ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНОЇ СВОБОДИ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ : ПСИХОЛОГИЯ ЛИЧНОСТНОЙ СВОБОДЫ ВО ВЗРОСЛОМ ВОЗРАСТЕ

Краткое описание

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова

ЧЕРНОБРОВКІНА Віра Андріївна

УДК 159.922.62(043.3)

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНОЇ СВОБОДИ
В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук за спеціальністю
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Науковий консультант:
член-кореспондент НАПН України,
доктор психологічних наук, професор
Смульсон М. Л.

Київ – 2012

Зміст
ВСТУП………………..………..……………….………………………....... 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСО-БИСТІСНОЇ СВОБОДИ.…………………………………….......................

18
1.1. Філософські засади психологічного визначення свободи …….. 18
1.2. Розуміння свободи людини у класичних теоріях особистості… 39
1.2.1. Проблема свободи в глибинній психології ………….................. 39
1.2.2. Питання свободи й самодетермінації в біхевіористичних тео-ріях ….....….………………….…………………………………….
45
1.2.3. Погляд на свободу в гуманістичній психології ………………… 48
1.2.4. Розуміння свободи людини в екзистенціальній психології …… 54
1.2.5. Свобода й автономія в контексті гештальт-підходу та транзак-ційного аналізу ……….…………………………………………...
64
1.2.6. Аналіз проблеми свободи з позицій когнітивних теорій особи-стості ………………………...…………………………………….
70
1.3. Експліцитні концепції свободи в зарубіжній психології ..…….. 78
1.4. Аналіз поняття особистісної свободи в контексті українських та російських психологічних підходів ....………………………..
88
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ……………………………………………... 113
РОЗДІЛ 2
ОСОБИСТІСНА СВОБОДА В КОНТЕКСТІ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ.………………………………………………………………

117
2.1. Теоретичні засади вивчення особистісної свободи у феноме-нологічному вимірі ......…..………………….……………………
117
2.2. Особистісна свободи як смислове переживання та її складники 141
2.2.1. Позитивна життєва позиція ………………………………....…… 145
2.2.2. Психологічна межа Я …..….…….………………..……………… 151
2.2.3. Самодетермінація та життєва стійкість ………………………… 157
2.2.4. Екзистенціальний погляд на життя .………….…………………. 166
2.2.5. Смислова будова досвіду несвободи й залежності………........... 173
2.3. Формування особистісного досвіду свободи – несвободи у ві-кові періоди дитинства й дорослішання ………………………...
185
2.4. Особистісна свобода та залежність в контексті психологічних проблем дорослого віку ..................................................................
206
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ……………………………………………... 222
РОЗДІЛ 3
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ СВОБОДИ ЛЮДИНИ В ДОРОС-ЛОМУ ВІЦІ .…………..………………………………………....................

226
3.1. Методи дослідження особистісної свободи …………………..... 226
3.2. Психометричні характеристики опитувальника „Я і Світ” …… 239
3.3. Особливості смислової будови феномена особистісної свободи в дорослих досліджуваних ……………………………………….
254
3.4. Смислова будова феномена особистісної свободи в осіб, поз-бавлених волі ..…………….………………………………………
268
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ……………………………………………... 292
РОЗДІЛ 4
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ ОСОБИСТІСНОЇ СВОБОДИ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ ………………………………………..

296
4.1. Зв’язок особистісної свободи із самосвідомістю особистості … 296
4.2. Особистісна свобода та життєстійкість …………….................... 317
4.3. Зв’язок особистісної свободи з механізмами его-захисту…....... 321
4.4. Взаємозв’язок особистісної свободи й ставлення людини до власного життя ...……………………..…………………………...
327
4.5. Взаємозв’язок особистісної свободи з досвідом ранніх стосун-ків у батьківській родині …………………………………………
342
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 ……………………………………………... 346
РОЗДІЛ 5
ОСОБИСТІСНА СВОБОДА В ДИСКУРСІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ ДОРОСЛИХ…………….

349
5.1. Якісно-феноменологічні та герменевтичні стратегії вивчення особистісної свободи у дискурсі психологічного консульту-вання й психотерапії .……………………………………………..

350
5.2. Умови актуалізації особистісної свободи в дорослих дослі-джуваних у процесі психологічного консультування та психо-терапії ……………………………………………………...............

361
5.3. Аналіз психотерапевтичних та консультаційних запитів доро-слих у контексті проблеми особистісної свободи .....…………...
380
5.4. Досвід групової психотерапії в актуалізації особистісної сво-боди в дорослих. Реорієнтаційний тренінг нового рішення
393
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 ……………………………………………... 424
ВИСНОВКИ ..............………..………………………….….………….…… 428
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .…………………….………….. 435
ДОДАТКИ ..…………………….……………...……...………………..….. 485

ВСТУП

Актуальність та доцільність дослідження. Життя сучасної людини хара-ктеризується динамічністю і напруженістю, насиченістю комунікацій й розмаїттям зв’язків, необхідністю щоденного вирішення складних і неординарних ситуацій, що виникають у різних сферах – у сімейному й особистому спілкуванні, про-фесійній діяльності, діловій взаємодії. Зростання інтенсивності та складності життя ставить людину в умови тиску зовнішньої, примусової каузальності, що, з одного боку, ускладнює можливість збереження її автентичного індивідуального буття, а з іншого, – підвищує його цінність і посилює прагнення сучасної людини до автономії, суверенності й свободи.
Важливою тенденцією наукового психологічного мислення сьогодні є по-долання підходу до особистості як до продукту детермінаційного й формувально-го впливу переважно зовнішніх чинників. Визначальні характеристики людини як істоти, яка займає особливе місце у світі, пов’язуються з її саморозвитком й само-творчістю, суб’єктним способом буття, основою якого є свобода (К. Абульханова, Г. Костюк, Д. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн, В. Слободчиков, В. Татенко та ін.). Принцип свободи, сформульований в сучасних підходах, наголошує на базовій потребі, цінності та праві людини бути вільною в цьому світі та обґрунтовує необхідність ставлення до неї як вільної й відповіда-льної (О. Кузьміна).
В зарубіжних психологічних дослідженнях активне вивчення проблеми свободи розпочалося в середині ХХ століття у зв’язку з поширенням гуманістич-ної та екзистенціальної психології, представники яких пов’язують свободу з по-зитивним образом людини й розглядають як важливу умову повноцінного існу-вання особистості, складову її психічного здоров’я (А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, І. Ялом та ін.). У вітчизняній психології увага вчених до проблеми свободи зросла в останні два десятиліття, що зумовлено, з одного боку, їхнім інтересом до поширених у світі екзистенціального й гуманіс-тичного напрямів, з іншого, – розвитком в українській і російській психології пі-дходів, що проростають на власних культурно-історичних та наукових традиціях, зокрема, суб’єктного, вчинкового, герменевтичного, гуманітарного. З’являється усе більше праць російських та українських психологів, спрямованих на виділення й опис явищ, що входять в предметне поле поняття свободи. Це феномени ав-тономії, суб’єктності, відповідальності, вибору, життєтворчості, самоцінно-сті особистості, однак мало робіт, зосереджених на аналізі свободи як цілісного явища, що відображає й узагальнює собою найсуттєвіші смислові аспекти спів-відношення „людина – світ”.
Актуальність проблеми особистісної свободи пов’язана також з поширен-ням в сучасному суспільстві різних форм психологічної залежності людини. Надмірне узалежнення особистості від тих чи тих чинників – певних об’єктів, умов, взаємин – стає перешкодою здоровому способу існування. Вивчення меха-нізмів формування залежності, яка супроводжується втратою свободи й установ-ленням надмірної влади над людиною зовнішніх чинників, є актуальним завдан-ням психології, яке активно вирішується в сучасних дослідженнях. Однак пере-важання інтересу до негативного полюсу дихотомії „свобода – залежність” лишає поза увагою психологічні феномени, пов’язані з позитивним, автентичним і здо-ровим способом буття особистості.
Останнім часом також помітно зростає інтерес до психології дорослого віку. Значущість досліджень у цій галузі вікової психології пов’язана з тим, що саме дорослі люди визначають політичний, правовий, ідеологічний стан суспільства, рівень його духовного та фізичного здоров’я. В сучасному пострадянському просторі, що перебуває у стані ціннісних переорієнтацій та пошуків, саме дорослі опинились в положенні розгубленості, невизначеності й переоцінки життєвих орієнтирів. Багато психологічних досліджень присвячено проблемам розвитку й становлення особистості в зрілому віці, побудови життєвого шляху (Б. Ананьєв, О. Кронік, H. Логінова), стратегії та стилю життя (К. Абульханова, Л. Сохань, В. Тихонович), питанням особистісної та професійної самореалізації й пошуку сенсу життя в період „акме” (В. Чудновський), побудови життєвого світу (Ф. Василюк, Т. Титаренко), концепції життя, ментальної моделі, життєвого нара-тиву (О. Сапогова, М. Смульсон, Н. Чепелєва), здійснення аксіогенезу особистості (З. Карпенко), розвитку життєтворчої активності дорослої людини (В. Ямницький), її життєвого самовизначення (М. Гінзбург, І. Семенов) та ін. Од-нак попри значну увагу дослідників до різних психологічних аспектів цього най-тривалішого вікового періоду (його хронологічні межі охоплюють період від 22 до 60 років) психологія дорослості – поряд із психологією старості – ще й сього-дні лишається одним із найменш вивчених розділів вікової психології.
В дорослому віці людина виходить на рівень кульмінаційного розвитку, здійснює найвагоміші життєві досягнення. За сприятливих умов доросла особис-тість досягає такого рівня, коли стає спроможною керувати власним життям, ро-бити відповідальні життєві вибори, самостійно вирішувати протиріччя життєдія-льності (Г. Абрамова, К. Абульханова, Б. Ананьєв, Е. Еріксон, Г. Крайг, А. Реан та ін.). Це властивості, що входять у поняття особистісної свободи. Проте в раку-рсі особливостей досягнення дорослою людиною рівня розвитку, при якому вона актуалізує й реалізує особистісну свободу в процесі свого повсякденного життя, зазначена проблема лишається практично не дослідженою.
У центрі нашого інтересу перебуває внутрішня свобода особистості, що, на противагу зовнішній або „негативній” свободі, яку може надати людині середо-вище, суспільство, є „позитивною”, якою вона здатна оволодіти й скористатися сама (Г. Балл, І. Ільїн, Е. Фромм). Поняття внутрішньої, особистісної й психоло-гічної свободи використовують у психології як синонімічні (Г. Балл, Д. Леонтьєв). Якщо зовнішня свобода є предметом суспільних наук, то внутрішню – вивчають у психології. І хоча у психологічних текстах частіше застосовують загальне поняття „свобода”, розуміється при цьому саме „внутрішня”, або „особистісна”, свобода.
На рівні методологічного аналізу особистісну свободу розглядають у зв’язку з проблемою самодетермінації активності людини (Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн, В. Слободчиков), в емпіричних дослідженнях вивчають через фе-номени „особистісної автономії” (О. Дергачова, Е. Десі, Р. Райан), „життєстійкос-ті” (С. Мадді), „особистісного потенціалу” (Д. Леонтьєв), „психологічної суве-ренності” (С. Нартова-Бочавер), „внутрішньої каузальності” (Е. Десі, Р. Райан), „меж можливостей” (О. Кузьміна) та ін.
Предметне поле поняття свободи у психологічних підходах досить широке. Її визначають як властивість суб’єкта, що полягає в його здатності до самоспри-чинення (С. Рубінштейн), як особливий акт покладання особистістю себе як причини змін у світі (В. Петровський), як рівень буття, що характеризується мо-жливістю „бути суб’єктом і не бути об’єктом” (В. Татенко), як специфічну форму саморегульованої активності (Д. Леонтьєв) або рефлексивно-діяльнісний акт ус-відомлення й змінення меж власних можливостей (О. Кузьміна) та ін. Отже, по-няття „свобода” використовують при вивченні різноманітних аспектів і проявів психічного життя людини, і тому, очевидно, його визначення може варіювати за-лежно від досліджуваних психологічних явищ та рівнів їх методологічного, тео-ретичного й емпіричного аналізу.
Наше дослідження ґрунтується на феноменологічному витлумаченні внут-рішньої свободи й спрямоване на вивчення її в тих проявах, у яких вона відобра-жена в досвіді самої особистості та репрезентована в її смисловій системі. При цьому особистісна свобода, будучи внутрішньою, не є певною інтраіндивідною властивістю, що характеризує особистість тільки „зсередини”. Навпаки, вона ви-ражає собою й „утілює” в собі особливі смислові відтінки відношення „Я – світ”, а тому характеризує особистість, яка здатна творчо протистояти світу, будувати власне життя на основі свідомого й відповідального самовизначення, підтримува-ти рівні та вільні від залежності стосунки з іншими людьми. В ракурсі феномено-логічного аналізу та експлікації сенсів, через які особистість переживає себе як вільного й самодетермінованого суб’єкта власного життя, проблема особистісної свободи у психології не вивчалась.
Отже, враховуючи актуальність визначеної проблеми та її недостатню роз-робленість, було обрано тему дисертаційного дослідження: „Психологія особис-тісної свободи в дорослому віці”.
Зв’язок теми з науковими планами та програмами. Тема виконувалась відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри психології Інституту філо-софської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за науковим напрямом “Теорія і технологія навчання і вихо-вання у системі освіти”. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засі-данні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 13 від 19.06.2008) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 23 грудня 2008 р.).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й емпіричному вивченні особистісної свободи як смислового переживання особистістю своїх ві-дношень зі світом, ставлення до інших людей і до себе, аналізі його смислової будови та вікових особливостей в дорослому віці, а також психологічних умов актуалізації особистісної свободи людини у процесі психотерапевтичної взаємодії.
Об’єктом дослідження є особистісна свобода дорослої людини.
Предмет дослідження – психологічний зміст феномена особистісної сво-боди, вікові особливості його смислової будови та прояву в дорослому віці.
В основі дослідження лежать припущення про те, що:
– особистісна свобода є смисловим переживанням, що акумулює в собі до-свід відношень особистості зі світом, стосунків з іншими людьми та ставлення до себе, набутий впродовж життя;
– семантична будова особистісної свободи як смислового переживання може бути експлікована через виокремлення в ній таких складників (підструктур особистісного досвіду) – позитивної життєвої позиції, стійкої й диференційованої межі Я, досвіду самодетермінації й життєвої стійкості та екзистенціального пог-ляду на життя;
– особливості смислового переживання особистісної свободи в різні періо-ди дорослості залежить від вікового та гендерного чинників;
– особистісна свобода має свої індивідуально-психологічні кореляти – осо-бливості самосвідомості дорослої людини, механізмів психологічного захисту, рівні прояву автономії, суверенності, життєстійкості та властивостей самоактуа-лізованої особистості, когнітивно-смислові особливості ставлення до життя;
– актуалізація особистісної свободи в дорослої особистості можлива в про-цесі психотерапевтичної (психолого-консультативної) взаємодії за особливих умов організації і змістовно-смислового наповнення цього процесу.
Завдання дослідження:
1) розкрити психологічний зміст поняття особистісної свободи
(внутрішньої свободи особистості);
2) обґрунтувати психологічну сутність особистісної свободи як смислового переживання людиною своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і до себе та розкрити його смислову будову;
3) теоретично обґрунтувати онтогенетичні особливості формування смис-лової структури переживання особистісної свободи впродовж дитинства, дорос-лішання людини та в різні періоди дорослості;
4) розробити, адаптувати і валідизувати методи дослідження смислової бу-дови особистісної свободи як переживання особистістю своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і до себе;
5) емпірично дослідити вікові та гендерні особливості смислової будови переживання особистісної свободи в дорослому віці;
6) визначити індивідуально-психологічні кореляти особистісної свободи в дорослому віці;
7) розкрити організаційно-інтеракційні та змістові особливості процесу психотерапевтичної (психолого-консультативної) взаємодії, що складають пси-хологічні умови актуалізації внутрішньої свободи особистості в дорослому віці.
Методологічні засади дослідження становлять: ідеї системно-синергетичного підходу про нелінійну детермінацію процесів і явищ світу, про місце й роль біфуркаційних процесів у причинно-наслідкових зв’язках, варіабе-льність розвитку й самоорганізацію складних систем (Ю. Єлісєєва, О. Мітіна, В. Петренко, І. Пригожин, І. Стенгерс); положення феноменологічної психології та психотерапії щодо описового вивчення свідомості, суб’єктивності та пережи-вань людини (Л. Бінсвангер, Дж. Бьюдженталь, Е. Гусерль, Ю. Джендлін К. Ясперс та ін.); положення про саморозвиток, самоспричинення, самодетермі-націю й свободу особистості як суб’єкта життєдіяльності (А. Брушлинський, Г. Костюк, Д. Леонтьєв, С. Максименко, В. Петровський, С. Рубінштейн, В. Татенко); засади некласичної й постнекласичної психології, яка розглядає лю-дину в контексті життєвого світу та визначає її як інтенціонального та смислоут-ворюючого суб’єкта, автора власної життєвої історії та індивідуальної ментальної моделі світу (Ф. Василюк, Д. Леонтьєв, М. Смульсон, Т. Титаренко, Н. Чепелєва); положення про переживання як одиницю свідомості (Л. Виготський, Е. Гуссерль, В. Дільтей) та смислову природу психічних феноменів, свідомості людини та її особистісного досвіду (Д. Леонтьєв, Н. Чепелєва), про розуміння особистісного розвитку як аксіогенезу (З. Карпенко); уявлення про творчий і суб’єктний харак-тер життєдіяльності особистості в дорослому віці (К. Абульханова, В. Дружинін, В. Моляко, В. Татенко, Т. Титаренко, В. Ямницький) та розуміння процесу її ста-новлення як особистісного зростання, розвитку саморегуляції та самоусвідомлен-ня (М. Боришевський, І. Булах, О. Осницький, І. Семенов); положення когнітивно-персонологічних концепцій про когнітивно-смислову структуру досвіду осо-бистості та ментальних (робочих) моделей світу (А. Бек, Дж. Боулбі, Дж. Келлі та ін.); ідеї соціального конструкціонізму про залежність ключових характеристик світу від особливостей смислової інтерпретації та конструювання його суб’єктом (П. Бергер, К. Джерджен, Т. Лукман та ін.); засади якісно-феноменологічної стра-тегії психологічного дослідження, відповідно до якої діалог є способом пізнання, а текст і наратив – реальністю, що повноцінно й автентично репрезентує особистість (Л. Воробйова, О. Сапогова, О. Улановський, Н. Чепелєва); положення пси-хотерапевтичних теорій (транзакційного аналізу, гештальт-терапії, психодрами, екзистенціальної психотерапії) щодо організації процесу психологічної допомоги особистості (Е. Берн, Р. Гулдінг, М. Гулдінг, Р. Мей, Я. Морено, Ф. Перлз, І. Ялом та ін.).
Методи дослідження. На різних етапах дослідження було використано комплекс методів: теоретичні – аналіз наукових джерел, порівняння, системати-зація й узагальнення наукових положень різних концептуальних підходів, синтез; емпіричні методи – психодіагностичний метод у межах суб’єктивного підходу, метод контрастних груп, метод письмового опитування (анкетування), констату-вальний і формувальний (розвивальний) експеримент. У формувальній частині дослідження використовувались технології ведення психотерапевтичних груп у поєднанні з методами соціально-психологічного тренінгу, а також психотерапев-тична (консультативна) бесіда; збір емпіричних даних здійснювався на основі ме-тодів якісно-феноменологічного дослідження – біографічного методу, методів одиничного випадку, феноменологічного опису та аналізу наративів. У процесі обробки даних констатувального та формувального дослідження використано якісні й кількісні (математико-статистичні) методи – метод контент-аналізу, ко-реляційний (коефіцієнти кореляції Пірсона, Спірмена), факторний і дисперсійний аналіз, обчислення статистичних критеріїв (Стьюдента, Манна-Уїтні, Вілкоксона) й дескриптивних показників розподілу змінних.
В дослідженні було розроблено, валідизовано та стандартизовано опитува-льник „Я і Світ”, спрямований на вивчення смислової будови переживання осо-бистісної свободи в дорослих досліджуваних. На різних етапах дослідження ви-користано також комплекс психодіагностичних методик, зокрема, самоактуаліза-ційний тест (САТ) Е. Шострома (в адаптації Ю. Альошиної, Л. Гозмана та ін.), опитувальник загальної каузальної орієнтації О. Дергачової та Д. Леонтьєва, опи-тувальник „Суверенність психологічного простору” (СПП) С. Нартової-Бочавер, тест життєстійкості С. Мадді „Hardiness Survey” (в адаптації Д. Леонтьєва та О. Рассказової), адаптована версія тесту М. Куна та Т. Маркпартленда, модифікова-ний варіант методики Дембо-Рубінштейн, тест Р. Плутчика „Діагностика типів психологічного захисту” (в адаптації Л. Вассермана, О. Єришева, Є. Клубової та ін.), багатовимірний біографічний опитувальник (модифікація BIV форми А „Мангеймского біографічного інструменту” (MBI)).
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі Луганського обласного центру психологічної допомоги при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Учасниками емпіричного дослідження стали дорослі респонденти, жителі Донецької і Луган-ської областей (міст Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Луганськ, Алчевськ, Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Ровеньки та ін.). У процесі пілотажного дослі-дження було здійснено валідизацію й стандартизацію опитувальника „Я і Світ”, спрямованого на вивчення смислової будови феномена особистісної свободи. У пілотажному дослідженні взяли участь 869 досліджуваних, в констатувальному дослідженні – 933 особи віком від 22 до 63 років (з них 64 особи, які відбувають термін покарання у виправно-трудових колоніях загального режиму Луганської області), у розвивальному (формувальному) – 127. Загальна кількість досліджу-ваних – 1060.
Дослідження проводилось у період з 2005 до 2012 року.
Наукова новизна та теоретична значущість отриманих результатів поля-гають у тому, що:
вперше здійснено теоретичне й емпіричне вивчення внутрішньої свободи дорослої людини в контексті її особистісного досвіду та ментальної моделі світу; обґрунтовано психологічний зміст особистісної свободи як феномена, що відо-бражає смислове переживання людиною своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і себе; створено модель смислової будови переживання внутрішньої свободи особистості, яка містить чотири складники (смислові підструктури осо-бистісного досвіду): позитивну життєву позицію, стійку та диференційовану межу „Я – не-Я”, досвід самодетермінації та життєстійкості, екзистенціальний погляд на життя; встановлено вікові особливості смислової будови переживання особистісної свободи в дорослому віці, що полягають у найбільш виразному про-яві її смислових складників у середній дорослості (в період від 30 до 40 років) та найменш виразному – у пізній дорослості; розкрито гендерні відмінності у смис-ловій будові переживання особистісної свободи (що виявляються у більшій схи-льності жінок, у порівнянні з чоловіками, до екзистенціального ставлення до життя, та більш виразному прояві у смисловій системі чоловіків сенсів щодо са-модетермінації і життєвої стійкості); встановлено і розкрито особливості смисло-вої будови феномена особистісної свободи – несвободи в осіб, позбавлених волі (що проявляються у зсуві його смислових складових до полюса несвободи й за-лежності); розкрито зв’язок особистісної свободи дорослих досліджуваних зі змі-стовими особливостями їх самосвідомості, функціонуванням механізмів психоло-гічного захисту, особистісною автономією, суверенністю й життєстійкістю, сис-темою властивостей самоактуалізованої особистості; встановлено зв’язок особис-тісної свободи з когнітивно-смисловими особливостями ставлення дорослої лю-дини до власного життя (здатністю осмислювати і проблематизувати актуальну життєву ситуацію, а також осмислювати своє життя в контексті власних досягнень і перспектив); розкрито організаційно-інтеракційні (побудова терапевтичних стосунків на основі розділеної відповідальності, запобігання психологічним іграм і маніпуляціям, укладання організаційного та терапевтичного контракту, організації взаємодії в режимі „тут і зараз”, недирективності) та змістові (смислова підтримка процесів переживання, розуміння та реконструювання досліджуваними моментів власного досвіду несвободи й залежності відповідно до дефіцитарних смислових складників внутрішньої свободи) особливості процесу психотерапевтичної та психолого-консультативної взаємодії, що складають психологічні умови актуалізації внутрішньої свободи дорослої особистості у психотерапевтичному процесі;
розширено та доповнено: психологічне визначення поняття „особистісна свобода” та його співвідношення з поняттями „автономія”, „суверенність”, „суб’єктність”, „відповідальність”, „вибір” та ін.; положення вікової персонології щодо розвитку особистості в дорослому віці; уявлення про закономірності, меха-нізми й умови формування смислової структури особистісного досвіду в періоди дитинства, дорослішання й дорослості; уявлення про смислову й діалогічну будо-ву свідомості, й зокрема – її глибинного шару, що містить смислові елементи до-вербального досвіду особистості;
подальшого розвитку набули положення про самодетермінацію особистості та природу психологічної залежності людини; методологічні й теоретичні основи науково-психологічної рефлексії класичних персонологічних теорій; положення загальної теорії психологічного консультування та психотерапії про умови, що сприяють посиленню відповідальної позиції клієнта в процесі психотерапії; по-ложення некласичної психології про смислову архітектоніку індивідуального особистісного досвіду, а також про діалог і текст як репрезентативні прояви фе-номенології внутрішнього життя особистості.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропонована мо-дель смислової будови феномена особистісної свободи може бути використана викладачами вищих начальних закладів під час розробки і викладання навчальних курсів з психології особистості, вікової психології, основ психотерапії та психологічного консультування для студентів спеціальностей „Психологія” і „Практична психологія”. Розроблена автором психотерапевтично-розвивальна система „Реорієнтаційний тренінг нового рішення” може бути використана прак-тичними психологами в системі психотерапевтичної та психолого-консультативної допомоги. Розроблений автором опитувальник „Я і Світ”, спря-мований на вивчення смислової будови феномена особистісної свободи в дорос-лих досліджуваних, може використовуватись у практичній (психодіагностичній) і науково-дослідній діяльності психологів.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено та впроваджено у навчальний процес Луганського національного університету дисципліни „Психо-логія свободи” для студентів напрямів підготовки – 7.03010201 „Психологія” та 7.010100 „Практична психологія”.
Особистий внесок автора полягає в запровадженні феноменологічного пі-дходу до вивчення особистісної свободи, на основі якого розкрито її смислову будову, яка містить семантичні одиниці досвіду особистості; у встановленні віко-вих особливостей смислової структури переживання особистісної свободи в різні періоди дорослості; у вивченні смислової будови феномена особистісної свободи в осіб, позбавлених волі; у розкритті зв’язків особистісної свободи з низкою ін-дивідуально-психологічних властивостей – самосвідомістю, системою его-захисту, життєстійкістю, комплексом рис самоактуалізованої особистості та ін.; у вивченні умов та особливостей процесу реінтерпретації особистісного досвіду, що лежить в основі патернів несвободи й залежності, та його реконструювання в напрямку актуалізації внутрішньої свободи особистості.
У спільних наукових публікаціях викладено ідеї й результати, отримані ав-тором. В навчальному дистанційному курсі „Історія психології” (співавтор – О. А. Бородавкіна) авторові належить огляд історичного розвитку напрямків та шкіл психології ХІХ – ХХ ст. (50%). У змісті статті „Манипуляция как средство психологического влияния в педагогическом общении” (співавтор – О. М. Литвинчук) авторові належить обґрунтування маніпуляції як такого засобу впливу на особистість, що знецінює її здатність до вільного вибору (50 %). У статті „Розвиток особистісної свободи як цільовий вектор діяльності психолога у сфері психологічної допомоги” (у співавторстві з В. М. Чернобровкіним) авторові належить аналіз поняття „особистісна свобода”, а також обґрунтування мети психологічної допомоги людині у процесі консультування та психотерапії, що полягає в досягненні особистісної свободи (70 %).
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на Міжнародних та всеукраїнських наукових й науково-практичних конференціях: “Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 2003), I і II Міжнародних наукових конференціях “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004, 2005), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (IV з’їзд товариства психологівУкраїни) (Київ, 2005), “Творчість як засіб особистісного росту та гар-монізації людських стосунків” (Київ-Житомир, 2005), “Психологічні проблеми адаптації особистості до змінюваних умов життєдіяльності” (Дніпропетровськ, 2008), “Теорія і практика розвиваючого навчання” (Луганськ, 2006), “Генеза буття особистості” (Київ, 2006, 2011), “Актуальні питання творчої діяльності” (Київ-Луганськ, 2008), “Методологія та технології практичної психології в системі ви-щої школи” (Київ, 2009), “Успішність особистості: потенціал та обмеження” (Київ, 2010), ІІ Всеукраїнському конгресі психологів, присвяченому 110 річниці від дня народження Г. С. Костюка (Київ, 2010), “Людина в сучасному світі: психологічна допомога та супровід” (Луганськ, 2011), “Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2012), на наукових конференціях, симпозіумах, семінарах, на засіданнях кафедр психології Інституту філософської освіти НПУ імені М. П. Драгоманова та ЛНУ імені Тараса Шевченка. Результати дослідження ап-робовано також у навчальному курсі “Психологія свободи”, організаційно-методичній роботі з аспірантами під час проведення ними психологічних дослі-джень, у підготовці магістерських робіт.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Донбаського державного педагогічного університету (довідка № 68-12-217 від 18.09.2012), Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/3928 від 13.09.2012), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 365/2 від 17.09.2012), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108-115-4139/91 від 13.09.2012), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 778 від 18.09.2012), Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 2096 від 14.09.2012).
Публікації. Результати дослідження висвітлено в 31 публікації, у тому числі одній одноосібній монографії, трьох навчально-методичних посібниках, 27 статтях та матеріалах конференцій. У наукових фахових виданнях опубліковано 21 стаття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук „Прив’язаність до близьких дорослих та її вплив на розвиток характеру в дошкільному віці” була захищена в 1992 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувались.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який нараховує 561 назву, з них 63 іноземними мовами, 16 додатків на 33 сторінках. Основний зміст дисертації, викладений на 425 сторінках комп’ютерного набору, містить 16 таблиць й 20 рисунків на 20 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 517 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз та емпіричне дослідження особистісної свободи як смислового переживання особистістю своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і до себе, розкрито її смислову будову та гендерно-вікові особливості в дорослому віці, обґрунтовано психологічні умови актуалізації внутрішньої свободи особистості в умовах індивідуальної і групової психотерапії та психологічного консультування.
Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки:
1. В сучасних психологічних підходах найбільш поширеним є функціональне розуміння свободи, в якому вона розглядається як загальний принцип організації й функціонування самодетермінованої психічної активності суб’єкта, що полягає у свідомому, рефлексивному визначенні й регулюванні суб’єктом напрямку, змісту, процесу й меж власної активності (поведінки, діяльності, життєдіяльності) на основі внутрішніх мотиваційних, цільових та ціннісно-смислових чинників при опосередкованому впливові зовнішніх стимулів, унаслідок чого його активність є відносно незалежною від них.
З позицій феноменологічного підходу особистісна свобода становить смислове переживання, що акумулює в собі ключові семантичні акценти досвіду відношень особистості зі світом, стосунків з іншими людьми та ставлення до себе в контексті смислових дихотомій „довіра – недовіра до себе і світу”, „відокремленість Я й не-Я – дифузія Я й не-Я”, „самодетермінація – детермінованість”, „духовне існування – речовинність”.
2. Особистісна свобода постає як смислове переживання людиною своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і до себе, що має діалогічну й водночас когнітивно-смислову природу. У цьому аспекті розгляду внутрішня свобода є також структурою особистісного досвіду людини, що втілена в ментальній моделі світу особистості. Складовими (а також емпіричними маркерами, індикаторами) особистісної свободи є когнітивно-смислові утворення – смислові одиниці (переконання, уявлення, судження), що існують та функціонують на різних рівнях свідомості.
Зміст особистісного досвіду відношень зі світом, стосунків з іншими людьми і ставлення до себе, що лежить в основі внутрішньої свободи особистості, містить чотири смислові підструктури (складники):
- позитивну життєву позицію, яка відбиває емоційний аспект раннього досвіду особистості, заснований на переживанні довіри, безпеки, надійності, визнанні власної цінності й значущості, а також цінності інших людей, що забезпечує спонтанне, ненапружене і зацікавлене перебування особистості в контакті із зовнішнім світом;
- стійку психологічну межу, засновану на досвіді диференціації особистістю Я і не-Я, що забезпечує здатність не вступати у симбіотичні, залежні стосунки, відділяти свої переживання й потреби від почуттів та очікувань інших людей, усвідомлювати сферу власного самовизначення й відповідальності;
- розвинену систему смислових одиниць досвіду, що забезпечують усвідомлення особистістю діалектики впливу зовнішньої детермінації і самодетермінації на життя людини; ця структура досвіду забезпечує життєстійкість особистості, її здатність протистояти зовнішнім впливам і обставинам, долати життєві труднощі, вистоювати у стресі та вирішувати складні завдання життєдіяльності, підтримуючи цілісність своєї особистості та зберігаючи дієздатність, активність і здатність до вибору;
- погляди й переживання, що відповідають екзистенціальному світогляду і забезпечують здатність особистості утримувати рефлексивну позицію стосовно світу, себе і свого місця в ньому, зберігати погляд на своє життя як ціле на основі буттєвих цінностей.
Система смислових складників феномена особистісної свободи вибудовується на основі поєднання ієрархічно-лінійних і нелінійних зв’язків між ними.
Семантична будова досвіду несвободи й залежності містить смислові одиниці, що лежать в основі негативної життєвої позиції особистості (знецінювального ставлення до себе і/або інших); дифузної, нестійкої й проникної межі Я, що проявляється в схильності будувати і підтримувати залежні, симбіотичні міжособистісні стосунки та слабко диференціювати сферу власної відповідальності; переконань про неспроможність протистояти зовнішнім умовам і обставинам, вистоювати у стресі й розв’язувати складні життєві ситуації (установок на неможливість самодетермінації); обмеженості екзистенціального світогляду.
3. Внутрішня свобода / несвобода як смислове переживання, втілене в структурі особистісного досвіду людини, має онтогенетичні, вікові аспекти свого розвитку і становлення.
На ранніх етапах онтогенезу відбувається розвиток смислової підструктури позитивної (негативної) життєвої позиції й досвіду встановлення межі „Я – не-Я”. Формування психологічної межі Я відбувається впродовж усього дитинства й ґрунтується на безпосередній доступності свідомості станів-переживань, пов’язаних з локусом каузальності. Механізмами формування первинної робочої моделі як першої структури досвіду особистості є функціонування системи пам’яті (глибинної, семантичної, епізодичної), а також оформлення ранніх рішень.
Дорослий вік постає як період життя, у якому смислова структура внутрішньої свободи досягає свого розвиненого стану, який характеризується сформованістю й функціонуванням усіх підструктур особистісного досвіду, що утворюють цей феномен. Найбільш сильним випробуванням підлягає структура досвіду самодетермінації й життєстійкості; в цьому віці вона проходить процес свого доформування. Екзистенціальна система сенсів в дорослому віці отримує можливість свого повноцінного розвитку й становлення.
Попри можливість зростання цілісності, зрілості, життєстійкості й відповідальності в дорослому віці, цей період людського онтогенезу містить також можливості формування, закріплення та усталення різних форм психологічної залежності людини.
4. Смислова структура внутрішньої свободи як смислового переживання особистістю своїх відношень зі світом, ставлення до інших людей і себе в різні періоди дорослості має свої особливості, співвідношувані з чинниками статі та віку.
Вплив гендерного чинника на смислову будову феномена особистісної свободи проявляється в тому, що в чоловіків, порівняно з жінками, яскравіше виражені переконання щодо спроможності людини впливати на свою долю й протистояти зовнішнім обставинам (установки на самодетермінацію). Найменш виразними у загальній структурі досвіду внутрішньої свободи в чоловіків є екзистенціальні погляди. У жінок екзистенціальні сенси виявляються більш виразно, при цьому їм менше, ніж чоловікам, властиві переконання про здатність людини впливати на події свого життя та протистояти зовнішнім обставинам. У смисловій системі жінок мають найменшу репрезентацію сенси, що лежать в основі функціонування диференційованої і стійкої межі „Я – не-Я”. Смислові складові позитивної / негативної життєвої позиції виявляються в обох гендерних групах приблизно однаково, але з деяким переважанням показників у жіночій вибірці.
Вікові особливості переживання особистісної свободи в дорослих досліджуваних виявляються в найвиразнішому прояві її смислових складників у представників вікової групи від 31 до 40 років. На цей вік припадають „точки максимуму” в установленні позитивних стосунків з іншими людьми, упевненості в майбутньому, прагненні до досягнень, умінні протистояти тиску обставин та будувати життя за власним задумом. В останньому десятилітті зрілості (51 – 60 років) спостерігається найменш виразний прояв сенсів, що відповідають переживанню внутрішньої свободи.
У структурі особистісного досвіду досліджуваних, позбавлених волі за скоєння злочину, домінують сенси, що відповідають переживанню несвободи й залежності. Найбільш типовим варіантом життєвої позиції ув’язнених є поєднання негативного ставлення до світу та інших людей з лояльним ставленням до себе. Функціонування межі „Я – не-Я” в них регулюється сенсами, на основі яких вони слабко диференціюють сферу власної відповідальності та відповідальності інших людей. У смисловій структурі досвіду самодетермінації й життєстійкості в ув’язнених переважають уявлення, протилежні самодетермінації й свободі, в основі яких лежить переконаність у відсутності в них вибору, здатності управляти власним життям. В системі екзистенціальних сенсів в ув’язнених виявлено знижену усвідомленість та ціннісну орієнтованість життя.
5. Існують зв’язки між феноменом внутрішньої свободи / несвободи та іншими особистісними властивостями дорослих – самосвідомістю, системою психологічних захистів, низкою інтегративних особистісних характеристик – життєстійкістю, суверенністю, автономією, системою властивостей самоактуалізованої особистості, когнітивно-смисловими особливостями ставлення до життя та ін.
Смислові переживання, що утворюють феномен внутрішньої свободи, взаємопов’язані з самосвідомістю особистості, її найважливішими змістовими характеристиками. Вони частіше виявляються в тих респондентів, які вважають себе активнішими й енергійнішими, здатними спиратися на себе, такими, що оптимістично дивляться в майбутнє, спроможними витримувати стреси й долати труднощі, управляти своїм життям. Вони виявляють більш високий рівень самооцінки й задоволеності собою, а також рідше проявляють негативне ставлення до будь-кого й будь-чого в навколишньому світі.
Існує зворотний зв’язок між вираженістю смислових складників особистісної свободи та напруженістю системи его-захисту, що дозволяє розглядати внутрішню свободу як стан відкритості особистості зовнішньому світу, іншим людям, здатність сприймати реальність і взаємодіяти з нею без застосування механізмів її смислового спотворення, переживаючи автентичні емоції, не захищаючись від них і не уникаючи надмірної емоційної напруги.
Внутрішня свобода пов’язана з життєстійкістю особистості, її здатністю проявляти силу, стійкість, ефективно долати складні й несприятливі життєві ситуації.
Дорослі респонденти, які мають внутрішню свободу й особистісний досвід, що лежить в основі її складників, виявляють здатність більш глибоко усвідомлювати, адекватно інтерпретувати і формулювати проблеми, що існують в актуальних життєвих обставинах, оцінювати значущість власних досягнень і наповнювати життєву перспективу усвідомленими цілями й прагненнями.
Існує зв’язок раннього досвіду особистості, отриманого у батьківській родині, і смисловою будовою феномена свободи – несвободи в дорослому віці. Досліджувані, схильні до переживання несвободи й залежності, частіше мають несприятливий досвід стосунків у батьківській родині (негативний стиль виховання, негативна сімейна ситуація тощо); їм притаманні також несприятливі прояви внутрішнього й зовнішнього психологічного статусу – нестача сили Я, порушення в стосунках з людьми й труднощі соціальної адаптації, нейротизм, низька активність у соціальних контактах, схильність до психосоматичних порушень.
6. Існує можливість актуалізації особистісної свободи в дорослих, яка досягається через реінтерпретацію особистістю свого досвіду, який лежить в основі патернів несвободи й залежності. Цьому сприяє особливим чином організований діалогічний простір психотерапевтичної взаємодії (групової або індивідуальної) з дорослими досліджуваними.
Організаційно-інтеракційні особливості процесу психотерапевтичної та психолого-консультативної взаємодії, що складають психологічні умови актуалізації внутрішньої свободи особистості, полягають у побудові терапевтичних стосунків, заснованих на розділеній відповідальності (укладання організаційного і терапевтичного контракту), запобіганні психологічним іграм та маніпуляціям, орієнтації на установку „тут і зараз”, недирективності (відсутності тиску або примусу). Змістові особливості цього процесу визначаються відповідністю психотерапевтичних „подій” дефіцитарним смисловим складникам феномена внутрішньої свободи, а також перепроживанням, розумінням та реконструкцією особистістю моментів власного досвіду свободи – несвободи (залежності). Переглядаючи сенси, зафіксовані у власному особистісному досвіді, доросла людина здатна формувати новий погляд на себе, свої стосунки з людьми, спосіб жити у світі, пов’язаний з більшою чутливістю і довірою до себе й інших, самоповагою і спонтанністю, здатністю утримувати свою психологічну межу, розв’язувати й долати складні життєві ситуації і брати на себе відповідальність за власні вибори.
Психотерапевтична взаємодія, заснована на принципі реорієнтації, „повернення” особистості до сформованих в минулому смислових репрезентацій досвіду несвободи й залежності та їх перегляду й реінтерпретації, спричиняє суттєві зміни у смисловій структурі трьох складників феномена особистісної свободи – позитивної / негативної життєвої позиції, психологічної межі Я та самодетермінації й життєстійкості.
Перспективи подальшого вивчення проблеми особистісної свободи ми вбачаємо в дослідженні феноменології переживань свободи, несвободи і залежності у віковому аспекті – в періоди дитинства, дорослішання й у старості; у більш глибокому дослідженні феномена особистісної, психологічної залежності за межами патологічних її форм у контексті різних сфер життя і різних сфер стосунків – стосунків дорослих дітей з батьками, професійних, подружніх, дружніх взаємин; у розробці підходів до виваженого й адекватного психологічного супроводу процесу розвитку автономії й самостійності дітей та підлітків та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г. С. Психологическое консультирование. Теория и опыт / Г. С. Абрамова. – М. : Академия, 2001. – 240 с.
2. Абросимова Е. А. Уязвимость экзистенциальной психологии [Електронний ресурс] / Е. А. Абросимова // Экзистенциальная и гуманистическая психология: публикации, книги, статьи. – Режим доступу : http://hpsy.ru/public/x016.htm
3. Абульханова К. А. О субъекте психической деятельности / К. А. Абульханова. – М. : Изд-во „Наука”, 1973. – 288 с.
4. Абульханова-Славская К. А. Принцип субъекта в философско-психологической концепции С. Л. Рубинштейна / К. А. Абульханова-Славская // Сергей Леонидович Рубинштейн: Очерки, воспоминания, материалы. – М. : Наука, 1989. – С. 10 – 61.
5. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
6. Абульханова-Славская К. А. Типология личности и гуманистический подход / под ред. К. А. Абульхановой-Славской, А. В. Брушлинского // Гуманистические проблемы психологической теории. – М. : Наука, 1995. – С. 27 – 48.
7. Абульханова К. А. С. Л. Рубинштейн – ретроспектива и перспектива / К. А. Абульханова // Проблема субъекта в психологической науке ; отв. ред. А. В. Брушлинский, М. И. Воловикова, В. Н. Дружинин. – М. : Изд-во „Академический проект”, 2000. – 320 с.
8. Авдеева Н. Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя в раннем детстве / Н. Н. Авдеева // Вопр. психологии. – 1997. – № 4. – С. 3 – 12.
9. Агафонов А. Ю. Основы смысловой теории сознания / А. Ю. Агафонов. – СПб. : Изд-во „Речь”, 2003. – 296 с.
10. Адлер А. Наука жить : пер с англ. А. А. Юдина, Е. О.Любченко / Альфред Адлер. – К. : Port-Royal, 1997. – 134 с.
11. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии : лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей / А. Адлер. – М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. – 214 с.
12. Александрова Л. А. К концепции жизнестойкости в психологии / Л. А. Александрова // Сибирская психология сегодня : сб. науч. тр. – Вып. 2 / под ред. М. М. Горбатовой, А. В. Серого, М. С. Яницкого. Кемерово : Кузбассвузиздат, 2004. – С. 82 – 90.
13. Александрова Ю. В. Взаимосвязь отношения к Другому и самоотношения взрослого человека / Ю. В. Александрова // Мир психологии. – 1999. – № 2(18). – С. 38 – 44.
14. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. – 338 с.
15. Ананьев Б. Г. Избр. психол. тр. : в 2 т. / Б. Г. Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – 1980. – 232 c.
16. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – СПб. : Питер, 2001. – 272 с.
17. Анцыферова Л. И. Психология личности как „открытой системы” / Л. И. Анцыферова // Вопр. психологии. – 1970. – № 5. – С. 167 – 170.
18. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование и психологическая защита / Л. И. Анцыферова // Психол. журн. – 1994. – Т. 15. – № 1. – С. 3 – 18.
19. Анцыферова Л. И. Психологическое учение о человеке: теория Б. Г. Ананьева, зарубежные концепции, актуальные проблемы / Л. И. Анцыферова // Психол. журн. – 1998. – № 1. – С. 3 – 15.
20. Анцыферова Л. И. Психология формирования и развития личности / Л. И. Анцыферова / сост. Л. В. Куликов. // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2000. – С. 207 – 216.
21. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме / Э. Аронсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 560 с.
22. Артемьева Е. Ю. Основы психологии субъективной семантики / Е. Ю. Артемьева. – М. : Смысл, 1999. – 352 с.
23. Арчакова Т. О. Жизнестойкость против факторов риска [Електронний ресурс] / Т. О. Арчакова // Электр. сб. ст. PsyJournals. – 2009. – № 1. – Режим доступу : http://psyjournals.ru/pj/2009/n1/22860.shtml
24. Асмолов А. Г. Психология личности / А. Г. Асмолов. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
25. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров: Психолог. Психопедагог. Психоисторик / А. Г. Асмолов. – М. : Ин-т практ. психологии ; Воронеж : НПО „МОДЭК”, 1996. – 767 с.
26. Асмус В. Ф. Диалектика необходимости и свободы в философии истории Гегеля / В. Ф. Асмус // Вопр. философии. – 1995. – № 1. – С. 52 – 69.
27. Ахмедшин Р. Л. Психолого-криминалистическая характери-стика социально-дезаптированной личности преступника : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ахмедшин Рамиль Линарович. – Томск, 1999. – 180 с.
28. Бабурин С. В. Психолого-педагогические условия адаптации и реадаптации заключенных : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Бабурин Сергей Витальевич. – СПб., 1999. – 235 c.
29. Балл Г. О. Особистісна свобода і гуманізація освіти / Г. О. Балл // Практ. психологія та соц. робота. – 2001. – № 1. – С. 2 – 4.
30. Балл Г. А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие / Г. О. Балл // Психология в рациогуманистической перспективе : избр. работы. – Киев : Изд-во „Основа”, 2006. – 408 с. – С. 257 – 278.
31. Балл Г. А. Гуманизация образования как источник личностной свободы / Г. А. Балл // Психология в рациогуманистической перспективе : избр. работы. – Киев : Изд-во „Основа”, 2006. – 408 с. – С. 281 – 288.
32. Балл Г. А. Личностная надежность и ее соотношение с личностной свободой / Г. А. Балл // Психология в рациогуманистической перспективе : избр. работы. – Киев : Изд-во „Основа”, 2006. – 408 с. – С. 289 – 305.
33. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г. О. Балл. – Рівне : Вид. Олег Зень, 2007. – 172 с.
34. Баранников А. С. Духовная (персональная) депривация: феноменологическое содержание, последствия, особенности диагностики и помощи / А. С. Баранников // Психотерапия. – 2010. – № 6. – С. 11 – 24.
35. Бастракова Н. С. Проблема детерминации жизненного пути человека в учении Л. Зонди : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филос. наук : спец. 09.00.13 „Религиоведение, философская антропология, и философия культуры ” / Н. С. Бастракова. – Екатеринбург, 2004. – 25 с.
36. Батурин Н. А. Оценочная функция психики : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра психол. наук : спец. 19.00.01 „Общая психология, история психологии ” / Н. А. Батурин. – СПб., 1998. – 39 c.
37. Бауманн У. Клиническая психология / У. Бауманн, М. Перре. – Изд.
2-е. – СПб. : Питер, 2007. – 1312 с.
38. Бахтин М. М. Герой и позиция автора по отношению к герою в творчестве Достоевского / М. М. Бахтин // Психология личности. Тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. –
С. 250 – 260.
39. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности / М. М. Бахтин // Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – Изд. 2-е. – М. : Искусство, 1986. – С. 9 – 191, 404 – 412.
40. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Собр. соч. – Т. 1. – М. : Рус. слов.; Яз. славян. культуры, 2003. – С. 7 – 68.
41. Бейссер А. Парадоксальная теория изменений // сборник материалов Московского Гештальт Института / гл. ред. Д. Хломов. – М. : Московский Гештальт Институт, 2001. – С. 6 – 15.
42. Бек А. Когнитивная психотерапия расстройств личности. Практикум по психотерапии / А. Бек, А. Фримен. – СПб. : Питер, 2002. – 544 с.
43. Белинская Е. П. Совладание как социально-психологическая проблема [Електронний ресурс] / Е. П. Белинская // Психологические исследования : электрон. науч. журн. – 2009. – № 1(3). – URL. – Режим доступу : http://psystudy.ru
44. Белобородов А. Г. Динамика „образа права” преступников по мере отбывания наказания в местах лишения свободы / А. Г. Белобородов // Прикладная психология. – 2001. – № 1. – С. 73 – 83.
45. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; пер. Е. Руткевич. – М. : Медиум, 1995. – 323 с.
46. Бергсон А. Творческая эволюция / А. Бергсон. – М. : Терра, 2001. –
381 с.
47. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Н. А. Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 607 с.
48. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.
49. Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря / Н. А. Бердяев. – М.: Республика, 1995. – 383 с.
50. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных : пер с англ. / Э. Берн. – СПб. : МФИН, 1992. – 448 с.
51. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы : пер. с англ. / Э. Берн. – М. : ПРАМЕБ, 1992. – 384 с.
52. Бернхард П. Пробуждение телесного Эго: Психология соматического развития Лизбет Марчер / П. Бернхард, М. Бентцен, Дж. Исаакс // Телесная психотерапия. Бодинамика : пер. с англ. / ред.-сост. В. Б. Березкина-Орлова. – М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2010. – С. 111 – 165.
53. Бескова Д. А., Тхостов А. Ш. Телесность как пространственная структура / Д. А. Бескова, А. Ш. Тхостов // Междисциплинарные проблемы психологии телесности / ред.-сост. В. П. Зинченко, Т. С. Леви. – М. : Мир, 2004. – С. 133 – 148.
54. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. – Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади : наук. вид. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – Кн. 1. – 2003. – 280 с.
55. Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності : навчальний посібник / І. Д. Бех. – К. : Академвидав, 2009. – 248 с.
56. Библер В. С. Нравственность, культура, современность. Философские раздумья о жизненных проблемах / В. С. Библер // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения. – М. : Политиздат, 1990. – С. 16 – 60.
57. Бинсвангер Л. Бытие-в-мире / Л. Бинсвангер. – М. : „КСП+” ; СПб : „Ювента” (при участии психологического центра „Ленато”, СПб.), 1999. – 300 с.
58. Бинсвангер Л. История болезни Лолы Фосс / Л. Бинсвангер // Бытие-в-мире. – М. : „КСП+” ; СПб : „Ювента” (при участии психологического центра „Ленато”, СПб.), 1999. – С. 231 – 300.
59. Богданович Н. В. Субъект как категория отечественной психологии : дис. … канд. психол. наук : 19.00.01. „Общая психология, психология личности, история психологии” / Богданович Наталья Викторовна – М., 2004. – 170 с.
60. Бодалев А. А. Актуальные проблемы изучения взрослых (вводная статья) / А. А. Бодалев // Мир психологии. – 1999. – № 2(18). – С. 6 – 11.
61. Бодалев А. А. Основные акмеологические закономерности человеческой жизни / А. А. Бодалев, В. Т. Ганжин // Мир психологии. – 1999. – № 2(18). –
С. 11 – 23.
62. Бодалев А. А. О взаимодействии индивидного, личностного и субъектно-деятельностного развития взрослого человека / А. А. Бодалев // Мир психологии. – 1999. – № 2(18). – С. 44 – 49.
63. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
64. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Л. И. Божович // Работы советских психологов периода 1946 – 1980 гг. / под ред. И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1981. – С. 129 – 138.
65. Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
66. Бондарева М. О. Образ детства взрослого человека в контексте жизненной ситуации : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.01 „Общая психология, психология личности, история психологии” / М. О. Бондарева. – СПб., 2007. – 22 с.
67. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості / О. Ф. Бондаренко. – Х. : Фоліо, 1996. – 237 с.
68. Борисова Е. М. О роли профессиональной деятельности в развитии личности / Е. М. Борисова // Психология формирования и развития личности / под ред. Л. И. Анцыферовой. – М. : Наука, 1980. – С. 159 – 177.
69. Боришевський М. Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки / М. Й. Боришевський // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні. 1992 – 2002 : зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Х. : ОВС, 2002. – С. 516 – 527.
70. Бороздина Л. В., Спиридонова И. А. Возрастные изменения временной трансспективы субъекта / Л. В. Бороздина, И. А. Спиридонова // Психол. журн. – 1998. – Том 19. – № 2. – С. 40 – 50.
71. Бочавер А. А. Метафора как способ внутренней репрезентации жизненного пути личности : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд психол. наук : спец. 19.00.01 „Общая психология, психология личности, история психологии” / А. А. Бочавер. – М., 2010. – 21 с.
72. Братусь Б. С. К проблеме развития личности в зрелом возрасте / Б. С. Братусь // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 14. Психология. – 1980. – № 2. –
С. 3 – 13.
73. Братусь Б. С. Опыт обоснования гуманитарной психологии / Б. С. Братусь // Вопр. психологии. – 1990. – № 6. – С. 9 – 17.
74. Братусь Б. С. Образ человека в гуманитарной, нравственной и христианской психологии / Б. С. Братусь // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур. – М. : Смысл, 1997. – С. 67 – 91.
75. Брушлинский А. В. Субъект: Мышление, учение, воображение : избр. психол. тр. / А. В. Брушлинский. – М. : Ин-т практ. психологии; Воронеж : НПО „МОДЭК”, 1996. – 390 с.
76. Брушлинский А. В. Субъектно-деятельностная концепция и теория функциональных систем / А. В. Брушлинский // Вопр. психологии. – 1999. – № 5. –
С. 110 – 121.
77. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке / А. В. Брушлинский // Психология личности в трудах отечественных психологов / сост. Л. В. Куликов. – СПб. : Изд-во „Питер”, 2000. – С. 230 – 236.
78. Брушлинский А. В. Психология субъекта / А. В. Брушлинский ; отв. ред. проф. В. В. Знаков. – М. : ИП РАН ; СПб. : Изд-во „Алетейя”, 2003. – 272 с.
79. Брушлинский А. В. Интеллектуальный потенциал личности и решение нравственных задач / А. В. Брушлинский, Л. В. Темнова // Психология личности в условиях социальных изменений. – М. : Изд-во „Институт психологии РАН”, 1993. – С. 45 – 56.
80. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер. – М. : Высш. шк., 1993. – 173 с.
81. Будинайте Г. Л., Корнилова Т. В. Личностные особенности и личностные предпочтения субъекта / Г. Л. Будинайте, Т. В. Корнилова // Вопр. психологии. – 1993. – № 5. – С. 99 – 105.
82. Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.07 „Педагогічна та вікова психологія” / І. С. Булах. – К., 2004. – 42 с.
83. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций / Л. Ф. Бурлачук,. – М. : Рос. пед. агентство, 1998. – 263 с.
84. Бусыгина Н. П. Методологические основания качественных исследований в психологии : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.01 „Общая психология, психология личности, история психологии” / Н. П. Бусыгина. – М., 2010. – 20 с.
85. Буякас Т. М. Проблема и психотехника самоопределения личности / Т. М. Буякас // Вопр. психологии. – 2002. – № 2. – С. 29 – 40.
86. Буякас Т. М. Внутренняя активность субъекта в процессе амплификации индивидуального сознания / Т. М. Буякас, О. Г. Зевина // Вопр. психологии. – 1999. – № 5. – С. 50 – 61.
87. Буякас Т. М. Проблема и психотехника самоопределения личности / Т. М. Буякас // Вопр. психологии. – 2002. – № 2. – С. 38 – 40.
88. Бьюдженталь Дж. Наука быть живым: Диалоги между терапевтом и пациентами в гуманистической те¬рапии / Дж. Бьюдженталь ; пер. с англ. А. Б. Фенько. – М. : Не¬зави¬симая фир¬ма „Класс”, 1998. – 336 с.
89. Валицкас Г. К. Самооценка у несовершеннолетних правонарушителей / Г. К. Валицкас, Ю. Б. Гиппенрейтер // Вопр. психологии. – 1989. – № 1. –
С. 45 – 54.
90. Варга А. Насильники поневоле [Електронний ресурс] / А. Варга // Индекс/Досье на цензуру. – 2002. – № 17. – Режим доступу : http://www.index.org.ru/journal/17/varga.html
91. Васильева Ю. А. Особенности смысловой сферы личности при нарушении социальной регуляции поведения / Ю. А. Васильева // Психол. журн. – 1997. – № 2. – Т. 18. – С. 58 – 78.
92. Васильева Ю. А. Этогенический подход к изучению социальных отклонений / Ю. А. Васильева, Д. А. Леонтьев // Иностр. психология. – 1994. – Т. 2. – № 2(4). – С. 83 – 86.
93. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
94. Василюк Ф. Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи / Ф. Е. Василюк // Вопр. психологии. – 1988. – № 5. – С. 27 – 37.
95. Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психол. журн. – 1995. – № 3. – С. 90 – 101.
96. Василюк Ф. Е. Семиотика психотерапевтической ситуации и психотехника понимания / Ф. Е. Василюк // Моск. психотерапевт. журн. – 1996. – № 4. –
С. 48 – 68.
97. Василюк Ф. Е. Психотехника выбора / Ф. Е. Василюк // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур. – М. : Смысл, 1997. – С. 284 – 314.
98. Васьківська С. В. Основи психологічного консультування : навч. посіб. / С. В. Васьківська. – К. : Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
99. Васютинський В. Інтеракційна психологія влади: монографія / В. Васютинський. – К. : КСУ, 2005. – 492 с.
100. Васютинський В. О. Індивідуальна суб’єктність у символічно-дискурсивному просторі взаємодії / В. О. Васютинський // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / за ред. Н. В. Чепелєвої. – К. : Міленіум, 2005. – С. 73 – 79.
101. Ватцлавик П. Конструктивизм и психотерапия / П. Ватцлавик // Вопр. психологии. – 2001. – № 5. – С. 101 – 113.
102. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / А. Вежбицкая. – М. : Яз. славян.культуры, 2001. – 290 с.
103. Величковский Б. М. Когнитивная наука. Основы психологии познания : в 2 т. – М. : Смысл: Издат. центр „Ака¬демия”, 2006. – Т. 1. – 2006. – 448 с. –
Т. 2. – 2006. – 432 с.
104. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
105. Волкова Е. Н. Субъектность как интегративное свойство личности педагога : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Волкова Елена Николаевна. – М., 1991. – 196 с.
106. Волочков А. А. Активность субъекта как фактор психического развития (гипотезы, модели, факты) / А. А. Волочков // Психол. журн. – Т. 24. – № 3. – 2003. – С. 22 – 33.
107. Воробьева Л. И. Субъект и/или автор (о категориях гуманитарной психологии) / Л. И. Воробьева // Вопр. психологии. – 2004. – № 2. – С. 149 – 158.
108. Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч. : в 6 т. / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1982.– Т. 2. – 1982. – С. 5 – 361.
109. Выготский Л. С. Кризис семи лет / Л. С. Выготский // Собр. соч. : в 6 т.– М. : Педагогика, 1982.– Т. 4. – 1982. – С. 376 – 385.
110. Выготский Л. С. Проблема возраста / Л. С. Выготский // Собр. соч. : в 6 т. – М. : Педагогика, 1982. – Т. 4. – 1984. – С. 244 – 268.
111. Возрастная психология: личность от молодости до старости : учеб. пособие / М. В. Гамезо, В. С. Герасимова, Г. Г. Горелова, Л. М. Орлова. – М. : Пед. о-во России, Изд. дом „Ноосфера”, 1999. – 272 с.
112. Гадамер Х.-Г. Истина и метод : Основы философской герменевтики / Х.-Г. Гадамер ; общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова. – М.: Прогресс, 1988. – 704 с.
113. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории / Г. В. Ф. Гегель. – СПб. : Наука, 2000. – 480 с.
114. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. Часть 3. Философия духа / Гегель Г.В.Ф. – М. : Мысль, 1977. – 471с.
115. Гинзбург М. Г. Психологическое содержание личностного самоопределения / М. Г. Гинзбург // Вопр. психологии. – 1994. – № 3. – С. 43 – 52.
116. Гиппенрейтер Ю. Б. О природе человеческой воли / Ю. Б. Гиппенрейтер // Психол. журн. – 2005. – № 3. – С. 15 – 24.
117. Глазерсфельд Э. Введение в радикальный конструктивизм / Э. Глазерсфельд // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 7. Философия. – 2001. – № 4. –
С. 59 – 81.
118. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности / Е. И. Головаха , А. А. Кроник. – М. : Смысл, 2008. – 267 с.
119. Горбатов С. В. Концепция собственного будущего как фактор регуляции социального поведения / С. В. Горбатов, Б. Д Лысков // Вестн.
С.-Петерб. ун-та. – Сер. 6. – Вып. 1. – 1992. – С. 70 – 77.
120. Гордеева Т. О. Теория самодетерминации: настоящее и будущее [Електронний ресурс] / Т. О. Гордеева // Психологические исследования: электрон. науч. журн. – 2010. – № 4(12). – 2010. –№ 5(13). – URL. – Режим доступу : http://psystudy.ru
121. Горностай П. П. Психологические игры в кабинете психотерапевта / П. П. Горностай // Журн. практикующего психолога. – 2004. – Вып. 10. –
С. 68 – 80.
122. Горностай П. П. Личность и роль. Ролевой подход в социальной психологии личности / П. П. Горностай. – К. : Интерпресс ЛТД, 2007. – 312 с.
123. Горностай П. П. Работа с самооценкой в практике консультирования и психотерапии / П. П. Горностай // Психологічні первпективи. Спецвипуск. – 2011. – Т. 1. – С. 199 – 208.
124. Грановская Р. М. Защита личности: психол. механизмы / Р. М. Грановская, И. М. Никольская. – СПб. : Знание, 1999. – 352 с.
125. Грановская Р. М. Психология веры / Р. М. Грановская. – СПб. : Изд-во „Речь”, 2004. – 576 с.
126. Грановская Л. Н. Изменение межфункциональных связей в разные периоды зрелости: (Как происходит формирование целостного интеллекта?) / Л. Н. Грановская, Е. И. Степанова // Развитие психофизиологических функций взрослых людей / под ред. Б. Г. Ананьева, Е. И. Степановой. – М. : Педагогика, 1977. – С. 181 – 190.
127. Грачев А. А. Терминальный образ в регуляции поведения человека // Психологические проблемы самореализации личности / А. А. Грачев. – СПб., 2000. – Вып. 4. – С. 75 – 86.
128. Гринчишин Н. І. Моральна відповідальність особи в етичній концепції Емануеля Левінаса : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.07 „ Етика” / Н. І. Гринчишин. – К., 2009. – 16 с.
129. Гришина Н. В. Психология социальных ситуаций / Н. В. Гришина // Вопр. психологии. – 1997. – № 1. – С. 121 – 132.
130. Гришина Н. В. „Жизненное пространство” в теории поля Курта Левина как пространство возможностей и самореализации личности / Н. В. Гришина // Психологические проблемы самореализации личности. – СПб., 2000. – Вып. 4. – С.122 – 149.
131. Гроф С. Психология будущего: Уроки современных исследований сознания / Станислав Гроф ; пер. с англ. С. Офертаса и О. Цветковой. – М. : ООО „Издательство АСТ” и др., 2002. – 458 с.
132. Гудкова Е. В. Глобальные отношения личности к себе и к миру : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.01 „ Общая психология, психология личности, история психологии” / Е. В. Гудкова. – Челябинск, 2010. – 22 с.
133. Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения / М. Гулдинг, Р. Гулдинг. – М. : Независимая фирма „Класс”, 1997. – 288 с.
134. Гуманистические проблемы психологической теории / отв. ред. К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский. – М. : Наука, 1995. – 212 с.
135. Гуревич П. С. Философия человека / П. С. Гуревич. – М. : ИФРАН, 1999. – 209 с.
136. Гурина Т. П. Смысловые образования личности с отклоняющимся поведением (на материале исследования подростков) : дис. … канд. психол. наук : 19.00.01 „ Общая психология, психология личности и история психологии ” / Гурина Татьяна Павловна. – М., 1990. – 200 c.
137. Гуссерль Э. Феноменология. Статья в Британской энциклопедии / Э. Гуссерль // Логос. – 1991. – № 1. – С. 12 – 21.
138. Гуссерль Э. Идеи чистой феноменологии и феноменологической философии / Э. Гуссерль, пер. с нем. А. В. Михайлова. – М. : ДИК, 1999. – 336.
139. Дильтей В. Описательная психология [Електронний ресурс] / В. Дильтей. – СПб.: „Алетейя”, 1996. – 160 с. – Режим доступу: http://psylib.ukrweb.net/books/dilte01/index.htm
140. Дергачева О. Е. Личностная автономия как предмет психологического исследования : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.01 „Общая психология, психология личности и история психологии ” / О. Е. Дергачева. – М., 2005. – 21 с.
141. Джендлин Ю. Фокусирование : Новый психотерапевтический метод работы с переживаниями / Ю. Джендлин; пер. с англ. А. С. Ригина. – М. : Не-зави¬симая фир¬ма „Класс”, 2000. – 448 с.
142. Джерджен К. Движение социального конструкционизма в современной психологии / К. Джерджен // Социальная психология: саморефлексия маргинальности / под ред. Е. В. Якимовой. – М. : ИНИОН РАН, 1995. – С. 51 – 73.
143. Джерджен К. Дж. Социальный конструкционизм: знание и практика : сб. ст. / К. Дж. Джерджен; пер. с англ. А. М. Корбута ; под общ. ред. А. А. Полонникова. – Минск : БГУ, 2003. – 232 с.
144. Дозорцева Е. Г. Аномальное развитие личности у подростков и юношей с делинквентным и криминальным поведением : дис. … д-ра психол. наук : 19.00.04 / Дозорцева Елена Георгиевна. – М., 2