ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ АДАПТАЦИИ МЛАДШИХ ОФИЦЕРОВ К ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ОСОБЫХ УСЛОВИЯХ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТІМОФЄЄВ Юрій Полікарпович

УДК 159.9: 355 (477)

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ
МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

19.00.09 – психологія діяльності в особливих умовах

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
ОСЬОДЛО Василь Ілліч
кандидат психологічних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………. 4
ВСТУП…………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІД-ЖЕННЯ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ……………........................................................

13
1.1. Поняття адаптації та її стан у сучасній психологічній науці…........ 13
1.2. Психологічні чинники професійної адаптації особистості……….. 26
1.3. Вплив особливостей військової служби на процес адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах……………...…
38
Висновки до першого розділу……………………………………………. 53
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ І МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………........
56
2.1. Адаптаційні здібності особистості молодшого офіцера………….... 56
2.2. Методологічні основи і принципи дослідження психологічних чинників адаптації молодших офіцерів………………………………….
60
2.3. Організація дослідження…………………………………………….. 63
2.4. Методи і методики дослідження…………………………………….. 68
Висновки до другого розділу…………………………………………….. 81
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ……........................................

83
3.1. Соціально-психологічні передумови формування психологічних чинників адаптації молодших офіцерів в особливих умовах…………………………………………………………………........

83
3.2. Аналіз соціально-психологічних та індивідуально-особистісних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах………………………………………………………………………

88
3.3. Комплексна тренінгова програма корекції несприятливих психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах………………………………………………………….

125
3.4. Оцінювання ефективності корекційної програми, спрямованої на усунення несприятливих психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах…………………………………………………………………........

148
3.5. Організаційно-методичні рекомендації щодо психологічного супроводження адаптації молодших офіцерів у частині (підрозділі)……………………………………………………………........

158
Висновки до третього розділу……………………………………………. 168
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….... 175
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – аутотренінг
Б – беззвинувачувальні реакції
ВВНЗ – вищий військовий навчальний заклад
ВПД – військово-професійна діяльність
ВТ – вирішального типу реакції
З – зовнішньо-звинувачувальні реакції
ЗС України – Збройні Сили України
КТП – комплексна тренінгова програма
НМР – нервово-м’язова релаксація
ПД – перешкодо-домінуючі реакціі
ПК – психокорекція
ПСр – психічна саморегуляція
С – самозвинувачувальні реакції
СЗ – самозахисні реакції
СПК – соціально-психологічний клімат
СПТ – соціально-психологічний тренінг

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-політичні та економічні перетворення в суспільстві, реформування Збройних Сил України (ЗС України) багато в чому визначають діяльність особового складу сучасної армії. Крім військово-політичних, військово-технічних та організаційних проблем, такі зміни впливають на моральний стан військовослужбовців, відображаючись на їх психічному і фізичному здоров’ї та процесі професійного становлення. Актуальність теми зумовлена необхідністю надання допомоги молодшим офіцерам ЗС України, прискорення процесу адаптації до військово-професійної діяльності (ВПД) у період опанування ними первинної офіцерської посади. Проблема молодших офіцерів полягає в тому, що після закінчення вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) і прибуття у військову частину (підрозділ) у них змінюються соціальний статус та роль з курсанта на командира підрозділу. На перших кроках офіцерського становлення більшість молодших офіцерів відчуває труднощі, бар’єри, блокади у військово-професійному становленні внаслідок несприятливих чинників адаптації.
По-перше, глибина і темп адаптації молодших офіцерів мають реальне втілення у вигляді результатів навчально-бойової діяльності, як особистої, так і очолюваних ними підрозділів. Офіцер, який швидко й ефективно адаптується, успішно вирішує поставлені завдання.
По-друге, період “входження” молодших офіцерів у нове соціальне середовище, опанування первинної офіцерської посади пов’язаний із завершенням етапу соціалізації особистості. Прибулий у війська випускник ВВНЗ – людина віком від 22 до 30 років. Саме цей вік пов’язаний зі стійким життєвим самовизначенням, глибоким усвідомленням цілей та шляхів їх досягнення. Разом з тим цей вік і досить суперечливий, що об’єктивно зумовлено різким соціальним переходом людини від одного етапу до іншого.
По-третє, дослідження, проведені у військах, переконливо показують наявність прямого зв’язку між труднощами у ході адаптації молодших офіцерів і відхиленнями від службових та моральних норм у їх службовій діяльності. Ухилення від служби, міжособистісні конфлікти, суїцидальні явища, інші форми девіантної поведінки – все це наслідок дезадаптації.
У вирішенні завдань психологічного супроводження становлення молодших офіцерів актуальним стає завдання пошуку засобів, які активізують процеси їх адаптації, що дозволяє подолати негативні явища в цьому процесі. Перспективними засобами, спроможними подолати проблему адаптації молодших офіцерів на початку їх службової діяльності, є психологічна корекція та інші різновиди психологічного супроводження.
Значний внесок у розроблення цієї проблеми зроблено у межах військово-психологічних досліджень (Н.А. Агаєв, Г.Р. Дубровинський, М.І. Дяченко, І.В. Каськов, В.Д. Кислий, М.С. Корольчук, П.П. Криворучко, Г.В. Ложкін, О.П. Макаревич, М.А. Малахов, В.М. Невмержицький, В.І. Осьодло, Я.В. Подоляк, О.Б. Самохвалов, О.Д. Сафін, В.В Стасюк, О.Ф. Хміляр, В.В. Ягупов та ін.).
Проблема адаптації достатньо широко представлена в дослідженнях як українських (Г.О. Балл, Л.Ф. Бурлачук, О.М. Кокун, О.Ф. Лазурський, М.В. Макаренко, С.Д. Максименко, О.Р. Малхазов), так і зарубіжних вчених (Г.А. Андрєєва, В.Г. Асєєв, Ф.Б. Березін, О.І. Зотова, І.К. Кряжева, В.І. Лебедєв, О.Г. Маклаков, А.А. Налчаджян, А.О. Реан, Л. Берковіц, Г. Гартманн, Л. Філіпс, Г. Сельє), які висвітлювали найрізноманітніші аспекти адаптації.
Незважаючи на численні теоретичні та емпіричні дослідження, різноманітність і різноплановість підходів до вивчення особливостей, механізмів, способів та прийомів адаптації, питання психологічного супроводження професійного становлення молодших офіцерів та психологічної оптимізації і корекції цього процесу залишаються недостатньо вивченими. Крім того, переважна більшість досліджень була проведена не на вибірках військовослужбовців або недостатньо враховувалась специфіка професійного становлення молодших офіцерів ЗС України.
Соціальна значущість проблеми, її недостатня наукова розробленість і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Психологічні чинники адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконуваних відповідно до плану наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України у межах науково-дослідних робіт, виконувались на кафедрі психології Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (“Психологічне супроводження професійної діяльності військовослужбовців за контрактом у ЗС України”, шифр “Контрактник” № 0106U005853), дисертантом особисто розроблено підрозділ 2.3 “Психологічне супроводження на стадії професійної адаптації”; на кафедрі суспільних наук Національної академії оборони України (“Теоретичні основи соціально-психологічної роботи в ЗС України”, шифр “Взаємодія” № 101U000800), дисертантом підготовлено підрозділи 2.1 “Аналіз стилів управління в управлінській діяльності офіцера: етапи, елементи, їх характеристика”, 2.2 “Використання заходів виховної роботи з особовим складом в управлінський діяльності військового керівника”.
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету оборони України (протокол № 6 від 28 березня 2011 року) та узгоджена з бюро Ради координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20. 12. 2011 року).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні соціально-психологічних та індивідуально-особистісних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах, розробленні та апробації комплексної тренінгової програми їх корекції.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи щодо вивчення процесу адаптації до діяльності в особливих умовах.
2. З’ясувати соціально-психологічні та індивідуально-особистісні чинники адаптації молодших офіцерів ЗС України.
3. Розробити та апробувати комплексну тренінгову програму корекції несприятливих чинників адаптації на шляху входження молодших офіцерів у військово-професійну діяльність.
4. Розробити рекомендації щодо оптимізації процесу адаптації молодших офіцерів ЗС України до діяльності в особливих умовах.
Об’єкт дослідження – процес адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах.
Предмет дослідження – психологічні чинники адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах та засоби їх психокорекції.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження й вирішення поставлених завдань застосовувався комплекс методів:
1) теоретичні – аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних даних;
2) емпіричні – експертне опитування (проводилося для виявлення офіцерів з низькими показниками адаптованості); психодіагностичне обстеження; оцінювання результатів діяльності (використовувалося для з’ясування рівня ефективності діяльності); тестування: методика “Незакінчені речення” (Сакса і Сіднея) (використовувалася для вивчення мотивів вибору професії, нереалізованих можливостей, ставлення до минулого і майбутнього, страхів та побоювань, почуття провини, цінностей); мотиваційний тест Х. Хекхаузена (використовувався для вивчення сили і спрямованості мотивів); методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича (використовувалася для вивчення індивідуальних уявлень про систему значущих для офіцерів цінностей, які визначають найбільш загальні орієнтири спрямованості їх життєдіяльності); методика діагностики картини життєвого шляху Є.І. Головахи, О.О. Кроніка (використовувалася для визначення міри суб’єктивної реалізованості життя людини); методика визначення індивідуально-типологічних властивостей Л.М. Собчик (використовувалася для виявлення провідних тенденцій особистості); методика діагностики міжособистісних взаємин Т. Лірі (використовувалася для виявлення особистісних рис, які проявляються в міжособистісних відносинах); методика дослідження самооцінки С. Будассі (використовувалася для вивчення рівня самооцінки особистості); методика визначення РСК (локус-контролю Дж. Роттера) (використовувалася для оцінювання у досліджуваних рівня суб’єктивного контролю над життєвими ситуаціями); фрустраційний тест С. Розенцвейга (використовувався для вивчення особливостей емоційного реагування в ситуації фрустрації); багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність”, розроблений А.Г. Маклаковим і С.В. Чермяніним (використовувався для вивчення адаптаційних можливостей молодших офіцерів, щоб мати змогу отримати дані за шкалами “поведінкова регуляція”, “комунікативний потенціал” та “моральна нормативність”); опитувальник “Соціально-психологічна адаптація – дезадаптація військовослужбовців до служби” (В.Б. Осипов – М.П. Вернодубов) (використовувався для дослідження рівня соціально-психологічної адаптації і дезадаптації військовослужбовців, зокрема для визначення коефіцієнта соціально-психологічної адаптованості і коефіцієнта дезадаптованості);
3) методи математичної статистики та обробки результатів експериментального дослідження – аналіз середніх величин, ранговий кореляційний аналіз (rs – Пірсона). Отримані дані оброблено за допомогою статистичної програми “Statistiсa” та офісних додатків Мicrosoft Excel (версія 2003).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше визначено особливості впливу індивідуально-особистісних та соціально-психологічних чинників на перебіг адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах;
розроблено та апробовано комплекс психодіагностичних засобів оцінювання рівня адаптованості молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах, а також комплексну тренінгову програму корекції несприятливих психологічних чинників адаптації;
уточнено структуру психологічних чинників адаптації молодших офіцерів;
набули подальшого розвитку уявлення щодо організаційно-управлінських та організаційно-методичних аспектів психологічного супроводження адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування у ході психологічного супроводження та практичної підготовки офіцерського складу ЗС України; під час реалізації програм особистісно-професійного розвитку та саморозвитку молодших офіцерів з оптимізації процесу їх адаптації до виконання функціональних обов’язків.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в системі професійної підготовки молодших офіцерів у військових частинах (довідка про впровадження від 17 листопада 2010 р.; довідка про впровадження від 25 жовтня 2011 р.); під час підготовки слухачів Військово-медичного інституту Української військово-медичної академії (довідка про впровадження від 12 грудня 2011 р.); у навчально-виховному процесі підготовки слухачів Національного університету оборони України (акт впровадження від 26 січня 2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати дослідження та висновки відображені в публікаціях автора, доповідались та були обговорені на засіданнях кафедри психології та Вченої ради Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (Київ, 2000–2003 рр.); науково-практичних міжкафедральних семінарах з проблем забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (Київ, 2001–2005 рр.). Тези доповідей і результати дослідження відображені у виступах автора на Всеукраїнських наукових конференціях: “Філософсько-методологічні та соціально-психологічні проблеми реалізації людського фактора в умовах переходу ЗС України до професійної армії” (Київ, 2008); “Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (Київ, 2010); “Розвиток психологічної компетентності посадових осіб щодо розв’язання завдань військово-соціальної роботи” (Київ, 2010); “Проблеми формування морально-етичної культури військового керівника” (Київ, 2010); на Всеармійській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях” (Київ, 2011); на науково-практичному та науково-методичному семінарах “Соціально-психологічний тренінг як ефективна форма проведення навчальних занять у вищій школі”; “Актуальні проблеми філософії освіти” (Київ, 2011).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у 15 наукових статтях, з них у 9 статтях у наукових виданнях, що визначені ДАК України як фахові у галузі психології.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та по-новому вирішено наукове завдання зі з’ясування психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах, а також обґрунтувано психологічні засоби їх корекції.
Аналіз та узагальнення результатів проведеного дослідження дали змогу сформулювати основні висновки.
1. Аналіз теоретико-методологічних підходів щодо вивчення процесу адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах свідчить, що визначена тематика є складним багатовимірним явищем і викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання: загально-психологічному, фізіологічному, соціально-психологічному. Показано, що адаптація молодших офіцерів до умов військової служби являє собою соціально-психологічний процес узгодження взаємних очікувань офіцера та первинного військового колективу, в якому молодший офіцер без тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів продуктивно виконує військову діяльність, задовольняє свої соціогенні потреби, повною мірою йде назустріч тим рольовим очікуванням, які до нього висуває військовий колектив, переживаючи стан самоствердження і творчого самовираження.
2. У здатності людини до адаптації закладені потенційні адаптивні здібності (потенційна адаптивність) і актуальні адаптивні здібності (актуальна адаптивність). Як процес, що розгортається в часі, адаптація до ВПД відбувається через інтеграцію із військовим колективом і самовизначення в ньому. Суперечності, що виникають у процесі пристосування до діяльності в особливих умовах та процесі адаптації, викликані необхідністю вирішення наявних суперечностей та є рушійною силою зміни особистісних характеристик.
Вивчення адаптації з позиції системного підходу дає змогу у цьому явищі виділити низку підсистем, які є основою для її структурно-функціонального аналізу: підсистему пошуку і переробки інформації; підсистему емоційного реагування; мотиваційну підсистему; підсистему практичної діяльності.
3. Встановлено, що в підвибірці “адаптованих” молодших офіцерів переважає високий рівень особистісного контролю над життєвими обставинами, який обумовлений інтернальністю у сфері досягнень (4,90) та міжособистісних відносин (5,20); домінуючим типом реакції є самозвинувачення (22 % – у першій групі та 51 % – у другій). Водночас за невдачі, що стаються з офіцерами під час військової служби, вони, як правило, не беруть на себе відповідальності (3,82). У службових відносинах рівень відповідальності є низьким як у “адаптованих” (3,00), так і у “неадаптованих” (3,10) молодших офіцерів (р 0,05). Виявлені відмінності свідчать: “адаптовані” офіцери вважають, що можуть керувати важливими подіями у своєму житті, а “неадаптовані” не бачать зв’язку між своїми діями і значущими для них подіями життя, вважаючи їх результатом випадку.
4. З’ясовано, що молодші офіцери суттєво різняться за своїми індивідуально-психологічними властивостями. “Адаптованим” особам притаманні мотивація досягнення успіху, незалежно-домінуючий та владно-лідируючий типи міжособистісних відносин. У ціннісній сфері домінують такі термінальні цінності, як “активне діяльне життя” і “цікава робота”. Серед інструментальних цінностей провідними є “освіченість” і “відповідальність”.
У групі “неадаптованих” осіб переважають прямолінійно-агресивний, недовірливо-скептичний та покірно-сором’язливий типи міжособистісних відносин. Серед термінальних цінностей переважають “матеріально забезпечене життя”, “суспільне визнання”, “впевненість у собі”, а серед інструментальних – “ефективність у справах”, “високі запити” при одночасному запереченні таких цінностей, як “широта поглядів”, “чуйність”, “терпимість”.
5. Визначено, що у “адаптованих” молодших офіцерів значно вищий рівень поведінкової регуляції (7,55) на противагу “неадаптованим” (4,27). Натомість за рівнем комунікативного потенціалу “адаптовані” та “неадаптовані” молодші офіцери перебувають на одному рівні (М = 7,18 і 7,04).
В обох підвибірках молодших офіцерів виявлено високий рівень моральної нормативності (8,09 і 7,58 відповідно при р ≤ 0,05), що відображає достатній рівень соціалізації особи, адекватність оцінювання своєї ролі у військовому колективі, орієнтацію
6. Показано наявність значущих кореляційних зв’язків у групі “адаптованих” молодших офіцерів між комунікативним потенціалом і моральною нормативністю (r = 0,78, р