Яковлева Світлана Дмитрівна. Психофізіологічні засади організації навчальної діяльності дітей з вадами розвитку : Яковлева Светлана Дмитриевна. Психофизиологические основы организации учебной деятельности детей с нарушениями развития

Краткое описание

Яковлева Світлана Дмитрівна. Психофізіологічні засади організації навчальної діяльності дітей з вадами розвитку.- Дисертація д-ра психол. наук: 19.00.08, Ін-т спец. педагогіки НАПН України. - Київ, 2015.- 477 с.

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЯКОВЛЕВА СВІТЛАНА ДМИТРІВНА

УДК: 159.91:376] – 056.2/.3– 053.5

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ВАДАМИ РОЗВИТКУ

19.00.08 – спеціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий керівник –
дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту корекційної педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
Синьов Віктор Миколайович

Київ – 2015

ПЛАН
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ В ОНТОГЕНЕЗІ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 19
1. 1. Особливості психофізіологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку 19
1. 2. Нейродинамічні функції в дітей молодшого шкільного віку 34
1. 3. Залежність успішності навчання від властивостей основних нервових процесів 38
1. 4. Актуальність визначення рівня психофізіологічного розвитку та функціональних можливостей дітей для організації навчального процесу 43
Висновки до 1 розділу 50
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ В ДІТЕЙ З ВАДАМИ РОЗВИТКУ 53
2. 1. Навчальна діяльність як головна умова формування особистості дитини з вадами розвитку різного ґенезу 53
2. 2. Обґрунтування психофізіологічного підходу при організації навчальної діяльності дітей з вадами розвитку різного ґенезу 85
2. 3. Концептуальні положення комплексного підходу до навчання дітей з вадами розвитку різних нозологічних груп 112
2. 4. Організація навчального процесу дітей з вадами психофізичного розвитку 125
2. 4. 1. Особливості організації навчального процесу дітей з порушеннями розумового розвитку 125
2. 4. 2. Підходи до проведення розвивального навчання дітей з слуховою сенсорною вадою 158
2. 4. 3. Системні принципи організації навчальної діяльності дітей з дитячим церебральним паралічем 168
2. 5. Працездатність як провідний чинник оптимізації навчальної діяльності учнів 204
Висновки до 2 розділу 223
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ДІАГНОСТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ, ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ З ВАДАМИ РОЗВИТКУ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 226
3. 1. Структура та етапи експериментального дослідження 226
3. 2. Характеристика досліджуваного контингенту дітей з вадами розвитку різних нозологічних груп 229
3. 3. Методи дослідження 234
3. 3. 1. Методи комплексної оцінки психофізіологічного стану дітей вадами розвитку різних нозологічних груп 234
3. 3. 2. Методи комплексного психологічного дослідження психічного стану дітей вадами розвитку різних нозологічних груп 237
Висновки до розділу 3 238
РОЗДІЛ 4. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТАН ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ В ДІТЕЙ З ВАДАМИ РОЗВИТКУ РІЗНИХ НОЗОЛОГІЧНИХ ГРУП 240
4. 1. Особливості психофізіологічного стану, психічних функцій та емоційної складової в дітей з слуховою сенсорною вадою 240
4. 2. Психофізіологічний розвиток та стан психічних функцій дітей з вадами інтелекту 262
4. 3. Розвиток психофізичних та вищих психічних функцій в дітей з порушенням психомоторного розвитку 276
Висновки до 4 розділу 290
РОЗДІЛ 5. ОПТИМІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ З ВАДАМИ РОЗВИТКУ РІЗНИХ НОЗОЛОГІЧНИХ ГРУП З УРАХУВАННЯМ РІВНЯ ЇХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО, ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ 293
5. 1. Корекція як засіб впливу при роботі з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку 293
5. 2. Комплексний корекційний вплив на психофізіологічний та психічний розвиток учнів молодшого шкільного віку з слуховою сенсорною вадою 304
5. 2. 1. Динаміка стану нейрофізіологічних систем та психічних функцій у дітей молодшого шкільного віку зі слуховою сенсорною вадою при застосуванні методів адаптивної корекції 304
5. 2. 2. Результати кореляційного аналізу показників психофізіологічних функцій, психічних процесів, мотиваційної та поведінкової сфер у дітей молодшого шкільного віку зі слуховою сенсорною вадою розвитку за результатами впровадження функціонально-структурної моделі організації навчальної діяльності 316
5. 3. Застосування комплексної корекції на психофізіологічний та психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку з вадами інтелекту 332
5. 3. 1. Динаміка стану нейрофізіологічних систем та психічних функцій в дітей з порушенням інтелектуального розвитку при застосуванні методів традиційного та інноваційного навчання 332
5. 3. 2. Результати кореляційного аналізу показників психофізіологічних функцій, психічних процесів, мотиваційної та поведінкової сфер у дітей молодшого шкільного віку з порушенням інтелектуального розвитку при застосуванні функціонально-структурної моделі організації навчальної діяльності 344
5. 4. Системна корекція психофізіологічних функцій в дітей молодшого шкільного віку з ДЦП 355
5. 4. 1. Динаміка стану психомоторного розвитку у дітей з різними клінічними формами дитячого церебрального паралічу при застосуванні адаптивної корекції і розвивального навчання 363
5. 4. 2. Результати кореляційного аналізу показників психофізіологічних функцій, мотиваційної та поведінкової сфер у дітей молодшого шкільного віку дітей з різними клінічними формами дитячого церебрального паралічу при застосуванні адаптивної корекції і розвивального навчання 375
5. 5. Навчальна діяльність як показник проведеного корекційного впливу на дітей з вадами розвитку 388
Висновки до 5 розділу 395
ВИСНОВКИ 398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 402
ДОДАТКИ 477
Додаток А. Методи комплексної оцінки психофізіологічного стану дітей вадами розвитку 477
Додаток Б. Методи комплексного психологічного дослідження психічного стану дітей вадами розвитку 481
Додаток В. Стан психофізіологічних функцій та психічних процесів в досліджуваних групах 502
Додаток Г. Стан емоційної сфери досліджуваних груп 532
Додаток Д. Успішність досліджуваних респондентів 540
Додаток Е. Комплекс вправ, спрямованих на корекцію психофізіологічних функцій та психічних процесів 548
Додаток Ж. Дослідження мотивації 582

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВНД – вища нервова діяльність
ДЦП – дитячий церебральний параліч
ЗОШ – загальноосвітня школа
ЗПР – затримка психічного розвитку
ММД – мозкова мінімальна дисфункція
НП – нервові процеси
НС – нервова система
РВД – розумово відсталі діти
СНП – сила нервових процесів
СЧУ – слабочуючі учні
ФРНП – функціональна рухливість нервових процесів
ЦНС – центральна нервова система
У.о. – умовні одиниці

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних завдань, що має розв’язати Україна на шляху до створення євроінтеграційного простору – це підвищення якості освіти. Йдеться про запровадження в теорію освіти та її практику ефективних технологій забезпечення рівного доступу до освіти всіх громадян; її спрямованості на розкриття особистісного потенціалу кожного суб’єкта; розроблення та впровадження інноваційних освітніх технологій і створення сучасних засобів організації навчальної діяльності. Традиційно шляхи розв’язання проблем освіти дітей з особливостями розвитку забезпечуються, здебільшого, нормативно-законодавчими механізмами, у поодиноких випадках запроваджуються суспільні механізми впливу на освіту цих дітей. Зокрема, формування їхніх життєвих орієнтирів, які узгоджуються з потребами суспільства й держави та зорієнтовані на створення механізму «суспільства для всіх». Водночас така тенденція є виправданою в контексті збереження прав на освіту таких дітей та не завжди визначає їхні можливості, що мають забезпечити їхню соціалізацію в дорослому самостійному житті.
Проблеми якості освіти дітей з особливими потребами були предметом наукових розвідок В. Бондаря, І. Дмитрієвої, В. Засенка, В. Кобильченко, А. Колупаєвої, С. Миронової, Т. Сак, В. Синьова, Т. Скрипник, О. Хохліної, А. Шевцова, загальними висновками яких є встановлення факту, що якісна освіта цих дітей є однією з умов забезпечення ефективності їхньої соціалізації впродовж життя. Як наслідок, актуалізація процесів розвитку, навчання, виховання, корекції, реабілітації, соціальної адаптації у вимірах освіти здобуває найвищої ефективності як у процесі організації діяльності особистості дитини (О. Леонтьєв), у процесі своєрідної організації відтворювальних дій при розв’язанні навчальних завдань (Л. Виготський), так і в процесі організації навчальної діяльності, за якої здійснюється таке перетворення психофізіологічних та психологічних показників розвитку дитини (Н.Данілова), яке детермінує розв’язання основної проблеми – становлення особистості.
П. Анохін, І. Бех, Є. Ільїн, Б. Ломов, І. Павлов, К. Платонов, І. Сєченов, В. Швирков, виявляючи суперечливість методологічних позицій у вивченні динаміки соціальних перетворень психічного та фізіологічного в розвитку, висловлюють одностайну позицію, що ці перетворення, будучи функціональними реакціями організму на зовнішні та внутрішні показники виконання ним діяльності, одночасно виступає системними процесами формування особистості. Водночас широкий спектр виявлених у дослідженнях В. Воронкова, Г. Грибанової, Л. Дробот, Н. Коломинського, Д. Ісаєва, К. Лебединської, В. Лубовського, Д. Мелехова, Г. Мерсіянової, С. Мнухіна психологічних, педагогічних та психолого-клінічних детермінант, що визначають характер розвитку діяльності та навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку, підтверджує той факт, що саме цілісно організований навчальний складник діяльності забезпечує такий вплив на розвиток дитини, який створює оптимальні умови її інтеграції в суспільство та соціалізації. У свою чергу, виявлені та описані в роботах Г. Айзенка, Є. Ільїна, В. Клименка, М. Корольчук, В. Лизогуб, М. Макаренка, В. Небиліцина, Я. Стреляу, Б. Теплова, Б. Цуканова психофізіологічні показники функціонального стану організму такої дитини, що виражаються в несформованості її психофізіологічних структур та нестабільності психічних процесів (які впливають на характер сприймання, оброблення і передавання інформації, регуляцію поведінки й забезпечення працездатності), зумовлюють появу значних порушень та труднощів у навчанні, зниження навчальної мотивації та шкільну дезадаптацію (В.Гузєєв, М.Шарф, А.Корнєв, О.Халецька, В.Трошин та ін.).
Отже, потребують детального теоретичного обґрунтування й експериментального розв’язання проблеми методології управління організацією навчальної діяльності дітей з порушеннями психофізичного розвитку та розроблення й запровадження психофізіологічних засад методики реалізації її в практиці діяльності освітніх закладів, що й визначило ідею нашого дослідження що й визначило ідею нашого дослідження та обумовило актуальність вибору його теми «Психофізіологічні засади організації навчальної діяльності дітей з вадами розвитку».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено згідно з комплексною темою кафедри корекційної освіти Херсонського державного університету «Дослідження психофізіологічних та педагогічних основ навчання та виховання дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку» (Державний реєстраційний №.0111U007788). Тему дисертації затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 4 від 03. 12. 2007) та узгоджено на засіданні Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 29.01.2008).
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних засад організації навчальної діяльності на основі виявлених особливостей психофізіологічних та психічних та складників навчальної діяльності у дітей з особливостями психофізичного розвитку молодшого шкільного віку.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми онтогенезу психофізіологічних функцій, встановити зв'язок з розвитком психічних процесів та діяльністю й визначити особливості функціонування їх у навчальній діяльності.
2. Виявити специфіку впливу психофізіологічних функцій на характер навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку та розробити концептуальні положення її організації.
3.Теоретично обґрунтувати та розробити діагностику стану сформованості психофізіологічних функцій та психічних процесів у дітей з вадами розвитку в молодшому шкільному віці.
4. Визначити показники й описати особливості прояву психофізіологічних функцій, психічних процесів та індивідуально-типологічні властивості особистості в навчальній діяльності дітей молодшого шкільного віку з вадами розвитку.
5. З’ясувати особливості динаміки формування психофізіологічних функцій, психічних процесів та індивідуально-типологічні властивості особистості під впливом спеціально організованих засобів корекційного впливу на навчальну діяльність молодших школярів з особливостями в розвитку.
6. Розробити й апробувати функціональну модель навчальної діяльності дітей молодшого шкільного віку з вадами розвитку.
Об’єкт дослідження: навчальна діяльність дітей з вадами розвитку.
Предмет дослідження: психофізіологічні та психологічні засади організації навчальної діяльності дітей з вадами розвитку.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали уявлення про системну функціональну будову вищих психічних функцій (П. Анохін, М. Бернштейн, Н. Дубровицька, О. Лурія, Є. Семерницька, О. Хомська, Л. Цвєткова та ін.); положення системного підходу до складної структури особистості (Б. Ананьєв, О. Асмолов, Л. Виготський, Є. Климов, Б. Ломов, А. Петровський, К. Платонов, Л. Попов, С. Рубінштейн та ін.); положення рефлекторної теорії та положення теорії про вищу нервову діяльність (І. Сєченов, І. Павлов); концепція індивідуально-психологічних відмінностей (Б. Теплов, В. Небиліцин, М. Макаренко, В. Лизогуб, Б. Цуканов та ін.); положення діяльнісного підходу (Л. Аболін, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, Д. Ельконін та ін.); положення особистісно орієнтованого підходу до навчання і розвитку (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, І. Бех, О. Бодальов, І. Зязюн, Г. Костюк, В. Рибалка та ін.); психологічні теорії особистості та специфіка її становлення при порушеннях психофізичного розвитку (В. Лубовський, С. Максименко, Є. Синьова, Л. Фомічова та ін.); положення мультидисциплінарного підходу до вивчення проблем теорії та практики корекційної освіти (В. Баудіш, В. Бондар, Б. Брезе, О. Грабаров, Г. Дульнєв, І. Єременко, Л. Занков, В. Липа, Г. Мерсіянова, Р. Процюк, В. Тупоногов та ін.); концептуальні положення про загальні та специфічні закономірності розвитку дітей при різних видах онтогенезу та корекційну спрямованість освіти дітей з вадами розвитку (Т. Вісковатова, І. Дмитрієва, Г. Дульнєв, В. Засенко, А. Колупаєва, С. Кульбіда, В. Кобильченко, В. Лукашук, М. Малофеєв, С. Миронова, Т. Сак, Т. Скрипник, В. Синьов, О. Таранченко, О. Хохліна, А. Шевцов, М. Шеремет, М. Ярмаченко та ін.).
Методи дослідження. Теоретичні: дедуктивний (аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний) – для системного опису досліджуваного явища; індуктивний – для встановлення закономірностей, систематизації, типології на підставі результатів емпіричного дослідження; моделювання (структурно-функціональне) – для побудови системних моделей дослідження.
Емпіричні: багаторівневий експеримент з використанням включеного спостереження, бесіди, аналізу продуктів діяльності, методу експертних оцінок, аналізу медико-психолого-педагогічної документації, психодіагностичних методів дослідження. Зокрема, показники психофізіологічних функцій, психічних процесів та сформованості особистості молодших школярів з порушеннями розумового розвитку встановлювалися за результатами визначення специфіки складників їхньої навчальної діяльності, зокрема:
– психофізіологічний компонент: діагностика показників сформованості психофізіологічних функцій, а саме: функціональної рухливості нервових процесів, сили нервових процесів, розумової працездатності та латентного періоду зорово-моторної реакції, що виявлялися за нейропсихологічною комп’ютерною методикою проведення обстежень та оцінки індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності людини М.Макаренка (Київ) та В.Лизогуба (Черкаси) (комп’ютерна система «Діагност-1»);
– психічний компонент: діагностика показників когнітивних процесів: увага (коректурні таблиці Б.Бурдона, таблиця Горбова, червоно-чорними таблицями Шульте-Горбова), пам’ять (методика запам’ятовування десяти слів, методика запам’ятовування двозначних чисел, методика запам’ятовування геометричних фігур), мислення (методика виокремлення суттєвих ознак поняття, методика визначення рівня процесів узагальнення та визначення стану наочно-образного мислення та виключення зайвого предмета); діагностика показників емоційних станів: загальна емоційність (методика О.Лурія, методика діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса, методика діагностики стану особистісної та ситуативної тривожності за шкалою самооцінки Ч.Спілбергера, методика коректурних таблиць Є.Крепеліна);
– особистісний компонент: діагностика показників мотивації (авторська анкета діагностики мотивації до навчання молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку); діагностика показників поведінкових реакцій (таблиця Ю.Гільбуха, 5-бальна шкала інтенсивності якостей поведінки).
Методи оброблення даних: якісний та кількісний аналіз емпіричних показників з використанням методів математичної статистики (U-критерій Манна – Уітні, метод рангової кореляції Спірмена (r-Спірмена).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше:
− експериментально доведено, що психофізіологічні функції (сила нервових процесів, функціональна рухливість нервових процесів, латентний період зорово-моторної реакції) є чинниками впливу на оволодіння навчальною діяльністю в молодшому шкільному віці дітей з особливостями психофізичного розвитку та формуванням у них учіння як особистісної властивості;
− з’ясовано психофізіологічні основи навчальної діяльності учнів з порушеннями психофізичного розвитку: домінантність принципів наступності та послідовності у формуванні навчальної діяльності психофізіологічних функцій, психічних процесів та особистісних властивостей; складна диференціація й широкий діапазон психофізіологічних функцій, які перебувають у зоні первинного ураження; індивідуально-типологічна траєкторія розвитку психофізіологічних функцій, зумовлена вторинними порушеннями розвитку; варіантність і складне поєднання закономірностей розвитку психофізіологічних функцій та психічних процесів; мінливість і підвищена рухливість психофізіологічних функцій;
− обґрунтовано комплексну діагностику психофізіологічних функцій, психічних процесів, індивідуально-типологічних властивостей особистості дітей з вадами розвитку;
− визначено критерії, показники та виявлено міжфункціональні зв’язки між компонентами навчальної діяльності дітей з вадами у розвитку;
− доведено взаємозумовленість показників психофізіологічних функцій, стану та динаміки розвитку психічних процесів і встановлено тенденції до формування особистості молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку;
− доведено необхідність використання цілеспрямованого розвивального та корекційного впливу на функціонування психофізіологічного складника навчальної діяльності школярів з вадами в розвитку;
− обґрунтовано комплексний корекційно-розивальний вплив як самостійний напрям корекційно-розвивальної роботи в навчальній діяльності молодших школярів;
подальшого розвитку набули:
– учення психофізіології щодо соціального характеру формування та функціонування фізіологічних функцій;
– положення психологічної діагностики розвитку та навчальної діяльності при порушеннях розвитку;
– концепцію співвідношення біологічного, психічного та соціального в розвитку індивіда;
уточнено й розширено:
– наукові підходи до реалізації корекційно-розвивальної, реабілітаційної допомоги, механізмів її регулювання та організації в системі освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку.
Практичне значення здобутих результатів полягає в:
– розроблені психофізіологічних основ навчальної діяльності молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку, що було покладено в зміст навчального забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальних психологів та корекційних педагогів, що сприятиме оптимізації та підвищенню ефективності корекційної та реабілітації допомоги;
– розробленні комплексної діагностики навчальної діяльності дітей з порушеннями психофізичного розвитку запровадження якої в системі практичної діяльності спеціальних загальноосвітніх закладів сприятиме розробленню ефективної організації навчальної діяльності цих дітей;
– розробленні системи комплексного корекційно-розвивального впливу на психофізіологічний складник навчальної діяльності, використання якого в системі навчальної діяльності як в її урочній, так і позаурочній діяльності сприятиме підвищенню ефективності навчання цих дітей та створенню оптимальних можливостей їхнього розвитку в системі освіти;
– встановленні механізмів організації навчальної діяльності, що створює додаткові можливості для управління навчанням дітей з особливостями психофізичного розвитку та забезпечує теоретичні і прикладні основи для розроблення інноваційних індивідуально орієнтованих алгоритмів навчання цих дітей;
– розробленні та впровадженні науково- та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців до роботи в системі корекційно-розвивальної допомоги, що сприятиме підвищенню рівня їхньої професійної компетентності.
Вірогідність здобутих результатів забезпечується науково-теоретичним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, що відповідають меті, предмету й завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричного матеріалу; ефективністю експериментальної роботи в спеціальних закладах.
Експериментальна база дослідження: Херсонська спеціальної загальноосвітня школа I ступеня № 1 Херсонської міської ради; Херсонська спеціальна загальноосвітня школа I ступеня № 2 Херсонської міської ради; Комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс «Теремок» Херсонської обласної ради»; Чорнобаївська санаторна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів Херсонської обласної ради; Комишанська загальноосвітня школа I-III ступенів № 26 Херсонської міської ради; Херсонський обласний центр соціальної реабілітації для дітей-інвалідів; Херсонська спеціальна школа-садок-інтернат для дітей з порушеним слухом № 29; Херсонські загальноосвітні школа I-III ступенів Херсонської міської ради № 39, № 48, № 52. Експериментальну вибірку дослідження склали 119 слабочуючих учнів; 89 дітей з порушеннями розумового розвитку; 113 дітей з ДЦП; з нормативним розвитком 163 учні загальноосвітніх шкіл.
Розроблені науково-методичні положення покращення якості навчальної діяльності молодших школярів з вадами розвитку впроваджувалися в практику навчальної діяльності в закладах освіти (Херсонський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (довідка № 115 від 06 березня 2014 р.), Кам’янець-Подільський реабілітаційний центр для дітей-інвалідів (довідка № 59 від 22 квітня 2014 р.), Миколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 6 Миколаївської обласної ради (довідка № 672 від30.12. 2014).
Апробація розроблених науково-теоретичних та прикладних положень відбувалася під час підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (Белгородський державний національний дослідницький університет (березень 2014), Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка (довідка № 4461/01-55/19 від 28.11.2013), Херсонський державний університет (довідка № 01-22/2505 від 19.09.2013).
Особистий внесок здобувача. Наукові підходи та положення, теоретико-методичні засади психофізіологічних функцій, теоретичні, інструментальні та експериментальні моделі, висновки і пропозиції щодо закономірностей, принципів, психологічних механізмів, змісту навчальної діяльності молодших школярів з порушеннями психофізичного розвитку, що виносяться на захист, автор сформулював самостійно.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження було представлено в доповідях на Міжнародних наукових конференціях: «Актуальные вопросы развития инновационной деятельности» (г. Симферополь, 2005), «Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам’янець-Подільський, 2007), «Сучасні тенденції розвитку корекційної освіти» (м. Кам’янець-Подільський, 2008), «Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні» (м. Київ, 2008), «Внесок наукових шкіл НПУ імені М.П.Драгоманова у розвиток світової та вітчизняної дефектології» (м. Київ, 2010), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медико-психологічні проблеми дефектології» (м. Херсон, 2000); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Медико-психологічні проблеми дефектології» (м. Херсон, 2001), «Актуальні проблеми теорії і практики спеціальної педагогіки і психології» (м. Херсон, 2002), «Педагогічні читання
м. Херсон, 2004», «Актуальні проблеми теорії та практики спеціальної педагогіки та психології» (м. Херсон, 2004), «Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки» (м. Херсон, 2005), «Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки» (м. Херсон, 2007), «Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки» (м. Херсон, 2010), «Психолого-педагогічні умови організації розвивального середовища в закладах освіти» (м. Херсон, 2010); «Инклюзивное образование на современном этапе становлення школы инновационного типа» (г. Симферополь, 2011); «Інклюзивна освіта − актуальна проблема сьогодення» (м. Херсон, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний стан і тенденції розвитку психологічної служби навчальних закладів в області» (Херсон, 2011), «Використання авторських методик обстеження, навчання та виховання дітей-інвалідів в умовах реабілітаційного центру» (м. Херсон, 2011), «Інтеграція науки і практики в умовах модернізації корекційної освіти України» (м. Херсон, 2014). Обговорення результатів дисертаційної роботи здійснювалося на педагогічних радах спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів; на засіданнях кафедр навчальних закладів; на вчених радах та науково-звітних конференціях Херсонського державного університету.
Матеріали дисертаційного дослідження було використано під час розроблення навчально-методичного забезпечення дисциплін «Мовленнєві та сенсорні системи і їх порушення», «Невропатологія», «Психопатологія»; навчального посібника «Анатомо-фізіологічні та клінічні основи дефектології» (гриф МОН України № 1/11-2549 від 27.02.2012).
Публікації. Основний зміст та результати дисертації висвітлено у 46 наукових працях, з них 1 монографія, 1 навчальний посібник (одноосібний з грифом МОН України), 33 статті у фахових виданнях України, 4 статті в зарубіжних виданнях, 13 публікацій в інших виданнях.
Кандидатська дисертація «Нейрогуморальні та гемодинамічні механізми використання магнітних полів у лікуванні хворих початковими стадіями гіпертонічної хвороби» (спеціальність – 14.00.06 – кардіологія) була захищена в 1991 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовуються.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (743 найменування, з них 20 – іноземною мовою), містить 66 таблиць та 19 рисунків. Загальний обсяг роботи – 476 сторінок, із них 401сторінка основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз проблеми онтогенезу психофізіологічних функцій у сучасній психолого-педагогічній науці дає змогу встановити взаємозв’язок цих функцій з розвитком психічних процесів з погляду провідної ролі фізіологічних механізмів діяльності нервової системи в розвитку психічних процесів. Визначено, що взаємозумовленість психофізіологічних функцій, психічних процесів і діяльності підтверджується закономірностями співвідношення психічного й фізіологічного та загальними і специфічними закономірностями розвитку дітей з різними видами дизонтогенезу. Урахування психофізіологічних основ у забезпеченні й формуванні навчальної діяльності дітей із порушеннями психофізичного розвитку визначає ефективність навчання й виховання. Водночас відсутність самостійних досліджень проблем психофізіологічного складника навчальної діяльності гальмує розв’язання нагальних проблем реформування й модернізації спеціальної освіти.
2. Доведено, що організація навчальної діяльності дітей з порушеннями розумового розвитку, сенсорними порушеннями й дитячим церебральним паралічем має загальні закономірності, принципи та методи, водночас ґрунтується на чіткій диференціації у використанні форм та засобів реалізації їх унаслідок різної етіології порушення. З огляду на це організація навчальної діяльності має забезпечуватися поєднанням методологічного, організаційного та індивідуально-типологічного складників і ґрунтуватися на психофізіологічних засадах реалізації її.
3. Установлено особливості формування навчальної діяльності молодших школярів з психофізичними порушеннями з урахуванням показників психофізіологічного, психічного й особистісного компонентів. Доведено, що саме інтеграція психодіагностичного та нейродіагностичного методів діагностики в констатації та описі їхніх показників є необхідним підґрунтям організації, формування й корекції розвитку в оволодінні навчальною діяльністю. Розроблена комплексна діагностика ґрунтується на врахуванні труднощів психофізіологічного, психічного розвитку індивідуально-типологічних особливостей і навичок соціальної адаптації до шкільного навчання.
4. Виявлено показники психофізіологічних функцій, психічних процесів та особистісних показників в оволодінні навчальною діяльністю. З’ясовано, що психофізіологічні функції зумовлюються та узгоджуються переключенням, збудженням і гальмуванням нервових процесів, силою та слабкістю нервової системи й визначають коефіцієнт утомлюваності учнів. У свою чергу, цей коефіцієнт впливає на результат і процес виконання навчального завдання. Доведено, що найвищі показники коефіцієнта втомлюваності мають діти всіх нозологічних груп із слабким типом нервових процесів. Виявлено, що коефіцієнт працездатності молодших школярів зумовлюється силою й рухливістю нервових процесів і швидкістю реакції мозкових структур. Як результат, найвищу працездатність виявлено в дітей із сильним типом нервових процесів та меншим ураженням мозкових структур, незалежно від первинного порушення.
5. Установлено, що показники психофізіологічних функцій впливають на довільність психічних процесів − увага, пам’ять та мислення в дітей з порушеннями психофізичного розвитку мають значно нижчі показники довільності, ніж у норми, що призводить до сповільненого темпу формування навчальної діяльності. Підтвердженням цього є низькі показники довільності уваги, переважання механічної та образної пам’яті, низькі показники перебігу мисленнєвих дій та операцій: аналізу, синтезу, узагальнення. Також спостерігається підвищення тривожності, що корелює із загальною емоційністю та низьким рівнем здатності до регуляції цього стану.
6. Здійснено диференціацію особливостей оволодіння навчальною діяльністю дітей з порушеннями розумового розвитку, сенсорними порушеннями та дитячим церебральним паралічем. Констатовано, що психофізіологічні функції навчальної діяльності забезпечуються функціональною рухливістю й силою нервових процесів, латентним періодом зорово-моторної реакції та розумовою працездатністю. Психічні процеси визначаються тенденціями до формування довільності уваги, пам’яті й мислення школярів, а також зумовлюються загальною емоційністю й підтверджуються показниками розумової працездатності на рівні регуляції емоційних процесів. З’ясовано, що особистісний складник навчальної діяльності є результатом інтеграції психофізіологічних функцій, психічних процесів та станів і виявляється в мотивації до навчання, поведінкових реакціях, особистісній та ситуативній тривожності й конкретизується сформованістю учіння як особистісної властивості, конкретизується в коефіцієнті втомлюваності та загальному стані працездатності.
7. Визначено динаміку формування психофізіологічних функцій, психічних процесів та емоційно-поведінкових реакцій під впливом системної корекції та розвитку навчальної діяльності молодших школярів. Доведено, що психофізіологічний, психічний та особистісний компоненти навчальної діяльності мають бути сформовані організацією навчальної діяльності як освітнього процесу й формуванням навчальної діяльності як провідного виду діяльності у молодшому шкільному віці.
8. Доведено, що формування навчальної діяльності в молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку має підпорядковуватися екпериментально визначеним психофізіологічним основам: наступності та послідовності розвитку психофізіологічних функцій, психічних процесів та особистісних властивостей у формуванні навчальної діяльності; складній диференціації та широкому діапазоні порушення психофізіологічних функцій, зумовлених зоною первинного ураження; індивідуально-типологічною траєкторією розвитку психофізіологічних функцій унаслідок вторинного порушення, варіантністю й поєднанням закономірностей розвитку психофізіологічних функцій і психічних процесів; мінливістю й підвищеною рухливістю психофізіологічних функцій дітей молодшого шкільного віку з порушеннями психофізичного розвитку.
Перспективою подальших досліджень є підтвердження ефективності виявлених психофізіологічних засад формування навчальної діяльності дітей із порушеннями психофізичного розвитку в дошкільному та підлітковому віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аветисян, Л. Р. Изучение влияния учебной нагрузки на состояние здоровья учащихся / Л. Р. Аветисян, С. Г. Кочарова // Гигиена и санитария. – 2001. – № 6. – С. 48-49.
2. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / под ред. Д. В. Колесова. – М. : Педагогика, 1987. – 149 с.
3. Адаптація дитини до школи / упоряд. : С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. С. Максименко. – К. : Мікрос – СВС, 2003. – 111 с. – (Психологчний інструментарій).
4. Агеев, В. В. Психологические условия организации совместных учебных действий у школьников : автореф. дис. …канд. психол. наук : 10.00.07 / В. В. Агеев ; Акад. пед. наук СССР. – М., 1986. – 19 с.
5. Акатов, Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологические основы : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведен. — М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — 368 с.
6. Акимова, М. К. Анализ результатов диагностических методик, ориентированных на норматив / М. К. Акимова, В. Т. Козлова // Вопр. психолог. – 1982. – № 5. – С. 145–151.
7. Аксенова, Л. И. Ранняя комплексная помощь детям с отклонениями в развитии как одно из приоритетных направлений современной специальной (коррекционной) педагогики / Л. И. Аксенова // Дефектология. – 2002. – № 3. – С. 9-20.
8. Айсмонтас, Б. Б. Педагогическая психология. Схемы и тесты /
Б. Б. Айсмонтас. – М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 208 с.
9. Акимова, М К. Учет психологических особенностей учашихся в процессе обучения / М. К. Акимова, В. Т. Козлова // Вопр. психолог. – 1988. – № 6. – С. 71-76.
10. Александрова, Н. И. Изучение волевых качеств школьников с помощью методики «Нерешаемая задача» / Н. И. Александрова, Т. И. Шульга
// Вопр. психолог. – 1987. – № 6. – С. 130 –132.
11. Алексеева, Е. А. Психологическое изучение особенностей эмоционально-личностного развития детей дошкольного возраста с ДЦП /
Е. А. Алексеева // Коррекц. педагог : теория и практика. – 2008. – № 31 (27). – С. 73-75.
12. Алиева, З. С. Нейрофизиологическое исследование слуховой системы дошкольников с органическим поражением ЦНС / З. С. Алиева // Дефектология. – 2005. – № 3. – С. 19 - 24.
13. Алферова, Г. В. Новые подходы к коррекционно-развивающей работе с детьми, страдающими детским церебральным параличом / Г. В. Алферова // Дефектология. – 2001. – № 3. – С. 10 - 14.
14. Аминев, Г. А Инструментарий пенитенциарного психолога / Г. А. Аминев, Э. Г. Аминев, В. П. Сафронов. – Уфа : УЮИ МВД РФ, 1997. – 170 с.
15. Амонашвили, Ш. А. Развитие познавательной активности учащихся в начальной школе / Ш. А. Амонашвили // Вопр. психолог. – 1984. – № 5. – С. 36-39.
16. Амонашвілі, Ш. О. До школи у шість років // Пед. поиск / сост. И. Н. Баженова. – К. : Рад. шк, 1988. – С. 3-45.
17. Андреев, В. И. Диалектика воспитания творческой личности. / В. И. Андреев – Казань, 1988. – 41 с.
18. Андрієнко, О. Д. Динаміка формування сили нервових процесів дітей і підлітків з різним ступенем біологічної зрілості / О. Д. Андрієнко // Вісник ЧДУ. Серія біологічні науки. – Черкаси : Промінь – 1999. – Вип. 22. – С. 3-8.
19. Аномальное развитие ребенка : в 2т. : хрестоматія / сост.
В. М. Астапов. – М. : Наука, 2002. – 214 с.