ПОСТМОДЕРНІСТСЬКЕ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СОЦІОЛОГІЇ : Постмодернистская теоретизирования в современной социологии



  • Название:
  • ПОСТМОДЕРНІСТСЬКЕ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СОЦІОЛОГІЇ
  • Альтернативное название:
  • Постмодернистская теоретизирования в современной социологии
  • Кол-во страниц:
  • 188
  • ВУЗ:
  • Інститут соціології
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • Національна академія наук України
    Інститут соціології


    На правах рукопису

    Ільюшина Ельвіра Яківна
    УДК 316.6


    ПОСТМОДЕРНІСТСЬКЕ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СОЦІОЛОГІЇ


    22.00.01 - теорія та історія соціології


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата соціологічних наук


    Науковий керівник
    Королько Валентин Григорович
    доктор філософських наук, професор




    Київ — 2004







    ЗМІСТ


    Вступ.........................................................................................................................
    Розділ 1. Генеза постмодерністських ідей в сучасній теоретичній соціології...
    1.1. Соціально-історичні передумови виникнення соціологічного постмодернізму.......................................................................................................
    1.2. Теоретико-методологічні витоки постмодерністського напрямку в соціології.............................................................................................
    1.3. Концепції постіндустріального розвитку як передумова формування постмодерністського підходу в теоретичній соціології......
    Висновки до розділу 1..................................................................................
    Розділ 2. Основоположні постмодерністські концепції сьогодення...................
    2.1. Соціологія знання Ж.-Ф.Ліотара. Делегитимація метатеорій і питання постмодерністської епістемології........................................................................
    2.2. Концепція гіперреальності Ж.Бодріяра. Модель постмодерністського суспільства............................................................................................................
    2.3. Теорія постмодерну З.Баумана. Перспективи розвитку теоретичної соціології у постмодерному світі.........................................................................
    Висновки до розділу 2................................................................................
    Розділ 3. Дискусійний характер постмодерністських ідей в соціологічній теорії.
    3.1. Перебільшення значення тенденцій до дезінтеграції та децентралізації суспільного розвитку..................................................................
    3.2. Методологічний релятивізм постмодернізму.....................................
    Висновки до розділу 3................................................................................
    Висновки...............................................................................................................
    Список використаних джерел










    ВСТУП


    Актуальність теми. У др. пол. ХХ століття для найбільш проникливих соціальних аналітиків, стали очевидними якісні перетворення суспільного життя в індустріально розвинутих країнах Заходу, спричинені повоєнною науково-технічною революцією, досягнення якої кардинально і стрімко змінювали не тільки виробничі відносини і методи управління, але й систему цінностей, спосіб життєдіяльності людей у технізованому світі і врешті-решт ─ переворот у їхньому світосприйнятті. Згодом стали відзначати вирішальний вплив на суспільне життя процесів глобалізації та інформатизації, які призвели до змін революційного характеру в економічному, політичному і культурному житті західної людини і суспільства, у результаті яких сформувалась нова культурна епоха, з’явились нові соціокультурні реалії, поява яких дозволяє говорити про фундаментальні зрушення у відносинах між людьми, у ставленні людини до самої себе й до всього оточуючого середовища.
    Кардинальні зсуви у суспільному житті розвинутих західних країн та радикальні трансформації, які відбуваються на пострадянському просторі, зокрема й в Україні, привели до появи істотних змін у соціологічному теоретизуванні наприкінці ХХ початку ХХІ століття.
    На межі тисячоліть точаться жваві дискусії навколо проблем класичної соціології, пов’язаних з необхідністю оновлення соціологічної проблематики, пошуку нових парадигм соціологічного мислення, нетрадиційних рішень, які були б адекватні вимогам сучасності. У фокусі цих дискусій опинились ключові питання соціології питання про предмет, характер, специфіку і завдання сучасної соціології, її ставлення до надбань класичної соціологічної думки, про особливості соціокультурної ситуації кінця ХХ-початку ХХІ століття, про роль і місце соціолога в сучасному світі тощо.
    Одним із новітніх напрямів у західній соціологічній думці, який намагається дати досить оригінальні відповіді на ці питання і чим привертає до себе значну увагу як з боку західних, так і вітчизняних теоретиків, є постмодернізм. Теоретики і прихильники постмодернізму наполягають на необхідності відмежуватись від модерністської соціології, яка вибудовувала свій фундамент на ідеях та ідеалах соціальної філософії Нового часу і Просвітництва. Спроба розмежування з минулим певною мірою знайшла своє втілення у дискусіях навколо соціології модерну і постмодерну. Слідом за Ж.-Ф.Ліотаром, котрий зініціював дискусію про постмодернізм у 70-90-ті роки ХХ століття, в обговоренні цієї проблеми беруть участь відомі філософи і соціологи і серед них Ю.Ґабермас, Ж.Бодріяр, Ф.Джеймісон, Ф.Лаку-Лабарт, Р.Рорті, З.Бауман та інші. Незалежно від того, хто з впливових мислителів вважає себе модерністом, хто постмодерністом, а хто взагалі заперечує правомірність такого підходу, всі вони визнають, що проблема існує. Найгостріші суперечки точаться стосовно змісту понять модерну і постмодерну. За умов невизначеності й суперечливості у думках стосовно тлумачення модерну і постмодерну, однак визнається, що важливою є, передусім, змістовна сутність полеміки. З одного боку, вона полягає у виявленні тих принципів і положень традиційної соціології, котрі є цінними (за умов їх критичного опрацювання), з точки зору одних, та непотрібними, і навіть шкідливими, на думку інших. З іншого боку, вона зачіпає суттєві питання, пов’язані, насамперед, з характерними особливостями розвитку західних суспільств, західноєвропейської спільноти, врешті-решт європейської цивілізації в цілому, оскільки саме вони спричинили більшість її сучасних проблем і труднощів. Ці питання потребують свого розгляду і вирішення. З огляду на це, дослідження постмодерністського типу теоретизування в соціологічній теорії є досить актуальним.
    Останнім часом особливо гостро відчувається методологічна криза суспільних наук. Просвітницький оптимізм, що надихався вірою у можливість правдивого розуміння реального світу, встановлення царства розуму, вдосконалення людства і побудови справедливого суспільства всезагального добробуту, виявився невиправданим. Соціальна ж наука не тільки розвивалася на цій вірі, але й пропонувала себе як засіб реалізації такого раціонального дослідження і пояснення, як зазначає В.Танчер. [117, с.59] Зростаюча багатомірність суспільно-історичних процесів зумовлює неможливість їх зведення до якоїсь певної схеми чи визначального чинника”. Стає дедалі очевиднішим, що традиційні соціологічні теорії теорії модерної доби неспроможні адекватно пояснити соціальний світ і зміни, що відбуваються в суспільстві наприкінці ХХ початку ХХІ століття. Дискусії навколо історичного розуму” і можливостей його вияву, критеріїв прогресу та регресу” в суспільному розвиткові, розмірковування над питаннями, що є деградація” в історії, а що вважати за розвиток”, нерозв’язаність антиномій цивілізації” та варварства”, оновлення та традиційності й багато інших нез’ясованих проблем ускладнюють аналіз актуальних процесів. [119] Методологічна криза виявляється також і в неспроможності традиційних соціологічних теорій вийти за межі лінійно-історичного погляду на суспільний розвиток.
    Дослідників завжди турбувала відсутність в соціології єдиної загальновизнаної теорії суспільства. На спробах певним чином об’єднати окремі теоретичні течії зосереджують увагу різні дослідницькі напрямки. Теоретики і прихильники постмодернізму, як особливого типу в сучасному соціологічному теоретизуванні, що йде на зміну всім класичним стилям”, також намагаються здійснити свій внесок у вирішення цієї проблеми. Саме тому, постмодерністський напрям соціологічного теоретизування справді заслуговує на пильну увагу з боку соціальних теоретиків.
    Отже, наукова проблема полягає в необхідності концептуального узагальнення та систематизації існуючих знань стосовно постмодерністського теоретизування в соціологічній науці, у виявленні основних положень соціологічного постмодернізму та з’ясуванні його теоретико-методологічних принципів, у віднайдені ключових постмодерністських понять і категорій, на основі яких пропонується вивчати нову соціокультурну реальність. У цьому зв’язку питання про можливість використання постмодерністської методології в сучасній соціології набуває особливої злободенності
    Постмодерн як суспільне явище і як поняття стає предметом зацікавлення західної і, зокрема, західноєвропейської суспільної думки у 80-х роках, особливо того її напряму, котрий намагався дослідити поліморфні і загадкові риси сучасного індустріально розвинутого суспільства. Цей напрям отримав у соціологічній науці назву постмодернізму, як позначають сукупність теорій та концепцій, що намагаються описати і пояснити сутність заміни модерну постмодерном.
    Спроби визначити межу, яка розділяє модерну та постмодерну добу, а також виявити найбільш характерні риси постмодерного суспільства притаманні роботам З.Баумана, Ж.Бодріяра, У.Бека, Д.Белла, Е.Гідденса, Р.Інглхарта, Ж.-Ф.Ліотара, С.Леша, та ін.
    На формування теоретико-методологічних засад постмодерністського підходу у соціальній науці вирішальний безпосередній вплив здійснили ідеї, які містяться в працях соціофілософського спрямування М.Фуко, Ж.Дерріда, Ж.Дельоза і Ф.Гваттарі.
    Найяскравішими представниками постмодерністського підходу в соціології слід вважати Ж.-Ф.Ліотара, Ж.Бодріяра, З.Баумана. Основні соціологічні постмодерністські ідеї та гіпотези викладені в працях саме цих теоретиків даного новітнього напрямку в соціологічній теорії. Вони позначені намаганням охарактеризувати нову соціокультурну ситуацію, дати визначення постмодерну як соціокультурного явища, з’ясувати місце і роль соціолога в нових соціокультурних умовах, зрозуміти перспективи розвитку соціологічної науки у постмодерному світі, тощо.
    Розробці постмодерністської епістемології, яка б замінила теоретичні дослідження, де домінують західний раціоналізм та інструменталізм, дослідженню суттєвих рис нової постмодерністської ситуації, що склалася в розвинутих західноєвропейських країнах, з’ясуванню значення терміну пост” присвячені класичні роботи провідного теоретика постмодерністського напряму Ж.-Ф.Ліотара.
    Французький теоретик постмодерності Ж.Бодріяр у своїх працях критикує модерністське” суспільство як суспільство споживання, в якому гедонізм є головним сенсом суспільного життя, і звертає увагу на характерні риси кінця модерності” та нового соціального порядку, на ознаки, що сприяли приходу постіндустріальної постмодерності”.
    Характеристиці найбільш суттєвих змін, які відбуваються у перехідний період від сучасності до постсучасності крізь призму перетворень (трансформації) статусу та функцій інтелектуальних еліт, описові постмодерністського стану, як амбівалентного, такого, що характеризується випадковістю, присвячені праці британського соціолога З.Баумана. Він також намагається, використовуючи категорії модерніті” і постмодерніті”, описати сучасний соціум як якісно нову соціокультурну ситуацію, розглядаючи її, передусім, з точки зору її соціальних наслідків і її впливу на сучасну людину, а також прагне виявити місце соціології у новій постмодерністській ситуації”, зрозуміти причини невдачі реалізації ідей доби модерну.
    Праці С.Беста, Д.Келлнера, Ф.Джеймісона, Р.Холлінгера, П.Козловскі, З.Краснодембського, Д.Харві та ін. присвячені з’ясуванню сутності та інтерпретації постмодерністських концепцій. Британський соціолог С.Леш здійснив чи не першу спробу соціологічного аналізу постмодернізму, як явища західної культури. Леш стверджує, що постмодернізм є своєрідним режимом сигніфікації”, в якому створюються об’єкти культури і звертає увагу на важливість вивчення процесів сигніфікації та де-диференціації у сучасній культурі Заходу.
    У вітчизняній соціологічний науці розгляд деяких аспектів постмодернізму та ідей окремих його представників здійснено у дослідженнях таких українських теоретиків як В.Бакіров, В.Бурлачук, Б.Головко, В.Королько, Н.Костенко, В.Лук’янець, М.Наумова, О.Погорілий, А.Ручка, О.Соболь, В.Степаненко, В.Судаков, В.Танчер, В.Тарасенко, О.Хома.
    Отже, у вітчизняній і світовій соціології приділяється певна увага проблемі виникнення постмодернізму в соціологічній науці, з’ясуванню його концептуальних засад та характеристиці окремих його ідей. Проте, слід зазначити, що досі бракує ґрунтовних розробок узагальнюючого характеру, комплексних досліджень постмодернізму як напрямку соціологічного теоретизування. Це обумовлює необхідність узагальнення існуючих знань стосовно постмодернізму в соціологічній теорії, що передбачає дослідження основоположних постмодерністських концепцій і теорій, з’ясування сутності постмодерністської методології та можливостей її використання для аналізу сучасного суспільства.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де виконана робота, також з галузевими і державними програмами.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний соціологічний аналіз постмодерністського теоретизування в сучасній соціології.
    Завдання, які необхідно розв’язати:
    - з’ясувати соціально-історичні витоки постмодернізму і довести обумовленість виникнення постмодерністського теоретизування інтеграційними процесами, насамперед, в економічній сфері, які з часом призвели до сучасних процесів глобалізації та інформатизації;
    - систематизувати теоретичні джерела, що спричинили постмодерністський зсув у сучасній соціології і на цій основі з’ясувати теоретико-методологічні витоки постмодерністського теоретизування та обґрунтувати висновок про певну спадкоємність в теоретичній соціології;
    -на основі праць основоположників постмодернізму проаналізувати основні постмодерністські ідеї та концепції, з’ясувати їх теоретико-методологічні принципи, понятійно-категоріальний апарат та методологічні установки;
    - виявити дискусійні положення соціологічного постмодернізму та з’ясувати основні положення постмодерністської методології в соціології.
    Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні зміни в сучасній соціології.
    Предмет дослідження ─ ідеї та концепції постмодерністського теоретизування в сучасній соціології.
    Методи дослідження ─ методи історико-соціологічного та порівняльного аналізу.
    Теоретична база дослідження — праці основоположників постмодернізму в соціологічній науці Ж.-Ф.Ліотара, Ж.Бодріяра, З.Баумана.
    Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній теоретичній соціології досліджено соціально-історичні та ідейно-теоретичні джерела постмодерністського теоретизування; розглянуто й узагальнено основоположні постмодерністські концепції, з’ясовано теоретико-методологічні принципи, понятійно-категоріальний апарат та основні методологічні установки соціологічного постмодернізму, визначено його значення для подальшого розвитку соціологічної теоретичної думки. У дисертаційному дослідженні були отримані результати, на підставі яких було зроблено висновки, які характеризуються певною науковою новизною:
    - обгрунтовано, що постмодерністське теоретизування виникає як спроба зрозуміти і описати суспільство, яке радикально змінило режими свого відтворення та самооновлення під впливом інтегративних процесів в економічній сфері, які з часом призвели до глобалізації та інформатизації сучасного світу, що прискорили та поглибили постматеріальну” (постматеріалістичну) переорієнтацію нормативно-ціннісних установок західної спільноти;
    - уперше у вітчизняній соціології здійснено систематизацію теоретичних ідей, які безпосередньо сприяли виникненню постмодерного повороту” в соціології, завдяки чому простежені певна концептуальна спадкоємність в сучасній теоретичній соціології, а також вплив на модальність соціологічного теоретизування сучасної філософії, на основі чого запропоновано концепцію комплексного історико-методологічного аналізу різноманітних типів соціологічного теоретизування;
    - з’ясовано, що цілеспрямоване застосування основних теоретико-методологічних принципів соціологічного постмодернізму — принципів плюральності й ототожнення реальності з текстом, деконструкції та децентрації як методологічних установок, а також ключових понять і категорій, якими є: постмодерн, постмодерністська ситуація, постмодерне суспільство, мовні ігри, гіперреальність, симулякр, симуляція, спокуса, спокушання, місце проживання [habitat] спільноти, само-монтування [self-assembly] — дозволяють реконструювати суспільство, в якому найзначущою стає знакова реальність;
    - доведено, що постмодернізм пропонує таку методологію соціологічного пізнання, згідно з якою втрачає доцільність намагання створити єдину всеохоплюючу теорію, заперечується еврістичність системного підходу, визнається рівнозначність різних концептуальних підходів, розмиваються міждисциплінарні кордони, а проблема істини взагалі не ставиться.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають сприяти усвідомленню сутності постмодерністського теоретизування та нових постмодерністських тенденцій розвитку сучасної соціологічної науки, що може бути корисним для формування української теоретичної соціології, яка загалом розвивається на засадах західноєвропейської традиції в суспільствознавстві” (В.Тарасенко) і потребує розробки фундаментальних пізнавальних засад, науково-концептуального та категоріального апарату, формування дослідницьких традицій. Запропонований в роботі концептуальний підхід до вивчення постмодерністського теоретизування може слугувати одним із варіантів комплексного дослідження будь-яких інших видів соціологічного теоретизування. Основні положення дисертації можуть стати підґрунтям для подальших історико-теоретичних досліджень постмодерністської соціологічної думки та бути використані в процесі викладання навчальних курсів з теорії та історії теоретичної соціології.
    Особистий внесок здобувача. У публікації: Танчер В.В. Ільюшина Е.Я. Соціальне знання в перспективі постмодернізму” особисто здобувачеві належить аналіз деконструктивістської аналітичної стратегії Ж.-Ж.Дерріда та її впливу на методологію соціального пізнання.
    Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації було викладено на IV Міжнародній конференції Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997)
    Основні положення дисертації викладено у 3-х статтях у наукових фахових виданнях, 3-х статях і у тезах доповіді.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Основним результатом дослідження є розробка концепції комплексного історико-методологічного аналізу різноманітних типів соціологічного теоретизування, на основі якої стало можливим дослідити соціально-історичні та ідейно-теоретичні джерела постмодерністського теоретизування; з’ясувати теоретико-методологічні принципи та понятійно-категоріальний апарат соціологічного постмодернізму, визначити основні положення його методології.
    Проведене дослідження, яке було здійснене завдяки відомим працям теоретиків постмодерністського підходу та їхніх послідовників, а також науковим роботам дослідників цього напряму, дозволяє зробити деякі висновки стосовно засад та особливостей постмодерністського теоретизування.
    Розроблений методологічний підхід дає змогу розглянути постмодернізм як особливий мультипарадигмальний напрям у соціологічній теорії, оскільки він намагається поєднати нерідко цілком протилежні теоретико-методологічні підходи і на цій основі пропонує свій власний. Він, як зазначається, лише формується на грунті припинення дисциплінарної полеміки, усунення концептуальних обмежень та спроб соціологів поєднувати різні соціологічні теорії, парадигми на тих чи інших засадах” [122, с.56]. Наголошується, що постмодернізм об’єднує різні інтерпретації сучасної соціальної і культурної реальності й, не дивлячись на певні суперечності, намагається сполучити їх у спільному дискурсі, малюючи один образ суспільства, що дістав назву постмодерного”. Прибічники постмодернізму вважають, що еврістичний потенціал їхньої концепції дозволяє краще і точніше пояснити деякі події та тенденції сучасного західного суспільства. Захисники постмодерністської течії піддають критиці традиційні соціологічні теорії, оскільки вважають їх своєрідною гамівною сорочкою” для розвитку сучасного соціологічного знання. Звертається увага, що постмодернізм проголошує кінець доби минулих форм соціального та інтелектуального життя, висуває на перший план завдання пошуку нових соціологічних теорій, методів досліджень, парадигм знання.
    Обгрунтовано, що постмодерністське теоретизування виникає як спроба зрозуміти і описати суспільство, яке радикально змінило режими свого відтворення та самооновлення під впливом інтегративних процесів в економічній сфері, які призвели до процесів глобалізації та інформатизації, що прискорили та поглибили постматеріалістичну переорієнтацію нормативно-ціннісних установок західної спільноти. Таким чином, виявлено певну обумовленість виникнення постмодерністського теоретизування цими процесами.
    З’ясовано , що теоретичні витоки соціологічного постмодернізму містяться у сфері феноменологіїї, критичної теорії, філософського постмодернізму і в концепціях постіндустріального суспільства 60-70-х років ХХ століття. Доведено, що основним джерелом постмодернізму в соціологічній теорії є філософський постмодернізм, у межах якого були сформульовані засадничі принципи постмодернізму, такі як: принцип ототожнення реальності з текстом, принцип плюральності та методологічні установки на деконструкцію та децентрацію тексту (реальності).
    Доведено, що стрижнем основоположних постмодерністських концепцій є твердження теоретиків постмодернізму про виникнення нової соціокультурної ситуації ─ ситуації постмодерну, що свідчить, на їхню думку, про становлення нового постмодерного суспільства, в якому культура перетворюється на панівну сферу суспільного життя.
    На підставі здійсненого аналізу з’ясовано ключові категорії та поняття соціологічного постмодернізму, такі як: постмодерн, постмодерністська ситуація, постмодерне суспільство, мовні ігри, гіперреальність, симулякр, симуляція, спокуса, спокушання, місце проживання [habitat] спільноти, само-монтування [self-assembly], застосування яких, у поєднанні з основними теоретико-методологічними принципами, дозволяють реконструювати суспільство, в якому найважливішою стає знакова реальність.
    Доведено також, що вплив постмодернізму на теоретичну соціологію виявляється, насамперед, у зміні методології соціологічного пізнання. Аналіз основних постмодерністських концепцій дозволяє стверджувати, що соціологічний постмодернізм пропонує певну методологію дослідження нової соціокультурної реальності, а саме: він спростовує доцільність намагань створити єдину всеохоплюючу теорію, заперечує еврістичність системного підходу при дослідженні суспільства, визнає рівнозначність різних концептуальних підходів, закликає до знищення міждисциплінарних кордонів та до демістифікації теоретичної риторики, ігнорує проблему істини. Тобто методологічна установка постмодернізму полягає у відмові від претензій на тотальність” у пізнанні, в акценті на різноманітність, толерантність до несумірного. Зазначається, що, на думку постмодерністів, соціальне знання має просуватися до нового синтезу теоретичних узагальнень, але вже менших, локалізованих нарацій”. Робиться висновок, що в межах постмодерністського теоретизування, замість єдиної, систематизованої соціологічної теорії пропонується набір різних, часто несумірних соціологічних концепцій. Зауважується, що постмодернізм є намаганням осмислити і переосмислити класичні та некласичні соціологічні концепції, маючи на меті екстраполювати їх на нову соціальну реальність і створити соціологію постмодернізму, яка б досліджувала і аналізувала конкретні суспільні явища і процеси.
    Наголошується, що попри дискусійний характер і деяку суперечливість ідей постмодернізму, слід визнати їхню безперечну оригінальність та чималі пізнавальні можливості, оскільки вони спричинюють зміни у підходах до вивчення суспільства і суспільних змін.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Автономова Н. С. Философские проблемы структурного анализа в гуманитарных науках. — М. : Мысль, 1977. — 271 с.
    2. Арсеенко А.Г. Глобальные аспекты и перспективы социального развития в преддверии ХХІ века. // Социальная политика в условиях экономических и политических реформ украинского общества. Приложение к журналу Персонал”. 2000. № 1. С. 35-38.
    3. Арсеєнко А. Глобалізація: соціальні зміни і наслідки напередодні XXI століття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. - № 1. С. 42-56.
    4. Бакіров В.С. Соціологія в постмодерністському контексті // Вестник Харьковского Національного университета им. В.Н. Каразина. № 492. 2000. С. 9-12.
    5. Бауман З. Социологическая теория постмодерна” (Перевод Н.В.Костенко). В кн.: Человек и общество. Хрестоматия / Под ред. С.А.Макеева К.: Институт социологии НАН Украины, 1999. 272с.
    6. Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. Под ред. В.Л.Иноземцева. М.: Логос, 2002. 390 с.
    7. Бауман З. Мир по Жану Бодрийару // Современная философия. - 1995. - № 1. - С. 13 - 19.
    8. Бауман З. Мыслить социологически / Пер. С англ.. под ред. А.Ф.Филиппова. М.: Аспект Пресс, 1996. 255 с.
    9. Бауман З. Философские связи и влечения постмодернистской социологии // Вопросы социологии. 1992. Т. 1. № 2. С. 5-52.
    10. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. 437 с.
    11. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В.Седельника и Н.Федоровой. Послесл. А.Филлипова. М.: Прогресс Традиция, 2000. 384 с.
    12. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма ответы на глобализацию / Пер. с нем. А.Григорьева и В.Седельника. М.: Прогресс Традиция, 2001. 302 с.
    13. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Пер. с англ. Под ред. В.Л.Иноземцева. М.: Academia, 1999. 956 с.
    14. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства или Конец социального. Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000. 96 с.
    15. Бодрийар Ж. Забыть Фуко. СПб.: Алетейя, 2000. 143 с.
    16. Бодрийар Ж. Прозрачность зла. М.: Добросвет, 2000 258 с.
    17. Бодрийар Ж. Символический обмен и смерть. М.: Добросвет, 2000. 387 с.
    18. Бодрийар Ж. Система вещей / Пер. с фр. С.Зенкина. Москва.: Рудомино, 1995. 173 с.
    19. Бодрийяр Ж. Соблазн: Перевод с французского Алексея Гараджи. М.: Ad Marginem, 2000. 319 с.
    20. Большой толковый социологический словарь (Collins). Том 1 (А-О): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 1999. 544 с.
    21. Большой толковый социологический словарь (Collins). Том 2 (П-Я): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 1999. 528 с.
    22. Бузгалин А. В. Постмодернизм устарел... (Закат неолиберализма чреват угрозой протоимперии”) // Вопросы философии. 2004. № 2. С. 3-15.
    23. Бурлачук В. Жан Бодріяр, маси і кінець соціології” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. - № 2. С. 46-59.
    24. Бурлачук В. Символ и власть: роль символических структур в построении картины социального мира. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. 266 с.
    25. Валлерстайн І. Інтелектуали за доби переходу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. № 3. С. 42-56.
    26. Волков Ю.Г., Нечипуренко В.Н., Самыгин С.И. Социология: история и современность. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 672с.
    27. Гараджа А. В. Критика метафизики в постструктурализме (по работам Ж. Дерриды 80-х годов). М., 1989. 50 с.
    28. Гидденс Э. Последствия модернити (The Consequences of Modernity. Cambridge, Polity Press, 1996) / Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под редакцией В.Л.Иноземцева. М.: Academia, 1999. 640 с.
    29. Глобализация: тенденция и перспективы // Философские науки. 2001. № 1. С. 5-54.
    30. Головаха Е.И. Неосословное общество ХХI столетия // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна Асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук. ред.) та ін. К., 2002. с. 42-48.
    31. Головаха Е.И. Социологическая публицистика. Киев: Институт социологии НАН Украины, 2001. 226 с.
    32. Грабовський С. Постмодерний дискурс і кризове буття людини // Ї”. Незалежний культурологічний часопис. 2002. № 26. С.9-31.
    33. Губман Б. Л. Западная философия культуры ХХ века. Тверь: Леан, 1997. 288 с.
    34. Давыдов Ю. Н. Ж. Деррида и маркиз де Сад. В кн..: История теоретической социологии. В 4-х т. Т.4 / Отв. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. СПб.: РХГИ, 2000. С.699-718.
    35. Давыдов Ю. Н. История теоретической социологии. Введение. // Социальные исследования. 1993. - № 5. С. 33-50.
    36. Давыдов Ю. Н. У истоков социологического постмодернизма: от распредмечивания социальной науки к плюралистическому разложению разумности. В кн..: История теоретической социологии. В 4-х т. Т.4 / Отв. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. СПб.: РХГИ, 2000. С. 276-308.
    37. Делёз Ж. Различие и повторение. М.: ООО Издательство АСТ”, 1998. 385 с.
    38. Делёз Ж., Гаттари Ф. Ризома. Введение // КорневиЩе ОБ. Книга неклассической эстетики. М.: ООО Издательство АСТ”, 1998. 275 с.
    39. Деррида Ж. Грамматология. М.: Ad Marginem, 2001. 297 с.
    40. Деррида Ж. Жак Деррида в Москве: деконструкция путешествия. М.: РИК Культура”, 1993. 208 с.
    41. Деррида Ж. О почтовой открытке от Сократа до Фрейда и не только: Пер. с фр. Минск: Современный литератор, 1999. 831 с.
    42. Деррида Ж. Письмо японскому другу // Вопросы философии. 1992. № 4. С. 53-57.
    43. Дзюба І.М. Україна перед сфінксом майбутнього // Український історичний журнал. 2002. № 3. с. 3 22.
    44. Западноевропейские страны: Особенности социально-экономических моделей / РАН, Институт МЭМО; А.В.Авилова, А.М.Волков, В.П.Гутник (отв. ред.) и др. М.: Наука, 2002 271 с.
    45. Затуливетер Ю. С. Информационная природа социальных перемен. Серия Информация и социум”. М.: Синтег, 2001. 132 с.
    46. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. 351 с.
    47. Зернецька О. В. Нові засоби масової комунікації / Соціокультурний аспект / АН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. Київ: Наукова думка, 1993. 131 с.
    48. Ильин И. П. Постмодернизм. Словарь терминов. Москва: ИНИОН РАН (отдел литературоведения) INTRADA, 2001 384 с.
    49. Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. Москва: Интрада, 1996. 256 с.
    50. Ільюшина Е. Деконструкція // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. № 2. С. 175-178.
    51. Ільюшина Е. Ідеї постмодернізму в сучасній теоретичній соціології // Соціальні виміри суспільства. Збірка наукових робіт аспірантів. Вип.1 К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. с. 25-38
    52. Ільюшина Е. Постмодернізм // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - № 4-5. С. 249-251.
    53. Ільюшина Е. Постмодерністська соціальна думка: тенденції і критика // Соціальні виміри суспільства. Збірка наукових робіт аспірантів. Вип.2 К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. с.177-190
    54. Ільюшина Е. Я. Ідеї французьких постмодерністів у теоретичній соціології // Матеріали IV Міжнародної конференції. Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. ІІ том. І частина. Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997. с. 128-131.
    55. Ільюшина Е. Я. Особливості постмодерністського напряму в сучасному соціологічному теоретизуванні // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. 9 К., 2000. с. 61-71.
    56. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Политические исследования. 1997. № 4. с.6-32.
    57. Иноземцев В. За пределами экономического общества: Научное издание. М.: Academia Наука, 1998. 640 с.
    58. Иноземцев В.Л. Класс интеллектуалов в постиндустриальном обществе // Социологические исследования. 2000. № 6 С.67-77.
    59. Иноземцев В.Л. Социология Даниела Белла и контуры современной постиндустриальной цивилизации // Вопросы философии. 2002. № 5. С. 3-12.
    60. Ионин Л.Г. Социология культуры: Путь в новое тысячелетие. М.: Издательская корпорация Логос”, 2000. 432 с.
    61. История теоретической социологии. В 4-х т. Т.4 / Отв. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. СПб.: РХГИ, 2000. 736 с.
    62. История философии: Запад-Россия-Восток (книга четвертая: Философия ХХ в.). М.: «Греко-латинский кабинет» Ю.А.Шичалина, 1999. 448 с.
    63. Казаков В.С. Социальная политика и теория постмодерна // Социальная политика в условиях экономических и политических реформ украинского общества. Приложение к журналу Персонал”. 2000. № 1. С. 35-38.
    64. Капитонов Э.А. Социология ХХ века. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512 с.
    65. Кастельс М. Информационная епоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. под научн. ред. О.И. Шкаратана М.: ГУ ВШЭ, 2000. 608 с.
    66. Качанов Ю. Л. О проблеме реальности в социологии // S/Л’97. Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии Российской Академии наук. М.: Институт экспериментальной социологии, 1996. С. 57-81.
    67. Козловски П. Культура постмодерна: Общественно- культурные последствия технического развития. М.: Республика, 1997. 240 с.
    68. Кононов І. Інтеграція і регіоналізація в Європі: погляд з Уельсу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. - № 4. С. 203-208.
    69. Королько В. Г. До питання про соціальну роль та етику паблік рілейшнз // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. - № 1. С. 62-75.
    70. Королько В. Г. Основи паблік рілейшнз: Посібник. Київ: Ін-т соціології НАН України, 1997
    71. Королько В. Сучасний неомарксизм: повалення чи пошук шляхів оновлення великої теорії Маркса? // Філософська і соціологічна думка. 1994. - № 3-4. С.152-171.
    72. Королько В., Танчер В. Новые повороты в социологической теории / Социологическая теория сегодня. - К.: Институт социологии НАН Украины, 1994. - С. 110 - 141.
    73. Коршунов А. М., Мантатов В. В. Диалектика социального познания. М.: Политиздат., 1988. 383 с.
    74. Косиков Г. К. Ролан Барт — семиолог, литературовед / Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. — М.: Прогресс, 1989. — С. 3-45.
    75. Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визнання // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. - № 4. С. 69-88.
    76. Костенко Н. Парадигми та фактичності нових мас-медіа // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - № 1. С. 138-150.
    77. Костенко Н.В. Ценности и символы в массовой коммуникации / Отв. ред. С.А. Макеев. Киев: Наукова думка, 1993. 131 с.
    78. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури. К.: Основи, 2000. 196 с.
    79. Кремень В., Танчер В. Україна в контексті глобалізму. К.: Друк, 1998. 61 с.
    80. Леш С. Соціологія постмодернізму / Перекл. З англійської Юрія Олійника. Львів: Кальварія, 2003. 344 с.
    81. Лиотар Ж.-Ф. Заметка о смыслах „пост // Иностранная литература. - 1994.- № 1. - С. 56 - 59.
    82. Лиотар Ж.-Ф. Ситуация постмодерна // Философская и социологическая мысль. 1995. № 5-6. С. 15-38.
    83. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/Пер. с фр. Н. А. Шматко М.: Институт экспериментальной социологии; Спб.: Алтейя, 1998. 160 с. (серия Gallicinium).
    84. Лопес-Кларос А. Интеграция против страданий. Некоторые замечания по поводу статьи Конец цивилизации, или Зигзаг истории” // Знамя. 1998. - № 4. С. 181-192.
    85. Лук’янець В.С., Соболь О. М. Філософський постмодерн. К.: Абрис, 1998. 352 с.
    86. Лукьянец В.С. Постмодернистское мышление мышление ХХІ века? / Totalogy. Постнекласичні дослідження. К.: ЦГО НАН України, 1995. С. 139 - 257.
    87. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма. Спб.: Алетейя, 2000. 347 с.
    88. Маркузе Г. Одномерный человек. М.: REFL-book, 1994. 368 с.
    89. Михальченко М. І. Журавський В. С. Танчер В. В. Соціально-політична трансформація України: реальність, міфологеми, проблеми вибору. К.: Логос, 1997. 180 с.
    90. Наука не винна. Розмова зі Станіславом Лемом // Нова Польща. 2000. № 1. С.137-143.
    91. Наумова М. Ю. Социальное знание: Опыт концептуализации. К.: Ін-т соціол. НАНУ, 1999. 58 с.
    92. Немировская А. И. Социальная реальность” постмодернизма: заметки на полях статьи Ю.Л.Качанова О проблеме реальности в социологии” // S/Л’97. Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии Российской Академии наук. М.: Институт экспериментальной социологии, 1996. С. 82-89.
    93. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под редакцией В.Л.Иноземцева. М.: Academia, 1999. 640 с.
    94. Павленко Ю. Підсумки цивілізаційного розвитку людства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. - № 4. С. 13-31.
    95. Пахомов Ю. Н., Крымский С. Б., Павленко Ю. В. Пути и перепутья современной цивилизации. К.: Международный деловой центр, 1998. 432 с.
    96. Погорілий О. І. Соціологічна думка ХХ століття: навч. посібник. К.: Наукова думка, 1996. 215 с.
    97. Попова І. Доля однієї соціологічної парадигми (До 120-ї річниці від дня смерті К.Маркса) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. № 2. С. 131-148.
    98. Постмодерн в философии, науке, культуре: Хрестоматия / В.И.Штанько, И.З.Цехмистро, В.Н.Сумятин. Харьков: [ХГТУР, ХНУ им. В.Н.Каразина], 2000. 408 с.
    99. Постмодернизм. Энциклопедия. Составители и научные редакторы А.А. Грицанов, М.А. Можейко. Минск: Интерпрессервис. Книжный дом, 2001. 1040 с.
    100. Проблеми розвитку соціологічної теорії: Наукові доповіді і повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук. ред.) та ін. К., 2001. 381 с.
    101. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Том 4. От романтизма до наших дней. СПб: ТОО ТК Петрополис”, 1997. 880 с.
    102. Руткевич М. Н. Диалектика и социология. М.: Мысль., 1980. 356 с.
    103. Ручка А. О. Особливості сучасної культурної глобалізації // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна Асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук. ред.) та ін. К., 2002. с. 353-359.
    104. Ручка А. О. Танчер В. В. Новітні пошуки в царині соціологічного теоретизування. В кн.: Курс історії теоретичної соціології. К.: Наукова думка, 1995. с. 202-221.
    105. Серль Дж. Р. Перевернутое слово // Вопросы философии. 1992. № 4. с. 58-69.
    106. Смирнов В. П. Франция: страна, люди, традиции. М.: Мысль, 1988. 286 с.
    107. Соболь О. М. Постмодерн і майбутнє філософії. К.: Наукова думка, 1997. 188 с.
    108. Соболь О. М. Постмодерн: філософські та культурні виміри // Філософська і соціологічна думка. - 1992. - № 8. - С. 48-63.
    109. Социологическая теория се
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины