ДОВІРА ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ : ДОВЕРИЕ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СОЦИАЛЬНОГО КАПИТАЛА

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

СТЕЦЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 316.613.42+316.258

ДОВІРА ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

22.00.01 — теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Соболєва Наталя Іванівна,
доктор соціологічних наук,
старший науковий співробітник

Київ — 2013

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1. Наукові підвалини дослідження феномена довіри в соціології 12
1.1 Традиція вивчення довіри в міждисциплінарному дискурсі 12
1.2 Проблема інтерпретації категорії “довіра” в соціології 27
1.3 Основні напрями дослідження довіри в сучасній соціології 50
Висновки до розділу 1 64
Розділ 2. Довіра в системі структурно-функціональних зв’язків соціального капіталу 68
2.1 Концептуалізація соціального капіталу у сучасній
соціології 68
2.2 Структурно-функціональна модель соціального капіталу 84
2.3 Довіра як складова соціального капіталу на мікро-, мезо- та макрорівнях 105
2.4 Вплив довіри як складової соціального капіталу суб’єкта на потенціал його дій у досягненні цілей 112
Висновки до розділу 2 121
Розділ 3. Проблеми емпіричного дослідження довіри в рамках концепції соціального капіталу 124
3.1 Досвід вимірювання довіри та соціального капіталу в емпіричних дослідженнях: індикатори та шкали 124
3.2 Методологічні та методичні проблеми вимірювання довіри та соціального капіталу 142
3.3 До питання побудови cистеми індикаторів довіри
та інших складових соціального капіталу 1152
Висновки до розділу 3 169
Висновки 172
Список використаних джерел 179
Додаток А. Рівні існування соціального капіталу 196
Додаток Б. Виміри соціального капіталу (за Д. Нереян і М. Кессіді) 197
Додаток В. Структура соціального капіталу індивіда 198
Додаток Г. Запитання анкети моніторингу “Українське суспільство”
1992-2012 199
Додаток Д. Запитання анкети моніторингу “Європейське соціальне дослідження” 201
Додаток Е. Запитання анкети дослідження “Довіра забезпечених споживачів” 203
Додаток Ж. Індикатори та запитання, що використовувалися в анкетах дослідження регіонального експерименту в Італії. 204
Додаток И. Запитання, що використовувалися в анкетах дослідження Світового Банку “The Social Capital Implementation Framework” (SCIF – Структура Реалізації Соціального Капіталу) 206
Додаток К. Соціологічна анкета “Довіра як складова соціального капіталу” 207

ВСТУП

Актуальність теми. Довіра є невід’ємною складовою комунікації, інтеракції та соціальних відносин на всіх рівнях організації суспільства. Дефіцит довіри порушує основи соціальних відносин, що негативним чином відбивається на різноманітних аспектах функціонування суспільства. В зв’язку з усвідомленням важливості даного феномена для повноцінного функціонування суспільства тема довіри вийшла на одне з центральних місць в сучасній соціології та інших гуманітарних науках. Перші спроби аналізу довіри здійснювали T. Нobbes (Т. Гоббс), J. Locke (Дж. Локк), J.-J. Rousseau (Ж. Ж. Руссо), É. Durkheim (Е. Дюркгейм), G. Simmel (Г. Зіммель), M. Weber (М. Вебер), F. Tönnies (Ф. Тьонніс), T. Parsons (Т. Парсонс). Проте, їхні знахідки переважно полягали у поясненні окремих суспільних процесів та явищ крізь призму довіри, а не у дослідженні природи самого феномена. Безпосереднє ґрунтовне вивчення довіри бере свій відлік з 70-90-х рр. ХХ ст.
В останні роки хвилю досліджень з даної тематики зумовив ряд об’єктивних факторів. По-перше, логіка розвитку сучасної соціології передбачає пояснення соціальних змін макрорівня крізь призму часткових процесів і явищ. Довіра є феноменом повсякденності, який значною мірою конструює відносини і повсякденну комунікацію соціальних суб’єктів, створюючи умови для інтеграційних процесів.
По-друге, на тлі нестабільності та невизначеності, характерної для суспільств, що трансформуються, проблема довіри стає одним з найактуальніших питань, оскільки різкі та неочікувані соціальні та політичні зміни підривають довіру індивідів як до державних інститутів, так і один до одного, що відкидає можливість формування соціального діалогу у суспільстві і, відповідно, несе деструктивний вплив як на функціонування окремих сфер суспільного життя, так і усього соціуму взагалі.
По-третє, соціальні зміни та поступ у різних сферах суспільного життя певним чином детермінують соціальні відносини та їхні компоненти, до яких належить і довіра, що зумовлює її специфіку, визначає її форми, типи та види на всіх рівнях організації соціуму.
По-четверте, сьогодні теорії довіри перетнулися з концепціями соціального капіталу, внаслідок чого з’явився окремий напрям — вивчення довіри як складової соціального капіталу, що відкриває нові горизонти як у розвитку теорії довіри, так і у формуванні концепцій соціального капіталу. Подальша наукова робота над дослідженням довіри потребує врахування обопільного впливу цих двох феноменів.
Потенційно, основна наукова перспектива вивчення довіри як складової соціального капіталу полягає у тому, що соціальний капітал на всіх рівнях організації соціуму виступає певним контекстом функціонування довіри, в якому значно легше її розкрити та проаналізувати, і що дуже важливо, встановити причинно-наслідковий зв'язок між довірою соціальних суб’єктів та
їхніми подальшими рішеннями, діями. Отже, актуальність теми довіри як складової соціального капіталу полягає у можливості комплексного вирішення наукових задач щодо функціонування довіри та її впливу на формування соціального капіталу, що, своєю чергою, є ключем до пояснення дій соціальних суб’єктів, актуальних інтеграційних/дезінтеграційних процесів та явищ, а звідси і окремих чинників розвитку соціуму взагалі.
Найбільший внесок у дослідження феномена довіри здійснили такі зарубіжні науковці: B. Barber (Б. Барбер), D. Gambetta (Д. Гамбетта), H. Garfinkel (Г. Гарфінкель), A. Giddens (Е. Гідденс), P. Gross (П. Грос), S. Eisenstadt (Ш. Ейзенштадт), M. Endreß (М. Ендрес), J. Coleman (Дж. Коулмен), N. Luhmann (Н. Луман), R. Putnam (Р. Патнем), L. Roniger (Л. Роніджер), A. Seligman (А. Селігмен), E. Uslaner (Е. Усланер), F. Fukuyama (Ф. Фукуяма), R. Hardin (Р. Хардін), P. Sztompka (П. Штомпка). Серед російських вчених проблемою довіри займалися: А. Алексеева, (А. Алексєєва), Г. Заболотная (Г. Заболотна), Т. Заславская (Т. Заславська), Е. Капусткина (Е. Капусткіна), Ю. Веселов (Ю. Вєсєлов), В. Ядов (В. Ядов). Коло актуальних питань щодо довіри розкрито у працях таких українських дослідників, як: Г. Андрущенко, Є. Головаха, О. Кокорська, В. Кокорський, І. Мартинюк, Н. Соболєва.
Концепції соціального капіталу отримали розвиток у працях Г. Андрущенко, W. Baker (У. Бейкера), G. Becker (Г. Беккера), E. Banfield (Е. Бенфілда), А. Бови, P. Bourdieu (П. Бурдьє), B. Wellman (Б. Веллмана), Д. Гамбетти, О. Демківа, M. Emirbayer (М. Емірбайєра), Ю. Золотаревой (Ю. Золотаревої), M. Cassidy (М. Кессіді), Дж. Коулмена, N. Lin (Н. Лін), D. Narayan (Д. Нереян), Р. Патнема, M. Paldam (М. Пелдема), A. Portes (А. Портеса), В. Радаев (В. Радаєва), J. Sensenbrenner (Дж. Сенсенбреннера), В. Степаненко, Л. Стрельнікової, Ф. Фукуями, В. Чепак, M. Schiff (М. Шиффа), В. Ядова.
Напрям дослідження довіри як складової соціального капіталу репрезентований працями П. Бурдьє, Д. Гамбетти, Дж. Коулмена, Р. Патнема, Ф. Фукуями, які започаткували наукову традицію обопільного пояснення довіри та соціального капіталу.
Попри значну кількість праць, ступінь наукової розробленості теми довіри як складової соціального капіталу в соціологічній науці характеризується теоретичною фрагментарністю, а звідси — методологічною та методичною недостатністю, що негативним чином відбивається на спробах емпіричного вимірювання даних феноменів.
Отже, наукова проблема визначається тим, що існує суперечність між необхідністю вивчення механізмів формування соціального капіталу та довіри, як його найважливішої складової, і недостатністю розробки теоретико-методологічних засад для отримання такого роду знань. Дослідження довіри у складі соціального капіталу має свою специфіку, яка потребує більш детального теоретико-методологічного осмислення та уточнення методики емпіричного вимірювання. Відсутнє не лише чітке уявлення щодо місця довіри в структурі соціального капіталу, а й взагалі немає загальноприйнятої моделі структури соціального капіталу, внаслідок чого бракує конкретики у визначенні інших складових соціального капіталу, а відповідно, не встановлено їхнього взаємозв’язку з довірою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов’язана з науковими темами організації, де вона виконувалась.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження — виявлення специфіки довіри як складової соціального капіталу, визначення її місця в структурі останнього та розробка системи індикаторів для її вимірювання.
Для реалізації мети потрібно розв’язати такі завдання :
— визначити теоретико-методологічні засади вивчення довіри в класичному соціологічному дискурсі і структурно-конструктивістському підході та здійснити соціологічну інтерпретацію категорії “довіра”;
— проаналізувати інтерпретації та концепції соціального капіталу в соціології;
— побудувати структурно-функціональну модель соціального капіталу та визначити місце довіри в ній;
— розкрити специфіку довіри як складової соціального капіталу на мікро-, мезо- та макрорівнях;
— визначити функції основних складових соціального капіталу;
— визначити вплив довіри на формування соціального капіталу суб’єкта і потенціальні можливості його використання у процесі досягнення цілей;
— узагальнити досвід вимірювання довіри та соціального капіталу в емпіричних дослідженнях і розробити систему індикаторів для вимірювання довіри та інших складових соціального капіталу.
Об’єктом дослідження є соціальний капітал соціальних суб’єктів на різних рівнях організації суспільства.
Предметом дослідження є довіра у складі структурно-функціональних елементів соціального капіталу.
Методи дослідження. Досягнення мети та реалізація завдань дослідження потребували застосування таких методів: історико-генетичний (для дослідження генезису концепцій довіри і соціального капіталу); методи теоретичного аналізу і синтезу (для визначення концептів довіри та соціального капіталу); метод типологізації (для вивчення механізмів функціонування довіри як складової соціального капіталу на різних рівнях); системно-структурний метод та метод моделювання (для побудови структурно-функціональної моделі соціального капіталу).
У дисертації автор застосовує низку ідей системного аналізу, феноменології, а також методологічні настанови конструктивізму.
Наукова новизна одержаних результатів. В результаті теоретико-соціологічного переосмислення наукового статусу категорії довіри у концепціях соціального капіталу і визначення змісту функціональної ролі довіри як складової соціального капіталу запропоновано структурно-функціональну модель соціального капіталу та розроблено пропозиції щодо удосконалення інструментарію для емпіричного вимірювання довіри та інших складових соціального капіталу, що узагальнено в наступних положеннях:
вперше:
— запропоновано нове концептуальне бачення довіри як багатовимірного феномену. Здійснено інтерпретацію довіри як соціологічної категорії, яка охоплює низку понять, що розкривають її сутність відповідно до форм вираження (почуття, настанова, орієнтація на дію, дія, позиція відносно інших об’єктів/суб’єктів); соціального виміру (мікро-, мезо-, макро-); типів об’єктів, до яких суб’єкт виражає довіру (персоніфіковані/неперсоніфіковані); сфер суспільного життя (економіка, політика та ін.);
— сформульовано власне визначення довіри згідно якого довіра — це позитивна морально-етична, емоційна і водночас прагматична оцінка соціальним суб’єктом деякого об’єкта щодо його надійності і відповідності очікуванням суб’єкта, яка орієнтує на дію, є імпульсом до взаємодії та характеризує готовність суб’єкта до кооперації;
— обґрунтовано доцільність розгляду недовіри не лише як стану відсутності довіри, а як окремого феномену, що потребує спеціального понятійного оформлення. Виходячи з цього, здійснено теоретико-соціологічну інтерпретацію недовіри як негативної морально-етичної, емоційної та прагматичної оцінки соціальним суб’єктом деякого об’єкта щодо його надійності і відповідності очікуванням суб’єкта, яка виступає стійкою настановою на обмеження або припинення взаємодії з даним об’єктом, та водночас формує подібне ставлення до схожих соціальних об’єктів, і як наслідок, стимулює пошук нових більш надійних контактів/об’єктів;
— сконструйовано теоретичну структурно-функціональну модель соціального капіталу та визначено місце довіри у ній. В рамках цієї моделі структурними елементами пропонується вважати: соціальних акторів; кола спілкування суб’єкта соціального капіталу, організовані відповідно до соціальної дистанції між ним та його контактами; а також власне соціальну мережу контактів суб’єкта соціального капіталу. До функціональних елементів пропонується відносити: 1) інтегруючі: довіра, солідарність, толерантність, взаємність; 2) регулюючі: соціальні норми, соціальні та культурні цінності, зобов’язання, соціальні очікування; 3) захисні: ризик, контроль, недовіра; 4) ціледосягаючі: взаємодопомога, соціальна підтримка, громадська активність, соціальна активність, соціальна ініціатива;
удосконалено:
— соціологічне обґрунтування особливої функціональної ролі довіри у структурі соціального капіталу, оскільки, з одного боку довіра лежить в основі утворення соціальної мережі суб’єкта соціального капіталу, з іншого, забезпечує підтримку соціальних зв’язків між акторами его-мережі;
— виявлення функцій довіри та недовіри у складі соціального капіталу. Функціями довіри є: 1) утворення та підтримання соціальних зв’язків; 2) обмін матеріальними та нематеріальними ресурсами, зокрема інформацією; 3) забезпечення допомогою, соціальною та психологічною підтримкою. Функціями недовіри є: 1) мінімізація ризиків у взаємодії; 2) перевірка надійності контактів та їх селекція; 3) поновлення/розширення соціального капіталу;
— з’ясування ролі довіри в конвертації соціального капіталу в інші форми капіталу;
дістало подальшого розвитку:
— розробка методичного забезпечення емпіричного вимірювання довіри як складової соціального капіталу: зокрема розширено та впорядковано систему відповідних індикаторів; обґрунтовано доцільність заміни традиційної порядкової шкали на номінальну; запропоновано застосовування принципу обопільного оцінювання в процесі емпіричного вимірювання довіри (довіри суб’єкта до інших та очікуваної ним довіри до себе з боку оточення).
Практичне значення отриманих результатів. Основні висновки і результати дисертації можна застосовувати в науково-теоретичних, педагогічних та соціально-політичних проектах, пов’язаних із поглибленням розуміння феноменів довіри та соціального капіталу та їх використанням у практиці соціального управління. У роботі пропонується спосіб нівелювання суперечностей щодо інтерпретації довіри, що полягає у її розгляді як соціологічної категорії, яка містить у собі низку понять, що відображають довіру з різних поглядів. Зокрема, теоретична модель соціального капіталу, розроблена здобувачем, дозволяє визначити місце довіри та інших складових у структурі соціального капіталу і дослідити їх взаємозв’язки. Розроблені індикатори довіри та інших складових соціального капіталу можуть слугувати практичними рекомендаціями у вимірюванні довіри та соціального капіталу, що пропонується використовувати у емпіричних дослідженнях. Основні результати роботи можуть бути включені у програму лекцій з предметів: “Актуальні питання соціології”, “Теорія та історія соціології”, “Паблік Рілейшнс”.
Особистий внесок здобувача. Усі праці виконано особисто здобувачем без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії: українське суспільство та глобальні соціальні зміни” (Київ, 2009); V міжнародній конференції “Одеські читання по соціальним наукам-2011” (Одеса, 2011); “Світ та суспільства: історія, сучасність, майбутнє” (Одеса, 2012).
Публікації. Основні наукові результати опубліковані у 6 наукових працях, 2 праці додатково відображають наукові результати дисертації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання, яке полягає у виявленні специфіки довіри як складової соціального капіталу, в зв’язку з чим було здійснено системне дослідження довіри як соціального феномена, розкрито її специфіку як складової соціального капіталу, визначено місце в структурі соціального капіталу та розроблено комплекс індикаторів для її системного емпіричного вимірювання. Таким чином, в дисертаційній роботі порушено основні осяжні теоретичні та емпіричні проблеми у вивченні довіри як складової соціального капіталу і сформовано можливі шляхи їх вирішення.
1. На основі аналізу теоретико-методологічних засад вивчення довіри в класичному соціологічному і міждисциплінарному дискурсах загалом, а також структурно-конструктивістському підході зокрема, розкрито ґенезу даного феномена та виявлено основні віхи розвитку теорії довіри у соціології. В результаті аналізу основних соціологічних напрямів дослідження довіри, розглянутих у дисертаційній роботі, встановлено, що довіра є складним багатовимірним соціокультурним феноменом, розуміння якого великою мірою залежить від того чи іншого наукового погляду, підходу, аспекту, преференцій дослідника та ін.. Встановлено, що суперечності, пов’язані з визначенням сутності довіри та її науковими інтерпретаціями виникають у результаті відсутності системного підходу до аналізу явища довіри. В ході системного дослідження виявилося, що довіра може бути різних типів, видів та рівнів, що відкидає можливість зведення її розуміння лише до вузького поняття “довіра”. Натомість запропоновано нове концептуальне бачення довіри як багатовимірного феномену, яке передбачає розгляд довіри як соціологічної категорії, яка охоплює низку понять, що розкривають її сутність відповідно до: а) форм вираження (почуття, настанова, орієнтація на дію, дія, позиція відносно інших об’єктів/суб’єктів); б) соціального виміру (мікро-, мезо-, макро-); в) типів об’єктів, до яких суб’єкт виражає довіру (персоніфіковані/неперсоніфіковані); г) сфер суспільного життя (економіка, політика та ін.). Згідно авторської інтерпретації, адаптованої до сучасних наукових реалій, довіра виступає позитивною морально-етичною, емоційною і водночас прагматичною оцінкою соціальним суб’єктом деякого об’єкта щодо його надійності і відповідності очікуванням суб’єкта, яка орієнтує на дію, є імпульсом до взаємодії та характеризує готовність суб’єкта до кооперації.
Виявлено, що дослідження довіри у руслі теми соціального капіталу надає можливість її вивчати у чітко визначеному контексті (системі соціального капіталу), в якому вона первинно генерується та функціонує, що полегшує визначення причинно-наслідкових зв’язків довіри і є ключем до виявлення її природи та механізмів функціонування.
2. Аналіз концепцій соціального капіталу вказав на певні розбіжності у розумінні сутності даного явища. З одного боку, стверджується, що соціальний капітал містить деякі складові, з іншого, немає систематизації цих складових, відсутня загальноприйнята структура соціального капіталу. Більшість вчених соціальний капітал пов’язують з довірою, однак немає чітко визначеного місця довіри в структурі соціального капіталу. Для подолання цих суперечностей було побудовано структурно-функціональну модель соціального капіталу. Структурними елементами даної моделі виступають: а) соціальні актори; б) кола спілкування суб’єкта соціального капіталу, організовані відповідно до соціальної дистанції між ним та його контактами, в) власне соціальна мережа контактів суб’єкта соціального капіталу. До функціональних елементів належать: а) інтегруючі: довіра, солідарність, толерантність, взаємність; б) регулюючі: соціальні норми, соціальні та культурні цінності, зобов’язання, соціальні очікування; в) захисні: ризик, контроль, недовіра; г) ціледосягаючі: взаємодопомога, соціальна підтримка, громадська активність, соціальна активність, соціальна ініціатива. Кожна з цих складових виконує певні функції, які разом забезпечують функціонування самого соціального капіталу. Довіра: утворення та підтримання соціальних зв’язків; обмін матеріальними та нематеріальними ресурсами, зокрема інформацією; надання допомоги, соціальної та психологічної підтримки. Солідарність: гуртування акторів в середині групи. Толерантність: утворення та зміцнення соціальних зв’язків між представниками різних соціальних груп, організацій; налагодження комунікації та взаєморозуміння між представниками різних груп; орієнтація на компроміс. Взаємність: забезпечення обопільності взаємодії; забезпечення виконання зобов’язань.Соціальні норми: встановлення загальних стандартів поведінки, на які індивіди спираються у своїй взаємодії; координація та узгодження змісту соціальних ролей учасників взаємодії. Соціальні і культурні цінності: формування ціннісних орієнтацій та відповідних цілей у суб’єктів взаємодії; формування преференцій щодо селекції контактів. Зобов’язання: розподіл обов’язків між індивідами; гарантування стабільності у взаємодіях; контроль виконання обов’язків. Соціальні очікування: планування взаємодії. Ризик: визначення і усвідомлення загроз у взаємодії; визначення меж взаємодії; обмеження взаємодії; обмеження довіри. Контроль: перевірка надійності соціального суб’єкта; страхування від негативних наслідків взаємодії; попередження можливих ризиків. Недовіра: мінімізація ризиків у взаємодії; перевірка надійності контактів та їх селекція; поновлення/розширення соціального капіталу. Взаємодопомога: моральна та матеріальна підтримка; обмін матеріальними та нематеріальними ресурсами задля оптимізації стану соціального суб’єкта. Соціальна підтримка: надання моральної (психологічної) або матеріальної допомоги. Соціальна активність: підтримання регулярності взаємовідносин; зміцнення соціальних зв’язків в середині соціального капіталу; утворення нових соціальних зв’язків; обмін та розповсюдження інформації; обмін матеріальними та нематеріальними ресурсами. Громадська активність: організація спільної діяльності задля досягнення спільних цілей; ціле-раціональна кооперація; утворення нових соціальних зв’язків. Соціальна ініціатива: впровадження ідей; організація взаємодії. Розроблена структура соціального капіталу відкриває додаткові можливості для визначення та аналізу механізмів формування інших функціональних складових.
Виходячи зі структурно-функціональної моделі соціального капіталу пропонується його визначати як нематеріальний ресурс, що є продуктом відносин між суб’єктом та контактами його егомережі, зумовлених довірою, солідарністю, толерантністю й взаємністю, регульованих нормами, цінностями, зобов’язаннями й очікуваннями та детермінованих ризиком, контролем і недовірою, які, функціонуючи у формах взаємодопомоги, соціальної підтримки, громадської та соціальної активності й ініціативи, конвертують його в інші форми капіталу, відповідно до цілей та потреб соціального суб’єкта.
3. Встановлено, що в контексті соціального капіталу відкриваються нові можливості у визначенні сутності феномена недовіри, щодо якого продовж років точилися активні дискусії. В системі соціального капіталу довіра загалом несе функцію утворення соціальних зв’язків, тим самим формуючи соціальний капітал і в подальшому підтримуючи зв’язки в його системі. Недовіра ж, з одного боку, обмежує взаємодію соціального суб’єкта, зменшуючи як ризики від взаємодії з іншими, так і потенціал його дії, з іншого — створює необхідність пошуку нових контактів для формування соціальних відносин, тим самим оновлюючи мережу контактів суб’єкта соціального капіталу. Попри те, що недовіра розуміється як стратегія, що обмежує дії соціального суб’єкта та кола його знайомств, існує інший бік даного феномена, який визначається тим, що динаміка реструктуризації соціального капіталу потенційно може бути значно вищою у суб’єктів, які переважно дотримуються стратегії недовіри. Тому, формування соціальної мережі соціального капіталу великою мірою залежить як від довіри, так і від недовіри. В зв’язку з чим обґрунтовано доцільність розгляду недовіри не лише як стану відсутності довіри, а як окремого феномену, що потребує спеціального понятійного оформлення. Виходячи з цього здійснено теоретико-соціологічну інтерпретацію недовіри як негативної морально-етичної, емоційної та прагматичної оцінки соціальним суб’єктом деякого об’єкта щодо його надійності і відповідності потребам індивіда, яка виступає стійкою настановою на обмеження або припинення взаємодії з даним об’єктом, та водночас формує подібне ставлення до схожих соціальних об’єктів, і як наслідок, стимулює пошук нових більш надійних контактів/об’єктів.
4. Запропонована структурно-функціональна модель соціального капіталу є загальною для мікро-, мезо- та макрорівнів суспільства. На мікрорівні суб’єктами соціального капіталу виступають індивіди, на мезорівні — соціальні групи, організації, макрорівні — держави, суспільства. В результаті обґрунтування специфіки довіри як складової соціального капіталу виявлено особливості довіри в залежності від суб’єкта соціального капіталу, які полягають у формах існування та типах довіри, характерних для різних соціальних вимірів суспільства. На мікрорівні довіра приймає форми таких соціальних відносин як: родина, дружба, приятельські відносини, особистісні стосунки, партнерські відносини, виробничі відносини, повсякденна товариськість. На мезорівні довіра існує у різноманітних формах кооперації: колективи, спільноти, формальні та неформальні групи, організації, інститути, клуби за інтересами та ін.. Довіра на макрорівні втілюється у формах взаємодії націй, держав, суспільств. На кожному з цих рівнів функціонує довіра, тип якої детермінований рівнем організації суспільства та колами контактів соціального суб’єкта.
5. Визначення впливу довіри на формування соціального капіталу суб’єкта і потенціальні можливості його використання у процесі досягнення цілей дозволило з’ясувати роль довіри в конвертації соціального капіталу в інші форми капіталу. Так, соціальний суб’єкт, який володіє ресурсом довіри і накопиченим нею соціальним капіталом, в залежності від цілей, які він переслідує, має можливість використовувати свій соціальний капітал з метою його конвертації в інші форми: а) культурний капітал (досвід, освіта та ін.); б) символічний капітал (знання, інформація та ін.); в) людський капітал (статуси, соціальні ролі та ін.); в) економічний капітал (матеріальні ресурси різного характеру).
6. Попри те, що сьогодні тема довіри та соціального капіталу є однією з найактуальніших в соціології, теоретичні розробки значною мірою випереджають практичні дослідження. Так, накопичені у теорії уявлення та гіпотези щодо довіри та соціального капіталу потребують емпіричного обґрунтування або ж спростування, однак цілеспрямованих досліджень довіри як складової соціального капіталу поки що не проводилось. Натомість, завдяки таким дослідженням, як моніторинги “Українське суспільство” та “Європейське соціальне дослідження”, “Довіра забезпечених споживачів в Україні”, “Edelman Trust Barometer”, дослідження регіонального експерименту в Італії та дослідження Світового Банку “The Social Capital Implementation Framework” накопичено певний досвід вимірювання окремих аспектів довіри та соціального капіталу, на основі якого можливо визначити основні методологічні та методичні проблеми дослідження даних феноменів. Основними методологічними проблемами є суперечності у інтерпретаціях довіри та відсутність загальноприйнятої моделі структури соціального капіталу. До основних методичних проблем належать: вплив формулювань альтернатив у шкалах для визначення рівня довіри на точність вимірювання та вузький набір індикаторів довіри та соціального капіталу. В зв’язку з чим запропоновано ряд положень, спрямованих на вирішення даних проблем. На основі аналізу попередніх дослідницьких спроб вимірювання довіри та соціального капіталу і розробленої здобувачкою теоретичної моделі соціального капіталу, побудовано систему індикаторів і відповідний інструментарій, які дозволяють виміряти довіру та соціальний капітал комплексно. Проблему вимірювання рівня довіри запропоновано вирішити шляхом заміни традиційної порядкової шкали на більш змістовну номінальну шкалу. Також запропоновано застосовувати принцип “обопільної оцінки”, який, з одного боку, дозволяє отримати оцінку, яку респондент надає іншим, з іншого, виявити оцінку, яку інші надають респондентові відповідно до його суб’єктивних припущень. Систему індикаторів та відповідний інструментарій, розроблені дисертанкою пропонується застосовувати у подальших емпіричних дослідженнях для вимірювання довіри як складової соціального капіталу. Дані розробки дозволяють отримувати емпіричні дані щодо довіри у складі соціального капіталу, інших окремих складових соціального капіталу, а також соціального капіталу загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева А. Уверенность, обобщенное доверие и межличностное доверие: критерии разлечения [Электрон. ресурс] / А. Алексеева // Социальная реальность. — 2008. — №7. — С. 85-90 — Режим доступа к журн.: http://socreal.fom.ru/files/sr0811-001-007.pdf.
2. Андрущенко Г. І. Етимологічні підстави пізнавальної діяльності щодо термінів “довіра” і “соціальний капітал” [Електрон. ресурс] / — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Staptp/2010_48/files/ST48_04.pdf.
3. Ауэр-Рицци В. Доверие / В. Ауэр-Рицци // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал.науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010. — №2. — С. 64-70.
4. Барбера Ф. Экономическая социология в Италии [Электронный ресурс] / Ф. Барбера // Экономическая социология. — 2001. — Т. 2., №3. — С. 106-113 — Режим доступа к журн. : http://ecsoc.hse.ru/data/008/587/1234/ecsoc_t2_n3.pdf.
5. Барматова С. П. Гражданское общество в Украине: основные стратегии развития / С. П. Барматова // Традиции и инновации в государственном и муниципальном управлении: ресурсы и технологии модернизации. Сборник материалов VII Международной научно-практической конференции / под общ. ред. Т. С. Болховитиной. — Брянск: изд-во Брянского филиала РАНХиГС, 2011. — С. 52-63.
6. Барматова С. П. Изменение места и роли коммуникации в современном мире / С. П. Барматова // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 3. — С. 158-168.
7. Барматова С. П. Роль информационных технологий в формировании сетевого общества [Электронный ресурс] / С. П. Барматова // Соціологія та профспілковий рух. — С. 4-7 — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VAPSV/2011_3/St_1.pdf.
8. Бова А. А. Динамика изменений страха перед преступностью в Украине / А. А. Бова // Социология. — 2012. — № 4. — С. 81-88.
9. Бова А. Динаміка уявлень населення України про суб’єктивно-нормальний дохід / А. Бова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2009. — №4. — С. 138-144.
10. Бова А. Доходи і домагання: порівняльне дослідження у чотирьох європейських країнах // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2009. — №1. — С.158-168.
11. Бова А. А. Уявлення про суб’єктивно-нормальні доходи населення України і Грузії / А. А. Бова // Соціальна психологія. — 2009. — №4. — С. 113-120.
12. Бова А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження [Електрон. ресурс] / А. Бова // Економічний часопис ХХІ. — 2003. — №5. — Режим доступу: http://soskin.info/ea/2003/5/20030517.html.
13. Большой психологический словарь / Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. — 672, [6] С. — (Большая университетская библиотека).
14. Большой словарь по социологии [Электрон. ресурс] / — Режим доступа: http://voluntary.ru/dictionary/662/word/normy-socialnye.
15. Бруни А. О разграничениях внутри одного понятия: Реляционный, коллективный и обобщенный социальный капитал / А. Бруни // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ/РАН.ИНИОН. Центр социал.науч.-информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010, №2. — С. 31-37.
16. Бурдье П. Практический смысл / П. Бурдье ; пер. с фр. : А. Т. Бикбова, К. Д. Вознесенской, С. Н. Зенкина, Н. А. Шматко; под ред. пер. Н. А. Шматко. — М.: Ин-т эксперим. Социологии ; СПб. : Алетейя, 2001. — 562 с. — (Серия «Gallicinium»).
17. Бурдье П. Формы капитала // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и научн. ред. В. В. Радаев. Пер. М. С. Добрякова. М. : РОССПЭН, 2004. — С. 519-536.
18. Бьорнсков Х. Социальное доверие и общественная фракционализация: попытка реинтерпретации / Х. Бьорнсков // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал.науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010, №2. — С. 23-31.
19. Вигерлинг К. Вездесущий компьютер — одинокий человек / К. Вигерлинг, Дж., Хисен, О. Симонайт, К. Хубиг // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010, №2. — С. 57-64.
20. Вишняк О. Довіра до політичних інститутів: поняття, показники, та тенденції змін / О. Вишняк // Українське суспільство 1992—2010: соціологічний моніторинг; за ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К.: Ін-т. соціології НАН України, 2010 — С. 24-39.
21. Гарфинкель Г. Концепция и экспериментальные исследования «доверия» как условия стабильных согласованных действий / Г. Гарфинкель // Социологическое обозрение. — 2009. — Т. 8, № 1. — С. 10-51.
22. Глоссарий по дисциплине "социология культуры" [Электронный ресурс] / — Режим доступа: http://voluntary.ru/dictionary/854.
23. Голиков А. Концептуализация культурного капитала в современной социологии / А. Голиков // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. — С. 51-58.
24. Головаха Є., Горбачик А. Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами «Європейського соціального дослідження» 2005 —2007—2009. — К.: Інститут соціології НАН України, 2010. — 118 с.
25. Головаха Є., Довіра до державно-політичних інститутів і реформи в Україні / Є. Головаха, Т. Любива // Українське суспільство 1992—2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М.Шульги.—К.: Інститут соціології НАН України, 2012.— С. 72-80.
26. Головаха Є., Паніна Н. Українське суспільство 1992-2008: Соціологічний моніторинг. — К., 2008. — 85 с.
27. Грановеттер М. Сила слабых связей / М. Грановеттер // Экономическая социология. — 2009. — Т. 10, №4. — С. 31-51.
28. Гросс П. Доверие в нестабильном мире / П. Гросс // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал.науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010, №2. — С. 15-20.
29. Гугнин Э. Феномен социального капитала / Э. Гугнин, В. Чепак // Социология: теория, методы, маркетинг. — К., 2001, № 1. — С. 49-56.
30. Демкив О. Концепция групового социального капитала и ее адаптация к отечественным условиям / О. Демкив // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2005. — №4. — С. 104-118.
31. Демкив О. Социальный капитал: теоретические основания исследования и операционные параметры / О. Демкив // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2004. — №4. — С. 99-111.
32. Демків О. Соціальний капітал українського суспільства: сильні та слабкі капіталогенеруючі структури / О. Демків // Соціології: теорія, методи, маркетинг. — 2012. — №4. — С. 3-21.
33. Добреньков В. Социология: в 3-ех томах: словарь по книге [Электронный ресурс] / В. Добреньков, А. Кравченко. — Режим доступа: http://voluntary.ru/dictionary/589.
34. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия / М. Доган // Социс. — 1994. — №6. — С. 147-156.
35. Дубин Б. В. К вопросу о доверии: элементарные формы социальности в современном российском обществе / Б. В. Дубин // Куда идет Россия?.. Формальные институты и реальные практики. М.: 2002. — С. 190-199.
36. Емерсон Р. У. Довіра до себе [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.management.com.ua/vision/vis018.html.
37. Еремичева Г. Недоверие как социальная проблема современной России / Г. Еремичева, Ю. Симпура // Журнал социологии и социальной антропологии. — 1999. — Т2. — Вып.4. — С. 50-72.
38. Заболотная Г. М. Феномен доверия и его социальные функции / Г. М. Заболотная // Вестник РУДН. — Серия Социология. — 2003. — С. 67-73.
39. Зинченко В. П. Психология доверия / В. П. Зинченко // Вопросы философии. — 1998. — №7. — С. 76-93.
40. Исследование доверия обеспеченных потребителей в Украине 2010-2012. Режим доступа: http://nobletmedia.com.ua/issledovaniya.
41. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. — Серия: История России. Современный взгляд. — М.: Алгоритм, 2000 — 688 с.
42. Козырева П. М. Современные конфигурации идентичностей и роль доверия в ее формировании / П. М. Козырева // Социс. — 2008. — № 8. — С. 29-39.
43. Кокорська О. І. Проблема довіри в контексті політичної культури сучасного українського суспільства [Електронний ресурс] / О. І. Кокорська, В. Ф. Кокорський. — Режим доступу: http://www.edportal.org.ua/books/Conference_2000/Kokorski.pdf.
44. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулман // Общественные науки и современность. — 2001. — №3. — С. 122-139.
45. Коулман Дж. Экономическая социология с точки зрения теории рационального выбора / Дж. Коулман // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и научн. ред. В. В. Радаев. М.: РОССПЭН, 2004. — С. 159-181.
46. Коханов Е. Ф. “Паблик рилейшнз” как феномен доверия / Е. Ф. Коханов // Менеджмент в России и за рубежом. — 1999. — №1. — С. 59-62.
47. Кук Л. Дж. Социальная сплоченность и социальный капитал в России: государство и общественный сектор / Л. Дж. Кук // Социальный капитал и социальное расслоение в современной России / Под ред. Д. Л. Твигг и К. Шектер. — М.: Альпина Паблишер. — 2003. — С. 211-230.
48. Лобе-Мари К. Доверие под воздействием «радикального модерна» / К. Лобе-Мари // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010, №2. — С. 20-23.
49. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Н. Луман; пер. с нем. И. Д. Газиева; под ред. Н. А. Головина. — СПб.: Наука, 2007. — 648 c.
50. Мартинюк І. Довіра як соціопсихічний феномен / І. Мартинюк // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. — №3. — С. 181-184.
51. Мартинюк І. О. Довіра як показник морально-психологічного стану суспільства / І. О. Мартинюк, Н. І. Соболєва / Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментарі науковців) / за ред. д. ек. Н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К., 2001. — С. 460-474.
52. Мезенцев М. И. Теоретические подходы к определению социального капитала как инструмента развития экономической подсистемы общества [Электронный ресурс] / — Режим доступа: www.tu-bryansk.ru/doc/psih/mezencev.doc.
53. Мейжис І. Соціальний капітал як предмет вивчення в соціальній психології [Електронний ресурс] / — Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=47&c=988.
54. Мертон Р. Социальная структура и аномия / Р. Мертон // Социологические исследования. — 1992. — №3 — C.104-114, №4 — С. 91-96.
55. Мышляева Т. В. Доверие в современном обществе : Подходы к анализу [Электронный ресурс] / Т. В. Мышляева // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. — 2006. — №1. — С. 301-307. — Режим доступа: http://www.unn.ru/pages/issues/vestnik/99990201_West_soc_2006_1(5)/34.pdf.
56. Нестик Т. Труд, капитал, энергия [Электронный ресурс] / Т. Нестик // Альманах “Восток”. — 2004. — Вып. №2 (14). —— Режим доступа: http://www.situation.ru/app/j_art_325.htm.
57. Олдрич. Х. Предпренимательские стратегии в новых организационных популяциях / Х. Олдрич // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и науч. ред. В. В. Радаев; Пер. М. С. Добряковой и др. — М.: РОССПЭН, — 2004. — C. 211-225.
58. Паращевін М. Вплив релігійності на стан довіри/недовіри в суспільстві / М. Паращевін // Українське суспільство 1992—2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2012. — С. 474-485.
59. Принцип доверия человеку познающему. Аргументы за и против [Электронный ресурс] / — Режим доступа: http://ideashistory.org.ru/pdfs/lam07ch4.pdf.
60. Резнік О. Громадянські практики в перехідному суспільстві: чинники, суб’єкти, способи реалізації / О. Резнік. — К.: Інститут соціології НАН України, 2011. — 336 с.
61. Роджерс У. Гендер и доверие в медицине / У. Роджерс, А. Баллантайн // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. cоциологии и социал. психологии. — М. — 2010, №2. — С. 52-57.
62. Рукавишников В. О. Межличностное доверие: Измерение и межстрановые сравнения / В. О. Рукавишников // Социологические исследования. — 2008. — № 2. — С. 17-25.
63. Сергеев В. М. Доверие и пространственное взаимодействие социальных сетей / В. М. Сергеев, А. С. Кузьмин, В. Д. Нечаев, Е. С. Алексеенкова // ПОЛИС (Политические исследования). — №2. — 2007. — С. 8-17.
64. Скрипкина Т. П. Доверие к миру — онтологический аспект / Т. П. Скрипкина // Психол. Вестник. — Ростов-на-Дону. — 1997, вып. 2.— С. 25-33.
65. Соболєва Н. Соціально-психологічні передумови накопичення соціального капіталу в Україні / Н. Соболєва // Українське суспільство 1992—2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М.Шульги.— К.: Інститут соціології НАН України, 2012. — С. 283-298.
66. Соболєва Н. І. Соціологія суб’єктивної реальності / Н. І. Соболєва. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2002. — 296 с.
67. Солодовников С. Ю. Эвристический потенциал использования категории «социальный капитал» при моделировании социально-экономических процессов [Электрон. ресурс] / С. Ю. Солодовников // Управление в социальных и экономических системах: материалы ХVII междунар. науч.-практ. конф., Минск, 2-6 июня 2008 г. — 2008. — С. 6-8. — Режим доступа: http://library.miu.by/conferences!/item.uses/issue.xvii/article.3.html.
68. Социальное доверие: Новые подходы. (Сводный реферат) / Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М. — 2010, №2. — С. 37-46.
69. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. cоциологии и социал. психологии. — М., 2010. — №2. — 171 c.
70. Социология: Энциклопедия [Электронний ресурс] / Сост. А. А. Грицанов, В. Л. Абушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О.В. Терещенко.,— 2003 г. — Режим доступа: http://voluntary.ru/dictionary/568.
71. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / За ред. д. філ. н. В. І. Воловича. — К.: — Укр. Центр духовн. культури, 1998. — 736 с.
72. Степаненко В. П. Социальный капитал в социологической перспективе: теоретико-методологические аспекты исследования / В. П. Степаненко //
Социология: теория, методы, маркетинг. — 2004. — №2. — С. 24-41.
73. Стеценко Т. Місце довіри в теоретичній моделі структури соціального капіталу / Т. Стеценко // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2011. — Вип. 3 (14). — С. 305-318.
74. Стеценко Т. Проблема інтерпретації категорії довіри в соціології / Т. Стеценко // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2010. — Вип. 2 (13). — С. 80-90.
75. Стеценко Т. Становлення теорії довіри в соціології / Т. Стеценко // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2009. — Вип. 1 (12). — С. 177-187.
76. Стеценко Т. О. Довіра як соціологічна проблема / Т. О. Стеценко // Проблеми розвитку соціологічної теорії: матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конференції, 20-21 травня 2010 р., — К.: Логос, 2012. — С. 266-273.
77. Стеценко Т. О. Інтегративна роль соціального капіталу у сучасному суспільстві / Т. О. Стеценко // Вісник Одеського національного університету: зб. наук праць. — Сер. Соціологія і політичні науки. — О., 2011. — Т. 16, №10 — С. 637-644.
78. Стеценко Т. О. Проблеми вимірювання довіри в соціології / Т. О. Стеценко // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. / [редкол.: Д. М. Ядранський (голов. ред.) та ін.]. — Запоріжжя: КПУ, 2012. — Вип. 56. — С. 155-162.
79. Стеценко Т. О. Функції довіри та недовіри у складі соціального капіталу / Т. О. Стеценко // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2013. — Вип. 5 (16). — С. 567-578.
80. Стеценко Т. О. Функції довіри як складової соціального капіталу / Т. О. Стеценко // Світ та суспільство: історія, сучасність, майбутнє. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 27-28 квітня 2012 р.). — Одеса: ГО “Причорноморський центр досліджень проблем суспільства” 2012. — С. 50-54.
81. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії / Р. Д. Патнам разом з Р. Леонарді та Р. Й. Нанетті; пер. з англ., В. Ющенко. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — 302 с.
82. Филиппов А. Современность и повседневная рациональность / А. Филиппов // Стратегия. — 1998. — № 1. — С. 33-49.
83. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. — 5-е изд. — М.: Политиздат, 1987. — 590 с.
84. Фреик Н. Петер Штомпка. Доверие: социологическая теория / Н. Фреик // Социологическое обозрение. — М., 2002. — Том 2. — №3. — С. 30-41.
85. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма. — М.: ООО “Изд-во АСТ”: ЗАО НПП “еРМАК”, 2004. — 730 [6] с. – (Большая университетская библиотека).
86. Хоппе О. Доверие / О. Хоппе // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН.ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010. — №2. — C. 46-52.
87. Хоскинг Д. Почему нам нужна история доверия [Электрон ресурс] / Д. Хоскинг // Вестник Европы. — 2002, №7-8. — Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2002/7/hosking.html.
88. Шестов Л. Апофеоз беспочвенности (опыт адогматического мышления) [Электронный ресурс] / Л. Шестов. — Режим доступа: http://www.klex2.ru/279.
89. Штомпка П. Новые перспективы исследований доверия / П. Штомпка // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН.ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2008 — №3. — С. 30-38.
90. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер с польск. С. М. Червонной. — М: Логос, 2005. — 664 с.
91. Экономика и социология доверия / Ю. В. Веселов, Е. В. Капусткина, В. Н. Минина и др.; Под ред. Ю. В. Веселова — СПб.: Социол. Об-во им. М. М. Ковалевского, 2004. — 191 с.
92. Экономический словарь [Електронний ресурс] / http://mirslovarei.com/content_eco/socialnyj-kapital-social-capital-72135.html.
93. Эндресс М. Функционирующее доверие — дорефлексивный или метарефлексивный ресурс / М. Эндресс // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010. — №2. — С. 9-15.
94. Эррерос Ф. Государство и развитие социального доверия / Ф. Эррерос, Э. Криадо // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. — Сер. 11, Социология: РЖ / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ.исслед. Отд. социологии и социал. психологии. — М., 2010. — №2. — С. 38-44.
95. Ядов В. А. Социальный ресурс индивидов и групп как их капитал: возможность применения универсальной методологии исследования реального расслоения в российском обществе // Кто и куда стремится вести Россию? Акторы макро-, мезо- и микроуровней современного трансформационного процесса / Под общ. ред. Т. И. Заславской. М.: МВШСЭН. — 2001. — С. 310-319.
96. Anheier H. Interpersonal trust and voluntary associations: examining three approaches / H. Anheier, J. Kendall // The British Journal of Sociology —2002. — Vol. 53, №3 — P. 343-362.
97. Baker W. Market networks and corporate behaviour / W. Baker // American Journal of Sociology. — 1990. — Vol. 96, №3. — P. 589-625.
98. Baldassarri D. The Integrative power of civil networks / D. Baldassarri, M. Diani // American Journal of Sociology. — Vol. 113. — 2007.— P. 735-781.
99. Barber B. The logic and limits of trust / B. Barber. — Rutgerts University Press. — 1983. — 189 p.
100. Brewer G. A. Building Social Capital: Civic Attitudes and Behavior of Public Servants / G. A. Brewer // Journal of Public Administration Research and Theory 13. — 2003. — P. 5-26.
101. Brown L. D., Ashman D. Participation, Social Capital, and Intersectoral Problem Solving: African and Asian Cases. World Development 24: — 1996. — P.1467-1479.
102. Burt R. Structural Holes: The Social Structure of Competition. Cambridge: Harvard University Press. — 1992. — P. 57-91.
103. Buskens V. and Arnout van de Rijt. Dynamics of networks if everyone strives for structural holes / V. Buskens, A. van de Rijt // American Journal of Sociology. — 2008. — Vol. 114, №2. — P. 371-407.
104. Buys L. The impact of privacy on social capital. in Social Change in the 21st Century Conference [Electronic source] / L. Buys V. Bow. — Brisbane: QUT. — 2002. —— Access mode: http://eprints.qut.edu.au/21258/1/c21258.pdf.
105. Castle E. N. Social capital: An interdisciplinary concept / E. N. Castle // Rural Sociology 67. — 2002. — P. 331-349.
106. Cavaye J. Social Capital: A commentary on issues, understanding and measurement [Electronic source]. — Australia: Obersatory PASCAL — Place management, social capital and learning regions. — 2004. — Access mode: http://www.communitydevelopment.com.au/Documents/Social%20Capital%20-%20A%20Commentry%20on%20Issues,%20Understanding%20and%20Measurement.pdf.
107. Coleman J. S. Foundations of Social Theory / J. S. Coleman. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press. — 1994. — 993 p.
108. Coleman J. S. Social сapital in the creation of human capital / J. S. Coleman // American Journal of Sociology. — 1988. — Vol. 94, — Supp. S95 — S120.
109. Cook K. S. Trust in Society. New York: Russell Sage Foundation. — 2001. — 464 p.
110. Fukuyama F. Social Capital and Civil Society [Electronic source] / F. Fukuyama. — The Institute of Public Policy, George Mason University. — October 1999. — Access mode: http://www.imf.org/external/pubs/ft/seminar/1999/reforms/fukuyama.htm.
111. Gambetta D. Mafia: the Price of Distrust // Trust / ed. Diego Gambetta. — Oxford: Basil Blackwell, 1988. — P. 160-175.
112. Gambetta D. Trust: Making and Breaking Cooperative Relations / D. Gambetta. — New York: Basil Blackwell. — 1990. — 280 p.
113. Grootaert C., Bastelaer T. Conclusion: measuring impact and drawing policy implications / C. Grootaert, T. Bastelaer // The Role of Social Capital in Development, edited by Thierry Van Bastelaer. — Melbourne: Cambridge University Press. — 2002. — P. 341-350.
114. Hanifan L. J. The Rural School Community Center / L. J. Hanifan // Annals of the American Academy of Political and Social Science (67). — 1916. — P. 130-138.
115. Hardin R. Distrust / R. Hardin — New York: Russel Sage Foundation. — 2004. — 344 p.
116. Hardin R. Trust and Trustworthiness / R. Hardin. — New York: Russel Sage Foundation. — 2004. — 256 p.
117. Homans G. Social behaviour: its elementary forms / G. Homans. — New York: Harcourt, Brace and World. — 1961. — 404 p.
118. Isham J. How do participation and social capital affect community-based water projects? Evidence from Central Java, Indonesia / J. Isham, S. Kahkonen // The Role of Social Capital in Development, edited by Thierry Van Bastelaer. Melbourne: Cambridge University Press. — 2002. — P. 155, 175-187.
119. Isham J. Social capital and well-being in developing countries: An introduction [Electronic source] / J. Isham, T. Kelley, S. Ramaswamy. — 2002. — Access mode: http://www.pre.docdat.com/download/docs-111531/111531.doc.
120. Kramer R. M. Trust in Organizations / R. M. Kramer, T. Tyler. — Thousand Oaks, CA: Sage. — 1996. — 429 p.
121. Krishna P. A. Briging, linking, and bonding social capital in collective action [Electronic source] / P. A. Krishna // CAPRi Working Paper No. 79. — 2008. — P. 1-23. — Access mode: www.capri.cgiar.org/pdf/capriwp79.pdf.
122. Luhmann N. Trust and Power / N. Luhmann. — Chichester: John Wiley. — 1979. — 208 p.
123. Montgomery J. D. Social capital as a policy resource / J. D. Montgomery. — Policy Sciences 33 (3-4): — 2000. — P. 227-243.
124. Narayan D. A dimensional approach to measuring social capital: development and validation of a social capital inventory / D. Narayan, M. Cassidy // Current Sociology 49: — 2001. — P. 59-102.
125. Narayan D. Bonds and bridges: social capital and poverty [Electronic source]. — World Bank. — 1999. — P. 1-51 — Access mode: http://info.worldbank.org/etools/docs/library/9747/narayan.pdf.
126. Narayan D. Social capital: Evidence and implications / D. Narayan, L. Pritchett // Social Capital: A multifaceted perspective, ed. by P. Dasgupta and I. Serageldin. — Washington, DC: World Bank. — 1999. — P. 269-296.
127. Newton K. Social Capital and Democracy / K. Newton // American Behavioral Scientist 40: — 1997. — P. 575-586.
128. O'Connell M. Anti Social Capital. Civic Values versus Economic Equality in the EU / M. O'Connell // European Sociological Review 19: — 2003. — P. 241-248.
129. O'Neill O. A Question of Trust. The BBC Reith Lectures / O. O'Neill. —Cambridge, UK: Cambridge University Press. Rutgers University Press. — 2002. — 108 p.
130. Portes A. Embeddedness and immigration. Notes on the social Determinants of Economic Action / A. Portes, J. Sensenbrenner // American Journal of sociology. — 1993. — Vol.98. — №6 (May). — P. 1320-1350.
131. Portes A. Social Capital: Its Origins, and application in modern sociology / A. Portes // Annual review of sociology. — 1998. — Vol. 24. — P. 1-24.
132. Putnam R. D. Bowling Alone: America’s declining social capital / R. D. Putnam // Journal of democracy 6. — 1995, Vol. 1 (Jan). — P. 65-78.
133. Putnam R. D. Bowling Alone: The Collapse and Revival of American Community. New York: Simon and Schuster, 2000. — 544 p.
134. Putnam R. D. The Prosperous Community: Social Capital and Public Life / R. D. Putnam // American Prospect 13. — 1993. — P. 35-42.
135. Putnam R. D. The Strange Disappearance of Civic America / R. D. Putnam// American Prospect 24. — 1996. — P. 34-48.
136. Samuel B., Gintis H. Social Capital and Community Governance / B. Samuel, H. Gintis // The Economic Journal 112. — 2002. — P. 419-436.
137. Schuller T. Thinking about social capital [Electronic source] / — Birkbeck College, University of London. — Access mode: http://www.immagic.com/eLibrary/ARCHIVES/GENERAL/OPENU_UK/O000519S.pdf.
138. Selingman A. The Problem of Trust / A. Selingman. — Princeton: Princeton University Press. — 1997. — 240 p.
139. Sztompka P. Trust: A Sociological Theory / P. Sztompka. — Cambridge, UK: Cambridge University Press. — 1999. — 214 p.
140. T3 Group: Trust, theory, technology [Electronic source] / — Access mode: http://t3.istc.cnr.it/trustwiki/index.php/Trust_across_Disciplines.
141. Thomas C. Y. Capital markets, financial markets and social capital / C. Y. Thomas // Social and Economic Studies 45: — 1996. — P. 1-23.
142. Turner J. H. The formation of social capital / J. H. Turner // Social Capital: A multifaceted perspective, ed. by P. Dasgupta and I. Serageldin. — Washington, DC: World Bank. — 1999. — P. 94-147.
143. Uehara E. Dual exchange theory, social networks, and informal social support / E. Uehara // American Journal of Sociology. — 1990. — Vol. 96, №3. — P. 521-557.
144. Uslaner E. M. The Moral Foundations of Trust / Cambridge, UK: Cambridge University Press. — 2002. — 298 p.
145. Wellman B. Different strokes from different folks: Community ties and social support / B. Wellman, S. Wortley // American Journal of Sociology. —1990. — Vol. 96. — №3. — P. 558-588.
146. Woolcock M. Social capital and economic development: Toward a theoretical synthesis and political framework / M. Woolcock // Theory and Society 27. — 1998. — P. 151-208.
147. Woolcock M. The place of social capital in understanding social and economic outcomes [Electronic source] / — Access mode: http://www.oecd.org/innovation/research/1824913.pdf

148. Woolcock M., Narayan D. Social Capital: Implications for Development Theory, Research, and Policy [Electronic source] / — Access mode: http://www.scribd.com/doc/90998/Social-Capital-Theory.
149. Worldbank site [Electronic source] / — Access mode: http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/TOPICS/EXTSOCIALDEVELOPMENT/EXTTSOCIALCAPITAL/0,,contentMDK:20461319~menuPK:418231~pagePK:148956~piPK:216618~theSitePK:401015,00.html#Project_areas.