ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ МОЛОДІЖНОЇ ІНТЕРНЕТ-АУДИТОРІЇ ДО УЧАСТІ У ПОЛIТИЧНОМУ ЖИТТI : ОСОБЕННОСТИ ОТНОШЕНИЯ МОЛОДЕЖНОЙ ИНТЕРНЕТ-АУДИТОРИИ К УЧАСТИЮ В политической жизни

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ МОЛОДІЖНОЇ ІНТЕРНЕТ-АУДИТОРІЇ ДО УЧАСТІ У ПОЛIТИЧНОМУ ЖИТТI
  • Альтернативное название:
  • ОСОБЕННОСТИ ОТНОШЕНИЯ МОЛОДЕЖНОЙ ИНТЕРНЕТ-АУДИТОРИИ К УЧАСТИЮ В политической жизни
  • Кол-во страниц:
  • 242
  • ВУЗ:
  • Інститут соціальної та політичної психології АПН України
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • Інститут соціальної та політичної психології АПН України

    На правах рукопису

    БІЛОУС Ірина Миколаївна

    УДК 159.9:32

    ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ
    МОЛОДІЖНОЇ ІНТЕРНЕТ-АУДИТОРІЇ
    ДО УЧАСТІ У ПОЛIТИЧНОМУ ЖИТТI

    Спеціальність 19.00.11 — політична психологія


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник
    ПЕТРУНЬКО Ольга Володимирівна
    кандидат психологічних наук,
    старший науковий співробітник

    Київ — 2008
    ЗМІСТ





    Вступ .....................................................................................................................


    c. 4












    Розділ1 ФЕНОМЕНОЛОГІЯ політичнОЇ УЧАСТІ ...........................


    c. 10




    1.1. Політична участь як результат політичної соціалізації .........................


    c. 10




    1.1.1. Концептуалізація політичної участі .............................................................


    c. 11




    1.1.2. Сутність і форми політичної участі ............................................................


    c. 20




    1.1.3. Політична поведінка як інструментальний вияв політичної участі ..........


    c. 29




    Висновки до розділу 1.1 ..........................................................................................


    c. 32




    1.2. Медіатори політичної участі ........................................................................


    c. 33




    1.2.1. Ставлення до політики як „внутрішній” медіатор політичної участі ......


    c. 33




    1.2.2. Інтернет як „середовищний” медіатор політичної участі ..........................


    c. 44




    Висновки до розділу 1.2 ..........................................................................................


    c. 50




    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...................................................................................


    c. 51












    РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАВЛЕННЯ ДО ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ „МЕРЕЖЕВОЇ” І „НЕМЕРЕЖЕВОЇ” МОЛОДІ



    c. 52




    2.1. Стратегія емпіричного дослідження особливостей включення „мережевої” і „немережевої” молоді в політичне життя ..............................



    c. 52




    2.1.1. „Ставленнєва” модель та емпіричні індикатори політичної участі .........


    c. 52




    2.1.2. Емпірична модель та інструментарій дослідження ...................................


    c. 62




    2.1.3. Формування вибіркових сукупностей і організація дослідження ............


    c. 73




    2.2. Дослідження когнітивно-емоційного („ставленнєвого”) включення в політику „мережевої” і „немережевої” молоді .............................................



    c. 75




    2.2.1. Дослідження особливостей когнітивного включення в політику „мережевої” і „немережевої” молоді ......................................................................



    c. 75




    2.2.2. Дослідження особливостей емоційно-психологічного включення в політику „мережевої” і „немережевої” молоді ....................................................



    c. 113




    Висновки до розділу 2.2 ..........................................................................................


    с. 143




    2.3. Дослідження особливостей політичної поведінки як вищого рівня ставлення до політики „мережевої” і „немережевої” молоді .......................



    c. 147




    2.3.1. Досвід практичної участі „мережевої” і „немережевої” молоді у політичному житті ...................................................................................................



    c. 148




    2.3.2. Мотивація політичної поведінки .................................................................


    c. 155




    Висновки до розділу 2.3 ..........................................................................................


    c. 166




    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 .................................................................................


    c. 169












    Розділ 3 Особливості політичної соціалізації молодіжної інтернет-аудиторії І ставлення ЇЇ до УЧАСТІ у політИчноМУ житті .............................................................




    c. 172




    3.1. Молодіжна Інтернет-аудиторія як новітня медіаспільнота ...............


    c. 172




    3.1.1. Інтелектуально-пізнавальні інтереси „мережевої” аудиторії ..................


    c. 173




    3.1.2. Комунікація і самореалізація молоді у просторі Інтернету .....................


    c. 178




    3.1.3. Типологія молодіжної аудиторії Інтернету ...............................................


    c. 184




    3.2. Ставлення „мережевої” молоді до участі у політичному житті .........


    c. 193




    3.2.1. Особливості психологічного включення „мережевої” молоді в політичне життя .......................................................................................................



    c. 193




    3.2.2. Особливості політичної поведінки „мережевої” молоді ..........................


    c. 208




    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................,...........


    c. 215












    Висновки ............................................................................................................


    c. 216












    Список лІТЕРАТУРИ ......................................................................................


    c. 219












    Додатки ................................................................................................................


    c. 242













    ВСТУП


    Актуальність дослідження. Події, які відбуваються в Україні в останнє десятиліття, засвідчили, що молодь, котру дослідники традиційно вважали пасивною й аполітичною, здатна відігравати важливу роль у політичному житті. Зокрема, молодь була досить активним учасником політичних акцій, що відбувалися в період президентських виборів і „помаранчевих” подій у 2004-2005 роках. Саме тоді народилася ідея даного дослідження.
    Сплеск політичної активності українського населення і, зокрема молоді, за яким спостерігав увесь цивілізований світ, викликав величезний інтерес громадськості, експертів, науковців та активував бажання зрозуміти глибинну сутність цього феномену. На нашу думку, це спричинилося передусім соціально-психологічними чинниками, які знаходяться за межами дослідницького поля політології і навіть соціології. У зв’язку з цим, дане дослідження виконане у межах наукових парадигм соціальної і політичної психології.
    Ми поділяємо думку тих дослідників, які вважають, що одним із зовнішніх чинників включення молоді в політичні події виступив Інтернет, який істотно вплинув на ставлення до політичної ситуації 2004-2005 роках та її оцінку з боку молодих „лідерів думок”, а разом з ними і населення країни в цілому (В.Бебик, І.Білоконь, В.Зливков та деякі інші). Саме в той період громадськість усвідомила реальність Інтернету (як інноваційного медіа і ресурсоспроможної технології формування громадської думки) і реальність Інтернет-аудиторії (як нової соціальної спільноти і потенційного лідера громадської думки з політичних питань).
    Нині відомо чимало досліджень Інтернету, здійснених за кордоном (Ф.Артертон, Д.Батлер, Б.Берельсон, Л.Гроссман, К.Дойч, А.Етціоні, Е.Коррадо, Н.Негропонте, К.Оррен, Х.Рейнгольд, Ч.Фаерстон, Т.Андреєва, Г.Вайнштейн, О.Войскунський, Т.Жичкіна, С.Кашавцева, В.Чудінова і багато інших), а останнім часом і в Україні (В.Бебик, В.Бондаровська, М.Головатий, В.Зливков, В.Ребкало, А.Сіленко й інші) [18; 25; 26; 53; 62; 67; 73; 97; 142; 149; 166; 167; 168; 173; 198]. Предметом уваги дослідників поставали питання соціальної перцепції і поведінки в Інтернет-просторі (Н.Алексеєнко, П.Вінтерхофф-Шпурк, Г.Грезійон, А.Жичкіна, К.Керделлан), особливостей інтелектуально-пізнавальної діяльності в Інтернеті (Ю.Бабаєва, О.Белінська, О.Войскунский, О.Мітіна), особливостей спілкування і самопрезентації (О.Войскунский, А.Жичкіна, О.Белінська), соціальних функцій Інтернету (В.Дрожжинов, К.Мей, А.Штрик), діяльності віртуальних мережевих спільнот (М.Кастельс, Л.Найдьонова), Інтернет-залежності (В.Бондаровська, Г.Мироненко, В.Посохова) та деякі інші [8; 16; 20; 29; 40; 42; 43; 69; 75; 76; 77; 92; 95; 126; 127; 128; 136; 137; 175; 178]. Однак, на сьогоднішній день є досить мало відомостей про соціально-психологічні особливості політичної свідомості і політичної участі Інтернет-аудиторії та ставлення її до політики.
    Українська аудиторія Інтернету нині вважається відносно невеликою (порівняно з аудиторією традиційних ЗМІ і порівняно з Інтернет-аудиторіями розвинутих країн Заходу і Сходу), проте існує виражена тенденція до стрімкого її збільшення і набуття вагомого суспільного статусу. Так, за роки незалежності України Інтернет-аудиторія зросла в 90 тис. разів і нині становить понад 4 млн. користувачів. Отже, ця кількість є такою, що, на думку П.Д.Фролова, вона в принципі здатна забезпечити проходження в парламент реальної чи віртуальної політичної партії. Не випадково увага дослідників до Інтернету і його аудиторії, більшість якої становить молодь, дедалі зростає. Такі дослідження видаються актуальними як з теоретичного, так і з прикладного погляду, оскільки суспільно-політичні процеси в українському суспільстві набули нині тієї якості, за якої важлива роль у них належить, по-перше, новим, енергійним, сучасним політичним силам (зокрема, молоді), а по-друге — новітнім інформаційно-комунікативним технологіям (зокрема, Інтернету).
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з плановою темою науково-дослідної роботи лабораторії соціально-психологічних технологій Інституту соціальної та політичної психології АПН України „Теоретичні та методичні засади прогнозування наслідків інформаційного впливу на політичні настанови особистості” на 2005-2007 рр. (реєстраційний номер: 0105U000425).
    Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту соціальної та політичної психології АПН України (протокол № 2/05 від 24 лютого 2005 р.) та погоджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 14 червня 2005 р.).
    Мета: дослідити соціально-психологічні особливості ставлення до політики та виявів політичної участі молодіжної Інтернет-аудиторії порівняно з молоддю, яка не користується інформацією Інтернету.
    Згідно із загальною гіпотезою припускалося, що ставлення молодіжної Інтернет-аудиторії до політики і участі в політичному житті має ряд особливостей емоційно-когнітивного та інструментального характеру порівняно з молоддю, яка не користується послугами Інтернету. Воно є: 1) свідомішим і компетентнішим; 2) позитивнішим і психологічно „включеним”; 3) більш активним, дієвим.
    Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
    1. Здійснити теоретичний аналіз існуючих у науковій літературі концепцій політичної активності, політичної участі та політичної поведінки.
    2. Розробити модель політичної участі, яка концептуалізує ставлення до політики як „внутрішній”, психологічний чинник включення в політичне життя.
    3. Дослідити особливості емоційно-когнітивного ставлення до політики молодіжної Інтернет-аудиторії та молоді, яка не користується Інтернетом.
    4. Дослідити особливості політичної поведінки „мережевої” і „немережевої” молоді — як репрезентації дієвого („розгорнутого” до рівня поведінки) ставлення до політики.
    Об’єкт дослідження — політична участь молоді у медіа-суспільствах.
    Предмет дослідження — соціально-психологічні особливості ставлення до участі в політичному житті молодіжної аудиторії, орієнтованої на споживання інформації з Інтернету.
    Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач у роботі були використані методи теоретичного дослідження (моделювання, типологізація, порівняння) та емпіричного дослідження: анкетування, фокус-групи, метод семантичного диференціалу і суб’єктивного шкалювання — для з’ясування когнітивної складової ставлення „мережевої” і „немережевої” молоді; проективний метод незавершених речень, для з’ясування емоційної складової ставлення. Поглиблене опрацювання емпіричних даних здійснювалося за допомогою методів математичної статистики (кореляційний і факторний аналіз) і контент аналізу.
    Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
    1) вперше психологічну категорію „ставлення” розглянуто як базову детермінанту політичної участі;
    2) розроблено „ставленнєву” модель політичної участі, яка уможливлює операціоналізацію й емпіричне дослідження ставлення до політики як категорії політичної психології;
    3) розроблено систему критеріїв для оцінки особливостей ставлення до політики і участі в політичному житті різних цільових аудиторій;
    4) вперше виявлено особливості політичної активності молодіжної Інтернет-аудиторії (як нової соціальної спільноти) і ставлення її до участі у політичному житті;
    5) з’ясовано, що молодіжна Інтернет-аудиторія має кращі показники політичної компетентності і психологічного включення в політику і виявляє більшу політичну активність не лише в Інтернет-середовищі, а й у реальному житті, що спростовує поширену думку про її інертність, аполітичність і надмірну віртуалізацію (відірваність від реального соціального життя).
    Практичне значення одержаних результатів полягає передусім у з’ясуванні соціально-психологічних особливостей включення в політичне життя і виявів політичної участі молодіжної Інтернет-аудиторії та молоді, яка не користується Інтернетом. Це уможливлює прогнозування участі „мережевої” і „немережевої” молоді у масштабних політичних акціях. Матеріали дисертації можуть бути (і були) використані при розробці державних і недержавних програм, проектів та ініціатив у сфері політичної просвіти, громадянського виховання, формування політичної культури молоді та залучення її до громадсько-політичного життя. Використаний у дисертації дослідницький інструментарій може бути (і був) застосований у дослідженнях із вивчення особливостей і чинників залучення вітчизняної молоді до громадсько-політичного життя. Зокрема, його було використано в дослідженнях, що здійснювалися в межах міжнародних проектів в Україні. Отримані емпіричні результати та розроблені на їх основі висновки і рекомендації мають практичне застосування в практиці консультацій і тренінгів для керівників молодіжних організацій і молодіжних лідерів. Ці матеріали можуть бути корисними у сфері медіапросвіти як такі, що здатні підвищувати політичну компетентність молоді і упереджувати маніпулятивний вплив на неї новітніх інформаційних технологій.
    Результати наукового дослідження були: використані при проведенні дослідження молодіжних ініціатив з виявлення реального стану залучення молоді до громадського життя і отримання рекомендацій щодо підтримки існуючих та створення нових (недержавних) молодіжних програм в Україні в межах міжнародного проекту „Мережа громадянської дії в Україні” (довідка від 29 травня 2008р. № 124); враховані при розробці тематичних напрямів програми «Розвиток громадянського суспільства в Україні» та ініціатив у сфері політичної просвіти, громадянського виховання, формування політичної культури молоді та залучення її до громадсько-політичного життя відділом з питань демократизації, Координатора проектів ОБСЄ в Україні (довідка від 06 вересня 2007р. № 47); враховані при розробці і проведенні тренінгів для лідерів і активістів молодіжних організацій Всеукраїнською Спілкою молодіжних організацій (довідка від 15 серпня 2007р. № 85).
    Надійність отриманих результатів забезпечена теоретико-методологічним обґрунтуванням дослідження, поєднанням кількісних і якісних дослідницьких методів; застосуванням методів математико-статистичної обробки даних; репрезентативністю вибірок випробуваних.
    Апробація результатів дослідження здійснювалася на: науково-практичних конференціях „Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями” (Полтава, 2007 р.), „Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини” (Донецьк, 2008 р.), „Проблеми духовності в психології розвитку особистості” (Ніжин, 2008 р.), на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери: ландшафти роботи з клієнтами” (Мелітополь, 2008 р.), звітній сесії Інституту соціальної і політичної психології АПН України (Київ, 2008 р.), а також представлялася за кордоном — на міжнародному форумі „Молодіжний рух в Україні: участь молоді у громадсько-політичному житті” (Копенгаген, 2005 р.).
    Публікації. Зміст та основні результати дослідження висвітлені в 3 публікаціях у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний текст дисертації викладено на 215 сторінках. Робота містить 37 таблиць (11 сторінок), 3 рисунка (1,5 сторінки), 19 додатків, які займають 48 сторінок. Список використаних джерел нараховує 273 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ:
    У дисертації наведене теоретичне узагальнення й вирішення наукової задачі, яка полягає у з’ясуванні соціально-психологічних особливостей ставлення до участі у політичному житті молодіжної Інтернет-аудиторії та молоді, яка не користується Інтернетом. Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:
    1. Політична участь є видом суспільної, просоціальної діяльності, яка полягає у включенні — на рівні свідомості і на рівні поведінки — індивідів у політичне життя суспільства. Готовність до цієї діяльності формується в процесі політичної соціалізації і визначається комплексом набутих знань і уявлень про політику як суспільну діяльності, суб’єктів політики, себе, як потенційного учасника політичного життя, а також емоційним відгуком на все це, тобто тим, що об’єднує в собі психологічна категорія „ставлення”.
    2. Ставлення до політики, як суб’єктивне відображення політичної дійсності, має два рівні вияву, що репрезентують міру включення його носіїв у політичний процес. Перший рівень — споглядальний, суто „ставленнєвий” — виявляється як: 1) зацікавлене спостереження за політикою; 2) переживання емоційного зв’язку з нею; 3) обговорення політичних питань з іншими. Найвагоміший практичний результат цього рівня— психологічне включення в політику. Другий рівень — дієвий, або рівень політичної поведінки — виявляється як: 1) ситуаційні, не завжди усвідомлені, не обтяжені відповідальністю поведінкові реакції на окремі політичні події; 2) відносно регулярна участь у виборах, референдумах, інших політичних заходах, пов’язана з громадянською відповідальністю; 3) організовані, спільні з іншими дії, спрямовані на вирішення певних політичних проблем (або доцільна й відповідальна політична поведінка). Максимальним результатом цього рівня участі є свідоме, спричинене просоціальною мотивацією членство в громадських та політичних організаціях.
    3. Перехід від споглядання політики до активної участі в ній визначається внутрішніми і зовнішніми чинниками. Універсальним внутрішнім чинником (медіатором), здатним „розгорнути” політичну участь до рівня політичної поведінки, є ставлення до політики. Одним із зовнішніх чинників (медіаторів) політичної участі молоді в умовах медіасуспільства є Інтернет: 1) як сучасне і перспективне медіа, яке оптимально узгоджується з інтересами і потребами молоді; 2) як альтернативне соціальне середовище з майже ідеальними інформаційно-комунікативними мережами, які уможливлюють здійснення нових (онлайнових, віртуальних) форм політичної участі; 3) як новітня інформаційна технологія впливу на політичну свідомість і поведінку не лише користувачів, а й тих, хто перебуває у спільних комунікаційних мережах з ними.
    4. Ставлення користувачів Інтернету до політики істотно відрізняється від ставлення не-користувачів за емоційно-оцінними (цікавість до політики, довіра до органів та суб’єктів політичної влади, емоційні оцінки на їх адресу) і „когнітивними” (свідомий інтерес до політики, частота споживання політичної інформації, політична інформованість, особливості політичних цінностей і громадсько-політичних орієнтацій, оцінка свого місця в політиці) показниками. Воно є: 1) позитивнішим, конструктивнішим, менш забарвленим негативними емоціями; 2) зацікавленішим і „включеним”; 3) компетентнішим і свідомішим; 4) таким, що має вищий потенціал довіри до політики і її суб’єктів; 5) активнішим і дієвішим; 6) відповідальнішим і просоціально орієнтованим; 7) більш внормованим просоціальною мотивацією.
    5. Користувачі Інтернету, порівняно з не-користувачами, мають вищий рівень соціальної мобільності, про що свідчать: 1) більш виражена орієнтація на пошук однодумців і „своєї” групи та на взаємодію (спільні дії) з ними; 2) більш представницький практичний досвід участі в політичному житті країни (в окремих політичних акціях, у виборах до органів державної влади, у молодіжних та інших громадських і/чи політичних організаціях); 3) більша відповідність між намірами і реальною участю в політичному житті; 4) активна участь в онлайнових (віртуальних) формах політичної активності; 5) досить свідома й просоціальна мотивація стосовно політичної участі в майбутньому.
    6. Молодіжна Інтернет-аудиторія чітко типологізується за такими критеріями: 1) провідна соціальна потреба (типи користувачів: „орієнтовані на пошук інформації”, „орієнтовані на комунікування”, „орієнтовані на розваги”); 2) тип комунікативної поведінки (типи користувачів: „активний, лідерський”, „нормативний, орієнтований на традиції”, „емоційний, запальний”, „пасивний, байдужий”); 3) свідомий інтерес до політики і регулярне споживання політичної інформації (типи: „аполітичний” і „прополітичний”). За будь-якої класифікації серед користувачів виявляється частка осіб (близько 40%), які належать до аполітичного, орієнтованого на розваги типу. Подорожуючи Інтернетом у пошуках розваг, аполітичні користувачі стикаються й із політичною інформацією, час від часу відвідують політичні сайти, заходять у чати тощо. Почасти тому рівень політичної їх інформованості вищий, ніж у не-користувачів, але це не поліпшує ставлення їх до політики і не активує політичну їх поведінку.
    7. Отримані емпіричні дані спростовують уявлення про молодіжну Інтернет-аудиторію як однозначно пасивну, надмірно „віртуалізовану”, орієнтовану на уникнення і автономію, відчужену від громадсько-політичного життя. Навпаки, вона є досить „якісною” аудиторією, об’єднаною не лише спільними інформаційно-комунікативними мережами, а й спільними інтересами і мотивами. З огляду на свої соціально-психологічні й мобілізаційні характеристики, а також на позитивніше (порівняно з не-користувачами) ставлення до політики і участі в політичному житті, вітчизняна молодіжна Інтернет-аудиторія є досить перспективним суб’єктом політичного життя. Кількість Інтернет-аудиторії стрімко зростає, вона вочевидь перетворюється на нову соціальну спільноту, що посідає в суспільстві дедалі виразнішу роль. Вона користується довірою в суспільстві і здатна бути „лідером думок”, а отже, становити істотний внесок у формування громадської думки. Усе це визначає перспективи та напрями подальших досліджень Інтернет-аудиторії як соціальної спільноти, що першою ступила на поріг нової епохи постмодерну.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
    1. Абульханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. — 1994. — Т. 14. — № 4. — С. 39 - 55.
    2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. — М.: Мысль, 1991.— 302 с.
    3. Абульханова К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни. — СПб.: Алетейя, 2001. — 304 с.
    4. Абульханова-Славская К.А., Гордиенко Е.В. Представления личности об отношении к ней значимых других // Психологический журнал. — 2001. — T. 22. — № 5. — C. 38-47.
    5. Авер’янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства. — Київ: „ППП”, 2005. — 308 с.
    6. Адлер А. Понять природу человека. — СПб.: „Академический проект”, 1997. — 256с.
    7. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. — 1984.— Т.5. — №5. — С. 63-70.
    8. Алексеенко Н.Н. Психоаналитические аспекты поведения человека в киберпространстве // Журнал практической психологии и психоанализа. — 2000. — № 3. — С. 35-41.
    9. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии. — Полис, 1992. — № 4. — С. 122-134.
    10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. — 339 с.
    11. Андреева Г.М. Методологические проблемы социально-психологического исследования // Вопросы психологии. — 1975. — №2. — С. 46-57.
    12. Андреева Г.М. Психология социального познания. — М.: Аспект-пресс, 2000. — 228 с.
    13. Анцыферова Л.И., Москаленко В.В. Социализация личности. — Киев: Вища школа, 1986. — 200 с.
    14. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. — 560 с.
    15.Астатьев А. Индивидуально-психологические особенности пользователей сети Интернет. — [Електронний ресурс] — режим доступу до джерела: http://psynet.by.ru/texts/astaf3.htm.
    16. Бабаева Ю.Д., А.Е. Войскунский Психологические последствия информатизации // Психологический журнал. — 1998.—Т. 19. — №1. — С. 89-100.
    17. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік-рилейшинз: Монографія. — К.: МАУП, 2005.— 440 с.
    18. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. — К.: А.Л.Д., 1996. — 112с.
    19. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. — К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. — 437 с.
    20. Белинская Е.П. Человек в информационном мире // Социальная психология в современном мире / Под ред. Андреевой Г.М., Донцова А.И. — М.: Аспект Пресс, 2002. — С. 230-256.
    21. Белицкая Г.Э. О роли субъектности в формировании социально-политических ориентаций // Психологический журнал. — 1994. — Том 15. — № 4. — С. 56-62.
    22. Бенько Л. Нормативна і девіантна поведінка особистості в умовах соціалізації // Соціальна психологія. — 2006. — № 5 (19). — С. 64-69.
    23. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. Пер. с англ. — М.: Academia-Центр, Медиум, 1995.— 336 с.
    24. Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді // Соціальна психологія. — 2004. — № 4 (6). — С. 96-105.
    25. Білик М. Психологічні чинники прояву політичної культури студентської молоді: Автореф. дис канд. психол. наук: 09.00.05 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 2004. — 19 с.
    26. Білоконь І. Політичні події кінця 2004 року і соціально-політичні настановлення молоді // Соціальна психологія. — 2005. — № 4 (12). — C. 21-31.
    27. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. — М.: Изд-во МГУ, 1991. —127 с.
    28. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные психологические труды. — М.: Междунар. пед. Академия, 1995. — 326 с.
    29. Бондаровська В.М. Психологічні аспекти використання комп’ютера: Небезпека нових інформаційних технологій та розвиток здібностей дітей за допомогою комп’ютера. // Психолог. — К.: Шкільний світ— 2005. — № 25 (169). — 64 с.
    30. Брунер Дж., Олвер Р., Гринфилд П. Исследование развития познавательной деятельности. — М. Педагогика, 1971. — 391 с.
    31. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. — М.: Ин-т психологии РАН, 1994. — 301 с.
    32. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. — 1992. — № 6. — С. 3-12.
    33. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. — К.: Ника-Центр, Серия „Новейшая психология”. — 1997. — Вып. 3. — 125 с.
    34. Буряк В.Д. Інформаційний кайф чи світоглядно-інформаційна катастрофа? (Філософія жанровотворення у контексті інформаційного впливу) // Культура народов Причерноморья. —2007. — № 101. — С. 14-17.
    35. Васильченко О.М. Психосемантичний підхід до дослідження соціальних уявлень особистості // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д.Максименка: Наукові записки Ін-ту психології АПН України / За ред. члена-коресп. АПН України Н.В.Чепелевої. — К.: Нора-прінт, 2002. — Вип. 22. — С. 24-37.
    36. Васютинський В.О. Інтеракційна психологія влади. — К.: КСУ, 2005. — 492 с.
    37. Вачадзе Г.Н. Всемирное телевидение. Новые средства массовой информации: их аудитория, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Ганатлеба, 1989. — 672 с.
    38. Вебер М. Избранные произведения / Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1990. — 804 с.
    39. Винникотт Д.В. Игра и Реальность. — М.: ИОИ, 2002. — 288 с.
    40. Винтерхофф-Шпурк П. Медиапсихология. Основные принципы / Пер. с нем. — Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007. — 288 с.
    41. Вісник Центральної виборчої комісії. —2006. — №3 (5). — C. 77.
    42. Войскунский А.Е. Актуальные проблемы психологической зависимости от Интернета // Психологический журнал. — 2004. — № 1. — С. 90-100.
    43. Войскунский А.Е., Митина О.В., Аветисова А.А. Общение и „опыт потока” в групповых ролевых Интернет-играх // Психологический журнал. — 2005. — № 5. — С. 47-63.
    44. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. — М.: Прогресс, 1981. — 278 с.
    45. Вольфовська Т.О. Інтерактивна спрямованість школяра як чинник набуття досвіду політичної взаємодії // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К.: ТОВ „Міленіум”, 2005. — Вип. 10 (13). — С. 195-208.
    46. Выготский Л.С. Психология искусства. — М.: Искусство, 1968. — 576 с.
    47. Выдрин Д.И. Технология популизма // Философская и социологическая мысль. — 1990. — № 3. — С. 27-31.
    48. Вятр Е. Социология политических отношений / Пер. с польск. — М.: Прогресс, 1979. — 463 с.
    49. Ганина Н.А., Эткинд А.М. Политическая активность интеллектуалов: опыт социально-психологического исследования // Психологический журнал. — 1991. — № 1. — С. 22-30.
    50. Гозман Г.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. — Ростов-на-Дону: Изд-во „Феникс”, 1996. — 448 с.
    51. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. — К.: МАУП, 1999. — 224с.
    52. Головатий М.Ф., Бебик В.М. та ін. Політична культура сучасної молоді. — К., 1996. — 112 с.
    53. Головаха Є.І. Ставлення до влади і політичний вибір молоді України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 1. — С. 117-127.
    54. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии. — К.: Наук. думка. —1992. — 126 с.
    55. Голосов Г.В. Поведение избирателей в России: теоретические перспективы и результаты региональных виборов // Полис, 1997. — № 4. — С. 44-56.
    56. Горошко О.І. Інтернет — жінкам: Ресурси Інтернету для жінок. Довідник / Під ред. В.Поровської. — Київ: Український жіночий фонд, 2004. — С. 5-6.
    57. Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. — М.: Политиздат, 1987. — 368 с.
    58. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. — М.: АСТ, 2001. — 560 с.
    59. Дегтярев А.А. Основы политической теории. — М.: Высш. шк., 1998. — 239 с.
    60. Дембицька Н.М. Психологічні особливості політичної соціалізації студентів: Автореф. дис канд. психол. наук: 09.00.05 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. — К., 2004. — 20 с.
    61. Дембицька Н.М. Психосемантичне дослідження політичних уявлень студентів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. — К.: ГНОЗИС”, 2002. — Т. ІV. — Ч. 7. — С. 48 53.
    62. Дембицька Н.М. Становлення політичної ідентичності молоді як аспект її соціалізації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. — К.: НЕВТЕС”, 2001. — Т.ІІІ. — Ч. 7. — С. 73 - 80.
    63. Денкен Ж.-М. Политическая наука. — М.: Изд-во полит. литературы, 1994. — 294 с.
    64. Дженнингс Б., Томсон С. Основы воздействия СМИ / Пер. с англ. — М.: Издательский дом „Вильямс”, 2004. — 432 с.
    65. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. — М.: Новая школа, 1996. — 352 с.
    66. Дмитриева С.И. Социальная ответственность подрастающего поколения как фактор общественного прогресса. — К.; Одесса: Вища шк., Головное изд-во, 1988. — 224 с.
    67. Добрускин М.Е. Формирование политической культуры студентов // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матер. методол. семінару АПН України (12 листопада 1998 р.). — К.: Гнозис, 1998. — С. 476-481.
    68. Донченко О.А. Психосоціальний невроз „пуер етернус” // Соціальна психологія. — 2006. — № 5 (19). — С. 14-25.
    69. Дрожжинов В.И., Штрик А.А. Электронная демократия и поддерживающие её технологии // Технологии информационного общества // Интернет и современное общество: труды VІ Всероссийской объединенной конференции. Санкт-Петербург. — СПб.: Изд-во филологического ф-та СПб ГУ, 2003. — С. 101-110.
    70. Дроздова М. Динаміка політичної свідомості студентів у процесі виборчої кампанії 2004 року // Соціальна психологія. — 2005. — № 4 (12). — C. 32-43.
    71. Дюркгейм Э. Социология: её предмет, метод, предназначение. — М.: Канон, 1995 — 352 с.
    72. Жадан І.В. Політична освіта як чинник формування суб’єкта політичних ставлень // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К.: ТОВ „Міленіум”, 2005. — Вип. 10 (13). — С. 184-195.
    73. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О., Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні // Методичний посібник. — Київ: Тандем, 2004 — 80 с.
    74. Жданов І., Якименко Я. Формула помаранчевої перемоги // „Дзеркало тижня”, 2005. — № 2.
    75. Жичкина А.Е. Особенности социальной перцепции в Интернете // Мир психологии. — 1999. — № 3. — С. 72-80.
    76. Жичкина А.Е. Социально-психологические аспекты общения в Интернете. — [Електронний ресурс] // Гуманитарные исследования в Интернете.— 2000. — №4 — Режим доступу до журнала: http://flogіston.ru/projects/artіcles/refіnf.shtml.
    77. Жичкина А.Е. Белинская Е.П. Самопрезентация в виртуальной коммуникации и особенности идентичности подростков — пользователей Интернета // Образование и информационная культура. Социологические аспекты: Труды по социологии образования / Под. ред. В.С.Собкина. — Т.V. — Вып. VII. — М.: Центр социологии образования РАО, 2000. — С. 431- 460.
    78. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії та вибори (Довідник партійного працівника). — К: ІУЕП „Гарант квалі”. — ФКП „НДІСЕП” ВПЦ „Тираж”, 2003. — Серія „Довідники-порадники”. — 600 с.
    79. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб.: Питер, 2001. — 448 с.
    80. Зленков В. Українське телебачення і криза національної ідентичності // Соціальна психологія. — 2004.—№ 4 (6). — С. 71-79.
    81. Зливков В. Психологія перемоги: віртуальні та реальні чинники // Соціальна психологія. — 2005. — № 3 (11). — C.33-42.
    82. Зливков В. Українські ЗМІ: проблема маніпулювання свідомістю // Соціальна психологія. Спеціальний випуск. — 2007. — С. 84-90.
    83. Злобіна О.Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. — 400 с.
    84. Иванов О., Быковский Е. Сетевые „игры в политику” становятся все серьезнее // Итоги. — 1999. — № 15.
    85. Иванова Н.Л. Социальная идентичность в различных социокультурных условиях // Вопросы психологии. — 2004. — № 4. — С. 65-75.
    86. Интернет — лучшее средство для повышения политической активности молодежи. — [Електронний ресурс] — режим доступу до джерела: http://www. news.ru/news/ebusiness/2002/09/12/20020912112022/shtml.
    87. Интернет поглотит печатне СМИ? — [Електронний ресурс] — режим доступу до джерела: http://fora/news/ 2005/04/14/2002406.html.
    88. Іванов О. Українські користувачі активно цікавляться політикою. — [Електронний ресурс] — режим доступу до джерела: http://e-elections.com.ua/important/internet poukrainski o politicheskikh.html.
    89. Казміренко В.П. Вплив організаційного середовища на соціальний світогляд особистості // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. — К.: ТОВ „Міленіум”, 2005. — Вип. 10 (13) — С.158-169.
    90. Калина Н.Ф. и др. Лики ментальности и поле политики: Монография / Н.Ф.Калина, Е.В.Чёрный, А.Д.Шоркин. — К.: Агропромвидав України, 1999. — 184 с.
    91. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. — К.: Оріяни, 2000. — 448 с.
    92. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Пер. с англ. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.
    93. Катаєв М.С. Проблеми політичної ідентичності підлітка // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К. 2001. — Вип. 3. — С. 138-141.
    94. Келли Г. Процессы каузальной атрибуции / Современная зарубежная социальная психология: Тексты / Под ред. Г.М.Андреевой, Л.А.Петровской. — М.: Изд-во МГУ, 1984. — С. 127-137.
    95. Керделлан К., Грезийон Г. Дети процессора: Как Интернет и видеоигры формируют завтрашних взрослых / Пер. с фр. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006.— 272 с.
    96. Кириллова Н.Б. Медиасреда российской модернизации. / — М.: Академический Проект, 2005. — 400 с.
    97. Кияшко Л.О. Політична соціалізація та репрезентація в свідомості молоді соціально-ідеологічних понять і явищ // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.М.Слюсаревського. — К.: Міленіум, 2007. — Вип. 5-6. — С. 236-246.
    98. Коваліско Н. Соціальна ідентичність як чинник соціальної стратифікації // Соціальна психологія. — 2006. — № 4. — С. 94-106.
    99. Козелецкий Ю. Человек многомерный. — К.: Лыбидь, 1991. — 287 с.
    100. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. — Л.: Лениздат, 1987. — 144 с.
    101. Кон И.С. Социология личности. — М.: Политиздат, 1967. — 383 с.
    102. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К.: ЮРІНКОМ, 1996. — 79 с.
    103. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: підручник. — К.: КДУ, 1995. — 304 с.
    104. Королько В.Г. Основы Паблик Рилейшнз — М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2001. — 528 с.
    105. Красильникова О.В. Политические предпочтения возрастных групп // СОЦИС. — 2000. — № 9. — С. 49-52.
    106. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М., Кремень В.Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). — К.: „ARC — UKRAINE”, 1996. — 793 с.
    107. Крысько В.Г. Социальная психология: Схемы и комментарии — М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 208 с.
    108. Кухта Б., Романюк А., Старенька Л., Угрин Л., Краківський О., Ткаченко Г. Політична наука. Словник: категорії, поняття і терміни. — Львів: Кальварія, 2003. — 500 с.
    109. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социально-психологических и прикладных исследованиях / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1980. — 391 с.
    110. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. — Л.: Госиздат, 1924.— 290 с.
    111. Лебон Г. Психология народов и масс. — СПб.: Макет, 1995. — 313 с.
    112. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — 495 с.
    113. Леонтьев А.Н., Кринчик Е.П. Переработка информации человеком в ситуации выбора / Инженерная психология; Под ред. А.Н.Леонтьева, В.П.Зинченко, Д.Ю.Панова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. — С. 295-325.
    114. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальності. — М.: Смысл, 2003. — 486 с.
    115. Лєпіхова Л.А. Роль соціально-психологічної компетентності в політичній соціалізації молоді // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.М.Литвина та М.М.Слюсаревського. — К.: Інф.-вид. центр Тов-ва Знання” України, 2001. — Вип. 3. — С. 193-196.
    116. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека / Пер. с англ. — М.: Мир, 1974. — 550 с.
    117. Лісневська А.О. Рівень соціального інтелекту як фактор політичної активності студентської молоді // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. — 2003. — Вип. 21 (серія „Психологічні науки”). — С. 115-118.
    118. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи.
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины