ЧИННИКИ ДОВІРИ В ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА : ФАКТОРЫ ДОВЕРИЯ В ЭКОНОМИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЯХ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

ГОЧ РОКСОЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 316.4.06

ЧИННИКИ ДОВІРИ В ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

22.00.03 — соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Резнік Володимир Станіславович,
доктор соціологічних наук,
доцент

Київ — 2012

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1 Довіра в економічних відносинах як наукова та соціальна проблема 12
1.1. Економічні відносини як соціальний ареал довіри 12
1.2. Функції довіри в економічних відносинах суспільства 22
1.3. Брак довіри як перешкода розвитку економіки України 48
Висновки до розділу 1 63
Розділ 2 Теоретичні, гіпотетичні та методичні засади аналізу зумовлювання довіри 65
2.1. Феномен детермінації довіри: теоретичні підходи 65
2.2. Гіпотези про чинники довіри в економічних відносинах 90
2.3. Вимірювання довіри та регресійна модель її зумовлювання 103
Висновки до розділу 2 117
Розділ 3 Чинники довіри соціально-економічним інституціям та контрагентам в Україні 119
3.1. Фактори довіри державним регуляторам економіки 120
3.2. Детермінанти довіри у соціально-трудових відносинах 134
3.3. Зумовлювання довіри у фінансових відносинах 146
3.4. Загальні чинники довіри в економічних відносинах 157
Висновки до розділу 3 170
Висновки 173
Список використаних джерел 181
Додаток А Міра довіри у соціально-трудових відносинах в Україні 194
Додаток Б Незалежні змінні рівнянь множинної лінійної регресії 197
Додаток В Коефіцієнти рівнянь множинної лінійної регресії 203
Додаток Г Зведені таблиці коефіцієнтів та загальні оцінки прогностичності регресійних моделей 220
Додаток Д Статистично значущі впливи загальних чинників довіри в економічних відносинах 231

ВСТУП

Актуальність теми. Виробники та споживачі, роботодавці й наймані працівники, суспільство та підприємці, банки та їх клієнти, державні фіскальні органи і платники податків, менеджмент і персонал, продавці та покупці — всі учасники економічних відносин виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих засобів можуть ефективно взаємодіяти за умов довіри своїм контрагентам та інституційним регуляторам зазначених відносин.
Довірчі підвалини економічних відносин мають винятково важливе значення для сучасного українського суспільства, що зазнає докорінних соціальних перетворень та інтегрується у глобальний соціально-економічний простір. В Україні внаслідок зміни суспільного устрою розладналися десятиліттями усталені соціально-економічні відносини, а нові, що постають їм навзамін, не встигли ще належно упорядкуватися та інституційно усталитися. За таких умов вкрай низьким є рівень довіри громадян соціально-економічним інституціям, економічно чільним і активним прошаркам (приватним підприємцям, керівникам державних підприємств) та іншим економічним контрагентам. Реакція економічних суб’єктів сучасної України на поточну глобальну фінансово-економічну кризу наочно увиразнила низький рівень їх взаємодовіри.
Дефіцит довіри між економічними суб’єктами як передумови їх плідних господарських взаємовідносин за одночасної необхідності поєднання зусиль усього суспільства для його модернізації з огляду на глобальні виклики можна вважати нагальною соціальною проблемою українського суспільства. Від вирішення цієї проблеми залежать характер розвитку вітчизняної економіки, її конкурентоздатність та перспективи у глобальному просторі.
Неабияка соціальна значущість довіри у соціальних відносинах сприяла виокремленню у соціології традиції теоретизування із приводу цього феномену наприкінці 1970-х років. Зокрема, вагомий внесок у загальнотеоретичне розроблення соціологічної проблематики довіри зробили Н. Луман (N. Luhmann), Е. Ґідденс (A. Giddens), Дж. Коулмен (J. Coleman), А. Селігмен (A. Seligmaan), П. Штомпка (P. Sztompka), Р. Патнам (R. Putnam), П. Бурдье (P. Bourdieu), Н. Смелзер (N. J. Smelser) та ін. Але ще до цього у світовій соціології опосередковано зверталася увага на значення довіри в економічних відносинах у працях А. Сміта (A. Smith), К. Маркса (K. Marx), Ф. Енгельса (F. Engels), Ф. Тьоніса (F. Tönnies), Ґ. Зіммеля (G. Zimmel), В. Зомбарта (W. Sombart), М. Вебера (М. Weber) та ін. Безпосередньо роль довіри в економіці національного суспільства розглянув у фундаментальному крос-культурному дослідженні Ф. Фукуяма (F. Fukuyama).
Особливості довіри в економічних відносинах перехідних постсоціалістичних країн дослідив Я. Корнаї (J. Kornai). Значний досвід вивчення даного феномену у перехідному пострадянському суспільстві накопичено російськими соціологами, серед яких Ю. Левада (Ю. Левада), А. Алексеєєва (А. Алексеева), В. Дементьєв (В. Дементьев), Г. Єрьомічева (Г. Еремичева), О. Кузіна (О. Кузина), П. Козирєва (П. Козырева), Ю. Барсукова (Ю. Барсукова), Є. Богданова (Е. Богданова), В. Лєвашов (В. Левашов), Ю. Веселов (Ю. Веселов), В. Звоновський (В. Звоновский), Г. Заболотна (М. Заболотная), М. Вахтіна (М. Вахтина) та ін.
Вагомими є здобутки у вивченні довіри в суспільстві, що трансформується, в сучасній українській соціології. Зокрема, упродовж останніх 20 років в Інституті соціології НАН України виконується проект «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін» (автори програми ― Є. Головаха та Н. Паніна, керівник ― В. Ворона). У структурі показників цього моніторингу наявна ціла низка емпіричних індикаторів, що вимірюють довіру громадян таким суб’єктам економічних відносин, як парламент, уряд, суди, місцеві органи влади, податкова інспекція, професійні спілки, керівники державних підприємств, приватні підприємці, банки і страхові компанії. Виявлені на підставі аналізу моніторингових соціологічних даних тенденції динаміки рівня довіри є предметом аналізу у працях Є. Головахи, Н. Паніної, М. Міщенка, І. Бурова, Н. Соболєвої, І. Мартинюка, С. Макеєва, І. Бекешкіної, Т. Петрушиної, О. Куценко та ін. Таким чином, вітчизняні соціологи накопичили ґрунтовний досвід теоретичного та емпіричного вивчення феномену довіри у різних сферах життя суспільства, у тому числі ― і в економічній.
Разом із тим, віддаючи належне науковій та практичній значущості праць, у яких розглядаються різні аспекти проблеми зумовлювання довіри в економічних відносинах суспільства, необхідно відзначити відсутність у вітчизняній соціології цілісного аналізу даної проблеми, що поєднував би в собі висвітлення теоретико-методологічних, методичних та аналітико-емпіричних її аспектів. Зокрема, не окреслено соціальний ареал довіри в економічних відносинах суспільства. Потребує уточнення соціальна функціональність довіри у межах національної економіки. Бракує узагальнення теоретичних підходів до феномену детермінації довіри. Відсутній емпіричний соціологічний аналіз зумовлювання довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства, що передбачав би оцінку у порівняльному контексті мір впливу різних соціальних чинників на довіру різним суб’єктам зазначених відносин із максимальним використанням методичних ресурсів соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України. Таким чином, проблемну ситуацію можна визначити як відсутність науково обґрунтованого знання про чинники зумовлювання довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства за одночасного існування вкрай нагальної соціальної потреби у цьому знанні та наявності вагомих наукових передумов його отримання ― теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних ресурсів, накопичених у світовій та українській соціології. Відповідно наукова проблема полягає у суперечності між науковою вірогідністю теоретизування стосовно природи детермінації довіри з одного боку та емпірично недоведеною релевантністю цього теоретизування стосовно економічних відносин сучасного українського суспільства ― з іншого. Відтак актуальність зазначеної наукової проблематики зумовила звернення автора до даної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов’язана з науковими планами організації, в якій вона виконувалася, а також із галузевими чи державними програмами.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження ― здійснити узагальнення теоретичних підходів стосовно детермінації довіри і на його основі виявити чинники, що зумовлюють довіру в економічних відносинах сучасного українського суспільства. Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити наступні поставлені завдання:
― визначити структурні та суб’єкт-об’єктні характеристики можливого соціального ареалу довіри в економічних відносинах суспільства;
― уточнити соціальні функції довіри в економічних відносинах суспільства;
― оцінити міру довіри у межах економіки сучасної України як передумови її модернізації і розвитку;
― узагальнити теоретичні підходи стосовно зумовлювання довіри;
― висунути та обґрунтувати гіпотези про імовірні чинники довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства;
― окреслити методичні засади вимірювання довіри та моделювання її зумовлювання;
― виявити специфічні чинники довіри державним регуляторам економіки та основним суб’єктам соціально-трудових і фінансових відносин;
― з’ясувати загальні чинники довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства.
Об’єкт дослідження ― довіра в економічних відносинах сучасного українського суспільства.
Предмет дослідження ― чинники зумовлювання довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства.
Методи дослідження. У дисертації для розв’язання поставлених завдань використано низку різних методів: аналіз (при визначенні суб’єктів та об’єктів соціальної довіри в економічних відносинах, уточненні її функцій, поясненні виявлених тенденцій зумовлювання довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства), синтез (при визначенні феномену довіри, узагальненні чинників зумовлювання довіри, підсумковому розгляді загальних чинників довіри), систематизація (при групуванні сукупності імовірних чинників довіри, висуванні гіпотез про них та операціоналізації основних понять), порівняння (виявлення мінливості рівнів довіри різним соціальним об’єктам в економічних відносинах, встановлення відмінностей у вияві впливу на неї різних чинників), множинна лінійна регресія (при статистичній оцінці мір впливу різних соціальних чинників на довіру в економічних відносинах).
Емпіричною базою дисертаційної роботи є вторинний аналіз даних загальнонаціонального моніторингового дослідження, зокрема опитувань 1992, 1994―2006 та 2008, 2010 та 2012 років у рамках проекту Інституту соціології НАН України «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін» (n=1800).
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації стали передусім обґрунтовані І. Мартинюком та Н. Соболєвою принципи дослідження соціально-психологічних феноменів, зокрема, психічних станів як суб’єктивної соціальної реальності, що передбачають розгляд їх часових, просторових, структурних та функціональних характеристик. Важливими методологічними підвалинами дисертації є також праці зарубіжних та вітчизняних соціологів, у яких досліджено зміст понять економічних відносин, довіри та її функцій, чинників зумовлювання довіри. Зокрема, визначення структурних та суб’єкт-об’єктних характеристик можливого соціального ареалу довіри в економічних відносинах методологічно оперте на трактування економічних відносин В. Тарасенком. Уточнення соціальних функцій довіри в економічних відносинах суспільства методологічно узасаднене на типологізаціях функцій довіри, запропонованих П. Штомпкою, Г. Заболотною, О. Дворяновим. Узагальнення теоретичних підходів стосовно зумовлювання довіри методологічно уґрунтоване на концепції формування культури довіри П. Штомпки та концепції чинників довіри, що її запропонували В. Мішлер (W. Mishler) та Р. Роуз (R. Rose).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній соціології здійснено теоретичне узагальнення існуючих підходів до зумовлювання довіри в економічних відносинах і на основі його використання виявлено чинники, які зумовлюють довіру громадян України економічним інституціям та контрагентам.
Наукові положення, що виносяться на захист:
― набула подальшого розвитку теоретична типологія функцій довіри в економічних відносинах, доповнена за рахунок виокремлення інноваційної функції довіри (сприяння появі та упровадженню інновацій) на підставі аналізу досвіду класичного та сучасного соціологічного теоретизування;
― удосконалено соціологічну концептуалізацію зумовлювання довіри у макросоціальних відносинах шляхом узагальнення теоретичних підходів стосовно детермінант довірчості та виокремлення у межах сукупності останніх груп культурних, структурних, особистісних, інтеракційних та ситуативних чинників довіри в економічних відносинах перехідного суспільства;
― вперше доведено, що чинником недовіри громадян України державним регуляторам економіки (парламенту, уряду, судам, органам місцевої влади, державній податковій інспекції) є свавілля відповідних інституцій державної влади;
― вперше з’ясовано, що чинником недовіри громадян України основним їхнім контрагентам у межах соціально-трудових відносин (керівникам державних підприємств, приватним підприємцям, колегам, профспілкам) є погіршення гарантій зайнятості;
— вперше виявлено вплив на довіру в економічних відносинах сучасної України культури недовіри (цинізму) — узагальненої підозрілості громадян стосовно своїх економічних контрагентів та інституцій, що є негативним історичним набутком, негативною соціальною пам’яттю суспільства;
― вперше встановлено вплив на довіру в економічних відносинах сучасного українського суспільства соціального оптимізму громадян, тобто позитивного сприйняття ними соціального довкілля, опертого на упевненість в наявності у ньому потенційних можливостей втілення особистих економічних домагань, сподівань та надій, що відбиває міру адаптивного потенціалу суспільства за умов глобальних викликів;
― вперше доведено, що довіру в економічних відносинах суспільства неабияк зумовлює сприйняття громадянами загальної економічної ситуації в Україні, тобто поточного стану процесів суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання, зростання рівня і темпів розвитку національної економіки, нарощування економічного потенціалу суспільства, збільшення його національного багатства, що суб’єктивно пов’язуються із певними соціальними інституціями та верствами;
― вперше простежено вплив на довіру громадян більшості їхніх контрагентів в економічних відносинах їхньої статевої, вікової, поселенської та регіональної локалізації у межах соціальної структури суспільства, а також, в окремих випадках, ― економічного лібералізму як соціальної орієнтації економічної культури, екстернальності/інтернальності як психологічної особистісної характеристики та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації стосовно особливостей та чинників зумовлювання довіри в економічних відносинах перехідного пострадянського суспільства уможливлюють більш поглиблене розуміння процесів функціонування економіки, передумов її інноваційного розвитку та докорінних суспільних перетворень загалом. Основними галузями застосування отриманої інформації є державна політика, господарська діяльність, наука та освіта, де таке знання може бути враховане та використане: а) у законодавчому та адміністративному регулюванні економічних відносин; б) у практиці менеджменту та підприємницької діяльності; в) у науковій та навчальній роботі. Зокрема, на основі отриманих результатів дисертації розроблено новий навчальний соціологічний курс «Довіра в економічних відносинах».
Особистий внесок здобувача. Зміст дисертації відбито у 6 публікаціях за одноособовим авторством здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на ІІІ та ІV Міжнародних Львівських соціологічних форумах (Львів, 2009, 2010), IX та Х Міжнародних науково-практичних конференціях «Етичні та духовні аспекти розвитку людини і суспільства» (Київ, 2009, 2010), VІ та VIII Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (Київ, 2009, 2011).
Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковані в 5 працях, 1 праця додатково відображає результати дисертації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Нагальна соціальна проблема сучасного українського суспільства (брак належного рівня довіри в макроекономічних відносинах, що унеможливлює його модернізацію), нетривіальна проблемна ситуація (дефіцит науково обґрунтованої обізнаності про природу зумовлювання довіри в економіці перехідного українського суспільства попри вкрай критичну відповідну пізнавальну потребу та наявні неабиякі можливості її задоволення), актуальна наукова проблема (суперечність між безсумнівною науковою вірогідністю наявних теоретичних підходів стосовно можливих детермінант довіри з одного боку та емпірично необґрунтованою придатністю цих підходів стосовно економічних відносин сучасного українського суспільства, що зазнає докорінних перетворень – з іншого) спонукали до визначення і досягнення відповідної мети дисертації – виявлення чинників, що зумовлюють довіру в економічних відносинах сучасного українського суспільства. Здійснене відповідне дослідження можна підсумувати низкою загальних висновків, які власне й становлять його очікувані результати.
1. Багатогранні за предметними ділянками свого прояву економічні відносини суспільства охоплюють багато видів взаємин між економічними суб’єктами, що мають на меті втілення як власних інтересів, так і інтересів соціального загалу. За умов постійного дефіциту різноманітних життєвих засобів задоволення людських потреб економічні відносини можуть набувати характеру як конкуренції, експлуатації та панування, так і еквівалентного обміну товарами та послугами, взаємодопомоги, партнерства, співіснування і співпраці їх суб’єктів. Виникнення та усталення економічних відносин на засадах взаємовигоди та злагоди передбачає наявність довіри між суб’єктами. Саме вона є основою побудови міцних й сталих відносин, для яких характерні злагода, взаємодопомога, свобода дії та креативність. Довіра як прихильна налаштованість на позитивні взаємовідносини із іншими суб’єктами з огляду на впевненість у їхній порядності, добросовісності та доброзичливості, пов’язана водночас із усвідомленням ризику з огляду на свободу дій інших суб’єктів відносин, здійсненням раціонального вибору за умов інформаційної невизначеності на користь взаємодії із ними попри імовірні ризики. На макросоціальному рівні економіки суспільства йдеться передусім про довіру різних соціальних верств громадян їхнім економічним контрагентам – державі та іншим інституціям, різним соціальним верствам тощо.
2. Довіра в економічних відносинах виконує низку важливих соціальних функцій, серед яких передусім: а) соціальна інтеграція, тобто сприяння згуртуванню та кооперації економічних суб’єктів; б) сприяння соціальній та економічній морфогенезі, тобто виникненню нових економічних і соціальних зв’язків та структур; в) соціальна леґітимація, тобто визнання та прийняття соціальним загалом різних економічних інституцій та верств; г) забезпечення економічної та соціальної ефективності господарських відносин; д) уможливлення інноваційного розвитку економіки суспільства. За умов, коли сучасний стан економіки України зумовлює ризики її незворотного відставання від економічно розвинених країн світу, неабиякої соціальної значущості набуває зазначена останньою у переліку інноваційна функція довіри. Ця функція реалізується за рахунок виникнення завдяки довірі найрізноманітніших типів соціальних контактів, що сприяють інноваційному розвитку.
3. У постсоціалістичних суспільствах, що трансформуються, і передусім в сучасному українському суспільстві наразі спостережено дефіцит довіри у різних сферах життя та в економічних відносинах зокрема. Понад те, є підстави вести мову не лише про кризу довіри, а також, за оцінкою Н.Соболєвої, – про «зневіру і безвір’я». Зокрема, такою вкрай негативною налаштованістю обтяжені відносини між соціальними верствами найманих працівників, профспілкових лідерів, представників органів влади та роботодавців. Такі обставини, природно, не є сприятливими для реалізації конструктивних соціальних функцій довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства. Тобто недостатньою мірою відбувається соціальна інтеграція у межах економічних відносин, не прискорюються процеси соціальної та економічної морфогенези, недостатньою є соціальна легітимація економічних інституцій та верств, не забезпечується економічна та соціальна ефективність, не створюються можливості для інноваційного розвитку економіки суспільства та ін. Водночас генерування недовіри має наслідком її соціальні дисфункції в економічних відносинах – соціальну дезінтеграцію, перепони соціальній та економічній морфогенезі, соціальну делеґітимацію, унеможливлення економічної та соціальної ефективності, унеможливлення інноваційного поступу економіки суспільства та ін.
4. Серед можливих чинників зумовлювання довіри в економічних відносинах перехідного суспільства можна виокремити такі групи детермінант довіри: а) культурні чинники (соціальні орієнтації економічної культури, культура недовіри); б) структурні чинники (аномія, локалізація особи у межах соціальної структури суспільства за статтю, віком, освітою, доходом, типом поселення, регіоном, сектором зайнятості); в) особистісні чинники (довірливість, позитивне сприйняття об’єкта довіри, позитивна соціальна ідентифікація суб’єкта із ним, позитивне соціальне самопочуття, задоволеність соціальних потреб, авторитаризм, самооцінка, екстернальність або інтернальність, оптимізм, тривожність, економіко-психологічні особливості); г) інтеракційні чинники (позитивний досвід взаємодії із соціальним об’єктом); д) ситуативні чинники (соціальні та економічні ризики, покращення/погіршення економічної ситуації). Тобто загалом йдеться про культуру як соціальну пам'ять суспільства та підґрунтя спільної ідентичності, солідарності, згуртованості та довірчості, соціальну структуру як усталену або неусталену неоднорідність суспільства за різними соціальними ознаками, соціальні за змістом і психічні за формою внутрішні механізми регуляції поведінки особистості, накопичені доладні взаємні комунікативні практики, різноманітні соціальні та економічні ситуативні ризики і загрози або сприятливі обставини як чинники довіри.
5. Чинники зумовлювання довіри в економічних відносинах перехідного суспільства за соціальним масштабом своєї дієвості поділяються на: а) специфічні чинники, що зумовлюють довіру здебільшого соціальним суб’єктам у межах певного різновиду економічних відносин або окремому такому об’єкту у межах останніх; б) загальні чинники довіри громадян, тобто чинники, що зумовлюють довіру більшості контрагентів громадян у межах економічних відносин суспільства загалом. Передусім специфічним чинником недовіри громадян державним регуляторам економіки (парламенту, уряду, судам, органам місцевої влади та державній податковій інспекції) є свавілля відповідних інституцій державної влади, тобто зауважена соціальним загалом схильність їх очільників та представників діяти на власний розсуд, без огляду на чинне законодавство та мораль, на волю й думку громадськості. Відтак покращення якості вітчизняного парламентаризму, урядування, провадження судових справ та місцевого самоврядування може неабияк підняти рівень довіри інституціям, уповноважених громадянським суспільством до виконання зазначених соціальних функцій.
6. Специфічним чинником довіри, дієвість якого обмежена соціально-трудовими відносинами, є погіршення гарантій зайнятості. Ускладнення можливостей працевлаштування може створювати можливості для зловживань працедавців державного та приватного сектору економіки у їхніх відносинах із найманими працівниками, чим, природньо, викликає недовіру останніх. Натомість покращення вказаних гарантій уможливлює більш незалежне становище найманих працівників, які за необхідності чи бажання можуть змінити місце найму або відстояти свої права на таке поточне місце. За цих умов працедавцям доводиться більше рахуватися з інтересами найманих працівників, що сприяє довірі останніх своїм економічним контрагентам. Зрештою, верстви приватних підприємців та керівників державних підприємців за умов забезпечення гарантій зайнятості сприймаються соціальним загалом як компетентні та дієві розпорядники виробничих активів, що розвивають і розширюють виробництво, створюють нові та забезпечують наявні робочі місця, сприяють піднесенню економіки, а відтак – користуються довірою громадськості. Натомість за наявності дієвих гарантій зайнятості громадяни менше переймаються перспективами свого працевлаштування, менше сприймають свої колег як конкурентів на ринку праці і відповідно більшою мірою схильні довіряти їм.
7. Довіра громадян окремим їхнім контрагентам у межах економічних відносин зумовлюється специфічними чинниками, дієвість яких обмежена рамками певних різновидів зазначених відносин. Зокрема, довіра судам неабияк залежна від задоволеності соціальної потреби громадян у юридичній допомозі, а їхня довіра місцевим органам влади – від задоволення роботою цих органів та самооцінки громадян їх власної змоги опиратися неприйнятним рішенням цих органів. Тобто коли права та інтереси громадян юридично захищені завдяки ефективній роботі судової системи у складі судів різних рівнів та інстанцій, вони довіряють останнім. І навпаки, коли особа має негативний досвід взаємодії із судом, зокрема, досвід марного звернення до суду, чинник цього негативного досвіду зменшує довіру судам. Аналогічним чином якісне виконання місцевими органами влади властивих їм та очікуваних громадянами функцій у межах конституційно визначених повноважень, а також дійсні можливості громадян опиратися сумнівним рішенням цих органів, які обмежують або утискають їхні законні громадянські права та інтереси, – усе зазначене виступає підґрунтям громадської довіри.
8. Вельми специфічною є зумовленість довіри громадян у соціально-трудових відносинах, де свою дієвість виявляють чинники різної природи. Зокрема, недовіра громадян керівникам державних підприємств та колегам по роботі зумовлена комунікативним чинником конфліктності із цими їхніми контрагентами. Натомість довіра громадськості приватним підприємцям спричинена структурно (їх зайнятістю перших у приватному секторі економіки) та мотивована особистими інтенціями (позитивним ставленням до приватного підприємництва, вдоволеністю своєю роботою загалом та готовністю до працевлаштування у приватного підприємця). Разом із тим недовіра громадян керівникам державних підприємств зумовлена такою їхньою економіко-психологічною особливістю, як особиста заповзятливість, що виявляє себе у бажанні відкрити власну справу. Імовірно в даному випадку дається взнаки потенційна економічна конкуренція приватних та державних підприємців. Загалом значний соціальний потенціал підвищення рівня довіри у соціально-трудових відносинах прихований у їх упорядкуванні на засадах злагоди, співробітництва та соціального партнерства контрагентів.
9. Вкрай низьким є рівень довіри громадян своїм контрагентам у фінансових відносинах. Передумовами недовіри громадськості у даному випадку виступають процеси становлення та розвитку фінансової системи України на тлі супутніх економічних криз та інфляції упродовж останніх 25 років. Унаслідок ринкових реформ та приватизації роль банків, фіскальних органів та страхових компаній в економіці суттєво зросла. За сучасних умов їх діяльність відбиває суперечливі інтереси різних форм власності, характеризується непередбачуваністю. Природно, що значна частина громадян наразі не опанувала усіх наявних новітніх фінансових практик. Таким чином, негативний досвід фінансових відносин та дефіцит функціональних спроможностей до залучення у технологічно сучасні фінансові практики має наслідком уникання різних фінансових установ та недовіру їм. Відтак не лише соціальна функціональність фінансової системи може підвищити рівень довіри у межах фінансових відносин, але й підвищення рівня функціональної фінансової грамотності громадян.
10. Одним із загальних чинників недовіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства є культура недовіри (цинізму), тобто узагальнена підозрілість громадян стосовно своїх контрагентів та інституцій, що є негативним історичним набутком українського суспільства. Існування та розширення соціального ареалу носіїв культури недовіри може мати вкрай негативні наслідки для суспільства – поширення серед громадян соціально-руйнівних схильностей до заперечення будь-яких альтернатив суспільного розвитку, невмотивованої раціонально невдоволеності та негативізму, неприйняття та опору будь-яким спробам вивести суспільство із кризи, зокрема, економічним реформам. Запобігання розширенню соціального ареалу культури недовіри (цинізму) можливе за умов доладного упорядкування суспільства на засадах соціальної злагоди, солідарності та справедливості, підвищення рівня легітимності його інституцій та провідних соціальних верств, унеможливлення свавілля державних органів. Водночас неабияке значення має подолання негативних суспільних настроїв (тривожності, апатії, песимізму, історичних фобій), нетерпимості і т.п.
11. Неабиякий вплив на довіру в економічних відносинах в Україні здійснюють такі загальні чинники зумовлювання довірчості як: а) соціальний оптимізм громадян, тобто позитивне сприйняття ними соціального довкілля, характерне вірою в економічний успіх і добробут, оперте на упевненість в наявності потенційних можливостей втілення особистих економічних домагань, сподівань та надій, що відбиває міру адаптивного потенціалу суспільства; б) сприйняття громадянами загальної економічної ситуації в країні, тобто поточного стану процесів суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання, зростання рівня і темпів розвитку національної економіки, нарощування економічного потенціалу суспільства, збільшення його національного багатства, що суб’єктивно пов’язуються із певними соціальними інституціями та верствами. Безперечними передумовами генерування соціального оптимізму громадян та підвищення рівня позитивного сприйняття ними економічної ситуації в Україні як передумов довірчості в економічних відносинах варто вважати дійсні успіхи національної економіки, які вагомо підвищують її конкурентоздатність у глобальному економічному просторі та надихають широкі верстви громадськості.
12. Довіра громадян України більшості їхніх економічних контрагентів зумовлена загальними соціальними чинниками, серед яких – різні види їхньої локалізації у межах соціальної структури суспільства. Зокрема, відповідна статева локалізація виявила себе тим, що зміни гендерних позицій на ринку праці упродовж останніх десятиліть, пов’язані із втрачанням панівних гендерних позицій та обмеженням умов для втілення традиційних гегемонно-маскулінних уявлень чоловічої статті, спричинили більш вибагливе ставлення чоловіків (порівняно із жінками) до державних інституцій, роботодавців, профспілок та інших економічних контрагентів, відтак зумовили більшу недовіру чоловіків останнім. Натомість вікова локалізація виявляє себе позитивним впливом віку суб’єкта на довіру державним інституційним регуляторам економіки, зокрема, більшою схильністю старших поколінь довіряти та молодших поколінь – не довіряти, що може бути пояснене: а) соціалізацією перших за умов одержавленої економіки, а других – за умов ринкової економіки; б) більшою фрустрацією молодших поколінь з огляду на значно більші їхні нереалізовані соціальні домагання. Водночас у фінансових відносинах старші люди через втрату своїх заощаджень та незвиклість до фінансової нестабільності довіряють менше, а молодші – більше. Поселенська локалізація громадян відбивається на їхній довірі в економічних відносинах таким чином, що мірою підвищення рівня урбанізації населеного пункту рівень довіри їх жителів державним регуляторам економіки та контрагентам у соціально-трудових відносинах натомість знижується. Позитивний або негативний вплив регіональної локалізації громадян на їхню довіру державним інституційним регуляторам економіки (парламенту, уряду, судам) визначається фактом наявності/відсутності контролю над відповідними інституціями держави з боку політичних сил, найбільш популярних у межах їхнього (громадян) регіону. Водночас регіональною особливістю зумовлювання довіри у соціально-трудових відносинах є те, що жителі західних і центральних областей здебільшого не довіряють, а жителі південних та східних областей відповідно переважно довіряють керівникам державних підприємств. Мотивація недовіри/довіри тут пов’язана швидше за все із руйнуванням державних промислових підприємств на Заході і в Центрі України та їх збереженням на Сході та Півдні. В окремих випадках чинниками довіри громадян своїм контрагентам в економічних відносинах виступають економічний лібералізм як соціальна орієнтація економічної культури громадян, їхня екстернальність/інтернальність як психологічна особистісна характеристика та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агєєв О. Гроші як універсальна довіра. Виступ на Міжнародних філософсько-економічних читаннях «Людина у світі грошей» (Львів) / О. Агєєв // Філософська думка. – 2009. – №2. – С. 42–43.
2. Алексеева А. Уверенность, обобщенное доверие и межличностное доверие: критерии различения / А. Алексеева // Социальная реальность. – 2008. – №7. — С. 85–98.
3. Алишев Т. Б. Основные теоретические подходы к интерпретации феномена доверия в социологии / Т. Б. Алишев // Ученные записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки. – 2009. – Т. 151, кн. 5, ч. 1. – С. 22–29.
4. Арсеенко А. Г. Социально-экономический механизм регулирования трудових отношений (на примере США, Канады, Великобритании) / А. Г. Арсеенко – К.: Научная книга, 1995. – 184 с.
5. Барсукова Ю. Вынужденное доверие сетевого мира // Ю. Барсукова // Политические исследования. – 2001. – №2. – С. 52–60.
6. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия / Бек У. ; пер. с нем. – М. : Прогресс-Традиция ; Изд. дом «Территория будущего», 2007. – 464 с. – (Серия «Университетская библиотека Александра Погорельского»).
7. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию / Бек У. ; пер. с нем. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
8. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Деніел Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія Хрестоматія : Навч. посібник ; [упоряд. В. Лях]. – К. : Либідь, 1996. – С. 194–250.
9. Богданова Е. В. Структура доверия в отношениях «клиент-банк» / Е. В. Богданова // Журнал социологии и социальной антропологи. – 2005. – Т. II, вып. 4. – №1 – С. 86–96.
10. Бурдьє П. Практичний глузд / Бурдьє П. ; пер з франц. – К. : Укр. Центр духов. культури, 2003. – 503 с.
11. Бурейчак Т. Погані часи для чоловіків? Соціологічні інтерпретації кризи маскулінності / Тетяна Бурейчак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. – №1. – С. 79–94.
12. Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых заонмерностей / Ахим Бююль, Петер Цефель ; пер. с нем. – СПб: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 608 с.
13. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / Валлерстайн И. ; пер. с англ. – М. : СПб. : Университ. книга, 2001. – 416 с.
14. Вахтина М. А. Доверие к государству как фактор повышения его эффективности // JOURNAL OF INSTITUTIONAL STUDIES (Журнал институциональных исследований) / М. А. Вахтина. – 2011. – Т. 3. – №3. – С. 57–65.
15. Вебер М. Протестантские секты и дух капитализма / Вебер М. // Избранное: Протестантская этика и дух капитализма ; пер. с нем. – [2-е изд., доп. и испр.]. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. – С. 187–212.
16. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Вебер М. ; пер. з нім. – К. : Основи, 1994. – 262 с.
17. Вишняк О. Довіра до політичних інститутів: поняття, показники та тенденції змін / Вишняк О. // Українське суспільство 1992-2010: соціологічний моніторинг; за ред. д-ра екон. наук В. Ворони, д-ра соціол. наук М. Шульги. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2010. – С. 24–39.
18. Гарфинкель Г. Понятие «доверия»: доверие как условие стабильных согласованных действий и его экспериментальное изучение / Пер. с англ. В. Г. Николаева // Социальные и гуманитарные науки: отечественная и зарубежная литература. Реферативный журнал. Серия 11: Социология. – 1999. – № 4. – С. 126–166.
19. Гарфинкель Г. Понятие «доверия»: доверие как условие стабильных согласованных действий и его экспериментальное изучение / Пер. с англ. В. Г. Николаева // Социальные и гуманитарные науки: отечественная и зарубежная литература. Реферативный журнал. Серия 11: Социология. – 2000. – № 1. – С. 146–184.
20. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Гидденс Э. ; пер. с англ. – М. : Академ. проект, 2003. – 528 с.
21. Головаха Е. И. Интегральный индекс социального самочувтвия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.] ; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. – К. : Факт, 2008. – (Т. 2 : теория, методы и результаты социологического исследования образа жини, психологического состояния и социального самочувствия населения). – С. 183–233).
22. Головаха Е. И. Постсоветская деинституционализация и становление новых социальных институтов в украинском обществе / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.] ; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. – К. : Факт, 2008. – (Т. 1 : Вопросы теории, методологии, технологии социологического исследования и профессиональной этики). – С. 63–86).
23. Головаха Е. И. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К.: Абрис, 1994. – 168 с.
24. Головаха Є. І. Українське суспільство 1992–2008 : соціологічний моніторинг / Євген Головаха, Наталя Паніна – К. : Інститут соціології НАН України, 2008. – 85 с.
25. Горбачик А. П. Аналіз даних соціологічних досліджень засобами SPSS: Навчальний посібник. / А. П. Горбачик, С. А. Сальникова – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім.. Лесі Українки, 2008. – 164 с.
26. Гоч Р. Вимірювання довіри в економічних відносинах: шкали, показники та індекси / Р. Гоч // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 3 (14). – К. Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 319–331.
27. Гоч Р. Динаміка довіри суб’єктам соціально-економічних відносин у сучасній Україні / Р. Гоч // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 4 (15). – К. Інститут соціології НАН України, 2012. – С. 241–256.
28. Гоч Р. Довіра в економічних відносинах: огляд соціологічних інтерпретацій / Р. Гоч // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 1 (12). – К. Інститут соціології НАН України, 2009. – С. 188–197.
29. Гоч Р. Міжнародний досвід дослідження довіри в економічних відносинах / Р. Гоч // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. – 2010a. – Випуск 4. – С. 208–216.
30. Гоч Р. Особливості довіри в економічних відносинах суспільства / Р. Гоч // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 2 (13). – К. Інститут соціології НАН України, 2010. – С. 211–221.
31. Гоч Р. М. Поняття та роль довіри в економічних відносинах українського суспільства в контексті глобальних соціальних змін / Гоч Р. М. // Проблеми розвитку соціологічної теорії: матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій», 4 груд. 2009 р., (м. Київ) та VII Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: множинність сучасності та простори ідентичностей», 20 – 21 трав. 2010 р., (м. Київ) / Київ. нац. ун-т ім.. Т. Шевченка [та ін.; під заг. ред. Куценко О.Д., Судаков В.І.].– К.: Логос, 2010. – С. 129–134.
32. Грамши А. Тюремные тетради : [в 3 ч.] / Грамши А. ; пер. с итал. – М. : Политиздат, 1991. – Ч. 1. – 560 с.
33. Ґіденс Е. Соціологія / Ґіденс Е.; пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
34. Дворянов А. А. Социальные функции доверия / А. А. Дворянов // Регион: экономика и социология. – 2006. – № 4. – С. 130–141. – Режим доступа к журн.: http://ecsocman.hse.ru/region/msg/23549819.html
35. Дементьев В. Е. Доверие – фактор функционирования и развития современной рыночной экономики / В. Е. Дементьев // Российский экономический журнал. – 2004. – №8. – С. 46–65.
36. Демків О. Соціальний капітал: теоретичні дослідження та операціональні параметри / Олег Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – №4. – С. 99–111.
37. Джонсон Дж. А. Екзистенціальні аспекти довіри / Джон Джонсон, Андрій Мельников // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2009. – №1. – С. 78–93.
38. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия / М.. Доган // Социологические исследования. – 1994. – № 6. – С. 147–156.
39. Економічна соціологія: Навч. посібник / В. М. Ворона, В. Є. Пилипенко, В. І. Тарасенко та ін. За ред. В. М. Ворони, В. Є. Пилипенка. – К.: Інститут соціології НАН України, 1997. – 273 с.
40. Енгельс Ф. Начерки до критики політичної економіки / Маркс К., Енгельс Ф. // Твори ; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1958. – Т. 1. – С. 507–533.
41. Еремичева Г., Недоверие как социальная проблема современной Россиии / Г. Еремичева, Ю. Симпура // Журнал социологии и социальной антропологи. – 1999. – Т. II, вып. 4. – С. 50–72.
42. Заболотная Г. М. Феномен доверия и его социальные функции / Г. М. Заболотная // Вестник РУДН, серия Социология. – 2003. – №1(4). – С. 67–73. – Режим доступа: http://scilance.com/library/book/5052
43. Заславская Т. И. Социология экономической жизни: Очерки теории / Т. И. Заславская, Р. В. Рывкина – Новосибирск: Наука. Сиб. отделение, 1991. – 448 с.
44. Звоновский В. Повседневное безличное доверие как фактор хозяйственной деятельности / В. Звоновский // Социальная реальность. Журнал социологических наблюдений и сообщений. – 2008. – №7. – С. 99–109.
45. Зіммель Г. Філософія грошей / Георг Зіммель ; пер. з нім. – К.: Промінь, 2010. – 504 с.
46. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека / В. Зомбарт // Собрание починений в 3-х томах. Том 1. Пер. с нем. – СПб.: Владимир Даль, 2005. – С. 25–478. (638 с.)
47. Казаков В. Банки і люди: оцінка втрат і наслідків / В. Казаков // Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін. ; за ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2009. – С. 110–116.
48. Казин Ф. А. «Голосуют, и хорошо…». Проблема доверия к власти в России / Филипп Александрович Казин // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.perspektivy.info/print.php?ID=35980
49. Кесельман Л. Індивідуальний оптимізм/песимізм у сучасній російській трансформації / Леонід Кесельман, Марія Мацкевич // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2. – С. 164–175.
50. Козырева П. М. К вопросу о доверии в трудових колективах / П. М. Козырева // Социологические исследования. – 2008. – №11. – С. 24–33.
51. Конституція України: текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду. Огляд і коментарі В. Ф. Погорілка та В. Л. Федоренка. – К. : Наукова думка, 2006. – 212 с.
52. Корнаи Я. Честность и доверие в переходной экономике / Я. Корнаи // Вопросы экономики. – 2003. – №9. – С. 15–27.
53. Корнєв М. Н. Соціальна психологія: Підручник / М. Н. Корнєв, А. Б. Коваленко. — К.: Видавництво Київського університету, 1995. — 304 с.
54. Коулмен Дж. Введение социальной структуры в экономический анализ [Электронный ресурс] / Дж. Коулмен // Экономическая социология. – 2009. – Т.10. – № 3. – С. 33–40. – Режим доступа к журн.: www.ecsoc.msses.ru
55. Куликова А. А. Причинность в моделях латентно-структурного анализа и структурных уравнений / А. А. Кузина // Социология, методология, методы, математическое моделирование. – 2009. – №29. – С. 30–45.
56. Кузина И. И. Доверие политическим институтам: теоретические представления и подходы к эмпирическому измерению / И. И. Кузина // Вісник Одеського національного університету. Серія «Соціологія і політичні науки» – 2010. – Т. 15. –Вип. 14. – С. 67–75.
57. Кузина И. И. Доверие политическим институтам: сущность детерминанты и украинский контекст / Ирина Ивановна Кузина // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства”. Випуск 15. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. – С. 473–477.
58. Кузина О. Е. Доверие финанссовым институтам: опыт эмпирического исследования / О. Е. Кузина, Д. Х. Ибрагимова // Мониторинг общественного мнения . – 2010. – №4 (98). – С. 26–39.
59. Кузина О. Е. Формирование доверия в массовом инвестиционном поведении / О. Е. Кузина // Социологический журнал. – 1999. – №1–2. – С. 171–181.
60. Куценко О. Зиґзаґи демократизації політичного режиму в Україні / Ольга Куценко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – №3. – С. 65–79.
61. Куценко О. Україна у трансформаційних процесах. Quo vadis? / Ольга Куценко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – №1. – С. 18–32.
62. Левада Ю. Механизмы и функции общественного доверия / Юрий Левада // Экономические и социальные перемены: Мониторинг общественного мнения. Информационный бюллетень. – 2001. – № 3. – С. 7–12.
63. Левада Ю. Факторы и фантомы общественного доверия (постэлекторальные размышления) / Юрий Левада // Экономические и социальные перемены: Мониторинг общественного мнения. Информационный бюллетень. –1996. – №5. – С. 7–12.
64. Левашов В. К. Тревоги общества и доверие к государственным институтам / В. К. Левашов // Мониторинг общественного мнения . – 2005. – №4. – С. 28–35.
65. Леонов В. Особливості ощадної та депозитної поведінки населення України у кризовий період /Володимир Леонов// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2009. – №4. – С. 145–156.
66. Локке Р. М. Формирование доверия : [доклад на ежегодном собрании Американской ассоциации политических наук, Сан–Франциско, 1 сентября 2001 г.] / Ричард М. Локке ; [пер. с англ. А. Скрипко]. – М. : ГУ ВШЭ, 2005. – 29 с.
67. Лукин В. Н. Политическое доверие в современном гражданском обществе: культурологические и институциональные модели / В. Н. Лукин // CREDO. – 2005. – №3. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/500/30
68. Луман Н. Социальные системы: очерк общей теории / Н. Луман ; пер. с нем. – СПб. : Наука, 2007. – 644 с.
69. Магун В. Революція домагань і зміни життєвих стратегій молоді: 1985–1995 роки / Володимир Магун // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2. – С. 105–119.
70. Макеев С. А. Институционализация доверия как механизм интеграции украинского общества / С. А. Макеев // Вісник Одеського національного університету. Серія «Соціологія і політичні науки» – 2003. – Т. 8. –Вип. 9. – С. 31–41.
71. Малиш Л. Рівень (не)довіри українців до інститутів та посадовців / Ліна Малиш // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2012. – №2. – С. 35–52.
72. Маркс К. Буржуазія і контрреволюція / Маркс К., Енгельс Ф. // Твори ; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1960. – Т. 6. – С. 107–130.
73. Маркс К. Зауваження на книгу А. Вагнера «Підручник політичної економії» / Маркс К., Енгельс Ф. // Твори ; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1964. – Т. 19. – С. 357–385.
74. Маркс К. Процес виробництва капіталу / Маркс К., Енгельс Ф. // Твори ; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1963. – Т. 23. – 848 с. – (Т. 1 «Капіталу»).
75. Маркс К. Процес капіталістичного виробництва, взятий в цілому / Маркс К., Енгельс Ф. // Твори ; [пер. з 2-го рос. вид.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1965. – Т. 25, ч. ІІ. – 513 с. – (Т. 3 «Капіталу», ч. ІІ, розд. 29–52).
76. Мартинюк І. Довіра як соціопсихічний феномен / Ігор Мартинюк // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. – № 3. – С. 181–184.
77. Мартинюк І. Соціологія довіри в українських реаліях / І. Мартинюк, Н. Соболєва // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 4 (15). – К. Інститут соціології НАН України, 2012. – С. 78–112.
78. Мартинюк І. Теоретичні й методологічні аспекти соціологічного вивчення соціопсихічних станів / І. Мартинюк, Н. Соболєва // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 11. – К. Інститут соціології НАН України, 2008. – С. 21–31.
79. Міщенко М. Соціальні аспекти приватизаційних процесів в Україні / М. Міщенко, І. Буров – К. : Інститут соціології НАН України, 1998. – 124 с.
80. Новак С. Причинные интерпретации статистических связей в социальном исследовании / Стефан Новак: пер с англ. / Математика в социологии. Моделирование обработка информации. – М.: Мир, 1977. – С. 76–123.
81. Олдрич Х. Предпринимательские стратегии в новых организационных популяциях / Х. Олдрич // Западная экономическая социология : Хрестоматия современной классики ; [сост. и науч. ред. В. В. Радаев; пер. М. С. Добряковой]. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. – С. 211–225.
82. Панина Н. В. Образ жизни и психологическое состояние населения в условиях перехода от тоталитаризма к демократии / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.] ; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. – К. : Факт, 2008. – (Т. 2 : Теория, методы и результаты социологического исследования образа жизни, психологического состояния и социального самочувствия населения. – С. 5–173).
83. Панина Н. В. Отношение к политике, властным структурам и политическим лидерам / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.] ; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. – К. : Факт, 2012. – (Т. 3 : Социология политики, национальных отношений, общественного мнения и социальная психиатрия. – С. 7–20).
84. Панина Н. В. Проблемы демократизации в условиях посттоталитарной аномии / Н. В. Панина / Избранные труды по социологии: В 3 т. – (Т. 1 : Вопросы теории, методологии, технологии социологического исследования и профессиональной этики / Сост. и ред. Е. И. Головахи. – К.: Факт, 2008. – С. 30–42).
85. Паніотто В. І. Статистичний аналіз соціологічних даних / В. І. Паніотто, В. С. Максименко, Н. М. Харченко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 270 с.
86. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс ; пер. с англ. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
87. Патнам Р. Д. та ін. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії / Р. Д. Патнам разом з Р. Леонарді та Р. Й. Нанетті ; пер. з англ. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 302 с.
88. Пахомов Ю. Сравнительный соцэкогенез и управляемость экономическими и социальными процессами в Украине и в России / Юрий Пахомов // Общество и экономика. – 2001. – №11-12. – С. 233–238.
89. Петрушина Т. О. Социально-экономическое поведение населения Украины в условиях институциональных перемен / Т. О. Петрушина – К. : Институт социологии НАН Украины, 2007. – 544 с.
90. Пилипенко В. Є. Українська соціологія сьогодні: дослідження основних сфер життєдіяльності суспільства: Монографія / В. Є. Пилипенко. – Л.: ЗУКЦ, 2012.- 326 с.
91. Пилипенко В. Е. Финансовый кризис 2008-2009 годов: украинские реалии / В. Е. Пилипенко, В. С. Казаков // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Випуск 15. – Х.: ХНУ В. Н. Каразіна, 2009. – С. 354–362.
92. Погоріла Н. Об’єктивні та суб’єктивні чинники психологічного благополуччя (Польща, Угорщина, Грузія, Україна) / Наталя Погоріла, Тетяна Дієва // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – №1. – С. 151–166.
93. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Институт социологии НАН Украины; ответ. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. – К.: Б. и., 1995. – 185 с.
94. Прибиткова І. Урбанізація в Україні на порозі ХХІ століття / Ірина Прибиткова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №3. – С. 31–40.
95. Резнік В.Чинники довіри до влади як об’єкт теоретичної типологізації / В. Резнік // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 4 (15). – К. Інститут соціології НАН України, 2012. – С. 227–240.
96. Роджерс Е. М. Дифузія інновацій \ Еверетт М. Роджерс ; пер. з англ. – к.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – 591 с.
97. Свеженцева Ю. А. Доверие населения к милиции как потенциал и результат их сотрудничества / Ю. А. Свеженцева // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2003. – С. 335–340.
98. Свєженцева Ю. Що таке партнерство і як його вимірювати: концептуальні та операціональні аспекти соціального феномена / Юлія Свєженцева // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. – №2. – С. 133–148.
99. Селигмен А. Проблема доверия / Адам Селигмен ; пер. с англ. – М.: Идея-Пресс, 2002. – 256 с.
100. Смелзер Н. Дж. Проблеми соціології. Ґеорг-зімелевські лекції, 1995 / Нейл Дж. Смелзер ; пер. з англ. – Львів : Кальварія, 2003. – 128 с.
101. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт ; пер. з англ. – К.: Port-Royal, 2001. – 594 c.
102. Соболєва Н. І. Соціологія суб’єктивної реальності / Н. І. Соболєва – К.: Інститут соціології НАН України, 2002. – 296 с.
103. С