МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ПОТЕРПІЛИХ ВІД ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ : МОДЕЛИ СОЦИАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ ПОСТРАДАВШИХ ОТ ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ КАТАСТРОФЫ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Ходорівська Наталія Вікторівна

УДК 316.334.5+316.621

Моделі соціальної адаптації потерпілих від Чорнобильської катастрофи

22.00.03 соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Шульга Микола Олександрович
доктор соціологічних наук,
професор

Київ 2003

ЗМІСТ

Вступ3
Розділ 1. Теоретичні підгрунтя аналізу соціальної адаптації людини до наслідків Чорнобильської катастрофи13
1.1 Чорнобильська катастрофа як багатоаспектна ризикогенна ситуація.14
1.2 Концептуалізація адаптивного процесу: соціологічний, соціально-психологічний, психологічний виміри.30
1.3 Моделі соціальної адаптації особистості до Чорнобильської
катастрофи..59
Висновки до розділу 1 .73
Розділ 2. Основні характеристики адаптивних ситуацій, сформованих після Чорнобильської катастрофи76
2.1 Життєві ситуації потерпілого населення в екологічному вимірі і специфіка оцінювання наявних ризиків.77
2.2 Формування і динаміка інформаційного поля після аварії..86
2.3 Соціально-правові чинники життєвого простору потерпілих..92
2.4 Особливості матеріально-економічних умов життя потерпілих101
2.5 Соціальний вимір адаптивної ситуації потерпілих..106
2.6 Ситуаційні детермінанти моделей адаптації різних груп потерпілих та актуальні адаптивні дії.113
Висновки до розділу 2118
Розділ 3. Емпірична верифікація моделей соціальної адаптації потерпілих.120
3.1 Зміни адаптивних ситуацій в оцінках потерпілих122
3.2 Моделі соціальної адаптації в самооцінках потерпілих..155
Висновки до третього розділу193
Висновки..196
Список використаних джерел199
Додаток А Аналітичні матеріали досліджень (1997-2001 рр.)211

Вступ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до унікальної багатоаспектної екологічної катастрофи, що за своїм масштабом визначена як планетарна. Винятковість катастрофи виявилась також у численності та багатомірності негативних соціальних явищ, які вона спричинила. Виник великий комплекс екологічних, медичних, інформаційних, соціальних, наукових, правових, управлінських, економічних, виробничо-технічних, а також і повсякденних побутово-практичних проблем, що сформували її еколого-соціальний феномен, який дістав в офіційному, науковому, повсюдному мовному вжитку назву наслідків Чорнобильської катастрофи.
Масштабні екологічні зрушення навколо аварійної станції поставили проблему відповідного переформування життєдіяльності людей. Цій проблемі були підпорядковані зміни соціальної політики та управління: запроваджені нові норми, форми діяльності, скорочені традиційні виробництва тощо. У мешканців уражених територій виникла необхідність пристосування і до дії радіологічного фактора, і до змін у соціумі: до нових управлінських підходів у регулюванні життєдіяльності регіону, до змінених правових норм, до дефіциту медичної допомоги в умовах ризику захворювання. Великою проблемою для людей стала також необхідність адаптування до особистісних змін у самопочутті та здоров'ї.
Задача порятунку життя мешканців регіону навколо ЧАЕС в період після аварії була вирішена шляхом їх евакуації. Отже, цілісна етнічно-поселенська структура зруйнувалася; сформувалися специфічні соціальні групи потерпілих: мешканців забруднених регіонів, ліквідаторів, самоселів, переселених. Кожна з них мала специфічну адаптивну ситуацію. Зокрема, переселені мусили адаптуватися і до наслідків опромінення та стресу, і до нового місця проживання, оточення, пошуків роботи тощо.
Зазначені масштабні зміни поглибилися економічною кризою й розпадом СРСР, які привнесли додаткові негативи в життя людей, вимагаючи нових адаптивних зусиль. Адаптація людини, яка потрапила в поле впливу згаданих негативних факторів, довгі роки залишається надзвичайно актуальною соціальною проблемою.
Соціальна проблема адаптування людей до наслідків Чорнобильської катастрофи ставить наукову проблему теоретичного обґрунтування та емпіричного аналізу специфіки процесу адаптації особистості до глобальних екологічних та соціальних змін. Ці наукові проблеми можливо вирішувати, спираючись на висновки багаторічних спеціальних досліджень соціально-психологічного стану потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Прикладом такої моніторингової програми є дослідження Інституту соціології НАНУ, в якому вивчалася специфіка самопочуття потерпілих та зміни в їхній життєдіяльності.
Л.Амджадін, А.Арсеєнко, Л.Бевзенко, С.Брітченко, О.Вишняк, Є.Головаха, О.Донченко, О.Злобіна, Н.Костенко, О.Красота, І.Мартинюк, Г.Мімандусова, Н. Паніна, В.Пилипенко, Ю.Привалов, В.Приліпко, А.Ручка, Ю.Саєнко, М.Сакада, Н.Соболєва, Є.Суїменко, В.Тарасенко, В.Тихонович, М.Шульга здійснили багаторічний аналіз соціальних аспектів Чорнобильської катастрофи, її різнобічне наукове соціологічне дослідження і відкрили низку соціальних фактів. Увагу привернула багатомірність та складність проблем, що виникли у потерпілих: погане самопочуття, погіршення здоров'я дітей і зростаюче занепокоєння здоров'ям, незадовільний психологічний стан, недостатність соціальної та медичної допомоги, матеріальні труднощі тощо. Висновками цих досліджень виокремлюються основні взаємопов'язані проблемні поля: зовнішньо ситуаційна та внутрішньо особистісна проблематика потерпілих, що скеровує подальше вивчення адаптивних процесів.
Оскільки інтегративного теоретичного та емпіричного аналізу процесів адаптації потерпілих ще не виконувалося, відзначимо соціальну, практичну та наукову актуальність проблематики, адже з висновків попередніх досліджень природно виникає наукова цікавість до специфіки механізму соціальної адаптації потерпілих, до формування моделей соціальної адаптації особистості.
Для вивчення адаптаційних процесів, які тривають у осіб з різних соціальних груп, що становлять широкий контингент потерпілих від Чорнобильської катастрофи, необхідне вирішення низки задач, які вибудовуються у двох основних зазначених напрямах дослідження.
З одного боку, потрібне загальнотеоретичне окреслення феномена ситуації катастрофи в її цілісному розумінні, теоретичне визначення окремих вимірів її оцінювання, а також масштабу дії факторів у зазначених ситуаційних вимірах для опису варіативності ситуацій. Теоретичний та емпіричний аналіз макроситуацій дозволить визначити їхні формоутворюючі, найбільш ризикогенні фактори, на протидію яким має бути спрямована ефективна адаптивна поведінка особистості.
З іншого боку, необхідно проаналізувати теоретичні наукові підходи до соціологічних, психологічних та соціально-психологічних чинників адаптування, визначити ті з них, які формують основу моделей соціальної адаптації особистості в новій ситуації. Це дозволить описати типологію моделей, вписати адаптивні зміни в теоретичну структуру картини світу особистості, провести емпіричну верифікацію моделей.
Складність і багатомірність унікальної ситуації після Чорнобильської катастрофи, а відтак висока складність та багатоаспектність соціальної адаптації особистості до неї детермінувала використання та взаємоузгодження в теоретичному розгляді передумов дослідження кількох концептуальних підходів.
Для узагальненого теоретичного окреслення нової ситуації скористаємось з концепції П.Штомпки соціальних змін як травми, щоб визначити спільноту, яка пережила Чорнобильську катастрофу, як соціально травматичну. Визначаючи тісний взаємозв'язок екологічних та соціальних чинників катастрофи, послугуємось концепціями екологічної соціології, в межах якої У.Бек, а також Т.Дрідзе, А.Мозгова, С.Нікітін, М.Саппа, Є. Шликова, О.Яницький та ін. окреслюють планетарну ситуацію як екосоціальну й ризикогенну. Скориставшись із розуміння Ю.Гана, М.Кджаняна різномасштабності подій в екосоціальному континуумі, визначимо масштаб впливу ризиків ситуації для окреслення спроможності адаптанта їх знизити. Аналіз факторів ризику виконаємо у контексті можливості/неможливості формування адаптантами ризикознижуючої поведінки.
Вивчення адаптивних процесів базуємо теоретичними концептами розгляду адаптації особистості як соціального процесу та скористаємось з положення теорії соціальної дії Т.Парсонса щодо функціонування адаптивної підсистеми дій суспільства. Як основну координатну вісь розташування моделей адаптації використаємо дихотомію Т.Парсонса активність пасивність адаптанта.
В контексті визначення особистісних чинників формування активної/пасивної позиції адаптанта скористаємося висновками досліджень А.Адлера, Е.Еріксона, А.Налчаджяна, В.Франкла, З.Фрейда щодо специфіки та необхідності усвідомлення ситуації особистістю. Отже, усвідомлення неусвідомлення дихотомія, яка становить другу координатну вісь для окреслення типології моделей соціальної адаптації.
Теоретичний аналіз механізму адаптації будемо спирати на доробок науковців когнітивного напряму, в межах якого Дж. Келлі визначив оцінкові конструктні системи особистості як підгрунтя оцінювання нових умов, а Л. Фестінгер виокремив варіанти співвідношення когніцій, що утворюється у процесі їх сприйняття. Необхідні передумови для навчання особистості інноваційній поведінці дозволяє визначити доробок біхевіорального напряму, на підгрунтях якого К. Лєвін, Дж. Роттер окреслили особистісні реактивні складові перенавчання. Визначимо когнітивний, комунікаційний і поведінковий аспекти зусиль адаптанта як необхідні складові моделі його соціальної адаптації.
Зазначені теоретичні конструкти дозволяють вибудувати поглиблену схему аналізу адаптивних ситуацій різних макрогруп потерпілих, з одного боку, і дослідити специфіку формування моделі соціальної адаптації особистості, з іншого.
Окреслення реалій нових адаптивних ситуацій потерпілих вимагає залучення матеріалів різногалузевих науково-практичних робіт науковців та управлінців, які брали участь у вивченні наслідків Чорнобильської катастрофи В.Бакуменка, В.Бар’яхтара, Д.Гродзинського, І.Ліхтарьова, А.Нягу, В.Ференц та багатьох інших; аналізу правових засад ліквідації наслідків аварії та соціального захисту; використання статистичних даних, а також історико-журналістських робіт Н.Барановської, Л.Ковалєвської та ін.
Отже, комплексне теоретико-методологічне та емпіричне дослідження моделей соціальної адаптації потерпілих грунтується на використанні широкого спектру соціологічних, соціально-психологічних та психологічних теоретичних конструктів, а також на залученні результатів емпіричних різногалузевих досліджень Чорнобильської проблематики. Відзначаючи високу наукову цінність одержаних результатів досліджень, зауважимо обмаль інтегрально-аналітичних підходів, а також відмітимо відсутність робіт з всебічного аналізу адаптивних процесів у особистості.
Відсутність системних досліджень моделей соціальної адаптації потерпілих різних груп зумовила звертання автора до цієї теми.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з програмою "Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації" (№ держреєстрації 0199V003166), що виконується Інститутом соціології НАНУ на замовлення МНС з 1992 року. Авторка брала участь у підготовці програми, розробці інструментарію та підготовці аналітичних звітів з 1998 р. Дисертація пов'язана також з виконанням на замовлення МНС НДР "Створення системи інформаційного забезпечення населення щодо поводження з РАВ та радіаційної обстановки в районах функціонування підприємств по переробці, перевезенню та похованню РАВ." (№ держреєстрації 0199U003179) Центром соціальних експертиз у 1998-2001 рр. Авторка брала участь у розробці програми, підготовці аналітичних звітів, розробці методичних рекомендацій, а також у проведенні семінарів з проблем інформування у співпраці з Чорнобильською програмою ООН.
Мета і завдання дослідження. Метою є розробка моделей соціальної адаптації потерпілих на основі інтегративного, системного підходу до вивчення адаптивних процесів в їх життєдіяльності.
Завдання, які необхідно розв'язати:
- описати сутність і механізм соціальної адаптації людини до багатовимірної екосоціальної ситуації після Чорнобильської катастрофи;
- розробити типологію моделей адаптації різних груп потерпілих від Чорнобильської катастрофи;
- окреслити динаміку адаптивного процесу потерпілої спільноти;
- провести емпіричну верифікацію моделей адаптації різних груп крізь призму структури і динаміки адаптивних змін в картинах світу адаптантів;
Об’єкт дослідження населення, яке потерпіло внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Предмет дослідження адаптивні процеси в життєдіяльності потерпілих та формування моделей соціальної адаптації особистостей з різних груп.
Методи дослідження системний аналіз; порівняльний аналіз даних в динамічному та міжгруповому аспектах, а також між реаліями ситуацій та їх суб'єктивними оцінками; математичні підрахунки узагальнюючих показників та інтегральних індексів; кореляційний аналіз.
Емпірична база дослідження результати моніторингу 1997-2001 рр. соціально-психологічного стану потерпілих від Чорнобильської катастрофи, що проводить Інститут соціології НАНУ. Щорічна вибірка 1200 осіб, репрезентативна за статтю, віком, освітою, місцем проживання потерпілих.
Наукова новизна одержаних результатів. Завдяки вперше здійсненому інтегративному соціологічному аналізу багатоаспектної ситуації після Чорнобильської катастрофи, а також вивченню процесів адаптації особистості з різних груп теоретично обгрунтовано типологію моделей соціальної адаптації та верифіковано дві з них:
- як подальший розвиток існуючих теоретичних підходів сконструйовано узагальнений підхід до аналізу адаптивних ситуацій: запропоновано 5-вимірну (екологічний, інформаційний, правовий, економічний та соціальний виміри) і тримасштабну (враховані мега-, макро- та мікро- соціальні рівні дії факторів) схему аналізу для окреслення специфіки адаптивних ситуацій, які сформувалися у адаптантів з різних груп потерпілих;
- вперше здійснено теоретичну типологізацію моделей соціальної адаптації на основі парних (усвідомлення-неусвідомлення, активність-пасивність) координат та триаспектної (когнітивна, комунікаційна, поведінкова) структури адаптування; виділено такі: за умови усвідомлення ситуації "триспрямована активність", "двоспрямована активність", "односпрямована активність", "усвідомлена пасивність"; за умови неусвідомлення "двоспрямована неусвідомлена активність", "односпрямована неусвідомлена активність", "хаотична активність" "неусвідомлена пасивність";
- уперше запропоновано інтегральний індекс психологічного самопочуття, який доводить взаємозв'язок між оцінками ризиків життєвих ситуацій різних груп потерпілих (у кожній групі чинним є власний набір ризиків) та адаптивними (ризикознижуючими) зразками поведінки та діяльності;
- уперше визначено специфіку, а саме, фрагментарність усвідомлення потерпілими життєвих ситуацій у їх екологічному вимірі й адекватність усвідомлення потерпілими інших вимірів ситуацій на підгрунті порівняння емпіричних даних із реаліями життєвих ситуацій адаптантів;
- уперше проведено верифікацію моделей соціальної адаптації і визначено базові, ті, які трапляються найчастіше: моделі "двоспрямована активність" та "усвідомлена пасивність".
Практичне значення одержаних результатів полягає у побудові інтегрального багатоаспектного підходу до аналізу адаптивних ситуацій, утворених після Чорнобильської катастрофи у потерпілих із різних макрогруп, застосуванні цього підходу для аналізу специфіки реалій та об'єктивних ризиків цих ситуацій. Уперше запропонована типологія моделей соціальної адаптації потерпілих і запроваджена схема картини світу людини, на основі якої проведено емпіричну верифікацію теоретично окреслених типів, що дозволяє вивчати моделі адаптування населення до інших великих екологічних лих. Результати дослідження можуть бути застосовані також у створенні еколого-освітніх програм, формуванні ефективної соціальної допомоги потерпілим.
Апробація результатів дисертації. Основні результати були представлені в доповідях на: 2-й Міжнародній конференції "Віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи", (Київ, 1998), Міжнародній конференції "П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання" (Київ, 2001).
Основні положення дисертації викладено у 8 статтях у наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей на Міжнародних конференціях
1. Саєнко Ю., Ходоровська Н. Адаптаційні процеси в життєдіяльності потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск третій). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С. 186-221.
2. Ходоровська Н. Картина світу потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск четвертий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. С. 21-40.
3. Ходорівська Н. Моделі соціальної адаптації потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 119-146.
4. Ходоровська Н. Групова адаптація в умовах соціальних змін / Соціальні виміри суспільства. Випуск 3. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 92-104.
5. Ходорівська Н. Соціальна адаптація потерпілих, її механізм і динаміка / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С. 110-144.
6. Ходорівська Н. Формування моделей адаптації різних соціальних груп / Постчорнобильський соціум: 15 років по аварії. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. С. 139-158.
7. Дурдинець В., Ходорівська Н. Багатофакторність управління чорнобильськими ризиками і комунікаційні проблеми / Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф. К.: Стилос, 2001. С. 284-295.
8. Ходорівська Н. Динаміка адаптивних ситуацій потерпілих у екологічному вимірі / Чорнобиль і соціум. (Випуск восьмий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 2002. С. 36-51.
9. Саенко Ю.И., Ходоровская Н.В. Опыт Чернобыля: психологическая реальность // Материалы 2-й Международной конференции "Отдаленные медицинские последствия Чернобыльской катастрофы. К.: Чернобыльинтеринформ, 1998. С. 492.
10.Ходорівська Н. Інформаційне поле після Чорнобиля і взаємодія життєвих сфер // Міжнародна конференція "П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання". К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. С. 47.

Особистий внесок здобувача. У публікації № 1 особисто здобувачеві належить аналіз психологічних складових самопочуття потерпілих. У публікації № 7 особисто здобувачеві належить розгляд функцій та специфіки роботи ризикознижуючих організацій. У публікації № 9 особисто здобувачеві належать положення стосовно внутрішньо психологічних детермінант руйнації картини світу населення після катастрофи.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Застосований в роботі інтегральний теоретичний підхід до аналізу наслідків Чорнобильської катастрофи як екосоціального феномену показав специфіку дії та взаємовпливу негативних чинників, що сформували на макросоціальному рівні адаптивні ситуації різних груп потерпілих.
Проаналізовано динамічний та масштабний аспекти широкого проблемного поля, утвореного екологічними, інформаційними, правовими, економічними та соціальними макровимірними факторами, діючими в новоутвореному після катастрофи екосоціальному континуумі. Спільним мега-рівневим негативним чинником для всіх потерпілих є радіологічний ризик та мала доступність інформації, пов'язана з недостатністю наукових знань галузі радіології (через унікальність катастрофи) та об'єктивну складність і суперечливість одержаних знань, а також встановлення у потерпілих нових, особливих взаємин залежності з фахівцями розробниками ризикознижуючих засобів (медиками, радіологами).
Окреслено основні об'єктивні ризикогенні чинники макроситуацій різних груп потерпілих, на протидію яким має бути спрямована ризикознижуюча, тобто адаптивна, поведінка особистості. Визначено, що для самоселів ризикогенними факторами є: найвищий рівень радіаційного забруднення; висока інформаційна ізоляція; правова невизначеність; економічна незабезпеченість; соціальна ізоляція. В ситуації переселених ризикогенними факторами є: одержана доза опромінення; соціальна неінтегрованість в новому осередку. Для мешканців менш забруднених регіонів ризикогенними є постійно впливовий радіологічний ризик; скорочення обсягів соціальної допомоги; обмеження роботи виробництв; зміни в соціальному оточенні.
Перегляд теоретичних підходів до аналізу адаптивних процесів потерпілих у особистісному вимірі дозволив визначити особистісні чинники, які спонукують людину до адаптивних зусиль, та виокремити динамічні координати адаптування, а саме усвідомлення-неусвідомлення ситуації та активність-пасивність адаптанта, які розгортаються у триаспектному когнітивному, комунікативному та поведінковому пристосуванні. У визначених координатах та зазначених аспектах розташовано моделі соціальної адаптації, які можуть формуватися у особистості. Проведено типологію моделей: на основі усвідомлення модель триспрямованої (когнітивна, комунікаційна, поведінкова) активності, двоспрямованої (комунікаційна, поведінкова) активності, односпрямованої (комунікаційна) активності, хаотичної (поведінкова) активності та усвідомленої пасивності; на основі неусвідомлення модель двоспрямованої неусвідомленої активності, односпрямованої неусвідомленої (комунікаційна) активності, хаотичної (поведінкова) активності та неусвідомленої пасивності.
Для вивчення особистісних адаптивних змін сконструйовано і застосовано теоретичну схему картини світу. Зміни в зовнішніх умовах віддзеркалюються в її підпросторі Оточуюче середовище: екологічні зміни в сфері Природа, соціальні в сфері Інші, зразки поведінки оточуючих (зокрема, адаптивні) в сфері Діяльність. Зрушення в самопочутті та в самооцінках адаптанта віддзеркалюються в підпросторі Я: Образі тіла, Я-матеріальному, Я-соціальному, Я-духовному. Засвоєні зразки адаптивної поведінки відбиваються в Я-соціальному адаптанта.
Аналіз реалій адаптивних ситуацій, рівень складності їх екологічного та інформаційного виміру вимусили підсумувати: виявити когнітивну активність зі зміною оцінкових конструктів в наявних умовах більшість потерпілих не зуміють, отже модель триспрямованої соціальної адаптації не може у них сформуватися; емпіричний аналіз підтвердив цей висновок. Для виявлення у адаптантів триспрямованої активності необхідні додаткові, поглиблені дослідження.
Емпіричне дослідження ситуацій потерпілих у особистісному вимірі і порівняння їх оцінок з життєвими реаліями засвідчує адекватне їх усвідомлення потерпілими у всіх вимірах, крім екологічного. Оцінки населення забруднених регіонів рівнів радіаційного забруднення довкілля доводять наявність в їх свідомості когнітивного дисонансу, відтак психологічного захисту і часткове, фрагментарне усвідомлення ними екологічного виміру ситуацій. Оцінки переселених, навпаки, демонструють суб'єктивне підвищення рівнів забруднення об'єктів. Отже, більшість потерпілих виявляє загальне усвідомлення ситуацій, і їх моделі соціальної адаптації розгортаються в позитивній частині осі усвідомлення.
Емпіричне дослідження підпростору Я картини світу адаптантів в динамічному аспекті виявило зростання комунікаційної активності; найпомітніше покращання соціальних стосунків відбулося у самоселів та переселених. Позитивні зрушення відбуваються також у поширенні застосування потерпілими зразків ризикознижуючої діяльності. Застосування сконструйованого в дослідженні інтегрального індексу психологічного самопочуття як зв'язкового індикатора доводить кореляційні взаємозв'язки між суб'єктивними оцінками ризиків потерпілих, з одного боку, і застосуванням в житті ризикознижуючих засобів, з іншого. Отже, модель двоспрямованої активності потерпілих сформована на зростанні психологічного самопочуття, грунтованого зниженням ризиків ситуації. Для адаптантів з моделлю двоспрямованої активності, які мешкають в забруднених регіонах, можна зафіксувати реальне зниження ними радіологічного ризику. Для переселених застосування ризикознижуючих засобів слугує засобом психологічного захисту. Модель двоспрямованої активності сформувала приблизно половина потерпілих; решта додержують моделі усвідомленої пасивності.
За межами дослідження залишився соціальний механізм запозичення і розповсюдження ризикознижуючих зразків діяльності. Оскільки широке застосування такого механізму могло би стати реальним важелем соціальної політики, спрямованої на сприяння соціальній адаптації та реальне ризикозниження населення, потерпілого від екологічних лих, уявляється актуальною задачею детальне дослідження процесів поширення ризикознижуючих зразків діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. М.: Аспект пресс, 1996. — 414 с.
2. Штомпка П. Социальное изменение как травма // Социс. 2001. № 1. С. 6-16.
3. Штомпка П. Культурная травма в посткоммунистическом обществе // Социс. 2001. № 2. С.3-12.
4. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1986. 796 с.
5. Шлыкова Е.В. Риск в структуре социально-философского подхода к изучению сущности взаимодействия природы и общества / Риск в социальном пространстве / Под ред. А.В.Мозговой. М.: Изд-во Института социологии РАН, 2001. С. 50-78.
6. Дридзе Т.М. Две новые парадигмы для социального познания и социальной практики / Россия: трансформирующееся общество. Под ред. В.А.Ядова. М.: Канон-пресс-Ц, 2001. С. 222-240.
7. Мозговая А.В. Социология риска: возможности синтеза теории и эмпирического знания. Риск в социальном пространстве / Под ред. А.В.Мозговой. М.: Изд-во Института социологии РАН, 2001. С.9-37.
8. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 384с.
9. Яницкий О.Н. Экологический риск и его политическая интерпретация // Журнал социологии и социальной антропологии. 2002. Том V, № 1. С.26-42.
10.Яницкий О.Н. Экологическая социология как риск-рефлексия // Социс. 1999. № 6. С. 50-60.
11.Никитин С.М., Феофанов К.А. Социологическая теория риска в поисках предмета // Социс. — 1992. — № 10. — С. 120-127.
12.Саппа Н.Н. Социальный диалог в экологическом конфликте. — Харьков: Основи, 1999. — 175 с.
13.Саєнко Ю.І. Соціальні ризики / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С.160-172.
14.Ган Ю.В. Проблема социальной адаптации личности (философско-социологический аспект). Автореф. дисс. на соискание уч. ст. канд. филос. наук. Свердловск: Изд-во Сверд. ун-та, 1982. 18 с.
15.Кджанян М. Г. Проблемы социальной адаптации личности. Автореф. дисс. на соискание уч. ст. канд. филос. наук. Ереван: Изд. Ерев.ун-та, 1982, 18 с.
16.Чорнобиль і соціум. (Випуск перший). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1995. 108 с.
17.Чорнобиль і соціум. (Випуск другий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1995. 161с.
18.Чорнобиль і соціум. (Випуск третій). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. 267с.
19.Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 415 с.
20.Чорнобиль і соціум. (Випуск четвертий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. 247с.
21.Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. 310с.
22.Чорнобиль і соціум. (Випуск шостий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 338 с.
23.Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. 408 с.
24.Постчорнобильський соціум: 15 років по аварії. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. 563с.
25.Чорнобиль і соціум. (Випуск восьмий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 2002. 152с.
26.Саєнко Ю. Вісім з половиною років після катастрофи / Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 С. 155-164.
27.Головаха Є. Постчорнобильська соціальна політика України і міжнародного співтовариства: оцінка ефективності та перспектива розвитку / Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 С. 379-77.
28.Брітченко С., Шульга М. Ефективність соціального захисту постраждалого населення / Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 С. 335-342.
29.Вишняк О., Мімандусова Г., Пилипенко В. Соціальний захист населення, потерпілого від аварії на ЧАЕС / Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 С. 343-353.
30.Ручка А., Костенко Н. Інформаційні канали екокультури в українському суспільстві / Чорнобиль і соціум. (Випуск четвертий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. С.139-160.
31.Приліпко В. Особливості громадського здоров’я на тлі застосування дозообмежуючих і соціальних заходів на постраждалих територіях / Чорнобиль і соціум. (Випуск третій). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С. 103-118.
32. Ходорівська Н. Інформаційне поле після Чорнобиля і взаємодія життєвих сфер // Міжнародна конференція "П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання". К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. С. 47.
33. Саєнко Ю., Шлаєр Г. Дослідження соціальної інфраструктури забруднених районів Житомирської області / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 267-281.
34. Сакада М., Суїменко Є., Тарасенко В. Перспективи господарської та трудової зайнятості в установках населення уражених зон і переселених / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 208-216.
35. Арсеєнко А., Сакада М., Суїменко Є. Соціальні та соціально-психологічні чинники економічної реабілітації забруднених зон / Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи: Результати соціологічних досліджень 1986-1995 рр. Харків: Фоліо, 1996 с. 198-212.
36. Тарасенко В., Сакада М., Суїменко Є. Реабілітаційне господарювання в уражених зонах / Постчорнобильський соціум: 15 років по аварії. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. С. 239-252.
37. Лисенко О., Мімандусова Г. Соціальна ситуація в сфері зайнятості потерпілого від аварії населення / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 217-235.
38. Гончарук О. Деякі аспекти господарювання на забруднених територіях / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 236-249.
39. Стегній О. Громадська думка як елемент соціальної екорегуляції в суспільстві соціогенних ризиків / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С. 244-260.
40. Амджадін Л. Екологічні інтереси та пріоритети у повсякденній свідомості "чорнобильських" потерпілих: колізії громадської думки / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С.203-243.
41. Потабенко М. Динаміка ставлення населення України до екологічних проблем / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С. 261-273 .
42. Ходорівська Н. Динаміка адаптивних ситуацій потерпілих у екологічному вимірі / Чорнобиль і соціум. (Випуск восьмий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 2002. С. 36-51.
43. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г. Мещерякова. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 440 с.
44. Кон И.С. Социология личности. — М.: Политиздат, 1967. — 383 с.
45. Альбуханова-Славская К.А.. Стратегия жизни. М.: Мысль, — 1991, — 286 с.
46. Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях // Социс. 1994. № 8-9. С. 3-15.
47. Дискин И.Е., Авраамова Е.М. Адаптация населения и элит (Институциональные предпосылки) // Общественные науки и современность. 1997. № 1. С. 24-33.
48. Социологический энциклопедический словарь / На русском, английском, французском и немецком языках., ред. Осипова Г.В. М.: Инфра М - Норма, 1998. 488 С.
49. Парсонс Т. Общий обзор // Американская социология, М.: Прогресс, 1972. — С. 360-378.
50. Парсонс Т. О социальных системах / Пер. с англ. Под ред. В.Ф. Чесноковой и С.А. Белановского. М.: Академический Проект, 2002. 832 с.
51.Павлов И.П. ХХ-летний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных // Полн. собр. соч., Т. ІІІ, кн. 1. — М.: Наука, 1950. — С. 438.
52. Показники здоров’я та надання медичної допомоги потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (1994, 1995 роки). К.: Техніка, медицина, екологія, 1996. — 184 с.
53. Показники здоров’я та надання медичної допомоги потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (1996 рік), К.: Техніка, медицина, екологія, 1997. — 232 с.
54. Нягу А.И., Логановский К.Н. Нейропсихические эффекты ионизирующих излучений. К.: Чорнобильінтерінформ, 1998. 350 с.
55. Тернер Дж. Структура социологической теории / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985. 471 с.
56. Селье Г. Стресс без дистресса / Пер. с франц. М.: Наука, 1979. 176 с.
57. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. М.: Медицина, 1991. 96 с.
58.Братусь Б. С., Розовский И. Я., Цапкин В. Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномалий личности. М: Наука, 1988. 137 с.
59.Розов В.І. Психологічний аналіз адаптивності в екстремальних умовах. Автореферат дис. на здоб. вч. ст. канд. психол. наук — Кіровоград: Кіров. райтипографія, 1993. 19 с.
60.Яковенко С.І. Теорія і практика психологічної допомоги потерпілим від катастроф (на прикладі постчорнобильської ситуації). Автореферат дис. на здоб. вч. ст. докт. соціол. наук . К.: Знання, 1998. 34 с.
61.Володіна І.А. Особливості проявів психічної напруженості у працюючих в зоні радіаційної небезпеки. Автореферат дис. на здоб. вч. ст. канд. психол. наук. К.: Друк. КВІУЗ, 1994. 22 с.
62.Андреева Г.М. Социальная психология. — М.: Аспект пресс, 1996 — 376 с.
63.Семенов Ю.Г. Роль мотивації в процесах виробничої адаптації за умов переходу до ринкової економіки. Автореферат дис. на здоб. вч. ст. канд. соціол. наук — К.: Фоліант, 1999 — 16 с.
64.Шпак Л. Л. Социокультурная адаптация в советском обществе. Философско-социологические проблемы. Красноярск: Наука, 1991 134 с.
65.Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Пер. с англ., общ. ред. и предисл. Толстых А.В. М.: Прогресс, 1996. 344 с.
66.История теоретической социологии. В 4-х т. М.: Канон, 1997. Т. 3 / Ответ. ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. 448 с.
67.Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. (Основные положения, исследования и применение) / Пер. с англ. СПб: Питер, 1999. 608 с.
68.Теории личности в западноевропейской и американской психологии. - Самара: Бахрах, 1996. 480 с.
69. Психология личности. Словарь-справочник / Под. ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
70.Фрейд З. "Я" и "Оно": Труды разных лет. В 2-х кн. / Пер. с нем. Тбилиси: Мерани, 1991. Кн. 1. 398 с.; Кн. 2. 428 с.
71.Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений / Пер. с нем. М.: Просвещение, 1989. 448 с.
72.Адлер А. Понять природу человека / Пер. с нем. СПб.: Академ. Проспект, 1997. 256 с.
73.Франкл В. Человек в поисках смысла: Сб. / Пер. с англ. и нем. М.: Прогресс, 1990. 368 с.
74.Налчаджян А.А. Социально-психическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии). Ереван: АН АрмССР, 1988. 263 с.
75.Келли А.Дж. Теория личности / Пер. с англ. и науч. ред. А. А. Алексеева. СПб: Речь, 2000. 249 стр.
76.Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса / Пер. с англ. СПб.: Ювента, 1999. 318 с.
77.Саморегуляция и прогнозирование поведения личности. Л.: Наука, 1979. 124 с.
78.Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии / Отв. ред. Е.Шорохова. М.: Наука, 1975. С. 48-64.
79.Бандура А. Теория социального научения / Пер. с англ. СПб: Евразия, 2000. 320 с.
80.Левин К. Разрешение социальных конфликтов / Пер. с англ. СПб: Речь, 2000. 408 с.
81. Ходоровська Н. Картина світу потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск четвертий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. С. 21-40.
82. Джемс В. Научные основы психологии / Пер. с англ. СПб., 1902. 370 с.
83.Злобіна О.Г. Проблема самовизначення особистості в координатах кризового соціуму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. № 3. С. 164-166.
84. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М.: Наука, 1983. — 536 с.
85. Гумилев Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории. — М.: Экопрос, 1992. — 336с.
86. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. Ленинград: Наука, 1990. 280 с.
87. Арутюнов С.А. Этнические общности доклассовой эпохи // Этнос в доклассовом и раннеклассовом обществе. М.: Прогресс, 1982. — С. 70-76.
88. Власов Вл.Г. Становление раннеземледельческой культуры. Механизм перехода к "производящему хозяйству" // Этнографическое обозрение, 1999, № 1, С. 16-40.
89. Холодилова М.Н. Опыт традиционных культур в стратегии выживания человечества: Социально-экологический аспект. Авт. дис. к.ф.н. Нижний Новгород, 1996., — 16 с.
90.Чернобыльская катастрофа. (гл. ред. Барьяхтар В.Г.). К.: Наукова думка, 1995. 560 с.
91. Чернобыль. Дни испытаний. К.: Чернобыльинтеринформ,1998. 460 с.
92. Барановська Н.П. Україна-Чорнобиль-світ: Чорнобильські проблеми у міжнародному вимірі, 1986-1999. К.: Ніка-Центр, 1999. 300 с.
93. Барановська Н.П. Об’єкт "Укриття": проблеми, події, люди. К.: Євротест, 2000. 286 с.
94. Вовченко В.В. Предварительное заключение по материалам независимого общественного расследования обстоятельств глобальной аварии на чернобыльской атомной электростанции и ее катастрофических последствий. // Зелений світ. 1991. С. 1-56.
95. Гродзінський Д. Реалії постчорнобильської доби: Цілісна система заходів, спрямованих на подолання наслідків Чорнобильського лиха // Вісник НАНУ. 2000. № 7. С.27-35.
96. Доклад ООН о Чернобыльской катастрофе: Документы. // Компас. 1993. № 190. С.37- 42.
97. Научные и технические аспекты международного сотрудничества в Чернобыле. / Под общ. ред. Глыгало В.Н., Носовского А.В. Славутич: Укратомиздат, 1999. 490 с.
98. Наукові та технічні аспекти міжнародного співробітництва в Чорнобилі / Під заг. ред. Глигала В.М., Носовського А.В. Славутич: Укратомвидав, 2000. 595 с.
99. Ковалевская Л.А. Чернобыль ДСП: Последствия Чернобыля. К.: АБРИС, 1995. 327 с.
100. Соціальний, медичний та протирадіаційний захист постраждалих в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи. Збірник законодавчих актів та нормативних документів. 1991-1998 роки. К. : Чорнобильінтерінформ, 1998. 616 с.
101. Медико-демографічні паспорти територій України, контрольованих у зв’язку з Чорнобильською катастрофою (1981-1995 роки) /Статистичний довідник, Ч-1, К.: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, АМН України, НЦРМ, 1997. 266 с.
102. Бакуменко В.Д., Проскура М.І., Холоша В.І. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення. К.: УАДУ, 2000. 151 с.
103. Чернобыль и здоровье людей: Тезисы докладов научно-практической конференции, 20-22 апреля 1993 г.-Киев, 1993. - Ч. 1-2. 336 с.
104. Збірка тез Міжнародної конференції "П’ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання". К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. 442 с.
105. 15 років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання. Національна доповідь України. К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. 144 с.
106. Соціальний, медичний і протирадіаційний захист постраждалих в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи. Збірник законодавчих актів та нормативних документів 1991-2000 роки. К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. 624 с.
107. Радиобиология в диссертациях и монографиях (5189 источника)/ Сост. К.Ш. Надарейшвили, Б.С. Гугушвили, Д.Д. Цкиташвили. Тб.:Изд-во АН ГССР, 1089. 464 с.
108. Яковенко С.І., Лисенко В.І. Соціально-психологічна допомога при надзвичайних ситуаціях та критичних інцидентах. К.: Інститут соціології НАНУ, 1999. 226 с.
109. Морально-психологічний вплив надзвичайних ситуацій (на прикладі Чорнобиля). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. 96 с.
110. Льготы и компенсации, предоставляемые участникам ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС и населению, проживающему на территориях Украины с радиоактивным загрязнением (нормативные акты и другие материалы). Красноярск: ИНФОРМ, 1992. 382 с.
111. Безверхая З.А, Бондаренко И.В. Аналитический обзор публикаций прессы по Чернобыльской проблематике за 1986-1992 гг. // Чернобыль и здоровье людей: Тез. докл. науч.-практ. конф. 20-22 апр. 1993 г., К., 1993. С.24-25.
112. Нагорная А.М. Роль средств массовой информации в формировании психоэмоционального состояния населения, пострадавшего от аварии на Чернобыльской АЭС // Социально-психологические и психоневрологические аспекты последствий аварии на Чернобыльской АЭС: Мат. науч. конф. 28-30 сент. 1992 г. К., 1993. С. 45-47.
113. Методические основы формирования информационного поля крупных техногенно-экологических катастроф. Методическое пособие. К.: Институт социологии НАНУ, 1998. 105 с.
114. Информационные аспекты аварии на Чернобыльской АЭС. К.: Чернобыльинтеринформ, 1998. 144 с.
115. Социально-психологические и психоневрологические аспекты последствий аварии на Чернобыльской АЭС: Мат. науч. конф. 28-30 сент. 1992 г. К., 1993. 297 с.
116. Рудницкая Т.Н. Моноиндустриальный город: проблемы Славутича // Социс. 1999. № 10. С. 120-127.
117. Радіаційна ситуація на сільськогосподарських угіддях Київської області та заходи щодо зниження негативної дії наслідків Чорнобильської катастрофи. (Методичні рекомендації). К.: Світ, 2000. 94 с.
118. Концепція ведення агропромислового виробництва на забруднених територіях та їх комплексної реабілітації на період 2000-2010 рр. К.: Світ, 2000. 46 с.
119. Технологічний проект. Розробка диференційованих контрзаходів на луках с. Переброди Дубровицького району Рівненської області для отримання молока згідно ДР-97. К.: УкрНДІ сільськогосподарської радіології, 2001. 29 с.
120. Рекомендації населенню з ведення особистих підсобних господарств в умовах радіоактивного забруднення території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на період 2000-2005 рр. К.: УкрНДІСГР, 2000. 42 с.
121. Памятка для населения, проживающего на загрязненной радионуклидами территории. Что нужно знать населению о способах снижения содержания радионуклидов в молоке и молочной продукции. Минск: Министерство по чрезвычайным ситуациям Республики Беларусь, Республиканский научно-учебный и информационный центр по проблемам радиационной безопасности, энергетики и радиоэкологического образования Республиканского института высшей школы при БГУ, 2001. 11 с.
122. Суїменко Є. Динаміка споріднених соціально-економічних процесів в українському суспільстві / Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д. е. н. В.М. Ворони, д. соц. н. М.О.Шульги. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2001. С. 20-29.
123. Статистичний щорічник України за 2001 рік. К.: Техніка, 2002. 644с.
124. Ходорівська Н. Соціальна адаптація потерпілих, її механізм і динаміка / Чорнобиль і соціум. (Випуск сьомий). К.: Стилос, 2001. С.110-144.
125. Дурдинець В., Ходорівська Н. Багатофакторність управління чорнобильськими ризиками і комунікаційні проблеми / Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф. К.: Стилос, 2001. С. 284-295.
126. Ференц В.П., Прилипко В.А. Соціально-психологічні чинники Чорнобильської катастрофи, що вплинули на стан здоров’я населення // Чорнобильська катастрофа. — К.: Наукова думка, 1996. — С. 499-506.
127. Саєнко Ю., Ходоровська Н. Адаптаційні процеси в життєдіяльності потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск третій). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С. 186-221.
128. Саєнко Ю. Постчорнобильська фаза потерпілих: самоспасіння, самореабілітація, самозахист, самозбереження / Чорнобиль і соціум. (Випуск третій). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1997. С. 84-102.
129. Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах. Киев: Ин-т социологии НАНУ, 1997. 64с.
130. Саенко Ю.И., Ходоровская Н.В. Опыт Чернобыля: психологическая реальность // Материалы 2-й Международной конференции "Отдаленные медицинские последствия Чернобыльской катастрофы. К.: Чернобыльинтеринформ, 1998. С. 492.
131. Ходорівська Н. Моделі соціальної адаптації потерпілих / Чорнобиль і соціум. (Випуск п’ятий). К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 119-146.
132. Ходоровська Н. Групова адаптація в умовах соціальних змін / Соціальні виміри суспільства. Випуск 3. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. С. 92-104.
133. Ходорівська Н. Формування моделей адаптації різних соціальних груп / Постчорнобильський соціум: 15 років по аварії. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. С. 139-158.