Структура етнокультурного простору України: формування та взаємодія складових елементів

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Суліменко Ольга Олександрівна

УДК [316.3]

Структура етнокультурного простору України: формування та взаємодія складових елементів

22.00.03. соціальна структура та соціальні відносини

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Євтух Володимир Борисович
доктор історичних наук, професор

Київ-2004

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ ............................8
1.1. Етнокультурний простір України в контексті класичних та сучасних соціологічних концепцій..............................................8
1.2. Поняття етнокультурного простору України: його виміри та співвідношення з іншими просторами.......................................21
Розділ 2. СТРУКТУРУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ..............................................................................................33
2.1. Характеристика структурних елементів етнокультурного простору України..........................................................................33
2.2. Регіональні особливості структурування етнокультурного простору України..........................................................................78
Розділ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ..............................................................................................101
3.1. Специфіка формування етнокультурного простору України та взаємодії його структурних елементів.......................................101
3.2. Моделі етнокультурного простору України в контексті етнополітичного менеджменту...................................................144
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах трансформації суспільства, яка інтенсифікувалася з моменту проголошення незалежності України, непересічного значення в її розвитку набуває етнічний фактор. Наявність у складі населення України представників 133 етносів є свідченням її поліетнічності, а прагнення до збереження та розвитку власної культурної самобутності говорить про їх бажання брати участь у формуванні етнокультурного простору країни.
До проголошення незалежності України процес формування етнокультурного простору мав фрагментарний характер. З проголошенням незалежності український етнос та етнічні меншини отримали можливість відроджуватися, і сьогодні спостерігається інтенсивне формування етнокультурного простору України. Активізується підтримка національних культурних традицій. Для задоволення культурно-мистецьких потреб етнічних спільнот в Україні діє 36 центрів культур, 1166 національних аматорських художніх колективів, серед яких 227 театрів та театральних труп, 338 танцювальних колективів, 343 хорових колективи, 258 музичних ансамблів, будинки народної творчості, центри фольклору та етнографії. Зростає кількість національних професійних мистецьких колективів. Способи проведення вільного часу набувають етнічного забарвлення. Нині в нашій країні діє понад 1000 громадських організацій (переважно національно-культурні товариства) етнічних меншин, які є основним чинником збереження і розвитку етнічної самобутності, а також преса, що виводить етнічності у всеукраїнський контекст.
Сьогодні в Україні існують сприятливі передумови для формування системи адекватних трансформаційному періодові міжетнічних відносин, оскільки після проголошення незалежності як український етнос, так і етнічні меншини мають можливість відроджуватися, а існуюча в Україні правова база, яка регулює етнонаціональний розвиток, забезпечує можливість усім компонентам етнонаціональної структури включатися у формування етнокультурного простору України. Все це, як для українців, так і для представників інших етнічних спільнот, передбачає їх становлення як стійких елементів етнонаціональної структури, що мають можливість не лише демонструвати свою ідентичність, але і розвивати етнічну самобутність у рамках нового етнополітичного організму й активно вступати у взаємодію один з одним, формуючи етнокультурний простір України.
У процесі формування останнього виникають проблеми, пов’язані з особливостями розвитку етнічних спільнот, дистанціюванні представників етносів за культурологічними ознаками тощо.
Враховуючи сучасні тенденції в етнонаціональному розвитку українського суспільства й недостатній рівень дослідження питань, пов’язаних з формуванням і функціонуванням етнокультурного простору України, ця проблематика є актуальною для сучасної соціології.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Питання формування етнокультурного простору України практично не розроблялося в українській соціології. Вперше поняття етнокультурного простору в науковий обіг був введений О.М. Шульгою та В.Б. Євтухом. У їх працях ставиться питання про етнокультурний простір як про можливість структурування відносин у поліетнічному суспільстві з врахуванням етнічного фактора. В.Б. Євтух визначає засади, на яких має базуватись визначення поняття етнокультурного простору України, а також основні виміри етнокультурного простору України. Згідно з його концепцією зміст поняття відображає і фіксує безпосередній зв’язок, а деколи й співпадання географії розселення націй, народностей, і географії поширення тієї чи іншої культури в межах України, а основними вимірами етнокультурного простору є територіальний та етнонаціональний виміри. У названих працях йдеться також про причинно-наслідкові зв’язки між процесами формування етнокультурного простору України та етнокультурного ренесансу етнічних спільнот, властивого для сучасного етапу суспільного розвитку України.
Переліченими працями обмежуються дослідження, які безпосередньо дотичні до постановки наукової проблеми. Щоправда в сучасних соціогуманітарних науках існує велика кількість робіт, які присвячені етнонаціональному розвитку України останніх п’ятнадцяти років. Вони містять матеріал, який фактично засвідчує процес формування етнокультурного простору України, що використовується у даному дослідженні.
Певною мірою питання формування етнокультурного простору й взаємодії його елементів, представлених тими чи іншими етнічними спільнотами, дискутується у колективній монографії Інституту соціології НАН України за редакцією А.О. Ручки „Соціокультурні ідентичності та практики”[122], у навчальних посібниках В.Б. Євтух, В.П. Трощинський, Л.О. Аза Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті” [55] та Етносоціологія: терміни та поняття” (за редакцією В.Б. Євтуха) [44].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відбувалось в рамках науково-дослідницької роботи кафедри загальної соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Аналіз етнонаціональної структури та міжетнічної взаємодії в українському суспільстві” УДК 316.35:39, №0102U003108, ТЗ НДР №02БФ017-01.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є виявлення впливу етнокультурного простору на соціальні відносини в сучасній Україні на основі аналізу процесу формування етнокультурного простору України, його структурування, визначення закономірностей та особливостей взаємодії його складових елементів.
Для досягнення мети дослідження варто було вирішити наступні завдання:
· визначити теоретико-методологічні засади вивчення етнокультурного простору України;
· сформулювати визначення поняття „етнокультурний простір України” та визначити його виміри;
· окреслити структуру етнокультурного простору України й охарактеризувати її складові елементи;
· визначити специфіку формування структури етнокультурного простору України та особливості взаємодії її складових елементів на всеукраїнському та регіональному рівнях;
· проаналізувати існуючі моделі функціонування етнокультурного простору в поліетнічних країнах і розробити рекомендації щодо їх застосування в Україні, зокрема у контексті етнополітичного менеджменту.
Об’єктом дослідження є етнокультурний простір України.
Предметом дослідження є структура етнокультурного простору України: її формування та взаємодія складових елементів.
Теоретико-методологічну основу дослідження етнокультурного простору України складають концепції та підходи, які містяться у дослідженнях етнонаціональної проблематики вітчизняних та зарубіжних вчених.
Теоретичні засади найбільш сконцентровані в наступних концепціях зарубіжних і вітчизняних авторів: античних та римських філософів, які розробляли концепції походження народів і висловлювали два основних погляди на причини їх формування - визнавали причиною дію природно-географічних чинників (Гіппократ і Аристотель) та наголошували на впливові запровадження і запозичень культурних форм (Геродот, Страбон, Демокрит, Лукрецій і Тацит); західноєвропейських науковців ХVIII століття, які займались вивченням походження, розвитку і розмаїття народів та культур (Дж. Віко, який в праці Підстави нової науки про загальну природу націй” [21] розглядає націю як культурно-політико-правову цілісність, Й.Г. Гердер, що розглядає суспільство як єдине ціле і висловлює думку про те, що державні та культурні кордони мають співпадати з кордонами розселення нації); науковців-еволюціоністів XIX століття, серед яких Дж. Ф. Мак-Ленан, Г.Спенсер, Дж. Леббок, Е. Тейлор та Л.Г. Морган (концепція Моргана представляє особливий інтерес введенням поняття зростання регіональних відмінностей та співвідношенням культурного і соціального просторів); філософів, соціологів та етносоціологів XX століття, які розкривали зміст процесів входження у смисловий простір іноетнічної культури та накопичення і перекомбінації ознак етносу (Е. Сміт, який відмічає зв’язок змін, розпаду та виживання етносів з процесами у культурі, визначає основні атрибути етнічних спільнот та подає характеристику явища відродження етнічностей); американських, канадських, європейських і російських етносоціологів та етнологів, що вивчають міжетнічну взаємодію (С.А. Арутюнов, Ю.В. Бромлей, Л.М. Дробіжева, Р. Бретон, В. Коннор, Р. Коен, Р. Ліберзон, П. Роуз, Б. Роузен, Р. Шермерхорн); українських філософів, соціологів та етносоціологів, які займались узагальненням здобутків зарубіжних спеціалістів: структурували їх концепції за рівнем впливу на соціальний розвиток поліетнічних суспільств (В.Б. Євтух) та пропонували аналіз структурних елементів етнополітики і поглядів на природу національних рухів (О.М. Майборода), розробляли підходи до феномену нації як етносу, що став самодостатньою соціокультурною системою (П.І. Надолішній), як соціально-етнічну спільність (В.І. Наулко) тощо, розкривали розуміння та аспекти поняття „національна меншина” (В.Б. Євтух, М.О. Шульга), досліджували природу національної свідомості, розробляли тему ролі етнонаціонального чинника в суспільному розвитку (Л.Є. Шкляр), зосереджували увагу на значенні етнокультурного чинника у системі сучасних соціальних відносин в Україні (Л.О. Аза, А.О. Ручка).
Структура етнокультурного простору, його функціонування та взаємодія складових елементів розглядаються у контексті соціологічної теорії інтеракціонізму.
Для розв’язання поставлених завдань обрано наступні методи дослідження:
· метод якісного аналізу, на основі якого подано характеристику структурних елементів етнокультурного простору України та регіональні особливості його структурування;
· статистичний метод, який застосовувався до аналізу етнічного складу населення України за даними переписів;
· контент-аналіз офіційних документів (законів, нормативних актів, які регулюють етнонаціональні процеси, документів національно-культурних товариств етнічних спільнот України), етнічної преси, на основі чого визначались особливості та закономірності взаємодії структурних елементів етнокультурного простору України;
· аналіз літературних джерел, в результаті якого виявлено ступінь наукової розробки теми та визначено теоретико-методологічну основу дослідження;
· компаративний аналіз, на основі якого подано співвідношення етнонаціонального складу українського суспільства і етнокультурного простору України та її регіонів, динаміку етнонаціональних та етнокультурних змін, визначено специфіку формування структури етнокультурного простору України;
· метод біогеодетермінізму, особливо у тій частині, де йдеться про раціональні особливості формування етнокультурного простору України;
· критичний аналіз досвіду розробки моделей етнонаціонального розвитку інших поліетнічних суспільств, зокрема США і Канади, результати якого використані при розробці моделей етнокультурного простору України.
Наукова новизна одержаних результатів:
· сформульовано визначення поняття „етнокультурний простір України”. Згідно з ним, етнокультурний простір України є сферою взаємодії культур етнічних спільнот, що проживають на її території, національно-територіальною характеристикою країни в контексті культурного життя етнічних спільнот, просторовим розміщенням на території України осередків етнічних культур;
· підтверджено і розвинуто положення про безпосередній зв’язок географії розселення націй, народностей, і географії поширення тієї чи іншої культури в межах України, й у цьому контексті доведено, що разом з економічним, політичним, правовим та соціальним просторами він складає єдину цілісну систему;
· окреслено структуру етнокультурного простору України, що складається з підструктур, утворених етнокультурними просторами її регіонів, і визначається трьома основними вимірами: етнонаціональним, територіальним та соціокультурним, а також охарактеризовано її складові елементи етнічні спільноти, представники котрих є носіями специфічних рис культури, і які беруть участь у формуванні етнокультурного простору та вступають у взаємодію одна з одною, створюючи якісно нову систему соціальних відносин;
· визначено специфіку формування структури етнокультурного простору України, який до проголошення незалежності держави мав фрагментарний характер, а з плином часу включає в себе все більшу і більшу кількість структурних елементів, які взаємодіють один з одним, а також виявлені особливості взаємодії її складових, що в основному має інтегративний характер;
· визначено найбільш адекватні моделі етнокультурного простору України, серед яких модель етнокультурного плюралізму, модель засвоєння чужої культури та ліберальна модель управління соціокультурною сферою, а також подано рекомендації щодо їх застосування в контексті етнополітичного менеджменту.
Практичне значення дисертації. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані у дослідженні етнокультурної сфери суспільного життя України. Матеріал дисертації можна використати у спецкурсі Етносоціологія” та для підготовки підручника з історії та культури етнічних спільнот України, а також щодо розробки рекомендацій для органів державного управління у регулюванні сфери етнонаціонального розвитку.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були апробовані у виступах на засіданнях кафедр загальної соціології та галузевої соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на Шостій міжнародній конференції молодих науковців „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження”, під час участі у конкурсі на здобуття премії Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наукові положення і висновки дисертації також були апробовані під час проведення семінарських занять з етносоціології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у фахових виданнях [130, 133, 134], збірці наукових праць [132] та навчальному посібнику [131] з соціологічних наук, а також у матеріалах доповідей на конференції. Всього опубліковано п’ять праць, три з яких у фахових виданнях з соціологічних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі здійсненного аналізу наукової літератури з етнонаціональної проблематики, джерел, офіційних документів, переписів населення України, діяльності національно-культурних товариств, публікацій засобів масової інформації авторка дійшла таких висновків.
1. Етнокультурний простір України є сферою взаємодії культур етнічних спільнот, що проживають на її території, національно-територіальною характеристикою країни в контексті культурного життя етнічних спільнот, просторовим розміщенням на території України осередків етнічних культур. Зміст поняття відображає і фіксує тісний зв’язок, або й співпадання, географії розселення представників етносів, і географії поширення тієї чи іншої культури в межах України. Разом з економічним, правовим, політичним, соціальним і т.д. просторами він складає єдину цілісну систему.
2. Формування етнокультурного простору України відбувається в єдності і взаємозв’язку з іншими просторами. Його розвиток у співвідношенні із соціальним простором сприяє корегуванню усталених комунікативних міжпоколінних зв’язків, реанімації звичаїв, традицій та норм спілкування, виробленню нових ціннісних орієнтацій, способу життя. На перетині з економічним простором, розвиток етнокультурного простору забезпечує зростання виробничих сил суспільства шляхом прояву творчої праці, вироблення нових поглядів на власність. У взаємозв’язку з політичним простором формування та збереження політичної культури, правової свідомості представників етносів.
3. Існує три основних виміри етнокультурного простору України: етнонаціональний, згідно з яким ми маємо змогу виявляти наявність або відсутність культур певних етнічних груп, їх розмаїття та унікальність, територіальний, що дозволяє визначати розміщення осередків, тип розповсюдження та межі впливу цих культур, а також соціокультурний, відповідно до якого ми розкриваємо співвідношення культури творення одного етносу та культури її сприйняття іншими етнічними спільнотами.
4. У функціонуванні етнокультурного простору України не спостерігається прямо- або оберненопропорційна залежність між чисельністю етнічних спільнот в межах України та активністю їх участі у формуванні етнокультурного простору, так само, як етнокультурний та етнонаціональний склад українського суспільства вцілому не є ідентичними.
5. Дослідження динаміки етнонаціональних та етнокультурних змін у регіонах України засвідчило той факт, що чисельність етнічної спільноти не завжди впливає на ступінь її активності у формуванні етнокультурного простору. Скоріше, збільшення кількості представників етнічних груп можна розглядати як причину та потенційну можливість підвищення активності цих груп у формуванні етнокультурного простору, а зменшення їх кількісного складу, особливо різке, може, навпаки, виступати поштовхом до виникнення відчуття загрози зникненню культури власного етносу, а отже й прагнення до її збереження в контексті етнокультурного простору країни.
6. Структура етнокультурного простору України складається з підструктур, утворених етнокультурними просторами її регіонів та представниками носіїв специфічних рис культури, пов’язаних з їх етнічним походженням.
7. Зафіксовано, що існує кілька типів структурного оформлення етнокультурного простору регіонів України. Їх можна класифікувати за кількістю етнічних меншин в етнокультурному просторі, часткою, яку етнічні меншини певного регіону складають в його етнокультурному просторі, та співвідношенням етнокультурного простору з етнонаціональним складом.
8. Встановлено, що в культурних сферах діяльності спостерігається збільшення кількості взаємодіючих елементів і підвищення її інтенсивності. Існує кілька типів взаємодії структурних елементів етнокультурного простору України. ЇЇ характер, на сьогоднішній день, можна визначити як інтегративний.
9. Для того, щоб підтримувати гармонійну взаємодію етнічних спільнот України необхідно розробляти моделі етнокультурного простору України, які можна застосовувати у контексті етнополітичного менеджменту, оскільки в іншому випадку процес формування етнокультурного простору України відбуватиметься хаотично і непередбачено.
10. У процесі функціонування етнокультурного простору значної ваги набирають управлінські моделі в контексті етнополітичного менеджменту в сфері етнонаціонального розвитку України. В результаті критичного аналізу моделей, які застосовуються в інших поліетнічних країнах, було встановлено, що найбільш адекватними для України в умовах етнокультурного відродження є модель етнокультурного плюралізму, багатокультурності, модель засвоєння іноетнічної культури та ліберальна модель функціонування етнокультурного простору. Вони частково реалізуються в контексті сучасного суспільного розвитку незалежної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аза Л.О. Етнічний чинник у стратифікаційній структурі українського суспільства // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; Шульга М.О. та ін. К., 2002. С.390-392.
2. Аза Л.О. Етнокультурна компліментарність у поліетнічному вимірі суспільства // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). Вип.1. К.: КАУ, 2003. С.549558.
3. Аза Л.О. Інституціоналізація етнічності у полікультурному українському суспільстві // Проб­ле­ми розвитку соціологічної теорії. Трансформа­ція соціальних інститутів та інституціональної струк­тури суспільства: Наукові доповіді і пові­дом­лення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / САУ, ІС НАНУ; За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С.491493.
4. Алименко В.А. Репертуарна політика театрів України: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1981. 80с.
5. Арутюнов С.А, Королев С.И. Этнопсихология как наука // Современная зарубежная этнопсихология. М.: Наука, 1979. С.5-22.
6. Арутюнов С.А. Народы и культуры: Развитие и взаимодействие. М.: Наука, 1989. 246с.
7. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. М.: Аспект-Пресс, 1999. - 271с.
8. Афіша. К.: КП Друк, 2000-2003. 90с.
9. Барт Ф. Личний взгляд на культурные задачи и приоритеты культурной и социальной антропологии. // Этнографическое обозрение.- 1995. - №3. С.24-47.
10. Бацин В.К., Кузьмин М.Н. Интересы этносов и государства: на пути к гармонии // Народное образование. 1994. - №1. - С. 4-8.
11. Бевз Т. До питання про формування нації (За творчим спадком Я. Григорієва) // Етнічна історія народів Європи. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001. Вип. 9. С. 34-39.
12. Білолицька А.Ф. Державний польський театр УРСР в Києві: Дип...за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1980. 76с.
13. Боєчко В.Д., Ганжа О.І., Захарчук Б.І. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К.: Основи, 1994. 168с.
14. Бондарук С.О. Мультикультуралізм в демократичному суспільстві: ліберальні свободи і рівноцінність культур // Розвиток демократії в Україні. Наукова збірка. Матеріали міжнародної конференції (Київ, 29 вересня-1 жовтня, 2000 р.) К.: Центр Овітніх Ініціатив, 2001. С.28-39.
15. Борусевич О.А. Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей (на прикладі українського етносу України): Дис... канд. соціол. наук: 22.00.03. — К., 1999. — 183с.
16. Бровко М.М. Активність мистецтва в соціокультурному процесі: Дис... д-ра філос. наук: 09.00.08. — К., 1996. — 391с.
17. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. — М.: Наука, 1983. — 412 с.
18. Віденська декларація про багатокультурність та багатоетнічність у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Витяг. Кіровоград: ОЖІС,1993. С.88-93.
19. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. М.: REFL book, 1994. 628с.
20. Гарбузюк М.В. Сценічний простір в просторі культури: паралелі просторових концепцій в театрі і наукових теоріях: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1991. 72с.
21. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. М.: Наука, 1977. 704с.
22. Гончарук К.В. До історії Маріупольського державного грецького робітничо-колгоспного театру: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 2000. 83с.
23. Гриб О.В. Національна та етнічна свідомість як соціокультурний феномен: Дис... канд. соціол. наук: 22.00.06. — Л., 1998. — 173 с.
24. Грушевицкая Т.Г., Попков В.Д., Садохин А.П. Основы межкультурной комуникации. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 352с.
25. Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало / Свод №2 Международный альманах. М.: Танаис ДИ-ДИК, 1994. 544с.
26. Гуц А.К. Глобальная этносоциология. Омск: ОмГУ, 1997. 212с.
27. Данилевский Н.Я. Россия и Европа: взгляд на культурные и политические отношения словянского мира к германо-романскому. М.: ЕКСМО, 2003. 607с.
28. Дробижева Л.М. Влияние этноконтактной среды на межнациональные отношения // Социальная психология и общественная практика. М.: Наука, 1985. С.40-45.
29. Дробижева Л.М., Гузенкова Т.С. Суверенитет и етническое самосознание. М.: ИЭА РАН, 1995. 300с.
30. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение.- М.: Изд-во: КАНОН, 1995. - 352 с.
31. Евтух В.Б. Концепция этносоциальнго развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. К.: Наук. Думка,1991. 180с.
32. Етнічний довідник: У 3 ч. / НАН України; Інститут соціології / Л.О. Аза, Е. Афонін, Л. Васильева та ін.; Під ред. В.Б. Євтуха. К., 1997. Ч. 1: Поняття та терміни. - 140 с.
33. Етнічний довідник: У 3 ч. / НАН України; Інститут соціології / Л.О. Аза, В. Бедзір, І. Винниченко та ін.; Під ред. В.Б. Євтуха. - К., 1996. - Ч.2: Етнічні меншини в Україні. 172с.
34. Етнічний довідник: У 3 ч. / НАН України; Інститут соціології / О. Антонюк, О. Беренштейн, А. Булан та ін.; Під. ред. В.Б. Євтуха. - К., 1997. - Ч.3: Етнополітика в Україні. 85с.
35. Етнічні спільноти в Україні. Довідник / Ін-т етнічних, регіональних та діаспорних студій. К.: Фенікс, 2001.- 252с.
36. Етнічні спільноти в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / Центр соціальних експертиз та прогнозів Інституту соціології НАН України на замовлення Державного комітету України у справах національностей та міграцій. К., 1998. 57с.
37. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність/ О.Б. Беренштейн, Н.А. Зіневич, В.Т. Зінич та ін.; За ред. В.І. Наулка. К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. 424с.
38. Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі? Зб. наук. пр. К.: ІПіЕНД, 2002. 295с.
39. Етнос і соціум: Монографія / Б.В. Попов, В.А. Піддубний, Л.Є. Шкляр та ін. К.: Наук. Думка, 1993. 171с.
40. Етносоціальні трансформації в Україні / В.Б. Фадєєв, В.А. Піддубний, Г.Ю. Носова та ін.; Відп.ред. Б.В. Попов. К.: Український Центр духовної культури, 2003. 308с.
41. Етносоціологія: терміни та поняття. Навчальний посібник / Євтух В.Б., Трощинський В.П., Галушко К.Ю. та ін. К.: Видавництво УАННП „Фенікс”, 2003. 280с.
42. Євтух В. Етнокультурний простір України: можливості формування міжетнічної толерантності // Духовний зв’язок поколінь на зламі тисячоріч: матеріали круглого столу”, 28 листоп. 2002 / Асоціація нац.-культ. об-нь України. Х., 2001. С. 28-32.
43. Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. К.: Феникс, 1996. 215с.
44. Євтух В.Б. Етносоціологія: питання формування поняттєво-термінологічного апарату // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; Шульга М.О. та ін. К., 2002. С.67-73.
45. Євтух В.Б. Менеджмент у поліетнічних спільнотах // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. - №4. С.168-169.
46. Євтух В.Б. Міжетнічна взаємодія у карпатському регіоні: деякі методологічні проблеми дослідження // Українські Карпати. Львів, 1992.
47. Євтух В.Б. Міжетнічна взаємодія в етноконтактній зоні// Українсько-польські стосунки. Кам’янець-Подільський, 1992.
48. Євтух В.Б., Молчанов М.О., Суглобін С.І. Концептуальні засади етносоціологічних досліджень в Україні. К., 1992.
49. Євтух В.Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції... К., 2002. С.69, 152-158.
50. Євтух В.Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти. К.: Стилос, 2001. 206с.
51. Євтух В. Структура та характер взаємодії елементів сучасного українського етносу // Формування української нації: історія та інтерпретації (Матеріали круглого столу істориків України, Львів -Брюховичі, 27 серпня 1993 р.). Львів, 1995. - С. 88.
52. Євтух В.Б. Тенденції етнонаціонального розвитку українського суспільства // Етнічні спільноти України: Довідник. К.: Феникс, 2001. С. 4-13.
53. Євтух В.Б., Трощинський В.П., Аза Л.О. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті. К.: ВПЦ Київський Університет”, 2003. 58с.
54. Життя етносу: соціокультурні нариси: Навч. Посібник / Б.В. Попов, В.О. Ігнатов, М.Т. Степико та ін. - К. : Либідь, 1997. — 240с.
55. Захист прав національних меншин в Україні: Збірник нормативно-правових актів. К.: Держкомнацміграції, АНКАОУ, 2003. 288с.
56. Зюков Б.Б., Сенникова Р.Д. Театр имени Леси Украинки. К.: Мистецтво, 1977. 134с.
57. Іванкова-Стецюк О.Б. Народна культура в житті сучасного українського суспільства: Дис... канд. соціол. наук: 22.00.03. — Л., 1999. — 208с.
58. Іванова К.А. Соціологічні аспекти міжкультурної комунікації в українському ВУЗі: Дис... канд. соціол. наук: 22.00.06. — Х., 2002. — 182с.
59. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячилетие. М.: Логос, 2000. 432с.
60. Касаткина Н.В. От маргинализации до интеграции: стратегия аккультурации в различных группах национальных меньшинств Литвы // Этническая психология и общество. М.: Наука, 1997. С.289-305.
61. Касьянов Г.В. Теорія нації та націоналізму. К.: Либідь, 1999. 352с.
62. Катаєв С.Л. Соціокультурна трансформація сучасного українського суспільства: Дис... д- ра соціол. наук: 22.00.01. — К., 1998. — 380с.
63. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин. Х.: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. 176с.
64. Козлов В.И. О понятии этнической общности // СЭ. 1967. - №2. С.105.
65. Королев С.И. Вопросы этнопсихологии в работах зарубежных авторов. М.: Наука, 1970. 74с.
66. Коул М. Культурно-историческая психология. - М.: Когито-центр, 1997.- 158с.
67. Кремень В.Г., Безлюда Б.М., Бондаренко В.Д. Соціально-політична ситуація в Україні: поступ п’яти років // Стратегія політики та політичний аналіз. Вип.2. 1996 107с.
68. Кулик Н.А. Культурні процеси в Україні 90-х рр. ХХ ст: Дис... канд. іст. наук: 17.00.01. — К., 1999. — 191с.
69. Культурное наследие и интеллектуальная собственность коренных народов: в мире и Крыму // Altin Besik. 2000. - №7. С.187.
70. Лебедева Н.М. Введение в этническую и крос-культурную психологию. М.: Ключ-С, 1999. 223с.
71. Левенець Ю.А. Нація: ідея чи реальність? // Демократія і державність в Україні: проблеми гармонізації. Всеукраїнська науково-практична конференція, Київ, 6-7 лютого 1997 року. К., 1997. С.11-16.
72. Лурье С.В. Историческая этнология. Спб.: Аспект Пресс, 1997. 448с.
73. Макарчук С.А. Український етнос. Виникнення та історичний розвиток. К.: НМК ВО, 1992. 148с.
74. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Інститут держави і права ім В.М. Корецького; редкол.: Ю.І. Римаренко та ін. К.: Довіра: Генеза, 1996. 942с.
75. Майборода О.М. Національна політика як суспільне явище: сумні підсумки критики” західних концепцій. К.: АН УРСР, 1990. 33с.
76. Мицик Л.М. Проблеми трансформації культурної сфери у посткомуністичній Україні // Розвиток демократії в Україні. Наукова збірка. Матеріали міжнародної конференції (Київ, 29 вересня-1 жовтня, 2000 р.) К.: Центр Овітніх Ініціатив, 2001. С.50-68.
77. Міжнаціональні відносини та задоволення етнокультурних потреб національних меншин в Україні. Інформаційно-аналітичні матеріали для учасників міжнародного семінару Майбутня роль Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” / Державний комітет України у справах національностей та міграцій, Бюро інформації Ради Європи в Україні; Відп. за випуск: Т.І. Пилипенко. К., 2002. 40с.
78. Мнацаканян М.О. Интегрализм и национальная общность. Новая етносоциологическая теория. М.: АНКИЛ, 2001. 301с.
79. Молдовани, румуни та угорці в Україні: становлення етнокультурних ідентичностей. К.: Центр соціальних експертиз та прогнозів ІС НАН України на замовлення Державного комітету України у справах національностей та міграцій, 1998. С.15-25.
80. Морган Л.Г. Древнее общество. - М.: Наука, 1935. 567с.
81. Надибська О.Я. Національне у самосвідомості поліетнічного соціуму: Дис... канд. філос. наук: 09.00.03. — О., 2002. — 185с.
82. Надолішній П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики. К.: Вид-во УАДУ, 1988. 264с.
83. Надольний І.Ф. Національна свідомість як соціально-духовний феномен в реаліях політичного буття громадянського суспільства // Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С.54-65.
84. Наулко В.І. Развитие межэтнических связей на Украине. К.: Наук. думка, 1975. 276 с.
85. Наулко В.І. Співвідношення понять нація”-етнос” в аспекті державотворення України // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. К.: Головна спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. С.8-12.
86. Наулко В. І. Хто і відколи живе в Україні. К.: Головна спец. ред. літ-ри мовами націн. меншин України, 1998. — 80с.
87. Наулко В.І., Кривцова В. Тенденції розвитку етнонаціональних процесів в Україні на сучасному етапі за матеріалами соціологічних досліджень // Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. К., 2001. С.70-89.
88. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / За ред. Ю.Римаренка. - Київ-Донецьк: Донеччина, 1998. 255с.
89. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2 ч. / Упоряд.: І.О. Кресіна, О.В. Кресін, В.П. Ляхоцький, В.Ф. Панібудьласка; За ред. В.Ф. Панібудьласки. К.: Вища шк., 1997. 583с.
90. Национально-культурные объединения Автономной Республики Крым. Справочное пособие. Симферополь: Таврида, 1999. 112с.
91. Невалов В.В. Поглиблення інтернаціональних зв’язків театральних культур братніх республік: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1974. 68с.
92. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. К.: Український центр духовної культури, 1998. 203с.
93. Орлов А. В. Етнокультурний фактор розбудови української держави // Українська державність: історія та сучасність. К.: Довіра, 1993. 450с.
94. Орлов А.В., Римаренко Ю.І. Національні меншини в етнічній структурі України // Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Довіра: Генеза, 1996. С.555-556.
95. Панасюк Л.В. Етнонаціональні процеси в Україні в 90-х роках ХХ століття. К.: Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. — К., 2001. — 234с.
96. Паніна Н.В., Головаха Є.І. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1998): Соціологічні показники / НАН України; Інститут соціології. — К., 1999. — 151с.
97. Панина Н.В. Технология социологического исследования. К.: Институт социологии НАН Украины, 2001. 277с.
98. Паращевін М.А. Проблеми формування нового культурного простору за умов світу, що глобалізується // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції. К., 2002. С.200-204.
99. Перотті А. Виступ на захист полікультурності. Львів: Кальварія, 2001. 128с.
100. Песоцкий Н.Н. Этнополитика в Украине // НГ+Регионы. 2001. - №41. С. 9-10.
101. Повість минулих літ: Літопис / В. Близнець (переказ). К.: України, 1996. 286с.
102. Подопригора А.С. Из истории еврейского театра на Украине: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1990. 96с.
103. Пономарьов А.П. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. К.: Либідь, 1996. 156с.
104. Попов Б.В. Социология культуры. Курс лекций. М.: Военный университет, 1996. 138с.
105. Попович М.В. Нариси історії культури України. К.: АртЕк, 1999. 728с.
106. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Повідомлення Державного комітету статистики України. К., 2001. С.9-18.
107. Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; Під ред. М. О. Шульги. К., 2002. 533с.
108. Прямічкіна Н.А. Українсько-польські театральні взаємини: Дип... за спеціальністю театрознавство: 17.00.02. К., 1977. 90с.
109. Рафальський О.О. Національні меншини України у ХХ столітті. Історіографічний нарис. К.: Полюс, 2000. 446с.
110. Римаренко Ю.І. Географічні чинники націотворення // Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Довіра: Генеза, 1996. С.23-24.
111. Римаренко Ю.І. Національне відродження // Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Довіра: Генеза, 1996. С. 106-108.
112. Розвиток демократії в Україні. Матеріали міжнародної наукової конференції. К.: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. 738с.
113. Росіяни, білоруси, поляки і болгари в сучасній Україні: соціокультурний потенціал та перспективи розвитку. Звіт. К.: Центр соціальних експертиз та прогнозів Інституту соціології НАН України на замовлення Державного комітету України у справах національностей та міграцій, 1998. С.24-43.
114. Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. — К.: Українська видавнича спілка, 2000. — 432с.
115. Скуратівський В.Л. Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ ст: Дис... д-ра мистецтвознавства: 17.00.01. — К., 1997. — 386с.
116. Смелзер Н. Социология. - К.: Феникс, 1998. 688с.
117. Сміт Е. Національна ідентичність. К: Основи, 1994. 223с.
118. Соколов А.В. Феномен социально-культурной деятельности. Спб.: СпбГУП, 2003. 204с.
119. Соціокультурні ідентичності та практики / Під. ред. Ручки А.О. К.: ІС НАНу, 2002. -
120. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Уклад.: В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін.; під заг.ред. В.І. Воловича. К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. 736с.
121. Спенсер Г. Синтетическая философия. К.: Ника-Центр, 1997. - 511 с.