Михайлова, Ірина Василівна. Особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці




  • скачать файл:
  • Название:
  • Михайлова, Ірина Василівна. Особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці
  • Альтернативное название:
  • Михайлова, Ирина Васильевна. Личностные детерминанты проявления заботы о себе в раннем юношеском возрасте
  • Кол-во страниц:
  • 275
  • ВУЗ:
  • НПУ імені М.Драгоманова
  • Год защиты:
  • 0000
  • Краткое описание:
  • Михайлова, Ірина Василівна. Особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / І.В. Михайлова ; наук. кер. Т. М. Зелінська ; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2010. — 275 с.




    НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

    На правах рукопису


    МИХАЙЛОВА Ірина Василівна

    УДК 37.015.3: 159.923.2

    ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОЯВУ ТУРБОТИ
    ПРО СЕБЕ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

    19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук




    Науковий керівник:
    ЗЕЛІНСЬКА Тетяна Миколаївна,
    кандидат психологічних наук,
    професор



    Київ - 2010
    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………..………………………..…..4
    ВСТУП…………………………………………………...…………………………… 5
    РОЗДІЛ 1
    НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ …………………...…………………………………………13
    1.1 „Турбота про себе„ як психологічний феномен...................................................13
    1.2 Науково-теоретичні підходи та концепції вивчення проблеми турботи про себе...........................................................................................................................27
    1.3 Особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранній юності…………47
    Висновки до першого розділу ……………………………………………………….67
    РОЗДІЛ 2
    ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСТИХ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОЯВУ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ…….70
    2.1 Теоретико-методичне забезпечення дослідження та психодіагностика особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранній юності..................... 70
    2.2 Вивчення психологічних особливостей прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці…...........................................................................................................92
    2.3 Взаємозв’язки особистісних детермінант з турботою про себе в учнів раннього юнацького віку.............................................................................................................111
    2.4 Характеристика рівнів прояву турботи про себе та їх зв'язок з особистісними детермінантами в ранньому юнацькому віці.............................................................131
    Висновки до другого розділу………………………………………………………...138
    РОЗДІЛ 3
    ПСИХОКОРЕКЦІЙНА СИСТЕМА РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ…………………………….141
    3.1 Теоретико-методичне обґрунтування системи роботи з підвищення рівня турботи про себе в ранньому юнацькому віці………………………………………………141
    3.2 Психокорекційна робота впливу на особистісні детермінанти з підвищення рівня турботи про себе в ранньому юнацькому віці……………………………………..159
    3.3 Динаміка особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці в умовах цілеспрямованого психологічного впливу……………201
    Висновки до третього розділу………………………………………………………208
    ВИСНОВКИ…………………………………….…………………………………..211

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...................216

    ДОДАТКИ………………………………………………………………...................242


    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ЕГ експериментальна група

    КГ контрольна група

    КЕ констатувальний експеримент

    ФЕ формувальний експеримент

    ВНЗ вищий навчальний заклад


    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку українського суспільства, який характеризується значними соціально-економічними змінами, ставить перед особистістю нові вимоги. На перший план виступає людина самостійна і відповідальна у рішенні багатьох життєвих проблем, активна і ініціативна у визначенні свого місця і призначення в житті, впевнена в собі і успішна в соціально значущій діяльності. Розвиток особистості такої людини значною мірою залежить від самоустановки турбуватися про себе. У зв’язку з цим актуалізується необхідність вивчення детермінантів турботи про себе зростаючої особистості. Особливо важливим це стає у ранньому юнацькому віці, коли молода людина знаходиться на порозі вступу у доросле самостійне життя, особистісного і професійного самовизначення, побудови життєвого плану і потребує для цього розвинутого саморозуміння, довіри до себе та автономності.
    Сенситивним для становлення турботи про себе як соціальної самоустановки визначається ранній юнацький вік: самоусвідомлення сприяє посиленню саморозуміння, яке виступає когнітивною репрезентацією власного образу та передумовою цілеспрямованого самопізнання, саморозвитку та самозміни; аутосимпатія зумовлює зростання самоприйняття, яке є необхідною умовою позитивного самоставлення та турботи про себе в тілесному, соціальному й духовному напрямах; необхідність життєвого самовизначення зумовлює посилення автономності та самопідтримки, що проявляються в самостійності, здатності приймати рішення, думати і поводити себе незалежно. В цей час відбувається розширення часової перспективи з спрямованістю у майбутнє, яка впливає на побудову життєвого плану і особистісне самовизначення. Значну роль в особистісному становленні старшокласника відіграє фрустраційна толерантність, яка допомагає долати труднощі, зберігати розсудливість та контроль у різних життєвих ситуаціях. Віра у власні сили, впевненість у собі сприяють розвитку самоефективності у сфері значущої діяльності та регуляції власної поведінки. Саме в ранньому юнацькому віці відбувається розвиток турботи про себе, тому розробка проблеми особистісних детермінант даної установки набуває особливої наукової й практичної актуальності.
    Аналіз наукової літератури показує, що проблема турботи про себе залишається недостатньо вивченою, існує дефіцит як теоретичних концепцій, так і експериментальних досліджень даного психічного явища.
    У зарубіжній психологічній літературі турбота про себе досліджується як соціальна установка, необхідна для гармонійного психічного розвитку особистості (Р.Т.Байярд, Д.Байярд, У.Джеймс); в якості психічного утворення, що включає саморозуміння та довіру до себе (Т.Пауелл); як психічна здатність в контексті автономності та самозбереження в тілесному, соціальному й духовному плані (Г.Крістал, Ж.Ледлофф, Дж.Ханзян); як психічне утворення раннього віку, що формується за умови достатньої турботи матері про дитину (А.Фрейд, М.Кляйн, М.Малер, Д.Віннікот, Р.Фейрбейрн); як властивість особистості, процес становлення котрої нерозривно пов’язаний із набуттям нею зрілості (Ф.Перлз, Е.Шостром); як фундаментальна особистісна характеристика в контексті її взаємозв’язку з психічним здоров’ям та самоактуалізацією (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл); як позитивна самоустановка, котра проявляється в тілесному, соціальному, духовному аспектах особистісного зростання (Н.Пезешкіан, М.Селігман, Б.Фредріксон, М.Чіксентміхалі).
    У радянській психології проблема турботи про себе вивчалась побіжно, як супутня при вивченні інших явищ, зокрема, у працях, присвячених вивченню диспозицій та соціальних установок особистості (В.О.Ядов, К.Муздибаєв); активності суб’єкта (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв); особливостям розвитку особистості в юнацькому віці (Л.І.Божович, І.С.Кон, А.В.Мудрик, Х.Ремшмідт, Д.Й.Фельдштейн, П.А.Шавир, А.М. Прихожан); дослідженням самоставлення особистості, яке формується в процесі виховання під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (О.М.Андрєєва, С.Р.Пантілєєв, Н.І.Сарджвеладзе, В.В.Столін).
    Українські вчені досліджують турботу про себе як складову саморозвитку і життєтворчості особистості (С.Д.Максименко, Т.М.Титаренко); в межах суб’єктно-генетичного підходу (В.О.Татенко); у руслі проблеми амбівалентності особистості в сімейних ролях, віковому аспекті (Т.М.Зелінська, В.В.Хабайлюк); соціальних установках особистості (А.Е.Хурчак) тощо.
    Проведений аналіз показує, що спеціальних досліджень, які б вивчали особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці не виявлено, тоді як їх знання є важливими в процесі розвитку особистості в цьому віці. На сьогоднішній день у віковій психології виникла потреба вивчення даного психологічного утворення не на побіжному рівні, супутньому до інших проблем, а як самостійного явища: необхідно дослідити особистісні детермінанти прояву даного феномена, його структуру, критерії, психологічні особливості, що дозволить розробити систему психокорекційного впливу щодо становлення збалансованої турботи про себе в ранній юності. Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці“.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану наукових досліджень кафедри теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, затверджена Вченою радою університету (протокол № 6 від 01.02.2007 р.) та Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук АПН України (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).
    Об’єкт дослідження: становлення турботи про себе як особистісного утворення.
    Предмет дослідження: особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці.
    Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити особистісні детермінанти та вікові особливості прояву турботи про себе, її становлення в ранній юності; визначити умови та засоби підсилення особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранній юності; розробити психологічні рекомендації для цілеспрямованого формування у старшокласників здатності турбуватися про себе.
    В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що особистісними детермінантами прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці виступають ставлення до майбутнього, фрустраційна толерантність та загальна самоефективність, а цілеспрямований психологічний вплив на виявлені детермінанти особистості активними соціально-психологічними методами навчання веде до зростання соціальної установки турбуватися про себе в учнів цього віку.
    Для досягнення поставленої мети та згідно з висунутою гіпотезою нами визначено наступні завдання дисертаційного дослідження:
    1. Обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до вивчення становлення турботи про себе в ранньому юнацькому віці.
    2. Виявити психологічні особливості прояву турботи про себе і простежити вікові особливості розвитку даного особистісного утворення.
    3. Розкрити особистісні детермінанти прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці та визначити систему критеріїв і показників їх діагностування.
    4. Виявити психолого-педагогічні умови підсилення особистісних детермінант у становленні турботи про себе в ранній юності; розробити та апробувати психокорекційну програму підвищення у старшокласників установки турбуватися про себе; обґрунтувати практичні рекомендації для психологів, вчителів загальноосвітньої школи, старшокласників.
    Методологічною і теоретичною основою дослідження виступають: наукові положення психології про закономірності процесу розвитку особистості (І.Д.Бех, Л.І.Божович, І.С.Булах, Т.В.Говорун, Л.С.Виготський, В.І.Ілійчук, Я.Л.Коломінський, Г.С.Костюк, В.У.Кузьменко, О.М.Лєонтьєв, С.Д.Максименко, Н.І.Пов’якель, С.Л.Рубінштейн, В.І.Юрченко); дослідження в галузі соціальних установок (Г.М.Андрєєва, О.Г.Асмолов, В.О.Ядов); психологічні особливості розвитку турботи про себе (У.Джеймс, Т.М.Зелінська, Г.Крістал, Т.Пауелл, М.Селігман); наукові концепції про особливості розвитку саморозуміння, аутосимпатії, автономності (В.В.Знаков, Б.В.Кайгородов, Л.В.Клочек, Ю.І.Лановенко, І.О.Монахова, Г.Олпорт, Н.В.Самоукіна, Т.П.Скрипкіна); ставлення до майбутнього, фрустраційну толерантність, загальну самоефективність (Л.М.Аболін, А.Бандура, Л.І.Божович, А.М.Большакова, М.Р.Гінзбург, М.Єрусалем, І.С.Кон, М.Д.Левітов, Г.П.Ніков, І.Ю.Остополець, В.Ф.Сафін, Л.І.Собчик, Т.М.Титаренко, Р.Шварцер, Є.О.Шумілін); концепції функціонування людини в тілесному, соціальному, духовному вимірах (В.Мак-Доугалл, С.К.Нартова-Бочавер).
    Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів та методик, серед яких: аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних з проблеми; спостереження, що сприяло вивченню проявів турботи про себе в когнітивній, афективній та поведінковій сферах та створенню умов підвищення інтенсивності цього психічного явища; бесіда з досліджуваними, яка дозволяла виявити міру усвідомлення ними турботи про себе; стандартизовані опитувальники (опитувальник Т.Пауелла „Як я турбуюсь про себе?“, адаптований Г.Б.Моніною, О.К.Лютовою-Робертс, методика А.Маслоу „Самоактуалізації особистості” в адаптації Н.Ф.Каліної, „Опитувальник саморефлексії тілесного потенціалу“ Г.В.Ложкіна, А.Ю.Рождественского, „Шкала загальної самоефективності“ Р.Шварцера, М.Єрусалема, В.Ромека), та проективні методики („Метод незакінчених речень”, модифікований С.І.Подмазіним, О.І.Сібіль, „Методика дослідження життєвих стратегій особистості” М.О.Мдівані та П.Б.Кодесс, „Вербальний фрустраційний тест“ Л.М.Собчик), що дозволили діагностувати рівні прояву структурних компонентів досліджуваного феномену; психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); активні соціально-психологічні методи навчання; статистичні методи обробки отриманих даних.
    Етапи дослідження. Дослідження проводилося у три етапи впродовж 2006 —2009 рр.
    На першому етапі (2006 - 2007 рр.) аналізувався стан розробки проблеми турботи про себе у зарубіжній, радянській та вітчизняній науці, уточнювалася мета, завдання та гіпотеза дослідження, був зроблений відбір і пілотажна апробація психодіагностичного інструментарію для його проведення та оформлялися результати у вигляді статей, матеріалів конференцій.
    На другому етапі (2007 - 2008 рр.) здійснювалося експериментальне вивчення психологічних особливостей особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці за допомогою батареї методик, розроблялась і апробовувалась авторська система роботи з психокорекції турботи про себе в експериментальній групі, аналізувалися результати її впровадження у порівнянні з контрольною групою на основі методів математичної статистики та оформлялися результати дослідження у вигляді статей, матеріалів конференцій.
    На третьому етапі (2008 - 2009 рр.) узагальнювалися результати експериментальної роботи, перевірялася їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, проводилося оформлення отриманих результатів у вигляді статей, матеріалів конференцій, тексту кандидатської дисертації.
    Експериментальна база дослідження: учні раннього юнацького віку (15-17 років) спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови №16 міста Києва (94 респонденти), гімназії №1 міста Черняхова Житомирської області (98 респондентів), середніх загальноосвітніх шкіл села Зороків і села Вільськ Черняхівського району Житомирської області (43 респонденти). Загальна кількість досліджуваних – 235 учнів, у тому числі учнів 10 класів – 117 осіб, 11 класів – 118.
    Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що
    - вперше були вивчені вікові особливості прояву турботи про себе у ранньому юнацькому віці; визначені критерії (саморозуміння, аутосимпатія, автономність) і показники (самоусвідомлення, самоприйняття, самопідтримка), рівні (високий, середній, низький), особистісні детермінанти (ставлення до майбутнього, фрустраційна толерантність, загальна самоефективність) прояву турботи про себе у ранньому юнацькому віці; теоретично обґрунтована та експериментально апробована психокорекційна система роботи з підвищення турботи про себе в учнів раннього юнацького віку;
    - доповнено науково-теоретичні підходи до вивчення турботи про себе як соціальної самоустановки, котра проявляється в трьох напрямах людського існування: тілесному, соціальному, духовному, і взаємодіє зі сферою самосвідомості особистості;
    - набуло подальшого розвитку вивчення наступних особистісних утворень: саморозуміння, аутосимпатії, автономності, ставлення до майбутнього, фрустраційної толерантності, загальної самоефективності тощо, які розглядаються, перш за все, у контексті вивчення соціальної установки турбуватися про себе.
    Практичне значення дослідження полягає у тому, що модифіковано методику „Як я турбуюсь про себе?“, підібрано батарею методик з визначення особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці, які можуть бути використані практичними психологами, дослідниками при вивченні цих феноменів у ранній юності. Розроблена і експериментально перевірена психокорекційна система роботи з підвищення турботи про себе в учнів раннього юнацького віку, а також практичні рекомендації та система психокорекційних заходів з підвищення рівня турботи про себе можуть бути використані практичними психологами для підготовки старшокласників до самостійного дорослого життя. Виявлені психологічні особливості розвитку турботи про себе, комплексне дослідження особистісних детермінант прояву цього особистісного утворення у ранній юності можуть бути використані викладачами психології у лекційних курсах: „Загальна психологія“, „Вікова та педагогічна психологія“ під час вивчення тем: „Особистість“, „Психологія ранньої юності“, „Психологія виховання“.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес у старших класах гімназії № 167 м. Києва (довідка № 31 від 21 травня 2009р.), спеціалізованої школи № 220 м. Києва (довідка № 53 від 5 червня 2009р.), Черняхівської гімназії № 1 Житомирської області (довідка № 241 від 5 червня 2009р.).
    Вірогідність і надійність одержаних результатів дослідження забезпечувалися методичним обґрунтуванням теоретичних положень; використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи; репрезентативністю вибірки досліджуваних; якісним і кількісним аналізом отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики та достовірною результативністю формувального експерименту.
    Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін“ (м. Чернівці, 2007), Десятій науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції“ (м. Київ, 2007), Восьмій Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології“ (м. Херсон, 2008), Першій Міжнародно-практичній конференції „Практична психологія у міждисциплінарному аспекті: проблеми та перспективи“ (м. Дніпропетровськ, 2008), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців „Проблеми психологічної адаптації особистості в різних видах життєдіяльності“ (м. Одеса, 2009), всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічна служба ВНЗ: досвід та перспективи розвитку“ (м. Запоріжжя, 2009); на засіданнях кафедри теоретичної та консультативної психології та звітньо-наукових конференціях кафедр НПУ імені М.П.Драгоманова (м. Київ, 2006-2009 рр.).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у дванадцяти публікаціях, у тому числі сім статей – у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, п’ять – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (310 найменувань), з яких 17 іноземною мовою, 28 додатків на 33 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 215 сторінках, містить 8 таблиць, 8 рисунків загальним обсягом 7 сторінок. Повний обсяг роботи – 275 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційному дослідженні представлені теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми особистісних детермінант прояву турботи про себе в ранньому юнацькому віці: виявлено наступні особистісні детермінанти (ставлення до майбутнього, фрустраційна толерантність, загальна самоефективність), розкрито сутність турботи про себе як соціальної установки, її психологічні особливості в структурних компонентах, критерії діагностування, рівні прояву, обґрунтовано та апробовано систему шляхів та засобів психологічного впливу на зниження незбалансованого (середнього і низького) рівнів та підсилення збалансованого (високого) рівня прояву турботи про себе учнів раннього юнацького віку.
    1. У сучасних умовах розвитку України пріоритетним завданням є формування у підростаючого покоління конструктивної установки турбуватися про себе, яка сприятиме розвитку молоді та суспільному прогресу. Одним із напрямків розв’язання цієї проблеми є дослідження особистісних детермінант прояву турботи про себе як соціальної установки, що проявляється у саморозумінні, аутосимпатії і автономності в умовах тілесного, соціального, духовного самозбереження особистості. Становлення турботи про себе є обумовленим процесом, головна роль у якому належить особистості, котра може обирати збалансовану або незбалансовану його спрямованість.
    2. Ранній юнацький вік – період підготовки до дорослого життя, який вимагає усвідомлення власних мотивів й потреб, прийняття всіх сторін своєї особистості, підтримки себе у всіх сферах життєдіяльності – є сенситивним для розвитку складових турботи про себе в конструктивну установку позитивної спрямованості з гармонійним прагненням до відповідальності, психічного здоров’я, особистісного зростання. Становлення даної самоустановки в ранній юності відбувається під впливом особистісних детермінант: ставлення до майбутнього, фрустраційної толерантності, загальної самоефективності, які формують збалансований чи незбалансований рівень турботи про себе.
    3. Структура турботи про себе, яка зумовлена психологічними особливостями раннього юнацького віку, включає когнітивний, афективний та поведінковий компоненти. Критеріями прояву когнітивного компоненту є саморозуміння, афективного – аутосимпатія, поведінкового – автономність особистості. Показником діагностування досліджуваного феномена у когнітивній сфері виступає самоусвідомлення; у афективній – самоприйняття; у поведінковій – самопідтримка.
    4. Турбота про себе в ранньому юнацькому віці проявляється на трьох рівнях: високому, середньому, низькому. Високий рівень характеризується наявністю усвідомленого саморозуміння (осмислення інформації про самого себе, самопізнання, аналіз власних думок, переживань, вчинків, інтеграція власних минулих, теперішніх, майбутніх самопрезентацій), довіри до себе (переживання почуття задоволення від власної особистості, симпатії до себе, прийняття не тільки власних переваг, а й недоліків), автономності (свідома регуляція власної поведінки, самопідтримка, самостійне прийняття рішень, відповідальність перед собою), позитивною спрямованістю у тілесному, соціальному і духовному напрямках прояву турботи про себе. Середньому рівню властиві суперечності у когнітивній, афективній, поведінковій сферах, використання самоманіпуляцій, які гальмують самоусвідомлення, самоприйняття й самопідтримку, неприйняття негативних сторін власного Я, надмірний захист власного Я, потреба у зовнішньому контролі, суперечливих проявах у тілесному, соціальному і духовному напрямках. Низький рівень виявляється у нерозумінні себе, слабкому самоусвідомленні, наявних проявах алексітімії, переживанні антипатії до власного Я, нестійкому інтересі до власного внутрішнього світу, нестійкій тенденції захищати власний образ Я, безпорадністю й інфантильністю, які переростають в залежність, неприйняття свого тілесного образу, соціальній дезадаптації, моральній деградації.
    5. Психологічні особливості турботи про себе в ранньому юнацькому віці пов’язані з віковими проявами структурних компонентів, значущістю та регулярністю їх засвоєння, а також з такими особистісними детермінантами, як: ставлення до майбутнього (часовий критерій – показники: Я-минуле, Я-теперішнє, Я-майбутнє; змістовий критерій – показники: життєвий план, професійна самореалізація); фрустраційною толерантністю (критерії: фрустратор-цінність, фрустратор-суб’єкт - показник: стійкість); загальною самоефективністю (критерій: оцінка власних здібностей - показник: адекватність; критерій: очікування успіху - показник: впевненість).
    6. Особистісні детермінанти розвитку турботи про себе в ранньому юнацькому віці проявляються на трьох рівнях: високому, середньому, низькому. Високий рівень виступає збалансованим рівнем і характеризується позитивними проявами в: ставленні до майбутнього (переживання цілісності часової перспективи з позитивною спрямованістю думок в майбутнє; усвідомлення важливості побудови реалістичного життєвого плану та майбутньої професійної самореалізації); фрустраційній толерантності (переживання емоційної стійкості під впливом фрустраторів (цінностей та суб'єктів) в різних життєвих сферах (сімейній, інтимній, навчальній, соціальній); загальній самоефективності (впевненість у власних здібностях, їх адекватне оцінювання з очікуванням успіху; зростання прагнення до самовдосконалення, подолання перешкод, що веде до послідовної ефективної поведінки). Незбалансованому (середньому й низькому) рівню притаманні суперечності в: ставленні до майбутнього (дезінтеграція часових установок, використання захисних механізмів, відстрочення або відмова від побудови життєвого плану та вибору професії); фрустраційній толерантності (емоційна стійкість переживається епізодично, нав’язливе відтворення негативних переживань під впливом фрустраторів (цінностей та суб'єктів), що призводить до самоненависті); загальній самоефективності (неадекватне оцінювання власних здібностей, невпевненість в своїх здібностях, очікування неуспіху та підсилення негативної оцінки своїх зусиль, що веде до неефективної поведінки).
    7. Особливості становлення особистісних детермінант прояву турботи про себе пов’язані з віком учнів. Зміни прояву цього особистісного феномена від 15-16 до 16-17 років мають тенденцію до збільшення низького рівня у когнітивній, афективній, поведінковій сферах. Ця негативна вікова тенденція є статистично достовірною. Незбалансовані рівні (середній, низький) домінують над збалансованим високим рівнем особистісних детермінант прояву турботи про себе учнів. Збалансований високий рівень, оптимальний для особистісного зростання в ранньому юнацькому віці, несуттєво збільшується від 10 до 11 класу. Виявлені тенденції пояснюються особливостями позиції старшокласників, які готуються до переходу до самостійного життя, засвоюють інші соціальні ролі, обирають майбутню професію, що супроводжується віковою кризою і проявляється в фрустрації, невпевненості в собі, відсутності бажання нести відповідальність перед собою, суперечностях ставлення до себе. В учнів раннього юнацького віку домінує незбалансований (середній та низький) рівень особистісних детермінант прояву турботи про себе, психологічними особливостями якого є наявність суперечностей у когнітивній, афективній та поведінковій особистісних детермінантах цієї самоустановки. Відсутність значущої динаміки у проявах структурних компонентів та особистісних детермінант турботи про себе обумовлює необхідність психокорекційної роботи зі старшокласниками.
    8. Ефективним шляхом оптимізації турботи про себе в ранньому юнацькому віці є актуалізація усвідомлення значущості турботи про себе в тілесному, соціальному й духовному напрямах, зростання саморозуміння й самоусвідомлення, прийняття власних переваг і недоліків, довіри до себе, автономність поглядів та поведінки, підтримка себе у будь-яких ситуаціях, позитивне ставлення до майбутнього, побудова реалістичного життєвого плану, зростання емоційної стійкості до різного роду фрустраторів (суб’єктів і цінностей), адекватне оцінювання власних здібностей, впевненість в собі, самоефективна поведінка.
    9. Система роботи з психологічної корекції турботи про себе базується на активізації ставлення до майбутнього, фрустраційної толерантності, загальної самоефективності. Позитивні якісні зміни у рівнях прояву показників особистісних детермінант турботи про себе характеризуються збільшенням кількості учнів зі збалансованими проявами позитивних і негативних оцінок в когнітивній, афективній, поведінковій сферах; посиленням позитивного ставлення до майбутнього (узгодженість часових установок: Я-минуле, Я-теперішнє і Я-майбутнє, побудова реалістичного життєвого плану, вибір професії); підвищенням фрустраційної толерантності (зростання емоційної стійкості особистості до фрустраторів-цінностей у різних життєвих сферах); зростанням загальної самоефективності (впевненості у своїх здібностях з очікуванням успіху).
    На підставі отриманих даних були сформульовані рекомендації для практичних психологів, вчителів, викладачів психології. В них підкреслюється, що вчителям та практичним психологам необхідно вдосконалювати свої знання про становлення турботи про себе у ранньому юнацькому віці, доцільно створювати служби психологічної підтримки юнаків, при побудові роботи з учнями раннього юнацького віку слід посилювати прояви турботи про себе у когнітивній, афективній та поведінковій сферах шляхом зростання позитивного ставлення до майбутнього, фрустраційної толерантності, загальної самоефективності.
    Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її вивчення пов’язані з концептуальним аналізом турботи про себе у життєзначущих сферах; виявленням гендерних особливостей становлення цієї самоустановки залежно від віку; створенням психодіагностичних методик дослідження даного психічного феномена, що й буде предметом нашого подальшого наукового пошуку.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Экспрессия молекул – маркеров нейродегенеративных заболеваний в головном мозге и периферических тканях у людей пожилого и старческого возраста Зуев Василий Александрович
Депрескрайбинг в комплексной профилактике гериатрических синдромов в косметологической практике Резник Анна Вячеславовна
Преждевременное старение женщин зрелого возраста: биологические основы концепта и его операционализация в геронтопрофилактике Малютина Елена Станиславовна
Динамика лабораторных показателей, отражающих функциональную активность макрофагальной системы, у пациентов с болезнью Гоше I типа на фоне патогенетической терапии Пономарев Родион Викторович
Особенности мобилизации и забора гемопоэтических стволовых клеток при аутологичной трансплантации у больных с лимфопролиферативными заболеваниями Федык Оксана Владимировна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)