КОНЦЕПЦІЯ “СВІТОВОГО СУПЕРОРГАНІЗМУ” Ф.ГЕЙЛІГЕНА : КОНЦЕПЦИЯ "МИРОВОГО суперорганизма" Ф.ГЕЙЛИГЕНА

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Щербина Вікторія Леонардівна
УДК 316.2

КОНЦЕПЦІЯ СВІТОВОГО СУПЕРОРГАНІЗМУ” Ф.ГЕЙЛІГЕНА

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Головко Борис Андрійович
доктор філософських наук, професор

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1
ГЕНЕЗА ОРГАНІЗМІЧНИХ ВЧЕНЬ В ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ

1.1.

Парадигми у соціології та організмічна метафора

15

1.2.

Метафора організмічної цілісності суспільства у протосоціології

44

1.3.

Організмічна метафора у класичній соціологічній думці

54

1.4.

Організмічні орієнтації в новітній соціологічній думці

76

Висновки до першого розділу

96

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СОЦІОЛОГІЧНЕ ТЕОРЕТИЗУВАННЯ

2.1.

Виникнення системного підходу

98

2.2.

Основні поняття системного аналізу

103

2.3.

Системний підхід у кібернетиці

107

2.4.

Основні ідеї соціальної синергетики

111

2.5.

Системний підхід у економіці

116

2.6.

Системний підхід у соціології

123

Висновки до другого розділу

137

РОЗДІЛ 3
МІЖПРЕДМЕТНИЙ СИНТЕЗ НА ЗАСАДАХ ОРГАНІЗМІЧНОЇ МЕТАФОРИ У КОНЦЕПЦІЇ СВІТОВОГО СУПЕРОРГАНІЗМУ” Ф.ГЕЙЛІГЕНА

3.1.

Проблеми неоорганізмічної теорії самовідтворення суспільства та його відокремлення від середовища

140

3.2.

Концепція динаміки економічних процесів у суспільстві

148

3.3.

Соціально-психологічні проблеми тлумачення інформаційних процесів

149

3.4.

Еволюціоністська модель суспільного розвитку: структура та функції

155

3.5.

Аналіз соціокультурних чинників концепції інкорпорації суб`єктності

168

3.6.

Місце концепції Ф.Гейлігена про Світовий суперорганізм” в сучасній соціологічній думці.

176

Висновки до третього розділу

182

ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

191

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне суспільство характеризується наявністю значних кризових явищ, які протікають у такій гострій формі, що деякі дослідники говорять навіть про антропологічну катастрофу. Початок нового сторіччя ознаменувався подіями, які свідчать про те, що кризовими явищами людство охоплено на всіх рівнях своєї організації. Це також відображається і на стані вітчизняної соціальної науки. Відсутність цілісної концепції побудови нової України красномовно говорить сама за себе.
Розвиток теоретичної соціології є однією з необхідних складових становлення України як самостійної держави в умовах, коли національно-державні утворення як такі змінюють своє структурне на функціональне значення. Під впливом процесів глобалізації постають питання: національне ціле що воно в сучасному світі, яким чином можливо його вибудовувати та утримувати в динамічному глобальному світі? Як співвідносяться національні та глобальні соціальні взаємодії, які в наш час виникають структурні та функціональні співвідношення між цими рівнями? Відповісти на подібні запитання можливо лише спираючись на твердий ґрунт соціологічної теорії. Остання ж неможлива без усвідомлення власної онтології, без усвідомлення логіки розвитку власних концептуальних засад.
Історія розвитку соціологічної теорії відносно недовга, але дуже динамічна. Впродовж півтора століття сформувалося декілька основних напрямків, які встигли пройти повний цикл свого розвитку та відтворитися в умовах нового соціально-історичного контексту соціальних відносин. Нео-варіанти” класичних теорій мають своєю метою вирішення нових теоретичних проблем, які постали перед соціологією. Світ усталених соціальних відносин другої половини ХХ ст. за останнє його десятиріччя став набувати рис надзвичайно несподіваних історичних змін. В умовах кризи метатеоретичного дискурсу в соціології відбувається напрацювання досвіду концептуалізації образів соціальних змін, які відбуваються на початку нового століття та тисячоліття.[1] Образи та уявлення про нові соціальні явища (зокрема, про інформатизацію”, комп`ютеризацію”, глобалізацію” ) концептуалізуються як на академічно усталених засадах соціологічного теоретизування, так і поза їх межами, з використанням надбань інших галузей наукового пізнання. Однією з таких, яка набула та набуває надзвичайно широкого використання в усіх сферах буття сучасного людства, є кібернетика. Ця царина людського пізнання набула також надзвичайного авторитету тому природно, що подібна динаміка переможного проникнення до практично усіх сфер людського буття взагалі і соціальних відносин, зокрема, призводить до уявлень, що не тільки на основі кібернетики можливо створити нову метатеоретичну парадигму, спираючись на яку суспільство зуміло б як зрозуміти свій сучасний стан, так і окреслити горизонти та сценарії можливого майбутнього.
Відносно майбутнього слід, мабуть, погодитися з відомим сучасним соціологом І.Валлерстайном, який пише, що в наш час почалася епоха переходу”. Розглядаючи основні її риси, він указує на те, що нам доведеться зіткнутися з тим фактом, що дехто в даний час має більші привілеї, ніж інші і природно очікувати, що ті, хто мають більші привілеї, будуть бажати зберегти їх у тому потоці, що його неминуче передбачає ера переходу. Коротше кажучи, ера переходу це не дружній спортивний матч. Це жорстока боротьба за майбутнє, і вона буде приводити до розбратів між нами. Якщо говорити про те, що є найбільшою моральною проблемою, з якою ми зіштовхуємося в еру переходу, то це, безумовно, досить проста проблема: чи буде нова історична система (або системи) зберігати модель існуючої і минулої систем, модель ієрархічної, неегалітарної системи, чи ж вона (вони) буде відносно демократичною, відносно егалітарною? [2]” . Слід погодитися також і з Т.Н.Луманом та П.Бергером, відносно того, що соціологічне теоретизування є простором боротьби за визначення реальності, простором, у якому соціальні взаємодії набувають форм теоретичних концептів, які суперечать одне одному, дозволяючи бачити суспільні реалії певним, зумовленим інтересами соціальної боротьби, чином. У той же час соціологічна теорія виконує роль гносеологічного ресурсу, тобто засобу, який дозволяє наблизитися до найбільш адекватних форм суспільної саморефлексії, до пізнання процесів соціального розвитку.
Соціологічне знання розвивається з використанням двох фундаментальних метафор метафори механізму та метафори організму. Механістична метафора орієнтована на розуміння соціального цілого з точки зору конструктивістського підходу, передбачає можливість його перетоворення згідно системи людських потреб.
Другою фундаментальною метафорою в соціології, (як і в багатьох інших науках) є організмічна, згідно якої суспільство слід розглядати виходячи з того, що воно є надіндивідуальною, значною мірою незалежною від діяльності людини, цілісністю якій притаманні риси окремого організму. При цьому уявлення про те, що таке окремий організм” потрапляють до соціології з біології, яка, еволюціонуючи, змінює власні уявлення про цю категорію під впливом усього комплексу наукового знання, що позначається на змінах організмічної метафори у соціології.
Слід зауважити, що в соціологічній літературі немає однозначності щодо використання термінів організмізм”, органіцизм”, натуралізм”. Ми будемо виходити з того, що найбільш загальним серед цих термінів є натуралізм”, оскільки передбачає розгляд соціального за аналогією з природним. Наступним в цьому категоріальному ряду буде термін органіцизм” оскільки передбачає розгляд соціального за аналогією з процесами, притаманними життю біологічної речовини органікою. Відповідно найбільш конкретним буде термін організмізм”, який передбачає розгляд соціального за аналогією з цілісним, окремим живим організмом, який може бути розглянутим як цілісна, структурно та функціонально організована, система елементів.
Організмізм як різновид соціологічного реалізму” глибоко вкоренився в соціології XIX ст. Свідоцтвом тому є достатньо впливова в його останній чверті біологічна соціологія”, фундатором якої, за визначенням П.Барта, є Г.Спенсер. [3] У вітчизняній історико-соціологічній думці цей напрямок називають біоорганічна школа” або організмічний напрям” [4, с.70 - 76]. Загалом органіцизм (або, як прийнято, в західній соціології, органічна аналогія” organic analogy”) один із найдавніших методологічних напрямків в історії соціологічної думки. Походячи від стародавніх уявлень людини про спорідненість природи та суспільства, набуваючи розвитку у філософії (Платон, Т.Гоббс, В.Ф.Шеллінг, Г.В.Ф.Гегель, О.Шпенглер та інші), цей різновид соціологічного теоретизування пов`язаний з іменами засновників соціологічної науки О.Конта, Г.Спенсера, а також творчим доробком німецьких теоретиків А.Шеффлє та В.Вундта, французів Р.Вормса та А.Еспінаса, росіянина П.В.Лілієнфельда. Загалом у світовій соціології склався цілий напрямок, що одержав назву органічної школи”. Із сучасних дослідників до неї можна віднести праці М.Моісеєва, О.Зінов`єва, Р.Авдєєва, М.Арчера, П.Штомпки, В.Андрущенка, В.Воронкова, М.Михальченка, М. Мокляка, В.Пилипенка, В.Беха, О.Якуби та багатьох інших науковців.
Розвиваючи організмічну аналогію, дослідники в різний час запропонували цілу низку понять, які дозволяють зафіксувати та відобразити окремі моменти організмічного характеру суспільних процесів. Зокрема, це такі поняття, як соціальний організм”, суспільний організм”, духовний організм”, етносоціальний організм”, логічний організм”, соборний організм”, церковний організм”, державний організм”, інституціональний організм”, культурологічний організм”, культурно-історичний організм”, колективний організм”, етнічний організм”, формаційний організм” і, нарешті, суперорганізм” як поняття, які характеризують людство як цілісне утворення, котре має здатність до самовідтворення, самовдосконалення.
Розвиток цього теоретичного напрямку є актуальним з точки зору аналізу як перспектив державотворення, так і знаходження співвідношень між глобальними та національними цілісними соціальними утвореннями.
Глобалізація та інформатизація як загальноцивілізаційні процеси сучасності виступають все більш визначальними чинниками трансформацій суспільства. Україна, яка стратегічно визначилась щодо входження до європейської спільноти, обирає розбудову демократичної, соціальної, правової держави, а це висуває перед вітчизняною соціологією суспільний запит щодо вироблення відповідних наукових концепцій, осмислення сутності та механізмів соціальної взаємодії за умов формування історично нових соціальних цілісностей. Стан сучасної соціології характеризується мультипарадигмальним характером, пошуками теоретичного синтезу, спробами новітнього переосмислення як теоретичного спадку, так і сучасних її досягнень. В ситуації перманентної теоретичної кризи не втрачають свого впливу на соціологічне теоретизування такі науки, як фізика, медицина, біологія, кібернетика, на ґрунті досягнень яких виникають концепції, побудовані із використанням міждисциплінарних підходів. Це посилює увагу науковців до такого пізнавального засобу, як метафора.
В основі соціологічної теорії була ідея уподібнення форм організації суспільства біологічним формам, яка згодом була усвідомлена дослідниками історії соціології як органіцистський напрямок. В межах органіцизму (який припускав пояснення соціальної взаємодії расовими, географічними, антропологічними чинниками) історики соціології виділяють особливий його різновид організмізм, сутність якого полягає у використанні метафори організму для створення соціологічних концепцій. За сучасних умов соціологічного пізнання організмічна метафора, її місце та роль у розвитку соціології отримує нове історико-теоретичне переосмислення. В ХХ ст. її використовували такі відомі зарубіжні науковці, як Н.Луман, Е.Уілсон, Б.Скінер, П`єр Ван ден Берге, С.Маасен, Е.Мендельсон, П.Вейнгарт, О. Зинов'єв, виникає новий соціологічний напрямок соціобіологія. Варто зазначити, що дослідження місця і ролі організмічної метафори в розвитку сучасної соціології, її евристичний потенціал та значення, не отримали в світовій та українській історико-соціологічній думці завершеного та системного характеру. В соціологічній літературі організмічна метафора традиційно розглядається в контексті першого етапу розвитку соціології, поряд з цим також розглядаються і сучасні організмічні концепції, однак не розглядається власне евристичний потенціал організмічної метафори та місце сучасного організмізму в цілісному процесі розвитку соціологічної теорії в умовах глобалізації. У вітчизняній соціологічній думці не досліджувалась специфіка міжпредметних концепцій суспільства. Організмічна метафора не розглядалась у своїй історичній цілісності та концептуальних трансформаціях на всіх етапах розвитку соціології. Також не розглядалися соціально-історичні чинники її актуалізації. Проте, вже можна вести мову про теоретичний досвід побудови міждисциплінарних концепцій суспільства, який є цінним джерелом розвитку соціології. Одним із сучасних прикладів цього є концепція Світового суперорганізму”, яку розробив бельгійський дослідник Френсіс Гейліген, яку можна вважати найтиповішим прикладом створення концепцій сучасного суспільства на ґрунті організмічної метафори та системного підходу. Концепція Гейлігена, безпосередньо спираючись на соціологічну традицію органіцизму, послідовно охоплює специфіку процесів глобалізаційних змін та наслідків інформатизації.
Проте, оскільки у вітчизняній соціологічній думці систематично ще невідрефлексовано як історію побудови міждисциплінарних концепцій суспільства, так і специфіку й теоретичне значення соціологічної концептуалізації на ґрунті організмічної метафори, то науковою проблемою, яка роглядається в даній роботі є протиріччя між потребою в таких знаннях та їх сучасним станом, що й обумовлює актуальність обраної теми.
Зв`язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація не має зв`язку з науковими планами організації, де виконана робота.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення теоретичної специфіки застосування організмічної метафори в соціології та визначення чинників її відродження наприкінці ХХ початку ХХІ ст. на прикладі міждисциплінарної концепції Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена. Досягнення мети передбачає розв`язання таких завдань:
- розкрити теоретичний зміст організмічної метафори, етапи її історичного формування та розвитку в протосоціології;
- проаналізувати теоретичні принципи, індивідуальні та типові риси організмічних теорій в соціології кінця ХІХ початку ХХ ст.;
- з’ясувати основні теоретичні засади організмічних підходів у сучасній соціології;
- виявити риси системного підходу та дослідити його вплив на соціологічне теоретизування;
- розкрити специфіку концептуалізації соціальної взаємодії з використанням організмічної метафори у сучасних біології, кібернетиці, економічній теорії та їх вплив на соціологічне теоретизування;
- виявити соціологічний зміст концепції Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена та з’ясувати особливості використання в ній організмічної метафори;
- виявити фактори, які обумовлюють появу та специфічні риси організмічної метафори кінця ХХ ст.
Об’єкт дослідження концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена як приклад створення міждисциплінарних теорій суспільства на засадах організмічної метафори.
Предмет дослідження специфіка міжпредметного синтезу на засадах організмічної метафори, евристичний потенціал та місце концепції Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена в соціологічній традиції організмізму.
Методи дослідження. В дослідженні застосовано методи: історико-соціологічного аналізу, що дозволяє розглянути формування організмічної метафори в історії соціології та в контексті історичних змін сучасного наукового пізнання; порівняльний метод, що дозволив розкрити специфіку міждисциплінарних взаємовпливів та їх значення для сучасної соціологічної теорії; метод соціологічної реконструкції, який дозволив виявити соціологічний зміст концепції світового суперорганізму” Ф.Гейлігена та з’ясувати особливості використання в ній організмічної метафори; загальнонаукові методи описування, висування гіпотез, аналізу та синтезу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- шляхом історико-соціологічної реконструкції змісту концепції Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена вперше у вітчизняній соціологічній думці встановлено, що специфіка теоретизування на засадах організмічної метафори в умовах сучасності полягає в тому, що соціальне ціле мислиться як таке, що має, по-перше, глобальний масштаб, по-друге, глобальну структурованість, по-третє, автопоезійний характер і, по-четверте, як таке, де соціальна взаємодія побудована на основі автоматизованих інтелектуальних систем;
- автором дослідження вперше введено до наукового обігу української соціологічної думки нову міжпредметну концепцію суспільства, створену в якісно нових соціально-історичних умовах формування інформаційного суспільства;
- виявлено, що концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена створена на основі використання збагаченої синергетичними ідеями організмічної метафори та системного підходу шляхом поєднання макро- і мікро- рівнів соціологічної концептуалізації;
- збагачено теорію вітчизняної соціології розкриттям евристичного потенціалу організмічної метафори, який полягає у тому, що вона дозволяє здобувати нове знання про глобальні функції, структури та рівні сучасної соціальної взаємодії, впорядковувати різноманітні фрагменти соціологічного знання про структури глобального масштабу (наприклад, кіберкомунікативні мережі), шляхом переносу сучасного наукового образу організму на образи суспільства, здійснювати нову концептуалізацію локального в глобальному і навпаки;
- доведено, що подібно до того, як у ХІХ ст. організмічна метафора виступила засобом створення соціологічних моделей суспільства-нації, побудованих на засадах індустріалізму, так в сучасних умовах вона виступає концептуальним засобом для створення соціологічних моделей глобального суспільства нового цілого, більш складного, динамічного і побудованого на основі використання новітніх біо-, нано- та інформаційних технологій. Виходячи з цього, зроблено висновок про циклічність використання соціологічних метафор саме тому організмізм, після майже століття неактуальності, знов стає затребуваним;
- вперше зроблено висновок про те, що формально ренесанс організмічної метафори є проявом завершеності циклу розвитку теоретичних засад соціологічного знання та потенційною формою синтезування вироблених на протязі індустріальної епохи соціологічних теорій.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження сучасних організмічних концепцій дає змогу осмислити теоретичні аспекти новітнього історичного розвитку соціології, дати поглиблене розуміння логіко-гносеологічних особливостей соціологічного теоретизування за умов сучасності. Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення теоретичних закономірностей формування соціологічних парадигм, розвитку інструментів сучасного соціологічного теоретизування, понятійного апарату сучасної соціології. Результати дослідження також можуть бути використаними у викладанні курсів із історії сучасної соціології, теоретичної соціології, соціології інформаційних процесів. Розроблені наукові положення можуть стати підставою для подальшого дослідження організмічної метафори, використання організмічної метафори як засобу дослідження автохтонних саморегульованих процесів соціальної взаємодії. Результати дослідження можуть використовуватися при створенні кібермереж, їх математичних моделей та засобів оперування ними.
Апробація результатів дисертації відбулась на наукових конференціях: на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Філософські проблеми гуманітаризації вищої освіти”, Суми Бердянськ, 25-27 червня 2002 р., на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Гуманізація вищої освіти: філософські виміри”, Суми Бердянськ, 4-7 липня 2003 р., на ІІІ Всеукраїнській соціологічній конференції Соціологічної асоціації України Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства” 18 квітня 2003 р. м. Київ., на Міжнародній конференції НТТУ КПІ” Творчість врятує світ” м. Київ, травень 2003 р., на IV Міжнародній науково-практичній конференції Гуманізація вищої освіти: філософські виміри”, Суми Бердянськ, 30 червня 2 липня 2004р.
Публікації за темою дисертації здійснені у фахових виданнях (4 публікації):
1. Щербина В.Л. Концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена як прояв неоорганіцизму в соціології кінця ХХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 19. К., 2003. С. 7- 10.
2. Щербина В.Л. Постіндустріальне інформаційне мережане суспільство: становлення концептів та деякі питання теоретичної соціології // Соціологічні дослідження: Зб. наук. пр. №3. Луганськ, 2003. С. 68 82.
3. Щербина В.Л. Соціологічний вимір концепції електронно-цифрового суспільства// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія. Соціологія.Психологія.Педагогіка. Випуск 20-21. К., 2004. С. 72-74.
4. Щербина В.Л. Органічна метафора у соціології: історія та сучасність // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Вып. 26. Запорожье: Изд-во ГУ «ЗИГМУ», 2005. С. 278 287.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Розвиток сучасної соціологічної теорії передбачає аналіз та усвідомлення фундаментальних змін, які відбуваються в науці, культурі та освіті в зв`язку з широким впровадженням комп`ютерних технологій і кібернетичних мереж. Розглянута в роботі концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена є водночас і проявом таких змін і спробою їх концептуалізації, вона є прикладом самореференції соціальних змін.
Як слушно зазначають ураїнські дослідники, нові тенденції, теоретико-методологічні підходи й інтелектуальні рухи визначають сучасної соціологічної науки. Ці тенденції й рухи обговорюють провідні теоретики, які дають різні оцінки й доходять неоднозначних висновків. Проте, є у дискусіях сьогодення теми, яких торкаються майже всі відомі соціологи. Це адекватність сучасної соціологічної теорії процесам, які переживає трансформаційне суспільство теоретико-методологічні підвалини соціологічних знань, універсальність результатів досліджень і межі їх використання, наукова обгрунтованість нових концептуальних парадигм тощо. [174, с. 27]”
Сприйняття соціального завжди відбувається на основі когнітивних форм, що виробляються як у корпусі наукового пізнання, так у позанаукових пізнавальних практиках. Потреба в розумінні соціальних явищ є природною для кожної людини, вона складає основу соціологічного пізнання, орієнтуючи його на винайдення простих, зрозумілих на рівні «здорового глузду» конструктів. Історичні зміни, що їх переживає в наш час людство, є настільки масштабними, що актуалізують пізнавальні ресурси соціологічного пізнання на всіх його рівнях. Одним з фундаментальних засобів створення цілісного образу соціальності завжди були організмічна та механістична метафори.
Розвиток соціології завжди базувався на звертанні до цих метафор, вони були і залишаються одним з засадоутворюючих засобів відтворення соціологічного дискурсу як цілісної дисциплінарної галузі, в них соціологія вглядається як у дзеркало, вбачаючи зміни як засобів власного пізнання, та і зміни образів соціального, яке виникає у той або інший історичний час.
Як ми пересвідчились в процесі дослідження, органічна метафора у наш час дозволяє ставити перед соціологічною теорією завдання нового рівня складності, розкриваючи перспективу вироблення нових образів суспільства, що відповідали б масштабам виникаючої в процесі глобалізації соціальної цілісності.
В результаті проведеного у роботі дослідження сучасного стану організмічної метафори можна зробити наступні висновки:

По-перше, подібно до того, як в позаминулому столітті на розвиток соціальних наук впливала прогресуюча біологія, зараз ми бачимо значний вплив із боку кібернетики та некласичної біології, тому на засадах міжпредметного (або трансцдисциплінарного) синтезу відбувається актуалізація організмічної метафори як теоретичного засобу та, зокрема, виникає концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена.

По-друге, на відміну від організмічних концептуальних побудов ХІХ початку, теоретична концепція Ф.Гейлігена виходить з того, що риси суспільства як суперорганізму ще тільки формуються, тобто за допомогою організмічної метафори фіксується новий стан соціальності, який виникає у загальнолюдському масштабі на основі електронно-комунікативного спілкування.

По-третє, слід зробити висновок, що соціальними чинниками появи новітніх організмічних конструктів у соціологічній теорії є формування нового рівня складності соціальних цілісностей перехід від базової соціальної форми індустріального національно-державного утворення до нового організаційного рівня соціальної взаємодії - глобальних систем, цілісність та повнота взаємодії у яких безпосередньо забезпечується на основі використання нового комунікативного середовища електронно-кібернетичних мереж. Поряд з цим виникає проблема структурної та функціональної співмірності соціальних взаємодій на глобальному та локальному рівні, яка породжує кризу традиційних засад соціальної взаємодії.

По-четверте, в сучасній соціологічній теорії відбувається усвідомлення нового рівня складності процесів соціальної взаємодії і провадиться створення та розвиток нових інструментів соціологічної рефлексії зокрема концептуальних засобів системного підходу і такого його різновиду, як синергетика. Ці підходи базуються на ідеях самоорганізації складних систем та іх здатності до внутрішньо детермінованих переходів на більш високу ступінь організаційної побудови, що актуалізує біоорганічні метафори як методологічний засіб побудови теоретичних конструктів такого типу.

По-п`яте, первісний евристичний потенціал організмічної метафори, що розгорнувся в прямих (і в багатьох випадках наївних) зіставленнях суспільства й організму, на нашу думку, вичерпаний. Ця обставина може виступати однією з причин стійкого негативного ставлення соціологів до всякого роду біологічних інтерпретацій у сфері соціального аналізу. Виходячи з цього можна констатувати, що розглянута концепція Світового суперорганізму” Ф.Гейлігена формально є побудованою з використанням застарілого методологічного апарату, який вже реалізував свій евристичний потенціал щодо побудови структурних моделей соціальної взаємодії. Однак виникнення такого дослідницького проекту актуалізує проблемні поля саме для соціологічної теорії, намагаючись створити концепцію, що була б у змозі описати цілісність сучасних соціальних пертворень на рівні прогнозування якісних перетворень глобального середовища. Гейліген розвиває свою концепцію, формулюючи нові уявлення про механізми реалізації, зокрема, лібертарних ідей (свободи волі, прав людини) в умовах посилення тенденцій до інформативного контролю за особистістю та виникнення автоматизованих систем керування соціальними процесами.

По-шосте, уподібнення суспільства організму буде породжувати нові гіпотези доти, доки в соціології (і біології) зберігається авторитет холістської парадигми аналізу. Організмічна метафора є інтуїтивним відображенням системності живого організму, та, як багато первісних інтуїцій, ідея органічної цілісності неодноразово затверджувалася і відкидалася в історії людської думки. Міркування про цілісність ведуться в біології в явному вигляді вже друге сторіччя; використовувалася ж ця метафора вже в античній філософії і навіть раніше. І саме через цю традиційність усе, зв'язане з цілісністю, дуже часто наштовхується на пряме відторгнення або на приховану іронію з боку соціологів-емпіриків, які "роблять справу", вивчаючи окремі сталі соціальні факти та тенденції. Концепція Ф.Гейлігена вказує на можливість, використовуючи принципи системного підходу та нові форми оперування інформацією (кібернетичні мережі) поєднати вивчення загальних тенденцій та окремих фактів. Зробити це є можливим, на нашу думку, розвиваючи організмічну метафору з використанням синергетичних підходів.

По-сьоме, організмічна метафора є евристично багатим методологічним інструментом, який надає змоги відображувати цілісність процесів соціальної взаємодії під час переходу до нових рівнів соціальної організації. Зокрема, спираючись на цю метафору, соціологія може перейти до моделювання процесів глобальної взаємодії, відображуючи цілісність соціальних систем динамічного характеру на мікро- і макрорівнях. Тому сучасна соціологічна теорія звертається до використання такого потенціалу, вводячи в дисциплінарний корпус соціологічного знання подібні до розглянутої в дослідженні концепції спроби побудови моделей суспільної взаємодії, які відбуваються в галузі міждисциплінарних досліджень. Соціологи мають звернути значну увагу на спроби створення концепцій подібних до концепції Світового суперорганіму” оскільки такі спроби свідчать про появу нових сторін предмету соціології, які існуючим корпусом дисциплінарного знання нашої науки не охоплюються повною мірою. Виникнення концепції Світового суперорганізму” є свідоцтвом необхідності приділяти більшої уваги створенню таких моделей соціальної взаємодії, що відбувається у процесах глобалізації та включає в себе елементи штучного інтелекту, нові, певною мірою здатні до автоматичної самоорганізації, форми комунікативної взаємодії. Це створює перспективу подальших дослідженнь організмізму як компоненти сучасного соціологічного теоретизування.

По-восьме, організмічна метафора є засобом інтуїтивного відображення цілісності процесів суспільної взаємодії, тому вона має значний евристичний потенціал у відношенні відображення динамічних процесів у соціальних структурах. Можна сказати, що організмічні концепції є відображенням історично нової за масштабами та характером соціальної цілісності; відображенням, яке змінюється аналітичною картиною соціальної взаємодії, що згодом потребує синтезування, яке може відбуватися у організмічно-подібних соціологічних концепціях. Останні, синтезуючи аналітичні концепції, формально відтворюватимуть загальні риси початкових організмічних концептів - у цьому полягає закономірність виникнення у сучасній соціології та сутність неоорганізмічних” концепцій та теоретичних орієнтацій.

По-дев`яте, сучасний організмічний рецидив” є потенційною формою синтезування виробленого на протязі цілого індустріального етапу розвитку знання та окреслює можливу перспективу побудови нової загальносоціологічної теорії. Подібно до того, як організмічна метафора виступила засобом започаткування створення соціологічних моделей суспільства-нації, побудованого на засадах індустріалізму, вона може в наш час стати засобом для створення соціологічних моделей глобального суспільства більш складного, динамічного та побудованого на засадах використання інформаційних технологій. Викликає повагу оптимістична і гуманістична налаштованість Ф.Гейлігена, яка, на жаль, є досить рідкісним явищем серед науковців нашого часу.

По-десяте, організмічна метафора є засобом віднайдення смислових зв`язків у новому масиві кіберкомунікативної взаємодії, який виникає у процесі сучасної глобалізації, відкриває перспективу відтворення їх гуманістичного, людиномірного виміру.
Незважаючи на наявну у сучасному соціологічному теоретизуванні тенденціїю до того, щоб позбавитись від так званого фундаменталізму” - орієнтованості на вироблення академічного, строгого, об`єктивного наукового знання, фундаментальні метафори соціологічного пізнання не втрачають свого значення. Більш того, їх значення посилюється в умовах посилення тенденцій до синтезу природничих та гуманітарних наук, які окреслювали свого часу у вченні про ноосферу В.І.Вернадський, М.М.Моісеєв у теорії коеволюції, в руслі яких висувають свої гіпотези і такі дослідники як Дж.Лавлок, який запропонував програму дослідження Землі як єдиної живої істоти. [154, р.56]
На нашу думку концепція Світового суперорганізму” Френсіса Гейлігена є проявом тенденції до гуманізації середовища кіберкомунікативного спілкування доти, доки ця сфера не буде осмисленою в категоріях гуманістики, вона буде залишатися фактором неконтрольованого ризику для розвитку сучасного суспільства.

СПИСОК ПОСИЛАНЬ

1.Гофман А. Б. Семь лекций по истории социологии: Учебное пособие для вузов. -5-е изд. - М.: Книжный дом «Университет», 2001.- 256с.
2. И.Валлерстайн Интеллектуалы в век перехода //Социология: теория, методы, маркетинг. 2002.- №3.
3. Барт П. Философия истории как социология. - СПб, 1902.- 147с.
4. История буржуазной социологии XIX - начала XX века / Отв. ред. И.С. Кон. М.: Наука, 1979. 280с.; К.К.Жоль Соціологія: Навч.посібник. К.:Либідь, 2005.- 440с.
5. Бех В.П. Соціальний організм країни. - Запоріжжя: ЗДУ.- 1999.- 306с.
6. Грамши А. Тюремные теради. Избр. Соч. В3-х Т. М., 1959.- Т.3.- 260с.
7. Человек: мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Древний мир эпоха Просвещения. - М.: Политиздат, 1991.-441с.
8. Грееф Г. Общественный прогресс и регресс. - С-Петербург, Типография Ю.Н.Эрлих, Садовая, №9, 1896, 250с.
9. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие. Под общей редакцией проф.. В.П.Андрущенко, проф.. Н.И.Горлача. Харьков. Інститут востоковедения и международных отношений. Харьковский коллегиум. Кафедра истории, философии и политических наук, 1996.- 624 с.
10.Социология. Наука об обществе. Учебное пособие . Под общей редакцией проф.. В.П.Андрущенко, проф.. Н.И.Горлача. Харьков. Інститут востоковедения и международных отношений. Харьковский коллегиум. Кафедра истории, философии и политических наук. 1996., 624 с.
11.Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології - К. НД”, 1995.- 221с.
12. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.). - К.: Либідь, 1993.- 336 с.
13. Красніков Б.І. Новий погляд на еволюцію суспільства. Закономірності розвитку людства, принципи самоврядування та раціонального устрою суспільства”, К.: Хрещатик”, 1995р.- 90с.
14. Бех В.П. Соціальний організм країни. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999.- 306с.
15. Бех В.П. Соціальний організм країни. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999.- 306с..
16. Полякова Н.А. Теоретическая социология - М. 2003. -432с.
17. Кун Т. Структура научных революций - М. Прогресс. 1977, 300с.
18. Фаренік С.А. Логіка і методологія наукового дослідження: Наук.метод. посібник. К. Вид-во УАДУ, 2000., 340 с.
19. Холтон Дж. Тематический анализ науки / Пер. с англ. А.Л. Великовича, B.C. Кирсанова, А.Е. Левина. - М.: Прогресс, 1981., 390с.
20. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. - М., 1996., 350с.
21. Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // Структура и развитие науки / Сост., вступ. ст. и общ. ред. Б.С. Грязнова и В.Н. Садовского; Пер. с англ. А.Л. Никифорова. - М.: Прогресс, 1978., 280 с.
22. Logahl J., Gordon G. The structure of scientific fields and the functioning of university graduate departments //American Sociological Review. 1972. Vol. 37. P. 57—72.
23. Теоретическая социология: Антология: В 2 ч. / Пер. с англ., фр., нем., ит. Сост. и общ. ред. С. П. Баньковской. — М.: Книж­ный дом «Университет», 2002. — Ч. 2., 395с.
24. Гофман А. Б. Семь лекций по истории социологии: Учебное пособие для вузов. -5-е изд. - М.: Книжный дом «Университет», 2001., 256с.
25. Попова И.М. Социология. - К., 2000. 190с.
26. В.А. Ядов Возможности совмещения теоретических парадигм в социологии // // Социологические исследования, 1998, № 2, С. 3-16.
27. 29. Тернер Дж.Структура социологической теории. Перевод с английского Общая редакция и вступительная статья доктора философских наук Г. В. Осипова - М. Прогресс” 1985., 480с.
28. Alexander J.C. Theoretical Logic of sociology. Vol. 1. Positivism, Pressupionism, and Current Controversies. Berkley: University of California Press. 1982.
29. Ритцер Дж. Современные социологические теории. - С- Пб., 2002., 688с.
30. Хрестоматия по истории социологии. Сост. С.А.Кравченко, М.О.Мнацакян изд-во МГИМО-Университет МИД РФ. - М., 1997., 450с.
31. Девятко И.Ф. Социологические теории деятельности и практической рациональности. М. «Авантиплюс» , 2003., 336с.
32. Давыдов А.А. Системный подход в социологии. - М.: Едиториал. УРСС., 2004. 340с.
33. Menell, S. Sociological Theory. New York: Praeger 1974.
34. Полякова Н.А. Теоретическая социология. - М. 2003. 432с.
41. Дж.Лакофф, М.Джонсон. Метафоры, которыми мы живем. Пер. с англ. Под ред. И предисл. А.Н.Баранова. М.: Едиториал. УРСС, 2004., 256 с.
42. Apter M.J. Metaphor as sinergy//Metaphor: Problems and perspectives. Sussex,1982.
44.Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. Философия, наука, религия. Гл.ред.восточной литературы изд-ва «Наука»,- М., 1980., 480с.
45. Рамаяна Изд-во АН СССР, - М., 1948, 820с.
46. цит. за: Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. Философия, наука, религия. Гл. ред.восточной литературы изд-ва «Наука», - М., 1980., 480 с.
47. цит. за Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. Философия, наука, религия. М. Гл. ред.восточной литературы изд-ва «Наука», - М., 1980. 480 с.
48. Г.Ф.Александров История социологических учений - М., 1959, 247с.
49. Всемирная галерея. «Терция» - Санкт-Петербург, 1994., 425 с.
50. Александров Г.Ф. История социологических учений - М., 1959, 360с.
51. Філософський енциклопедичний словник. Київ, Абрис, 2002., 736 с.
52. Асмус В.Ф. Платон. - М., 1975, 350 с.
53. Plato Resp., I, 343c.
54. Ibid., II, 368e, cp.: 544d-e
55. Ibid., ІУ
56. Цит. за: Гуторов В.А. Античная социальная утопия: Вопросы истории и теории. Изд-во ЛГУ - Л.1989., 410 с..
57. Arist. Pol., I 1, 9; I 1, 12
58. Гоббс Дж. Левиафан. - СПб. 2002. 120 с.
59. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології - К. НД”, 1995, 221 с.
60. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології К. - НД” 1995, 221 с.
61. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології К. - НД” 1995 221 с.
62. Ибервег-Гейнце. История новой философии в сжатом очерке. - СПб., 1890., 450с..
64. Кениг Э. В.Вундт: Его философия и психология / Пер. с нем. С.Штейнберга. - СПб.: Ред. журнала "Образование", 1902. 130 с.
65. Вундт В. Очерк психологии / Пер. с нем. Г.А.Поперна. - СПб.: Ф.Павленков, 1897. 170 с.
66. Вундт В. Нации и их философия: Глава из мировой войны / Сокр. пер. Д.А.Каплана. - Екатеринослав: Наука, 1919., 96 с.
67. Преступная толпа. М.: Институт психологии РАН, Издательство "КСП+", 1998., 230 с.
68. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К., НД”, 1995., 221 с.
69. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології - К. НД”, 1995., 221 с.
70. с. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології - К. НД”, 1995., 221с.
71. Дюркгейм Э. Метод социологии. Терция” СПб, 1999., 295 с.
72. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Новисибирск, 2001., 279с.
73. Дюркгейм Э. Метод социологии. М., 1999., 350 с.
74. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социол. этюд. СПб., 1912., 190 с.
75. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда.Новисибирск, 2001., 279 с.
76. Тарасенко В. Г. Зиммель: концепция предмета социологии (некоторые методологические особенности зиммелевского и современного видения)// Вестник Международного Соломонова Университета. Социология. К.: 2001. - №7.- С.81-103
77. Ионин Л.Г. Георг Зиммель социолог. - М. 1977. С.360с.
78. Зиммель Георг. Проблемы социологии. Социальная дифференциация. Социологические и психологические исследования // Зиммель Георг. Избранное.Т.2. Созерцание жизни. М.: Юрист, 1996., 480 с.
79. Филиппов А.Ф. Обоснование теоретической социологии: Введение в концепцию Георга Зиммеля. Социологические и психологические исследования // Зиммель Георг. Избранное.Т.2. Созерцание жизни. М.: Юрист, 1996., 480 с.
80. Зиммелъ Г. Конфликт современной культуры. Пг., 1923. 220с.
81. Wilson E.O. Sociobiology: The New Sinthesis. Cambrige. Harward University Press, 1978. 261p.
82. Biology as Society, Society as Biology: Metaphors Ed. by S.Maasen, E.Mendelsohn, P.Weingart. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1995.
83. А.Ла Вергата. Герберт Спенсер: биология, социология и космическая эволюция. Российская государственная библиотека [Электронный ресурс] / Центр информ. Технологий РГБ; http//rsl.ru, вход свободный.
84. Мещерякова Н.А. СТЭ и номогенез: логические возможности и эволюционистские притязания // Методология биологии: новые идеи (синергетика, семиотика, коэволюция) / Отв. ред. О.Е.Баксанский. М.: Едиториал УРСС, 2001. 198 с.
85. Biology as Society, Society as Biology: Metaphors / Ed. by S. Maasen, E. Mendelsohn, P.Weingart. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1995.
86. Добжанский Ф. Мифы о генетическом предопределении и о tabula rasa. Новосибирск. 1990., 160 с.
87. Белоусов Л.Б. Целостность в биологии общая декларация или основа для конструктивной программы ? // Методология биологии: новые идеи (синергетика, семиотика, коэволюция) / Отв. ред. О.Е.Баксанский. М.: Эдиториал УРСС, 2001., 198 с.
88. Плюснин Ю.М. Проблема биосоциальной эволюции: Теоретико-методологический анализ. - Новосибирск: Наука, 1990., 230 с.
90. Morgan M. Main-streaming of America: Violence Profile. N 11 //Journal of Communication. 1980. Vol. 30, N 3.
91. Biology as Society, Society as Biology: Metaphors / Ed. by S.Maasen, E.Mendelsohn, P.Weingart. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1995.
92. Цит. по: Плюснин Ю.М. Проблема биосоциальной эволюции: Теоретико-методологический анализ. - Новосибирск: Наука, 1990., 230 с.
93.Biology as Society, Society as Biology: Metaphors / Ed. by S.Maasen, E.Mendelsohn, P.Weingart. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1995.
94. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука. Т. 1-2. СПб.; М., 1913-1917., 300 с.
195. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука. Т. 1-2. СПб.; М., 1913-1917., 300 с.
96. Садовский В.Н. Основы общей теории систем. - М.Наука. 1974. 430 с.
97. Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в системный анализ. - М., 1989. 210 с.
98. Наппельбаум Э.Л. Системный анализ как программа научных исследований — структура и ключевые понятия // Системные исследования 1979. - М., 1980. С. 55-77.,
99. Клини С.Н. Введение в метаматематику. - М., 1957., 324 с.
100. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. - М., 1972., 132 с.
101. Данилов-Данильян В.И., Рыбкин А.А. Моделирование: методологический системно-методологический аспект //Системные исследования. 1982. М., 1982., С.182-209.
102. Клир Дж. Системология. Автоматизация решения системных задач. - М., 1990., 360 с.
103. Акофф Р. Планирование будущей корпорации. - М., 1985., 458с.
104. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. - М., 1987., 200с.
105. Винер Н. Кибернетика, или управление в животном и машине. - М., 1983., 287 с.
105. Винер Н. Мое отношение к кибернетике: ее прошлое и будущее. - М., 1969., 240 с.
106. Винер Н. Кибернетика и общество. - М., 1958., 260 с.
107. Винер Н. Кибернетика, или управление в животном и машине М., 1983., 287 с.
108. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем обзор проблем и результатов. // Системные исследования. М., 1969. С.40 67..
109. Винер Н. Кибернетика, или управление в животном и машине- М., 1983., 287 с.
110. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К. Институт социологии НАН Украины, 2002.,
111. Кирери Д. Порядок и беспорядок в структуре материи. М., 1985., 235 с.
112. Пригожин И., Стингерс И. Порядок из хаоса. М., 1989., 280 с., див також: Родин С.Н. Идея коэволюции. - Новосибирск, 1991., 320 с. ; Моисеев Н.Н. Человек. Среда. Общество. - М., 1982., 367с.
113.Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики // Петербургская социология. 1997. № 1. С. 154-162.
114. про творчу роль хаосу див.: Ахромеева Т.С., Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Парадоксы мира нестационарных структур // Новое в жизни, в науке, технике. -М., 1985. 450 с. ; Князева Е.Н.. Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным // Вопросы философии, 1992. №12. С. 15 - 28.
115. Лем С. Сумма технологии. М., 1968. 486с.
116. Бранский В.П. Искусство и философия. - Калининград., 1999., 598 с.
117. Turchin, V.F. Cybernetics and Philosophy, in: The Cybernetics of Complex Systems: Self-organization, Evolution and Social Change, Felix Geyer, editor. Intersystem Publications, Salinas, California, 1991.
118.http://www.keldysh.ru/pages/mrburweb/philosophy/turchin/ontol.html#_Toc721304
119. Коэнен-Хуттер Ж. Социология и проблемы современного общества// Социология на пороге ХХI века: Новые направления исследований.- М.: ИНТЕЛЛЕКТ, 1998. 226 с.
120. http://kirdina.ru/book2
121. Pratt A.C. Coordinating Employment, Transport and Housing in Cities: An Institutional Perspective. Urban-Studies, 1996, № 3, № 8, Oct, P. 1357-1375.
122. Polanyi K. The Livelihood of Man. N.-Y. Academic Press, Inc, 1977.
123. North D.C. Institutions, Institutional Change and Economic Perfomance. Cambridge: Cambridge Univer. Press, 1990.
124. Сорокин П. А. Система социологии. Пг., 1920. Т. 1.
125. Рапопорт А. Мир созревшая идея. - Дармштадт: Дармштадтер Блаттер, 1993. 335 с.
126. Рапопорт А. Мир созревшая идея. - Дармштадт: Дармштадтер Блаттер, 1993. , 335 с.
127. Maturana H.R., Varela F.G. Autopoiesis and Cognition: The Realization of Living. Dordrecht: Reidel, 1980.
128. Клир Дж. Системология. Автоматизация решения системных задач. - М., 1990., 398 с.
129. Матурана У. Биология познания // Язык и интеллект - М., 1996. №4. 89 114.
130. Матурана У. Биология познания // Язык и интеллект, 2000., №4., 89 114.
131. Матурана У. Биология познания // Язык и интеллект, 2000., №4., 89 114.
132. Матурана У. Биология познания // Язык и интеллект, 2000., №4., 89 114.
133. Луман Н. Понятие общества // Проблемы теоретической социологии / Под ред. А.О.Бороноева. - Спб., 1994., 400 с.
134. Луман Н. Глоссарий // Социологический журнал. 1995. № 3. 90 - 112.
135. див. огляд у: Штомпка П. Социология социальных изменений - М., 1996. 342с.
136. Гидденс Э. Элементы теории структурации // Современная социальная теория: Бурдье, Гидденс, Хабермас. - Новосибирск, 1995. 560 с.
137. Burns T.R., Flam H. The shaping of social organization. L.: SAGE, 1987.
138. Хюбнер К. Критика научного разума. - М., 1994. , 221 с.
130. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функциони­рование экономики. - М., 1997. 211 с.
131. Парсонс Т. Теория современных обществ. М. 1998. 350 с.
132. Парсонс Т. Теория современных обществ. М. 1998. 350 с.
133. Парсонс Т. К общей теории действия. Теоретические основания социальных наук // О структуре социального действия., - М., 2000., 523 с.
134. Луман Н. Понятие общества // О структуре социального действия. М., 2000., 523 с.
135. Луман Н. Почему необходима системная теория // О структуре социального действия. М., 2000., 523 с.
136. Луман Н. Невероятность коммуникации // О структуре социального действия. М., 2000., 523 с.
137. F. Heylighen The Global Superorganism: an evolutionary-cybernetic model of the emerging network society. Free University of Brussels, Brussels, 1997.
138. F. Heylighen The Global Superorganism: an evolutionary-cybernetic model of the emerging network society. Free University of Brussels, Brussels, 1997.
139. Heylighen F. & Campbell D.T. (1995): "Selection of Organization at the Social Level", World Futures:45
140. Maturana, H. R., & Varela, F. J., (1992) "The tree of knowledge: The Biological Roots of Understanding", (rev. ed.), Shambhala, Boston.
141. F. Heylighen The Global Superorganism: an evolutionary-cybernetic model of the emerging network society. Free University of Brussels, Brussels, 1997.
143. Miller, James G.: (1978) "Living Systems", ( McGraw Hill, New York).
144. Heylighen F. (1999): "The Growth of Structural and Functional Complexity during Evolution", in: F. Heylighen, J. Bollen & A. Riegler (eds.) The Evolution of Complexity (Kluwer Academic, Dordrecht),
145. Powers W. T. (1973): "Behavior: the Control of Perception", (Aldine, Chicago). Powers W. T. (1989): "Living control systems", (Control Systems Group, Gravel Switch: KY).
146. Heylighen, Francis (1997): "The Economy as a Distributed, Learning Control System", Communication&Cognition- AI 13 (1997) 2-3,
147. Heylighen F. (1999): "The Growth of Structural and Functional Complexity during Evolution", in: F. Heylighen, J. Bollen & A. Riegler (eds.) The Evolution of Complexity (Kluwer Academic, Dordrecht),
148. Dawkins R. (1976): "The Selfish Gene", Oxford University Press, New York.
149. Dawkins R. (1976): "The Selfish Gene", Oxford University Press, New York.
150. Heylighen F. (1992): "'Selfish' Memes and the Evolution of Cooperation", Journal of Ideas , Vol. 2, #4, pp. 77-84.
151. Campbell D.T. (1983) "The two distinct routes beyond kin selection to ultrasociality: Implications for the humanities and social sciences." In D. L. Bridgeman, Ed., The nature of prosocial development: Theories and strategies. New York: Academic Press, pp. 11-41.
152. Wilson E. O. (1992): "The Diversity of Life", (Belknap Press, Cambridge MA).
153. F. Heylighen The Global Superorganism: an evolutionary-cybernetic model of the emerging network society. Free University of Brussels, Brussels, 1997.
154. Heylighen F. & Campbell D.T. (1995): "Selection of Organization at the Social Level", World Futures:45, P. 181-212.
155. Heylighen F. (1992): "'Selfish' Memes and the Evolution of Cooperation", Journal of Ideas , Vol. 2, #4, pp 77-84.
156. F. Heylighen The Global Superorganism: an evolutionary-cybernetic model of the emerging network society. Free University of Brussels, Brussels, 1997.
157. Turchin, Valentin: (1977) "The Phenomenon of Science. A Cybernetic Approach to Human Evolution", (Columbia University Press, New York). На русском: http://dll.botik.ru/educ/PUSTYN/publ/cit/turchin/soderzh.ru.html http://www.ets.ru/turchin/index.htm)
158. Powers W. T. (1973): "Behavior: the Control of Perception", (Aldine, Chicago).