МІЖПОКОЛІННІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВНИХ ІДЕНТИФІКАЦІЙ В УМОВАХ ІНТЕНСИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Свинаренко Арсеній Миколайович

УДК 316.346.36:316.4.051.6

МІжпоколінні особливості
колективних ідентифікацій в умовах інтенсивних соціальних змін

Спеціальність 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
доктор філософських наук,
професор Волович В. І.

Київ 2004

ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Методологічні проблеми дослідження колективних ідентифікацій і процесів міжпоколінних змін.................................................................. 10
1.1. Зміст та обсяг поняття «колективні ідентифікації» та його методологічне значення в соціологічному дослідженні соціальних змін........................................................................................................... 10
1.2. Методологічні аспекти застосування поняття «покоління» в дослідженні соціальних змін................................................................... 30
1.3. Колективні ідентифікації і міжпоколінні зміни............................... 53
РОЗДІЛ 2. ПОКОЛІННІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВНИХ ІДЕНТИФІКАЦІЙ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ І ДЕЗІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ.................................................... 74
2.1. Методологічні шляхи дослідження колективних ідентифікацій.... 74
2.2. Темпоральні особливості колективних ідентифікацій.................... 88
2.2.1. Об’єктні та процесуальні особливості громадянських ідентифікацій.......................................................................................... 88
2.2.2. Поколінні особливості конструювання колективної ідентичності............................................................................................ 97
2.3. Просторово контекстні умови формування колективних ідентифікацій.......................................................................................... 117
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 159
ЛІТЕРАТУРА....................................................................................... 165
ДОДАТКИ............................................................................................. 179

ВСТУП
Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття змінився політичний та соціальний ландшафт Європи. Після розпаду СРСР на карті Східної Європи з’явилося багато держав з різними національними, культурними та політичними традиціями, зокрема Україна. Одночасно західноєвропейські держави знаходяться на етапі найінтенсивнішого об’єднання. Два протилежних процеси збіглися в часовому проміжку: інтеграція західноєвропейських держав і дезінтеграційні процеси на пострадянському просторі. Це у свою чергу пов’язано з інтенсивними соціальними змінами й необхідністю переосмислення великої кількості питань з повсякденного життя кожної людини як в Західній, так і в Східній Європі. Серед цих питань збереження етнічних культур та їх самобутності, підтримка розвитку етнічних культур та мов, а також питання громадянства, свободи руху, зайнятості.
Політичні та економічні зміни в Україні та Західній Європі неминуче ставлять людей, особливо молодь, в ситуацію підвищеної політичної, економічної та соціальної невизначеності. Виникають нові колективні ідентичності, наприклад „громадянин незалежної України”, „громадянин Європи”, але ж сутність цих ідентичностей не завжди остаточно зрозуміла. Це означає, що існують проблеми для створення норм життя у новій державі в нових соціо-економічних, політичних умовах. Для створення цих нових норм важко застосувати досвід попередніх поколінь, тому що він був сформований під час панування суттєво іншої політичної та економічної системи, не вистачає історичної пам'яті та власних політичних традицій, які б відповідали новим реаліям.
З’являються специфічні умови для етнічного та громадянського самовизначення, переосмислення традиційних ідентичностей та формування нових ідентичностей. Виникають альтернативи розвитку: намагатися все впорядкувати та повернути до того, що було раніше, або прийняти мінливість й амбівалентність як природну частину сучасного культурного, політичного та економічного життя, де постійно змінюються правила, орієнтири та цінності.
Структурні політичні та економічні зміни в українському суспільстві викликають специфічні проблеми адаптації різних груп населення до нових реальностей (тобто багатопартійність, вільний ринок, безробіття тощо.) Велика кількість факторів може сприяти чи перешкоджати участі у змінах і адаптації представників тих чи інших поколінь, тому що пережите минуле і специфіка соціалізації в інших політичних та економічних умовах впливає на політичні й етнічні уявлення в теперішній час.
Наукова проблема полягає у недостатності теоретичних та емпіричних розробок використання концепції поколінь та типологічного підходу до аналізу поколінь сучасного українського суспільства в соціологічному дослідженні колективних ідентифікацій та їхньої культурно-історичної обумовленості у період соціальних трансформацій, коли свідками значних змін стають представники поколінь, котрі сформувалися у різних умовах й суттєво відрізняються ідентифікаційними практиками. Цю проблему посилюють і зміни в соціально-демографічній структурі суспільства, в тому числі за рахунок росту покоління літніх людей з достатньо високою громадянською активністю. Разом з тим, у сучасних соціологічних дослідженнях, присвячених аналізу соціальної дійсності, найчастіше використовується поняття вікової групи чи вікової когорти, котрі не враховують історичного контексту в формуванні міжпоколінних відмінностей.
Ступінь наукової розробки теми. Центральними поняттями у роботі є „покоління”, „колективні ідентифікації”. Поняттям «покоління» оперують багато соціологів, політологів, філософів, економістів, психологів. Головний внесок у розвиток теоретичного осмислення покоління як соціологічної категорії зробив К. Маннгейм. Покоління як метод історичного дослідження був розвинутий Х. Ортегой-і-Гассетом. До проблеми поколінь також зверталися С. Ейзенштадт, Д. Берта, Е. Урат, А. Інкелес, Е.П. Роос, І.С. Кон.
Концептуальним проблемам ідентичності присвячені роботи У. Джеймса, З.Фрой-да, Дж.Г. Міда, Е. Еріксона, Е. Гофмана і П. Бергера. Особлива увага проблемам соціальної ідентичності приділена в роботах А. Гіденса, У. Бека та З. Баумана.
На пострадянському просторі важливий внесок до розробки проблеми внесли
Ю. Левада, В.О. Ядов і Л. Гордон, Б.З. Докторов, П.О. Циганков, С.О. Макеєв, С.М. Оксамитна, Є.В. Швачко, П.І. Гнатенко, В. М. Павленко, Т.С.Воропай та інші.
Питанням культурної, етнічної, політичної ідентифікації та методології їх дослідження присвячені роботи Л.О. Ази, О.Д. Куценко, Т.М. Рудницькой, А.О. Ручки, В.Б. Євтуха, М.О. Шульги.
Важливий внесок до вивчення проблем соціокультурних ідентифікацій в Південній Україні внесли І.М. Попова, Н.А. Побєда.
Методологічні та методичні проблеми соціологічних досліджень (перш за все проблеми надійності та валідності результатів соціологічного дослідження) розроблені у роботах В.І. Воловича, В.І. Паніотто, Ю.І. Яковенка та інших.
Дослідженню різних аспектів ідентифікацій присвячена низка кандидатських дисертацій І.І. Старовойтової, В.О. Болотової, О.Б. Іванової та інших.
Разом з тим попри велику кількість наукових робіт з проблем ідентифікацій, залишається дискусійним саме поняття „колективна ідентифікація”, уявлення про систему її теоретичних й емпіричних компонентів. Мало розробленим в соціології є поняття „покоління”. Особливе значення набуває концептуалізація поколінного підходу в соціології, у зв’язку з переосмисленням таких категорій, як „час” та „вік”.
Таким чином, актуальність обраної теми пов’язана, з одного боку, з поширенням та динамічністю процесів колективних ідентифікацій в умовах інтенсивних соціальних змін, зі зростанням їхньої поколінної обумовленості, а з іншого з відсутністю чіткої наукової концепції поколінь, з недостатністю теоретичних та емпіричних розробок використання концепції поколінь в соціологічному дослідженні колективних ідентифікацій.
Недостатня розробленість вказаних проблем обумовила пошукову направленість, мету й завдання дисертаційного дослідження.
Мета дослідження. Метою дослідження є розробка концептуального підходу до вивчення етнічних та громадянських колективних ідентичностей, заснованого на розгляді особливостей поколінь як методології вивчення колективних ідентифікацій.
Завдання дослідження. Досягнення мети потребує розв’язування таких завдань:
1. Розкрити генезис теоретичних уявлень про феномен колективної ідентичності та процесу ідентифікації.
2. Розробити й обґрунтувати низку компонентів та механізмів колективних ідентифікацій.
3. Розкрити соціологічний зміст поняття „покоління” та проаналізувати критерії для розрізнення поколінь.
4. Вивчити поколінні особливості процесів трансформування колективних ідентифікацій як в межах однієї, так і в різних територіальних спільнотах.
5. Розробити типологію поколінь в українському суспільстві наприкінці ХХ століття.
Об’єкт дослідження покоління як вікові когорти, що були сформовані в конкретних соціальних контекстах.
Предмет дослідження поколінні особливості етнічних та громадянських колективних ідентичностей.
Теоретико-методологічна та емпірична база дослідження. Для визначення концепції поколінь у дослідженні колективних ідентифікацій послужили теоретичні позиції та наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у даній галузі.
Методологічним фундаментом дисертації є теорії соціальних змін та соціальних ідентифікацій, а також концепція поколінь. Теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові праці закордонних та вітчизняних соціологів, таких як К. Маннгейм, Х. Ортега-і-Гассет, А. Інкелес, Е.П. Роос, І.С. Кон, А. Гіденса, У. Бека, Ю. Левада, В.О. Ядов, С.О. Макєєв, О.Д. Куценко, П.І. Гнатенко, В. М. Павленко, А.О. Ручки, В.Б. Євтуха, М.О. Шульги.
Емпіричну базу роботи складають матеріали соціологічних досліджень 1995, 1996, 1997, 1999, 2003 років в Одеській області та Європейському Союзі. Вибірки були репрезентативними за основними демографічними ознаками населення. Загальний обсяг опитуваних 2460 осіб.
Основні методи дослідження. В дисертаційному дослідженні застосовано методи абстрагування, формалізації та моделювання, які дозволяють на підставі запропонованих критеріїв розробити типологію поколінь. Суттєвим доповненням є порівняльний метод дослідження міжпоколінних особливостей колективних ідентифікацій в межах як однієї територіальної спільноти, так і різних територіальних спільнот. Застосовано методи збирання та обробки соціологічної інформації: анкетне опитування, кореляційний та факторний аналіз за допомогою комп`ютерного пакету статистичних программ SPSS.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі
- розроблено модель соціологічного вивчення ідентичностей, що заснована на аналізі трьох необхідних елементів: суб'єкта, об'єкта і процесу ідентифікації, а також аналізі рівня узагальненості, якісно-змістових та динамічних характеристик об'єктів ідентичностей;
- уперше покоління як соціальні спільноти розглянуто у якості суб'єктів колективних ідентифікацій. Запропоновано і обґрунтовано критерій взаємо-зумовленості і взаємозалежності вікових когорт як умова для вичленовування різних поколінь поряд з біологічним віком і культурним контекстом;
- представлено й описано два механізми самоідентифікації як соціального процесу, що засновані на прийнятті або відчуженні об'єкта ідентифікацій;
- уперше ризики, що пов'язані зі змінами змістовних і динамічних характеристик об'єктів самоідентифікацій і зміною рівнів об'єктів самоідентифікацій, розглянуто в їхньому зв'язку з процесами маргіналізації;
- вперше проаналізовано не стільки розбіжності між поколіннями, як подібності між ними, і ці подібності забезпечують наступництво і передачу досвідів, цінностей, установок;
- на підставі виділених критеріїв взаємозв'язку і взаємодії поколінь розроблено їхню типологію, яка заснована на подібностях і розходженнях між представниками різних поколінь в їх ідентичностях та процесах само-ідентифікацій;
- уперше проведено порівняльний аналіз міжпоколінних особливостей колективних ідентифікацій як між віковими групами в межах однієї територіальної спільноти, так і представників різних територіальних спільнот, які належать до однієї вікової групи.
Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження розширюють наукові уявлення про покоління та ідентифікаційні процеси, що може сприяти поглибленому соціологічному вивченню механізмів вікової диференціації в сучасному суспільстві. Упорядкований та збагачений категоріальний апарат концепції поколінь може бути корисний для розвитку теорії соціальної ідентифікації як механізму соціалізації та створення соціальних груп та спільнот.
Методологія дослідження міжпоколінних відмінностей може стати основою в розробці діагностичних (соціальна експертиза) й моніторингових засобів для вивчення тенденцій формування й розвитку соціально-територіальних й інших спільнот.
Запропонований підхід може бути використаним у дослідженнях політичних процесів, макро- і мікроекономічних процесів. Запропоновані конкретні заходи мають практичну значущість у прийнятті рішень, у плануванні та реалізації державної соціальної політики, включаючи розробку молодіжної політики. Крім того, отримані знання про поколінні зв’язки та розбіжності вельми корисні в менеджменті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження представлено й обговорено на Регіональній науково-практичній конференції "Сучасна етнокультурна та етнополiтична ситуація на півдні України i актуальні проблеми державного управління" (м. Одеса, 1996); Науково-практичній конференції "Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття" (м. Чернівці, 1997); Міжнародній науковій конференції Харківські соціологічні читання”, (м. Харків, 1997); Міжнародному семінарі з молодіжних досліджень „Молодь, громадянство, уповноваження” (м. Гельсінкі, 1998); Міжнародному семінарі з молодіжних досліджень проведений Радою Європи в Будапешті, 2000; Щорічній конференції Європейської наукової спілки з дослідження миру (м. Рига, 2000); Другому українсько-фінському науковому симпозіумі „Історико-етнологічні дослідження і національна ідея” (м. Київ, 2001); П’ятій конференції Європейської соціологічної асоціації „Погляди і розбіжності” (м. Гельсінкі, 2001); Всесвітньому конгресі з соціології (м. Брісбан, Австралія, 2002); Північноєвропейському соціологічному конгресі (Рейк`явик, Ісландія, 2002); Міжнародній літній школі-семінарі для молодих науковців та молодих робітників (м. Москва, 2002); Симпозіумі з молодіжних досліджень NYRIS 8 (Роскілде, Данія, 2003).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, 4 з них у фахових виданнях.
Особистий внесок дисертанта. В публікаціях, написаних у співавторстві, співавтору належить постановка задач та наукові консультації під час підготовки доповідей та наукових тез. Особисто здобувачу належить аналіз теоретико-методологічних засад особливостей етнічної ідентифікації, життєвих стратегій мешканців міст Південноукраїнського регіону та етномовних процесів у пострадянському просторі.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У завершенні дисертаційного дослідження є можливість зупинитися на результатах та висновках, що мають принципове значення, а також намітити проблеми, що мають бути вирішеними у рамках теми, що вивчається. Кінець ХХ століття був відзначений в Європі унікальними політичними та соціальними процесами.
Структурні перетворення в західноєвропейських державах добробуту”, серед яких виникнення такого нового поняття як громадянин Європи”, відбуваються на тлі економічної та соціальної деривації величезної кількості громадян в багатьох нових або відроджених” державах колишнього соціалістичного табору.
Як у західній, так і у східній Європі перед індивідом відкриваються широкі й раніше не існуючі можливості для вибору тем, де раніше все було ясно й визначено наперед, або та визначеність була обумовлена культурними кордонами чи державною ідеологією або обмеженнями національних економічних систем.
Разом з тим протягом останніх десятиліть ХХ століття представники і більш старшого віку змушені переосмислювати відповіді на ці питання, на які вони самі вже дали відповідь у молодості, коли з приводу багатьох переосмислюваних сьогодні феноменів загалом не могло виникнути питання.
Постійні зміни відбуваються і в соціальних науках, у тому числі і зміни уявлень про вік і пов’язаних з віком соціальних феноменах. Так, частіше особливу увагу дослідників привертають проблеми соціальної девіації, ексклюзії і соціальної участі як серед молоді, так і серед представників старшого віку, особливо людей похилого віку.
Саме вікові особливості формування соціальної ідентичності викликають особливу дослідницьку цікавість, бо вони стосуються сутності соціальних змін, підкреслюючи динамічність та розвиток як найважливіші умови розвитку сучасного суспільства.
Одна з ключових характеристик соціальної проблематики постіндустріального суспільства полягає у загостренні питання соціальної та індивідуальної ідентичності в суспільстві, де все так мінливо та суперечливо.
У суспільстві, що надзвичайно інтенсивно змінюється, так званому трансформаційному суспільстві, існують великі відмінності в думках представників різних вікових когорт про політику, перспективи і напрямки розвитку Української державності та ринкових відносин. Те, що представники одних вікових когорт сприймають негативно, люди інших вікових когорт оцінюють більш позитивно, що накінець обумовлює специфічні риси колективних ідентичностей.
В данній дисертаційній роботі зроблена спроба сформулювати один із можливих підходів до соціологічного використання поколінь у дослідженні колективніх ідентичностей. Використання концепції поколінь у дослідженні колективних ідентичностей було спрямоване не лише на вивчення міжпоколінних відмінностей ідентичностей, але й проведення порівняння в межах одного покоління, але в різних соціальних контекстах.
Рішення поставлених у дослідженні задач дозволило сформувати наступні висновки та пропозиції:
1. У дисертаційному дослідженні було сказано про головні підходи щодо соціологічних досліджень соціальних ідентичностей а) онтологічний, у рамках якого ідентифікація розглядається з процедурної точки зору, як процес ототожнений з групою; б) гносеологічний, де ідентифікація розглядається як процес розпізнавання харакристик групи. У рамках онтологічного і гносеологічного напрямків, нами розглянуті і чотири уявлення про ідентифікації: як одного із механізмів соціалізації (психодинамічний підхід), як механізм формування групи (пов'язує соціологію і психологію), як механізм, поєднуючий соціалізацію особи і становлення міжгрупових процесів.
2. Розроблена і обґрунтована модель соціологічного вивчення ідентичностей з етнічними й громадянськими спільнотами. Ця модель заснована на аналізі її трьох необхідних компонентів: суб'єкт ідентифікації, об'єкт ідентифікації, процес ідентифікації. Наведено основні характеристики об'єктів ідентичностей: їхнього рівня узагальненості, якісно-змістові й динамічні характеристики. Обґрунтовано доцільність введення у вивчення ідентичностей поняття контекст”. Залежно від характеристик контексту як місця розташування у просторі та часі” актуалізуються ті соціальні ідентичності, які є найбільш релевантними та значимими для поведінки та діяльності індивіда в тому контексті. Ієрархія соціальних ідентичностей особистостей будується у відповідності з конкретними соціальними контекстами, які надають характеру адекватності поведінці особистості. У дисертації розкриті і обґрунтовані основні механізми формування й функціонування етнічних і громадянських самоідентифікацій як серед представників чотирьох поколінь в межах одного політичного контексту, так і представників одного покоління в межах різних політичних і культурних контекстів.
3. Розроблена методологія вивчення колективних ідентифікацій, що заснована на розгляді культурних особливостей поколінь. Розглянуто поняття покоління” в системі соціологічних категорій віку, і проаналізовані основні підходи в досліджені поколінь. Запропоновано і обґрунтовано доцільність застосування соціологічної концепції поколінь у дослідженні політичних та етнічних ідентифікацій. У дисертаційному дослідженні доказано те, що концепція „покоління” має важливе значення для методології дослідження динамічних макросоціальних систем. Також у роботі показана й обґрунтована категорія покоління як суб'єкта соціальних ідентифікацій. Покоління виступає як аналітичній зв’язок між соціальними контекстами і соціальними процесами.
4. У роботі були емпірично обґрунтовані критерії взаємодії і взаємообумовленості вікових когорт для виділення покоління як соціологічної категорії. Було вказано на те, що, аналізуючи вікові розбіжності колективних ідентифікацій, важливо також звертати увагу на взаємозв’язки. У суспільстві, що зазнає значних змін, міжпоколінне успадкування цінностей, норм та настанов від старших поколінь до молодших має не безпосередню, а опосередковану природу. У роботі було обґрунтовано два основних механізми ідентифікацій: включення (визнання) і виключення об'єкта. Було зазначено, що виключення багатьох об’єктів ідентифікацій не супроводжується включенням інших (чи супроводжується слабким включенням) і це викликає невизначеність і маргінальність молоді та інших когорт.
Ризики, що пов'язані зі змінами змістових і динамічних характеристик об'єктів самоідентифікацій, і зміною рівнів об'єктів самоідентифікацій, розглянуті в їхньому зв'язку з процесами маргіналізації. Маргінальність представників поколінь викликається зміною змістових і динамічних характеристик тих самих ідентифікацій.
5. Встановлено, що в дослідженні громадянських й етнічних процесів, молодь, яка частіше розглядається в соціології як єдина цільна когорта (від 18 до 27-30 років), не є однорідною. Вона містить у собі два покоління, думки яких, за вимірюваними нами показниками, значно відрізняються, утворюючи два полюси. До першого покоління належить молодь у віці до 22 років. В урбанізованому середовищі ця когорта, як правило, найширше бере участь у системі освіти. Її етнічні та громадянські ідентичності в найбільшій степені залежать від впливу родини та державної політики у сфері освіти та культури. Важливі зміни відбуваються після 23 років, коли молодь найактивніше інтегрується до економічної та політичної системи стосунків.
6. У дисертаційному дослідженні, розглянуті типології поколінь А.Інкелеса, що базується на генеалогічних зв`язках, і Е.П.Рооса, що базується на історичному досвіді. На підставі виділених критеріїв вікових когорт, контексту, взаємозв'язку і взаємодії, базуючись даних соціологічних опітувань 1995, 1997, 2003 років, представлена особиста типологія поколінь батьків і дітей, що дозволяє пояснити подібності й відмінності між представниками різних поколінь в їхніх ідентичностях та процесах самоідентифікацій. Проаналізовано не тільки й не стільки розбіжності між поколіннями, а й подібності між ними. Передбачається, що ці подібності забезпечують наступництво й передачу досвіду тобто знань, цінностей, установок. Кожне нове покоління не зростає в культурному вакуумі. Однак в різні періоди історії, різноманітні соціальні, політичні й економічні реальності оточують кожне нове покоління. Між цими реальностями можливо знайти також не лише принципові розбіжності, але і подібні моменти. Ці положення лежать в основі методу покоління.
7. Ми визначили, що ключові характеристики колективних ідентифікацій відображені в їхніх двох моделях: умовно-активній індивідуалістично спрямованій ідентифікації (спільної для поколінь "батьків-1” і "дітей-1") й умовно-пасивної колективістськи спрямованої ідентифікації (покоління "батьки-2" і "діти-2"). Підтримка концепції і ідеї самості необхідна для ефективного міжпоколінного спілкування. У межах етнічної концепції самості, обговореної вище, радянські покоління частіше мають колективістську концепцію їхньої самості, у порівнянні з більш молодим і великим за кількістю поколінням демократизації”, які є більшими індивідуалістами. Стверджується, що представники різних поколінь в Україні знаходяться у двох культурних системах: колишня Радянська держава та так звана радянська культура”, нова українська держава (або, як це часто говориться, відновлена українська держава) та українська національна культура. Через батьків молодь включена до соціальної участі в обох системах. У свою чергу, це викликає маргінальність молодих мешканців України. Наведено про те що під час глобальної трансформації українського суспільства є поширеним явище політичної маргінальності як наслідок домінування негативної соціальної ідентичності (з політичними та етнічними спільнотами) над позитивною.
8. У дослідженні розглянуті особливості колективних ідентифікацій молоді і стверджується, що на формування національних ідентичностей молодого покоління в Україні великий вплив має європейський дискурс. У дисертаційному дослідженні був запропонований та обґрунтований підхід до вивчення колективних ідентичностей шляхом проведення порівняльного аналізу міжпоколінних особливостей колективних ідентифікацій як між віковими групами в межах однієї територіальної спільноти, так і представників різних територіальних спільнот, які однак належать до однієї вікової групи. Проведено аналіз європейської ідентичності молоді в Україні та в інших країнах Європи. Встановлено те, що існують різні моделі європейських ідентифікацій. Ці моделі відрізняються одна від одної інтерпретаціями об’єкта і співвідношенням європейських ідентифікацій з національними.

ЛІТЕРАТУРА
1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация. Введение в интерпретативную социологию. — С.Пб. : Алетейя, 1999. — 266 с.
2. Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. М.: Прогресс, 1972. 392 с.
3. Беляева Л.А. Россия в контексте мировых переходных процессов в конце ХХ века// мир России Том VII, №4, 1998 (20) С.23-56.
4. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. М.: Медиум, 1995. 323с.
5. Болотова В.А. Профессоональная идентификация личности (социологический аспект анализа): Дис. канд. социол. наук: 22.00.03 / Харьковский гос. политехнический ун-т. — Х., 1998.
6. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса.- М. 1983.
7. Бурдье П. За рационалистический историзм // Социо-Логос постмодернизма’97. Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии РАН.¾М.: Институт экспериментальной социологии, 1996.¾С.9-29.
8. Бурдье П. Социология политики. М.: Socio-Logos, 1993.336с.
9. Бурдье, П, Шарте Р. Люди с историями, люди без историй // НЛО. 2003. №60.
10. Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Даниленко В. М., Євтух В. Б., Касьянов Г. В. Історія України: нове бачення: У 2. т. / НАН України; Інститут історії України. — К. : Україна, 1995. — 494с.
11. Волович В. И. Надежность информации в социологических исследованиях. Проблемы методологии и методики. К.: Наукова думка, 1974.- 135 с.
12. Воропай Т.С. В поисках себя. Идентичность и дискурс / Харьковский гос. политехнический ун-т. — Х., 1999. — 418 с.
13. Воропай Т.С. Ідентичність соціального суб'єкта в дискурсі постмодернізму: Автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Університет внутрішніх справ. — Х., 2000. — 36 с.
14. Геллнер Э. Пришествие национализма // Нации и национализм. М.: Праксис, 2002. С.146-200 .
15. Гнатенко П. И., Павленко В. Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. — К., 1999. — 463 с.
16. Громадська думка: теоретичні та методологічні проблеми дослідження / За ред. В.Л.Оссовського. К.: Стилос, 2001. 168 с.
17. Грушин Б.А. Четыре жизни России в зеркале опросов общественного мнения. Очерки массового сознания россиян времен Хрущева, Брежнева, Горбачева и Ельцина в 4-х книгах. Жизнь 1-я. Эпоха Хрущева. М.: «Прогресс-Традиция». 2001. 624 с.
18. Драганова, М. Социальная идентификация жителей сельских поселений и малых городов Восточной Европы // Социологические исследования. - 2002. №2.
19. Дюркгейм Э. О разделение общественного труда. Метод социологии / Пер. с фр. и послесловие А.Б. Гофмана. М.: Наука, 1991. 575с.
20. Етнічний довідник: У 3-х ч. / НАН України; Інститут соціології. — К. http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/SOC/YEVTUKH/index.htm , ост.від. 20.10.2002
21. Ионин Л.Г. Культура и социальная структура//Социологические исследования. 1996. №3. С.3-14.
22. Іванова О.Б. Ідентифікація як ознака соціальної зрілості соціальної групи: Автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 19 с.
23. Кармазiна, М.С. Рец. на кн.: Нагорна Л. Нацiональна iдентичнiсть в Українi. - К., 2002 //Український iсторичний журнал, N5, 2002 - С.142-147.
24. Качанов Ю.Л., Шматко Н.А. Социальная идентичность как базовая метафора рефлексивного жизнеописания//Социальная идентификация личности. М. 1994.
25. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: Наука, 1988.
26. Костинская А.Г. Феномен идентичности как структурирующий фактор // Мир психологии. 2003. №1. С.186-198.
27. Куценко О.Д. Социальные идентификации в постсоветской Украине: формирование новой социальности//Харьковские социологические чтения. Харьков:Основа, 2002.
28. Куценко О.Д. Классовый анализ трансформации украинского общества: к вопросу о методологии//Харьковские социологические чтения. Харьков:Основа, 2000.
29. Лебедева Н.М. Русская диаспора: диалог цивилизации и кризис социальной идентичности // Психологический журнал. - 1996. - N4. - С.32-42.
30. Левада, Ю. Человек в поисках идентичности: проблема социальных критериев//Мониторинг общественого мнения. Информационный бюллетень. М. ВЦИОМ, 1997, №4.
31. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/Пер. с фр. Н.А.Шматко М.: Институт экспериментальной социологии.- Спб.: Алетейя, 1998. 160 с.
32. Ляудис В.Я. Память культуры // Мир психологии. 2001. №1. С.8-13.
33. Макеев С.А. Теоретические проблемы изучения социальной структуры //Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції. К., 2002. С.12 20
34. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 1/ Отв. ред. В.Г.Андреенков, О.М.Маслова. М.:Наука, 1990. - 232 с.
35. Манхейм К. Диагноз нашего времени.: Пер. с нем. и анг. М.: Юрист, 1994. - 700с.
36. Молодежная субкультура/ Под ред. Н.А. Победы. Одесса: АстроПринт, 1999.
37. Нагорна Л. Нацiональна iдентичнiсть в Українi. - К., 2002.
38. "Новая этничность" в России (1990-е годы): Пробл.-тематич. сб. / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед.; Редкол.: ... Т.Б. Уварова (Отв. ред.) и др. - М.: ИНИОН, 1999. - 203 с.
39. Ортега-и-Гассет Х., Избранные труды: Пер с исп./Сост., предисл. и общ. ред. А.М. Руткевича. 2-е изд. М.: Весь Мир, 2000. 704с.
40. Павленко В.Н. Разновидности кризиса социальной иден­тичности в Украине // «Этническая психология и общество». М.: «Старый сад», 1997. - С.88-97.
41. Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе // Психологический журнал. - 1998.- № 1.
42. Павленко В.В., Корж Н.Н. Кризис социальной идентичности в России и Украине // Украина и Россия: общества и государства. М.: «Права человека», 1997.- С. 330-345.
43. Паниотто В. И. Качество социологической информации ( Методы оценки и процедуры обеспечения). К.: Наукова думка, 1986. - 343 с.
44. Победа Н.А. Проблемы этнической идентификации в трансформирующемся обществе//Вiсник Харькiвского державного унiверситету. Соцiологiчнi дослiдження сучасного суспiльства: методологiя, теорiя, методи №393’97, Харків, 1997. С. 28-41.
45. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности / Макеев С.А., Прибыткова И.М., Симончук Е.В. и др. К.: Институт социологии НАН Украины, 1999. 204с.
46. Подшивалкина В.И. Социальные технологии: проблемы методологии и практики. Кашиннев: Центральная типография, 1997. 352с.
47. Подшивалкіна В.I., Свинаренко А.М. Етнічна iдентифiкацiя та життєвi стратегii мешканцiв Пiвденноукраiнського регiону// Етнонацiональний розвиток в Украiнi та стан украiнськоi етничністi в дiаспорi: сутнiсть, реалii конфлiктностi, проблеми та прогнози на порозi ХХI столiття. - Киiв-Чернiвцi, 1997. - С. 311-312.
48. Подшивалкіна В.I., Свинаренко А.М., Етномовнi процеси у пострадянському просторі // Матеріали регіональної науково-практичної конференції "Сучасна етнокультурна та етнополiтична ситуацiя на пiвнi Украiни i актуальi проблеми державного управлiння". - Одеса 11-12 грудня 1996 р. Частина II.
49. Попова И.М. Этнополитические преставления жителей южных регионов Украины// Социологический журнал. 1995. №1. С.137-146.
50. Проблеми розвитку соціологічної теорії: Наукові доповіді і повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України Інститут Соціології НАН України; М.О.Шульга (наук.ред.) та ін. К., 2001. 381с.
51. Проблемы теоретической социологии. Вип.3: Межвуз. сб. / Отв. ред. А.О.Бороноев. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000. 292 с.
52. Румянцева М.Ф. Историческая память и механизмы социальной идентификации // Мир психологии 2001. №1. С.104-113.
53. Ручка А.О. Проблема ідентичності в етнонаціональному просторі сучасного суспільства ідентифікації // Človek a spoločnosť 2001. №3. http://www.saske.sk/cas/3-2001/rucka.html , ост.від. 3.11.2002
54. Саганенко Г.И. Социальное время как значимый фактор эмпирической социологии // Журнал социологии и социальной антропологии. 2002. том V, № 4. С.129-136.
55. Свинаренко А.М. Міжпоколінні відмінності стратегій побудови соціокультурних ідентифікацій // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 2-3. Київ Запоріжжя-Одеса: ЭТА-ПРЕСС, 1998. С. 89-102.
56. Свинаренко А.М. Проблема поколінь в Україні // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 9. К.: УНІСЕРВ, 2001. 140 с.
57. Свинаренко А.Н. Полиязычность и этническиая самоидентификация (на примере Южноукраинского региона) // Харьковские социологические чтения-97, Харьков:Основа, 1997. С.403-405.
58. Свинаренко А.Н. Социокультурные идентификации на переломе времен // Молодежная субкультура/ Под ред. Н.А. Победы. Одесса: АстроПринт, 1999. - С. 143-159.
59. Современная американская социология. М.:Изд-во МГУ. 1994. 296с.
60. Солдатова Г.У. Этническая идентичность и этнополитическая мобилизация//Дробижева Л.М., Аклаев А.Р, Коротеева В.В., Солдатова Г.У. Демократизация и обра­зы национализма в Российской Федерации 90-х годов. - М.: Мысль, 1996. С. 296-367.
61. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М.:Политиздат, 1990. 605с.
62. Социальная идентификация личности /Отв. ред. В.А.Ядов М.: Инт-т социологии РАН, 1993 - 168 с.
63. Социальная идентификация личности - 2 /Отв. ред. В.А.Ядов М.: Инт-т социологии РАН, 1996 - 185 с.
64. Социальное расслоение возрастной когорты. Выпускники 80-х в постсоветском пространстве. М.: Институт социологии РосАН, 1997. 278 с.
65. Социальные идентификации и идентичности/С.А.Макеев, С.Н.Оксамитная, Е.В.Швачко. К.: Инт-т социологии НАН Украины, 1996 185 с.
66. Социологическая теория сегодня. Киев: Инт-т социологии НАН Украины. 1994. 144 с.
67. Социологический словарь М.: Вече-АСТ Collins. 1999. Т.1-2.
68. Социология в России / Под ред. В.А.Ядова.: 2-е изд., перераб. и дополн. М.: Издательство Института социологии РАН, 1998. 696 с.
69. Соціальні виміри суспільства.: Випуск 3. К.: Інст-т соціології НАН України, 1999 434 с.
70. Старовойтова І.І. Ідентифікація в соціальному пізнанні: Дис... канд. філос. наук: 09.00.02 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. — Одеса, 1999. — 18 с.
71. Теория общества. Сборник: Пер. с нем., англ./ Вступ. статья, сост. и общая ред. А.Ф.Филиппова. М.: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле, 1999. 416 с.
72. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии. М.: Научный мир, 1998. 204 с.
73. Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадськой думки. К.: МІА„Подія”. 2001. 128 с.
74. Филиппов Ю.В. Эмоционально-образная составляющая этнической идентичности и формирования русского этнонационального сознания. // Мир психологии. 2003. №1. С.198-205.
75. Филиппов Ф.Р. От поколения к поколению. М.: Мысль, 1989. - С. 38-40.
76. Чупров В.И., Зубок Ю.А., Уильямс К. Молодежь в обществе риска. М.: Наука, 2001. 230 с.
77. Хабермас Ю. Европейское национальное государство: его достижения и пределы. О прошлом и будущем суверенитета и гражданства// Нации и национализм. М.: Праксис, 2002. С.364-380.
78. Хобсбаум Э. Принцип этнической принадлежности и национализм в современной Европе // Нации и национализм. М.: Праксис, 2002. С.332-346 .
79. Цыганков П.А. Европейская идентичность и европейский порядок// Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология, №4. 1996. - С.37.
80. Шинкаренко, Ю. Iдентичнiсть i життєвий свiт у контекстi сучасних цивiлiзацiйних змiн // Фiлософська думка.- №1. 2002. - С.68-83.
81. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. К.: Инт-т социологии НАН Украины, 1996 200 с.
82. Этничность. Национальные отношения. Социальная практика. Спб.: «Петрополис», 1995. 336 с.
83. Ядов В.А Структура и побудительные импульсы социально-тревожного сознания // Социологический журнал. - 1997. - №3. - С.77-91.
84. Ядов В.А. Социальная идентификация в кризисном обществе// Социологический журнал. - 1994. - №3. -С.35-52.
85. Ядов В.А. Социальные идентификации личности в условиях быстрых социальных перемен//Социальная идентификация личности. - М.:1994.-С.272.
86. Ядов В.А.Социальные процессы. Постсоветское общество: идентичность и солидарность// Тезисы доклада. Летняя школа социологов. М., 1999, http://www.sociology.ru/centr/arch-iadov.html ост.від. 24.06.2002
87. Яковенко Ю.І., Тащенко А.К. Специфіка самоідентифікації молоді в умовах перехідного суспільства// Харьковские социологические чтения. Х.:Основа, 2001.
88. Євтух В.Б. Етносоціологія: питання формування понятійно-термінологічного апарату// Друга Всеукраїнська соціологічна конференція „Проблеми розвитку соціологічної теорії теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства”, доповідь пленарного засідання 19 квітня 2002 р., м. Київ, http://www.sau.kiev.ua/konf7_r.htm ост.від. 03.12.2002
89. Євтух В. Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. — К. : УАННП "Фенікс", 1997. — 214с.
90. Євтух В. Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти / Інститут етнічних, регіональних та діаспорознавчих студій. — К. : Стилос, 2001. — 204с. — С. 203-204.
91. Євтух Володимир. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції. — К. : Стилос, 2000. — 235с.
92. Євтух В.Б. Український етнос: структура та характер взаємодії з навколишнім середовищем // Вісник Академії наук України. - 1993.
93. Alba, R., Ethnic Identity: the Transformation of White America.- New Haven: Yale University Press, 1990.
94. Anderson, B., Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. - London Verso, 1991.
95. Arrighi, G.& Piselli, F. Parentela, clientela e comunita (Kinship, Clientelism and Comminity), 1985. Quoted from Rural young people in changing Europe H. Helve (ed.). - Helsinki: Hakapaino, 2000.
96. Bhabha, H.K. Nation and narration. - London : Routledge, 1990.
97. Bauman, Z. Intimations of postmodernity. - London, Routledge, 1992.
98. Bauman, Z., May, T. Thinking Sociologically. - Oxford, Blackwell, 2001.
99. Bauman, Z. The individualized society. - Malden (MA), Polity Press, 2001.
100. Beck, U. World risk society. - Cambridge, Polity Press,1999.
101. Beck, U. Beck-Gernsheim, E. Individualization: institutionalized individualism and its social and political consequences. - London, Sage, 2002.
102. Bendix R. Nation Building and Citizenship. - University of California Press, 1977.
103. Berger P. Invitation to Sociology.- 1966.
104. Berger, P., Berger B. Sociology: a biographical approach. - New York: Basic Books, - 1972.
105. Bertaux, D., Transmission in Extreme Situations: Families Expropriated by October Revolution, in Pathways for Social Class: a Qualitative Approach to Social Mobility. - Clarendon press, 1997.
106. Bourdieu P., Distinction : a Social Critique of the Judgement of Taste.- London Routledge, 1984.
107. Bulick, S. Structure and Subject Interaction: Toward a Sociology of Knowledge in the Social Sciences. - NY, 1982.
108. Children on the Way From Marginality Towards Citizenship: Childhood Policies.- 1996.
109. Collier, M. J., Cultural Identity and Intercultural Communication., in Samovar L.A.&Porter, R.E. (eds.) Intercultural Communication. a Reader. Eighth Edition.- Belmont:Wadsworth, 1997.
110. Coupland, N., Coupland J. and Giles, H., Language, Society and the Elderly: Discourse, Identity and Ageing. - Oxford: Blackwell, 1991.
111. Côté J. Foundations of a psychoanalytic social psychology: Neo-Eriksonian propositions regarding the relationship between psychic structure and cultural institutions // Developmental Review. - №13б.