ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСІБ, ЩО ВЧИНИЛИ НАСИЛЬНИЦЬКИЙ ЗЛОЧИН : ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СМЫСЛОВОЙ СФЕРЫ ЛИЦ, КОТОРЫЕ СОВЕРШИЛИ НАСИЛЬСТВЕННОЕ ПРЕСТУПЛЕНИЕ



  • Название:
  • ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСІБ, ЩО ВЧИНИЛИ НАСИЛЬНИЦЬКИЙ ЗЛОЧИН
  • Альтернативное название:
  • ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СМЫСЛОВОЙ СФЕРЫ ЛИЦ, КОТОРЫЕ СОВЕРШИЛИ НАСИЛЬСТВЕННОЕ ПРЕСТУПЛЕНИЕ
  • Кол-во страниц:
  • 154
  • ВУЗ:
  • ХАРКівський національний університет внутрішніх справ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ХАРКівський національний університет внутрішніх справ


    На правах рукопису

    Назаров Олег Анатолійович

    УДК 343.95

    ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСІБ, ЩО ВЧИНИЛИ НАСИЛЬНИЦЬКИЙ ЗЛОЧИН


    Спеціальність: 19.00.06 юридична психологія



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник
    Попова Галина Вікторівна
    кандидат психологічних наук, доцент



    Харків - 2007










    ЗМІСТ





    ВСТУП


    4




    РОЗДІЛ 1
    Теоретичні та емпіричні дослідження гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини




    10




    1.1.


    Криміналістична та соціально-психологічна характеристика насильницьких злочинів



    10




    1.2.


    Поняття гендер та гендерні особливості поведінки осіб, що вчинили насильницькі злочини



    30




    1.3.


    Мотиваційна сфера особистості та особливості мотивації злочинної поведінки



    43




    1.4.


    Ціннісно-смислова сфера особистості та особливості її характеристики у злочинців



    61




    РОЗДІЛ 2
    Програма та методи дослідження гендерних особливостей смислової сфери осіб, які вчинили насильницькі злочини




    82




    2.1.


    Програма дослідження ціннісно-смислової сфери осіб, які вчинили насильницькі злочини



    82




    2.2.


    Методи дослідження ціннісно-смислової сфери осіб, які вчинили насильницькі злочини



    83




    РОЗДІЛ 3
    Гендерні особливості ціннісно-смислової сфери особистості зло-чинців, що вчинили вбивство




    91




    3.1.


    Гендерні особливості життєвих цінностей осіб, що вчинили вбивство



    91




    3.2.


    Гендерні особливості емоційного ставлення осіб, що вчинили вбивство, до важливих соціальних понять



    97




    3.3.


    Гендерні особливості суб'єктивного сприйняття засудженими власного насильницького злочину



    109




    3.4.


    Гендерні особливості переживань злочинців, що супроводжували вбивство



    117




    РОЗДІЛ 4
    Перспективні напрямки психокорекційної роботи з засудженими за вбивство




    125




    4.1.


    Проблема виправлення засуджених в пенітенціарній психології.



    125




    4.2.


    Характеристика психокорекційної програми «Вибір»


    137




    4.3.


    Особливості дії психокорекційної програми «Вибір» на особистість злочинців, що вчинили вбивство



    148




    ВИСНОВКИ


    152




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    155







    Вступ


    Актуальність дослідження. Вивчення насильницьких злочинів (хуліганство, тілесні ушкодження, вбивство) має велике соціальне значення та є одним з основних напрямків як кримінологічної науки, так і юридичної психології. За час свого існування ці галузі знань накопили великий емпіричний матеріал і корисні рекомендації для правоохоронної практики, внесли вклад в розробку теорії анти-суспільної поведінки. На теперішній час відбувається помітна зміна предметної направленості теоретичних та прикладних досліджень відповідно змінам у суспільстві, що на жаль пов’язані зі зміною гендерних співвідношень насилля, ростом жіночої злочинності, зміщенням ціннісних та змістовних особистих утворень злочинців та дефіцитом дійових психокорекційних програм для роботи зі злочинцями.
    В кримінально-психологічних дослідженнях проблемам особистості злочинця завжди приділялась значна увага, зокрема цими проблемами займались такі вчені, як П.С. Дагель, К.Є. Ігошев, В.Ф. Пирожков, О.Е. Личко, В.М. Кудрявцев, Е. Кречмер, В. Холличер та ін. Гендерний аспект злочин-ності розглядався І.Н. Бочкарьовою, Л.С. Сабіною, А.В. Либіним, Ю.М. Антоняном, Н.А. Челишевою, Л.А. Шевченко. Але емпіричні дані на цей рахунок, не дивлячись на велику кількість досліджень, часто суперечливі. Проблему смислової сфери особистості було достатньо добре вивчено як вітчизняними вченими (Б.А. Ананьєв, Б.С. Братусь, Ю.А. Васильєва, А.М. Леонтьєв, та ін.), так і зарубіжними (А. Маслоу, В. Франкл, С. Шварц та ін.). Дослідженню смислової сфери особистості з аномальною, девіантною поведінкою приділяли особливу увагу Ю.М. Антонян, К.Є. Ігошев, А.Р. Ратинов, Г.Ф. Хохряков, С.І. Яковенко. Проте дослідження гендерних розбіжностей злочинної поведінки є досить актуальним на сьогодення у зв’язку з тим, що існує небагато досліджень щодо гендерних особливостей причин вчинення насильницьких злочинів. Особливий інтерес представляють психологічні характеристики чоловіків-вбивць та жінок-вбивць: що саме частіше спонукає їх до вбивства, які відношення складалися з потенційною жертвою, як можна корегувати особистість вбивці.
    Таким чином, актуальність обраної теми визначається недостатньою вивченістю проблеми гендерних особливостей смислової сфери особистості, що вчинила насильницький злочин, а також потребами виправної практики в наукових даних, які можуть стати основою для розробки ефективних програм психокорекції при роботі пенітенціарних психологів зі злочинцями, засудженими за вбивство.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках наукової програми кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ та виконано згідно з „Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767 та „Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ та узгоджена з відділом моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ Державного науково-дослідного інституту МВС України (лист ДНДІ МВС України №41/682 від 30.05.2007р.).
    Об’єкт дослідження ─ ціннісно-смислова сфера особистості.
    Предмет дослідження ─ гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини.
    Мета роботи ─ вивчити гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, що засуджені за вбивство, які пов’язані зі змістом сприйняття ними обставин власного злочину, та обґрунтувати психокорекційну програму для просоціальної зміни особистості чоловіків та жінок, що засуджені за вбивство.
    Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:
    1) узагальнити результати психологічних досліджень щодо гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини;
    2) виявити гендерні особливості термінальних, інструментальних цінностей та життєвих пріоритетів осіб, що вчинили насильницькі злочини;
    3) дослідити гендерні особливості змісту свідомого та неусвідомленого емоційного сприйняття важливих соціальних понять особами, що вчинили насильницькі злочини;
    4) вивчити гендерні особливості суб’єктивної картини насильницького злочину в порівнянні з об’єктивними даними за матеріалами кримінальних справ;
    5) виявити гендерні особливості переживань щодо скоєного насиль-ницького злочину;
    6) обґрунтувати психолого-педагогічні рекомендації щодо психокорекційної роботи пенітенціарного психолога з вбивцями з урахуванням гендерних особливостей та виявити можливості впливу запропонованої програми на особистість правопорушників.
    Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили ідеї ціннісно-нормативного підходу до розуміння особистості злочинця Ю.М. Антоняна, А.І. Долгової, Л.В. Перова, А.Р. Ратинова, основні положення теорій щодо особистого смислу сприйняття подій оточуючого світу В. Франкла, А.М. Леонтьєва, Б.С. Братуся, Ф.І. Василюка, В.В. Століна, а також ідеї Я. Морено, Г. Лейтс, Д. Кипер щодо принципів групової психодраматичної роботи з метою зміни смислової сфери особистості.
    Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові методи теоретичного (аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і експериментальних даних) та емпіричного дослідження (методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча, кольоровий тест відношень, модифікована методика «Пріоритети» А. Адлера, письмове опитування осіб щодо обставин вчинення ними насильницьких злочинів та їх відношення до скоєного, контент-аналіз кримінальних справ злочинців, що відбувають покарання за вбивство, тест Р. Кеттелла, опитування щодо планів на майбутнє). У якості основних методів математичної обробки результатів було обрано наступні методи статистики: t-критерій Ст’юдента - Фішера, φ-критерій кутового перетворення Фішера.
    Наукова новизна дослідження полягає в наступному.
    Вперше досліджено зміст суб’єктивного сприйняття насильницького злочину самими злочинцями в порівнянні з матеріалами карних справ.
    Вперше виявлено специфічні переживання, які супроводжують жінок та чоловіків, що вчинили вбивство в момент, одразу після та набагато пізніше скоєного злочину.
    Розширено уявлення щодо гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери злочинців.
    Розширено уявлення про засоби психокорекційної роботи з вбивцями шляхом створення корекційної програми, яка включає мотиваційний, інформаційний та регулятивний етапи.
    Удосконалено підходи до психологічного супроводження процесу ре-конструювання смислової сфери особистості злочинців, що вчинили насильницькі злочини.
    Набув подальшого розвитку психологічний інструментарій для ведення групової корекційної роботи зі злочинцями.
    Вірогідність та надійність отриманих результатів та висновків за­безпечена: всебічним розглядом предмету дослідження, методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням взає­модоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки експериментальних даних; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням ме­тодів математичної ста-тистики.
    Теоретична значимість роботи полягає у тому, що розширено поняття про змістовні характеристики ціннісно-смислової сфери особистості.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані для удосконалення психологічної роботи зі злочинцями, що вчинили вбивство. Нами запропоновані практичні рекомендації з реконструювання смислової сфери вбивць з урахуванням виявлених гендерних особливостей. Знання гендерних особливостей смислової сфери особистості дає змогу реалізувати диференційований підхід у побудові психокорекційних програм. Володіння інформацією про гендерні особливості смислової сфери правопорушників допоможе знайти резерви поліпшення роботи пенітенціарних психологів.
    Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричне дослідження, математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації. В тезах «Репродукція сімейних стереотипів насилля неповнолітніми злочинцями та соціально-психологічні аспекти її профілактики», «Особливості усвідомлення мотивації злочину особами, що скоїли насильницький злочин» та у статті «Гендерні особливості переживань засуджених за вбивство щодо скоєного ними злочину та корекційна програма роботи з емоційною сферою особистості злочинців насильницького типу», написаних у співавторстві з Г.В. Поповою, осо-бистий внесок здобувача становить 70% в усіх випадках.
    Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, на міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: „Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (Донецьк, 2006 р.), „Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (Одеса, 2006 р.), „Психологія діяльності в особливих умовах” (Харків, 2006 р.), „Сучасні наукові дослідження 2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.).
    Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес курсантів при проведенні занять з дисципліни „Психологія злочинного світу”, яка викладається в ХНУВС (акт впровадження від 12.06.2007 р.) та в роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи Холодногірської виправної колонії № 18 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області у вигляді застосування психологами цього відділу розробленої за результатами дисертаційного дослідження психокорекційної програми „Вибір” (акт впровадження від 25.09.2007 р.).
    Публікації. Основні положення дисертації та результати дослідження відображено у 7 наукових публікаціях: 3 з них статті у фахових збірниках, затверджених ВАК України, 4 матеріали конференцій.

    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 266 найменувань, з них 9 іноземною мовою. Повний обсяг дисертації 154 сторінки, основна частина ─ 142 сторінки. Робота містить 11 таблиць і 1 малюнок.
  • Список литературы:
  • Висновки


    В ході виконання дисертаційного дослідження були розв’язані поставлені теоретичні та практичні завдання.
    1. Автори при вивченні проблеми мотивації злочину виділяють три основних напрямки: кримінально-правові, процесуальні й гносеологічні питання встановлення мотиву злочину. Особистість злочинця відрізняється від особистості законослухняного негативним змістом ціннісно-смислової системи та стійкими психологічними особливостями, сплітання яких має криміногенне значення та специфічно саме для злочинця. Ця специфіка ціннісно-смислового обліку є одним з факторів вчинення ними злочинів, що зовсім не є психологізацією причин злочинності, так як ціннісні особливості складаються під впливом тих соціальних відносин, в які був включений індивід, тобто мають соціальне походження. Система ціннісних утворень у осіб, які скоїли суспільно-небезпечні дії, характеризується рядом структурних трансформацій, які пов’язані з порушеннями соціально-психологічної адаптації.
    Загальна особливість вбивць - крайнє низький соціальний статус, соціально-рольова дефектність, великий розрив між реальними можливостями та рівнем притягань, емоційна нестійкість. Більшою імпульсивністю відрізняються вбивці-чоловіки. Жіноча насильницька злочинність значно нижча по об'єму. Специфіка жіночої поведінки полягає в більш гострішому сприйнятті окремих явищ дійсності, в підвищеному емоційному реагуванні на них, в наданні більшої значимості окремим фактам міжособистих відносин.
    2. За даними досліджень для опитуваних чоловіків найголовнішими у житті цінностями є: творча діяльність отримання задоволення, свобода вчинків й дій (серед термінальних цінностей) та широта поглядів, життєрадісність, вихованість (серед інструментальних цінностей). Для засуджених жінок найголовнішими у житті цінностями є: активне, продуктивне життя, впевненість в собі та отримання задоволення (серед термінальних цінностей), а також терпимість до думок інших, самоконтроль та життєрадісність (серед інструментальних цінностей). Для значної більшості досліджуваних жінок головною цінністю в житті є сім'я та справи, пов'язані з нею. Цінності більшості засуджених жінок відповідають соціально прийнятним уявленням. Частина жінок, які приймають соціально визнані цінності, перебільшує долю чоловіків, які також визнають ці цінності. Серед чоловіків більша частина, ніж серед жінок бачать сенс життя в розвагах, в антиморальному, і навіть протиправному способу життя.
    3. Більшість засуджених жінок трактують такі поняття, як «Я», «моє життя», «життя» з позитивної точки зору, розглядають їх як дещо гарне, добре. А поняттям «жертва», «вбивство», «злочин» дають об'єктивне визначення. Половина жінок-вбивць визначають «смерть» з негативними емоційними відтінками, виражаючи при цьому почуття страху. Більшість засуджених чоловіків також проявляють своє позитивне ставлення до поняття «Я», «моє життя», «життя», хоча серед чоловіків частіше фіксується негативне відчуття до поняття «моє життя». Серед чоловіків також є тенденція об'єктивного трактування понять «жертва», «вбивство», «злочин».
    4. Існують деякі розбіжності між досліджуваними чоловіками та жінками щодо офіційно встановлених мотивів вчинення вбивства за матеріалами справ. Серед мотивів вчинення вбивства були виділені мотиви, які характерні виключно для чоловіків та виключно для жінок. Серед жінок виділено мотив самозахисту, чого не виявилося серед чоловіків. Для чоловіків же з'являються ще два мотиви: хуліганські та сексуальне задоволення, що не характерно для жінок. Загальними мотивами для двох груп опитуваних засуджених є: неприязнені стосунки, користь, помста, ревнощі.
    Жінки значно ріже в порівнянні з чоловіками повністю визнають свою вину. Більше половини опитаних жінок роблять це частково, чи просто не визнають своєї провини. На відміну від жінок, більша половина опитаних чоловіків-злочинців визнають свою вину повністю, третина чоловіків визнають вину частково. Більшість досліджених чоловіків-вбивць сприймають скоєний ними злочин достатньо об'єктивно так, як все і відбувалося.
    Загальними для чоловіків та жінок є такі суб'єктивно виділені причини вчинення злочину: негативне відношення жертви до злочинця; захист когось близького чи самозахист; негативні почуття по відношенню до поведінки жертви; ревнощі; бажання заволодіти чужим майном. Для чоловіків встановлено ще дві групи причин вчинення злочину: сильне сексуальне тягнення та бажання самоствердитися чи ствердитися перед іншими. Серед жінок ці причини від-сутні. Також жінки та чоловіки з різною частотою вказують причини вчинення ними насильницького злочину. Серед чоловіків частіше зустрічається така суб'єктивна причина вчинення злочину, як негативне відношення жертви до злочинця, тобто більше випадків в міжособистих стосунках сприймається ними в порівнянні з жінками як образа. Серед жінок частіше за все зустрічається така причина, як захист близької людини чи самозахист. Таким чином жінки-вбивці частіше за чоловіків висувають більш соціально прийнятні причини злочину, що також свідчить про прагнення жінок бути більш соціально нормативними.
    5. Серед досліджених злочинців жінки частіше за чоловіків відчувають різноманітні сильні почуття. Чоловіки більш байдужі до своїх жертв або відчувають агресивні почуття. Як чоловіки, так і жінки схильні витісняти образ злочину та не виявляють наявність почуттів через деякий час та в момент опитування, що може призводити до збільшення внутрішньої напруги та неможливості її регулювати.
    6. Отримані дані свідчать про необхідність психокорекційної роботи, що направлена на зростання самосвідомості, пробудження каяття, переробку негативних почуттів, що супроводжували вчинення злочину та реконструювання смислової сфери у напрямку соціальної адаптації з урахуванням гендерних смислових схем. Ефективною формою психокорекції для тих, хто скоїв насильницький злочин, є групова робота на базі психодраматичних методів, що дозволяє виявляти і аналізувати почуття в ході рольового розігрування ситуацій насильства та дає можливість розвитку рефлексії та саморегулювання.
    Перспективним напрямком дослідження є розробка нових розділів психоко-рекційної програми «Вибір» та встановлення ефективності її дії.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия.- М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2000. - 207 с.
    2. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека.- Казань.: Изд-во Казан. гос. ун-та, 1987. - 262 с.
    3. Абульханова К.А. Психология и сознание личности (Проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1999. 224 с.
    4. Абульханова-Славская К.А, Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л.Рубинштейна: К 100-летию со дня рождения. М.: Наука, 1989. 248 с.
    5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд «За экономическую грамотность», 1995. - 296 с.
    6. Алексенко Т. Молода сім’я в сучасному виховному процесі // Педагогіка і психологія. 1998. - № 4. С. 54-56.
    7. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - СПб.: Питер, 2001. 272 с.
    8. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Кондрат’єв Я.Ю. Юридична психологія: Підручник. - К.: Ін Юре, 1999. - 352 с.
    9. Анисимков В.М. Криминальная субкультура. Уфа: Изд-во Уфимского юрид. ин-та МВД России, 1998.
    10. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: Наука, 1987.- 208 с.
    11. Антонян Ю.М., Верещагин В.А., Потапов С.А., Шостакович Б.В. Серийные сексуальные убийства //Под ред. Ю.М. Антоняна. - М.: Щит-М, 1997. - 202 с.
    12. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Личность корыстного преступника. Томск: Гос. ун-т, 1989. 313 с.
    13. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М.: Наука, 1991. 351 с.
    14. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений.- М.: Юристъ, 1996. - 336 с.
    15. Антонян Ю. М., Лунеев В. В., Яковлев А. М. Мотивообразующие факторы преступного поведения // Криминальная мотивация. М.: Книга, 1986. 145 с.
    16. Антонян Ю.М. Об истоках формирования личности преступника // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. Сб. науч. тр. М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 1990. С. 3-13.
    17. Антонян Ю.М. Психология убийства.- М.: Юристъ, 1998. 304 с.
    18. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления.- М.: Юрид. лит., 1973. - 178 с.
    19. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве. М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. 80 с.
    20. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. - М.: Наука,1991. - 246 с.
    21. Анциферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20. -№ 1. - C. 6-19.
    22. Аристотель. Сочинения в 4-х т. М.: Мысль, 1975-1984.
    23. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М.: Мысль, 1976. - 158 c.
    24. Асмолов А.Г. Психолог. Психопедагог. Психоисторик. М.: Воронеж, 1996. - 768 с.
    25. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности: Учебное пособие. М.: Юрист, 1982. 82 с.
    26. Бабаев М.М., Могачев М.И., Прохорова Н.В., Ситковский А.Л. Преступность и общество. Сборник научных трудов. М.: Изд-во ВНИИ МВД России, 2004. 208 с.
    27. Бандурка А.М. Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления: Учебник. Х.: Ун-т внутр. дел., 1999. 528 с.
    28. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник.- Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. - 640 с.
    29. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник 1984 1985 . - М.: Наука, 1986. - С. 80-160.
    30. Белобородов А.Г., Добренькова Г.Н. Проблема социальной адаптации и коррекции смысловых структур сознания бывших заключенных. //Проблемы социальной адаптации различных групп населения в современных условиях. Материалы научной конференции. - Владивосток: ДВГУ, 2000. - С. 145-153.
    31. Бендлер Р., Гриндер Д. Структура магии. - М.: КААС, 1995. - 520 с.
    32. Бендлер Р. Семейная терапия и НЛП: Пер. с англ. / Бендлер Р., Гриндер Д., Сатир В. СПб.: Ин-т общегуманит. исслед., 2000. 149 с. - (Соврем. психология: теория и практика; Вып.1).
    33. Бердяев Н. Истина и откровение. СПб.: Изд-во Русского Хрис-тианского гуманитарного института, 1996. 157 с.
    34. Берковиц А. Агрессия: причины, последствия и контроль. СПб.: Прайм ЕВРОЗНАК, 2002. 512 с.
    35. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1986. 422 с.
    36. Берн Ш. Гендерная психология. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. 320 с.
    37. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Прогресс, 1988. - 400 с.
    38. Бехтерев В.М. Объективно-психологический метод в применении к преступности//Дриль Д.А. Учение о преступности и мерах борьбы с нею. СПб.: Изд-во Шиповник, 1912. С. 509-568.
    39. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
    40. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 188 с.
    41. Бодров В.А., Лоткин Г.В., Плющ А.Н. Нелинейная модель мотивационной сферы личности. // Психологический журнал, 2001, № 2. стр. 90-98.
    42. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе//Вопросы психологии. 1979. № 2. С. 15-27.
    43. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе//Вопросы психологии. 1979. № 4. С. 11-22.
    44. Болотова В.О. Професійна ідентифікація особистості. Автореф. дис. ... кандидата соціол. наук / Університет внутрішніх справ. Х., 1998. 18 с.
    45. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология, 1981, № 2. С. 4656.
    46. Братусь Б.С., Сидоров П.И. Психология, клиника и профилактика раннего алкоголизма. М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 144.
    47. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психологический журнал, 1999, т. 20, № 5 стр. 38-44.
    48. БуренковаЕ.В. Исследования взаимосвязи стиля семейного воспитания, личностных особенностей ребенка и стратегии поведения значимого взрослого: Автореф. дисс. ... кандидата психол. наук. М., 2000. 25 с.
    49. Бурко О.В. Уголовная ответственность за совершение умышленного убийства в состоянии сильного душевного волнения: Дисс. ... доктора юрид. наук: 12.00.08. К., 1997. 164 л.
    50. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Пер. с англ. СПб.: Питер, 1997.- 336 с.
    51. ВаардзаЯ.С., СтепинН.Т. Математические методы в медико-биологических исследованиях. М: Просвещение, 1998. 235 с.
    52. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.08. Х., 2002. 240 с. Бібліогр.:с. 180-198.
    53. Васильев В.Л. Юридическая психология. Издание 3-е, дополненное и переработанное. СПб.: Изд-во «Питер», 2004. 624 с.
    54. Васильева Ю.А Особенности смысловой сферы личности при нарушениях социальной регуляции поведения // Психологический журнал, 1997. № 2. - С. 58-75.
    55. Василюк Ф. Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: Издательство МГУ, 1984. - 200 с.
    56. Васина Е.В. Формирование ключевых умений и навыков: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во ООО «Полиграф-С», 2004.
    57. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем./Сост. общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
    58. Виденеев И.А. Психология девиантного поведения: Учеб. пособие. Х.: Ун-т внутр. дел, 1997. 68 с.
    59. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. 288 с.
    60. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления. Казань: : Изд-во КГУ, 1968. 283 с.
    61. Волочков А.А., Ермоленко Е.Г. Ценностная направленность лич-ности как выражение смыслообразующей активности. // Психологический журнал, 2004, т. 25, № 2. стр. 17-33.
    62. Волошин Н.И., Минаков Ю.А. Характеристика осужденных, отбывающих наказание в тюрьмах. 6 выпуск. М.: ВНИИ-МВД CCCР, 1982. 40 с.: ил. - (Специальная перепись осужденных 1979 года; Выпуск 6). - Библиогр. в подстрочных ссылках.
    63. ВолошинаЛ.А. Генезис агрессивно-насильственных преступлений // Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологическое исследование. — М., 1990. — С. 1540.
    64. Волошина Л. А. О системном подходе к изучению сущности преступности. //Вопросы борьбы с преступностью. Выпуск 15. - М. : Юрид. лит., 1972. - С. 11 - 23.
    65. Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. Соч. В 6-т. М.: Педагогика, 1983. Т. 4. 363 с.
    66. Ганнушкин П.Б. Избранные труды. - М., 1964. 766 с.
    67. Гаркавець С.О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника: Дис. ... доктора психол. наук: 19.00.06. Х., 2001. 179 с. Бібліогр.:с. 164-179.
    68. Гернет М.Н. Моральная статистика: уголовная статистика и ста-тистика самоубийств. М.: Изд-е ЦСУ, 1922. 270 с.
    69. Голяков И.Т. Суд и законность в русской художественной литературе XIX в. М.: Изд. МГУ, 1956. - 168 стр.
    70. Грабська І.К. Насильство у подружніх стосунках: зарубіжний досвід досліджень та консультування //Практична психологія та соціальна робота. 1998. - № 9. С. 20-22.
    71. Губачев Ю. М., Иовлев Б. В., Карвасарский Б. Д. и др. Эмоциональный стресс в условиях нормы и патологии человека. Л., 1976. 224 с.
    72. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. Л.: Медицина, 1978. 296 с.
    73. Гульдан В.В. Мотивация преступного поведения психопатических личностей. Криминальная мотивация.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 240 с.
    74. Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за” // Практична психологія та соціальна робота, 2003. № 9. С. 64-68.
    75. Давидова О.В. Психологічна корекція соціальних установок засуджених із насильницькою спрямованістю особистості в процесі їх реcоціалізації: Дис. ... доктора психол. наук: 19.00.06. К., 2002. 209 с. Бібліогр.:с. 164-183.
    76. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1974. - С. 121.
    77. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве: Учебное пособие/М-во высш. и сред. спец. образования РСФСР. Владивосток: Изд. Дальневост. гос. ун-та, 1970. 132 с.
    78. ДановскийС.Л., ПетуховЕ.В., ХохряковГ.Ф. Личностные свойства осуждённых и социально-психологические методы их исследования. М.: Юриздат, 1982. 244 с.
    79. Дементий Л.И. Типология ответственности и личностные условия ее реализации: Автореф. дис. ... кандидата психол. наук / Моск. гос. ун-т. М., 1990. 18 с.
    80. Демьянов Ю.Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: Краткий курс. М.: Издательство „ Сфера”, 2005. - 128 с.
    81. Джудит Бек. Когнитивная терапия: полное руководство. - М.: ООО "И. Д. Вильямс", 2006. - 400 с.
    82. Джужа О.М., Кондратьєв Я.Ю., Кулик О.Г., Михайленко П.П. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів/За заг. ред. О.М. Джужи/. К: Юрінком Інтерн 2002. 416 с.
    83. Додонов Б. И. Эмоция как ценность. — М., 1978. — 272 с.
    84. Достоевский Ф. М. Поли. собр. соч., т. 9, ч 1. Изд. Среда”, СПб., 1895 - стр. 176.
    85. ДубининН.П., КарпецИ.Н., КудрявцевВ.Н. Генетика, поведение, ответственность: о природе антиобщественных поступков и путях их пре-дупреждения. М.: Политиздат, 1989. С. 180-189.
    86. Дубовская Е.М., Кричевский Р.Л. К проверке гипотезы относительно механизма идентификации. // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга. Краснодар: Кубан. гос. ун-т, 1979. С. 12-23.
    87. Дудченко О.М., Мытиль А.В. Социальная идентификация и адаптация личности // Социол. исслед. 1995. - № 6. С. 110-119.
    88. ДьяченкоМ.И., КандыбовичЛ.А. Краткий психологический словарь: Личность образование, самообразование, профессия. Мн.: Хелтон, 1998. 399 с.
    89. Дюркгейм Э. Норма и патология, социология преступности /Сб. статей. М.: 1958. - С. 39-40.
    90. Еникеев М.И. Общая, социальная и юридическая психология: учебник для ВУЗов. СПб.: «Питер», 2003. 604 с.
    91. Жуков Ю.М. Ценности как детерминанты принятия решения. Социальнопсихологический подход к проблеме // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., 1976. - с. 254-277.
    92. ЗаброцькийМ.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 112 с.
    93. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304 с.
    94. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М.: Политиздат. 1986. 224 с.
    95. Зейгарник Б.В. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал. 1989. № 2. С. 122-132.
    96. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. К.: Юринком Интер, 1999. 240 с.
    97. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. Х.: «Вища школа», 1986. 168 с.
    98. ЗемлянськаО.В., СорокаА.В., ШалімоваІ.М. Проблема сім’ї та її вплив на формування девіантної поведінки особистості // Вісник Ун-ту внутр. справ. 1998. Вип. 3-4, С. 383-389.
    99. Зер Х. Восстановительное правосудие: Новый взгляд на преступление и наказание. Пер. с англ. М., 1998. С. 47-48.
    100. Зимбардо Ф. Застенчивость./Пер. с англ. — М.: Педагогика, 1991. - 208 с.
    101. Змановская Е.В. Девиантология. (Психология отклоняющегося поведения). Учеб пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Академия, 2003. 288 с.
    102. Золотухина-Аболина Е.В. Рациональное и ценностное. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1988 - с. 59.
    103. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Горький: Высшая школа МВД СССР, 1974. 168 с.
    104. Игнатенко П.И., Павленко Н.В.Идентичность: философский и психологический анализ. К.: Арт-прес, 1999. 466с.
    105. Изард К. Эмоции человека: Пер. с англ.- М.: Изд-во моск. ун-та, 1980. - 440 с.
    106. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчин и женщин. - СПб.: Питер, 2002. - 554 с.
    107. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000. - 512 с.
    108. Ильин Е.П. Психология воли. СПб: Питер, 2000. - 288 с.
    109. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2002. - 752 с.
    110. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. - М: ИНФА М НОРМА, 1997.- 383 с.
    111. История социологии в Западной Европе и США. М., 1999. С. 140182, 318338, 465485.
    112. История философии: Энциклопедия. - Мн.: Интерпрессервис, 2002. - 1376 с.
    113. История философии в кратком изложении. Пер. с чеш. И. И. Богута. - М.: Мысль, 1995. - 590 с.
    114. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация и социальная пси-хиатрия. СПб: Изд. НИИ им. В.М.Бехтерева, 1998. 256 с.
    115. Калитиевская Е.Р. Психическое здоровье как способ бытия в мире: от объяснения к переживанию // Психология с человеческим лицом: гума-нистическая перспектива в постсоветской психологии /под ред. Д.А. Леонтьєва, В.Г.Щур. - М.: Смысл, 1997. - С. 231-238.
    116. Канунник А.И. Личность осужденных, не адаптированных к условиям отбывания наказания в ИТК: Автореф. дисс. ... кандидата юридич. наук / Всесоюзный научно-исследовательский институт МВД СССР. М.,1985. - 23 с.
    117. Карнеги, Дейл. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. - Минск: ООО «СЛК», 1996. - 636 с.
    118.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины