Особливості формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем : Особенности формирования Я-образу у школьников с церебральным параличом

Краткое описание

Інститут спеціальної педагогіки АПН України

На правах рукопису

Романенко Оксана Вікторівна
УДК 159. 923. 2 +
159. 922. 761 + 616. 831

Особливості формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем

19.00.08 спеціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Ілляшенко Тамара Дмитрівна,
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................ 4
РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ Я-ОБРАЗУ У ДІТЕЙ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ........................................................ 10
1.1.Змістова структура та функції Я-образу як продукту розвитку самосвідомості особистості......................................................... 10
1.2.Особливості розвитку самосвідомості в онтогенезі.................. 29
Висновки до розділу 1............................................................................ 38
РОЗДІЛ2.ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІД-ЖЕННЯ. 40
2.1.Особливості психологічних передумов формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем................................................................ 40
2.2.Предмет, завдання та методи дослідження.................................. 53
Висновки до розділу 2............................................................................ 63
РОЗДІЛ3.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ Я-ОБРАЗУ У ШКОЛЯРІВ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ.................................................................................................................. 65
3.1.Особливості усвідомлення та розуміння значення окремих понять, що складають Я-образ.......................................................................... 65
3.2.Ступінь когнітивної складності та диференційованості Я-образу. 72
3.3.Характер співвідношення Я-реального та Я-ідеального за об’ємом та змістом............................................................................................. 91
3.4.Міра самоприйняття..................................................................... 101
Висновки до розділу 3.......................................................................... 115
РОЗДІЛ4.АКТИВНІ ФОРМИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК Я-ОБРАЗУ У ШКОЛЯРІВ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ................................................... 118
4.1.Теоретичне обґрунтування напрямків психокорекції особистості. 118
4.2.Організація, процедура та хід формуючого експерименту...... 124
4.3.Обговорення результатів формуючого експерименту.............. 158
Висновки до розділу 4.......................................................................... 164
ВИСНОВКИ............................................................................................... 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 170
ДОДАТКИ........................................................................................................187

ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема удосконалення спеціальної освіти в Україні передбачає визначення та реалізацію оптимальних шляхів інтеграції дитини з особливостями психофізичного розвитку в умови сучасного суспільства, на основі розвитку особистісної активності та адекватної взаємодії з навколишнім світом. Виявлення та активізація потенційних можливостей особистості дозволяє задовольнити її життєві потреби, реалізувати себе, а також забезпечити відповідність діяльності та поведінки потребам соціуму. (І.Д.Бех, В.І.Бондар, В.В.Засенко, Є.П.Постовойтов, В.М.Синьов та ін.) У цьому контексті пильної уваги вимагає подальше вивчення індивідуально-особистісних особливостей дітей з відхиленнями психофізичного розвитку.
Незважаючи на значний внесок вітчизняних вчених у дослідження цієї проблеми, зокрема, особливості самооцінки та рівня домагань розумово відсталих школярів досліджували Г.М.Дульнєв, Н.Л.Коломинський, В.М.Синьов; вплив умов самоконтроля на трудову діяльність учнів допоміжних шкіл В.І.Бондар, Б.І.Пінський, О.П.Хохліна; особливості Я-образу в розумово відсталих підлітків М.П.Матвєєва; формування досвіду спілкування в залежності від уявлень про власні можливості у дошкільників з церебральним паралічем Л.О.Ханзерук; вона не втрачає своєї актуальності внаслідок складності та різноаспектності існуючих підходів до її вивчення.
Особливого значення набувають дослідження умов повноцінної соціальної та особистісної реабілітації школярів з церебральним паралічем, оскільки на сьогодні ця патологія характеризується значною розповсюдженістю та вираженою тенденцією до інвалідізації.
Попри перманентне виявлення та розробку пріоритетних напрямів функціонування спеціальної освіти, існують серйозні перешкоди для повноцінного розвитку дітей з церебральним паралічем, які важко подолати в системі інтернатного закладу. Порушення провідних форм діяльності, емоційна та соціальна депривація, наявність відношень неприйняття, колективні засоби виховання в інтернаті з недостатнім делегуванням персональної відповідальності ускладнюють процес формування особистості хворих дітей.
У зв’язку з цим в існуючих умовах життєдіяльності важливим є створення та функціонування системи адаптивної активності школярів з церебральним паралічем шляхом включення механізмів свідомої саморегуляції, в основі яких лежить суб’єктивна індивідуально-особистісна оцінка природніх та соціальних впливів. Адекватне пізнання свого Я, своїх здібностей та недоліків у поєднанні з позитивним самоприйняттям створює умови для перетворення школяра з церебральним паралічем з пасивного об’єкта навчально-виховного процесу в його активного учасника.
Здатність до усвідомлення свого Я є важливою умовою розвитку самовиховання цієї категорії дітей, більш усвідомлених механізмів саморегуляції поведінки.
Згідно положення про тісний взаємозв’язок моторики та активності (М.О.Бернштейн), дитячий церебральний параліч є моделлю для вивчення особистісних порушень дитини, що обумовлені дефіцитом її рухової сфери. Своєрідність психофізичних порушень у розвитку дитини з церебральним паралічем не може не позначитися на формуванні її Я-образу як системи уявлень про власну особистість, на основі якої будуються її взаємини з соціумом. На актуальність цієї проблеми свого часу вказував Л.С.Виготський, який зазначав, що будь-який тілесний недолік не тільки змінює ставлення людини до світу, але перш за все відбивається на стосунках з людьми.
Дослідження своєрідності формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем є підґрунтям для розробки ефективної програми корекційної роботи з ними з метою ефективної соціальної адаптації.
Необхідність інтеграції дітей з церебральним паралічем у суспільство, потреба суспільства у створенні необхідних умов і механізмів повноцінної інтеграції та проблематичність реалізації цієї потреби без відповідних психологічних засад зумовлюють актуальність досліджуваної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності до підходів, визначених Національною програмою Діти України” та напряму науково-дослідної роботи Інституту спеціальної педагогіки АПН України Реформування змісту спеціальної освіти дітей з особливими потребами”; воно пов’язано з загальною соціальною проблемою інтеграції дітей з церебральним паралічем у суспільство.
Значущість цієї проблеми та її недостатня розробленість у спеціальній психології дали підстави для обрання теми дослідження, об’єктом якого є Я- образ у школярів з церебральним паралічем, а предметом - особливості змістової структури та динаміки уявлень про себе у цієї категорії дітей.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем та розробці й апробуванні засобів його оптимізації.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:
1. Здійснити порівняльний аналіз особливостей формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем та їх здорових однолітків молодшого шкільного та підліткового віку відповідно до таких параметрів:
особливості усвідомлення та розуміння значення окремих понять, що складають Я-образ особистості;
ступінь когнітивної складності та диференційованості Я-образу;
характер співвідношення Я-реального та Я-ідеального за обсягом та змістом;
міра самоприйняття.
2.Простежити особливості динаміки Я-образу у школярів з церебральним паралічем у межах молодшого шкільного та підліткового віку.
3. Проаналізувати фактори, що визначають своєрідність уявлень про себе у школярів з церебральним паралічем.
4. Розробити та експериментально апробувати систему корекційно-психологічних заходів з метою організації цілеспрямованого самопізнання школярів з церебральним паралічем та формування у них позитивного Я-образу.
У відповідності до поставлених завдань було застосовано поєднання теоретичних та емпіричних методів дослідження:
аналіз та узагальнення літературних джерел для визначення змістової специфіки проблеми, що досліджується;
констатуючий експеримент для виявлення наявного рівня розвитку Я-образу у школярів з церебральним паралічем: включене спостереження, аналіз самоописів, методи опитування, метод стандартизованого самозвіту, шкала самооцінки, тест особистісної тривожності, проективний тест Неіснуюча тварина”;
формуючий експеримент з використанням елементів психологічного тренінгу;
якісний та кількісний аналіз емпіричних показників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вивченні Я-образу у дітей з церебральним паралічем з урахуванням впливу детермінант, що обумовлюють його своєрідність. Вперше з’ясовані істотні особливості структури та змісту Я-образу школярів з ДЦП за допомогою комплексної діагностичної методики. Дослідження динаміки формування Я-образу дітей з церебральним паралічем у різних вікових групах дозволило визначити шляхи його ефективного формування з метою попередження хворобливих змін у самосвідомості досліджуваної категорії дітей. В процесі формуючого експерименту була вперше здійснена орієнтація на складні системно-структурні та онтогенетичні моделі психічного дизонтогенезу при ДЦП, що обумовили створення програми диференційованих засобів психокорекційного впливу на особистість хворої дитини та формування адекватних уявлень про власне Я з урахуванням специфічної структури дефекту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що апробований на практиці комплекс методів дослідження Я-образу може бути використаний під час діагностики особистості школярів з церебральним паралічем з метою виявлення її конкретних структурних та змістових особливостей.
Програма психокорекційної допомоги школярам з церебральним паралічем з цілеспрямованого формування Я-образу у сукупності відповідних послідовних блоків може бути рекомендована для застосування шкільним психологам в системі особистісної реабілітації цієї категорії дітей.
Використання методів активного впливу на особистість дитини з церебральним паралічем може бути делеговано педагогам спеціальних навчальних закладів та батькам хворих дітей з метою попередження несприятливих типів виховання та підвищення деонтологічної культури релевантного для цієї категорії школярів соціального оточення.
Результати дослідження можуть бути використані при укладанні спецкурсів на дефектологічних факультетах педагогічних інститутів.
Експериментальною базою дослідження, що проводилося автором протягом 1998-2002 років, були Київська спеціальна школа-інтернат № 15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами, Київська спеціальна школа Мрія” для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, Київська загальноосвітня масова школа № 312.
Дослідною роботою було охоплено 80 школярів з церебральним паралічем.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні та експериментальні результати дослідження доповідались на міжвузівській науковій сесії з проблеми Основні засади стандартизації спеціальної освіти” (м. Київ, 2000 р.), науковій конференції Інституту дефектології АПН України Науковий внесок І.Г.Єременка у розвиток вітчизняної дефектологічної науки” (м. Київ, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених-дефектологів Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (м. Київ, 2002 р.), науково-практичній конференції Психологічні питання соціальної реабілітації дітей та підлітків з ДЦП зі збереженим інтелектом” (м. Київ, 2002 р.), засіданнях лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки АПН України.
Основний зміст роботи відображено в 5 публікаціях автора.

Структура та обсяг дисертації: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел, що нараховує 182 найменування на 16 сторінках, містить 12 таблиць на 9 сторінках та додатки. Загальний обсяг дисертації - 188 сторінок машинописного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналіз та узагальнення даних проведеного теоретичного й експериментального дослідження, обговорення його результатів дозволили намітити перспективи подальшої розробки проблеми та дали підстави для таких висновків.
1. Своєрідність формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем обумовлена особливостями взаємодії трьох основних факторів:
По-перше, біологічним чинником, оскільки при дитячому церебральному паралічі порушується інтеграція сенсорної інформації, що поступає ззовні та зсередини та інтерпретується мозком. Це стає перешкодою при формуванні різного виду уявлень, що складають Я-образ особистості.
По-друге, функціональним чинником, що визначається мірою дефіцитарності рухової сфери, обмеженістю можливостей хворої дитини до активного пізнання оточуючого світу та її взаємодії з нею.
По-третє, соціальним чинником, що поєднує в собі як психотравмуючий характер спілкування з соціумом, так і особливості реагування на свій фізичний дефект, його суб’єктивну значущість для дитини.
2. У школярів з церебральним паралічем відмічається більш низький ступінь розвитку когнітивного компоненту Я-образу порівняно зі здоровими однолітками. Це проявляється більш сповільненій динаміці формування понять, що складають Я-образ особистості, у неадекватності їх розуміння, слабкій узагальненості та диференційованості. Причинами когнітивної спрощеності Я-образу є як недостатність умов для повноцінного розвитку внаслідок рухового дефекту, так і захисно-компенсаторне витіснення травмуючого для особистості усвідомлення власних якостей.
3. Когнітивні та афективні компоненти Я-образу у школярів з церебральним паралічем мають негативну причинно-наслідкову залежність, що обумовлюється переживанням свого фізичного дефекту та неуспішним досвідом соціального спілкування, особливо у підлітковому віці. Усвідомлення власної неспроможності через інтеріоризацію негативних ставлень оточуючих повертається в самосвідомість у вигляді хворобливих відчуттів тривожності, невпевненості, несталості уявлень про себе.
4. Слабкість когнітивного компоненту Я-образу у школярів з церебральним паралічем перешкоджає формуванню адекватних уявлень про себе. Особливу роль в цьому відіграє несформованість Я-ідеального в загальній структурі Я-образу як окремого феномену, відмінного від Я-реального. Тотожність Я-реального та Я-ідеального, що характерна як для молодших школярів, так і підлітків з ДЦП, може вказувати на наявність захисно-ригідної самооцінки з характерним компенсаторним витісненням якостей, усвідомлення яких є травмуючим для особистсоті хворих дітей.
5. Несформованість модальності Я-ідеального у школярів з церебральним паралічем затримує розвиток регулятивного компоненту Я-образу, обумовлює складнощі становлення мотиваційної сфери, гальмує прогресивні зміни в реальному способі життя та розвитку особистості. Це вказує на дефіцитарність позитивного співробітництва хворих школярів та дорослих і обумовлює необхідність цілеспрямованих психолого-педагогічних впливів.
6. Своєрідність розвитку когнітивного, афективного та регулятивного компонентів самосвідомості у школярів з церебральним паралічем вказують на уповільнений та нерівномірний процес її розвитку у порівнянні зі здоровими однолітками та дефіцитарність формування продукту цього процесу - певного Я-образу.
7. Позитивна спрямованість Я-образу у школярів з церебральним паралічем є проблематичною внаслідок формування у них самоставлення за типом суб’єкт-об’єктних відношень, чому сприяють висока залежність від інших, схильність до інтеріоризації чужих негативних ставлень та наявність ригідних рис в структурі особистості. Формування самоставлення у хворих дітей залежить від характеру взаємодії двох основних факторів: суб’єктивної значущості власного дефекту та здатності особистості до компенсації, що значною мірою обумовлено своєчасністю та спрямованістю відповідних педагогічних впливів.
8. Результати дослідної роботи показали, що дефіцитарні особливості Я-образу у школярів з церебральним паралічем спонтанно не змінюються, а вимагають цілеспрямованого психокорекційного впливу. Найбільш сензитивним для такого впливу є молодший підлітковий вік (12-13 років), оскільки в цьому віці тема самопізнання вже набуває актуальності для дітей, а їх Я-образ є достатньо пластичним для корекції, доки негативні для розвитку особистості мотиви не закріпилися, як провідні.
9. Розроблено теоретично і методично обгрунтовану корекційну програму, зорієнтовану на попередження найбільш дефіцитарних шляхів розвитку Я-образу та його якісне поглиблення у школярів з ДЦП. Вона являє собою єдину систему у сукупності послідовних блоків, наступність яких обумовлена тим, що досвід від попередніх занять складає підгрунтя для проведення інших. Отримані результати проведеної роботи з цілеспрямованого формування Я-образу у школярів з церебральним паралічем дали певні зрушення, які свідчать про її ефективність і в цілому оптимізують ситуацію розвитку хворих дітей.
10. Приріст суб’єктивних суджень в структурі Я-образу школярів з церебральним паралічем внаслідок психокорекції вказує на підвищення особистісного рівня їх самосвідомості, що сприяє можливості формування власної активності дітей з церебральним паралічем.
11. Ефективність застосування ігрових методів в процесі психокорекції свідчить про їх значущість для становлення Я-образу школярів з ДЦП, зокрема, неспівпадаючих конструктів Я-реального та Я-ідеального, які у здорових дітей розвиваються вчасно внаслідок повноцінної ігрової діяльності.
12. Отримана в процесі дослідження наукова інформація не вичерпує усіх аспектів проблеми формування особистості школярів з церебральним паралічем. Зокрема, в перспективі подальшої розробки цієї проблеми цікавим є питання впливу уявлень про себе на такі умови компенсації дефекту, як багатовершинність” мотиваційної структури особистості та ступінь її психологічної захищеності. Оскільки, діючи синергічно, ці фактори забезпечують можливість розвитку особистості в обмежених умовах дефекту та цілеспрямоване регулювання поведінки, то вивчення можливості впливу на ці детермінанти шляхом корекції уявлень про власне Я має велике значення для поліпшення умов розвитку школярів з церебральним паралічем та успішної інтеграції їх у суспільство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамович-Лехтман Р.Я.Психологическая помощь детям с церебральным параличом // Лечебная помощь детям с церебральным параличом: Труды НИИ им. Г.И.Турнера. Л., 1962. С. 109-139.
2. Адлер А.Практика и теория индивидуальной психологии. М.:Прогресс, 1995. 296 с.
3. Алифанов С.А.Проблема госпитализма с позиций теории деятельностного опосредования межличностных отношений // Формирование личности: Психолого-педагогические проблемы: Сб. научн. тр. / Под ред.А.В.Петровского. М.: Изд. АПН СССР, 1989. С. 61-65.
4. Ананьев Б.Г.О человеке как объекте и субъекте воспитания // Избранные психологические труды. В 2 т. М.: Педагогика, 1980, т. 2. С. 9-102.
5. Ананьев Б.Г.К постановке проблемы развития детского самосознания // Известия АПН РСФСР. М., 1948: Вып 18. С. 101-124.
6. Ананьев Б.Г.Избранные психологические труды в 2-х томах. Т.2 / Под ред. А.А.Бодалева, Б.Ф.Ломова, Н.В.Кузьминой. М.: Педагогика, 1980. 287 с.
7. Анохин П.К.Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 446 с.
8. Анцыферова Л.И.Эпигенетическая концепция личности Эрика Г.Эриксона // Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С. 212-243.
9. Архипова Е.Ф.Коррекционная работа с детьми с церебральным
параличом. М.: Просвещение, 1989. 79 с.
10. Балалян Л.О., Журба Л.Т., Тимонина О.В.Детские церебральные параличи. К.: Здоровье, 1988. 328 с.
11. Барцалкина В.В.Внутренний диалог и развитие личности подростка// Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 109-110.
12. Бассин Ф.В.О силе Я” и психологической защите // Самосознание и защитные механизмы личности. Самара: Издат. Дом Бахрах-М”, 2000. С. 3-12.
13. Батуев А.С.Функция двигательного анализатора. Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. 199 с.
14. Белохвостова С.В.О взаимосвязи социально-перцептивного, рефлексивного и эмоционального компонентов в структуре мотива общения// Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 111-112.
15. Бернс Р.Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ./ Общ. ред. В.Я.Пилиповского. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
16. Бернштейн Н.А.Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
17. Бех И.Д.Рефлексия как механизм нравственного развития личности// Проблемы возрастной психологии: Тез докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 113-114.
18. Бех І.Д.Роль самопізнання у вихованні учнів // Початкова школа. 1988. № 6. с.4-8.
19. Бех И.Д.Нравственность личности: Стратегия становления. Ровно, 1991.-146с.
20. Бех И.Д.Психологические основы нравственного развития личности: Автореф. дисс. ... докт. психол. наук. К., 1992. 42 с.
21. Блага К., Шебек М.Я твой ученик, ты мой учитель: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 143 с.
22. Блауберг И.В., Юдин Э.Г.Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
23. Бобнева М.Н.Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
24. Бодалев А.А.Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 271 с.
25. Божович Л.И.Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
26. Божович Л.И.Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопр. психологии № 4. С. 23-34.
27. Божович Л.И.Проблемы формирования личности. М., 1995. 352 с.
28. Бондаренко А.Ф.Социальная психотерапия личности: психосемантич. подход К., 1991. 159 с.
29. Бондарь В.И., Пинский Б.И.О влиянии условий самоконтроля на формирование двигательных трудовых навыков у учащихся вспомогательной школы // Материалы ІV Всесоюз. съезда Об-ва психол. Тбилиси, 1971. С. 746.
30. Боришевський М.Й.Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. К.: Т-во Знання” УРСР, 1974. 47 с.
31. Боришевский М.И., Жаворонко А.И., Тищенко С.П.Потребность подростков в избирательном общении как фактор развития их самосознания // Проблемы формирования социогенных потребностей. Материалы І Всесоюзной конференции. Тбилиси, 1974. С. 254-257.
32. Боришевский М.И.Психологические условия формирования самоконтроля в поведении младших школьников: Автореф. дисс.... канд. психол. наук. М., 1966. 20 с.
33. Боришевский М.И.Саморегуляция поведения школьников // Сов. педагогика. 1991. № 3.- С.63-67.
34. Боришевский М.И.Развитие саморегуляции поведения школьников. Автореф. дис.... докт. психол. наук. К., 1992. 77 с.
35. Ботта Н., Ботта П.Лечебное воспитание детей с двигательными расстройствами церебрального происхождения: Пер. с фр. Л.: Медицина, 1964. 244 с.
36. Будасси С.А.Способ исследования количественных характеристик личности в группе // Вопр. психол. 1971. № 3. С. 138-143.
37. Буева Л.П.Человек: деятельность и общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
38. Валлон А.Психическое развитие ребенка: Пер. с фр. М.: Просвещение, 1967. 195 с.
39. Васютинський В.О.Особливості статево-рольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім’ї. Дис.... канд. психол. наук. К., 1991. 123 с.
40. Выготский Л.С.Собрание сочинений в 6-ти томах, 1.4. Детская психология / Под ред. Эльконина Д.Б. М.: Педагогика, 1984. 452 с.
41. Выготский Л.С.Собрание сочинений в 6-ти томах. Т. 2. Проблемы общей психологии/ Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1982. 504 с.
42. Выготский Л.С.Собрание сочинений в 6-ти томах. Т. 5. Основы дефектологии / Под ред. Т.А.Власовой. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
43. Гаврищак Л.И.Притязания подростков как фактор их взаимодействия в коллективе сверстников: Дисс.... канд. психол.наук. К., 1989. 147 с.
44. Гинзбург М.Р.Личностное самоопределение подростков // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С.119-120.
45. Глоточкин А.Д., Каширин В.П.Социально-психологические аспекты самоутверждения личности в коллективе // Психол. журн. 1982. Т. 3. № 4.- С. 67-78.
46. Говорун Т.В.Воспитательные возможности в формировании ценностных ориентаций юношества // Проблемы возрастной психологии. Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С 120-121.
47. Говорун Т.В.Формирование межличностных отношений во временном коллективе подростков: Дисс.... канд. психол. наук. К., 1977. 163 с.
48. Говорун Т.В., Приходько Ю.А.Ценностные ориентации как фактор становления младшего подростка // Психология субъективной активности личности. К., 1993. С. 129-132.
49. Гончарова М.Н., Гринина А.В., Мирзоева И.И.Реабилитация детей с заболеваниями и повреждениями опорно-двигательного аппарата. Л.: Медицина, 1974. 205 с.
50. Гранит Р.Основы регуляции движений. М.: Мир, 1973. 367 с.
51. ГригорьеваМ.Н., ПарткалА.Использование социально-психологического тренинга в учебно-воспитательной работе со старшеклассниками // Вопросы психологии. 1988. № 5. С. 100-108.
52. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера. М.: Медицина, 1990. 384 с.
53. Гурин В.Е.Формирование нравственного сознания и поведения старшеклассников. М.: Педагогика, 1988. 136 с.
54. Данилова Л.А.Методы коррекции речевого и психического развития у детей с церебральным параличом. Л.: Медицина, 1977. 93 с.
55. Детский церебральный паралич как медико-социальная проблема / К.А.Семенова, В.П.Пекур, Э.С.Калижнюк и др. // Материалы ІІІ Всесоюз. науч.-практ. конф. по неврологии и психиатрии детского возраста. Ташкент, 1984. 250 с.
56. Джемс У.Психология. / Под ред. Л.А.Петровской. М.: Педагогика, 1991. 368 с.
57. Дмитрова Т.В.Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Дис.... канд. психол. наук. 1993. 154 с.
58. Дубровина И.В.Предмет и задачи школьной психологической службы // Вопросы психологии. 1988. № 5. С. 47-54.
59. Журба Л.Т., Мастюкова Е.М.Нарушение психомоторного развития у детей первого года жизни. М.: Медицина, 1981. 175 с.
60. Запорожец Л.А.Развитие объективного отношения к себе и другим у подростков // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР М., 1989. С. 127-128.
61. Захаров А.И.Как предупредить отклонения в поведении ребенка. М.: Просвещение, 1986. 128 с.
62. Захарова А.В.Теоретический анализ проблем самооценки // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 89-90.
63. Захарова А.В., Шакенова Л.Х.Учебное сотрудничество как фактор формирования оценки школьников. Сообщение ІІ.Изменение самооценки младших школьников под влиянием учебного сотрудничества // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. 1990. № 2. С. 41-44.
64. Зейгарник Б.В.Патопсихология. М.: Издательство Московского университета, 1986. 279 с.
65. Землянухин В.П.Влияние особенностей структуры самосознания подростка на мотив самовоспитания // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к УІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С.128-129.
66. Зеньковский В.В.Психология детства. М.: Академия”, 1996. 344с.
67. Зимбардо Ф.Застенчивость: Пер с англ. М.: Педагогика, 1991. 208с.
68. Ипполитова М.В., Бабенкова Р.Д., Мастюкова Е.М.Воспитание детей с церебральным параличом в семье. М.: Просвещение, 1980. 47 с.
69. Исаев Д.Н.Психическое недоразвитие у детей. Л.: Медицина, 1982. 224 с.
70. Калижнюк Э.С.Психические нарушения при детских церебральных параличах. К.: Вища школа”, 1987. 271 с.
71. Карасева Н.И.Психологические особенности развития коммуникативных способностей у подростков, оставшихся без попечения родителей: Автореф. дисс.... канд. психол. наук. К., 1991. 18 с.
72. Катрич Т.И.Становление самооценки в младшем школьном возрасте // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 92-93.
73. Киричук А.В.Общение в классном коллективе как объект педагогического управления: Автореф. дисс.... докт. психол. наук, 1974. 58 с.
74. Киричук А.В., Федоришина И.Л.К взаимопониманию через взаимодействие: Методические рекомендации. К.: Об-во Знание” Украины, 1991. 23 с.
75. Князев В.И.Представление личности о себе и значимых других как субъектах общения // Психол. журн. 1981. Т. 2, № 4. С. 55-56.
76. Ковалев В.В.Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков. М.: Медицина, 1985. 277 с.
77. Козак М.Г.Динамика оценочных отношений личности к себе и другим: Автореф. дисс.... канд. психол. наук. К., 1978. 25 с.
78. Коломинский Я.Л.Психология личных взаимоотношений в группах сверстников: Автореф. дисс.... докт. психол. наук. М., 1977. 59 с.
79. Кон И.С.В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1987. 350 с.
80. Кон И.С.Дружба: Этико-психологический очерк. М.: Политиздат, 1987. 350 с.
81. Кон И.С.Категория Я” в психологии // Психол. журн. 1981. Т.2, №3. С. 25- 38.
82. Кон И.С.Открытие Я”. М.: Политиздат, 1978. 367 с.
83. Кон И.С.Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255с.
84. Кон И.С.Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.
85. Конвенция о правах ребенка. ООН, ЮНИСЕФ.
86. Коркина М.В.Синдром дисморфомании в подростковом и юношеском возрасте. М.: Медицина, 1984. 217 с.
87. Костюк Г.С.Избранные психологические труды. М., 1982. 304 с.
88. Костюк Г.С.Проблема личности в философском и психологическом аспектах // Избр. психол. труды. М.: Педагогика, 1988. С. 76-85.
89. Крылов А.Н.Образ Я” как регулятор процесса самовоспитания школьников // Психология учебной деятельности школьников. М., 1982. С. 42-43.
90. Крылов А.Н.Образ Я” как фактор развития личности. Автореф. дисс.... канд. психол. наук. М., 1984. 20 с.
91. Лаврентьева З.И.Ситуационно-ролевая игра как средство регуляции поведения старшеклассников / Педагогика и психология игры. Новосибирск, 1985. С. 71-79.
92. Лапланш Ж., Понталис Ж.Защита // Самосознание и защитные механизмы личности. Самара: Издат. Дом Бахрах-М”, 2000. С. 357-394.
93. Лебединский В.В.Нарушения психического развития у детей. М.: Изд-во Московского университета, 1985. 167 с.
94. Леонтьев А.Н.Деятельность. Сознание. Личность. Избранные психологические произведения в 2-х томах. М.: Педагогика, 1983. Т. 2. С.76-85.
95. Лисина М.И.Общение детей со взрослыми и сверстниками: общее и различное // Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. М., 1980. С. 3-32.
96. Липкина А.И.Психология самооценки школьника: Автореф. дисс. ... доктора психол. наук. М., 1974. 35 с.
97. Лозоцева В.Н.Развитие у ребенка образа самого себя на рубеже младшего школьного и подросткового возраста // Психологические условия и механизмы воспитания подростков: Сб. научн. трудов (Ред. кол.: Д.И.Фельдштейн (отв. ред.) и др. М.: АПН СССР. С 33-39.
98. Мамайчук И.И.Психологическая помощь детям с проблемами в развитии. Санкт-Петербург: Изд-во Речь”, 2001. 219 с.
99. Маслоу А.Самоактуализация // Психология личности. М., Изд-во МГУ, 1982.- 287 с.
100. Мастюкова Е.М.Особенности личности учащихся с церебральными параличами и роль воспитательных воздействий в предупреждении и коррекции патологического формирования личности // Организация и содержание воспитательной работы в школах для детей с последствиями полиомиелита и церебрального паралича. М., 1981. С. 4-29.
101. Матвєєва М.П.Особливості Я-образу” розумово відсталих підлітків. Дис.... канд. психол. наук. К., 1994. 147 с.
102. Мерлин В.С.Индивидуальный стиль общения // Психол. журн. 1982. Т. 3. № 4. С. 26-37.
103. Мерлин В.С.Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 253 с.
104. Мнухин С.С.О резидуальных нервно-психических расстройствах у детей // Резидуальные нервно-психические расстройства у детей: Тр. Ленинградского педиатрического медицинского института / Под. ред. С.С.Мнухина. Л. С. 5-22.
105. Мухина В.С.Структура самосознания развивающейся личности// Проблемы возрастной психологии: Тез докл. к УІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., С. 118-119.
106. Мясищев В.Н.Личность и неврозы. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1960. 426 с.
107. Налчаджян А.А. Я-концепция” // Психология самосознания. Самара: Издат. Дом Бахрах-М”, 2000. С. 270-332.
108. Налчаджян А.А.Психологические защитные механизмы // Самосознание и защитные механизмы личности. Самара: Издат. Дом Бахрах-М”, 2000. С. 395-481.
109. Общая психодиагностика / Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. М., 1987. 304 с.
110. Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А.Бодалева и Р.Л.Кричевского. М., 1987. 152 с.
111. Овчарова Р.В.Практическая психология в начальной школе. М.: ТЦ Сфера”, 1996. 234 с.
112. Орлов Ю.М.Самопознание и самовоспитание характера. М., 1987. 223 с.
113. Особенности обучения и психического развития школьников 13-17 лет / Под ред. И.В.Дубровиной, Б.С.Круглова. М.: Педагогика, 1988. 193 с.
114. Особенности психофизического развития учащихся спецшкол для детей с нарушением опорно-двигательного аппарата / Под ред. Т.А.Власовой. М.: Медицина, 1985. 128 с.
115. Пантилеев С.Р.Самоотношение // Психология самосознания. Самара: Издат. Дом Бахрах-М”, 2000. С. 208-242.
116. Пезешкиан Н.Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и самопомощи. (пер. с нем.). М.: Медицина, 1995. 336 с.
117. Пезешкиан Н.Основы позитивной психотерапии. Архангельск, 1993. 116 с.
118. Петрулите А.Р.Когнитивный и эмоциональный компонент в структуре образа Я” у студентов: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. Л., 1984.- 16 с.
119. Платон К.Н.Особенности восприятия плодростками сверстников и взрослых в зависимости от когнитивной сложности личности: Автореф. дисс.... канд. психол. наук. М., 1984. 19 с.
120. Постовойтов Є., Кобзар Б.Шляхи підвищення соціальної відповідальності вихованців шкіл-інтернатів // Дефектологія. 1997. № 1. С.48-52.
121. Прихожан А.М.К анализу генезиса самосознания в подростковом и раннем юношеском возрасте // Воспитание, обучение и психическое развитие: Тез. научн. сообщ. сов. психологов к VІ Всесоюз. съезду Об-ва психол. СССР.Ч.3. М., 1983. С. 672-674.
122. Прихожан А.М.Диагностика личностной тревожности и некоторые способы её преодоления // Диагностическая и коррекционная работа школьного пси