НАСИЛЬСТВО В СІМ`Ї: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЯВИЩА : Насилие в семье: социологический анализ ЯВЛЕНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Бойко Олександр Валерійович

УДК 316.33 - 301

НАСИЛЬСТВО В СІМ`Ї: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЯВИЩА

Спеціальність 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор
Соболєв Василь Олександрович

Харків - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи до вивчення насильства у сімейному середовищі.
1.1. Насильство як соціальний феномен: поняття, види та функції
1.2. Концептуальні підходи до аналізу насильства в сім`ї
1.3. Ідентифікація насильства в сім’ї: можливості щодо типологізації основних проявів
Висновки до розділу

10
31
57

67

РОЗДІЛ 2. Стан та динаміка поширеності насильства в сім’ї в Україні.
2.1. Методи соціологічного дослідження феномену насильства в сім'ї
2.2. Поширеність насильства в сім’ї як різновиду протиправної поведінки в Україні
2.3. Соціологічний вимір основних проявів насильства в сім’ї
2.3.1. Проблеми ідентифікації насильства в сім’ї на професійному та повсякденному рівнях
2.3.2. Відображення характеру насильства в сім’ї крізь його окремі прояви
2.3.3. Суттєві риси агентів насильницької взаємодії
2.3.4. Вплив умов конфліктної взаємодії на здійснення та поширеність насильницьких дій
Висновки до розділу

71
82

90
90

101

115
119

135

РОЗДІЛ 3. Напрямки діяльності держави та суспільства щодо протидії насильству в сім’ї в Україні
3.1. Суб’єкти професійної діяльності з профілактики та припинення насильства в сім’ї
3.2. Діяльність правоохоронних органів з втручання в сімейні конфлікти та профілактики насильства в сім’ї
3.3. Фостерна сім’я як різновид реабілітації неповнолітніх жертв насильства в сім’ї
Висновки до розділу

140

149

162

172

ВИСНОВКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

186

ДОДАТОК

200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.

Основним принципом побудови правової, соціально-орієнтованої держави є забезпечення охорони життя, здоров'я кожного члена суспільства, його честі і гідності, недоторканості і безпеки. Осередком збереження «людяності», гуманності суспільства за всіх часів була сім'я. Сім'я є найбільш сталим елементом соціальної системи й одночасно найбільш уразливим. Протягом тисячоліть інститут сім'ї «випробовувався на міцність», зазнаючи тиску з боку інших суспільних інститутів, трансформуючись унаслідок соціально-економічних змін.
Життєздатність сім'ї визначається, насамперед, характером взаємодії між елементами її статусно-рольової структури. Останнім часом взаємини у сім'ї усе частіше стали набувати форму конфліктної взаємодії. Проте наявність конфлікту не означає автоматичну обумовленість настання дисфункціональних наслідків для сімейної структури. Одним з основних чинників, що сприяють таким наслідкам виступають насильницькі дії, що чиняться одним членом сім'ї стосовно іншого. Численні дослідження свідчать про те, що прояви насильства в сім'ї стають усе більш очевидними для багатьох суспільств світу. Воно не визнає ні державних кордонів, ні соціальних і демографічних відмінностей. Відповідний статус у сім'ї або виконання тієї або іншої ролі не гарантує уникнення можливості зазнати насильства з боку інших членів сім'ї. Звичайно, така форма взаємодії не є результатом людського прогресу й актуальність її не обумовлена раптовою появою цього феномену в громадському житті. Проте процеси демократизації суспільних відносин, реалізація принципу відкритості в обговоренні проблем суспільства виносять на суд громадськості такі сторони соціального життя, про які в часи існування командно - адміністративного режиму в країні не прийнято було говорити. Незважаючи на достатньо високий рівень латентності сімейного насильства, стають більш ясними масштаби явища. За даними різних досліджень близько 70% жінок зазнають різноманітних форм сімейного насильства. До 35% неповнолітніх систематично застосовуються жорстокі форми покарання; близько 12% громадян піддаються сексуальному насильству в сім'ї, більше третини всіх навмисних убивств і злочинів із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень скоюються в сім'ї. І дані статистики свідчать про позитивну динаміку насильницьких злочинів, що чиняться на сімейно-побутовому ґрунті.
В умовах криміналізації сім'ї актуальними стають питання організації ефективної протидії поширенню насильства в сім'ї. Це зумовлює підвищений інтерес до вивчення насильства у сфері сімейних відносин. Сім'я в соціології вивчається у різних аспектах, але ці аспекти розглядаються в основному на двох рівнях: інституціональному і груповому. Насильство може розглядатися як один із чинників розпаду групи, дисфункціональності інституту або організації. В останні роки з'явилась низка публікацій стосовно соціологічних аспектів насильства, накопичений певний статистичний матеріал. Актуальність обраної автором теми дослідження обумовлена тим, що у вивченні насильства в сім'ї відсутній чітко визначений соціологічний погляд на проблему як на соціальне явище, існування і поширення якого пов'язано з комплексом особливостей соціально-правового, психологічного, культурного, матеріально-економічного й ідеологічного характеру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації відповідає науковим завданням, що стоять перед науково-дослідними та навчальними закладами системи МВС України, зокрема Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., що затверджена Указом Президента України від 25.11.2000 р. Тема дисертації є складовою частиною Основних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2003 рр.
Напрямок роботи обумовлено набранням чинності Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.12.2001 р., а також деякими іншими нормативно-правовими актами, що регулюють шлюбно-сімейні відносини й спрямовані на зміцнення та підтримку законності і правопорядку в сім'ї.
Об'єкт дослідження насильство як спосіб конфліктної взаємодії.
Предмет дослідження - особливості насильницьких форм сімейної комунікації.
Мета дослідження здійснити соціологічну оцінку форм і комунікативних процесів насильницького характеру, які відбивають сучасний стан сімейної організації, а також визначити пріоритетні напрямки профілактичної, правоохоронної і реабілітаційної діяльності держави та суспільства щодо протидії вчиненню насильства у сім'ї, виробити рекомендації для оптимізації діяльності органів і установ, що займаються припиненням і запобіганням насильству в сфері сімейно-побутових відносин.
Завдання дослідження:
1. На основі аналізу тематичної літератури визначити особливості розгляду насильства як загальносоціального феномену та його впливу на сферу шлюбно-сімейних відносин.
2. Виділити труднощі, пов’язані з використанням термінології щодо насильства в сім’ї та можливостями ідентифікації його проявів;
3. Виділити та описати основні ознаки насильницької поведінки в сім'ї;
4. Показати особливості поширення окремих видів насильства в залежності від конфліктного стану сімейної організації;
5. Виявити основні тенденції злочинності, що пов'язана з вчиненням насильства в сім'ї, на загальнодержавному і регіональному рівнях за період з 1996 по 2002 рр., а також виділити відмінності, які характеризують насильство як протиправну поведінку в сім’ї;
6. Визначити пріоритетні соціальні важелі запобігання насильству в діяльності державних органів та громадських організацій.
Теоретико - методологічні основи та емпірична база дослідження.
Теоретичну основу дисертації складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних соціологів, соціальних психологів, кримінологів, юристів, присвячені аналізу насильства як загальносоціального явища та родового поняття, а також розгляду механізмів та процесів формування насильницької поведінки в сім'ї, форм її проявів.
З метою подальшої розробки проблеми насильства в сім'ї було запропоновано підхід, який сполучає положення теорій конфлікту та девіантної поведінки. Теорії девіантної поведінки розглядають насильство в сім'ї через формування механізмів визнання людини, яка вчинила акт насильства, девіантом. Проте теорії девіації у розгляді сімейного насильства недостатньою мірою розкривають характер конфліктної взаємодії між членами сім'ї. Тому цілком зрозуміле звернення до конфліктологічної теорії для формування більш повного уявлення про природу насильства в сім'ї.
Емпіричну базу роботи складають матеріали самостійних досліджень, а також досліджень, проведених співробітниками НДЛ соціальної і психологічної роботи в ОВС при Національному університеті внутрішніх справ. При написанні дисертації було використано досвід конкретних соціологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері вивчення проблеми насильства в сім'ї.
Поставлені дослідницькі завдання зумовили використання наступних методів: аналіз статистичних даних щодо злочинності у сімейно-побутовій сфері, метод опитування (анкетування та інтерв'ю), метод експертних оцінок, вторинний аналіз існуючих соціологічних даних, методи соціально-психологічного дослідження конфліктної поведінки.
Дані про факти насильства в сім'ї, отримані нами в результаті використання методу експертних оцінок, методу напівформалізованого інтерв'ю, дозволили сформулювати основні положення про явище насильства в сім'ї. Ці дані були підтверджені результатами опитування громадської думки серед населення м. Харкова. З метою узагальнення наявних форм і методів реабілітаційної, профілактичної й іншої діяльності з членами сімей, в яких відбувається насильство, було проведено 4 фокус-групи” (із співробітниками місцевого центру соціальних служб для молоді, соціальними педагогами, співробітниками громадських організацій, співробітниками служби дільничних інспекторів міліції - усього 40 чоловік); 84 напівформалізованих інтерв'ю із соціальними працівниками, співробітниками громадських організацій, дільничними інспекторами міліції, а також жертвами насильства в сім'ї, що перебували на момент проведення інтерв'ю у кризовому центрі. З метою вивчення динаміки насильницьких злочинів у сім'ї, масштабів поширення аналізованого явища на території України і Харківської області, зокрема, з 1996 по 2002 рр. були проаналізовані статистичні звіти Департаменту адміністративної міліції МВС України та Управління оперативної інформації УМВС України в Харківській області про стан злочинності в сімейній сфері за визначений період.
Для виявлення поширеності, характеру та особливостей окремих проявів насильства в сім'ях мешканців м. Харкова було проведене анкетне опитування 400 осіб (180 чоловіків і 220 жінок у віці від 15 до 70 років) в усіх районах міста (квотна вибірка за статевою та віковою ознаками).
З метою формування уявлення про можливості агентів насильницької взаємодії щодо застосування раціональних методів управління та розв’язання конфліктних ситуацій нами було проведено тестування 50 осіб (25 жертв насильства в сім’ї та 25 осіб, які знаходяться на профілактичному обліку за систематичне скоєння насильства в сім’ї) за опитувальником стратегій конфліктної поведінки К. Томаса.
Валідність і надійність отриманих результатів забезпечується взаємодоповнюваністю використаних методів і репрезентативністю вибіркової сукупності.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
1. Одержало подальшого розвитку поняття насильство в сім’ї” через сукупність певних ознак: форми конфліктної взаємодії, наявність мотиваційного компоненту, об'єктивну і / або суб'єктивну ідентифікацію дій як таких, що носять насильницький характер, здійснення дій примусового характеру, заподіяння шкоди, відсутність провокуючої поведінки жертви.
2. Уточнено дані щодо особливостей ідентифікації насильницьких проявів на повсякденному та професійному рівнях, характеру насильницького впливу на сім’ю, умов насильницької взаємодії, соціальних характеристик агентів насильства.
3. Вперше у вітчизняній науці доведена ефективність використання комплексного підходу до вивчення насильства в сім’ї як соціального явища. Це дозволило виявити: масштаби його розповсюдженості, об’єкт та суб’єкт насильства, а також стратегії їх взаємодії, сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, що відбивають особливості причинно-наслідкового зв'язку подій, ступінь суспільної небезпеки і характер соціально-психологічних наслідків такої взаємодії, характер дій, охоплюваних поняттям насильство в сім'ї, особливості сприйняття і реалізації респондентами різноманітних видів насильницьких дій стосовно членів своєї сім'ї.
4. Одержали подальшого розвитку теоретичні положення про взаємозв'язок між типом сім'ї і поширеністю окремих форм насильства.
5. Вперше на основі вивчення кримінально-статистичної звітності та використання соціологічних методів вимірювання виявлено основні тенденції та можливості організації профілактичної, реабілітаційної та правоохоронної діяльності в сфері протидії насильству в українських сім’ях.
6. Одержали подальшого розвитку положення щодо впровадження в систему соціальної роботи моделі фостерних сімей.
Теоретичне і практичне значення роботи обумовлено новизною дослідницького підходу до проблеми насильства в сім'ї, що розширює наукове уявлення про природу аналізованого явища, форми прояву насильства, його основні тенденції, а також можливості профілактики проявів насильства в сфері шлюбно-сімейних відносин.
Проведені дослідження особливостей сприйняття населенням проблеми насильства в сім'ї, розповсюдженості окремих насильницьких проявів в межах внутрішньосімейних відносин уможливили визначення структури насильства в сім’ї та основних груп чинників, що впливають на його виникнення.
Висновки та матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в практичній діяльності ОВС, а також установ і організацій, що займаються соціальною роботою із сім'ями, в яких мають місце насильницькі прояви; у процесі викладання навчальних курсів «Соціологія сім'ї», «Соціологія молоді», «Соціологія девіантної поведінки»; у розробці навчальних курсів з профілактики та запобігання насильству в сім'ї для юридичних і соціально-психологічних факультетів ВНЗ.
Апробація отриманих результатів дисертації.
Основні положення і висновки дисертації викладено у курсах Соціологія конфлікту”, Організація виховної роботи в стройових підрозділах ОВС”, Практикум з соціальної роботи в ОВС”, а також у наукових публікаціях автора і доповідях на загальноукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції ад'юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ, м. Харків (17 травня 2002 р.), науково-практичній конференції з проблем девіантних підлітків (Інститут внутрішніх справ, м. Львів, жовтень, 2002), VII міжнародній науковій конференції «Харківські соціологічні читання» (28 - 29 листопада 2002 р.), а також у 4-х міжнародних науково - практичних семінарах: «Семінарі з методів розслідування статевих й інших злочинів, що вчиняються на сімейно-побутовому ґрунті.» ((ICITAP - International Criminal Investigative Program by United States Department of Justice), Національний університет внутрішніх справ, м. Харків, листопад - грудень 1999 р.), осінньому та 2-ох весняних науково-практичних семінарах з проблем соціальної роботи з неблагополучними сім'ями (Pressley Ridge Schools, м. Пітсбург, США, квітень червень 1999р., жовтень 2001 р.; травень 2002 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць у спеціалізованих виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Насильство є широко поширеним явищем у сучасному суспільстві. Звичайно, його образ не є статичним - він трансформується під впливом еволюційних процесів розвитку суспільства, тому одні риси в ході історії з'являються - інші нівелюються, зникають. Насильство в сім'ї - одна з форм насильницької поведінки, що менш за все піддається впливу історичних процесів. Можна навіть говорити про те, що насильство створює історію. Навіть такі життєстверджувальні соціальні інститути як церква і сім’я не вільні від цього явища.
Сучасний рівень наукового знання про природу та характер насильства в сім'ї обумовив необхідність розгляду насильницької поведінки не тільки з позицій дослідження його причинно-наслідкових характеристик, що характеризує більшість дослідницьких підходів, але й з позицій, насамперед, оцінки його як виду комунікації. Розгляд положень функціонального підходу до вивчення насильства ( Т. Парсонс, Р. Мертон, Е. Дюркгейм, Дж. Лоуренс) як загальносоціального феномену дозволив нам визначити його місце як значного інструменту у перетворенні суспільних відносин на різних рівнях соціальної системи.
На рівні суспільства насильство може сприяти усуненню соціальних суперечностей, активізації соціального життя, може зондувати громадську думку, коливання настроїв, соціальні установки, а також виконувати функцію культурної спадкоємності поколінь. На рівні окремих соціальних груп насильство сприяє послабленню психічної напруженності, підвищенню авторитету окремих членів групи або певних підгруп, виступає як засіб розв’язання конфліктної ситуації, висвітлює невирішені проблеми, об'єднує групу в процесі розвитку конфлікту. На рівні міжособистісної взаємодії сприяє послабленню психологічної напруженності, а також допомагає реалізовувати виховну функцію. На рівні окремого індивіда насильство виконує функцію самозбереження, а також спрямоване на задоволення потреб.
Але ці всі функції мають одну характерну особливість деструктивний характер впливу. Особливість будь-якого насильства підвищення одного суб’єкту соціальної системи за рахунок нанесення шкоди іншим суб’єктам. Саме теорія взаємодії, конфліктної взаємодії дозволяє враховувати системний характер явища насильства в сім'ї і розглядати його в системах «агресор - жертва» та «агресор - соціальна норма». Аналіз сучасних наукових підходів до розгляду насильства як певним чином здійснюваної взаємодії ( Т. Парсонс. М. Вебер, Р. Дарендорф, Г. Зіммель, Г. Моска, П. Сорокін, Л. Козер, Н. Смелзер) дозволив нам зробити висновок про можливість вираження насильницьких дій у трьох основних формах:
a. неявне” або нерефлексуюче” насильство, що включає види насильства, які не мають своєю метою заподіяння шкоди;
b. нормативне насильство”, що характеризується антисоціальною спрямованістю, порушенням норм суспільної моралі, яке не відповідає соціальним очікуванням і спрямоване на заподіяння шкоди;
c. насильство - імітація, що, створює певний фон для розгортання міжособистісних інтеракцій і визначає характер взаємовідносин між людьми.
З трьох видів насильницької взаємодії найбільш деструктивним і небезпечним є нормативне насильство, тому що воно безпосередньо і свідомо спрямовано на порушення соціальної норми, та супроводжується заподіянням значної шкоди «жертві». Хоча даний вид насильства і не є найпоширенішим, саме ця форма поведінки найчастіше ідентифікується як «насильство в сім'ї». Виразність нормативного насильства обмежена певними соціально-економічними і культурними умовами середовища, а також особливостями агентів взаємодії.
Врахування конфліктної складової насильницької поведінки дало нам можливість розширити уявлення про особливості ідентифікації проявів насильства в сім'ї. Використання принципу мультидисциплінарності дозволило сформулювати визначення насильства в сім'ї як форми конфліктної взаємодії, результатом якої є навмисне нанесення одним членом сім'ї шкоди фізичному, психічному здоров'ю і економічним інтересам іншому члену сім'ї шляхом здійснення примусових дій прямого або інструментального характеру, якщо таке не зв'язане з провокуючою поведінкою постраждалого”.
Таким чином, можна виділити основні ознаки насильства в сім'ї:
a) наявність мотиву насильницької дії;
b) насильство носить характер конфліктної взаємодії;
c) наявність об'єктивної і / або суб'єктивної ідентифікації дій як таких, що носять насильницький характер;
d) здійснення дій примусового характеру;
e) заподіяння шкоди;
f) наявність родинних стосунків між агентами насильства.
Процес операціоналізації поняття насильства в сім'ї, а також його основних форм був здійснений нами за допомогою типологізації насильницької поведінки за характером її проявів:
a) фізичне насильство як навмисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що можуть призвести або призвели до смерті постраждалого, порушенню фізичного або психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі та гідності;
b) психологічне насильство, що характеризується специфічним психологічним впливом, ефектами і взаємодією, яка включає в себе інвективи та погрози;
c) сексуальне насильство як протиправне зазіхання одного з членів сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також, таке, що містить в собі дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього;
d) економічне насильство як навмисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, продуктів харчування, одягу та іншого майна або засобів, на які постраждалий має передбачене законом право, якщо ці дії можуть призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров'я.
Комплексний характер розгляду насильства в сім'ї передбачав опис даного явища крізь певні характеристики:
1. Масовидність явища;
2. Об'єкт насильницького впливу;
3. Сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, що відбивають особливості причинно-наслідкового зв'язку подій;
4. Ступінь суспільної небезпеки і характер соціально-психологічних наслідків такої взаємодії;
5. Характер дій, що охоплюються поняттям насильство в сім'ї;
6. Стратегії взаємодії між агентами насильства.
Для опису особливостей ознак насильства в сім'ї нами були застосовані методи досліджень, орієнтовані на виявлення як якісних, так і кількісних характеристик явища: анкетне опитування, напівформалізоване спрямоване інтерв'ю, метод фокус-груп, аналіз статистичної інформації і документів, метод соціально-психологічного тестування.
Для вивчення стану і динаміки даних категорій девіантної поведінки було проведено аналіз статистичних даних, основу яких склала інформація, надана Департаментом адміністративної служби міліції МВС України.
Подібний аналіз дозволив вирішити ряд прикладних завдань:
a) простежити за період з 1996 по 2002 р. основні тенденції злочинності в сфері шлюбно-сімейних відносин в Україні і на території Харківської області;
b) визначити характер і структуру злочинів і правопорушень, що скоюються на сімейно-побутовому ґрунті;
c) простежити стан профілактичної роботи, здійснюваної з метою запобігання насильству в сім'ї.
Аналіз кримінально-правової статистики виявив тенденцію збільшення питомої ваги тяжких злочинів у сфері сімейних відносин у загальному обсязі аналогічних злочинів. Дана тенденція виявляється на фоні зниження загальної кількості тяжких злочинів. Значна їх частка скоюються при обтяжуючих обставинах, у осінньо-зимовий період, головним чином у нічний або вечірній час. Аналіз даних офіційної кримінально-правової статистики ставить під сумнів широко поширювані в ЗМІ та використані в деяких дослідженнях відомості про надзвичайну масовість вбивств чоловіками своїх дружин (співмешканок), тому що загальна кількість зареєстрованих убивств у 5 разів менше кількості жінок, про яку йдеться в ЗМІ та дослідженнях.
Аналіз офіційної статистики в області профілактичної діяльності міліції дозволив говорити про те, що:
a) незважаючи на те, що частка осіб піднаглядного контингенту, які скоюють злочин в період находження на обліку, є невеликою, підвищена можливість делінквентної поведінки у сім'ї існує стосовно практично 0,5% населення України.
b) як мінімум 120 - 240 тис. сімей характеризуються наявністю насильницької взаємодії між членами родини.
c) офіційна статистика стосовно здійснення профілактичної діяльності держави не може свідчити про масштаби і характер насильства в сім'ї, насамперед, через те, що багато характеристик, аналізовані нами в якості ознак насильницького впливу, не враховуються при проведенні профілактичних заходів. Проте зауважимо, що, незважаючи на наявні недоліки, здійснювана профілактична діяльність своїм об'єктом має основні, найбільш небезпечні прояви насильницької поведінки.
Застосування методів опитування (анкетного опитування та напівформалізованого спрямованого інтерв'ю) та тестування сприяло ідентифікації соціальних стереотипів, що стосуються взаємодії між членами сім'ї (однією з особливостей суспільної свідомості є сприйняття проблеми насильства в сім'ї як такої, що існує «десь, але не в нашій сім'ї», значна частина респондентів вважає, що насильство в сім’ї охоплюється тільки брутальними діями фізичної властивості, в рідких випадках дуже грубим психічним тиском у вербальній формі); особливостей поведінки сім'ї в конфліктних ситуаціях (дослідження показало, що найбільш поширеними методами вирішення конфлікту в сім’ї є стратегії суперництва, пристосування, уникнення конфлікту та спроби знайти компроміс з опонентом); переважних форм та агентів насильницької взаємодії в сім'ї, а також визначення його основних каталізуючих соціально-психологічних чинників.
Незважаючи на зростаючу увагу з боку громадськості до проблеми насильства в сім'ї, практично 1/3 респондентів характеризуються несформованністю уявлення про те, що таке насильство в сім'ї. Формою насильства, з ідентифікацією якої у більшості респондентів не виникає труднощів, є нанесення побоїв та вчинення інших брутальних примусових дій фізичної властивості (72% респондентів). Більшість респондентів, характеризуючи фізичний примус як насильство, ніколи не зазнавали його. Лише 5,4% респондентів, які знаходилися в офіційному або цивільному шлюбі піддавалися фізичному насильству з боку партнерів. Набагато більше поширена така форма фізичного насильства, як фізичне покарання дітей. 10% респондентів піддавалися систематичним фізичним покаранням з боку батьків, причому чоловіки в 2 рази частіше, ніж жінки. Стосовно застосування респондентами брутального фізичного впливу, було зроблено висновок про те, що більшість громадян, визнаючи насильницький характер таких дій, уникають застосовувати такі методи вирішення конфліктних ситуацій. Проте, дії фізичного характеру, що не завдають значної шкоди здоров'ю жертви та виявляються у виді грубого відштовхування, стусанів, ляпасів, відбуваються досить часто. Практично 35% респондентів чинили подібні дії. Більш неоднозначна ситуація з проявами психологічного насильства. Погрози (залякування) застосування фізичного насильства розглядаються респондентами в якості найбільш очевидної форми психологічного насильства. Незважаючи на слабку реакцію респондентів на інші види психологічного насильства, практично 20% респондентів відповіли, що піддавалися психологічному насильству з боку інших членів сім'ї. Найпоширенішою формою насильства в сім'ї можна вважати вербальну образу кого-небудь із членів сім'ї. 40% респондентів взаємодіяли з іншими членами сім'ї, з якими виникали конфліктні відносини, саме в такий спосіб, ще 26,5% признавалися, що погрожували своїм рідним.
В результаті порівняльної оцінки відповідей респондентів щодо схильності вважати окремі дії насильством і здійсненням таких дій самими респондентами ми виявили наступні тенденції:
1. Із зростанням фізичного характеру дій, які оцінюються, зростає схильність респондентів розглядати такі дії як насильницькі.
2. Найбільш поширеними формами насильницьких дій, які скоюються як чоловіками, так і жінками проти членів сім’ї, можна вважати вербальні образи, погрози застосування фізичних форм впливу, а також його прояви, які однак не можна віднести до побоїв та знущання.
3. Респонденти більше вдаються до таких дій, які вони не схильні розглядати як насильство.
Однією з основних характеристик насильства в сім'ї є здійснення взаємодії в умовах наявності конфлікту між членами сім'ї. Місце насильства в конфлікті визначається нами не тільки як його наслідок, але, насамперед, як засіб його вирішення. Результати опитування свідчать про те, що практично 90% сімей характеризуються певною конфліктністю відносин між її членами, а 28% респондентів піддавалися насильству з боку інших членів сім'ї. У більш ніж 70% сім'ях постконфліктний стан характеризується обопільною образою, таким чином, відсутній кінцевий консенсус між конфліктуючими сторонами, що як наслідок призводить до нових конфліктів. Нами також зроблений висновок про те, що значна частина населення не використовує або не може використовувати можливості конструктивного вирішення конфлікту. У подружніх конфліктах широко поширені форми уникнення розв’язання конфлікту, що виявляється й у від'їзді одного з подружжя (35% респондентів), і в припиненні спілкування з партнером (45%). Нами була використана адаптована класифікація типів сім'ї, відповідно до якої сім'ї 57% респондентів належать до частково дезорганізованих, 18% - до проблемних, 16% - до невротичного типу, 12% - до типу неконфліктних сімей, 5,5% - до конфліктного типу, 3,5% - до кризового типу сімей. Високий рівень учинення насильства зафіксований у сім'ях конфліктного, проблемного, невротичного і кризового типів. Неконфліктні сім'ї характеризуються практично повною відсутністю насильницьких проявів у поведінці членів сім'ї. Таким чином, було зроблено висновок про те, що ризик вчинення насильства, насамперед, виникає в сім'ях, в яких мають місце постійні сутички інтересів, що породжують сильні й тривалі негативні емоційні стани, причому ці сутички можуть приймати характер яскраво вираженої протидії один до одного. Висока можливість вчинення насильства в сім'ях з незадовільним матеріально-фінансовим положенням, члени яких знаходяться під постійним впливом стресогенних чинників, таких як характер фахової діяльності, проблеми, пов'язані зі втратою роботи і фінансовими труднощами, проблеми зі здоров'ям, проблеми, пов'язані з загостренням внутрішньосімейних конфліктів, а також чинників, обумовлених розладом психо-емоційного стану особистості (підвищена тривожність, розлад сону, прояв негативних емоцій з будь-якого приводу, підвищена агресивність).
Ступінь небезпеки насильницьких дій багато в чому визначається не тільки характером дій агентів насильства, але, насамперед, тими наслідками, які воно породжує. Насильство як дисфункція сімейного життя призводить до виникнення інших дисфункцій: розлучення (причиною переважної більшості розлучень виявилося насильство, що чиниться над респондентом або що чиниться респондентом), формування психосоматичних відхилень у жертв насильства (30,4% респондентів вважають, що одним із наслідків насильства в сім'ї може бути формування соматичних та психічних розладів у жертви, а дослідження зарубіжних дослідників говорять про те, що 70% жертв фізичного і більш ніж 95% сексуального характеризуються наявністю посттравматичного синдрому (ПТСД), закріпленням насильницьких стереотипів поведінки у дорослих і дітей (26% респондентів), формуванням агресивної поведінки у неповнолітніх (43% респондентів) і т.д. Проте найчастіше наслідком насильства є насильницька реакція жертви (69% респондентів). Результати опитування клієнтів кризового центру для жертв насильства в сім'ї дозволили говорити нам про те, що потерпілі рідко чинять насильницькі дії у відповідь на насильство з боку партнера - лише 21% із них реагують відповідно до характеру насильства, вчиненого стосовно них. Більш ніж 45% жертв насильства схильні або уникати подальшого загострення конфлікту, або шукають причини насильства своїй поведінці.
Аналіз результатів власного дослідження, а також праць інших дослідників дозволив нам зробити висновок про те, що насильство в сімейному середовищі в основному обумовлено трьома групами чинників: індивідуально-психологічні особливості особистості (агресивність, психологічні установки, норми поведінки і цінності, що розділяються, особливості перцептивної і когнітивної сфер особистості), стресогенні чинники (характер фахової діяльності, проблеми, пов'язані з утратою роботи і фінансовими труднощами, проблеми зі здоров'ям, проблеми, пов'язані з загостренням внутрішньосімейних конфліктів) і характер внутрішньосімейних відносин (рівень емоційної напруженості, ступінь уподобання, взаємоповаги та взаємодопомоги, глибина внутрішньосімейних розбіжностей та конфліктів). Серед чинників, що суттєво підвищують рівень ризику вчинення насильства найбільший вплив мають чинники соціально-обумовленого характеру: соціально-економічна обстановка в країні, матеріально-фінансове положення сім'ї, а також чинники, що обумовлюють внутрішньосімейні зв'язки, насамперед, особливості виховання дітей. До чинників, що безпосередньо сприяють учиненню насильства в сім'ї, відносяться, у першу чергу, перевага у фізичній силі, наявність у винного засобів, що полегшують учинення насильницьких дій.
Розгляд особливостей насильницької поведінки в сім'ї знайшло своє продовження в аналізі стану діяльності держави з профілактики, припинення насильства в сім'ї, а також реабілітації як жертв насильства в сім'ї, так і осіб, що його вчиняють. Сучасний стан діяльності з протидії насильству в сім’ї характеризується трьома напрямками: 1) здійсненням кризового втручання спеціалізованими установами і організаціями, 2) превентивною діяльністю правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій, центрів медико-соціальної реабілітації, 3) довгостроковою психосоціальною реабілітаційною діяльністю, спрямованою на об'єкт і суб'єкт насильства.
Особливе місце у здійсненні профілактичної діяльності, кризового втручання в сімейний конфлікт посідають правоохоронні органи, зокрема, служба дільничних інспекторів міліції, а також інспекція у справах неповнолітніх. Характер діяльності співробітників цих служб припускає здійснення заходів, спрямованих на примусове припинення насильницьких дій в сім'ї, а також з вторинної профілактики насильства, що виражається у:
· виявленні та вивченні особистості правопорушника і постановці його на профілактичний облік;
· визначенні та вивченні чинників протиправної поведінки, ступеня та меж їхнього впливу на особистість правопорушника, усуненні цього негативного впливу;
· організації моніторингу та контролю поведінки, засобу життя особи, що перебуває на профілактичному обліку;
· усуненні негативного впливу на особу, що знаходиться на профілактичному обліку, з боку інших осіб.
Аналіз стану профілактичної діяльності, яка здійснюється в ОВС, дозволив нам окреслити деякі кроки щодо оптимізації процесу управління профілактичною діяльністю в сфері припинення насильства в сім’ї, зокрема, висловлена ідея щодо доцільності впровадження спеціальної програми профілактичної діяльності в цьому напрямку, за допомогою якої можна було б оцінювати профілактичну діяльність.
Важливим елементом у здійсненні ефективної протидії насильству в сім'ї є організація взаємодії між агентами профілактичної та правоохоронної діяльності, пов'язаної з захистом прав і свобод членів сім'ї. Подібне співробітництво може закріплюватися шляхом підписання міжвідомчих договорів.
Таким чином, реалізація функцій профілактики та припинення насильства в сім'ї обумовлена необхідністю враховувати не тільки співвідношення насильницької поведінки з поняттям норми, але також і основних його ознак, що залежать від характеру насильницького впливу, особливостей процесу ідентифікації насильства в сім'ї на різних рівнях, умов насильницької взаємодії, особливостей агентів насильства в сім'ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Даль Н. Толковый словарь живого великорусского языка: [в 4х т.]. М.: рус. яз., 1981, Т.2, с.46.
2. Большая советская энциклопедия. Т. 17. Наука. М., 1978, с. 297.
3. Политология. Энциклопедический словарь // Аверьянов и др. М. Изд-во МКУ: Информ.-аналит. и деловой центр «БиГ Н», 1993, 431с., С.191.
4. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.: ДЦССМ, 2002. 536с. //Соціальна робота. Книга 4, 535с.
5. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю.Тихомирова. - М.: 1997, - 526 с.
6. Российский энциклопедический словарь, Научное изд-во «Большая Российская энциклопедия». М. 2000, с. 134.
7. Галтунг Д. Культурное насилие // Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения. Вып. 8. М. 1995. С. 37, с. 34.
8. Библия, гл. V, п. 18-22.
9. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: учебник для вузов. М. : ЮНИТИ, 2001. -551 с.
10.Принципы ненасилия. - М.: Наука, 1991, - 89с.
11.Sanders D/ Patterns of Political Instability. N.Y., 1981. p. 11-13.
12.Wilson E. Sociobiology: the new syntesis.-Cambridge (Mass.) etc., 1975.- p. 119.
13.Sprey J. Sociobiology and the study of family conflict// Fislinger E.E. - Newbury Park etc., 1988.-p.153.
14.Burgess L.R., Kurland A.J., Pensky E.E. Ultimate and proximate determinants of child maltreatment: natural selection, ecological instability and coercive interpersonal contingencies // Sociobiological perspectives on human development.-N.Y. 1988. - p, 308.
15.Freud S. Civilization and it's discontents. Standart edition, vol. 21. London, 1930, p. 151.
16.Спенсер Г. Хорошее и дурное поведение (Развитие поведения и поведение вообще). Пер. с англ. С-Пб., Паровая типогр. А.Л. Трунова и Ко., 1899. 122с.
17.Вольтман Л. Политическая антропология. Спб. , 1905. 459 с.
18.Вохлинцова Р.М. Насилие в условиях социальной деструкции // социологические очерки. М., 1991 Вып. 1. с. 103-104;.
19.White W. Insanity and criminal Law. N. Y. C. , 1923. P. 20.
20.Abrahamsen D. Who are the guilty? N. Y., 1952.
21.Glover E. The roots of crime. L. , 1960, P. 7.
22.Sykes G. , Mitza D. Techniques of neutralization: a theory of delinquency// American sociological review. 1957. #22. P. 664.
23.Coleman J. C. Abnormal psychology in modern life. Atlanta, 1964.
24.Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., "Республика", 1994, с. 157.
25.Денисов В.В. Проблема насилия в современной буржуазной социально-философской мысли. - М., 1975, с. 33.
26.Gupta D. K. The economics of Political Violence. The effect of Political Instability on Economic Growth. N. Y., 1990.
27.Rapoport A. The origins of Violence: Approaches to the Study of Conflict. N. Y. , 1989, p. 84.
28.Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения. В 3х т. М.: Политиздат, 1986.,Т. 2. С.165.
29.Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения. В 3х т. М.: Политиздат, 1986.,Т. 3. С.189.
30.Тоффлер Э. Третья волна. Пер. с англ. / науч. редакция авт. предисл. П.С. Гуревич М.:АСТ, 1999, 781с.
31.Klineberg G. Violence. Trayton Press, NYC, 1981, P. 114.
32.Ковалев А.М. Азбука дипломатии. перераб. и доп. М.: Интерпракс, 1993. 239с.
33.Зайцев А.К. Социальный конфликт. Изд. 2-е. М.: Academia, 2001. 464 с.
34.Smelser N. Theory of collective behavior. N. Y., 1963, 478 p.
35.Мертон Р. Социальная структура и социальная аномия // Социологические исследования. 1992. -№2. с. 118-124.
36.Курбатова Т.Н. Юридическая психология. Хрестоматия. Изд-во Питер. 2001. 350с.
37.Коэн А.К. Отклоняющееся поведение и контроль за ним // Американская социология: перспективы, проблемы, методы. Пер. с англ. В.В. Воронина и Е.В. Зиньковского. М.: Прогресс, 1972, с. 282 296.
38.Скакунов Э.И. Природа политического насилия \ Социс: М., №2, 2001, С.26.
39.Huntington S. P. Political order in changing societies. New Haven. 1968, p. 266.
40.История теоретической социологии. В 4-х т. Т.2/ Отв. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. - М.: Канон+, 1997. -560с. С.22 -42; 42-59.
41.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Политиздат, 1992. 542с.
42.Райгородский Д.Я. Психология и психоанализ власти. Т.1. Хрестоматия. Самара: Издательский дом «БАХРАХ», 1999. 608С.
43.Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М., 1991. с. 375 376.
44.Parsons T. Action theory and the human condition. N.Y., 1978, 493 р.
45.Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения // Теза. 1993. Т.1. №2. С.94 122.
46.Parsons T. An outline of social system // Theories of society, 1962. V. 2. P. 71.
47.История теоретической социологии. В 4-х т. Т.3/ Отв. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. - М.: Канон+, 1997. 448с.
48.Губин В.Д. Русская культура и феномен насилия // Вопросы философии, 1995, №5, с.5-6;
49.Гусейнов А.А. Этика ненасилия // Вопросы философии, 1992, №3, с.72-82;
50.Гусейнов А.А. Моральная демагогия как форма апологии насилия // Вопросы философии, 1995, №5, с.5-12.
51.Огурцов А.П. Наука и тоталитарная власть. Философские исследования, 1993, №3-4, с. 1- 504.
52.Хасан Б.И. К разработке психологической теории конфликта // Актуальные проблемы общественных наук. Красноярск, 1986. С. 172 176.
53.Мацковский М.С. Социология семьи: проблемы теории, методологии и методики. - М.: Наука, 1989, 112с.
54.Герасина Л.Н. Сущность общего понятия «насилие» в социолого-правовой, политологической и конфликтологической интерпретации // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні. ПФ Книжкове видавництво Лествиця Марії”. Харків, 2001. С. 119-124.
55.Lawrence J. Violence. Social theory and practice”, vol. 1. , N. Y. , 1970. #2, p. 38.
56.Вебер М. Избранное. Образ общества: [Сборник работ / пер. с нем. М.И. Левиной и др.] М.: Юрист, 1994. 702с.
57. Бандурка О.М. та ін. Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією: Підручник.- Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2003. 352с.
58.Social Work Speaks. - NASW PRESS,1997, 89 p.
59.Barnett, O. W. and Fagan, R. W. Alcohol use in male spouse abusers and their female partners. Journal of family violence, 1993, 1-25.
60.Сысенко В.А. Супружеские конфликты. 2-е изд., перераб., доп. М.: Мысль, 1989. 175с.
61.Бандурка А.М., Соболєв В.А. Динамика безработности и преступности среди молодежи Украини // Материалы российско-украинской научно-практической конференции. «Проблемы отклоняющегося поведения личности в подростковом возрасте». Часть 1,- Белгород, 1997. - С. 35-39.
62.Г.В.Святенко, Л.С.Волинець, Є.М. Луценко та ін. Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях. Український інститут соціальних досліджень. -К.:Логос,2000.- 92 с..
63.Белокопытова А.М. Криминальная активность молодежи как социальная проблема // Материалы российско-украинской научно-практической конференции. «Проблемы отклоняющегося поведения личности в подростковом возрасте». Часть 1, - Белгород, 1997. - С.71-76.
64.Шилова В.И. Ответственность родителей за правонарушения несовершеннолетних. - Ленинград, 1987, 31с.
65.Кирилова М.А. О некоторых проблемах брака и семьи в современной американской социологии // Социальные исследования. М. Вып. 4, 1970. С. 43-46.
66.Сысенко В.А. Супружеские конфликты. - М.: Финансы и статистика - 1983, С.175.
67.Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. - М.: статистика, 1978. 223с.
68.Dollard J. ,et al. Frustration and aggression. New Haven, 1939. p. 11.
69.Dobash, R.P., Dobash R.E., Wilson, M., & Daly, M. (1992). The myth of sexual summetry in marital violence. Social problems. 39, p. 71-91.
70.N. Blacklock Domestic violence: perpetrators, the community and its institutions. The Royal College, 2001.
71.Straus , M.A., (1980). Wife beating: How common and why? In Straus, M.A. & Hotaling, G.T. The social causes of husband -wife violence. Minneapolis: University of Minnesota Press.
72.Gelles, R.J. & Conte, Jon R. Domestic violence and sexual abuse of children: A review of research in the eighties. Contemporary Families. P. 327-340.
73.Грабська І.А. Насильство в подружніх відносинах // Практична психологія та соціальна робота. -1998.-№9. -С. 20-23.
74.Дмитренко М.І., Тропін М.В., Власов П.О. Попередження насильства в сім'ї. Днепр. - 2001. 50с.
75.Смелсер Н. Социология: пер. с англ. М. : Феникс, 1998. 688с.
76.Фролов С.С. Социлогия. М., Логос, 1998. 360 с.
77.Collins, R. Conflict sociology: Toward an explanatory science. N. Y. : Academic Press, 1975.
78.Barron, R.D. , & Norris, G.M. Sexual divisions and the dual labor market. In D. L. Barker & S. Allen (Eds.), Dependence and exploitation in work and marriage. N. Y: MSS Information Corp. , 1976, 436 p.
79.Н. Костомаров Исторические монографии и исследования. - С. -П. , 1887. - Т. XIX. С. 148.
80.Shane О`Rourke, Women in warrior society: Don Cossack women, 1860 1914 in Women in Russia and Ukraine at 46 (Rosalind Marsh ed., Cambridge University Press 1996.
81.Martha Bohachevsky Chomiak, Feminists despite them