СОЦІАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ В КОНТЕКСТІ ФЕМІНІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ : СОЦИАЛЬНЫЕ МЕХАНИЗМЫ ФОРМИРОВАНИЯ стиль жизни В КОНТЕКСТ феминистической ПАРАДИГМЫ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Шалаєва Катерина Володимирівна

УДК 316.728

СОЦІАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ
В КОНТЕКСТІ ФЕМІНІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ

22.00.03.- соціальна структура та соціальні відносини

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Євтух Володимир Борисович
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ.....................................................................................3
Розділ 1
Теоретико-методологічні засади дослідження стилів життя......................................14
1.1. Обґрунтування феміністичної парадигми в дослідженнях стилів життя...................14
1.2. Новітній зміст поняття стиль життя”...........................37
Розділ 2
Розробка емпіричного підходу на основі феміністичної методології........ .......................54
Розділ 3
Класифікація соціальних механізмів формування стилів життя.....................................99
Висновки.............................................................................153
Список використаних джерел..............................................162

ВСТУП
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в загальносуспільному просторі діють соціальні групи, чиї досвіди й соціальні практики є нерепрезентованими або недостатньо репрезентованими в системі соціологічного знання. Однією з таких груп є жінки. Це обумовлює необхідність впровадження соціальної теорії, здатної охопити, описати, пояснити й спрогнозувати приховані соціальні явища, виражені в стилях життя макросоціальних груп.
У свій час спробу аналізу життєвих стилів зробили класичні парадигми, позитивістська й, пізніше, конструктивістська. В роботах К. Маркса, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, П. Сорокіна, Т. Парсонса, І. Гофмана, Г. Гарфінкеля, П. Бурдьє, Е. Гідденса можна знайти інтерпретації мужності” й жіночості” як основних ознак стилів життя.
Традиційний структурно-функціоналістський підхід до вивчення стилів життя сформувався на основі робіт М. Вебера, Г. Зіммеля, Т. Веблена, Т. Адорно, М. Хоркхаймера й інших, які розглядали стилі життя як специфічний спосіб взаємодії осіб у соціальному світі, як індивідуальний або масовий спосіб споживання, або як механізм пристосування до соціальних умов. У національній соціології свій внесок зробили Є. Головаха, І. Паніна, О. Донченко й інші, визначаючи стилі життя, зокрема, як індивідуально-психологічну надбудову над способом життя.
Перші концепції соціальних механізмів розробили Т. Парсонс, Р. Мертон, Н. Смелзер. Вони розуміли соціальні механізми як сукупність дій, вчинків, відносин, невід’ємних від їх носіїв, завдяки яким відбувається те чи інше соціальне явище. Впливи соціальних механізмів на сучасні пострадянські трансформаційні процеси вивчають Т. Заславська, М. Шабанова. Такі соціальні механізми спираються на суб'єктів, що ініціюють соціальну трансформацію, на зміст їхніх соціальних дій, а також на взаємний зв'язок цих цілеспрямованих дій зі масовими процесами, що спричинюють зрушення інституційної та соціальної структур суспільства. Проте, досі не було представлено комплексного аналізу впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти.
Загалом, до поширення феміністської критики, інтерпретація статей у соціології, а відтак базових процесів і результатів їх взаємодій, тобто стилів життя, покладалась на есенціалістські принципи. Феміністська критика розвиває концепції марксизму, структурного-функціоналізму, соціального конструктивізму. В рамках феміністської інтерпретації марксизму виникає нове поняття подвійного гноблення”, капіталізм і патріархат розглядаються як дві взаємодоповнюючі системи, що створюють структурні умови гендерної нерівності, яка виражається в формуванні двох соціальних класів жінок і чоловіків, де другий панує над першим (Дж. Мітчелл, Г. Рубін, Дж. Хубер).
Дослідниці-феміністки успішно переосмислюють ідеї парсоніанства й акцентують на зміні змісту соціальних ролей, які в патріархатному суспільстві організовані на основі гендерно-детермінованих ознак ієрархічності й відносин влади (А. Дворкін, С. Бем, Н.Кодоров, К. Міллетт, Б. Фрідан). Розвиток дослідницького інтересу до соціології повсякденності дозволяє здійснити перехід до аналізу гендерних відносин в процесах соціального конструювання реальності (Д. Смітт, Р. Лакофф, Л. Ірігаре, Т. де Лауретіс). Драматургічний інтеракціонізм і етнометодологія (Г. Гарфінкель) переорієнтовуються на засадах соціального конструктивізму (П. Бергер, Т. Лукман, П. Бурдьє, Е. Гідденс), і знаходять своє відображення в феміністських дослідженнях (Є. Здравомислова, А. Тьомкіна, Є. Ярская-Смірнова).
В Україні гендерна проблематика зосереджена в сфері міждисциплінарних гендерних досліджень, що представлені роботами Н. Чухим, І. Жеребкіної, Н. Лавриненко, Л. Малес, М. Скорик і інших. Ці роботи спрямовані на осмислення феміністичного й гендерного дискурсів, які панують у різних методологічних школах, є зосередженими на аналізі соціальних інститутів, таких як сім’я, кар’єра, держава, засоби масової комунікації (ЗМК), а також у галузі суспільних відносин, таких як гендерні образи й стереотипи, цінності, панування, мовна політика.
Отже, плюралізація парадигмальних уявлень про сутність соціальних взаємозв'язків дозволила сформуватись і закріпитись альтернативним епістемологічним практикам, однією з провідних стала феміністична епістемологія. Феміністична епістемологія спричинила глибинний структурний перегляд пануючої культури, яку назвала патріархатною”, тобто такою, що виховувала соціальних суб’єктів у діалектиці панування й підкорення, відмовляла жінці в її соціальній компетентності, заперечувала соціальну суб’єктність усіх соціальних груп, окрім білого чоловіка не нижче середнього класу. Традиційні парадигми, в свою чергу, виявились неорієнтованими, а тому неспроможними адекватно описати й пояснити повсякденні практики життя такої макросоціальної групи як жінки.
Відтак, постає наукова проблема недостатнього й однобічного висвітлення в системі соціологічного знання механізмів формування життєвих стилів нерепрезентованих і недостатньо репрезентованих макросоціальних груп, зокрема жінок.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.
Завдання відповідають меті дослідження й складають наступний перелік:
- Розкрити специфіку застосування феміністичної парадигми у соціології до досліджень стилів життя й соціальних механізмів їх формування;
- Поглибити соціологічне розуміння поняття стиль життя”, визначити зміст поняття соціальний механізм формування стилів життя” з урахуванням феміністичного знання на основі теоретичного й емпіричного аналізу;
- Дослідити вплив процесів соціальної структурації на стилі життя шляхом критичного перегляду традиційних теорій стратифікації із урахуванням гендерних характеристик на основі методів феміністичної соціології;
- Здійснити дослідницьку перевірку впливів соціальних механізмів на формування стилів життя шляхом проведення емпіричного дослідження на засадах феміністичної методології.
Об’єктом дослідження є стилі життя макросоціальних груп у контексті феміністичного аналізу на основі гендерної компоненти.
Предметом дослідження є соціальні механізми формування стилів життя макросоціальних груп у контексті феміністичного аналізу на основі гендерної компоненти.
У дисертаційному дослідженні використовуються такі методи:
- загальнонаукові: міждисциплінарний, метатеоретизування при визначенні основних засад феміністичної парадигми й феміністичної методології у соціології; історичний під час розгляду еволюції підходів до розуміння проблематики стилів життя; діалектичний при вивченні порівняльних впливів соціальної структури суспільства й стилів життя; деконструкції, децентрації, розрізнення при визначенні гендерно-орієнтованого змісту поняття стиль життя; системно-структурний підхід при проведенні класифікації соціальних механізмів формування стилів життя;
- соціологічні методи збору даних: глибинні напівструктуровані біографічні інтерв’ю застосовані при проведенні емпіричного дослідження стилів життя молоді;
- соціологічні методи аналізу даних: виведення теорій при визначенні впливів соціальних механізмів на формування стилів життя; аналізу й синтезу в ході формування власних висновків.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.
- Вперше в національній соціології розкрито специфіку застосування феміністичної парадигми для комплексного дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування, яка полягає в з’ясуванні джерел формування соціальних ролей і соціальних статусів жіноцтва як соціо-гендерного класу, через викладення й пояснення соціального досвіду й соціальних впливів, які в умовах наявної соціальної структури здійснюють особи з різними гендерними характеристиками.
- Поглиблено зміст поняття стиль життя” з урахуванням гендерних характеристик, розкрито структуру стилів життя й визначені різні типи стилів життя, а також описані гендерні репрезентації життєвих стилів. Стилі життя визначено як стандартизовані габітуалізовані комплексні практики оперування осіб у соціокультурних просторах. Розкрито, що стилі життя складаються з базису й надбудови, де базис це соціалізовані зразки й навички гендерно-означеної життєдіяльності, а надбудова це прошарок власних рефлексій і виборів, стосовно соціально обумовлених репрезентацій статі. Доведено, що гендер є фундаментальним визначальним вибору стратегій міжособистісних взаємодій, тому гендерні характеристики складають основу формування й розрізнення стилів життя.
- Визначено зміст поняття соціальний механізм формування стилів життя”, здійснена класифікація соціальних механізмів формування стилів життя за критерієм функціональної спрямованості, а також подана характеристика соціальних механізмів формування стилів життя на основі гендерно-означеного підходу, підтвердженого результатами теоретичного й емпіричного соціологічного дослідження. Визначено, що соціальні механізми формування стилів життя складають інтегровану систему інституціоналізованих засобів впровадження нормативних зразків мислення й діяльності, що покликана здійснювати соціальний контроль за життєдіяльністю соціальних груп і окремих осіб. Критерієм класифікації соціальних механізмів визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя. Згідно визначеного критерію соціальні механізми розподілено на сім типів: статево-репродукуючі, соціально-психологічні, ціннісні, власне стратифікаційні, комунікативно-символьні, інструментально-утилітарні й афермативні механізми.
- Здійснено феміністичний аналіз відомих концепцій соціальної структурації суспільств: М. Вебера, П. Бергера й Т. Лукмана, П. Блау, Дж. Тернера, П. Бурдьє, що полягає в співвіднесенні структурних характеристик соціальних груп із їх гендерними характеристиками, а також у визначенні механізмів соціальної структурації суспільств на основі гендерних ідентифікацій. Визначено критерії соціальної стратифікації за гендерною ознакою: володіння власністю; володіння капіталом; можливості соціальної мобільності; доступ до соціальних благ; соціальне походження; престижність; професійний статус; трудовий статус; віднесення до релігії; освіта; фізична спроможність. На цій основі побудовано нормативний розподіл соціальних статусів жінок і чоловіків у сучасному патріархатному суспільстві як характеристика гендерного розрізнення стилів життя. Доведено, що гендер лежить в основі соціальної стратифікації, тому в теоріях соціальної структурації суспільств варто звернути увагу на соціо-гендерні класи, соціо-гендерні статуси, соціо-гендерні ролі, гендерно-рольові очікування й т.д.
- Уперше в національній соціології здійснено аналіз феміністичної методології у соціології як основи дослідження стилів життя, проведено емпіричне дослідження Стилі життя молоді” методом глибинних напівструктурованих біографічних інтерв'ю, визначені методичні рекомендації застосування названого методу в дослідженнях стилів життя. Основні методичні рекомендації стосуються співвіднесення гендерних характеристик у парі дослідниця респондентка (дослідник респондент); орієнтації програми дослідження на виявлення й прояснення специфічних, нетипових у порівнянні з масовими проявів стилів життя; сфокусуванні інтерв'ю в сфері соціальної компетенції респондентки (респондента); оцінювання інформації про життєві практики в контексті досвіду їх формування; підтримки комунікативного зв'язку; вираження власної ідентичності в дослідженні; публікацій за результатами дослідження.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат й методологію соціологічної науки, збагачують її предмет, забезпечують диверсифікацію соціологічного знання. Таким чином зроблено внесок до розширення пізнавальних і пояснювальних можливостей соціології.
Результати дисертаційного дослідження корисні для розвитку й впровадження гендерно-чутливих державних політик, як визначено основними міжнародними документами, ратифікованими Україною, в тому числі Європейською хартією прав людини, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок, а також національними документами, зокрема, Конституцією України; можуть бути застосовані в процесі впровадження освітньої реформи в Україні, перегляду принципів і методів формальної освіти; дозволяють розробити рекомендації для подальшого розвитку, впровадження, поширення й правового визнання системи неформальної освіти в Україні.
Результати дисертаційного дослідження стануть у нагоді місцевим центрам соціальної служби для молоді, громадським об’єднанням, освітнім закладам, дослідницьким організаціям, засобам масової інформації і державним установам; можуть бути використанні для розробки академічних курсів і навчальних посібників із „Феміністичної соціології”, „Гендерних досліджень”, „Соціології культури”, „Соціології молоді”, „Соціології сім’ї”, Теорій соціальної стратифікації”; корисні для організації і проведення емпіричних соціологічних досліджень.
Апробація результатів дисертації відбувалась на наукових конференціях студентів і аспірантів з 2001 по 2003 роки, методологічних семінарах, засіданнях кафедри загальної соціології, у практичній роботі, під час проведення лекцій і семінарських занять на факультеті соціології і психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; а також на міжнародному науково-практичному семінарі Волонтерський рух молоді як запорука активного громадянства й соціальної солідарності. Сесія з методології емпіричних досліджень: Пошук нових підходів до збору й аналізу соціальної інформації” (Будапешт, Угорщина, 2004 р.); Щорічному 6-му і 7-му міжнародному науково-практичному семінарі Демократія й права людини в мультиетнічних спільнотах. Сесія з гендерної політики” (Коньїц, Боснія й Герцеговина, 2003-2004 рр.); Міжнародному семінарі Рівні можливості й соціальне залучення” (Таллінн, Естонія, 2003 р.); Міжнародній конференції Участь молодих жінок у політичному житті” (Страсбург, Франція, 2003 р.); Регіональному форумі ООН в країнах СНД Молодь у XXI сторіччі” (Київ, Україна, 2003 р.); Регіональному семінарі "Гендерна політика в рамках процесу "Довкілля для Європи" (Київ, Україна, 2003 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі Вплив євроінтеграції на соціальний і економічний статус жінок” (Варшава, Польща, 2003 р.); Міжнародній конференції з гендерної політики Економіка й жіноцтво” (Гданськ, Польща, 2003 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі Гендер і економічна справедливість у процесі євроінтеграції” (Варшава, Польща, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції Вплив структурних змін на економічний і соціальний статус жінок у перехідних країнах” (Суботіца, Сербія й Чорногорія, 2002 р.); Майстер-класі професора Л.Г. Іоніна Нова магічна епоха-2: трансформація гендера”, ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Крим, Україна, 2002 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференцiї Свiт молодi - молодь світу” (Вінниця, Україна, 2002 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі Соціальна нерівність і освіта: проблема, дослідження, дія” (Саратов, Росія, 2001 р.); 2-гій й 3-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції Жінка. Освіта. Демократія” (Мінськ, Бєларусь, 1999-2000 рр.).
Результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію під час стажування в Міжнародному Жіночому Університеті (Німеччина, 2000 р.), Інституті Миру (Словенія, 2001 р.), під час проходження курсу дистанційної освіти Вступ до гендерних досліджень” Харківського центру гендерних досліджень ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Україна, 2002-2003 рр.), а також під час роботи над спільним проектом із Бірмінгемським Університетом (Великобританія, 2004-2006 рр.).
Публікації за темою дисертації здійснено в спеціалізованих виданнях в Україні і за кордоном, 3 публікації у фахових виданнях в Україні, загалом 6 публікацій за темою дисертації у наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень у сфері проблематики стилів життя. Основні підсумки й результати полягають у наступному:
1. Обґрунтоване недостатнє й однобічне висвітлення в системі соціологічного знання механізмів формування життєвих стилів нерепрезентованих і недостатньо репрезентованих макросоціальних груп, зокрема жінок. Тому в дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.
2. Визначено, що сучасні соціологічні феміністичні теорії, об'єднанні в феміністичній парадигмі, формують систему поглядів загального типу, які сфокусовані на з’ясуванні джерел формування соціальних ролей і соціальної значимості жіноцтва як соціо-гендерного класу, через викладення й пояснення соціального досвіду й соціальних впливів, які в умовах наявної соціальної структури здійснюють особи з різними гендерними характеристиками. Таким чином досягається легітимізація жіночих стилів життя.
3. Вперше зазначено, що серед феміністичних теорій і напрямків, які критично розглядають соціальне життя, на особливу увагу при дослідженні життєвих стилів заслуговує феміністична пост-структуралістська соціологічна метатеорія. Визначено три основні характеристики феміністичної пост-структуралістської соціологічної метатеорії, яка, по-перше, спирається на деконструкцію соціальних інститутів патріархатних суспільств і критичний перегляд механізмів соціальної структурації; по-друге, розглядає соціальну реальність на засадах жіночої суб’єктної позиції і оцінює буденний досвід жіноцтва як соціо-гендерного класу в якості джерела феміністичних теорій; по-третє, переорієнтовує логіку пост-структуралістського соціологічного аналізу з урахуванням гендерних конструктів і розгортає нову систему методів феміністичного теоретичного аналізу соціальної дійсності, в центрі якої знаходиться прагнення розрізняти тоталітарні структури знання. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.
4. Запропоноване нове визначення поняття стиль життя”. Стилі життя це стандартизовані габітуалізовані комплексні практики оперування осіб у соціокультурних просторах. Розкрито, що стилі життя складаються з базису й надбудови, де базис це соціалізовані зразки й навички гендерно-означеної життєдіяльності, а надбудова це прошарок власних рефлексій і виборів, стосовно соціально обумовлених репрезентацій статі. Доведено, що гендер є фундаментальним визначальним вибору стратегій міжособистісних взаємодій, тому гендерні характеристики складають основу формування й розрізнення стилів життя.
5. З’ясовано, що стилі життя є гендерно-означеними, детермінованими актами гендерно- належної”, рекомендованої” і забороненої” поведінки. В патріархатному суспільстві існують два конвенційно визнаних типи стилів життя: маскулінний”, закріплений за чоловіками, заснований на принципі домінування й верховенства, й фемінінний”, закріплений за жінками й заснований на принципі покорення. „Маскулінний” і „фемінінний” стилі життя детермінуються соціальним значенням, закріпленим за біологічним розрізненням чоловіків і жінок.
6. Узагальнено типологізацію стилів життя: жіночі чоловічі, фемінінні маскулінні, традиційні інноваційні, популярні маргінальні, конформістські альтернативні, тоталітарні самозрозумілі, мажоритарні міноритарні, масові індивідуальні, реальні ідеальні, нормативні (конвенційні) антисоціальні, альтруїстичні гедоністичні.
7. Обгрунтовано, що застосування поняття „соціальний механізм формування стилів життя” дозволяє дослідити й описати динаміку, форми інституціоналізації, способи поширення й відтворення, критерії оцінювання, методи дослідження й підходи до узагальнення соціологічного змісту поняття „стиль життя” й реальних життєвих практик соціальних суб’єкток і суб’єктів.
8. Введено поняття соціальний механізм формування стилів життя”, яким визначається складна інтегрована система інституціоналізованих засобів впровадження нормативних зразків мислення й діяльності, що покликана здійснювати соціальний контроль за життєдіяльністю соціальних груп і окремих осіб. Під впливом соціальних механізмів, що мають різнофункціональну спрямованість, формується стійкий набір способів оперування соціальних суб’єкток і суб’єктів у соціальному світі, тобто стилі життя.
9. Вперше досліджено, що соціальні механізми формування стилів життя проявляються в 7 типах: статево-репродукуючі, соціально-психологічні, ціннісні, власне стратифікаційні, комунікативно-символьні, інструментально-утилітарні й афермативні механізми, які описані в дисертації через гендер і стать, соціалізацію, референтні групи, ціннісні орієнтації, соціальні очікування, соціальні інститути, масову культуру, споживання, ЗМК, нерівність і відносини влади. Критерієм класифікації соціальних механізмів визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя.
10. Зокрема обґрунтовується, що статево-репродукуючі механізми це такі соціальні механізми, що здійснюють відтворення біологічної ознаки соціальності. Прикладами статево-репродукуючих механізмів можуть слугувати вагітність, лактація, аборт, клітороктомія, обрізання, кастрація. Соціально-психологічні механізми це такі соціальні механізми, що формують структуру особистості, визначають її ставлення до соціального світу й себе. Прикладами соціально-психологічних механізмів можна назвати соціалізацію, референтні групи, ідентичності. Ціннісні механізми це такі соціальні механізми, що орієнтують особу в множині різночинних соціальних взірців, формують світогляд особистості. Прикладами ціннісних механізмів слугують переконання, ціннісні орієнтації і соціальні очікування. Власне стратифікаційні механізми це такі соціальні механізми, що виражаються в соціальних ролях, статусах, класах, престижі й соціальних інститутах як способах суспільної структурації. Комунікативно-символьні механізми це такі соціальні механізми, що транслюють, означують й відтворюють соціальну інформацію. Гендер, масова культура, зґвалтування й споживання ілюструють можливі форми комунікативно-символьних механізмів. Інструментально-утилітарні механізми, якими є гроші, технології, індустрія, реклама, ЗМК, це такі соціальні механізми, що забезпечують способи розподілу й використання соціальних ресурсів. Афермативні механізми це такі соціальні механізми, що покликані затверджувати результати розподілу соціальних позицій, ресурсів і впливів. Афермативні механізми реалізуються в механізмах влади, нерівності, глобалізації й бідності.
11. З’ясовано характеристики впливів соціальних механізмів на формування стилів життя. Статево-репродукуючі механізми відтворюють біологічну ознаку стать” на основі соціальних критеріїв, в яких зафіксована статево-рольова диференціація, що проявляється, наприклад, у вагітності. Формування й відтворення в повсякденному житті жіночих” і чоловічих” стилів життя виражається як прояв конформної поведінки, обумовленої впливом соціально-психологічних механізмів, зокрема соціалізації. Легітимізовані цінності поширюють централізований контроль над індивідуальною життєдіяльністю, що проявляється в масовому формуванні та поширенні соціально-легітимних життєвих практик, детермінованих гендерним сценарієм і зафіксованих у ціннісних механізмах. Інституціоналізована нерівність макросоціальних груп на основі їх гендерних характеристик визначається впливом власне стратифікаційних механізмів, тобто соціальними ролями, статусами, класами й престижем, які взаємно пов'язані й виражають гендерний порядок. Поширення зразків гендерно-означеної життєдіяльності, на основі яких особи формують повсякденні стилів життя, здійснюють комунікативно-символьні механізми, в першу чергу масова культура. Забезпечення стандартизації потрібних” осіб, зразкова гендерно-рольова модель, підтвердження соціальних статусів і легітимності виражається у впливі інструментально-утилітарних механізмів формування стилів життя, переважним чином через ЗМК і рекламну індустрію. Оцінювання стилів життя відбувається під впливом гендерної нормативності як результат дії афермативних механізмів, переважаючим із яких є відносини влади.
12. Здійснено феміністичний аналіз відомих концепцій соціальної структурації суспільств: М. Вебера, П. Бергера й Т. Лукмана, П. Блау, Дж. Тернера, П. Бурдьє, що полягає в співвіднесенні структурних характеристик соціальних груп із їх гендерними характеристиками, а також визначенні механізмів соціальної структурації суспільств на основі гендерних ідентифікацій. Визначено критерії соціальної стратифікації за гендерною ознакою: володіння власністю; володіння капіталом; можливості соціальної мобільності; доступ до соціальних благ; соціальне походження; престижність; професійний статус; трудовий статус; віднесення до релігії; освіта; фізична спроможність. На цій основі побудовано нормативний розподіл соціальних статусів жінок і чоловіків у сучасному патріархатному суспільстві як характеристика гендерного розрізнення стилів життя. Доведено, що гендер лежить в основі соціальної стратифікації, тому в теоріях соціальної структурації суспільств варто звернути увагу на соціо-гендерні класи, соціо-гендерні статуси, соціо-гендерні ролі, гендерно-рольові очікування й т.д.
13. Визначено, що організована за певними принципами стратегія застосування методів, процедур і прийомів підготовки й проведення соціологічних досліджень, а також аналізу й представлення отриманих соціологічних фактів носить назву феміністична методологія в соціології. Розкрито нові техніки проведення якісних емпіричних досліджень як вислуховування”, мандрування”, нової критики”, самоопис”. Обґрунтовано, що вивчення стилів життя засобами феміністичної методології дозволяє уникати однозначного оцінювання, заглибитись у немасовий досвід, а тому дозволяє повніше зрозуміти вибори стилів життя й стилеформуючи чинники з позицій гендерно-орієнтованого знання.
14. В дисертації визначено методичні рекомендації з використання методу глибинних біографічних напівструктурованих інтерв'ю для дослідження стилів життя, які полягають у наступному: забезпечувати відповідності гендерних характеристик у парі дослідниця респондентка (дослідник респондент), таким чином зменшуючи вплив гендерного сценарію” й забезпечуючи можливість встановлення спільної мови” на основі спільності життєвого досвіду, детермінованого гендерними характеристиками; зорієнтувати програму дослідження на виявлення й прояснення специфічних, нетипових у порівнянні з масовими проявів стилів життя, що досягається завдяки охопленню широкого поля структурних питань; звернути увагу на зміст розповіді респондентки (респондента), оскільки саме така інформація ілюструє стилі життя соціальних суб’єкток і суб’єктів; фокусувати кожне конкретне інтерв'ю в сфері соціальної компетенції респондентки (респондента), тобто в яких вони проявляють здатність обґрунтувати свої судження або узагальнити широкий соціальний контекст; під час аналізу результатів дослідження характеризувати якості й особливості стилів життя на основі само-описів, тобто прямим цитуванням респонденток (респондентів) з приводу їх життєвих практик; узагальнення інформації робити обережно, оскільки можна пропустити, не врахувати непопулярне” знання, яке тим не менш є суттєвим для розуміння певного стилю життя; оцінювати інформацію про життєві практики в контексті досвіду їх формування; обирати зважену комунікативну стратегію, щоби, з одного боку, не порушити комунікативний зв'язок, а, з іншого, не вплинути на результати дослідження; адекватно виражати власну ідентичність у дослідженні, приймати дослідницькі рішення, які можуть суперечити класичним” рекомендаціям із організації дослідження, проте бути необхідними для забезпечення успішності результатів дослідження й правдивого висвітлення результатів; публікації по результатах дослідження мають бути загальнодоступними й написаними мовою, зрозумілою для широкого загалу.
15. Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат і методологію соціологічної науки, збагачують її предмет, забезпечують диверсифікацію соціологічного знання. Таким чином зроблено внесок до розширення пізнавальних і пояснювальних можливостей соціології.
16. Результати дисертаційного дослідження корисні для розвитку й впровадження гендерно-чутливих державних політик; можуть бути застосовані в процесі впровадження освітньої реформи в Україні, перегляду принципів і методів формальної освіти; дозволяють розробити рекомендації для подальшого розвитку, впровадження, поширення й правового визнання системи неформальної освіти в Україні.
17. Результати дисертаційного дослідження стануть у нагоді місцевим центрам соціальної служби для молоді, громадським об’єднанням, освітнім закладам, дослідницьким організаціям, засобам масової інформації і державним установам; можуть бути використанні для розробки академічних курсів і навчальних посібників із „Феміністичної соціології”, „Гендерних досліджень”, „Соціології культури”, „Соціології молоді”, „Соціології сім’ї”, Теорій соціальної стратифікації”; корисні для організації і проведення емпіричних соціологічних досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Cixous Helene. The Laugh Of The Medusa//Feminisms: an Anthology of Literary Theory and Criticism. - NJ: Rutgers University Press. - 1997. - P. 345-362.
2. Здравомыслова Е., Темкина А. Феминистская критика эпистемологических оснований социологии: перспективы социологии гендерных отношений// Учебник по гендерным исследованиям. - Харьков, 2001. - http://www.eu.spb.ru/gender/publications.htm.
3. Bordo Susan. Unbearable Weight: Feminism, Western Culture, and The Body. - Berkeley: University of California Press. - 1993.
4. Scott Joan Wallach. Gender and the Politics of History. - NY: Columbia University Press. - 1999.
5. Auslander Leora. Do women’s + Feminist + Men’s + Lesbian and Gay + Queer Studies = Gender Studies? - Fall 1997. P. 1-31.
6. Эллиот Патриция, Менделл Нэнси. Теории феминизма//Введение в гендерные исследования: Хрестоматия. Ч. II. Под ред. С. Жеребкина. - Харьков-СпБ.: ХЦГИ-Алетейя, 2001. С. 93-126.
7. Butler Judith. Bodies That Matter. On the Discursive Limits of Sex”. - NY-London: Routledge. - 1993.
8. Жеребкина Ирина. Противоречия в теории современного феминизма. -www.owl.ru/win/info/we_my/2000_sp/04.htm.
9. Кун Т. Структура научных революций. - М.: Прогресс. - 1975.
10. Трофимова Е.И. К вопросу о гендерной терминологии. - http://www.gender-cent.ryazan.ru:8101/school/trofimova.htm.
11. Гайденко В. Эпистемологические альтернативы в образовании women's studies//Женщина. Образование. Демократия: Материалы 2-й международной междисциплинарной научно-практической конференции. Под ред. Шатон. Г.И., Чикалова И.Р. Минск, 1999. - http://envila.by.iatp.org.ua/info/courses/conference99/a1_2.html.
12. Жеребкіна І.А. Постмодернізм, психоаналіз і гендерна теорія: розвиток концепції суб’єкта. Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук. - Харків, 2002.
13. Smith Dorothy E.. Women’s Perspective as a Radical Critique of Sociology//Feminism and Methodology. Women’s Perspective. - New York, 1987; Смит Дороти Е. Женская перспектива как радикальная критика социологии. Пер. с англ. А. Бородиной. - Тверь, 2002. - http://www.tvergenderstudies.ru/fl00000r.htm.
14. Millman, Marcia and Kanter, Rosabeth Moss. Editorial Introduction//Another Voice: Feminist Perspectives on Social Life and Social Science. Ed. by M.Millman and R.M.M.Kanter. NY, 1975. - Р.vii-xvii; Миллман Марсия, Кантер Розабет Мосс Введение к книге Другой голос: Феминистские взгляды на общественную жизнь и социальные науки”. Пер. с англ. А. Бородиной. - Тверь, 2003. - http://www.tvergenderstudies.ru/fl00000r.htm.
15. Здравомыслова Е., Темкина А. Социология гендерных отношений и гендерный подход в социологии. Социологические исследования. - №11, 2000. - http://www.eu.spb.ru/gender/publications.htm.
16. Lengermann Patricia Madoo, Niebrugge Jill. Contemporary Feminist Theory//Ritzer George. Modern Sociological Theory. - NY. P. 299-350.
17. Ритцер Дж. Современные социологические теории. - М.: Питер, 2002.
18. C. T. Moore et al. Feminisms. - request@ncar.ucar.edu.
19. Braidotti Rosi. Nomadic Subjects: Embodiment and Sexual Difference in Contemporary Feminist Theory. NY: Columbia University Press, 1994.
20. Simone de Beauvoir. The Second Sex, 1949. -http://www.marxists.org/reference/subject/philosophy/works/fr/debeauv.htm.
21. Paglia Camille. Sexual Personae. Art and Decadence From Nefertiti To Emily Dickinson, 1995. - http://privat.ub.uib.no/bubsy/pagliaom.htm.
22. Дворкин Андреа. Геноцид, или китайское бинтование ног//Антология гендерной теории. Сост. Е. Гапова, А. Усманова. Минск, 2000. С. 7-29.
23. Хубер Джоан. Теория гендерной стратификации//Антология гендерной теории. Сост. Е. Гапова, А. Усманова. Минск, 2000. С. 77-99.
24. Рубин Гейл. Обмен женщинами: заметки по политэкономии пола//Антология гендерной теории. Сост. Е. Гапова, А. Усманова. Минск, 2000. С. 99-114.
25. Millett Kate. Theory of Sexual Politics, - 1969. - www.marxists.org/reference/subject/philosophy/works/us/millett.htm.
26. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності між жінками й чоловіками в Україні. - Київ, 2000.
27. Вайнгартен Сюзанна, Веллерсгрофф Маріанне. Фемінізм без жіночого руху// Незалежний культурологічний часопис Ї”. - № 17. С. 58-69.
28. Collins Patricia Hill. Black Feminist Though: Knowledge, Consciousness and Empowerment. - Boston: Unwin Hyman. - 1990.
29. Harding Sandra. The Science Question in Sociology. - NY: Cornell University Press. - 1986.
30. Code, Lorraine. What Can She Know? Feminist Theory and the Construction of Knowledge. - Ithaca: Cornell University Press. - 1991. - http://www.stumptuous.com/comps/code.html.
31. Haraway Donna. Situated Knowledge: The Science Question in Feminism and the Privilege of Partial Perspective//Feminist Studies. - № 14, 1998. С. 576-600.
32. Dworkin Andrea. Pornography. Men Possessing Women. - NY: G.P. Putnam’s Sons. - 1981.
33. Donovan, Jacqueline. Feminist Theory. - http://www.wfu.edu/~zulick/340/feminisms.html.
34. Митчелл Д. Женская сексуальность//Гендерные исследования. - №1. - Харьков, 1998.
35. Lyotard Jean-Francois. The Postmodern Condition. - Minneapolis: University of Minnesota Press. - 1984.
36. Derrida Jacques. Writing and Difference. - Chicago: University of Chicago Press. - 1978.
37. Smith Dorothy. A Sociology For Women//Sherman J.A. and Beck E.T. The Prism of Sex: Essays in the Sociology of Knowledge. - Madison: University of Wisconsin Press. - 1979.
38. Weber, Max. The Theory of Social and Economic Organization. - New York: Oxford University Press. - 1947.
39. Weber, Max. From Max Weber, Essays in Sociology//Ed. by H.H. Gerth and C.Wright Mills. - New York: Oxford University Press. - 1958. - P. 186-194.
40. Вебер М. Основные понятия стратификации//Человек и общество: Хрестомания. Под ред. Макеева С.А. К.: Наукова думка. - C. 85-107.
41. Батыгин Г.С. Опыт построения типологии социальных показателей образа жизни//Социс. 1977. - №2. C. 78-86.
42. Бестужев-Лада И.В. Прогнозирование образа жизни//Социс. 1974. - №2. C. 64-71.
43. Бестужев-Лада И.В О методологии анализа и прогноза образа жизни//Социс. 1975. - №1. C. 57-66.
44. Глезерман Г.Е. Образ жизни как социологическая категория//Социалистический образ жизни и идеологическая борьба. М., 1976.
45. Парыгин Б.Д. Советский образ жизни и социально-психологические проблемы формирования личности. К., 1975.
46. Тодоров А. Качество жизни. Критический анализ буржуазных концепций. - М., 1980.
47. Проблемы построения системы показателей образа жизни. М., 1977.
48. Ядов В.А. Стиль жизни как социально-психологическая проблема//Социально-психологические проблемы в условиях развитого социалистического общества. М., 1977.
49. Краснов Р. Понятие стиля жизни в социологии культуры. - www.pu.ru.
50. Зиммель Г. Философия культуры. М., 1996.
51. Стиль жизни личности. Теоретические и методологические проблемы. Под ред. Ануфриева Р.А., Головаха Е.И., Донченко Е.А., и др. - Киев, 1982.
52. Барбер Б. Структура социальной стратификации и тенденции социальной мобильности//Американская социология: перспективы, проблемы, методы. М., 1972.
53. Бурдье П. Начала. М.: Socio-Logos. - 1994.
54. Lasswell Thomas E. Class and Stratum. Introduction to Concept and Research. - Boston: Houghton Mifflin Company. - 1965.
55. Веблен Т. Теория праздного класса. М., 1984.
56. Adorno, T., Horkheimer, M. Dialectic of Enlightenment. London: Verso. - 1979.
57. Bourdieu, P. Distinction: A Social Critique of the Judgment of Taste. Cambridge: Harvard University Press. - 1984.
58. Толстых В.И. Образ жизни. Понятие. Реальность. Проблемы. - М., 1975.
59. Goffman E. The Presentation of Self in Everyday Life. - NY, 1959.
60. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда: метод социологии. - М.: Наука. - 1991.
61. Пушкарева Н.Л. Андрогинна ли Мнемозина? (Гендерные особенности запоминания и исторической памяти)//Под ред. Вишленкова Е.А. Сотворение истории. Человек. Память. Текст. Казань, 2001.
62. Кэндес Уэст, Дон Зиммерманн. Создание гендера//Учебные материалы к курсу Введение в гендерные исследования. Ч 1. ХЦГИ. 2002.
63. Кон И.С. Человеческие сексуальности на пороге ХХI века//Вопросы философии. 2001. - №9.
64. Friedan Betty. The Feminine Mystique. - Dell publishing Co. 1970.
65. Hugh Mehan, Houston Wood. The Reality of Ethnomethodology. - New York, 1975.
66. Сорокин П. Человек, Цивилизация, Общество. М: Изд-во Политической литературы. - 1992.
67. Schutz, A. Concept and Theory Formation in the Social Sciences//Collected a preface by H.L.Van Breda. - The Hague, 1962. - P. 48-66.
68. Garfinkel, Harold, Harvey Sacks. Practical Sociological Reasoning//Essays in Self Destruction. Ed. by Edwin S. Schneidman. - New York: International Science Press. - 1967.
69. Fuller, R. Buckminster. Synergetics. Explorations in the Geometry of Thinking. - New York: Macmillan Publishing Co. - 1975.
70. Bauman, Z. Intimations of Postmodernity. - London, 1982.
71. Абельс X. Интеракция, идентификация, презентация. Введение в интерпретативную социологию. - СПб, 1999.
72. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: трактат по социологии знания. М., 1995.
73. Готлиб А. Введение в социологическое исследование: качественные и количественный подходы, методология, исследовательские практики. - Издательство «Самарский университет». - 2002.
74. Eichler, Margrit. The Double Standard. - NY: St. Martin's Press. - 1980.
75. Eichler, M. Nonsexist Research Methods: A Practical Guide. - Allen & Unwin. - 1988.
76. Bowles, G., Klein R.D. Theories of Women's Studies. - Routledge & Kegan Paul. - 1983.
77. Kirby, S., McKenna, К. Experience, Research and Social Change: Methods from the Margins. - Garamond. - 1989.
78. Humm, M. The Dictionary of Feminist Theory. - Harvester Wheatsheaf. - 1989.
79. Devault, M.L. Talking and Listening from Women’s Standpoint: Feminist Strategies for Interviewing and Analysis//Social Problems. - Vol.37. - No.1. - February 1990. - P. 96-116.
80. Гайденко В. Эмпирицистский подход в феминистской эпистемологии. -http://giacgender.narod.ru/n5t1.htm.
81. Романов П.В. Микроуровень социальной реальности. Возможности междисциплинарного подхода //Социологический исследования. - №3. - 2002.
82. Homans G.C. The Human Group. - Harcourt Brace Iovanovich. - 1950.
83. Garfinkel, Harold. Common sense knowledge of social structures: the documentary method of interpretation//Ed. by Jordan M. Scher. Theories of the Mind. - New York: The Free Press. - 1962.
84. Клюшкина О. Построение теории на основе качественных данных//Социс. - 2000. - № 10. - С. 92-101. - www.i-u.ru/biblio/arhiv/articles/klushkina-sociologiya/default.asp.
85. Рейнхарц C. Феминистское мультиметодное исследование//Введение в гендерные исследования: Хрестоматия. Ч. II. Харьков-СпБ., 2001. - C. 364-385.
86. Bogardus Emory S. Sociology. - New York, 1954.
87. Bogardus Emory S. The groupistic error, sociology and social research. 33. January-February, 1979.
88. Зиммель Г. Избранное. Т.2 «Созерцание жизни». М., 1996.
89. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание, объяснение, понимание социальной реальности. Москва, 1998.
90. Клименкова Т. Феминистские стратегии интервьюирования и анализа данных. По страницам статьи М. Девулт//Возможности использования качественной методологии в гендерных исследованиях. Материалы семинаров. Под ред. Малышевой М. - М., 1997. - http://gender.ru/russian/public/articles.shtml.
91. Lacoff Robin. Language and woman`s place. - Harper and Row. - 1975.
92. Девятко И. Модели объяснения и логика социологического исследования. - М., 1996.
93. Семенова В.В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию. - Москва, 1998.
94. Константинова В. Интерактивное интервьюирование: концепция Энн Оукли//Возможности использования качественной методологии в гендерных исследованиях. Материалы семинаров. Под ред. Малышевой М. - М., 1997. -http://gen