СОЦІАЛЬНО-АДЕКВАТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ : СОЦИАЛЬНО-адекватный менеджмент: КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ МОДЕЛИ

Краткое описание

Донецька державна академія управління

На правах рукопису

Бурега Валерій Васильович

УДК 316.334.321

СОЦІАЛЬНО-АДЕКВАТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ:
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
соціологічних наук

Науковий консультант
Донченко Олена Андріївна
доктор соціологічних наук, доцент

Донецьк - 2003

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................... 4
Розділ 1. Соціально адекватний менеджмент: теоретико-
методологічні засади соціологічної концептуалізації
1.1. Поняття адекватності як якісної характеристики управління у суспільстві................................................................. 21
1.2. Управління та менеджмент у системі людської діяльності........... 40
1.3. Системний контекст соціально - адекватного менеджменту......... 83
1.4. Сутність та зміст соціально адекватного менеджменту............ 104
Висновки до розділу 1.......................................................................... 135
Розділ 2. Менеджмент у контексті трансформації українського суспільства
2.1. Специфіка трансформаційних процесів в українському суспільстві....................................................................................... 138
2.2. Віртуалізація соціального управління як дефіцит неадекватності....................................................................................... 157
Висновки до розділу 2.......................................................................... 167
Розділ 3. Організаційно особистісна проблематика соціально-адекватного менеджменту
3.1. Типи соціальних організацій: проблема адекватного управління 170
3.2. Стиль управління як чинник впровадження соціально- адекватної моделі менеджменту.......................................................... 198
3.3. Соціальна селекція управлінців.................................................... 212
Висновки до розділу 3.......................................................................... 227
Розділ 4. Особистісний рівень соціально-адекватного менеджменту
4.1. Адекватність психологічного типу менеджера функціям управління..................................................................................... 230
4.2. Теоретичні і методичні проблеми професіографічного дослідження управлінської діяльності......................................... 258
4.3. Структура і зміст професіограми менеджера............................... 292
Висновки до розділу 4.......................................................................... 302
Розділ 5. Етносоціальні особливості соціального управління
5.1. Менталітет у системі цінностей соціально-адекватного менеджменту................................................................................. 304
5.2. Ментальна база України................................................................ 335
5.3. Менталітет української нації як чинник соціально- адекватного менеджменту......................................................................................... 348
Висновки до розділу 5.......................................................................... 371
Висновки............................................................................................... 373
Список використаних джерел.............................................................. 382

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку українського суспільства визначається як один з найскладніших. Зміни, які відбуваються в державі, накладаються на системну кризу, що посилює нестабільність суспільного розвитку, викликає дисфункції в структурах управління суспільством, в політиці, економіці та культурі. Серед чинників кризи в сучасному українському суспільстві недосконалість теорії і практики вітчизняного менеджменту. Саме управлінська криза гальмує прогресивну динаміку, демонструє неадекватність управління вимогам часу, а також характерним особливостям українського суспільства.
Одним з інтегральних показників, який зумовлює оцінку ефективності соціального управління є адекватність управлінських дій як на макро-, так і на мікрорівнях, що забезпечує цю динаміку. Нині стає очевидною невідповідність багатьох парадигм управління, що застосовуються, умовам перехідного періоду розвитку українського суспільства і тим соціальним цілям, що виголошуються. Саме тому особливо гостро постає проблема формування менеджменту, який був би адекватним сучасним світовим досягненням науки і практики управління, новим політичним орієнтирам, характеристикам соціально орієнтованої ринкової економіки і резонував би із системними властивостями українського соціуму. Дослідження даної проблеми є актуальним як в теоретичному, так і практичному аспектах.
Менеджмент як наука і практика управління розглядався в роботах О.Амбарцумова, І.Архангельского, А.Ансоффа, А.Анчишкіна, Ю.Васильєва, Х.Вольфанга, Д.Гвішіані, Д.Діксона, П.Друкера, В.Кабакова, М.Мескона, В.Мещерякова, Г.Попова, А.Файоля та інших дослідників. Загальнотеоретичним аспектам досліджуваної проблеми присвячені праці М.Вебера, Д.Кліланда, У.Кінга, Ч.Мілса, К.Манхейма, М.Роберта, К.Янга та інших. У роботах Г.Абрамової, В.Ворони, Е.Гансової, В.Голікова, Д.Даниленка, Ю.Красовського, В.Леги, В.Міщенка, Ю.Пахомова, Л.Потєхіної, М.Пласкунова, Ю.Саєнка, М.Сахарова, Б.Шаповалова та інших науковців аналізуються проблеми підвищення ефективності управління виробництвом, становлення і розвитку менеджменту, підготовки менеджерів.
Проблеми соціального управління як міждисциплінарного об’єкта, філософсько-соціологічні його аспекти, аналіз ролі та якості соціальної інформації в управлінні суспільством, соціального та індивідуального в управлінській діяльності знайшли своє відображення в дисертаційних роботах В.Абізова, М.Гараджі, П.Гоменюка, В.Дієва, М.Дмітрієвої, І.Мартинюка, О.Тимошенкової, Ф.Хеді, В.Южакова. Управлінській праці, як різновиду діяльності, присвячені дослідження Л.Бажуткіної, Г.Дмитренка, В.Жбанова, В.Пилипенка, Т.Погорєлової. Проблема управлінського відчуження та бюрократизму розглядалась в роботах А.Бузгаліна, І.Кального, А.Огурцова, А.Шахназарова, М.Чешкова, а наукові пошуки М.Іванова, С.Колупаєва, Г.Кочеткова, Ф.Котлєра, А.Кутейникова, Е.Уткіна та інших вчених проводились в галузі інноваційного менеджменту.
Різноманітні прикладні аспекти саме соціального менеджменту знайшли своє висвітлення в роботах Р.Арона, Р.Блейка, П.Блау, В.Боголєпова, М.Вудкока, В.Дункана, К.Кіллена, М.Маркова, В.Новікова, А.Ручки, Л.Сокурянської, М. Чурилова та інших дослідників. Чимало праць у сучасній науковій літературі присвячено дослідженню моральної свідомості та її ролі в економічній діяльності, проблемам формування теоретичних засад управління та підприємництва. Серед авторів цих праць А.Алі-Заде, В.Бакіров, В.Борисенко, А.Герасимчук, Т.Герені, П.Гнатенко, В.Грачов, М.Головатий, К.Грищенко, А.Гусейнов, О.Донченко, А.Єрмоленко, О.Злобіна, А.Ігнатович А.Кривенков, В.Князєв, В.Малахов, І.Надольний, М.Пітерс, Т.Рудницька, Н.Смелзер, М.Стейнберг, В.Тихонович, Г.Щокін, О.Яновський та інші.
Важливо зазначити, що низка досліджень з проблем трансформації та ціннісно-нормативної регуляції різних аспектів життя суспільства та особистості виконана М.Бобнєвою, В.Врублевським, Є.Головахою, В.Корольком, Н.Костенко, О.Куценко, С.Макеєвим, М.Михальченком, В.Оссовським, Н.Паніною, Є.Пеньковим, І.Прибитковою, І.Поповою, Л.Сохань, Є.Суїменком, В.Танчером, Л.Хижняк, В.Хмельком, М.Шульгою, В.Ядовим та іншими науковцями.
Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць, в яких розглядаються питання суспільної трансформації, управління та соціального менеджменту, необхідно зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній економічній, філософській, соціологічній та соціально-психологічній літературі відсутній цілісний аналіз досліджуваної проблеми. Так, недосліджені питання визначення і застосування поняття "соціально-адекватний менеджмент", аналізу критеріїв оцінки останнього. Недостатня увага приділяється вивченню місця та ролі саме такого менеджменту в контексті суспільної трансформації, стратегій соціально-адекватного менеджменту в залежності від типів лідерства тощо. Практично не досліджувались етносоціальні аспекти управління з урахуванням культурно-інтелектуальної загально-цивілізаційної бази української держави, місце менталітету в системі цінностей соціально-адекватного менеджменту. Треба зазначити, що практично відсутні і дослідження особистісного рівня соціально-адекватного управління. Можна сказати, що нинішній етап суспільної кризи спричинюється саме невідповідністю соціальних, соціально-психологічних потреб і управлінських дій сучасним вимогам процесів демократизації, ринкових відносин, а також невідповідністю їм саморганізаційних і організаційних тенденцій.
Актуальність даної проблематики на етапі подолання цієї невідповідності, а також недостатня розробленість методологічних, теоретичних і практичних питань дослідження соціально-адекватного менеджменту в цілому, зумовили звернення автора дисертації до даної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація тісно пов’язана з темами науково-дослідних робіт "Соціально-адекватний менеджмент як складова оптимізації суспільної трансформації" (реєстраційний номер 0100U002767) і Філософсько-методологічні аспекти менеджменту” (реєстраційний номер 0101U003716). У першому випадку дисертант є керівником, а у другому виконавцем.
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є концептуалізація соціальної адекватності менеджменту на основі застосування міждисциплінарної структурно-функціональної парадигми за умов трансформації українського суспільства, а також узагальнення теоретичних і емпіричних досліджень з даної проблеми, проведених як автором, так і іншими дослідниками та дослідними колективами.
Реалізація мети дисертаційного дослідження спричинила розв’язання наступних завдань:
- осмислення феномена і поняття "адекватність" як якісної інтегральної характеристики управлінського процесу на всіх рівнях: особистісному, груповому, організаційному, інституційному, соцієтальному;
- уточнення понять управління” та менеджмент”, аналіз місця та змісту управлінської праці в системі людської діяльності взагалі та менеджменту як специфічної сфери управлінської діяльності;
- визначення методологічних засад вивчення феномена соціально-адекватного менеджменту, його сутності і критеріїв;
- виявлення специфіки трансформаційних процесів в сучасному українському соціумі;
- системний аналіз теорії і практики управління (менеджменту) за умов ринкових реалій;
- здійснення типології соціальних організацій сучасного українського суспільства в контексті адекватного менеджменту;
- вивчення умов досягнення адекватності психологічного типу менеджера основним функціям соціально-адекватного менеджменту;
- аналіз теоретико-методичної бази професіографічного дослідження управлінської діяльності;
- дослідження менталітету української нації у контексті цінностей соціально-адекватного менеджменту.
Об’єктом дослідження є процес соціального управління за умов трансформації сучасного українського суспільства.
Предмет дослідження закономірності і характерні особливості становлення, функціонування та вдосконалення соціально-адекватного менеджменту за умов ринкових перетворень в українській державі.
Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять ідеї класиків світової філософської, соціологічної та економічної думки в галузі управління (Аристотель, Августин, Ф.Аквінський, Т.Гоббс, Г.-В.-Ф.Гегель, Дж.Локк, К.Маркс, Р.Мертон, Ш.Монтеск’є, Г.Моска, Е.Кант, В.Парето, Платон, К.Поппер, Б.Рассел, П.Сорокін, Г.Спенсер, О.Тоффлер), а також дослідження сучасних науковців, в яких висвітлюються концептуальні аспекти розуміння сутності та взаємозв’язку економічної, політичної та управлінської діяльності як суспільних явищ.
Методи дослідження. Дисертант застосовує міждисциплінарну структурно-функціональну парадигму та, відповідно, методи філософського, соціологічного, соціально-психологічного та загальнонаукового пізнання: системний підхід, порівняльний аналіз, моделювання тощо, які в синтезі допомагають розкрити генезу, основи і принципи формування концептуальної моделі соціально-адекватного менеджменту.
Емпіричну базу дисертаційної роботи становлять результати комплексної науково-дослідної роботи "Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту", що виконувалася кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Донецької державної академії управління за безпосередньою участю автора. Нарешті, в орбіту авторського аналізу були залучені дані соціологічного моніторингу, що проводився Інститутом соціології НАН України впродовж 1994-2002 років.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вперше у вітчизняній соціологічній науці здійснено концептуалізацію соціально-адекватного менеджменту, що створює теоретичне підґрунтя для вирішення багатьох практичних проблем у сфері управління.
У рамках розробленої концепції одержані такі нові результати:
- уведено в науковий обіг поняття соціально-адекватний менеджмент” та доведено, що адекватність виступає як характеристика відповідності певної моделі менеджменту провідній меті розвитку суспільної системи. Адекватність забезпечує відповідність характеристик системи управління стану суспільства, рівню і тенденціям його розвитку, найкращим світовим зразкам і притаманна кожній управлінській парадигмі, тому вона може розглядатися не як самостійна управлінська модель, а як умова релевантності;
- визначено методологічні засади соціально-адекватного менеджменту, що розглядається як рівневі утворення. З позицій соціально психологічного підходу, розуміємого як діяльністний (акціоністський) показано, що потенціал соціально-адекватного менеджменту може бути реалізований на макро-, мікросоціальному та особистісному рівнях, а це, у свою чергу, обумовлено його системною природою відповідно до реальної ситуації у суспільстві. При цьому з’ясовано, що ці рівні пов’язані між собою саме феноменом адекватності-неадекватності”, який обумовлює певний тип інтерсуб’єктивної взаємодії у суспільстві (під суб’єктами розуміються всі елементи соціального процесу групи, організації, інститути, соціуми тощо). Принципами соціально-адекватного менеджменту являються принцип футуристичності, урахування зовнішніх впливів, оперативності управління, процесуальності;
- уточнено співвідношення понять управління” та менеджмент”, як таких, що відрізняються за змістом, але істотною така різниця стає тільки за умов теоретичного аналізу. Базовим для цього виступає поняття” діяльність”, а визначальним компонентом праця. Менеджмент є різновидом управлінської праці, більш вузьким у порівнянні з управлінням, виключаючи працю, пов’язану з управлінням машинами, механізмами тощо;
- зроблено висновок, що адекватність може виступати як показник управління соціальними процесами. Будучи іманентною якістю управлінського процесу, в ідеальному варіанті, реальний ступінь адекватності обумовлює ефективність, а також спроможність виступати чинником оптимізації процесів суспільної трансформації. Виступаючи інтегральним якісним показником управлінського процесу, адекватність забезпечує відповідність суті і змісту менеджменту запитам конкретного об’єкта управління;
- концептуально обґрунтовано, що соціально-адекватний менеджмент високоефективна модель управління орієнтована у майбутнє , повністю адаптована до функціонування у конкретній соціальній системі, здібна максимально використовувати її соціально-економічний і психокультурний потенціали, спрямовуюча управлінські впливи переважно в площину самоорганізаційних процесів, резонуюча на всіх рівнях управління найважливішим ментальним характеристикам соціуму та його регіональним складовим, погоджуючи управлінські зусилля за рівнями, обумовленими системною природою управління;
- доведено, що особливої значущості набуває здатність соціально-адекватного менеджменту "створювати" умови для оптимального функціонування суспільного організму, а саме: забезпечувати належний рівень соціального самопочуття в суспільстві, формувати цивілізований рівень толерантності в міжнаціональному спілкуванні та розвитку, підтримувати загальногромадянську солідарність як важливу духовну цінність, стимулювати ділову активність у всіх сферах соціального життя, оптимізувати темпи виробництва, його своєчасне технологічне оновлення, забезпечувати екологічну безпеку, знижувати рівень соціальної напруги тощо;
- обґрунтовано тезу, що в українському суспільстві менеджмент поступово набуває соціального характеру. Формування демократичності як характерної риси управління неможливо без посилення принципу адекватності управлінських рішень часу і характеру конкретної ситуації, яка, в свою чергу, є елементом іншої. Причому демократизація управління обумовлена демократизацією суспільного життя взагалі;
- виявлено специфіку становлення і функціонування соціально-адекватного менеджменту як чинника оптимізації трансформаційних процесів в українському суспільстві та низку умов, якими він детермінований: стилем управління, ціннісно-нормативною системою, мотиваційними механізмами, типом організаційної структури, а також наявністю в соціумі соціального замовлення на адресу організації мета, завдання, методи роботи та соціально-психологічні якості членів якої є адекватними даному замовленню. На шляху соціально-адекватного управління стають стереотипи та установки управлінської свідомості, гальмуючий вплив залишків адміністративно-управлінського механізму, відсутність відповідних правових умов, професійний рівень менеджерів тощо;
- з’ясовано, що психосоціальні ознаки екстернальності-інтернальності свідчать про схильність управлінця бачити причини подій у зовнішніх та внутрішніх чинниках. При цьому менеджери-екстернали схильні запозичати методи управління, апробовані іншими, і є більш конфліктогенними, ніж інтернали. Менеджери-інтернали у діловій сфері покладаються на себе. Управлінцям-інтерналам непритаманна соціально-психологічна рефлексія, їхня поведінка практично не залежить від того, як вони самі сприймаються і оцінюються оточуючими. Вони частіше схильні до нетрадиційних методів вирішення завдання, більш адекватно реагують на запити соціуму;
- встановлено, що в портреті” сучасного менеджменту досить чітко проступають риси психологізації, йде пошук шляхів активізації ”людського чинника” всередині організації та врахування використання можливостей професіографічного дослідження управлінської діяльності;
- у контексті дослідження етносоціального аспекту менеджменту показано, що характерними відправними формоутворюючими компонентами менталітету є: інтроверсія як відображення якостей українського соціуму (відносна закритість, статичність і поступливість), раціональність (тяжіння до повільних, еволюційних шляхів розвитку), емоційність (переважання культурно-ціннісних установок), сенсорність (конкретне, предметне сприйняття дійсності на відміну від інтуїтивності), екзекутивність (як аналог жіночого початку в характері нації);
- зроблено висновок, що характерною особливістю українського соціуму є залежність внутрішньоколективних зв’язків у ньому від особистісних характеристик взаємодіючих сторін, коли вирішальну роль відіграють морально-етичні, а не ділові чи професійні якості суб’єктів. Більшість же нинішнього покоління українських менеджерів сформувалася під впливом моралі соціалістичного суспільства з усіма її вадами і перевагами. Сьогодні моральні орієнтири вітчизняного менеджменту базуються на західному досвіді, але на процес його становлення все більше впливає східнослов’янська православна ментальність.
Практична значущість одержаних результатів. Концептуалізована в дисертації модель соціально-адекватного менеджменту може бути використана для подальшого розвитку теорії і практики управління українським суспільством на макро, мікро і особистісному рівнях. Напрацьовані загальнотеоретичні поняття дозволять привести до одного знаменника результати окремих досліджень з проблематики соціального менеджменту. Результати даної праці також можуть стати основою для здійснення подальших досліджень проблем соціально-адекватного менеджменту за умов становлення і розвитку в Україні соціально орієнтованого ринкового господарства. Розроблені в дисертації методологічні та методичні основи професіографічного аналізу управлінської діяльності служать підвищенню ефективності професійної підготовки вітчизняних менеджерів.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані (і використовуються автором) при розробці нормативних та спеціальних курсів з теоретичної та економічної соціології, етносоціології, соціології управління, соціальної психології, психології менеджменту.
Апробація результатів. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на наступних конференціях: Міжнародна наукова конференція "Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту" (Донецьк, 1997), Міжнародна наукова конференція "Концептуальні проблеми модернізації вищої освіти" (Донецьк, 1998), Міжнародна наукова конференція "Влада і культура" (Запоріжжя, 1999), II Міжнародна науково-практична конференція Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень” (Донецьк, 2000), Міжнародна науково-практична конференція Сучасна соціологічна думка та соціологічна освіта” Харківські соціологічні читання-2000 (Харків, 2000), Міжнародна науково-практична конференція Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології” (Дніпропетровськ, 2001), II Всеукраїнська соціологічна конференція Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства” (Київ, 2002), II Міжнародна наукова конференція Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (Донецьк, 2002), VIII Міжнародна наукова конференція Харківські соціологічні читання” (Харків, 2002).
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 381 с. Список джерел (295 найменувань), 11 таблиць, 2 рисунки займають 17 с.

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8монографіях, 20 статтях у наукових фахових виданнях, 8 статтях та тезах:
1. Бурега В. Социально-адекватный менеджмент. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2000. 379 с.
2. Бурега В.В. Управленческая деятельность: теория и практика профессиографического исследования. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. 139 с.
3. Бурега В.В., Савенкова М.Є. Компетентність в менеджменті як соціальний феномен // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. Вип. 11. К.: Український Центр духовної культури, 2000. С. 123-133.
4. Бурега В.В. Соціологічно-ціннісні аспекти управлінської праці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. Вип. 12. К.: Український Центр духовної культури, 2000. № 12. С. 188-200.
5. Бурега В.В. Менталитет как фактор социальной адекватности менеджмента // Соціальні виміри суспільства. Зб. наук. робіт молодих науковців. Вип. 3. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С. 219-233.
6. Бурега В.В. Проблеми соціально-економічної трансформації українського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. № 4. С. 70-77.
7. Алехин В.В., Бурега В.В., Поважный С.Ф., Алехина Л.В. Философия управления (социально-гуманитарные проблемы). Донецк: ДонГАУ, 1999. 294 с.
8. Бурега В.В. Менеджмент: этносоциальный аспект. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1999. 145 с.
9. Заблоцкий В.П., Бурега В.В. Адаптационнные стратегии граждан Донбасса. Ценностные основания антикризисного управления // Жизненные стратегии граждан Донбасса: переходное состояние. Социологическое исследование. Донецк: Агентство регионального развития «Донбасс», 2000. С. 16-31.
10. Бурега В.В. Рівні соціальної адекватності менеджменту // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. 2000. № 492. С. 65-71.
11. Бурега В.В. Критеріальні засади соціальної адекватності менеджменту // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. Харків: Видав. центр Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2000. С. 190-194.
12. Бурега В.В. Адекватность как качественная характеристика управления // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. Вип. 13. К.: Український Центр духовної культури, 2000. С. 95-109.
13. Бурега В.В., Казаков В.С. Проблема політичних організацій: структура і управління // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. Вип. 16. К.: Український Центр духовної культури, 2000. С. 22-32.
14. Бурега В.В., Заплотная Ю.А. М. Вебер и Т. Парсонс о легитимности власти: сравнительный анализ // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Вип. 18. Запоріжжя: Просвіта, 2000. С. 95-100.
15. Бурега В.В. Віртуальність менеджменту: можливе й реальне в соціальному управлінні // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. Вип. 20. К.: Український Центр духовної культури, 2001. С. 78-88.
16. Бурега В.В. Соціально-адекватний менеджмент як інструмент соціальної політики // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Наук.- практ. зб. К., 2000. № 6. С. 4-9.
17. Бурега В.В. Средний класс как основа социальной стабильности // Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2001. № 511. С. 23-30.
18. Бурега В.В. Концептуальні основи створення моделі соціально-адекватного менеджменту // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. 2001. №2. С. 90-95.
19. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент / В поисках новой парадигмы. К.: Издат. центр «Академия», 2001. 272 с.
20. Бурега В.В. Адекватность психологического типа содержанию управленческой деятельности //Соціальні виміри суспільства: Зб. наук. робіт молодих науковців. Вип. 4. К.: Стилос, 2001. С. 143-153.
21. Бурега В.В., Заблоцький В.П. Суспільство в період транзиції: український контекст. Донецьк: ДонДАУ, 2001. 170 с.
22. Бурега В.В. Казаков В.С. Менеджмент у контексті трансформації українського суспільства // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Наук.- практ. зб. К., 2001. № 2. С. 5-14.
23. Бурега В.В., Корабельнікова Л.К. Освіта як інститут соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства // Мультиверсум. 2002. № 26. С. 40-47.
24. Бурега В.В. Віртуальність менеджменту: аналіз на засадах можливого та реального в управлінні соціумом // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. Харків: Видав. центр Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2002. С. 396-398.
25. Бурега В.В., Гаврилов Н.И. Философские основы менеджмента: Монография. Донецк : ДонГАУ, 2002. 184 с.
26. Бурега В.В. Адекватность социального управления как инструмент социальных изменений // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наук. доповіді і повідомлення II Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація України, Ін-т соціології НАН України. К., 2002. С. 245-249.
27. Бурега В.В. Соціально-адекватний менеджмент // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. № 6. С. 200-201.
28. Бурега В.В. Методологические и методические вопросы профессиографии управленческой деятельности: Материалы Междунар. науч. конф. «Социально-гуманитарные проблемы менеджмента». Донецк: ДонГАУ, 1997. С. 8-14.
29. Бурега В.В. Соціально-адекватний менеджмент в контексті системи вищої освіти. Концептуальні проблеми модернізації вищої освіти: Матеріали Міжнар. наук. конф. Донецьк: ДонДУ, 1998. С. 79-82.
30. Бурега В.В. Аномия, как следствие трансформации украинского общества. Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління: Зб. наук. праць. Вип. 5. У 2 ч.: Доповіді учасників Міжнар. наук. конф. Влада та культура”, Запоріжжя, 21-22 квітня 1999 р. Ч.1. Запоріжжя: Видавець, 1999. С. 141-146.
31. Бурега В.В. Социальный менеджмент: сущность и критериальные основы // Проблемы управления в переходном обществе на пороге 21 века: Сб. науч. тр. / Прил. к науч. журналу «Персонал». К., 1999. № 4. С. 76-79.
32. Бурега В.В. Социальная помощь и социальная защита как направления социальной политики // Социальная политика в условиях экономических и политических реформ украинского общества: Сб. науч.тр. / Прил. №16 к науч. журналу «Персонал». № 1. 2000. С. 61- 63.
33. Бурега В.В. Адекватность социального менеджмента // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету. Вип. 1. Луганськ: Вид во СНУ, 2001. - С.42 54.
34. Бурега В.В. Менеджмент как социальный институт и наука // Соціологічна наука і освіта в Україні: Зб. наук. пр. Вип.1. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. К.: МАУП, 2000. С. 126-129.
35. Бурега В.В. Город: социально-адекватное управление // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології: Зб. наук. пр. Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. С. 214-218.
36. Бурега В.В. Соціальна селекція фахівців з управління // Сб. науч. тр. ДонГАУ: Гуманитарные аспекты управления”: Серия Государственное управление”. Том III. Вып. 11. Донецк: ДонГАУ, 2002. С. 13-30.
Особистий внесок здобувача. У публікації: Компетентність в менеджменті як соціальний феномен” (Бурега В.В., Савенкова М.Є.) особисто здобувачеві належать положення про використання професіограми для визначення рівня компетентності менеджерів, про визначення компетентності як інтегральної характеристики особистості фахівця і терміни її реалізації у зв’язку з фазами професіоналізації. У монографії Философия управления (социально-гуманитарные проблемы)” (Алехин В.В., Бурега В.В., ПоважныйС.Ф., Алехина Л.В.) дисертантом написана глава Соціально-адекватний менеджмент в контексті трансформації українського суспільства”. У публікації Адаптационные стратегии граждан Донбасса. Ценностные основания антикризисного управления” (Заблоцкий В.П., Бурега В.В.) здобувачеві особисто належать положення про концептуальні засади соціально-адекватного

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасна теорія і практика менеджменту набуває особливого значення з трьох точок зору. По-перше, перехід української економіки на ринкові відносини потребує вивчення форм і методів управління на рівні основної господарської ланки - підприємства, виробничого відділення. По-друге, широкий вихід вітчизняних підприємств і об'єднань на світові ринки зумовлює необхідність вивчення і знання практики менеджменту. По-третє, трансформаційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, потребують адекватного управлінського забезпечення на загальнодержавному рівні, створення системи соціального управління, що сприяє ефективному становленню і розвитку в Україні соціального ринкового господарства. Мова йде про створення "української" моделі соціально-адекватного менеджменту.
Соціально-адекватний менеджмент є найважливішою характеристикою високоефективної моделі соціального управління, адаптованої до функціонування в певній суспільній системі з урахуванням особливостей національного менталітету. Соціальний менеджмент може бути адекватним лише у випадку врахування ціннісно-нормативної бази українського суспільства. Складності розвитку соціального менеджменту в Україні пов'язані не тільки з економічним становищем, але й моральним станом суспільства. Становлення системи соціального управління відбувається в ситуації аномії - такого стану суспільства, коли певна частина його членів, якій відомі моральні норми, що накладають на індивіда певні зобов'язання, ставиться до них негативно або байдуже. Тому успішне становлення соціального менеджменту в значній мірі залежить від розвитку форм демократії, світогляду і системи цінностей, які регулюють поведінку особистості.
Найважливішу роль у досягненні соціальних результатів у менеджменті має визначення цілей. У поняття "результат" усе в більшій мірі включаються людський чинник, творчі здібності, міжособистісні відносини. Саме такий шлях дозволив багатьом зарубіжним фірмам і корпораціям добитися високих соціально-економічних результатів. Досягнення соціальних результатів у тому або іншому суспільстві в значній мірі залежить від раціонального сполучення цілей менеджменту на мікро-, макро- і особистісному рівнях та форм і методів їх здійснення. Соціальна ефективність управління детермінується наявністю в суспільстві адекватних політичних, економічних і організаційно-правових механізмів самодіяльності певних соціальних суб'єктів, що забезпечують реалізацію їх внутрішніх і зовнішніх можливостей відповідно до обгрунтованої мети і реальної ситуації в країні.
В умовах трансформаційних процесів в Україні особливої значущості набуває спроможність соціального менеджменту створювати умови для оптимального функціонування суспільного організму. До таких умов належать незалежність держави й адекватна роль автохтонного населення в управлінні нею; безпека фізичного існування для кожного члена суспільства; розвиток національних культур; зберігання традиційних цінностей; підтримка загальнодержавної солідарності як найважливішої духовної цінності; ефективна система соціального захисту населення; рівність усіх громадян у юридичному, культурному і конфесіональному аспектах; стимулювання ділової активності у всіх сферах господарської діяльності; екологічна безпека.
Становлення й ефективне функціонування соціально-адекватного менеджменту детермінується низкою чинників. Мова йде про стилі управління, ціннісно-нормативну систему, мотиваційні та стимульні механізми, типи організаційної структури, наявність у соціумі соціального замовлення на адресу організації, мета, завдання, методи роботи та соціально-психологічні якості членів якої є адекватними даному замовленню. Перешкоджають же ефективному функціонуванню соціально-адекватного управління стереотипи та настанови масової свідомості щодо підприємництва, менеджменту і ринку; гальмуючий вплив залишків адміністративно-командного механізму; відсутність відповідних правових умов; етико-культурний рівень сучасних менеджерів.
Фахова підготовка управлінців у "доринковий" період була орієнтована на діяльність у межах командно-адміністративної системи. В умовах же переходу до ринкової економіки актуалізується проблема пошуку і добору особистостей з управлінським талантом і формування на цій основі керівника-професіонала нового зразка, вітчизняної "економічної людини", свідомість і поведінка якої відповідають задачам перетворення командно-адміністративної системи в систему ринкового типу, що ґрунтується на нових соціально-економічних відносинах.
Саме кадрове забезпечення реформ є особливо актуальним для українського суспільства, що трансформується, оскільки більшість управлінців не готові до роботи в умовах конкуренції, плюралізму форм власності і господарювання. Перехід до багатоукладної економіки передбачає підготовку нового покоління керівників-менеджерів, кваліфікація яких відповідає вимогам ринкової економіки.
Тому першорядною задачею соціального менеджменту є створення умов для розвитку організаційної культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на нововведення. Менеджери покликані стати ініціаторами в галузі реалізації технологічних, організаційних і соціально-психологічних змін. Найважливішим чинником успіху стає безперервне теоретичне і практичне навчання управлінців нового типу: високопрофесійних, компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних питань, із високим почуттям відповідальності за результати діяльності об'єкта управління.
Для того, щоб потенціал менеджерів став реальною і дійовою силою в процесі формування нових господарських відносин, йому необхідна надійна опора у вигляді системи безперервного навчання. Така система має поєднувати в собі загальну освіту, базову фахову підготовку, адаптацію, планування кар’єри. Тобто йдеться про формування управлінця нового типу, спеціальна роль якого, цілі діяльності, методи взаємодії з колективом, структура функцій та особистих якостей адекватні вимогам соціального ринкового господарства.
У "портреті" сучасного менеджера істотно і досить чітко проглядаються риси соціологізації і психологізації. Нині йде пошук шляхів активізації "людського чинника" всередині організації і врахування соціально-психологічних особливостей персоналу, що є однією із вирішальних умов підвищення ефективності діяльності будь-якої організації. В основі ж вирішення проблем, пов’язаних з "людським чинником", лежать психофізіологічний аналіз, опис і характеристика "вимог" професії до людини, тобто професіографія;
У дисертаційному дослідженні з’ясовано, що великий вплив на поведінку й управлінську діяльність сучасного менеджера справляють характеристики екстернальності-інтернальності. Менеджери-екстернали схильні запозичати методи управління, апробовані іншими. Інтернали у діловій сфері в більшій мірі покладаються на себе. Останнім непритаманна соціально-психологічна рефлексія, їх поведінка практично не залежить від того, як вони самі чи результати їх діяльності сприймаються та оцінюються іншими. Вони частіше (аніж екстернали) схильні до нетрадиційних методів розв’язання задач, більш гнучко реагують на запити соціуму.
У системі цінностей соціально-адекватного менеджменту важливе місце посідає національний менталітет. Розуміння менталітету як відображення настанов індивіда на певні, специфічні лише для нього зразки і форми поведінки, дає можливість виробляти оптимальні управлінські моделі в конкретному соціокультурному середовищі. Українську ментальність можна розглядати як похідну расового, географічного, історичного, соціологічного, культурно-морфологічного та психологічного факторів. При цьому актуальним бачиться дослідження етнопсихологічного феномена з позицій статики і динаміки процесу його формування.
Характерними рисами української національної культури, відправними формоутворюючими компонентами менталітету є: інтроверсія як відображення якостей українського соціуму (відносна закритість, статичність і поступливість); раціональність (тяжіння до повільних, еволюційних шляхів розвитку); емоційність (переважання культурно-ціннісних настанов); сенсорність (конкретне, предметне сприйняття дійсності на відміну від інтуїтивності); екзекутивність (як аналог жіночого початку в характері нації);
Майбутня модель українського соціального менеджменту (принаймні, на початку) буде відрізнятися від існуючих нині зразків (американського, західноєвропейського й азіатського). По-перше, вона формується не на порожньому місці, ґрунтується на західних традиціях, які необхідно враховувати стосовно до вітчизняних умов. По-друге, більшість нинішнього покоління українських менеджерів сформувалася на принципах моралі соціалістичного суспільства з усіма її вадами і перевагами. Сьогодні моральні орієнтири вітчизняного менеджменту базуються на західному досвіді, однак на процес його становлення все більше впливає східнослов’янська православна ментальність. І саме виважена політика морального регулювання процесу становлення соціального менеджменту сприятиме його ефективному й адекватному функціонуванню, що зробить останній значущим чинником успішної трансформації українського суспільства.
З другого боку, і особливості трансформаційних процесів, що відбуваються в українському суспільстві, справляють істотний вплив на становлення і розвиток системи соціального управління. В період трансформації послаблюються відцентрові сили суспільства, падає планка культурної самосвідомості, різко знижується роль регулятивної функції культури, зменшується ступінь її інтегрованості. Це відбивається на свідомості людей, створює відчуття відчуженості від сучасності і невпевненості в майбутньому.
Українське суспільство за своєю структурою є вельми розшарованим, в першу чергу за економічними інтересами. Як свідчать дослідження, найбільш численними є прихильники західного шляху розвитку. Але в результаті падіння життєвого рівня населення все більше людей схильні симпатизувати соціалістичному життєвому укладу, який, на їх думку, гарантує економічну і соціальну стабільність. До цієї значної групи "патріотів" приєднуються також ті, хто виступає за особливий історичний шлях розвитку, відмінний і від капіталістичного, і від соціалістичного.
Тому в умовах трансформації людської свідомості (що залежить від рівня і спрямованості розвитку низки соціально-економічних та політичних умов) актуалізується значущість ефективної, соціально-адекватної системи управління. Саме соціально-адекватний менеджмент сприяє становленню таких форм демократизації, за яких відчуження зводиться до мінімуму або, в крайньому разі, стає політично "безпечним". Мова йде про механізми соціального менеджменту, здатні усунути так зване системне відчуження із суспільних відносин, звести його до рівня недосконалості поведінки окремих об’єктів і суб’єктів управління.
Ефективність соціального менеджменту як механізму оптимізації трансформаційних суспільних процесів залежить і від урахування, стосовно до національних можливостей, світового досвіду демократичних перетворень розвинених "ринкових" країн. Але для того, щоб таке запозичення було результативним, необхідні певна підготовленість соціальних менеджерів та теоретичне осмислення зарубіжного досвіду. Необхідні чіткі уявлення про основні чинники соціального менеджменту: стихійний та свідомий.
Перший чинник, який, як правило, пов’язують з ринком та його законами, у світлі нового управлінського мислення істотно змінюється, особливо у зв’язку з формуванням нових соціально-економічних відносин в пострадянських країнах. З "монстра", яким капіталістичний ринок уявлявся за радянських часів, він у масовій свідомості перетворюється на досить "розумну" організацію суспільного виробництва, яка "обслуговує" такі явища, як соціальна справедливість, соціальний захист тощо. Отже, в управлінні "капіталістичним" суспільством існує ряд явищ (демократичних за своєю сутністю), які можуть бути використані в процесі трансформації українського соціуму.
На стратегію соціального менеджменту безумовний вплив справляють особливості перебігу політичних процесів в конкретному соціумі. Політичні чинники відображають соціально-економічні відносини різних соціальних груп, об’єднаних однією реальною метою - владою. Елементом особливої важливості в політиці є тип політичної влади, особливості якого найбезпосередніше відбиваються на ефективності управління організаціями. У першу чергу мова йде про такий аспект організаційної діяльності, як адекватність певних типів організації типу політичної влади, що домінує в суспільстві.
Існує органічний взаємозв'язок між соціально-політичною й управлінською діяльністю. Соціально-політична діяльність здійснюється за допомогою управлінських принципів і механізмів. У свою чергу, управлінська діяльність "конкретизує" свою специфіку внаслідок узагальнених принципів і механізмів соціально-політичної діяльності. Таким чином, політичний і соціальний менеджмент взаємозбагачуються різними теоретичними і практичними іпостасями (предметністю, принципами, механізмами і методами). У соціально-політичній діяльності використовуються різноманітні принципи, механізми і методи менеджменту, а управлінська діяльність має безпосереднє відношення до функціонування всіх сфер громадського життя.
Соціально-політичний менеджмент є нині в Україні найважливішим чинником суспільної трансформації, незважаючи на більш активну "поведінку" факторів економічних. Останні саме з урахуванням специфіки пострадянської України є похідними, наслідком рівня соціально-політичної самоорганізації українського суспільства, його об'єктивного прагнення до способу життя сучасних розвинених країн світу.
Нарешті, оптимізація управління можлива лише за умов адекватного керівництва, ефективного "лідерського" процесу. Однак при всьому різноманітті підходів у відомих теоріях лідерства важко виокремити узагальнюючі критерії та ознаки, які б вказували на адекватність тих чи інших типів лідерства певним організаційним структурам. Феномен ефективності виникає як наслідок адекватності типу лідера організаційним цілям і методам їх досягнення. Лідер ієрархічного типу буде неадекватним творчій організації, а неформальний лідер стане "дезорганізуючим елементом" в організації бюрократичного типу. Тому при побудові інтегральної організаційної моделі бачиться необхідним враховувати взаємозв’язок лідерських якостей і основних характеристик організації з метою оптимізації функціонування останньої.
Кожній епосі відповідає свій домінуючий стиль управління. Суспільства з вільним ринком товарів та послуг, приватним підприємництвом все більше тяжіють до демократичного стилю управління. У свою чергу, структури з жорстким державним регулюванням, фіксованими цінами, відсутністю вільного пересування робочої сили і капіталу в своїй діяльності керуються виключно волюнтаристськими, авторитарними методами. В період становлення української державності, руху суспільства до соціального ринкового господарства на зміну автократичному адмініструванню приходять демократичні методи керівництва, які, в свою чергу, вимагають формування організацій та менеджерів нового "ринкового" типу.
Створення ефективних форм соціально-адекватного менеджменту - це найрадикальніший спосіб "оживити" українське суспільство, додати йому нового вигляду. Соціальний менеджмент є найважливішим чинником зміни суспільних структур, економічних, політичних і соціальних структур, які не виправдали себе (застаріли). І в ситуації реформації важливо створювати принципово нові (адекватні новим суспільним реаліям) відносини між суб'єктами й об'єктами управління, політично зріло і професійно компетентно бачити нові, прогресивні демократичні можливості, які вона (реформація) відкриває.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Социальный менеджмент / С.Д. Ильенкова, В.Н. Журавлева, Л.Л.Козлова и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. 271 с.
2. Гвишиани Д.М. Организация и управление. 3-е изд., перераб. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. 332 с.
3. Великие мыслители Востока. М.: КРОН-ПРЕСС, 1999. 656 с.
4. Платон. Филеб. Государство. Тимей. Критий / Пер. с др. греч.; Общ. ред. А.Ф. Лосева, В.Ф. Асмуса, А. А.Тахо-Годи. М.: Мысль, 1999. 656 с.
5. Мыслители Греции. От мифа к логике: Сочинения. М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-ПРЕСС; Харьков: Фолио, 1998. 832 с.
6. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Мн.: Литература, 1998. 1392 с.
7. Спенсер Г. Синтетическая философия. К.: Ника-Центр, 1997. 512 с.
8. Соловьев В.С. Критика отвлеченных начал // Философское начало цельного знания. Мн.: Харвест, 1999. С. 398-868.
9. Современное управление. Энциклопедический справочник. В 2 т. М.: Издатцентр, 1997. Т.1. С. 101.
10. Моска Г. Элементы политической науки // Социологические исследования. 1995. № 4. С. 138-139.
11. Парето В. О применении социологических теорий // Социологические исследования. 1995. № 10. С.137-145.
12. Хайдеггер М. Хайдеггер Мартин / Пер. с нем. С.А. Бронштейна. Мн.: Совр. слово, 1998. 384 с.
13. Мостовая Ю. Леонид Кучма: «Я ведь не зря сказал, что Украина увидит нового президента» // Зеркало недели. 2000. № 1-2 (274-275). 15янв.
14. Танчер В. В. Теории неоэлитизма в свете демократической трансформации и украинские реалии // Социологические исследования. 1999. № 10. С. 16-26.
15. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения // Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И. Добренькова. М.: Изд-во Междунар. ун-та бизнеса и управления, 1996. С. 494-525.
16. Вебер М. Типы господства // Социологические исследования. 1988. №5. С. 139-147.
17. Вебер М. Основные социологические понятия // Западноевропейская социология XIX начала XX веков. М., 1996. С. 455-491.
18. Дракер Питер. Посткапиталистическое общество // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999. 640 с.
19. Дракер П.Ф. Новые реальности: в правительстве и политике, в экономике и бизнесе, в обществе и мировоззрении / Пер. с англ. М.: СП«Chamber International», 1994. 381 с.
20. Питер Л. Дж. Принципы Питера или почему дела идут вкривь и вкось: Пер. с англ. / Сост., предисл. и пер. Л. В. Степанова. М.: Прогресс, 1990. 320 с.
21. Анатомия мудрости. 106 философов: жизнь, судьба, учение. В 2 т. / Сост. П.С.Таранов. Симферополь: Таврия, 1995. Т.2. 511 с.
22. Райх В. Психология масс и фашизм / Пер. с нем. Донец Ю.М. СПб.; М.: «Университетская книга» АСТ, 1997. 380 с.
23. Альбуханова-Славская К.А. Отечественная социальная психология // Психологическая наука в России ХХ столетия. М.: ИП РАН, 1997. С. 3-21.
24. Огурцов А.П., Юдин Э.Г. Деятельность // Философский энцикл. словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1983. 830 с.
25. Манхейм Карл. Диагноз нашего времени. М.: Юрист, 1994. 700 с.
26. Эргономика: принципы и рекомендации. Методическое руководство. М.: Всесоюз. науч.-исслед. ин-т технич. эстетики, 1983. 183 с.
27. Современный философский словарь / Под ред. В.Е.Кемерова. М.: Одиссей, 1996. C. 136.
28. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. М.: Ин-т новой экономики, 1997. 864 c.
29. Маркс К. Капитал // Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. Т.23. Капитал. М.: Политиздат, 1974. 907 с.
30. Рассел Бертран. Философский словарь разума, материи и морали. К.: Port-Royal, 1996. 368 с.
31. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
32. Маркс К. Фрагменты из авторизованного французского издания Ітома «Капитала» // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т.49. М.: Политиздат, 1974. С. 167-230.
33. Гегель. Наука логики. М.: Мысль, 1974. Т.1. 452 с.
34. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Рус. яз., 1987. 797 с.
35. Алехин В.В. Инженерно-технический труд и творчество как предмет философского анализа. Автореф. дисс докт. филос. наук. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 25 с.
36. Гастев А.К. Педагогические и научно-изыскательские тенденции в новейшем производстве // Как надо работать. Практическое введение в науку организации труда. М.: Экономика, 1972. 478 с.
37. Разумная организация науки личности: проблемы воспитания и саморегулирования / Л.В.Сохань, В.А.Тихонович, С.А.Кисилева и др. К.: Наук. думка, 1989. 328 с.
38. Тихонравов Ю.В. Теория управления. Учебный курс. М.: Вестник, 1997. 336 с.
39. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ИНФРА-М, 2000. 669 с.
40. Основы социального управления: Учеб. пособие / А.Г.Гладышев, В.Н.Иванов, В.И.Патрушев и др.; Под ред. В.Н.Иванова. М.: Высш. шк., 2001. 271 с.
41. Маркс К. Процесс обращения капитала // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. М.: Политиздат, 1974. Т. 49. С. 234-500.
42. Струмилин С.Г. К вопросу о классификации труда // История советской психологии труда. Тексты (2030-е годы ХХ века) / Под ред. В.П.Зинченко, В.М. Мунипова, О.Г. Носковой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. C.104-113.
43. Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. Харьков: Основа, 1998. 396 с.
44. Виханский О.С. Управленческая парадигма XXI века // АссоциацияРазвития Управления. 1996. №4. С. 24-28.
45. Тейлор Ф. Принципы научного менеджмента / Пер. с англ. А.И. Зак. М.: Контролинг, 1991. 104 с.
46. New Webster`s Dictionary and Thesaurus of English Language, 1993. 1149 р.
47. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. Прохоров. 2-е изд. М.: Сов. энцикл., 1982. 1600 с.
48. Щербина В.В. Особенности менеджмента как направления управленческой деятельности // Социологические исследования. 2001. № 9. С. 48-57.
49. Сивова С.А. Управление и менеджмент: конкуренция терминов, конкуренция технологий // Социально-гуманитарные знания. 1999. №4. С. 192-197.
50. Дункан Джек У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики: Пер. с англ. М.: Дело, 1996. 272 с.
51. Лозовский Л.Ш., Райсберг Б.А., Ратновский А.А. Универсальный бизнес-словарь. М.: ИНФРА-М, 1997. 640 с.
52. Словарь-справочник менеджера / Под ред. М.Г.Лапусты. М.: ИНФРА-М, 1996. 608 с.
53. Будзан Богдан. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. К.: Вид-во Соломії Павличко; Основа. 2001. 349 с.
54. Кунц Г., О’Донелл С. Системный и ситуационный анализ управленческих функций: Пер. с англ. / Под ред. Д.М.Твишиани. М.: Прогресс, 1981. Т.1. 371с.
55. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб. пособие / Пер. с англ. М.: Вильямс, 2001. 272 с.
56. Нємцов В.Д., Довгань Л.Е., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. К.: ТОВ УВПК ЕксОб”, 2001. 392 с.
57. Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации/ Пер. с англ.; Под ред. Ю.А.Каптуровского. СПб.: Питер, 2001. 512 с.
58. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.
59. Киллен К. Вопросы управления: Сокр. пер. с англ. / Под ред. И.М.Верещагина. М.: Экономика, 1981. 200 с.
60. Якокка Ли. Карьера менеджера / Пер. с англ. Р.И.Столпера. М.: Прогресс, 1999(1991). 384 с.
61. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: для руководителя-практика / Пер. с англ. М.: Дело, 1994. 318 с.
62. Карлоф Б., Седерберг С. Вызов лидеров. М.: Дело, 1996. 352 с.
63. Секреты преуспевающего руководителя: Обзор доклада Американской ассоциации по управлению, 1984 // ЭКО. 1986. № 8. С.191-198.
64. Кудряшова Л. Д. Каким быть руководителю. Л.: Лениздат, 1986. 160 с.
65. Разаускас Р. 15 признаков слабого руководителя // ЭКО. 1982. № 1.
66. Друкер П. Практика менеджмента: Пер. с англ. М.: Вильямс, 2001. 398 с.
67. Parsons T. The concept of society: The components a their interrelations // Societes: Evolutionery and comparatives. Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1966. P.5-29.
68. Fayol H. Industrial and General Administration. L.: Pitman, 1949. 116 p.
69. Блауберг И.В., Мирский Э.М., Садовский В.Н. Системный подход и системный анализ // Системные исследования. Методологические проблемы: Ежегодник. 1982. С. 47-60.
70. Пригожин А.И. Организации: системы и люди. М.: ИПЛ, 1983. 176 с.
71. Донцов А.И. К проблеме целостности субъекта коллективной деятельности // Вопросы психологии. 1979. № 3. С. 25-34.
72. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Идея, алгоритм, решение. М.: Изд-во МО СССР, 1972. 168 с.
73. Perrow Charles. Economic Theoris of Organization // Theory and Society. 1986. Vol. 15. P.11-45.
74. Woodward Joan. Industrial Organization: Theory and Practice N.Y.: Oxford Universite Press, 1965. 264 p.
75. Thompson P. Crawling From the Wreckage: The Labor Progress and the Politics Production // Knights D., Willmott H. (eds.) Lfbor Progress Theory.- London: Macmillan, 1990. P. 95-124.
76. Лагутін В.Д. Людина й економіка: Соціоекономіка: Навч. посібник для вузів. К.: Просвіта, 1996. 336 с.
77. Дубровський В. Мікроекономічні, позаекономічні та системні аспек-ти економічних реформ в Україні: більше запитань, ніж відповідей // Економічні реформи сьогодні. 2000. № 31.
78. Экономика. Краткий словарь. Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. 336 с.
79. Соціальна система. Політологічний енциклопедичний словник. К.: Генеза, 1997. 400 с.
80. Философия. Краткий тематический словарь / Под ред. Матяша Т.П. и Яковлева В.П. Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. 416 с.
81. Соціологія: короткий енцикл. словник. К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. 736 с.
82. Маркс К. Капитал. Теории прибавочной стоимости Т. IV // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т.23. 703 с.