КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ : КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ ДЕТЕРМИНАЦИИ гендерного неравенства В УКРАИНСКОМ ОБЩЕСТВЕ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОНДАР ГАБРІЕЛА ГЕОРГІЇВНА

УДК 316.74:37(043.3)

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

22.00.01 –теорія та історія соціології

Науковий керівник –
Романенко Юрій Вікторович,
доктор соціологічних наук, доцент

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
СОЦІОЛОГІЧНИХ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГЕНДЕРУ 11
1.1. Соціально-філософські та психологічні засади
гендерології та гендерних студій у соціології 11
1.2. Гендерні студії та соціологія гендеру:
історико-теоретичний огляд 31
Висновки до розділу 1 46
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЄВО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ
СОЦІОЛОГІЇ ГЕНДЕРУ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ
ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ 48
2.1. Уточнення поняттєво-категорійного апарату
соціології гендеру 48
2.2. Концептуалізація проблеми гендерної нерівності в Україні 79
2.3. Соціально-політичні чинники формування
гендерної нерівності 103
Висновки до розділу 2 113
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ДЕТЕРМІНАНТ
ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ В УКРАЇНІ 116
3.1. Соціоментальні та релігійні чинники формування
гендерної нерівності 116
3.2. Соціально-політичні детермінанти гендерних конфігурацій
в українському суспільстві 138
3.3. Соціалізаційні витоки гендерної нерівності
в українському суспільстві 151
Висновки до розділу 3 185
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195
ДОДАТКИ 216

ВСТУП

Актуальність теми. Гендерні дослідження розвиваються в Україні з початку 90-х рр. XX ст. У цій інноваційній для вітчизняної гуманітарної науки галузі знання вдалося за досить короткий строк інтегрувати різні ресурси: потенціал академічної й вузівської науки, систему підготовки науково-педагогічних кадрів, підтримку зарубіжних благодійних фондів, демократичні принципи вибору студентами спецкурсів, закладених у навчальних планах за спеціальностями, бібліотечні фонди, нові інформаційні технології.
За слушним висловом О. Вейнінгера, стать є найпримітивнішою категорією у визначенні владовідносин у суспільстві. Людство наближається до історичної епохи зміни соціально-рольових взаємодій у гендерній сфері, які супроводжують становлення інформаційного суспільства. Е. Гідденс характеризує цей процес як гендерну трансфігурацію, називаючи її долею Заходу й Америки. Процес стирання відмінностей між представниками різних статей, що відбувається через чинники науково-технічного прогресу та стрімкої еволюції інформаційних технологій, не знімає з порядку денного соціального розвитку засадничого питання: чи зникають способи гендерних розрізнень, що існували в попередню епоху, в умовах українського суспільства? В чому специфічність української соціальності щодо проблеми гендерної дискримінації?
Результатом довготривалої боротьби за права жінок у Європі та Америці стали відповідні концептуалізації феміністичної соціології. Цей напрям, виступаючи радикальним вираженням жіночої протестності, порушив питання про вирізнення жінок як соціогендерної спільноти в зрілому індустріальному суспільстві з патріархальною сім’єю, чоловічим раціоналізмом, ринковою економікою та політичною демократією.
Проте нерозв’язаним залишилося питання про те, яким чином можна застосовувати розроблений феміністичною соціологією та гендерними студіями поняттєвий апарат щодо аналізу гендерної дискримінації в суспільствах, що не володіють усіма переліченими ознаками.
Українське суспільство зберігає характеристики квазіпатріархату, що наближається до матріархату на рівні сімейної влади. Водночас можна стверджувати, що матріархат не є явищем виключно мікрорівневим, а радше наскрізним, тобто пронизує всі базові інституції суспільства: економіку, політику, релігію, ідеологію, систему соціалізації. З іншого боку, невід’ємною рисою українського суспільства є дифузність і невизначеність гендерних відносин. Вона зумовлена тим, що в Україні (принаймні у відомих історичних рамках) не існувало жорстких форм нерівності й дискримінаційних практик щодо різних гендерних груп. Разом з тим у релігійних віруваннях, системі соціалізації, на рівні буденного життя виявлялися чітко розставлені пріоритети стосовно статусно-рольових відмінностей «чоловічого та жіночого».
За твердженням багатьох соціологів, соціальних філософів, культурологів та психологів, українське суспільство було й залишається фемінним, а отже, таким, де похідні від гендерної нерівності дискримінаційні практики жіноцтва як гендерної групи є більш вираженими, ніж аналогічні практики щодо чоловіцтва. При цьому численність цих дискримінаційних практик є зумовленою соціокультурними та духовними складовими суспільства, зокрема релігією, системою соціалізації, особливостями будови сім’ї.
Для соціології загалом і для соціології гендеру зокрема гендерна нерівність та особливості дискримінаційних практик у сфері гендерних відносин поки що залишаються частково непроясненими. Попри значну кількість праць, пов’язаних із гендерологією, сегмент дослідження, що стосується уточнення поняттєвого апарату в зазначеній галузі й прояснення реальних особливостей вирізнення жіноцтва та чоловіцтва як гендерних груп, виглядає поки що несформованим. Зазначене стосується також і концептуалізації детермінант гендерної нерівності в українському суспільстві.
У зв’язку із зазначеним є підстави сформулювати проблему дослідження таким чином. У соціології гендеру існує пізнавальна й соціально-практична суперечність між потребою в усвідомленні змісту теоретико-методологічних та світоглядних підстав, що детермінують гендерну нерівність в українському суспільстві, і відносним дефіцитом уточнювальних наукових досліджень, які давали б можливість концептуалізувати соціокультурні детермінанти гендерної нерівності, а також крайній прояв нерівності – дискримінацію як явище, пов’язане із соціальною свідомістю та поведінкою великих соціодемографічних груп – чоловіків і жінок.
Отже, розв’язання проблеми дослідження дасть можливість концептуалізувати детермінанти гендерної нерівності в українському суспільстві. При розв’язанні проблеми варто врахувати те, що значна кількість емпіричного матеріалу вже накопичена в міждисциплінарних дослідженнях з етнології, культурології, соціальної психології та етнопсихології тощо. Це дає можливість залучити великий обсяг фактографії для подальшого аналізу й соціологічних інтерпретацій, адже в усіх зазначених дослідженнях відсутні соціосистемні узагальнення щодо походження гендерної нерівності. Більше того, не уточнюється, з боку якої соціодемографічної групи дискримінаційні практики мають місце більшою або меншою мірою, чи є останні симетричними чи асиметричними, яким чином вони впливають на владовідносини в політиці, сім’ї, суспільстві загалом.
У літературі з гендерології та феміністичної соціології гендерна дискримінація в Україні розглядається однобічно, як така, що є соціально та духовно негативною для жінок і вигідною для чоловіків. Дослідники, а частіше – дослідниці, відносять це на рахунок існування в Україні патріархату (що також є сумнівним). Проте часто не враховується аспект, пов’язаний з дискримінацією маскулінності в українському суспільстві, а також тих соціально-дисфункційних наслідків, які мають місце через прояви такої дискримінації. Разом із цим поза увагою залишаються також проблеми дискримінації жінок, які випливають із соціокультурної андрогінності, «середнього гендеру», що відповідає як ментальним засадам, так і спрямованості соціалізації особи в Україні. Адже саме ця андрогінність, що визнавалася однією із засновниць фемінізму в соціальній психології та психометрії С. Бем гармонізуючим чинником відносин між чоловіком і жінкою, за умови несформованості макросоціальної ідентичності стає чинником руйнування соціальності, оскільки макросоціальна ідентичність для свого первинного визначення потребує конституювальної маскулінності, брак якої стає очевидним під впливом глобалізаційних процесів та супровідних їм цінностей масової культури.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету «Соціальні дисфункції в сучасному українському суспільстві» (номер державної реєстрації 0110U003967). Роль автора полягала в аналізі впливу гендерних стереотипів на конструювання соціальних практик у полі сім’ї та виконанні розділу «Соціологічні аспекти гендерної нерівності в Україні» (довідка Класичного приватного університету № 10-12 від 18.09.2012 р.).
Мета й завдання дослідженя. Метою дослідження є концептуалізація змісту теоретико-методологічних та світоглядних підстав, що детермінують гендерну нерівність в українському суспільстві в контексті гендерної соціології.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– з’ясувати та уточнити теоретико-методологічні засади дослідження гендеру в науковій літературі;
– здійснити систематизацію й уточнення поняттєвого апарату гендерної соціології в контексті розв’язання проблеми гендерної нерівності та дискримінації;
– типологізувати духовні та соціокультурні засади гендерної нерівності в Україні;
– запропонувати інтерпретаційну схему зв’язків між гендерною нерівністю та її соціально-дисфункційними наслідками для суспільства.
– побудувати глосарій детермінант гендерної нерівності в українському суспільстві.
Об’єкт дослідження – основоположні наукові підходи, що презентують гендерну нерівність в українському суспільстві.
Предмет дослідження – зміст теоретико-методологічних та світоглядних підстав, що детермінують гендерну нерівність в українському суспільстві в контексті гендерної соціології.
Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові й соціологічні методи. За допомогою методів аналізу та синтезу, логіко-історичного й компаративного аналізу здійснено узагальнення основних положень соціологічних теорій щодо розуміння сутності гендерної дискримінації, притаманних йому характерних рис. Завдяки використанню операціоналізації й інтерпретації понять досліджено поняттєво-категоріальний апарат гендерології та гендерних студій. Метод системного аналізу забезпечив розгляд гендерної нерівності як особливого різновиду гендерних відносин. На основі використання методів порівняння та типологізації запропоновано типологію соціокультурних засад гендерної нерівності й дискримінації в українському суспільстві. На основі історико-реконструктивного та генетичного методів, а також методу міждисциплінарної екстраполяції здійснено інтерпретацію культурно-історичних, релігійних, соціально-психологічних та етнопсихологічних фактів, необхідних для розуміння явища гендерної дискримінації в українському суспільстві.
Теоретичну основу дослідження становлять праці американських, німецьких, російських та українських учених, які займалися тематикою гендерології, феміністичної соціології, релігієзнавства, культурології, соціальної психології, етнології, етнопсихології та етносоціології, зокрема: С. Айвазової, М. Баскакової, Ш. Берн, Г. Бібрінг, Х. Воробек, О. Вороніної, Е. Гідденса, Т. Гурко, Е. Дюркгейма, Е. Єршової, Є. Здравомислової, Р. Корнелла, Д. Кандіотті, Т. Кліменкової, Т. Парсонса, Р. Реслера, Г. Рітцера, М. Феррна, Ш. Фітцпатрік. Серед українських науковців різні аспекти, дотичні до теми, розглядали фахівці в галузі соціології, соціальної та етнічної психології, соціальної філософії: О. Артем’єва, Т. Говорун, О. Горошко, В. Павленко та С. Таглін, О. Кісь, В. Крячко, М. Паращевін, М. Пірен, Ю. Романенко, Т. Серга та ін.
У працях зазначених авторів подано результати досліджень чоловічих стратегій поведінки (у тому числі конфліктності й агресивності в різних соціокультурних, етнокультурних і професійних групах), гендерних аспектів міжвікової й міжетнічної напруженості, розглянуто особливості чоловічих і жіночих етнообразів (система цінностей, спосіб життя) та їх відображення в різних видах мистецтва, етнопсихологічні аспекти виховання тощо.
Ця проблематика сьогодні перебуває в центрі наукової й суспільної уваги як в Україні, так і за кордоном. Про інтерес до теми свідчить зростання публікацій і наукових заходів у різних галузях знання, присвячених гендерній тематиці. Соціальним виявам чоловічого й мужності присвячено низку досліджень і конференцій, що проводяться в США (University Illinois at Urbana-Champaign/Summer Research Laboratory) та Німеччині, видання Інституту етнології й антропології РАН («Чоловіча збірка», книги і статті Центру етногендерних досліджень ІЕА РАН) і РОО »Московський центр гендерних досліджень» ІСЕПН РАН тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
– побудовано теоретичну описову модель взаємозв’язку між духовними та соціокультурними чинниками гендерної нерівності в українському суспільстві й доведено її асиметричний характер щодо репресії маскулінності. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає в доведенні того, що релігійні та морально-етичні засади гендерної нерівності є первинними щодо політики й економіки, системи соціалізації та структури сім’ї, оскільки утворюють імпліцитний аксіологічний базис для буденної свідомості, стереотипи якої легітимізують репресію маскулінності в українському суспільстві;
– з’ясовано зміст теоретико-методологічних та світоглядних підстав, що детермінують гендерну нерівність у контексті гендерної соціології. Відмінність від результатів попередніх досліджень полягає в доведенні того, що гендерну нерівність концептуалізовано в поняттєвому апараті соціології гендеру як явище, що є похідним від кластера релігійно-міфологічних, ментальних, соціалізаційних та сімейно-мікрогрупових детермінант, пов’язаних із наскрізною морально-релігійною геніколатрією як релігійним культом, гендерною ідеологією й засадами функціонування сім’ї;
удосконалено:
– положення щодо обставин, які зумовили високий рівень привабливості фемінного гендеру в українському суспільстві, що може бути визначений як домінантний та системоутворювальний як у контексті культурних цінностей, так і повсякденних життєвих практик;
– положення щодо розуміння гендеру як сукупності інтерналізованих соціальних ролей, які забезпечують фіксацію на рівні суб’єктивно-психічної самоідентифікації особи та соціальної групи набору свідомісних і поведінкових патернів (стереотипів), що характеризують носія певної біологічної статі. Отже, гендер описує типову статеву соціально-рольову поведінку та патерни свідомості, що супроводжують функціонування психічної самоідентифікації чоловіків і жінок у їх біологічній даності. При цьому наголошено на тому, що гендер не є залежним від цієї біологічної даності, оскільки виражає прескриптивну соціальну стать, а не факт природи (фізіології);
дістало подальшого розвитку:
– положення щодо першопочаткових виявів засад гендерної нерівності та дискримінації маскулінності в українській культурі на рівні релігійної міфології із подальшим переходом цього явища до соціальних практик. Тобто легітимація гендерної нерівності мала місце спочатку на рівні релігійно-ціннісному та міфологічному, а потім знаходила своє заломлення в соціальній поведінці. З іншого боку, констатовано, що гендерна дискримінація маскулінності послаблювалася в періоди домінування на території України держав-колонізаторів, у соціальній структурі яких переважала патріархальна сім’я (зокрема Російської імперії та Австро-Угорщини);
– положення щодо особливостей гендерної культури в Україні як чистого матріархату, який мімікрує під змішаний патріархат з елементами біархату.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх застосування в наукових, педагогічних та соціально-політичних проектах, пов’язаних із гендерною тематикою та проблематикою, зокрема:
– при розробці програм наукових досліджень чинників гендерної дискримінації в Україні;
– при підготовці навчальних програм, посібників та підручників з курсів «Соціологія гендеру», «Гендерна соціологія українства», «Етногендерологія», «Гендерна політика і суспільство», «Соціокультурні засади гендерної дискримінації» тощо;
– при розробці програм гендерного вирівнювання й оптимізації гендерних відносин на рівні органів державної влади та управління в Україні й поданні відповідних рекомендацій.
Результати дисертації використані в навчальному процесі при викладанні курсів «Соціологія», «Соціалізація особистості», «Соціальна робота з сім’ями» (довідка Класичного приватного університету № 1679/1 від 22.08.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, зокрема, ті, що розкривають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно.
Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових та науково-практичних конференціях, таких як: Всеукраїнська науково-практична конференція «Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції» (м. Черкаси, 2008 р.); Міжрегіональна науково-практична конференція «Сучасна психологія: актуальні проблеми й тенденції розвитку» (м. Запоріжжя, 2011 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Андріївські читання» «Духовність і громадянське суспільство в умовах глобалізації» (м. Запоріжжя, 2011 р.); Міжнародна наукова конференція «Соціальне прогнозування та проектування політичних ситуацій та процесів» (м. Запоріжжя, 2012 р.).
Публікації. Основні положення, висновки й пропозиції дослідження викладено у 8 публікаціях, з яких 4 – статті в наукових фахових виданнях, 4 – матеріали конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дослідженні розв’язано наукову проблему, сутність якої полягає в пізнавальній і соціально-практичній суперечності між потребою в усвідомленні змісту теоретико-методологічних та світоглядних підстав, що детермінують гендерну нерівність в українському суспільстві, і відносним дефіцитом уточнювальних наукових досліджень, які давали б можливість концептуалізувати соціокультурні детермінанти гендерної нерівності, а також крайній прояв нерівності – дискримінацію як явище, пов’язане із соціальною свідомістю та поведінкою великих соціодемографічних груп – чоловіків і жінок.
1. У межах дослідження гендерної нерівності з’ясовано, що в західній соціології здійснено осягнення соціальної нерівності як відхилення від ідеалу соціального розвитку, яке узгоджується з напрямом соціології, що розглядає культурні зміни як такі, що відіграють визначальну роль у соціальному житті, а культуру – як фактор соціальної стратифікації. Аналіз механізмів і форм гендерної соціальної нерівності, однією з причин якої є саме гендерні стереотипи, базується на соціологічних теоріях стратифікації в традиціях, які беруть свій початок від К. Маркса, М. Вебера та П. Сорокіна. У розвитку ідей Т. Парсонса у Р. Мертона соціальна структура являє собою схему розподілу ролей, статусів і їх послідовності; згідно з Р. Дарендорфом, статуси, ранжування та саморанжування визначають соціальну страту. Д. Рейссман використовує стратифікаційний аналіз, звертаючись до понять статусної групи, соціальної дистанції, влади, доступу до цінностей, розвиваючи класичні ідеї П. Сорокіна. Соціологічний контекст дослідження мужності й жіночості та їх співвідношення притаманний працям К. Маркса й Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля та Т. Парсонса, Ю. Хабермаса та П. Бурдьє, Е. Гідденса та Н. Лукмана, Г. Гарфінкеля та І. Гофмана.
Засвоєння індивідом культурної схеми гендера відбувається через конструювання розбіжностей між статями. Соціалізація чоловіків і жінок формується в різних соціально-психологічних умовах. Гендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: освоєння прийнятих моделей чоловічої й жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поведінки для чоловіків та жінок. Засвоюються, насамперед, колективні, загальнозначущі норми. Вони стають частиною особистості й підсвідомо нею керують. Уся інформація, що пов’язана з диференційованою поведінкою, відбивається у свідомості людини у вигляді гендерних схем. Основні агенти соціалізації – соціальні групи й контексти: родина, однолітки, засоби масової інформації, робота, клуби за інтересами, церква. Механізмами для здійснення гендерної соціалізації є: диференціальне посилення, коли прийнятна гендерно-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна – карається соціальним несхваленням; диференціальне наслідування, коли людина вибирає статево-рольові моделі в близьких їй групах – родині, серед однолітків, у школі – і починає наслідувати прийняту там поведінку. Суспільство при формуванні статевої ролі й статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність – маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує фемінну поведінку хлопчика. Водночас усе одно має місце процес стирання відмінностей між статями, їх соціально-рольове взаємоуподібнення – гендерна трансфігурація. Джерела гендерного конфлікту лежать у дитинстві. Статево-рольова соціалізація триває все життя людини, тільки з дорослішанням зростає самостійність у виборі цінностей і орієнтирів. У деяких ситуаціях люди можуть переживати гендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки. Незважаючи на те, що дослідники в галузі фемінології, гендерології та гендерних студій чітко не виражають обраних ними теоретико-методологічних засад, вони можуть бути зведені до трьох парадигм: біодетерміністської, фундаменталістської й конструктивістської. При цьому автори (частіше – авторки) стають на позиції ліберального, соціалістичного, радикально-постмодерністського або ж психоаналітичного фемінізму.
2. Доведено, що гендерна нерівність у гендерології розглядається переважно як поняття з негативним значенням, синонімами якого є пригнічення, обмеження та репресія. Уточнення поняття «гендерна нерівність» дає підстави в контексті теми дослідження говорити про способи символічного розрізнення біологічних статей, що отримують за рахунок цього владу в соціальному просторі. При цьому від моделі гендерної дискримінації (як позитивної, так і негативної, як симетричної, так і асиметричної) буде залежати спосіб такого розрізнення. У дослідженні використано постструктуралістську методологію М. Фуко, засадничим постулатом якої є інтертекстуальне прочитання всіх соціальних відносин (у тому числі гендерних) як текстів. Це дає можливість говорити про вияви нерівності та дискримінаційні практики поза будь-якими ідеологіями, розглядаючи соціальні дії, ритуали, культурні звичаї як деривати відповідних текстів. На основі дослідження симетричної й асиметричної гендерної нерівності доведено, що симетрична гендерна нерівність має місце там, де існує чітко артикульована гендерна ідеологія. При цьому остання може не обов’язково маніфестуватись на рівні соціально-політичних рухів, але і релігійних текстів, моделей соціалізаційного програмування та сімейної влади. Теорія соціального конструювання гендеру розглядає, які ролі, норми, цінності, риси характеру наказує суспільство жінкам і чоловікам для формування традиційної гендерної асиметрії та ієрархії влади. Основою гендерних досліджень є аналіз влади, домінування й насильства, що утверджуються в суспільстві через гендерні ролі та відносини, які породжують відмінності між чоловіками й жінками.
3. Встановлено, що до соціокультурних засад гендерної нерівності в Україні є підстави віднести менталітет та окремі ментальні диспозиції, чинники релігійного порядку, особливості культурної системи, системи соціалізації й сім’ї. У результаті проведеного аналізу з’ясовано, що гендерна нерівність на рівні менталітету й релігійних уявлень стосується передусім маскулінності, раціональності та всіх виявів чоловіцтва як гендерної групи, рівно як і окремих чоловіків як представників цієї групи при переважанні емоційно-фемінних особливостей менталітету, яким є супутнє послаблення раціональності, волюнтативності, інтенціональності, прагматичності (при переважанні емоційності, екзекутивності, квієтичності, кардіоцентричності). На рівні релігії це виявляється в переважанні геніколатрії й матернолатрії як релігійних культів жінковшановування на противагу андролатричним культам (пов’язаним із богами та релігійними героями), послабленій і незавершеній християнізованості українства, що має наслідком приховування матріархату під патріархат; на рівні культури – у вигляді послабленості ідеологічно-конструювальної компоненти при переважанні суспільно-громадських форм культуротворення над державно-організованими, що призводило до переважання стихійно-аматорських форм над елітними, культурної рецепції – над творчістю, приховування етнічної автентичності – над позиціонуванням національної ідентичності. Усі вищеперелічені характеристики сприяли перетворенню культурного поля на своєрідне «підпілля», в умовах якого фемінізована латентність переважала над маскулінною відкритістю, що, беззаперечно, провінціалізувало культурні досягнення всупереч їх загальносвітовій значущості; на рівні гендерної соціалізації – у вигляді периферизування й часткової виховної репресії маскулінних якостей при переважанні гендерного програмування на фемінні якості для обох статей; на рівні сім’ї – у вигляді матріархальної віктимізації чоловіцтва через першопочаткове знецінювання його як суб’єкта господарювання й морально-духовних та наставницьких практик, а також суб’єкта соціалізації зі збереженням при формуванні діадної моделі сім’ї, в якій, на відміну від нуклеарної сім’ї європейського зразка, формується не фрейдівський едипів трикутник, а монарна система гендерної ідентифікації, орієнтована на матір як еталон соціально-рольового наслідування, що має своїм наслідком сервілізацію образу батька й закріплення за ним цілевиконавських ролей щодо матері та споживчо-обслуговуючих функцій щодо дитини. При цьому в дослідженні констатовано, що, всупереч уже реалізованим українським гендерним студіям, в українському суспільстві патріархальні начала сімейного життєустрою були розвинені досить слабко й зазнавали ситуаційного посилення в період територіальних експансій європейських держав та Росії, сімейні моделі яких несли в собі елементи патріархату. Слабкість патріархальних начал української сім’ї є кореспондованою децентралізованій владі, культурному та ідеологічному плюралізму й множинним стандартам у системі соціалізації. Останнє призводить до того, що як чоловіки, так і жінки залишаються гендерно дискримінованими в умовах матріархату, який призвичаює жінок до рольового перевантаження, а чоловіків – до різних форм соціального ескапізму з констатацією з боку жінок їхньої слабкості, аморфності, дефіциту волі тощо.
4. Обґрунтовано, що гендерна нерівність унаслідок наявних соціокультурних засад її детермінації в українському суспільстві набуває асиметричного характеру. Останнє означає, що жінки на тлі вирізнення себе як соціогендерної групи співіснують у соціальному просторі із чоловіками, які є гендерно-ексклюзивізованою (виключеною із суспільства як гендер) групою через дефіцит маскулінних цінностей та їх легітимацію на рівні релігії, моралі й культури загалом (жінки в Україні через їх духовно-релігійну та соціокультурну ідеалізацію представляють суспільство, а чоловіки – переважно самих себе). Соціогендерна ексклюзія чоловіцтва та маскулінності може бути супутньою багатьом соціально-дисфункційним процесам, зокрема саморуйнівним девіаціям серед чоловіцтва (алкоголізація, наркотизація, тютюнопаління, нехтування станом здоров’я); міграціям найбільш продуктивної чоловічої частини населення за кордон, що призводить до природного послаблення національної економіки внаслідок зниження рівня кваліфікованості робочої сили та продуктивності праці; посиленням корупційних практик через послаблення етико-нормативної регуляції соціальної поведінки при посиленні емоційності й фемінізованості суспільства; зниженням рівня обороноздатності країни через стрімку фемінізацію чоловічої частини юнацької молоді; проблемам, пов’язаним зі зниженням демографічного приросту населення через руйнування нуклеарної сім’ї при посиленні емансипованості жіноцтва; зростанням міграційного дрейну жіноцтва через невдоволеність соціально-економічною та політичною нестабільністю в країні. На рівні поверхових взаємодій суспільство переживає кризу маскулінності у зв’язку з ринковими реформами, тоді як на глибинному рівні взаємодій ідеться про кризу матріархату, який у своїх замаскованих проявах чинить опір процесам економічного реформування через його несумісність з особливостями ринкової раціональності.
Отже, концептуальна схема гендерної нерівності чоловіцтва в українському суспільстві включає в себе соціально-історичні передумови, в яких на першому місці перебуває блок ментально-релігійно-моральних чинників, що, у свою чергу, зумовлюють ряд соціально-політичних наслідків, які позначаються на особливостях інституцій соціалізації та сім’ї. Релігійно-ментально-духовні чинники пов’язані з обставинами, що зумовили неповноту процесу християнізації українського суспільства і внаслідок цього неможливість формування релігійного монотеїзму як релігійної та моральної основи гендерної сегрегації й маскулінізації. Загалом в Україні культурно-історично переважала геніколатрія, яка була провідною формою несвідомої релігійності при збереженні християнсько-язичницького синкретизму й відображала диспозиції української ментальності з її кардіоцентричністю, емоційністю, фемінністю. У соціополітичному вимірі геніколатрія ставала на заваді не лише християнізації, а й утворенню чоловічих спільнот та маскулінної комунікації. Останнє призводило до розмивання кордонів чоловіцтва як соціогендерної групи та відтворення зв’язків між чоловіками переважно (хоча і не виключно) по матрилокальній та матримоніальній лініях.
5. Побудовано уточнювальний глосарій, що дає змогу концептуалізувати соціокультурні детермінанти гендерної нерівності в українському суспільстві. Глосарій містить такі терміни, як: гендерна нерівність, гендерна дискримінація, гендерна трансфігурація, гендерна експозиція, гендерна ідеологія, гендерна соціалізація, матріархат, патріархат, біархат, квазіпатріархат, гендерна віктимізація, гендерна ексклюзія, геніколатрія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айвазова С.Г. Патриархат / С.Г. Айвазова // Словарь гендерных терминов. – М. : Информация XXI век, 2002. – С. 169–171.
2. Аксёнова Н.В. Мужская атрибуция игр с использование палки (по материалам Слобожанщины в конце XIX – начале ХХ ст.) / Н.В. Аксёнова // «Мужское» в традиционном и современном обществе. – М. : Гендер-кос, 2003. – С. 9–10.
3. Алексеева Н.В. Мужчина и женщина: особенности подвижничества в русской православной традиции / Н.В. Алексеева // «Мужское» в традиционном и современном обществе. – М. : Гендер-кос, 2003. – С. 10–11.
4. Андреева Н.И. Гендерная культура в современном российском обществе / Н.И. Андреева // «Мужское» в традиционном и современном обществе. – М. : Гендер-кос, 2003. – С. 12–14.
5. Антонюк Е.В. Становление ролевой структуры молодой семьи и ее восприятие супругами / Е.В. Антонюк // Вестник МГУ. Серия 14: Психология. 1993. – № 4. – С. 25–34.
6. Артем’єва О.О. Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.09 / О.О. Артем’єва. – К., 2008 – 17 с.
7. Астафьев П.Е. Понятие психического ритма как научное основание психологии полов / П.Е. Астафьев. – М., 1899.
8. Бабаева Л.В. Деловая активность женщин в новых экономических структурах / Л.В. Бабаева, Л. Нельсон // Социологические исследования. – 1992. – № 5. – С. 107–111.
9. Бабенко Н. Соціологія сім’ї : навч. посіб. / Н. Бабенко. – К. : ДАКККіМ, 2004. – 211 с.
10. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / В. Балушок. – Львів ; Нью-Йорк, 1998. – 216 с.
11. Бежан-Волк І. Гендерні дослідження: актуальні проблеми і перспективи розвитку / І. Бежан-Волк // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 2. – С. 37–40.
12. Бек А. Когнитивная терапия депрессии / А. Бек, Ш. Раш, Г. Эмери. – СПб. : Питер, 2003. – 304 с.
13. Бем С. Узнай свой гендер. Опросник [Электронный ресурс] / Сандра Бэм. – Режим доступа: http://sekretiki7ya.ru/uznay-svoy-gender-oprosnik-sandryi-bem/
14. Бендас Т.В. Гендерная психология : учеб. пособ. / Т.В. Бендас. – СПб. : Питер, 2008. – 431 с.
15. Бергер Б. Нуклеарная семья как первооснова цивилизации в исторической перспективе / Б. Бергер // Вестник Московского университета. Серия 18. «Социология и політологія». – 2003. – № 3. – С. 56–66.
16. Бердяев Н. Философия творчества / Н. Бердяев. – М. : АСТ, 2007. – 211 с.
17. Берн Ш. Гендерная психология / Шон Берн. – СПб. : Алетейя, 2002. – 344 с.
18. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України, 1884–1939 / М. Богачевська-Хом’як. – К. : Альта, 1995. – 442 с.
19. Боплан Г.-Л. де. Опис України / Г.-Л. де Боплан ; пер. з фр. Я.І. Кравця, З.П. Борисюк. – Київ : Знання, 1990. – 26 с.
20. Бородина А.В. «Матриархат: опыт рассмотрения исторической утопии в феминистской перспективе». Кто придумал матриархат и зачем [Электронный ресурс] / А.В. Бородина, Д.Ю. Бородин. – Режим доступа: //http://www.feminist.org.ua/library/gender/gender_teo.php.
21. Брюкнер П. Новая Бонна за самоопределение: (Мужчины и женщины): Фрагменты книга «Искушение невинностью») : пер. с фр. / Паскаль Брюкнер // Иностранная литература. – 2003. – № 6. – С. 225–252
22. Буракова М.В. Интерпретация маскулинности-фемининности внешнего облика женщины (на примере прически) : дис. … канд. психол. наук / М.В. Буракова. – Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 2000. – 19 с.
23. Бурдье П. Мужское господство / П. Бурдье // Социальное пространство: поля и практики. – М. ; СПб. : Речь, 2005. – 443 с.
24. Введение в гендерные исследования : учеб. пособ. для студ. вузов / Костикова И.В. и др. ; под общ. ред. И.В. Костиковой. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 235 с.
25. Вебер А. Избранное: Кризис европейской культуры / А. Вебер. – СПб. : Университетская книга, 1999. – 565 с.
26. Вейнингер О. Пол и характер / О. Вейнингер. – М. : Наука, 1991. – 442 с.
27. Вілкова О.Ю. Гендерна реальність сучасного суспільства / О.Ю. Вілкова // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К. : Видавничий центр Київський університет, 2002. – Вип. 13. – С. 5–8.
28. Вілкова О.Ю. Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стереотипів / О.Ю. Вілкова // Український соціум. – 2004. – № 3 (5). – С. 24–29.
29. Вілкова О.Ю. Процес формування та наслідки відтворення гендерних стереотипів / О.Ю. Вілкова // Нова парадигма : альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політологія. – Запоріжжя : Нова парадигма, 2003. – Вип. 33. – С. 185–190.
30. Вілкова О.Ю. Соціальний простір сучасного суспільства в контексті гендерного підходу / О.Ю. Вілкова // Нова парадигма : альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політологія. – Київ ; Запоріжжя : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – Вип. 35. – С. 210–220.
31. Вілкова О.Ю. Соціологія гендеру: еволюція та категоріальний апарат / О.Ю. Вілкова // Нова Парадигма Альманах наукових праць. Філософія. Соціологія. Політологія. – Запоріжжя : Нова парадигма, 2002. – Вип. 28. –
С. 164–170.
32. Волинь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Волинь.
33. Воронина О.А. Социокультурные детерминанты развития гендерной теории в России и на Западе / О.А. Воронина // Общественные науки и современность. – 2000. – № 4. – С. 56–65.
34. Галустян Ю.М. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості / Ю.М. Галустян, В.П. Новицька // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 7–13.
35. Галустян Ю.М. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості / Ю.М. Галустян, В.П. Новицька // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 7–13.
36. Гапон Н.П. Проблема гендеру у філософському дискурсі другої половини ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філософ. наук : 09.00.05 / Н.П. Гапон. – Л., 2006. – 40 с.
37. Гейманс Г. Психология женщины / Г. Гейманс. – СПб., 1911. – 248 с.
38. Геодакян В.А. Теория дифференциации полов в проблемах человека. Человек в системе наук / В.А. Геодакян. – М. : Наука, 1989. – С. 171–189.
39. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 698 с.
40. Гидденс Э. Устроение общества / Э. Гидденс. – М. : Академ-проект, 2003. – 525 с.
41. Глазунов С. Соціологія сім’ї : навч. посіб. / С. Глазунов. – Дніпропетровськ : РВВ ДДУ, 2000. – 154 с.
42. Гнатенко П.І. Український національний характер / П.І. Гнатенко. – К. : Либідь, 1994. – 152 с.
43. Говорун Т.В. Стать та сексуальність: психологічний ракурс / Т.В. Говорун, О.М. Кікінеджі. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 1999. – 384 с.
44. Голод С. Семья и брак: историко-социологический аналіз : монография / С. Голод. – СПб. : Рефл-бук, 1998. – 409 с.
45. Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності / П.П. Горностай // Основи теорії гендеру : навч. посіб. – К. : К.І.С., 2004. – С. 132–156.
46. Грицяк Н. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики : монографія / Н. Грицяк. – К. : Вид. НАДУ, 2004. – 384 с.
47. Гришак С.М. Підготовка майбутніх спеціалістів соціальної сфери до реалізації ідеї гендерної рівності в професійній діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.05 / С.М. Гришак. – Луганськ, 2007. – 20 с.
48. Грошев И.В. Гендерные образы рекламы / И.В. Грошев // Вопросы психологии. – 2000. – № 6. – С. 38–49.
49. Грушевський М.С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський. – К. : Наукова думка, 1991. – Т. 1. – 648 с.
50. Гурко Т.А. Критика концепции половых ролей / Т.А. Гурко // Теория и методология гендерних исследований : курс лекцій / под ред. О.А. Ворониной. – М. : Альта, 2001. – С. 144–156.
51. Гуцульщина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гуцульщина.
52. Деррида Ж. Эссе об имени / Ж. Деррида. – СПб. : Алетейя, 1998. – 190 с.
53. Длина В.Е. Динамика ценностей населения реформируемой России / В.Е. Длина ; отв. ред. Н.И. Лапин, Л.А. Беляева. – М. : Эдиториад УРСС, 1996. – 305 с.
54. Довідник з історії України / упоряд. і наук. ред. І.З. Пікова ; ред. І. Підкова, Р. Шуст. – 2-ге вид., доопр. і доп. – К. : Генеза, 2001. – 1136 с.
55. Донченко Е. Социетальная психіка / Е. Донченко. – Киев : Изд-во Ин-та социологии НАН Украины, 1994. – 279 с.
56. Донченко О.А. Архетипи соціального життя і політика : монографія / О.А. Донченко, Ю.В. Романенко. – Київ : Либідь, 2001. – 374 с.
57. Драч І. Вердикт / І. Драч // Літературна Україна. – 1994. – 24 листопада.
58. Дубов И.Г. Феномен менталитета: психологический анализ / И.Г. Дубов // Вопросы психологии. – 1993. – № 5. – С. 89–99.
59. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм // Метод социологии : пер. с фр. – М. : Наука, 1991. – 422 с.
60. Заглада Н. Матеріали з етнографічних досліджень в Чорнобильському районі на Поліссі в 1934 р. / Н. Заглада ; Відділ рукописів ІМФЕ ім.Рильського НАНУ. Ф.43. Оп. 5. Од. зб. 166. 93 арк.
61. Закон України «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків»(від 08.09.2005 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law-science.org.ua/index.php?id=977938905.
62. Здравомыслова Е. Кризис маскулинности в позднесоветском дискурсе / Е. Здравомыслова, А. Темки на // О мужестве : сборник статей / сост. С. Ушакин. – М. : Фонд Ковалева, 2002. – С. 80–98.
63. Здравомыслова Е. Семья и общество: гендерное измерение российской трансформации / Е. Здравомыслова. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – С. 67–76.
64. Здравомыслова Е.А. Социальное конструирование гендера // Е.А. Здравомыслова, А.А. Темки на // Социологический журнал. – 1998. – № 3–4. – С. 171–182.
65. Злупко Л.А. Зайнятість в умовах формування інноваційної економіки України : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.01 / Злупко Леся Андріївна; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2010. – 20 с.
66. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2002. – 661 с.
67. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты / А.В. Кирилина. – М. : Изд-во «Институт социологии РАН», 1999. – 180 с.
68. Киричук В. Ментальність. Суть, функції, генеза / В. Киричук // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. – Київ ; Луцьк, 1994. –
Ч. 1.
69. Кисс Э. Национализм реальный и идеальный. Этническая политика и политические процессы / Э. Кисс // Этничность и власть в полиэтническом государстве / отв. ред. В.А. Тишков. – М. : Наука, 1994. – С. 136–137.
70. Кісь О. Гендерні студії в Україні: стан, проблеми, перспективи / Оксана Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2000/sem17-08.htm.
71. Кісь О.Р. Жінка в українській селянській сім’ї другої половини XIX – початку ХХ століття: гендерні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.05 / Оксана Кісь. – Львів, 2002. – 20 с.
72. Клёцина И.С. Гендерные барьеры на пути личностной самореализации / И.С. Клёцина // Психологические проблемы самореализации личности. – СПб. : СПбГу, 1999. – С. 154–168.
73. Кобилянська О. Людина. Повість з жіночого життя : [аудіокнига] / Ольга Кобилянська. – Х. : Фоліо, 2008.
74. Ковальчук Л. Запровадження елементів гендерного виховання у школах Німеччини / Любов Ковальчук // Збірник наукових праць / Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – К., 2006. –
С. 126–131.
75. Колодний А. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан : монографія / А. Колодний, Л. Филипович. – Львів, 1996. – 300 с.
76. Кон И.С. К проблеме национального характера / И.С. Кон // История и психология / под ред. Б.Ф. Поршнева, Л.И. Анцыферовой. – М. : Наука, 1971. – С. 122–158.
77. Кон И.С. Моральное сознание личности и регулятивные механизмы культуры / И.С. Кон // Социальная психология личности. – М. : Наука, 1979. – 322 с.
78. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива) / И.С. Кон. – М. : Наука, Главная редакция восточной литературы, 1988. – С. 12–39, 133–165.
79. Конвенція Міжнародної організації праці № 156 «Про рівне ставлення рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками» (1999) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law-science-2.org.ua/index.php?id=9779378905.
80. Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм нерівності щодо жінок» (1980) // Міжнародно-правові акти / упор. і ред. М.Ф. Шафовал. – К. : Юрінком-інтер, 2008. – С. 19–27.
81. Конвенція ООН «Про права дитини» : принята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 р. // Міжнародно-правові акти / упор. і ред. М.Ф. Шафовал. – К. : Юрінком-інтер, 2008. – С. 31–37.
82. Конвенція ООН № 45 Міжнародної організації праці «Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності» (1980) // Міжнародно-правові акти / упор. і ред. М.Ф. Шафовал. – К. : Юрінком-інтер, 2008. – С. 14–18.
83. Коновалов Д.О. Гендер і національний суб’єкт: конструювання маскулінності в контексті пострадянської України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : 09.00.04 / Д.О. Коновалов. – Х., 2005. – 22 с.
84. Кононенко Є.А. Жінки-героїні як виявлення сутності національної культури [Електронний ресурс] / Є.А. Кононенко. – Режим доступу: www.culturalstudies.in.ua/sekcia_s_s1_2.php.
85. Коржан С. В усі часи, у всіх народів. Жіноче питання: роздуми над шляхами його вирішення / С. Коржан // Вільна Україна. – 2001. – 6 серп. – С. 2.
86. Костомаров Н. Две русские народності [Электронный ресурс] / Н. Костомаров // Основа. – 1861. – № 3. – С. 33–80. – Режи доступа: http://litopys.org.ua/kostomar/kos38.htm.
87. Костюкевич Л.М. Соціально-політичний аспект жіночого руху в Україні: пробл. та тенденції / Л.М. Костюкевич, К.В. Костюкевич, Г.П. Докашенко // Жіночий рух в Україні: історія і сучасність : Міжнар. наук.-метод. конф. Одеса, жовт. 2004 р. : тез. доп. – К., 2004.
88. Кравець В.П. Гендерна педагогіка : навч. посіб. / В.П. Кравець. – Тернопіль : Джура, 2007. – 416 с.
89. Кривонос І.В. Психологічна структура українського національного характеру: реконструкція за творами художньої літератури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи / І.П. Кривонос. – Київ, 2008. – 20 с.
90. Крячко В.І. Концептуалізація української ментальності в соціодіагностичному аспекті : дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : 22.00.01 – теорія та історія соціології / В.І. Крячко ; Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2011. – 213 с.
91. Куліш О.О. Гендерні особливості педагогічної культури сучасного вчителя [Електронний ресурс] / Ольга Олександрівна Куліш. – Режим доступу: http://intkonf.org/kulish-oo-genderni-osoblivosti-pedagogichnoyi-kulturi-suchasnogo-vchitelya/
92. Кульчицький О. Проблематика взаємин етнопсихології і диференціальної психології релігії / О. Кульчицький // Релігія в житті українського народу : альманах УВУ. – 2001. – № 2. – С. 75–96.
93. Кульчицький О. Світовідчування українця / О. Кульчицький // Українська душа. – Київ, 1992. – С. 48–65.
94. Кустова О.Л. Исследование гендерных стереотипов методом личностного семантического дифференциала / О.Л. Кустова // Практикум по гендерной психологии / под ред. И.С. Клёциной. – СПб. : Питер, 2003. –
С. 229–240.
95. Лавриненко Н. Женщина: самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект) : монография / Н. Лавриненко. – К. : ВИПОЛ, 1999. – 223 с.
96. Лакан Ж. Инстанция буквы, или судьба разума после Фрейда / Жак Лакан ; [пер. с фр. А. Черноглазова, М. Титовой]. – М. : Русское феноменологическое общество : Логос, 1997. – 184 с.
97. Лакан Ж. Образования бессознательного (Семинары: Книга V (1957–1958)) / Жак Лакан ; [пер. с фр. А. Черноглазова]. – М. : ИТДГК «Гнозис» : Логос, 2002. – 608 с.
98. Лакан Ж. Телевидение / Жак Лакан ; [пер. с фр. А. Черноглазова]. – М.: ИТДК «Гнозис» : Логос, 2000. – 160 с.
99. Лакан Ж. Функция и поле речи и языка в психоанализе / Жак Лакан. – М. : Гнозис, 1995. – 192 с.
100. Лиман Д.Ю. Вплив міграційних процесів на економіку України [Електронний ресурс] / Д.Ю. Лиман. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2010/Economics/65385.doc.htm.
101. Липовецкий Ж. Третья женщина / Ж. Липовецкий. – СПб. : Алетейя, 2003. – С. 108–292.
102. Лич Э. Культура и коммуникация: логика взаимосвязи символов. К использованию структурного анализа в социальной антропологи / Э. Лич. – М. : ИНФРА, 2001. – 443 с.
103. Личность, культура, этнос: современная психологическая антропология / под ред. А.А. Белика. – М., 2001. – С. 104–134.
104. Лозко Г. Зародження української мови та писемності [Електронний ресурс] / Г. Лозко. – Режим доступу: http://etno.uaweb.org/lozko/r04.html.
105. Ломакина М. Международная защита прав женщин / О. Ломакина // Московский журнал международного права. – 2006. – № 3. – С. 40–41.
106. Лоренц К.З. Агрессия (так называемое «зло») / К.З. Лоренц ; пер.с нем. Г.Ф. Швейника. – М. : Прогресс : Универс, 1994. – 269 с.
107. Луков В.А. Гендерный конфликт: система понятий [Электронный ресурс] / В.А. Луков, В.Н. Кирилина. – Режим доступа: http://www.mosgu.ru/.../2005.../Lukov&Kirillina/...
108. Луман Н. Реальність мас-медіа / Ніклас Луман ; [ред., передм.: Іванова В. та Мінакова М.]. – К. : Акад. Укр. Преси : ЦВП, 2010. – 158 с.
109. Маева П.И. Женский вопрос. Будет ли найден на него ответ? / П.И. Маева // Правда. – 2001. – 9 февр.
110. Майерс Д. Социальная психология / Дэвид Майерс ; [пер. с англ. З. Замчук]. – СПб. [и др.] : Питер, 2011. – 793 с.
111. Маланюк М. Ще раз про самосвідомість українців / М. Маланюк // Рідна школа. – 1995. – № 7–8. – С. 7–11.
112. Малышева М.М. Современный патриархат. Социально-экономическое эссе / М.М. Малышева. – М. : Academia, 2001. – 352 с.
113. Мартынов А.В. Трансформация макросоциальных систем в постсоциалистическом мире: методол. аспект / А.В. Мартынов. – М. : URSS, 2006. – 230 с.
114. Мид M. Культура и мир детства / М. Мид. – М. : Наука, 1988. – С. 48–59, 147–171.
115. Міжгалузева програма «Сільська Жінка» (2002) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niurr.gov.ua/ukr/publishing/panorama1~2_99/
sp_1be.htm.
116. Мірчук І. Світогляд українського народу (спроба характеристики). Відбитка з наукового збірника / І. Мірчук. – Прага, 1942. – Т. 3. Українського Вільного Університету у Празі.
117. Моммзен Т. История Рима / Теодор Моммзен. – М. : АСТ, 2011. – 638 с.
118. Мунтян І.С. Гендерний підхід у професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 / І.С. Мунтян. – О., 2004. – 21 с.
119. Надхин Г. Память о Запорожье / Г. Надхин. – М., 1877.
120. Назаренко О.А. Етичні аспекти діалогічних концепцій культури : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.04 / Назаренко Оксана Андріївна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 177 арк.
121. Наливайко Д.С. Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі XI–XVIII ст. / Д.С. Наливайко. – К. : Основи, 1998. – 578 с.
122. Наумова Л. Гендерна політика та освіта [Електронний ресурс] / Людмила Наумова // Українська асоціація студентського самоврядування. Портал для активних студентів. – Режим доступу: http://uass.org.ua/index.php?Itemi.
123. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / за ред. Ю. Римаренка. – К. ; Донецьк : Донеччина, 1998. – 256 с.
124. Новгородська А.В. Жінки Донбасу у громадсько-політичному житті в середині 50-х – першій половині 60-х років ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.01 / Альбіна Вікторівна Новгородська. – Донецьк, 2006. – 19 с.
125. Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії Української Православної Церкви : у 2 т. / І.І. Огієнко. – К. : Україна, 1993. – Т. L–2. – 284 с.
126. Павленко В.М. Етнопсихологія : навч. посіб. / В.М. Павленко, С.О. Таглін. – К. : Вища школа, 1999. – 443 с.
127. Паращевiн М.А. Iнтегративна роль релiгiї: iсторико-соцiологiчний нарис / М.А. Паращевін. – К. : IС НАНУ, 2004. – 152 с.
128. Паращевiн М.А. Iррацiональнi складовi соцiального ареалу життя особистостi / М.А. Паращевiн // Соцiальний ареал життя особистостi. – К. : IС НАНУ, 2005. – C. 309–369.
129. Паращевiн М.А. Культурний простiр у контекстi глобальних процесiв / М.А. Паращевiн // Соцiальнi вимiри суспiльства. – К. : IС НАНУ, 2005. – Вип. 8. – С. 166–174.
130. Паращевiн М.А. Мiжособистiсна довiра в українському суспiльствi / М.А. Паращевiн // Українське суспiльство 1994–2005. Динамiка соцiальних змiн. – К. : IС НАНУ, 2005. – С. 332–340.
131. Паращевiн М.А. Оцiнка соцiальної ролi релiгiї у функцiоналiстськiй соцiологiї / М.А. Паращевiн // Соцiальнi вимiри суспiльства. – К. : IС НАНУ, 2004. – Вип. 7. – С. 81–97.
132. Паращевiн М.А. Питання про архаїзацiю свiдомостi i суспiльства в сучасному науковому дискурсi / М.А. Паращевін // Проблеми розвитку соцiологiчної теорiї. Соцiальнi процеси в Українi. – К. : САУ, IС НАНУ, 2004. – Вип. 4. – С. 252–256.
133. Паращевiн М.А. Соцiальна солiдарнiсть в українському суспiльствi: тенденцiї змiн / М.А. Паращевiн // Українське суспiльство 1994–2004. Монiторинг соцiальних змiн. – К. : IС НАНУ, 2004. – С. 448–457.
134. Паращевiн М.А. Сприйняття процесiв глобалiзацiї населенням України / М.А. Паращевін // Українське суспiльство – 2003. Соцiологiчний монiторинг. – К. : IС НАНУ, 2003. – С. 365–375.
135. Пасова Т. Гендер – це свобода [Електронний ресурс] / Т. Пасова // Віче : журнал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://www.viche. info/journal/1351/
136. Пашко А. Жіночий рух в Україні: історичний аспект та сучасний розвиток / А. Пашко // Час – Time. – 2007. – 4–10 верес.
137. Пірен М.І. Основи етнопсихології : підручник / М.І. Пірен. – 2-ге вид., доп. – К. : [б. в.], 1998. – 436 с.
138. Платон. Диалоги : [пер. с древнегреч.] / Платон. – М. : Эксмо, 2009. – 637 с.
139. Полісся [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Полісся.
140. Поліщук І. Ментальність українства: політичний аспект / І. Поліщук // Людина і політика. – 2001. – № 1. – С. 44–49.
141. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки» (2001) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/news/2008-09-04/4sept_genderproj3.jpg.
142. Практичне релігієзнавство : монографія / за ред. проф. А. Колодного і Л. Филипович. – К. : Українська конфедерація журналістів та Українська асоціація релігієзнавців, 2012. – 315 с.
143. Радина Н.К. Изучение гендерной идентичности методом фокус-группы / Н.К. Радина // Практикум по гендерной психологии / под ред. И.С. Клёциной. – СПб. : Питер, 2003. – С. 243–254.
144. Рибчин І. Геопсихічні реакції і вдача українця / І. Рибчин. – Мюнхен, УВУ, 1966. – 216 с.
145. Римашевская Н.М. Население и глобализация / Римашевская Н.М., Галецкий В.Ф., Овсянников А.А. и др. ; под общ. ред. Н.М. Римашевской ; Рос. акад. наук. Ин-т соц.-экон. пробл. народонаселения. – М. : Наука, 2004. –
321 с.
146. Римашевская Н.М. Гендерные аспекты социально-экономической трансформации в России / Н.М. Римашевская // Гендерный калейдоскоп / ред. М. Малышева. – М. : Academia, 2002. – С. 243–257.
147. Робер К. Метаморфозы социального вопроса. Хроника наемного труда : пер. с фр. / Робер Кастель ; общ. ред. пер. Н.А. Шматко. – М. : Ин-т эксперим. социологии, 2009. – 574 с.
148. Романенко Ю.В. Механізми символічної інтеракції в комунікаціях, політиці, мистецтві: візуально-аналітичний та соціосимволічний аспекти : монографія / Ю.В. Романенко. – К. : Вид-во ДУІКТ, 2011. – 301 с.
149. Романенко Ю.В. Соціалізація особи: метапрограмний та психотехнологічний аспекти / Ю.В. Романенко. – К. : Вид-во ДУІКТ, 2007. –435 с.
150. Рудницька Т.М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін : монографія / Т.М. Рудницька. – К. : Либідь, 1998. – 221 с.
151. Семенова Г.В. Голос женщины в регистре времени / Г.В. Семенова // Правда. – 2001. – 18 мая.
152. Серга Т.А. Формы и способы сакрализации жизненного мира в современном обществе / Т.А. Серга // Грані : науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2008. – № 2 (58). – С. 115–119.
153. Силласте Г.Г. // Социологические исследования. – 2000. – № 11. – С. 5–15.
154. Смелзер Н. Сексуальные роли и неравенство / Н. Смелзер // Социология. – М. : АСТ, 1994. – С. 328–360.
155. Статус шляхетських воєводських і повітових сеймиків Речі Посполитої 16-18 ст. та їх місце і роль у системі організації влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.studyport.net/free/status-shlyaxetskix-voyevodskix-i-povitovix-sejmikiv-rechi-pospolito%D1%97-16-18-st-ta-%D1%97x-misce-i-rol-u-sistemi-organizaci%D1%97-vladi.html.
156. Степико М. Консолідація української нації: проблеми та перспективи / М. Степико // Вісник НАН України. – 1999. – № 6. – С. 10–22.
157. Степико М. Культурно-господарські перспективи національного буття України / М. Степико // Життя етносу: соціокультурні нариси : навч. посіб. / Б. Попов (керівник авт. колективу), В. Ігнатов, М. Степико та ін. – К. : Либідь, 1997. – 240 с.
158. Степико М. Культурологічний контекст етногенезу // Життя етносу: соціокультурні нариси : навч. посіб. / Б. Попов (керівник авт. колективу), В. Ігнатов, М. Степико та ін. – К. : Либідь, 1997. – 240 с.
159. Сулятицький І. Етнічні риси психіки і український менталітет / І. Сулятицький // Человек, бытие, культура. – К. ; Переяслав-Хмельницький, Радо, 1991. – С. 65–79.
160. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку / Є.І. Сявавко. – К. : Наукова література, 1974. – 213 с.
161. Терзі П.П. Формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : ав