УМОВИ ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Попович Ганна Михайлівна

УДК 316.47 (477)

УМОВИ ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

22. 00. 03 — соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Мигович Іван Іванович,
д. філос. наук, професор

Ужгород - 2003

ЗМІСТ

Вступ...

3

Розділ 1. Потреби як визначальна умова інституціалізації соціальної

роботи.

15

1. 1. Соціологічний зміст категорії інституціалізація”.

15

1. 2. Потреби та пов’язані з ними соціальні дії...

22

1. 2. 1. Індивідуальні потреби і ресурси для їх задоволення.

23

1. 2. 2. Ризики соціальної безпеки і соціальна робота

30

1. 2. 3. Різновиди дій з надання допомоги...

38

1. 3. Відтворення потреб і формування соціальної роботи

44

1. 3. 1. Практика реагування на незадоволенні первинні потреби

45

1. 3. 2. Соціальне виключення та реалізація вторинних потреб

58

Висновки до розділу 1...

64

Розділ 2. Легітимація соціальної роботи.

66

2. 1. Пояснення і виправдання дій у сфері допомоги нужденним...

66

2. 1. 1. Осмислення милосердя на дотеоретичному рівні..

68

2. 1. 2. Початкові теоретичні судження...

72

2. 1. 3. Наукові концепції в теорії соціальної роботи.

79

2. 1. 4. Принципи як символічні універсуми та етичні імперативи

професійної діяльності..

93

2. 2. Унормування відносин допомоги

102

2. 2. 1. Регулювання відносин допомоги до ХХ ст.

102

2. 2. 2. Практика соціального забезпечення в радянський період.

112

2. 2. 3. Механізм соціального захисту в умовах сучасних реформ...

118

Висновки до розділу 2 ..

125

Розділ 3. Професіоналізація соціальної роботи..

128

3. 1. Етапи формування професії..

128

3. 1. 1. Початки професійної соціальної роботи..

128

3. 1. 2. Фактори і особливості сучасного розвитку професії..

138

3. 2. Міждисциплінарний статус соціальної роботи...

149

3. 2. 1. Соціальна робота і суміжні професії

149

3. 2. 2. Міждисциплінарне співробітництво.

159

Висновки до розділу 3

164

Висновки.

166

Список використаних джерел...

170

ВСТУП

Актуальність і ступінь дослідження проблеми. Євроінтеграційні устремління України та необхідність подолання наслідків системної кризи поряд з вирішенням економічних, політичних і правових проблем передбачають наявність дійових механізмів соціального захисту громадян. Питання благополуччя населення, створення сприятливих умов для розвитку людської особистості все виразніше висуваються на перший план у гострих дискусіях, як наукових, так і політичних. Виникає підвищений інтерес до соціальної роботи, адже досвід світового співтовариства переконливо засвідчує її фасилітарну роль у вирішенні таких суспільних проблем, як бездомність, сирітство, безробіття, інвалідність та ін. Однак на вітчизняному просторі вона сприймається як нове, аморфне, запозичене із зарубіжного досвіду явище.
Труднощі становлення соціальної роботи пов’язані, насамперед, із наступними факторами:
1. Відсутній конвенційний підхід до поняття «соціальна робота». Науковою спільнотою запропоновано біля 20 визначень, зміст яких зводиться до трьох моделей суті соціальної роботи: допомога, розвиток, зміни. Перша відображає акцент, найбільш характерний для вітчизняних підходів (розуміння соціальної роботи у вузькому значенні як сприяння у подоланні важких життєвих ситуацій). Друга враховує необхідність активізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів з метою саморозвитку і самореалізації клієнтів. Створення необхідних суспільних умов, які б відповідали правам і потребам людини, проголошує третя. Міжнародне уявлення про соціальну роботу, як правило, об’єднує наведені моделі. Таким чином, постає питання узгодженості національного визнання соціальної роботи з міжнародним. Цього вимагають потреби навчання та практики у глобалізованому світі, а також підвищення її іміджу в українському суспільстві.
2. Продовжуються пошуки джерел розвитку соціальної роботи. На відміну від зарубіжних вчених, вітчизняні дослідники ведуть їх не лише в ме­жах «професія ¾ наука», а й вид діяльності”. Це дозволяє оцінювати общинно-родові відносини допомоги як архетипи сучасної соціальної роботи. Однак не знімає дослідницьких дилем щодо тлумачення соціальної роботи і періоду її зародження.
3. Однією із важливих проблем теорії соціальної роботи залишається питання про розгляд даної сфери знань як наукової (самостійна прикладна соціальна наука або ж теорія з приводу практики).
4. Продовжується ототожнення близьких, але не ідентичних за своєю функціональною роллю і змістом професій соціального працівника і соціального педагога.
5. Наукові розвідки щодо феномену соціальної роботи грунтуються переважно на історичному і культурологічному підходах.
Таким чином, актуальність дослідження умов інституціалізації соціальної роботи в Україні визначається, по-перше, реальними запитами соціальної політики у зв’язку з реформуванням у руслі європейських стандартів та поширенням соціальних проблем; по-друге, невідкладністю наукових узагальнень для потреб широко розгорнутої професійної освіти; по-третє, необхідністю розмежування сфер діяльності спеціалістів суміжних допомагаючих” професій, які активно розвиваються на пострадянському просторі; по-четверте, потребою у поглибленні знань про суспільну роль інституту соціальної роботи у зв’язку із сучасною концепцією національної безпеки.
Важливою науковою проблемою залишається маргінальний статус соціальної роботи як професійної діяльності, наукового знання та соціального інституту, адже вітчизняні теоретико-методологічні розробки, здійснені переважно в рамках історичного і культурологічного підходів, не виробили чітких концептуальних положень з цього приводу.
Звернення до розробки одного з аспектів становлення соціальної роботи як ін­ституту відображає також загальну тенденцію у розвитку суспільних наук. В останні ро­ки теоретичні дослідження на основі інституційного аналізу отримують широ­ке розповсюдження у світовій і вітчизняній науці, і не тільки в соціології. Однією з най­більш актуальних серед багатьох визначених проблем вважається трансфор­ма­ція соціальних інститутів, які стають надмірно політизованими. «А завдання су­часного моменту полягає в тому, щоб перенести акцент у вирішенні соціальних проблем, в управлінні суспільством з політичних методів, які передбачають знач­ну наявність жорстких заходів, на більш м’які економічні, культурні механіз­ми. В управлінні повинно переважати не насилля чи загроза його застосуван­ня, а більш тонкі способи гармонізації інтересів класів, страт, груп» [69] [1]).
Та­ким чином, актуальність даної дослідницької проблеми пов’язана як із нагаль­ни­ми потребами розвитку теоретико-методологічних основ соціальної роботи, так і загальними тенденціями в соціології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до програми науково-дослідної роботи кафедри соціальної роботи УжНУ «Теоретико-методологічні засади формування системи соціальної роботи» (0198 U 007793) та проектів № 10243-96, № 21007-2000 міжнародної програми TEMPUS-TACIS. Роль автора полягала у розробці основних положень програми і проектів на основі дослідження та обгрунтування специфіки професійного становлення вітчизняної соціальної роботи.
Мета і завдання дослідження. Враховуючи розрізненість, суперечливість та неповноту знань про становлення соціальної роботи на вітчизняному просторі, у дисертації поставлена мета: виявити сутність та особливості процесу інституціалізації соціальної роботи в Україні, визначити її місце та роль в інституційній структурі суспільства. Досягнення цієї мети потребувало розв’язання наступних теоретичних завдань:
¾ на основі соціологічних теорій розробити концептуальну модель
дослідження, яка б дозволила визначити умови інституціалізації соціальної
роботи та відповідний поняттєвий аппарат;
¾ прослідкувати діалектику зумовленості соціальної роботи потребами індивідів та функціональними вимогами соціальної безпеки суспільства;
¾ розкрити основні рівні легітимації соціальної роботи як пояснення і виправдання дій у сфері допомоги, розвитку і змін в інтересах вразливих верств населення, на основі яких формується її теоретична база;
¾ розглянути процес організаційно-правового унормування відносин допомоги як один з елементів інституціалізації соціальної роботи;
¾ виявити особливості процесу інституціалізації соціальної роботи в контексті соціально-історичного розвитку України;
¾ з’ясувати роль соціальної роботи в інституційній структурі суспільства;
¾ уточнити міждисциплінарний статус соціальної роботи.
Об’єкт дослідження: соціальна робота як суспільне явище.
Предмет дослідження: основні умови інституціалізації соціальної роботи.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження послужило поєднання таких підходів, як структурний функціоналізм, феноменологія, системна теорія.
Методи дослідження:
а) сукупність методів загальнонаукового філософського пізнання: індуктивний, дедуктивний, логічної екстраполяції, порівняльно-історичний (історико-генетичне та історико-типологічне порівняння), системний (системно-структурний і системно-динамічний);
б) аналіз статистичних даних, вторинний аналіз соціологічної інформації;
в) спеціальні правила і критерії соціально-наукової методології: ідеально-типове конструювання, багатоступеневість, дистантність, рефлексивність і відкритість.
Витоки сучасних теоретичних поглядів на соціальну роботу закладені на рубежі ХІХ-ХХ ст. Є. Максимовим, О. Горовцевим та В. Ключевським. У їх роботах міститься аналіз архаїчних видів допомоги на Русі, особливості суспільної та державної опіки, а також громадської благодійності. Започатковані цими дослідниками уявлення про специфіку процесу соціальної допомоги в історичному і культурологічному аспектах впливають і на сучасні погляди.
У наш час питання становлення со­ці­аль­ної роботи найбільш ґрунтовно розглядають російські вчені М. В. Фірсов, О. О. Козлов, В. П. Мель­ников, Є. І. Холостова, П. Г. Гуслякова, П. Д. Павльонок, Б. Ю. Шапіро та українські І. І. Мигович, Лукашевич М. П., Бех І. Д., В. І. Полтавець, А. Г. Го­рі­лий. Їхніми зусиллями уточнюються вихідні загальнотеоретичні положення, сфери діяльності спеціалістів соціальної роботи, специфіка окремих методів та технологій, особливості соціальної політики і т. ін. Згадані дослідники є авторами ряду наукових і навчально-методичних видань у цій галузі.
У посібнику «История социальной работы в России» [150] М. В. Фірсов трактує соціальну роботу як складний процес, що має тисячолітню історію становлення. Особливу увагу він приділяє розкриттю окремих історичних понять, ментальних рис суспільства, політичних процесів, форм допомоги і підтримки, характеристиці їх суб’єктів і об’єктів. Саме особливостями попередніх історичних моделей соціальної допомоги, на думку цього автора, зумовлений сучасний стан соціального захисту населення. М. В. Фірсов одним із перших запропонував концептуальну схему генези соціальної допомоги в контексті слов’янської історії. Його класифікація основних етапів допомоги і взаємодопомоги включає архаїчний період, періоди княжої і церковно-монастирської підтримки (Х-ХІІІ ст.), церковно-державної допомоги (ХІV — друга половина ХVІІ ст.), державної опіки (друга половина ХVІІ — друга половина ХІХ ст.), суспільної і приватної опіки (кінець ХІХ — початок ХХ ст.), державного забезпечення (19171991 р.), соціальної роботи (з початку 90-х рр. по нинішній час). У посібнику «Введение в теоретические основы социальной работы (историко-понятийный аспект)» [184] М.В.Фірсов прослідковує історичний шлях предметного знання соціальної роботи, розглядає питання її теоретико-мето­доло­гіч­ного обґрунтування. Окремі положення згаданих робіт цього автора використані у даному дослідженні для характеристики основних умов інституціалізації соціальної роботи.
У виданні «История социальной работы в России» [79] дослідників В. П. Мель­никова та Є. І. Холостової акцентується увага на особливостях ро­сій­ської історії, які вплинули на характер виникнення і формування системи соціальної роботи в Росії, форми і методи соціальної допомоги, місце і взаємовідносини державної, громадської і приватної опіки.
Важливість теоретичних підходів, роль наукового пізнання в соціальній діяль­ності відмічає Є. І. Холостова у навчально-методичному виданні «Становле­ние теории социальной работы» [155]. У їх формуванні домінуючим визнається вплив таких наукових дисциплін, як соціологія, психологія (за рубежем часто і пси­хотерапія) та педагогіка. Відповідно до цього визначаються різні теоретичні під­ходи до соціальної роботи, які групуються на соціологічно орієн­товані, психо­логічно орієнтовані і комплексно орієнтовані.
У першому в Україні посібнику з соціальної роботи «Соціальна робота (вступ до спеціальності)» [82] І. І. Мигович розкриває передумови її становле­ння в нашій країні, конкретизує методологічні засади, акцентує увагу на мо­рально-етичних аспектах цієї діяльності. Таку ж традицію продовжує украї­н­­ський дослідник А. Г. Горілий у виданні «Іс­торія соціальної роботи в Україні: Кон­спект лекцій» [30]. Використовуючи пе­рі­одизацію, запропоновану М. В. Фір­со­вим, він відображає на її основі зміну ідеології, суб’єктів та об’єктів допомоги в Україні.
Значний інтерес представляє монографія «Философия социальной роботы» [147], підготовлена авторським колективом під редакцією В.І.Мітрохіна. Переосмислюючи проблему функціонування соціальної роботи з точки зору основних філософських категорій, автори наближають дану сферу досліджень до сфери соціально-філософського аналізу. Особливо важливим є розгляд моральних парадигм і ціннісних орієнтирів, на яких будується конкретна соціальна робота, — гідність особи, гуманність, добро, любов, благополуччя людей, соціальна справедливість, відповідальність. Для пізнання суті соціальної роботи пропонуються соціально-філософські, соціально-антро­пологічні та соціологічні підходи. Їх розвиток і зміна розглядаються як відповідь на зміну парадигм наукового знання у загальному суспільному розвитку. Визначаються причини, мотиви і механізми набуття соціальною роботою статусу наукової дисципліни і соціального інституту, розглядається ряд етичних дилем, що збагачує і поглиблює зміст загальнофілософських категорій і принципів соціальної роботи.
У 2000-2001 рр. видано ряд праць, в яких авторські колективи намагаються розкрити цілий комплекс теоретичних проблем соціальної роботи: її предмет, завдання, цінності, форми і методи роботи з різними групами клієнтів, взаємозв’язок з соціальною політикою та перспективи розвитку в Україні («Соціальна робота в Україні: перші кроки» [134], «Введення у соціальну роботу» [19]. Особливо слід виділити монографію «Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть» [2]. Її авторський колектив (керівник В. П. Андрущенко) дає ґрунтовний аналіз сучасних теорій і технологій соціальної роботи, розкриває її парадигмальні та системні основи.
На відміну від російських та інших зарубіжних видань питома вага робіт, які можуть бути віднесені до вітчизняного джерелознавства на підставі врахування особливостей розвитку соціальної роботи в українському суспільстві, в цілому незначна. Її предметне вивчення розпочалось лише із 90-х років ХХ століття і ведеться переважно в таких сферах пізнання, як методологічні проблеми, місце в системі інших наук, різні аспекти допомоги, зарубіжний досвід і т. п.
Аналізуючи спроби вивчення соціальної роботи в Україні, відзначимо, що вони розвиваються переважно в рамках історичного підходу. Протягом останніх років ареал досліджень у цій галузі обмежувався, як правило, другою половиною ХІХ ст., тобто розквітом благочинності [40, 100]. Нечисленні наукові розвідки стосуються розгляду окремих історичних етапів або ж відомих у царині благодійної діяльності осіб та організацій [4, 77, 165], культуральних передумов виникнення [33], питань професійної підготовки [ 53, 63], досвіду роботи з різними групами клієнтів [45, 92, 118], окремих аспектів соціальної політики і захисту населення в сучасних умовах [85, 86, 89, 125, 145, 160]. В цілому ж розпочаті теоретичні дослідження поки що не отримали належного розвитку, що породжує відчутний контраст порівняно з інтенсивним використанням зарубіжних джерел і створенням на цій основі вітчизняних підручників. Це позначається на загальному змісті праць із соціальної роботи, ускладнює постановку засадничих питань її становлення, робить актуальним дослідження основних умов її інституціалізації в Україні.
Адже, не дивлячись на значну кількість джерел, розгляд соціальної роботи як спеціального інституту зустрічається лише побіжно в окремих працях російських вчених, де автори розглядають його у межах російської історичної науки. Предметна постановка проблеми інституціалізації цього феномену у загальносвітовому масштабі дана у виступі М. В. Фірсова [149] на пленарному засіданні конференції, присвяченої 5-річчю створення факультету соціальної педагогіки Московського державного соціального університету (29 березня 2000 р.). Загальну схему досліджуваного процесу автор подає в розрізі трьох етапів. На початковому (до Першої світової війни) він мав наступну послідовність: емпірична практика в різних інституціях — дискусії в рамках конференцій і з’їздів — оформлення шкіл, в яких формується специфічний освітній простір. На наступному етапі (50-і рр. р. ХХ ст.) на основі американської парадигми освіти (де процес був безперервним) в Західній Європі створюються національні наукові школи. Таким чином, на основі єдиної професійної ідеології формується глобальна інституціалізація соціальної роботи. У другій половині ХХ ст. вона включає єдину освітню парадигму, дискусії про методи і підходи до теорії і практики соціальної роботи на основі соціально-політичних, етногеографічних і соціокультурних реалій, глобалізацію інституціалізації соціальної роботи на принципі мультикультурної ідеології, заснованої на професійних гуманіс­тич­них цінностях. Для нашого вивчення визначальною є думка М. В. Фірсова, що специфіка інституціалізації соціальної роботи полягає у самостійних структурно-типологічних особливостях розвитку її складових: практики, сфери пізнання, освітньої діяльності. Саме цей процес прослідковується у даній роботі через аналіз основних умов інституціалізації соціальної роботи в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми, яка поки що не отримала розгляду у вітчизняних наукових розробках. Під час реалізації завдань дисертаційного дослідження досягнуто результатів, що характеризуються такою науковою новизною:
- обгрунтовано, що в інституційній структурі суспільства соціальна робота виступає як додатковий соціальний інститут, орієнтований на розв’язання проблем, зумовлених негативними діями або бездіяльністю базових інститутів;
- визначено і проаналізовано основні умови інституціалізації соціальної роботи, в якості яких виступають: орієнтованість на потреби індивідів, груп, суспільства, легітимація, професіоналізація;
- запропонована до вживання у науковому обігу систематизація розвитку наукових основ соціальної роботи через основні рівні легітимації, які забезпечують пояснення і виправдання дій з надання допомоги (когнітивну інтерпретацію): дотеоретичний, початкових теоретичних суджень, теорій і моделей, принципів як символічних універсумів інституційного порядку (на основі феноменологічної концепції П. Бергера і Т. Лукмана). Ця диференційована аналітична характеристика підтверджує продуктивний історичний процес накопичення знань для становлення вітчизняної наукової парадигми соціальної роботи;
- з’ясовано особливості організаційно-правового унормування відносин допомоги в різні історичні періоди, в якому прослідковуються не лише теологічні, правові чи власне наукові, а й ідеологічні та політичні орієнтири;
- на основі аналізу передумов професіоналізації вітчизняної суспільної допомоги на рубежі ХІХ-ХХ ст. виявлено її розвиток в дорадянський період у загальносвітовому руслі та дискретний характер загального процесу інституціалізації. З’ясовано, що на початку ХХ ст. в Україні були закладені початки професійної освіти у галузі соціальної роботи, тому нині доречно вести мову про її відновлення, а не запровадження.
- вперше цілісно досліджено самостійний шлях розвитку соціальної роботи не лише як виду суспільної практики, а й галузі знання і професії. На основі аналізу базових дефініцій, мети, функцій та завдань у порівнянні з соціальною педагогікою обгрунтовується автономний професійний статус соціальної роботи (не заперечуючи окремих інтеграційних аспектів їх існування).
Практичне значення одержаних результатів. Основні по­ло­ження і висновки дисертації доповнюють існуючу теоретичну базу соціальної роботи, розширюють наукові уявлення про особливості її становлення в Україні. Запропонований соціологічний підхід може слугувати базою для подальших наукових пошуків, наприклад, дослідження специфіки функціонування цього інституту в рамках соціальної системи (явних і латентних функцій, дисфункцій, ролей, цінностей, соціально-психологічного механізму забезпечення стабільності і т. ін.).
Матеріали дисертації використані при підготовці навчально-методичного посібника «Соціальна робота в Україні і за рубежем», монографії «Інституціалізація соціальної роботи в Україні», застосовуються під час викладання професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності 7. 040202 «Соціальна робота» («Вступ до спеціальності», «Історія соціальної роботи», «Теорія і методика соціальної роботи») в Ужгородському національному університеті та інших закладах України, у процесі перепідготовки й підвищення кваліфікації практичних соціальних працівників, а також при розробці навчальних програм, науково-методичних матеріалів.
Окремі розділи можуть бути корисними для сфери соціальної політики, соціального проектування і прогнозування, розробки практичних рекомендацій з їх оптимізації, оскільки пояснюють суспільну значимість соціальної роботи, її роль у пом’якшенні проблем, віднесених до соціальних ризиків у контексті сучасної концепції національної безпеки, представленої у законодавстві України.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів на конференціях: Всеукраїнській науково-методичній «Проблеми післядипломної підготовки педагогів» (Ужгород, 1998), Міжнародній науково-практичній «Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: Проблеми теорії і практики» (Київ, 2002), Між­на­род­ній науково-практичній конференції «Соціально-педагогічні проблеми під­готовки фахівців у вищих навчальних закладах» (Ужгород, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем» (Ужгород, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації відображені в одній монографії, двох статтях у провідних наукових фахових виданнях, одному навчально-методичному посібнику, одній статті у науковому журналі, одній у збірнику наукових праць, чотирьох статтях у матеріалах конференцій, одній статті в інформаційно-методичному бюлетні.

1) [69] Култыгин В. П. Тенденции мировой социологии начала третьего тысячелетия // Классическая социология. ¾ М.: Наука, 2000. С. 468.

Список литературы

Висновки

Викладений у даному дисертаційному дослідженні погляд на інституціалізацію соціальної роботи через найважливіші умови цього процесу є, насамперед, одним із кроків на шляху розробки її теоретичних засад. Проведена аналітична робота дала змогу пов’язати у внутрішньо організовану і цілісну систему рясні, проте вкрай розрізнені факти, відомості, частинні узагальнення й проникливі спостереження щодо феномену суспільної допомоги в Україні і на цій основі зробити наступні висновки:
1. Інституціалізація соціальної роботи ¾ багатовіковий соціально-психологічний феномен. Суспільству на будь-якому етапі його розвитку були притаманні функції допомоги і підтримки, хоча спосіб їх реалізації суттєво відрізнявся у процесі соціогенезу. У первісному суспільстві, що характеризується природною цілісністю життєдіяльності людей, вони реалізовувалися головним чином через інститут сім’ї і систему родинних зв’язків. У міру ускладнення суспільства згадані інститути постійно трансформувалися, передаючи або розподіляючи (частково чи повністю) обов’язок підтримки своїх членів з іншими. Особливо активно важелі її регулювання перебирали церква, релігійні, професійні, територіальні общини, благодійні організації, а згодом і держава. У процесі диференціації і автономізації інститутів формувались ознаки суспільної допомоги як одного із них.
2. Логіка загального процесу інститу­ці­а­лі­за­ції соціальної роботи прослідковується у наступній послідовності: наявність потреб та суспільне усвідомлення їх значимості ¾ на­ко­пи­чен­ня практичного досвіду допомоги у їх реалізації, його осмислення і формування науково-те­о­ре­тич­ної, ціннісної і нормативно-правової баз — визнання не­обхідності професійної підготовки кадрів для здійснення цього виду діяльності ¾ офіційне ви­знання соціальної роботи самостійною професією, дискусії з приводу формування теорії соціальної роботи як самостійної науки.
3. Як додатковий соціальний інститут соціальна робота орієнтована на розв’язання проблем, зумовлених негативними діями або бездіяльністю таких базових інститутів, як економіка, політика, сім’я та ін. Вона виступає важливим елементом інституційної структури суспільства, надаючи відносинам допомоги усталеність і визначеність, розширюючи можливості реалізації потреб індивідів і суспільства, усуваючи ризики суспільної дестабілізації, вносячи узгодженість у дії суб’єктів, задіяних у цій сфері.
4. Діалектика теоретичного розвитку соціальної роботи пройшла наступні етапи пізнання відносин допомоги: осмислення милосердя на дотеоретичному рівні, накопичення початкових теоретичних суджень, формування теорій і моделей, релевантних до соціальної роботи, закріплення принципів як символічних універсумів та етичних імперативів професійної діяльності. Така систематизація (на основі феноменологічної методології П. Бергера і Т. Лукмана) підтверджує продуктивний історичний процес накопичення знань для становлення вітчизняної наукової парадигми соціальної роботи і може мати свої перспективи серед існуючих сьогодні інтегративних спроб обг рунтування соціальної роботи як прикладної соціальної науки.
5. Соціальна робота володіє внутрішньою стабільністю і здатна до самоорганізації і самовідтворення, не дивлячись на періодичні флуктуації, що підтверджує кожна з досліджених умов її інституціалізації.
6. Для прийняття, схвалення процедури дій з допомоги, розвитку і змін в інтересах вразливих верств населення та суспільства в цілому формується їх пояснення, виправдання і узаконення, тобто легітимація. Завдяки цим процесам соціальна робота набуває основних інституційних ознак: інтеграції в соціально-політичну, ідеологічну і ціннісну структуру суспільства; впорядкування, організації і регуляції діяльності через систему принципів, норм і законів; конституювання у закладах і установах; забезпечення матеріальними, фінансовими, кадровими та інформаційними ресурсами.
7. Інституціалізація як універсальний засіб упорядкування забезпечує необхідну внутрішню організацію соціальної роботи, її самовизначення в якості автономної цілісності на основі специфічної мети, функцій і завдань, незважаючи на різні міждисциплінарні впливи.
8. Однією з особливостей інституціалізації соціальної роботи в Україні є дискретність цього процесу. Її розвиток як виду практичної діяльності відбувався безперервно, а становлення професії і наукових основ зазнавало неодноразових коливань. Легітимація дотеоретичного рівня і початкових теоретичних суджень пройшла тривалий еволюційний розвиток, а теорії і моделі, релевантні до цієї діяльності, лише стверджуються. Це служить однією з причин невизначеності її наукового і професійного статусу.
9. Соціальна робота як суспільне явище відображає зміни, які відбуваються у суспільстві. У періоди стабільного розвитку її функціонування залишається достатньо стійким. Неефективність, неузгодженість дій, нездатність реагувати на індивідуальні та суспільні потреби, мінімізувати конфлікти — ознака загальної кризи інституційної системи суспільства. У такі періоди відбувається актуалізація індивідуальних і суспільних потреб, що вимагає змін у формах допомоги вразливим категоріям населення. Сучасна системна криза українського суспільства і руйнування попередніх усталених структур соціального забезпечення викликали гостру потребу у відновленні професійної підготовки фахівців і наукових теоретичних розробках у сфері соціальної роботи.
10. Інституціалізація соціальної роботи в сучасних умовах набуває нових рис і характеризується наступними показниками: практична діяльність ¾ зростанням ролі у сфері соціальної безпеки (через стабілізацію і збереження суспільних зв’язків і відносин); сфера пізнання — прагненням об’єднати часткові теоретичні концепти для виокремлення соціальної роботи в якості прикладної соціальної науки та дискусіями з цього приводу; освітня діяльність ¾ стандар­тизацією знання, ускладненням процесу навчання через різні рівні та напрямки спеціалізації, активним запозиченням зарубіжного досвіду.
Вивчення інституціалізації соціальної роботи через основні умови цього процесу відповідає як нагальним потребам розвитку її теоретико-методологічних основ, так і загальним тенденціям у розвитку суспільних наук (в останні роки теоретичні розробки на основі інституційних досліджень отримують ши­роке розповсюдження). З огляду на цю обставину дисертацію можна розглядати як вступ до інституційних досліджень соціальної роботи. Тобто в ній запропоновано підходи, які можуть стати самостійним предметом в межах розвитку теорії цієї науки.
Автор зосередила увагу лише на одній з актуальних проблем розвитку соціальної роботи. Її інституціалізацію роз­гля­ну­то як загальний процес організації, впорядкування та інтеграції в існуючу систему суспільних відносин. Однак характеристика інсти­ту­цій­них утворень вимагає розуміння як характеру еволюційного етапу їх розвит­ку, так і функціонування і збереження в якості окремого інституту. Тому зробле­ний ана­ліз доцільно доповнити вивченням внутрішньої структури соціальної ро­боти (ви­дів діяльності, соціальних ролей, статусів), що дасть можливість встано­вити ос­нов­ні параметри функціонування (явні і латентні функції, дисфункції, нон-фун­к­ції), що особливо важливо для періоду трансформації сучасного українського суспільства.

Список використаних джерел

1. Авцинова Г. И. Социально-правовое государство: сущность, особен­­нос­ти становления // Социально-гуманитарные знания. — 2000. — №3. — С. 90 104.
2. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тися­чоліть: Монографія. — К.: УДЦССМ, Інститут вищої освіти АПН України, 2001. — 344 с. // Соціальна робота. Книга І.
3. Андрющенко А. І. Система соціального захисту населення в Україні — проблеми ефективності // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2000. ¾ № 492. — С.140-146.
4. Аронов Г. Українські благодійники минулого // Вітчизна. — 1996. — № 9-10. — С. 105 — 113.
5. Арсеєнко А. Глобалізація: соціальні зміни і наслідки напередодні ХХІ сто­ліття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1999. ¾ №1. — С. 42-58.
6. Архипова С. П., Майборода Г. Я. Соціальна педагогіка: навчально-ме­то­дичний посібник. — Черкаси-Ужгород: Мистецька лінія, 2002. — 268 с.
7. Бадя Л. В. Трудовая помощь в России: прошлое и настоящее // Социальное раз­витие как атрибут цивилизованого общества: Методологичес­кий семинар / Отв. ред. и сост. В. В. Колков. — М.: Институт социальной ра­бо­ты, 1997. — С. 76-83.
8. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. ¾ М.: Медиум, 1995. — 322 с.
9. Бергхардт С. Фабрикэнт М. Радикальное направление в социальной ра­боте // Энциклопедия социальной работы. В 3 т. Т. 3.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. — С. 1-6.
10. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М: ИМА-Пресс, 1990. — 285 с.
11. Берковитц Н. Практика социальной работы в стационарах: биопсихосо­циальные аспекты // Гуманистический подход к охране здоровья: Пер. с англ. — М.: Аспект Пресс, 1998. — С. 47-64.
12. Беца О. Якою бути системі ресоціалізації осіб, звільнених із місць по­­з­бав­лен­ня волі? // Соціальна політика і соціальна робота. — 1998. ¾ № 3. — С. 45-52.
13. Беца О. Як зменшити витратність системи ув’язнення в Україні // Со­ці­аль­­на політика і соціальна робота. — 2000. — № 2 (14). — С. 102-107.
14. Біленок О. А. Передумови формування соціально солідарного суспіль­с­т­ва в Україні // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації насе­лення: Збірник наукових статей. — К.: НВФ «Студцентр» /НІКА-Центр, 1998. — С. 48-53.
15. Біляцький С., Ярова Н. Реформи в межах окремого людського життя // Віче. — 2002. - № 10 (127). — С.56-61.
16. Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ори­­ен­ти­рованный подход. Монография. — М.: И-т педагогики социальной работы РАО, 1999. — 184 с.
17. Браун С. Іноземна допомога на практиці: Пер. з англ. — К.: Основи, 1994. — 185 с.
18. Василюк Ф. Е. Психология переживания. Анализ преодоления крити­чес­ких ситуаций. — М.: Изд-во МГУ, 1984. ¾ 198 с.
19. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. — К.: Фенікс, 2001. — 288 с.
20. Венгржановська О., Костін С. Соціальна підтримка безпритульних // Со­ціаль­на політика і соціальна робота. — 2000. ¾ № 2 (14). — С. 38-48.
21. Верьовка П. Г. Етичні засади соціальної профорієнтаційної роботи дер­жавної служби зайнятості // Соціальний захист. — 2000. ¾ № 4. — С. 31-37.
22. Войтович С. О. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, влас­ність. — К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. — 170 с.
23. Гамбрилл Э. Д. Бихевиористский подход // Энциклопедия социальной ра­боты. В 3 т. Т. 1.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. — С. 81-87.
24. Гецко П. І., Химинець В. В. Трансформаційні особливості бідності в За­карпатті // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Матеріали допо­ві­дей та повідомлень міжнародної науково-практичної конференції. Ч. І. /За ред. І. В. Козубовської, І. І. Миговича. Ужгород, 21-22 жовтня 1999 р. С. 100-106.
25. Гіденс Е. Соціологія: Пер. з англ. — К.: Основи, 1999. — 726 с.
26. Голан Н. Вмешательство в кризисную ситуацию // Энциклопедия социаль­ной работы. В 3 т. Т. 1.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих цен­ностей, 1993. — С. 110-116.
27. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціо­ло­гіч­но­го моніторингу в Україні. — К.: СТИЛОС, 1997. — 156 с.
28. Головаха Є., Паніна Н. Пострадянська деінституціоналізація і станов­лення нових соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 5-22.
29. Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. ¾ К.: Абрис, 1994. ¾ 168 с.
30. Горілий А. Г. Історія соціальної роботи в Україні: Конспект лекцій. — Тернопіль: Економічна думка, 2001. — 66 с.
31. Горілий А. Г. Нагальні завдання підготовки фахівців із соціальної ро­бо­­ти // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Матеріали доповідей та по­­відомлень міжнародної науково-практичної конференції. Ч. І. / За ред. І. В. Ко­­зубовської, І. І. Миговича. — Ужгород, 21-22 жовтня 1999 р. — С. 151-154.
32. Горовцев А. Трудовая помощь как средство призрения бед­ных /Ан­то­­ло­гия социальной работы. В 5 т. Т. 1. История со­ци­аль­ной помощи в России. — М.: Сварогъ — НВФ СПТ, 1994. — С. 58-67.
33. Грига І., Іванова О. Культуральні передумови виникнення соці­аль­ної ро­бо­ти в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. — 1997. — № 2-3 (3,4). — С. 95-107.
34. Гуслякова Л. Г., Холостова Е. И. Основы теории социальной работы. — М.: Социально-технологический институт МГУ, 1997. — 187 с.
35. Данцигер Ш. Бедность // Энциклопедия социальной работы. В 3 т. Т. 1.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. — С. 46-51.
36. Дарендорф Р. Тропы из утопии. Работы по теории и истории социологии: Пер. с нем. — М.: Праксис, 2002. — 536 с.
37. Дем’яненко Н. М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя у вищих за­кладах освіти України в ХІХ — на початку ХХ ст. // Педагогіка і психологія. — 2000. — № 4(29). — С.141-150.
38. Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту: Пер. з англ. — К.: Основи, 1999. — 346 с.
39. Добреньков В. И., Кравченко А. И. Социология: В 3 т. Т. 3: Социальные институты и процессы. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 520 с.
40. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє / Ре­сур­сний центр розвитку громадських організацій «Гурт». — К., 1998. — 54 с.
41. Доуэл М., Марш П. Ориентированная на решение задачи социальная ра­бота. — АмстердамКиев, 1997. — 135 с.
42. Дуплий Е. В. Губернская реформа 1775 года и Приказы общественно­го призрения // Российский журнал социальной работы. — 2000. ¾ № 9-10. — С. 70-73.
43. Елфимова Н. В. Реабилитация несовершеннолетних правонарушителей в пореформенной России // Российский журнал социальной работы. — 2000. — № 9-10. — С. 74-80.
44. Завьялов Ф. Н., Спиридонова Е. М. Уровень и образ жизни бомжей // Со­­цио­логические исследования. — 2000. — № 2. — С. 63-69.
45. Зінченко А. Безпритульність як соціальне явище (до історії роз­в’я­зан­ня проб­леми) // Соціальна політика і соціальна робота. — 1998. ¾ № 1-2 (5,6). С. 78-85.
46. Злобіна О. Г., Тихонович В. О. Особистість сьогодні: адаптація до су­спільної нестабільності. — К.: Ін-т соціології НАНУ, 1996. — 100 с.
47. Зміни та доповнення до класифікатора професій // Соціальний захист. — 2000. — С. 58-59.
48. Історія України в особах: ІХ¾ХVІІІ ст. / Вамлинський В., Во­й­це­хів­сь­ка І., Галаган В. та ін. — К.: Україна, 1993. — 396 с.
49. Иванова А. Е. Социальная среда и психическое здоровье населения // Со­циологические исследования. ¾ 1992. ¾ № 1. ¾ с. 19-31.
50. Исторический опыт социальной работы в России / Центр социальной педагогики РАО. — М., 1994. — 255 с.
51. Ким Е. Н. Концепция «независимой жизни» в социальной работе с деть­ми с ограниченными возможностями: Автореф. дис канд. соц. наук: 22.00.04 / Кафедра социологии Института молодежи. — М., 1997. — 24 с.
52. Кирдина С. Г. Теория институциональных матриц: в поисках новой па­радигмы // Журнал социологии и социальной антропологии. — 2001. — Том ІV. ¾ № 1. — С. 101-114.
53. Коваль Л. Підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. — 1998. ¾ № 1-2. — С. 86-95.
54. Козлов А. А. Сущностно-функциональная характеристика социальной работы. Опыт структурно-антропологического анализа // Социальная рабо­та: теория, технология, образование. — 1998. ¾ №1. — С. 27-52.
55. Козлов А. А., Иванова Т. Б. Практикум социального работника. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. — 320 с.
56. Колков В. В. Теория социальной работы за рубежом // Российская энци­к­лопедия социальной работы. Т. 2. — М., 1997. — С. 337-346 :
57. Комаров М. С. Институционализация // Энциклопедический социологи­ческий словарь / Институт социально-по­­литических исследований РАН / Общ. ред Г. В. Осипова. — М, 1995. — С. 230-231.
58. Кондратик Л. Й. Історія соціології України в іменах. — Луцьк: В-цт­в­о ВДУ, 1996. — 105 с.
59. Конституція Пилипа Орлика // Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Іс­то­рія української конституції. — К.: Основи, 1993. — С. 27-34.
60. Коррекционная педагогика: Основы обучения и воспитания детей с от­клонениями в развитии: Учеб. Пособие / Б. П. Пузанов, В. И. Селиверстов, С. Н. Шаховская, Ю. А. Костенкова / Под ред. Б. П. Пузанова. — М.: Академия, 1999. — 144 с.
61. Коцюбинский А. П., Бутома Б. Г., Зайцев В. В. Стигматизация и дестиг­матизация при психических заболеваниях // Социальная и клиническая пси­хиатрия. Т. 9. Вып. 3. — М., 1999. — С. 9-15.
62. Кравченко А. И. Социология: учебное пособие для студентов высших учебных заведений. — Екатеринбург: Деловая книга, 1998. — 384 с.
63. Кривоконь Н. І. Деякі аспекти технології підготовки соціальних пра­ців­­ників для системи соціального захисту населення // Соціальна робота: те­о­рія, досвід, перспективи. Матеріали доповідей та повідомлень міжнародної на­уково-практичної конференції. Ч. І. /За ред. І. В. Козубовської, І. І. Мигови­ча. Ужгород, 21-22 жовтня 1999 р.
64. Крилл Д. Ф. Экзистенциальный подход // Энциклопедия социальной ра­боты. В 3 т. Т. 3.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. — С. 434-436.
65. Крип’якевич І. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — 520 с.
66. Кузнецов П. С. Утилитарная классификация потребностей // Рос­сий­с­кий журнал социальной работы. — 1996. ¾ № 1. — С. 35-38.
67. Кузьмин К. В., Сутырин Б. А. История социальной работы за рубежом и в России (с древности до начала ХХ века). — М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. — 480 с.
68. Кули Ч. Первичные группы // Американская социологическая мысль: Текс­ты / Под ред. В. И. Добренькова. — М.: Международный универ­ситет бизнеса и управления, 1996. — С. 328-333.
69. Култыгин В. П. Тенденции мировой социологии начала третьего тыся­челетия // Классическая социология. — М.: Наука, 2000. — С. 464 476.
70. Кюен М., Макклейн Д. Социальная помощь лицам с ограниченными воз­можностями // Гуманистический подход к охране здоровья: Пер. с англ. — М.: Аспект Пресс, 1998. — С. 184-200.
71. Луговий В. І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функ­ці­о­ну­ван­ня, тенденції розвитку / За заг. ред. О. Г. Мороза. — К.: МАУП, 1994. — 196 с.
72. Лукашевич М. П., Мигович І. І., Пінчук І. М. Соціальна робота в Укра­їні: теоретико-методичні засади: Навчальний посібник / За ред. М. П. Лука­ше­вича. — К.: МАУП, 2001, ¾ 126 с.
73. Луман Н. Глобализация мирового сообщества: как следует системно по­нимать современное общество // Социология на пороге ХХІ века: Новые на­правления исследований / Под ред. С. И. Григорьева, Ж. Коэнен-Хуттера. — М.: Интеллект, 1998. — С. 94-109.
74. Максимов Е. Особые благотворительные ведомства и уч­ре­жде­ния / Ан­тология социальной работы. В 5 т. Т. 1. История соци­аль­ной помощи в Рос­сии. — М.: Сварогъ-НВФ СПТ, 1994. — С. 79-89.
75. Максимов Е. Очерк земской деятельности в области об­ще­ст­венного при­зрения /Антология социальной работы. В 5 т. Т. 1. Ис­тория социальной по­мощи в России. — М.: Сварогъ-НВФ СПТ, 1994. — С. 29-43.
76. Малых В. Н. Экологический подход в социальной работе (методичес­кая разработка). — М.: Изд-во МГСУ «Союз», 1997. — 30 с.
77. Матковська О. В. Львівське братство: культура і традиції. Кінець ХVІ — перша половина ХVІІ ст. — Львів: Каменяр, 1996. — 71 с.
78. Мельник С. Перпективи підготовки фахівців для соціальної сфери // Со­ціальний захист. — 2002. - №8. — С. 22-25.
79. Мельников В. П., Холостова Е. И. История социальной ра­бо­ты в Рос­сии: Учебное пособие. — М.: Социально-технологический ин­ститут, 1998. — 220 с.
80. Мендра А. Основы социологии: Учебное пособие для вузов: Пер. с франц. — М.: NOTA BENE, 1999. — 344 с.
81. Мердак А. Д. Ресурсы клиента // Энциклопедия социальной работы. В 3 т. Т. 3.: Пер. с англ. — М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. — С. 29-31.
82. Мигович І. І. Соціальна робота (вступ до спеціальності). — Уж­го­род: Патент, 1997. — 190 с.
83. Мигович І. І. Соціальна робота у вищій школі. — Ужгород: РВЦ УжНУ, 2001. — 4­6 с.
84. Минина В. Н. Социология социальных проблем: аналитический обзор основных концепций // Журнал социологии и социальной антропологии. — 1998. — Том 1. ¾ № 3. — С. 74-89.
85. Мостіпан О. Здобутки і перспективи соціальної політики // Со­ціаль­ний захист. — 2001. ¾ № 11. — С. 7-10.
86. Надточій Б. Пенсійне страхування в Україні: історичний ас­пект // Со­­­­ціаль­ний захист. — 2000. — №3. — С. 54-58.
87. Налетова А. Д. Потребности социальные // Энциклопедический соци­­ологический словарь / Институт социально-по­ли­тических исследований РАН / Общ. ред. Г. В. Осипова. — М., 1995. — С. 571-572.
88. Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVІ — початок ХVІІ ст.). — К.: Наукова думка, 1990. ¾ 384 с.
89. Новіков В. Соціальна політика — пріоритетний напрямок рин­кової транс­формації економіки // Праця і зарплата. — 1995. — № 24 (88). — С. 9-15.
90. Ньютсон Р. Л. Жебрацтво в Києві // Соціальна політика і соціальна ро­бота. — 1997. ¾ № 2-3 (3,4). — С. 50-59.
91. Одинець В. Катастрофи: соціально-економічні аспекти // Соціологія: тео­рія, методи, маркетинг. — 2000. - №3. — С.110-118.
92. Опіка над дітьми в добу трансформації суспільного устрою / Т. К. Зав­городня, Н. В. Лисенко, Д. К. Мажец, Б. М. Ступарик. — Івано-Франківськ — Ужгород: Мистецька лінія, 2002. — 152 с.
93. Осадчая Г. И. Социология социальной сферы: Учеб. пособие. — М.: Союз, 1999. — 279 с.
94. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П. Д. Павленок. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 368с.
95. Паніна Н. В., Головаха Є. І. Тенденції розвитку українського сус­піль­ства (1994-1998 рр). Соціологічні показники (Таблиці, ілюстрації, коментар). — К.: Ін-т соціології, 1999. — 152 с.
96. Панов А. М., Холостова Е. И. Система подготовки социальных работ­ников в Российской Федерации // Обучение практике социальной работы: меж­дународный взгляд и перспективы / Под ред. М. Доэла и С. Шардлоу: Пер. с англ. ¾ М.: Аспект Пресс, 1997. — С. 68-80.
97. Пантелеева Т. С. Социальная работа: ожидания и экономическая реаль­ность // Социальное развитие как атрибут цивилизованого общества: Методологический семинар / Отв. ред. и сост. В. В. Колков. — М.: Ин-т социальной работы, 1997. — 115 с.
98. Парсонс Т. О структуре социального действия. — М.: Академичес­кий Проект, 2000. — 880 с.
99. Парсонс Т. Пролегомены к теории социальных институтов // Че­ло­век и общество. Хрестоматия / Под ред. С. А. Макеева. — К.: Ин-т социологии НАНУ, 1999. — С. 136-147.
100. Пашков М. Формування системи громадських об’єднань в Ук­раїні як атрибуту латентної державності // Політологічні чи­тан­ня. — 1992. — № 2. — С. 78-88.
101. Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи. — К., 2000. — 456 с.
102. Пирсон Д. Бихевиористский подход к социальной работе // Прак­­­тика социальной работы / Под ред. Ханвея К., Филпота Т. — Амстердам — Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996. — С. 104-117.
103. Платонова Н. М. Дидактика социального образования: особенности обу­чения социальной работе. — СПб.: Изд-во С. ¾ Петербургского универси­тета, 2001. — 168 с.
104. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобиль­ности. — К.: Институт социологии НАНУ, 1999. — 204 с.
105. Попова І. Соціологічний підхід до вичення легітимності та ле­гі­ти­ма­ції. До постановки проблеми // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. ¾ № 3. — С. 21-41.
106. Попович Г. М. Гуманітарні проблеми соціальної роботи під час Другої світової війни // Збірник наукових праць. Педагогічні науки / Випуск 17. — Херсон: Олді-плюс, 2001. — С. 173-176.
107. Попович Г. М. Інституціалізація соціальної роботи в Україні.— Ужгород: Гражда, 2003. — 184 с.
108. Попович Г. М. Коли в сім’ї дитина з особливими потребами // Соціум. 2002. №1. С.16-20.
109. Попович Г. М. Легітимація соціальної роботи як пояснення і виправдання // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: Проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29-31 жовтня 2002 року. — К., 2002. — С. 100-105.
110. Попович Г. М. Передумови професіоналізації соціальної роботи в Україні //Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 25-26 лютого 2003 р. — Ужгород, 2003. ¾ С. 172-175.
111. Попович Г. М. Потреби як визначальна умова інституціалізації соціальної роботи // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2003. № 1. С. 12-22.

112. Попович Г. М. Роль благодійності у становленні професійної соціальної освіти // Проблеми післядипломної освіти педагогів: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції, 17-18 грудня 1998 р., м. Ужгород / За ред. В. В. Химинця. — Ужгород: Патент, 1999. — С. 92-94.
113. Попович Г. М. Соціальна робота і соціальна педагогіка як суміжні професії // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 5-6 травня 2003 р. Ужгород. 2003. С. 274-277.
114. Попович Г. Соціальна робота і міждисциплінарне співробітництво // Соціальна політика і соціальна робота. — 2001. ¾ № 1 (17). — С. 47-52.
115. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. Навчально-методичний посібник. — Ужгород: Гражда, 2000. — 134 с.
116. Попович Г. Чи просочаться” до бідних збереження багатих. Соціальна робота крізь призму інституційного підходу // Віче. ¾ 2003. ¾ № 11. ¾ С.60- 64.
117. Принцип активизации в социальной работе: Пер. с англ. / Под ред. Ф. Парслоу. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 223 с. .
118. Психолого-педагогічні аспекти роботи з «дітьми вулиці»: Збірник ста­тей та методик / Заг. ред. С. В. Толстоухової, І. М. Пінчук. — К.: УДЦССМ, 2000. — 84 с.
119. Рамон Ш. Социальная работа — новый вид профессиональной деятель­ности в современной России // Социальная работа: инновационные и ком­па­ративные исследования. — М.: Союз, 1998. — С. 13-23.
120. Резник Ю. М. Институционализация как исходная проблема и пред­мет­ная область социальной теории // Введение в социальную теорию. Социаль­ная эпистемология. Пособие. — М.: Институт востоковедения РАН, 1999. — С. 208-216.
121. Реймерс Н. Ф. Система потребностей человека: от анализа к констру­ированию среды жизни // Прогнозное социальное проектирование: Методо­логические и методические проблемы. — М.: Наука, 1989. — С. 116-136.
122. Салустович П. Европейский социум в условиях перехода: гражданс­кое общество и социальная работа // Проблемы теоретической социологии: Меж­вуз. сб. Вып. 3 / Отв. ред. А. О. Бороноев. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000. — С. 160-176.
123. Симпкин М. Холистическое здравоохранение и профессиональные цен­ности // Динамика ценностей в социальной работе / Под ред. Шардлоу. ¾ Амс­тердам-Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996. ¾ С. 64-83.
124. Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми те­орії і практики. До 10-річчя незал