Наркотизм як соціальне явище: його тенденції та напрямки профілактики : Наркотизм как социальное явление: его тенденции и направления профилактики



  • Название:
  • Наркотизм як соціальне явище: його тенденції та напрямки профілактики
  • Альтернативное название:
  • Наркотизм как социальное явление: его тенденции и направления профилактики
  • Кол-во страниц:
  • 206
  • ВУЗ:
  • Національний університет внутрішніх справ
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • Національний університет внутрішніх справ


    На правах рукопису

    Сердюк Олексій Олександрович


    УДК 316.624:364.272:364.048.2

    Наркотизм як соціальне явище: його тенденції та напрямки профілактики

    Спеціальність 22.00.03. «Соціальні структури та соціальні відносини»

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук


    Науковий керівник
    доктор соц. наук. Рущенко І. П.







    Харків 2003






    ЗМІСТ





    ВСТУП ..


    4




    Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження наркотизму


    13




    1.1. Основні наукові напрямки дослідження проблем наркотизму: від перших наукових розвідок до соціології наркотизму



    13




    1.2. Концептуальні підходи та категоріальний апарат соціологічного аналізу проблеми наркотизму...



    27




    1.2.1. Теорії соціальних змін як концептуальна основа соціологічного аналізу наркотизму..



    27




    1.2.2. Соціологічне визначення категорії наркотизму та пов’язаних із нею понять..



    34




    1.2.3. Структурація наркотизму..


    40




    1.2.4. Системна модель наркотичної ситуації...


    48




    Висновки до Розділу 1...


    52




    Розділ 2. Аналіз динаміки наркотизму в Україні (50 90 рр. ХХ ст.).


    54




    2.1. Методика аналізу динаміки наркотизму..


    54




    2.2. Закономірності розповсюдження наркотизму і трансформації наркотичної ситуації в Україні.



    60




    2.2.1. Структурно-динамічні закономірності


    60




    2.2.2. Діяльнісно-поведінкові закономірності..


    81




    Висновки до Розділу 2...


    104




    Розділ 3. Профілактика наркотизму: інституційні основи та технології діяльності агентів...



    109




    3.1. Інституційні основи профілактики наркотизму...


    109




    3.1.1. Напрямки та етапи розвитку профілактики наркотизму...


    109




    3.1.2. Політико-правові та організаційні основи профілактики наркотизму (міжнародний, національний та регіональний рівні)



    118




    3.2. Соціально-технологічний підхід до профілактики наркотизму


    134




    3.2.1. Профілактика наркотизму як соціальна технологія...


    134




    3.2.2. Глобальна мережа Internet як засіб впливу на наркотизм..


    155




    Висновки до Розділу 3...


    160




    ВИСНОВКИ..


    162




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.


    172




    ДОДАТОК.


    201







    ВСТУП

    Епідемія наркотизму, що почалася ще в 60-ті роки у США, прокотилася країнами Західної Європи, та наприкінці 80-х рр. «перейшла» кордони колишнього СРСР. В Україні дев’яності роки позначені швидким зростанням наркотизму. Це явище набуло епідемічного характеру та охопило усю територію країни, особливо південну її частину. Ситуація зі зростанням наркотизму робить дуже актуальним завданням для суспільства розгортання комплексної системи його профілактики. До цієї проблеми сьогодні прикута увага широкого кола фахівців, включаючи і соціологів, бо до останнього часу саме соціологічні аспекти проблеми наркотизму залишалися у затінку.
    Актуальність теми дослідження.
    Актуальність проблеми наркотизму і його профілактики обумовлена низкою чинників: соціальних, економічних, правових, психологічних і біологічних. Кількість осіб, що стоять в Україні на обліку з діагнозом наркоманія, зросла з 2506 чол. у 1968 р. до 79919 чол. у 2001 р. Результати соціологічних досліджень показують: сьогодні в Харкові кожний другий юнак (55,8%) принаймні один раз за своє життя пробував наркотики. Загальна кількість злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків в Україні зросла з 6 у 1971 р. до понад 58 тис. у 2002 р. Особливу тривогу викликає утворення кримінального ринку наркотиків на рівні організованих злочинних груповань [225, 259]. Профілактика наркотизму стає нагальною суспільною потребою. Отже, тема роботи торкається гострої соціальної проблеми, яка хвилює суспільство.
    До проблеми наркотизму сьогодні прикута увага широкого кола фахівців. Актуальність соціологічного підходу зумовлена кількома обставинами. Існує певний «вакуум», брак соціологічних досліджень, зумовлений історичними обставинами. В Україні до 90-х років не проводилися соціологічні дослідження на тему розповсюдження наркотиків серед молоді, тому дотепер була відсутня соціологічна інформація стосовно справжніх масштабів і темпів поширення наркотиків. Це пов'язано із політичними та ідеологічними заборонами, що існували за часів СРСР, на проведення подібних досліджень. З дослідницької точки зору наркотична ситуація характеризується високою латентністю, внаслідок чого особливу актуальність набувають саме соціологічні методи дослідження. Проте соціологи почали приділяти увагу цій проблемі лише останнім часом, і в основному зосереджуються на окремих прикладних аспектах проблеми. Є потреба у розробці теоретичних питань, які за своїм змістом виходять за межі предметів біології, медицини, права і відносяться до проблемного поля соціології. Досі не існує чіткої соціологічної концепції наркотизму, немає визначення наркотизму як соціального явища. Кожен з авторів зводить наркотизм до одної (М.Н. Гернет, А.Є.Лічко, А.А.Реджепов, В.Н.Міхлін, Є.А.Дюбін, А.В.Козаченко, Н.О. Мирошніченко) або декількох ознак (А.А. Габіані, Я.І. Гілінський, Д.В. Колесов, С.В. Турцевич).
    Поняття наркотизм вживається як синонім терміну наркоманія (М.Н.Гернет [39]), або цим терміном позначається вживання наркотиків (А.Є.Лічко [124]), це найпростіше розуміння наркотизму. У юридичних науках цим терміном позначають «усі види дій із наркотиками, у тому числі і протиправні» (А.Реджепов [208], Ю.Н.Аргунова [7], А.В.Козаченко, Н.А.Мірошниченко [91], К.Краєвський [104], В.К.Панкін [167], К.В.Харабед [257]). Соціологи під наркотизмом розуміють «поширеність і характер споживання наркотичних речовин як соціальне явище» (А.А.Габіані [30, 31, 34], Я.І. Гілінський [42, 43], Л.Є.Кесельман [87], А.Я.Вілкс [28]). Наркотизм визначається і як особливе негативне соціальне явище - «негативне соціальне явище, сутність якого полягає у долучені до немедичного споживання наркотиків окремих груп населення» (В.М.Міхлін, Є.А.Дюбін [144]) та «соціальне явище, яке охоплює все, що пов’язано з наркогенними речовинами, їхнім вживанням і його соціальними наслідками» (Д.В.Колесов, С.В.Турцевич [94, 95]). Термін наркотизм використовується українськими (В.О.Соболев, І.П.Рущенко [147]) та російськими (П.Д.Шабанов, О.Ю.Штакельберг [266]) соціологами у широкому сенсі, зокрема, для позначення окремої галузі соціологічного знання - «соціології наркотизму».
    Актуальним завданням є розробка соціологічної моделі наркотизму як соціального явища. Оскільки наукові напрямки вивчення наркотизму виникали паралельно із формуванням і розвитком самої проблеми - спочатку це була проблема окремих особистостей залежних від тих чи інших адиктивних речовин. Її розв’язували медики, психологи, які і започаткували перші наукові напрямки вивчення наркотизму. Надалі проблема еволюціонувала, і прийняла масовий характер. Відповідно виникають предмети юридичного і соціологічного аналізу наркотизму. Актуальність соціологічного підходу посилюється внаслідок виникнення та закріплення специфічних соціальних форм реакції на процес поширення наркотизму, залучення до нього груп людей, які безпосередньо не є споживачами наркотиків, але так чи інакше впливають на нього (наприклад, спеціальні підрозділи ОВД і навіть наркомафія). Це остаточно перетворило наркотизм у соціальне явище.
    Основний напрямок соціологічних досліджень наркотизму дотепер знаходиться у рамках соціології девіантної поведінки і соціального контролю. Наркотизм розглядається як окрема форма девіантної поведінки, що має ряд специфічних ознак до яких відносять споживання наркотиків, алкоголю, тютюну, та його соціальні характеристики.
    Соціологічному аналізу наркотизму у радянський період були присвячені роботи таких вчених як М.Н.Гернет [39], А.А.Габіані [30-35], Б.М. Левін, М.Б. Левін [119], А.Я.Вілкс [28], В.Є. Гелінас, Н.А. Монахов [149], А.С. Меліксетян [137], В.В. Гульдан [50-53], О.Л. Романова [50, 52], О.Г. Данілін [50], О.К. Сіденко [52] та ін. Алкогольну ситуацію досліджували А.М. Рапопорт [202-206], А.А. Герцензон [40], Т.Г. Заіграєв [65, 66], О.Е. Соловей [237], І.А. Голосенко [48], М.С. Мацковський [135], О.І. Рибаков [219], В.Є. Хвощов [258], Ф.Е. Шерегі [267] та ін.
    Серед сучасних російських соціологів проблеми наркотизму вивчають Я.А.Гілінський [41-46], Г.Г.Сілласте [234], М.Б. Левін [118, 119, 120], М.Є. Позднякова [155, 156, 183], Л.Е. Кессельман [87], Л.Д. Мірошніченко [142], Т.В. Іванова [78], А.Л. Салагаєв [221], С.О. Биков [24], Ш.Е. Джаманбалаева [57], Л.О. Журавльова [63], Г.Я. Лукачер [127, 131], Н.В. Мокшанцева [127, 1317], В.О. Чудновський [127, 131], Н.Н. Малікова [132], В.О. Попов [186], О.Ю. Кондратьєва [186], І.М. Кирилов [88], Ю.В. Шиленко [88], О.В. Немцов [160] та ін.
    В Україні соціологічному аналізу наркотизму присвячені роботи харківських соціологів В.О.Соболева, І.П. Рущенко, О.М.Поступного, Ю.Н. Свеженцевої [148, 192, 214-218, 236, 260, 274] та ін., роботи одеських соціологів В.Н.Подшивалкіної, Т.Г.Каменської, М.В.Левинского, Н.А.Мирошниченко [84, 177, 178, 179, 180] та ін., роботи київських соціологів О.М.Балакіревої, О.О. Яременко [16] та ін.
    Лише в останні роки виникли ознаки формування нової галузі соціології наркотизму [143, 192, 266]. Таким чином сьогодні не можна задовольнитись суто медичними термінами «наркоманія», «алкоголізм», «хімічна залежність» і подібними тому, що за останні роки фактично виникло та швидко поширилося нове соціальне явище, яке виходить за рамки спеціальних дефініцій. Мається на увазі масові факти адиктивної поведінки, формування особливих соціальних груп споживачів адиктивних речовин і відповідної адиктивної субкультури, виникнення специфічних соціальних відносин, певна трансформація соціальної структури під впливом наркотизму, формування й інституціалізація антинаркотичної індустрії. Ось чому актуальною задачею для соціології є вивчення не наркоманії як хвороби, адиктивної поведінки як соціальної девіації чи правопорушення, а наркотизму як соціального вища.
    Безумовно, наркотизм негативне соціальне явище. І функція соціології полягає не тільки в тому, аби вивчити явище, а і в тому, щоб слугувати інформаційною, теоретико-методологічною базою профілактики наркотизму. На етапі становлення профілактики наркотизму набуває актуальності соціально-технологічний підхід до превентивної діяльності як засіб її упорядкування і підвищення ефективності.
    Таким чином, актуальність обраної теми обумовлена проблемною ситуацією, сутність якої полягає у тому, що, з одного боку, відбувається епідемічне поширення наркотизму, а з іншого - існує брак соціологічних досліджень цього процесу, немає чіткої наукової соціологічної концепції наркотизму та на часі розробка соціотехнологічних аспектів його профілактики.
    Зв'язок роботи з науковими програмами і планами.
    Тема дисертації відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженій Указом Президента України 25.11.2000 (п.21). Робота виконана у рамках Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр. (п. 12) та Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п. 6.4), а також планів НДР кафедри загальної соціології Національного Університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає науковим завданням, що стоять перед дослідницькими і навчальними закладами системи МВС України та пріоритетним завданням навчального процесу по підготовці кваліфікованих фахівців для органів внутрішніх справ.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття основних закономірностей поширення наркотизму, і з урахуванням цього аналіз напрямків профілактики наркотизму в умовах трансформації Українського суспільства.
    Завдання дослідження. Виходячи з мети роботи, було поставлено такі завдання:
    · Розкрити соціологічний зміст поняття наркотизм.
    · Дослідити соціокультурні аспекти наркотизму.
    · Проаналізувати соціальну динаміку наркотизму у другій половині ХХ сторіччя в Україні на прикладі Харківського регіону.
    · Визначити загальні закономірності розповсюдження наркотизму в Україні.
    · Охарактеризувати інституціональні основи профілактики наркотизму, напрямки та етапи її розвитку в Україні.
    · Проаналізувати політико-правові та організаційні основи профілактики наркотизму на міжнародному, національному та регіональному рівні.
    · Розробити соціальну технологію профілактики наркотизму.
    Об'єктом дослідження обрано наркотизм як соціальне явище.
    Предметом дослідження є соціальні закономірності виникнення і поширення наркотизму та соціально-технологічні аспекти його профілактики.
    Теоретико-методологічна база дослідження. Методологічним фундаментом дисертації є теорії соціальних змін, у рамках яких, по-перше, використано системно-структурний підхід, який дозволяє розглянути наркотизм на макрорівні, визначити поняття «наркотична ситуація», кількісно описати розповсюдженість наркотизму, по-друге, діяльнісний підхід який дозволяє визначити поняття «наркотизм», «структурація наркотизму», описати механізми його розповсюдження, використати соціально-технологічні ідеї стосовно розв’язання проблеми профілактики наркотизму.
    Теоретичну основу дисертації складають наукові праці закордонних і вітчизняних соціологів таких як А.А. Габіані, Я.А. Гілінський, Б.М. Левін, Г.Г. Сілласте, Л.Є. Кессельман та багатьох інших, які присвячені проблемі наркотизму [24, 28, 30-35, 39, 41-46, 50-53, 57, 63, 78, 87, 88, 118, 119, 120, 127, 131, 132, 137, 142, 49, 155, 156, 160, 183, 186, 221, 234 та ін.] та аналізу алкогольної ситуації [40, 48, 65, 66, 135, 202-206, 219, 237, 258, 267 та ін.]. В роботі використані певні ідеї стосовно соціології наркотизму, що містяться в працях сучасних українських соціологів І.П. Рущенка та В.О. Соболєва [148, 192, 214-218, 236, 260, 274], а також роботи психологів [8, 20, 22, 23, 26, 60, 64, 72, 73, 102, 106, 110, 124, 125, 126, 153, 173, 213, 251, 252, 254, 255, 293, 300 та ін.], юристів [7, 37, 89, 91, 92, 129, 152, 176, 181, 208, 225, 257, 259 та ін.], медиків [11, 19, 94, 95, 126, 136, 145, 150, 161, 189, 196, 251, 275, 278, 286, 288, 307 та ін.] які присвячені аналізу різних аспектів наркотизму, визначенню шляхів його попередження та зниження шкоди від вживання адиктивних речовин.
    У роботі розвинуто соціотехнологічний підхід до профілактики наркотизму, закладений у роботах сучасних українських соціологів В.Н. Подшивалкіної [84, 177-180], М.М. Саппи [223, 224], О.Л. Скідіна [235] та ін., що присвячені соціальним проблемам українського суспільства.
    Емпіричну базу роботи склали матеріали досліджень, проведених у рамках міжнародних науково-дослідних проектів «Динаміка та соціокультурний механізм розповсюдження наркотиків серед молоді у післявоєнні часи» та «Профілактика розповсюдження наркотиків серед молоді у харківському регіоні: методологічні, методичні, організаційні аспекти», які виконані автором у складі дослідницького колективу, а також матеріали моніторингу розповсюдження наркотиків серед молоді, який проводився кафедрами загальної та прикладної соціології Національного Університету внутрішніх справ протягом 1995-2001 років.
    Методи дослідження. В процесі реалізації зазначених наукових програм використовувалися наступні методи: 1) аналіз статистичних даних щодо розповсюдження наркотизму, 2) опитування різних груп населення (анкетування та інтерв’ювання), 3) експертне опитування, 4) картографування. Для аналітичної обробки отриманих даних використовувалися методи математичної статистики (описова статистика, аналіз зв’язків та залежностей, кореляційний аналіз). Валідність і надійність отриманих результатів забезпечується репрезентативністю вибіркової сукупності опитування 1999 р. (її обсяг склав 2500 чол.), а також підтвердженням основних даних в межах чотирьох моніторингових соціологічних опитувань (у 1995, 1997, 1999 та 2001 р.) за ідентичними квотними вибірками обсягом 1000 осіб кожна.
    Наукова новизна одержаних результатів:
    · Уточнено зміст поняття «наркотизм» як соціального явища
    · Вперше запропоновані поняття «наркотична ситуація», «структурація наркотизму» та розглянуто їх зміст у контексті соціологічного підходу до проблеми наркотизму.
    · Одержав подальшого розвитку аналіз динаміки наркотизму у другої половині ХХ сторіччя.
    · Виявлено основні тенденції поширення наркотизму в молодіжному середовищі у другій половині ХХ сторіччя, сформульовано відповідні закономірності.
    · Уточнено політико-правові та організаційно-методичні основи профілактики наркотизму на міжнародному, національному та регіональному рівні.
    · Одержав подальшого розвитку соціально-технологічний підхід до профілактики наркотизму.
    · Вперше запропоновано соціальну технологію профілактики наркотизму.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні ідеї і висновки роботи розширюють наукові уявлення про структуру і механізм формування наркотизму, закономірності динаміки його розповсюдження в умовах трансформації українського суспільства. Вони створюють базу для подальшого вивчення цього явища. Отримані результати можуть бути основою організації профілактики наркотизму серед молоді на регіональному рівні, їх вже використано для розроблення концепції регіонального науково-практичного центру по профілактиці поширення наркотизму серед молоді.
    Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі, зокрема у навчальних курсах «Соціальна робота з особами з хімічною залежністю» і у відповідному розділі курсу «Соціологія злочинності», які викладаються курсантам Національного університету внутрішніх справ.
    Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу наркотизму на основі соціологічних досліджень, що виконані автором у складі дослідницького колективу. В дисертації не використані ідеї або розробки, що належать співавторам друкованих праць, окрім програми та методики польових робот, за якими проводилися емпіричні дослідження. У виконаних у співавторстві наукових роботах авторові належить: у розділі 5 [274] колективної монографії [148] аналіз даних на регіональному рівні, у статтях [216, 236] аналіз даних емпіричних досліджень, у статтях [141, 143] аналіз методик психологічної діагностики алкоголізму, у статті [114] аналіз пронаркотичних та антинаркотичних ресурсів глобальної мережі Internet, у методичних рекомендаціях [113] опис адиктивних речовин, що розповсюджені у м. Харкові.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наукових публікаціях автора і доповідях на міжнародних науково - практичних конференціях: «Наука і соціальні проблеми суспільства» (Соціологічні читання, Харків 1998), «Питання прикордонної психіатрії, психотерапії, медичної психології» (Харків, 1998) та на науково-практичної конференції ад’юнктів та магістрантів «Соціально-психологічне забезпечення діяльності ОВС» (Харків, 2002). Крім того, результати містяться у фінальних звітах по проектах «Динаміка і соціокультурний механізм поширення наркотиків серед молоді в повоєнний період» та «Профілактика розповсюдження наркотиків серед молоді у харківському регіоні: методологічні, методичні, організаційні аспекти» що подані у раду Європи в 2000 р. та 2002 р. Поряд із цим, результати проведеного соціологічного дослідження були подані керівництву Університету внутрішніх справ, керівництву міської адміністрації м. Харкова, основні проблеми дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загальної соціології Університету внутрішніх справ та міжкафедральному науково-практичному семінарі. Результати роботи апробовано автором при читанні курсу «Соціальна робота з особами з хімічною залежністю» і проведенні занять за курсом «Соціологія злочинності».
    Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць [113, 114, 141, 143, 216, 226-232, 236, 274], з них 6 у фахових виданнях. Результати дисертації опубліковані у колективних наукових монографіях «Молодь і наркотики» [148] і «Профілактика наркоманії: організаційні і методичні аспекти» [192], та представлені у мережі Іnternet [378, 379].
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У складний для українського суспільства період соціальної трансформації, яка стосується всіх елементів соціальної структури, особливу тривогу викликає поширення наркотизму, що в Україні набуло епідемічного характеру, охопило всю територію країни, особливо південну її частину, утворився кримінальний ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань. Варто особливо відзначити, що характерні для процесу трансформації соціальна дезорганізація й інституціональна невизначеність негативно відбиваються на системі профілактики наркотизму. Існуюча ситуація ускладнюється глибокою латентністю процесу поширення наркотизму серед молоді і практичної відсутності соціологічних досліджень цього явища до 90-х рр. Все це обгрунтовує актуальність вивчення наркотизму, а також шляхів його профілактики.
    Основні наукові підходи щодо вивчення проблеми наркотизму, як соціологічні, так і несоціологічні (медичний, психологічний, юридичний), висвітлюють лише різні боки наркотизму, і розробка цілісного соціологічного підходу щодо його аналізу ще в майбутньому. Основний напрямок досліджень наркотизму дотепер знаходиться в межах соціології девіантної поведінки і соціального контролю. У цих рамках наркотизм розглядається як окрема форма девіантної поведінки. Але, незважаючи на це, уже відбулося створення специфічної галузі в межах соціології девіантної поведінки - соціології наркотизму.
    Наркотизм - соціальне явище, яке полягає в масовій адиктивній поведінці, котра тягне за собою формування особливих соціальних груп, виникнення особливої субкультури і специфічних соціальних відносин, що призводить до трансформації соціальної структури й утворення нових соціальних інститутів.
    Методологічно виправдано розглядати соціальні зміни, пов'язані з розвитком наркотизму в межах двох парадигм: системно-структурної парадигми і парадигми динамічного соціального поля. При розгляді наркотизму в парадигмі динамічного соціального поля, він постає як безупинний процес структурації, який має своїх агентів, корпоративних і первинних. Цей процес характеризується емердженістю і дуальністю - наркотизм визначає трансформацію соціальної структури, з одного боку, але і змінюється під впливом відповідних соціальних процесів його придушення, стимуляції, лікування і профілактики.
    Наркотизм у системно-структурній парадигмі розглядається нами як наркотична ситуація, як соціальна система, котра змінюється в кожний момент часу. Можна фіксувати її стан за багатьма показниками, що дає уявлення про ту або іншу міру розвитку і поширення наркотизму. Показники наркотичної ситуації розділяються на такі, що стосуються агентів наркотизму (чисельність споживачів наркотиків, кількість ставок лікарів-наркологів і ін.), і такі, що стосуються дій цих агентів (кількість злочинів у стані сп'яніння, поставлених на облік наркоманів і т.д.).
    На підставі даних масових опитувань (ретроспективного опитування і моніторингових опитувань учнівської молоді 1995-2001 рр.) можна розділити закономірності поширення наркотизму в повоєнний час на дві групи: структурно-динамічні закономірності і діяльнісно-поведінкові закономірності. Перша група відбиває зміни, які стосуються складу і структури підсистем наркотичної ситуації, друга - особливостей поведінки агентів наркотизму і формування його соціокультурного механізму.
    1. Структурно-динамічні закономірності відбивають:
    · перехід наркотичної ситуації з латентного в актуальний стан. Ця закономірність виражається в розширенні складу і дій агентів підсистем наркотичної ситуації. Найбільш інтенсивно розширюється підсистема наркотизму, її постійне зростання просліджується з 50-х рр. за фактами вживання адиктивних речовин (показник підсистеми наркотизму, який стосується дій її агентів);
    · формування статистично значущих соціальних груп споживачів наркотиків. Протягом другої половини ХХ ст. відбувається безупинне зростання соціальних груп споживачів наркотиків. У цілому, у харківському регіоні склалася наркотична ситуація каннабіноїдного типу - біля половини молодих людей у м. Харкові (48,98%) пробували або вживають препарати конопель. Соціальна група молодих людей, які пробували або вживають стимулятори (виключаючи чифір - 16,26%), складає 14,22% молодих харків’ян чоловічої статі (4,9% для учнівської молоді обох статей за даними моніторингу 2001 р., причому це, виключаючи чифір - 9,2%). Соціальна група молодих харків’ян чоловічої статі, які вживають опіоїди, складає 10,36% (8,5% для молоді обох статей за даними моніторингу 2001 р.). Соціальні групи споживачів седативно-снотворних і анксіолітичних препаратів - 6,92%, інгалянтів - 6,1% і галюциногенів - 5,5% є менш великими;
    · кількісна стабілізація і внутрішня трансформація групи споживачів тютюнових виробів. Загальна кількість курців серед харківської молоді чоловічої статі у повоєнний час коливається біля 60%, і це говорить про відносну її стабільність, особливо серед молоді чоловічої статі. Якісно змінилося співвідношення тих, хто викурює відносно малу кількість сигарет, (їхня чисельність зменшилася) і тих, хто викурює досить велику кількість сигарет (їхня чисельність збільшилася);
    · трансформація групи споживачів алкоголю. Споживання алкоголю змінилося не кількісно, а якісно: у бік зниження віку споживачів алкогольних напоїв;
    · розширення соціальних груп хворих наркоманією й алкоголізмом (залежних від адиктивних речовин). Як в Україні, так і в Харківській області, паралельно зі збільшенням числа осіб, які страждають алкогольною залежністю, відзначається тенденція постійного зростання наркоманії. Особливістю Харківського регіону є відносне превалювання приросту тих, хто зловживають наркотиками без залежності, над приростом наркоманів;
    · стрімке зростання нелегального обігу наркотиків як особливої форми протизаконного бізнесу. Як по Україні в цілому, так і в Харківській області, просліджується збільшення числа злочинів, пов'язаних із незаконним виробництвом, поширенням і обігом наркотиків від поодиноких злочинів (2-3 злочини) у 1972-73 рр. до 2796 злочинних діянь. у 1998 р. Зростає відповідно і число осіб, які втягуються в незаконний обіг наркотиків, серед них усе більше підлітків і молодих людей у віці 18-24 років. Спостерігається стійке зростання злочинів, скоєних у стані алкогольного і наркотичного сп'яніння. Виявлено якісні зміни наркотичної ситуації - експерти юристи-практики відзначають, що за останні роки динаміка частоти вилучення наркотиків практично не змінилася, але змінилася їхня структура, з'явилося більше нових препаратів кустарного виготовлення і так званих важких наркотиків. Трансформувалася соціально-етнічна приналежність суб'єктів нелегального обігу наркотиків. З 50-х рр. істотно збільшилася кількість продавців наркотиків із соціальних груп «своїх», друзів, циган і вихідців із кавказького регіону. Звертає на себе увага стрімке зростання частки місцевих жителів серед продавців наркотиків. На нелегальному ринку наркотиків більшість складають продавці з найближчого соціального оточення респондентів - місцеві жителі і друзі, що, на нашу думку, істотно полегшує доступ до наркотичних речовин;
    · соціально-територіальна локалізація наркотизму - поширення наркотизму має «осередковий» характер. Виникають осередки компактного проживання локальних груп наркоманів, збут і торгівля проходять в основному за місцем проживання торговців і наркоманів, причому ця закономірність стосується й адміністративно - територіальної структури України. Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України, проте протягом останніх років відзначається тенденція до збільшення серед наркоманів частки сільських жителів.
    · латентність наркотизму. Порівняльний аналіз соціологічних даних і даних медичної статистики показав, що з усього масиву осіб, залучених до нього, у поле зору офіційних органів потрапляє лише незначна їхня частина;
    · процес поширення наркотизму має певні «історичні фази». Виділено три фази: 1) «латентна фаза» (50-і - 60-і рр.), 2) фаза «латентного зростання» (70-і - 80-і рр.), 3) фаза «актуального зростання» (90-і рр.).
    2. Діяльнісно-поведінкові закономірності відбивають:
    · формування сталих соціальних зв'язків і контактів зі споживачами наркотиків і, відповідно, тотальне розширення груп ризику. Посилення «процесів залучення» до наркотизму виражається в зростанні цілої низки показників, серед яких зростання соціальних контактів зі споживачами адиктивних речовин як «дальнього», так і «ближнього» кола (носіями субкультури наркотизму), зростання прямих контактів із фактами адиктивної поведінки, зростання спроб втягнути в споживання адиктивних речовин, зростання соціальних контактів із продавцями наркотиків. Існує позитивний кореляційний зв'язок між фактами споживання адиктивних речовин і мірою «заглибленості» у соціальні зв'язки із суб'єктами наркотизму. Зі зростанням соціальних контактів «дальнього» і «ближнього» кола, а також безпосередніх контактів із фактами споживання адиктивних речовин зростає ризик залучення до наркотизму. Проте розходження між статями в ступені ризику «залучення» до споживання наркотиків практично не існує;
    · перша проба розглянута як закономірність адиктивної поведінки. Серед закономірностей першої проби наркотиків відзначено: фіксацію віку першої проби алкоголю і тютюну на більш ранніх вікових проміжках, ніж наркотиків (для алкоголю і тютюну - 12-15 років, для наркотиків - 14-17 років); локалізацію першої проби в місцях основного проведення вільного часу, її спонтанність та ініціація соціальним оточенням; превалювання серед причин, котрі утримують від проби наркотику, сформованої власної думки, інтересів і життєвої позиції, а також побоювань за своє здоров'я. Виявлено, що серед мотивів першої проби наркотиків домінує психологічна мотивація: цікавість, бажання випробувати нові, приємні відчуття, яке пояснюється виправданнями, що «у житті треба спробувати все, тим більше, що в будь-який момент можна зупинитися». Також високу значимість мають субмісивні мотиви - підпорядкування тиску соціального оточення;
    · розходження в патернах вживання адиктивних речовин між чоловіками і жінками. Стосовно каннабіноїдів на початковому етапі пошукового полінаркотизму (етапі проб) зупиняється більше жінок, ніж чоловіків, що здебільшого не задовольняються однократною пробою і продовжують експериментувати з каннабіноїдами аж до стадії регулярного споживання. Стосовно алкоголю жінки більш схильні не тільки до одиничних проб, але і до вживання алкоголю з частотою аж до нерегулярного споживання, а чоловіки переважають лише при регулярному споживанні. Стосовно тютюну жіноче вживання носить здебільшого демонстративно-наслідувальний характер, а чоловіче - скоріше характер інгаляційної токсикоманії;
    · поширення субкультури наркотизму та її засвоєння молоддю. Виявлено інтеграцію когнітивного компонента субкультури наркотизму у молодіжну свідомість, причому найбільш інтенсивний стрибок спостерігається в останнє десятиліття;
    · суб'єктивна легітимація наркотизму. Серед закономірностей громадської свідомості, які відбивають легітимацію наркотизму (формування субкультури наркотизму, котра схвалюється), звертають на себе увагу збільшення ступеня суб'єктивної оцінки доступності наркотиків, збільшення суб'єктивної оцінки гостроти алкогольних і наркотичних проблем, зміна толерантності до наркоманів - нейтралізація «негативного стереотипу» наркомана в молодіжній свідомості, а також розширення припустимих меж вживання алкоголю і наркотиків і посилення мотивації на їхнє вживання серед молоді.
    · трансформація алкогольної мотивації і її генералізація в молодіжній свідомості. На фоні зниження віку споживачів алкогольних напоїв протягом другої половини ХХ ст. змінюється і мотивація його споживання. Серед молодих людей у віці біля 20 років виявлено підвищення мотивації споживання алкоголю за шкалами соціальної і, особливо, психологічної мотивації (прагнення одержати задоволення і зняти неприємні переживання), а також зростанні мотиваційної напруги це свідчить про генералізацію алкогольної мотивації в молодіжній свідомості;
    Вивчення інституціональних основ профілактики наркотизму в Україні і харківському регіоні дозволило нам зробити низку висновків.
    Попередження адиктивної поведінки здійснюється на сучасному етапі подвійно - з одного боку, як захворювання, з іншого - як правопорушення, що відповідає підсистемам «соціального контролю» і «лікування і профілактики». Розвиток і інституалізація превентивних заходів також відбувався паралельно, за цими двома шляхами.
    Профілактичні заходи знаходяться в сильній залежності від політичних і економічних чинників, які діють у державі (держмонополія, ідеологічні заборони і т.п.). Від цих же чинників сильно залежать ефективність і характер цих заходів. Певною мірою вони визначаються політикою держави в галузі наркотизму, неоднозначної стосовно різних адиктивних речовин (алкоголь, тютюн, легкі і важкі наркотики).
    Ми вважаємо, що легалізація наркотиків в Україні вигідна в першу чергу тіньовим структурам, легалізація несумісна з науковою соціальною і медичною доктриною профілактики наркологічних захворювань і охорони здоров'я і суперечить думці міжнародного співтовариства.
    Порушення функціонування інституту профілактики наркотизму на сучасному етапі пояснюється як утратою деяких його суттєвих компонентів, що пов'язано із загальним розладом наркологічної служби, так і виникненням нових аспектів проблеми, для яких ще не знайдено адекватних рішень і ресурсів. У зв'язку з цим, на сьогодні у харківському регіоні склалася тривожна наркологічна ситуація, профілактика адиктивної поведінки здійснюється в недостатньому обсязі і найчастіше на непрофесійній основі.
    Дотепер серед учнівської молоді головним чином проводиться первинна профілактика адиктивної поведінки, а наші дані говорять про те, що вже принаймні її половина є об'єктом і для вторинної профілактики. Таким чином, на даний момент уже неможливо спиратися на старі і перевірені методи ведення профілактики. Більш того, це небезпечно і шкідливо, тому що підриває довіру до інформації, яка надходить від дорослих. Аналіз динаміки того, із яких джерел і як часто молоді люди одержували інформацію про наркотики, показує безумовне зростання частоти звертання до всіх джерел інформації про наркотики. На сьогодні домінуючими джерелами інформації про наркотики для молоді є ЗМІ і компанія друзів. Нами простежено динаміку зростання профілактичних втручань у молодіжне середовище в повоєнний час. Безумовне лідерство в цій галузі належить учителям. З повоєнного часу частота обговорення проблеми наркотиків у колі друзів і знайомих постійно зростає. Особливу важливість має те, що молодь відчуває брак інформації про наркотики, і в молодіжній свідомості існує готовність заповнити його достовірними відомостями.
    Таким чином, регіональна політика профілактики наркотизму повинна бути розроблена з урахуванням реальних існуючих місцевих умов, а кінцевою метою розробки і здійснення подібної політики є соціальна технологія профілактики наркотизму.
    Глобальна мережа Internet - важливий інструмент впливу на наркотизм. Її вплив поширюється в двох протилежних напрямках - стримуючому і стимулюючому. Істотною особливістю мережі Internet є вільний і практично неконтрольований доступ до інформації як пронаркотичного, так і антинаркотичного типу. Цю особливість, на нашу думку, необхідно використовувати при побудові соціальної технології профілактики адиктивної поведінки.
    Ми пропонуємо соціальну технологію профілактики наркотизму, яка містить у собі чотири етапи. Перший її етап полягає в оцінці існуючої наркотичної ситуації. Другий етап охоплює процедури корекції наркотичної ситуації, діяльність агентів профілактики наркотизму на даному етапі спрямована як на зниження попиту, так і на зниження пропозиції. На третьому етапі відбувається координація профілактичних втручань. Четвертий етап включає процедури оцінки динаміки наркотичної ситуації, він є завершальним і сигналізує про успішність проведеної профілактики наркотизму.
    Таким чином, зроблені висновки дозволяють сформулювати рекомендації щодо профілактики наркотизму:
    · Національної Академії Наук України та інституту соціології НАН України пропонується впровадити в Україні постійний моніторинг наркотичної ситуації, який би охоплював усі регіони країни, для дослідження динаміки розповсюдження наркотизму, оцінювання потреби у його профілактиці та визначення оптимальних шляхів її реалізації, а також кола здійснюючих її агентів.
    · Співробітникам підрозділів УБНОН, при проведенні профілактичних заходів, пропонується приділити увагу результатам картографування наркотизму, тобто осередковому характеру його розповсюдження, а також трансформації соціально-етнічної приналежності суб’єктів нелегального обігу наркотичних засобів. Також враховуючи відносно малу профілактичну активність співробітників правоохоронних органів поряд з іншими агентами профілактики наркотизму пропонується з частотою не менш чім раз на півроку проводити у навчальних закладах (поперед усе у школах) заняття з профілактики та правових аспектів наркотизму. Окрім того пропонується налагодити обмін інформацією між вченими та співробітниками ОВС, з приводу розповсюдження наркотизму. На основі такого співробітництва пропонується впровадити постійне картографування розповсюдження наркотизму з метою прогнозування розповсюдження наркотизму у соціально-територіальному аспекті.
    · Шкільним психологам, педагогам, соціальним працівникам залученим до профілактики наркотизму та іншим фахівцям що беруть участь у профілактиці наркотизму пропонується переглянути стратегії первинної профілактики наркотизму, та об’єднати у своїй роботі стратегії первинної та вторинної профілактики, враховуючи те, що серед учнівської молоді головним чином проводиться первинна профілактика адиктивної поведінки, а наші дані говорять про те, що вже принаймні її половина є об'єктом і для вторинної профілактики. Це говорить про те, що на сьогодні вже неможливо спиратися на старі і перевірені методи ведення первинної профілактики, це небезпечно і шкідливо, бо підриває довіру до інформації, яка надходить від фахівців. Враховуючи той факт, що молодь відчуває брак інформації про наркотики, і в молодіжній свідомості існує готовність заповнити його достовірними відомостями пропонується переглянути та об’єднати стратегії первинної та вторинної профілактики наркотизму у навчальних закладах, поперед усе у школах.
    · Враховуючи позитивний досвід праці координаційної ради з питань профілактики наркотизму при Харківській міській раді, та спираючись на рішення Харківської міської ради №166 від 13.02.2001 про створення на базі дитячого палацу культури Московського району м. Харкова Центру первинної профілактики наркотичної залежності дітей та підлітків, пропонується продовжити цю діяльність та створити консультативні пункти на базі 138 та 97 шкіл, де можливо буде ознайомитись із науковими та практичними результатами дослідження наркотизму описаними у дисертації. Консультативні пункти мають бути забезпеченими методичними посібниками з питань профілактики наркотизму, книгами та відеоматеріалами, розробленими дослідницьким колективом, до складу якого входить автор, у межах міжнародного науково-практичного проекту «Профілактика поширення наркотиків серед молоді в харківському регіоні: методологічні, методичні, організаційні аспекти».

    Ми сподіваємося, що ці заходи позитивно вплинуть на наркотичну ситуацію в харківському регіоні.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б.С. Социологический словарь / Пер. с англ., под ред. С.А. Ерофеева. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1997. 406с.
    2. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / Отв. ред. Я.И. Гилинский. М.: ИС РАН, 1992. 282 с.
    3. Александров А.А., Александрова В.Ю. Курение и его профилактика в школе. М.: Медиа-Сфера, 1996. 48 с.
    4. Андреева Т.И. Интернет и профилактика наркотических проблем. Казань: Экоцентр, 1999. 36 с.
    5. Андреева Т.И., Красовский К.И. Как сделать эффективными школьные программы профилактики курения. Киев: УИЦПАН, 2000. 40 с.
    6. Андреева Т.И., Красовский К.И. Что потребляют ваши пациенты кроме воздуха, воды и пищи? Книга для врача. Киев: УИЦПАН,1999. 199с.
    7. Аргунова Ю.Н., Габиани А.А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. М.: юридическая литература, 1989. 63 с.
    8. Арнаудов Г.Д. Медицинская терминология. София: Медицина,1969. 150с.
    9. Афанасьев В.С. Эволюция концепции аномии в современной социологии девиантного поведения // Рубеж. Альманах социальных исследований. Сыктывкар: ИПО СГУ, 1991. №2. С. 69 81.
    10. Афанасьев В.С., Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества. СПб.: СПбФ ИС РАН, 1995. 186 с.
    11. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология. М.: Медицина, 1987. 335 с.
    12.Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Учебное пособие по наркологии. М.: Медицина, 1981. 304 с.
    13.Бабаян Э.А., Пятов М.Д. Профилактика алкоголизма. М.: Медицина, 1982. 64 с.
    14.Багаева Н. В. О борьбе с вредными привычками в школе // Предупреждение вредных привычек у школьников. М.: Изд-во АПН СССР, 1990. С. 4753.
    15.Бакунин С.Н. Межвузовский научно-практический семинар по проблемам социальной реабилитации алкоголиков и наркоманов // Советское государство и право. 1991. №1. С.142145.
    16. Балакірєва О.М., Яременко О.О. Рівень розповсюдження т структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір. Київ, 1998. 86 с.
    17.Балцевич С.М., Бурова А.К., Воднеева В.А. и др. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения. Минск: Университетское, 1989. 144с.
    18.Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: пособие для учителя. К.: Радянська школа, 1989. 125 с.
    19.Бехтель Э.Е. Донозологические формы злоупотребления алкоголем. М.: Медицина,1986. 272с.
    20.Битенский В.С., Херсонский Б.Г., Дворняк С.В. и др. Наркомании у подростков. К.: Здоров’я, 1989. 216 с.
    21. Большой Энциклопедический Словарь. Т.29 / 2-е изд. М.: Сов. энцикл., 1949 1958. С.129.
    22.Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 292 с..
    23.Братусь Б.С. Психологический анализ изменений личности при алкоголизме. М.: Медицина, 1974. 96 с.
    24.Булаев В.М. Оценка методологических подходов к лечению больных наркоманией в США // Некоторые проблемы наркоманий и токсикоманий. М.: Медицина, 1989. С. 6372.
    25. Быков С.А. Наркомания среди молодежи как показатель дезадаптированности// Социологические исследования. 2000. №4. С.4852.
    26.Валентик Ю.В. Принципы и мишени психотерапии больных алкоголизмом // Вопросы наркологии. 1995. № 2. С .65 69.
    27. Вальдман А.В., Бабаян Э.А., Звартау Э.Э. Психофармакологические и медико-правовые аспекты токсикоманий. М.: Медицина, 1988. 288 с.
    28. Вилкс А.Я. Наркотизм среди молодежи // За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями). Кн. 1. М.: Институт социологии АН СССР, 1991. С. 73 85.
    29. Влассак Р., Страшин И.Д., Дейчман Э.И., Политов Л.Г. Алкоголизм как научная и бытовая проблема. М.;Л.: Государственное изд-во, 1928. 290с.
    30. Габиани А.А. Кто такие наркоманы? // Социологические исследования. 1992. №2. С.78 83.
    31. Габиани А.А. На краю пропасти: Наркомания и наркоманы. М.: Мысль, 1990. 220 с.
    32. Габиани А.А. Наркомания: горькие плоды сладкой жизни // Социологические исследования. 1987. №1. С. 48 83.
    33. Габиани А.А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. 46 с.
    34. Габиани А.А. Наркотизм: вчера и сегодня. Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1988. 76 с.
    35. Габиани А.А. Наркотики в среде учащейся молодежи // Социологические исследования. 1990. №9. С.8491.
    36. Гаврильченко А.И. Если вы решили освободиться от курения Казань: Медицина, 1999. 24 с.
    37. Гасанов Э. Наркотическая преступность как вид организованной преступности // Законность. 1997. №11. С.2730.
    38. Гернет М.Н Моральная статистика (уголовная статистика и статистика самоубийств). Пособие для статистиков и криминалистов. М.: Изд-во ЦСУ, 1922. 270 с.
    39. Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1974. 461 с.
    40. Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М. Сегала и Ц.М. Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. 148 с.
    41.Гилинский Я.И. Девиантное поведение в Санкт-Петербурге: на фоне российской действительности эпохи перестройки // Мир России. 1995. №2. С.118131.
    42.Гилинский Я.И. Наркотизм: мифы и реальность // Молодежь. Цифры, факты, мнения. 1996. №1. С. 80 84.
    43. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России / Под ред. В.А. Ядова. М: Издательство Института социологии РАН, 1998. С. 587609.
    44.Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социологические исследования. 1988. №4. С.7482.
    45. Гилинский Я.И. Творчество: норма или отклонение? // Социологические исследования. 1990. №2. С. 13.
    46.Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного поведения. СПб.: СПбФ ИС РАН, 1993. 270с.
    47. Гіденс Е. Соціологія / Пер. с англ., наук. ред. О.Іващенко К.: Основи, 1999. 726 с.
    48. Голосенко И.А. «Русское пьянство»: мифы и реальность //Социологические исследования. 1986. №3. С. 6471.
    49. Готлиб Р.М., Романова Л.И. О некоторых причинах наркомании (по материалам криминологического исследования в Приморском крае) // Советское государство и право. 1990. №1. С.6774.
    50.Гульдан В. В., Романова О. Л., Данилин А. Г. и др. Наркомания с точки зрения социолога, врача, правоведа и журналиста (обсуждение за «круглым столом» редакции) //Социологические исследования. 1989. №2. С. 3751.
    51.Гульдан В. В., Романова О. Л., Корсун А, М. и др. Эмоционально-когнитивный диссонанс в структуре представлений школьников о наркомании и токсикомании // Психологические исследования и психотерапия в наркологии. Л.: Медицина, 1989. С. 6874.
    52.Гульдан В. В., Романова О. Л., Сиденко О. К. Представления школьников о наркомании и токсикомании// Социологические исследования. 1989. №3. С. 6671.
    53. Гульдан В.В., Романова О.Л., Дрынков А.В. Психологическое исследование запугивания на установку подростков по отношению к наркотикам // Вопросы наркологии. 1990. №4. С. 4551.
    54.Гурски С. Внимание — наркомания! / Пер. с польск. М.: Медицина, 1988. 144 с.
    55.Девиантность и социальный контроль в России (XIX-XX вв): тенденции и социологическое осмысление . СПб.: Алетейя, 2000. 384 с.
    56. Дейчман Э.И. Алкоголизм и борьба с ним. М.-Л.: Об-во борьбы с алкоголизмом и «Московский рабочий», 1929. 224 с.
    57. Джаманбалаева Ш.Е. Проблемы наркотизации и алкоголизации в республике // Социологические исследования. 1998. №3. С.4244.
    58.Димофф Т., Карпер С. Как уберечь детей от наркотиков/ Пер. с англ. М.: Золотой теленок. 1999. 224 с.
    59.Дубинин Н.П., Карпец И., Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение. Ответственность. М.: Юридическая литература, 1982. 421с.
    60.Дупленко П.Ю. Особливості мотиваціі первинного наркоспоживання // Український вісник психоневрології. Харків,1996. Т.4. Вип. 4(11). С.222223.
    61. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Пер. с франц. М.: Наука, 1990. 575 с.
    62. Единая Конвенция о наркотических веществах 1961г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР и иностранными государствами. М.: Юридическая литература,1970. С.105136.
    63. Журавлева Л.А. Факторы и условия наркотизации молодежи// Социологические исследования. 2000. №6. С.4348.
    64.Завьялов В.Ю. Психологические аспекты формирования алкогольной зависимости. Новосибирск: Наука, 1988. 198с.
    65. Заиграев Т.Г. Алкогольная ситуация объект профилактического воздействия // Социологические исследования. 1985. №4. С.4754.
    66. Заиграев Т.Г. О некоторых особенностях профилактики пьянства // Социологические исследования. 1983. №4. С.96105.
    67. Зайцев А.К. Внедрение социальных технологий в практику производства// Социальное развитие предприятия и работа с кадрами. М.: Энергетика, 1989. С.9397.
    68. Закон Украины «О содействии социальному становлению и развитию молодежи на Украине» // Відомості Верховної Ради . 1998. №6. С. 42.
    69. Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»» // Відомості Верховної Ради. 1995. №10. С. 64.
    70. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»// Відомості Верховної Ради. 1995. № 10. С.62.
    71. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» // Відомості Верховної Ради. 1995. №10. С.60.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины