Калініна Тетяна Станіславна. Психологічний супровід молодших підлітків із затримкою психічного розвитку : Калинина Татьяна Станиславна. Психологическое сопровождение младших подростков с задержкой психического развития Kalinina Tatiana Stanislavna. Psychological support of younger adolescents with mental retardation

Краткое описание

Калініна Тетяна Станіславна. Психологічний супровід молодших підлітків із затримкою психічного розвитку.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.08, Ін-т спец. педагогіки НАПН України. - Київ, 2014.- 253 с.

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КАЛІНІНА ТЕТЯНА СТАНІСЛАВНА

УДК 159.922.76-056.313

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ
ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

19.00.08 – спеціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник –
доктор психологічних наук КОБИЛЬЧЕНКО В.В.

Київ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 14
1.1. ПЕРЕХІДНИЙ ЕТАП У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРОБЛЕМА ВІКОВОЇ 14
ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 14
1.2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПІДЛІТКА 31
1.3. ПОНЯТТЯ „ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД” У НАУКОВО-МЕТОДИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 39
1.4. ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ 52
ІЗ ЗПР 52
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 60
РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ 62
2.1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТАТУВАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ 62
2.2. СТАН СФОРМОВАНОСТІ КОМПОНЕНТІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 85
2.2.1 ОСОБЛИВОСТІ АУТОПСИХОЛОГІЧНОГО КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗПР 85
2.2.2. ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗПР 97
2.2.3. ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОГО КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗПР 114
2.3. РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ КОМПОНЕНТІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗПР 130
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 144
РОЗДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ З ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ 147
3.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ 147
З ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 147
3.2. ПРОГРАМА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ З ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗПР 156
3.3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ФОРМУВАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ 170
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 184
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189
ДОДАТКИ 210

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЗПР – затримка психічного розвитку

КЕ – констатувальний експеримент

НПР – нормальний психічний розвиток

СПК – соціально-психологічна компетентність

СРП – середній рівневий показник

ФЕ – формувальний експеримент
ВСТУП
Актуальність дослідження. Пріоритетним завданням сучасної психологічної науки є підготовка особистості до повноцінного життя в соціумі, продуктивної взаємодії з соціальним оточенням, що передбачає її автономність та компетентність. Саме компетентнісний підхід, поряд із особистісно орієнтованим, розглядається останнім часом як важлива концептуальна основа, яка визначає сучасну методологію оновлення змісту освіти в цілому, та спеціальної освіти – зокрема.
Необхідність вивчення закономірностей і специфіки особистісного становлення в умовах затриманого розвитку на перехідному етапі, зумовлена, перш за все, потребами педагогічної практики. Важливим напрямом досліджень і розробок у цій галузі є вивчення особливостей включення дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) в нову соціальну ситуацію розвитку при переході з початкової школи до основної, та їх успішної соціально-психологічної адаптації упродовж цього періоду. Відповідно, молодші підлітки із ЗПР потребують на цьому важливому і, водночас, надзвичайно складному етапі свого життя психологічного супроводу, головною метою якого має стати формування соціально-психологічної компетентності.
Проблема психологічного супроводу молодших підлітків із ЗПР є вкрай важливою, але вона і досі, переважно, залишалась поза увагою науковців.
Загальні проблеми психологічного супроводу, його різноманітні теоретичні та методичні аспекти розглядалися в роботах сучасних учених, зокрема Е. Александровської, Н. Бабкіної, Г. Бардієр, М. Бітянової, Л. Гречко, І. Дубровіної, О. Казакової, В. Кобильченка, О. Лідерс, М. Малофєєва, І. Мамайчук, А. Маслоу, К. Роджерса, Л. Шипіциної та ін. Значне місце в цих дослідженнях відводиться також механізмам, напрямам, видам, способам й умовам надання психологічної допомоги.
Традиційно особливу увагу дослідники приділяють сутності та закономірностям психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку із ЗПР (Т. Вісковатова, Т. Ілляшенко, К. Лебединський, В. Лубовський, М. Певзнер, Л. Прохоренко, Т. Сак, С. Тарасюк, У. Ульєнкова та ін.). Існує також чимало досліджень, які присвячені питанням вивчення та корекції готовності дітей із ЗПР до навчання в школі (Т. Власова, Т. Єгорова, З. Калмиков, Л. Кузнецова, І. Кулагіна, Р. Тригер, С. Шевченко та ін.).
Меншою мірою розроблені проблеми особистісного розвитку дітей із ЗПР (О. Агавелян, Н. Білопольська, О. Гаурілюс, О. Дзугкоєва, О. Защирінська, І. Конєва, І. Омельченко, О. Слєпович, Н. Тарасенко та ін.).
Успішне вирішення психологічних завдань переходу учнів з молодшої до середньої освітньої ланки є актуальною й складною теоретичною й практичною проблемою. Деякі, переважно прикладні, аспекти цієї проблеми представлені в роботах М. Бітянової, Л. Дзюбко, Т. Князєвої, Н. Куімової, І. Кулагіної, В. Лубовського, Р. Овчарової, К. Поліванової, А. Прихожан, Н. Самоукіної, С. Тарасюк та ін.
Проте на сьогодні у психологічній літературі поки що не існує системного розгляду й вирішення цього питання. Актуальність визначеної проблеми, недостатня розробка її теоретичних та прикладних аспектів обумовили вибір теми дослідження: „Психологічний супровід молодших підлітків із затримкою психічного розвитку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану досліджень Інституту спеціальної педагогіки НАПН України „Теоретичні та методичні засади освіти дітей з особливими освітніми потребами” та комплексної тематики лабораторії інтенсивної педагогічної корекції „Психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів особистісно орієнтованого навчання дітей із ЗПР” (реєстраційний номер – 0112U000591). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (протокол № 3 від 04.04.2011 р.) та узгоджено на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні НАПН України (протокол № 4 від 24.04.2012 р.).
Мета дослідження – розроблення теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної програми психологічного супроводу з формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР.
Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми, за результатами якого визначити психологічні особливості молодших підлітків із ЗПР та розробити теоретичну модель їхнього психологічного супроводу.
2. Розробити експериментальну модель та діагностичний комплекс й виявити стан сформованості соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР.
3. Визначити організаційно-психологічні умови формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР.
4. Розробити та експериментально апробувати програму психологічного супроводу з формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР.
Об'єкт дослідження – процес формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із затримкою психічного розвитку.
Предмет дослідження – психологічний супровід молодших підлітків із затримкою психічного розвитку.
Теоретико-методологічною основою дослідження є: концептуальні підходи до проблеми соціальної взаємодії як фактору формування особистості дитини (Б. Ананьєв, О. Асмолов, Л. Божович, Б. Братусь, І. Кон, О. Леонтьєв, А. Мудрик та ін.); положення, згідно з якими стосунки підлітка з однолітками є основою для самодослідження усвідомлення індивідуальності та унікальності його якостей і можливостей (О. Карабанова, Б. Майстрів, Н. Слободяник, Г. Цукерман та ін.); вчення про кризу та перехідні періоди вікового розвитку (Л. Виготський, Д. Ельконін, К. Поліванова, Д. Фельдштейн та ін.); теоретико-емпіричні дослідження психологічного супроводу (М. Бітянова, Л. Гречко, І. Дубровіна, О. Казакова, В. Кобильченко, О. Козирєва, С. Кравцова, О. Романенко, О. Таран та ін.); гуманістичні ідеї психологічної допомоги К. Роджерса; особистісно-орієнтований підхід (І. Бех, В. Кремінь, І. Якиманська та ін.); компетентнісний підхід в сучасній освіті (А. Зимня, А Маркова, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, А Хуторський та ін.); принцип єдності діагностики й корекції розвитку (Д. Ельконін, В. Лубовський, О. Лурія та ін.); основні теоретичні підходи щодо спеціального навчання та виховання, їх вплив на процес розвитку (Т. Вісковатова, Т. Дегтяренко, В. Засенко, А. Колупаєва, О. Романенко, Т. Сак, В. Синьов, Є. Синьова, Т. Скрипник, М. Супрун, М. Тарасевич та ін.).
Методи дослідження. Забезпечення достовірності положень і висновків, розв’язання окреслених завдань зумовило використання комплексу взаємопов’язаних методів дослідження:
теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури для розкриття сутності психологічного супроводу, порівняння та систематизація дослідного матеріалу для визначення аутопсихологічного, емоційного та комунікативного компонентів в структурі соціально-психологічної компетентності; дедуктивний (аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний) – для системного опису досліджуваного явища; індуктивний – для встановлення закономірностей, систематизації на основі результатів емпіричного дослідження; моделювання (структурно-функціональне) – для побудови системних моделей психологічного супроводу та соціально-психологічної компетентності;
емпіричні: було використано комплекс тестових методик, що дозволило встановити стан сформованості соціально-психологічної компетентності молодших підлітків із ЗПР за показниками:
 аутопсихологічного компонента, що виявлялися за методикою дослідження тест-опитувальник, розроблений Г. Казанцевою, методикою тест-опитувальник, розроблений Є. Бажиним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера;
 емоційного компонента, що встановлювалася за методикою дослідження „Емоційна емпатія” В. Бойко, методикою „Діагностика ригідності” Г. Айзенка, методикою „Тест шкільної тривожності” Б. Філіпса;
 комунікативного компонента, що констатувалися за методикою вивчення комунікативних і організаторських здібностей „КОЗ” В. Синявського та Б. Федоришина, методикою „Соціометричний експеримент”, адаптованою Г. Карповою, Г. Артем’євою.
Математично-статистичні: метод рангової кореляції Спірмена, статистична достовірність отриманих даних перевірялася за допомогою параметричного критерію t-Ст’юдента для незалежних вибірок, для обчислення цього коефіцієнта нами була використана комп’ютерна програма Microsoft Excel.
Експериментальна база дослідження: Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 8 м. Харкова, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 42 м. Харкова, Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр Харківської обласної ради, Сніжнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів № 5 Донецької обласної ради, Кам’янець-Подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Хмельницької області.
Дослідженням були охоплені 163 учні четвертих, п’ятих та шостих класів: 103 учня із спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із ЗПР і 60 школярів із загальноосвітніх шкіл.
Наукова новизна та теоретична значущість роботи полягає в тому, що вперше:
 теоретично обґрунтовано модель психологічного супроводу молодших підлітків із ЗПР та розроблено програму її реалізації у формуванні соціально-психологічної компетентності цієї категорії підлітків;
 визначено організаційні та психологічні умови психологічного супроводу з формування СПК у молодших підлітків із ЗПР;
 створено науково обґрунтовані моделі (структурна та експериментальна) соціально-психологічної компетентності молодших підлітків із ЗПР;
 виділено показники й рівні сформованості компонентів соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР та констатовано її особливості;
поглиблено та уточнено:
 поняття „перехідний період”, „психологічний супровід”, „соціально-психологічна компетентність”;
подальшого розвитку набули:
 наукові уявлення про організаційно-змістові аспекти психологічного супроводу;
 ідеї компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів в системі спеціальної освіти;
 психологічний підхід до розвитку та корекції особистості молодших підлітків із ЗПР.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у:
 розробленні діагностичного комплексу, який може бути використаний практичними психологами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із ЗПР та навчальних закладів інноваційного типу при визначенні їхніх індивідуально-психологічних особливостей у підлітковому віці;
 розробленні програми з формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР та впровадженні її у практику роботи психологічної служби спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із ЗПР;
 розробленні окремих змістових блоків корекційно-розвивальної програми на засадах поліфункціональності, варіативності та мобільності та забезпеченні їх реалізації в якості автономних програм з формування окремих компонентів соціально-психологічної компетентності (аутопсихологічного, емоційного та комунікативного) підлітків із ЗПР;
 використані результатів дослідження при розробленні підручників і навчальних посібників зі „Спеціальної психології” та елективних спецкурсів зі „Спеціальної психології” для студентів, які навчаються за напрямами підготовки „Корекційна освіта. Олігофренопедагогіка”, „Корекційна освіта. Логопедія”;
 використанні отриманих теоретичних узагальнень та експериментальних результатів в системі підготовки та перепідготовки педагогів, практичних психологів спеціальних шкіл та експериментальних психологічних дослідженнях.
Вірогідність здобутих результатів забезпечується: науково-теоретичним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті, предмету та завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричного матеріалу; ефективністю експериментальної роботи у спеціальних закладах.
Результати роботи впроваджено в у практику роботи Харківської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №8 (довідка № 277 від.28.04.2014 р.); Сахновщинського навчально-реабілітаційного центру Харківської обласної ради (довідка № 01-24/1168 від.12.12.2013 р.); Сніжнянської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів № 5 Донецької обласної ради (довідка № 117 від. 14.03.2014 р.); Кам’янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру Хмельницької області (довідка № 110а від. 15.05.2014 р.); Харківської обласної психолого-медико-педагогічної консультації (довідка № 36 від.24.03.2014 р.); у навчальний процес КВНЗ „Харківська академія неперервної освіти” при викладанні на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників за напрямами: „Вихователі шкіл-інтернатів”, „Логопеди закладів освіти”, „Сурдопедагоги”, „Тифлопедагоги”, „Корекційні психопедагоги (олігофренопедагоги)”, спецкурсів „Організація корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами” та „Організаційно-педагогічні умови впровадження інклюзивної освіти” (довідка № 559 від. 10.04.2014 р.).
Апробація результатів дослідження. Зміст і результати теоретико-експериментального дослідження оприлюднені на: Міжнародних наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Формирование личности ребенка с особыми потребностями в условиях меняющегося мира” (м. Мінськ, 2011); Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Корекційна освіта: сучасність та перспективи розвитку” (м. Кам’янець-Подільський, 2011); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Специальное образование” (м. Санкт-Пітербург, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-медико-педагогічний супровід соціалізації осіб з особливими освітніми потребами в сучасних умовах розвитку суспільства” (Луганськ, 2011); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Корекційна освіта: історія, сучасність та перспективи розвитку” (м. Кам’янець-Подільський, 2012); V міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин” (м. Кам’янець-Подільський, 2013); V Міжнародному теоретико-методологічному семінарі „Специальная педагогика и специальная психология: современные проблемы теории, истории, методологии” (м. Москва, 2013); Міжнародній науковій конференції „Человек, субъект, личность в современной психологии” (к 80-летию А.В. Брушлинского) (м. Москва, 2013); науково-практичній конференції „Современные тенденции образования лиц с ОВЗ” (м. Москва, 2014); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток системи інклюзивної освіти в Україні: поточний стан та регіональні перспективи” (м. Донецьк, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Створення психологічних умов для збереження здоров’я молоді в процесі навчання” (м. Дніпропетровськ, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Науково-педагогічні засади формування соціальних компетенцій учнів з особливими освітніми потребами як складова навчально-реабілітаційного процесу” (м. Запоріжжя, 2011); ІІ Всеросійській науково-практичній конференції „Психолого-педагогическая коррекция нарушений интеллектуального развития у детей в современном образовании” (м. Москва. 2013); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми спеціальної педагогіки та психології в контексті реформування освіти” (м. Київ, 2013); ІV Всеукраїнській заочній науково-практичній конференції з міжнародною участю „Педагогіка здоров’я”, яка була присвячена 210-річчю з дня заснування ХНПУ імені Г.С. Сковороди (м. Харків, 2014); на засіданнях лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (2011, 2012, 2013, 2014); на педагогічних радах спеціальних закладів освіти для дітей із ЗПР.
Публікації. Основний зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 20 наукових працях, з них 1 навчально-методичний посібник (у співавторстві), 7 одноосібних статей у фахових виданнях України, із них 3 публікації у фахових виданнях України, що внесені до науковометричних баз EРSKO та INDEX COPERNICUS і 4 публікації у фахових виданнях України, 4 статті в інших виданнях і 8 публікацій апробаційного характеру.
Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (204 найменування), додатків. Повний обсяг дисертації становить 253 сторінки, з них основний текст – 184 сторінки. У тексті міститься 25 таблиць, 5 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати проведеного теоретико-експериментального дослідження дозволяють сформулювати такі висновки.
1. За результатами теоретичного аналізу загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми встановлено, що перехід дітей із ЗПР з початкової в основну школу супроводжується зміною соціальної ситуації розвитку і традиційно вважається однією з найбільш складних психолого-педагогічних проблем. Пріоритетним вирішенням „проблеми п’ятих класів” є формування соціально-психологічної компетентності, яка репрезентує психологічні можливості школяра, сприяє оволодінню новою соціальною ситуацією розвитку, визначає успішність адаптації п’ятикласників до нових умов. Визначено, що соціально-психологічна компетентність молодшого підлітка із ЗПР є ключовою особистісною характеристикою й інтегрує у своєму змісті аутопсихологічний, емоційний та комунікативний компоненти.
2. Встановлено, що в сучасній психологічній науці відсутні узгоджена трактовка поняття „психологічний супровід” та спеціальні дослідження проблеми психологічного супроводу молодших підлітків із ЗПР. Доведено, що психологічний супровід на цьому віковому етапі забезпечує формування соціально-психологічної компетентності цих підлітків та реалізується за допомогою теоретичної, процесуальної, технологічної, результативної складових. Поряд з цим, виявлено, що ефективність психологічного супроводу молодших підлітків із ЗПР забезпечується комплексною діагностикою.
3. Визначено, що особливості стану формування СПК у молодших підлітків із ЗПР обумовлені особливостями дизонтогенезу (уповільнення темпів оволодіння провідним видом діяльності, затримка у формуванні системи соціальних відносин, недорозвиненням емоційної сфери й т.п.) та особливостями їхньої соціально-психологічної компетентності. Експериментально встановлено особливості: аутопсихологічного компонента соціально-психологічної компетентності цих підлітків, які виявляються в низькій самооцінці та екстернальному локусі контролю; емоційного компонента СПК, що виявляються у високому показнику ригідності й шкільної тривожності, а також низькому рівні емпатії у школярів із ЗПР, що призводить до невміння долати життєві труднощі, напруженості у відносинах із однолітками; комунікативного компонента СПК, які виявляються в низькому рівні розвитку комунікативних здібностей, що призводить до порушень взаємодії молодшого підлітка з ЗПР із соціальним оточенням і конкретизується неблагополучним соціометричним статусом. Доведено, що більшість молодших підлітків із ЗПР мають низький рівень сформованості компонентів СПК.
4. Визначено організаційно-психологічні умови, що забезпечують оптимізацію процесу формування соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР та доведено необхідність своєчасної реалізації програми психологічного супроводу з формування соціально-психологічної компетентності у цих підлітків за чотирма блоками (адаптаційний, аутопсихологічний, емоційний, комунікативний) з урахуванням позицій компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів (що забезпечують можливість навчатися взаємодії з іншими людьми, вирішувати життєві проблеми, на принципах гуманістичної психології) та на засадах блокового принципу конструювання програми (забезпечує мобільність, змістовну визначеність і комплексний характер взаємодії).
5. Встановлено ефективність програми психологічного супроводу з формування компонентів соціально-психологічної компетентності молодших підлітків із ЗПР. Зокрема, виявлено значущі відмінності динаміки аутопсихологічного компонента, менш значущі – комунікативного компонента. Встановлено позитивну тенденцію (після експерименту у молодших підлітків із ЗПР стали домінувати високий та середній рівні сформованості соціально-психологічної компетентності) подолання цими підлітками „проблеми п’ятих класів”. Доведено, що експериментально підтвердженні положення та результати, отримані в дослідженні, сприяють поповненню наукових даних про організаційно-змістові аспекти психологічного супроводу молодших підлітків із ЗПР, специфіку особистісного розвитку молодших підлітків із ЗПР, рівні сформованості соціально-психологічної компетентності у молодших підлітків із ЗПР.
Перспективними напрямами подальших наукових розвідок є розроблення наукових засад психологічного супроводу молодших школярів із ЗПР, оскільки чим раніше буде сформована у них соціально-психологічна компетентність, тим легше їм буде на шляху особистісного становлення, пошуку власного „Я”.