Акулов Михайло Іванович Концепція часу в акторно-мережевій теорії: особливості побудови та концептуальні суперечності : Акулов Михаил Иванович Концепция времени в акторно-сетевой теории: особенности построения и концептуальные противоречия Akulov Mikhail Ivanovich The concept of time in actor-network theory: features of construction and conceptual contradictions



  • Название:
  • Акулов Михайло Іванович Концепція часу в акторно-мережевій теорії: особливості побудови та концептуальні суперечності
  • Альтернативное название:
  • Акулов Михаил Иванович Концепция времени в акторно-сетевой теории: особенности построения и концептуальные противоречия Akulov Mikhail Ivanovich The concept of time in actor-network theory: features of construction and conceptual contradictions
  • Кол-во страниц:
  • 155
  • ВУЗ:
  • Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2021
  • Краткое описание:
  • Акулов Михайло Іванович, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Концепція часу в акторно-мережевій теорії: особливості побудови та концептуальні суперечності». Шифр та назва спеціальності 22.00.01 теорія та історія соціології. Спецрада Д26.001.30 Київського національного університету імені Тараса Шевченка




    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Міністерство освіти і науки України
    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Міністерство освіти і науки України
    Кваліфікаційна наукова
    праця на правах
    рукопису
    АКУЛОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
    УДК 316.25: 316.47
    ДИСЕРТАЦІЯ
    КОНЦЕПЦІЯ ЧАСУ В АКТОРНО-МЕРЕЖЕВІЙ ТЕОРІЇ: ОСОБЛИВОСТІ
    ПОБУДОВИ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ
    22.00.01 - теорія та історія соціології
    Подається на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук.
    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
    результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
    М. І. Акулов
    Науковий керівник :
    Злобіна Олена Геннадіївна, доктор соціологічних наук, професор
    Київ 2021



    ЗМІСТ
    ВСТУП .....................................................................................................................11
    Розділ 1. КРИТИКА БІНАРНИХ ОПОЗИЦІЙ В ANT: ЛАКУНИ ТА
    СУПЕРЕЧНОСТІ........................................................................................... 19
    1.1. Принцип узагальненої симетрії: міждискурсивний аналіз................ 20
    1.2. Полеміка ANT з бінарними опозиціями .............................................. 30
    1.3. Принцип симетрії та проблема актантів: що здійснює дію? ............. 40
    Висновки до розділу 1 .................................................................................. 56
    Розділ 2. АКТОРНО-МЕРЕЖЕВА ТЕОРІЯ: АЛЬТЕРНАТИВНІ НАПРЯМИ,
    АЛЬТЕРНАТИВНІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ............................................... 59
    2.1. Мультитопологічна модель (Д. Ло та А. Мол).................................... 59
    2.2. Множинні онтології vs множинні перспективи: проблеми
    перспективістського погляду....................................................................... 74
    2.3. Онтологічна хореографія Х. Томпсон-Кассінс та «соціологія
    прив’язаності» (А. Еньон, Е. Гомар)........................................................... 84
    Висновки до розділу 2 .................................................................................. 88
    Розділ 3. СИМЕТРІЯ, ПРОСТІР ТА ЧАС В АКТОРНО-МЕРЕЖЕВІЙ ТЕОРІЇ:
    КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТА
    СУПЕРЕЧНОСТІ........................................................................................... 91
    3.1. Короткий нарис соціології часу............................................................ 91
    3.2. Час та взаємодія акторів ........................................................................ 100
    3.3. Онтології та темпоральності Нового Часу .......................................... 104
    3.4. Тропи та політемпоральність................................................................ 109
    3.5. Ретроактивність та симетрія ................................................................. 112
    3.6. Концепція часу, як джерело непевності
    в акторно-мережевій теорії .......................................................................... 115
    3.7. Простір та час ......................................................................................... 122
    Висновки до розділу 3 .................................................................................. 133
    ВИСНОВКИ................................................................................................... 137
    Список використаних джерел ...................................................................... 141
    Додаток. Список опублікованих наукових праць за темою дисертації ...154
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Дане дослідження присвячено розкриттю наукової проблеми, яка
    полягає в слабкій проробленості в ANT проблеми просторово-темпоральної
    організації зв’язків між локальностями, що обмежує евристичні можливості
    теорії в дослідженні принципів сполучення різнорідних актантів, акторів,
    об’єктів. В нашому дослідженні ми прояснили суперечливий зв'язок між
    категоріями часу і простору в акторно-мережевій теорії, а також з’ясували
    характер відносин між концепцією часу та принципом симетрії акторів,
    прийнятим серед представників акторно-мережевої теорії. Разом з тим, ми
    проаналізували саму концепцію часу в роботах Б. Латура та виокремили
    суперечливості ії побудови.
    Ми з’ясували, що концепція часу залишається суперечливою та
    фрагментарною і непослідовною за своєю логікою. В перших текстах Бруно
    Латура та колег опис взаємодій акторів носив реляціоністський характер:
    локальність завжди формується акторами, які самі є акторами рівно настільки,
    наскільки вони діють в мережах. Відповідно, коли актор закінчує свою дію,
    він «випадав» з мережі, тобто переставав бути актором. Час являв собою ніщо
    інше, як результат діяльності актантів в мережі. В даному визначенні відсутнє
    чітке визначення того, що є час і темпоральність. Ця проблема пов’язана з
    іншою: куди зникають актори після здійснення дії? Це питання веде до іншого:
    як складаються відносини між мережею та оточуючим середовищем? Ці
    питання залишаються відкритими в ранніх роботах Латура, і остаточної
    відповіді не отримали і в його подальших працях. Намагаючись принаймні
    частково відповісти на питання про характеристику часу, Латур в своїй праці
    «We have never been Modern» порівнює (спекулятивний) образ «лінійної»
    концепції часу, притаманній Модерну та своєї власної «багатолінійної»
    концепції часу. Згідно з першою, час того чи іншого явища минає, згідно з
    другою, дія акторів далеко поширюється в часі і в просторі, не обмежуючись
    обставинами конкретного топосу-кайросу. Але це не дає чіткого розуміння
    138
    того, як саме відбувається взаємодія різних локальностей. Як мережі
    взаємодіють, комунікують (якщо вони комунікують), як утворюють нові
    сполучення. Відповідь на ці питання залишається частковою в працях авторів
    акторно-мережевої теорії.
    Теза про похідність часу суперечить іншій тезі раннього Латура: будьяка сутність не може бути зведеною до іншої сутності. Тому питання
    суперечності часу та простору залишається. В одних прикладах час є
    результатом, в інших робляться натяки, що він сам може бути актором. Певна
    проміжна відповідь може полягати в тому, що час (і простір) виступають
    водночас умовами та результатом діяльності акторів. Інша відповідь
    (накреслена в роботи пізнього періоду, «Trains of Thought: Fifth dimension of
    time and its fabrication») може полягати в тому, що розрізнення часу і простіру
    є ілюзією, «ефектом мережі».
    Власне, час та простір – суперечлива понятійна діада, присутня в
    акторно-мережевій теорії. Вона важлива, оскільки на ній зав’язане розуміння
    проблеми того, як відтворюється порядок взаємодій різнорідних гетерогенних
    акторів. Як ми казали, модель взаємодій в ANT в будь-якому разі включає в
    себе певні судження про реляціоністський характер цих взаємодій:
    локальність завжди формується акторами, які самі є акторами рівно настільки,
    наскільки вони діють в мережах. Але симетрія між простором і часом та
    взагалі відносини між ними дуже рідко ставали об’єктом концептуалізації.
    Проблеми їх співвідношення, а також, співвідношення між концептом часу та
    іншими концептуальними фігурами ANT (мережами, принципом симетрії,
    поняттям актора, до-мережевого) відбивають інші проблеми, дотичні до цієї
    діади в межах теоретичного напряму: хиткий баланс симетрії між різними
    акторами; непроробленість та фрагментарність концепції часу; непроясненість
    розділення між мережевим та до-мережевим; ізоляціонізм концепції мереж в
    латурівській версії. Останнє твердження ще не розкривалося, і зараз ми
    спробуємо це зробити: справа в тому, що в мережі в акторно-мережевому
    139
    аналізі створюєься власний опис як неї самої так і навколишнього оточення, і
    разом з тим, тих асиметрій, що виникають в процесі взаємодій актантів. Але
    тут виникає проблема того, хто або що створює опис: актори мережі, чи
    дослідник, що їх вивчає? В акторно-мережевій теорії йдеться про стеження за
    словниками акторів, але в емпіричних розвідках авторів напряму ми часто
    бачимо певний вузький репертуар дій акторів, взаємодії яких часто зводяться
    до боротьби. Відповідно, виникають «сильні» та «слабкі» актори, причому
    останні практично виключаються з мережі.
    На ізоляціонізм та асиметричність відносин між акторами «працює»
    інша концептуальна фігура в концепції часу: ретроактивність. Створюючи
    певний союз, сильний актор може впливати не лише на те, що відбуватиметься
    у майбутньому, але й також на те, що відбувалося в минулому, що є свого роду
    продовженням тези про час як результат дії актантів. Відкривши мікроби,
    французький біолог Луї Пастер за реляційною логікою Латура, їх створив за
    допомоги лабораторного обладнання, та інших акторів. Таким чином,
    віднайшовши їх, він пере-створює попередні роки, включаючи до них нову
    складову – мікроби. Тепер наше уявлення про ту чи іншу хворобу
    детерміноване відкриттям Пастера, і ми кажемо про агентність мікробів. Але
    тут виникає асиметрія між людиною та нелюдиною, яка опиняється
    підпорядкованою людині, і її агентність залежить від агентності людини,
    зокрема, Пастера з наведеного прикладу. Також знову підіймається проблема
    співвідношення мережі і оточення: не дуже зрозуміло, як саме відбувається
    процес залучення акторів-мікробів, і яку роль вони відігравали до цього.
    В роботах Аннмарі Мол та Джона Ло 1990-х та 2000-х років робиться
    спроба віднайти інший спосіб опису взаємодій акторів. Тому їх роботи
    становлять для нас цікавість (навіть незважаючи на те, що вони не
    розробляють концепції часу), в якості альтернативних спроб ускладнення
    концептуального апарату ANT. В потоках, і регіонах помітні спроби
    доповнити концепцію мереж, схоплюючи феномени оточення, поза-
    140
    мережевого, та специфічно-регіонального (регіональні особливості способи
    постановки медичного діагнозу в окремій країні, її інфраструктура тощо). В їх
    подальших роботах, зокрема, за допомоги концептів множинного тіла та
    методу-збірки робиться спроба в першому випадку показати інший спосіб
    взаємодій різних медичних діагнозів (які не обов’язково вступають в боротьбу,
    але й можуть навіть підсилювати одне одного), і в другому - розширити опис
    взаємодій мережевого та поза-мережевого.
    Тож, реконструкція концепції часу в ANT показала, що розуміння
    темпоральності з часом змінювалось і наразі співіснують різні тлумачення
    часу-простору: як окремої сутності, як результату дій акторів, і як ілюзії.
    Водночас опис розвитку мереж у часовому вимірі, який можна зустріти в
    текстах ANT, ставить під сумнів ключові принципи акторно-мережевої теорії,
    зокрема твердження про ретроактивний характер відносин між акторами
    суперечить принципу симетрії, а теза про похідність часу в «багатолінійній»
    концепції суперечить тезі про те, що будь-яка сутність не може бути зведеною
    до іншої сутності. Невирішеною залишається і проблема зв’язку між
    локальностями та пов’язана з нею проблема поза-мережевого.
    Слід зазначити, що проаналізовані в дослідженні альтернативні спроби
    розвитку концептуального апарату ANT в роботах Аннмарі Мол та Джона Ло
    підтвердили ефективність зусиль, спрямованих на розширення розуміння
    концепту мереж. В запропонованих концептах потоків і регіонів помітні
    спроби схопити феномени оточення, поза-мережевого, та специфічнорегіонального. За допомогою концептів множинного тіла та методу-збірки
    робляться спроби показати інші способи взаємодій актантів та розширити опис
    взаємодій мережевого та поза-мережевого. Тож, постійний розвиток
    концептуального апарату ANT, спрямований на подолання виявлених
    обмеженостей, дає підстави стверджувати, що формування концепції
    темпоральності не завершено, а зафіксовані в процесі реконцептуалізції
    суперечності можуть бути подолані в процесі її вдосконалення.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины