ЖИТТЄВИЙ ВИБІР ЯК ЧИННИК ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ : ЖИЗНЕННЫЙ ВЫБОР КАК ФАКТОР ДУХОВНОГО РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

На правах рукопису

Кияшко Марина Олександрівна

УДК: 159.923.2 – 053.67 (043.3)

ЖИТТЄВИЙ ВИБІР ЯК ЧИННИК ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07. – педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Боришевський Мирослав Йосипович
член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО ВИБОРУ ЯК ЧИННИКА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 11
1.1. Проблема дослідження духовного розвитку 11
1.1.1. Уявлення про духовність та духовний розвиток у релігійному та філософському аспектах вивчення 11
1.1.2. Особливості дослідження духовності та духовного розвитку як психологічних категорій 34
1.2. Життєвий вибір особистості як психологічна проблема 60
Висновки до розділу 1 72

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО ВИБОРУ ЯК ЧИННИКА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У МЕЖАХ АКСІОМАТИЧНОГО ПІДХОДУ 75
2.1. Аксіоматичний підхід як методологічна основа психологічних досліджень особистості 75
2.2. Логіко-теоретична модель життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості в юнацькому віці 85
Висновки до розділу 2 101

РОЗДІЛ 3
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛОГІКО-ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ ЖИТТЄВОГО ВИБОРУ ЯК ЧИННИКА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 103

3.1. Обґрунтування умов і методичного інструментарію дослідження 103
3.2. Психологічна інтерпретація отриманих результатів емпіричного дослідження 110
3.3. Аналіз результатів обчислювального моделювання логіко-теоретичних положень 117
3.3.1. Підтвердження гіпотези про репрезентативність отриманих емпіричних даних 117
3.3.2. Визначення системотворного фактору серед типів міжособистісних стосунків 120
3.3.3. Конструювання рівнянь прогнозу залежності типів міжособистісних стосунків від якостей особистості 124
3.4. Перспективи подальших наукових досліджень та рекомендації щодо практичного застосування отриманих результатів 141
Висновки до розділу 3 164

ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174

ВСТУП

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження проблеми духовності, зокрема з’ясування шляхів та чинників духовного розвитку особистості, неможливо переоцінити. Не дивлячись на це, у науці поки немає достатньо систематизованих і загальновизнаних концептуальних положень щодо сутності самого феномену духовності, а більшість знань, якими можна оперувати, пов’язані з різноманітними духовними практиками, релігійними, філософськими та езотеричними поглядами.
Особливо актуальним є вивчення духовного розвитку в наш час, коли посилюються кризові явища у різних сферах суспільного життя, що віддзеркалюють наслідки споживацького існування людства. Звернення саме до духовних цінностей дасть змогу усвідомити їхню першочерговість порівняно з перехідними матеріальними пріоритетами.
Проблемі духовності та духовного розвитку присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені як М.Й. Боришевський, О.І. Зеліченко, О.П. Колісник, Д.О. Леонтьєв, А. Маслоу, Е.О. Помиткін, К. Роджерс, М.В. Савчин, В. Франкл, Е. Фромм та інші. Однак, слід зазначити, що, не зважаючи на значну кількість праць, психологічна наука знаходиться лише на початку складного шляху побудови теоретико-методологічних та експериментальних засад дослідження проблем духовності.
Одним з важливих аспектів духовного розвитку особистості є питання про свободу вибору. Тому особливого значення набуває вивчення психологічних закономірностей здійснення особистістю життєвого вибору, який сприяв би її духовному становленню.
Категорія вибору знаходиться на межі багатьох наук, серед яких математика, філософія, психологія, що ускладнює наукову інтерпретацію психологічної специфіки поняття. Основні теоретичні положення щодо життєвого вибору у психології сформульовані у працях таких учених як Г.О. Балл, Ф.Ю. Василюк, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та інші.
Враховуючи спільні психологічні особливості різних вікових періодів та специфіку перебігу досліджуваних процесів, особливої актуальності набуває вивчення процесу духовного становлення саме в юнацькому віці. Цей віковий період науковці вважають етапом інтенсивного духовного розвитку (Е. Шпрангер), пошуку власної «філософії життя» (В.А. Роменець), активної побудови картини світу. Перехід від несамостійного та залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, який торкається усіх аспектів життя, дозволяє розглядати юність як період вибору особистістю свого життєвого шляху. Тому можна припустити, що прагнення та готовність до здійснення життєвого вибору зумовлюють не лише можливості реалізації особистістю духовного потенціалу, а й значною мірою визначають межі її подальшого розвитку.
У сучасних соціальних умовах розвитку особистості в юнацькому віці, зокрема на етапі її навчання у вищому навчальному закладі, особлива роль належить педагогам як духовним наставникам молоді. Тому безсумнівним є практичне значення проблеми в умовах необхідності створення дієвих психологічних моделей для потреб педагогічної психології, які дозволяли б глибше проникнути у внутрішні механізми та закономірності процесу розвитку особистості в умовах навчання, щоб визначити орієнтири оптимізації взаємин «педагог-студент» як важливої умови духовного становлення особистості в юності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України у руслі таких тем лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати: «Психологічні закономірності становлення та розвитку духовності особистості» (державний реєстраційний № 0106U000470), а також «Психолого-педагогічні основи самотворення особистості» (державний реєстраційний № 0111U000359).
Тема затверджена вченою радою Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 2 від 26.03.2009 р.) та узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 16.06.2009 р.).
Мета дослідження – з’ясування психологічних особливостей життєвого вибору особистості, який екстраполюється в її міжособистісні стосунки, як чинник духовного розвитку в юнацькому віці.
Об’єкт дослідження – духовний розвиток особистості в юнацькому віці.
Предмет дослідження – життєвий вибір як визначальний фактор духовного розвитку особистості в юнацькому віці.
Гіпотеза дослідження:
1. Життєвий вибір як екстраполяція певної стратегії у дійсність зумовлює спрямованість (векторне поле) побудови динамічної системи міжособистісних взаємодій.
2. Життєвий вибір особистості, спрямований на реалізацію алоцентричної спрямованості у міжособистісних стосунках, як відмова від егоцентричної форми взаємодії з оточенням, сприятиме духовному розвитку особистості в юнацькому віці.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:
1. Здійснити аналіз теоретико-методологічних основ вивчення понять життєвого вибору, духовності та духовного розвитку особистості.
2. Розглянути особливості використання аксіоматичного підходу як методологічної основи психологічних досліджень особистості.
3. Побудувати логіко-теоретичну модель життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості в юнацькому віці.
4. Експериментально перевірити ефективність такої моделі (за допомогою обчислювального експерименту), емпірично з’ясувати роль життєвого вибору у духовному розвитку особистості в юнацькому віці.
5. Розробити практичні рекомендації щодо самовиховання, а також педагогічного управління навчально-виховним процесом як важливої умови становлення духовності студентів.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: загальновизнані принципи наукового пізнання, принципи детермінізму, відображення, єдності психіки й діяльності, розвитку психіки, зв’язку соціального та індивідуального у психіці людини (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн); положення про особистість як активний суб’єкт діяльності та взаємодії з соціальним оточенням (М.Й. Боришевський, О.Н. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко); концептуальні положення щодо сутності свідомості та самосвідомості особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, П.Р. Чамата); положення про сутність феноменів духовності та духовного розвитку особистості (М.Й. Боришевський, О.М. Леонтьєв, А. Маслоу, М.В. Савчин, Е.Фромм); уявлення про феномен вибору у психології (Г.О. Балл, Ф.Ю. Василюк, О.В. Киричук, В.А. Роменець, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, І.Ю. Кулагіна, В.М. Калюцький).
Методи дослідження:
• теоретичні: аналіз, синтез, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, логіко-теоретичне моделювання, аксіоматичний метод, що застосовувалися для узагальнення та систематизації теоретико-методологічних основ дослідження життєвого вибору та духовного розвитку особистості;
• емпіричні методи: спостереження, опитування, тестування, порівняння, експеримент, які використовувалися для отримання та обробки емпіричних даних;
• методи математичного моделювання та обробки даних (факторний, регресійний аналіз) з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.
Обробка емпіричного матеріалу з подальшою графічною репрезентацією здійснювалася за допомогою програми Excel пакету Microsoft Office для персональних комп’ютерів.
Для отримання емпіричних даних використані такі методики: особистісний опитувальник «Психодіагностичний тест» (ПДТ), розроблений В.М. Мельниковим, Л.Т. Ямпольським на основі тестів ММРI і тесту Кеттелла, а також методика «Діагностика міжособистісних стосунків» (ДМС), розроблена Т. Лірі в інтерпретації Л.М. Собчик.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням методів, адекватних меті і завданням дослідження; статистичним обґрунтуванням репрезентативності вибірки; поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних; адекватним застосуванням методів математичної статистики.
Організація та експериментальна база дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося впродовж 2008–2011 рр. і складалося з розробки теоретико-методологічних засад дослідження, побудови логіко-теоретичної моделі, підготовки до проведення емпіричного дослідження (2008–2010); експериментальної перевірки положень за допомогою обчислювального експерименту; аналізу отриманих результатів, розробки практичних рекомендацій, оформлення роботи (2010-2011). Емпіричне дослідження проводилось на базі Київського університету імені Бориса Грінченка; ним було охоплено 55 студентів.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у наступному:
- вперше теоретично обґрунтовано та емпірично апробовано наявність зв’язку між життєвим вибором особистості, який екстраполюється
в її міжособистісні стосунки, з особистісним виміром духовного розвитку
в юнацькому віці;
- дістало подальший розвиток використання аксіоматичного підходу як методологічної основи психологічних досліджень особистості, зокрема при побудові психологічної моделі життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості в юнацькому віці;
- вперше представлено результати дослідження життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості юнацького віку, отримані за допомогою математичного моделювання.
Практичне значення дослідження. Отримані результати дослідження можуть бути використані науковцями при вивченні особливостей життєвого вибору та духовного розвитку особистості в юнацькому віці, а також викладачами, студентами, практичними психологами та особами, які виховують у молоді здатність до життєвого вибору як важливої умови попередження труднощів, що виникають у молодих людей на шляху становлення духовності. Результати дослідження також можуть бути використані в процесі викладання курсів вікової та педагогічної психології.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. У публікації, написаній у співавторстві [3], здобутком автора дисертації є розробка актуальності статті, аналіз сучасних публікацій, викладення результатів теоретичного аналізу досліджуваного питання.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка (довідка № 48/1 від 28 вересня 2011 року), Інституту славістики та міжнародних відносин Київського Славістичного Університету (довідка № 164/07 від 5 жовтня 2011 року), Прилуцької гімназії № 5 Чернігівської області (довідка № 311 від 9 вересня 2011 року).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на: засіданнях лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (2008–2011 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах» (Київ, 2009); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Суми, 2009); I Всеукраїнській науково-практичній internet-конференції «Статистичний та інтелектуальний аналіз даних у медико-гуманітарних дослідженнях» (SIAD'2010); Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Севастополь, 2010); ІІ Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110 річниці від дня народження Г.С. Костюка (Київ, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та аспірантів «Дослідження молодих учених у контексті розвитку сучасної науки» (Київ, 2011), ХІ Міжнародній науковій психологічній конференції «Психологічні проблеми творчості» (Київ, 2011), П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Тернопіль, 2011).
Публікації. Матеріали дисертації представлено у 8 наукових публікаціях, серед яких 5 публікацій у наукових фахових збірниках України, 3 – у наукових збірниках та матеріалах конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 185 найменувань. Основний обсяг дисертації складає 163 сторінки. Повний обсяг дисертації – 193 сторінки. У роботі міститься 6 таблиць (на 6 сторінках), 25 діаграм (на 9 сторінках), 1 схема (на 1 сторінці).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено результати теоретичного узагальнення і нового вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні психологічних особливостей життєвого вибору особистості, який екстраполюється в її міжособистісні стосунки, як чинник духовного розвитку в юнацькому віці.
Дослідження проводилось у трьох напрямках: а) здійснення теоретико-методологічного аналізу стану розробки об’єкту та предмету дослідження у психології; б) логіко-теоретичне та в) обчислювальне моделювання досліджуваного питання в межах аксіоматичного підходу.
1. Результати аналізу теоретико-методологічних основ вивчення (релігійних, філософських та психологічних) понять «духовність» та «духовний розвиток», а також дослідження стану розробки питання життєвого вибору у психологічній літературі свідчать про те, що глибина, комплекс ознак і детермінант цих феноменів як психологічних категорій до кінця ще не вивчені, що значною мірою зумовлено складністю наукового осмислення цих понять, особливо у межах однієї наукової парадигми. Саме тому різні дослідники найчастіше вкладають своє розуміння в сутність цих феноменів залежно від бачення проблеми, цілей і завдань дослідження, що, у свою чергу, зумовлює виникнення значної кількості полівекторних, а інколи невпорядкованих та суперечливих підходів і напрямів у дослідженні як питання духовного розвитку, так і питання життєвого вибору особистості у психології. За відсутності методологічно інтегрованої основи дослідники зіштовхуються з проблемою об’єднання різних, часто суперечливих, алгоритмів дослідження проблеми, що у деяких питаннях унеможливлює обґрунтування і поєднання результатів кількісного та якісного аналізу в цілісні наукові концепції. Це пояснює присвячення багатьох сучасних психологічних досліджень пошуку нових методів для створення інтегральної системи знань з метою підвищення їхньої інформативності та системності.
2. У дисертаційному дослідженні представлено аналіз та можливості використання одного з таких методів, а саме – аксіоматичного підходу для моделювання психічних явищ. На основі проаналізованих характеристик цього підходу можемо зробити висновок, що аксіоматичний метод, реалізовуючи системний підхід у психології, дозволяє інтегрувати та систематизувати накопичені знання, долати їхню надмірність, знаходити інваріанти психологічних описів, уникати недоліків локальних підходів, підвищувати ефективність системних досліджень, формулювати нові наукові гіпотези та створювати системні описи психічних явищ. Використання аксіоматичного підходу дає змогу також реалізовувати багатомірні експериментальні дослідження особистості, в яких логіко-теоретичні та математичні конструкції є двома взаємодоповнюючими складовими, що дозволяє дослідити психологічні особливості життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості в юнацькому віці на двох рівнях: логіко-теоретичному та на рівні обчислювального моделювання.
3. В основу логіко-теоретичних модельних уявлень першого рівня покладені положення соціально-психологічного підходу до вивчення духовності у межах психології особистості, а також система аксіом про особистість, розроблена у межах аксіоматичного підходу у психології. Запропоновано наступні аксіоматичні положення: духовність та духовний розвиток особистості як складної нелінійної багатопараметричної системи можна вивчати у виявах взаємодії людини з навколишнім середовищем, її найближчим оточенням, що виявляється як на внутрішньоособистісному, так і на міжособистісному рівнях.
Це положення встановлює межі дослідження моделі духовного розвитку особистості, а також висвітлює можливість дослідження насамперед психологічних особливостей духовного розвитку особистості у нелінійному наближенні. Теоретико-методологічні положення про духовність особистості, проаналізовані у розділі 1, дозволяють, використовуючи аксіоми про особистість, побудувати у вигляді наслідку з аксіоми, положення про особистісний вимір духовності, яке, у свою чергу, набуває ознак аксіоми: особистісний вимір духовності визначає її як багатовимірну систему, складовими якої є утворення в структурі свідомості та самосвідомості особистості, виявами яких є активність особистості в напрямі зміщення акцентів у ціннісно-смисловій та потребово-мотиваційній сферах та творення, за яких внутрішньоособистісні перетворення сприяють: а) творчому (конструктивному) заломленню зовнішнього впливу у власні стійкі стани, які й визначають ефективність цього впливу, виражену в різного ступеня спрямованості власної реакції на найближче оточення (групу, колектив тощо) у процесі міжособистісних стосунків; б) природному прагненню залишатися індивідуальністю, захищати і розвивати індивідуальні якості, що виявляються у становленні та розвитку в процесі самоорганізації впорядкованих структур на рівні «індивід-особистість». З цих положень випливає низка наслідків, які уточнюють побудовану модель.
Подальший розвиток теореми про самовизначення (О.В. Киричук, Л.І. Подшивайлова), дозволив здійснити доказ теореми, згідно з якою вибір розглядається як механізм саморозвитку особистості, а життєвий вибір – як стратегічно значущий результат процесу самовизначення, який зумовлює спрямованість (векторне поле) та якість побудови динамічної системи міжособистісних взаємодій, що, у свою чергу, значною мірою визначає особливості перебігу життєвих подій у близькому майбутньому. В наслідках з теореми наводиться доведення положення про те, що життєвий вибір як своєрідна екстраполяція певної стратегії у дійсність, зумовлюючись ціннісно-смисловою та потребово-мотиваційною сферами особистості, стає дієвим підкріпленням та утвердженням у свідомості особистості цієї стратегії як рефлексованої цінності, що, як позитивний досвід, закріплює обрану життєву спрямованість у цінніснно-мотиваційній сфері і стає основою подальших життєвих виборів особистості. За умови, якщо життєвий вибір реалізує спрямування внутрішніх життєвих ресурсів (результату психічної активності) на творення (що є мірою духовності особистості) і виявляється у типі міжособистісних стосунків, його можна вважати чинником духовного розвитку особистості юнацького віку.
Побудована модель життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості є логіко-теоретичним обґрунтуванням висунутої на початку дослідження гіпотези. Логіко-теоретична модель включає низку несуперечливих наслідків та визначень, які розширюють уявлення про поняття життєвого вибору та духовного розвитку до рівня, на якому стає можливою експериментальна перевірка висунутих теоретичних положень у формі обчислювального моделювання засобами: 1) регресійного аналізу шляхом побудови та розрахунку системи лінійних та нелінійних диференційних рівнянь; а також 2) факторного аналізу шляхом розрахунку факторних навантажень та визначення системотворного фактору.
4. Експериментальна перевірка теоретичних положень дозволила виокремити та проаналізувати два найбільш важливі для розвитку студентів досліджуваної вибірки типи міжособистісних стосунків, а саме: відповідально-турботливий та вимогливо-непримиренний, вияв яких є результатом самовизначення особистості у спрямованості життєвого шляху, тобто поведінковим виявом реалізації життєвого вибору особистості, його екстраполяції. Згідно з одномірним аналізом, найбільший рівень вияву для досліджуваної вибірки серед усіх типів має відповідально-турботливий тип міжособистісних стосунків, проте розрахунок факторних навантажень дозволив визначити прихований системотворний фактор у міжособистісних взаєминах, яким є вимогливо-непримиренний тип стосунків, а відповідально-турботливий тип посідає лише друге місце в ієрархії системотворних факторів. Таким чином, за допомогою факторного аналізу встановлено, що для того, щоб відповідально-турботливий тип міжособистісних стосунків як поведінковий вияв життєвого вибору (найбільше пов’язаний з особистісним виміром духовності особистості) став нелінійним чинником духовного розвитку студентів, тобто зміг за найменших змін задавати необхідне векторне поле міжособистісних взаємодій у досліджуваній вибірці, він повинен займати місце системотворного фактору, для чого необхідним є зниження показників вимогливо-непримиренного типу.
Результати регресійного аналізу, визначивши змістове наповнення досліджуваних типів індивідуально-психологічними властивостями особистості, дозволили підтвердити припущення про те, що вимогливо-непримиренний тип є екстраполяцією егоцентричної спрямованості, а відповідально-турботливий – алоцентричної, духовної спрямованості особистості, а також дозволили побудувати орієнтовний профіль особистості кожного з виокремлених типів спрямованості:
а) вимогливо-непримиренний тип міжособистісних стосунків (егоцентрична спрямованість) притаманний особистостям, для яких характерною є схильність до поганого самоконтролю, імпульсивності, що пов’язано з недостатньою соціалізацією потягів, невмінням або небажанням стримувати чи відкладати в часі задоволення своїх бажань. Індивідуально-психологічні властивості особистостей з егоцентричною спрямованістю мають тенденцію переростати в таку стійку особистісну рису як асоціальність, тобто цих досліджуваних відрізняє велика любов до насолод, а потяг до задоволень та гострих відчуттів сильніше за будь-які стримування та обмеження, їхню поведінку визначають крайній егоїзм, що підкріплюється безвідповідальністю у вчинках.
б) відповідально-турботливий тип міжособистісних стосунків реалізують особистості з тонкою духовною організацією, здатні ділитися своїм внутрішнім багатством з навколишніми. Орієнтація на високі цінності та моральні переконання, відчуття відповідальності допомагають їм соціалізувати власні домагання, стримуватися від прагнення негайного та беззаперечного задоволення власних бажання за будь-яку ціну, що свідчить про можливості переорієнтування з егоцентричної на алоцентричну спрямованість.
Таким чином, отримані результати дають змогу стверджувати, що шляхом здійснення особистістю життєвих виборів, пов’язаних з відмовою від першочерговості задоволення власних бажань на користь ціннісно-осмисленого спрямування власних життєвих ресурсів з метою досягнення благ для найближчого оточення сприятиме зміщенню векторного поля та якості системи міжособистісних взаємодій з егоцентричної на алоцентричну, що виступатиме чинником духовного розвитку особистості в юнацькому віці.
Вищезазначене, як результат експериментальної перевірки теоретичних положень, є підтвердженням висунутої на початку дослідження та обґрунтованої за допомогою теорії доводів на логіко-теоретичному рівні гіпотези.
5. Проведене теоретичне та емпіричне дослідження дозволило розробити практичні рекомендації як висвітлення можливостей практичного застосування отриманих результатів. Рекомендації представлені у двох напрямках: а) у площині особистості педагога та ефективності його педагогічного управління навчально-виховним процесом як вирішальної умови успішного духовного становлення особистостей в юнацькому віці; б) у площині особистості студента, зокрема таких шляхів його самовиховання і саморозвитку, які сприяють усвідомленню умов здійснення життєвого вибору, що розширюватиме можливості реалізації особистістю її духовного потенціалу.
Таким чином, очевидно, що всі поставлені на початку дослідження завдання виконані: здійснено аналіз теоретико-методологічних основ вивчення духовності та духовного розвитку особистості; проведено теоретико-методологічний аналіз стану розробки в психологічній науці питання життєвого вибору; розглянуто особливості використання аксіоматичного підходу як методологічної основи психологічних досліджень особистості; побудовано логіко-теоретичну модель життєвого вибору як чинника духовного розвитку особистості в юнацькому віці; експериментально перевірено ефективність такої моделі за допомогою обчислювального моделювання, емпірично з’ясовано роль життєвого вибору у духовному розвитку особистості юнацького віку; розроблено практичні рекомендації щодо самовиховання, а також щодо педагогічного управління процесом розвитку у студентів здатності до здійснення життєвого вибору як умови становлення їх духовності.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Аналіз актуальних для сучасної психології особистості завдань показав, що існує низка питань, які представляють значний інтерес для подальшого вивчення, а саме: характер та психологічні закономірності зв’язку духовності з творчістю, зокрема у процесі навчання; особливості впливу найближчого оточення на здійснення особистістю життєвого вибору духовної спрямованості, зокрема можливості вищої школи у забезпеченні необхідних умов для ефективного становлення духовності особистості студента та його здатності до здійснення усвідомленого життєвого вибору. Зазначені питання стануть предметом наших подальших наукових пошуків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимов Б. Н. Феномен нового типа культуры и духовности личности в контексте наследия русской идеи ХХ века / Б.Н. Абросимов // Сохранение и приумножение культурного наследия в условиях глобализации: матер. междунар. науч.-практ. конф., 9-11 дек. 2002 г., Москва. Ч.1. – М. – С.121-124.
2. Абросимов Б.Н. Духовность как ценность развития общества / Б.Н. Абросимов // Стратегии современного развития и управления общественными процессами : сб. науч. ст. – Саратов, 2007. – С. 73-78.
3. Абросимов Б.Н. Современные проблемы духовности и труда / Б.Н. Абросимов // Перспективы социальной эволюции современного общества : Межвуз. науч. сб. – Саратов, 2001. – С.211-214.
4. Аванесова Г.А. Трактовка духовной культуры и духовности в отечественной аналитике в прошлом и теперь / Г.А. Аванесова // Вестник Московского университета. Сер. 7. Философия. – 1998. – № 4. – С. 3-17.
5. Августин Аврелий. Исповедь / Аврелий Августин / Общ. ред. А.А. Столяров. – М: Канон, 1997. – 464с.
6. Августин: pro et contra: антология / [сост. и коммент. Р.В. Светлов / под ред. Д.К. Бурлаки]. – СПб: РХГИ, 2002. – 976 с.
7. Авдіянц Г.Г. Формування духовних потреб молодших школярів у сім'ї : автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ганна Георгіївна Авдіянц. – Луганськ, 2001. – 20 с.
8. Акименко О.О. Концепція духовності з позиції інформаційно-енергетичної картини буття / О.О. Акименко // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К. : ГНОЗІС, 2003. – Т.V. – ч. 5. – С. 6-12.
9. Андреева А.В. Духовность как основа технологии сопровождения образовательного процесса в целях обеспечения его психологической безопасности / А.В. Андреева // Известия Российского государственного педагогического университета имени А.И. Герцена. – 2008. – №74-2. – С. 23-29.
10. Андрушко У.Л. Духовність як чинник саморозвитку суб’єктного потенціалу особистості / У.Л. Андрушко // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К. : ГНОЗІС, 2007. – Т.ІХ. – ч. 5. – С. 7-14.
11. Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем / Пётр Кузьмич Анохин. – М. : Директ-Медиа, 2008. – 131 с.
12. Ахвердова О. Духовность как основа высшего образования / О. Ахвердова // Высшее образование в России. – 2006. – № 4. – С.81-84.
13. Бабатіна С.І. Особистісне самовизначення в юнацькому віці / С.І. Бабатіна // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : Зб. наук. праць Херсонського нац. тех. ун. – 2010. – № 2 (3). – С. 273-277.
14. Бабинов Ю.А. Феномен духовности в жизнедеятельности человека / Ю.А. Бабинов, В.Е. Боборыкин // Наука о человеке: гуманитарные исследования. – 2010. – № 6. – С. 112-118.
15. Бадмаєв Б.Ц. Методика преподавания психологии: Учеб.-метод. пособие для преподават. и аспирантов вузов / Б.Ц. Бадмаев. — М. : ВЛАДОС, 2001. — 304 с.
16. Балл Г.О. Психологічний аналіз феномену вибору / Г.О. Балл // Психологічний ресурс простору вищої освіти: Збірник наукових праць. – К.: КИТ, 2007. – С. 21-32.
17. Баранов А.А. Педагогическая забота как атрибут профессионализма субъекта обучения и воспитания / А.А. Баранов, М.В. Белокрылова // Вестник РГУ им. И. Канта. – 2007. – Вып. 11. – С. 57-60.
18. Басюл В.Г. Ценность дарения как проблема современной культуры / В.Г. Басюл, Л.А. Попова // Гуманізм та освіта. VIII міжнародна науково-практична конференція : Електронне наукове видання матеріалів конференції , 11-13 червня 2006 р. / Вінницьк. нац. тех. ун. (ВНТУ). – Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2006/. – Назва з екрана.
19. Бердяєв Н.А. Дух и реальность / Николай Александрович Бердяев. – М. : АСТ, 1994. – 480 с.
20. Бердяєв Н.А. Философия свободного духа / Николай Александрович Бердяев. – М. : Республика, 2007. – 384 с.
21. Березовська Л.І. Самовиховання та саморегуляція особистості. Навчальний посібник / Людмила Іванівна Березовська. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. – 168 с.
22. Богоявленская Д.Б. Духовность как фактор творчества / Д.Б. Богоявленская // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. – Київ, 2008. – Т. 10. – Вип. 6. – С. 3-6.
23. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Лидия Ильинична Божович. – М. : Директ-Медиа, 2008 – 612 с.
24. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: автореф. дис. … докт. психол. наук. : 19.00.07. / Мирослав Иосифович Боришевский. – К., 1992. – С. 77.
25. Боришевський М.Й. Дорога до себе: Від основ субєктності до вершин духовності: монографія / Мирослав Йосипович Боришевський. – К.: Академвидав, 2010. – 416 с.
26. Боришевський М.Й. Духовність особистості: соціально-психологічна сутність, детермінанти становлення та розвитку / М.Й. Боришевський // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т.IX. – Ч. 5. – С. 25-32.
27. Боришевський М.Й. Духовність у становленні та розвитку особистісного потенціалу людини / М.Й. Боришевський // Актуальні проблеми психології. Том ІV. Психолого-педагогічні основи розвитку особистісного потенціалу дитини в сучасному суспільстві: Збірн. наук. праць / За ред. С.Д. Максименка, С.О. Ладивір. – К., 2007. – С. 4-15.
28. Боришевський М.Й. Духовність як міра довершеності особистості / М.Й. Боришевський // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2006. – Т.VIIІ. – Вип. 6.– С.26-31.
29. Боришевський М.Й. Залежність розвитку альтруїзму особистості від спрямованості її самосвідомості / М.Й. Боришевський // Розвиток ідей Г.С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2000. – Вип. 20. – Ч. 1. – С.61-68.
30. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М.Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3(12). – С. 26-33.
31. Ботвинова А. Феномен духовности и высшее образование / А. Ботвинова // Высшее образование в России. – 2004. – №5. – С. 157-161.
32. Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-український словник психологічних термінів: Словник / В.Й. Бродовська, В.О. Грушевський, І.П. Патрик. – К. : ВД «Професіонал», 2007. – 512 с
33. Буева Л.П. Духовность и проблемы нравственной культуры / Л.П. Буева // Вопросы философии. – 1996. – № 2. – С. 5.
34. Бульба О.В. Духовність особистості як предмет виховання / О.В. Бульба // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т.ІХ. – ч. 5. – С. 41-45.
35. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПб. : Питер, 2005. – 520 с.
36. Бутенко В.Г. Основи духовного розвитку учнівської молоді у процесі художньо-естетичної освіти / В.Г. Бутенко // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України. Частина 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 147-159.
37. Василюк Ф.Е. Психология переживания / Фёдор Ефимович Василюк. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1984. – 200 с.
38. Васильев К.К. Математическое моделирование систем связи: учебное пособие / К.К. Васильев, М.Н. Служивый. – Ульяновск : УлГТУ, 2008. – 170 с.
39. Васільєва О. С. Релігія в контексті духовного світу особистості : автореф. дис. … канд. філософ. наук : 09.00.11 / Олена Сергіївна Васільєва. – К., 2007. – 15 с.
40. Васютинський В.О. Духовність у новаторсько-консервативному контексті відображення соціальної реальності / В.О. Васютинський // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2008. – Т.X. – ч. 4. – С. 77-85.
41. Винославська О. В. Молодь і виховання: інформація для роздумів / О. В. Винославська, Н. І. Березанська // Вісник НТУУ “КПІ”: Філософія. Психологія. Педагогіка”. – 2006. – №1(16). – С. 91–97.
42. Винославська О. В. Ідентичність викладача вищої школи в контексті ціннісних складових його професійної культури / Г. О. Балл, О. В. Винославська, В. Л. Зливков // Соціальна психологія. – 2011. – №3(47). – С. 153–162.
43. Виховання духовності в учнів підліткового та юнацького віку : Науково-методичний посібник / За заг. ред. М.Й. Боришевського. – К. : КП «Полиграфия», 2010. – 192 с.
44. Выготский Л.С. Психология / Лев Семенович Виготский. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 1008 с.
45. Гейко Є.В. Психологічна природа цілісності особистості / Є.В. Гейко // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. – Київ-Ніжин, 2008. – Т. 10. – Вип. 6. – С. 172 – 177.
46. Герасимець Н.В. Духовні виміри буття особистості: (соціально-філософський аспект) / Н.В. Герасимець // Мультиверсум : Філософський альманах : збірник наукових праць Ін-ту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – Київ : Український центр духовної культури, 2007. – Вип. 62. – С. 93-103 .
47. Герасимова Н. А. Совместное мышление как искусство: опыт философско-синергетического исследования / Н. А. Герасимова // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. – М. : Прогресс-Традиция, 2002. – с. 126-142.
48. Говердовская И.С. Творчество в структуре духовности личности / И.С. Говердовская, Н.А. Коваль // Вестник ТГУ. Серия : Гуманитарные науки. Психология. – 2007. – Вып. 3 (47). – С. 146-150.
49. Грищенко С. В. Проблеми самовиховання у формуванні особистості // Вісник. Серія : Педагогічні науки. – Черкаси, 2008. — Вип. 123. — С. 51–56.
50. Дідора М.І. Розвиток впевненості у студентів / М.І. Дідора, В.В. Яцула // Практична психологія і соціальна робота. – 2006. – № 11. – С. 30-35.
51. Донченко О.А. Фрактальна психологія (Доглибинні засади індивідуального та соцієтального життя) / О.А. Донченко. – К. : Знання, 2005. – 323 c.
52. Дробжев М.И.. Духовность личности – как главная составляющая системы непрерывного образования / М.И. Дробжев // Психолого-педагогический журнал «Гаудеамус». – 2006. – № 1 (9). – С. 163-172.
53. Ермаков С.А. Проблема выбора жизненного пути человека в философии / С.А. Ермаков // Вестник Нижегородского универсистета им. Н.И. Лобачевского. – 2004. – № 1. – С. 425-432.
54. Зверев В.О. Духовность как важная категория нравственного воспитания вузовской молодежи: новый взгляд на старую проблему / В.О. Зверев // Психопедагогика в провоохранительных органах. – 2009. – № 1(36). – С. 27-29.
55. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень : Монографія / За ред. В.О. Моляко, О.Л. Музики. – Житомир: Рута, 2006. – 320 с.
56. Зеличенко А.И. Психология духовности / Александр Исаакович Зеличенко. – М.: Изд-во Трансперсонального института, 1996. – 400 с.
57. Знаков В.В. Духовность человека в зеркале психологического знания и религиозной веры / В.В. Знаков // Вопросы психологии. – 1998. – № 3. – С. 104-113.
58. Ильичёва И.М. Духовность в зеркале философско-психологических учений (от древности до наших дней) / Ирина Михайловна Ильичева. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 2003. – 207 с.
59. Казакова Т.В. Cинергетический подход к проблеме cамоосуществления человека / Т.В. Казакова, Г.А. Паркайкина // Фундаментальные исследования. – 2008. – №5 – С. 12-14.
60. Карась Д.В. Категориальное пространство интернализации личностного выбора / Д.В. Карась // Вестник Томского Государственного университета. – 2010. – № 331. – С. 177-180.
61. Карась Д.В. Представление о личностном выборе и его роли в функционировании личности с точки зрения экзистенциально-гуманистического подхода к изучению личности / Д.В. Карась, А.В. Серый // Научно-теоретический журнал «Успехи современного естествознания». – 2009. – № 5. –
62. Караульна Н.В. Духовність як чинник самовизначення людини : автореф. дис … канд. філос. наук : 09.00.03 / Наталія Вікторівна Караульна. – К., 2000. – 18 с.
63. Кизим Г.С. Особливості прояву духовності студентів-психологів / Г.С. Кизим // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. – Київ-Ніжин, 2008. – Т. 10. – Вип. 6. – С.315-320.
64. Киричук А.В. Теоретический анализ личностно-коллективистского самоопределения студентов в процессе творческой деятельности / А.В. Киричук, Л.И. Подшивайлова // Проблемы психологии творчества в работе с людьми / Тезисы докладов и выступлений на всесоюзной научной конференции, 17-19 сентября 1990 г. – Гродно, 1990. – Ч. 1. – С. 83-85.
65. Киричук В.В. Духовно-катарсична активність особистості в контексті суб’єктно-вчинкової парадигми / В.В. Киричук // Вісник післядипломної освіти: Зб. наук. праць. – К.: Геопринт, 2007. – Вип. 6. – 272 с.
66. Киричук В.В. Теоретичні засади «народження» суб’єкта духовно-катарсичної активності / В.В. Киричук // Науково-методичний журнал «Нова педагогічна думка», 2008. – №1. – с. 137-140.
67. Киричук О.В. Можливості аксіоматичного підходу до проблеми особистісно-колективістського самовизначення / О.В. Киричук, Л.І. Подшивайлова // Проблеми соціальної психології. Міжвідомчий науковий збірник. Питання теорії і практики сучасної соціальної психології. – К. : Либідь, 1992. - Випуск 1. – С. 17-24.
68. Киричук О.В. Особистість як фундаментальне поняття для побудови теорії її саморозвитку / О.В. Киричук, Л.І. Подшивайлова // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей та матеріали міжнар. наук. конф. – Ч.1. – Р. 3. – Київ-Луцьк, 1994. – С.459-461.
69. Князян М.О. Шляхи та засоби залучення обдарованої молоді до наукової творчості / М.О. Князян // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – К. : ГНОЗІС, 2003. – Т. V. – ч. 6. – 344 с.
70. Кожев А. Религиозная метафизика Владимира Соловьёва / А. Кожев // Вопросы философии. – 2000. – № 3. – С. 132.
71. Колісник О.П. Духовний саморозвиток особистості / О.П. Колісник // Соціальна психологія. – 2006. – № 1. – С. 62-77.
72. Колісник О.П. Інтегративно-холістична концепція особистості (духовний саморозвиток особистості як чинник вирішення глобальних проблем людства / О.П. Колісник // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2008. – Т.Х. – част. 4. – С. 262-272.
73. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / Игорь Семёнович Кон. – М. : Политиздат, 1994. – 336 с.
74. Кон И.С. Психология ранней юности / Игорь Семёнович Кон. – М. : Просвещение. – 1989. – 255 с.
75. Корецька А.І. Соціально-освітні чинники формування духовності особистості в сучасному українському суспільстві : автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.03 / Антоніна Іллівна Корецька. – К., 2003. – 19 с.
76. Королев Д.С. Духовные потребности как содержание духовности личности в юношеском воздасте / Д.С. Королев // Вестник ТГУ. – 2008. – Вып. 8 (64). – С. 114-117.
77. Коротаев А.В. Законы истории. Математическое моделирование развития Мир-Системы. Демография, экономика, культура / А.В. Коротаев, А.С. Малков, Д.А. Халтурина. – М. : УРСС, 2007. – 224 с.
78. Коряковцева М.А. Влияние конкуренции на мировоззренческие ориентации личности / М.А. Коряковцева // Вестник Чувашского университета. – 2009. – № 4. – С. 149-156.
79. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Григорий Силович Костюк. – К.: Рад. Школа, 1989. – 608с.
80. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – Ростов н/Д.: «Феникс», 1999. – 512 с.
81. Краткий словарь терминов по психологии и педагогике / Ред.-сост. В.Т.Юсов, С.И. Янаев. – М.: АЭБ МВД России, 2005. – 73 c.
82. Кудин В.А. Образование в судьбах народов (Дидактика нового времени) / Вячеслав Александрович Кудин – Киев: ПП «Гамма-принт», 2007. – 218 с.
83. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека : Учеб. пособ. / И.Ю. Кулагина, В.Н. Калюцкий. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 464 с.
84. Кучеренко А.А. Духовність як домінанта розвитку особистості / А.А. Кучеренко // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2006. – Т.VIIІ. – Вип. 6. – С.157-161.
85. Кучеренко Є.В. Професійне самовизначення особистості як динамічний процес / Є.В. Кучеренко // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За редакцією С.Д. Максименка. – К., 2009. – Т. ХІ. – част. 2. – С. 223-234.
86. Лазуренко О.О. Емоції як складова духовної культури особистості / О.О. Лазуренко, Т.А. Тамакова // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т.ІХ. – ч. 5. – С. 197-204.
87. Ларіонова В.К. Історія етичних учень: Посібник / Вікторія Костянтинівна Ларіонова. – Івано-Франківськ: Видавництво «Гостинець», 2004. – 192 с.
88. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая / Владислав Александрович Лекторский. – М. : Эдиториал УРСС. – 2009. – 256 с.
89. Леонтъев Д.А. Выбор как деятельность: личностные детерминанты и возможности формирования / Д.А. Леонтьев, Н.В Пилипко // Вопросы психологии. – 1995. – № 1. – С. 97-110.
90. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – 2 изд., стер. – М. : Смысл, 2005. – 352 с.
91. Леонтьев А.Н.. Психологические основы развития ребенка и обучения / Под ред. Д.А. Леонтьева, А.А. Леонтьева. – М.: Смысл, 2009. – 423 с.
92. Леонтьев Д.А. Духовность, саморегуляция и ценности / Д.А. Леонтьев // Гуманитарные проблемы современной психологии: Известия Таганрогского государственного радиотехнического университета. – 2005. – №7. – С. 16-21.
93. Леонтьев Д.А. Моделирование «экзистенциальной дилеммы»: эмпирическое исследование личностного выбора / Д.А. Леонтьев, Е.Ю. Мандрикова // Вестник МГУ. – Сер.14. – Психология. – 2005. – №4. – С. 37-42.
94. Мазилов В.А. Творчество и духовность как проблема современной научной психологии / В.А. Мазилов, В.В. Козлов // [Електронний ресурс]: Интернет-ресурс Института интегративной психологи профессионального развития / Режим доступа : http://www.integratio.ru/article/015.htm. – Название с экрана.
95. Малая В.Г. Грани духовности личности в философии В.С. Соловьёва / В.Г. Малая // Минувшее и непреходящее в жизни и творчестве В. С. Соловьёва: материалы международной конференции 14-15 фев. 2003 г., СПб. Выпуск 32. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2003. – С.46-52.
96. Мальцева А.С. Особенности стратегии реализации личностного выбора в условиях социального взаимодействия / А.С. Мальцева // Вестник Южно-Уральского государственного университета. – 2010. – № 17-9. – С. 79-84.
97. Мандрикова Е.Ю. Виды личностного выбора и их индивидуально-психологические предпосылки: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук.: спец. 19.00.01 / Елена Юрьевна Мандрикова. – М., 2005. – 27 с.
98. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики / Абрахам Гарольд Маслоу ; пер. с англ. А.М. Татлыбаевой. – СПб.: Евразия, 1999. – 432 с.
99. Маслоу А.Г. Психология бытия / Абрахам Гарольд Маслоу ; пер. с англ. О. Чистякова. – М.: «Рефл-бук», 1997. – 300 с.
100. Мельников В.М. Введение в экспериментальную психологию личности: Учеб. пособие для слушателей ИПК преподавателей пед. дисциплин ун-тов и пед. ин-тов. / В.М. Мельников, Л.Т. Ямпольский. – М.: Просвещение, 1985. – 319 с.
101. Мень А. Трудный путь к диалогу / Александр Мень. – М. : Радуга, 1992. – 463 с.
102. Мень А.В. История религии. В 2-х кн. / Александр Владимирович Мень. – М. : Фомум-Инфа-М, 1997. – Кн. 1: В поисках Пути, Истины и Жизни: Учеб. пособие. – 1997. – 216 с.
103. Митрополит Иерофей (Влахос). Православная духовность / Митрополит Иерофей (Влахос). – М. :СТСЛ, 1999. – 117с.
104. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности / В.А. Моляко // Вопросы психологии. – 1994. – № 5. – С. 86-95.
105. Некрасова І.М. Логіко-математична модель методологічної інтеграції психології / І.М. Некрасова, В.В. Седнєв // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2009. – Т.ХІ – част. 4. – С.296-303.
106. Никитенко С.Н. Категория духовности в педагогике / С.Н. Никитенко // Известия Волгоградского государственного педагогического университета. – 2009. – № 1. – С. 15-19.
107. Онищенко Г.І. Пошуки цілісності як джерело саморозвитку людини / Г.І. Онищенко // Психологія суб’єктної активності особистості. – К., 1993. – С. 67 – 68.
108. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / Володимир Львович Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
109. Особистісний вибір: психологія відчаю та надії. / За ред. Т.М.Титаренко. – К.: Міленіум, 2005. – 336 с.
110. Папуча М.В. Проблеми психології особистісного розвитку / Микола Васильович Папуча. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2008. – 384 с.
111. Пашукова Т.И. Психологические особенности консультирования молодежи, стремящейся к духовному развитию и психическому самосовершенствованию / Т.И. Пашукова // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. – Київ-Ніжин, 2008. – Т. 10. – Вип. 6. – С. 28-31.
112. Пекеліс В.Д. Як знайти себе / Віктор Перекіс; Пер. з рос. Л.М. Воронович. – К. : Веселка, 1991. – 270 с.
113. Пенькова О.І. Вікові аспекти становлення духовних цінностей школярів / О.І. Пенькова // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. . – К. : ГНОЗІС, 2010. – Т. XIІ. – ч. 3. – С. 304-311.
114. Петровский А.В. Основы теоретической психологии / А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. – М.: Инфа-М, 1999. – 528 с.
115. Платонов Г.В. Проблема духовности личности / Г.В. Платонов, А.Д. Косичев // Вестник Московского Университета. Сер. 7. Философия. –1998. – № 3. – С. 16-33.
116. Плохотников К.Э. Математическое моделирование и вычислительный эксперимент. Методология и практика / Константин Эдуардович Плохотников. – М.: Эдиториал УРСС, 2011. – 280 с.
117. Подоляк Л. Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К. : ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.
118. Подшивайлова Л.І. Вступ до спеціальності: психологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Лідія Іванівна. Подшивайлова. – Кам’янець-Подільський : ПП Буйницький, 2001. – 320 с.
119. Подшивайлова Л.І. Методологічні переваги використання аксіоматичного підходу в психологічних дослідженнях особистості / Л.І. Подшивайлова, М.О. Гончаренко // Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. / Редкол. В.О. Огнев’юк, І.Д. Бех, Л.Л. Хоружа. – К. : Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2010. – № 2 (14). – С. 76-80.
120. Подшивайлова Л.І. Пошукова активність як основа розкриття потенційних можливостей особистості / Л.І. Подшивайлова, О.І. Домашенко // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з’їзду Товариства психологів України, 23-27 вересня 1996 р., Київ : [У 16 м., 18 кн.]. – Т. 2. – К., 1996. – С. 33-34.
121. Подшивайлова Л.І. Типологія особистісно-колективістського самовизначення студентів в умовах навчального процесу: автореф. дис … канд. психол. наук : спец. 19.00.07. / Лідія Іванівна Подшивайлова. – К., 1993. – 18 с.
122. Подшивайлова Л. И. Аксиоматический принцип преодоления понятийной неопределенности в психологии [Електронний ресурс] / Л.И.Подшивайлова // Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. – Вип. 1. – К., М., 2009. – Режим доступу до журналу: http://www.psyh.kiev.ua. – Назва з екрана.
123. Полтавська Н.А. Формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Наталія Анатоліївна Полтавська. – Луганськ, 2009. – 20 с.
124. Полякова Г.С. Про духовність творчої особистості та шляхи її формування / Г.С. Полякова // Проблеми загальної та педагогічної психології: збірн. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2007. – Т.ІХ. – ч. 5. – С. 310-317.
125. Помиткін Е.О. Психологічні закономірнос