СТРУКТУРНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ МІЖГЕНЕРАЦІЙНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ : СТРУКТУРНАЯ обусловленность межгенерационной СОЦИАЛЬНОЙ МОБИЛЬНОСТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • СТРУКТУРНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ МІЖГЕНЕРАЦІЙНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ
  • Альтернативное название:
  • СТРУКТУРНАЯ обусловленность межгенерационной СОЦИАЛЬНОЙ МОБИЛЬНОСТИ
  • Кол-во страниц:
  • 377
  • ВУЗ:
  • Національна академія наук України Інститут соціології
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Національна академія наук України
    Інститут соціології


    На правах рукопису


    ОКСАМИТНА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА


    УДК 316.444.051.63

    СТРУКТУРНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ МІЖГЕНЕРАЦІЙНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ

    22.00.03 — соціальні структури та соціальні відносини

    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук



    Науковий консультант
    Макеєв Сергій Олексійович,
    доктор соціологічних наук, професор




    Київ — 2012







    ЗМІСТ


    Вступ 4
    Розділ 1 Еволюція теоретичних засад та методологічних підходів 19
    1.1 Соціальна мобільність у фокусі академічних і соціально-політичних інтересів 19
    1.2 Чотири покоління дослідників: аналітичні підходи, методи і результати 35
    1.3 Інституційне середовище соціальної нерівності й соціальної мобільності 62
    1.3.1 Концептуальна схема інституційного відтворення множинних нерівностей 62
    1.3.2 Зумовленість соціально-економічної нерівності інституційним устроєм суспільства 75
    1.3.3 Соціальні інституції як детермінанти процесів відтворення і мобільності 85
    Висновки до розділу 1 116
    Розділ 2 Міжгенераційна соціально-класова мобільність в Україні 122
    2.1 Вітчизняний досвід дослідження міжгенераційної мобільності 122
    2.2 Емпіричні дані та класифікаційні схеми 128
    2.3 Абсолютна міжгенераційна соціально-класова мобільність 152
    2.4 Соціальна рухливість: відносна міжгенераційна соціально-класова мобільність 185
    Висновки до розділу 2 201
    Розділ 3 Міжгенераційна освітня мобільність в Україні 206
    3.1 Кількісні та якісні зміни інституції освіти та освіченості населення 209
    3.2 Абсолютна міжгенераційна освітня мобільність 228
    3.3 Динаміка шансів здобуття освіти 241
    3.4 Освітні можливості пострадянського покоління молоді 272
    Висновки до розділу 3 298
    Розділ 4 Суб’єктивна соціальна мобільність 303
    4.1 Результати міжнаціонального порівняльного дослідження суб’єктивної соціальної мобільності 303
    4.2 Суб’єктивна соціальна мобільність в українському суспільстві 308
    Висновки до розділу 4 319
    Висновки 321
    Список використаних джерел 329
    Додаток А Відповідність між заняттям за ISCO-88 та класом за схемою EGP 364






    ВСТУП


    Актуальність теми. Українському суспільству, як і будь-якому іншому, притаманна багатовимірна система соціальної нерівності та певні інституційні механізми і практики її відтворення, достеменні знання про що становлять одне з основних завдань вітчизняної соціологічної науки. Відтворення соціальної нерівності від покоління до покоління відбувається як взаємодоповнюючі процеси міжгенераційної соціальної мобільності й іммобільності, тобто відтворення дітьми соціальної належності батьків чи переміщення до інших соціально-статусних і класових позицій. Життєві шанси чоловіків і жінок кожного нового покоління значною мірою залежать від соціальних обставин їхнього народження, інституційного середовища соціалізації, здобуття освіти, набуття певних занять та переміщень у сфері зайнятості. Поняття міжгенераційної соціальної мобільності утверджується як синонім нерівності, насамперед нерівності можливостей ще з середини ХХ ст., відколи процеси соціальної мобільність у суспільстві, її основні моделі, чинники, тенденції й наслідки, постійно перебувають у ближньому фокусі сучасної соціології. Це зумовлюється тим, що результати досліджень процесів і наслідків міжгенераційної, зокрема, класової і освітньої мобільності визнаються як основне джерело знання і розуміння глибини стратифікованості суспільства, його так званої відкритості чи закритості, нерівності можливостей індивідів і її динаміки, сили впливу соціального походження на соціальну належність, структурної зумовленості класових, статусних, освітніх досягнень індивідів, варіативності режимів мобільності в різних країнах, стабільності, посилення чи послаблення соціальної рухливості та ймовірних чинників цього, ролі соціальних інституцій суспільства в процесах відтворення, поглиблення чи зменшення соціальних нерівностей загалом.
    Результати і висновки соціологічних досліджень міжгенераційної мобільності набувають значення практично орієнтованого знання про суспільні явища і процеси, яке береться за основу соціально-політичного фокусу бачення стану суспільних відносин та шляхів їх модифікації засобами соціальної політики. Академічні та соціально-політичні інтереси щодо соціальної мобільності як важливого практичного політичного питання перетинаються. Йдеться про зумовлене результатами соціологічних досліджень міжгенераційної мобільності опрацювання і запровадження заходів, спрямованих на зменшення залежності досяжності статусних і соціально-класових позицій, а також доступності освіти від соціального походження індивідів, оскільки рівність освітніх можливостей вважається важливим чинником забезпечення соціальної інтеграції, стабільності й сталого розвитку суспільства. Необхідність подолання перешкод для соціальної мобільності важлива не лише з позицій рівності можливостей, а й економічної ефективності, оскільки вважається, що у суспільствах, де можливості соціальної мобільності обмежені, з більшою ймовірністю марнуватимуться людські таланти, здібності й уміння, а нестача рівності можливостей позначатиметься на мотивації, зусиллях і, як наслідок на економічній продуктивності громадян, що матиме негативні наслідки для загальної продуктивності та зростання потенціалу економіки країни.
    Отже, актуальність дослідження структурних чинників, тенденцій і наслідків міжгенераційної соціальної мобільності зумовлюється як суто академічними устремліннями до пізнання наявного стану та механізмів відтворення соціальної нерівності у суспільстві, так і суспільно-політичними потребами бачення шляхів і запровадження засобів модифікації суспільних відносин з погляду рівності можливостей і меритократичності розподілу соціальних ресурсів.
    Історія і сучасний стан соціології соціальної мобільності загалом характеризується наявністю численних послідовних чи конкуруючих теоретико-методологічних підходів, методів емпіричних досліджень та статистичних методів аналізу даних, а також накопиченням значного масиву соціологічних даних, у тому числі щодо міжнаціональних порівняльних досліджень. Все це наслідок безперервної соціологічної праці умовно виокремлених чотирьох поколінь дослідників, представники кожного з яких звертаються і віддають належне П.Сорокіну як першому автору всебічного, теоретично обґрунтованого, історико-соціологічного монографічного дослідження соціальної мобільності, після якого остання утверджуються як спосіб бачення внутрішнього улаштування усіх стратифікованих суспільств, а також як постійний процес соціального розподілу індивідів між класами і стратами, який зумовлюється і контролюється численними інституціями.
    Британського науковця Д.Гласса (D.Glass) вважають засновником повоєнної традиції дослідження міжгенераційної мобільності, її основних тенденцій і детермінант, наслідків для класової ідентичності й класових антагонізмів, електоральної поведінки, а також впливу політичного порядку на масштаб мобільності, міри подібності ієрархій престижу занять, що втілилося у працях таких дослідників, як К.Сваластога (K.Svalastoga), С.Ліпсет (S.Lipset), Г.Зеттерберг (H.Zetterberg), Р.Бендікс (R.Bendix), С.Міллер (S.Miller).
    Виявленню й емпіричному обґрунтуванню того, як відбувається міжгенераційна передача статусу, як прямий вплив статусу (заняття) батьків на статус (заняття) дітей співвідноситься з впливом інших чинників (освіта батьків, рівень здобутої дітьми освіти, перша зайнятість, місце проживання протягом дитинства й юності тощо) присвячені наукові праці П.Блау (P.Blau) і О.Данкена (O.Duncan), які є авторами базисної модель соціальної стратифікації як міжгенераційного механізму, що поєднує статуси належності індивіда зі статусами походження (батьків), а також запровадили у соціології і нині використовувані в оригінальному чи модифікованому вигляді шкали і моделі, зокрема, шкалу престижу занять, соціально-економічний індекс (SEI), модель досягнення статусу на основі лінійного регресійного моделювання, що знайшло продовження у працях сучасних західних соціологів, зокрема Д.Треймана (D.Treiman) та Г.Ганзебума (H.Ganzeboom).
    Наприкінці ХХ ст. відбувається інтенсифікація порівняльних досліджень міжгенераційної соціальної мобільності, спрямованих на пошук емпірично обґрунтованих відповідей, як і чим відрізняються моделі міжгенераційної соціальної мобільності в індустріально розвинених країнах, чи відбувається рух у напрямі більшої соціальної відкритості, як відділити структурні впливи на мобільність, зумовлені змінами в соціальній структурі, від «чистої» або обмінної мобільності, тобто відокремити і виміряти відносні шанси на мобільність між вихідцями з різних соціальних класів. Виявити це вдалося завдяки застосуванню регресійних, а також логлінійних і лог-мультиплікативних моделей аналізу таблиць мобільності, чому присвячені дослідження таких науковців, як Р.Еріксон (R.Erikson), Дж.Голдторп (J.Goldthorpe), Р.Брін (R.Breen), В.Мюллер (W.Müller), Д.Фезерман (D.Featherman), Ф.Джонс (F.Jones), Р.Хаузер (R.Hauser), Л.Портокареро (L.Portocarero), Р.Маре (R.Mare), М.Хоут (M.Hout), Т.Діпріт (T.DiPrete), Р.Будон (R.Boudon), Г.Еспін-Андерсен (G.Esping-Andersen), Я.Джонсон (J.Jonsson).
    Перехід від соціалістичного до капіталістичного типу соціально-економічних відносин у низці країн сприяли активізації дослідницького інтересу до процесів міжгенераційної соціальної мобільності та ймовірного впливу на них трансформаційних суспільних перетворень, що знайшло відображення у працях Г.Доманьського (H.Domański) та Б.Маха (B.Mach) (Польща), П.Роберта (P.Róbert) (Угорщина), Е.Саар (E.Saar) і М.Тітми (M.Titma) (Естонія), а також Т.Гербера (T.Gerber) щодо Росії.
    У вітчизняній соціології традиція дослідження міжгенераційної соціальної мобільності сформувалась у 1970–1980-і рр. Дослідницький колектив у складі О.Вишняка, С.Войтовича, С.Макеєва, В.Паніотто, В.Тарасенка, В.Чорноволенка, Ю.Яковенка здійснив два масштабних опитування серед населення м. Києва в 1979 та 1985 рр., результати яких викладені у монографіях та низці статей. Проте вітчизняна соціологія як частина радянської соціології мала достатньо обмежені можливості для аналізу рівнів і тенденцій міжгенераційної мобільності, зумовлені різними причинам, насамперед відсутністю необхідних репрезентативних для дорослого населення країни емпіричних даних.
    У пострадянський період відновлення досліджень соціальної мобільності відбувається як одна зі складових процесу формування вітчизняної традиції класового і стратифікаційного аналізу. У межах цього напряму у вітчизняній науці відбувається освоєння та переосмислення наявних у соціології теоретико-методологічних підходів до класового аналізу, вивчення стратифікаційних порядків суспільства, дослідження різних аспектів соціальної нерівності, класової структури, класової свідомості, самоідентифікації, відтворення середнього класу, бідності й соціальної ексклюзії, міграції, ґендерної нерівності, чому присвячені дослідження низки вітчизняних науковців, зокрема С.Макеєва, О.Куценко, Н.Коваліско, С.Бабенко, Н.Харченко, О.Іващенко, Н.Лавриненко, І.Прибиткової, О.Симончук, О.Злобіної, В.Хмелька. Різноманітні аспекти нерозривно пов’язаних із відтворенням соціальної нерівності процесів мобільності також зрідка потрапляють у фокус дослідницьких інтересів вітчизняних дослідників. Одначе ці інтереси спрямовуються переважно на теоретичне осмислення різних методологічних підходів до проблеми соціальної мобільності, змісту поняття мобільності, її каналів і механізмів або ж дослідження окремих типів внутрішньогенераційної мобільності в пострадянський період.
    Проте у більшості попередніх досліджень в якості структурних складових розглядалися певні характеристики індивідів, позиції у межах тих чи тих соціологічних шкал (розумова/фізична праця, соціально-економічний індекс, статус зайнятості на ринку праці та підприємстві, рівень освіти тощо). Значно більше уваги приділялося обґрунтуванню методичних процедур і результатам аналізу таблиць мобільності, аніж питанням інституційної зумовленості відтворення нерівності й міжгенераційної мобільності. У соціології загалом, а вітчизняній насамперед, бракує концептуального уявлення щодо макроструктурних, інституційних чинників відтворення соціальної нерівності, які разом з тим зумовлюють перебіг і наслідки процесів соціальної мобільності, відсутність якого значно звужує можливості інтерпретації емпіричних даних.
    У вітчизняній соціології лише починає формуватися інституційний підхід до розуміння стану і тенденцій розвитку суспільних відносин, соціальних явищ і процесів. Зокрема, концепція інституційного відтворення соціальної нерівності й мобільності потребує подальшого поглибленого опрацювання, що можливо лише на інформаційній базі, ґрунтованій на даних загальнонаціональних репрезентативних досліджень. Це зумовлює ту наукову проблему, на розв’язання якої спрямована дисертаційна робота: в структурі сучасного соціологічного знання відсутні методологічно обґрунтовані систематичні концептуальні уявлення про передумови, механізми й передбачувані наслідки структурної, насамперед інституційної зумовленості відтворення соціальної нерівності, основних інституційних практик, які зумовлюють перебіг і наслідки процесів міжгенераційної мобільності, які дозволили б коректно виявляти, описувати й інтерпретувати репрезентативну для суспільства в цілому інформацію щодо стану і динаміки соціальних процесів у суспільств, зокрема нерівності можливостей, міжгенераційної соціально-класової і освітньої мобільності, відносних шансів досягнення статусних позицій в соціальній структурі суспільства в залежності від соціального походження, тенденцій освітньої нерівності й структурної зумовленості досяжності різних рівнів освіти в українському суспільстві. Лише емпірично достовірні факти і узагальнення про соціальні явища і процеси можуть стати основою опрацювання і запровадження певних заходів соціальної політики, спрямованих на зміну наявного стану суспільних відносин, доступу, розподілу і перерозподілу соціальних ресурсів і можливостей у суспільстві.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з темами науково-дослідних робіт Інституту соціології НАНУ «Тенденції становлення та трансформації соціальних інститутів» (0101U003609), «Легітимація та інституціоналізація нових соціальних нерівностей» (0104U003815), «Наступність і змінність в трансформаціях соціальної структури» (0106U005077), «Соціальна стратифікація в Україні в глобальній та локальній перспективах» (0109U005631), в яких автор брала участь у розробці концепцій, виявленні механізмів відтворення нерівностей та тенденцій соціальної мобільності.
    Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в опрацюванні концепції інституційного відтворення соціальної нерівності й міжгенераційної соціальної мобільності та виявленні основних тенденцій класової і освітньої мобільності в українському суспільстві протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
    Досягнення мети зумовило розв’язання таких завдань:
    – розробити концепцію інституційного відтворення соціальної нерівності й міжгенераційної соціальної мобільності, визначити основні соціальні інституції та інституційні практики, які зумовлюють процес і наслідки міжгенераційної класової і освітньої мобільності у суспільстві;
    – виявити стан та динаміку міжгенераційної соціально-класової мобільності, а саме зв’язку між класовим походженням та класовою належністю чоловіків і жінок п’яти вікових когорт в українському суспільстві протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;
    – з’ясувати відношення шансів досягнення певної класової належності для чоловіків і жінок різного соціального походження;
    – виявити стан та динаміку міжгенераційної освітньої мобільності, а саме зв’язку між рівнями здобутої освіти чоловіків і жінок п’яти вікових когорт та освітнім статусом їхніх батьків;
    – визначити, чи змінювалися і як саме відносні шанси здобуття освіти індивідами різного соціального походження, визначеного як найвищий рівень освіти батьків і матерів, для чоловіків і жінок п’яти послідовних вікових когорт;
    – з’ясувати динаміку освітньої нерівності та освітніх можливостей пострадянської когорти молодих чоловіків і жінок в умовах експансії вищої освіти періоду незалежності;
    – виявити основні чинники суб’єктивної соціальної мобільності серед дорослого населення країни.
    Об’єкт дослідження – соціальна мобільність як процес і результат відтворення соціальної нерівності у суспільстві.
    Предмет дослідження – міжгенераційна класова і освітня мобільність чоловіків і жінок в українському суспільстві у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. та її структурна зумовленість.
    Емпіричну базу дисертації становлять дані лонгітюдного дослідження ULMS (Ukrainian Longitudinal Monitoring Survey), здійсненого Київським міжнародним інститутом соціології у 2003–2007 рр. Вибіркова сукупність репрезентує населення країни віком 15–72 років (4056 домогосподарств, 8641 індивідуальне інтерв’ю). Також у дисертації використані емпіричні дані української частини міжнародного дослідницького проекту ISSP (International Social Survey Progpamme), проведеного спільно Інститутом соціології НАН України та КМІС 2009 р. за репрезентативною для країни вибірковою сукупністю 2012 осіб.
    Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи соціального пізнання, теоретичний аналіз і синтез, порівняльний аналіз і типологізація для опрацювання концептуальної схеми інституційного відтворення соціальної нерівності й міжгенераційної мобільності, а також застосовано низку математико-статистичних методів аналізу соціологічних емпіричних даних, зокрема логлінійне та лог-мультиплікативне моделювання (моделі Conditional independence, Constant Flux, Uniform Difference) для виявлення тенденцій відносної міжгенераційної класової і освітньої мобільності, регресійний аналіз та метод загальної лінійної моделі (General Linear Model) для з’ясування залежності рівня освіти індивідів водночас як від рівня освіти, так і класової позиції їхніх батьків.
    Наукова новизна одержаних результатів. На основі розвинених у дисертації концептуально-термінологічних уявлень про те, як соціальні інституції продукують, підтримують і корегують множинні соціальні нерівності, виявлена, описана й інтерпретована динаміка міжгенераційної соціально-класової й освітньої мобільності чоловіків і жінок в українському суспільстві протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
    Наукові положення, що виносяться на захист:
    – уперше запропонована концептуальна схема інституційного відтворення соціальної нерівності й міжгенераційної мобільності, яка полягає у тому, що множинні соціальні нерівності генеруються, відтворюються й модифікуються сукупністю взаємодіючих соціальних інституцій, які зумовлюють доступ, розподіл і перерозподіл основних соціальних благ/ресурсів (багатство, влада, престиж, знання, репутація) у межах певних режимів реплікації й модифікації соціальних нерівностей. Процеси і результати міжгенераційної соціальної мобільності становлять наслідок улаштування, функціонування і взаємодії низки соціальних інституцій, найважливішими серед яких є сім’я, освіта, держава і ринок праці. Ідентифіковано основні інституційні практики, які зумовлюють напрям та інтенсивність процесів міжгенераційної класової і освітньої мобільності;
    – уперше одержано емпірично достовірне підтвердження того, що в українському суспільстві зв’язок між класовим походженням і класовою належністю індивідів (нерівність можливостей) загалом суттєво не змінився впродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Наявний на початок другої половини минулого століття зразок відносних шансів класової мобільності у своїй основі залишався стабільним до перших десятиліть незалежності. Це уподібнює Україну з іншими розвиненими капіталістичними країнами, незважаючи на тривалий соціалістичний період відтворення суспільних відносин та численні інституційні практики регулювання соціальної нерівності та змін у соціальному складі населення протягом другої половини ХХ сторіччя;
    – уперше на основі застосування методів логлінійного і лог-мультиплікативного моделювання емпірично доведено, що для представників п’яти послідовних вікових когорт (1930–1979 років народження, чоловіків порівняно з батьками і жінок порівняно з матерями) загалом не відбувалося ані статистично значущого послаблення, ані посилення нерівності можливостей, що свідчить про незмінний характер соціальної рухливості (рівнів відносної мобільності) загалом, проте не виключає наявності певних коливань нерівності, а також збільшення шансів мобільності для вихідців з одних класів і зменшення для інших в межах окремих вікових когорт. У випадку міжгенераційної класової мобільності жінок у порівнянні з батьками виявлена статистично краща відповідність емпіричним даним лог-мультиплікативної моделі Unidiff, що свідчить про зміну сили зв’язку між шансами досягнення жінками певних класових позицій в залежності від класової належності батька, а, відповідно, зростання або зменшення нерівності для якихось вікових когорт у порівнянні з попередніми. У відповідності до емпіричних даних, це зумовлено суттєвим поглибленням нерівності можливостей для жінок когорти 1940–1949 років народження;
    – встановлено, що на тлі стабільності загального рівня зв’язку між класовим походженням і класовою належністю чоловіків і жінок п’яти вікових когорт в середньому шанси класової мобільності вихідців з певних соціальних класів в межах окремої вікової когорти зазнавали певних коливань. Так для представників порівняно молодших вікових когорт, зокрема наймолодшої пострадянської, зафіксовано зменшення можливості здійснити висхідну класову міжгенераційну мобільність для синів і дочок тих батьків, котрі належать до класів середньо- і малокваліфікованої фізичної праці, у тому числі сільськогосподарської, тобто їхні шанси належати до службових класів кваліфікованої розумової праці помітно скоротилися;
    – розмежування і виявлення абсолютного і відносного рівнів мобільності уможливило з’ясування того, який внесок до динаміки загальних рівнів мобільності (висхідної, низхідної) та іммобільності роблять соціальна рухливість (відносна мобільність) та зміна самої структури класових чи статусних, у т.ч. освітніх позицій. Для чоловіків і жінок п’яти вікових когорт виявлена суттєва динаміка іммобільності, висхідної і низхідної мобільності з домінуючою тенденцією до зменшення рівнів висхідної мобільності та зростання низхідної, зокрема для двох наймолодших когорт. Проте зростання чи зменшення рівнів абсолютної мобільності у певні часові періоди не супроводжувалося суттєвими змінами відносних шансів класової і освітньої мобільності. З’ясовано, що динаміка загальної соціальної мобільності є наслідком переважно впливу структурних чинників, а не посилення чи послаблення соціальної рухливості;
    – встановлено і емпірично обґрунтовано, що в усіх трьох випадках міжгенераційної освітньої мобільності (чоловіки/батьки, жінки/батьки, жінки/матері) зв’язок між освітою чоловіків і жінок та їхніх батьків суттєво не змінився впродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Наявний на середину минулого століття зразок відносних шансів освітньої мобільності у своїй основі залишився таким же до перших десятиліть незалежності, незважаючи на дві освітні експансії спочатку середньої, а у пострадянський період вищої освіти та цілу низку заходів, спрямованих на регулювання доступу до вищої освіти за показниками соціального походження протягом радянського періоду. Єдиного напряму посилення чи послаблення зв’язку між освітніми рівнями батьків і дітей від когорти до когорти не зафіксовано, хоча і наявні певні збільшення шансів освітньої мобільності для вихідців з одних класів і зменшення для інших в межах окремих вікових когорт. Суттєві відмінності в абсолютних показниках освітньої мобільності чоловіків і жінок зумовлені переважно структурними чинниками;
    – з’ясовано, що на тлі домінування моделі постійної соціальної рухливості для освітньої мобільності чоловіків і жінок п’яти вікових когорт порівняно з батьками і матерями, в межах кожної вікової когорти окремі симетричні відношення шансів освітньої мобільності між вихідцями з різного освітнього середовища змінювалися, зокрема чоловікам і жінкам двох молодших вікових когорт (останньої радянської і пострадянської) притаманна тенденція суттєвого вирівнювання шансів на здобуття повної вищої освіти для тих, чиї батьки вже мають повну і неповну вищу освіту. Водночас спостерігається значне посилення освітньої нерівності, зменшення шансів здобуття вищої освіти для вихідців із сімей, де батьки мають професійно-технічну освіту, загальну середню і особливо неповну загальну середню освіту: різниця шансів здобуття вищої освіти ними, порівняно з дітьми високоосвічених батьків, досягла вже кількох сотень разів;
    – обґрунтовано й емпірично доведено, що експансія вищої освіти періоду незалежності, значне збільшення кількості місць для навчання у вищих навчальних закладах не привели до вирівнюванням освітніх шансів, зменшення залежності освітніх можливостей дітей від їхнього соціального походження. Обґрунтовано висновок, що сама по собі експансія вищої освіти, яка не супроводжується заходами, спрямованими на вирівнюванню можливостей на всіх освітніх рівнях, починаючи з дошкільної, не сприяє рівності освітніх можливостей незалежно від соціального походження. Від структурно розширених умов здобуття вищої освіти насамперед виграли вихідці з соціально привілейованих (у нашому випадку вище освічених) прошарків населення. Виявлено також, що за роки незалежності відбулося поглиблення освітньої поляризації, зростання часток як високоосвічених так і малоосвічених категорій чоловіків і жінок;
    – на основі побудови загальних лінійних моделей залежності рівня освіти індивідів водночас як від рівня освіти, так і класової позиції їхніх батьків виявлено динаміку впливу кожного з чинників соціального походження на освітні досягнення чоловіків і жінок п’яти послідовних вікових когорт, а саме поступове послаблення залежності освітньої нерівності від соціального походження (клас і освіта батьків) упродовж кількох десятиліть радянського періоду, яке у наступний період останнього десятиліття існування СРСР та роки незалежності змінилося суттєвим посиленням залежності освітньої нерівності від соціального походження;
    – встановлено й емпірично обґрунтовано основні тенденції суб’єктивної соціальної мобільності в українському суспільстві, тобто уявлення індивідів про те, наскільки характеристики їхнього статусу зайнятості у дорослому віці різняться, порівняно зі статусами їхніх батьків. З’ясовано, що загальна оцінка суб’єктивної мобільності є вельми поміркованою (54 бали зі 100), коливаючись між оцінками досягнутих статусів як однакових з батьківськими до трохи вищих. Серед розглянутих чинників впливовими для суб’єктивної соціальної мобільності загалом для всіх опитаних виявилися реальна міжгенераційна соціальна мобільність, вік, досвід керівництва підлеглими та тип поселення. При цьому сприйняття власних досягнень на тлі батьківських статусів зайнятості суттєво різниться для чоловіків і жінок.
    Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки дисертації можуть стати основою як для визначення подальших напрямів дослідницької роботи щодо з’ясування основних структурно-інституційних чинників відтворення соціальної нерівності, зокрема нерівності можливостей, так і практики державного управління для опрацювання програм і заходів соціальної політики, спрямованих на зменшення освітньої нерівності, нерівності шансів здобуття усіх рівнів освіти, насамперед вищої, вирівнювання стартових можливостей дітей незалежно від соціального походження, основних видів інституційних втручань, спрямованих на підтримку освітніх можливостей дітей з соціально неблагополучного середовища, що сприятиме покращенню їхніх шансів на здійснення соціальної мобільності, а також заходів регуляторної політики у сфері освіти і зайнятості. Результати дисертації можуть застосовуватися (що вже тривалий час здійснюється авторкою) у фаховій підготовці студентів вищої школи для викладання курсів з загальної соціології, соціальної структури, нерівності й мобільності, класового і стратифікаційного аналізу.
    Особистий внесок здобувача. В опублікованих зі співаторами працях особисто здобувачеві належать: у монографії «Молодь України: від освіти до праці» (С.Оксамитна, О.Виноградов, Л.Малиш, Т.Марценюк) – розділ 4, виклад змісту класової схеми EGP та шкали освіти CASMIN у підрозділі 2.1; у монографії «Социальные идентификации и идентичности» (С.Макеев, С.Оксамитная, Е.Швачко) – розділ 3, §5 розділу 4. У публікації «Новітня доба української освіти» (С.Оксамитна, С.Стукало) здобувачеві належить аналіз тенденцій міжгенераційної освітньої мобільності серед індивідів трьох вікових когорт; у публікації «Концепція інституціонально відтворюваних нерівностей» (С.Макеєв, С.Оксамитна) – основні припущення і концептуальна схема інституційного відтворення нерівностей; у публікації «Соціальна диференціація освітніх можливостей за результатами міжнародного проекту PISA: досвід для України» (С.Оксамитна, А.Васильченко) – опис змісту, особливостей і переваг міжнародної програми PISA; у публікації «Соціальна диференціація населення відчуттям нестачі соціальних ресурсів і можливостей» (С.Оксамитна, С.Стукало) – інтерпретація результатів кластерного аналізу щодо диференціації населення за відчуттям нестачі ресурсів; у публікації «Ієрархія престижності професій і занять» (С.Оксамитна, А.Патракова) – порівняльний аналіз результатів досліджень престижу занять серед дорослого населення України; у публікації «Social Origins and Educational Inequality in Ukraine» (S.Oksamytna, V.Khmelko) – аналіз освітньої нерівності серед дітей різного соціально-класового походження; у публікації «Соціальна ексклюзія в Україні на початковій стадії реставрації капіталізму» (С.Оксамитна, В.Хмелько) – виклад змісту концепції соціальної ексклюзії та емпіричних індикаторів останньої; у публікації «Соціальний клас як чинник диференціації життєвих шансів» (С.Оксамитна, С.Бродська) – виклад інтерпретації життєвих шансів у соціології, моделей класового аналізу та оцінок життєвих шансів представниками різних соціальних класів; у публікації «Класова самоідентифікація населення України» (С.Оксамитна, С.Бродська) – аналіз залежності соціально-класової самоідентифікаціх індивідів від низки соціально-демографічних показників; у публікації «Тенденції становлення середнього класу» (С.Макеєв, С.Оксамитна) – аналіз соціально-класової самоідентифікації населення; у публікації «Соціальна мобільність у стратифікованому просторі » (С.Макеєв, С.Оксамитна) – виклад результатів дослідження міжгенераційної класової і освітньої мобільності в Україні.
    Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на ХІІІ міжнар. наук. конф. з проблем розвитку економіки і суспільства (Москва 2012); IIІ Міжнар. Львів. соціол. форумі «Традиції та інновації в соціології» (Львів 2009); 3-х конференціях 28-го дослідницького комітету Міжнародної соціологічної асоціації (ISA 28 Research Committee on Social Stratification and Mobility) (Firenze 2008, Brno 2007, Neuchâtel 2004); ІІ Міжнар. Львів. соціол. форумі «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін» (Львів 2008); І Міжнар. Львів. соціол. форумі «Актуальні проблеми сучасного українського суспільства» (Львів 2007), IV міжнар. наук.–практич. конф. «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (Ялта 2006); Днях науки НаУКМА (Київ 2004); II міжнар. наук.–практич. конф. «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (Одеса 2002); Днях науки НаУКМА (Київ 2000); Харківських соціологічних читаннях (Харків 1999).
    Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 28 наукових працях, 4 праці додатково відображають наукові результати роботи.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Соціологія соціальної мобільності становить одну з найбільш розвинених галузей сучасної соціологічної науки. Дослідження соціальної мобільності утвердилися як спосіб бачення внутрішньої будови стратифікованих суспільств, а також як процес соціального розподілу індивідів, який генерується і контролюється соціальними інституціями. Соціальна мобільність як міжгенераційний процес ототожнюється зі змістом соціальної стратифікації, як синонім соціальної нерівності, насамперед нерівності можливостей.
    Соціально-політичний фокус бачення соціальної мобільності містить як ліберально-демократичний, так і соціально-демократичний інтерес до мобільності як важливого практичного політичного питання. Необхідність подолання перешкод для соціальної мобільності обґрунтовується не лише з позицій рівності, зокрема рівності можливостей, а й позицій ефективності, насамперед економічної. Вважається, що менш мобільні суспільства з більшою ймовірністю марнуватимуть людські таланти, здібності й уміння, а нестача рівності можливостей може позначатися на мотивації, зусиллях і, відповідно, на економічній продуктивності громадян. Результати численних досліджень щодо соціальної мобільності, нерівності шансів та ймовірних причин цього за певних умов стають основною для прийняття політичних рішень та вироблення конкретних заходів щодо усунення перешкод і вирівнювання можливостей індивідів.
    У соціології соціальної мобільності виокремлюють чотири умовних покоління дослідників, кожне з яких різниться теоретико-методологічними засадами та застосуванням певних статистично-математичних методів налізу емпіричних даних. Основні емпіричні висновки і результати дослідження міжнегераційної соціальної мобільності представниками чотирьох поколінь міжнародної спільноти дослідників з середини ХХ століття стосуються зокрема того, що притаманна різним країнам певна варіативність моделей міжгенераційної соціальної мобільності не спростовує наявності основного однакового для всіх зразка; гендерна сегрегація зайнятості має універсальний характер, що не виключає певної варіативності моделей в окремих країнах; рангове впорядкування занять відбувається подібним чином у більшості країн та протягом тривалого часу; відносні шанси класового відтворення чи міжгенераційної мобільності жінок різного соціального походження подібні до відповідних шансів чоловіків; освіта становить основний чинник як висхідної мобільності, так і відтворення соціальної належності від покоління до покоління; рангове впорядкування занять відбувається подібним чином у більшості країн та протягом тривалого час; ліберальна теорія модернізації щодо тенденцій міжгенераційної соціальної мобільності загалом емпірично не підтверджується.
    Систематичне з’ясування того, як соціальні інституції продукують, підтримують і корегують множинні соціальні нерівності, визначають і встановлюють правила та практики взаємодій індивідів і спільнот, правила розподілу, перерозподілу, обмеження доступу до основних соціальних ресурсів, наслідком чого і стає соціальна нерівність, утверджується у сучасній соціології як один з основних теоретико-методологічних підходів до дослідження соціальної нерівності й соціальної мобільності.
    Концептуальна схема інституційного відтворення соціальної нерівності й міжгенераційної мобільності полягає у тому, що множинні соціальні нерівності генеруються, відтворюються й модифікуються сукупністю взаємодіючих соціальних інституцій, які зумовлюють доступ, розподіл і перерозподіл основних соціальних благ/ресурсів (багатство, влада, престиж, знання, репутація) у межах певних режимів реплікації й модифікації соціальних нерівностей. Схема інституційного відтворення множинних нерівностей містить такі основні складові: соціальна інституція: групи індивідів, сукупності організацій, статусно-рольові комплекси, легітимна і неформальна система цінностей, норм, правил, сфера легітимної компетенції, сфера реальної компетенції; блага / ресурси: багатство, честь і слава (престиж, репутація, визнання), знання, інформація; режими реплікації нерівностей: преференції, принципи, процедури, кодифікація, виправдання, легітимація, контроль, компенсація нерівностей; режими модифікації нерівностей: дискредитація/де легітимація попередніх нерівностей, змінені преференції, принципи, процедури, кодифікація, виправдання, легітимація, контроль, компенсація оновлених нерівностей; взаємодію з іншими інституціями щодо поглиблення нерівності, зменшення нерівності чи неучасті; множинні стратифікаційні порядки (множинні соціальні нерівності, розподілені привілеї та тягарі); індивіди (стать, вік, національність, тип поселення, регіон, позиції в порядках нерівностей, оцінки порядків нерівностей і власних позицій, поведінкові реакції, мобільність).
    За результатами численних порівняльних досліджень впливу інституційної структури на соціально-соціальну нерівність виявилося, що її рівень і динаміку найбільшою мірою визначають: централізована система колективних угод між підприємцями й профспілками; професійні спілки; мінімальна заробітна плата, її рівень та динаміка; система оподаткування, її форми і рівні; інституції та політика перерозподілу доходів, державних соціальних гарантій. Надзвичайно важливими також є культурні, політичні й правові рамки інституційної взаємодії, які сприяють відтворенню відносно егалітарних чи елітарних норм і практик соціальної нерівності.
    Соціальні інституції генерують і відтворюють порядок нерівності у суспільстві, який певним чином співвідноситься з рівнем соціальної рухливості й рівністю можливостей. З найбільшою ймовірністю процеси міжгенераційного відтворення і мобільності зумовлюються низкою інституцій та притаманних їм інституційних практик, найважливішими серед яких вважаються сім’я (наявність і обсяг економічних, культурних і соціальних ресурсів; структура сім’ї і розподіл ресурсів між її членами; первинні і вторинні впливи соціального походження на освітні досягнення; передача класової належності дітям шляхом успадкування власності; практики батьківства щодо спілкування і навчання дітей); освіта (організація і забезпечення якісної, загальнодоступної, універсальної дошкільної та шкільної освіти; наявність трекінгу і диференціації (стратифікації) закладів освіти; експансія певних рівнів освіти; умови і правила переходу від одного рівня освіти до іншого; вартість навчання; відповідність між освітніми кваліфікаціями й ринком праці; «прозорість» кваліфікації і навичок для роботодавців); держава (політика зайнятості, створення робочих місць, скорочення безробіття тощо; політика щодо нерівності доходів, мінімальної заробітної плати, скорочення бідності тощо; політика щодо рівнів оподаткування, розподілу і перерозподілу доходів; видатки на соціальні витрати; політика доступу до певних рівнів освіти, в т. ч. позитивна дискримінація; гендерна політика) і ринок праці (динаміка кількості робочих місць різних кваліфікаційних рівнів; гнучкість зайнятості; взаємодія з інституцією освіти, співвідношення між попитом і пропозицією освітніх кваліфікацій; практики і критерії відбору і просування працівників роботодавцями тощо).
    В українському суспільстві з середини ХХ століття загалом незмінною залишається нерівність можливостей здобуття освіти, відповідної їй зайнятості та класової належності. Для чоловіків і жінок (за винятком жінок за класовою належністю батька) спостерігається стабільність ендогенного режиму класової і освітньої мобільності у розрізі п’яти послідовних вікових когорт протягом тривалого радянського періоду другої половини минулого століття та під час переходу від соціалістичної до капіталістичної моделі розвитку на початку століття нинішнього. Застосовані до аналізу даних таблиць мобільності чоловіків і жінок п’яти вікових когорт логлінійні моделі, які припускають відсутність суттєвих змін відношення шансів, добре відповідають емпіричним даним, помилково класифікуючи менше 5 % респондентів. Іншими словами, в українському суспільстві наявна стабільність рівнів відносної міжгенераційної класової і освітньої мобільності, протягом тривалого часу рівень соціальної рухливості залишався приблизно однаковим. Така постійність передбачає високий рівень іммобільності (соціального відтворення) у верхній частині класової структури суспільства та обмежені відносні шанси мобільності у будь-якому напрямку між верхніми й нижніми класовими категоріями.
    Якщо відносна мобільність залишалася переважно незмінною, а рівні абсолютної мобільності динамічно змінювалися, то загальна мобільність чоловіків і жінок зумовлювалася насамперед структурними змінами в економіці країни, перерозподілі зайнятості, експансії певних рівнів освіти. Виявлені коливання шансів під час порівняння освітніх здобутків і класової належності чоловіків і жінок з відповідними характеристиками їхніх батьків загалом свідчать про деяке послаблення нерівності у другій половині минулого століття протягом кількох радянських десятиліть, яке змінилося тенденцією до посилення нерівності в останнє радянське десятиліття та протягом перших пострадянських. Проте такі коливання поки що не вплинули на загальний притаманний українському суспільству режим мобільності як постійності зв’язку між класовим походженням і класовою належністю чоловіків і жінок.
    Освітні здобутки становлять основний опосередковуючий чинник класової мобільності. Однак ані освітні реформи радянського періоду, експансія і обов’язковість середньої загальної освіти, ані численні зміни правил та інституційних шляхів переходу до вищої освіти не привели до зменшення освітньої нерівності у сенсі нерівності шансів здобуття вищих рівнів освіти. Заходи державної політики щодо вирівнювання шансів, насамперед заходи позитивної дискримінації (квоти, пільги під час зарахування, підготовчі відділення вишів тощо) хоча й не привели до зменшення нерівності шансів, проте, очевидно, надавали можливість утримувати освітню нерівність на більш-менш стабільному рівні. Так само й експансія вищої освіти упродовж пострадянських десятиліть поки що не сприяла вирівнюванню можливостей. Зумовлені соціальним походженням відмінності освітніх досягнень виявилися переважно стійкими до інституційних заходів освітнього реформування та освітньої експансії.
    Українське суспільство, особливо наприкінці радянського і протягом пострадянського періодів, очевидно, не можна вважати меритократичним у тому розумінні, що якщо люди досягають певного рівня освіти, то класове походження вже не впливає на класову належність. Переміщення індивідів до певних позицій зайнятості й відповідної класової належності за однакового рівня досягнутої освіти, ймовірно, значно більшою мірою зумовлюється класовим походженням, що особливо характерно для представників молодшої когорти на тлі експансії вищої освіти в Україні.
    Життєві шанси чоловіків і жінок залишаються значною мірою залежними від соціально-класових обставин їхнього народження. Нерівність створює перешкоди для соціальної мобільності, починаючи з періоду раннього розвитку дитини, під час навчання у школі, переходу до вищих рівнів освіти, виходу та просування на ринку праці. Очевидно, узагальнення, зроблене двома відомими дослідниками соціальної мобільності Дж. Голдторпом та Р. Еріксоном, цілком прийнятне і для українського суспільства: «…міжгенераційній нерівності притаманні суттєві властивості самопідтримки. Вона створює умови, за яких індивіди, які посідають менш сприятливі й привілейовані позиції вибирають такі варіанти дії, які самі вони розуміють як адаптивні та достатньо раціональні.., що загалом сприяє підтримці статус кво. Неможливо очікувати, що освітня експансія і реформа сама по собі слугуватиме ефективним інструментом соціальної політики, спрямованим на створення більшої рівності можливостей… Це потребуватиме додаткових зусиль для скорочення нерівностей умов, зокрема класових нерівностей щодо економічного забезпечення, стабільності й соціальних перспектив» [180] ) . Вочевидь, в основі цього узагальнення лежить зроблений ще П. О. Сорокіним на початку минулого століття висновок про те, що форми соціальної стратифікації як контекст мобільності самі становлять диференційовані структури влади і переваг, а тому містять важливі властивості самопідтримки.
    Україна має величезний потенціал розвитку, реалізація якого привела б до суттєвих структурних змін, як це відбувалося у нині високорозвинених країнах протягом ХХ століття, зокрема скорочення зайнятості малокваліфікованою фізичною працею і розширення занять висококваліфікованою розумовою працею, занять професійних, управлінських, з надання інформаційних та інших послуг. Мовою соціології соціальної мобільності це означало б збільшення місць на середніх і верхніх рівнях класової структури, а разом з тим збільшення висхідної соціальної мобільності. За умови впровадження низки соціальних, освітніх і економічних інституційних практик вирівнювання умов і можливостей цілком реально було б досягти і вирівнювання шансів, більшої відкритості суспільства. Проте сьогодні це звучить як соціологічна утопія, зважаючи на політичні, економічні й соціальні реалії нашого життя. Класовим інтересам можновладців і бюрократії, яка їх обслуговує, навряд чи відповідає більша відкритість суспільства і вирівнювання шансів. Поки що історія свідчить, що у класовому суспільстві зміни можливі лише шляхом колективних дій на ґрунті солідарності й організації, шляхом класових конфліктів не лише за перерозподіл ресурсів, а й умов і правил їх накопичення й використання, у тому числі ресурсів людського розвитку. Навряд чи нам цей шлях оминути.
    З погляду академічних інтересів і завдань у вітчизняній соціології соціальної мобільності залишається величезна низка мало чи й зовсім не досліджених явищ і процесі, а «наше знання про світ ніколи не буває кращим, аніж дані, на яких воно ґрунтується» [152] ). Тож насамкінець авторка хотіла б привернути увагу до тих соціальних явищ і процесів, прямо чи опосередковано дотичних до тематики соціальної нерівності й мобільності у суспільстві, які все ще залишаються недослідженими у вітчизняній соціології. Йдеться насамперед про:
    – основні механізми інституційної зумовленості відтворення соціальної нерівності й мобільності;
    – вплив державної політики на динаміку соціальної нерівності у суспільстві загалом і освітньої нерівності, зокрема;
    – економічну, статусну й класову віддачу від освіти;
    – причини і величини розривів між освітою і зайнятістю;
    – причини і величини ґендерних відмінностей процесів соціального відтворення та класової й освітньої мобільності;
    – міжгенераційну мобільність за доходами;
    – опрацювання моделей досягнення статусу в українському суспільстві на основі регресійного моделювання;
    – дослідження престижу професій і занять в українському суспільстві як складової процесів відтворення соціальної стратифікації;
    – зв’язок між соціальним походженням і успішністю навчання у середній і вищій школі;
    – соціальну сегрегованість і стратифікованість середньої і вищої освіти;
    – соціальну нерівність дошкільної освіти та її вплив на подальші освітні й статусні досягнення дітей різного соціального походження;
    – значення зовнішнього незалежного оцінювання для ймовірного вирівнювання можливостей та шансів здійснення освітньої мобільності;
    – вплив соціальної мобільності на низку інших соціальних явищ і процесів, як то політичні орієнтації, електоральна поведінка, міграційна поведінка, народжуваність, смертність тощо.
    Наведений перелік – це лише певна частина недосліджених явищ і процесів, дотичних до міжгенераційної соціальної мобільності. На часі також започаткування нового етапу дослідження соціальної нерівності й класової мобільності з урахуванням соціально-економічних змін останніх десятиліть періоду незалежності та переходу від соціалістичного устрою до наявного капіталістичного. Йдеться про розширення рамок класового аналізу й міжгенераційної мобільності в українському суспільстві з урахуванням існування й відтворення класів підприємців-роботодавців і самозайнятих, що не вдалося зробити авторці з причин обмеження історичним періодом аналізу та емпіричними даними.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аберкромби Н. Социологический словарь / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б. С. Тернер. – М. : Экономика, 2004. – 620 с.
    2. Аитов Н. А. Управление развитием социальной структуры советского общества / Н. А. Аитов, Ф. Р. Филиппов. – М. : Наука, 1988. – 176 с.
    3. Актуальные вопросы развития образования в странах ОЭСР / отв. ред. М. В. Ларионова. – М. : Издательский дом ГУ ВШЭ, 2005. – 152 с.
    4. Асемоглу Д. Институты как фундаментальная причина долгосрочного экономического роста / Д. Асемоглу, С. Джонсон, Д. Робинсон // Экономический вестник. – 2006. – Вып. 5. – № 1. – С. 4–43; Вып. 5. – № 2. – С. 248–287.
    5. Бабенко С. Соціальна нерівність в оцінках населення України (за результатами міжнародного дослідження ISSP 2009 року) / Світлана Бабенко ; за ред. О. Іващенко. – К. : Інститут соціології НАН України, Київський міжнародний інститут соціології, Інститут політики, центр «Соціальні індикатори», 2009. – 44 с.
    6. Бідність та нерівні можливості дітей в Україні / [Л. М. Черенько, С. В. Полякова, А. Г. Реут та ін.] ; за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Український центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.
    7. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 366 с.
    8. Бондарь В. Трудовая мобильность молодежи в крупном городе / Виктория Бондарь // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 114–135.
    9. Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей / Ахим Бююль, Петер Цефель. – СПб. : ООО «ДиаСофтЮП», 2002. – 608 с.
    10. Васильченко А. А. Зовнішнє незалежне оцінювання в контексті освітньої нерівності в Україні / А. А. Васильченко // Наукові записки НаУКМА. – 2011. – Т. 122: Соціологічні науки. – С. 41–46.
    11. Головаха Є. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві / Євген Головаха, Наталія Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 4. – С. 5–22.
    12. Головаха Є. Інституціональні зміни в Україні: шлях до кризи і шлях виходу з неї / Є.Головаха // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. / за ред. д .е. н. В. Ворони, д. с. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2011. – Том 1. Аналітичні матеріали. – С. 36–54.
    13. Денніс К. Після автомобілізму / Кінґслі Денніс, Джон Аррі. – К. : Темпора, 2010. – 254 с.
    14. Доманьський Г. Відбір за соціальним походженням до середніх та вищих навчальних закладів / Генрик Доманьський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 2. – С. 24–47.
    15. Економічна активність населення України 2008 : Статистичний збірник / Державна служба статистики України. – К., 2009. – 228 с.
    16. Економічна активність населення України 2010 : Статистичний збірник / Державна служба статистики України. – К., 2011. – 205 с.
    17. Ефименко Г. Г. Высшее образование в Украинской Советской Социалистической Республике / Г. Г. Ефименко, Г. А. Лилицкий, В. А. Баженов. – К. : Вища школа, 1983. – 94 с.
    18. Зайняте населення України. Населення, зайняте економічною діяльністю, за групами занять [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://2001.ukrcensus.gov.ua/publications/#p9. – Назва з екрана.
    19. Закон України Про внесення зміни до статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту» щодо запобігання дискримінації при вступі до початкової школи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_09_06/T113701.html. – Назва з екрана.
    20. Захаров С. В. Меняющиеся параметры матримониального поведения / С. В. Захаров // Демографическая модернизация России 1900–2000 / под ред. А. Г. Вишневского. – М. : Новое издательство, 2006. – С. 96–146.
    21. Іващенко О. Про анатомію економічної нерівності в сучасній Україні: соціологічні досліди / Ольга Іващенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2010. – № 4. – С. 29–55.
    22. Іващенко О. Зайнятість і фах: соціологічні факти усталеної неузгодженості / О.Іващенко // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. / за ред. д .е. н. В. Ворони, д. с. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2011. – Том 1. Аналітичні матеріали. – С. 363–380.
    23. Класифікатор професій ДК 003:2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрана.
    24. Коваліско Н. В. Динамічні аспекти соціальної стратифікації: специфіка соціальної мобільності / Н. В. Коваліско // Український соціум. – 2007. – № 18. – С. 7–15.
    25. Коваліско Н. Стратифікаційні порядки суспільства: концептуальні уявлення та досвід вивчення / Наталія Коваліско. – К. : Інститут соціології НАН України, 2008. – 240 с.
    26. Коваліско Н. Теорія практик, практики і дослідження стратифікаційних порядків / Наталія Коваліско // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2010. – № 2. – С. 49–63.
    27. Концепція Державної цільової соціальної програми якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1720-2010-%F0. – Назва з екрана.
    28. Крамер Д. Математическая обработка данных в социальных науках: современные методы / Дункан Крамер. – М. : Издательский центр «Академия», 2007. – 288 с.
    29. Кругман П. Кредо либерала / Пол Кругман. – М. : Европа, 2009. – 368 с.
    30. Кузьменко Т. М. Соціальна мобільність: канали та соціальні механізми [Електронний ресурс] / Т. М. Кузьменко // Соціальні технології. – 2009. – № 42. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Staptp/2009_42/files/42_14Kuzmenko.pdf. – Назва з екрана.
    31. Куценко О. Общество неравных. Классовый анализ неравенств в современном обществе: попытки западной социологии / Ольга Куценко. – Харьков : Изд-во Харьковск. гос. ун-т им. В. Н. Каразина, 2000. – 316 с.
    32. Куценко О. Классы в перспективе дилеммы «универсализм – индивидуализм» / Ольга Куценко // Украинское общество в европейском пространстве / под ред. Е. Головахи, С. Макеева. – К. : Институт социологии НАНУ; Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, 2007. – С. 132–155.
    33. Лавриненко Н. Динамика ґендерного неравенства в постсоветской Украине / Наталия Лавриненко // Новые социальные неравенства / под ред. С. Макеева. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2006. – С. 225–253.
    34. Макеев С. А. Социальные перемещения в крупном городе / С. А. Макеев // – К. : Наукова думка, 1989. – 151 с.
    35. Макеев С. Движение к бедности / Сергей Макеев, Наталия Харченко // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 158–173.
    36. Макеев С. История и современное состояние исследований стратификации / Сергей Макеев // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 19–23.
    37. Макеев С. Классовый анализ в современной социологии / Сергей Макеев // Классовое общество. Теория и эмпирические реалии. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2003. – С. 11–38.
    38. Макеев С. Неравенство в социологической перспективе / Сергей Макеев // Новые социальные неравенства / под ред. С.Макеева. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2006. – С. 14–42.
    39. Макеев С. Классовые конфигурации и особенности социально-политических установок / Сергей Макеев, Сергей Стукало // Украинское общество в европейском пространстве / под ред. Е. Головахи, С. Макеева. – К. : Институт социологии НАНУ ; Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, 2007. – С. 105–131.
    40. Макеєв С. Інституціональна теорія соціальних змін: загальні тенденції і український досвід / С.Макеєв // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. / за ред. д .е. н. В. Ворони, д. с. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2011. – Том 1. Аналітичні матеріали. – С. 17–35.
    41. Малиш Л. Освітні рівні та освітні траєкторії / С. Оксамитна, О. Виноградов, Л. Малиш, Т. Марценюк // Молодь України: від освіти до праці. – К. : ВПЦ НаУКМА. – 2010. – С. 7–27.
    42. Мацко І. В. Соціальна мобільність та іммобільність: визначення понять та традиція вивчення / І. В. Мацко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Збірник наукових праць. – Харків : Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2008. – С.123–125.
    43. Межгенерационная трудовая мобильность. – К. : Наукова думка, 1988. – 318 с.
    44. Методологические проблемы исследования мобильности трудовых ресурсов. – Новосибирск : Издательство Новосибирского государственного университета, 1974. – 318 с.
    45. Мобильность кадров на промышленном предприятии. – К. : Наукова думка, 1981. – 218 с.
    46. Молодежь и высшее образование в социалистических странах. – М. : Наука, 1984. – 143 с.
    47. Моне К. Труд и Нордическая модель социальной демократии [Електронний ресурс] / К. Моне. – Режим доступу : dialogs.org.ua/crossroads_full.php?m_id=19345. – Назва з екрана
    48. Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні : Рекомендації з освітньої політики / під заг. ред. О. І. Локшиної. – К. : «К.І.С.», 2004. – 160 с.
    49. Мэннинг Н. Неравенство в России: последствия 1990-х годов / Н. Мэннинг // Мир России. – 2007. – № 3. – С. 132–146.
    50. Народне господарство Української РСР. Статистичний щорічник. – К. : Державне статистичне видавництво, 1957. – 535 с.
    51. Народне господарство Української РСР в 1960 році. Статистичний щорічник. – К. : Державне статистичне видавництво, 1961. – 556 с.
    52. Народне господарство Української РСР в 1965 році. Статистичний щорічник. – К. : Центральне статистичне управління при Раді Міністрів Української РСР, 1966. – 715 с.
    53. Народне господарство Української РСР в 1970 році. Статистичний щорічник. – К. : Статистика, 1976. – 565 с.
    54. Народное хозяйство Украинской ССР в 1975 году. Статистический ежегодник. – К. : Техніка, 1976. – 540 с.
    55. Народное хозяйство Украинской ССР в 1980 году. Статистический ежегодник. – К. : Техніка, 1981. – 383 с.
    56. Народне господарство Української РСР у 1985 році: Статистичний щорічник. – К. : Техніка, 1986. – 398 с.
    57. Народне господарство Української РСР у 1990 році: Статистичний щорічник / Міністерство статистики УРСР. – К. : Техніка, 1991. – 496 с.
    58. Нікітіна Т.Є. Перевірка надійності класової схеми Дж.Голдторпа для України / Т.Є.Нікітіна // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. – 2010. – Вип. ІV. – С. 113-126.
    59. Норт Д. Понимание процесса экономических изменений / Дуглас Норт. – М. : Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. – 256 с.
    60. Оксамитная С. Н. Cоциальные идентификации и идентичности / С. А. Макеев, С. Н. Оксамитная, Е. В. Швачко. – К. : Ин-т социологии НАН Украины, 1996 – 185 с.
    61. Оксамитна С. Класова самоідентифікація населення України // Світлана Оксамитна, Станіслава Бродська // Наукові записки НаУКМА. – 2001. – Т. 19: Соціологічні науки. – С. 44–50.
    62. Оксамитна С. М. Соціальна ексклюзія в Україні на початковій стадії реставрації капіталізму / С. М. Оксамитна, В. Є. Хмелько // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 3. – С. 66–77.
    63. Оксамитная С. Тенденции межпоколенной мобильности / Светлана Оксамитная // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 78–97.
    64. Оксамитная С. Тенденции межпоколенной мобильности в украинском обществе / Светлана Оксамитная // Социологические исследования. – 1999. – № 10. – С. 63–74.
    65. Оксамитна С. М. Тенденції становлення середнього класу / С. О. Макеєв, С. М. Оксамитна // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д.е.н. В. М. Ворони, д.соц.н. М. О. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2001. – С. 278–285.
    66. Оксамитна С. М. Престиж професій і занять в українському суспільстві / Світлана Оксамитна // Наукові записки НаУКМА. – 2002. – Т. 20: Соціологічні науки. – С. 39–47.
    67. Оксамитна С. Відмінності стилю життя бідних та середніх за самоідентифікацією матеріального стану сімей / С. Оксамитна // Україна – 2002. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2002. – С. 344–355.
    68. Оксамитна С. Динаміка соціальної структури та соціальної мобільності: 1993–2003 роки / Світлана Оксамитна // Українське суспільство – 2003. Соціологічний моніторинг / за ред. д. е. н. В. Ворони, д. с. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2003. – С. 303–313.
    69. Оксамитная С. Концепция классов Дж. Голдторпа: опыт применения в Украине / Светлана Оксамитная // Классовое общество. Теория и эмпирические реалии / под ред. С. Макеева. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2003. – С. 82–115.
    70. Оксамитна С. Ґендер і соціальні класи / Світлана Оксамитна // Соціальні виміри суспільства. Випуск 7. – К. : Інститут соціології НАН України, 2004. – С. 42–55.
    71. Оксамитна С. Соціальний клас як чинник диференціації життєвих шансів / Світлана Оксамитна, Станіслава Бродська // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 24–42.
    72. Оксамитна С. Динаміка сімейного стану та складу сім’ї / С. Оксамитна // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2004. – С. 73-80.
    73. Оксамитна С. М. Ґендерні ролі та стереотипи / С. М. Оксамитна // Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К. : «К.І.С.», 2004. – С. 157–181.
    74. Оксамитна С. Ґендерні відносини крізь призму громадської думки в Україні і світі / Світлана Оксамитна // Ґендерна перспектива / Упоряд. В. Агеєва. – К. : Факт, 2004. – С. 135-147.
    75. Оксамитная С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства / Светлана Оксамитная // Новые социальные неравенства / под ред. С. А. Макеева. – К., 2006. – С. 116–147.
    76. Оксамитна С. Соціально-класові засади освітньої нерівності / Світлана Оксамитна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. – № 3. – С. 116–136.
    77. Оксамитна С. М. Міжгенераційна освітня мобільність у розрізі трьох вікових когорт населення сучасної України / С. М. Оксамитна // Наукові записки НаУКМА. – 2006. – Т. 58: Соціологічні науки. – С. 58–64.
    78. Оксамитна С. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі / С. Макеєв, С. Оксамитна // Структурні виміри сучасного суспільства : Навчальний посібник / За ред. С. Макеєва. – К. : Інститут соціології НАН України, 2006. – С. 190–208.
    79. Оксамитная С. Неравенство в образовании: Украина в европейском контексте / Светлана Оксамитная // Украинское общество в европейском пространстве / под ред. Е. Головахи, С. Макеева. – К. : Институт социологии НАНУ ; Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, 2007. – С. 156–173.
    80. Оксамитна С. Ієрархія престижності професій і занять / С. Оксамитна, А. Патракова // Українське суспільство 1992–2007. Динаміка соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2007. – С. 170–179.
    81. Оксамитна С. Освітня нерівність: вплив соціального походження в інституційному контексті сучасної України / Світлана Оксамитна // Наукові студії Львівського соціологічного форуму «Традиції та інновації в соціології» : Збірник наукових праць. – Дрогобич : Посвіт, 2009. – С. 37–45.
    82. Оксамитна С. Соціальна диференціація освітніх можливостей за результатами міжнародного проекту PISA: досвід для України / С. Оксамитна, А. Васильченко // Наукові записки НаУКМА. – 2009. – Т. 96: Соціологічні науки. – С. 13–21.
    83. Оксамитна С. Інституційне середовище відтворення соціальної нерівності / Світлана Оксамитна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2010. – № 3. – С. 4–28.
    84. Оксамитна С. Диференціація населення за відчуттям нестачі соціальних ресурсів і можливостей / С. Оксамитна, С. Стукало // Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін / за ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2009. – С. 67-77.
    85. Оксамитна С. Молодь України: від освіти до праці / С. Оксамитна, О. Виноградов, Л. Малиш, Т. Марценюк. – К. : ВПЦ НаУКМА. – 2010. – 202 с.
    86. Оксамитна С. Суб’єктивне сприйняття соціальної мобільності: досвід міжнародного дослідження та тенденції в Україні / С. Оксамитна // Наукові записки НаУКМА. – 2010. – Т. 109: Соціологічні науки. – С. 5–12.
    87. Оксамитна C. Концепція інституціонально відтворюваних нерівностей / Сергій Макеєв, Світлана Оксамитна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. – № 4. – С. 32–49.
    88. Оксамитна С. Новітня доба української освіти / Світлана Оксамитна, Сергій Стукало // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. / за ред. д .е. н. В. Ворони, д. с. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2011. – Том 1. Аналітичні матеріали. – С. 444–457.
    89. Оксамитна С. Міжгенераційна класова і освітня мобільність / Світлана Оксамитна. – К. : НаУКМА, Аграр Медіа Груп, 2011. – 287 с.
    90. Порядок встановлення квоти підготовки фахівців для агропромислового комплексу, залізничного транспорту, митних органів і соціальної сфери сільської місцевості у вищих навчальних закладах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/15096. – Назва з екрана.
    91. Проект «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» через опитування вчителів, учнів та батьків вивчив потреби 187 шкіл України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/index.php/ru/diyalnist/osvita/doshkilna-ta-zagalna-serednya/4339-proekt-rіvniy-dostup-do-yakіsnoi-osvіti-v-ukrainі-cherez-opituvannya-vchitelіv-uchnіv-ta-batkіv-vivchiv-potrebi-187-shkіl-ukraini. – Назва з екрана.
    92. Про результати участі школярів України у міжнародному порівняльному дослідженні TIMSS-2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/images/newstmp/2009_1/03_03/doc.doc. – Назва з екрана.
    93. Ринок праці України за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрана.
    94. Руткевич М. Н. Социальные перемещения / М. Н. Руткевич, Ф. Р. Филиппов. – М. : Мысль, 1970. – 253 с.
    95. Руткевич М. Н. Социология образования и молодежи / М. Н. Руткевич. – М. : Гардарики, 2002. – 541с.
    96. Семья и воспроизводство структуры трудовой занятости (опыт социологического исследования). – К. : Наукова думка, 1984. – 240 с.
    97. Симончук Е. Вынужденная профессиональная мобильность / Елена Симончук // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 174–191.
    98. Симончук Е. Механизм межпрофессилнальной мобильности специалистов с высшим образованием / Елена Симончук // Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности. – К. : Институт социологии НАН Украины, 1999. – С. 135–149.
    99. Симончук Е. В. Средний класс. Люди и статусы / Елена Симончук. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2003. – 464 с.
    100. Симончук Е. Классовые структуры в сравнительной перспективе / Елена Симончук // Украинское общество в европейском пространстве / под ред. Е. Головахи, С. Макеева. – К. : Институт социологии НАНУ ; Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, 2007. – С. 33–104.
    101. Симончук О. Професійна структура сучасної України / Олена Симончук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2009. – № 3. – С. 62–99.
    102. Симончук О. Класова свідомість: досвід порівняльного емпіричного вивчення / Олена Симончук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2010. – № 4. – С. 56–81.
    103. Симончук О. Класова дія: тенденції формування соціальних класів в Україні / Олена Симончук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. – № 4. – С. 50–96.
    104. Сорокин П. А. Социальная мобильность / П. А. Сорокин ; пер. с англ. М. В Соколовой ; под общей ред. В. В. Сапова. – М. : Academia; LVS, 2005. – 588 с.
    105. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин ; общ. ред., сост. и предисл. Ю. А. Согомонов ; пер. с англ. – М. : Политиздат, 1992. – 543 с.
    106. Социальная мобильность городского населения. – Таллинн: Институт истории АН ЭССР, 1985. – 150 с.
    107. Статистичні дані ЗНО-2008 та їх інтерпретація // Вісник «Тестування і моніторинг в освіті». – 2008. – № 9. – С. 2–12.
    108. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К. : Консультант, 2004. – 631 с.
    109. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К. : Консультант, 2005. – 591 с.
    110. Статистичний щорічник України за 2010 рік. – К. : ТОВ «Август Трейд», 2011. – 559 с.
    111. Статистично–аналітичний огляд стану ринку праці у 2007 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрана.
    112. Стешенко В. С. Особенности рождаемости и плодовитости у реальных поколений женщин Украины: статистический анализ [Електронний ресурс] / В. С. Стешенко // Демоскоп Weekly. – 2010. – № 405–406. – Режим доступу: http://demoscope.ru/weekly/2010/0405/analit01.php. – Назва з екрана.
    113. Трудящаяся молодежь: образование, профессия, мобильность. – М. : Мысль, 1984. – 162 с.
    114. Удалова И. В. Изм
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины