.
Розроблена система заходів профілактики спроб самогубства серед засуджених в умовах ізоляції від суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена шкала аутоагресії” застосовується психологами виправних колоній ДДУПВП для діагностики аутоагресивної поведінки серед засуджених. Підготовлено навчально-тренінгову програму щодо запобігання негативним психоемоційним станам, що призводять до самогубств серед засуджених (акти про впровадження ДДУПВП від 10.10.1998 р. № 2/8-328; від 01.12.2001 р. № 5/1-162; від 01.12.2001 р. № 5/1-163).
Розроблені методичні рекомендації для психологів та інших працівників виправних колоній, внаслідок запровадження яких зменшилася кількість суїцидальних спроб у 12 разів та летальних випадків за наявністю таких спроб серед спецконтингенту в 4 рази. Матеріали дослідження впроваджено у спецкурсах Психологія суїцидальної поведінки” та Основи суїцидології”, які викладаються в Київському інституті внутрішніх справ (довідка про впровадження від 15.02.2000 р. № 2846).
Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належить 50%. Ним особисто розроблені критерії діагностики схильності засуджених до самогубства у місцях позбавлення волі; дана психологічна класифікація засуджених-суїцидентів; розроблені алгоритми дій працівників відділів ВК із метою попередження та профілактики самогубств серед спецконтингенту.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції Аутодеструктивна поведінка: діагностика, корекція, профілактика” (Київ,1998), республіканській науково-практичній конференції Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ” (Київ, 2000), науковій конференції професорсько-викладацького складу КІВС Проблеми наукового обґрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України” (Київ, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції Психологія життєвої кризи особистості: теорія та практика” (25-27 вересня 2000 року, м. Київ), науковій конференції професорсько-викладацького складу КІВС Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку” (Київ, 2001), Донецькій обласній науково-практичній конференції Закон і підліток” (Донецьк, 2000), Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2000).
Результати дослідження запроваджені в обласних Управліннях Державного департаменту України з питань виконання покарань (довідки про впровадження: від 27.03.1997 р. № 376; від 25.08.1998 р. № 3/8-741; від 26.08.2001 р. № 5/3-217; від 24.10.2001 р. № 4/9-6454).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковані у 14 наукових статтях (дві у співавторстві), із них вісім у фахових виданнях; навчальній програмі, методичних рекомендаціях та навчально-методичному посібнику з курсу "Психологія суїцидальної поведінки".

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Нами визначені такі періоди та наукові школи: донауковий, що характеризується відсутністю методологічних засад у підході до проблеми самогубства; галузевий, що характеризується спробами обґрунтування проблеми самогубства спираючись на положення несистематизованих наукових знань та життєвого досвіду; науковий (соціологічна, філософська, епідеміологічна, психіатрична, фізіологічна, психологічна та юридична школи), що характеризується спробами пояснити феномен самогубства з позиції проведеного експерименту в межах тієї чи іншої наукової концепції; міждисциплінарний, що характеризується встановленням зв’язків між поглядами окремих наукових шкіл з метою впровадження комплексного підходу щодо вивчення проблеми самогубства та розробки засобів превенції, інтервенції та поственції.
2. У сучасній науці при значній кількості шкіл та напрямків сформувалося розуміння полімодальності, комплексності та багаторівневості проблеми самогубства, стосовно якого мають значення індивідуальнопсихологічні, соціальнопсихологічні, соціальні, конституційнобіологічні та спадковогенетичні чинники у різних співвідношеннях. Але окремі наукові школи та напрямки не забезпечують цілісного розуміння соціальнопсихологічного феномена суїцидальної поведінки, зокрема, в умовах позбавлення волі, а існуючі уявлення (релігійні, етнічні тощо) перешкоджають діагностичній та профілактичній роботі серед суїцидентів.
3. Визначено, що такі психологічні властивості особистості, як рішучість, нейротизм, інтроверсія, ситуативна й особистісна тривожність, та психологічні стани почуття провини, образа, негативізм, роздратованість є прогностичними показниками схильності засудженого до суїцидальних спроб (самогубства) під час його знаходження у місцях позбавлення волі та збігу негативних обставин.
4. Встановлено, що чим вищий показники за шкалами нейротизму, ситуативної та особистісної тривожності, образи, негативізму, почуття провини, рішучості й нижчий за шкалами інтроверсії й роздратованості, тим вірогідніший вибір самогубства як засобу вирішення проблем під час знаходження в місцях позбавлення волі.
5. Розроблена шкала "аутоагресії", що дозволяє визначати наявність аутоагресивних намірів у засуджених, які знаходяться в умовах ізоляції від суспільства.
6. Доведена ефективність розробленої нами системи психологічної класифікації засудженихсуїцидентів (протестуючі”, шантажисти”, самосудді”, безвихідники”), яка сприяє врахуванню психологічних особливостей спецконтингента при прогнозуванні психологами ВК поведінки особи в умовах позбавлення волі та визначенню основних методів та засобів первинної й вторинної профілактики спроб самогубств серед засудженихсуїцидентів у ВК.
7. Відокремлені засоби первинної й вторинної профілактики самогубств. До засобів первинної профілактики належать: діагностика (методики експертної оцінки емоційних станів засуджених, аналізу незалежних характеристик, тестування); постановка (зняття) на спеціальний профілактичний облік осіб, які схильні до самогубства; навчання персоналу ВК із питань профілактики самогубств серед спецконтингенту; спеціальні засоби спеціальнокримінологічні, кримінальновиконавчі, кримінальноправові, психологопедагогічні та психологопсихіатричні. До заходів вторинної профілактики належать: психіатричне втручання й психіатричне супроводження, психотерапевтичне втручання та психотерапевтичне супроводження, психологічне втручання і психологічне супроводження.
8. Позитивні наслідки профілактики самогубств серед засуджених є результатом взаємодії працівників усіх відділів ВК, яка полягає у виконанні кожним із них розроблених алгоритмів дій. Зокрема, у процесі проведення соціальнопсихологічних тренінгів засуджених експериментальної групи вдалося повністю дезактуалізувати суїцидальні наміри та спроби, про що свідчить покращання показників за усіма тестовими методиками. При цьому, середній показник суїцидального ризику склав 2,34, що дає підставу вважати суїцидальний ризик відсутній (P<0,05).
9. У рамках формування комплексного підходу до профілактики спроб самогубств (самогубств) у ВК ми пропонуємо п. 3 ст. 120 Кримінального кодексу України викласти у такій редакції: Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього або групою осіб”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакян Р.З. Доведение до самоубийства, как уголовно наказуемое дияние. Ереван, 1971. С. 33 34.
2. Авдеев Д.А. Духовная сущность психических расстройств (размышления провославного врача). М.: Русскій Хронорафъ, 1998. 63 с.
3. Айви А.Е., Айви М.Б., СаймэкДаунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство: Перев. с англ. М., 1999. 487 с.
4. Александров А.А. Современная психотерапия. Курс лекций. СПб.: Академический проект”, 1997. 335 с.
5. Александровский Ю.А. Состояние психической дезаптации и их компенсация (пограничные нервно психические расстройства). М., 1976. С. 23 28.
6. Амбрумова А.Г. Возрастные аспекты суицидального поведения // Сравнительно-возрастные исследования в суицидологии. М., 1989.— С. 8 24.
7. Амбрумова А.Г. Непатологические ситуационные реакции в суицидологической практике // Научные и организационные проблемы суицидологии. М., 1983. С. 40 52.
8. Амбрумова А.Г. Психология самоубийства // Социальная и клиническая психиатрия. М., 1996. Т. 6. С. 5 13.
9. Амбрумова А.Г., Калашникова О.Э. Психологические аспекты одиночества // Социальная и клиническая психиатрия. М., 1996. Т. 6. С. 53 63.
10. Амбрумова А.Г. Постовалова П.И. Социальные и клинико психологические аспекты самоубийств в современном обществе // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. 1991. — № 1. С. 26 40.
11. Амбрумова А.Г., Тихоненко В.А. Суицид как феномен социально психологической дезадаптации // Актуальные проблемы суицидологии. М., 1978. С. 8 14.
12. Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение. Ереван, 1987. С. 171.
13. Бемеева В.В., Ручкина Е.В., Покровский В.В. Суицидальное поведение инфицированных ВИЧ // Терапевтический архив. 1996. Т.68, № 4. С. 71 73.
14. Бердяев Н.А. О самоубийстве (психологический этюд). Российская Академия наук // Психологический журнал. 1992. Т. 13. С. 84 96.
15. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Игры в которые играют люди. М., 1998. 387 с.
16. Бернацкий В. Самоубийства среди воспитанников военно учебных заведений // Педагогический сборник. СПб., 1911. С.132 143.
17. Бехтерев В.М. 0 причинах самоубийств и о возможной борьбе с ними. СПб., 1912. 76 с.
18. Библия. Книга священного писания Ветхого и Нового Завета. М., 1998. 1276 с.
19. Бородин С.В. Уголовная ответственность за доведение до самоубийства // Комплексные исследования в суицидологии. М., 1986. С.45 52.
20. Бородин С.В., Кузнецов В.Е. Проблема самоубийства и его предупреждения с позиций правового подхода (исторический аспект) // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии. К., 1984. С.35 47.
21. Бородин С.В., Михлин А.С. Мотивы и причины самоубийств // Актуальные проблемы суицидологии. М., 1978., С. 28 43.
22. Бровина Н.Н., Ситченко Н.М. О структуре суицидов у лиц пожилого возраста // На гране нормы и патологии. Харьков, 1994. С. 53 55.
23. Брокгауз, Ефрон. Энциклопедический словарь. 2 е изд. М., 1992. Т. XXVIII А, Кн. 56. С. 233.
24. Брухановский Н.П. Самоубийцы. Л., 1927. 121 с.
25. Булацель П.О. Исследование о самовольной смерти. Ревель, 1894. 94 с.
26. Булацель П.О. Исторический очерк философских познаний законодательства о самоубийстве. Рейвель, 1894. 68 с.
27. Булацель П.О. Самоубийство с древнейших времен и до наших дней. СПб., 1900. 134 с.
28. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. Учебное пособие. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 263 с.
29. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментами и его применение в условиях социальных служб). К.: А.Л.Д, 1995. 120 с.
30. Веселовский О. Исследование о самоубийстве в России // Журнал Министерства Внутренних дел. 1847. Кн. VI. С. 124 129.
31. Волков В.Н. Медицинская психология в ИТУ М., 1993. С.31 38.
32. Гайдашук А.В., Шаповалов А.В., Яковенко С.И. Психосоциальные факторы риска суицидального поведения // Пособие для работников кадрового аппарата и преподавателей гуманитарных дисциплин учебных заведений системы МВД. К.: РВВ УАВС, 1996. 67 с.
33. Гайдашук А.В., Шаповалов А.В., Яковенко С.И. Социоэпидемиологический подход к суицидальному поведению // Актуальні проблеми сучасної психології // Медична психологія і психокорекція. Харкiв, 1995. C. 6 7.
34. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости. Учебное пособие. М.: Педагогическое общество России, Издательский Дом Ноосфера”, 1999. 272 с.
35. Гельдер М., Гет Д., Мейо А. Оксфордское руководство по психотерапии: Перев. с англ. К.: Сфера, 1997 Т 2. С. 64 85.
36. Гернет М.Н. Вопрос об учреждениях для изучения преступности на Международном пенитенциарном конгрессе // Изучение преступности и пенитенциарная практика. Одесса, 1927. С.6 10.
37. Гессе Г. Степной волк: Перевод с нем. М.: АСТ, 2000. 352 с.
38. Гордон Г.И. Современные самоубийства. Русская мысль 1912. № 5. С.16 28.
39. Гулдинг М.М., Гулдинг Р.Л. Психотерапия нового решения. Теория и практика. М.: Класс”, 1997. 288 с.
40. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд. М.: Мысль, 1994. 399 с.
41. Ерухановский Н.П. Самоубийцы. Л., 1927 127с.
42. Жабокрицький С.А. Визначення поняття самогубство” та його диференціація з іншими випадками смерті. Методичні рекомендації. К.: Укр. НДІ соціальної та судової психіатрії, 1996. 18 с.
43. Збірник № 2 методичних рекомендацій та нормативних актів, які регламентують діяльність соціально психологічної служби установи виконання покарань / Укл. І.О.Краснощок, Ю.В.Олійник, О.Б.Янчук. К.: РВВ МВС України, 1998. 46 с.
44. Збірник методичних рекомендацій та нормативних актів, які регламентують діяльність соціально психологічної служби установи виконання покарань / Укл. І.О.Краснощок, Ю.В.Олійник, О.Б.Янчук. К.: РВВ МВС України, 1996. 60 с.
45. История и теория атеизма / Под ред. М.П. Новикова. М.: Мысль, 1992. 430 с.
46. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде. Сумерки Богов. М., 1989. С. 223.
47. Катастрофы сознания. Самоубийства религиозные, ритуальные, бытовые способы самоубийств / Подгот. текста Т.И.Ревяко, Н.В.Трус Мн.: Литература, 1996. 576 с.
48. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Перев. с англ. М.: Класс”, 1993. 224 с.
49. Кодекс медицинской деонтологии. К.: Сфера, 1998. 164 с.
50. Козидубова В.М. Барычева Э.Н. Суицид у подростков на грани нормы и патологии // На гране нормы и патологии. Харьков, 1994. С. 78 79.
51. Козидубова В.Н., Барычева Э.Н. Возрастные особенности суицидального поведения у подростков с акцентуированными чертами характера // Український вісник психоневрології. 1994. С.127 129.
52. Комплекс методик для исследования индивидуальных особенностей и текущего состояния человека, находящихся в особых жизненных условиях / Сост. П.Д. Биленчук, О.Н. Лукьянова. К., 1991. 161 с.
53. Кон И.С. Психология ранней юности. М., 1994 С.241 243.
54. Кондратьев В.А. Метод экспертного визуального определения и учета эмоциональных состояний осужденных в процессе воспитательной работы с ними // Практична психологія в ораганах внутрішніх справ. К.: РИО ВИПК МВД СССР, 1991. С.38 45.
55. Кондрашенко В. Т. Суицидальное поведение // Психология экстремальных ситуаций. Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2000. С. 292 302.
56. Кони А.Ф. По поводу самоубийств // Протоколы заседаний общества психиатров в литературе. СПб., 1893.
57. Кони А.Ф. Самоубийство в законе и жизни. М., 1923.
58. Конончук Н.В. О психологическом смысле суицидов // Психология экстремальных ситуаций. Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2000. С. 277 291.
59. Коран. Ташкент, 1996. 654 с.
60. Коровин А.М. Самоубийство и потребление водки в Европейской России с 1903 по 1912 год. М., 1916. 24 с.
61. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Почему люди отказываются от жизни? (Суицидальное поведение) // Семь путей к катастрофе. Новосибирск, 1990. С. 123 142.
62. Коротенко А., Жабокрицкий С. К вопросу о структурной мотивации суицидального поведения // Вісник Асоціації психіатрів України. 1996. № 2. С. 124 126.
63. Корчижинский О.И. Самоубийства в Казани в 1921 году. Казань, 1922. 36 с.
64. Краевский Б. По поводу самоубийств среди учащихся. Психологические соображения. Харьков, 1910. 22 с.
65. Краммер Дж. Гейне Б. Использование лекарств в психиатрии: Перев. с англ. Амстердам Киев, 1996. С. 233, 246 249.
66. Крапивина Е.А. Физические упражнения йогов // Физкультура и спорт. М.: Знание, 1991. № 3. С. 3 85
67. Кримінальний кодекс України. К., 2001. Ст. 20, 120.
68. Кримінально процесуальний кодекс України. К., 1999. Ст.ст. 75 77; 196 205.
69. Кутько И.И., Ситченко Н.М. Суицид. Норма или патология? // На гране нормы и патологии. Харьков, 1994. С. 58 59.
70. Кэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии: Перев. с англ. СПб.: Питер, 2000. 416 с.
71. Ларин В. 1001 смерть. М., 1994.
72. Лебебедевъ А. Самоубийство 8 ми летней девочки // Вісник Асоціації психіатрів України. 1996. № 2. С. 131 136.
73. Левицкий И.И. Борьба с самоубийствами среди учащихся. Доклад сенатору Гарину м Министерству народного просвещения. Иркутск, 1911.
74. Лейбович Я.Л. 1000 совершенных самоубийств. М., 1993. 196с.
75. Леонгард К. Акцентуированные личности. К., 1998. 390 с.
76. Леонтьев Д. Тематический апперцептивный тест. М.: Смысл”, 1998. С.56 59.
77. Либих С.С. Аутогенная тренировка. Л., 1993. 193 с.
78. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера. СПб, 1996. 287 с.
79. Лопатин А.А. Кобрина Н.П. Распространенность суицидов в Кузбассе // Социальная и клиническая психиатрия. 1996. Т. 6. С. 64 67
80. Магурдумова Л.Г. Психогенные суицидоопасные реакции и их возрастные особенности в инволюции. // Научные организационные проблемы в суицидологии. М., 1983. С.105 109.
81. Магурдумова Л.Г. Реабилитация лиц после попытки самоубийства в условиях кабинета социально психологической помощи. // Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии. М., 1984. С.110 116.
82. Максимова Н.Ю., Толстоухова С.В. Соціальнопсихологічні аспекти профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. К., 2000. 200 с.
83. Малхазов О.Р. Психофізіологічні механізми регуляції дій і діяльності особистості. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. К.: МП Леся”, 2001. № 6. С. 303 309.
84. Мартыненко О., Шевченко Л. Профилактика и диагностика суицида среди спецконтингента УИН, СИЗО. Харьков, 1993. 28 с.
85. Материалы оперативного совещания ГУИН МВД Украины от 5.07.1994: О состоянии и мерах по улучшению профилактики суицида в учреждениях уголовно исполнительной система МВД Винницкой, Волынской, Днепропетровской, Житомирской, Закарпатской Черкасской, Хмельницкой, Одесской областей”.
86. Мейшелом У. Анализ самодеструкции: Перев. с ивр. М., 1994. 281 с.
87. Мелентьев М.П., Тищенко А.П. Предупреждение самоубийств среди лиц, осужденных к лишению свободы. Уч. практич. пособие. К.: РИО МВД, 1994. 68 с.
88. Меннінгер К. Война с самим собой: Перев. с нем. М.: ЭКСМО Пресс, 2000 480 с.
89. Методичні рекомендації з надання психологічної допомоги молоді, яка схильна до суїциду, чи здійснила спробу суїциду / Уп. Б.П. Лазоренко К.: УДЦССМ, 1998. 43 с.
90. Михлин А.С. Характеристика личности осужденных, совершивших самоубийство в местах лишения свободы: Сб. науч. ст. М.: ВНИИ МВД СССР., 1988. С. 46 64.
91. Морозов А.М. Психологическая война. К., 1996. 257 с.
92. Морозов О.М. Психодинаміка суїциду // Суїцидологія: теорія та практика. К., 1998. С. 5 10.
93. Морозов О.М., Морозова Т.Р. Агресивні засуджені. К.: МП Леся”, 2001. 203 с.
94. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. К.: Аcadempress., 1994. С. 61 92, 160 167.
95. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. М.: Смысл, 1999. 410с.
96. Моховиков А.Н., Розанов В.А., Стилиха Р. Профилактика самоубийств. Краткое руководство по суицидологии для работников пенитенциарной системы. Одесса, 2001. 54 с.
97. Наказ МВС України від 04.03.1994 року № 883/Тр: Про профілактику самогубств серед засуджених в установах виконання покарань”.
98. Наказ МВС України від 17.07.1995 року № 95: Про недоліки в організації профілактичної роботи щодо попередження самогубств серед засуджених”
99. Невзоров И.А. О самоубийстве. Казань, 1891.
100. Нельсон Джоунс Р. Теория и практика консультирования: Перев. с англ. СПб.: Питер”, 2000. 464 с.
101. Немов Р.С. Основы психологического консультирования. Учеб. для студ. педвузов. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. 528 с.
102. Немов Р.С. Психология. Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. С. 434 473.
103. Николайчук Л.В., Жигар М.П. Целебные растения. Харьков, 1993. 245 с.
104. Оболонская Н. А. Самоубийство в г. Киеве. К., 1902. 38 с.
105. Олейник Ю.В. Профилактика самоубийств среди спецконтингента // Информационный бюллетень ГУИН МВД. К., 1994. № 13. С. 37 41.
106. Олійник Ю.В., Суліцький В.В. Профілактика самогубств в установах виконання покарань // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. К.: РВВ КІВС, 1998. № 3 С. 61 68.
107. Ольхин П. Последние дни самоубийц. СПб., 1863.
108. Організація профілактики та попередження самогубств серед осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі / Укл. С.Скоков, О.Янчук, А.Дубовий. К., 2000. 18 с.
109. Основи загальної психології / Заг. ред. С.Д. Максименка К.: НПЦ Перспектива, 1998. 256 с.
110. Основні питання діяльності кримінально виконавчої системи. Навчальний посібник: В 6 ч. / Під. заг. ред. О.Б.Пташинського. К.: МП Леся”, 2001. Ч. 4: Виховна та соціально психологічна робота зі спецконтингентом. Організація діяльності виховно трудових колоній. 118 с.
111. Основні питання діяльності кримінально виконавчої системи. Навчальний посібник: В 6 ч / Під. заг. ред. О.Б.Пташинського. К.: МП Леся”, 2001. Ч. 6: Матеріально побутове забезпечення. Медичне та санітарно епідеміологічне обслуговання осіб, позбавлених волі. С. 38 40.
112. Острогорский А.Н. Больные люди, больные дети // Педагогический сборник. СПб., 1886. №2 С. 168.
113. Острогорский А.Н. Избранные педагогические сочинения. М., 1985.
114. Павлов И.П. Рефлекс цели // Сб. статей, докладов, лекций и речей. Лениздат, 1932. С. 295 299.
115. Паперно И. Самоубийство как культурный институт. М., 1999.
116. Пилягина Г.Я. Коррекция суицидальных тенденций у больных шизофренией с помощью латеральной физиотерапии // Питання екологічної психіатрії. К., 1995. С.98 99.
117. Пленники религиозного экстаза: Психология религиозных сект / Сост. А.В.Тимченко, В.Б.Шапар. Харьков: Прапор, 1998.
118. Плюсминус жизнь / Сост. Е.М.Обухов, Л.А.Сладков. М.: Мол. Гвардия, 1990. 125с.
119. Положение о подрастковых суицидах // Права человека и профессиональная отвветственность врача в документах международних организаций. К., 1998. С. 56 57.
120. Положение о самоубийстве с помощью врача // Права человека и профессиональная отвветственность врача в документах международних организаций. К., 1998. С. 62 63.
121. Пономарев О. Статья о самоубийстве // Сборник сочинений по судебной медицине: В 3 т. СПб., 1880. Т.3. С.123 128.
122. Попов И. Самоубийство: Этико психологический очерк. Сергиев Посад, 1898.
123. Постовалова Л.И. Распространенность самоубийств в СССР // Сравнительно возрастные исследования в суицидологии. М., 1989. С.24
124. Православная церковь. Современные ереси и секты в России. СПб.: Православная Русь, 1995.
125. Приказ МВД Украины № 431 от 8.08.1994: О серьезных недостатках в выполнении требований МВД Украины по усилению профилактики и предупреждению самоубийств среди осужденных в учреждениях по исполнению наказаний и привлечении виноватых к ответственности.
126. Приказ МВД Украины № 761 от 6.12.1993: О серьезных недостатках в профилактике и предупреждении суицида среди осужденных в УИН МВД областей Украины”.
127. Проективная психология: Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, ЭКСМО Пресс, 2000. 528 с.
128. Прозль Л. Воспитание и самоубийство детей. Психологический и социологический этюд. СПб., 1908.
129. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю. Хрящевой. СПб.: Ювента”, Институт Тренинга, 1999. 256 с.
130. Психодрама вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса и М.Карп. М.: Класс”, 1997. 288 с.
131. Психологія життєвої кризи / Від. ред. Т.М.Титаренко. К., 1998. С. 159 178.
132. Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І. Яковенко. К.:РВВ КІВС, 2000. 200 с.
133. Психотерапевтическая энциклопедия / Под. ред. Б.Д. Карвасарского. СПб.: Питер Ком, 1998. 752 с.
134. Рабовладельческое и феодальное государство и право стран Азии и Африки / Под ред. А.И.Рагожина, Н.Н.Страхова. Х., 1991. С. 25, 175 176.
135. Рабочая книга пенитенциарного психолога / Под. ред. А.И.Мокрецова, В.П.Голубева, А.В.Шамиса. М.: ВНИИ МВД России, ГУИН МВД России, 1997. 208 с.
136. Радищев А.Н. О человеке, его смертности и бессмертии. СПб., 1792.
137. Ранк О. Психоанализ и травма рождения: Перев с нем. СПб, 2000. 234 с.
138. Розанов А.В. Основы танатологии. М., 1994.
139. Розанов В.А. Нейробиологические основы суицидального поведения // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика К.: РВВ КІВС, 2000. С. 155 159.
140. Розанов П.Г. О самоубийстве. К., 1891.
141. Роменець В.А. Історія психології. К., 1998. 364 с.
142.