ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ В ПЕРІОД ГЕРОНТОГЕНЕЗУ : ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ЛИЧНОСТНОГО РАЗВИТИЯ В ПЕРИОД ГЕРОНТОГЕНЕЗУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

БЕРЕЗІНА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.922.63

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ В ПЕРІОД ГЕРОНТОГЕНЕЗУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
член-кореспондент НАПНУ,
доктор психологічних наук, професор,
СМУЛЬСОН Марина Лазарівна

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП___________________________________________________________3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
В ПЕРІОД ГЕРОНТОҐЕНЕЗУ
1.1 Психологічні проблеми старіння та розвитку особистості в період
геронтоґенезу_____________________________________________________14
1.2. Ставлення до смерті та його вплив на особистісний розвиток осіб
у період геронтоґенезу _____________________________________________29
1.3. Індивідуально-психологічні особливості осіб у період геронтоґенезу___44
Висновки до першого розділу _______________________________________65

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-
ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
ПЕРІОДУ ГЕРОНТОҐЕНЕЗУ
2.1. Методичні підходи до дослідження індивідуально-психологічних
чинників особистісного розвитку в період геронтоґенезу ________________68
2.2. Готовність особистості до заключного етапу вітального циклу
як чинник особистісного розвитку в період геронтоґенезу________________71
2.3. Адаптація індивіда до періоду пізньої дорослості, як чинник
його особистісного розвитку _______________________________________101
2.4. Творчість як чинник розвитку особистості в період геронтоґенезу____138
Висновки до другого розділу_______________________________________152

РОЗДІЛ 3
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ В ПЕРІОД
ГЕРОНТОҐЕНЕЗУ
3.1. Теоретичне обґрунтування формувального експерименту
з особистісного розвитку в період геронтоґенезу ______________________155

3.2. Змістові та процесуальні аспекти побудови формувального
експерименту з особистісного розвитку в період геронтоґенезу __________162
3.2.1. Тренінг з подолання страху смерті в період пізньої дорослості___166
3.2.2. Тренінг особистісного розвитку осіб у період геронтоґенезу____182
3.3. Результати формувального експерименту з особистісного розвитку
в період геронтоґенезу ____________________________________________198
3.3.1. Результати ефективності тренінгових занять
з подолання страху смерті _____________________________________199
3.3.2. Результати ефективності тренінгових занять
з особистісного розвитку ______________________________________209
Висновки до третього розділу ______________________________________220

ВИСНОВКИ ____________________________________________________222
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ____________________________226
ДОДАТКИ______________________________________________________244

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демографічні зміни у сучасному світі проявляються в тенденції до збільшення населення літнього і похилого віку. Основними чин-никами даного процесу виступають скорочення народжуваності і загальне збі-льшення тривалості життя. Так, у порівнянні з кінцем XVIII ст., у XXI ст. смер-тність серед осіб 50-60 років скоротилась в чотири рази, а смертність серед осіб у віці 70 років зменшилась в два рази. Завдяки сучасним розробкам у медицині і загальному підвищенню життєвого рівня населення, після виходу на пенсію лю-дина цілком реально може прожити, у середньому, ще 15-25 років.
Визначення хронологічної вікової межі між зрілістю й старістю усклад-нюється через значні індивідуальні розбіжності у проявах інволюційних ознак. У період геронтоґенезу посилюється чинність закону гетерохронії, що виража-ється в тривалому збереженні і, часом, поліпшенні роботи одних систем органі-зму з рівнобіжним наростанням інволюційних процесів в інших системах. Даний феномен пояснюється значущістю цих систем у життєво важливих процесах організму. Кожна людина має резерв розвитку впродовж всього життя, який необхідно використовувати, щоб встигнути реалізувати свій потенціал і не за-лишати справи не закінченими. Б.Г. Ананьєв підкреслював, що в старості, поряд з інволюційними процесами, існують чинники, які протистоять старінню. Проблему вікової кризи та адаптації осіб похилого віку до періоду геронтоґене-зу вивчали такі вчені, як О.О. Богомолець, Дж. Біррен, Д.Б. Бромлей, М.В. Гамезо, Е. Еріксон, О.О. Козлов, І.С. Кон, Д. Левінсон, І.І. Мечніков, М. Перлмутер, В.В. Фролькіс, О.В.Хухлалева, В.Е. Чудновський.
Інтерес сучасних дослідників (Л.І. Анциферова, Н.С. Глуханюк, О.В. Крас¬нова, О.Г. Лідерс, І.Г. Малкіна-Пих, Г.Г. Мільне, Р. Пек, М.Л. Смульсон, Ян Стюарт-Гамільтон, М.В. Єрмолаєва, Є.Ф. Рибалко, Є.І. Холостова, Дж. Л. Хорн, М.Ф. Шахматов) до вивчення періоду геронтоґенезу зумовлений рядом причин, серед яких найбільш важливі: відкриття геронтологією фактів опору організму тотальній інволюції в період геронтоґенезу, що обумовили погляд на старість як на вік розвитку, та наявність соціально-економічних чинників подовження життя. У багатьох наукових працях показана важливість страху смерті в геронтоґенезі. Проблемам, пов’язаним зі страхом смерті, присвячені роботи Ф. Ар’єcа, І.О. Вагіна, І Вачкова, С. Грофа, О.Я. Гуревича, П.П.Каліновського, А.А. Налчаджяна, Є.І.Рогова, В. Ромека, К. Фопеля, Дж. Хеліфакса, Н.Ю. Хрящьової. Аналіз зазначених досліджень засвідчив, що люди, які наближаються до заключної фази вітального циклу, у своїй більшості не готові до прийняття власної смерті, і цей період перетворюється для них на низку жахів та страждань перед невідомою безоднею. Однак проблема правильного вибору стратегії адаптації до періоду геронтоґенезу, подолання танатофобічних переживань та особистісного розвитку осіб похилого та старечого віку після виходу на пенсію не були предметом спеціального дослідження у вітчизняній психології.
Таким чином, актуальність та недостатня розробленість психологічних проблем, пов’язаних із особистісним розвитком та адаптацією в період геронто-ґенезу і зумовили вибір теми дослідження «Індивідуально-психологічні чинники особистісного розвитку в період геронтоґенезу».
Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема ди-сертаційного дослідження входить до плану наукових робіт кафедри психології інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і затверджена Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 29 січня 2004 року) та рішенням бюро мі-жвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психо-логії НАПН України (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 року).
Об'єкт дослідження – особистісний розвиток в період геронтоґенезу.
Предмет дослідження – індивідуально-психологічні чинники розвитку особистості в період геронтоґенезу.
Мета дослідження: Визначення індивідуально-психологічних чинників, обґрунтування, створення й апробація програми особистісного розвитку в пері-од геронтоґенезу.
Гіпотеза дослідження: В основу дослідження було покладено припущен-ня про те, що особистісний розвиток в період геронтоґенезу зумовлюється наступними індивідуально-психологічними чинниками: ступенем особистісної цілісності та інтелектуальної збереженості, рівнем соціальної, фізичної, інтелектуальної та творчої активності, відсутністю танатофобічних переживань та ступенем психологічної адаптованості до старості. Важливим чинником, що чинить вплив на особистісний розвиток осіб пізнього віку є відсутність страху смерті та психологічна готовність до завершення життя в період геронтоґенезу, як результат повноцінної адаптації особистості до заключної фази вітального циклу. Подолання танатофобічних переживань, створення позитивних вітальних налаштувань та активізація творчих здібностей в осіб у період геронтоґенезу засобами психологічного тренінгу здатні знизити вплив негативних чинників старіння, підвищити адаптаційні механізми особистості та відкрити перед літньою людиною нові можливості самовдосконалення та особистісного розви-тку.
Завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми особистісного ро-звитку в період геронтоґенезу.
2. Виявити індивідуально-психологічні чинники впливу на особистісний розвиток осіб у період геронтоґенезу.
3. Експериментально дослідити психологічну готовність осіб пізнього віку до життєдіяльності на заключному етапі вітального циклу; з'ясувати вплив адап-тації осіб пізнього віку до старості; визначити вплив творчої активності на особистісний розвиток осіб періоду геронтоґенезу.
4. Обґрунтувати, розробити та апробувати тренінгові програми з подо-лання танатофобічних переживань у період пізньої дорослості й активізації творчого розвитку.
Теоретико-методологічна основа дослідження: психологічні концепції розвитку особистості протягом усього життя (Л.І. Анциферова, П.Б. Балтес, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.В. Чепелєва); наукові підходи до проблеми старості і старіння (М.В. Гамезо, Ф. Гізе, Д. Даннефер, І.І. Мечніков, М. Перлмутер, Є.Ф. Рибалко); дослідження проблем кризи у період геронтоґенезу (Г.С. Абрамова, М.В. Єрмолаєва, О.В. Краснова, А. Крузе, О.Г. Лідерс, І.Г. Малкіна-Пих, Г. Хойфт, О.П. Щотка) та адаптаційних механізмів у осіб похилого віку (Д.Б. Бромлей, Е. Еріксон, І.С. Кон, К. Рощак, Ян Стюарт-Гамільтон, В.В. Фролькіс); концепції збереженості інтелекту в пізній дорослості (Дж.К. Племонс, Р. Сассер-Коен, М.Л. Смульсон, Ч. Спірман, К.У. Шаї, М.Ф. Шахматов,); психологічні дослідження проблеми смерті (Ф. Ар’єc, І.О. Вагін, С. Гроф, А.Я. Гуревич, П.П. Калиновський, А.А. Налчаджян, Л.З. Тре¬губов, І. Ялом); тренінгові технології творчого розвитку особистості та подолання страху смерті (І.В. Вачков, К. Рудестам, К. Фопель, Є.І. Холостова).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосований ряд загальнонаукових теоретичних (теоретичний аналіз, узагальнення та систе-матизація психологічного дослідження) та емпіричних методів – бесіда, інтерв'ю, авторські анкети («Соціально-побутові проблеми та інтереси осіб по-хилого та старечого віку», «Танатофобічні переживання та специфіка ставлення до старості осіб періоду пізньої дорослості», «Вплив технічного прогресу та ін-формаційних технологій на життя сучасних осіб похилого та старечого віку», «Ставлення осіб похилого та старечого віку до питань буття й смерті»), а також методики, спрямовані на вивчення індивідуально-психологічних чинників геро-нтоґенезу («Шкала оцінки рівня реактивної й особистісної тривожності» (Ч.Д. Спілбергер-Ю.Л. Ханін), «Шкала оцінки потреби в досягненні» (Ю.М. Орлов), «Рівень суб'єктивного контролю (РСК)» (Дж. Роттер), «Характерологічні акцентуації особистості й нервово-психологічна нестійкість» (Д.І. Шпаченко), «Ціннісні орієнтації» (М. Рокіч). Методики, що застосовувались у формувальному експерименті дозволили виявити та проконтролювати стан інтелектуально-мнестичної складової особистості: «Оперативна пам’ять», «Пам’ять на образи», «Пам’ять на числа», «Розміщення чисел», «Вибірковість уваги» (Х. Мюнстеберг), «Метод виключення», «Кола» (Е. Вартег), «Розповідь за картинкою». Використовувались також методи, що спрямовані на визначення індивідуально-психологічних особливостей особистості: «Оцінка рівня товариськості» (В.Ф. Ряховський), «Самооцінка осо-бистості» (С. Будассі), «Впевненість у собі» (тест Е. Райдас), «Шкала депресії» (BDI) (А. Бек), «Стресостійкість та соціальна адаптація» (Д. Холмс і Р. Раге). Були застосовані методи кількісного аналізу отриманих даних та якісної інтер-претації результатів дослідження, компаративний метод, методи математичної статистики (t-критерій Стьюдента, та рангова кореляція Спірмена), комп’ютерна обробка експериментальних даних (програма Εxcеl, SPSS 11.0).
Експериментальна база дослідження: Мешканці похилого та старечого віку м. Києва, Київської області та Криму. Загальна кількість досліджуваних – 244 людини у віці від 55 до 92 років. Серед них 133 жінки та 111 чоловіків. Загальне число учасників тренінгових груп склало 184 особи (114 жінок та 70 чоловіків). До контрольної групи увійшло 65 чоловік (42 жінки та 23 чоловіка).
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження визначається тим, що:
– вперше визначені індивідуально-психологічні чинники особистісного ро-звитку у період геронтоґенезу в тому числі вплив інволюційних процесів; одер-жані емпіричні дані про особливості формування психологічної готовності до заключної фази вітального циклу в осіб похилого та старечого віку та визначено ступінь цієї готовності; показані особливості прояву психологічної готовності до життєдіяльності в осіб пізнього віку на заключному етапі вітального циклу; опи-сані типи стратегій адаптації в осіб літнього та старечого віку до періоду герон-тоґенезу; вивчено роль творчості як чинника розвитку особистості в період геронтоґенезу; обґрунтовано, розроблено та апробовано тренінгові програми з подолання страху смерті та творчого розвитку в період геронтоґенезу.
– поглиблено і уточнено поняття кризового періоду в осіб похилого віку, який впливає на розвиток та адаптацію до періоду пізньої дорослості;
– набуло подальшого розвитку знання про адаптаційні механізми в осіб похилого віку в період геронтоґенезу, їх індивідуально-психологічні особливо-сті та про танатофобію у період геронтоґенезу.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені моделі ада-птації осіб пізнього віку до періоду геронтоґенезу дозволяють визначити стра-тегію адаптації з урахуванням індивідуально-психологічних чинників особис-тості і можуть бути використані в психологічній та психотерапевтичній практиці для психокорекції з метою актуалізації особистісного розвитку в період пізньої дорослості.
Авторські анкети, присвячені вивченню соціально-побутових потреб та інтересів людей похилого віку, дослідженню танатофобічних переживань і спе-цифіки ставлення до старості, визначенню впливу технічного прогресу й інфо-рмаційних технологій на життя сучасних людей літнього віку та визначенню їх ставлення до буття і смерті. тренінг особистісного розвитку у період пізньої до-рослості і тренінг з подолання страху смерті можуть бути використані практич-ними психологами, геронтопсихологами, геронтологами, психотерапевтами, працівниками соціальних служб та медичних закладів. Результати та висновки дослідження можуть доповнити зміст навчальних курсів «Вікова психологія» (теми «Психологія старості», «Геронтопсихологія»).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у групах, сформованих з людей похилого та старечого віку на базі Республіканської науково-медичної бібліотеки м. Сімферополя (довідка про впровадження №73 від 03 08.2006 р.), на базі бібліотек ЦБС для дорослих м. Сімферополя (довідка про впровадження №155 від 18.07.2006 р.) та у центрі Кримського Республіканського об’єднання інвалідів Союзу організацій інвалідів України м. Сімферополя (довідка про впровадження №9-11 від 09.09.2006 р.), а також серед мешканців Києва у Територіальному центрі соціального обслуговування №2 Шевченківського району, м. Києва (довідка про впровадження № 042-22/103 від 12.03.2012 р.). На матеріалах дисертаційного дослідження був розроблений лекційний курс, який викладається в Університеті третього віку Те-риторіального ЦСО №2 Шевченківського району м. Києва.
Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечується: аналізом літературних джерел, що містять теоретичні та емпіричні дані з проблеми дослідження; розробкою методологічного апарату та стратегії дослідження, яке забезпечене використанням комплексного методичного інструментарію, адек-ватного меті та завданням дослідження; необхідним обсягом вибірки; сучасними методами математичного та статистичного опрацювання даних; адекватним співвідношенням якісного та кількісного аналізу.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і ре-зультати дослідження доповідались та отримали схвалення на науково-практичних конференціях “Нові інформаційні технології навчання: психологічні проблеми” (Київ, 2005, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Ґенеза буття особистості”, присвяченій ювілею наукової та педагогічної діяль-ності академіка С.Д. Максименка., (Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Тенденції розвитку психології в Україні: історія та су-часність” (Київ, 2006), Міждисциплінарній науково-практичній конференції “Технології інтелектуальної діяльності” (Київ, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Успішність особистості: потенціал та обмеження”, II Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110 річниці від дня народження Г.С. Костюка (Київ, 2010), щорічних науково-практичних конфе-ренціях та засіданнях кафедри психології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 14 одноосібних публікаціях з яких 10 у фахових виданнях, та 4 – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (237 найменувань, із них 36 іноземними мовами) та додатків на 33 сторінках (31 таблиця та 25 рисунків). Основний зміст дисертації викладено на 215 сторінках і містить 12 таблиць, 15 рисунків на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 276 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми впливу індивідуально-психологічних чинників розвитку особистості у період геронтоґенезу, що полягало у дослідженні психологічної готовності осіб пізнього віку до життєдіяльності на заключному етапі вітального циклу, впливу адаптації осіб пізнього віку до старості, а також творчої активності, на особистісний розвиток осіб у період геронтоґенезу; обґрунтуванні, розробці та апробації тренінговоі програми з подолання танатофобічних переживань у період пізньої дорослості й активізації творчого розвитку.
1. У результаті проведеного теоретичного аналізу науково-психологічних концепцій проблеми геронтоґенезу визначено теоретичні підходи до особистісного розвитку в цей віковий період. Виявлено, що у науковій літературі існують різні поняття віку. Стосовно осіб періоду пізньої дорослості можна виділити наступні типи: біологічний (функціональний) вік, психологічний вік, психічний вік, соціальний вік, пенсійний (паспортний) вік. Розмежування віку виходу на пенсію є умовними, тому що часто відзначається часова розбіжність вікових типів. Визначення хронологічної вікової межі між зрілістю й старістю неможливе через значні індивідуальні розбіжності в появі інволюційних ознак. Негативне сприйняття людиною старості сприяє виникненню страху смерті й утруднює адаптаційні процеси. Відсутність готовності до старіння негативно впливає на адаптаційні механізми особистості, сприяючи виникненню криз пізнього віку. Існує ряд психологічних чинників, що сприяють активному довголіттю. Такими чинниками є: соціально активний розвиток, фізична активність, інтелектуальна діяльність. У людей літнього віку поряд з інволюційними процесами організму розвиваються новоутворення прогресивного характеру, які дозволяють переборювати деструктивні явища, характерні для періоду геронтоґенезу.
2. Визначено, що на особистісний розвиток у період геронтоґенезу впливають психологічні, соматичні, соціальні, духовні чинники, сприйняття старості, творчість та самореалізація, а також наявність чи відсутність страху смерті. Байдуже ставлення до смерті по суті є прихованим страхом кінцевості власного існування. Якість соціально-психологічної адаптації осіб періоду пізньої дорослості залежить від таких важливих чинників як: психофізичне збереження, життєва активність, взаємостосунки з навколишнім світом і з собою, індивідуально-психологічні особливості особистості, самореалізація та особистісний розвиток, баланс яких і обумовлює вибір та спрямованість стратегій старіння. На підставі виявлених психологічних чинників, які перешкоджають, чи, навпаки, сприяють адаптації особистості до періоду пізньої дорослості, та особистісному розвитку в цей період, виділені конструктивні й деструктивні стратегії адаптації та на цьому ґрунті розроблені адаптивні та дезадаптивні моделі адаптації осіб третього віку до періоду геронтоґенезу.
3. Експериментально досліджено психологічну готовність осіб пізнього віку до життєдіяльності на заключному етапі вітального циклу, з'ясовано вплив адаптації осіб пізнього віку до старості, визначено вплив творчої активності на особистісний розвиток в період геронтоґенезу. Встановлено, що неможливість особистісного розвитку та занять творчістю прямо пов'язана з погіршенням стану здоров'я. Виникненню страху смерті сприяють негативні зміни здоров'я і зниження інтелектуально-мнестичних функцій. В осіб у віці 66-75 років відзначається високий рівень особистісної тривожності, простежується кореляція рівня тривожності зі страхом смерті. Найбільший рівень тривожності відзначається у реципієнтів, для яких характерні танатофобічні переживання, та у тих, що позиціонують себе байдужими до смерті. У віковий період 66-75 років спостерігається зниження рівня мотивації, що пояснюється хронологічним збігом криз соціальної, психологічної й соматичної складових сфер особистості, які утруднюють процес адаптації до періоду пізньої дорослості. Рівень мотивації в досягненні у жінок всіх вікових категорій нижче, ніж у чоловіків. Із збільшенням віку рівень мотивації в досягненні у жінок знижується. Найбільше число осіб груп адаптації до періоду геронтоґенезу із низьким мотиваційним рівнем відзначається в групі осіб, що позиціонують себе байдужими до смерті, та підгрупі нетворчих осіб, які бояться смерті.
Виявлено, що у віці 66-75 років спостерігається посилення акцентуацій, що свідчить про кризовий період. Після проходження кризового періоду 66-75 років акцентуації особистості стають менш вираженими. Виявлено залежність нервово психологічної нестійкості від віку: у період 66-75 років вона підвищується, а потім знижується. Прослідковується зв'язок нервово-психологічної нестійкості зі страхом смерті. В осіб, що не бояться смерті, він істотно нижче. Байдуже ставлення до смерті в осіб літнього віку є наслідком прихованого страху смерті. У підгрупах, що не відчувають танатофобічних переживань, переважає шизоїдна форма акцентуації. На посилення акцентуацій особистості впливають соматичні захворювання. На посилення акцентуацій особистості в старості суттєво впливають соматичні захворювання різного ґенезу.
Показано, що в системі цінностей осіб похилого та старечого віку виділяються здоров'я й матеріально забезпечене життя, тобто ті життєво важливі сфери, в яких дана категорія людей зіштовхується з найбільшими проблемами і втратами. Для людей літнього віку характерні наступні риси: розважливість, обережність, значна увага до фізичного стану, сповільнення життєвого ритму, звуження кола спілкування, втрата соціальної повноти життя, прагнення до уникнення від нової інформації, складність у формуванні нової життєвої позиції, відсутність бажання змін способу власного життя.
4. Результати проведених досліджень та формувального експерименту підтвердили гіпотезу, згідно з якою у старості виникають позитивні новоутворення, які дозволяють особам похилого та старечого віку адаптуватись до вікових змін. При цьому ставлення до старості та смерті обумовлене індивідуальними розбіжностями у ієрархії вітальних цінностей, ступенем особистісної цілісності, рівнем психологічної адаптованості до старості та наявністю проблем соматичного характеру. Психологічна готовність до завершення життя в осіб пізнього віку є результатом повноцінної адаптації особистості до заключної фази вітального циклу.
5. Розроблені і апробовані у формувальному експерименті програми актуалізації розвитку особистості в період геронтоґенезу «Тренінг особистісного розвитку в період геронтоґенезу» і «Тренінг з подолання страху смерті в період пізньої дорослості», виявились адекватними поставленим завданням. Порівняльний аналіз результатів тестування показав наявність позитивної динаміки у всіх учасників тренінгових груп: покращення образної, короткочасної та оперативної пам’яті, довільної уваги, дивергентного і логічного мислення, нормалізації рівня самооцінки, комунікативності та упевненості в собі, зниження депресивних проявів і танатофобічних переживань.
Результати наших досліджень свідчать про необхідність проведення психологічної роботи з особами періоду пізньої дорослості, які мають низький рівень адаптації до періоду геронтоґенезу. Урахування стратегій адаптації до періоду геронтоґенезу при індивідуальній та груповій психокорекційній роботі з особами похилого та старечого віку дозволить задіяти якнайбільше складових посилення адаптаційних функцій особистості з метою актуалізації особистісного розвитку, підвищення якості життя літніх людей та їх творчої реалізації у період геронтоґенезу. Одержання сучасних наукових даних про геронтоґенез свідчить про необхідність розробки спеціальних програм, націлених на підготовку людей до старіння, які необхідно впроваджувати, починаючи зі шкільного віку, що дозволить надати необхідні знання про період пізньої дорослості та допоможе усунути негативне ставлення в соціумі до старих людей.
Подальшими перспективами дослідження є: застосування знань про особистісний та інтелектуальний розвиток для психологічної підготовки людей похилого і старечого віку до періоду пізньої дорослості, а також розробка спеціальних тренінгових програм творчої активізації в період геронтоґенезу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Абрамова Г. С. Психология человеческой жизни: исследования геронтопсихологии : учеб. пособие для студентов психол. фак. Вузов / Г. С. Абрамова. – М .: Изд. центр «Академия», 2002. – 224 с.
2. Абрамова Г. О пожилом возрасте : учебное пособие по психологии старости. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы / Г. Абрамова. – Самара : Изд. Дом БАХРАХ-М. – 2004. – 736 с.
3. Авербух Е. С. Неврозы и неврозоподобные состояния в позднем возрасте / Е. С. Авербух. – Л., 1976. – 159 с.
4. Александрова М. Д. Отечественные исследования социальных аспектов старения / М. Д. Александрова // Психология старости и старения : хрестоматия / сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2003. – С. 55–56.
5. Александрова Н. Особенности субъектности человека на поздних этапах онтогенеза / Н. Александрова // Развитие личности. – 2002. – № 3–4. – С. 101–125.
6. Александрова М. Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии / М. Д. Александрова. – Л., 1974. – 136 с.
7. Альперович В. Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет / В. Д. Альперович . – М., 1998. – 271 с.
8. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды: В 2т./ Б. Г. Ананьев – М.: Педагогика, 1980. — Т. 1.– С. 186–193.
9. Анциферова Л. И. Новые стадии поздней жизни. Время теплой осени или суровой зимы / Л. И. Анциферова // Психологический журнал. – 1994. – Т. 15. – № 3. – С. 99–105.
10. Анцыферова Л. И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступательного развития личности / Л.И. Анциферова // Психологический журнал. – 1996. – Т. 6, С. 80–89.
11. Балл Г. А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г. А. Балл // Вопросы психологии – 1989. – №1. – С. 92–100.
12. Баринова Ж. В. Медико-социальная помощь и социально-психологи¬ческая адаптация пожилых людей : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. мед. наук. :
Спец.Медицинская психология «13.00.01». / Ж. В. Бари¬нова – Уфа, 2001. – 26 с.
13. Барлас Т.В. Особенности социально-психологической адаптации при психосоматических и невротических нарушениях/ Т.В. Барлас // Психологический журнал. – 1994. – N6. – С. 117–120.
14. Березина Е. А. Психологические особенности одиночества лиц позднего возраста / Е. А. Березина ; Научно-медицинское общество геронтологов и гериатров // Проблемы старения и долголетия. – К. – 2004. – Т. 13, № 3. – С. 344–351.
15. Березіна О. О Тренинг личностного роста в период поздней взрослости / О. О. Березіна // Актуальні проблеми психології. Том VIII: Психологічна теорія і технологія навчання / за ред. С. Д.ºМаксименка, М. Л. Смульсон. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 4. – С. 5–12.
16. Березіна О. О Тренинг личностного роста в старости / О. О. Березіна // Нові технології навчання: психологічні проблеми : тези доп. наук.-практ. конф., 15–16 травня 2007 р. – К., 2007. – С. 79–81.
17. Березіна О. О. Готовність особистості в період геронтогенезу до заключного етапу вітального циклу / О. О. Березіна // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія / за ред. С. Д. Максименка. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2006. – Вип. 5. – С. 24–31.
18. Березіна О. О. Дискримінація за віковою ознакою: ейджизм у пізньому віці [Електронний ресурс] / О. О. Березіна // Технології інтелектуальної діяльності : тези доп. Міждисциплінарної наук.-практ. конф. (Київ, лютий 2009 р.). – К., 2009. – Режим доступу до журн.: http://www.psy-science.com.ua/department/oklad.php?mova=ua&scho=_ua/knopki/mensaje/index.php
19. Березіна О. О. Ейджизм у суспільстві: проблеми пізнього віку / О. О. Березіна // Актуальні проблеми психології. Том VIII: Психологічна теорія і технологія навчання / за ред. С. Д.ºМаксименка, М. Л. Смульсон. – К. : Міленіум, 2008. – Вип. 5. – С. 3–10.
20. Березіна О. О. Інформаційні технології в житті сучасної літньої людини / О. О. Березіна; Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України // Актуальні проблеми психології. Психологічна теорія і технологія навчання. – К. : Міленіум, 2005. – Т. III, вип.1. – С.68–77.
21. Березіна О. О. Самотність як психологічний чинник геронтогенезу / О. О. Березіна // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. Н. П.ºДрагоманова. Серія 12: Психологія. – К., 2005. – Вип. 3 (27). – С. 40–47.
22. Березіна О. О. Сучасні психологічні проблеми старіння / О. О. Березіна // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. Н. П.ºДрагоманова. Серія 12: Психологія. – К., 2005. – Вип. 4 (28). – С. 7–12.
23. Березіна О. О. Творчий розвиток у період пізньої дорослості / О.О. Березіна // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2006. – Т. VIII, ч. 8. – С.21–26.
24. Бим-Бад Б. М. Геронтагогика [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_full.php?aid=47
25. Болтенко В. В. Изменение личности у престарелых, проживающих в домах – интернатах : автореф. дис. на соискан. учен. степени канд. психол. наук : спец. Медицинская психология „19.00.04”/ В. В. Болтенко . М. : Изд-во МГУ, 1980. – 19 с.
26. Большаков В. Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения / В. Ю. Большаков. – СПб. : Питер, 1994. – 211 с.
27. Бороздина Л. В. Особенности самооценки в позднем возрасте : учебн. пособ. по психологии старости. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы / Л. В. Бороздина, И. О. Молчанова. – Самара : Изд. Дом БАХРАХ-М, 2004. – 736 с.
28. Бугайова Н. М. Психологічні особливості особистості суїцидента / Н. М. Бугайова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. – К., 2001. – Т. III, ч. 5. – С. 86–93.
29. Бугайова Н. М. Психологічні закономірності розвитку адикцій в онтогенезі / Н. М. Бугайова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2010. – Т. XII, ч. 4. – С. 48–56.
30. Бэкон Ф. Сочинения в 2 т. / Ф. Бэкон . – М. : Мисль, 1972. – 582 с.

31. Вековшинина С. В. Права и достоинство пожилых людей / С. В. Веков-шинина // Проблема старения и долголетия. – К., 2004. – Т. 13. – № 3. – С. 170.
32. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
33. Виттенберг Е.В. Социально-психологические факторы адаптации к социальным и культурным изменениям / Е.В. Витенберг. – СПб., 1995. – 24 c.
34. Воронина О. А. Внутриличностный конфликт и социально-психологическая работа с ним в условиях дома-интерната для престарелых / О. А. Воронина // Психология зрелости и старения. – 1999. – № 2 (6). – С. 22–26.
35. Галкин Р. А. Некоторые обоснования необходимости медико-социаль-ной адаптации к старости / Р. А. Галкин, И. А. Гехт, Г. П. Котельников // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. – 1999. – № 2. – С. 15–17.
36. Гамезо М. В. Атлас по психологи. Информационно-методическое пособие по курсу „Психология человека” / М. В. Гамезо и др. – М. : Педагогическое общество России, 1999. – 275 с.
37. Гамезо М. В. Возрастная психология / М. В. Гамезо, В. С. Герасимова, Г. Г. Горелова. – М. : Ноосфера, 1999. – 354 с.
38. Гамезо М. В. Возрастная и педагогическая психология / М. В. Гамезо, Е. А. Петрова, Л. М. Орлова. – М. : Педагогическое общество России, 2003. – 512 с.
39. Геллер М. Старение и работа: человеческий и экономический потенциал//Иностранная психология.– 1996.– №7, С. 55 – 60.40. Гериатрия: Учебное пособие / Под. ред. Д.Т. Геботарева. – М.: Медицина, 1990. – 240 с.
40. Гехт И. А. Организация методико-социальной помощи пожилым и старым людям / И. А. Гехт // Проблемы социальной гигиены. – 2001. – №4. – С.45–47.
41. Гизе Ф. Психоанализ и психотехника / Ф. Гизе. – Л. : Современник, 1926. – 56 с.
42. Глуханюк Н. С. Поздний возраст и стратегии его освоения / Н. С. Глуханюк, Т. Б. Гершкович. – М., 2003. – 112 с.
43. Глуханюк Н. С. Механизмы формирования толерантности к старению в условиях современной России / Н. С. Глуханюк, Т. Б. Гершкович. – Екатерин-
бург : УрГУ, 2002. – 112 с.
44. Говоров В. С. Жить долго / В. С. Говоров . – Краснодар, 1988 – 127 с.
45. Гриценко В.В., Шустова Н.Е. Социально-психологическая адаптация детей русских переселенцев в российском обществе / В.В. Гриценко, Н.Е. Шустова // Психологический журнал. 2004.–Т.25.– N3.– С. 17–25.
46. Гроф С Человек перед лицом смерти / С. Гроф, Д. Хэлифакс ; пер. с англ. А. И. Неклесса. – М. : Издательство Трансперсонального Института, 1996. – 246 с.
47. Гуревич А.Я. Предисловие // Человек перед лицом смерти. – М. : Прогресс, 1992. – 521 с.
48. Давыдовский И. В. Что значит стареть / И. В. Давыдовский . – М. : Знание, 1967. – 64 с.
49. Дементьева Н. Ф. Изучение потребностей пожилых в медико-социаль-ной помощи / Н. Ф. Дементьева – М. : Здравоохранение, 1990г., N 3. – С. 95–102.
50. Державний комітет статистики України. Статистична інформація 2009. Демографічна ситуація. – Режим доступа : http://www.ukrstat.gov.ua
51. Дмитриев А. В. Социальные проблемы людей пожилого возраста / А. В. Дмитриев. – Л., 1980. – 102 с.
52. Долинська Л. В., Співак Л. М. Геронтопсихологія: Практикум. Хрестоматія: Навч. посібн./ Л. В Долинська., Л. М. Співак – К.: Каравела, 2012.– 240 с.
53. Долинська Л. В., Матяш-Заяц Л. П.. Психологія конфлікту : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / – К. : Каравела, 2010. – 304 с.
54. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 368 с.
55. Друзь В. Ф. Клинические и социальные аспекты одиночества психически больных позднего возраста / В. Ф. Друзь, В. Г. Будза и др. // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1998. –№ 7. – С. 21–24.
56. Дыскин А. А. Социально-бытовая и трудовая реабилитация инвалидов и пожилых граждан / А. А. Дыскин, Э. И. Танюхина. – М. : Логос, 1996. – 224 с.
57. Елютина М. Э. Социальная геронтология : учеб. пособие / М. Э. Елютина, Э. Е. Чеканова. – Саратов : СГТУ, 2001. – 165 с.
58. Ермолаев О.Ю.. Математическая статистика для психологов./ О.Ю Ер¬
молаев/ – Учебник.– 2-е изд. испр. – М. : Московский психолого-соци-альный институт Флинта.– 2003. – 336 с.
59. Ермолаева М. Практическая психология старости / М. Ермолаева . – М. : ЭКСМО-Пресс, 2002. – 320 с.
60. Ермолаева М. В. Структура эмоциональных переживаний в старости / М. В. Ермолаева //Мир психологии. – 1999. – №2. – С. 123–133.
61. Завьялова Е .К. Психологические механизмы социальной адаптации человека/ Е .К. Завьялова // Вестник Балтийской педагогической академии. – 2001. – вып. 40. – С. 55–60.
62. Зоткин Н. В. Психология пожилого возраста в аспекте психологической и социальной работы / Н. В. Зоткин – Самара: Издательство «Самарский университет», 1996. — С. 7 – 12, 33–34.
63. Калиновский П. П. Переход: последняя болезнь, смерть и после смерти / П. П. Калиновский . – Д. : Стакер, 1998. – 320 с.
64. Кант И. Сочинения Т.1. / И. Кант. – М. : Мисль, 1964. – 511 с.
65. Карюхин Э. В. Организация медико-социальной помощи пожилым людям / Э. В. Карюхин // Проблемы старости: духовные, медицинские и социальные аспекты : сб. трудов / под ред. А. В. Флинта. – М. : Свято-Дмитриевское училище сестер милосердия, 2003. – С. 122–140.
66. Кемпер И. Легко ли не стареть: Пер. с нем. / И. Кемпер – М.: Издательская группа «Прогресс» — «Культура»; Издательство агентства «Яхтсмен», 1996. – С. 109 – 114.
67. Керкхоф А. Возможности предотвращения суицида среди людей пожилого возраста / А. Керкхоф, Р. Диекстра, П. Хиршхорн // Психологическое обозрение. — 1995. — №1.– С. 41–43.
68. Козлов А. А. Старость: социальная разобщенность или целостность? / А. А. Козлов // Мир психологи. – 1999. – № 2. – С. 80–96
69. Компьютер поможет старикам и инвалидам вести активный образ жизни. wap.podrobnosti.ua 05 декабря 2003. – Режим доступа : http://podrobnosti.ua/internet/2003/12/05/90866.html.
70. Кон И. С. Ребенок и общество: историко-этнографич. Перспектива /
И. С. Кон . – М., 1988. – 27 с.
71. Корсакова Н. К. Нейропсихология позднего возраста: обоснование концепции и прикладные аспекты / Н. К. Корсакова // Вестник Московского университета. — Сер. 14. Психология. — 1996. – № 2. – С. 32–37.
72. Корсакова Н. К. Опосредование как компонент саморегуляции психической деятельности в позднем возрасте / Н. К. Корсакова, Е. Ю. Балашова // Вестн. Моск. ун-та. Сер.14. Психология, 1995. – №1. – С. 18–23.
73. Костюк Г. С. Навчально виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.
74. Крайг Грейс Психология развития / Грейс Крайг. – СПб, 2000. – 992 с.
75. Краснова О. В. Виды и методы исследований в психологии старения / О. В. Краснова // Психология зрелости и старения. – 1999. – № 1. — С. 5–21.
76. Краснова О. В. Практикум по работе с пожилыми людьми: опыт России и Великобритании / О. В. Краснова . – Обнинск : Принтер, 2001. – 231 с.
77. Краснова О. В. Теоретические вопросы подготовки людей к выходу на пенсию / О. В. Краснова // Психология зрелости и старения. – М., 2000. – С. 5–31.
78. Краснова О. В. Социальная психология старения как основная составляющая социальной геронтологи / О. В. Краснова // Мир психологии. – М., 1999. – № 2. – С. 96–106.
79. Краснова О. В. Психология старости и старения. Для студентов психологических факультетов высших учебных заведений / О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Academ’a, 2003. – 411 с.
80. Краснова О. В. Социальная психология старения : учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / О. В. Краснова , А. Г. Лидерс . – М. : Издат. центр „Академія”, – 2002. – 288 с.
81. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг. – СПб.: Питер, 2008.
82. Крейн У. Психология развития человека. 25 главных теорий / У. Крейн. – М. : Прайм-Еврознак, 2007. – 512 с.
83. Крейн У. Теории развития. Секреты формирования личности / У. Крейн. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2002. – 512 с.
84. Крутько В. Н. Профилактика старения: контуры новой науки / В. Н. Крутько // Физиология человека. – 2000. – №5. – С. 137–144.
85. Кулагина И. Ю. Возрастная психология: полный жизненный цикл развития человека / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. – М., 2003. – С. 394–423.
86. Кьеркегор С. Болезнь к смерти / С. Кьеркегор // Этическая мысль. – М. : Политиздат, 1990. – 480 с.
87. Либерман Я. Л. Прогрессивные методы мотивирования жизненной активности в период поздней взрослости / Я. Л. Либерман, М. Я. Либерман. – Екатеринбург : Банк культ. информ., 2001. – 102 с.
88. Лидерс А. Г. Кризис пожилого возраста: гипотеза о его психологическом содержании / А. Г. Лидерс // Психология зрелости и старения. – 2000. – №2. – С. 6–11.
89. Ложкин Д. Они нуждаются в поддержке / Д. Ложкин // Социальная защита. – 2002. – № 2. – С. 21–27.
90. Мак-Вильямс, Нэнси. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе. – Москва: Класс, 1998. – 480 с.
91. Маклаков А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях / А.Г. Маклаков // Психологический журнал. – М., 2001. – Т.22. – N1. – С. 16–24.
92. Максименко С. Д. Трансформационные механизмы нужды в зависимость: генетико-моделирующий метод прогнозирования аддикций в онтогенезе / С. Д. Максименко, М.-Л. А. Чепа, Н. М. Бугаева // Конференция «Экспериментальная психология в России: традиции и перспективы» (Москва, 18–19 ноября 2010 г.). – М., 2010. – С. 628–633.
93. Максимова С. Г. Социально-психологическая адаптация: особенности формирования и развития у лиц пожилого и старческого возраста / С. Г. Максимова . – Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 1999. – 145 с.
94. Максимова С. Г. Социально-психологические аспекты дезадаптации лиц пожилого возраста и старческого возраста / С.Г. Максимова // Клиническая геронтология. – 2000. – № 5–6. – С. 58–63.
95. Максимова С. Г. Социально-психологические проблемы в геронтологи / С. Г. Максимова . – Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2001. – 223 с.
96. Максимова С. Г. Социальные фрустрации лиц пожилого и старческого
возраста в контексте социально-психологической дезадаптации / С. Г. Макси-мова, Б. Г. Луницин // Клиническая геронтология. – 2001. – № 7. – С. 38–45.
97. Малкина-Пых И.Г. Кризисы пожилого возраста. / И.Г Малкина-Пых. – Москва, Экспо, 2005. – 368 с.
98. Марковина С. Г. Особенности адаптации пожилых / С.Г. Марковина // Социологические исследования. – 1977. – № 12. – С. 48–56.
99. Матяш Т. П. Смерть / Т. П. Матяш, В. П. Яковлєв // Современная философия : словарь и хрестоматия. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. – С. 110–122.
100. Медведев В. И. Адаптация человека / В.И. Медведев. – СПб.–Институт мозга человека РАН, 2003. – 584 с.
101. Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология : практическое руководство / В. Д. Менделевич . – М. : МЕДпресс, 1999. – 592 с.
102. Мечников И.И. Этюды человека. –– М., изд. Академии наук СССР, 1961. – 246 с.
103. Миколайчук Е. Н. Пожилой человек в современном обществе / Е. Н. Миколайчук // Мед. консультация. – 1999. – № 4. – С. 1–5.
104. Молчанова О. Н. Психологический витаукт как механизм стабилизации Я-концепции в позднем возрасте / О. Н. Молчанова // Психология зрелости и старения — 1997. — № 12, С. 24–25.
105. Монтень М. Опыты / М. Монтень . – М. : Правда, 1991. – 63 с.
106. Моуди Р. Жизнь после жизни / Р. Моуди // По ту сторону смерти. – М., 1994. – С. 70–74.
107. Мурадян Т. Философское эссе о жизни и смерти / Т. Мурадян . – Алеппо, 1986. – С. 41–43.
108. Назарова И. Б. Пенсионеры и работающие : труд, здоровье и лечение / И. Б. Назарова // Психология зрелости и старения. – 1999. – №2(6), Психо, С. 62–71.
109. Налчаджян А.А. Социально-психологическая адаптация личности: фор¬мы, механизмы и стратеги / А. А. Налчаджян . – Єреван : АН Армении, 1988. –263 с.
110. Налчаджян А. А. Загадка смерти. Очерки психологической танатологии / А. А. Налчаджян. – СПб. : Питер, 2004. – 224 с.
111. Неговский В. А. Клиническая смерть глазами реаниматолога / В. А. Неговский // Журнал «Человек». – М. – 1991. – № 2. – С. 62–67.
112. О часе смертном: христианское отношение к смерти. – Днепропетровск : Принтэкс, 1996. – 40с.
113. Ошеров С. Сенека: философ, прозаик, поэт / С. Ошеров // Сенека. Письма к Луцилию. Трагедии. – М. : Худож. лит., 1986. – 544 с.
114. Пельц Л. Ученые в организациях / Л. Пельц и Ф. Эндрюс. – М., 1973. – 471 с.
115. Перкинс Д. Н. Творческая одаренность как психологическое понятие / Д. Н. Перкинс // Общественные науки за рубежом. Р.Ж. Сер. Науковедение. – 1988. – № 4. – С. 88–92.
116. Петрилл С. Генетические и средовые связи между общими и специальными когнитивными способностями у престарелых / С. Петрилл // Иностранная психология. – 2001. – № 14. – С. 17–24.
117. Петрова Н. Н. Психосоциальная адаптация в кризисном периоде / Н. Н. Петрова // Журнал прикладной психологии. – 1999. – № 4. – С. 17–20.
118. Пожилое население Великобритании остается в стороне от Интернета (21 февраля 2003 г.). – Пресс-центр ФЦП «Электронная Россия». – Режим доступа : http://hoster.metod.ru:8082/neweco/ict/1045835769/print.
119. Пола Гарб. Долгожители. – М. : Прогрес, – 1986. – 184 с.
120. Посохова СТ. Психология адаптирующейся личности. – СПб. : Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2001. – 240 с.
221. Практикум по возрастной психологи : учеб. пособие / под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рыбалко. – СПб. : Речь, 2002. – 694 с.
122. Проблемы психологической герменевтики / Под ред.. Н.В. Чепелевой – К.: Узд. НПУ имени Н.П. Драгоманова, 2009.– 382 с.
123. Принципы ООН в отношении пожилых людей. – Режим доступа : http://www.un.org/russian/topics/socdev/elderly/oldprinc.htm.
124. Пряжников Н. С. Личностное самоопределение в преклонном возрасте : учебное пособие по психологии старости. Для факультетов: психологиук
Дом БАХРАХ-М, 2004. – 736 с.
125. Психологические тесты. – М. : Владос. – Т. 1, 1999. – 312 с.
126. Психологические тесты. – М. : Владос. – Т 2, 1999. – 248 с.
127. Психология развития / под ред. А. К. Болотова, О. Н. Молчанова. – М. : ЧеРо, 2005. – 524 с.
128. Психология старости и старения : хрестоматия / сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2003. – 416 с.
129. Психотерапевтическая энциклопедия / под ред. Б. Д. Карвасарского.– СПб. : Питер, 2000. – 1024 с.
130. Психотерапия / под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб. : Питер, 2000. – 536 с.
131. Пухальская Б. Старость как фаза развития человека / Б. Пухальская // Старость: популярный справочник. – М., 1996. – С. 33–41.
132. Рассел Б. Почему я не христианин? / Б. Рассел . – М. : Политиздат, 1987. – С. 95–114.
133. Рейнуотер Д. Это в Ваших силах. – М., 1992. – 240 с.
134. Репортер (международные новости).– Представитель ВОЗ в Украине призвал к защите людей пожилого возраста.– 2012, 6 квітня.– [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://reporter-ua.com/2012/04/06/predstavitel-voz-v-ukraine-prizval-k-zashchite-lyudei-pozhilogo-vozrasta
135. Рощак К. Психологические особенности личности в пожилом возрасте : учебное пособие по психологии старости. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы. – Самара : Изд. Дом БАХРАХ-М, 2004. – 736 с.
136. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии./ С. Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2005. С. 551.
137. Рудкевич Л. А. Возрастная динамика самореализации творческой личности / Л. А. Рудкевич, Е. Ф. Рибалко // Психологические проблемы самореализации личности. – СПб. : СпбГУ, 1997. – С. 86–106.
138. Рыбалко Е. Ф. Возрастная и дифференциальная психология / Е. Ф. Рыбалко . – Л., 1990. – 342 с.
139. Сапожников В. Р. Нравственно-философские аспекты смерти и бессмертия / В. Р. Сапожников // Смысл человеческой жизни. – Нижний Новгород,
1992. – С. 69 – 74.
140. Сачук Н. Н. Проблемы адаптации к выходу на пенсию / Н. Н. Сачук, Н. В. Панина, Г. М. Москалец // Геронтология и гериатрия. – 1981. – С. 141–145.
141. Сидоренко Е. В. Терапия и тренинг по А. Адлеру / Е. В. Сидоренко. – СПб. : Речь, 2000. – 352 с.
142. Слободчиков В. И. Категория возраста в психологии и педагогике развития / В. И. Слободчиков // Вопросы психологии. – 1991. – № 2. – С. 37–49.
143. Смит Э. Д. Стареть можно красиво: руководство для пожилых, пpестаpелых и тех, кто заботится о стаpиках / Э. Д. Смит ; пеp. с англ. – М. : КРОH-ПРEСС, 1995. – 146 с.
144. Смульсон М. Л. Тренинг «Конфликты и их разрешение» : учеб.-метод. пособие / М. Л. Смульсон. – К. : Нора-принт, 2004. – 47 с.
145. Смульсон М.Л. Екзистенційне наповнення наративу старості. // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика. /За ред. Н.В. Чепелєвої. – К.: Міленіум, 2005. – Т. 2, вип. З. – С. 106–119.
146. СмульсонºМ. Л. Психологія розвитку інтелекту / М. Л. Смульсон. – К. : Нора-друк, 2003. – 298 с.
147. Смульсон М.Л. Старість – домагання жити. // Наукові студії з соціальної та політичної психології. – Вип.. 8 (II). – 2004.
148. Старость и ее закономерности / ред. Н. С. Косинская. – Л., 1963. – 381 с.
149. Старость : популярный справочник. – М., 1996. – 432 с.
150. Статево віковий склад населення України (За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року). – К. : Державний комітет статистики України, 2003. Електроний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrcensus.gov.ua/
151. Сороко С.И. Нейрофизиологические механизмы индивидуальной адаптации человека в Антарктиде / С. И. Сороко. – Л. : Наука, 1984.
152. Страхов А.П. Адаптация моряков в длительных океанских плаваниях / А.П. Страхов. – Медицина, Москва, 1976. – 126 с.
153. Стюарт-Гамильтон Ян Психология старения / Ян Стюарт-Гамильтон. – СПб. : Питер, 2002. – 256 с.
154. Сусловская М. Психологические проблемы старого человека / М. Сус-ловская // Старость : популярный справочник. – М., 1996. – С. 41–47.
155. Сухова Л. С. Организация досуга и свободного времени пожилых людей / Л. С. Сухова // Проблемы старости: духовные, медицинские и социальные аспекты : сб. трудов / под ред. А. В. Флинта. – М. : Свято-Дмитриевское училище сестер милосердия, 2003. – С. 107–121.
156. Тарнавский Ю. Б. Чтобы осень была золотой / Ю. Б. Тарнавский . – М., 1988. – 110 с.
157. Титов С. А. Современные представления о механизмах старения / С. А. Ти-тов, В. Н. Крутько // Физиология человека. – 1996. – Т. 22, № 2. – С. 118–123.
158. Толстых А. Возрасты жизни / А. Толстых. – М., 1988. – 223 с.
159. Толстоног В. Обучение пожилых людей в высших учебных заведениях / В. Толстоног. – Германия, 26.10.2005. – Режим доступа : http://chemodan.com.ua/news/2005/10/2833.html?toprn=1.
160. Трегубов Л. Эстетика самоубийства / Л. Трегубов, И.О. Вагин . – Пермь, 1993. – 653 с.
161. Углов Ф.Г.. Человеку мало века. – Електронний ресурс: http://www.uglov.tvereza.info/knihi/cmv/2.html
162. Учебное пособие по психологии старости. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы / редактор-составитель Д. Я. Райгородский. – Самара : БАХРАХ-М, 2004. – 736 с.
163. Ушу для людей среднего и пожилого возраста [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://china.kulichki.com/wushu/0001.shtml.
164. Федорова М. М. Образ смерти в западноевропейской культуре / М. М. Федорова //Журнал «Человек». – М. – 1991. – № 5. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://pagesofpain.com/suicide/psychology/death-and-dying/
165. Фейербах Л. Избранные философские произведения / Л. Фейербах . – М. : Политиздат, 1955. – Т. 1. – 96 с.
166. Фрейд З. Мы и смерть / З. Фрейд . – М., 1997. – 363 с.
167. Фрейд З. Неудовлетворенность культурой / З. Фрейд // Мир философии. – М. : Политиздат, 1991. – Ч.2. – С. 30.
168. Фрейд З. Тотем и табу / З. Фрейд . – М. : Олимп, 1997. – 363 с.
169. Фролькис В. В. Системный подход, саморегуляция и механизмы старения / В. В. Фролькис // Геронтология и гериатрия. – К., 1985. – С. 12–23.
170. Фролькис В. В. Долголетие: действительное и возможное / В. В. Фролькис . – К., 1982. – 245 с.
171. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге / М. Хайдеггер . – М. : Высшая школа, 1991. – 192 с.
172. Ханна Т. Исскусство не стареть / Т. Ханна ; пер. с англ. // Как вернуть гибкость и здоровье. – СПб., 1996. – 160 с.
173. Хойфт Г. Геронтопсихосоматика и возрастная психотерапия / Г. Хойфт, А. Крузе, Г. Радебольд. – М., 2003. – 364 с.
174. Холл У. Дж. Новое в геронтологии: обзор / У. Дж. Холл // Международный журнал медицинской практики. – 2000. – № 5. – С. 37–44.
175. Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми : учеб. пособие. – 2-е изд. / Е. И. Холостова. – М. : Дашков и К, 2003. – 295 с.
176. Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми : учеб. Пособие / Е. И. Холостова . – М. : Издательско-торговая корпорация „Дашков и К”, 2002. –193 с.
177. Хоменко Евгений Яковлевич. [Электронный ресурс] //Современная живопись.– Режим доступа: http://www.artgorizont.com/
178. Хрящева Н. Ю. Психогимнастика в тренинге / Н. Ю. Хрящева. – СПб. : Ювента, 1999. – 256 с.
179. Хухлаева О. В. Психология развития: молодость, зрелость, старость : учеб. пособие для вузов / О. В. Хухлаева. – М. : Академія, 2005. – 204 с.
180. Чавычалова В.В. Индивидуально-психологические особенности адаптации человека к старости : дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / В.В. Чавычалова. – Москва, 2007. – 158 с.
181. Чеботарев Д. Ф. Слово о старости / Д. Ф. Чеботарев . – М., 1992. – 62 с.
182. Чепа М.-Л. А. Від фізіології до духовості: якісні рівні вікового розвитку / М.-Л. А. Чепа // Духовно-нравственное развитие личности в многокультурном славянском пространстве : сб. трудов. – Ростов на Дону : Ростовский государственный педагогический университет, 2003. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://rspu.edu.ru/science/conferences/spirit/chepa.html
183. Чепелєва Н.В. Методологічні основи дослідження особистості у контексті психологічної герменевтики / Н.В. Чепелєва // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Ніка – Центр, 2009. – Вип. 37. С. 21–31.
184. Чепелєва Н.В. Методологічні основи дослідження особистості у контексті постнекласичної психологіії / Н.В. Чепелєва // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / за ред. Чепелєвої Н.В. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Т. 2, вип. 6. – С. 15–24.
185. Чудновский В. Э. К проблеме адекватности смысла жизни / В. Э. Чудновский // Мир психологии. – 1999. – № 2. – С. 74–80.
186. Шай К.У. Интеллектуальное развитие у взрослых : учеб. пособие по психологии старости. Для факультетов: психологических, медицинских и социальной работы / К. У. Шай . – Самара : Изд. Дом БАХРАХ-М. – 2004. – 736 с.
187. Шахматов Н. Ф. Психическое старение / Н. Ф. Шахматов . – М., 1996. – 304 с.
188. Шахматов Н. Ф. Психическое старение: счастливое и болезненное / Н. Ф. Шахматов. – М. : Медицина, 1996. – 303 с.
189. Шахматов Н. Ф. Старение: время личного познания вечных вопросов и истинных ценностей Н.Ф. Шахматов // Психология зрелости и старения. – 1998. – № 2. – С. 74–80.
190. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста / Г. Шихи. – СПб. : Ювента, 1999. – 436 с.
191. Шмелев А. Талант проявился после выхода на пенсию [Електронный ресурс] / А. Шмелев // Новости Уральского региона uralpress.ru. – Челябинск. – 7 апреля 2006 года. – Режим доступа : http://uralpress.ru/art91441.htm.
192. Шопенгауэр А. Смерть и ее отношение к неразрушимости нашего существа / А. Шопенгауэр // Сборник произведений. – Минск : Поппури, 1998. – 217 с.
193. Штернберг Э. Я. Геронтологическая психиатрия / Э. Я. Штернберг. – М. : Медицина, 1977. – 216 с.
194. Щотка О. П. Молодий психолог та літній клієнт: від упередженості до діалогу / О. П. Щотка // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Київ-Ніжин, 2008. – С. 346–350.
195. Эриксон Э. Г. Детство и общество / Э. Г. Эриксон . – СПб. : Ленато, 1996. – 592 с.
196. Юнг К. Г. О жизни после смерти / К. Г. Юнг // Тайна смерти. – М. : Ригaл, 1996. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://psiland.narod.ru
/psiche/life.htm
197. Юнг К. Г. Психологические типы / К. Г. Юнг // Психология индивидуальных различий / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М. : ЧеРо, 2000. – 168 с.
198. Юнг К. Г. Этапы жизни. Избранные труды / К. Г. Юнг. – М., 1995. – С. 119–267.
199. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии / И. Ялом. – СПб. : Питер, 2000. – 640 с.
200. Ясперс К. Собрание сочинений по психологии в 2-х т. / К. Ясперс – М. : Академия, 1996. – Т.1. – 365с.
201. Яцемирская Р. С. Социальная геронтология / Р. С. Яцемирская, И. Г. Беленькая. – М. : Владос, 1999. – 224 с.
202. Aihie Sayer, A. and Cooper, C. Undernutrition and aging. / A. Aihie Sayer, C. Cooper // Gerontology,43. 1997 – P. 203–205.
203. Alphaugh P. K., Birr