РОЗРОБКА СПОСОБІВ ЗНЕШКОДЖЕННЯ АНТИПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ЗЕРНА СОЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НА КОРМОВІ ЦІЛІ : РАЗРАБОТКА СПОСОБОВ обезвреживания антипитательных ВЕЩЕСТВ ЗЕРНА СОИ ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ на кормовые цели

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ КОРМІВ

На правах рукопису

ОБЕРТЮХ Юрій Володимирович

УДК: 633.34

РОЗРОБКА СПОСОБІВ ЗНЕШКОДЖЕННЯ АНТИПОЖИВНИХ
РЕЧОВИН ЗЕРНА СОЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НА КОРМОВІ ЦІЛІ

Спеціальність 06.02.02 — годівля тварин і технологія кормів

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата
сільськогосподарських наук

Науковий керівник:
доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН
М. Ф. Кулик

Вінниця — 2003

З М І С Т

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.. 10
1.1. Хімічний склад і поживна цінність зерна сої 10
1.1.1. Білок зерна сої 12
1.1.2. Соєва олія. 13
1.2. Антипоживні речовини зерна сої та механізм їх впливу на організм тварин 15
1.2.1. Інгібітори протеаз. 16
1.2.2. Механізм впливу інгібіторів протеаз на організм тварин. 18
1.2.3. Лектини. 22
1.2.4. Антигормони. 23
1.2.5. Металозв’язуючі речовини. 24
1.2.6. Ізофлавони й алкалоїди. 24
1.2.7. Олігосахариди. 24
1.2.8. Ферменти. 24
1.3. Способи знешкодження антипоживних речовин зерна сої 25
1.3.1. Термічна обробка зерна сої 25
1.3.2. Хімічна обробка зерна сої 32
1.3.3. Приготування соєвого молока”. 34
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 37
2.1. Матеріал, схема і техніка проведення досліджень. 37
2.2. Методики проведення досліджень. 42
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 54
3.1. Статистичні характеристики, варіаційний аналіз і кореляційні зв’язки між інгібіторами трипсину, уреазою та хімічним складом зерна сої різних сортів 54
3.2. Реакція різних сортів зерна сої на термічну обробку. 67
3.3. Способи термообробки сої 69
3.3.1. Термообробка зерна сої на сушильних агрегатах барабанного типу. 71
3.3.2. Термообробка зерна сої шляхом мікронізації 72
3.3.3.Термообробка зерна сої в тепловій камері порційної дії КТС-02. 76
3.3.4.Інактивація антипоживних речовин зерна сої при екструзії 81
3.3.5. Волого-теплова обробка зерна сої 84
3.4. Вплив зерна сої, обробленого в тепловій камері КТС-02, на організм телят 87
3.5. Інактивація антипоживних речовин у соєвому «молоці». 97
3.5.1. Вплив попереднього замочування зерна сої на інактивацію антипоживних речовин у соєвому «молоці». 99
3.5.2. Приготування соєвого молока” і пасти на промисловій установці 101
3.5.3. Вплив згодовування соєвого молока” з різним вмістом інгібіторів трипсину на протікання процесів травлення в шлунково-кишковому тракті телят. 102
3.6. Математична модель інактивації інгібіторів трипсину. 104
3.7. Інактивація антипоживних речовин зерна сої хімічними реагентами. 108
3.7.1. Приготування корму на основі хімічної інактивації антипоживних речовин зерна сої 111
3.7.2. Використання молочної сироватки у складі соєвого молока”. 114
3.8. Біологічний спосіб інактивації антипоживних речовин сої 116
3.9. Зоотехнічна, економічна та виробнича оцінка результатів досліджень. 119
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ. 124
ВИСНОВКИ.. 145
Пропозиції виробництву. 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 151
ДОДАТКИ.. 174

ВСТУП

Зерно сої є неперевершеним за вмістом протеїну та енергії в порівнянні з іншими зерновими кормами. Воно є основою кормової бази тваринництва у розвинутих країнах. Зерно сої, завдяки збалансованому за амінокислотами білка і значному вмісту жиру, як джерела енергії, добре зарекомендувало себе у складі раціонів для сільськогосподарських тварин і птиці. Однак використовувати зерно сої в нативному вигляді неможливо із-за наявності в ньому антипоживних речовин. Антипоживні речовини сої викликають порушення обміну речовин в організмі тварин, що негативно впливає на їх продуктивність. Для інактивації антипоживних речовин зерна сої розроблено цілий ряд способів. Це фізичні, хімічні, біологічні та селекційно-генетичні. До фізичних способів відносяться: теплові — обробка гарячим повітрям і мікронізація; вологотеплові — варіння чи запарювання й автоклавування; механічні — пресування та екструдування. Хімічні способи включають обробку зерна сої різними хімічними реагентами. Біологічні способи базуються на факті руйнування антипоживних речовин у незрілому зерні сої при його консервуванні. Селекційно-генетичні способи — це пошук сортів сої з низьким вмістом або повною відсутністю антипоживних речовин, а також нестійких до дії фізичних, хімічних і біологічних факторів їх знешкодження.
Традиційна теплова обробка зерна сої є енергомістким процесом, незважаючи на безперервне удосконалення цієї технології. Зменшити енерговитрати можливо при розробці технологічних прийомів, які б поєднували в собі різні способи знешкодження антипоживних речовин. Важливе значення також мають методи контролю за повнотою інактивації антипоживних речовин, що безпосередньо впливає на продуктивність тварин.
Актуальність теми. Існуючі технологічні прийоми інактивації анти­поживних речовин сої в основному базуються на тепловій обробці зерна, серед яких переважають високоенергозатратні. Крім інактивації антипоживних речовин, що грунтуються на дії теплового фактора, існують ще хімічні та біологічні способи, які не потребують затрат теплової енергії. Важливе значення має підбір сортів сої з пониженим вмістом антипоживних речовин або з їх більшою термолабільністю. Розробка нових оптимальних технологічних рішень і параметрів знешкодження антипоживних речовин зерна сої покладена в основу роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН як складова науково-технічних програм по проекту „Корми і кормовий білок” республіканської науково-технічної програми „Продовольство — 95” — „Розробити зональні ресурсозберігаючі, економічно збалансовані системи виробництва високобілкових кормів, які забезпечують одержання з 1 га кормової площі 70-90 ц кормових одиниць і 20-25 ц білка при скороченні трудових і енергетичних витрат”, 1991-1995 рр., завдання 01.25 — „Створити сорт сої з врожайністю насіння 26-28 ц/га і зеленої маси — 250-280 ц/га та вмістом протеїну в насінні — 39-41% і в зеленій масі — 19-20% та довжиною вегетаційного періоду — 110-115 днів, завдання 04.05 — „Удосконалити сучасні і розробити нові технологічні прийоми переробки на кормові цілі зерна сої та ріпаку”, за проектом ДКНТ України 02.02.04.Т — „Розробити нову технологію виробництва високобілкових кормів із зерна сої”; за програмою Кормовиробництво” — „Розробити зональні екологічно безпечні системи виробництва високобілкових кормів, які забезпечать одержання з 1 га посіву 7-9 тонн кормових одиниць і 1,0-1,4 тонни білка”, 1996-2000 рр., за підпрограмою ІІІ — Технології заготівлі та зберігання кормів”, завдання 05. — Розробити і впровадити технологію заготівлі високоякісного силосу з кукурудзи з використанням біологічних консервантів”, за проектом ДНТП України 03.05/02917 Сояміт”, — Розробити і впровадити у виробництво білкових кормів на основі сої і молочної сироватки на підприємствах харчової промисловості” Номер держреєстрації 03.04-М13/24-96; за програмою „Удосконалити існуючі та розробити перспективні технології виробництва і використання кормів на основі високопродуктивних сортів і гібридів кормових та зернофуражних культур, технологій їх вирощування, створення пасовищ, нових технологічних прийомів заготівлі, зберігання кормів, розробки високоенергетичних комбікормів, протеїнових та вітамінно-мінеральних добавок для забезпечення високої продуктивності тваринництва”, 2001-2005 рр., завдання 01.03 — „Розробити і впровадити енергозберігаючу технологію знешкодження інгібітора трипсину в зерні сої при виробництві соєвого „молока” і пасти та вивчити продуктивну дію, обмін речовин, забійні та м’ясні якості, гістоструктуру органів травлення і залоз внутрішньої секреції при згодовуванні цих кормів сільськогосподарським тваринам”. Номер держреєстрації 0102U000109.
Мета і задачі дослідження. Мета досліджень полягала у всебічному аналізі традиційних способів інактивації антипоживних речовин зерна сої і розробці нових на основі дії теплового фактору, хімічних реагентів, біологічних чинників та пошук сортів з пониженим їх вмістом і підвищеною чутливістю до інактивуючих факторів.
Для досягнення цієї мети в задачі досліджень входило:
—вивчення хімічного складу зерна сої для пошуку сортів з пониженим вмістом антипоживних речовин;
— вивчення інактивації антипоживних речовин різних сортів сої;
—проведення всебічного аналізу традиційних способів інактивації антипоживних речовин зерна сої під дією теплового фактору;
—вивчення впливу термічно обробленого при високих температурах зерна сої на організм телят;
—розробка нових технологічних прийомів інактивації антипоживних речовин у соєвому „молоці”;
—розробка параметрів інактивації антипоживних речовин зерна сої при дії різних хімічних реагентів;
—вивчення біологічного способу інактивації антипоживних речовин сої.
Об’єкт дослідження. Зерно сої, антипоживні речовини зерна сої, інгібітори трипсину, уреаза, сільськогосподарські тварини.
Предмет дослідження. Способи інактивації антипоживних речовин зерна сої та ефективність його використання в годівлі молодняка великої рогатої худоби і свиней.
Методи дослідження. У дослідженнях сортів сої використовувались методи інфрачервоної спектроскопії, ферментного аналізу та хроматографії. Активність інгібіторів трипсину визначали за казеїновим методом із деякими власними модифікаціями, уреази — за потенціометричним і потенціостатичним методами, жирнокислотний склад визначали методом газової хроматографії. При проведенні досліджень на тваринах використовували загальноприйняті зоотехнічні, морфологічні, гістологічні і біохімічні методи. Основні показники досліджень оброблялись біометрично і за допомогою методів варіаційної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведений аналіз сортів сої колекції Інституту кормів УААН на вміст протеїну, жиру та його жирнокислотний склад, клітковини, золи, інгібіторів трипсину й уреази, та встановлені нелінійні кореляційні відношення між вмістом протеїну й активністю інгібіторів трипсину та вмістом жиру й активністю інгібіторів трипсину. Проведена порівняльна характеристика інактивації антипоживних речовин різних сортів сої в динаміці. Встановлено що гетерогенність за чутливістю до термічного фактору різних фракцій інгібіторів трипсину значна, а сорти сої відрізняються за вмістом термолабільних і термостабільних фракцій. Вивчено вплив термічно обробленого при високих температурах зерна сої на організм телят. Уперше розроблена математична модель інактивації інгібіторів трипсину зерна сої. Вивчено вплив попереднього замочування зерна сої на інактивацію антипоживних речовин у соєвому „молоці”. Вивчено та встановлено порогову активність інгібіторів трипсину, що не проявляла ознак діареї для телят різного віку. Уперше розроблено способи хімічного і біологічного знешкодження антипоживних речовин сої.
Практичне значення одержаних результатів. Проведено аналіз сортів сої на понижений вміст інгібіторів трипсину й уреази. Показані сорти сої з вищою термолабільністю антипоживних речовин. Розроблені параметри термообробки зерна сої в тепловій камері порційної дії КТС-02, приготування соєвого „молока” і пасти. Встановлена порогова активність інгібіторів трипсину при годівлі телят різного віку у молочний період вирощування. Розроблено спосіб хімічної інактивації антипоживних речовин у зерні сої. Розроблено спосіб біологічної інактивації антипоживних речовин сої при консервуванні цілих рослин сої. Розроблені технічні умови „Молоко рослинне із сої дієтичне” ТУ У31473139-001-2001.
Впровадження результатів досліджень було проведено на базі ТОВСОП „Михайлівське” с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана дисертантом самостійно, ним проведено хімічний і жирнокислотний аналізи різних сортів сої і розкрито нелінійні кореляційні зв’язки між вмістом протеїну та жиру і активністю інгібіторів трипсину. Розроблені параметри термічної, хімічної та біологічної інактивації антипоживних речовин у зерні сої. Експериментально обгрунтовано порогову активність інгібіторів трипсину в соєвому „молоці” для телят різного віку в молочний період вирощування. Всі результати проведених досліджень, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. Із спільних наукових досліджень і публікацій дисертантом за згодою співавторів використано лише свою частину результатів в обсязі 70%.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися на всесоюзному симпозіумі „Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка” (Вінниця, 1992), симпозіумі Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої” III. Технології переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва” (Вінниця, 1993), першій Всеукраїнській (міжнародній) конференції по проблемі Корми і кормовий білок” (Вінниця, 1994), міжнародній конференції Україна в світових, земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах” (Вінниця, 1995), республіканській координаційно-методичній Раді з проблем кормових ресурсів і кормовиробництва по темі Зернофуражні, зернобобові і кормові культури” (Вінниця, 1996), третій Всеукраїнській конференції Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі” (Вінниця, 2000), міжнародній конференції Годівля високопродуктивних тварин та перспективні технології виробництва кормів” (Вінниця, 2002).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових робіт із них самостійно 2, у співавторстві 17, у тому числі 2 монографії, 7 статей у акредитованих ВАК України журналах і збірниках, 9 м

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Експериментальні дослідження існуючих способів знешкодження антипоживних речовин у зерні сої, а саме при обробці на сушильних агрегатах барабанного типу, установках по мікронізації зерна та екструдерах показали, що дані способи не забезпечують достатню інактивацію антипоживних речовин в зерні сої. Розроблені нами нові технічні прийоми і способи знешкодження антипоживних речовин у зерні сої такі, як обробка зерна в тепловій камері порційної дії КТС-02, хімічна інактивація гідроксидом кальцію та біологічні методи забезпечують необхідну інактивацію антипоживних речовин у зерні сої.
2. Термообробка зерна сої на сушильних агрегатах барабанного типу (АВМ-0,65 і СБ-1,5) не забезпечує необхідної інактивації антипоживних речовин у зв’язку з його нерівномірною обробкою. Активність уреази зберігається на рівні 0,5 од. рН, а активність інгібіторів трипсину зменшується лише на 80-83%, що не дає підстав для широкого використання даного способу в технології переробки зерна сої на кормові цілі.
3. Обробка концентратом низькомолекулярних жирних кислот (КНМК) зерна сої у дозі 10 л/т розведеного в 2 рази водою з витримкою протягом місяця в бурті у складі з наступним прожарюванням на сушильному агрегаті АВМ-0,65 знижує уреазну активність до рівня 0,12 од. рН, що дає можливість використовувати таке зерно в годівлі великої рогатої худоби та свиней при відгодівлі. Найбільш оптимальний спосіб мікронізації сої на установках барабанного типу з внутрішньою спіральною навивкою, де забезпечується перемішування зернової маси і рівномірність термообробки. Активність уреази за такою технологією становить 0,2-0,4 од. рН.
4. Теплова камера порційної дії КТС-02 дає можливість провести термічну обробку сої у заданих температурних режимах при рівномірній обробці зернової маси завдяки перемішуванню зерна по типу п’яної” бочки, що забезпечує достатню інактивацію уреази й інгібіторів трипсину. Оброблене зерно може використовуватися в годівлі всіх видів і вікових груп тварин.
5. Рівень інактивації антипоживних речовин сої при екструзії залежить від конструкційних особливостей екструдера, температури і вологості зерна. Найкращим вітчизняним екструдером для обробки сої є УЭС-Ф-800У виробництва Пальмірського РТП, де температура екструзії становить 150°С, активність уреази в екструдаті — 0,1 од. рН та інгібіторів трипсину — 4,0 мг/г. Найглибша інактивація антипоживних речовин сої проходить на екструдері Insta-Pro-2000R при температурі екструзії — 150°С, де активність уреази в екструдаті становить 0,06 од. рН та інгібіторів трипсину — 3,0мг/г. При підвищенні вологості сої відбувається зниження температури екструзії зерна і глибини інактивації інгібіторів трипсину.
6. Автоклавування зерна сої при температурі 105°С і тиску 1,6кгс/см2 протягом 30 хвилин призводить до повної інактивації уреази, при активністі інгібіторів трипсину 1,6 мг/г. При цьому вологість отриманого продукту збільшується у 2 рази. Варіння сої — це найбільш енерговитратний спосіб інактивації антипоживних речовин.
7. Згодовування термічно обробленого при високих температурних режимах зерна сої телятам показало, що основні фізіологічні показники, такі як зовнішній вигляд тварин, характер волосяного покриву, морфологічний стан внутрішніх органів і гематологічні показники були в межах фізіологічної норми. Рубець і кишечник не зазнав структурних змін, в сичузі відмічено зменшення товщини стінки за рахунок потоншення серозно-м’язової оболонки і висоти складок слизової оболонки (Р<0,05). В печінці і екзокринній частині підшлункової залози відмічена структурна перебудова, яка направлена на компенсацію функції цих залоз. Підвищення рівня лінолевої кислоти за рахунок олеїнової у плазмі крові, печінці та м’язах у телят дослідної групи свідчить про краще забезпечення організму телят незамінними вищими жирними кислотами.
8. При приготуванні соєвого молока” не спостерігається залежності між інактивацією уреази й інгібіторів трипсину. Уреаза руйнується повністю протягом перших кількох хвилин після початку кипіння соєвого молока”, при цьому активність інгібіторів трипсину знижується лише на 20-30%. При варінні соєвого молока” протягом 60 хвилин активність інгібіторів трипсину знижується до 5 мг/г у перерахунку на суху речовину. Попереднє замочування зерна протягом доби при приготуванні соєвого молока” скорочує час варіння на 1/3. При приготуванні соєвого молока” з попереднім замочування зерна і варінні його протягом 60 хвилин активність інгібіторів трипсину знижується до 1,3мг/г у перерахунку на суху речовину.
9. Приготування на промисловій установці соєвого молока” 10% за сухою речовиною при температурі 102°С і тиску 0,4кгс/см2 протягом 40 хвилин дає змогу отримати продукт з активністю інгібіторів трипсину 3 мг/г. Основним фактором проявлення розладів процесів травлення в телят 1-1,5 місячного віку при випоюванні соєвого молока” із заміною ним 3/5 цільного молока є порогова концентрація інгібіторів трипсину на рівні 3 мг/г, яка не викликає діареї в телят. З початком функціонування рубця в телят 2-3 місячного віку відбувається часткове знешкодження інгібіторів трипсину мікрофлорою, яка заселяє рубець, тому що антипоживні сполуки є високорозчинними білковими речовинами.
10. Хімічну інактивацію антипоживних речовин сої доцільно проводити в подрібненому зволоженому зерні, що забезпечує достатнє протікання хімічних реакцій. Такі антипоживні речовини, як уреаза і лектини руйнуються в кислому середовищі, проте інгібітори трипсину стійкі як у кислому, так і в лужному середовищі. Найбільш активними хімічними реагентами, що знешкоджують інгібітори трипсину та інші антипоживні речовини білкової природи, є двовалентні катіони, які діють на залишки цистину в лужному середовищі. Підвищення температури позитивно впливає на дію хімічного реагенту.
11. Дослідження на відгодівельному молодняку свиней, які у складі корму раціону отримували 300 г на голову за добу термохімічно обробленої дерті сої, як балансуючої протеїнової добавки, замість соняшникової макухи, показали, що негативного впливу на фізіологічний стан тварин не спостерігалось. Середньодобові прирости живої маси свиней дослідної групи були на 5,6% вищі у порівнянні до контрольної.
12. Поживна цінність соєвого молока” виготовленого на основі молочної сироватки, що одержане при дії температурного фактору в поєднанні з хімічною інактивацією антипоживних речовин гідроксидом кальцію та наступним розкисленням, наближається до цільного молока. Це дає можливість одержати високопоживний замінник молока, який не містить антипоживних речовин, і знизити витрати молочних кормів при вирощуванні телят і свиней.
13. При консервуванні зеленої маси сої з незрілим зерном відбувається інактивація уреази й інгібіторів трипсину. Пожовтіле технічно стигле зерно, має механізми захисту від інактивації інгібіторів трипсину, тоді як уреаза все ж таки руйнується.
14. Аналіз сортів сої колекції Інституту кормів УААН за хімічним складом показав існування сильної оберненої кореляції між протеїном і жиром (0,969 ± 0,007; tr > 3,5) та слабкими оберненими кореляціями між протеїном та інгібіторами трипсину (r = 0,018 ± 0,117; tr < 2) та протеїном і уреазою (r= 0,146 ± 0,114; tr < 2), що вказує на можливість відбору сортів сої із низьким вмістом антипоживних речовин для годівлі тварин. Жирнокислотний склад сортів сої показав існування сильних обернених кореляцій між олеїновою і лінолевою (r = 0,908 ± 0,021; tr > 3,5) та олеїновою і ліноленовою кислотами (r = 0,759 ± 0,050; tr> 3,5). Мінімальним вмістом ліноленової кислоти і максимальним олеїнової відзначався сорт Уборть (3,1%), який може служити вихідним матеріалом у подальших селекційно-генетичних дослідженнях у цьому напрямку.
15. Інгібітори трипсину сої мають гетерогенний склад і різну чутливість до термічної інактивації. Такі сорти сої як Харківська поліпшена, Київська 91 мають значну термостабільність інгібіторів трипсину, середньостійкі — Ликурич, Плай і термолабільні — Київська 27, Прикарпатська81, Харківська 100, Нива. Тому необхідно підбирати сорти сої найбільш технологічно придатні для того чи іншого способу інактивації антипоживних речовин.
16. Побудована математична модель інактивації інгібіторів трипсину, що відбувається за експоненціальним законом у зв’язку з гетерогенним їх складом і різною чутливістю компонентів до дії інактивуючого фактору.

Пропозиції виробництву

1. Приготування соєвого молока” необхідно проводити під тиском 0,4кгс/см2 при температурі 102-105°С протягом 40 хвилин, що забезпечує інактивацію інгібіторів трипсину до рівня 3 мг/г у перерахунку на суху речовину, такий рівень є пороговим для телят у молочний період вирощування. Поступова заміна телятам із двохмісячного віку 3/5 цільного молока соєвим, забезпечує добре його споживання при цьому не спостерігались розлади травлення.
2. Хімічну інактивацію антипоживних речовин сої при її використанні в годівлі свиней слід проводити при достатній вологості соєвого борошна і використовувати як реагент гідроксид кальцію. Для нейтралізації корму доцільно використовувати молочну сироватку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автандилов Г. Г. Морфометрия в патологии.— М.: Медицина, 1973.— 268 с.
2. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Поточная линия производства искусственного молока из сои // Механизация содержания крупного рогатого скота на малых фермах: Тез. докл. — Глеваха, 1989. — С. 11-12.
3. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Поточная линия получения соевого молока на кормовые цели // Возделывание, переработка и использование сои для решения проблемы белка и растительного масла: Тез. докл. — Винница, 1990. — С. 97-98.
4. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Соевое молоко // Сельский механизатор. — 1991. — № 11. — С. 38.
5. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Приготовление и использование соевого молока в Крыму // Матеріали Першої Всеукр. (міжнар.) науково-практичної конф. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої”. Симпозіум ІІІ. Технологія переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. — Вінниця, 1993. — С. 23-24.
6. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н., Иванов В. Ю. Безотходная энергосберегающая технология и комплект оборудования для производства соевого молока // Сельское хозяйство в южной степи: Научные труды Крымского НПО «Элита». — Киев: Аграрная наука, 1994. — С. 146-151.
7. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Использование сои в народном хозяйстве. — Симферополь: Таврида, 1995. — 208 с.
8. Адамень Ф. Ф., Сичкарь В. И., Письменов В. Н., Шерстобитов В. В. Соя: промышленная переработка, кормовые добавки, продукты питания. — К.: Нора-принт, 1999. — 333 с.
9. Александров С. Н., Толмачева Р. А., Прокопенко Е. В. Соевое «молоко» в рационах молодняка // Матеріали Першої Всеукр. (міжнар.) науково-практичної конф. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої”. Симпозіум ІІІ. Технологія переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. — Вінниця, 1993. — С. 35-36.
10. Александров С. Н., Толмачева Р. А., Косова Т. И. Соевое «молоко» в рационах телят // Научно-технический бюллетень. — Х.: Ин-т животноводства УААН, 1994. — № 65. — С. 18-19.
11. Алимов Т., Расторгуев В., Горшкова Л., Чайка З. Соевое молоко для телят // Молочное и мясное скотоводство. — 1991. — № 5. — С. 25-27.
12. Андрейцов А. Ф. Розробка нової технології обробки і використання зерна сої у тваринництві: Автореф. дис... канд. с.-г. наук: 06.02.02 / Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН.— В. Бакта, 1994.— 18 с.
13. Антипитательные факторы и методы их устранения // Комбикормовая промышленность. — 1993. — № 1. — С. 43-45.
14. Бабич А. А. Соя на корм. — М.: Колос, 1974. — 112 с.
15. Бабич А. А., Бойко Н. П. Соя — важнейший источник кормового белка / Интенсификация производства кормов на поливных землях // Сб. наукч. тр. ВНИИ кормов. — М., 1985. — Вып. 33. — С. 78-83.
16. Бабич А. А. Соя — культура ХХI века // Вестник сельскохозяйственной науки. — 1991. — № 1. — С. 28-30.
17. Бабич А. А. Производство, переработка и использование сои для наращивания кормовых и продовольственных ресурсов // Тез. докл. междунар. конф. по переработке и использовании сои. — Винница, 1992. — С. 128-129.
18. Бабич А. О. Сучасне виробництво і використання сої.— К.: Урожай, 1993. — 430 с.
19. Бабич А. О. Кормові і білкові ресурси світу.— Київ, 1995. — 300 с.
20. Бабич А. О. Соя для здоров’я і життя на планеті Земля. — К.: Аграрна наука, 1998. — 272 с.
21. Бенкен И. И. Определение активности ингибиторов трипсина в семенах зерновых бобовых культур казеинолитическим методом // Науч.-тех. бюллетень Всес. науч.-исслед ин-та растениеводства им. Вавилова. — 1982. — Вып. 121. — С. 65-70.
22. Бенкен И. И., Томилина Т. Б. Антипитательные вещества белковой природы в семенах сои // Науч.-тех. бюллетень Всес. науч.-исслед ин-та растениеводства им. Вавилова. — 1985. — Вып. 149. — С. 3-10.
23. Бородулина А. А., Алешина Н. В. Характеристика семян сои селекции ВНИИМК по содержанию и активности лектинов // Бюл. НТИ по масличным культурам. — 1989. — Вып. 1(104). — С. 12-14.
24. Бородулина А. А., Алешина Н. В. Влияние термической и химической обработки на структуру лектинов семян сои // Бюл. НТИ по масличным культурам. — 1989. — Вып. 1(104). — С. 15-17.
25. Визман Д. Жиры в питании сельскохозяйственных животных / Пер. с англ. Г. Н. Жидкоблиновой; Под ред. и с предисл. А. А. Алиева. — М.: Агропромиздат, 1987. — 406 с.
26. Викторова Е. С. Трипсинингибирующая активность и белковость семян сои различного происхождения // Науч.-тех. бюллетень Всес. науч.-исслед ин-та растениеводства им. Вавилова. — 1982. — Вып. 121. — С. 16-20.
27. Гриник І., Закревський М. Соєве молоко в раціонах молодняку великої рогатої худоби і свиней // Тв. України. — 2001. — № 9-10. — С. 25-26.
28. Дерев’янський В., Смоляр В., Кузьмич П. Невичерпне джерело кормового білка // Тв. України. — 1992. — № 2. — С. 22.
29. Дерев’янський В., Смоляр В., Кузьмич П. Соя — джерело повноцінного білка // Тв. України. — 1992. — № 4. — С. 23.
30. Деревянский В. П. Соя в питании человека.— К.: УкрИНТЭИ, 1993.—28 с.
31. Деревянский В. П. Соя. — К.: УкрИНТЭИ, 1994. — 216 с.
32. Димчин О. М. Ефективність використання екструдованого зерна сої в годівлі свиноматок // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції 3 серпня 2000 року: Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. — Вінниця, 2000. — С.74-76.
33. Дмитроченко А. П., Пшеничный П. Д. Кормление сельскохозяйственных животных. — М.: Колос, 1982. — 648 с.
34. Дяченко Л., Лисенко В. Соя в раціонах корів // Тв. України. — 1992. — № 11-12. — С. 28.
35. Егоров Б. В., Егорова А. В., Левицкий А. П., и др. Метод оценки зерна бобовых культур // Кормовые культуры. — 1989. — № 6. — С. 41-42.
36. Елисеев В. Г. Основы гистологии и гистологической техники. М.: Медицина, 1967.— 268 с.
37. Елькин Н., Кирдяшкин В. Инфракрасные технологии для обработки зерна // Комбикорма. — 2002. — № 6. — С. 25-26.
38. Ермаков А. И., Викторова Е. С. Содержание жирных кислот в масле семян сортов и форм сои // Науч.-тех. бюллетень Всес. науч.-исслед ин-та растениеводства им. Вавилова. — 1982. — Вып. 121. — С. 20-26.
39. Ерматова Д. Е. Соя. — Самарканд, 1991. — 176 с.
40. Жовнір Б., Грабар Ю. Раціональне використання сої // Тв. України. — 1992. — № 5. — С. 24.
41. Заверюхин В. И., Левандовский И. Л. Производство и использование сои. — К.: Урожай, 1988. — 203 с.
42. Зубрицький В., Слюсаренко М. Соя з кукурудзою // Тв. України. — 1993. — № 3. — С. 20-21.
43. Иванов А. Использование соевого шрота с разным уровнем уреазы // Комбикормовая промышленность. — 1996. — № 3. — С. 16.
44. Иванов А. М. Функциональное состояние щитовидной железы цыплят яичных кроссов в зависимости от активности уреазы в соевом шроте // Сельскохозяйственная биология. — 1998. — № 6. — С. 26-27.
45. Іванов В. Ю. Компактна установка УСП-1 для одержання соєвого молока і пасти // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції 3 серпня 2000 року: Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. — Вінниця, 2000. — С.79-80.
46. Калашников А. П., Клейменов Н. И., Баканов В. Н. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. — М.: Агропромиздат, 1985. — 352 с.
47. Кирилов М. П., Крохина В. А., Кумарин С. В. Использование обработанной сои в комбикормах для высокопродуктивных коров // Зоотехния. — 1993. — № 12. — С. 13-16.
48. Кольмайнер Р. Результаты применения экструдированной необезжиренной сои и поджаренной необезжиренной сои в кормлении птицы, свиней и крупного рогатого скота в период лактации // Матеріали Першої Всеукр. (міжнар.) науково-практичної конф. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої”. Симпозіум ІІІ. Технологія переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. — Вінниця, 1993. — С. 3-4.
49. Кулик М. Ф., Пономаренко М. М., Дудко М. Ф. Енерговіддача кормів різних технологій виробництва. — К.: Урожай, 1991. — 208 с.
50. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / Меньшиков В. В., Делекторская Л. Н., Золотницкая Р. П. и др.; Под ред. В. В. Меньшикова.— М.: Медицина, 1987.— 368 с.
51. Левицкий А. П., Егоров Б. В., Шестобитов В. В. и др. Новое в технологии возделывания и обработки сои. — Одесса: Маяк, 1987. — 57 с.
52. Левицкий А. П., Ляшна И. А. Определение галактосахаридов сои методом тонкослойной хроматографии // Соя: Генетика, селекция технология выращивания и использования на пищевые и кормовые цели. Материалы первой всеукраинской конференции по сое. — Одесса, 1993. — С. 96-97.
53. Левицкий А. П., Сичкарь В. И., Вовчук С. В. Влияние различных температурных режимов тепловой обработки на кормовую ценность семян сои // Соя: Генетика, селекция, технология выращивания и использования на пищевые и кормовые цели. Материалы первой всеукраинской конференции по сое. — Одесса, 1993. — С. 79-80.
54. Левицький А. П., Селіванська І. О. Молоко соєве питне, сухе // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції 3 серпня 2000 року: Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. — Вінниця, 2000. — С.89-90.
55. Лужецкий М. Г. Обеспечение животноводства кормовым белком // Кормопроизводство. — 1993. — № 3. — С. 48.
56. Мамонтов Н., Пустовит И., Подобедов А., Мошкутело И. Полножирная соя в рационах свиней // Комбикорма. — 2003. — № 3. — С. 49-51.
57. Маткевич В. Т., Трикіна Н. М., Білал Фріхат та ін. Екструдерна обробка зерна гороху і сої // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції 3 серпня 2000 року: Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. — Вінниця, 2000. — С.91-92.
58. Методичні рекомендації по вирощуванню, переробці та використанню сої: Хмельницька державна с.-г. дослідна станція Хмельницького НВО „Еліта”. — К., 1993. — 12 с.
59. Михайлов В. Г., Соколова Н. І., Головченко В. Н., Янчевський В. К. Вплив термічної обробки на інактивацію антипоживних речовин та кормові якості зерна сої // Матеріали Першої Всеукр. (міжнар.) науково-практичної конф. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої”. Симпозіум ІІІ. Технологія переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. — Вінниця, 1993. — С. 5-6.
60. Михайлов В. Г., Соколова Н. І., Соломко Г. І. Вплив термічної обробки на поживну цінність зерна сої // Матеріали республіканської координаційно-методичної Ради з проблем кормових ресурсів і кормовиробництва по темі Зернофуражні, зернобобові і кормові культури”. Під редакцією А. О. Бабича. — Вінниця, 1996. — С. 39.
61. Монари С. Е. Справочник по использованию необезжиренной (полножирной) сои в кормлении животных птиц и рыб: Пер. с англ. — Американская соевая ассоциация, 1992. — 44 с.
62. Мосолов В. В. Протеолитические ферменты. — М.: Наука, 1971. — 404 с.
63. Мотневич В. Т., Огуй В. Т., Бондаренко Н. Ф. и др. Влияние заготавливаемых кормов из сои на продуктивность животных // Комбикорма, кормовые добавки и ЗЦМ для животных. — М., 1990. — С. 124-126.
64. Надаждин М., Влахович М., Станкович С. и др. Гидротермическая обработка сои // Комбикормовая промышленность. — 1994. — № 6. — С. 12.
65. Немировський В. І., Терещук О. М., Гнатів В. І., Скорохід В. Й. Визначення органічних кислот в біологічному матеріалі методом газохроматографічного аналізу. Методичні рекомендації. — Львів, 1989. — 40 с.
66. Обертюх Ю. В., Геращенко І. І., Кулик М. Ф. та ін. Визначення активності інгібіторів протеаз у зерні сої і продуктах його переробки // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. — 1995. — № 40. — С. 87-95.
67. Обертюх Ю. В. Антипоживні речовини зерна сої // Натураліс. — 1997.— № 1-2. — С. 28-29.
68. Обертюх Ю. В., Геращенко І. І., Кулик М. Ф. та ін. Визначення уреазної активності в зерні сої та продуктах його переробки // Міжвідомчий тематичний науковий збірник Корми і кормовиробництво”. — К.: Аграрна наука, 1998. — № 41. — С. 110-114.
69. Овсянников А. И. Основы опытного дела в животноводстве. — М.: Колос, 1976. — 304 с.
70. Оненко В. Молоко з сої // Тв. України. — 1991. — № 5. — С. 26-27.
71. Основы полноценного кормления свиней. / Под ред. А. И. Свеженцева. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 2000. — 360 с.
72. Павлова Л. С., Саянова В. В., Широкова Е. П., Дроздов В. В. Изучение зависимостей между активностю ингибиторов трипсина и другими количественными признаками растения сои // Генет. пробл. загрязнения окруж. среды на территории Молд. ССР. Заседание секц. генетич аспектов пробл. Человек и биосфера. Тез. докл. — Кишинев, 1980. — С. 58-59.
73. Павлова Л. С., Бронштейн А. И., Саянова В. В., Простакова Ж. Г. Ингибиторы протеаз в устойчивости сои к фузариозу // В сб.: Экологическая генетика растений и животных. — Кишинев: Штиинца, 1981. — С. 47-48.
74. Перемот Г. О. Використання термічно оброблених гороху й сої при різному протеїно-енергетичному співвідношенні в раціоні ремонтних телиць // Матеріали Першої Всеукр. (міжнар.) науково-практичної конф. Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої”. Симпозіум ІІІ. Технологія переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. — Вінниця, 1993. — С. 41-42.
75. Петриченко В. Ф. Особливості технології вирощування сої на зерно в умовах центрального лісостепу України // Міжвідомчий тематичний науковий збірник Корми і кормовиробництво”. — К.: Аграрна наука, 1992. — № 33. — С. 125-128.
76. Письменов В. Н., Іванов В. Ю., Письменова Н. Д. Результати випробувань лінії для приготування соєвого молока // Тези доп. (Глеваха, 16-18 лист. 1993). — Глеваха, 1993. — С. 104-105.
77. Плохинский Н. А. Биометрия. 2-е изд. — М.: Изд. Моск. ун-та, 1970. — 367 с.
78. Погодаев В. А., Марынич А. П. Соевое молоко в рационах свиней // Зоотехния. — 1997. — № 9. — С.12-15.
79. Подобед Л. И. Заменители молока с соей // Зоотехния. — 1990. — № 5. — С. 49-51.
80. Подобед Л. І. Замінники молока, кормовий лізин та їх використання. — Одеса, 1994. — 80 с.
81. Подобед Л. И., Крючков В. К., Китаева Л. И. Использование соевого молока в кормлении поросят // Матеріали республіканської координаційно-методичної Ради з проблем кормових ресурсів і кормовиробництва по темі Зернофуражні, зернобобові і кормові культури”. Під редакцією А. О. Бабича. — Вінниця, 1996. — С. 44-45.
82. Поліщук А., Семенов С., Жовнір Б. Соєпродукти в раціонах — запорука високих приростів свиней // Тв. України. — 1995. — № 12. — С. 30.
83. Поліщук А. Показники травлення у свиней при згодовуванні сої // Тв. України. — 1998. — № 3. — С. 25-26.
84. Романов Х. С., Мирзажанов К. М., Толибулин Р. Т. Выращивание сои. — Ташкент, 1990. — 127 с.
85. Свеженцов А. И. Зерно сои в питании животных и человека // Вестник сельскохозяйственной науки. — 1992. — № 7-12. — С. 126-130.
86. Свеженцов А. И., Корник А. В., Музыка Н. А. Соевое масло в рационах поросят // Зоотехния. — 1993. — № 5. — С. 17-19.
87. Семенов С., Поліщук А. Ефективність переробки сої // Тв. України. — 1995. — № 10. — С. 30.
88. Семенов С., Поліщук А. Контроль за якістю переробки сої // Тв. України. — 1995. — № 11. — С. 24.
89. Серкл С. Д., Смит А. К. Соевые бобы: переработка и продукты // Источники пищевого белка. — М.: Колос, 1979. — С. 67-87.
90. Сичкарь В. И. Содержание, характеристика и генетические особенности ингибиторов трипсина в зерне сои в связи с селекцией на улучшение питательных качеств / Сб. науч. тр. Всесоюзн. селекц.-генетич. ин-та. — Одеса, ВСГИ, 1982. — С. 55-60.
91. Сичкарь В. И., Левицкий А. П. Биохимическая характеристика, генетическая изменчивость антипитательных веществ сои и перспективы селекции по улучшению питательного качества зерна // Биология, селекция и генетика сои. — Новосибирск (СО ВАСХНИЛ), 1986. — С. 4-15.
92. Сичкарь В. И. Значение сои в решении проблемы кормового белка на юге Украины // Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения еффективности использования растительного белка: Тез. симп. — Винница, 1992. — С. 16-18.
93. Січкар В. І., Шерстобітов В. В. Високопоживна соя // Зерно і хліб. — 1998. — № 4. — С. 18-19.
94. Січкар В. І. Вплив температури обробки насіння сої на кормові якості // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. — К.: Аграрна наука, 2001. — Вип. 47. — С. 31-33.
95. Січкар В. Використання екструдованої та повножирової сої в годівлі сільськогосподарських тварин і птиці // Пропозиція. — 2002. — № 8-9. — С. 74-75.
96. Смекалов Н. А., Вишняков М. И. Эффективность использования растительного белка в составе ЗЦМ /Комбикорма, премиксы и добавки // Бюл. науч. работ ВНИИЖ. — Дубровицы, 1985. — Вып. 80. — С. 19-21.
97. Соевое масло. Практические рекомендации по стоимости, качеству, хранению / Американская соевая ассоциация. — 1992. — 24 с.
98. Солодовник Ю. Високоякісні комбікорми з сої // Тв. України. — 1995. — № 1. — С. 24.
99. Соя — найкращий попередник для... м’яса // Пропозиція. — 2003. — № 3. — С. 28-29.
100. Способ ингибирования антитрипсина в зерне сои: А. с. № 1755421 СССР, МКИ А 23 К 1/00. / М. Ф. Кулик, А. А. Бабич, А. И. Овсиенко, И. Н. Величко, В. В. Химич, Л. С. Прокопенко, В. З. Речицкий, Ю. В. Обертюх (СССР). — № 4829375/15; Заявлено 28.05.1990; Опубл. 15.04.1992.
101. Телеуца А. С., Корсаков Н. И., Гаврилюк И. П., Зайцева Л. Н. Содержание ингибиторов трипсина в семенах сои // Изв. АНМССР Сер. биол. и хим. н. — 1980. — № 1. — С. 28-32.
102. Томме М. Ф. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. — М.: Колос, 1969. — 360 с.
103. Трончук І., Гаврик Н. Екструдат сої — цінний молокогінний корм для корів // Тваринництво України. — 2003. — № 3. — С. 30-31.
104. Тымчук С. М., Матушкин В. А., Супрун О. Г., Поздняков В. В. Генотипическая изменчивость жирнокислотного состава масла сои // Соя: генетика, селекция, технология выращивания и использования на пищевые и кормовые цели. Материалы первой всеукраинской конференции по сое. — Одесса, 1993. — С. 23-24.
105. Филиппов М. Контроль качества соевых кормовых продуктов // Комбикорма. — 2002. — № 5. — С. 40-42.
106. Хазиахметов Ф. С. Соевое молоко в рационах молодняка // Кормопроизводство. — 1997. — № 7. — С. 31-32.
107. Химия и биохимия бобовых растений / Пер. с англ. К. С. Спектрова; Под. ред. М. Н. Запрометова. — М.: Агропромиздат, 1986. — 336 с.
108. Химич В. В., Побережная А. А. Производство и использование сои в решении проблемы белка // Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка: Тез. симп. — Винница, 1992. — С. 90-92.
109. Чабаев М. Г., Джафаров Н. М., Крючков П. Г., Абилов Б. Т. Соя и ПЗК в рационах коров //