МОТИВАЦІЯ У МЕХАНІЗМІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА : МОТИВАЦИЯ В МЕХАНИЗМЕ ПОВЫШЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТИ ПРОИЗВОДСТВА

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

На правах рукопису

Чернушкіна Оксана Олександрівна

УДК 331.101.3:65.011.46

Мотивація у механізмі підвищення продуктивності виробництва

Спеціальність 08.00.07 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук

Науковий керівник:
Данюк Василь Макарович
к.е.н., професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ механізму підвищення продуктивності виробництва

10

1.1. Продуктивність виробництва як економічна категорія

10

1.2. Мотивація персоналу та її роль у підвищенні продуктивності виробництва

36

1.3. Методологічні засади формування ефективної мотивації

53

Висновки до розділу 1

64

РОЗДІЛ 2. Аналіз продуктивності виробництва і впливу мотивації персоналу на її динаміку

66

2.1. Стан продуктивності виробництва на підприємствах машинобудування Хмельницької області

66

2.2. Аналіз мотиваційного середовища трудової діяльності

83

2.3. Комплексне оцінювання впливу мотивації на продуктивність виробництва

98

Висновки до розділу 2

115

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

117

3.1. Застосування методичних підходів до визначення мотиваційної готовності персоналу

117

3.2. Методологічні аспекти побудови ефективної системи мотивації персоналу

132

3.3. Запровадження мотиваційного моніторингу у системі мотивації працівників

160

Висновки до розділу 3

176

ВИСНОВКИ

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

182

ДОДАТКИ

197

ВСТУП

У ринкових умовах конкурентоспроможність і розвиток підприємств неможливі без перманентного підвищення продуктивності виробництва, яка характеризується оптимальним поєднанням та ефективним використанням усіх видів ресурсів. Винятково важлива роль у досягненні високої продуктивності належить персоналу.
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки України великого значення надається питанням практичного застосування ефективних методів управління персоналом як головного чинника результативного функціонування підприємств. Трансформація виробничих відносин вимагає запровадження на підприємствах нових науково-методичних інструментів мотивації персоналу, що сприятимуть підвищенню продуктивності корпоративних ресурсів і виробництва в цілому.
Підвищення продуктивності виробництва є одним з головних джерел зростання рівня задоволення потреб, підвищення добробуту населення та розвитку суспільства. Дослідженню результативності виробництва присвячено роботи класиків школи політичної економії: Ф.Енгельса, К.Маркса, Д.Рікардо, А.Сміта. У своїх працях Н.Дарченко, С.Ейлон, Г.Емерсон, В.Єременко, Й.Прокопенко, Д.Сінк розглядали питання управління продуктивністю виробництва та пошуку шляхів її підвищення. предметом дослідження С.Бандура, Д.Богині, О.Грішнової, В.Данюка, Г.Дмитренка, С.Занюка, А.Колота, Т.Костишиної, Г.Кулікова, Н.Мартиненка, В.Онікієнка, І.Петрової, М.Семикіної, В.Шинкаренка є формування дієвих механізмів мотивації персоналу як основи досягнення ефективності управління та загальних цілей підприємства.
Однак теоретичні засади, кількісні методи оцінювання та прогнозування продуктивності економічної системи залишаються поза увагою дослідників. Характерними тенденціями у діяльності промислових підприємств є недосконалість науково-методичних засад винагородження працівників за активну трудову поведінку. Відсутність на багатьох підприємствах генеральної стратегії розвитку заважає формуванню чіткої стратегії та політики управління персоналом.
Ефективність системи мотивації персоналу може бути досягнута лише у разі індивідуалізації її елементів, забезпечення відповідності винагородження працівника його внеску у зростання продуктивності виробництва. Система мотивації повинна спонукати працівників до творчої активності, прояву ділових та особистісних якостей, формувати адекватне сприйняття мотиваційних заходів підприємства. Ефективна система оцінювання персоналу дозволить установити обґрунтовану диференціацію оплати праці, сприятиме формуванню програм персонального розвитку працівників і пріоритетів стратегії управління персоналом підприємства в цілому.
Актуальність та недостатній рівень розроблення даної проблеми зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою наукових досліджень кафедри управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, безпосереднім виконавцем яких є дисертант. Зокрема, у держбюджетній темі „Механізм регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці” (державний реєстраційний номер 0102U000125) особисто автором проаналізовано мотиваційне середовище трудової діяльності з метою виявлення його відповідності завданням реалізації стратегічного підходу до підвищення продуктивності виробництва; виконано комплексне оцінювання впливу мотивації на продуктивність виробництва; за темою „Розвиток відносин у сфері праці та соціально-трудової інфраструктури” (державний реєстраційний номер 0106U001807) розроблено методологічні засади формування системи мотивації працівників підприємства. Дисертація також пов’язана із науково-дослідною темою „Фінансово-економічні аспекти розвитку Подільського регіону” (державний реєстраційний номер 0106U008497), що виконується у Хмельницькому економічному університеті. В межах даної теми досліджено сучасний стан і визначено основні тенденції продуктивності виробництва на підприємствах машинобудування Хмельницької області, розроблено методичні рекомендації щодо її підвищення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад і розроблення науково-практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення ефективної мотивації у механізмі підвищення продуктивності виробництва.
Відповідно до визначеної мети в роботі було поставлено та вирішено такі завдання:
здійснено системний аналіз наукових досліджень ефективності виробництва, оптимальності використання ресурсів, основних концепцій теорії продуктивності та розроблено авторську концепцію;
визначено теоретико-методологічні засади зростання результативності діяльності, обґрунтовано структуру механізму підвищення продуктивності виробництва;
узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід у галузі мотивації персоналу та розроблено методичні підходи щодо побудови ефективної системи мотивації персоналу;
розроблено методологію та досліджено стан продуктивності виробництва на макро-, мезо- і мікрорівнях економіки;
оцінено сучасний стан мотиваційного середовища на промислових підприємствах і вплив мотивації на рівень продуктивності виробництва;
розроблено теоретико-методологічні та прикладні засади формування системи мотивації працівників підприємства;
обґрунтовано засади реалізації мотиваційного моніторингу із застосуванням інформаційних технологій.
Об’єкт дослідження: система мотивації персоналу промислових підприємств та її ефективність.
Предмет дослідження: теоретичні засади та прикладні аспекти формування системи мотивації персоналу як складової механізму підвищення продуктивності виробництва.
Методи дослідження. В роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: історичного аналізу та порівняння у дослідженні теорій мотивації; системний підхід у відображенні стану теорій ефективності, оптимальності та продуктивності виробництва; статистичний та економічного аналізу в оцінюванні економічних показників підприємств і впливу основних факторів на динаміку продуктивності; експертних оцінок та опитування у дослідженні мотиваційного середовища трудової діяльності на підприємствах; аналізу ієрархій в оцінюванні впливу особистісних характеристик на мотиваційну готовність працівника; нечіткої логіки у кількісному визначенні міри мотиваційної готовності персоналу; економіко-математичного моделювання, регресійний у прогнозуванні рівня продуктивності економічної системи; узагальнення у формуванні інформаційної системи мотиваційного моніторингу.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України та Управління статистики у Хмельницькій області, статистична, фінансова звітність і результати опитувань працівників підприємств Хмельницької області, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі управління персоналом та економіки підприємства.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі за результатами наукового дослідження одержано такі результати:
вперше:
застосовано факторну модель продуктивності економічної системи, яка дозволила оцінити динаміку зміни, напрям і силу впливу мотивації на рівень продуктивності виробництва;
розроблено модель мотиваційної готовності працівників із застосуванням методу нечіткої логіки, яка надає можливість кількісного вимірювання мотиваційної готовності персоналу;
удосконалено:
методологію дослідження економічної категорії „продуктивність виробництва”, зокрема: її зміст, критерії, систему показників, які дозволять оцінити ефективність і оптимальність використання ресурсів виробництва, можливість досягнення підприємством доходності та стабільності господарювання;
модель управління продуктивністю виробництва, що розглядає виробничий процес як потік, пов’язує внутрішнє та зовнішнє середовища підприємства, визначає місце мотивації персоналу у системі управління продуктивністю;
структуру механізму підвищення продуктивності виробництва, яку, на відміну від відомих, доповнено елементами мотивації працівників до активної трудової поведінки та моніторингу динаміки продуктивності виробництва;
концептуальні основи побудови та реалізації системи мотивації персоналу, серед яких виділено стратегічну орієнтацію, компетентнісний підхід, об’єктивну диференціацію трудових доходів;
структуру інформаційної системи мотиваційного моніторингу як складової системи мотивації персоналу, що, на відміну від застосовуваних, дозволить автоматизувати комплексне оцінювання працівників, спостереження за реалізацією та аналіз ефективності системи мотивації персоналу, її вплив на продуктивність виробництва;
набули подальшого розвитку:
сутність понять „мотивація”, „мотивування”, „стимулювання”, „мотиваційна політика підприємства”, які, на відміну від наявних поглядів, пов’язуються з реалізацією генеральної стратегії підприємства;
наукові уявлення про категорію „міра мотиваційної готовності”, яка характеризує здатність працівника адекватно сприймати мотиваційні заходи та обумовлюється особистісними якостями працівника, його професійно-кваліфікаційним рівнем, рівнем розвитку мотиваційного середовища на підприємстві.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок, призначених для практичного використання керівниками промислових підприємств, що дасть змогу сформувати належне соціально-економічне середовище трудової діяльності працівників, забезпечити стратегічну відповідність персоналу, запровадити системний підхід до формування мотиваційної політики підприємства з метою підвищення продуктивності виробництва.
Представлені автором у роботі результати досліджень, методичні розробки та прикладні рекомендації були використані:
ВАТ „Красилівський машинобудівний завод” науково-теоретичні та методичні підходи щодо регулювання оплати праці управлінського персоналу (довідка від 5.12.2006 № 1385);
ВАТ АК „АДВІС” удосконалення мотиваційної політики підприємства на основі результатів дослідження мотиваційного середовища трудової діяльності, методологічні аспекти побудови системи мотивації персоналу (довідка від 22.02.2007 № 268);
ВАТ Хмельницький завод ковальсько-пресового устаткування „Пригма-Прес” система показників оцінювання сукупної та факторної продуктивності, інформаційна система розрахунку рівня і динаміки показників продуктивності (довідка від 15.06.2007 № 1743).
Основні теоретичні положення дисертації використовуються у навчально-методичному процесі у ПВНЗ „Хмельницький економічний університет” при викладанні дисциплін „Економіка підприємства”, „Менеджмент персоналу” (довідка від 12.01.2007 № 18/1), Хмельницькому національному університеті у формуванні програмно-методичного забезпечення дисципліни „Мотивація інноваційної діяльності персоналу” (довідка від 15.03.2007 № 184).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки методологічних і методичних засад формування ефективної системи мотивації персоналу до підвищення продуктивності виробництва.
З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих напрацювань здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: „Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (Луганськ, 2003 р.), „Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу” (Луганськ, 2005 р.), „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005 р.), „Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (Хмельницький, 2005 р.), „Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства” (Житомир, 2005 р.), „Статистична оцінка макро- і мікроекономічних чинників господарської діяльності” (Хмельницький, 2005 р.), „Статистична оцінка соціально-економічного розвитку” (Хмельницький, 2007 р.), „Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики” (Київ, 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 8 у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 3,75 друк. арк., особисто автору належить 3,3 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання наукового завдання щодо удосконалення методологічних і практичних основ формування системи мотивації персоналу як складової механізму підвищення продуктивності виробництва. Результати проведеного дослідження узагальнено таким чином:
1. Системний аналіз досліджень ефективності виробництва, використання ресурсів за умов дефіцитності, основних концепцій теорії продуктивності засвідчив необхідність розроблення власної концепції продуктивності, основою якої є іноземні та вітчизняні напрацювання щодо оптимального та ефективного використання ресурсів виробництва. Критеріями продуктивного господарювання визначено ефективність, доходність, дієвість, оптимальність, конкурентоспроможність виробництва, стабільність функціонування підприємства.
2. У теорії продуктивності визначальне місце посідає поняття управління продуктивністю, що базується на стратегічному та оперативному плануванні організації виробництва, мотивації персоналу до результативної діяльності, вимірюванні, аналізі та контролі рівня продуктивності виробництва. Розроблена модель управління продуктивністю розглядає процес виробництва як потік, пов’язує внутрішнє і зовнішнє середовища підприємства, визначає місце мотивації персоналу у системі управління продуктивністю.
3. Основними елементами механізму підвищення продуктивності виробництва визначено: встановлення пріоритету цілей підприємства та розроблення програми відповідних заходів; мотивація працівників до активної трудової поведінки; здійснення програми підвищення продуктивності виробництва; моніторинг динаміки продуктивності виробництва. Реалізація програми підвищення продуктивності виробництва обумовлює виокремлення її чинників, стимулів і мотивів.
4. Дослідження теоретичних засад, концепцій і теорій мотивації свідчить про недостатню розробленість даної проблематики, зокрема відсутність єдиної ідентифікації термінологічного апарату. Запропоновано мотивацію характеризувати як внутрішній процес усвідомлення працівником певного типу поведінки, обумовлений системою спонукальних соціальних, економічних і психологічних мотивів особистості та впливом чинників зовнішнього характеру (стимулів). Процес здіснення зовнішнього впливу на працівника з метою спонукання його до діяльності, що обумовлює застосування стимулів і передбачає створення умов для реалізації його професійних, ділових, особистісних якостей та забезпечення можливості для розвитку, розглядати як процес мотивування.
5. За ринкових умов господарювання постає необхідність створення нових мотиваційних механізмів зацікавлення працівників в успішному функціонуванні підприємства, підвищенні продуктивності його господарювання. Узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду у галузі мотивації дозволило сформулювати основні положення ефективної системи мотивації персоналу. Зокрема, система винагород повинна орієнтувати працівника на досягнення високих поточних і кінцевих результатів виробничо-господарської діяльності, включати комплекс стимулів матеріального, соціального та морально-психологічного характеру, передбачати додаткове винагородження за індивідуальний і колективний внесок у зростання продуктивності виробництва.
6. Розроблена і застосована система показників вимірювання продуктивності виробництва забезпечує об’єктивність аналізу соціально-економічного розвитку економічної системи на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях. Виділені пріоритетні критерії продуктивного виробництва ефективність використання корпоративних ресурсів і доходність економічної системи дозволили виявити негативні тенденції соціально-економічного розвитку господарюючих суб’єктів. Стан і динаміку зміни продуктивності виробництва необхідно досліджувати за умов групування підприємств відповідно до тенденцій сукупної продуктивності в розрізі прибутковості діяльності, збитковості виробництва та у випадку нестійкого фінансового результату.
7. Результати соціологічного дослідження мотиваційного середовища трудової діяльності на підприємствах з різними тенденціями фінансового результату та сукупної продуктивності засвідчили загальну трудову пасивність працівників, низьку значущість соціальних мотивів праці, несприйняття засобів нематеріальної мотивації. Дослідження засадничих аспектів винагородження працівників виявило відсутність чітко організованої системи мотивації персоналу, необґрунтовану диференціацію в оплаті праці, відсутність механізмів заохочення повної реалізації здібностей працівника у праці.
8. Запропонована факторна модель продуктивності економічної системи дозволила оцінити рівень і тенденції сукупної продуктивності, визначити напрям, силу впливу та динаміку зміни факторних показників, дослідити вплив мотивації на продуктивність виробництва. Застосування факторної моделі дозволило зробити висновки щодо основних напрямів соціально-економічного розвитку, характерних для груп підприємств з різними тенденціями зміни сукупної продуктивності. Комплексне оцінювання впливу мотивації на продуктивність виробництва засвідчило кореляцію мотиваційного чинника з показником сукупної продуктивності економічної системи. На його підставі сформульовано основні напрями побудови ефективної системи мотивації персоналу до продуктивної діяльності.
9. Визначальним у формуванні системи мотивації є врахування індивідуальних потреб, цінностей та інтересів працівника. Аналіз ступеня важливості факторів мотивації виявив, що домінантами мотиваційної готовності працівника є його мотиваційний потенціал, рівень доходів, застосовувана система стимулів. Кількісне вимірювання здатності працівника до сприйняття мотиваційних заходів запропоновано здійснювати на основі визначення показника міри мотиваційної готовності, зокрема із застосуванням методу нечіткої логіки. Розроблена модель мотиваційної готовності працівників дозволяє визначати стан мотивації, скеровувати мотиваційні процеси, прогнозувати мотиваційну готовність персоналу підприємства в цілому.
10. Результати дослідження мотиваційного середовища та сучасних тенденцій господарювання підприємств засвідчили необхідність розроблення нових науково-теоретичних і методичних підходів щодо регулювання оплати праці управлінського персоналу. Ефективним напрямком удосконалення оплати праці керівників має бути забезпечення прямої залежності між величиною трудового внеску працівника у підвищення продуктивності виробництва і розміром його винагороди. Таку залежність можна створити через систему комплексного оцінювання працівників, яке пропонується здійснювати шляхом дослідження відповідності їх потенціалу профілю професійних компетенцій, визначення рівня індивідуальної результативності, міри мотиваційної готовності, значущості опанованих програм навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Об’єктивну диференціацію винагородження працівників за результати індивідуальної і колективної праці запропоновано регулювати за допомогою програм поточного та довгострокового преміювання.
11. Ефективність прийняття управлінських рішень у сфері мотивації може бути досліджена через застосування на підприємстві системи мотиваційного моніторингу як структурної складової системи мотивації персоналу. Впровадження відповідної інформаційної системи дозволить автоматизувати комплексне оцінювання працівників, спостереження за реалізацією та аналіз ефективності системи мотивації персоналу, аналіз впливу мотивації на продуктивність виробництва. Відслідковування реалізації елементів системи мотивації надасть можливість прогнозувати найважливіші пропорції та структурні зміни у мотиваційному середовищі, виявляти та усувати проблемні аспекти у формуванні стратегічної відповідності персоналу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.М. та ін. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку / В.М.Абрамов, В.М.Данюк, А.М.Колот. Одеса: ОКФА, 1995. 96 с.
2. Абросимов И.Д., Медведев В.П. Менеджмент как система управления хозяйственной деятельностью: Учебное пособие. М.: Знание, 1992. 80 с.
3. Айвазян С.А., Мхитарян В.С. Прикладная статистика и основы эконометрики. Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1998. 1022 с.
4. Акбердин Р.З., Кибанов А.Я. Совершенствование структуры, функций и экономических взаимоотношений управленческих подразделений предприятий при разных формах хозяйствования: Учебное пособие. М.: ГАУ, 1993. 235 с.
5. Алле М. Условия эффективности в экономике. Пер. с франц. Л.Б. Азимова, А.В. Белянина, И.А. Егорова, Н.М. Калмыковой. М.: Научно-издательский центр „Наука для общества”. 1998. 304 с.
6. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. М.: Финансы и статистика, 2000. 368 с.
7. Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. Львів: Світ, 1993. 204 с.
8. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: Методологічні положення та прикладні механізми. Тернопіль: Лілея, 1997. 292 с.
9. Аоки М. Фирма в японской экономике / Пер. с англ. СПб.: Лениздат, 1995. 430 с.
10. Армстронг М., Стівенс Т. Оплата праці: Практичний посібник з побудови оптимальної системи оплати праці та винагороди персоналу / Пер. з англ. За наук. ред. Т.В. Герасимової. Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2007. 512с.
11. Аханов С.А. Эффективность общественного производства: Три уровня анализа: народнохозяйственный, региональный, хозрасчетный. М.: Мысль, 1987. 165 с.
12. Бабак В.П., Білецький А.Я., Приставка О.П., Приставка П.О. Статистична обробка даних / Монографія. Київ: „МІВВЦ”, 2001. 399 с.
13. Барсов А.А. Эффективность общественного производства. М.: Наука, 1987. 160 с.
14. Баткаев Р.А., Марков В.И. Дифференциация заработной платы в промышленности СССР. М., „Экономика”, 1964. 240 с.
15. Білорус О.Г., Панченко Є.Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність. К.: Знання, 1992. 40 с.
16. Богиня Д.П., Семикіна М.В. Трудовий менталітет у системі мотивації праці. Кіровоград: „Поліграф-Терція”, 2002. 226 с.
17. Болч Б., Хуань К.Дж. Многомерные статистические методы для экономики / Пер. с англ. А.Д.Плитмана; Под ред. и с предисл. С.А.Айвазяна. М.: Статистика, 1979. 317 с.
18. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н.Азрилияна. 4-е изд. доп. и перераб. М.: Институт новой экономики, 1999. 1248 с.
19. Бородатий В.П., Крижко І.Д, Ягодзинський А.М. Управління персоналом: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 272 с.
20. Вейл П. Искусство менеджмента. Пер. с англ. М.: Новости, 1993. 221с.
21. Владимирова Л.П. Экономика труда: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Издательский Дом „Дашков и Ко”, 2002. 300 с.
22. Внедрение сбалансированной системы показателей / Horvath & Partners; Пер. с нем. 2-е изд. М.: Альпина Бізнес Букс, 2006. 478 с.
23. Выборнов В.И., Маврищев В.С. Экономическая эффективность промышленного производства: [Учеб. пособие для вузов] 2-е изд., перероб. и доп. Мн.: Выш. школа, 1982. 270 с.
24. Гага В.А. Принципы стимулирования труда//Внутрифирменная мотивация. Томск.1993. С.153156.
25. Галузева угода на 20052006 рр. між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Федерацією роботодавців України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики та промисловості України, що об’єдналися для ведення колективних переговорів // http://www.fpsu.org.ua/activity/dialog/consents/pagedoc 485_2
26. Генкин Б.М. Эффективность труда и качество жизни: Учеб. пособие по курсу „Экономика и социология труда” для студ. всех спец. / СПбГИЭА. СПб., 1997. 112 с.
27. Герчиков В.И. Мотивация и стимулирование труда в современных условиях // ЭКО, 1996. № 6. С. 106108.
28. Глівенко С.В., Соколов М.О., Теліженко О.М. Економічне прогнозування: Навчальний посібник. 3-тє вид., доп. Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. 207 с.
29. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала. М.: МП „Сувенир”, 1993. 488 с.
30. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. Львів: БаК, 2001. 624 с.
31. Грузинов В.П. и др. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.П.Грузинова. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. 536 с.
32. Данюк В.М. Організація праці менеджера: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2006. 276 с.
33. Данюк В.М., Кулаковська Л.П. Кадрове діловодство: Навч. посіб. К.: Каравела, 2006. 240 с.
34. Данюк В.М., Чернушкіна О.О. Концептуальні особливості дослідження ефективності мотивації персоналу // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2006. № 11 (105). С. 5562.
35. Данюк В.М., Чернушкіна О.О. Формування мотиваційної політики на підприємствах машинобудування // Україна: аспекти праці. 2006. № 3. С. 3640.
36. Дарченко Н.Д. Питання методології вимірювання продуктивності різних рівнів економіки // Продуктивність. 2000. №3. С. 1318.
37. ДементьевИ.Не кнут, а пряник. Одиннадцать правил управления мотивацией // Социалистический труд. 1991.№ 3. С. 87.
38. Державний класифікатор України: Класифікатор професій ДК 003:2005. К.: Юрінком Інтер, 2006. 544 с.
39. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организаций: Учеб. пособие / Межрегион. акад. упр. персоналом. 2-е изд., испр. К.: МАУП, 2002. 190 с.
40. Дмитренко Г.А., Шарапатова Е.А., Максименко Т.М. Мотивация и оценка персонала: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2002. 248 с.
41. Дмитренко Г.А., Якимчук В.В. Оценка управленческого и инженерного труда. К.: Будивэльнык, 1989. 112 с.
42. Довідник кваліфікаційних характеристик працівників. Вип. І. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності. Розд. І. Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців // http://posada.com.ua/useful/employer/5/41/
43. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель. Пер. с англ. В.Лукашевича и др./ Под общ. ред. Б.Лисовика и В.Лукашевича. СПб., 1992. 496 с.
44. Доможиров Ю.А. Гибкие системы оплати труда на предприятиях стран с рыночной экономикой // Швейная промышленность. 2001. № 5. С. 1014.
45. Дубров А.М., Мхитарян В.С., Трошин Л.И. Многомерные статистические методы: Учебник. М.: Финансы и статистика, 2000. 352 с.
46. Евланов Л.Г., Кутузов В.А. Экспертные оценки в управлении. М.: Экономика, 1978. 133 с.
47. Егоршин А.П. Управление персоналом. 2-е изд. Н. Новгород: НИМБ, 1999. 624 с.
48. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В.Шегда, Т.М.Литвиненко, М.П.Нахаба та ін.; За ред. А.В.Шегди. К.: Знання-Прес, 2001. 335 с.
49. Економіка підприємства: Навч. посіб. / О.В. Ареф’єва, В.Г.Сахаєв, О.В.Ареф’єв та ін. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. 237 с.
50. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. Вид. 2-ге, перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.
51. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред) та ін. К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. 864 с.
52. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. 952 с.
53. Ермолович Л.Л. Анализ эффективности промышленного производства. М.: Финансы, 1976. 231 с.
54. Єременко В.О. Підвищення продуктивності: теорія, досвід, шлях України. Краматорськ: Видавництво Центру продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України, 2000. 398 с.
55. Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. 255 с.
56. Жигалов В.Т. Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. К.: Вища шк., 1994. 223 с.
57. Жуковская В.М., Мучник И.Б. Факторный анализ в социально-экономических исследованиях. М., „Статистика”, 1976. 151 с.
58. Завадський Й., Червінська Л. Фактори мотивації персоналу в менеджменті // Економіка України. 1999. № 9. С. 5359.
59. Заде Л.А. Понятие лингвистической переменной и его применение к принятию приближенных решений. М.: Мир, 1976. 176 с.
60. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України”” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
61. Закон України „Про оплату праці” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
62. Закон України „Про освіту” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
63. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304 с.
64. Игумнов Б.Н., Завгородняя Т.П. Кибернетические основы построения экономических систем для предприятий: Уч. пособие. Хмельницкий: ТУП 2000. 344 с.
65. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією В.С.Пономаренка. К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. 544 с.
66. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности): Уч. пособие. 3-е изд., перераб. и доп. К.: МАУП, 2001. 312 с.
67. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты / Пер. с англ. М.: ЗАО „Олимп-Бизнес”, 2005. 512 с.
68. Капустин Е.И. Качество труда и заработная плата. М., „Мысль”, 1964. 333 с.
69. Китов А.И. Экономическая психология. М.: Экономика, 1987 303 с.
70. Ковалев В.И. К проблеме мотивов // Психологический журнал. 1981. Т.2, № 1. С. 2944.
71. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. М.: Наука, 1988. 192с.
72. Кокорев В.П. Мотивация в управлении. Курс лекций // http://www.happy-student.ru/library/art-38.html
73. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. К.: КНЕУ, 2002. 337 с.
74. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1998. 224 с.
75. Костишина Т.А., Огуй Н.І., Степанова Л.В., Єрещенко О.І. Прогресивні форми організації і оплати праці основа ефективного управління підприємством: Монографія. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. 241 с.
76. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. Видання друге, перероблене й доповнене. К., „Кондор”. 2006. 308 с.
77. Куликов Г.Т. Мотивация труда наемных работников. Монография. / Отв. ред. Д.П. Богиня. К.: Институт экономики НАН Украины, 2002. 339 с.
78. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. К.: Ніка-Центр, 2002. 216 с.
79. Лук’янова В.В. Комп’ютерний аналіз даних: Посібник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. 344 с.
80. Лук’янченко Н.Д., Вороніна О.А. Управління системою оплати праці на промисловому підприємстві: Монографія. Донецьк, 2006. 212 с.
81. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. К., Хагар-Демос, 1993. 785 с.
82. Малышев П.А., Шилин И.Г. Критерий эффективности социалистического воспроизводства. М.: Мысль, 1973. 135 с.
83. Маркіна І.А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. 2000. № 6. С. 2432.
84. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2003. 288 с.
85. Маркс К. Теории прибавочной стоимости (IV том „Капитала”) ч. II (глава XVIII). Разное у Рикардо. Джон Бартон [А.] Валовой и чистый доход / Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 26, ч. ІІ. М.: Госполитиздат, 1963. 704 с.
86. Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т. 23. М.: Госполитиздат, 1963. 891с.
87. Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы: Книга для предпринимателя: для студентов экономических специальностей вузов. К.: МП „Леся”, 1995. 368 с.
88. Медведев В.А. Социалистическое воспроизводство и конечные народнохозяйственные результаты. М.: Экономика, 1983. 256 с.
89. Мельник Л.Г., Каринцева А.И. Экономика предприятия. Конспект лекций: Учеб. пособие. Сумы: ИТД „Университетская книга”, 2003. 192 с.
90. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / В.М.Данюк, В.М.Петюх, С.О.Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В.М.Данюка, В.М.Петюха. К.: КНЕУ, 2004. 398 с.
91. Менеджмент продуктивності: Навч. посіб. / Укл. А.О.Ласкавий. К.: КНЕУ, 2004. 288 с.
92. Менеджмент трудової активності працівників підприємства. / М.А.Коваленко, І.І.Грузнов, Л.Є.Сухомлин. Херсон: Олди-плюс. 2006. 288с.
93. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: „Дело”, 1993 702 с.
94. Милкович Джордж Т. Система вознаграждений и методы стимулирования персонала / Джордж Т.Милкович, Джерри М.Ньюман; пер. с англ. [И.Л. Белорус и др.]. М.: Вершина, 2005. 760 с.
95. Морозова И.Н. HR менеджмент: справочник менеджера по персоналу / И.Н.Морозова. Ростов н/Д.: Феникс, 2006. 256 с.
96. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. посіб. К.: т-во „Знання”, КОО, 2002. 311 с.
97. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. К.: ТОВ „УВПК”ЕксОб”, 2002. 392 с.
98. Ноткин А.И. Вопросы эффективности и итенсификации общественного производства. М.: Наука, 1986. 301 с.
99. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства.: Підручник. К.: Вид. дім „Скарби”, 2002. 336 с.
100. Основы научных исследований. Грушко И.М., Сиденко В.М. 3-е изд., перераб. и доп. Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1983. 224 с.
101. Павловська О. Оцінка ефективності стимулювання праці за результатами соціологічного обстеження // Україна: аспекти праці. 2001. № 1. С. 3944.
102. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. 302 с.
103. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М.Петровича. Львів: „Новий Світ 2000”, 2004. 680 с.
104. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців” № 1922 від 28.12.2000 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
105. Постанова Кабінету Міністрів України „Про проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств” № 1571 від 27.08.1999 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
106. Прокопенко И.И. Управление производительностью: Практ. руководство: Пер. с англ. К.: Тэхника, 1990. 319 с.
107. Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. К.: ЦУЛ, 2002. 220 с.
108. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Тернопіль: Карт-бланш, 2003. 490 с.