КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ : КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ консолидации демократии КАК СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Тітар Іван Олександрович

УДК 316.4.063.36:321.7

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ
ЯК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеню
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Куценко Ольга Дмитрівна
доктор соціологічних наук
професор

Харків - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ........................................................................................

12

1.1. Розвиток досліджень консолідації демократії в зарубіжній та вітчизняній науці................................................................................................................

12

1.1.1. Передісторичний етап..........................................................................................

14

1.1.2. Історичний етап....................................................................................................

20

1.1.3. Дослідження консолідації демократії в українській науці...............................

29

1.1.4. Критика транзитологічної парадигми................................................................

31

1.2. Концептуальний апарат теорій динаміки політичних режимів та консолідації демократії....................................................................................................

36

1.2.1. Основні поняття ...................................................................................................

36

1.2.2. Поняття консолідація демократії”....................................................................

47

1.3. Теоретичні підходи та моделі консолідації демократії.............................

67

1.3.1. Теоретичні підходи..........................................................................................

67

1.3.2. Моделі консолідації демократії.......................................................................

71

1.4. Методологічні підходи до емпіричної ідентифікації та вимірювання консолідованої демократії..............................................................................................

87

Висновки по першому розділу...................................................................................

97

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ..........................................................................................................................

100

2.1. Проблеми виділення факторів консолідації демократії............................

100

2.2. Основні структурні фактори...............................................................................

105

2.3. Основні діяльнісні фактори.................................................................................

124

2.4. Моделі факторної обумовленості консолідації демократії.....................

134

Висновки по другому розділу.....................................................................................

145

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ ПРОЦЕСУ КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА УКРАЇНІ.........................................................................................................

147

3.1. Політичні режими країн Центрально-Східної Європи та України в період 1991-2008 років.....................................................................................................

149

3.2. Структурні фактори консолідації демократії в країнах Центрально-Східної Європи та Україні..............................................................................................

160

Висновки по третьому розділу......................................................................................

182

ВИСНОВКИ.............................................................................................................................

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................

189

ДОДАТКИ.................................................................................................................................

222

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КД консолідована демократія
НУО неурядова організація
ЦСЄ Центрально-Східна Європа
QCA якісний порівняльний аналіз (Qualitative Comparative Analysis)

ВСТУП
Актуальність теми. В процесі соціальних трансформацій, які протягом останніх двадцяти років тривають в українському суспільстві, однією з найбільш важливих цілей є побудова стабільного демократичного режиму. Ця мета була задекларована з новим змістовним наповненням у кінці 1980-х років під час політичного курсу перебудови, а після здобуття Україною незалежності вона неодноразово підтверджувалась на офіційному рівні і домінувала в публічному дискурсі. Її суттєву підтримку суспільством неодноразово засвідчували соціологічні опитування. Події Помаранчевої революції, які привели до часткової демократизації політичного режиму, ще більше актуалізували згадану мету.
Водночас той факт, що глибока демократизація не стала реальністю, а також значна соціальна ціна трансформацій і накопичення незадоволення періодом змін нерідко ставлять під питання шляхи, засоби та саму досяжність даної мети. Не зникає ризик того, що значна кількість представників різноманітних соціальних груп і, зокрема, еліт, може бути схильною підтримати соціально-політичну стабільність, навіть якщо остання буде досягнута в рамках недемократичного режиму [11, 37; 10; 22]. Крім цього, як демонструє досвід суспільств 1920-х-1930-х років в Європі, 1950-х-1970-х років в Африці та Південній Америці, а в останні десятиліття на пострадянському просторі, для досягнення стабільної та міцної демократії недостатньо відійти від попереднього недемократичного режиму і встановити нові формальні політичні інститути. Консолідація демократії представляє собою окрему проблему і не є закономірним станом або етапом розвитку політичного режиму. Водночас консолідований демократичний режим здатний помітно підвищувати як ефективність правління, так і успішність функціонування самого суспільства. Все це робить актуальним вивчення того, що представляє собою консолідація демократичного режиму з соціологічної точки зору, а також те, які фактори на неї впливають.
В світовій соціальній науці існує значна кількість пояснювальних теорій консолідації демократії, зокрема й тих, які безпосередньо стосуються посткомуністичних країн. Однак, доводиться констатувати, що знання про більшість з них у вітчизняній соціології залишається достатньо обмеженим. Таким чином, наукову проблему ми бачимо, з одного боку, в суспільній потребі забезпечення стабільності демократичного режиму в українському суспільстві і, з іншого боку, у відсутності достатнього теоретичного розуміння тих соціальних та політичних засад, сукупність яких формує та підтримує демократичний політичний режим.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток концептуальних засад соціологічного пояснення консолідації демократії як соціально-політичного процесу. Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:
- на підставі вивчення спеціальної літератури уточнити ступінь наукової розробленості проблеми та розвитку концептуальних уявлень щодо консолідації демократії;
- виявити та порівняти теоретичні підходи до визначення поняття консолідація демократії”, уточнити основний теоретичний зміст поняття;
- розкрити основні підходи до емпіричної ідентифікації процесу консолідації демократії;
- із застосуванням розробленого теоретико-методологічного підходу провести системний аналіз факторної обумовленості процесу консолідації демократії та виокремити основні фактори, які здатні на нього впливати;
- здійснити емпіричну перевірку теоретичних уявлень щодо консолідації демократії на прикладі країн Центрально-Східної Європи та України, зосереджуючись на структурних факторах консолідації демократії.
Об’єкт дослідження консолідація демократії як соціально-політичний процес.
Предмет дослідження прояви та фактори процесу консолідації демократії в сучасних суспільствах.
Теоретичні основи роботи. Теоретичну основу дослідження складає структурно-діяльнісний підхід в соціології, який у даному дослідженні базується на синтезі теоретико-ігрового та неоінституційного підходів. Їх відображенням є методологічні принципи транзитологічної парадигми, в центрі якої знаходиться діяльнісний вимір процесу змін макрорівневих соціально-політичних інститутів, зокрема демократичного режиму, а основна увага належить груповим акторам, здебільшого елітним, та процесу інституціоналізації. В концептуалізації процесу консолідації демократії найбільше значення здобули конкретні теорії, запропоновані соціологами Х.Лінцем, С.Валензуелою, А.Пшеворським а також політологами Г.О’Доннеллом та Ф. Шміттером.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено наступні загальнонаукові методи:
· історичний в дослідженні розвитку теорій консолідації демократії, а також методологічних підходів щодо її емпіричної ідентифікації та вимірювання;
· системний в аналізі концептуального апарату теорій консолідації демократії, її теоретичних моделей та факторів;
· порівняльний в дослідженні структурних факторів консолідації демократії в країнах Центрально-Східної Європи та Україні.
Емпірична база дослідження включає результати міжнародних порівняльних досліджень The Poscommunist Publics Study” (1990-1992 рр.), New Democracies Barometer-III” (1993-1994 рр.), Consolidation of Democracy in Central and Eastern Europe 1998-2001”, European Values Survey” (хвиля 1999-2000 рр.), дані державної статистики та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання в галузі соціології, пов’язаного з розкриттям концептуальних засад соціологічного пояснення консолідації демократії як соціально-політичного процесу. Елементи наукової новизни містяться у наступних положеннях:
Вперше у вітчизняній соціології:
- на підставі проведеного аналізу охарактеризовано історію досліджень консолідації демократичних політичних режимів в світовій соціальній науці 1970-х2000-х рр.; запропоновано її періодизацію, яка базується на виділенні двох основних етапів розвитку концептуалізацій, пов’язаних з включенням до наукового дискурсу поняття консолідація демократії”;
- розроблено статичну та динамічну теоретичні моделі консолідації демократії. В статичній моделі консолідованість демократичного режиму розглядається як стан рівноваги, який спирається на демократичну поведінку основних політичних акторів, високу легітимність/підтримку режиму з боку суспільства, а також маргіналізованість антидемократичних сил/акторів. Динамічна модель консолідації демократії в найбільш загальних рисах може бути представлена як процес збільшення чисельності політичних акторів, які в своїй поведінці дотримуються демократичних норм, процес маргіналізації антидемократичних акторів та ліквідації несумісних з функціонуванням демократичного режиму інститутів попереднього недемократичного режиму;
Удосконалено:
- систематизацію та оцінку теоретичних підходів до визначення консолідації демократії (враховані класифікаційні підходи Д.Кольєра, А.Шедлера, метод пошуку спільного знаменника” Дж.Сарторі та ін.);
- поняття консолідації демократії в категоріальному апараті теорій політичних режимів та їх зміни. Аргументовано, що необхідно достатнім змістовним” можна вважати визначення консолідації демократії як соціально-політичного процесу стабілізації та посилення демократичного режиму. Необхідно достатнім операціональним” визначенням консолідації демократії є її характеристика як стану, в якому більшість значущих політичних акторів дотримуються демократичної поведінки та розв’язують політичні конфлікти демократичними методами;
- систематизацію теоретико-методологічних підходів до емпіричної ідентифікації та вимірювання консолідації демократії. Виокремлено шість найбільш розроблених підходів, а саме: визначення тривалості існування демократичного режиму (в декількох різновидах), тест двох ротацій”, рівень підтримки/легітимності демократичного режиму (в двох основних різновидах дифузної та специфічної підтримки/легітимності), індекс оцінки демократії Домом Свободи (Freedom House Democracy Score), індекс Bertelsmann Transformation Status та індекс консолідації демократії (CoD) Ф.Шміттера та К. Шнайдера;
- визначення впливу основних структурних факторів консолідації демократії в країнах Центрально-Східної Європи та Україні. На підставі аналізу емпіричних даних доведено, що найбільш вірогідними структурними факторами для країн Центрально-Східної Європи є рівень соціоекономічного розвитку, глибина та конфігурація соціальних розколів, а також вплив міжнародних суб’єктів політичного процесу;
Дістали подальшого розвитку:
- осмислення діяльнісних факторів консолідації демократії. На підставі теоретико-емпіричного аналізу доведена значущість факторів соціально-економічної політики правлячих еліт, різких символічних змін в соціально-політичному процесі, а також політичних скандалів, особливо пов’язаних з корупцією та конфліктами всередині правлячих груп;
- ідентифікація та вимірювання стану консолідації демократії в Центрально-Східній Європі та Україні на підставі комплексного застосування індикаторів консолідації відповідно до різних теоретико-методологічних підходів.
Теоретичне значення роботи полягає у розкритті концептуальних основ дослідження консолідації демократії як соціально-політичного процесу, а також теоретичному обґрунтуванні особливостей процесу консолідації демократії в сучасних суспільствах Центрально-Східної Європи і в Україні
Практичне значення роботи. Результати дослідження мають безпосереднє значення для подальшого поглиблення наукових уявлень про стабілізацію демократичного режиму та можливості політичного регулювання цього процесу. Результати дослідження можуть бути використані в:
а) діяльності органів державної влади (а також інших суб’єктів політичного процесу) для оптимізації можливих стратегій та соціально-політичних технологій консолідації демократичного режиму в Україні;
б) подальших наукових дослідженнях стану консолідації режиму та соціально-політичних факторів зміцнення демократії в Україні, як і в пострадянських і посткомуністичних країнах, на підставі застосування уточненого концептуального апарату, теоретичних моделей консолідації демократії та методологій емпіричного дослідження цього процесу;
в) оновленні та доповненні у вищих навчальних закладах змісту навчальних програм та посібників із політичної соціології, теорії демократії та інших курсів, в яких розглядаються питання зміцнення політичного режиму та соціально-політичної трансформації посткомуністичних суспільств.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота відповідає науково-дослідницькому напрямку роботи кафедри політичної соціології Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, зокрема здійсненому дослідження Інституціоналізація структурних нерівностей та конфліктів в сучасній Україні та суспільствах Східної Європи” (номер державної реєстрації 0106u008296).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені та обговорені на наукових семінарах кафедри політичної соціології та соціологічного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна, були представлені на:
· ХІІ-й та ХІІІ-й міжнародних наукових конференціях Харківські соціологічні читання” (2006, 2007 рр.),
· І-й та ІІ-й міжнародних наукових конференціях Одеські соціологічні читання”” (2007, 2008рр.),
· І-й та ІІ-й міжнародних наукових конференціях Львівський соціологічний форум”” (2007, 2008 рр.),
· VІ міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів у ХНУ імені В. Н. Каразіна (2008 р.),
· V всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті суспільних трансформацій”” (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2008р.),
· міжнародній науковій конференції Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004-2007 рр.” (Національний університет Острозька академія”, 2008 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовувались при розробці та викладанні авторського курсу Динаміка політичних режимів”, призначеного для студентів спеціальності Політична соціологія” соціологічного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи представлені в 9 наукових публікаціях, з яких 7 у фахових виданнях по соціології, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини дисертації 185 сторінок, які включають 12 рисунків і 20 таблиць. Список використаної літератури містить 255 назв.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертаційному дослідженні отримали розвиток концептуальні засади соціологічного дослідження консолідації демократії та її пояснення як важливого соціально-політичного процесу. Головним інструментом для досягнення мети стало критичне осмислення існуючих в світовій і, передусім, західній науці теоретичних, методологічних та емпіричних підходів в сфері дослідження проблематики консолідації демократії. Дослідження консолідації демократії у вітчизняній науці, на наше переконання, буде повноцінно можливим тільки після засвоєння відповідного доробку.
Використані в роботі джерела інформації та методи їх аналізу й узагальнення дозволили прийти до наступних висновків:
1. Історію досліджень консолідації демократії можна розділити на передісторичний та історичний етапи. Їх розділяє початок систематичного вживання терміна консолідація демократії”, який відповідно до наявних даних ми відносимо до 1970-1974 року (роботи Х. Лінца). Найбільший теоретико-методологічний вплив на історичному етапі досліджень консолідації демократії справила транзитологічна парадигма, запропонована Д. Растоу і актуалізована початком третьої хвилі демократизації”. З теоретичної точки зору її можна охарактеризувати як синтез теоретико-ігрового та неоінституційного підходів.
2. В рамках історичного етапу досліджень консолідації демократії можна виділити три основні хронологічні етапи. Ранній етап (1978-1990 рр.) характеризувався важливими теоретичними припущеннями середнього рівня абстрактності, а також обмеженими емпіричними дослідженнями, основним методом яких був порівняльний аналіз кейс-стаді. Центральний етап (1991-2000 рр.) відзначався експансією виробленого на попередньому етапі теоретико-методологічного підходу на нові предметні поля, намаганням уточнення та конкретизації даних та висновків. Його характеризували зростання генералізаційних спроб теоретичного та емпіричного характеру, а також розвинута теоретична рефлексія. Особливостями останнього на сьогоднішній день етапу (2001-2009 рр.) є занепад транзитологічної парадигми як впливового та цілісного явища, криза спроб теоретичного синтезу, переорієнтування на емпіричні дослідження із застосуванням передових методів. Відповідно до запропонованої в роботі Структура наукових революцій” термінології Т.Куна, відповідні етапи можуть бути пояснені як етап появи парадигми, етап нормальної науки” та кризовий етап.
3. Однією з найбільш характерних особливостей досліджень консолідації демократії стали дебати, пов’язані з визначенням поняття консолідація демократії”. Попри цілий ряд об’єктивних та суб’єктивних ускладнень, центральною негативною тенденцією, яка вплинула на цей процес, може вважатись орієнтація на операціональні”, зорієнтовані на емпіричні дослідження визначення, за рахунок більш змістовних” визначень, які є більш абстрактними і окреслюють загальний обсяг поняття. Долаючи відповідну тенденцію, в роботі пропонується в найбільш загальному сенсі визначати консолідацію демократії як соціально-політичного процесу стабілізації та посилення демократичного режиму. Це визначення є достатньо широким, щоб інтегрувати смисли існуючих на сьогоднішній день дефініцій поняття консолідація демократія”. При цьому, питання якості” демократичного режиму, його консолідованості має залишатись окремим питанням. Загальне визначення консолідації демократії конкретизується виокремленням такої принципової риси цього процесу, як дотримання основними політичними акторами демократичних норм поведінки безвідносно до того, є це наслідком інституціоналізації або децентралізованого збігу поведінкових стратегій.
4. Відмінності між теоретико-методологічними підходами в аналізі консолідації демократії можна в найбільш загальних рисах звести до протистояння мінімалістських та максималістських орієнтацій, аналізу негативної та позитивної консолідації демократії, аналізу демократичного політичного режиму як цілісності або поділу його на часткові режими”, а також аналізу консолідації демократії у консенсусних або конфліктних термінах.
5. Серед запропонованих на сьогоднішній день моделей консолідації демократії найбільш емпірично перевіреними можуть вважатись мінімалістська модель Пшеворського та конфліктна модель Валензуели.
6. На основі критичного аналізу існуючих підходів, в роботі запропоновано дві теоретичні моделі консолідації демократії. В статичній моделі консолідованість демократичного режиму розглядається як стан рівноваги, який спирається на демократичну поведінку основних політичних акторів, високий рівень суспільної легітимності демократичного режиму, а також маргіналізованість антидемократичних акторів. Динамічна модель консолідації демократії описує процес консолідації як збільшення кількості та ресурсів політичних акторів, які в своїй поведінці дотримуються демократичних норм, маргіналізації антидемократичних акторів та ліквідації несумісних з функціонуванням демократичного режиму інститутів попереднього недемократичного режиму.
7. В якості найбільш експліцитно розроблених теоретико-методологічних підходів до емпіричної ідентифікації та вимірювання консолідації демократії, виділяємо визначення тривалості існування демократичного режиму, тест двох ротацій”, визначення рівня підтримки/легітимності демократичного режиму, індекс Freedom House Democracy Score, індекс Bertelsmann Transformation Status та індекс консолідації демократії (CoD) Ф. Шміттера та К. Шнайдера. Найменшою валідністю характеризується перший з виділених підходів, найбільшою наступні три.
8. Визначено, що існує консенсус щодо потенційної значущості гіпотез, пов’язаних зі сприятливістю для консолідації демократії високого рівня соціоекономічного розвитку, розвинутого громадянського суспільства, продемократичної політичної культури, ліберальних рис попереднього недемократичного режиму, продемократичного міжнародного оточення/впливу, інститутів парламентської республіки та пропорційних виборів, поміркованого модусу демократичного транзиту, а також слабкості та взаємонакладеності соціальних розколів. На практиці дослідження впливу структурних факторів консолідації демократії обмежене розривом між теоретичними гіпотезами та рівнем їх операціоналізації.
9. В якості основних діяльнісних факторів консолідації демократії виділено політичні скандали (здебільшого викликані корупцією та конфліктами всередині правлячих коаліцій/груп), різкі символічні зміни, соціально-економічна політика уряду країни (правлячих еліт), а також ліквідація загрозливих для демократії інститутів попереднього режиму.
Застосований в дослідженні порівняльний аналіз показав, що чотири Центрально-Східноєвропейські консолідовані демократичні режими (Чеську республіку, Угорщину, Польщу, Словаччину) об’єднує сприятливий стан таких структурних факторів, як соціоекономічний розвиток, відсутність значних соціальних розколів, а також (сприятливий) міжнародний вплив. При цьому не знайшлося достатніх підтверджень гіпотез щодо вирішального впливу на консолідацію/неконсолідацію демократії в країнах центрально-східної Європи та Україні динаміки показників валового національного доходу та таких вірогідних структурних факторів консолідації демократії, як (розвинуте) громадянське суспільство, дизайн формальних політичних інститутів, (продемократична) політична культура, (лібералізований) попередній недемократичний політичний режим, а також спосіб, у який відбувався демократичний транзит. З успішними з точки зору досягнення консолідації демократії країнами Центрально-Східної Європи Україну об’єднують близькі показники таких структурних факторів, як політична культура, громадянське суспільство та міжнародний вплив.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины / Г. Алмонд // Политическая наука: новые направления / Пер. с англ. М. М. Гурвица, А. Л. Демчука, Т. В. Якушевой. Научный редактор Е. Б. Шестопал. М.: Вече, 1999. 816 с. С. 69-112.
2. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт 2-е вид. / Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2005. 584с.
3. Арістотель. Політика / Арістотель / Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. К.: Основи, 2003. 239 с.
4. Аслунд А. Розбудова капіталізму / А. Аслунд / Перекл. з англ. К.: Дух і Літера, 2003. 356 с.
5. Байхельт Т. Демократия и консолидация в постсоциалистической Европе / Т. Байхельт // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей: В 2 т. Т 1: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы / Ред.-сост. Петра Штыков, Симона Шваниц; Научн. ред. Владимир Гельман; Пер. с нем. Елена Белокурова, Мария Ноженко, Наталья Яргомская, Петра Штыков. СПб.; М.; Берлин: Европйский университет в Санкт-Петербурге; Летний сад: Berliner Debatte Wissenschaftsverlung, 2003. 510 с. с. 474. 496.
6. Бакиров В. С. Посткоммунистические трансформации и демократизация / В.С.Бакиров, А. А. Фисун // Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира /Под общ. ред. В. С. Бакирова, Н. И. Сазонова. Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2005. 592 с. С. 414-444. 433-436.
7. Балакірєва О. М. Демократичні цінності у українському суспільстві / О. М. Балакірєва // Український соціум. - № 3. 2007. С. 7-25.
8. Банс В. Порівняльна демократизація, широкі та обмежені узагальнення / В. Банс // У пошуках правильної парадигми: Концептуальні перспективи посткомуністичного переходу у країнах Східної Європи: пер. з англ. / За ред. Д. Гузіни: гол. ред. серії і автор передм. Дж. Перлін: наук. ред. О. Кокорська. К.: вид-во Ай Бі”: 2003. 342 с. (Демократична освіта).) С. 107-142.
9. Безносов М. А. Сучасні трансформаційні процеси (порівняльний соціологічний аналіз): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: 22.00.01 / Харківський держ. ун-т. — Х., 1999. — 17 с. — укp.
10.Бекешкина И. Э. Украина в транзите или в серой зоне”? / И. Э. Бекешкина // Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание / под. ред. О. Д. Куценко; со-редактор С. С. Бабенко. Харьков: Изд. центр Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2004. 418 с. С. 354-375.
11.Бекешкіна І. Динаміка оцінок населенням стану демократії в Україні (2004-2006) / І. Бекешкіна // Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін. / За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2007. 554 с. С. 24-37.
12.Бекешкіна І. Стан демократії в Україні 2004 (за оцінками населення й експертів) / І. Бекешкіна // Політичний портрет України. 2004. - №31. С. 7-38.
13.Бокало Н. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі Вишеградської четвірки) / Н. Бокало, С. Трохимчук. Львів, 2000. 68 с.
14.Боровський О. О. Політичний режим як об’єкт соціологічного дослідження: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: 22.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004. — 16 с. укр.
15.Буховски М. От Mitteleuropa до Центральной Европы: очерк развития идеи / М.Буховски, И. Колбон. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://case-ehu.org//wp-content/uploads/2007/07/buhovski_3_2006.pdf
16.Вандич П. Вступ: що в імені? / П. Вандич // Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. К.: Критика, 2004. 464 с. С. 15-28.
17.В’юницька О. І. Роль Ради Європи у зміцненні демократії у країнах Центрально-Східної Європи: Дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. К., 2005. 208 с.
18.Гельман В. Трансформация и режимы. Неопределенность и последствия / В. Гельман // Россия регионов: трансформация политических режимов / Под общей ред. В. Гельмана, С. Рыженкова, М. Бри. М.: Весь Мир, 2000. 376 с. С. 16-60.
19.Герасіна Л. М. Проблеми модернізації політичних систем сучасності / Л. М. Герасіна, О.Г.Данильян. Х.: Вид-во „Право”, 2008. 320 с.
20.Герасіна Л. М. Принцип толерантності і консенсуальні практики демократичного суспільтва / Л. М. Герасіна // Вісник Харківського національного ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Х.: 2008. - № 795. с. 20-25.
21.Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність / О. Гнатюк. К.: Критика, 2005. 528 с.
22.Головаха Е. И. Трансформация постсоветских обществ: тупиковая консолидация и перспективные кризисы / Е. И. Головаха // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. 579 с. С. 157-161.
23.Гольцман К. Багатолика” ідеологія та проблеми концептуалізації сучасних політичних процесів в Україні / К. Гольцман // Наукові записки. Серія Політичні науки”. Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004-2007 рр.”. Острог: Видавництво Національного університету Острозька академія”. Випуск 3. 2008. 266 с. С. 235-236.
24.Грицак Я. Цінності / Я. Грицак // Грицак Я. Життя, смерть та інші неприємності. К.: Грані-Т, 2008. 232 с. (Серія De Profundis”) С. 24-35.
25.Даймонд Л. Глобальне відродження демократії / Л. Даймонд, М. Ф. Платтнер (ред.) / Пер. з англ. Наук. ред., передмова, коментарі та показчик імен Є. Виноградова. Львів: Ахілл, 2004. 464 с.
26.Даймонд Л. Консолідація демократії і політична культура / Л. Даймонд // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко К.: «Смолоскип», 2005. XXVIII + 1108 с. („Політичні цінності”. Вип. 1) С. 882 - 942.
27.Даль Р. А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Р. А. Даль / Пер. з англ. О. Д. Білогорського. Х.: Каравела, 2002. 216 с.
28.Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко К.: «Смолоскип», 2005. XXVIII + 1108 с. („Політичні цінності”. Вип. 1).
29.Діжа М. Політичний режим в Україні після Помаранчевої революції”” / М. Діжа. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pinchukfund.org/storage/students/works/2008/290.doc
30.Доулі К., Силвер Б. Соціальний капітал, етнічність та підтримка демократіїв пост-комуністичних країнах / К. Доулі, Б. Сильвер. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dialogs.org.ua/crossroad_full.php?m_id=878
31.Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2000. 472с.
32.Закария Ф. Будущее свободы: нелиберальная демократия в США и за их пределами / Ф. Закария. М.: Ладомир, 2004. 383 с.
33.Інґлгарт Р. Культура і демократія / Р. Інґлгарт // Незалежний культурологічний часопис Ї”. - № 53. 2008. (Культура має значення”). С. 72-87.
34.Карл Т. Л. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций / Т. Л. Карл, Ф. Шмиттер // Полис. - № 4. 2004. С. 6-27.
35.Колодій А. До питання про політичний режим в Україні / А. Колодий // Сучасність. 1999. - № 7-8. С. 84-96.
36.Колодий А. Революція, еволюція, трансформація: вибори 2004 і 2006 рр. як віхи на шляху становлення демократичної держави і громадянської нації в Україні / А. Колодий // Розвиток демократії і демократична освіта в Україні: IV міжнар. конф. м. Ялта, 2830 верес. 2006 р. — К., 2007. С. 26-34.
37.Колодий И. Инструменты измерения демократии / И. Колодий // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2004. 621 с. С. 261 265.
38.Кольєр Д. Демократія з прикметниками”: концептуальні оновлення у процесі порівняльних досліджень / Д. Кольєр, С. Лєвіцкі // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко К.: «Смолоскип», 2005. XXVIII + 1108 с. („Політичні цінності”. Вип. 1) С. 176-206.
39.Кондратець О. Деякі аспекти формування сталої демократії / О. Кондратець // Політичний менеджмент. 2006. - № 6. С.63-73.
40.Консолідована демократія: перспективи для України (KAS Policy Paper) / Представництво Фонда Аденауера в Україні, 2007. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.kas.de/ukraine
41.Кузьо Т. Пострадянські перетворення в Україні: теоретико-порівняльний аспект / Т. Кузьо // Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / За ред. В. Ісаїва: Пер. з англ. А. Іщенка. К.: Вид. дім КМ Академія”, 2004. 362 с. С. 45-70.
42.Кун Т. С. Структура наукових революцiй / Т. С. Кун / Перекл. з англ. - К. : Port-Royal, 2001. - 226 с.
43.Кундера М. Трагедія Центральної Європи / М. Кундера. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n6texts/kundera.htm
44.Кутуев П. Сообщество ритуала модернизации: от логоса к кульу / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. 2007. - № 3. С. 106-127.
45.Куценко О. Д. Зигзаги демократизации политического режима в Украине / О. Д. Куценко // Социология: теория, методы, маркетинг. 2005. - №3. С. 65-79.
46.Липсет С. М. Размышления о капитализме, социализме и демократии / С. М. Липсет. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/predely/1/dem2-1.htm
47.Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / А. Лейпхарт / Пер. с англ. М.: Аспект Пресс, 1997. 287 с.
48.Лійфарт А. Конституційний вибір для нових демократій / А. Лійфарт // Даймонд Л., Платтнер М. Ф. (ред.) Глобальне відродження демократії / Пер. з англ. Наук. ред., передмова, коментарі та показчик імен Є. Виноградова. Львів: Ахілл, 2004. 464 с. С. 222-235.
49.Лінц Х. Президентська система і парламентаризм / Х. Лінц // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко К.: «Смолоскип», 2005. XXVIII + 1108 с. („Політичні цінності”. Вип. 1) С. 802-826.
50.Майнц Р. Переломы в развитии обществ: возможности проверки социологической теории / Р.Майнц // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей: В 2 т. Т 1: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы / Ред.-сост. Петра Штыков, Симона Шваниц; Научн. ред. Владимир Гельман; Пер. с нем. Елена Белокурова, Мария Ноженко, Наталья Яргомская, Петра Штыков. СПб.; М.; Берлин: Европйский университет в Санкт-Петербурге; Летний сад: Berliner Debatte Wissenschaftsverlung, 2003. 510 с. С. 40-54.
51.Макиавелли Н. Размышления над первой декадой Тита Ливия / Н. Макиавелли // Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли; Пер. с итал. К. А. Тананушко. М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. 704 с. (Классическая мысль). С. 123-684.
52.Мангайм К. Ідеологія та утопія / К. Мангайм / Пер. з нім. К.: Дух і Літера, 2008. 370 с.
53.Мангейм Дж. Б. Политология. Методы исследования / Дж. Б. Мангейм, Р. К. Рич / Пер. с англ., предисл. А. К. Соколова. М.: Издательство «Весь Мир», 1997. 544 с.
54.Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим в Україні після Помаранчевої революції” / Ю. Мацієвський. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2006/section_1/Matsievsy
55.Мацієвський Ю. Політична криза: теоретичний аналіз / Ю. Мацієвський // Наукові записки. Серія Політичні науки”. Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004- 2007 рр.”. Острог: Видавництво Національного університету Острозька академія”. Випуск 3. 2008. 266 с. С. 146-161.
56.Мачкув Е. Преобразование посткоммунистического тоталитаризма и посткоммунистическая системная трансформация: проблемы, концепции, периодизация / Е. Мачкув // Полис. 2000. № 4. С. 38-59.
57.Мельвиль А. Ю. О траекториях посткоммунистических трансформаций / А. Ю. Мельвиль // Полис. № 2. 2004. С. 64-75.
58.Меркель В. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях / В. Меркель, А.Круассан / В 2 Ч.: Ч. I // Полис. - 2002. - № 1. C. 6-17; Ч. II // Полис. 2002. - № 2. С. 20-30.
59.Меркель В. Теории трансформации. Структура или актор, система или действие? / В. Меркель // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей: В 2 т. Т 1: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы / Ред.-сост. Петра Штыков, Симона Шваниц; Научн. ред. Владимир Гельман; Пер. с нем. Елена Белокурова, Мария Ноженко, Наталья Яргомская, Петра Штыков. СПб.; М.; Берлин: Европйский университет в Санкт-Петербурге; Летний сад: Berliner Debatte Wissenschaftsverlung, 2003. 510 с. С. 55-88.
60.Михельс Р. Демократическая аристократия и аристократическая демократия / Р. Михельс // Социс 2000. №1. С.107-116.
61.Моска Г. Правящий класс / Г. Моска // Социс. 1994. №10. С.187-198.
62.Никулин В. С. Структурирование элитных сетей в Украине : Дис. ... канд. социол. наук: 22.00.01. - Защищена 19.02.2008 : . - Х. : Б.и., 2007 . - 194 с. : табл. - Библиогр.: с.186-194 (118 назв).
63.Нодия Г. Национализм и демократия / Г. Нодия. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.politnauka.org/library/dem/nodia.php
64.О’Доннелл Г. Делегативная демократия / Г. О’Доннелл // Пределы власти. 1994. № 2-3. С. 52-69.
65.Павличко С. Маргінальність як об’єкт теорії / С. Павличко // Павличко С. Теорія літератури / Передм. Марії Зубрицької. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2002. 679 с. С. 611-636.
66.Паніна Н. В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг / Н. В. Паніна. К.: ТОВ Видавництво Софія”, 2005. 160 с.
67.Парето В. Компендиум по общей социологии [Текст] / В. Парето; пер.с итал. А. А. Зотова ; науч. ред., предисл. к рус. изд., указ. имен М. С. Ковалёвой ; науч. консульт.Н. А. Макашёва ; Гос. ун-т—Высшая школа экономики. — 2-е изд. — М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008. — 511, [1] с.
68.Платон. Политика, или Государство / Платон // Платон, Аристотель. Политика. Наука об управлении государством. М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. 864 с. (Серия Антология мысли”). С. 7-306.
69.Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В. Полохало (керівник авт. колективу); Заг. ред-ція.: Є. Бистрицький (розд. 1), В. Полохало (розд. 2), С. Макеєв (розд. 3), О. Дергачов (розд. 4). К.: Політична думка, 1995. 368 с.
70.Полохало В. От авторитаризма к авторитаризму? Украина в политическом интерьере бывших советских республик / В. Полохало // Зеркало недели № 34 (509) 28 августа — 3 сентября 2004 г.
71.Портнов А. Ціна свободи й Центральна Европа десять років по тому / А. Портнов // Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення К.: Критика, 2004. 464 с. с. 357-362.
72.Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / А. Пшеворский; Пер с англ. / Под ред. Проф. Бажанова В. А. М.: Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 1999. 320 с.
73.Растоу Д. Переходи до демократії: спроба створення динамічної моделі / Д. Растоу // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко К.: Смолоскип”, 2005. 1108 с. С. 583 - 604.
74.Рейджин Ч. Политическая методология: качественные методы / Рейджин Ч., Берг-Шлоссер Д., де Мёр Ж. // Политическая наука: новые направления / Пер. с англ. М. М. Гурвица, А. Л. Демчука, Т. В. Якушевой. Научный редактор Е. Б. Шестопал. М.: Вече, 1999. 816 с. С. 729-747.
75.Ричард А. Источники политической стабильности и нестабильности в Польше / А. Ричард, Э. Внук-Липиньский. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://socis.isras.ru/SocIsArticles/2002_06/Richard, Vnuk-Lipinski.doc
76.Ровдо У. Перспективи оксамитової революції” в Бєларусі / У. Ровдо // Незалежний культурологічний часопис Ї”. 2004. Число 34. С. 244-254.
77.Романюк О. Кінець транзитології” чи криза її первинної парадигми? / О. Романюк // Політичний менеджмент. 2007. № 2. С.3-15
78.Романюк О. І. Консолідація демократії та її особливості в умовах посткомуністичних трансформацій / О. І. Романюк // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Питання політології”. 2008. - № 810. 239 с. С. 73-82.
79.Рудік О. М. Процес демократизації третьої хвилі” та особливості його розвитку у посткомуністичних країнах: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02. / Одеська національна юридична академія. О., 2003. 16 с.
80.Ручка А. Соціокультурне підгрунтя демократичної консолідації / А. Ручка // Українське суспільство 1992-2006. Соціальний моніторинг. За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. 578 с. С. 347-355.
81.Ручка А. О. Консолідація демократична / А. О. Ручка // Соціологія політики: Енцикл. словник / Авт.-упоряд.: В. А. Полторак, О. В. Петров, А. В. Толстоухов. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. 442 с. С. 181-182.
82.Рюб Ф. В. Три парадокса консолидации в новых демократиях Центральной и Восточной Европы / Ф. В. Рюб // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей: В 2 т. Т 1: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы / Ред.-сост. Петра Штыков, Симона Шваниц; Научн. ред. Владимир Гельман; Пер. с нем. Елена Белокурова, Мария Ноженко, Наталья Яргомская, Петра Штыков. СПб.; М.; Берлин: Европйский университет в Санкт-Петербурге; Летний сад: Berliner Debatte Wissenschaftsverlung, 2003. 510 с. С. 435-473.
83.Сартори Дж. Искажение концептов в сравнительной политологии / Дж. Сартори. Ч. 2. // Полис. 2003. - № 4. С. 152-160.
84.Сичова Т. Г. Основи стабільності політичного режиму в Україні: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / Ун-т внутр. справ. — Х., 1998. — 18 с. — укp.
85.Словарь иностранных слов 19-е изд., стер. М.: Рус. яз., 1990. 624 с.
86.Тітар І. О. Регіональні політичні поділи: Україна в центрально-східноєвропейському контексті / І.О.Тітар // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. Т.2. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2006. 514 с. С. 121-125.
87.Тітар І. О. Емпіричні підходи до ідентифікації та вимірювання|виміру| консолідації демократії/ І.О.Тітар // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збір